catalog / PHYSICAL AND SPORTS OF EDUCATION / Physical culture, physical education of different population groups
скачать файл:
- title:
- Тітаренко Алла Анатоліївна. Програмування процесу розвитку силових здібностей у школярів молодших класів
- Альтернативное название:
- Титаренко Алла Анатольевна. Программирование процесса развития силовых способностей у школьников младших классов
- university:
- Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди
- The year of defence:
- 2014
- brief description:
- Тітаренко Алла Анатоліївна. Програмування процесу розвитку силових здібностей у школярів молодших класів.- Дисертація канд. наук з фіз. виховання та спорту: 24.00.02, Львів. держ. ун-т фіз. культури. - Львів, 2014.- 271 с.
Міністерство освіти і науки України
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди
На правах рукопису
Тітаренко Алла Анатоліївна
УДК 796.015.52-053.5
ПРОГРАМУВАННЯ ПРОЦЕСУ РОЗВИТКУ СИЛОВИХ
ЗДІБНОСТЕЙ У ШКОЛЯРІВ МОЛОДШИХ КЛАСІВ
24.00.02 — фізична культура, фізичне виховання
різних груп населення
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з фізичного виховання та спорту
Науковий керівник:
Худолій Олег Миколайович, доктор наук
з фізичного виховання і спорту, професор
Харків — 2013
ЗМІСТ
Вступ 4
Розділ 1. ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ РУХОВИХ 10
ЗДІБНОСТЕЙ У ШКОЛЯРІВ МОЛОДШИХ
КЛАСІВ
1.1. Анатомо-фізіологічні та морфо-функціональні 10
особливості учнів молодшого шкільного віку
1.1.1. Вікова періодизація 10
1.1.2. Вплив фізичних вправ на розвиток опорно-рухово- 12
го апарату дітей молодшого шкільного віку
1.1.3. Розвиток системи кровообігу 15
1.1.4. Розвиток дихальної системи організму 17
1.1.5. Розвиток ЦНС і особливості розвитку школярів мо- 20
лодшого віку
1.1.6. Розвиток ендокринної системи 21
1.2. Програмування як метод оптимізації фізичного ви- 22
ховання школярів
1.2.1. Програмування розвитку рухових здібностей у 22
фізичному вихованні і спорті
1.2.2. Вікові особливості розвитку рухових здібностей як 27
основа програмування розвитку силових здібностей
у школярів молодших класів
1.2.3. Методи розвитку сили як основа програмування 37
силової підготовки школярів молодших класів
Висновки до 1 розділу 43
Розділ 2. МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ 45
2.1. Методологія та методи дослідження 45
2.2. Характеристика методів дослідження 46
2.2.1. Аналіз й узагальнення науково-методичної
літератури 46
2.2.2. Системний аналіз 47
2.2.3. Моделювання 48
2.2.4. Антропометрія 50
2.2.5. Педагогічне тестування 50
2.2.6. Педагогічне спостереження й експеримент 61
2.2.7. Методи математичного планування експерименту 65 (ПФЕ типу 2к)
2.2.8. Методи математичної статистики 67
2.3. Організація дослідження 70
Розділ 3. ВІКОВІ ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ
РУХОВИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ШКОЛЯРІВ
МОЛОДШИХ КЛАСІВ
3.1. Особливості розвитку рухових здібностей у дітей
молодшого шкільного віку
3.2 Особливості розвитку силових здібностей у дітей
молодшого шкільного віку
72
72
103
Висновки до 3 розділу 124
Розділ 4. ПРОГРАМУВАННЯ РОЗВИТКУ СИЛИ
В ШКОЛЯРІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ
4.1. Метод суворо-регламентованої вправи як елемент
програми розвитку силових здібностей у школярів
молодших класів
126
126
4.1.1 Комбінований метод, варіант І 126
4.1.2 Комбінований метод, варіант ІІ 176
4.2. Ефективність програмування розвитку сили
в школярів молодших класів
203
Висновки до 4 розділу 216
Розділ 5. АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
ДОСЛІДЖЕННЯ
218
Висновки 224
Список використаних джерел 226
Додатки 250
Додаток А 251
Додаток Б 260
Додаток В 264
ВСТУП
Актуальність теми. Дослідженню розвитку окремих компонентів
рухової підготовленості дітей молодшого шкільного віку присвячені робо-
ти В. Й. Ляха [116, 117, 121], Ц. Г. Паркосадзе [145], М. М. Борейко [27],
І. І.Вовченко [44, 45, 46], С. В. Сембрата [162, 163], І. П. Масляк [127],
С. І. Марченко [129, 130, 131, 132]. Особливу увагу приділено розвитку точ-
них рухів, координації, загальній витривалості [223, 224, 99, 77, 78, 79, 80,
32, 30, 140, 96, 154, 155, 27, 162, 163]. У науковій та методичній літературі
недостатньо даних про ефективність силової підготовки дітей молодшого
шкільного віку [198, 139, 132], відсутнє обґрунтування системних оцінок
силових здібностей дітей молодшого шкільного віку, спостерігаються про-
тиріччя між характеристикою окремого показника й багатомірною суттю ру-
хової підготовленості (А. А. Гужаловський [64, 65], Є. П. Ільїн [89]). Крім
цього, дослідники розглядають вікові зміни рухової підготовленості дітей
молодшого шкільного віку в аспекті становлення рухової функції (Є. П. Ільїн, [89], А. А. Гужаловський, [64, 65]) і вказують на молодший шкільний вік як
найбільш сприятливий для розвитку прудкості, витривалості, координації і
гнучкості (Ю. В. Васьков [34, 35, 36], О. М. Боднарчук [22, 23, 24]).
За даними Ю. В. Верхошанського [37, 39], С. І. Марченко [130, 132], си-
лова робота може бути основою для розвитку швидкості й витривалості. Так,
С. І. Марченко [130, 132] відзначає, що збільшення силової роботи в учнів
молодших класів сприяє розвитку витривалості. Аналогічні дані отримані в
дослідженні впливу силової роботи на рівень витривалості у висококваліфі-
кованих спортсменів (О. І. Головченко, Т. І. Головченко [61]).
Характерною особливістю вікового розвитку сили є більш високий рі-
вень розвитку м’язів тулуба порівняно з м’язами кінцівок, а вікові зміни від-
буваються із 7–річного віку. У молодшому шкільному віці методи силової
підготовки мають свої особливості, використання вправ у різних режимах є
найбільш продуктивним, у виборі вправ надається перевага таким, що спри-
яють розвиткові більш слабких м’язових груп (А. М. Шлемін [217, 218],
О. М. Худолій [198, 202]).
Одним із методів оптимізації розвитку рухових здібностей є програ-
мування. Програмування розглядається як особливий спосіб упорядкуван-
ня тренувального процесу щодо цільових завдань підготовки й специфіч-
них принципів, які визначають раціональні форми організації тренувальних
навантажень (Л. Я. Іващенко [88], Е. М. Навроцький [142], О. В. Андрєєва [3], Р. Я. Проходовський [157], І.І. Вовченко [45], І.В. Хмельницька [192],
В. П. Семененко [164]).
На думку Ю. В. Верхошанського [37, 38, 39, 40], Ф. П. Суслова [168],
Ю. Войнара, С. Д. Бойченко, В. А. Барташа [47], А. П. Бондарчука [25],
О. М. Худолія [198], вузловим моментом програмування є процедура при-
йняття рішення тренером, пов’язаного з визначенням довгострокової стра-
тегії підготовки й вибором оптимального варіанту побудови тренувального
процесу. У спортивному тренуванні концепція програмування й організа-
ції тренувального процесу базується на основі закономірностей формуван-
ня термінової й довготривалої адаптації організму. Ю. В. Верхошанський [38] сформулював принципи програмування з урахуванням динаміки стану
спортсмена й рівня тренувальних навантажень, а також визначив правила
програмування. Таким чином, програмування розвитку рухових здібнос-
тей здійснюється на основі причинно-наслідкових зв’язків «доза-ефект» із
визначенням термінової і довготривалої адаптації організму. Однією з кон-
струкцій програмування є подання матеріалу у формі правил: якщо (умова),
то (результат).
Отже, розвиток сили різних м’язових груп у молодших школярів від-
бувається нерівномірно, індивідуально, а найефективніше силові здібності
розвиваються при комплексному розвитку всіх м’язових груп. Представле-
ні в науковій та методичній літературі дані свідчать, що в дітей молодшо-
го шкільного віку при раціональній організації навантажень силової спря-
мованості можуть спостерігатися значні збільшення силових показників (О. М. Худолій [198, 200, 201], С. І. Марченко [130, 132]).
У зв’язку з цим виникає питання про доцільність розробки технології
програмування розвитку сили в молодшому шкільному віці.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема
дослідження є складовою комплексної програми науково-дослідної роботи
кафедри теорії та методики фізичного виховання Харківського національ-
ного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди з проблеми «Ме-
тодологія і методика викладання спеціальних дисциплін у педагогічному
навчальному закладі та загальноосвітній школі (1998—2010 рр. )» (прото-
кол засідання вченої ради Харківського державного педагогічного інсти-
туту імені Г. С. Сковороди № 5 від 25. 12. 1998 р. ), «Теоретико-методичні
основи моделювання процесу навчання та розвитку рухових здібностей у
дітей і підлітків» (2012—2016 рр. ) (номер держ. реєстрації 0112U002008),
держбюджетної теми «Моделювання процесу навчання та розвитку рухо-
вих здібностей у дітей і підлітків» (2013—2014 рр. ) (номер держ. реєстрації
0113U002102). Роль автора полягала в обґрунтуванні ефективності техноло-
гії програмування розвитку силових здібностей у школярів молодших класів.
Мета дослідження — експериментально обґрунтувати технологічні
підходи до програмування розвитку силових здібностей у школярів молод-
ших класів.
Завдання дослідження:
1. Узагальнити теоретико-методичні передумови щодо розвитку силових
здібностей у школярів молодших класів.
2. Визначити вікові й статеві особливості розвитку силових здібностей
у школярів молодших класів.
3. Обґрунтувати використання методу суворо регламентованої вправи як
елемента програми розвитку силових здібностей у школярів молодших
класів.
4. Експериментально обґрунтувати ефективність технології програ-
мування розвитку силових здібностей у школярів молодших класів.
Об’єкт дослідження — фізичне виховання школярів молодших класів.
Предмет дослідження — технологія програмування розвитку силових
здібностей у школярів молодших класів.
Методи дослідження. Для вирішення завдань дослідження використо-
вувалися теоретичні й емпіричні методи:
1. Аналіз та узагальнення науково-методичної літератури.
2. Системний аналіз.
3. Моделювання.
4. Антропометрія.
5. Педагогічні методи: педагогічне тестування, педагогічні спостере-
ження й експеримент.
6. Методи математичного планування експерименту (ПФЕ типу 2k).
7. Методи математичної статистики.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що:
— уперше визначено умови використання термінового й відставленого
тренувального ефектів силових навантажень у програмі розвитку си-
лових здібностей у школярів молодших класів;
– уперше визначено оптимальні режими виконання силових вправ на
уроках фізичної культури школярів молодших класів; запропоновано
технологію програмування розвитку силових здібностей у школярів
молодших класів;
– удосконалено дані про структуру рухової підготовленості, вплив ві-
кових і статевих особливостей на розвиток силових здібностей у шко-
лярів молодших класів;
– доповнено дані щодо ефективності методу суворо регламентованої
вправи та ігрового методу в процесі розвитку сили у школярів молод-
ших класів;
– набули подальшого розвитку знання про пріоритетні напрями рухової
підготовки школярів молодших класів; встановлено, що рухову підго-
товленість дівчаток і хлопчиків визначають такі факторні показники:
«фізичний розвиток», «силова підготовленість», «швидкісно-силова
підготовленість» і «загальна витривалість»;
– набули подальшого розвитку знання щодо використання методу суво-
ро регламентованої вправи та ігрового методу в процесі програмуван-
ня розвитку сили у школярів молодших класів.
Практичне значення роботи полягає в тому, що на основі планів фак-
торного експерименту розроблено варіанти рухових режимів виконання
вправ, спрямованих на розвиток силових здібностей у школярів молодших
класів. Їх раціональне використання дозволить підвищити якість процесу
розвитку силових здібностей на уроках фізичної культури.
Розроблено науково-методичні рекомендації щодо впровадження у про-
цес фізичного виховання молодших школярів технології програмування роз-
витку силових здібностей. Результати дослідження впроваджено у практику
фізичної підготовки учнів спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ сту-
пенів №14 Кіровоградської міської ради Кіровоградської області м. Кірово-
град, учнів комунального закладу «Навчально-виховне об’єднання «Загаль-
ноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів № 20 – дитячий юнацький центр
«Сузір’я» Кіровоградської міської ради Кіровоградської області» м. Кірово-
град, учнів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 29 Сімферопольської
міської ради АР Крим м. Сімферополь, у практику підготовки вчителів фі-
зичної культури у Харківському національному педагогічному університеті
імені Г. С. Сковороди.
Вірогідність результатів дослідження забезпечено методологічним і
теоретичним обґрунтуванням його основних положень; відповідністю за-
стосованого сучасного комплексу методів дослідження меті й завданням
дослідження; кількісною характеристикою вибірки в експериментальних
дослідженнях; доцільною методикою проведення експериментів і тестових
випробувань; об’єктивністю критеріїв оцінювання кількісних та якісних по-
казників експериментальних даних; кількісними математико-статистичним
аналізом отриманих результатів.
Особистий внесок здобувача полягає в постановці наукової проблеми,
визначенні мети й завдань роботи, обґрунтуванні теоретичних положень,
розробці методології дослідження, аналізі та узагальненні результатів до-
слідження. У роботах, які виконано у співавторстві, дисертантові належать
експериментальні дані, математико-статистична обробка результатів.
Апробація результатів дослідження здійснювалася в процесі їх обго-
ворення на засіданнях кафедри теорії і методики фізичного виховання Хар-
ківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (2008—2013 рр. ) та виступів з доповідями на міжнародних та всеукраїн-
ських науково-практичних конференціях: «Молода спортивна наука Украї-
ни» (Львів, 2007 рік), «Актуальні проблеми фізкультурної освіти» (Харків,
2008, 2009, 2010, 2013, 2014), «Актуальні проблеми фізичного виховання і
спорту в Україні» (Харків, 2008, 2009, 2010, 2011, 2012).
Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в 13 наукових
статтях, серед яких 10 статей у фахових наукових виданнях України.
- bibliography:
- ВИСНОВКИ
1. На основі аналізу наукової та методичної літератури встановлено,
що метод суворо регламентованої вправи та ігровий займають провідне
місце у фізичному вихованні школярів. Доцільним є подальше комплексне
дослідження особливостей розвитку силових здібностей у школярів молодших
класів і обґрунтування технології програмування розвитку силових здібностей
у дітей молодшого шкільного віку в сучасних умовах.
2. У структурі рухової підготовленості хлопчиків 2–4 класів на основі
факторного аналізу виокремлено такі фактори: «силова підготовленість»,
«загальна витривалість», «координаційна підготовленість». На прояв рухових
здібностей впливає фізичний розвиток. Доведено на основі дискримінантного
аналізу, що рухову підготовленість хлопчиків 2–4 класів визначають «фізичний
розвиток», «силова підготовленість» і «загальна витривалість».
3. У структурі рухової підготовленості дівчаток 2–4 класів на основі
факторного аналізу виокремлено такі фактори: «силова підготовленість»,
«швидкісно-силова підготовленість». На прояв рухових здібностей впливає
фізичний розвиток. Доведено на основі дискримінантного аналізу, що рухову
підготовленість дівчаток 2–4 класу визначають «силова підготовленість»,
«швидкісно-силова підготовленість» і «фізичний розвиток».
4. Порівняльний аналіз показав, що хлопчики 2–4 класів показують
кращі результати, ніж дівчатка, в тестах «Стрибок у довжину з місця», «Біг
300 м», «Біг 30 м», «Згинання й розгинання рук у змішаному висі на канаті (перекладині)», «Човниковий біг 4×9 м» (р
- Стоимость доставки:
- 200.00 грн