Джаман Ярослав Васильович Розвиток етнотуризму в поліетнічному місті (на прикладі м. Чернівці)

brief description

Джаман Ярослав Васильович, аспірант кафедри еконо­мічної географії та екологічного менеджменту Чернівець­кого національного університету імені Юрія Федьковича: «Розвиток етнотуризму в поліетнічному місті (на прикладі м. Чернівці)» (11.00.02 - економічна та соціальна географія). Спецрада Д 26.001.07 у Київському національному універ­ситеті імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

Кваліфікаційна наукова праця

на правах рукопису

ДЖАМАН ЯРОСЛАВ ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 911.3:338.483.13(477.85-25)

ДИСЕРТАЦІЯ

РОЗВИТОК ЕТНОТУРИЗМУ В ПОЛІЕТНІЧНОМУ МІСТІ (на прикладі м.Чернівці)

11.00.02 – економічна та соціальна географія

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело

_____________ Я. В. Джаман

Науковий керівник:

Руденко Валерій Петрович, Заслужений працівник освіти України, доктор географічних наук, професор

Чернівці – 2018

ЗМІСТ
ВСТУП 19
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ СУСПІЛЬНО-
ГЕОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ЕТНІЧНОГО ТУРИЗМУ 26
1.1. Етнічний туризм як вид туристичної діяльності. 26
1.2. Етнічна культура і етнічні туристичні ресурси – об’єкт туристичної
атрактивності. 33
1.3. Етнотуризм у контексті міжетнічних стосунків в умовах глобалізації
суспільства. 39
1.4. Методика і методи суспільно-географічного дослідження
етнотуризму в поліетнічному місті.
44
Висновки до розділу 1. 57
РОЗДІЛ 2. ПОЛІЕТНІЧНІ ЧЕРНІВЦІ – БАГАТОКУЛЬТУРНЕ МІСТО ЯК
БАЗА РОЗВИТКУ ЕТНОТУРИЗМУ 59
2.1. Етногеографічне положення та ретроспективні особливості розвитку
Чернівців. 59
2.2. Місто Чернівці – поліетнічний центр Північної Буковини 70
2.3. Чернівці – центр культурної спадщини багатьох народів. 84
2.4. Чернівці – центр розвитку туризму. 95
Висновки до розділу 2. 105
РОЗДІЛ 3. ТУРИСТИЧНІ ОБ’ЄКТИ І РОЗРОБКА ЕКСКУРСІЙНИХ
МАРШРУТІВ ЕТНІЧНОГО СПРЯМУВАННЯ В ЧЕРНІВЦЯХ 108
3.1. Туристичні об’єкти і розробка вірменського етнографічного
екскурсійного маршруту. 108
3.2. Туристичні об’єкти і розробка єврейського етнографічного
екскурсійного маршруту. 117
3.3. Туристичні об’єкти і розробка німецького й австрійського
етнографічного екскурсійного маршруту. 125

18
3.4. Туристичні об’єкти і розробка польського етнографічного
екскурсійного маршруту. 136
3.5. Туристичні об’єкти і розробка румунського й молдавського
етнографічного екскурсійного маршруту. 144
3.6. Туристичні об’єкти і розробка українського етнографічного
екскурсійного маршруту. 153
3.7. Активізація міжнародних господарських функцій і розвиток

туристичного іміджу – перспектива розвитку етнотуристичної діяльності

поліетнічних Чернівців. 163
Висновки до розділу 3. 182
ВИСНОВКИ 185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 189
ДОДАТКИ 212

19

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Туризм на сучасному етапі розвитку суспільства стає глобальним чинником розвитку цивілізації, однією зі складових частин економіки, політики, соціальної сфери, духовної культури. Процеси, що відбуваються в туристичній індустрії світу, позначилися і на розвитку туризму в Україні. В Законі України “Про туризм” (стаття 6) зазначено, що “держава проголошує туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку економіки та культури і створює умови для туристичної діяльності”, а одним із шести основних пріоритетних напрямів державної політики в галузі туризму розглядає “розширення міжнародного співробітництва, утвердження України на світовому туристичному ринку” [140, с. 8-9]. Таке твердження стало актуальним після того, як набув популярності етнотуризм як один з напрямів культурно-пізнавального туризму. Світова практика доводить, що саме такий вид туризму здатний задовольнити цілий ряд духовних потреб людини.

Україна загалом і Чернівецька область зокрема (в тому числі місто Чернівці) об’єктивно мають усі передумови для інтенсивного розвитку етнічного туризму – багату історичну та культурну (матеріальну і духовну) спадщину, де переплелися традиції багатьох народів. Місто Чернівці є яскравим прикладом поліетнічного простору, тому традиційно-побутова культура міста – це симбіоз української, румунської, молдавської, німецької, австрійської, єврейської, польської, вірменської, чеської, російської та інших культур. Розвиток етнічного туризму є надзвичайно важливим кроком у формуванні потужного туристичного іміджу міста Чернівців, оскільки він дасть змогу залучати більшу кількість іноземних туристів й, відповідно, розвивати туристичну галузь. Крім того, суттєвим аргументом на користь актуальності даної теми дослідження виступає визначення етнотуризму на конференції Всесвітньої туристської організації “Tourism: 2020 Vision” у Лісабоні як одного з найбільш перспективних напрямів розвитку туризму ХХІ століття.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконане в рамках тематики науково-дослідної

20

роботи кафедри економічної географії та екологічного менеджменту Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, зокрема держбюджетної теми: “Суспільно-географічні основи геопросторової організації транскордонного туризму в Україні” (номер державної реєстрації 0115U006665). У названій роботі здобувач задіяний як безпосередній виконавець і його роль полягає у розкритті особливостей розвитку туристичної індустрії в Західноукраїнському регіоні та етнічного туризму в Чернівцях.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи – з’ясувати суспільно-географічні особливості та обґрунтувати перспективи розвитку поліетнічного туризму в місті Чернівцях. Для досягнення поставленої мети були визначені наступні завдання:

проаналізувати наукові дослідження з термінологічної проблематики змісту “етнічного туризму”, його особливостей, класифікаційних ознак і видів;

визначити завдання і функції етнотуризму в контексті міжетнічних стосунків в умовах глобалізації суспільства;

розробити алгоритм і методику суспільно-географічного дослідження етнічного туризму у великому поліетнічному місті;

охарактеризувати етногеографічне положення та розкрити ретроспективні особливості розвитку міста Чернівці;

дослідити ретроспективні та хорологічні особливості формування поліетнічної структури населення міста Чернівці як передумови розвитку етнотуризму;

здійснити аналіз розвитку туризму в Чернівцях на сучасному етапі:

визначити динаміку кількості туристів, встановити географію туристичних потоків, охарактеризувати основні економічні показники діяльності туристичної галузі;

вивчити наявність етно-туристичних об’єктів поліетнічних та мультикультурних Чернівців, визначити їх туристичну атрактивність і систематизувати за етнічною приналежністю;

21

здійснити картографічну прив’язку туристичних об’єктів переважаючих етнічних громад і розробити етнографічні екскурсійні маршрути поліетнічними Чернівцями.

Об’єктом дисертаційного дослідження виступає етнічна структура населення і туристичні об’єкти етнічних громад міста Чернівці. Предметом – методичні основи дослідження етнічного туризму й розробка (формування) етнографічних екскурсійних маршрутів переважаючих національних груп поліетнічними Чернівцями.

Методологічна основа і методи дослідження.

Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять фундаментальні положення теорії економічної та соціальної географії в галузі регіоналістики та системології, розроблені в працях Е.Алаєва, Я.Жупанського, Я.Олійника, М.Пістуна, Л.Руденка, О.Шаблія, О.Топчієва, А.Степаненка, В.Руденка, К.Мезенцева, П.Масляка, М.Дністрянського, С.Запотоцького, Є.Маруняк та інших; фундаментальні положення географії туризму й туризмології, розроблені в працях українських дослідників: О.Любіцевої, О.Бейдика, Т.Божук, Ж.Бучко, В.Бабарицької, М.Крачила, І.Смирнова, О.Короля, С.Кузика, А.Кузишина, В.Івануніка, В.Явкіна, М.Орлової, М.Паламарюк, І.Смаля та інших, зарубіжних дослідників: Р.Батлера, В.Вайлера, П.Ван ден Берга, Д.Гетца, В.Джеймісона, Б.Кінга, Н.Малової, С.Харрона, Т.Хинчей, Л.Яня та інших. Для вивчення економічних, соціальних, історичних, культурологічних, політичних аспектів туристичної діяльності використані також праці В.Антоненка, І.Бочана, О.Добржанського, М.Долішнього, О.Дутчак, В.Євдокименка, М.Жукової, В.Кифяка, Г.Кожолянка, В.Круля, І.Кулаковської, Я.Любовного, О.Малиновської, В.Мацоли, С.Муравської, М.Никирси, Т.Пархоменко, В.Старика, Н.Терес, Л.Черчик та інших.

При виконанні дисертаційної роботи застосовувались системно-структурний, ретроспективно-хорологічний і конструктивно-географічний методичні підходи. Для вирішення поставлених завдань і алгоритму суспільно-географічного вивчення етнічного туризму у великому поліетнічному місті

22

використовувались загальнонаукові та конкретнонаукові методи дослідження.

поліетнічних великих містах впродовж тривалого історичного періоду формуються складні поєднання багатьох різновіддалених за мовно-культурною й генетичною спорідненістю етносів, тому на першому етапі вивчення етнічної структури населення і особливостей її динаміки широко застосовувались літературний, статистичний, картографічний, порівняльно-географічний,

ретроспективно-хорологічний і системно-структурного аналізу методи дослідження. На другому етапі за допомогою математичних методів визначався рівень етнічної різноманітності (строкатості) населення та її динаміка за історичними періодами. На третьому етапі вивчення етно-туристичних ресурсів (культурної спадщини і сучасності національних громад) застосовувалися літературний, польовий, порівняльний, класифікації, типізації, описовий, системно-структурного аналізу методи дослідження. На четвертому етапі системно-структурним і математичними методами дослідження здійснене бальне оцінювання етно-туристичних об’єктів. На підсумковому п’ятому етапі дослідження проводилось картографування об’єктів матеріальної і духовної культурної спадщини і сучасності, що дало можливість виявити просторове розміщення туристичних об’єктів відповідної етнічної культури і розробити етнографічні екскурсійні маршрути. На заключному етапі, окрім картографічного, широко використовуються польові, порівняльний та системного аналізу методи дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:

вперше:

розроблений і апробований алгоритм суспільно-географічного дослідження етнічного туризму в поліетнічному великому місті, який включає п’ять етапів: підготовчий (базовий), аналітичний, синтетичний, оціночний і підсумковий;

розкриті ретроспективно-хорологічні особливості формування і динаміки поліетнічної структури населення і полікультурного середовища Чернівців як основи розвитку етнотуризму;

23

проведені групування і систематизація туристичних об’єктів Чернівців за етнічною приналежністю і здійснена бальна оцінка їхньої туристичної атрактивності;

розроблені етнографічні екскурсійні маршрути української, румунської і молдавської, німецької й австрійської, єврейської, вірменської, польської етнічних громад Чернівців;

удосконалено:

методику суспільно-географічних досліджень етнічного туризму у великому поліетнічному місті як одного з видів туристичної діяльності;

отримали подальший розвиток:

розробка поняттєво-термінологічного апарату суспільно-географічних досліджень етнічного туризму;

дослідження територіальної структури суспільних явищ, зокрема виділення точкових (пунктів, центрів, вузлів), лінійних та площинних елементів просторового поширення етно-туристичних об’єктів і розробки етнографічних екскурсійних маршрутів.

Практичне значення отриманих результатів.

Основні результати і положення дисертаційного дослідження використовуються Чернівецькою міською радою при розробці “Програми економічного і соціального розвитку м. Чернівців” (довідка 01/02-20/1396 від 05.06.2018), Відділом з питань туризму Чернівецької обласної державної адміністрації при розробці планів розвитку туризму в Чернівецькій області, як методичний матеріал, та впровадженні нових етнографічних екскурсійних маршрутів (довідка №532/18 від 29.05.2018), національно-культурними товариствами Чернівців для проведення просвітницької діяльності та організації етнографічних екскурсійних маршрутів полікультурними Чернівцями (довідки Чернівецького обласного Товариства польської культури імені Адама Міцкевича від 5.06.2018 р. і Чернівецького обласного вірменського національно-культурного товариства “Аревік” від 22.05.2018 р.). Теоретико-методичні та прикладні розробки можуть бути використані для проведення

24

подібних досліджень в інших великих і середніх містах України. Теоретичні положення, методики і отримані результати використовуються в навчальному процесі викладання дисциплін: “Організація туристичної діяльності”, “Управління розвитком туристичних ресурсів”, “Система місцевого управління туристично-рекреаційною діяльності”, “Розвиток туризму на Буковині”, “Методика регіональних географічних досліджень” на географічному факультеті в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (акт впровадження від 30. 05. 2018 р.). Матеріали дослідження включені до наукових звітів кафедри економічної географії та екологічного менеджменту Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (довідка № 11/17-1297 від 14. 05. 2018 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, в ній проведене суспільно-географічне дослідження розвитку етнотуризму в поліетнічному місті (на прикладі Чернівців). У роботі містяться методичні підходи, концептуальні положення та висновки, які сформульовані здобувачем наукового ступеня самостійно. Використані положення інших авторів мають відповідні посилання.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на: V міжнародній науковій конференції “Географія і туризм: міжнародні виклики українському туризму” (Львів – Судова Вишня, 2011); IV, V, VI всеукраїнських науково-практичних конференціях з міжнародною участю “Географія та екологія: наука і освіта” (Умань, 2012, 2014, 2016); міжнародній науковій конференції “Географічні дослідження: історія, сьогодення, перспективи” (Харків, 2013); міжнародній науково-практичній конференції “Географія, картографія, географічна освіта: історія, методологія, практика” (Чернівці, 2014); міжнародній науково-практичній конференції “Географія, екологія, туризм: теорія, методологія, практика” (Тернопіль, 2015); міжнародній науково-практичній конференції “Регіон – 2015: стратегія оптимального розвитку” (Харків, 2015); Х міжнародній науковій конференції “Географія, економіка і туризм:

25

національний та міжнародний досвід” (Львів, 2016); міжнародній науковій конференції “Від географії до географічного українознавства: еволюція освітньо-наукових ідей та пошуків (до 140-річчя започаткування географії у Чернівецькому національному університеті іменя Юрія Федьковича)” (Чернівці, 2016); міжнародній науково-практичній інтернет-конференції “Суспільно-географічні чинники розвитку регіонів” (Луцьк, 2017); всеукраїнській науково-практичній конференції “Подільський регіон: виклики ХХІ століття (географічні аспекти)” (Тернопіль, 2017); VII міжнародній науково-практичній конференції “Регіональні проблеми України: географічний аналіз та пошук шляхів вирішення” (Херсон, 2017); міжнародній науково-практичній конференції “Географія в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка: 85 років – досягнення та перспективи (GTSNU)” (Київ, 2018).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 22 наукові праці загальним обсягом 9,57 д.а. (у т. ч. 6,26 д.а. авторських), з них 9 статей у фахових виданнях з географічних наук загальним обсягом 7,15 д. а. (у т. ч. 4,02 д. а. – авторські), в т. ч.: 5 статей – у виданнях України, 4 – в іноземних виданнях; 13 тез доповідей та матеріалів конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (216 найменувань) і додатків (16 додатків на 50 сторінках). Загальний обсяг роботи становить 262 сторінки друкованого тексту, з них основну частину викладено на 171 сторінці. Робота містить 28 таблиць (з них 19 – у додатках), ілюстрована 38 рисунками (у т. ч. 12 картосхемами).

bibliography

ВИСНОВКИ

Проведене суспільно-географічне дослідження розвитку етнотуризму в поліетнічному місті (на прикладі Чернівців) дозволило розкрити потенційні можливості розвитку цього виду туристичної діяльності та розробити екскурсійні маршрути етнографічного спрямування поліетнічними і полікультурними Чернівцями. За результатами дослідження зроблені наступні висновки.

Єдиного підходу до визначення поняття “етнічний туризм” у науковій літературі немає. Більшість дослідників етнічного туризму в Америці та Європі концентрує увагу на визначенні етнотуризму як мандрівок до екзотичних етнічних груп; поряд з терміном “етнічний туризм” використовують поняття

“ностальгічний”, “корінний” і “аборигенський” туризм. Вчені пострадянського простору оперують термінами “етнічний”, “етнографічний” і “ностальгічний” туризм. Немає одностайності щодо дефініції терміну “етнічний туризм” і серед українських дослідників. Великою мірою це зумовлено тією обставиною, що в Законі України “Про туризм” не виділено його як окремого виду туризму.

Під поняттям “етнічний туризм” ми розглядаємо вид туристичної діяльності, який задовольняє інтереси споживачів (туристів) до пізнання матеріальної та духовної культури певного етносу (етнічної групи, етнографічної групи), що проживає (або проживав у минулому) на певній території. Об’єктом етнотуристичної атрактивності виступає етнічна культура – успадкований від предків комплекс господарського і соціального життя, матеріальної і духовної культури, які визначають стиль життя, а також виконують етноідентифікуючу роль і дають можливість виділити себе серед інших етносів.

Етнічний туризм – потужний засіб гуманізації міжнародних відносин і виступає чинником зближення та синергії етнічних культур, тому що він є не тільки видом рекреаційно-туристичної діяльності, але й розширює канали комунікації між різними народами за умов сучасних глобалізаційних процесів.

різноманітних контактах представників одного етносу (приймаючої сторони)

186

з представниками іншого (туристів) відбувається взаємодія їхніх етнокультурних цінностей, світоглядних орієнтирів, які поступово поширюються на відносини між цими етносами і культурами загалом.

Алгоритм суспільно-географічного дослідження етнічного туризму великого поліетнічного міста включає п’ять етапів: 1) підготовчий – вивчення історичних і географічних особливостей формування етнічної структури населення загалом та конкретних етнічних груп зокрема; 2) аналітичний –

визначення рівнів етнічної різноманітності населення та її динаміки за історичними періодами; дослідження ретроспективних особливостей державотворення, оскільки кожна держава суттєво впливала на зміни етнічної структури населення, розвиток етнічних культур, залишила свій відбиток у містобудуванні й архітектурному середовищі міста; 3) синтетичний – вивчення етно-туристичних ресурсів поліетнічного міста (матеріальної і духовної культурної спадщини етнічних громад, що населяють чи населяли у минулому територію міста); 4) оціночний – бальне оцінювання етно-туристичних об’єктів (кожний туристичний об’єкт оцінюється відповідною кількістю балів – відносним кількісним показником); 5) підсумковий – картографування етно-туристичних об’єктів, що сприяє виявити просторове розміщення й концентрацію туристичних об’єктів відповідних етнічних культур і розробити етнографічні екскурсійні маршрути.

Місто Чернівці – яскравий приклад периферійного розміщення.

Географічно й історично склалося так, що тут тісно переплелися різні культури.

раннього палеоліту територію краю (і міста) заселяли різні племена, а етнокультурна ситуація ускладнилася уже в І-ІІ ст. н. е., коли тут мешкало змішане населення, серед якого простежуються слов’янські, дакійські,

сарматські та германські елементи. Чернівці виникли в другій половині ХІІ ст. і входили до складу Галицького князівства і Галицько-Волинської держави, після розпаду якої на короткий час були загарбані Угорським королівством. З середини ХІV ст. Чернівці перебували в складі Молдавського князівства, Османської імперії, Австрії й Австро-Угорщини, королівської Румунії,

187

Української РСР у межах СРСР, України. Етногеографічне положення на межі розселення кількох народів, периферійне розміщення в складі різних великих держав, урбанізаційні процеси, а також політичні обставини зумовили значні міграційні та колонізаційні процеси на цій території.

Кожна держава, до складу якої входили Чернівці, впливала на зміни етнічної структури населення та розвиток окремих етнічних культур. Тому етнічний склад населення Чернівців неодноразово зазнавав суттєвих змін, при цьому змінювалися не тільки кількісні співвідношення між людністю окремих етнічних груп, але й самі етнічні групи (у т. ч., переважаючі). Індекс етнічної різноманітності населення був дуже високим і характеризував його як поліетнічне. Населення міста мало не тільки етнічно змішаний, але й іноетнічний характер. Цьому сприяла колоніальна політика правлячих держав.

Історія кожної національної громади Чернівців є неповторною, вони намагалися зберегти свої звичаї, традиції, мову, створили пам’ятки матеріальної та духовної культури. Тому етно-туристичний потенціал міста представлений великою кількістю туристичних об’єктів різних етнічних культур, значною різноманітністю культурних традицій та звичаїв.

Чернівці – центр розвитку туризму і потужність туристичних потоків до міста зростає. Переважну кількість туристів становлять вітчизняні (64,2%),

але інтенсивно збільшуються потоки іноземних туристів (за 2010-2017 роки – в 4,8 рази). Особливо зріс потік туристів до об’єкту світової спадщини ЮНЕСКО

– за 2011-2017 роки кількість відвідувань колишньої Резиденції митрополитів Буковини і Далмації збільшилась майже в 4 рази.

Туристична індустрія є важливою галуззю господарського комплексу Чернівців – за 2017 рік туристами придбано товарів і спожито послуг на суму майже 1 млрд. грн. Розвитку туризму сприяє реалізація розробленої “Програми розвитку туризму в місті Чернівцях”.

Систематизація туристичних об’єктів матеріальної та духовної культурної спадщини за етнічною приналежністю засвідчує, що найбільший слід у культурному минулому міста Чернівців залишили українська, румунська

188

молдавська, німецька й австрійська, єврейська, вірменська, польська національні громади. Наявні в Чернівцях також яскраві приклади давньої полікультурності, коли в закладах (особливо соціальної інфраструктури) тісно співпрацювали представники різних національностей.

Картографування етно-туристичних об’єктів культурної спадщини і сучасності розкриває просторові особливості їхнього розміщення і концентрації та виступає основою розробки етнографічних екскурсійних маршрутів. У територіальній структурі поширення туристичних об’єктів відповідної етнічної громади виділяються точкові (пункти, центри, вузли), лінійні та площинні просторові елементи. Нами розроблені етнографічні екскурсійні маршрути вірменської, єврейської, німецької і австрійської, польської, румунської і молдавської, української національних громад Чернівців. Окремі етнографічні маршрути часто проходять спільними площами і вулицями, включають найголовніші заклади, установи, організації, які є спільною туристичною атрактивністю багатьох національних груп міста, що засвідчує етнічну толерантність мешканців Чернівців.

189

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Агафонова Л.Г. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: Ціноутворення,

конкуренція, державне регулювання: навч. посіб. / Л.Г.Агафонова,

О.Є.Агафонова. – К.: Знання України, 2002. – 358 с.

Алаев Э. Б. Социально-экономическая география: Понятийно-

терминологический словарь / Э. Б. Алаев. – М.: Мысль, 1983. – 350 с.

АлександроваА.Ю.Международныйтуризм:учебник/

А.Ю.Александрова. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 470 с.

Антоненко В.Г. Міжнародний туризм як чинник міжцивілізаційної взаємодії і взаємозбагачення культур / В.Г.Антоненко // Філософія туризму. – К.: Кондор, 2004. – 268 с.

Антоненко В.С. Культурна спадщина як історико-культурний та науково-пізнавальний ресурс туризму: проблемні питання / В.С.Антоненко, І.П.Крупа // Географія та туризм: Наук. збірник. – К.: Альтерпрес, 2012. –

Вип. 20. – С. 37-44.

Антонюк-Гаврищук Є. Музеї Буковини / Є.Антонюк-Гаврищук. – Чернівці: “Букрек”, 2007. – 192 с.

Арутюнов С.А. Армяне / С.А.Артюнов, Ю.И.Мкртумян. // Народы мира: историко-этнографический справочник. – М.: Сов. Энциклопедия, 1988. –

С. 68-71.

Бабарицька В.К. Організація туризму: навч. посіб. / В.К.Бабарицька,

О.О.Любіцева. – К.: РВЦ “Київський університет”, 1998. – Ч. 1. – 145 с.

Бейдик О.О. Рекреаційно-туристичні ресурси України: Методологія та

методика аналізу, термінологія, районування / О.О.Бейдик. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2001. – 395 с.

Бейдик О.О. Тлумачний словник термінів з рекреаційної географії

(географії туризму) / Бейдик О.О. – К.: “Київський університет”, 1993. – 56с.

190

Божук Т.І. Навчально-методичні аспекти спеціалізованих видів туризму /

Т.І.Божук // Вісник наукових досліджень. Серія: Туризм. – Тернопіль, 2006. – Вип. 2. – С. 103-105.

Божук Т.І. Оцінка сакрально-туристичних об’єктів / Т.І.Божук //

Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. – Вип. 391:

Географія. – Чернівці: Рута, 2008. – С. 193-202.