Килимчук Анна Анатоліївна «Суспільно-географічні чинники функціонування Спеці­альних економічних зон Китаю

brief description

Килимчук Анна Анатоліївна, тимчасово не працює: «Суспільно-географічні чинники функціонування Спеці­альних економічних зон Китаю» (11.00.02 - економічна та соціальна географія). Спецрада Д 26.001.07 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
КИЛИМЧУК АННА АНАТОЛІЇВНА
УДК 911.3:332.122 (510-01)
ДИСЕРТАЦІЯ
СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНІ ЧИННИКИ ФУНКЦІОНУВАННЯ
СПЕЦІАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗОН КИТАЮ
11.00.02 – економічна та соціальна географія
Природничі науки
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_________________ А. А. Килимчук
Науковий керівник – Яценко Борис Павлович, доктор геогр. наук, професор
Київ – 2017

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.................................................................. 12
ВСТУП ................................................................................................................... 13
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СУСПІЛЬНОГЕОГРАФІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ
ЗОН ......................................................................................................................... 21
1.1. Суспільно-географічні засади дослідження проблематики СЕЗ........... 21
1.2. Концепція СЕЗ та основні поняття........................................................... 29
1.3. Типізація:різновиди СЕЗ ........................................................................... 36
1.4. Методика та методи дослідження Спеціальних економічних зон........ 44
Висновки до першого розділу.............................................................................. 54
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ПРАКТИКИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СЕЗ В КНР ............. 56
2.1.Суспільно-географічні передумови розвитку СЕЗ в контексті
становлення політики відкритості................................................................... 56
2.2. Геопросторовий аналіз діяльності основних типів СЕЗ ........................ 62
2.2.1. Порівняльний аналіз зон вільної торгівлі....................................... 64
2.2.2. Характеристика експортно-виробничих зон.................................. 77
2.2.3. Особливості зон економіко-технологічного розвитку.................. 80
2.2.4. Основні риси зон новітніх і високих технологій........................... 85
2.3. Роль СЕЗ у розвитку місцевої економіки ................................................ 90
2.4. Розвиток внутрішніх районів та прикордонного співробітництва ..... 104
Висновки до другого розділу ............................................................................. 117
РОЗДІЛ 3 ФАКТОРИ РОЗМІЩЕННЯ ТА РОЗВИТКУ СЕЗ ......................... 120
3.1. Пільгова політика та параметри діяльності СЕЗ .................................. 121
3.2. Фактори розвитку зон новітніх технологій ........................................... 125
3.3. Фактори розвитку економіко-технологічних зон ................................. 129
3.4. Фактори розвитку зон вільної торгівлі .................................................. 133
3.5. Фактори розвитку зон прикордонного співробітництва...................... 137
11
3.6.Фактори розвитку новітніх СЕЗ та перспективи впровадження
китайського досвіду в Україні ....................................................................... 139
3.6.1.Проблеми та перспективи китайсько-українського
співробітництва в сфері сільського господарства ............................... 145
3.6.2.Китайсько-українська співпраця як чинник реформування
паливно-енергетичного комплексу України ........................................ 147
3.6.3.Двосторонні інвестиційні проекти в галузі будівництва
інфраструктури........................................................................................ 155
Висновки до третього розділу............................................................................ 158
ВИСНОВКИ......................................................................................................... 162
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................... 167
ДОДАТКИ............................................................................................................ 187
12
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АСЕАН – Асоціація держав Південно-Східної Азії
ЗВТ – Зона вільної торгівлі
ЗЕТР – Зона економіко-технологічного розвитку
ЗНВТ – Зона новітніх та високих технологій
ЗПЕС – Зона прикордонного економічного співробітництва
ЕВЗ – Експортно-виробнича зона
КАЗР – Китайська асоціація зон розвитку
КНР – Китайська Народна Республіка
МОП – Міжнародна організація праці
НДДКР – Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи
ПДВ – Податок на додану вартість
ПІІ – Прямі іноземні інвестиції
С(В)ЕЗ – Cпеціальна вільна економічна зона
СЕЗ – Спеціальна економічна зона
13
ВСТУП
Актуальність теми. На сьогоднішній день Україна стикається з
проблемами розбудови вітчизняної економіки та реструктуризації
продуктивних сил, що були успадковані нею з часів планової економіки.
Адаптація господарського комплексу до конкуренції у ринкових умовах
виявилася складним завданням. У цьому відношенні, Китайська Народна
Республіка виступає цікавим об’єктом для вивчення, оскільки за відносно
короткий період часу спромоглася влитися у світове господарство і стати
однією з провідних експортуючих країн світу. Крім того, варті уваги
досягнення КНР у подоланні проблем соціально-економічного розвитку
регіонів.
Особливістю китайського шляху розвитку стало запровадження так
званих Спеціальних економічних зон, що дозволили залучити іноземні
інвестиції та управлінський досвід, завдяки чому вдалося досягти швидкої
реструктуризації виробничих активів країни. В Україні також здійснювалася
спроба запровадження вільних економічних зон, яка не принесла очікуваних
результатів. Таким чином, вивчення досвіду КНР щодо вільних економічних
зон і, зокрема чинників, що забезпечили успіх їх впровадження, є актуальним
завданням перед вітчизняними суспільними науками, у тому числі й
суспільною географією.
На сучасному етапі розвитку Китаю сутність державної політики
країни полягає в максимальному використанні потенціалу економічних,
соціальних та науково-технічних зв’язків з іншими державами для
структурної перебудови економіки, інтенсифікації виробництва,
впровадження ефективної управлінсько-організаційної системи господарства,
підвищення рівня життя населення та удосконалення соціально-економічних
стандартів. Економічне зростання та загальнодержавний розвиток Китаю
14
зумовлені саме зрушеннями в сфері регіональної політики і базуються на
розвитку регіонів та розширенні міжнародного, в тому числі
транскордонного, співробітництва. Механізм її реалізації включає створення
та розширення мережі Спеціальних економічних зон (СЕЗ), а також виходу
на зовнішні ринки. Регіональна політика відкритості КНР характеризується
поетапністю включення китайських провінцій та районів в міжнародний
поділ праці з одночасною їх підтримкою державною владою. В умовах
інтеграції в світове господарство актуальними є питання умов
функціонування та перспектив подальшого розвитку Спеціальних
економічних зон, які є не лише однією з найбільш ефективних форм
зовнішньоекономічної співпраці Китаю, а й одним з ефективних інструментів
подолання глибоких диспропорцій у розвитку господарства країни шляхом
використання наявного економічного потенціалу, освоєння та розширення
випуску експортоорієнтованих та імпортозамінних видів продукції, а також
активного залучення іноземних та вітчизняних інвестицій.
Варто зазначити, що питання функціонування, типології, особливостей
інвестиційного клімату Спеціальних економічних зон в Китаї широко
висвітлені в науковій літературі. Дослідженню Спеціальних економічних зон
присвячені роботи вітчизняних вчених різних галузей знань, зокрема
Стеченка Д. М. [60], Чмир О. С. [68], Пили В. І. [42], Коцан Н. Н.,
Кухарської Н. О. [33], Васильєвої Н. В. [3], Дергачева В. О. [11]; а також
зарубіжних науковців – Максаковського В. П. [36], Ізотова Д. А. [17],
Толкунової С. Г. [64], Мень Гуанвен [107], Симадзаки Т., Халла П.,
Джефрі Сакса [96], Го Шухуна [6] та інших. Серед зарубіжних вчених
розробка методики дослідження СЕЗ відображена в працях Дейвіс Р. [94],
Паркер С., Фун К. С. [103], Оувен Хо [150], Цзінь Ван [167], Ю-Інь Ву,
Бі Джей Лі [135], Ізотова Д. А. [16] та інших. Разом з тим, більшість вчених
розглядають особливості діяльності Комплексних Спеціальних економічних
15
зон, а також їх вплив на макроекономічні показники країни та зміцнення
позицій КНР на світовій арені, залишаючи поза увагою інші типи СЕЗ та їх
роль в розвитку місцевої економіки. При цьому в останні роки набуває
вагомого значення функціонування Спеціальних економічних зон третього та
четвертого поколінь, що орієнтовані на розвиток новітніх та високих
технологій. Зокрема, їх діяльність позитивно впливає на зрушення в
соціально-економічному розвитку окремих регіонів, в тому числі
найвідсталіших. Крім того, підвищується роль зон прикордонного
співробітництва, які є каталізаторами розвитку внутрішніх районів КНР, а
також транскордонного співробітництва з сусідніми державами. В зв’язку з
відносно незначними економічними показниками в порівнянні з масштабами
економіки Китаю, велика кількість вчених нехтує результатами діяльності
цих зон. Однак, саме ці типи СЕЗ мають найбільший вплив на економікосоціальні аспекти життя місцевого населення окремих регіонів. Відсутність
системних досліджень в галузі даного питання зумовлює необхідність їх
вивчення, що й визначає вибір мети та завдань дослідження.
Актуальність роботи посилюється активізацією в останні роки
зовнішньоекономічної співпраці між Україною та Китаєм, зокрема
впровадження нових форм співробітництва. На сьогодні китайська сторона
зацікавлена в інвестуванні ряду проектів в Україні, які могли б бути
реалізовані в умовах відновлення та заснування нових Спеціальних
економічних зон. Спільні китайсько-українські програми, що виглядають
економічно вигідними для нашої країни, потребують детального вивчення в
контексті їх впливу на природно-техногенну ситуацію й обґрунтування
відповідної регіональної політики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота
виконувалася на кафедрі Країнознавства та туризму географічного
факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
16
Тематика дослідження входить до предметного кола загальної наукової теми
географічного факультету Київського національного університету імені
Тараса Шевченка «Просторові трансформації в Україні: моделі модернізації
та планування міських територій» (номер державної реєстрації 16БП050-02).
Мета і задачі дослідження. За мету роботи поставлено географічне
дослідження чинників функціонування та ролі окремих типів СЕЗ у розвитку
китайської економіки, а також можливості застосування китайського досвіду
в Україні. Досягнення мети передбачає розв’язання таких завдань:
 з’ясувати зміст основних понять та висвітлити теоретичні аспекти
дослідження Спеціальних економічних зон;
 дослідити суспільно-географічні передумови впровадження концепції
СЕЗ в Китаї;
 розкрити особливості розвитку різних типів Спеціальних економічних
зон Китаю з урахуванням їх просторової й часової динаміки;
 проаналізувати роль та значення окремих типів СЕЗ у розвитку
місцевої економіки;
 визначити суспільно-географічні чинники розвитку та функціонування
окремих типів СЕЗ;
 визначити перспективи впровадження китайського досвіду в Україні
щодо можливості створення окремих типів Спеціальних економічних зон.
Особливий акцент в дослідженні було зроблено на роль та значення зон
економіко-технологічного розвитку та зон новітніх і високих технологій,
зокрема в контексті їх впливу на показники соціально-економічного розвитку
окремих регіонів країни.
Об’єктом дослідження є Спеціальні економічні зони як інструменти
територіального розвитку.
17
Предмет дослідження – суспільно-географічні чинники
геопросторового розміщення та ефективності функціонування Спеціальних
економічних зон.
Методи дослідження. Методика дисертаційної роботи формує
суспільно-географічний підхід до вивчення концепції Спеціальних
економічних зон відмінний від економічного підходу, що зазвичай
використовується при дослідженні даного об’єкту. Методологічною основою
даної роботи є теорії, концепції та закони, що є доробком зарубіжної та
вітчизняної суспільної географії (теорія географічного місця, теорія полюсів
росту, територіальної організації виробництва, факторів розміщення тощо).
В даній роботі поєднано декілька географічних принципів, що
зумовлено різнобічністю дослідження: територіальності, комплексності,
системності, регіональної цілісності. Міждисциплінарний характер роботи
передбачає використання різноманітних методів за вищезазначеними
принципами – як загальнонаукових, так і спеціальних методів суспільної
географії. До основних методів даного дослідження належать аналітичний,
метод синтезу, індукції та дедукції, абстрагування, формалізації та
узагальнення, групування, порівняння та ін. Найбільш важливих результатів
вдалось досягти за допомогою методу картографічного моделювання, який
завдяки прийомам якісного фону та картодіаграм дав змогу унаочнено
відобразити результати аналізу ролі СЕЗ в місцевій економіці. Розробка
теоретичних положень та узагальнень реалізована спираючись на дані,
отримані математично-статистичними методами ранжування, кореляційного
та регресійного аналізу.
Наукова новизна одержаних результатів.
Одержано вперше:
 запропоновано застосування теорії географічних місць для пояснення
чинників розвитку Спеціальних економічних зон;
18
 визначено, що Спеціальна економічна зона може бути створена і
успішно функціонувати в будь-якому географічному місці країни;
 виявлено, що окремі типи СЕЗ мають диференційований вплив на
розвиток місцевої економіки КНР: найвищі показники трансформації
соціально-економічних умов спостерігаються в зонах економікотехнологічного розвитку;
Вдосконалено:
 систематизовано дані про функціонуючі на сьогоднішній день різні
типи Спеціальних економічних зон в Китаї. Проведено аналіз їх
економічної ефективності;
 виявлено фактори геопросторової організації СЕЗ, а також фактори
ефективності їх функціонування.
 теоретико-методологічну і концептуальну базу дослідження СЕЗ,
зокрема в розрізі суспільно-географічного підходу;
 геопросторовий аналіз розміщення Спеціальних економічних зон
Китаю – виявлено нові тренди локалізації;
 розроблено рекомендації щодо застосування китайського досвіду в
Україні.
Набуло подальшого розвитку:
 дослідження використання концепції СЕЗ в рамках впровадження
регіональної політики;
 систематизація китайського досвіду впровадження концепції СЕЗ на
внутрішньому ринку;
 вивчення Спеціальних економічних зон в якості інструменту розвитку
зовнішньоекономічної співпраці на прикордонних територіях.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретикометодологічні основи дослідження можуть бути використані при подальших
суспільно-географічних дослідженнях даної тематики. Систематизація
19
китайського досвіду впровадження концепції СЕЗ сприятиме кращому
розумінню даного інструменту регіонального розвитку, зокрема механізмів
його ефективного використання в інших країнах, й в Україні зокрема.
Наукове значення роботи полягає у можливості використання її окремих
частин в якості рекомендацій під час розробки й обґрунтування програм
регіональних розвитку, а також розробки стратегій та концепцій
зовнішньоекономічної діяльності.
Зокрема, результати дослідження використовуються під час розробки
стратегії зовнішньоекономічного співробітництва з китайськими
технологічними підприємствами, що функціонують на території Спеціальних
економічних зон, Інженерним центром Інституту технічної теплофізики НАН
України (Довідка № 89 від 15.09.2016 року).
Окремі здобутки дисертації було впроваджено в навчальний процес від
час викладання дисциплін «Географічне країнознавство», «Географія
глобальних виробничих систем», «Географія глобального співробітництва»
(Довідка № 050/374-30 від 23.10.2016 р.) на кафедрі країнознавства та
туризму географічного факультету Київського національного університету
імені Тараса Шевченка.
Особистий внесок здобувача. До особистих напрацювань автора
дисертації слід віднести відображені в роботі теоретико-методологічні засади
дослідження Спеціальних економічних зон, проведений аналіз передумов
формування СЕЗ в Китаї в контексті становлення політики відкритості та
геопросторовий аналіз їх сучасного функціонування, реалізоване
дослідження факторів розміщення та ефективності діяльності Спеціальних
економічних зон.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові результати
дослідження були попередньо оприлюднені на шести міжнародних наукових
конференціях, зокрема, ХІІ, ХІІІ та ХІV Міжнародних наукових
20
конференціях «Шевченківська весна» (Київ, 2014, 2015 і 2016 роки),
IХ Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми та перспективи
розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
(Переяслав-Хмельницький, 2015 рік), ІІІ Міжнародній конференції
«Весенние чтения» (Харків, 2015 рік), ХІ Міжнародній науковій конференції
Сходознавчі читання А. Кримського (Київ, 2015 рік).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження
відображені в 13 одноосібних працях, серед яких 4 публікації у наукових
фахових виданнях України та 1 стаття у науковому періодичному виданні
Республіки Білорусь, 1 стаття у науковому періодичному виданні Російської
Федерації, 1 стаття в інших виданнях України та 6 тез у матеріалах наукових
конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу,
3 розділів, висновків, списку використаних літературних джерел (186
найменувань, розміщених на 20 сторінках, з них 110 латиницею), містить 12
рисунків, 6 таблиць та 16 додатків (розміщених на 19 сторінках). Загальний
обсяг дисертаційного дослідження становить 194 сторінки, з яких 155
сторінок основного тексту.

bibliography

ВИСНОВКИ
В останнє десятиріччя Китай досяг значних успіхів в економічному
розвитку, послідовно демонструючи вагомі темпи зростання. Одним з
інструментів підйому економіки країни стало експериментальне
впровадження Спеціальних економічних зон, діяльність яких
продемонструвала високі економічні ефекти. За макроекономічними
показниками Китайська народна республіка обійшла Японію в 2010 році і
стала другою по величині національною економікою світу. На кінець 2012
року країна стала другим по величині реципієнтом іноземних інвестицій
після США. В 2011 році частка СЕЗ у валовому показнику ВВП та
торговельному обороті країні становила 68 % та 87 % відповідно.
Передовий досвід Китаю у створенні СЕЗ та промислових кластерів
може бути узагальнений як поступовість в застосуванні експериментального
підходу за активної участі та прагматичного сприяння держави. Конкретними
його виразами є: проведення політики преференцій та надання СЕЗ широкої
інституційної автономії; значна підтримка та активна участь центрального
уряду та місцевих органів державного управління; залучення прямих
іноземних інвестицій та інвестування у розвиток підприємств членами
китайської діаспори; налагодження бізнес-контактів та побудова надійної
системи комунікацій; безперервний процес освоєння нових технологій.
Спеціальні економічні зони в Китаї сприяють залученню іноземного
капіталу, технологій та управлінського досвіду, розширенню експорту та
притоку валютних надходжень, підвищенню рівня зайнятості, прискоренню
процесу структурних змін у виробництві, відкриттю кордонів для
співробітництва. Функціонування СЕЗ показує, що ця форма господарювання
забезпечує можливість раціонального використання матеріальних і трудових
ресурсів, а також наукових кадрів. Спеціальні економічні зони стають
163
потужним чинником розвитку всього національного господарства Китаю і
його активного включення в міжнародний поділ праці.
Не менш важливим є той факт, що розвиток СЕЗ помітно пожвавив
зовнішньоекономічну діяльність країни в цілому. Активне залучення
іноземних фінансових коштів дозволило Китаю розгорнути
широкомасштабну експортну програму і тим самим стимулювати загальний
приріст зовнішньої торгівлі. Завдяки розширенню мережі Спеціальних
економічних зон в країні та за її межами, Китаю вдалося налагодити та
зміцнити зовнішньоекономічні зв’язки не лише із сусідніми країнами через
транскордонне співробітництво, а й розширити свою присутність у
віддалених регіонах.
Однак, наряду з високими темпами економічного зростання, розвиток
Спеціальних економічних зон в Китаї супроводжується виникненням
проблемних моментів. Так, періодично в СЕЗ мають місце такі
дестабілізуючі чинники, як втрата контролю над інвестиціями, обсягом та
структурою споживання. До того ж негативним фактором виступають
макроекономічні коливання та інфляція. В цих умовах важливим є
поліпшення інвестиційного клімату, удосконалення механізму розподілу
фінансування та підвищення контролю над об’ємами та напрямами
капіталовкладень, покращення галузевої політики. Все ж таки, незважаючи
на труднощі, Китай досяг значного зростання економічної могутності
держави та посилення впливу в системі світового господарства.
Отже, в результаті проведеної роботи було досягнуто поставлену мету,
а саме виявлено роль та значення Спеціальних економічних зон у розвитку
місцевої економіки, а також формуванні зовнішньої геостратегії Китаю. За
отриманими даними, можна говорити про те, що більшість регіонів країни
зазнає позитивних змін внаслідок діяльності СЕЗ на їх території. Так,
зокрема, зони новітніх та високих технологій і зони економіко-
164
технологічного розвитку забезпечують від 1 до 11 % рівня зайнятості, від 20
до 80% експортних надходжень та 20–40% валової продукції регіонів. Значно
нижчими є показники зон прикордонного економічного співробітництва —
1–5 % регіонального ВВП, близько 1 % зайнятих та 1–4 % експорту. Однак,
для них характерна тенденція до постійного зростання. До того ж, зони
прикордонного співробітництва найбільше впливають на розвиток співпраці
з країнами-сусідами, а також сприяють вирішенню проблем внутрішніх
регіонів, включаючи етнічні конфлікти та соціальні негаразди.
До того ж, китайська сторона зацікавлена в ряді проектів в Україні,
результати яких можуть стати досить неоднозначними для обох країн.
Економічне зростання та підвищення впливу Китаю на світовій арені
безсумнівно вплине на відносини з нашою державою. Саме тому, дана тема
ставить нові питання і залишається актуальною для подальшого розгляду.
В результаті проведеного дослідження можна зробити наступні
основоположні висновки:
1. Висвітлено доцільність застосування суспільно-географічного підходу
до вивчення Спеціальних економічних зон, зокрема теорії географічних
місць. Обґрунтовано визначення Спеціальної економічної зони – як
географічного місця (переважно локального або мезорівня), в якому
інтенсифікована господарська діяльність із застосуванням певних стимулів
економіко-юридичного характеру (часто із залученням іноземного капіталу),
які спрямовані на розвиток конкретної обмеженої території, формування
нових її функцій та більш глибокого включення у територіальний та
міжнародний поділ праці.
2. Досліджено та проаналізовано роль Спеціальних економічних зон у
соціально-економічному розвитку Китаю, зокрема виявлено позитивні
ефекти діяльності СЕЗ такі, як розбудова інфраструктури, розвиток сфери
165
послуг, скорочення рівня безробіття, часткове вирішення проблеми гендерної
дискримінації та сприяння подоланню етнічних протиріч.
3. Виявлено диференційований вплив СЕЗ на розвиток регіонів.
Визначено, що найбільшу питому вагу в місцевій економіці мають зони
економіко-технологічного розвитку та зони новітніх і високих технологій.
Відтак, на них припадає від 20 до 50 % валового регіонального продукту, в
середньому 35–45 % експортних надходжень, а також від 1 до 11 % зайнятих
у регіоні.
4. Встановлено, що зони прикордонного економічного співробітництва
виступили в ролі каталізаторів розвитку внутрішніх регіонів Китаю. Відтак,
їх діяльність зумовила значні зміни в структурі ВРП: зростання частки сфери
послуг на 7–17 % та зменшення питомої ваги первинного і вторинного
сектору на 10–20 %. Завдяки функціонуванню ЗПЕС знизився рівень
безробіття на 4,9 %, а також зросла частка регіонів у загальнонаціональному
показнику експорту по країні в 4 рази.
5. Встановлено, що найчисленніші два типи СЕЗ в Китаї, які є досить
подібними за функціонально-галузевою структурою, пільговим режимом та
видами діяльності мають різну спрямованість: для ЗЕТР більш характерне
імпортозаміщення, для ЗНВТ першочерговим завданням є стимулювання
експортних операцій.
6. Визначено, що геопросторове поширення та ефективність
функціонування окремих типів СЕЗ залежать від різних чинників. За
допомогою методу множинної регресії було підтверджено значущий вплив
таких факторів як середня заробітна плата, ВРП на душу населення, кількість
кваліфікованих кадрів та наукового персоналу, обсяг інвестицій в НДДКР
для зон новітніх і високих технологій; для зон економіко-технологічного
розвитку – густота мережі автомобільного транспорту та рівень економічної
свободи; для зон вільної торгівлі – чисельність портів, їх пропускна здатність
166
та обсяги регіонального експорту; для зон прикордонного економічного
співробітництва – обсяги зовнішньоторговельного обороту та інвестування із
сусідніх країн.
7. Виявлено зміни в тренді локалізації зон нових і високих технологій в
умовах Китаю: на початкових етапах створення в своєму розміщенні вони
орієнтовані на наявність наукової бази, місткість ринку і економічні реформи.
На подальше розширення їх мережі значний вплив має регіональний
інвестиційний клімат, розвиненість інфраструктури, а також наявність інших
типів Спеціальних економічних зон, що сприяє ефекту економії на масштабі
та міжзональному трансферту технологій.
8. Систематизовано дані про існуючі двосторонні українсько-китайські
проекти, зокрема, найбільш пріоритетними галузями співпраці визначено
енергетику та сільське господарство. Обґрунтовано доцільність розвитку
двостороннього співробітництва із заснуванням Спеціальних економічних
зон третього покоління та використання китайських інвестицій для
розбудови інфраструктурної бази.
9. Сформульовано рекомендації щодо можливостей використання
китайського досвіду в Україні, зокрема: акцент на розвитку СЕЗ на основі
технопарків; орієнтація в першу чергу на потреби регіону-реципієнта;
узгодження із інвестиційними проектами, що вже реалізуються; перенесення
стратегічних виробництв вглиб країни.