Чєн, Наталія Володимирівна. Дидактичні умови організації інноваційного навчання у вищих педагогічних навчальних закладах

brief description

Харківський національний педагогічний університет
імені Г.С. Сковороди

На правах рукопису

ЧЄН Наталія Володимирівна

УДК 378.14

ДИДАКТИЧНІ УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ
ІННОВАЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

13.00.09 теорія навчання

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
ГРИНЬОВА Валентина Миколаївна
доктор педагогічних наук,
професор

Харків 2010

ЗМІСТ
ВСТУП ..3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ
ІННОВАЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ...10
1.1.Організація інноваційного навчання у вищих педагогічних навчальних закладах як наукова проблема.....10
1.2.Теоретичне обґрунтування дидактичних умов організації інноваційного навчання студентів..54
Висновки до розділу 1....72
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ДИДАКТИЧНИХ УМОВ ОРГАНІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ77
2.1. Методика проведення експериментальної роботи...77
2.2. Реалізація дидактичних умов організації інноваційного навчання студентів..83
2.3. Аналіз результатів експерименту....136
Висновки до розділу 2 .150
ВИСНОВКИ..154
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....157
ДОДАТКИ.192

ВСТУП

Актуальність і доцільність дослідження. В епоху глобалізації пріоритетним напрямом вищої освіти є реформування змісту освіти у контексті Болонського процесу й тенденцій світових освітніх систем: підвищення гнучкості системи освіти, створення реальної варіативності в освітніх системах, всеосяжне врахування індивідуальних запитів та особистих можливостей тих, хто вчиться. Перспективи розвитку системи освіти все частіше вбачають у більшій альтернативності та індивідуальності навчання, у розширенні використовуваних форм освітньої діяльності. Тому в Законі України "Про освіту" наголошується, що «метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості й найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями» [99, 1].
Із педагогічної практики відомо, що ефективність навчання суттєво знижується, коли відсутній діалог між викладачем і студентом. Із метою формування творчої особистості студента в навчальному процесі сучасна дидактика рекомендує збагачувати традиційні форми і методи навчання такими, які б сприяли розвитку самостійності, високого рівня активності, емоційності та творчості. Саме це є основою для активного набуття студентами загальнонаукових і професійних знань, навичок і вмінь.
Перед вищою школою сьогодні постає завдання підготовки фахівців творчих, відповідальних, ініціативних, готових до самореалізації і швидкої адаптації до нових умов. Підготовка майбутнього вчителя до професійно-педагогічної діяльності має бути, передусім, спрямована на розвиток уміння проектувати навчально-виховний процес узагалі та індивідуальний освітній маршрут для кожного учня з метою їх особистого розвитку в ході освітньої діяльності, володіти прийомами діагностики і самодіагностики. Це призводить до необхідності перебудови освітнього процесу у вищій школі й у зв'язку з цим пошуку і розробки нових технологій навчання майбутніх педагогів. Школа сьогодні потребує вчителя творчого і спроможного показати свій індивідуальний стиль професійної діяльності. Саме тому на сучасному етапі становлення та збагачення змісту національної освіти набула актуальності проблема інноваційного навчання.
В останні роки інноваційність у освіті привертає увагу соціологів, філософів, психологів і педагогів.
Значний внесок в обґрунтування теорії та практики вищого навчання зробили А.Алексюк, С.Архангельський, К.Астахова, Я.Болюбаш, В.Бондар, В.Вербицький, В.Галузинський, М.Гарунов, М.Євтух, Б.Коротяєв, О.Молчанюк, Л.Оршанський, С.Смирнов, Г.Шевченко та інші.
Дослідженню проблем загальної педагогічної інноватики велику увагу приділяли В.Взятишев, Є.Винославська, Г.Жилін, Л.Карамушка, І.Карнілова, А.Лапдун, Ю.М’якотін, В.Нікітаєв, В.Паламарчук, Г.Пирогов, В.Пінчук, М.Поташник, Л.Подимова, С.Поляков, О.Пометун, О.Попова, А.Пригожин, В.Прісняков, В.Сергієвський, А.Сластьонін, А.Чернюк, Б.Чижевський, Н.Юсуфбекова та ін.
Теоретичні та практичні аспекти інноваційних процесів у навчанні були предметом дослідження таких зарубіжних авторів: М.Барер, Б.Берштейн, Б.Блум, В.Браун, Д.Гозлінг, В.Макдоналд, Е. Роджерс, Н. Силвер та ін.
За своїм основним змістом поняття «інновація» визначає не тільки створення, але й перетворення, зміни в образі діяльності, стилі мислення, які пов’язані з нововведеннями.
Організація інноваційного навчання у вищих педагогічних навчальних закладах сприяє реалізації інновацій у загальноосвітніх навчальних закладах. Тому особлива увага має приділятися навчанню майбутніх учителів, їхній підготовці до майбутньої інноваційної педагогічної діяльності, що й зумовлює необхідність створення дидактичних умов організації інноваційного навчання студентів педагогічних ВНЗ.
Вивчення практичного досвіду сучасних вищих педагогічних закладів дозволяє стверджувати, що рівень психолого-педагогічної освіти студентів недостатньо відповідає реальним вимогам суспільства у підготовці майбутніх учителів до професійної діяльності, що спричиняє необхідність чіткої організації інноваційного навчання, створення дидактичних умов, які сприяють організації інноваційного навчання у вищих педагогічних навчальних закладах.
Тому й виникає необхідність у створенні дидактичних умов організації інноваційного навчання студентів педагогічних ВНЗ.
Визначена проблема вимагає вирішення суперечностей, які об’єктивно існують у педагогічній теорії та практиці, а саме:
· між вимогами сучасного суспільства щодо підготовки майбутніх учителів та їхньою непідготовленістю до інноваційного навчання;
· між соціальним замовленням освітньої галузі щодо упровадження інноваційного навчання у загальноосвітні й вищі навчальні заклади та нерозробленістю теоретико-методологічного обґрунтування організації такого навчання;
· між інтересом педагогів до інноваційного навчання та недостатньою розробленістю дидактичних умов його організації.
Актуальність, недостатній рівень теоретичної дослідженості та практичної розробленості зазначеної проблеми, виявлені суперечності зумовили вибір теми дисертації «Дидактичні умови організації інноваційного навчання у вищих педагогічних навчальних закладах».
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження є складником комплексної програми науково-дослідної роботи кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди «Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх та вищих навчальних закладах» (РК №1-20 0199 004104). Тему дисертації затверджено вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (протокол № 2 від 27.04.2007), узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 19.06.2007).
Мета дослідження виявити, науково обґрунтувати та експериментально перевірити вплив реалізації дидактичних умов організації інноваційного навчання на готовність студентів до майбутньої педагогічної діяльності.
Відповідно до мети було сформульовано такі завдання дослідження:
1. На основі аналізу наукової літератури розкрити суть понять «інновація», «інноваційне навчання», «організація інноваційного навчання».
2. Схарактеризувати та експериментально перевірити дидактичні умови організації інноваційного навчання студентів.
3. Уточнити критерії та показники готовності студентів до майбутньої педагогічної діяльності.
Об’єкт дослідження процес підготовки майбутніх учителів до професійної діяльності у вищих педагогічних навчальних закладах.
Предмет дослідження дидактичні умови організації інноваційного навчання студентів у процесі підготовки майбутніх учителів.
У ході дослідження було зроблено припущення, що готовність майбутніх учителів до педагогічної діяльності можна забезпечити, якщо організація їхнього інноваційного навчання відбувається за таких дидактичних умов, як: 1) здійснення міжпредметної інтеграції із застосуванням інноваційних методів навчання; 2) упровадження індивідуалізації навчального процесу для забезпечення творчого розвитку особистості майбутнього педагога.
Відповідно до визначених завдань і для перевірки висунутої гіпотези використано комплекс методів дослідження:
· теоретичні: аналіз, узагальнення, порівняння і зіставлення різних поглядів учених (філософів, психологів, педагогів) для визначення понятійного апарату дослідження; обґрунтування дидактичних умов організації інноваційного навчання;
· емпіричні: педагогічне спостереження, анкетування, тестування, опитування, бесіди; педагогічний експеримент для виявлення результативності експериментальної роботи;
· математичної статистики (статистична обробка даних, графічне зображення результатів) для кількісного та якісного аналізу результатів експериментальної роботи.
Наукова новизна і теоретична значущість дослідження полягає в тому, що:
· уперше теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено дидактичні умови організації інноваційного навчання у вищих педагогічних навчальних закладах (здійснення міжпредметної інтеграції із застосуванням інноваційних методів навчання, що підвищує якість навчання студентів та забезпечує формування глибоких професійних і психолого-педагогічних знань; упровадження індивідуалізації навчального процесу для забезпечення розвитку творчого мислення, творчих умінь та здібностей майбутніх педагогів), розроблено шляхи індивідуалізації навчання (кредитно-модульна система організації навчального процесу; система академічного консультування («тьюторства»); розроблено систему творчих завдань, спрямованих на розвиток творчого мислення, творчих умінь і здібностей майбутніх педагогів);
· уточнено критерії (мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, рефлексивно-корекційний) та показники (позитивне ставлення до педагогічної інноваційної діяльності, усвідомлення необхідності інтеграції знань, зацікавленість до постановки та вирішення творчих завдань; усвідомленість, повнота, глибина, дієвість, міцність знань; уміння аналізувати педагогічні явища, планування навчальної діяльності, діяльність, спрямована на самовдосконалення, варіативність у відборі засобів і способів досягнення цілей; обґрунтоване визначення передбачуваних результатів здійснення самоаналізу, самоконтролю діяльності) рівнів готовності майбутніх учителів до педагогічної діяльності;
· подальшого розвитку набули форми й методи інноваційного навчання.
Особистий внесок автора дисертації у працях, написаних у співавторстві, полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці дидактичних умов організації інноваційного навчання у вищих педагогічних навчальних закладах.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що визначені дидактичні умови організації інноваційного навчання пройшли експериментальну апробацію, знайшли відображення у розробці та впровадженні у навчально-виховний процес педагогічних ВНЗ системи творчих завдань і методичних рекомендацій, а також методичних посібників для школи (Образотворче мистецтво. 1 клас: Навчальний посібник; Альбом для малювання: Додаток до посібника «Образотворче мистецтво». 1 клас.; Образотворче мистецтво. 1 клас: Методичні розробки уроків; Предметний тиждень. Образотворче мистецтво: Методичний посібник для вчителів; Нетрадиційні техніки зображення: Навчально-методичний посібник; Художня культура: Підручн. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл.; Художня культура: Зошит-конспект № 2 для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. (рос. мовою); Художня культура 10 кл.: Методичний посібник).

bibliography

ВИСНОВКИ
1. Аналіз вивчення науково-педагогічних джерел став підставою для розкриття суті поняття «інновація» як комплексний процес створення, розповсюдження й використання нового практичного досвіду, спосіб подолання шаблонності, стереотипу мислення, результатом чого є відкриття, творчий пошук, творча діяльність; поняття «інноваційне навчання» як взаємодія суб’єктів педагогічного процесу в нових, навіть незнайомих ситуаціях, спрямована на розвиток творчого мислення, творчих умінь і здібностей студентів, що забезпечує їхню готовність до інноваційної діяльності; поняття «організація інноваційного навчання», як діяльність, що передбачає розвиток творчої особистості майбутнього вчителя, у якого сформовано готовність до майбутньої педагогічної діяльності (інтегральне особистісне утворення, що включає інтерес до професійної діяльності, наявність певних знань, умінь і навичок, індивідуально-психологічні якості особистості, які обумовлюють високу ефективність педагогічної діяльності та науково-дослідної роботи).
2. Теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено дидактичні умови організації інноваційного навчання у вищих педагогічних навчальних закладах, а саме: 1) здійснення міжпредметної інтеграції із застосуванням інноваційних методів навчання, що підвищило якість навчання студентів та забезпечило формування глибоких професійних і психолого-педагогічних знань; 2) упровадження індивідуалізації навчального процесу для забезпечення розвитку творчого мислення, творчих умінь і здібностей майбутніх педагогів.
2.1. Результати експерименту свідчать про ефективний вплив міжпредметної інтеграції, застосування інноваційних методів і прийомів навчання. З’ясовано, що здійснення міжпредметної інтеграції сприяє підвищенню мотивації навчання, формуванню пізнавального інтересу, цілісної наукової картини світу й розгляду явищ з різних боків, розвитку творчого мислення, формуванню творчих умінь, інтенсифікації навчального процесу, формуванню різнобічно розвинутої й інтелектуальної особистості.
2.2.Для закріплення знань і вмінь щодо майбутньої професійної діяльності студентів було спрямовано шляхи індивідуалізації навчання: кредитно-модульна система організації навчального процесу, система академічного консультування («тьюторства»), використання системи творчих завдань, спрямованих на розвиток творчого мислення, творчих умінь та здібностей майбутніх педагогів.
2.3. У процесі дослідження помітно зросла якість курсових і дипломних робіт, підготовлених студентами. Їх вирізняє науковість, ґрунтовний аналіз використаної літератури, обґрунтованість теоретичних положень, рівень підготовки підсумкової творчої роботи.
2.4. Показники готовності майбутніх учителів до професійної діяльності також підтверджують і результати навчально-педагогічної практики. Адже у процесі педагогічної практики студенти не тільки перевіряли правильність обраної професії, а й включалися до реального навчально-виховного процесу. Так у групі ЕГ-1 середній бал з педагогічної практики становить 4,1, а у групі ЕГ-2 4,5.
3. У процесі експерименту уточнено критерії (мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, рефлексивний) та показники (усвідомленість, повнота, глибина, дієвість, міцність знань) рівнів готовності (високий /творчий/, середній /достатній/, низький /елементарний/) майбутніх учителів до педагогічної діяльності.
Кількісний і якісний аналіз даних, отриманих засобами психолого-педагогічного моніторингу в процесі тривалого й цілеспрямованого відстеження ходу і результатів навчання, особистісно-професійного розвитку студентів на основі використання діагностичних методик, дозволяє дійти висновку, що організація інноваційного навчання та обрана методика проведення експериментального дослідження сприяла якісній підготовці студентів до професійної діяльності.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми, пов’язаних із застосуванням інноваційного навчання, його організацією у вищих педагогічних навчальних закладах. Подальшого наукового вивчення розробки потребують: технологія організації інноваційного навчання, організація самостійної роботи студентів в умовах інноваційного навчання, вплив інноваційного навчання на розвиток творчої особистості студента.