Барановська Тетяна Василівна. Облікова політика підприємств в Україні: теорія і практика

brief description

Барановська Тетяна Василівна. Облікова політика підприємств в Україні: теорія і практика: дис... канд. екон. наук: 08.06.04 / Національний аграрний ун-т. - К., 2005

Барановська Т.В. Облікова політика підприємств в Україні: теорія і практика. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.04 бухгалтерський облік, аналіз та аудит. Національний аграрний університет, Київ, 2005.
Дисертація присвячена теоретичним та практичним питанням формування облікової політики підприємств суб’єктами господарювання України. В дисертації уточнено сутність поняття облікова політика підприємства” (сукупності дій із формування комплексу методичних прийомів, способів і процедур організації та ведення бухгалтерського обліку, який відповідає особливостям діяльності підприємства та інтересам його власників), що дозволяє розширити межі облікової політики від інструменту формування фінансової звітності до інструменту управління обліком на підприємстві (облікова політика охоплює організацію та ведення бухгалтерського обліку). Встановлено, що подальший розвиток облікової політики полягає в обмеженні свободи вибору методичної її складової. Розроблено та систематизовано категоріальний апарат щодо облікової політики (виділено об’єкти, елементи та складові облікової політики), доповнено рівні реалізації облікової політики. Розроблені рекомендації щодо формування облікової політики, її документального оформлення, зміни та розкриття у фінансовій звітності, які забезпечать ефективність функціонування облікової політики. Виявлено напрями використання облікової політики при здійсненні господарського контролю. Запропоновано підхід щодо нівелювання впливу облікової політики на результати аналітичних досліджень.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення наукової проблеми, що виявляється у необхідності розробки науково-методичних підходів і практичних рекомендацій з формування та реалізації облікової політики. На підставі проведеного дисертаційного дослідження теоретичних засад облікової політики та практичного аспекту її реалізації з’ясовано наступне:
1. Виявлений прогнозний напрям подальшого розвитку нормативного регулювання бухгалтерського обліку полягає в обмеженні свободи підприємств у виборі методики обліку. У результаті вивчення еволюції висувається гіпотеза, згідно з якою прерогатива формування та реалізації облікової політики в частині її методичної складової належатиме регулюючим органам (державним, громадським або професійним). Такий висновок сформований на підставі вивчення передумов виникнення облікової політики, які полягають в усвідомленні необхідності встановлення загальновизнаних принципів та правил організації і ведення обліку.
2. Основна відмінність між обліковою та балансовою політикою підприємств (остання є аналогом облікової політики в обліковій системі країн Західної Європи) полягає в межах дії кожної з них (для облікової політики організація та ведення обліку; для балансової складання фінансової звітності). Це дозволило поглибити зміст поняття облікова політика підприємства”, а саме, як сукупності дій із формування комплексу методичних прийомів, способів і процедур організації та ведення бухгалтерського обліку, який відповідає особливостям діяльності підприємства та інтересам його власників.
3. Розробка та упорядкування понятійного апарату щодо облікової політики підприємств, полягає у визначенні:
структурних елементів: об’єктів облікової політики (будь-яка позиція підприємства з організації та ведення бухгалтерського обліку, щодо якої є альтернативні варіанти), елементів облікової політики (можливі методичні прийоми, способи та процедури, що обираються з числа загальноприйнятих з урахуванням особливостей діяльності підприємства);
складових облікової політики організаційної, методичної та технічної (відповідають рівням системи бухгалтерського обліку та забезпечують її цілісність);
форм реалізації облікової політики на різних рівнях міждержавної (регіональної) облікової політики (сукупність правил, норм, стандартів, яка використовується для встановлення принципів функціонування бухгалтерського обліку в межах геополітичних об’єднань країн), державної облікової політики (сукупність дій зі встановлення загальних принципів функціонування бухгалтерського обліку в межах країни через розробку правил, норм, стандартів) та облікової політики підприємства.
4. Методика формування облікової політики підприємств передбачає розробку структурно-логічної схеми дій у процесі формування облікової політики. У розробленій методиці ключова роль відводиться власнику підприємства, який ініціює розробку облікової політики підприємства. Власники забезпечують захист своїх інтересів через реалізацію процедури вибору суб’єкта формування. Активна участь власника в розробці облікової політики підприємства упереджує номінальний характер його ролі в процесі організації бухгалтерського обліку, що, в свою чергу, забезпечить захист інтересів та збереження майна власника.
5. Структурно-логічна схема формування облікової політики підприємств передбачає ряд етапів: підготовчий, основний та заключний. Комплексність методики забезпечується виділенням засад, які повинні дотримуватися на всіх етапах формування облікової політики та при її реалізації: загальні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, визначені законодавством; вимоги до облікової політики підприємств (законності, адекватності, гласності, ефективності, єдності); а також врахуванням характеру впливу факторів, які зумовлюють вибір об’єктів та елементів облікової політики підприємств.
6. Заключним етапом формування облікової політики є процес документального оформлення сформованого комплексу методичних прийомів, способів і процедур організації та ведення бухгалтерського обліку, для чого запропоновано використовувати Положення про облікову політику підприємства, яке містить преамбулу та три розділи, відповідно до виділених складових облікової політики організація обліку, методика обліку та техніка обліку, та в разі необхідності доповнюється додатками. Для усунення невизначеності у способах, які використовуються при складанні звітності, сприяння покращенню дисципліни підприємства щодо формування облікової політики передбачено встановлення термінів формування та затвердження облікової політики протягом тридцяти днів з моменту державної реєстрації підприємства, але не пізніше складання квартальної (річної) фінансової звітності.
7. Розроблений механізм внесення змін до облікової політики підприємств включає: уточнення випадків здійснення коригувань (при зміні вимог законодавства, у разі забезпечення зміною адекватності облікової політики умовам діяльності підприємства); визначення порядку документального оформлення, який передбачає складання розпорядження керівника (власника), в змісті якого вказується причина та обґрунтованість зміни, характер зміни та відповідальні особи; викладення Положення про облікову політику у новій редакції до початку нового звітного року; способи відображення наслідків внесених змін у фінансовій звітності.
8. Забезпечення зовнішніх користувачів інформацією про використані способи ведення обліку та складання звітності відбувається шляхом розкриття облікової політики в складі Приміток до річної фінансової звітності, для цього слід використовувати відповідну форму Розкриття облікової політики”. Дана форма повинна містити інформацію про методичну складову облікової політики, через яку реалізується політика складання фінансової звітності, та про внесені зміни до облікової політики підприємства. Подання розробленої форми у складі Приміток до річної фінансової звітності дозволить систематизувати інформацію про облікову політику підприємств для її надання зовнішнім користувачам, можливість здійснювати порівняльний аналіз та забезпечить її співставність.
9. Взаємозв’язок облікової політики підприємств з внутрішньогосподарським контролем носить багатовекторний характер: шляхом регламентації в Положенні про облікову політику порядку функціонування служби внутрішнього контролю, визначення графіку документообороту, питань техніки ведення обліку, здійснення інвентаризаційної роботи створюється організаційне та обліково-аналітичне забезпечення внутрішньогосподарського контролю. Разом з тим, облікова політика підприємств є об’єктом внутрішньогосподарського контролю.
10. Винесення облікової політики за межі об’єктів аудиту, оскільки вона не є показником фінансової звітності, вимагає відмови від використання терміну аудит облікової політики”, що не обмежує можливостей використання облікової політики при здійсненні аудиту на всіх його стадіях. Узагальнення інформаційної бази щодо вивчення облікової політики; розроблений порядок використання Положення про облікову політику та додатків до нього при плануванні аудиту; сформований пакет робочих документів з вивчення облікової політики; виявлені типові порушення щодо неї дозволять використовувати облікову політику підприємства на всіх етапах аудиту від планування до складання висновку. Доповнено перелік послуг аудиторських фірм послугами з: розробки облікової політики; перевірки відповідності сформованої облікової політики особливостям діяльності підприємства та інтересам власників; перевірки дотримання положень облікової політики.
11. Диференційований підхід до складання та подання звітності підприємствами, а також до формування облікової політики підприємств, який полягає в обмеженні у формуванні методичної складової облікової політики підприємств, які здійснюють діяльність в межах території України, дозволить забезпечити порівняність економічної інформації, яка на сучасному етапі ускладнюється через використання підприємствами різних методик формування показників фінансової звітності.