ШВИДЧЕНКО ТЕТЯНА МИКОЛАЇВНА. Перший Зимовий похід Армії УНР в контексті національно-визвольної революції 1917 – 1921 років

brief description

ШВИДЧЕНКО ТЕТЯНА МИКОЛАЇВНА. Назва дисертаційної роботи: "Перший Зимовий похід Армії УНР в контексті національно-визвольної революції 1917 – 1921 років"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
ШВИДЧЕНКО ТЕТЯНА МИКОЛАЇВНА
УДК 94(477) «1919/1920»
ПЕРШИЙ ЗИМОВИЙ ПОХІД АРМІЇ УНР
В КОНТЕКСТІ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
1917 – 1921 років
Спеціальність 07.00.01 – історія України
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Науковий керівник
Сергійчук Володимир Іванович,
доктор історичних наук, професор
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ................................................................. 3
ВСТУП ...................................................................................................................... 4
РОЗДІЛ 1. Історіографія та джерельна база дослідження .............................. 8
1.1. Стан наукової розробки проблеми ................................................................... 8
1.2. Джерельна база дослідження ............................................................................ 23
РОЗДІЛ 2. Боротьба Армії УНР з військами Денікіна (6 грудня – 21 січня
1920 рр.) ..................................................................................................................... 39
2.1. Причини Першого Зимового походу Армії УНР ........................................... 39
2.2. Рейд частин Армії УНР по тилах Добровольчої армії .................................. 56
2.3. Прояви отаманщини під час Зимового походу, вплив цього явища на
розвиток подій кінця 1919 – початку 1920 рр ...................................................... ..95
РОЗДІЛ 3. Боротьба Армії УНР з Червоною Армією (21 січня – 6 травня
1920 рр.) ................................................................................................................... 110
3.1. Перехід в запілля Червоної Армії. Рух роз’єднаними дивізіями ............... 110
3.2. Похід частин Армії УНР на Лівобережжя.................................................... 133
3.3. Повернення на Правобережжя. Завершення Першого Зимового походу . 140
ВИСНОВКИ ........................................................................................................... 181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ........................ 190
3
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ГДА ЗСР – Галузевий державний архів Служби зовнішньої розвідки України
ЗСПР – Збройні Сили Півдня Росії
ЗУНР – Західно-Українська Народна Республіка
НК – Надзвичайна комісія по боротьбі з контрреволюцією і саботажем
НКГА – Начальна команда Галицької армії
РСЧА – Робітничо-Селянська Червона армія
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
УГА – Українська Галицька Армія
УНР – Українська Народна Республіка
УСРР – Українська Соціалістична Радянська Республіка
УСС – Українські Січові Стрільці
ЦДАВО України – Центральний державний архів вищих органів влади України
ЦДАГО України – Центральний державний архів громадських об’єднань
України
4
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Національно-визвольна боротьба
українського народу 1917 – 1921 рр. займає в новітній історії України особливе
місце, адже це був період, від якого залежала доля новітньої української
державності.
Актуальність теми зумовлена потребою різнобічного вивчення Зимового
походу Армії УНР 1919 – 1920 рр. як важливої складової процесу еволюції
українських збройних сил та воєнної справи. Аналіз боєздатності частин Армії
УНР в зазначений період, співпраці з повстанськими організаціями, взаємодії з
місцевим населенням, а також досвіду, набутого під час ведення бойових дій в
умовах епідемій та відсутності постачання, може дозволити детальніше
дослідити та оцінити роль і місце збройної боротьби за українську державність.
Досвід воєнних дій українських національних армій початку ХХ ст. – як
позитивний, так і негативний – може бути актуальним в контексті розбудови та
оновлення сучасних збройних сил України.
Актуальність теми посилюється відсутністю сучасних наукових
комплексних праць про Перший Зимовий похід.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацію виконано в межах науково-дослідної програми «Українська нація в
загальноєвропейському вимірі: історія та сучасність» історичного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка (державний
реєстраційний номер № 11 БФ046-01).
Об'єктом дисертаційного дослідження є Армія УНР (Директорії УНР) в
період Першого Зимового походу.
Предметом дослідження є діяльність Армії УНР у Першому Зимовому
поході, а саме ведення бойових дій в запіллі Добровольчої та Червоної армій,
співпраця з повстанськими формуваннями та агітаційна робота серед
українського населення.
5
Хронологічні межі дисертації охоплюють період від початку Першого
Зимового походу Армії УНР по тилах Добровольчої та Червоної армій 6 грудня
1919 р. до його завершення 6 травня 1920 р., коли частини Армії УНР під
командуванням М. Омеляновича-Павленка, з’єдналися з українськими
військами під проводом С. Петлюри.
Географічні межі дисертації охоплюють території сучасних
Житомирської, Київської, Черкаської, Полтавської, Кіровоградської,
Миколаївської, Одеської та Вінницької областей, якими відбувався рух частин
Армії УНР у Зимовому поході.
Мета дисертаційного дослідження полягає у висвітленні перебігу
Першого Зимового походу 1919 – 1920 рр., вивченні та узагальненні на основі
аналізу історіографії, архівних документів та періодичних видань досвіду
будівництва і бойової діяльності Армії УНР.
Досягнення мети дослідження передбачає вирішення наступних завдань:
- проаналізувати стан наукової розробки теми в українській та
зарубіжній історіографії, а також її джерельну базу;
- з’ясувати чинники, які спричинили Перший Зимовий похід, та
виявити причини переходу Армії УНР до партизанських форм
боротьби;
- визначити головні завдання Армії УНР та її командування у
Першому Зимовому поході;
- розкрити етапи та характер бойової діяльності Армії УНР під час
Першого Зимового походу;
- висвітлити ведення агітаційної та просвітницької роботи Армії УНР
у Першому Зимовому поході;
- простежити співпрацю Дієвої армії УНР у Зимовому поході з
повстанськими організаціями, визначити їхній вплив на хід і
результати походу;
- дослідити прояви отаманщини у Першому Зимовому поході,
охарактеризувати вплив цього явища на його перебіг;
6
- розглянути взаємодію Армії УНР Першого Зимового походу з
Українською Галицькою Армією;
- визначити ступінь успішності виконання поставлених завдань
Армією УНР у Першому Зимовому поході та з’ясувати його роль в
національно-визвольній революції 1917 – 1921 рр.
Методологічною основою дисертації є принципи історизму,
об’єктивності та комплексності. Для реалізації поставлених завдань
використано загальнонаукові, історичні та міждисциплінарні методи.
Порівняльно-історичний метод дозволив висвітлити бойову діяльність
Армії УНР, здійснити її періодизацію під час Першого Зимового походу,
виділити як спільне, так і відмінне у подіях та явищах, що виникали одночасно
на міжнародній політичній арені, у внутрішньому житті УНР та кількох
воєнних фронтах. Використання хронологічного методу надало можливість
детально відтворити бойовий шлях Армії УНР під час Першого Зимового
походу. Логічний метод надав можливість об’єднати та узагальнити вже
виявлені історичні факти і визначити концептуальні особливості рішень
головного командування для керування Дієвою Армією УНР у Зимовому
поході, їхній вплив на його хід та наслідки. Аналіз і синтез наявних джерел та
наукових праць допоміг різнобічно вивчити особливості функціонування Армії
УНР в умовах ведення партизанської війни в запіллі двох ворожих армій.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що
вперше комплексно досліджено Перший Зимовий похід Армії УНР на основі
неопублікованих джерел та наявної історіографічної та археографічної бази.
Зокрема, здійснено поетапний аналіз та систематизацію бойової діяльності
Армії УНР у Першому Зимовому поході. Введено до наукового обігу і
проаналізовано новий джерельний матеріал, важливий для розкриття проблеми.
Поглиблено знання про взаємодію Армії УНР з Українською Галицькою
Армією, а також з частиною повстанських формувань, з якими вона
координувала свої дії в зазначений період.
7
Більш докладно висвітлено обставини переходу Армії УНР в запілля
Червоної Армії, а також її поділу там на Південну та Північну групи.
Розширено відомості про агітаційну та просвітницьку діяльність Армії УНР
серед українського населення у цей період. Критично переосмислено підходи,
оцінки та висновки щодо перебігу та значення Першого Зимового походу, які
домінували в українській та зарубіжній історіографії і військовій мемуаристиці.
Практичне значення дисертації визначається тим, що отримані
результати та висновки можуть бути використані в історичних дослідженнях,
присвячених подіям Української національно-визвольної революції 1917 –
1921 рр. Результати дисертаційного дослідження можуть бути застосовані у
підготовці загальних праць з історії України, навчальних посібників і
підручників, воєнно-історичних праць, а також доповнити матеріали лекцій та
практичних занять з української історії.
Апробація результатів дисертації здійснена при оприлюдненні автором
основних положень проведеного дослідження у всеукраїнських науковотеоретичних та практичних конференціях, зокрема: «Дні науки історичного
факультету» (Київ, 2011, 2012, 2013), XVІІ Міжнародна молодіжна науковопрактична конференція «Європейський шлях розвитку України: плани і реалії»
(Київ, 7 – 8 квітня 2012 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження
відображено у 5 наукових публікаціях у фахових виданнях, в тому числі й
закордонному.

bibliography

ВИСНОВКИ
Перший Зимовий похід Армії УНР можна справедливо вважати однією з
найбільш успішних військових кампаній в українській історії. З огляду на те,
що наприкінці 1919 р. Армія УНР взагалі могла припинити своє існування,
Зимовий похід був надто ризикованим кроком, але вже у травні 1920 р., стало
зрозуміло, що цей ризик себе виправдав. Рейд Армії УНР в запіллі
Добровольчої та Червоної армій не тільки продемонстрував відвагу та
винахідливість українського війська і його командування, але й подарував
безцінний досвід, який став у пригоді та надихав майбутні покоління борців за
існування української держави.
У дисертації проведено теоретичне узагальнення та вирішено наукове
завдання, яке полягає у висвітленні особливостей та виявленні тенденцій і
результатів діяльності Армії УНР в умовах боротьби за українську державність
під час Першого Зимового походу. Основні результати виконаної дисертаційної
роботи такі:
Аналіз історіографії та джерельної бази дослідження свідчить, що обрана
дисертантом тема досі не була окремим предметом історичного дослідження. У
працях радянських і сучасних російських істориків вона позбавлена всебічного
наукового аналізу. Часткове висвітлення дана тема має у працях українських
істориків-емігрантів, польських істориків та сучасних українських істориків.
Проте вказані праці не мають комплексного, цілісного характеру, бо присвячені
дослідженню лише окремих історичних аспектів діяльності Армії УНР в умовах
боротьби за українську державність під час української національно-визвольної
революції 1917 – 1921 рр. Вони часто мають описовий характер, проглядається
суб’єктивна оцінка подій і містяться іноді суперечливі положення та висновки,
в яких ігнорується правдива інформація про Армію УНР, її участь та роль в
українській національно-визвольній революції. Зокрема Перший Зимовий похід
взагалі ще не був висвітлений в наукових працях як предмет дослідження.
182
Завдяки опрацюванню нових, досі неопублікованих історичних джерел, автор
дисертації отримав змогу поглиблено дослідити зазначену тематику.
Встановлено, що причини походу частин Армії УНР в запілля
білогвардійських сил, а згодом і більшовицьких, мають комплексний характер.
Зокрема, аналіз воєнно-політичної ситуації, яка склалася навколо УНР восени
1919 р. показав, що головними чинниками Першого Зимового походу стали:
«листопадова катастрофа» 1919 р., коли українські території опинилася
ізольованими в боротьбі на три фронти – з поляками та більшовиками та
білогвардійцями, кордони були фактично заблоковані, а між УНР та ЗУНР
точилася внутрішня боротьба політичних партій; епідемія тифу серед лав армії
УНР та Української Галицької Армії; мирний договір УГА з Добровольчою
армією; інтернування значної частини Дієвої Армії УНР поляками та від’їзд
Симона Петлюри до Варшави.
У ході дослідження зазначено головні завдання Армії УНР у Першому
Зимовому поході, встановлено результати діяльності державного та військового
керівництва УНР щодо вибору шляхів розвитку Армії УНР в зазначений період.
На початку походу першим завданням для Армії УНР був прорив денікінського
фронту і вихід у запілля білогвардійців, а також початок партизанської війни
разом з повстанцями. Для цього потрібно було налагодити з ними зв’язок та
впорядкувати їхні бойові частини. А також проводити пропаганду серед
населення України, нищити в запіллі залізниці та ворожі склади. Основним
завданням першої частини походу було вирвати УГА від білогвардійців і
об’єднати українські армії в одну. У середині січня 1920 р. почався новий етап
Зимового походу. Головним завданням Армії УНР цього періоду було підняття
повстання серед українського населення проти Червоної армії. Українські
частини прорвавшись через запілля білогвардійського фронту в районі
Новоукраїнки перейшли на радянську територію. Основним завданням цього
періоду стало поширення серед українського населення революційних настроїв
та інформування про існування українських національних сил, а також
політична агітація. Фактично армія Зимового походу мала стати політичною
183
демонстрацією та підготувати населення до подій весни 1920 р. Але
найголовнішим завданням усього рейду було збереження ядра Армії УНР для
подальшої боротьби за незалежність української держави.
Визначено етапи та характер бойової діяльності Армії УНР під час
Першого Зимового походу. Перший Зимовий похід Армії УНР 1919 – 1920 рр.
складався з двох основних етапів. Перший почався 6 грудня 1919 р., коли
війська Армії УНР під проводом М. Омеляновича-Павленка вирушили в
запілля Добровольчої армії. Головним завданням Армії УНР цього періоду було
підняття повстання серед українського населення проти більшовицьких сил, але
для цього їм потрібно було прорватись через запілля білогвардійського фронту.
Здійснивши цей задум Армія УНР Зимового походу перейшла в районі
Новоукраїнки на радянську територію. Другий етап почався 21 січня і тривав до
6 травня 1920 року. Саме в цей період Армія УНР мала прорватися на північ,
щоб зробити це, командування поділило її на дві групи – Північну на чолі з
Ю. Тютюнником та О. Загродським та Південну, на чолі якої став
М. Омеляновичем-Павленко. Північна група, у яку увійшли Київська та
Волинська дивізії, мала перейти територію Київщини, Звенигородщини,
Канівщини та Черкащини. Їхнім головним завданням був прорив
більшовицького фронту та вихід в їх запілля. Південну групу складали
Запорізька дивізія та 3-й кінний полк, і вони мали вийти на зв’язок з
повстанцями отамана Гулого-Гуленка. З’єднання груп відбулося на початку
лютого 1920 р., між Черкасами та Чигирином. Після цього відбувається похід
Армії УНР Зимового походу на Лівобережжя, який триває п’ять днів. За цей
період армія провела потужну агітаційну роботу, привернувши увагу
більшовиків до своєї діяльності. 17 лютого Армія УНР повертається на
Правобережжя та до травня 1920 р. з’єднується з військовими частинами
С. Петлюри.
Висвітлено особливості проведення агітаційної та просвітницької роботи
Армії УНР під час Першого Зимового походу. Протягом всього рейду запіллям
ворожих армій, українське військо проводило пропагандистську діяльність
184
серед українського населення. Така потреба існувала тому, що інформаційна
блокада з боку як більшовиків так і білогвардійців сприяла поширенню чуток
про те, що Армії УНР вже не існує. Відповідно ті військові угрупування, які
видають себе за неї – є звичайними озброєними бандами і загрожують життю та
майну пересічних українців. Таким чином серед українського населення
створювалася ілюзія, що сподіватися на українську армію вже не можна, а ідея
відстоювання української державності повністю себе дискредитувала. Тож
армія УНР в Зимовому поході займалася розвінчуванням подібних міфів. Так,
після визволення Умані, на початку січня 1920 р., Армія УНР розпочала там
активну просвітницьку, агітаційну та видавничу діяльність. Редакція газети
«Україна» видала 5 номерів загальною кількістю до 20 000 примірників,
надрукували 200 000 відозв – «До інтелігенції України», «Офіцерам, козакам і
солдатам Добровольчої армії», «До селян». Вони всі були підписані особисто
отаманом Ю. Тютюнником. Це надало позитивні результати під час організації
повстань. Найбільш активну агітаційну роботу вдалося провести під час
перебування Армії УНР на території Лівобережної України.
Досліджено співпрацю дієвої Армії УНР у Зимовому поході з
повстанськими організаціями. М. Омелянович-Павленко з початку походу
робив усе можливе, щоб не допускати окремих виступів повстанців, а увесь
повстанський рух направити в одне загальне русло. Тож під час Першого
Зимового походу Армія УНР постійно намагалася тримати контакти та
співпрацювати з місцевими отаманами і їхніми повстанськими організаціями.
Так, в кінці грудня 1919 р. під час рейду у Таращанському повіті командування
армії вийшло на зв’язок з місцевими повстанцями та допомогло їм
організуватися за формою «Січі». Повстанці обрали собі керівника - отамана
Цвітковського, який ще задовго до Зимового походу був висланий у запілля
Червоної армії для ведення організаційної роботи. Також з району Медвина до
«Січі» прибув отаман Сидоренко зі своїм відділом для об’єднання. Ці події
сприяли тому, що в скорому часі ці отамани контролювали Звенигородський,
Таращанський та Канівський повіти. На Уманщині взагалі панувала загальна
185
організованість, і командування Армії УНР призначило керівником всього
місцевого повстанського округу отамана Дерещука. Також Армія УНР
Зимового походу тримала контакти з повстанським відділом отамана Волинця,
за допомогою якого Волинська група розбила полк добровольців під Уманню
наприкінці грудня 1919 р. Саме місто було захоплене за допомогою кінного
полку імені Костя Гордієнка та повстанським відділом отамана Шепеля. Так, на
початок 1920 р., Армія УНР змогла встановити тісний зв’язок з повстанцями і
це було сприятливим фактором для подальшого успіху походу. Командуванням
армії УНР було висловлене прохання отаманам не піднімати самостійних
повстань, а чекати наказу, що мав надійти від С. Петлюри відносно
Всеукраїнського повстання. У квітні до Армії УНР Зимового походу
приєднується кінний відділ отамана Шепаровича. А під час руху роз’єднаними
частинами, Південна група йде на з’єднання з повстанцями отамана ГулогоГуленка. Завдяки їм дієва Армія УНР значно поповнила свої запаси харчами та
набоями. Угрупування отамана Гулого-Гуленка було влито за наказом
командарма до складу Запорізької групи, яку він і очолив, це значно зміцнило
армію. Приблизно в цей же час Ю. Тютюнник встановлює зв’язки з отаманом
Мордалевичем під Каневом. У лютому штаб армії перебував у селі Янівка, яке
було під владою повстанців отамана Чучупаки, керівника Холодноярського
району. На момент прибуття Армії УНР до Холодного Яру, Чучупака мав у
своєму підпорядкуванні біля 4000 озброєних повстанців. За час перебування
дієвої армії в Холодному Яру, командування налагодило зв’язки з місцевими
повстанськими отаманами та провело організаційні заходи серед частин та
підрозділів армії. Разом у взаємодії з повстанськими отаманами Армією УНР
були проведені успішні бої проти підрозділів Червоної Армії, а також проти
загонів отамана Коцура. Протягом березня Армія УНР Зимового походу під час
рейду до Забужжя налагодила зв’язки майже з усіма отаманами Правобережжя,
що були прихильні до справи відновлення незалежної української держави.
Через спеціальних агентів між штабом армії і регіональними та місцевими
повстанськими комітетами підтримувався зв’язок. Саме завдяки Зимовому
186
походу відбувся значний поштовх для підготовки майбутнього Всеукраїнського
повстання. Штаб армії координував дії повстанців аж до завершення Зимового
походу. Саме співпраця Запорізької дивізії з повстанськими відділами отаманів
Сірка та Нестеренка дали змогу швидко захопити міста Богопіль та Орлик у
березні 1920 р. Співпраця з повстанцями відбувалася й в на півдні, в районі
Ананьєва та Балти. У квітні спільні успішні бої Ю. Тютюнника та отамана
Заболотного з відділами РСЧА призвели до взяття українськими частинами
м. Балти. Таким чином важко переоцінити значення співпраці повстанських
організацій з Армією УНР для перебігу Першого Зимового походу. Хоча були й
негативні прецеденти між Армією УНР та повстанськими отаманами.
Досліджено прояви «отаманщини» у Першому Зимовому поході та вплив
цього явища на його перебіг. Деякі повстанські ватажки не йшли на співпрацю
з командуванням Армії УНР, так як мали відмінні від її політичного курсу
ідеологічні погляди та плани. Термін «отаманщина» в історіографії вживається
як визначення негативного явища роздробленості українських сил у вигляді
повстанських угрупувань на чолі з отаманами, які діяли розрізнено, нерідко
співпрацюючи з більшовиками, боротьбистами, білогвардійцями чи діючи
зовсім одноосібно, і воюючи проти всіх. Цими діями вони нанесли непоправної
шкоди національно-визвольній революції українського народу. Явище
«отаманщини» мало безпосередній вплив на Перший Зимовий похід. Ще
3 грудня 1919 р., коли відбувалися наради, на яких вирішувалася подальша доля
Армії УНР, отаман Волох, у змові з отаманом Данченком організували
пограбування державної скарбниці, та вчинили спробу державного перевороту.
Ці події продемонстрували катастрофічний стан регулярної Армії УНР, надалі
ведення регулярного фронту було неможливим, тривали пошуки нових форм
боротьби. Тож за кілька днів було вирішено, що ті частини Армії УНР, які не
були інтерновані до Польщі, вирушать у Перший Зимовий похід. Під час
походу, Армія УНР під проводом М. Омеляновича-Павленка неодноразово
наштовхувалася на деструктивну діяльність отамана Волоха.
187
У січні 1920 р., загони Волоха завадили частинам Армії УНР утримати
Умань, вчинивши несподіваний напад місто. Омелян Волох прагнув очолити
Українську Червону Армію і творити Українську Радянську Соціалістичну
Республіку, але сам став жертвою більшовицького режиму. Подібна доля була і
у двох інших отаманів, які спробували співпрацювати з більшовицькою
владою, хоча не всі з них цілком поділяли комуністичну ідею. Так, отаман
Божко, який приймав безпосередню участь у заколоті проти С. Петлюри
напередодні Зимового походу, загинув найпершим з них, від рук своїх же
спільників, а отаман Данченко після загрози розстрілу з боку радянської влади,
зник безвісти. Своєю діяльністю ці отамани суттєво зашкодили планам як
політичного так і військового керівництва УНР. Але попри те, що Волох зі
своїми спільниками під час Зимового походу вступали з українськими
частинами у бойові сутички, проводили активну агітацію серед селян проти
українського війська, співпрацювали з радянською владою та інакшими
засобами перешкоджали їхній справі, Армія УНР успішно провела свій марш і
виконала головні цілі та завдання рейду.
Розглянуто відносини Армії УНР Першого Зимового походу та
Української Галицької армії, прослідковано спроби об’єднання та випадки
спільної співпраці в ході бойових дій. В українській історіографії точаться
дискусії щодо мирного договору між УГА та Добровольчою армією. З одного
боку галичан засуджують за зраду, з іншого – виправдовують обставинами, які
склалися не на їхню користь. В результаті опрацювання великої кількості
джерел та літератури, можемо дійти висновку, що галичани прийняли за повну
зраду своїх інтересів підписання С. Петлюрою Варшавської декларації за
2 грудня 1919 р. Адже в ній йшлося про проведення кордону по Збручу між
Польщею і УНР, яке передбачало відхід галицьких земель до поляків.
Відповідно тисячі жертв УГА, присвячені свободі від польської зверхності
виявлялися марними. До того ж, на період переходу УГА до білогвардійців,
боєздатних вояків у ній було менше половини загальної кількості війська, через
поширення епідемії тифу. Армія потребувала ліків і не могла воювати на повну
188
силу. Тож УГА змушена була укласти договір з генералом Денікіним, щоб
зберегти своє існування. Не зважаючи на це, частини УГА, приєднані до
білогвардійців, формально тримали нейтралітет стосовно Армії УНР, а
фактично виявляли до неї приязне ставлення. Зокрема, саме завдяки галичанам
армія М. Омеляновича-Павленка, попри своє тяжке становище, здійснила
прорив денікінського фронту. Що ж до переходу Галицької армії в Червону
Армію, варто зазначити, що сталося це тоді, коли білогвардійці
перегруповували УГА на південь, саме в той час галичани й налагодили
контакт з більшовиками. Підставою до такого вчинку став швидкий наступ
більшовиків, а з УГА під час відступу лишалося на місцях дуже багато хворих.
Тому вони пішли на контакт з окупантами. Радянські підпільники здійснювали
контакти з УГА для того, щоб не допустити їх відходу до Румунії.
Щодо взаємодії радянізованої Галицької армії та Армії УНР Зимового
походу, то ситуація була ще більш складною. З одного боку загальна частина
ЧУГА не бажала воювати проти Армії УНР, яка у квітні 1920 р. взяла участь у
радянсько-польській війні на боці поляків. Але з іншого, галичани були проти
союзу з поляками, особливо в світлі умов щойно підписаного Варшавського
договору. Тому й відмовили делегатам від М. Омеляновича-Павленка, які
напередодні наступу спробували переконати галичан об’єднати дві українські
армії в одну для спільної боротьби проти більшовиків. Але в ході Першого
Зимового походу, з грудня 1919 по травень 1920 рр. чітко простежується
бажання УГА контактувати з Армією УНР, уникати непорозумінь, допомагати
в боротьбі проти спільного ворога, а також постійна мета до об’єднання. Це
засвідчує, що попри штучні перепони, дві українські армії почувалися єдиним
народом і мали одну мету – відстояти українську державність.
Узагальнено причини успіху Першого Зимового походу та його наслідки
в ході національно-визвольної боротьби 1917 – 1921 рр. Перший Зимовий похід
Армії УНР в запіллі двох ворожих армій тривав в умовах надзвичайно слабкого
військово-технічного та медичного забезпечення. Вирушаючи в похід,
реформовані із залишків дієвої Армії УНР частини мали на озброєнні біля 2000
189
багнетів, 1000 шабель та 14 гармат. 75 % загальної кількості складали штаби
частин, немуштрові частини, обози з хворими вояками. В таких умовах Армії
УНР Зимового походу вдалося виконати головні завдання, що стояли перед
нею. Співпраця з повстанськими організаціями, сприяння Української
Галицької Армії, хоробрість вояків та винахідливість командного складу стали
чинниками успішного завершення ризикованого партизанського рейду армії
УНР по запіллю двох потужних армій – більшовицької та білогвардійської, за
спиною якої стояла вся Європа. Попри невдачі, такі як загибель Залізного полку
та ін., вояки Армії УНР та їхнє командування показали себе професіоналами
воєнної справи. В результаті успішно виконаних завдань Армія УНР Зимового
походу з’єдналася з українськими військами під проводом С. Петлюри і стала
ядром нової, згодом реформованої Армії УНР. Що в свою чергу надало
можливість оновленій Армії УНР брати участь у російсько-польській війні зі
значними надіями на успіх в подальшій боротьбі за українську державність.