ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ В РИНКОВИХ УМОВАХ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

Чернов Сергій Іванович

УДК 338.43 (77)

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ В РИНКОВИХ УМОВАХ

25.00.02 механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
Амосов Олег Юрійович,
доктор економічних наук,
професор

Харків 2007

ЗМІСТ

Вступ

3

Розділ 1. Теоретичні основи державного регулювання аграрного сектору економіки

9

1.1. Особливості державного регулювання аграрного сектору економіки в умовах здійснення аграрної реформи

9

1.2. Основи формування та розвитку аграрної політики держави

25

1.3. Світовий досвід регулювання аграрного сектору економіки та можливості його використання в умовах України

35

Висновки до розділу 1

53

Розділ 2. Механізми регулювання аграрного сектору економіки України в ринкових умовах

56

2.1. Законодавче забезпечення розвитку аграрного сектора

56

2.2. Ефективність функціонування механізмів регулювання аграрного сектору економіки України в ринкових умовах

68

2.3. Регулювання організаційно-економічних відносин в аграрному секторі економіки

87

Висновки до розділу 2

108

Розділ 3. Удосконалення механізму регулювання аграрного сектору економіки

110

3.1. Створення системи державного регулювання аграрного сектору економіки

110

3.2. Обґрунтування економіко-правових засад регулювання аграрного сектору економіки

140

3.3. Державна підтримка фінансового забезпечення аграрного сектору

156

Висновки до розділу 3

175

Висновки

178

Список використаних джерел

182

ВСТУП

Актуальність теми. На даний час в аграрному секторі економіки все ще не створена модель товарно-грошових відносин, яка була передбачена низкою законодавчих актів. Для її реалізації ще не створено не лише організаційного й економічного, але й ефективного правового механізму. Юридичні нормативи, якими нині регулюють аграрні перетворення, не охоплюють увесь комплекс проблем, що з них випливають, і мають фрагментарний характер. Як наслідок, частина правових нормативів або не дотримується, або діє обмежено і викривлено. Такі дії призводять до того, що в переважній більшості регіонів земля так і не знайшла свого господаря, нові аграрні формування працюють і далі зі збитками.
Правовим полем створюються всі необхідні умови для формування ефективного господаря-власника. На сучасному етапі відносини підприємницької діяльності та процес реорганізації сільськогосподарських підприємств регулюються Господарським Кодексом України. Прийняття Законів України Про фермерське господарство”, Про особисті селянські господарства” дали можливість визначення правових, економічних та соціальних засад створення та діяльності фермерських та особистих селянських господарств як прогресивних форм підприємницької діяльності громадян в аграрному секторі економіки України. Закони спрямовані на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель господарств, їх правового та соціального захисту.
Але цього не вистачає. Нинішня політика держави має направлятися на те, щоб ввести господаря-власника у правове поле, захистити його, змусити, якщо потрібно, працювати навколо аграрного власника і в його інтересах юристів, банкірів, податківців. Політика повинна бути спрямована на формування середнього класу на селі. Принципово важливим є створення умов для еволюційного розвитку аграрного землеволодіння і землекористування від підсобного, натурального до великого, високотоварного через зняття верхніх (граничних) меж земельних ділянок.
Питанням державного регулювання аграрного сектору економіки в ринкових умовах приділяли увагу вітчизняні та зарубіжні учені. Серед українських авторів слід виділити: О. Амосова, Г.Андрусенка, Л.Анічина, В.Воротіна, А.Дєгтяря, М.Корецького, М.Кропивка, П.Макаренка, М.Маліка, В.Месель-Веселяка, О.Мордвінова, П.Саблука. Серед зарубіжних І. Алтухова, Ю. Баландина, М. Бакетта, Д. Ванина, І. Крячкова, О. Чаянова та інших.
Проте, окремі питання вимагають детальнішого опрацювання. Так, на сьогоднішній день потребує глибокого дослідження питання економічних закономірностей дії інструментів державного регулювання аграрного сектору економіки і проблем їхнього застосування в умовах розвитку ринкової економіки. Не достатньо уваги приділено визначенню впливу макроекономічних чинників на розвиток сільського господарства. Не розроблено ефективних механізмів державної підтримки аграрних підприємств.
Незавершеність наукових розробок державного регулювання розвитку аграрного сектору економіки та істотна практична значущість цієї проблеми для держави підтверджують об’єктивний характер актуальності теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження були отримані в межах науково-дослідної роботи «Удосконалення механізмів державного впливу на розвиток економіки аграрної сфери і формування продовольчого ринку регіону» (номер державної реєстрації 0105U002741) Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії дер­жавного управління при Президентові України. Роль автора полягає в удосконаленні механізмів державного регулювання аграрного сектору економіки.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні й розробці пропозицій щодо вдосконалення механізму державного регулювання аграрного сектору економіки України в ринкових умовах. Відповідно до мети в роботі поставлено і вирішено такі завдання:
- визначити особливості державного регулювання аграрного сектору економіки в умовах здійснення аграрної реформи;
- дослідити основи формування та розвитку аграрної політики держави;
- проаналізувати світовий досвід регулювання аграрного сектору економіки та можливості його використання в умовах України;
- здійснити оцінку механізмів регулювання аграрного сектору економіки України в ринкових умовах;
- запропонувати заходи створення системи державного регулювання аграрного сектору економіки;
- обґрунтувати економіко-правові засади регулювання аграрного сектору економіки;
- розробити заходи державної підтримки фінансового забезпечення аграрного сектору.
Предмет і об’єкт дослідження. Об'єктом дослідження є процес державного регулювання розвитку аграрного сектору економіки.
Предметом дослідження є механізми, методи, сукупність організаційних та економічних відносин щодо регулювання аграрного сектору економіки України в ринкових умовах.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що ефективні механізми, методи, організаційні та економічні відносини з приводу регулювання аграрного сектору є достатніми умовами розвитку економіки України.
Методи дослідження. У процесі дослідження використано такі методи проведення економічних досліджень: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення й формування висновків), статистико-економічний (аналіз сучасного стану регулювання аграрного сектору), розрахунково-конструктивний (удосконалення механізму державного регулювання аграрного сектору) та інші.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в такому:
вперше:
- запропоновано систему державного регулювання аграрного сектору економіки, яка на відміну від принципу саморегулювання ринку обмежує коливання цін, оберігаючи і виробника, і споживача від цього деструктивного вільного процесу, і передбачає реалізацію політики демонополізації, підтримки попиту та пропозиції;
удосконалено:
- механізм державної підтримки аграрного сектору економіки виходячи зі світового досвіду через реалізацію програм об'єднань дрібних підприємств, формування єдиних продуктових ринків, створення демократичних засад організації аграрного ринку, бюджетну підтримку, захист вітчизняного товаровиробника на світових ринках, створення вільного земельного ринку;
- складові механізмів регулювання аграрного сектору економіки України: ціновий, фінансовий, кредитний, податковий, регулювання міжгалузевих економічних відносин;
- механізм державного регулювання екологізація виробництва в аграрному секторі через формування і посилення дії економіко-правового під механізму, орієнтованого на відповідальність органів управління за вирішення екологічних проблем та альтернативного під механізму, що базується на рівноправних соціально-екологічних договірних відносинах;
дістало подальшого розвитку:
- дослідження наукових засад і практичних аспектів аграрної реформи в Україні, які на відміну від визначених причин враховують вчасну розробку відповідних комплексних загальнодержавних і регіональних цільових програм, що базуються на науково обґрунтованій науковій концепції, конкретних методичних і практичних рекомендаціях;
- теоретичні основи формування та розвитку аграрної політики держави в напрямах гарантування продовольчої безпеки, охорони земель, розвитку виробничої, соціальної, фінансово-кредитної інфраструктур, інноваційного та інвестиційного розвитку.
Практичне значення дослідження полягає у розробці пропозицій щодо обґрунтування механізму регулювання аграрного сектору Харківської області (довідка № 96 від 30.01.2007 р.). Розроблені рекомендації Головному управлінню агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації з удосконалення системи функцій і структури органів державного управління (довідка № 22/432 від 28.01.2007 р.).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України при викладанні таких дисциплін: «Теорія та історія державного управління», «Економіка підприємств», «Управління ресурсами та фінансами» (довідка № 01-26/01 від 28.01.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею та містить отримані автором особисто результати в галузі науки державного управління, що в сукупності вирішують конкретне наукове завдання щодо вдосконалення механізмів державного регулювання аграрного сектору економіки.
Апробація результатів дисертаційної роботи. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях: «Наука та інновації 2005» (м.Дніпропетровськ, 2005р.), «Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення» (м. Київ, 2005р.).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 7 наукових праць (5 у наукових фахових виданнях), загальним обсягом 3,1 обл. вид. арк.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг роботи 199 сторінок, з яких 11 рисунків займають 9 сторінок, 2 таблиці 2 сторінок, список використаних джерел (190 найменувань) 18 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового питання вдосконалення механізму державного регулювання аграрного сектору економіки України в ринкових умовах шляхом визначення теоретичних підходів, визначення заходів, що сприяють підвищенню його ефективності. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.
1. На підставі аналізу наукових праць і практичного здійснення аграрної реформи визначено, що в Україні не були завчасно розроблені відповідні комплексні цільові програми (загальнодержавна і регіональні), що базувалися б на науково обґрунтованій науковій концепції, конкретних методичних і практичних рекомендаціях. Такі програми надали б можливість досягти кінцевої мети завдяки узгодженим діям різних рівнів управління, вчасно і оперативно коригувати усі аспекти процесу аграрних перетворень.
2. Встановлено основи формування та розвитку аграрної політики держави: продовольча доступність через збільшення продовольчого споживання завдяки зростанню купівельної спроможності населення, державні гарантії продовольчої безпеки, забезпечення охорони земель, підтримка розвитку виробничої, соціальної, фінансово-кредитної інфраструктур, ліквідація диспаритету цін, фінансове забезпечення товаровиробників, створення ефективної системи страхування, формування прозорого ринку сільськогосподарської продукції через розвиток біржової торгівлі, стимулювання інвестиційного процесу, впровадження досягнень НТП, використання енерго- і ресурсозберігаючих технологій.
3. Виділено основні риси, характерні для різних країн, на яких будується вся структура аграрного сектору: сімейні ферми різних типів, різноманітні сільськогосподарські кооперативи, інтеграція аграрних і переробних підприємств, економічне середовище, найбільш сприятливе насамперед для сільськогосподарських товаровиробників.
Виходячи зі світового досвіду запропоновано державну підтримку великих спеціалізованих сільськогосподарських підприємств, створення програм об'єднань дрібних підприємств, розвиток системи кооперативів, формування кожного продуктового ринку як єдиного, національного, а не як сукупності локальних територіальних ринків, демократичні засади організації аграрного ринку, регулювання ринкових цін шляхом грошових і товарних інтервенцій, бюджетна підтримка, захист вітчизняного товаровиробника на світових ринках, створення вільного земельного ринку.
4. Визначено, що в умовах здійснення в Україні економічної реформи земельна реформа потребує врегулювання нормативно-правовими актами таких питань: системи реєстрації та захисту прав фізичних і юридичних осіб на земельні ділянки, включення землі в економічний обіг. Встановлено необхідність ретельної розробки законодавчої та нормативної баз щодо кредитування аграрного сектора через розвиток кредитної кооперації. Потребує прискорення прийняття основних законів, що регулювали б економічну, виробничу і соціальну сфери життя селян в напрямах державного регулювання виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції, бюджетної підтримки агропромислового комплексу України, фінансування, збуту продукції, матеріально-технічного забезпечення, розвитку внутрішнього аграрного ринку, посилення відповідальності сільськогосподарських підприємств за результати своєї господарської діяльності.
5. Визначено складові ефективних механізмів регулювання аграрного сектору економіки України. Головною ланкою є ціновий механізм, що спрямовується на забезпечення як мінімум простого відтворення виробництва продукції, запровадження цін підтримки, дотримання цінового паритету через вільне ціноутворення та (за необхідності) застосування еквівалентних цін. Наступним є фінансовий механізм. Незавершеність законодавчого врегулювання, надмірний податковий тиск, недотримання українськими партнерами договірних зобов’язань та інші фактори, що формують інвестиційний клімат держави, спричиняють його неефективність. Неефективність кредитного механізму обумовлюється відсутністю інфраструктури, механізмів кредитних відносин з комерційними банками та небанківськими установами. Удосконалення податкової системи має керуватися реальними можливостями платників податків, оцінюванням їх доходів, рівнем рентабельності господарств. Оподатковуючи доходи, держава мусить залишити в них таку суму, яка б забезпечувала відтворення виробництва. Механізм регулювання міжгалузевих економічних відносин передбачає здійснення урядом заходів в напрямах регулювання норм прибутку та рентабельності за галузями і окремими спеціалізованими підприємствами аграрного сектору.
6. З урахуванням перелічених особливостей запропоновано систему державного регулювання аграрного сектору економіки, яка на відміну від принципу саморегулювання ринку обмежує коливання цін, оберігаючи і виробника, і споживача від цього деструктивного вільного процесу. Поряд з політикою демонополізації повинна проводитися й особлива політика підтримки попиту та пропозиції.
Головним документом при проведенні державної політики повинна стати Концепція розвитку аграрного сектору. Вона повинна об’єднати всі відповідні нормативні акти в єдину систему, зазначити дієві механізми впливу органів державного управління як при реалізації довгострокової політики, так і в режимі оперативного реагування на дестабілізуючі ситуації в країні, що виникають.
7. Новим об’єктом державного регулювання аграрного сектору в ринкових умовах є екологізація виробництва. Це передбачає формування і посилення дії механізму економічної відповідальності за якість (екологічність, екобезпечність) продуктів харчування через розроблення відповідних забезпечувальних підсистем − контролю, моніторингу, кадрового забезпечення тощо. При цьому прямий економіко-правовий механізм має орієнтувати територіальні органи управління на відповідальність за вирішення екологічних проблем та результативність використання місцевого агроресурсного потенціалу. Його альтернативою можуть стати організаційні структури, що базуються більшою мірою не на субординації, а на рівноправних соціально-екологічних договірних відносинах. Це передбачає функціонування комплексу державних органів управління, суспільних правових інститутів і ринкової інфраструктури, які сприяють встановленню контактів між потенційними суб'єктами аграрного сектору, а також вибір найбільш ефективних з точки зору екологізації виробництва з них.
8. Запропоновано такі практичні рекомендації органам державної влади щодо регулювання аграрного сектору економіки України в ринкових умовах:
Верховній Раді України прийняти Закони Про охорону землі”, Про реєстрацію речових прав на рухоме майно та їх обтяжень”, Про (іпотечний) земельний банк”, Про кредитну кооперацію”, Про ринок земель”, основні закони, що регулювали б економічну, виробничу і соціальну сфери життя селян;
Кабінету Міністрів України запровадити програми об'єднань дрібних підприємств, формування єдиних продуктових ринків, створити демократичні засади організації аграрного ринку;
місцевим органам управління розробити механізми адміністративної відповідальності за порушення екології та неефективність використання місцевого агроресурсного потенціалу, запровадити практику здійснення рівноправних соціально-екологічних договірних відносин.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агропромисловий комплекс України: стан та перспективи розвитку (19902004) / За ред. П.Т. Саблука, М.Я. Дем'яненка, М.Ф. Кропивка. К.: ІАЕ УААН, 2005. 335 с.
2. Аналіз формування цінового механізму АПК України в умовах переходу до ринку (1991 1995 р.р.) / За ред. О. М. Шпичак, П. Т. Саблук, Т. В. Ярославська, Є. О. Маслюков та ін. К.: ІАН УААН, 1996. 87 с.
3. Амбросов В.Я. Реорганізація державної власності в агропромисловому комплексі // Економіка АПК. 1997. № 6. С. 4.
4. Амбросов В.Я. Реструктуризація виробництва в АПК // Економіка АПК. 1999.-№1.-С.79-80.
5. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств. К.: ІЗМН, 1996.-512 с.
6. Андрійчук В. Г. Проблеми розвитку приватних аграрних підприємств і вдоско­налення міжгалузевих економічних відносин // Проблеми формування ринкової економіки. К., КНЕУ, 2000. С. 2938.
7. Аристотель Политика // Соч. в 4-х томах. М.: Мысль, 1983.Т.4. С. 409411.
8. Бакай С.С. Адаптація підприємств до ринкового середовища. Соціально-економічна модель постреформованого розвитку агропромислового виробництва в Україні // Матеріали Других Всеукраїнських зборів (конгресу) вчених економістів-аграрників 2425 січня 2000 р. К., 2000. С. 316319.
9. Балян А.В. Досвід фермерської кооперації та перспективи її розвитку в Україні // Економіка АПК. 2006. №9. С. 2023.
10. Балян А.В. Наукове узагальнення зарубіжного досвіду в сільському господарстві. К: ЗАТ Нічлава”, 2003. С. 221.
11. Білик В.О., Болгарова Н.К. Стратегія аграрної реформи та її реалізація // Економіка АПК. 2005. №7 С. 711.
12. Білик Ю.Д. Державний захист вітчизняного сільськогосподарського товаро­виробника та протекціоністська політика в Україні. К.: Урожай, 2000. С. 192.
13. Білик Ю.Д. Економічні проблеми агропромислового комплексу в умовах формування ринкових відносин. К.: РІЦ УАННП, 1998. С. 86161.
14. Білик Ю.Д. Ринок зерна в Україні: стан і проблеми // Економіка АПК. 1998. № 4. С. 5157.
15. Білик Ю.Д. Фермерство в Україні: проблеми становлення і розвитку. К., 2005. 60 с.
16. Білик Ю.Д. Формування ринку сільськогосподарських земель і підвищення ефективності їх використання // Землевпорядний вісник 2004. №2. С. 2428.
17. Білик Ю.Д., Гладій М.В. Канали реалізації сільськогосподарської продукції в ринкових умовах // Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми. Львів, 2006. С.415419.
18. Білик Ю.Д., Леонець В.О. Соціально-економічна спрямованість земельної реформи // Землевпорядний вісник Ювілейний вип. 2001. №1. С. 1014.
19. Біттер О.А. Ізраїльсьі кібуци як специфічна форма сільськогосподарського підприємства // Економіка АПК. 2003. № 9. С. 8892.
20. Бойко В.І. Економіка в контексті аграрної політики // Економіка АПК. 2003. - № 12. С. 1922.
21. Бортник Т.І. Мотиваційні пріоритети в діяльності фермерських господарств // Економіка АПК. 2003. - № 5. С. 2528.
22. Бурдейний І.М., Збарський В.К. Кооперування та агропромислова інтеграція фермерського господарства // Бухгалтерія в сільському господарстві. 2005. - № 5. С.4447.
23. Валова продукція та продуктивність праці в сільському господарстві України за 2005 рік. Статистичний збірник. К., 2006. 342 с.
24. Васецький В.Г. Реструктуризація аграрних підприємств шлях до зростання ефективності сільськогосподарського виробництва // Проблеми формування ринкової економіки. К., 2000. С. 8587.
25. Возняк Р. Хід реформування земельних відносин в сільському господарстві Івано-Франківської області // Землевпорядкування і земельний кадастр: Вісник Львівського державного аграрного університету. 2005. № 3. С. 3237.
26. Газман В. Пути расширения рынка лизинговых услуг // Финансовый бизнес. 2004. № 3. С. 3947.
27. Гайдуцький П.І. Аграрна реформа: міфи й істина // Економіка АПК. 2003. - № 9. С. 39.
28. Гайдуцький П.І. Аграрний сектор: від реформи до стратегії розвитку (питання власності та господарювання) // Економіка АПК. 2003. - № 2. С. 2932.
29. Гайдуцький П.І. Розвивати нові напрями економічних досліджень // Економіка АПК. 2000. №2. С.2930.
30. Гайдуцький П.І., Стельмащук А.М. Земля: власність, оренда, рента. К.: Урожай, 1994. 184 с.
31. Галанець В. Стратегічне управління аграрною реформою // Актуальні проблеми державного управління. 2005. Вип. 2. С. 92100.
32. Галушко В. П. Потенціал сільського господарства України в умовах легалізм­ції ринку землі // Науковий вісник НАУ: Зб. наук. праць. К., 2006. С.180185.
33. Галушко В.П., Кваша С.М., Хоменко В.Ф. Ринок землі та її економічна ціна в умовах аграрної кризи // Соціально-економічна модель постреформованого розвитку агропромислового виробництва в Україні. К.: ІАЕ УААН, 2005. С. 253256.
34. Гладій М.В. Прискорювати реформування агропромислового виробництва // Економіка АПК. 2000. №2. С. 2627.
35. Голованов А. Финансово-аналитический аспект регулирования внутреннего рынка АПК // АПК: экономика, управление. 2000. № 1. С. 4652.
36. Головатюк М.С. Оренда як форма реалізації права власності господарського використання землі // Землевпорядний вісник 2000. №4. С. 7279.
37. Головатюк М.С. Формування системи земельних відносин в Україні на сучасному етапі // Економіка АПК. 2003. № 1. С. 4348.
38. Гончаренко В.В. Кредитні кооперативи як форма фінансової самодопомоги сільського населення // Економіка АПК. 2005. №9. С. 5865.
39. Гончаренко В.В. Необхідність створення системи кооперативного креди­тування аграрного сектора економіки України // Проблеми формування ринкової економіки. К., 2006. С. 9496.
40. Горлачук В., Сохнич А. Роль держави в реалізації земельної реформи // Землевпорядкування і земельний кадастр: Вісник Львівського державного аграрного університету. 2006. № 3. С.1118.
41. Горпинич О.В. Напрями розвитку організаційно-правових форм господарю­вання в сільському господарстві // Економіка АПК. 2003. - № 5. С. 4551.
42. Грзнар М., Жабо Л. Відтворення основного капіталу в сільському господарстві Словацької Республіки // Проблеми формування ринкової економіки. К., 2006. С. 5455.
43. Губені Ю., Сватош М., Аверчев О. Вдосконалення земельних відносин під час аграрної реформи в Чеській Республіці // Землевпорядкування і земельний кадастр: Вісник Львівського державного аграрного університету. 2004. №3. С.5660.
44. Гудзь О.Є. Забезпечення сільськогосподарських підприємств кредитними ресурсами // Економіка АПК. 2003. - № 1. С. 8690.
45. Гусаков В. Г. Реформирование сельскохозяйственных предприятий // Весцi акадэмii аграрных навук Рэспублiкi Беларусь. 2000. № 3. C.1218.
46. Гусаков В. Реорганизация сельского хозяйства Республики Беларусь в коопе­ративную систему // Международный с.-х. журнал. 2000. № 3. С. 710.
47. Гусаков В.Г. Уроки аграрных реформ и перспективы развития сельского хозяйства Беларуси // Економіка АПК. 2005. №8. С. 3742.
48. Дадашев Б.А. Соціально-економічні аспекти формування і розвитку сільсько­господарських кооперативів в Україні // Вісник Полтавського державного сільськогосподарського інституту. 2004. № 6. С.7577.
49. Дадашев Б.А. Удосконалення фінансово-кредитного обслуговування сільсь­кого господарства // Економіка АПК. 2005. № 11. С. 7073.
50. Даниленко А.С. Земельна реформа - поступ у третє тисячоліття // Земле­впоряд­ний вісник. 2000. № 1. С. 36.
51. Даниленко А.С. Моя Україно, вірю в твоє майбутнє. Книга 2. К.: Урожай, 2003. 408 с.
52. Даниленко А.С. Про підсумки роботи за 2005 рік і завдання землевпорядної служби на 2006 рік та перспективу // Землевпорядний вісник. Ювілейний випуск. 2006. №1. С. 47.
53. Даниленко А.С. Розвиток підприємництва в агропромисловому комплексі України (теоретико-прикладні аспекти). Львів, 1997. С. 224.
54. Дем’яненко М.Я. Проблеми фінансово-кредитного забезпечення сільсько­госпо­дарських товаровиробників в період формування ринкових відносин // Економіка АПК. 2006. №1. С. 4142.
55. Державна цінова підтримка сільського господарства в США і країнах Європи / За редакцією О.М.Шпичак. К.: ІАЕ УААН, 1995. С. 57.
56. Дмитрук Б.П. Проблеми та деякі напрямки реформування АПК // Проблеми формування ринкової економіки. К., 2000. С. 100101.
57. Дробот В.І. Деякі підсумки реформування колективних сільськогоспо­дарських підприємств України // Проблеми формування ринкової економіки. К., 2005. С. 102103.
58. Дубицький В.В. Перші результати аграрної реформи і їх використання у формуванні інтегрованих систем агробізнесу // Проблеми формування ринко­вої економіки. К., 2005. С. 104105.
59. Дубовик С.Г, Щербак О.Г, Юрко Г.І. Впорядкованість господарств як фактор вдосконалення управління ними // Проблеми формування ринкової економіки. К., 2005. С. 106109.
60. Дудяк Р. Роль фермерства у проведенні земельної реформи в Україні // Земле­впорядкування і земельний кадастр: Вісник Львівського державного аграрного університету. 2006. № 3. С. 4652.
61. Ефективність сільськогосподарського виробництва в особистих господарствах громадян (за матеріалами обстеження) / УААН. За ред. Саблука П.Т., Месель-Веселяка В.Я., Лузана Ю.Я. К: ІЕ УААН, 2003. 378 с.
62. Жиленко Е.Н. Социально-экономическая оценка различных форм землевла­дения // Економіка: проблеми теорії та практики / Міжвузівський збірник наукових праць. Дніпропетровськ, 2006. Вип. 336. С. 1217.
63. Закон України Про особисте селянське господарство” // Економіка України. 2003. №9. С. 150152.
64. Збарський В.К. Що треба знати орендодавцю і орендарю землі // Бухгалтерія в сільському господарстві. 2006. № 3. С. 1618.
65. Земельний кодекс України // Землевпорядний вісник. 2001. № 4. С. 658.
66. Зіновчук В.В. Кооперативна ідея в сільському господарстві України і США. К.: Логос. 1996. С. 8995, 171205.
67. Зубець М.В. Напрями економічного зростання агропромислового комплексу України. К.: Аграрна наука, 1999. С. 53.
68. Зубець М.В. Сільськогосподарська кооперація в Україні. - Київ-Львів: НВФ Укртехнології, 1998. С. 623.
69. Канаш О.П. Сучасні проблеми грошової оцінки земель сільськогосподарсь­кого призначення // Землевпорядкування. 2005. №1. С. 6263.
70. Карпенко А.Н Потенциал и проблемы коллективного хозяйствования в аграрном секторе экономики // Eкономіка: проблеми теорії та практики 2006. Вип. 337. C. 9096.
71. Кашенко О.Л. Земля як аграрний капітал // Економіка АПК. 2003. - № 6. С. 57 62.
72. Киреенко Н.В. Основные экономические условия эффективного функцио­нирования маркетинга в системе АПК Республики Беларусь // Весцi акадэмii аграрных навук Рэспублiкi Беларусь. № 3. 2000. C. 1822.
73. Кириленко З.Є. Інвестиційні ресурси та ефективність їх використання в АПК // Економіка АПК. 2003. - № 11. С. 4549.
74. Кириленко І.Г. Вишукувати шляхи підвищення ефективності виробництва // Економіка АПК. 2000. №2. С. 3233.
75. Кириленко І.Г. Про хід реформування та заходи щодо поліпшення ситуації на селі // Економіка АПК. 2003. №1. С. 710.
76. Кілочко В.М. Досвід та проблеми грошової оцінки земель населених пунктів у Черкаській області // Землевпорядкування 2001. №1. С. 6466.
77. Клоц Е. Общественная форма ведения сельского хозяйства киббуц // АПК: экономика, управление. 1997. № 11. С. 6468.
78. Коваленко Ю. Особливості аграрних реформ у державах ЦСЄ та в Україні // Економіка України. 2003. - № 9. С. 72 79.
79. Коник І.В. Земельні орендні відносини в Україні: Зб. наук. пр. // Аграрний вісник Причорномор'я. 2003. Вип. № 22. С. 231236.
80. Коробейников М. Роль кредитования. АПК в период становления рыночных отношений // Финансовый бизнес. 2000. № 3. С. 3338.
81. Крачковський Б.Структурні зрушення у землекористуванні державного аграр­ного сектора України // Землевпорядкування і земельний кадастр: Вісник Львівського державного аграрного університету. 2006. № 3. С. 5557.
82. Кресникова Н. Роль государства в управлении земельными ресурсами // Экономика сельского хозяйства России. 2005. №5. С. 21.
83. Крисальний О.В. Трансформація колективних сільськогосподарських підпри­ємств у кооперативні формування // Економіка АПК. 2006. №3. С. 1215.
84. Кропивко М.М. Розвиток матеріально-технічної бази селянських (фермер­ських) господарств // Економіка АПК. 2003. № 1. С. 6974.
85. Крылатых Э.Н., Кресникова Н.И., Семенова И.В. Развитие земельного оборота в России // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприя­тий. 2001. №2. С. 1114.
86. Кузін Н.В. До питання про основи формування земельних відносин в умовах ринкової економіки // Вісник аграрної науки. 2001. №2. С. 7374.
87. Куликов И. Аграрные преобразования в России на рубеже нового тысячелетия // АПК: экон., упр. 2000. № 2. С. 1623.
88. Кулинич П.Ф. Правові засади врегулювання майнових та земельних питань у реформованих сільськогосподарських підприємствах // Економічні реформи сьогодні. 2003. №31. С. 3943.
89. Леппке О.Б. Проблемы формирования многоукладной экономики в системе сельскохозяйственного землевладения и землепользования // Достижения науки и техники АПК. 2000. № 4. С. 46.
90. Лесечко М., Рудніцька Р. Особливості управління АПК в ринкових умовах // Актуальні проблеми державного управління. 2006. Вип. 1. С. 86100.
91. Липчук В. В. Селянські (фермерські) господарства: оцінка і проблеми станов­лення та розвитку. Львів, 2006. 156 с.
92. Липчук В. В. Удосконалення земельних відносин фермерських господарств // Економіка АПК. 2006. №3. С. 1015.
93. Лисецький А.С. та ін. Україна: проблеми стабілізації і сталого розвитку продук­тивних сил аграрного сектора економіки РПВПС. К.: Нічлава, 1997. С.130.
94. Лузан Ю.Я. Державна підтримка і регулювання аграрного сектора в процесі його реформування // Проблеми формування ринкової економіки. К., КНЕУ, 2000. С.713.
95. Лузан Ю.Я. Організаційно-економічний механізм державного регулювання агропромислового виробництва в Україні: Автореф. дис. канд. екон. наук. К., 2000. 18 с.
96. Лукінов І.І. Державні ринкові регулятори соціально-економічних перетворень АПК України // Економіка АПК. 2005. № 2. С. 3538.
97. Лукінов І.І. Стратегія і механізм пореформеного розвитку національного АПК // Економіка АПК. 2002. - № 8. С. 610.
98. Малієнко А.М. Соціально-економічні проблеми формування агротехнологій в Україні // Вісник аграрної науки. 2002. - №8. С. 6366.
99. Малік М.Й. Кооперація і реформуванн