ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

brief description

ЛЬВІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

КУЛІШ ІННА МИХАЙЛІВНА

УДК 35.07:330.34(477)

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

25.00.01 теорія та історія державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
Когут Петро Володимирович,
кандидат історичних наук, доцент

Львів 2009

ЗМІСТ
ПЕРЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ............................................................... 3
ВСТУП ........................................................................................................... 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ .14
1.1.Формування понятійно-термінологічного апарату управління регіональним розвитком.............................................................................. 14
1.2.Становлення теоретичних підходів в управлінні регіонами.... 23
1.3.Теоретико-методологічні засади європейського управління регіональним розвитком .................................................................................... 39
1.4.Теоретико-методологічна основа державного управління регіональним розвитком в Україні..................................................................... 51
Висновки до розділу......................................................................... 62
РОЗДІЛ 2. УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ У ЄВРОПЕЙСЬ-КОМУ СОЮЗІ............................................................................................. 64
2.1.Формування системи державного управління регіональним розвитком 64
2.2.Вплив спільної регіональної політики на національну специфіку управління регіональним розвитком у державах-членах ЄС....................... 85
2.3.Зумовленість та методологія корегування спільної регіональної політики 106
Висновки до розділу....................................................................... 125
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РЕГІО-НАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ УКРАЇНИ.............................................................. 127
3.1.Формування державного управління регіональним розвитком України 127
3.1.1.Ґенеза державного управління регіональним розвитком України 127
3.1.2. Імплементація європейських стандартів в українській системі державного управління.................................................................................. 145
3.2. Інституційний та інструментальний супровід реформування системи державного управління регіональним розвитком України на європейських засадах........................................................................................ 152
3.3.Удосконалення управління розвитком транскордонних з ЄС територій 165
Висновки до розділу....................................................................... 177
ВИСНОВКИ................................................................................................ 180
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................. ..188
ДОДАТКИ... ...230

ВСТУП

Актуальність теми. Важливим завданням державного управління є осмислення теоретико-методологічних засад розвитку регіонів та узгодження регіональних тенденцій із загальнонаціональними завданнями. На сьогодні у європейській регіональній політиці, на яку орієнтується й Україна, на зміну гаслу „Європа країн” прийшло гасло „Європа регіонів”, що відображає посилення їх ролі. Особливого значення це набуває в умовах глобалізації, коли інтенсивно розвивається міжнародне співробітництво, поглиблюється міжрегіональна інтеграція.
Кожна держава приділяє особливу увагу вдосконаленню управління регіональним розвитком. Це пояснюється тим, що поява внутрішніх негативних тенденцій у багатьох випадках спричинена проблемами регіонального характеру. Дуже часто державам не вдається знайти ефективної моделі управління і тому баланс влади у регіонах порушується. Підґрунтям цього є перекоси у особливостях державного управління регіональним розвитком, коли одним регіонам надається пріоритет, а інші не отримують належної державної підтримки, відстають у розвитку, а то й стають депресивними. Небезпечним наслідком функціонування такої системи державного управління регіональним розвитком може стати загроза розпаду держави.
Сучасна ситуація ускладнюється світовою економічною кризою і, особливо, її негативними проявами в Україні. Все очевиднішою стає недосконалість управлінських відносин центр регіони. Про це свідчать глибокі диспропорції у соціально-економічному розвиткові українських регіонів, а також регіональні сепаратистські тенденції, що підриває основи державного устрою України та системи державного управління. Виникнення негативних явищ зумовлено також низькою ефективністю реалізації регіональної політики, помилковістю підходів до вирішення її проблем, невиконанням або неналежним виконання органами державної влади прийнятих регіональних програм розвитку. Необґрунтовані зміни законодавства, непослідовність у реалізації проектів та програм соціально-економічного розвитку регіонів перешкоджають підвищенню ефективності системи державного управління, гальмують комплексний розвиток регіонів. Це не лише ставить під сумнів запровадження європейських стандартів регіонального розвитку, але й віддаляє євроінтеграційні перспективи України загалом.
Ефективне управління регіональним розвитком це запорука збереження цілісності держави, її високого авторитету на міжнародній арені та надійності як партнера у міждержавних відносинах. Тому особливого значення набуває властивість управлінської системи адаптуватися до динамічних змін суспільно-політичної ситуації, врахування реальних потреб та перспектив регіонального розвитку. Важливість вирішення цієї проблеми для України зумовлена завданнями реалізації проголошеного курсу на європейську інтеграцію та розв’язанням нинішньої кризи владних відносин.
Для підвищення ефективності державного управління регіональним розвитком України необхідно, насамперед, теоретично осмислити ці процеси з позицій використання передового досвіду європейської інтеграції. Цей досвід доводить, що внутрішня міцність і міжнародний авторитет держав на сьогодні безпосередньо залежить від ефективного управління регіонами.
Теоретико-методологічною основою сформульованих у дисертації висновків і практичних рекомендацій стали праці українських та зарубіжних вчених, зокрема: Й.Г.фонТюнена (у 1826р. запропонував першу концепцію регіону), В.Крісталера (теорія центральних осередків), А.Вебера (теорія локалізації промисловості), А.Льоша (поєднання теорій А.Вебера та В.Крісталера), В.Ізарда (вважається основоположником регіональної науки), Дж.Уолперта, А.Преда, П.Гоулда, К.Лінча (біхевіориський підхід до розвитку регіону), Ф.Перру, Д.Будевілля (теорія полюсів росту), Р.Пресбіча, Дж.Фрідмана, П.Кругмана (теорії центр-периферія), М.Сторпера, З.Хойніцького, В.Вільчинського, Д.Ландеса (теорія регіону як суспільного феномену), Е.Бутімер, Е.Релфа, Ю-ФуТуана, А.Паасі (теорія регіону як культурного феномену). Дослідженню окремих аспектів державного управління регіональним розвитком посприяли праці, авторами яких є: Е.Алаєв, Л.Бальцерович, Р.Бікбов, У.Ванноп, Д.Вітлсі, Гж.Гожеляк, А.Гранберг, А.Ємельянов, О.Лазор, Е.Лібанова, У.Садова, О.Сушинський, Р.Шніпер, К.Мацузато, Г.Моісеєв, а також роботи: Т. Безверхнюк, П.Бєлєнького, З.Варналія, Ю.Гладкого, І.Грицяка, М.Долішнього, В.Керецмана, Є.Кіш, М.Козоріз, В.Копійки, Є.Кочан, О.Крайник, М.Лендьєл, М.Лесечка, С.Максименка, Я.Малика, Г.Мостового, О.Нижник, М.Підмогильного, Я.Побурка, С.Романюка, В.Симоненка, І.Студеннікова, Т.Уманця, А.Чістобаєва, В.Чужикова, О.Шаблія, О.Шниркова, у яких порушуються проблеми європейської інтеграції України.
Проте теоретичні аспекти державного управління регіональним розвитком України в контексті європейської інтеграції, ще не стали предметом окремого дослідження. Тому об’єктивне науково-теоретичне осмислення цієї проблеми становить особливу актуальність і зумовлює вибір теми.
Хронологічні рамки. Вибір хронологічних рамок роботи зумовлений основними етапами управління регіональним розвитком як у ЄС, так і в Україні. Основний методологічний принцип, яким керувалася автор при виборі часових меж зміна типу управління у сфері регіонального розвитку. Загалом, хронологічні рамки дослідження охоплюють період від початку становлення європейської політики регіонального розвитку (кін. 50-хрр. ХХст.) до сучасності, коли Україна, офіційно проголосивши курс на європейську інтеграцію, розпочала її здійснення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі європейської інтеграції та права Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України у межах комплексних наукових проектів, а саме: „Модернізація системи управління вищим освітнім закладом на основі запровадження міжнародних стандартів ISO 9000:2000 (на прикладі ЛРІДУ НАДУ)” (державний реєстраційний номер 0109U0000025); „Регулювання економічного розвитку на регіональному рівні” (державний реєстраційний номер 0108 U 001507).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування підвищення ефективності державного управління регіональним розвитком України на основі використання європейських стандартів. Для досягнення зазначеної мети у дослідженні поставлено такі завдання:
- проаналізувати теоретико-методологічну основу управління регіональним розвитком у ЄС і державного управління у цій сфері в Україні;
- дослідити ґенезу наукових поглядів та осмислити вплив загальноєвропейських закономірностей і національних особливостей на характер управління регіональним розвитком у ЄС;
- розкрити теоретичні основи формування системи спільного управління регіональним розвитком у ЄС;
- вивчити вплив спільної регіональної політики на удосконалення управління регіональним розвитком у державах-членах ЄС;
- визначити зумовленість та методологію корегування спільної регіональної політики в сучасних умовах;
- показати ґенезу системи державного управління регіональним розвитком України;
- висвітлити методологію імплементації європейських стандартів регіонального розвитку в управлінській практиці України;
- проаналізувати інституційне та інструментальне забезпечення реформування системи державного управління регіональним розвитком України на європейських засадах;
- розкрити теоретичні основи удосконалення управління розвитком прикордонних з ЄС регіонів України.
Об’єктом дослідження є процес державного управління регіональним розвитком в Україні.
Предметом дослідження виступають теоретико-методологічні засади державного управління регіональним розвитком України в контексті європейської інтеграції.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що використання теоретичної основи європейської системи управління регіональним розвитком в Україні повинно здійснюватися із врахуванням її національної специфіки. Лише за таких умов це сприятиме підвищенню ефективності державного управління регіональним розвитком, нівелюванню регіональних диспропорцій, внутрішньому зміцненню держави і реалізації її євроінтеграційних прагнень.
Методи дослідження. Для досягнення мети і завдань дослідження був використаний комплекс сучасних загальнонаукових методів, а саме: системний аналіз для вивчення концептуальних підходів до процесу управління регіональним розвитком у ЄС та державного управління регіональним розвитком в Україні; історичний і логічний методи для аналізу монографічних і документальних джерел в історичній ретроспективі, вивчення рівня розробки проблеми європейського управління розвитком регіонів у зарубіжній та вітчизняній науковій літературі; порівняльний аналіз для порівняння концептуальних підходів до процесу нівелювання регіональних диспропорцій у ЄС, європейського та державного управління регіональним розвитком в Україні; структурно-функціональний для розкриття походження й особливостей функціонування системи регіональної політики Спільноти; контент-аналіз для вивчення нормативно-правової бази у сфері управління розвитком регіонів ЄС, Ради Європи та держав-членів ЄС; діалектичний і комплексний аналіз та метод систематизації для вивчення основних теорій, концепцій, ідей, поглядів, визначення вихідних умов, конкретизації напрямів та методики проведення дослідження; загальні методи аналізу й синтезу індукція, дедукція, аналогія, композиція, декомпозиція при розробленні теоретичної моделі європейського управління регіональним розвитком; методи абстракції та моделювання для логічно-схематичної побудови рівневих моделей управління розвитком регіонів у ЄС. З метою отримання взаємопов’язаних результатів використовувався порівняльно-історичний метод, який дозволив синхронізувати найважливіші події у ґенезі управління регіональним розвитком України та Європи. При аналізі бібліографічних даних дослідників застосовувався кількісний (кліометричний) метод. Критико-діалектичний підхід дав змогу виявити протиріччя між підходами до розуміння спільної регіональної політики у різних державах ЄС, її задекларованими намірами і реалізацією.
Емпіричну базу дослідження склали статистичні матеріали Євростату, статистичні збірники Держкомстату України, а також фактичний матеріал, отриманий особисто автором внаслідок опрацювання зібраних ним джерел.
Сукупність згаданих методів і прийомів становлять методологію дисертаційного дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в отриманні наукових висновків, які в сукупності вирішують важливу наукову проблему обґрунтування теоретико-методологічних засад удосконалення державного управління розвитком регіонів України в контексті європейської інтеграції. А також одержанні результатів, завдяки дослідженню сутності та особливостей управління регіональним розвитком у ЄС і його впливу на державне управління регіональним розвитком в Україні через застосування європейських підходів.
У дисертації вперше:
- розроблено концептуальну модель змістового наповнення терміну „регіон”, що полягає у включенні географічних, економічних, соціальних та культурних ознак;
- запропоновано авторську періодизацію спільного управління регіональним розвитком у ЄС, яка складається з шести етапів: початковий (1958 1974рр.); модифікації (1975 1985рр.); реформування (1986 1992рр.); удосконалення способів інтервенції структурних фондів (1993 1999рр.); реалізація плану „Agenda 2000” (2000 2006рр.); сучасний етап (2007 2013рр.);
- визначено національні особливості періодизації у становленні теоретичних засад державного управління регіональним розвитком в Україні, які обумовлені суспільно-політичними, соціально-економічними та культурними чинниками.
Удосконалено:
- теоретичну основу підвищення ефективності державного управління регіональним розвитком України на європейських засадах;
- методологію імплементації європейських стандартів регіонального розвитку в управлінській практиці України;
- принципи використання фінансової допомоги та підвищення ефективності інституцій регіонального розвитку;
- управлінські методи застосування інструментів регіонального розвитку і подолання депресивності регіонів.
Набули подальшого розвитку:
- наукові підходи осмислення залежності державного управління регіональним розвитком від особливостей внутрішньої регіональної політики;
- шляхи та форми нівелювання регіональних диспропорцій та забезпечення збалансованого розвитку регіонів держави;
- теоретичні основи підвищення ефективності державного управління розвитком прикордонних з ЄС регіонів України.
Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій дисертаційного дослідження підтверджуються позитивними відгуками вчених-фахівців під час апробації на науково-практичних конференціях, практикою використання в управлінській діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування і застосуванням у навчальному процесі при підготовці та підвищенні кваліфікації державних службовців з питань європейської інтеграції і регіонального розвитку.
Наукове значення роботи полягає у тому, що представлені у ній положення сприяють розвитку теоретико-методологічних засад підвищення ефективності державного управління регіональним розвитком України в контексті європейської інтеграції.
Практичне значення результатів дослідження. Практична цінність одержаних результатів дисертаційної роботи полягає в удосконаленні методологічного інструментарію формування й реалізації державної політики регіонального розвитку України в умовах європейської інтеграції. Основні теоретичні положення і висновки дис

bibliography

ВИСНОВКИ
1. Осмислення теоретико-методологічних засад, нормативно-правової основи та джерельної бази управління регіональним розвитком у ЄС і державного управління в Україні довело його сутність як важливої управлінської сфери, що ставить за мету нівелювання регіональних диспропорцій та забезпечення збалансованого розвитку регіонів держави із врахуванням їх потреб та можливостей і загальнонаціональних пріоритетів. У ЄС під час планування та реалізації регіонального розвитку враховуються пріоритети спільної політики. Використання такого підходу в Україні дасть можливість суттєво скоротити період і матеріальні витрати при запровадженні європейських стандартів регіонального розвитку. На сьогодні теоретико-методологічною основою розробки системи державного управління регіональним розвитком України виступають дослідження європейських вчених, а також розробки українських науковців. Врахування зроблених ними висновків сприятиме виробленню оптимальної та високоефективної теоретичної моделі регіонального розвитку України на європейських засадах.
Дослідження теоретичних засад державного управління регіональним розвитком України в контексті європейської інтеграції потребує осмислення змістового наповнення його понятійно-термінологічної основи. У сучасному розумінні змісту політики регіонального розвитку загалом не враховуються історичні передумови. Нині вона має вужче значення і включає лише соціально-економічну політику та політику просторового розвитку держави.
2. Досліджено ґенезу поняття регіон”, що має декілька етапів, кожен з яких характеризується врахуванням ключових для розуміння суті регіональних відмінностей чинників, які виникали у різні періоди соціально-економічного розвитку суспільства. Залежно від особливостей цих змін мінялися й теоретичні підходи до особливостей державного управління регіональним розвитком, однак загалом домінувала тенденція змістового наповнення поняття регіон”. Це вимагало й урізноманітнення теоретичних підходів до державного управління регіональним розвитком.
Відмінності у розумінні терміну „регіон” зумовлені тим, що це поняття містить певну гносеологічну суперечність: в якійсь мірі регіони існують фактично, а певною мірою ця категорія створена дослідниками і аналітиками для полегшення пізнання, класифікації, описування явищ. Загалом же, термін „регіон” сьогодні вживається у трьох різних, проте взаємопов’язаних значеннях, які відповідають трьом різним поняттям „частини території”.
Вироблення ефективних теоретичних засад державного управління регіональним розвитком вимагає осмислення наукових доробок у цій сфері, які втілені у наукових концепціях та теоріях. Сьогодні їх, загалом, можна поділити на економічні та гуманістичні. Спільним в усіх концепціях розвитку регіону виступає те, що жодна з них огульно не відкидає теоретичні положення попередніх, а розвиває їх, виходячи з найважливіших у певний період розвитку суспільства чинників. Визнання певного чинника як домінуючого не заперечує впливу інших, що сприймаються у тій мірі і у такому значенні, які відведені їм у теоретичних конструкціях дослідників. Вироблення ефективних теоретичних засад управління регіональним розвитком у ЄС здійснювалося із застосуванням об’єктивних наукових підходів до осмислення передових основ управління у цій сфері. Сучасне теоретичне підґрунтя динамічного, прогресивного розвитку регіонів у ЄС зумовлене наявністю високого рівня правового, правозастосовчого та інституційного забезпечення і фундаментальними науковими розробками усіх важливих елементів регіональної політики, яка ефективно поєднує загальноєвропейські закономірності і національні особливості регіонального розвитку.
Розвиток регіональних досліджень у радянський час залежав від потреб панівної державної ідеології. Від наукових теорій вимагалося лише підтверджувати правильність уже прийнятих державною владою рішень у сфері регіонального розвитку. У дослідженнях радянського періоду присутні окремі напрацювання, положення, узагальнення, наукові твердження тощо, які можна використати при розробці теоретичних засад державного управління регіональним розвитком України. Вироблення ефективних теоретичних засад державного управління регіональним розвитком України в контексті європейської інтеграції вимагає наукового осмислення сучасних, передових європейських основ управління у цій сфері. Надзвичайно корисним є систематизація європейського досвіду з врахуванням національних особливостей господарювання в окремих країнах і специфіки управління інституціями, інструментами та механізмами розвитку регіонів.
3. Розкрито процес формування системи спільного управління регіональним розвитком у ЄС і запропоновано авторську періодизацію у виробленні її теоретичних основ, яка має шість етапів: початковий (1958 1974рр.); модифікації (1975 1985рр.); реформування (1986 1992рр.); удосконалення способів інтервенції структурних фондів (1993 1999рр.); реалізація плану Agenda 2000” (2000 2006рр.); сучасний етап (2007 2013рр.). До появи гострої економічної необхідності політика управління регіональним розвитком фактично була декларативною і не передбачала здійснення конкретних дій. Вступ нових, особливо бідніших держав, ставав каталізатором цього процесу. На сьогодні істотні зміни в управлінні розвитком регіонів викликає кожне наступне розширення ЄС. Тому вироблення дієвих теоретичних засад політики регіонального розвитку стало основною передумовою управлінської діяльності на різних етапах її формування та здійснення і узгоджувалось з особливостями управління як в окремих державах-членах, так і у Спільноті загалом.
Регіональна наднаціональна політика ЄС здійснюється для доповнення і посилення регіональної політики держав членів ЄС з метою зменшення міжрегіональних соціально-економічних контрастів і збільшення ефективності міжрегіональної інтеграції. Вироблення дієвих теоретичних засад політики регіонального розвитку стало головною передумовою управлінської діяльності на різних етапах її формування та здійснення і узгоджувалось з характером управління як в окремих державах-членах, так і у ЄС загалом.
Удосконалення теоретичних основ управління регіональним розвитком відбувалося з урахуванням багаторічного досвіду його здійснення, комплексного характеру, чіткості функціонування механізмів підтримки регіонів, економічних секторів та категорій населення. Це знайшло відображення у діючих нині принципах політики соціально-економічного єднання: субсидіарності, як одній з основаних засад устрою ЄС; концентрації; багаторічному програмуванні; партнерстві; доповнюваності. Вони стали результатом набутого досвіду, а їх метою виступає координація та підтримка регіональних політик держав-членів.
Усі держави Європи здійснюють управління регіональним розвитком, реалізовуючи тим самим свою просторову політику. Теоретичні засади управління регіональним розвитком розробляються відповідною державною інституцією, а сам розвиток фінансується з коштів, які є у розпорядженні центральної влади. У окремих випадках уряд делегує свої повноваження органам регіональної влади, однак при цьому визначає головні умови виконання завдань і залишає за собою право контролю. Регіональна допомога з боку держави спрямовується на нівелювання регіональних диспропорцій і підтримку господарської діяльності у регіонах з гіршими економічними умовами, створює переваги для певних напрямків діяльності, а окремі з них підтримує інструментами регіональної політики. Сьогодні політика регіонального розвитку поступово позбавляється автономного характеру здійснення і стає формою вираження відповідних секторних політик.
4. Показано, що перманентний процес удосконалення теоретичних засад управління регіональним розвитком у ЄС на певному етапі спричинив виникнення, а на сучасному етапі утвердження спільної регіональної політики. Виступаючи загальноприйнятою основою регіонального розвитку, вона впливає на національну специфіку окремих держав-членів і ставить за мету нівелювання регіональних диспропорцій та створення передумов для гармонійного розвитку регіонів. Національні політики регіонального розвитку у державах-членах ЄС виходять з положень спільної регіональної політики, яка формується за активної участі усіх держав і уряд будь-якої з них не може бути примушений до виконання жодного з рішень, з яким він не погоджується. Однак для того, щоб відбулось реальне зменшення регіональних диспропорцій, навіть за умови усестороннього заохочення та підтримки тенденцій до позитивних змін у регіоні, потрібен тривалий період та удосконалення управлінської діяльності щодо здійснення спільної політики регіонального розвитку у кожній окремо взятій державі, ефективне використання фінансової допомоги структурних фондів, підвищення ефективності роботи державних та неурядових інституцій регіонального розвитку, підвищення рівня інноваційності регіонів, усунення різних трактувань з боку національних урядів положень нормативно-правових актів ЄС у цій сфері.
5. Виявлено, що тривале проведення політики регіонального розвитку у Європі не сприяє окремим регіонам та територіям у подоланні їх депресивності. Тому одного лише вирівнювання стартових умов” для регіонів недостатньо. При розробці теоретичних основ управлінської діяльності необхідно зважати, що менш розвинуті регіони будуть існувати завжди, оскільки сам розвиток у європейському, як і у будь-якому іншому просторі, відбувається нерівномірно. На сьогодні ж основним протиріччям, яке випливає з європейської інтеграції, є зростання поляризації між країнами та регіонами за рівнем життя. Дисбаланс у розвитку регіонів ЄС збільшується із вступом нових членів. Саме тому основною теоретичною проблемою управління тут виступає розробка і застосування ефективної методології корегування спільної регіональної політики відповідно до сучасних реалій. У цьому контексті основну роль відіграє активна та дієва допомога з боку інституцій та інструментів регіонального розвитку ЄС. Врахування національних особливостей у процесі інтеграції, при виборі її шляхів свідчать про гнучкість та відсутність догматизму у підходах, що застосовуються на сьогодні у ЄС.
6. Показано ґенезу системи державного управління регіональним розвитком України, яка, вийшовши із тоталітарної та авторитарної систем регулювання регіонального розвитку, подолавши структурну залежність планової економіки радянського типу, почала утверджуватись лише з часу набуття державної незалежності. Її розвиток співпав із складнощами у формуванні державно-управлінської системи на європейських засадах загалом, а тому набув специфічних рис перехідного періоду. На сьогодні в Україні відсутнє теоретико-методологічне обґрунтування ефективного управлінського вирішення проблем регіонів, а їх розробка гальмується бюрократичною побудовою державного управління. Однак, проголосивши своїм пріоритетом європейську інтеграцію, Україна здійснює підготовку теоретико-методологічного підґрунтя для нової системи державного управління, спрямованої на реалізацію планів регіонального розвитку відповідно до стандартів ЄС. На сучасному етапі використання елементів передового європейського досвіду в удосконаленні державного управління регіональним розвитком України стало домінуючою тенденцією.
Принципове значення для управління регіональним розвитком України мають положення про те, що інтеграція до європейських структур неможлива без вироблення та реалізації такої моделі управління регіонами, яка б відповідала принципам управління регіональним розвитком у Європейському Союзі, сприяла б становленню нових форм співпраці між центром і регіонами, внутрішньому міжрегіональному співробітництву та міжнародній співпраці територій.
7. Висвітлено методологію імплементації європейських стандартів регіонального розвитку в управлінській практиці України і показано, що сьогодні, ця діяльність перебуває на стадії удосконалення нормативно-правової бази, пошуку ефективної форми здійснення адміністративно-територіальної реформи, шляхів розмежування повноважень між органами державної влади та місцевим самоврядуванням у регіонах. Основним завданням нині виступає підвищення ефективності управління регіональним розвитком шляхом переходу до реального втілення європейських стандартів в управлінську практику. Важливим критерієм вступу до ЄС є досягнення регіонами України стабільного розвитку. А це вимагає пошуку і застосування нових підходів до удосконалення сучасного державного управління регіональним розвитком. Допомога та підтримка з боку держави повинна спрямовуватись на регіони з найбільшими диспропорціями. Це, на першому етапі, сформує основу для подолання існуючих проблем, а на другому забезпечить можливість для гармонійного розвитку усіх регіонів, що і є метою політики регіонального розвитку ЄС. Виконання ж критеріїв вступу до ЄС сформує реальне підґрунтя для визнання України країною-кандидатом і надасть можливість отримання адекватної її потребам допомоги.
8. Проаналізовано ефективність наявних в Україні інструментів регіонального розвитку. Показано, що тут відсутні структурні фонди як специфічні інструменти регіональної політики ЄС, зокрема Європейський фонд регіонального розвитку, однак існують агентства регіонального розвитку, які довели свою високу ефективність у державах ЄС. Ці інституції отримали закріплення в Україні на законодавчому рівні, однак вони фактично не мають організаційно-управлінської підтримки. Практично відсутнє і їх фінансування з боку держави. Багато управлінських методів подолання депресивності регіонів України на сучасному етапі застаріли і втратили актуальність. Зокрема відпала необхідність в існуванні спеціальних економічних зон, які не принесли очікуваних результатів. Однак припинення їх діяльності повинно відбуватися цивілізовано, з дотриманням прийнятих у світі норм, щоб не зашкодити інвестиційній привабливості регіонів.
Формування теоретичних засад інституційного та інструментального забезпечення державного управління регіональним розвитком в Україні, незважаючи на численні спроби удосконалення, відбувається повільно. Це зумовлено частими змінами у нормативно-правовій базі, що викликає зміни й в управлінській системі, потребу в узгодженні повноважень між існуючими та новоствореними державно-управлінськими інституціями регіонального розвитку. В Україні загалом вироблені теоретичні засади інституційного та інструментального супроводу реформування системи державного управління регіональним розвитком на європейських засадах. Сформовані і діють відповідні управлінські інституції та інструменти. Проте управлінським недоліком є дублювання повноважень, недостатня визначеність у взаємодії між різними управлінськими, неурядовими інституціями, відсутність належного управлінського забезпечення інноваційності регіонів. Розв’язання зазначених проблем і зростання ролі регіонів у розвитку держави з врахуванням її євроінтеграційних прагнень може бути забезпечено шляхом запозичення позитивного управлінського досвіду держав-членів ЄС.
9. Розкрито теоретичні основи підвищення ефективності державного управління розвитком розташованих у прикордонні з ЄС регіонів України. З позицій удосконалення управління регіональним розвитком, органи державної влади та місцеве самоврядування цих територій потребують розширення самостійності у прийнятті рішень, подолання закостенілості бюрократичної структури та обмеженості у використанні коштів і удосконалення відносин із місцевими владами держав-членів ЄС.
Концептуальна розробка стратегії українського транскордонного співробітництва з використанням позитивного досвіду транскордонної співпраці ЄС є необхідністю, яка зумовлена участю України у європейському регіональному співробітництві і європейській інтеграції загалом. Транскордонна співпраця в Україні стає одним з важливих напрямів європейської інтеграції, що здійснюється на регіональному рівні і набуває вагомого значення у процесі формування політики регіонального розвитку. Удосконалення управління транскордонним співробітництвом потребує реформування на засадах використання усіх наявних ресурсів, удосконалення законодавчої бази та розробки адаптованої до вимог ЄС стратегії. Одним з головних завдань є виявлення спільних управлінських підходів, пошук компромісів у трактуванні та розвитку прикордонного співробітництва ЄС і України як форми поглиблення європейської інтеграції.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативно-правова база

1.

Бюджетний кодекс України // Офіційний вісник України [Текст].— 2001.— №29.— С. 1.— Ст. 1291.

2.

Віденська декларація (25 червня 1993 р.) [Електронний ресурс]// Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

3.

Декларація щодо регіоналізму у Європі [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://www.a-e-r.org/ fileadmin/ user_upload/PressComm/ Publications/DeclarationRegionalism/DR_UKRAINE. pdf.

4.

Держкомстат України [Електронний ресурс]// Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.uа.

5.

Договір про відносини добросусідства і співробітництва між Україною та Румунією [Електронний ресурс]// Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

6.

Договір про добросусідство, дружні відносини і співробітництво між Україною та Словацькою Республікою // Зібрання чинних міжнародних договорів України [Текст].— 2004.— №4.— С.877.—Ст.938.

7.

Договір про дружні відносини і співробітництво між Україною і Республікою Болгарією // Зібрання чинних міжнародних договорів України [Текст].— 2004.— №4.— С.408.— Ст.851.

8.

Договір про основи добросусідства та співробітництва між Україною і Угорською Республікою [Електронний ресурс]// Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

9.

Економічний розвиток регіонів (січень 2005 року) [Електронний ресурс]: офіційний сайт Міністерства економіки України // Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=12427108.

10.

Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями (21 травня 1980р., м.Мадрид) // Офіційний вісник України [Текст].— 2006.— №9.— С.200.— Ст.585.

11.

Європейська Хартія про місцеве самоврядування // Віче [Текст].—1993.— №6.— С.33 — 39.

12.

Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002— 2011 роки: Послання Президента України до Верховної Ради України // Урядовий кур'єр [Текст].— 2002.— №100.

13.

Єдиний європейський акт : Угода від 17.02.1986 [Електронний ресурс]// Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_028.

14.

Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі (19 вересня 1979 р., м.Берн) [Електронний ресурс]// Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

15.

Конгресс местных и региональных властей Совета Европы [Электронный ресурс] // Режим доступа : http://www.coe.int/T/E/Clrae/.

16.

Конституція України // Відомості Верховної Ради України [Текст].― 1996. ― №30.

17.

Концепція державної регіональної політики : затверджена Указом Президента України № 341/2001 від 25.05.2001 р. // Офіційний вісник України [Текст].— 2001.— №22.— С.20.— Ст.983.

18.

Концепція державної регіональної політики [Електронний ресурс] : проект // Режим доступу: http://www.minregionbud.gov.ua/index.php?id=895.

19.

Концепція реформи адміністративно-територіального устрою України [Електронний ресурс] : проект // Режим доступу: http://www.minregionbud.gov.ua/index.php?id=1670.

20.

Концепція реформи місцевого самоврядування [Електронний ресурс] : проект// Режим доступу: http://www.minregionbud.gov.ua/index.php?id=1671.

21.

Міністерство регіонального розвитку та будівництва України : офіційний сайт [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.minregionbud.gov.ua.

22.

Основополагающие принципы устойчивого пространственного развития европейского континента [Электронный ресурс]: материалы Европейской конференции министров регионального планирования (СЕМАТ) / Комитет руководителей Европейской конференции министров регіонального планирования (СЕМАТ) (7—8 сентября 2000 г., г. Ганновер) // Режим доступа: http://kprpfo.chat.ru/eur.html.

23.

Питання діяльності урядових комітетів : Постанова Кабінету міністрів № 1020 від 14.10.2005 р. // Офіційний вісник України. — 2005.— Ст.2657.

24.

Положеня про Координаційну раду з формування мережі регіональних агентств розвитку : Постанова Кабінету Міністрів України № 1996 вiд 28.10.1999р. // Офіційний вісник України [Текст].— 1999.— №44.— С.42.

25.

Послання Президента України Віктора Ющенка до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України 2008 рік// Офіційний вісник Президента України [Текст]. ― 2008. ― № 15.― Ст.555.― С. 3.

26.

Про адміністративно-територіальний устрій України [Електронний ресурс] : проект Закону України // Режим доступу: http://www.minregionbud.gov.ua/index.php?id=2066.

27.

Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році [Електронний ресурс] : Послання Президента України до Верховної Ради України №10 від 15.04.2003р. // Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.

28.

Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 році [Електронний ресурс] : Послання Президента України до Верховної Ради України вiд 27.02.2004р. / Тематична доповідь Зміцнення потенціалу регіонів та шляхи зменшення соціально-економічних диспропорцій регіонального розвитку.” // Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.

29.

Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 році [Текст] : Послання Президента України до Верховної Ради України. ― К. : Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2004.― 472с.

30.

Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 році [Електронний ресурс] : Послання Президента України до Верховної Ради України // Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

31.

Про Генеральну схему планування території України : Закон України // Офіційний вісник України [Текст].— 2002.— №10.— С.146.— Ст.466.

32.

Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон : Закон України // Відомості Верховної Ради [Текст].— 1992.— № 50.— Ст.676.

33.

Про засади державної регіональної політики [Електронний ресурс] : проект Закону України // Режим доступу: http://www.minregionbud.gov.ua/index.php?id=1372.

34.

Про затвердження Державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2007 — 2010 роки : Постанова Кабінету Міністрів України № 1819 від 27.12.2006 р. // Офіційний вісник України [Текст].— 2007.— №52.— С.265.— Ст. 3510.

35.

Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року : Постанова Кабінету Міністрів України №1001 від 21.07.2006 р. // Офіційний вісник України [Текст].— 2006.— №30.— С.36.— Ст. 2132.

36.

Про затвердження заходів щодо виконання у 2005 році Плану дій Україна — ЄС”: Розпорядження Кабінету Міністрів України [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=17977204.

37.

Про затвердження Положення про порядок проведення конкурсного відбору проектів (програм) транскордонного співробітництва, які можуть бути включені до державної програми розвитку транскордонного співробітництва : Постанова Кабінету Міністрів України №339 вiд 11.05.2005р.// Офіційний вісник України [Текст].— 2005.— №19.— С.108.— Ст. 1000.

38.

Про затвердження Положення про Раду розвитку регіонів: Постанова Кабінету Міністрів України № 1759 від 20.12.2006 р. // Офіційний вісник України [Текст].— 2006.— Ст.3412.

39.

Про затвердження Порядку підготовки проектів (програм) транскордонного співробітництва, зразків листка реєстрації висновків попереднього розгляду проекту (програми) транскордонного співробітництва, листка результатів оцінювання проекту (програми) транскордонного співробітництва : Наказ Мінекономіки України №158 вiд 03.06.2005р. : зареєстровано: Мін’юст України № 667/10947 вiд 17.06.2005р.// Офіційний вісник України [Текст].— 2005.—№25.— С.98.— Ст.1452.

40.

Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу : Указ Президента України // Офіційний вісник України [Текст].— 1998.— №24.— С.3.

41.

Про заходи щодо створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон і територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності : Постанова Кабінету Міністрів України № 1756 від 24.09.1999р.// Офіційний вісник України [Текст].— 1999.— №39.— С.49.

42.

Про інноваційну діяльність : Закон України //Офіційний вісник України [Текст].— 2002.— №31.— С.145.— 1447.

43.

Про Концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні : Постанова Кабінету Міністрів України № 167 від 14.03.1994р. [Електронний ресурс]// Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

44.

Про ліквідацію деяких консультативних, дорадчих та інших органів, утворених Кабінетом Міністрів України : Постанова Кабінету Міністрів № 946 вiд 08.08.2001 р. // Офіційний вісник України [Текст].— 2001.— №32.— С. 162.— Ст. 1470.

45.

Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України // Офіційний вісник України [Текст].— 1997.— №25.— С.20.

46.

Про місцеві державні адміністрації : Закон України // Офіційний вісник України [Текст].— 1999.— №18.— C. 3.

47.

Про Національну раду з питань державного управління та місцевого самоврядування : Указ Президента України № 706/2005 від 26.04.2005р. // Офіційний вісник України [Текст]. — 2005. — Ст. 901.

48.

Про Націона