Маншиліна Тетяна Іванівна . Суспільно-географічне дослідження розвитку міст-супутників та приміської зони Києва

brief description

Маншиліна Тетяна Іванівна . Назва дисертаційної роботи: "Суспільно-географічне дослідження розвитку міст-супутників та приміської зони Києва"

Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Кафедра економічної та соціальної географії
На правах рукопису
МАНШИЛІНА ТЕТЯНА ІВАНІВНА
УДК 911.3:332:711(477.41)
СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ
МІСТ-СУПУТНИКІВ ТА ПРИМІСЬКОЇ ЗОНИ КИЄВА
11.00.02 – економічна та соціальна географія
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата географічних наук
Науковий керівник
Мезенцев Костянтин Володимирович
доктор географічних наук, професор
Київ – 2015
2
ЗМІСТ
ВСТУП …………………………………………………………………… 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ МІСТ-СУПУТНИКІВ ТА ПРИМІСЬКОЇ ЗОНИ
ВЕЛИКОГО МІСТА …………………………………………………… 10
1.1. Приміська зона та міста-супутники як об’єкти суспільногеографічного дослідження ………………………………………... 10
1.2. Сучасні особливості процесів взаємодії великого міста та
оточуючої території ………………………………………………… 15
1.3. Моделі просторової структури приміських зон великих міст та
класифікація міст-супутників ……………………………………... 27
1.4. Методика суспільно-географічного дослідження міст-супутників
та приміської зони великого міста …………………………………. 34
Висновки до розділу 1…………………………………………………… 46
РОЗДІЛ 2. ІДЕНТИФІКАЦІЯ МЕЖ ПРИМІСЬКОЇ ЗОНИ ТА
МІСТ-СУПУТНИКІВ КИЄВА ……………………………………….. 51
Висновки до розділу 2 …………………………………………………... 62
РОЗДІЛ 3. ФАКТОРИ РОЗВИТКУ МІСТ-СУПУТНИКІВ ТА
ПРИМІСЬКОЇ ЗОНИ КИЄВА ……………………..………………… 64
3.1. Історико-географічні особливості розвитку міст-супутників,
субурбанізації та впливу Києва …………………………………..... 64
3.2. Демографічна ситуація та ринок праці ............................................. 72
3.3. Фактори соціально-економічної привабливості міст-супутників .. 81
Висновки до розділу 3 …………………………………………………... 101
РОЗДІЛ 4. ПРОСТОРОВО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АНАЛІЗ
РОЗВИТКУ МІСТ-СУПУТНИКІВ ТА ПРИМІСЬКОЇ ЗОНИ
КИЄВА ………………………………………………………………….. 105
4.1. Виробничі функції …………………………………………………. 105
4.2. Функції обслуговування ………………………….………………... 128
4.3. Житлові функції ……………………………………………………. 147
4.4. Функціональна типізація міст-супутників Києва …………………. 160
3
4.5. Проблеми та перспективи розвитку міст-супутників та
приміської зони Києва ……………………………………………... 164
Висновки до розділу 4................................................................................ 171
ВИСНОВКИ............................................................................................... 176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................. 179
ДОДАТКИ................................................................................................... 200
4
ВСТУП
Актуальність теми. Сучасні дослідження процесів взаємодії
великого міста (метрополіса) та приміської зони (субурбії) мають важливе
значення у світовій суспільно-географічній науці. У різних типах країн ці
процеси мають свою специфіку прояву в просторі та часі.
У пострадянських країнах протягом останніх десятиліть функції та
просторова структура приміських зон великих міст істотно
трансформуються. В Україні найсуттєвіші зміни, що пов’язані з поширенням
житлової та економічної (комерційної) субурбанізації, відбуваються в
приміській зоні Києва. Міста-супутники столиці, що сформувалися ще у
радянський період, по-різному адаптувалися до нових умов соціальноекономічного розвитку. В межах міст-супутників та інших поселень
приміської зони створено ряд нових виробничих підприємств, набули
поширення заклади мережевих структур обслуговування, нові житлові
функції (зокрема, здійснюється будівництво котеджних містечок та інших
житлових комплексів). Однак такі процеси подекуди мають хаотичний,
неконтрольований характер.
Теоретико-методологічну основу роботи становлять праці з питань
теорії суспільної географії, географії міст, геоурбаністики, взаємодії міст та
сільської місцевості, зокрема, роботи українських вчених О. Гладкого, О.
Денисенко, В. Джамана, А. Доценка, К. Мезенцева, В. Нудельмана,
Я. Олійника, Ю. Палехи, Г. Підгрушного, М. Пістуна, Ю. Пітюренка, Л.
Руденка, І. Савчука, А. Степаненка, О. Топчієва, О. Шаблія та ін., а також
зарубіжних дослідників – І. Браде, Л. Ван ден Берга, О. Голубчикова, М.
Джентіле, А. Дружиніна, З. Ковача, Г. Лаппо, К. Леєтмаа, А. Махрової, Т.
Нефьодової, Є. Перцика, Л. Сікори, Т. Таммару, А. Трейвіша, С. Хірт та
інших вчених. Незважаючи на значну кількість досліджень, присвячених
окремим питанням розвитку приміської зони великого міста, факторів
соціально-економічної привабливості та функціональної типізації міських
5
поселень, суспільно-географічні аспекти сучасного розвитку міст-супутників
та приміської зони Києва вивчені недостатньо. Вищезазначене обумовлює
актуальність дослідження та вибір теми дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертаційне
дослідження пов’язане з тематикою науково-дослідної роботи, що
виконується на кафедрі економічної та соціальної географії Київського
національного університету імені Тараса Шевченка, зокрема
держбюджетною темою «Суспільно-географічні дослідження трансформацій
системи природокористування в Україні» (№ державної реєстрації
0111U003932).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є
суспільно-географічний аналіз розвитку міст-супутників та приміської зони
Києва. Для досягнення поставленої мети виконувалися такі завдання:
- визначити особливості просторової структури приміської зони
великого міста, її функції та ознаки міст-супутників;
- визначити сучасні особливості процесів взаємодії великого міста та
приміської зони, проаналізувати моделі приміської зони великого міста;
- вдосконалити методику суспільно-географічного дослідження
приміської зони та міст-супутників великого міста;
- проаналізувати основні підходи до виділення приміської зони та
міст-супутників, визначити територіальні межі об’єкту дослідження;
- охарактеризувати чинники розвитку міст-супутників та приміської
зони Києва;
- провести функціонально-просторовий аналіз розвитку містсупутників та приміської зони Києва, виявити особливості поширення
виробничих, обслуговуючих та житлових функцій за секторами приміської
зони;
-здійснити функціональну типізацію міст-супутників Києва;
6
- визначити проблеми розвитку міст-супутників та приміської зони
Києва, шляхи їх розв’язання, а також напрями розвитку нових процесів
взаємодії Києва та території його впливу.
Об’єктом дослідження дисертаційної роботи є міста-супутники та
приміська зона Києва.
Предметом дослідження є просторово-часові особливості розвитку
міст-супутників та приміської зони Києва, зміни їх функцій, а також процеси
субурбанізації у приміські зоні столиці України.
Методи дослідження. Робота ґрунтується на використанні
системного та територіального підходів. У процесі дослідження використано
такі групи методів: методи системного аналізу і синтезу, систематизації (для
аналізу попередніх досліджень та формування науково-методичних підходів
до дослідження міст-супутників та приміської зони Києва), методи
порівняльно-географічного аналізу та картографічного моделювання (для
виявлення територіальних відмін у впливі чинників та поширенні
виробничих, обслуговуючих і житлових функцій у приміській зоні Києва),
методи групування та типізації (для розрізнення та об’єднання поселень
приміської зони за рівнями концентрації та диверсифікації функцій,
функціональної типізації міст-супутників), математико-статистичні методи –
факторного аналізу (для ідентифікації визначальних чинників соціальноекономічного розвитку приміської зони Києва), кластерного аналізу (для
виявлення подібності адміністративно-територіальних одиниць приміської
зони за індикаторами поширення демографічних, економічних, соціальних та
екологічних проблем).
Інформаційну базу дисертаційної роботи становлять статистичні
матеріали Державної служби статистики України, Головного управління
статистики у Київській області, звітні матеріали та рішення міських рад і
виконавчих комітетів міських рад міст-супутників, електронні бази даних,
аналітичні огляди, монографії та наукові публікації у фахових виданнях, а
також результати власних досліджень автора.
7
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:
вперше:
- виявлено просторові особливості поширення та зміни виробничих,
обслуговуючих і житлових функцій міст-супутників та приміської зони
Києва у пострадянський період, зокрема визначено ступінь однорідності та
різноманіття виробничої спеціалізації, напрями просторової концентрації та
диверсифікованості зовнішніх, дифузійних та місцевих функцій
обслуговування, рівні навантаження нових житлових функцій на місцеві
громади;
- проведено функціональну типізацію міст-супутників Києва за
поєднанням ознак функцій (значимості, повноти, диверсифікованості,
оновлюваності, просторової поширеності функцій) та географічного
положення;
удосконалено:
- методику суспільно-географічного дослідження розвитку містсупутників та приміської зони великого міста, у тому числі просторового
аналізу поширення виробничих, обслуговуючих та житлових функцій;
- класифікацію процесів взаємодії великого міста та приміської зони,
зокрема, пов’язаних із концентрацією населення і господарської діяльності
(урбанізація, реурбанізація) та їх деконцентрацією (субурбанізація, постсубурбанізація, ексурбанізація, контрурбанізація);
- підходи до визначення меж приміської зони та метрополітенського
регіону Києва, критерії виділення міст-супутників з урахуванням
особливостей пострадянських трансформацій,
набуло подальшого розвитку:
- теоретичні засади суспільно-географічного дослідження містсупутників та приміської зони великого міста, зокрема, систематизація
елементів просторової структури та функцій приміської зони, сутнісних
ознак міст-супутників;
- аналіз чинників розвитку міст-супутників та приміської зони Києва,
8
зокрема, виділено етапи пострадянських трансформацій, особливості впливу
демографічних змін та ситуації на ринку праці, міграційної, економічної,
екологічної, інформаційної, інституційної привабливості території;
- визначення просторових проблем розвитку міст-супутників та
приміської зони Києва, підходів до їх розв’язання з урахуванням гостроти
прояву проблем та тенденцій їх зміни; оцінка передумов розвитку постсубурбанізації у приміській зоні Києва.
Практичне значення одержаних результатів. Результати
дисертаційного дослідження соціально-економічного розвитку містсупутників та приміської зони Києва можуть бути використані державними і
регіональними органами управління при розробці стратегії соціальноекономічного розвитку столичного регіону, місцевих програм соціальноекономічного та культурного розвитку, розробці заходів з оптимізації
використання території приміської зони Києва.
Аналітико-синтетичні матеріали дисертаційного дослідження
використовуються при викладанні навчальних дисциплін «Економічна і
соціальна географія України», «Географія міст», «Геоурбаністика», «Human
Geography» на географічному факультеті Київського національного
університету імені Тараса Шевченка (довідка № 050/237-30 від 15 квітня
2015 року).
Особистий внесок здобувача. Виконане дисертаційне дослідження є
самостійною науковою працею, в якій сформульовано теоретико-методичні
основи та здійснено суспільно-географічне дослідження розвитку містсупутників та приміської зони Києва. Із спільних публікацій використано ті
ідеї та розробки, які належать автору особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати
дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на:
Міжнародній науковій конференції «Процеси просторової трансформації в
Центральній Європі у ХХІ столітті» (Київ, 2013), V Міжнародній науковій
конференції «Актуальні проблеми дослідження довкілля» (Суми, 2013), IV
9
Щорічній науковій Асамблеї Асоціації російських географівсуспільствознавців «Соціально-економічна географія у ХХІ столітті: виклики
та можливі відповіді» (Москва, Росія, 2013), V Міжнародній конференції з
урбаністичної географії посткомуністичних держав (Тбілісі, Грузія, 2013),
Міжнародній науковій конференції «Міста Росії: у ХХІ столітті: проблеми
архітектурного формування і просторового розвитку» (Єкатеринбург, Росія,
2013), Науково-практичній конференції з міжнародною участю «Регіон –
2013: стратегія оптимального розвитку» (Харків, 2013), Міжнародній
науково-практичній конференції «Географія, картографія, географічна освіта:
історія, методологія, практика» (Чернівці, 2014), Міжнародній науковопрактичній конференції «Сучасні проблеми розвитку суспільної географії»
(Київ, 2014).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 наукових праць
загальним обсягом 4,4 друкованих аркушів (у тому числі 3,8 друкованих
аркушів належать автору особисто). Серед них 6 статей у наукових фахових
виданнях загальним обсягом 3,0 друкованих аркушів (у тому числі 2,75
друкованих аркушів – авторські) та 6 публікацій в інших виданнях.
Обсяг і структура роботи. Робота складається із вступу, чотирьох
розділів, висновків та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 264
сторінки, з них основного тексту – 173 сторінки. Робота містить 53 таблиці,
49 рисунків, 8 додатків на 65 сторінках. Список використаних джерел
включає 193 найменування на 19 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ
1. Приміська зона великого міста – це територія, що знаходиться у
тісному функціональному взаємозв’язку з ним та включає такі елементи
просторової структури: передмістя, міста-супутники, відкриті простори та
території інфраструктурно-комунікаційного призначення. Міста-супутники
характеризуються розташуванням поблизу великого міста, частковою
функціональною незалежністю від нього, наявністю власної приміської зони,
центрального ділового району. Головними функціями приміської зони є
виробничі (промислові, агро-, та лісовиробничі), обслуговуючі (зовнішні,
дифузійні та місцеві) та житлові.
2. В результаті взаємодії великого міста та навколишньої території
відбуваються процеси, що пов’язані із концентрацією та деконцентрацією
населення і господарської діяльності: урбанізація та реурбанізація, з одного
боку, та субурбанізація, пост-субурбанізація (в межах приміської зони),
ексурбанізація, контрурбанізація (за межами приміської зони), з іншого.
Традиційне розуміння взаємодії «місто – сільська місцевість» як дихотомії
змінюється його розумінням як континууму: «місто – субурбія – пост-субурбія
– ексурбія – сільська місцевість». У просторовій структурі зони впливу
великого міста доцільно виділяти такі три складові: приміська зона,
урбанізований та метрополітенський регіони.
3. Методика дослідження міст-супутників та приміської зони великого
міста включає п’ять послідовних етапів: формулювання теоретичних засад;
визначення територіальних меж об’єкту дослідження; характеристика факторів
розвитку міст-супутників та приміської зони Києва; просторовофункціональний аналіз; узагальнення результатів суспільно-географічного
дослідження розвитку міст-супутників та приміської зони Києва.
4. За результатами оцінки доступності навколишніх населених пунктів
до Києва, виділено три пояси: одногодинної (приміська зона), двогодинної
(метрополітенський регіон) та трьохгодинної доступності (максимальна сфера
впливу Києва, територія його потенційної експансії). З урахуванням
177
функціонального та адміністративного критеріїв до складу приміської зони
віднесено 9 адміністративних районів та 7 міст обласного підпорядкування. За
критеріями розташування в межах приміської зони, статусу міста, прояву
переважної більшості функцій, наявності містоформуючих підприємств та
власної приміської зони визначено 11 міст-супутників з різним ступенем
відповідності.
5. У розвитку приміської зони та міст-супутників Києва виділено п’ять
періодів залежно від складу та зміни функцій. У пострадянський період
характер взаємодії Києва та приміської зони змінювався від експансії проблем
Києва до передачі імпульсів розвитку та згодом експансії розвитку столиці.
Демографічна ситуація та ситуація на ринку праці приміської зони Києва є
порівняно сприятливими і характеризуються міграційним приростом,
порівняно низьким рівнем безробіття та навантаження на одне вільне робоче
місце. Протягом пострадянського періоду спостерігається стійке скорочення
чисельності населення приміської зони, що головним чином зумовлено
значним скороченням сільського населення. Позитивне сальдо природного
приросту характерне для міст-супутників Обухова, Борисполя, Броварів,
Ірпеня та Києво-Святошинського району; найвища міграційна привабливість –
Бучі, Ірпеня, Українки та Києво-Святошинського району. Найістотніші
демографічні загрози характерні для Макарівського та Фастівського районів,
напруження на ринку праці – міста Васильків.
Найвищий рівень економічної привабливості характерний для міст
Бровари, Бориспіль, Обухів, Києво-Святошинського і Бориспільського
районів, найнижчий – для міст Васильків, Фастів, Фастівського та
Бородянського районів. Екологічні проблеми приміської зони Києва пов’язані
з трьома групами чинників: накопичення промислових та будівельних
відходів, поширення стихійних сміттєзвалищ; викиди забруднюючих речовин
в атмосферне повітря та радіоактивне забруднення території внаслідок аварії
на Чорнобильській АЕС. Факторний аналіз дозволив виявити такі визначальні
чинники соціально-економічного розвитку міст-супутників та приміської зони:
демографічний, виробничо-інвестиційний, а також фактори можливості
178
працевлаштування та транспортної доступності, доходів населення та
екологічний.
6. Найпотужнішим серед міст-супутників є промисловий комплекс
Броварів, значний промисловий потенціал мають Бориспіль, Обухів, Українка,
Вишневе, Боярка, Вишгород. Міста-супутники Вишгород, Українка та Ірпінь
характеризуються середнім рівнем однорідності структури промислового
виробництва, решта – різноманітністю структури. На приміську зону Києва
припадає майже 45% продукції сільського господарства. Більше половини
всієї сільськогосподарської продукції приміської зони виробляється у
Вишгородському та Броварському районах.
Зовнішні функції обслуговування у приміській зоні Києва передусім
пов’язані із закладами транспортно-логістичної та туристично-рекреаційної
інфраструктури, дифузійні функції – торговельно-ресторанної та фінансової
інфраструктури, місцеві функції представлені всіма складовими
інфраструктури. Високий рівень територіальної концентрації дифузійних
функцій обслуговування спостерігається в Обухові, Українці, Вишневому,
Вишгороді, порівняно низький – у Василькові та Боярці. Найвищий рівень
диверсифікованості мають Бровари та Бориспіль, порівняно низький – Боярка
та Українка.
Приміська зона Києва характеризується значним рівнем концентрації
житлового фонду (понад 57% житлового фонду Київської області) та
порівняно високим рівнем забезпеченості населення житлом. Найвищі
показники інфраструктурного облаштування житлового фонду характерні для
Борисполя та Броварів, найменші – Василькова. Сучасною тенденцією
розвитку приміської зони є будівництво котеджних містечок і
багатоповерхових житлових будинків у поселеннях-супутниках. Найвищий
рівень навантаження нових житлових функцій на місцеві громади характерний
для міст-супутників Ірпінь, Вишневе та Вишгород, найнижчий – Василькова,
Боярки, Фастова.
179
7. За поєднанням ознак поширення функцій та географічним
положенням виділено п’ять функціональних типів міст-супутників Києва: із
високим рівнем значимості, повноти, диверсифікованості, оновлюваності та
просторової поширеності функцій (Бровари, Бориспіль), із порівняно високим
рівнем всіх ознак поширення функцій, близькістю до Києва (Вишгород,
Вишневе, Ірпінь), із порівняно високим рівнем значимості, повноти,
диверсифікованості та порівняно низьким рівнем просторової поширеності
функцій, близькістю до Києва (Боярка, Буча), із порівняно високим рівнем
повноти, диверсифікованості та порівняно низьким рівнем оновлюваності
функцій, транзитністю географічного положення (Обухів, Васильків), із
порівняно низьким рівнем оновлюваності функцій та периферійністю
географічного положення (Фастів, Українка).
8. З метою подолання проблем розвитку міст-супутників та приміської
зони Києва необхідно розробити та реалізувати цілісну стратегію, яка б
включала три диференційованих підходи залежно від гостроти проблем та
тенденцій їх зміни: 1) підтримка позитивних тенденцій, подальше поліпшення
демографічної, економічної, соціальної та екологічної ситуації (місто
Бориспіль та Києво-Святошинський район); 2) підтримка позитивних
тенденцій, значне поліпшення окремих складових соціально-економічного
розвитку (міста Бровари, Ірпінь, Обухів, Броварський та Бориспільський
райони); 3) подолання окремих негативних тенденцій, істотне поліпшення
демографічної та соціально-економічної ситуації (на решті території
приміської зони). Найбільш сприятливі передумови для розвитку постсубурбанізації у приміській зоні Києва в майбутньому мають Бровари (наявні
окремі ознаки окраїнного міста), смт Козин, с. Нові Петрівці, а також ареал
сільських поселень навколо Броварів, ексурбанізації та конртурбанізації – у
південно-західному та західному секторах приміської зони вздовж Одеської та
Житомирської трас.