ДЕПЕНАЛІЗАЦІЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ ПЕНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ :

brief description

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ
ЛУГАНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ІМЕНІ Е.О. ДІДОРЕНКА

На правах рукопису
УДК 343.2.01:343.845 (477)

НАЗИМКО ЄГОР СЕРГІЙОВИЧ

ДЕПЕНАЛІЗАЦІЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ ПЕНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
ПАЛІЙ Максим Валерійович –
кандидат юридичних наук, доцент

Донецьк – 2011
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ І ПОНЯТТЯ ТА ГЕНЕЗИС ДЕПЕНАЛІЗАЦІЇ ЯК ЕЛЕМЕНТА ПЕНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ 15
1.1. Поняття та зміст пенальної політики України 15
1.2. Поняття, види депеналізації, її місце у пенальній політиці України 27
1.3. Історичний розвиток депеналізації в Україні 44
Висновки до Розділу І 68
РОЗДІЛ ІІ ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕПЕНАЛІЗАЦІЇ 70
2.1. Нормативно-правова основа та фактори, що обумовлюють застосування депеналізації 70
2.2. Принципи депеналізації 86
2.3. Взаємозв’язок депеналізації з кримінально-виконавчою і кримінологічною сферами пенальної політики України 104
Висновки до Розділу ІІ 142
РОЗДІЛ ІІІ СУЧАСНИЙ РОЗВИТОК ДЕПЕНАЛІЗАЦІЇ 145
3.1. Сучасний розвиток депеналізації в Україні 145
3.2. Законодавство зарубіжних країн щодо застосування депеналізації у виді умовно-дострокового звільнення від відбування покарання 169
Висновки до Розділу ІІІ 187
ВИСНОВКИ 189
ДОДАТКИ 194
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 223

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АПрН України Академія правових наук України
ВІЛ Вірус імунодефіциту людини
ВТК Виправно-трудовий кодекс
гл. глава
ДДУПВП Державний департамент України з питань виконання покарань
ДКВС Державна кримінально-виконавча служба
ДКС України Державний комітет статистики України
ДСА України Державна судова адміністрація України
КВК Кримінально-виконавчий кодекс
КЗПП Кодекс законів про працю
КК Кримінальний кодекс
КМСД Кримінальна міліція у справах дітей
КПК Кримінально-процесуальний кодекс
КПРС Комуністична партія Радянського Союзу
ОВС України органи внутрішніх справ України
п. пункт
п.п. пункти
ПВР Правила внутрішнього розпорядку
ПВСУ Пленум Верховного Суду України
ПСВП прогресивна система відбування покарання
р. рік
РКП (б) Російська комуністична партія (більшовиків)
рр. роки
РРФСР Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
РФ Російська Федерація
ст. століття (одн.), стаття
ст.ст. століття (множ.), статті
СНД Співдружність незалежних держав
СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік
США Сполучені Штати Америки
УВП Установа виконання покарань
УДЗ умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
УРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка
ФРН Федеративна Республіка Німеччина
ч. частина
ч.ч. частини

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Прямування України до демократичної, правової та соціальної держави неможливе без проведення чітко визначеної та науково обґрунтованої державної політики. Важливе місце у розв’язанні цих питань посідає правова політика, яка на основі глибокого вивчення соціальних і правових закономірностей повинна сприяти створенню та формуванню дієвого механізму правового регулювання відносин у різних сферах суспільного життя, в тому числі й у сфері протидії злочинності.
Під час розробки положень правової політики держави у сфері протидії злочинності особлива увага має звертатись на теоретичні та практичні питання формування та вдосконалення кримінально-правових інститутів. Беззаперечно, що за умов реформування законодавства кримінально-правового циклу покарання як фундаментальний інститут кримінального права потребує комплексного політико-правового дослідження.
Необхідність зазначеного дослідження інституту покарання обумовлює розроблення окремого політико-правового підходу в рамках правової політики держави у сфері протидії злочинності – пенальної політики держави.
Не дивлячись на недостатню наукову розробку, формування та розвиток національної пенальної політки, безумовно, є актуальним. На теперішній момент кримінально-правове та кримінально-виконавче законодавство, незважаючи на ухвалення Кримінального кодексу (далі – КК), Кримінально-виконавчого кодексу (далі – КВК) України та набрання ними чинності, перебуває на етапі становлення. Це обумовлює необхідність дослідження інституту покарання не тільки на етапі існування, а й у ракурсі майбутнього розвитку, з урахуванням намагань національного законодавця привести законодавство України у відповідність до світового, враховуючи пріоритети, тенденції та напрями державної політики у сфері протидії злочинності.
Реалізація пенальної політики незалежної України відображає позицію нашої держави щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Все більше уваги звертається на питання гуманного ставлення до ув’язнених, поваги до їхньої людської гідності, порядку виконання та відбування призначеного судом покарання тощо. За таких умов базовим принципом розвитку пенальної політики держави стає гуманізм, що визначає формування депеналізації, яка максимально має відповідати вимогам узгодження законодавства та практики його застосування з природою прав людини.
Дослідження теоретичних та практичних засад депеналізації як елемента пенальної політики України є необхідною умовою вдосконалення якості кримінально-правового забезпечення інституту покарання, передбачення напрямів його розвитку, логічного й послідовного реформування окремих кримінально-правових норм та правозастосовної практики.
Депеналізацію як елемент правової політики держави у сфері протидії злочинності під різними кутами зору та в різних аспектах досліджували як українські, так і зарубіжні вчені.
Безпосередньо дослідженню депеналізації як складника правової політики держави у сфері протидії злочинності присвятили свої роботи Л.В. Багрій-Шахматов, М.І. Бажанов, М.О. Бєляєв, Я. М. Брайнін, І.М. Гальперін, О.Я. Естрін, І.І. Карпець, О.І. Коробєєв, В.М. Куд¬рявцев, Н.Ф. Кузнєцова, Т.О. Лєснієвські-Костарева, Ф. Ліст, В.В. Лунєєв, І.Б. Медицький, С.Ф. Мілюков, А.А. Митрофанов, Ю.А. Пономаренко, П.Л. Фріс та інші вчені. Теоретичні, праксеологічні та філософсько-правові проблеми депеналізації у своїх роботах порушували такі дослідники, як Ю.В. Баулін, В.А. Бачінін, Л.С. Бєлогриць-Котляревський, В.І. Борисов, Л.Д. Гаухман, В.О. Гацелюк, В.В. Голіна, Г.В. Гребеньков, В.К. Грищук, П.С. Дагель, Т.А. Денисова, О.Ф. Кістяківський, О.Г. Колб, О.М. Костенко, М.В. Костицький, О.М. Литвак, Ю.І. Ляпунов, Н.Ю. Мельничук, В.М. Махінчук, М.В. Палій, А.А. Піонтковський, Є.О.Письменський, В.М. Попович, М.П. Чубинський, П.М. Рабінович, О.Б. Сахаров, О.В. Старков, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, В.П. Тихий, В.М. Трубніков, В.П. Філонов, І.Я. Фойницький, О.Г. Фролова, М.І. Хавронюк, Н.Б. Хлистова, М.Д. Шаргородський, О.М. Яковлєв, С.С. Яценко та інші.
Розвідки, які безпосередньо не торкаються розроблення питань депеналізації, однак стосуються її кримінологічного, кримінально-виконавчого забезпечення, пом’якшення кримінально-правової репресії за певну групу злочинів або окремий злочин проводили П.П. Андрушко, О.О. Дудоров, О.М. Джужа, А.П. Закалюк, О.Г. Кальман, В.В. Кондратішина, М.Й. Коржанський, П.С. Матишевський, В.О. Меркулова, М.І. Мельник, П.П. Михайленко, А.А. Музика, В.О. Навроцький, М.І. Панов, А.О. Пінаєв, А.В. Савченко, А.Х. Степанюк, Є.Л. Стрельцов, Є.В. Фесенко, П.В. Хряпінський, С.В. Черкасов, О.І. Шинальський, С.М. Школа, І.С. Яковець та інші дослідники.
Однак, незважаючи на значну кількість наукових праць і розробок, теоретичні та практичні питання розвитку депеналізації як елемента пенальної політики України ще не досліджувались. Викладені міркування й обумовили вибір теми та завдань дисертації, її теоретичну і практичну актуальність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведено в контексті Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України № 311/2008 від 8 квітня 2008 р. (розділ 2, п. 1 Реформування кримінального та адміністративно-деліктного законодавства); Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр., затверджених наказом МВС України № 347 від 29 липня 2010 р. (п. 13 Додатку 5 «Кримінологічний аналіз та прогнозування злочинності»); Координаційного плану наукових досліджень з проблем кримінології на 2010 р., затвердженого на засіданні Координаційного бюро з проблем кримінології Національної академії правових наук України та схваленого Відділенням кримінально-правових наук Національної академії правових наук України у лютому 2010 р. (п. 7 «Актуальні питання розвитку кримінально-правової та кримінологічної галузей пенальної політики України» розділу 1 «Загальні питання кримінології»); Концепції реформування Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої Указом Президента України № 401/2008 від 25 квітня 2008 р.; Пріоритетних напрямків розвитку правової науки на 2005-2010 рр., ухвалених Постановою загальних зборів відділень Академії правових наук України №2/04-2 від 18 червня 2004 р.
Наукові результати, теоретичні положення й висновки були отримані у межах наукової теми Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка «Організаційно-правові засади депеналізації в Україні» (номер державної реєстрації 0110U001896). Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка на 2009-2012 рр.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у розв’язанні комплексного наукового завдання щодо з’ясування теоретичних і практичних засад депеналізації як елемента пенальної політики України, внесенні науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення кримінального законодавства, а також у розробленні рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності правозастосовної діяльності.
Для досягнення зазначеної мети в дисертації були поставлені такі основні завдання:
- дослідити поняття та структуру пенальної політики України;
- дослідити поняття та види депеналізації, її місце у пенальній політиці України;
- здійснити історико-правовий аналіз становлення та розвитку депеналізації;
- проаналізувати нормативно-правову основу депеналізації;
- визначити коло та дослідити сутність факторів, що обумовлюють застосування депеналізації;
- дослідити принципи депеналізації;
- дослідити співвідношення депеналізації з кримінально-виконавчою та кримінологічною сферами пенальної політики України;
- дослідити законодавство зарубіжних країн щодо застосування депеналізації у виді умовно-дострокового звільнення від відбування покарання;
- розробити пропозиції щодо вдосконалення законодавчого та практичного забезпечення депеналізації в Україні.
Об’єктом дослідження є системне політико-правове явище – пенальна політика України.
Предметом дослідження є депеналізація як елемент пенальної політики України.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, відповідно до якого виокремлення у правовій політиці у сфері протидії злочинності інституційного виміру – пенальної політики – надасть змогу комплексно дослідити депеналізацію, що сприятиме формулюванню пропозицій стосовно удосконалення окремих положень чинного кримінально-правового законодавства України та практики його застосування.
Методи дослідження. Дослідження теоретичних та практичних питань депеналізації відбувалось на основі таких методів: історико-правового (під час дослідження історичних передумов та сучасного розвитку депеналізації в Україніі – підрозділи 1.2., 3.1.); формально-догматичного (при з’ясуванні соціально-правової природи окремих термінів, що застосовуються на законодавчому та доктринальному рівні у кримінальному праві України – всі розділи); системно-структурного (під час аналізу підстав класифікації депеналізації, її видів, ознак та особливостей, факторів застосування депеналізації, співвідношення депеналізації із кримінально-виконавчою і кримінологічною сферами пенальної політики України – підрозділи 1.1., 2.1., 2.3.); аналізу та синтезу (при дослідженні принципів депеналізації, формулюванні дефініцій основних понять, що пов’язані з депеналізацією як елементом пенальної політики України – підрозділи 1.1., 1.3., 2.2., 2.3., 3.1., 3.2.); компаративістського (під час порівняння кримінального законодавства України з відповідними положеннями законодавства зарубіжних країн – підрозділ 3.2., частково – 1.2. та 3.1.); моделювання (при передбаченні шляхів удосконалення депеналізації та засобів їх реалізації у правозастосовній практиці – підрозділи 1.3., 2.3., 3.1., 3.2.); соціологічного (при проведенні анкетування та експрес-опитування – підрозділи 2.3. та 3.1.); статистичного (під час вивчення та опрацювання судової практики та статистики – підрозділи 1.2., 1.3., 2.1, 2.3., 3.1., 3.2.).
Теоретичною основою дисертаційного дослідження є історичні правові пам’ятки, праці вчених, в яких висвітлюються як загальні питання кримінального права, так і теоретичні та практичні питання визначення поняття та застосування депеналізації. У процесі написання дисертації поряд із кримінально-правовою, кримінально-виконавчою та кримінологічною, використовувалась література з теорії держави та права, політології, адміністративного права, логіки, філософії, соціології, психології та деяких інших наук.
Нормативну базу дисертації складають, перш за все, Конституція України як базовий політико-правовий документ, а також чинне законодавство України про кримінальну відповідальність – Кримінальний кодекс України 2001 р. Крім того, в дисертації використовуються і аналізуються положення, що містяться в указах Президента України, рішеннях Конституційного Суду України, постановах Верховної Ради України, нормативно-правових актах міністерств і відомств України, міжнародних нормативно-правових актах. В ході проведеного дослідження проаналізовано положення Модельного КК країн-учасниць СНД, а також кримінальне законодавство США, Швеції, Російської Федерації, Молдови, Білорусі, Азербайджану, Казахстану, Киргизтану, Вірменії, Узбекистану, Таджикистану, Литви, Латвії, Естонії та Грузії.
При написанні дисертації було використано Інтернет-ресурси із зазначеної проблематики, зокрема офіційні сервери органів державної влади України та інших країн.
Емпірична база дослідження. Висновки і рекомендації автора ґрунтуються на результатах анкетування 110 співробітників кримінально-виконавчої інспекції, 180 засуджених до позбавлення волі, 200 неповнолітніх, а також експрес-опитування 143 учнів 10-11 класів м. Донецька. Окрім цього, проаналізовано статистичні дані Державного департаменту України з питань виконання покарань, МВС України, Міністерства юстиції України, Верховного Суду України, що відображають стан та тенденції застосування депеналізації в Україні.
Різноманітність джерел інформації та методів дослідження під час аналізу та узагальнення теоретичних досліджень, статистичних даних й практики застосування депеналізації дозволили дисертанту виявити низку проблем, що стосуються депеналізації як елемента пенальної політики України.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням депеналізації як елемента пенальної політики України.
Наукова новизна отриманих результатів конкретизується в таких основних положеннях, що виносяться на захист:
вперше:
- надано визначення пенальної політики України та проаналізовано її структуру. Встановлено, що пенальна політика є інституційним виміром правової політики держави у сфері протидії злочинності, який має своїм предметом мету, оптимальні вид і розмір покарання за злочин, розробляє положення щодо призначення й звільнення від покарання та його відбування, формує засоби протидіючого впливу на злочинність під час реалізації покарання та набуває вираження в нормах кримінально-правового, кримінально-виконавчого, кримінально-процесуального й кримінологічного законодавства і практиці їх застосування;
- надано поняття депеналізації як елемента пенальної політики України. Під депеналізацією пропонується розуміти напрям кримінально-правової сфери пенальної політики України, який здійснюється уповноваженими органами державної влади та полягає у внесенні змін та доповнень до КК України, якими передбачається більш м’який вид чи (та) розмір покарання як в положеннях Загальної частини, так і в санкціях статей (частин статей) Особливої частини, призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, звільненні від покарання та його відбування;
- виокремлено низку видів депеналізації за різними критеріями: за суб’єктами; за обсягом пом’якшення кримінально-правових обмежень (об’ємом); за колом осіб; залежно від поведінки особи; за періодичністю; залежно від етапу реалізації покарання; за можливістю настання зворотності наслідків; залежно від нормативних положень, у яких може бути передбачено депеналізацію (структури КК України); залежно від стадії кримінального процесу; за кількістю застосування;
- досліджено історичний розвиток депеналізації в Україні, що дозволило зробити висновок про те, що сучасна депеналізація в Україні є результатом реалізації у суспільстві низки історично обумовлених гуманістичних ідей, які на сучасному етапі розвитку депеналізації потребують системного та науково обґрунтованого втілення з метою підвищення ефективності кримінально-правових норм та практики їх застосування;
- досліджено взаємозв’язок депеналізації з кримінально-виконавчою та кримінологічною сферами пенальної політики України. Встановлено, що найбільш повно взаємозв’язок депеналізації з кримінально-виконавчою сферою пенальної політики України простежується у переході від прогресивної системи відбування покарання до депеналізації;
- на основі дослідження кримінального законодавства зарубіжних країн та українських реалій кримінально-правової регламентації застосування умовно-дострокового звільнення від покарання запропоновано внести низку змін до КК України, що стосуються умовно-дострокового звільнення від відбування покарання;
- запропоновано нову редакцію переліку майна, яке не підлягає конфіскації за судовим вироком.
удосконалено:
- теоретичні засади дослідження правової політики держави в сфері протидії злочинності та підходи стосовно дослідження інституту покарання в кримінальному праві України;
- положення щодо протидії злочинності під час відбування покарання, зокрема, щодо кримінально-виконавчого та кримінально-правового заохочення як фактору виправлення осіб, які відбувають покарання.
набули подальшого розвитку:
- вчення про принципи депеналізації: принцип відповідності депеналізації складникам інших сфер пенальної політики України; принцип урахування (відповідності) соціально-правової психології; принцип економії репресії; принцип доцільності; принцип невідворотності репресії; принцип диференціації та індивідуалізації репресії; принцип соціальної справедливості;
- положення про те, що застосування покарання у виді конфіскації майна повинно слугувати передусім відновленню порушених майнових прав та інтересів потерпілого;
- пропозиції щодо розширення застосування до неповнолітніх окремих видів депеналізації. Зокрема, запропоновано внести зміни до КК України, якими передбачити можливість: застосування до неповнолітніх покарань у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; призначення покарання у виді громадських робіт неповнолітньому у віці від 14 до 18 років.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації теоретичні та прикладні висновки й рекомендації можуть бути підґрунтям у науково-дослідницькій роботі – для подальших досліджень депеналізації та пенальної політики як в науці кримінального права, так в інших юридичних науках; у законодавчому процесі – для подальшого вдосконалення законодавчого забезпечення депеналізації в Україні (Лист Головного юридичного управління Верховної Ради України № 07/8-512 від 09.09.2009); у правозастосуванні – сприяти вдосконаленню застосування практичної депеналізації (акт впровадження в діяльність суддів палати по розгляду кримінальних справ Апеляційного суду України в Запорізькій області від 09.08.2010; акт впровадження у діяльність відділу соціально-виховної та психологічної роботи Мічурінської виправної колонії № 57 від 04.12.2010); у навчальному процесі – під час викладання/вивчення навчальних дисциплін «Кримінальне право України», «Актуальні проблеми кримінального права України», «Кримінально-виконавче право України», «Кримінологія та профілактика правопорушень», «Актуальні проблеми кримінології» (акти впроваджень у навчальний процес Донецького юридичного інституту ЛДУВС імені Е.О. Дідоренка № 29 від 18.11.2009 та № 17 від 30.07.2010); в інформаційній сфері – для надання інформації про новітні тенденції в пенальній політиці та їх обумовленість, обсяги застосування депеналізації в Україні та впливу цього процесу на розвиток суспільних відносин; у правовиховній діяльності – у правовій освіті населення, виховній діяльності серед курсантів та студентів вищих навчальних закладів, підвищенні кваліфікації суддівського корпусу та працівників правоохоронних органів України.
Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації положення, узагальнення, висновки, рекомендації, пропозиції обґрунтовані дисертантом на підставі особистих досліджень у результаті опрацювання та аналізу наукових, нормативних, статистичних та емпіричних джерел.
Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих праць, у дисертації не використовувались. Власні теоретичні розробки дисертанта у наукових працях, опублікованих у співавторстві, стосуються проблем розвитку пенальної політики України, вдосконалення законодавчого та практичного забезпечення депеналізації в Україні. У монографії «Актуальні питання розвитку кримінально-правової та кримінологічної галузей пенальної політики України», опублікованій у співавторстві, розділи 1 «Загальні положення пенальної політики України», 3 «Депеналізація як напрям кримінально-правової галузі пенальної політики України», 4 «Кримінологічна галузь пенальної політики держави» написані дисертантом самостійно. У навчальному посібнику «Понятие, признаки, система и назначение наказания по уголовному законодательству Украины и Республики Казахстан», опублікованому у співавторстві, підрозділи 1.1. «Наказание как элемент правовой политики государства в сфере противодействия преступности (методологический аспект)», 1.2. «Понятие и признаки наказания по уголовному законодательству Украины и Республики Казахстан», 1.3. «Цели наказания по уголовному законодательству Украины и Республики Казахстан» та 2.1. «Принципы назначения наказани» написані дисертантом самостійно.
Апробація результатів дисертації. Окремі аспекти дослідження були викладені в положеннях конкурсної роботи «Пропаганда кримінально-правового законодавства як фактор підвищення ефективності покарання у виді позбавлення волі», яка посіла І місце у конкурсі емпіричних досліджень молодих вчених «Вплив покарань на злочинність» (Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, м. Луганськ, 2007 р.). За розробку важливої наукової теми цикл наукових праць дисертанта «Пенальна політика України» відмічено Грамотою Національної академії наук України (Постанова Президії Національної академії наук України № 48 від 24.02.2010).
Результати дослідження, викладені у дисертації, обговорювались на П’ятій міжвузівській конференції молодих науковців «Кримінальна субкультура як фактор злочинності» (м. Луганськ, 2006 р.), Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів «Європейське і національне кримінальне право: шляхи та перспективи розвитку (Треті юридичні читання)» (м. Одеса, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення» (м. Львів, 2007 р.), VI Міжвузівській конференції молодих учених пам’яті Е.О. Дідоренка «Вплив покарань на злочинність» (м. Луганськ, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Правова держава: напрямки та тенденції її розбудови в Україні» (м. Тернопіль, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Будущее без наркотиков» (м. Алмати, 2008 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Досудове слідство: шляхи вдосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства» (м. Івано-Франківськ, 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Права людини у філософському, політологічному, соціологічному та правовому вимірах» (м. Харків, 2008 р.), Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції «Правова система, громадянське суспільство та держава» (м. Львів, 2008 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах» (м. Запоріжжя, 2008 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми кримінального права та кримінології» (м. Донецьк, 2009 р.), Першій міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток державності та права в Україні: реалії та перспективи» (м. Сімферополь, 2009 р.), VІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми кримінального права, процесу та криміналістики» (м. Одеса, 2009 р.), V Міжнародній конференції студентів та молодих вчених «Від громадянського суспільства – до правової держави» (м. Харків, 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Правова політика України» (м. Івано-Франківськ, 2010 р.), І Всеукраїнських наукових читаннях з кримінальної юстиції пам’яті професора В.П. Колмакова (м. Одеса, 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Протидія злочинності неповнолітніх: досвід та сучасні проблеми» (м. Кіровоград, 2010 р.), І Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика сучасного права» (м. Херсон, 2010 р.).
Основні положення дисертації обговорено на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка.
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 27 наукових праць. Серед них: 1 монографія (у співавторстві); 1 навчальний посібник, рекомендований Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів (у співавторстві); 18 статей у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України; 2 статті – у фахових виданнях інших країн (Російська Федерація та Республіка Казахстан). Також окремі положення дисертації було викладено у 5 тезах доповідей на міжнародних конференціях.
Структура дисертації обумовлена поставленими метою та завданнями дослідження, його об’єктом та предметом, відповідає логіці наукового пошуку та композиційно складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують вісім підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 254 сторінки, обсяг основного тексту дисертації – 193 сторінки, 17 додатків складають 29 сторінок, список використаних джерел викладений на 32 сторінках (306 найменувань). Література і законодавство використані станом на 05 грудня 2010 р.

bibliography

ВИСНОВКИ

Одержані в ході проведеного дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета й завдання дають можливість зробити основні висновки й рекомендації, що мають теоретичне й практичне значення.
Зокрема, сформульовано низку підсумкових узагальнень дослідження:
1. Пенальна політика України – це інституційний вимір правової політики держави у сфері протидії злочинності, який має своїм предметом мету, оптимальні вид і розмір покарання за злочин, розробляє положення щодо призначення та звільнення від покарання та його відбування, формує засоби протидіючого впливу на злочинність під час реалізації покарання та знаходить своє відображення в нормах кримінально-правового, кримінально-виконавчого, кримінально-процесуального й кримінологічного законодавства України і практиці їх застосування.
2. Структурно пенальна політика України складається з чотирьох сфер: кримінально-правової, кримінально-виконавчої, кримінально-процесуальної та кримінологічної. Перед кожною сферою пенальної політики України стоїть конкретне завдання, які у комплексі розкривають зміст існування інституту покарання у кожній із зазначених сфер та характеризують інститут покарання як базовий для пенальної політики.
3. Депеналізація – це напрям кримінально-правової сфери пенальної політики України, який здійснюється уповноваженими органами державної влади та полягає у внесенні змін та доповнень до КК України, якими передбачається більш м’який вид чи (та) розмір покарання як в положеннях Загальної частини, так і в санкціях статей (частин статей) Особливої частини, призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, звільненні від покарання та його відбування.
4. Історія розвитку депеналізації в Україні складається з таких періодів: князівського (882-1349 рр.), перебування українських земель у складі Литви, Польщі, Речі Посполитої (1349-1648 рр.), автономії України у складі Росії (1648-1764 рр.), перебування України у складі Австрійської (Австро-Угорської й Російської імперій (1764-1917 рр.), відродження і розбудови української державності (1917-1921 рр.), Української СРР (РСР) (1921-1991 рр.), незалежної держави України до ухвалення нового КК України (1991-2001 рр.), сучасний (з 2001 р. й дотепер).
5. Нормативно-правову основу депеналізації складають Конституція України; закони України; чинні міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України; Укази Президента України, акти Державного департаменту України з питань виконання покарань; рішення Конституційного Суду України; постанови Пленуму Верховного Суду України; практика Європейського суду з прав людини.
6. До факторів, що обумовлюють застосування депеналізації, відносяться такі: соціальні; міжнародно-правові; кримінально-правові; кримінально-виконавчі; психологічні та економічні.
7. В основі депеналізації знаходиться система принципів, яка спрямована на забезпечення адекватної та справедливої міри кримінально-правової репресії стосовно особи, яка вчинила злочин.
8. Найбільш повно взаємозв’язок депеналізації з кримінально-виконавчою сферою пенальної політики України простежується у переході від прогресивної системи відбування покарання до депеналізації. Для кримінології, як підґрунтю кримінологічної сфери пенальної політики держави, депеналізація є предметом дослідження у зв’язку із проблемою протидії злочинності. Одним із перспективних заходів кримінологічного забезпечення депеналізації має стати пропаганда положень кримінально-правового законодавства стосовно осіб, які відбувають покарання.
9. Запропоновано здійснити нормативне закріплення низки положень, які випливають зі здійсненого дослідження, а саме:
9.1. У ч. 3 ст. 61 та в ч. 1 ст. 98 КК України передбачити можливість застосування до неповнолітніх покарання у виді обмеження волі;
9.2. У ч. 1 ст. 75 передбачити можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням осіб, яким суд призначає покарання у виді позбавлення волі на певний строк;
9.3. У ч. 3 ст. 75 КК України вказати, що іспитовий строк встановлюється судом тривалістю до п’яти років;
9.4. Ч.1 ст. 76 КК України доповнити п. 6, в якому передбачити ще один вид обов’язку, який може покласти суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, а саме: обов’язок працевлаштуватися (для засуджених, які не мають роботи) та виплачувати щомісячно грошову суму у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на здійснення за ним нагляду;
9.5. Ч. 2 ст. 78 КК України викласти у такій редакції: «Якщо після відбуття не менш ніж половини іспитового строку засуджений своєю поведінкою довів своє виправлення, суд має право скасувати іспитовий строк та зняти судимість з засудженого».
9.6. Ч. 2 ст. 98 КК України викласти у такій редакції: «Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися до неповнолітніх як основні, так і як додаткові покарання»;
9.7. У ч. 1 ст. 100 КК України передбачити, що покарання у виді громадських робіт може бути призначене неповнолітньому у віці від 14 до 18 років;
9.8. Передбачити можливість застосування УДЗ щодо осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі;
9.9. Внести зміни до п. 3 ч. 3 ст. 81 та п. 3 ч. 4 ст. 82 КК України, в яких додати після слова «умовно-достроково» словосполучення «або якій невідбуту частину покарання було замінено більш м’яким»;
9.10. До матеріального елементу підстави УДЗ включити вимогу відшкодування у межах можливого матеріальної шкоди, завданої злочином;
9.11. Ч. 4 ст. 81 КК України викласти у такій редакції: «У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання умисного злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу»;
9.12. Доповнити ст. 81 КК України ч. 5 такого змісту: «У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання злочину через необережність судом вирішується питання про скасування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання»;
9.13. Перелік майна, яке не підлягає конфіскації за судовим вироком, викласти у такій редакції:
«Не підлягають конфіскації такі види майна та предмети, що належать засудженому на правах особистої власності чи є його часткою в спільній власності, необхідні для засудженого й осіб, які перебувають на його утриманні:
1. Жилий будинок, квартира або окремі їх частини, якщо засуджений чи його родина постійно в них мешкають.
2. Земельні ділянки, на яких розташовані будинок і господарські будівлі, що не підлягають конфіскації, а також земельні ділянки, необхідні для ведення особистого підсобного господарства.
3. В осіб, основним заняттям яких є сільське господарство:
а) господарські будівлі й домашня худоба в кількості, необхідній для задоволення потреб його родини, а також корм для худоби;
б) насіння, потрібне для чергових посівів (осіннього й весняного), та незнятий урожай.
4. Предмети домашнього вжитку, начиння, одягу:
а) одяг, взуття, білизна, кухонний посуд, які були в ужитку. Може бути конфісковано хутряний та інший цінний одяг, столові сервізи, предмети, вироблені з дорогоцінних металів, а також ті, що мають художню цінність;
б) меблі, мінімально необхідні для засудженого та членів його сім’ї;
в) усі дитячі речі.
5. Продукти харчування та гроші в кількості, необхідній для засудженого, його родини, осіб, що перебувають на його утриманні.
6. Паливо, потрібне для приготування їжі й опалювання жилого приміщення родини.
7. Інвентар, необхідний для продовження професійних чи наукових занять засудженого, за винятком випадків, коли засудженого вироком суду позбавлено права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю чи коли інвентар використовувався для вчинення злочину.
8. Транспортні й технічні засоби, спеціально застосовувані для пересування інвалідів.
9. Міжнародні, державні нагороди та призи, якими нагороджено засудженого».
9.14. У ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження» до першої черги задоволення претензій до засудженого за рахунок його майна, що підлягає конфіскації, додати відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александров А. И. Уголовная политика и уголовный процесс в российской государственности: история, современность, перспективы, проблемы: [монография] / Под ред. В. З. Лукашевича. – СПб.: Изд-во С.-Петерб. гос. ун-та, 2003. – 562 с.
2. Александров Ю. К. Очерки криминальной субкультуры [монография] / Ю. К. Александров. – М.: «Права человека», 2001. – 152 с.
3. Алексеев Н. Н. Основы философии права [учебник] / Н. Н. Алексеев. – СПб: Лань, 1998. – 216 с.
4. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2008 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2009. – №5. – С. 19-35.
5. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/09F805995C5F5CA6C2257752002A196D?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=09F805995C5F5CA6C2257752002A196D&Count=500&. – Назва з екрану.
6. Англо-русский словарь [отв. редактор Е. Б. Черкасская]. – М., 1963. – 1192 с.
7. Аскеров Э. Институт освобождения от уголовного наказания в уголовном законодательстве зарубежных стран / Э. Аскеров // Уголовное право. – 2005. – № 4. – С. 8-10.
8. Аскеров Э. Ю. Законотворческий аспект освобождения от наказания / Э. Ю. Аскеров // Уголовное право. – 2004. – № 8. – С. 23-26.
9. Бадира В. А., Денисов С. Ф., Денисова Т. А., Мінаєв М. М., Хашев В. Г. Кримінально-виконавче право: Навчальний посібник / За ред. Т. А. Денисової. – К.: Істина, 2008. – 400 с.
10. Бажанов М. И. Наказание в проекте УК Украины / М. И. Бажанов // Проблеми законності. – Вип. 38: Респ. міжвідомчий наук. зб. – Харків: Нац. юрид. акад. України. – 1999. – С. 167-179.
11. Бажанов М. И. Прогрессивная система исполнения наказания [монография] / М. И. Бажанов. – Минск: Наука и техника, 1981. – 180 с.
12. Бажанов М. И. Назначение наказания по советскому уголовному праву [монография] / М. И. Бажанов. – К.: Вища школа, 1980. – 216 с.
13. Баулін Ю. В. Тенденції розвитку сучасного кримінального права України / Ю. В. Баулін // Питання боротьби зі злочинністю. Збірник наук. праць. Випуск 12 / Ред. кол.: Ю. В. Баулін (голов. ред.) та ін. – Х.: вид-во «Кроссроуд», 2006. – С. 23-35.
14. Бачинин В. А. Философия права и преступления [монография] / В. А. Бачинин. – Х.: Фомео, 1999. – 607 с.
15. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях // О свободе. Антология зпадноевропейской классической либеральной мысли / Отв. ред. М. А. Абрамов. – М.: Наука, 1995. – 483 с.
16. Беляев Н. А. Понятие советского исправительно-трудового права и основные причины советской исправительно-трудовой политики / Н. А. Беляев // Вестник ЛГУ. – 1958. – №5. – Вип. 1. – С. 118-119.
17. Беляев Н. А. Цели наказания и средства их достижения в исправительно-трудовых учреждениях [монография] / Н. А. Беляев. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1983. – 152 с.
18. Беляєв Н. А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации [монография] / Н. А. Беляев. – Л.: Изд-во ЛенГУ, 1986 – 176 с.
19. Богатирьов І. Г. Кримінально-виконавче право України: Підручник / І. Г. Богатирьов. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 352 с.
20. Богатирьов І. Моніторинг ставлення громадськості до покарань, альтернативних позбавленню волі в Україні / І. Богатирьов // Юридична Україна. – 2005. – №4. – С. 74-79.
21. Борисов В. І. Кримінально-правова політика та питання соціальної обумовленості Закону про кримінальну відповідальність / В. І. Борисов // Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми [матеріали міжнародної наукової конференції, Донецьк, 17-18 листопада 2006 року]. – Донецьк: Донецький юридичний інститут ЛДУВС, 2006. – С. 9-12.
22. Борисов В. І. Питання закону про кримінальну відповідальність / В. І. Борисов, О. О. Пащенко // Питання боротьби зі злочинністю. Збірник наук. праць. Випуск 12 / Ред. кол.: Ю.В. Баулін (голов. ред.) та ін. – Х.: вид-во «Кроссроуд», 2006. – С. 3-22.
23. Босхолов С. С. Основы уголовной политики: конституционный, криминологический, уголовно-правовой и информационный аспекты [монография] / С. С. Босхолов. – М.: Учебно-консультационный центр «ЮрИнфоР», 1999. – 293 c.
24. Бурлаков В. Н. Личность преступника и назначение наказания: Учеб. пособ / В. Н. Бурлаков. − Л.: Изд-во ЛГУ, 1986. − 124 с.
25. Великий енциклопедичний юридичний словник / За редакцією академіка НАН України Ю. С. Шемшученка. – К.: ТОВ «Видавництво "Юридична думка"», 2007. – 992 с.
26. Великий тлумачний словник української мови (з дод. допов. на CD) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2007. – 1736 с.
27. Великий тлумачний словник української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусик]. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с.
28. Вереша Р. В. Проблеми вини в теорії кримінального права: [навч. посіб.] / Р. В. Вереша. – К.: Атіка, 2005. – 464 с.
29. Виговський Д. Л. Кримінальна субкультура в механізмі злочинності неповнолітніх: дис. на здобуття наук. ступеня кандидата юрид. наук: 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Дмитро Леонідович Виговський – К., 2006. – 208 с.
30. Висновок на проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України (щодо вдосконалення процедур здійснення конфіскації)» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=34239. – Назва з екрану.
31. Вісник Верховного Суду України. – 1998. – №1 (7). – С. 43-49.
32. Вісник Верховного Суду України. – 2000. – №2 (18). – С. 24-32.
33. Вісник Верховного Суду України. – 2002. – №4 (32). – С. 15-26.
34. Владимирский-Буданов М. Ф. Обзор истории русского права [монография] / М. Ф. Владимирский-Буданов. – Ростов-н/Д., 1964. – 184 с.
35. Галінський О. І. До питання про визначення організаційно-управлінських детермінант злочинності в установах виконання покарань / О. І. Галінський // Південноукраїнський правничий часопис. – 2008. – №2. – С. 56-57.
36. Гальперин И. М. Социальные и правовые основы депенализации / И. М. Гальперин // Советское государство и право. – 1980. – № 3. – С. 60-68
37. Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика [Учебное пособие, 3-е изд., перераб и дополн.] / Л. Д. Гаухман. – М.: АО “Центр ЮрИнфоР”, 2005. – 457 с.
38. Гацелюк В. А. Реализация принципов уголовного права Украины: проблемы и перспективы [монографія]. – Луганск: РИО ЛАВД, 2003. – 152 с.
39. Гацелюк В. О. Реалізація принципу законності кримінального права України (загальні засади концепції) [монографія] / МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ; Наук. ред. д-р юрид. наук, проф. С. С. Яценко. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2006. – 280 с.
40. Гацелюк В. О. Реалізація принципу законності кримінального права України (загальні засади концепції): дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.08. – Луганськ, 2004. – 217 с.
41. Гель А. П., Семаков Г. С., Яковець І. С. Кримінально-виконавче право: Навч. посібник / За ред. проф. А. Х. Степанюка. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 624 с. – Бібліогр.: 604-615.
42. Гель А. Переведення засуджених до дільниці посиленого контролю виправної колонії: проблеми правової регламентації / Гель А. // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 2 . – С.131-134.
43. Герцензон А. А. Советская уголовная статистика [учебник]. – М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1937. – 264 с.
44. Гогель С. К. Роль общества в деле борьбы с преступностью [монография] / С. К. Гогель. – СПб.: Общественная польза, 1906. – 283 с.
45. Голик Ю. В. Уголовно-правовое стимулирование позитивного поведения [монография] / Ю. В. Голик. – Новосибирск: Изд-во Новосибир. ун-та, 1992. – 80 с.
46. Голик Ю. В. Философия уголовного права: современная постановка проблемы / Ю. В. Голик // Философия уголовного права [Сост., ред. и вступ. Статья доктора юрид. наук, проф. Ю. В. Голика]. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – С. 6-52.
47. Голик Ю. В., Коробеев А. И. Преступность – планетарная проблема (К итогам ХІ Конгресса ООН по предупреждению преступности и уголовному правосудию) [монография] / Ю. В. Голик, А. И. Коробеев. – СПб.: Издательство Р.Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – 215 с.
48. Горбачова І. М. Заходи безпеки у кримінальному праві: автореф. дисертації на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / І. М. Горбачова. – Одеса, 2008. – 20 с.
49. Горох О. П. Проблеми застосування покарання у виді конфіскації майна / О. П. Горох // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – 2004. – № 9. – С. 148–154.
50. Горох О. П. Щодо покарання за новим Кримінальним кодексом України / О. П. Горох // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень / За заг. ред. д-ра юрид. наук, професора А. А. Музики. – К.: КЮІ КНУВС, 2005. – С. 154-160
51. Гражданское общество: истоки и современность. 2-е изд., доп. / Научный редактор проф. И. И. Кальной. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2002. – 340 с.
52. Грищук В. К. Кримінальне право України: Загальна частина: [навч. посіб. для студентів юрид. фак. вищ. навч. зал.] / В. К. Грищук – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2006. – 568 с.
53. Гуторова Н. О. Проблеми кримінально-правової охорони державних фінансів України: дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук: 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Наталія Олександрівна Гуторова. – Х., 2001. – 460 с.
54. Дагель П. С. Уголовная политика: управление борьбой с преступностью / П. С. Дагель / Проблемы социологии уголовного права: Сб. науч. тр. / ВИП. МЮ ЛитССР. НИИСЭ. – М.: Юрид. лит., 1984. – С. 37-43.
55. Дагель П. С., Злобин Г. А., Келина С. Г., Кригер Г. Л., Кудрявцев В. Н., Минаева Т. И., Яковлев А. М. Основания уголовно-правового запрета (криминализация и декриминализация): монография / [Кудрявцев В. Н., Дагель П. С., Келина С. Г. и др.]. – М.: Наука, 1982. – 304 с.
56. Демченко С. Т. Особливості визначення мети і змісту покарання / С. Т. Демченко // Південноукраїнський правничий часопис. – 2006. – №2. – С. 70-72.
57. Денисова Т.А. Надмірна суворість покарання як перешкода розвитку демократичних засад у суспільстві / Т. А. Денисова // Вісник Прокуратури. – 2008. – № 5 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kma.mk.ua/uploads/file/lawJournal/vProkuratury/Visnyk_prokuratury_2008.pdf
58. Джужа О. М. Науково-практичний інтерес до становлення кримінально-виконавчої та кримінологічної політики України / О. М. Джужа // Науково-практичний журнал. – 2006. – №11 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.br.com.ua/referats/Pravo/30485.htm
59. Дремин В. Н. Изучение и предупреждение криминогенного влияния ранее судимых лиц на несовершеннолетних. автореф. дис. на соискание науч. степени кандидата юрид. наук: спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / В. Н. Дремин. – Киев, 1983. – 26 c.
60. Дрьомін В.М. Інституціональна теорія злочинності та криміналізація суспільства: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія, кримінально-виконавче право» / Віктор Миколайович Дрьомін. – Одеса: Одеська національна юридична академія, 2010. – 40 с.
61. Жидких И. В. Индивидуализация как принцип назначения наказания / И. В. Жидких // Юрист-Правовед. – 2007. – № 2 (21). – С. 36-39.
62. Жижиленко А. А. Наказание. Его понятие и отличие от других правоохранительных средств: монография / А .А. Жижиленко. – СПб.: Правда, 1914. – 679 с.
63. Жижиленко А. А. Очерки по общему учению о наказании: монография / А. А. Жижиленко. – Петроград: Правда, 1923. – 308 с.
64. Житнiгор Б. С. Призначення покарання у вигляді тюремного ув’язнення за сукупністю злочинів чи вироків у державi Iзраїль i вiдповiднi кримiнально-правовi механiзми в Українi i Росії [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.mirrabot.com/work/work_23860.html. – Назва з екрану.
65. Забрянский Г. И. Изучение и предупреждение преступности несовершеннолетних: Учебное пособие / Забрянский Г. И. – Краснодар: Изд-во Кубан. ун-та, 1979. – 102 c.
66. Загальна теорія держави і права / [за ред. В. В. Копейчикова]. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 320 с.
67. Загородников Н. И., Стручков Н. А. Направления изучения советского уголовного права / Н. И. Загородников, Н. А. Стручков // Советское государство и право. – 1981. – №7. – С. 48-53
68. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: У 3 кн. / А. П. Закалюк // Кн. 2: Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих видів злочинів. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2007. – 712 с.
69. Закон України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» від 01.12.1994 № 264/94-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=264%2F94-%E2%F0. – Назва з екрану.
70. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. №3477-ІV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.sta.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=73057&cat_id=57010. – Назва з екрану.
71. Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності» від 15.04.2008 р. № 270-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=d. – Назва з екрану.
72. Закон України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1996 № 392/96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=392%2F96-%E2%F0. – Назва з екрану.
73. Закон України «Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк» 10 липня 2003 року № 1104-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2004. – №6. – Ст.39.
74. Історія держави і права України: Підручник. – У 2-х т. / За ред. В. Я. Тація, А. Й. Рогожина. – Том 1. – Кол. авторів: В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький та ін. – К.: Видавнчий Дім «Ін Юре», 2000. – 648 с.
75. Історія держави і права України: Підручник. – У 2-х т. / За ред. В. Я. Тація, А. Й. Рогожина. – Том 2. – Кол. авторів: В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький та ін. – К.: Видавнчий Дім «Ін Юре», 2000. – 580 с.
76. Історія українського права: Навч. посібник: матеріали до курсу лекцій з історії української державності / О. О. Шевченко, О. Й. Вовк, В. П. Капелюшний, М. О. Шевченко; О. О. Шевченко (ред.). – К.: Олан, 2001. – 214 с.
77. Кабінет Міністрів пропонує удосконалити процедуру конфіскації майна [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/17294. – Назва з екрану.
78. Карпец И. И. Индивидуализация наказания в советском уголовном праве: монография / И. И. Карпец. – М.: Юрид. лит., 1961. – 152 с.
79. Карпец И.И. Наказание: социальные, правовые и криминологические проблемы [монография] / И.И. Карпец. – М.: Юрид. лит., 1973. – 287 с.
80. Киреев Д. И. К вопросу о соотношении понятий «освобождение от наказания» и «освобождение от отбывания наказания» / Д. И. Киреев // Российский следователь.– 2006. – № 12 . – С.28-29.
81. Кириллов В. И., Старченко А. А. Логика: Учебник. / В. И. Кирилов, А. А. Старченко. – М.: Высш. шк., 1982. – 262 с.
82. Кистяковский А. Ф. Элементарный учебник общего уголовного права с подробным изложением начал русского уголовного законодательства. Часть общая.: Учеб.: 3-е изд / А. Ф. Кистяковский. – К.: Тип. Иогансона, 1891. – 850 с.
83. Кісілюк Е. М. Кримінальне законодавство в період українського державотаорення (1917-1921 рр.): дис. на здобуття наук. ступеня кандидата юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Едуард Миколайович Кісілюк. – К., 2003. – 208 с.
84. Книженко О. Условное осуждение или система испытания / О. Книженко // Законность. – 2002. – №9. – С. 38-40.
85. Книженко О.О. Звільнення від відбування покарання з випробуванням за кримінальним правом України: дис. на здобуття наук. ступеня кандидата юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Оксана Олександрівна Книженко. – Х., 2003. – 207 с.
86. Ковалев М. И., Воронин Ю. А. Криминология и уголовная политика [монография] / М. И. Ковалев, Ю. А. Воронин. – Свердловск: Свердл. юрид. ин-т: Изд-во УрГу, 1980. – 60 с.
87. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 № 22-VIII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=322-08&myid=dCCMfOm7xBWM85kEZiaMLTagHI4n.s80msh8Ie6. – Назва з екрану.
88. Козак О. С. Звільнення від кримінальної відповідальності: дис. на здобуття наук. ступеня кандидата юрид. наук: 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Оксана Сергіївна Козак. – 2008, Дніпропетровськ: ДДУВС. – 228 с.
89. Козаченко Б. П., Сорокина С. Т. Социальная адаптация лиц, отбывших лишение свободы на краткие сроки / Б. П. Козаченко, С. Т. Сорокина // Человек: преступление и наказание. – 2006. – №1. – С. 41-45.
90. Козлов П. П., Нікітін Ю. В., Стрєлков Л. О. Режим виконання кримінальних покарань: Монографія. / П. П. Козлов, Ю. В. Нікітін., Л. О. Стрєлков. – К.: КНТ, 2008. – 272 с.
91. Коляда С.А. Подражание как канал воспроизводства преступности несовершеннолетних / С. А. Коляда // Человек: преступление и наказание. – 2006. – №4. – С. 185-188
92. Комиссар ЕС назвал главные проблемы Украины [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vz.ru/news/2006/12/17/61336.html. – Назва з екрану.
93. Конвенція про захист прав людини та основних свобод (Рим, 4.XI.1950) // Голос України. – 10 січня 2001 року. – № 3 (2503). – С. 6-8.
94. Кондратішина В. В. Кримінально-виконавча політика України: формування та реалізація: дис. на здобуття наук. ступеня кандидата юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Вікторія Вікторівна Кондратішина. – Львів, 2009. – 275 с.
95. Кондратішина В., Журавська З. Кримінологічні аспекти кримінально-виконавчої політики України / В. Кондратішина, З. Журавська // Міжнародна студентсько-аспірантська наукова конференція «Правова система, громадянське суспільство та держава» 18-20 квітня 2008 року. Тези доповідей. – Львів: Юридичний факультет ЛНУ ім. І. Франка. – 2008. – С. 218-221.
96. Кондратішина В.В. Кримінально-виконавча політика як елемент загальної політики у сфері боротьби зі злочинністю / В. В. Кондратішина // Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми [Матеріали міжнародної наукової конференції, Донецьк, 17-18 листопада 2006 року]. – Донецьк: Донецький юридичний інститут ЛДУВС, 2006. – С. 209-212.
97. Коняхин В. П. Теоретические основы построения Общей части Российского уголовного права / В. П. Коняхин. – СПб.: Юридический центр Пресс. – 2002. – 348 с.
98. Копейчіков В.В. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник. - К.: "Юрінком", 1997. – 320 с.
99. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України. Частина Загальна: Курс лекцій / М. Й. Коржанський. – К.: Атіка, 2001. – 432 с.
100. Коржанський М. Й. Нариси уголовного права [монографія] / М. Й. Коржанський. – К.: ТОВ “Генеза”, 1999. – 208 с.
101. Коробеев А. И. Советская уголовно-правовая политика: проблемы криминализации и пенализации [монография] / А. И. Коробеев. – Владивосток: Изд-во ДВГУ, 1987. – 270 с.
102. Коробеев А. И. Уголовно-правовая политика: проблемы криминализации и декриминализации в новейшем уголовном законодательстве России / А. И. Коробеев. – http // www.sartacc.sgap.ru./Pub/korobeev(8-01-05).htm. – Назва з екрану.
103. Коробова А. П. О понятии и природе правовой политики / А. П. Коробова // Правовая политика и правовая жизнь. – 2003. – № 2. – С. 26-34.
104. Костицький В. Проблеми смертної кари в Україні / В. Костицький // Право України. – 1997. – № 3. – С. 26-29.
105. Кравченко Ю. И. Ретроспектива развития системы уголовных наказаний в России / Ю. И. Кравченко // Человек: преступление и наказание. – 2007. – № 4. – С. 57-59.
106. Красницький І. В. Поняття, підстави та форми кримінальної відповідальності за кримінальним правом Франції та України: порівняльний аналіз: дис.на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право» / Красницький Іван Васильович. – Львів, 2005. – 220 с.
107. Краткий политический словарь / Абаренков В. П., Абова Т. Е., Аверин А. Г. и др.; Сост. и общ. ред. Л. А. Оникова, Н. В. Шишкина. – 2-е изд., доп. – М.: Политиздат, 1989. – 623 с.
108. Криминология – ХХ век: [монография] // Под редакцией В. Н. Бурлакова и В. П. Сальникова – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2000. – 326 с.
109. Криминология: приглашение к дискуссии: Монография / Авт. кол: О.В.Баляба, Э. В. Виленская, Э. А. Дидоренко, Б. Г. Розовский. –Луганск: РИО ЛИВД, 2000. – 318 с.
110. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю. В. Александров, В. І. Антипов, О. О. Дудоров та ін.). – Вид. 4-те, переробл. та допов. / За ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. – К.: Атіка, 2008. – 376 с.
111. Кримінальне право України: Загальна частина [підручник] / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Л. М. Кривоченко та ін.; [за ред. проф. В. В. Сташиса, В. Я. Тація]. – 3-тє вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 496 с.
112. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.; За ред. професорів М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер-Право, 2001. – 416 с.
113. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2341-14. – Назва з екрану.
114. Кримінально-виконавче право України (Загальна та Особлива частини): [навчальний посібник] / О. М. Джужа, С. Я. Фаренюк, В. О. Корчинський та ін.; за заг. ред. О. М. Джужи. – 2-е вид. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 448 с.
115. Кримінально-виконавче право України: Підручник / В. М. Трубников, В. М. Харченко, О. В. Лисодід, Л. П. Оника, А. Х. Степанюк; За ред. В. М. Трубникова. – Харків: Право, 2001. – 384 с.
116. Кримінально-виконавчий кодекс України [науково-практичний коментар] / Степанюк А. Х., Яковець І. С. За заг. ред. Степанюка А. Х. – Х.: ТОВ «Одісей», 2005. – 560 с.
117. Кропачев А. Условно-досрочное освобождение от отбывания наказания / А. Кропачев // Законность. – 1999. – № 2. – С. 30-32.
118. Кругликов Л. Л. Смягчающие и отягчающие обстоятельства в уголовном праве [монография] / Л. Л. Кругликов. – Ворнеж, 1985. – 164 с.
119. Кругликов Л. Л., Васильевский А. В. Дифференциация ответственности в уголовном праве [монография] / Л. Л. Кругликов, А. В. Васильевский. – СПб: Юрид. центр Пресс, 2002. – 300 с.
120. Крупская Н. Н. Применение условно-досрочного освобождения от наказания к лицам, осужденням по совокупности преступлений и приговоров / Н. Н. Крупская // Юрист-Правовед. – 2007. – № 2 (21). – С. 105-108.
121. Кузнецов А. В. Понятие и социальная ценность основополагающих принципов советской уголовной политики / А. В. Кузнецов // Вопросы борьбы с преступностью. – М.: Юрид. лит., 1984. – № 40. – С. 3-12.
122. Кузнєцов В. В. Сучасні фактори нормотворення у сфері кримінального права / В. В. Кузнєцов // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 12. – С. 37-40.
123. Кузнєцов В.В. Кримінально-правові норми про відповідальність за крадіжку як інститут кримінального законодавства: дис. на здобуття наук. ступеня кандидата юрид. наук: 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Кузнєцов Віталій Володимирович. – К., 2000. – 200 с.
124. Курганов С. И. Наказание: уголовно-правовой, уголовно-исполнительный и криминологический аспекты [монография] С. И. Курганов. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. – 192 с.
125. Кури Х., Поклад В. Проблема изучения преступника как жертвы в современной криминологии / Х. Кури, В. Поклад // Кримінальна субкультура як фактор злочинності: Кримінологічні дослідження: Вип. 2 / Луган. гуманіт. центр; Луган. Держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка; [Гол. ред. канд. філос. наук В.І. Поклад]. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2008 – С. 15-27.
126. Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: У 2 кн. / О. М. Джужа, П. П. Михайленко, О. Г. Кулик та ін.; За заг. ред. О. М. Джужі. – Т. 1. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
127. Курс уголовного права. Общая часть. Том 1: Учение о преступлении / Г. Н. Борзенков, В. С. Комиссаров, Н. Е. Крілова и др. Под ред. Н. Ф. Кузнецовой, И. М. Тяжковой. – М.: Зерцало, 1999. – 592 с.
128. Ленин В. И. Конспект из раздела о наказаниях пункта программы о суде. – Полн. собр. соч.; Т. 38 / В. И. Ленин. – С. 408-409.
129. Лесниевски-Костарева Т. А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законодательная практика [монография] / Т. А. Лесниевски-Костарева. – М.: Норма, 1998. – 296 с.
130. Лесниевски-Костарева Т.А. Дифференциация уголовной ответственности. Теория и законодательная практика [монография]. – 2-е изд., перераб. и доп. / Т. А. Лесниевски-Костарева – М.: НОРМА, 2000. – 400 с.
131. Липинский Д. А. Общая теория юридической ответственности: автореф. дис. на соискание уч. степени док. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / Д. А. Липинский. – Саратов, 2004. – 46 с.
132. Лист Ф. Задачи уголовной политики. Преступление как социально-патологическое явление / Сост. и предисл. СТ.С. Овчинского. – М.: ИНФРА-М., 2004. – 110 с. – (Библиотека криминолога).
133. Литвак О. Політична кримінологія: поняття та ознаки / О. Литвак // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2008. – №2. – С. 16-22.
134. Литвак О.М. Держава і злочинність [монографія] / О. М. Литвак. – К.: Атіка, 2004. – 304 с.
135. Лихова С. Кримінально-правова охорона інтересів сім’ї, підопічних та неповнолітніх // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 10. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://juvenjust.org/txt/index.php/t1337.html
136. Лопашенко Н. А. Основы уголовно-правового воздействия: уголовное право, уголовный закон, уголовно-правовая политика [монография] / Н. А. Лопашенко. – СПб.: Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – 339 с.
137. Лукашевич С. Ю. Кримінологічна характеристика та попередження злочинності засуджених в місцях позбавлення волі: дис. на здобуття наук. ступеня кандидата юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Сергій Юрійович Лукашевич. –Х., 2001. – 200 с.
138. Мазур М. В. Прецеденти Європейського Суду з прав людини у системі джерел конституційного права / М. В. Мазур // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 39. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2008. – С. 226-232.
139. Малеин Н. С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность [монография] / Н. С. Малеин. – М.: Юрид. лит., 1985. – 191 с.
140. Маляренко В. Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: теорія, історія, практика: дис. на здобуття наук. ступеня кандидата юрид. наук: спец. 12.00.09 «кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / Василь Тимофійович Маляренко. – Х., 2005. – 449 с.
141. Маляренко В. Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 512 c.
142. Махінчук В. М. Адекватність кримінального покарання як філософсько-правова проблем: дис. на здобуття наук. ступеня кандидата юрид. наук: 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Віталій Миколайович Махінчук. – К., 2002. – 222 с.
143. Махінчук В. Принцип економії репресії у новому Кримінальному кодексі України – важлива запорука адекватності покарання / В. Махінчук // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 11. – С. 69-73.
144. Медицький І.Б. Вплив соціальних факторів на злочинність в умовах становлення незалежної Ураїнської держави: автореф. на здобуття наук. ступеня канд. юридич. наук: спец. 12.00.08. «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / І.Б. Медицький. – К.: Київський національний університет внутрішніх справ, 2007. – 20 с.
145. Медицький І.Б. Запобігання злочинності: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / І. Б. Медицький. – Івано-Франківськ: Видавець «Віктор Дяків», 2008. – 220 с.
146. Медицький І.Б. Кримінологічна (профілактична) політика: завдання, джерела, принципи / І.Б. Медицький // Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми: Матеріали міжнародної наукової конференції, Донецьк, 17-18 листопада 2006 року. – Донецьк: Донецький юридичний інститут ЛДУВС, 2006. – С. 315-318.
147. Меркулова В.О. Історичні джерела кримінальної відповідальності жінок в Україні / В.О. Меркулова [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.naiau.kiev.ua/tslc/pages/biblio/visnik/n2000_3/merkylova.htm. – Назва з екрану.
148. Микитчик О.В. Злочин як соціальне явище: філософсько-правовий аспект: дис. на здобуття наук. ступеня кандидата юрид. наук: спец. 12.00.12 «Філософія права». – К.: «Національна академія внутрішніх справ України» / Олександр Васильович Микитчик, 2002. – 202 с.
149. Митрофанов А.А. Депеналізація як напрям кримінально-правової політики / А.А. Митрофанов // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 9 – С. 133-136.
150. Митрофанов А.А. Основні напрямки кримінально-правової політики в Україні: формування та реалізація: дис. на здобуття наук. ступеня кандидата юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Анатолій Анатолійович Митрофанов. – Одеса, 2005. – 188 c.
151. Михайленко О., Бородовська Н. Соціологічні дослідження щодо засуджених до позбавлення волі / О. Михайленко, Н. Бородовська // Вісник прокуратури. – 2007. – №5. – С. 70-75.
152. Модельный Уголовный кодекс стран-участниц СНГ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://law.edu.ru/norm/norm.asp?normID=1241285&subID=100094318,100094328,100094332,100094562,100094589#text. – Назва з екрану.
153. Мостепанюк Л. О. Довічне позбавлення волі як вид кримінального покарання: дис. на здобуття наук. ступеня кандидата юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальн