ДЕФЕКТНІСТЬ ФАКТИЧНИХ СКЛАДІВ

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ЮРИДИЧНІ ФАКТИ ТА ЇХ РІЗНОВИДИ
1.1. Становлення теорії юридичних фактів у юриспруденції 12
1.2. Генезис поняття юридичного факту і класифікації
юридичних фактів 17
1.3. Юридичні факти в сучасних загальнотеоретичних
і галузевих дослідженнях 41
1.4. Специфіка перешкоджаючих юридичних фактів
і юридичних фактів-станів 59
Висновки до першого розділу 66
РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ, КОМПОНЕНТИ І КЛАСИФІКАЦІЯ
ФАКТИЧНИХ СКЛАДІВ
2.1. Поняття і зміст фактичного складу 71
2.2. Юридичні факти і юридично значущі умови 78
2.3. Юридичні факти у змісті фактичного складу 85
2.4. Складні юридичні факти і фактичні склади 94
2.5. Класифікація фактичних складів 100
Висновки до другого розділу 114
РОЗДІЛ 3. ПОРУШЕННЯ ТА ДЕФЕКТИ ЮРИДИЧНИХ ФАКТІВ
І ФАКТИЧНИХ СКЛАДІВ
3.1. Дефектність юридичних фактів 117
3.2. Поняття порушення і дефекту фактичного складу 123

3.3. Дефект і дефектність фактичного складу 136
3.4. Правові наслідки дефектності фактичного складу 140
3.5. Різновид дефектів фактичного складу 153
Висновки до третього розділу 159
ВИСНОВКИ 163
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 167

ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток теорії юридичних фактів і фактичних складів привертає увагу фахівців починаючи з XVIII століття. І якщо спочатку дослідження були звернені до питань визначення юридичних фактів і фактичних складів, а також їхньої класифікації, то у подальшому усе помітніше вони пов’язуються з виділенням суперечностей у цих феноменах, визначенням способів їхнього подолання із застосуванням правових норм.
З ускладненням правової реальності, при збереженні правості законів та верховенства права [99, с. 83-96], виникають нові проблеми забезпечення витривалості правової сфери, досягнення стабільності правових відносин. Звідси підвищення інтересу до проблематики дефектності фактичних складів. Можна констатувати, що в сучасній юриспруденції ця тематика перебуває у стадії розробки, пошуку відповідних понятійних засобів, нормативних і процесуальних форм удосконалення наявних юридичних фактів і фактичних складів.
Фундаментальні основи для цього дослідження були закладені розробками фахівців, які вивчали передумови виникнення юридичних наслідків. Вагомий внесок у розвиток теорії юридичних фактів у цілому і проблеми фактичних складів, зокрема, зробили такі вчені-юристи, як: М.М.Агарков, який підкреслював небезпеку помилки при визначенні елементів фактичного складу, необхідних для виникнення зобов’язання; Д.М.Бахрах, який класифікував дефекти управлінських актів на незначні та заперечливі, досліджуючи їх правові наслідки в адміністративних правовідносинах; В.Б.Ісаков, який у загальнотеоретичному правознавстві синтезував ознаки фактичного складу в уніфіковане визначення, докладно класифікував це правове явище, яке стало стрижнем у доктринальному розумінні дефектності фактичного складу; О.О.Красавчиков, який дав галузеве визначення дефектних юридичних фактів у цивільному праві; О.Ф.Ноздрачов, який представив розробку проблематики наслідків дефектності митних правил; В.М.Шуршалов, який приділяв увагу результатам загальнотеоретичних і галузевих досліджень дефектних юридичних фактів при укладенні міжнародних договорів та iн.
Таким чином, можна констатувати актуальність дослідження дефектів юридичних фактів і дефектності фактичних складів у найрізноманітніших галузях правового регулювання.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали праці вітчизняних і закордонних вчених з правознавства. Перспектива дослідження розвитку права була відзначена працями багатьох дореволю-ційних вчених-юристів. У цьому дисертаційному дослідженні використані праці Є.В.Васьковського, Н.М.Коркунова, Л.І.Петражицького, В.Ф.Тара-новського, Д.Д.Гримма.
Поняття, ознаки і функції права розглядалися багатьма вченими, які зробили свій внесок у скарбницю правознавства. Щодо ракурсу, у якому викладене це дисертаційне дослідження, виділимо розробки М.М.Агаркова, С.С.Алексеєва, Н.Г.Александрова, М.О.Баймуратова, Р.Ф.Васильєва, Д.М.Генкіна, Ю.І.Гревцова, Ю.А.Денисова, О.В.Дзери, П.Б.Євграфова, А.Д.Зайкіна, О.С.Іоффе, В.Б.Ісакова, С.Ф.Кечек’яна, Н.Ковтун, О.Л.Копиленка, М.I.Козюбри, О.О.Красавчикова, А.В.Малька, Н.І.Матузова, Р.Надєєва, В.С.Нерсесянца, Л.І.Льохового, Ю.М.Оборо-това, П.М.Рабіновича, С.І.Реутова, Г.І.Садовського, Н.О.Саніахметової, В.Н.Синюкова, О.Ф.Скакун, О.К.Стальгевича, Б.Сташків, О.Ф.Фрицького, Р.Ф.Халфіної, Є.О.Харитонова, О.І.Харитонова, В.А.Тарасової, Г.І.Чанишевої, М.Д.Шаргородського, В.М.Шуршалова та ін. Правове забезпечення теоретичних положень виражене у залученні нормативного матеріалу і правозастосовної практики України.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є дослідження правової природи дефектності фактичних складів, їхнього генезису, способів прояву, правових наслідків, що породжені дефектними фактичними складами, і самого прояву дефектного фактичного складу у зв'язках з іншими складовими механізму правового регулювання. У дисертації висвітлюються характерні ознаки дефектних фактичних складів, встановлюються причини їхньої появи і наслідки існування.
Відповідно до даної мети увагу зосереджено на вирішенні таких задач:
дослідити становлення теорії юридичних фактів у юриспруденції;
відобразити генезис поняття «юридичний факт» і класифікацію юридичних фактів у загальнотеоретичних і галузевих дослідженнях;
розкрити специфіку перешкоджаючих юридичних фактів і юридичних фактів-станів;
виділити особливості юридично значимих умов;
визначити поняття, зміст і класифікацію фактичних складів;
сформулювати відмітні ознаки і характерні риси понять порушення і дефекту, їх різновидів;
розглянути відхилення від правової моделі юридичних фактів і фактичних складів;
провести порівняльний аналіз понять дефекту і дефектності стосовно фактичних складів;
встановити характерні ознаки дефектних фактичних складів, виділити причини та правові наслідки їхнього існування.
Об'єктом дослідження виступають юридичні факти і фактичні склади у їхньому впливові на досягнення правових наслідків.
Предметом дослідження є сутність дефектності фактичного складу, а також особливостей щодо правових наслідків, що настають, визначення дефекту стосовно існування юридичних фактів і фактичних складів.
У дисертаційному дослідженні, поряд із загальнотеоретичним вивченням юридичних фактів і фактичних складів представлено комплексну розробку правоперешкоджаючих юридичних фактів, що вперше використовується в аналогічній тематиці.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є наукові методи, які базуються на вимогах об’єктивного і всебічного аналізу питань і проблем юридичних фактів і фактичних складів у правовому регулюванні. В основу методології дослідження покладений весь комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, які знаходять широке застосування в сучасній юриспруденції. З цією метою в роботі використовувалися класична і сучасна методологія дослідження правових явищ, зокрема системний метод, який дозволив розглядати фактичний склад як систему неоднозначних структурних елементів, що взаємодіють між собою і виконують певні функції стосовно один одного; метод моделювання, який дозволив виходячи із суми факторів сформувати якусь абстрактну модель та ін. Дослідження окремих питань роботи зумовило необхідність залучення статистичного методу, що ґрунтується на кількісних засобах одержання даних, які об’єктивно відображають стан, динаміку і тенденції розвитку юридико-фактичних явищ. Так, цей метод був використаний при розробці понятійних проблем здійснення ідентифікаційної діяльності у правовій сфері. Особливого значення для дослідження набув функціональний метод, який використовувався для виділення з усієї сукупності фактичних обставин, що мають юридичне значення, складів структурних частин з погляду їхнього соціального призначення, функцій, зв’язків між ними. При проектуванні структури дисертаційної роботи незамінним став логічний метод, який має властивість поетапного переходу до досліджуваних об’єктів і послідовної взаємопов’язаної фіксації результатів їхнього вивчення. Так, цей метод дозволив перейти від поняття юридичного факту до їхньої класифікації, розглянути складові фактичного складу та різного роду порушення у фактичних складах.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертацiя є першим в українськiй лiтературi монографiчним дослiдженням, пов’язаним з виділенням у змісті фактичного складу юридичних фактів і юридично значущих умов. При такому підході розкриваються нові грані фактичних складів, а юридично значущі умови з’являються як необхідні компоненти, що входять до їхньої структури. Така позиція набула свого розгорнутого обґрунтування у дисертаційному дослідженні.
Новизною відрізняється наведений у дисертації розгляд питання про взаємозв’язок дефекту у фактичному складі з його дефектністю. При цьому важливо підкреслити, що наявність будь-якого порушення при настанні юридичного факту, який входить до фактичного складу, деформує структуру останнього і породжує не регламентовані у правовій нормі наслідки. Однак, такий фактичний склад не може характеризуватися як дефектний. Дефектним фактичний склад стає тільки за наявності у ньому дефектного юридичного факту або за відсутністю необхідного складового елементу.
У дисертації запропоновано ряд нових концептуальних у науковому плані і важливих для практики понять, положень і висновків, одержаних особисто здобувачем:
удосконалена класифікація юридичних фактів;
конкретизовано поняття та специфіка перешкоджаючих юридичних фактів;
уперше доведено поняття юридично значущих умов і розкрито їхню специфіку;
запропоновано авторське визначення поняття фактичного складу;
запропоновано авторське визначення і сформульовані та обґрунтовані поняття «порушення» і «дефект», розглянуті їхні різновиди;
уперше проведено порівняльний аналіз понять дефекту і дефектності стосовно фактичного складу;
з нових позицiй визначенi причини та ознаки дефектних фактичних складів, встановлені їхні правові наслідки.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропонований у дисертації розгляд проблеми фактичних складів дозволяє побачити, що ефективність правового регулювання досягається лише у тому випадку, коли воно спирається на наявну реальність, яка адекватно відображена в юридичних фактах і фактичних складах, що спричиняє необхідність їх повного і точного встановлення без будь-яких дефектів та порушень. Сформульованi в нiй пропозиції та висновки можуть бути використанi:
– у нормотворчості важливим є не тільки закріплення у правових нормах фактичних передумов правовідносин, але й відображення наслідків «патологічних» проявів при функціонуванні цих передумов. Таким чином, щоб уникнути неконтрольованого розвитку правовідносин, що виникають при настанні юридичних фактів, які мають відхилення від норми права, необхідно передбачити можливість дефекту цих фактів у нормативно-правовому акті і визначитися з розвитком правових наслідків, що ними породжуються. З урахуванням зростаючого різноманіття порушень фактів і фактичних складів у сучасному правовому регулюванні, проблема дефекту юридичного факту і дефектності фактичного складу є одним із напрямків у справі удосконалення механізму дії права;
– у науково-дослідній сферi – для удосконалення відповідних тем дослідження, для подальшого аналізу теоретичних і практичних проблем становлення і розвитку теорії юридичних фактів і фактичних складів;
– у навчальному процесі – при вивченні підстав виникнення, зміни або припинення правовідносин – юридичних фактів і фактичних складів, а також для удосконалення відповідних розділів навчальної дисципліни «Теорія держави і права», а також галузевих юридичних дисциплін.
Апробація результатів дослідження. Дисертацію виконано на кафедрі теорії держави і права Одеської національної юридичної академії, де основні положення і висновки роботи обговорювалися на засіданнях кафедри. Окремі результати дослідження доповідалися на конференціях: 3-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської державної юридичної академії (Одеса, 2000); 4-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської національної юридичної академії (Одеса, 2001); Ювілейній науково-практичній конференції «155-річний досвід підготовки правознавців на Півдні України» (Одеса, 2002); 5-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської національної юридичної академії (Одеса, 2003), І Всеукраїнській науковій конференції студентів і аспірантів Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 2002).
Результати дисертаційного дослідження використовувались автором у навчальному процесі, а саме, при проведенні лекцій і практичних занять з теорії держави і права, зокрема за темою «Правовідносини» та «Механізм дії права».
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у восьми публікаціях, надрукованих у спеціальних виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.

bibliography

ВИСНОВКИ

Динаміка правових відносин, у першу чергу, дістає свого вираження в настанні різних фактів, які мають юридичне значення. В юриспруденції такі факти одержали назву юридичних фактів. Факти стають юридичними не в силу будь-яких особливих внутрішніх властивостей, а в результаті визнання їх такими державою, законом. Життя – безперервний ланцюг різноманітних фактів, явищ, дій, випадків, подій, але не всі з них здобувають юридичне значення, а тільки такі, що торкаються найбільш істотних інтересів суспільства, входять до сфери правового регулювання і можуть спричинити певні юридичні наслідки. Таким чином, надання правового характеру тим або іншим обставинам цілком залежить від волі законодавця, офіційної влади, а не від самих учасників життєвого процесу, хоча без них ці обставини могли б і не наступити. Не право породжує подібні факти, вони виникають і існують всупереч нього, але право надає їм статус юридичних з метою їхньої регуляції та упорядкування суспільного і державного життя. Це – реакція правової норми на конкретну ситуацію, передбачену в її гіпотезі. Юридичні факти є безпосереднім приводом, підставою для появи і функціонування правовідносин 178, с. 530-531. Як реальні життєві обставини, виражені в системі спеціальних юридичних ознак (законність, обґрунтованість, здатність породжувати правові наслідки), вони виступають юридичною підставою настання правових наслідків. Найчастіше потрібна наявність не одного, а декількох юридично значущих фактів, що у своїй сукупності створюють фактичний склад.
Для правової сфери актуально узагальнення існуючих знань в теорії юридичних фактів і фактичному складі. Найбільш поширена точка зору про фактичний склад (яку підтримує автор дослідження) як самостійні життєві обставини, кожна з яких може мати значення самостійного юридичного факту, що створюють певну систему, в якій всі елементи знаходяться у взаємозв’язку і взаємозалежності. Тим часом, аналізуючи думки учених-теоретиків під запропонованим кутом зору, не слід ігнорувати значення юридично значущих умов, що провадять виникнення, зміну і припинення правовідношення, або сприяють настанню деяких правових наслідків. У цьому зв’язку можна уточнити трактування компонентів фактичного складу і визначити фактичний склад як систему юридичних фактів і юридично значущих умов, передбачених нормами права як підстави для настання правових наслідків. Наявність всіх елементів фактичного складу є обов’язковою.
Досліджуючи компоненти фактичного складу, не можна не помітити ту обставину, що певна частина правових вчинків громадян, актів державних органів та інших юридичних фактів містить різного роду дефекти, порушення і правові помилки. Розходження у підходах, представлених у сучасній юридичній літературі про дефекти та різні види деформацій у фактичних складах, не дозволяє, по-перше, ототожнювати дефект і порушення, по-друге, розмежовувати поняття дефекту і помилки.
Прояв дефектів у фактичних складах може бути різнотипним. В одних випадках дефекти пов’язані зі змістом юридичного факту, в інших – з відсутністю самого юридичного факту. Порушення у фактичних складах являють собою недотримання правил поведінки, встановлених правовими нормами. Правові помилки – це основний вид порушення, що дуже важко піддається теоретичному аналізові.
Правова помилці властива протиправність, вона перешкоджає досягненню мети, що закріплюється у нормах права. У цьому зв’язку нормативно-правові акти передбачають ряд конкретних заходів для подолання наслідків помилок: заперечування неправильних дій; припинення або зміну правовідносин у випадку виявлення помилок; визнання заперечної угоди недійсною тощо. У порядку контролю необхідно застосовувати оперативні заходи для виправлення помилки і відновлення права або законного інтересу особи.
Основний вид деформації фактичного складу – дефект, є однією з складних проблем у функціонуванні правової сфери, оскільки дефект пов’язаний з відхиленням від закріпленої абстрактної правової моделі, передбаченої нормою права. Як специфічні дефекти, можна виділити так звані «позитивні» дефекти. У фактичному складі вони складаються з надання деяких переваг певним категоріям суб’єктів, які беруть участь у правовідносинах, що породжуються складами з такими дефектами.
Дефектність юридичного факту у своїй основі має дефектність соціально-юридичної ситуації, що тягне за собою дефектність фактичного складу. Вивчення основних масивів ситуацій, які складають предмет правового регулювання, має не тільки теоретичний, але і практичний інтерес. Як правило, законодавець усередині всього масиву ситуацій, що складають предмет правового регулювання, виявляє найбільш типовий різновид ситуацій і закріплює його в нормі права 204, с.82-86.
Юридичний факт повинен відображати соціальну ситуацію, що підлягає правовому регулюванню. Відносно соціальної ситуації, юридичні факти виконують подвійну роль: по-перше, ідентифікаційну, оскільки вони покликані точно позначити соціальну ситуацію і забезпечити її фіксацію в правовому регулюванні; по-друге, розмежувальну, що складається в тому, що юридичні факти окреслюють рамки ситуації, дозволяють обмежити її від подібних, але юридично не тотожних ситуацій 210, с.89-90.
Правильне закріплення юридичних фактів у гіпотезах юридичних норм – одна з задач, що постає перед правотворчими органами при розробці нормативно-правових актів. Повне, точне і достовірне встановлення юридичних фактів – необхідна передумова для застосування правових норм. Встановлюючи норми права, законодавець повинен «побачити» юридичні факти, виділити їх з маси важливих і другорядних соціальних обставин і правильно відбити у нормах чинного законодавства. Неточне виділення юридичних фактів, неправильна їхня правова оцінка ведуть до того, що одним обставинам не надається належного значення, інші, навпаки, набувають невластивих їм якостей.
Щоб уникнути формування дефектних фактичних складів, правових помилок, необхідно правильно визначити місце й оцінити значущість кожного окремого юридичного факту у фактичному складі, проаналізувати, передумови настання певних правовідносин.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Конституция Украины от 28 июня 1996 г. // Ведомости Верховного Совета Украины. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Водний кодекс України від 06 червня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 24. – Ст. 189.
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Офіційний Вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 462.
4. Господарський процесуальний кодекс України від 06 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
5. Житловий Кодекс Української РСР від 30 червня 1983 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1983. – Додаток до № 28. – Ст. 573.
6. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 г. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – Додаток до № 50. – Ст. 375.
7. Кодекс про адміністративні правопорушення України від 07 грудня 1984 г. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
8. Кримінальний Кодекс України від 05 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
9. О защите прав потребителей: Закон Украины от 12 мая 1991 г. // Ведомости Верховной Рады УССР. – 1991. – № 30. – Ст. 379.
10. О правовом статусе иностранцев и лиц без гражданства: Закон Украины от 04 февраля 1994 г. // Ведомости Верховной Рады Украины. – 1994. – № 23. – Ст. 161.
11. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 05 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
12. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14 травня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 31. – Ст. 440.
13. Про громадянство: Закон України від 18 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.
14. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.
15. Про державну програму приватизації: Закон України від 18 травня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 33-34. – Ст. 272.
16. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
17. Про загальний військовий обов’язок і військову службу: Закон України від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 385.
18. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №12. – Ст. 64.
19. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст.546.
20. Про податок на додану вартість: Закон України від 03 квітня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 21. – Ст. 156.
21. Про податок з доходів фізичних осіб: Закон України від 22 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 37. – Ст. 308.
22. Про приватизацію державного майна: Закон України від 04 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24. – Ст. 348.
23. Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України: Закон України від 24 березня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 22-23. – Ст. 194.
24. Про статус суддів: Закон України від 15 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 8. – Ст. 56.
25. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21-22. – Ст. 135.
26. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.
27. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 липня 1963 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1963. – № 30. – Ст. 464.
28. Абрамов В. Поняття помилки судового експерта // Вісник АПАУ. – 2002. – № 3.
29. Абрамов С.Н. Судебное установление юридических фактов. – М.: Юрид. изд. Минюста СССР, 1948. – 43 с.
30. Авдеенко Н.И. Механизм и пределы регулирования воздействия гражданско-процессуального права. – Ленинград: ЛГУ, 1969. – 100 с.
31. Агапов А.Б. Учебник административного права. – М.: Городец, 1999. – 558 с.
32. Агарков М.М. Обязательства по советскому праву. – М.: Юриздат, 1980.
33. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву. – Вып. 3. – М.: Ученые труды ВИЮН НКЮ СССР, 1940. – 192 с.
34. Аграрное, земельное, экологическое право Украины / Под ред. А.А.Погребного. – Х.: Одиссей, 2000. – 368 с.
35. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С.В.Ківалова. – Одеса: Юрид. літ-ра, 2003. – 896 с.
36. Александров Н.Г. Законность и правоотношения в советском обществе. – М.: Изд-во АН СССР, 1958. –175 с.
37. Александров Н.Г. Право и законность в период развернутого строительства коммунизма. – М.: Юрид. лит., 1961. – 243 с.
38. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.: Юрид.лит., 1966. – 187 с.
39. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. – М.: Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – 178 с.
40. Алексеев С.С. Право и наша жизнь. – М.: Юрид. лит., 1978. – 197 с.
41. Алексеев С.С. Право на пороге нового тысячелетия. – М.: Статут, 2000. – 252 с.
42. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
43. Алексеев С.С. Проблемы теории государства права. – М.: Юрид. лит., 1987. – Т. 1. – 316 с.
44. Алексеев С.С. Теория государства и права. – М.: Юрид. лит., 1985. – 477 с.
45. Алексеев С.С. Теория права. – М.: БЕК, 1995. – 310 с.
46. Антокольская М.В. Семейное право: Учебник. – М.: Юристь, 1999. – 336 с.
47. Аюева Е.И. Некоторые аспекты категории юридического факта // Правоведение. – 1985. – № 4. – С. 119-126.
48. Баймуратов М.А. Международное право. – Харьков: Одиссей, 2000. – 736 с.
49. Баймуратов М.А. Международное частное право. – Одесса: БАХВА, 1996. – 38 с.
50. Баранов В.М. Истинность норм советского права: Проблемы теории и практики. – Саратов: Сарат. ун-т., 1989. – 357 с.
51. Бирюков П.Н. Международное право: Учеб. пос. – М.: Юристь, 1999. – 416 с.
52. Бодерскова Г.С. Юридические факты в механизме правового регулирования трудовых отношений рабочих и служащих. Межвузовский тематический сборник. – Калинин, 1982. – 183 с.
53. Большой энциклопедический словарь / Под ред. М.Прохорова. – М.: Большая Рос. энцикл., 1997. – 1456 с.
54. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. – М.: Юрид. лит., 1976. – 162 с.
55. Васильев Р.Ф. Правовые акты органов управления. – М.: Юрид. лит., 1976. – 130 с.
56. Васьковский Е.В. Учебник гражданского права. – С.Пб.: Книж. маг. Н.К.Мартынова, 1894. – 168 с.
57. Вахтин В.В. Объяснительный морской словарь. – Выпуск 6-й. – СПб.: Изд. Н.Г.Мартынова, 1893.
58. Военный энциклопедический лексикон. – СПб.: Тип. Штаба военно-учебных заведений, 1854.
59. Вопленко Н.Н. Ошибки в правоприменении: понятие и виды // Советское государство и право. – 1981. – № 4. – С. 36-42.
60. Вопленко Н.Н. Социалистическая законность и применение права / Под ред. М.Н.Байтина. – Саратов: Сарат. ун-т, 1983. – 185 с.
61. Головченко В. Чи може бути правовий акт ненормативним? // Юридичний вісник України. – 1997. – № 46. – С. 29-32.
62. Голунский С.А., Строгович М.С. Теория государства и права. – М.: Юрид. изд. НКЮ СССР, 1940. – 303 с.
63. Гражданское право Украины. / Под ред. С.А.Слипченко, В.А.Кройтор. – Х.: Эспада, 2000. – Ч. 2. – 400 с.
64. Гражданское право: Учебник / Под ред. М.М.Агаркова и Д.М.Генкина. – М.: Госюриздат, 1954. – 66 с.
65. Гражданское право: Учебник для вузов / Под ред. Т.И.Илларионовой, Б.М.Гонгало, В.А.Плетнева. – М.: НОРМА-ИНФРА, 1998. – 464 с.
66. Гражданское право: Учебник: в 2-х т. / Под ред. А.П.Сергеева, Ю.К.Толстого – М.: ЛБОЮЛ Л.В.Рожников, 2001. – Т. 1. – 632 с.
67. Гражданское право: Элементарный курс. Общая часть. / Под ред. Е.О.Харитонова. – Одесса: ЛИТСТАР, 1999. – 164 с.
68. Гревцов Ю.И. Правовые отношения и осуществление права. – Л.: ЛГУ, 1987. – 127 с.
69. Гревцов Ю.И. Проблемы теории правового отношения. – Л.: ЛГУ, 1981. – 82 с.
70. Гримм Д.Д. Лекции по догме римского права / Под.ред. и с предисловием В.А.Томсинова. – М.: «Зерцало», 2003. – 469 с.
71. Гурвич М.А. Судебное решение. Теоретические проблемы. – М.: Госюриздат, 1976. – 78 с.
72. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. – М.: Изд. Русский язык, 1989. – 699 с.
73. Денисов А.И. Теория государства и права. – М.: Юрид. изд. Министерства юстиции СССР, 1948. – 517 с.
74. Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственности. – Л.: ЛГУ, 1983. – 141 с.
75. Договір у цивільному і трудовому праві: Довідник / За ред. Ю.С.Шемшученко, Я.М.Шевченко. – К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2000. – 277 с.
76. Дождев Д.В. Римское частное право. – М.: Инфра-Норма, 1996. – 704 с.
77. Дойников И.В. Хозяйственное (предпринимательское) право. – М.: ПРИОР, 2001. – 510 с.
78. Євграфов П.Б. Вплив Конституційного Суду України на формування громадянського суспільства і правової держави // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. – № 5. – С. 36-41.
79. Євгафов П.Б., Селіванов Д. Конституційна скарга громадян в реаліях сучасності // Право України. – 2003. – № 4. – С. 80-85.
80. Жамен С., Лакур Л. Торговое право: Учебное пособие / Пер. с фр. – М.: Междунар. отношения, 1993. – 254 с.
81. Жеругов Р.Т. Теория государства и права. – М.: ЭЛЬ-ФА, 1995. – 246 с.
82. Загальна теория держави і права / За ред. М.В.Цвік, В.Д.Ткаченко, О.В.Петрішина. – Харків: Право, 2002. – 432 с.
83. Загальна теорія держави та права / За ред. В.В.Копейчикова. – К.: Юринком Інтер, 2000. – 236 с.
84. Загальна теорія права: Підручник / М.С.Кельман, О.Г.Мурашин. – К.: Кондор, 2002. – 353 с.
85. Заика Ю.К. Гражданское право Украины. – К.: МАУП, 1998. – 152 с.
86. Иванова З.Д. Юридические факты и возникновение субъективных прав граждан // Советское государство и право. – 1980. – № 2. – С. 31-37.
87. Илларионова Т.И. Механизм действия гражданско-правовых охранитель-ных мер. – Свердловск: Урал. ун-т, 1980. – 76 с.
88. Иоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву. – М.: Статут, 2000. – 685 с.
89. Иоффе О.С. Правоотношение по советскому гражданскому праву. – Л.: ЛГУ, 1949. – 141 с.
90. Иоффе О.С. Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. – М.: Госюриздат, 1961. – 381 с.
91. Исаков В.Б. Проблемы теории юридических фактов: Автореф. дис... д-ра. юрид.наук. – Свердловск, 1985. – 27 с.
92. Исаков В.Б. Фактические составы как основания возникновения правоотношений // Правоведение. – 1972. – № 4. – С. 126.
93. Исаков В.Б. Фактический (юридический) состав в механизме правового регулирования: Автореф. дис... д-ра. юрид.наук. – Свердловск, 1975. – 21 с.
94. Исаков В.Б. Фактический состав в механизме правового регулирования. – М.: Сарат.ун-т, 1980. – 127 с.
95. Исаков В.Б. Юридические факты в советском праве. – М.: Юрид. лит., 1984. – 135 с.
96. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. – М.: АН СССР, 1958. – 186 с.
97. Кикоть Г. Проблема класифiкацiї юридичних фактiв у сучаснiй теорii права // Право України. – № 7. – 2003. – 163 с.
98. Ковтун Н. Дефекты законодательной техники вызывают трудности в правоприменении // Российская юстиция. – 2001. – № 8. – С. 39-42.
99. Козюбра М. Правовий закон: проблема критеріїв // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2-3. – С. 83-96.
100. Козюбра М. Природа соціальних прав людини та особливості механізмів їх реалізації // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – № 5. – С. 57-61.
101. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 750 с.
102. Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. – К.: Наукова думка, 2000. – 722 с.
103. Копиленко О., Мурашин Г. Правове регулювання як феномен законотворчості, його значення та практична доцільність у міжнародному і внутрішньому аспектах // Український часопис міжнародного права. – 2003. – № 1. – С. 5-15
104. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. – С.Пб.: Книж. маг. А.Ф.Цинзерлинга, 1890. – 318 с.
105. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. – СПб.: Изд. «Юридический центр Пресс», 2003. – 430 с.
106. Костюков А.Н. Юридические факты в муниципальном праве // Журнал Российского права. – 2003. – № 4. – С. 53-57.
107. Кравченко В.В. Конституційне право України. – К.: Атіка, 2000. – 320 с.
108. Кравчук М.В. Теорія держави і права (опорні конспекти) – К.: Атіка, 2003. – 288 с.
109. Красавчиков О.А. Советское гражданское право: В 2-х т. – М.: Госюриздат, 1968. – Т. 1. – 540 с.
110. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. – М.: Госюриздат, 1958. – 184 с.
111. Крючков Г.К. Судебное установление фактов, от которых зависит возникновение, изменение или прекращение личных имущественных прав граждан. – М.: Госиздат. юрид. лит., 1956. – 103 с.
112. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. – М.: Юрид. лит., 1972. – 124 с.
113. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву. – М.: Изд. Московского ун-та., 1981. – 129 с.
114. Лисюткин А.Б. Юридическая техника и правовые ошибки // Государство и право. – 2001. – № 11. – С. 22-28.
115. Лукьянова Е.Г. Механизм процессуального регулирования и его элементы // Журнал российского права. – 2001. – № 7. – С. 92.
116. Малеин Н.С. Имущественная ответственность в хозяйственных отношениях. – М.: НАУКА, 1968. – 206 с.
117. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. – М.: Юрид. лит., 1985. – 191 с.
118. Марітчак Т. Помилки у кваліфікації злочинів як предмет судового реагування: поняття, види та процесуальні способи усунення // Право України. – 2002. – №10. – С. 41-49.
119. Марксистско-Ленинская общая теория государства и права // Социалистическое право / Отв. ред. Е.А.Лупашева и др. – М.: Юрид. лит., 1973. – 635 с.
120. Матузов Н.И. Вопросы теории государства и права. – Саратов: Сарат. ун-т, 1976. – 340 с.
121. Матузов Н.И. Общие правоотношения как разновидность социалистических правовых отношений // Вопросы теории государства и права. – Саратов: Сарат. ун-т, 1976. – Вып. 4. – С. 69-99.
122. Матюхина А.А. Нормативные условия осуществления норм советского права // Вестник Моск. ун-та: Право. – 1982. – № 6. – С. 70-74.
123. Международное частное право / Под ред. Г.К.Дмитриевой. – М.: ПРОСПЕКТ, 2001. – 370 с.
124. Мелащенко В.Ф. Основы конституционного права Украины. – К.: Вентурі, 1995. – 237 с.
125. Мурашин О.Г. Акти прямого народовладдя у механізмі правового регулювання // Право України. – 2000. – № 9. – С. 18-20.
126. Надеев Р. Законотворческие ошибки // Российская юстиция. – 2001. – № 5. – С. 20-22.
127. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства: Учебник. – М.: НОРМА, 2000. – 552 с.
128. Новейший полный словотолкователь и объяснитель. 150000 иностранных слов вошедших в русский язык / Под ред. В.М.Николаева. – М.: Тип. П.Е.Астафьева, 1892.
129. Новицкий И.Б. Основы римского гражданского права. – М.: Госюриздат, 1972. – 170 с.
130. Новоселов В.И. Законность актов органов управления. – М.: Юрид. лит., 1967. – 97 с.
131. Оборотов Ю.М. Теорія держави і права (прагматичний курс). – Одеса: Юрид. літ-ра, 2004. – 184 с.
132. Общая теория государства и права: В 2-х т. / Под ред. М.Н.Марченко. – М.: Зерцало, 1998. – Т. 2: Теория права. – 656 с.
133. Общая теория государства и права. Общая теория права / Под ред. В.С.Петрова, Л.С.Явича. – Ленинград: Изд. Ленингр. ун-та, 1974. – 450 с.
134. Общая теория государства и права: Учебник / Под ред. С.А.Комарова – М.: Юрайт, 1996. – 410 с.
135. Общая теория права / Под ред. А.С.Пиголкина – М.: МГУ, 1996. – 383 с.
136. Ожегов С.И. Словарь русского языка. 70 000 слов. – М.: Рус. язык, 1991. – 915 с.
137. Паластина С.Я. Юридические факты в семейном праве // Правоведение. – 1976. – № 3. – С. 43-44.
138. Пащенко А. Фактичні та юридичні підстави конституційної відповідаль-ності // Право України. – 2002. – № 5. – С. 126-130.
139. Петражицкий Л.И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности: В 2-х т. – СПб.: Тип. АО «Слово», 1907. – Т. 2. – 321 с.
140. Право власності в Україні / За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцова. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 816 с.
141. Проблемы общей теории права и государства / Под ред. В.С.Нерсесянца. – М.: Норма-Инфра, 1999. – 832 с.
142. Рабинович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – Тернопіль: ЛІЛЕЯ, 2002. – 189 с.
143. Рабинович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. пос. – К.: Атіка, 2001. – 176 с.
144. Реутов В.П. К вопросу о секундарных правомочиях в советском праве // Ученые записки Пермского университета. – № 264. – Вып. 3. – Пермь, 1972. – 173 с.
145. Реутов В.П. Юридические факты в семейном права: Автореф. дис... д-ра. юрид.наук. – М., 1976. – 25 с.
146. Российское трудовое право / Под ред. А.Д.Зайкина – М.: Норма, 2000. – 415 с.
147. Садовский Г.И. Диалектика мысли. Логика понятий как отражение сущности развития. – Минск., 1982. – 320 с.
148. Синцова Т.А. Система юридических фактов в советском государственном праве // Правоведение. – 1981. – № 5. – С. 25.
149. Синюков В.Н. О понятии юридического факта в общей теории права / Вопросы теории государства и права. Актуальные проблемы социалистического государства и права, законности и правонарушения. Межвузовский научный сборник. – Вып. 7. – Саратов: Изд. Сарат.ун-та, 1986. – 152 с.
150. Синюков В.Н. Функции юридических фактов // Вопросы теории государства и права: Личность, право, правовая система. Межвузовский научный сборник. – Вып. 8. – Саратов.: Сарат.ун-т, 1988. – 392 с.
151. Синюков В.Н. Юридические факты в системе общественных отношений: Автореф. дис... д-ра. юрид.наук. – Свердловск, 1984. – 21 с.
152. Сімейне право України / За ред. О.В.Дзери. – К.: ВЕНТУРІ, 1997. – 270 с.
153. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Харьков: КОНСУМ, 2000. – 704 с.
154. Словарь иностранных слов / Под ред. И.В.Лехина, Ф.Н.Петрова. – М.: Госюриздат, 1949.
155. Советское административное право / Под ред. П.Т.Василенко. – М.: Юрид. лит., 1990. – 360 с.
156. Солодовник Л. Роль юридичних фактів у динаміці правовідносин трудового права // Право України. – 2000. – № 7. – С. 13-14.
157. Солодовник Л. Способи фіксації юридичних фактів у трудовому праві // Право Украины. – 2002. – № 5. – С. 84.
158. Солодовник Л. Юридичні факти – підстави виникнення трудових правовідносин // Право України. – 2000. – № 1. – С.59-61.
159. Спиридонов Л.И. Теория государства и права. – М.: Юрид. лит., 1995. – 300 с.
160. Стальгевич А.К. Некоторые вопросы теории социалистических правоотношений // Советское государство и право. – 1957. – № 2. – С.31-32.
161. Сташків Б. Загальна характеристика юридичних фактів у пенсійному забезпеченні // Право України. –1998. – № 1. – С. 114-116.
162. Сташків Б. Норми права соціального забезпечення // Право України. – 2002. – № 2. – С. 78.
163. Сурилов А.В. Основи загальної теорії держави і права. – Одеса: Одес. ун-т, 1995. – 128 с.
164. Сурилов А.В. Теория государства и права. – К.: Вища школа, 1989. – 440 с.
165. Таможенное право / Под ред. А.Ф.Ноздрачева. – М.: Юристъ, 1998. – 437 с.
166. Тарановский В.Ф. Энциклопедия права. – СПб.: Лань, 2001. – 560 с.
167. Тарасова В.А. Юридические факты в области пенсионного обеспечения. – М.: МГУ, 1974. – 105 с.
168. Тарасова В.А. Юридические факты в области социального обеспечения // Вестник Моск. ун-та. Право. – 1972. – № 4. – С. 36.
169. Теория государства и права / Под ред. В.К.Бабаева. – М.: Юристь, 2001. – 429 с.
170. Теория государства и права / Под ред. Г.Н.Манова. – М.: БЕК, 1996. – 336 с.
171. Теория государства и права / Под ред. К.А.Мокичева – М.: Юрид. лит., 1970. – 631 с.
172. Теория государства и права. / Под ред. М.М.Рассолова– М.: ЮНИТИ, 2001. – 630с.
173. Теория государства и права / Под ред. В.Н.Хропанюк – М.: ДТД, 1995. – 370 с.
174. Теория государства и права / Под ред. А.Ф.Черданцева – М.: Юрайт, 1999. – 432 с.
175. Теория государства и права / Под ред. Н.Г.Александрова – М.: Юрид. лит., 1968. – 640 с.
176. Теория государства и права / Под ред. А.К.Стальгевича – М.: Юрид. лит., 1973. – 351 с.
177. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И.Матузова и А.В.Малько. – М.: Юристь, 1997. – 112 с.
178. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И.Матузова и А.В.Малько. – М.: Юристь, 2000. – 776 с.
179. Теория государства и права: Учебник / Под ред. А.Б.Венгерова – М.: Новый Юрист, 1998. – 610 с.
180. Теорія держави і права / За заг. ред. В.В.Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 368 с.
181. Теорія держави і прав / М.В. Кравчук. – К.: Атіка, 2003. – 288 с.
182. Теорія держави і права: Навчальний посібник / А.Ю.Олійник, С.Д.Гусарев, О.Л.Слюсаренко – К.: Юринком Інтер, 2001. – 175 с.
183. Ткаченко Ю.Г. Методологические вопросы теории правоотношений. – М.: Юрид. лит., 1980. – С. 96-97. – 176 с.
184. Ткаченко Ю.Г. Социалистические правоотношения / Лекции по курсу теории государства и права / Под ред. К.А.Мокичева – Вып. 19. – М., 1961. – 31 с.
185. Триязычный морской словарь / Под ред. А.Шишкова – СПб.: Тип. Морского Шляхетского Кадетского Корпуса, 1795.
186. Трудовое право Украины / Под ред. Г.И.Чанышевой, Н.Б.Болотиной. – Х.: Одиссей, 2001. – 512 с.
187. Трудовое право Украины: Практикум / Под ред. Г.И.Чанышевой, Н.Б.Болотиной, Т.М.Додиной. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 288 с.
188. Трудовое право / Под ред. О.В.Смирнова – М.: ПРОСПЕКТ, 1997. – 442 с.
189. Фрицкий О.Ф. Конституційне право України. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 536 с.
190. Фурса Є. Новий погляд на термінологію спадкових правовідносин // Право України. – 2002. – № 9. – С. 115-120.
191. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юрид.лит., 1974. – 400 с.
192. Ханнанов Р.А. Нормативные условия в динамике гражданского правоотношения // Советское государство и право. – 1973. – № 8.
193. Харитонов Є.О., Калітенко О.М., Зубар В.М. та ін. Цивільне та сімейне право України / За ред. Є.О.Харитонова та І.А.Дрішлюка. – Харків: ТОВ «Одіссей», 2003. – 640 с.
194. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право. – К.: А.С.К., 2001. – 830 с.
195. Харитонов Є, Харитонова О. Юридичні факти як категорія приватного та публічного права // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали IX регіональної науково-практичної конференції 13-14 лютого 2003р. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету ім. Ів.Франка, 2003. – С. 55-57.
196. Хозяйственное право / Под ред. В.К.Мамутова, Г.Л.Знаменского – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 912 с.
197. Хропанюк В.Н. Теория государства и права / Под ред. В.Г.Стрекозова. – М.: Интерстиль, 2000. – 377 с.
198. Цивільне право України: Підручник / Є.О.Харитонов, Н.О.Саніахме-това. – К.: Істина, 2003. – 776 с.
199. Цивільне право України / За ред. І.А.Бірюкова, Ю.О.Заіки, В.М.Співака. – К.: Наукова думка, 2000. – 304 с.
200. Цивільне право України: Підручник: В 2-х т. / За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 861 с.
201. Цивільне право України: Підручник / За ред. Ч.Н.Азімова, С.Н.Приступи, В.М.Ігнатенка. – Х.: Право, 2000. – 365 с.
202. Чанышева Г.И., Болотина Н.Б., Додина Т.М. Трудовое право Украины. – К.: Юринком Інтер, 1999. – 245 с.
203. Черниловский З.М. Всеобщая история государства и права. – М.: Юрид. лит., 1973. – 97 с.
204. Чувакова А.М. Идентификация юридических фактов // Юридический вестник. – Одеса: Юрид. л-ра, 2002. – № 3. – С. 82-86.
205. Чувакова Г.М. Дефект і дефектність фактичного складу: Зб. наук. праць студентів і аспірантів «Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права, держави і політології». – Одеса: Юрид. л-ра, 2003. – С. 152-156.
206. Чувакова Г.М. Наслiдки дефектностi фактичного складу // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Одеса: Юрид. л-ра, 2003. – № 21. – С. 84-90.
207. Чувакова Г.М. Понятие и содержание фактического состава // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. – Одеса: Юрид. л-ра, 2001. – № 10-11. – С. 446-450.
208. Чувакова Г.М. Порушення і дефекти фактичних складів: поняття і класифікація // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – Одеса: Астропринт, 2000. – №. 2. – С. 94-97.
209. Чувакова Г.М. Проблема дефектности юридических фактов // Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. праць. – Одеса: Астропринт, 1999. – С. 115-121.
210. Чувакова Г.М. Юридичний факт i соцiальна ситуацiя // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Одеса: Юрид. л-ра, 2002. – № 16. – С. 89-90.
211. Чувакова Г.М. Юридичний факт i фактичний стан // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Одеса: Юрид. л-ра, 2001. – № 11. – С. 54-57.
212. Шахматов В.П. О способах правового регулирования, незапрещенности и вине // Доклады итоговой научной конференции юрид. факультетов. – Томск, 1966. – 117 с.
213. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права. – М.: Изд. Братьев Башмаковых, 1911. – 320 с.
214. Шпиталенко Г.А., Шпиталенко Р.Б. Трудовое право. – Житомир.: ЖИТИ, 2000. – 243 с.
215. Шуршалов В.М. Международные правоотношения. – М.: Междунар. отношения, 1971. – 238 с.
216. Щеглов В.Н. Гражданское процессуальное правоотношение. – М.: Юрид. лит., 1966. – 167 с.
217. Энциклопедический словарь / Под ред. Ф.А.Брокгауза, И.А.Ефрона. – СПб.: Типо-Литография Е.И.Ефрона, 1893.
218. Энциклопедический словарь. Иллюстрированная энциклопедия реальных знаний / Составитель А.Е.Яновский – М.: Тип. т-ва И.Д.Сытина, 1907.