Дяченко Андрій Юрійович. Система вдосконалення спеціальної витривалості кваліфікованих спортсменів в академічному веслуванні

brief description

Дяченко Андрій Юрійович. Система вдосконалення спеціальної витривалості кваліфікованих спортсменів в академічному веслуванні : дис... канд. наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.01 / Національний ун-т фізичного виховання і спорту України. - К., 2005

Дяченко А. Ю. «Система вдосконалення спеціальної витривалості кваліфікованих спортсменів в академічному веслуванні». Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з фізичного виховання і спорту за фахом 24.00.01. Олімпійський і професійний спорт. Національний університет фізичного виховання і спорту України, Київ, 2005.
Дисертаційне дослідження присвячене обґрунтуванню системного підходу до вдосконалення спеціальної витривалості як найбільш важливого компонента підготовленості кваліфікованих спортсменів.
На підставі узагальненого наукового аналізу були визначені напрямки підвищення ефективності тренувального процесу на засадах збільшення спеціалізованості системи планування, контролю, моделювання, добору й оцінки перспективності спортсменів і, як наслідок, уточнення цільової спрямованості системи тренувальних впливів.
Ключовим елементом дослідження був аналіз компонентів спеціальної витривалості веслярів. До них належали прояви потужності, кінетики, стійкості реакцій, а також високоспеціалізовані узагальнені прояви функціональної готовності, виражені у високому рівні розвитку мобілізаційних можливостей спортсменів і механізмів компенсації втоми організму у процесі напруженого навантаження. Їх нормативні і змістовні (за типом функціональних реакцій) розходження на старті, у середині і на другій половині дистанції складають змістовне підгрунття критеріїв формування цільових настанов для спеціалізованої спрямованості засобів спеціальної функціональної підготовки. Ці дані можуть бути отримані в результаті використання удосконаленої системи оцінки компонентів спеціальної витривалості веслярів. Вона заснована на реєстрації показників реакцій при використанні спеціальних тестових завдань, що моделюють фрагменти змагальної дистанції чи умови реалізації визначених компонентів спеціальної витривалості. Ця система дозволяє оцінити відносно знижені сторони підготовленості і визначити нормативні параметри навантаження для спрямованого розвитку компонентів спеціальної витривалості.
На підставі комплексного аналізу проявів спеціальної витривалості розроблений новий клас засобів тренування реалізаційного характеру. Запропоновано систему використання засобів вдосконалення спеціальної витривалості на підставі цілеспрямованого вдосконалення ключових компонентів функціональної підготовленості, які визначають спеціальну працездатність кваліфікованих спортсменів у процесі подолання дистанції.
Сформульовані в роботі висновки є концептуальними. Вони формують принципи подальшого вдосконалення підходів до розвитку спеціальної витривалості в ряді видів спорту.

1. Аналіз і узагальнення наявних підходів до розвитку спеціальної підготовленості показав, що цільові настанови розвитку спеціальної витривалості є ключовими для визначення спрямованості підготовки спортсменів високого класу в циклічних видах спорту. Вони є основним чинником, що визначає зміст високоспеціализованої функціональної підготовки кваліфікованих веслярів. Аналіз також показав, що базовими функціональними компонентами спеціальної витривалості в академічному веслуванні є високоспеціалізовані прояви нейрогенних, метаболічних і кардіореспіраторних реакцій організму. Інтеграція зазначених сторін функціональних пристосувань при збільшенні спеціальної працездатності здійснюється на підставі оптимізації фізіологічної реактивності організму, характер якої є специфічним для даної дисципліни спорту чи дистанції змагань. Підґрунтям цього процесу стали як збільшення потужності систем задоволення кисневого запиту організму, так і ефективна компенсація гіпоксичних і ацидотичних порушень гомеостазиса і комплексу специфічних явищ втоми в умовах спеціального тренувального і змагального навантаження.
2. Аналіз динаміки часових і ергометричних показників працездатності веслярів у процесі подолання змагальної дистанції дозволив виділити відрізки дистанції, що мають виражені розходження за характером вимог до організму. Показано роль і динамічні характеристики функціональних реакцій організму веслярів високої кваліфікації в модельних умовах змагальної діяльності. На цих засадах виділені й охарактеризовані такі компоненти змагальної діяльності: стартовий відрізок дистанції як період активного початкового розгортання реакцій, середина дистанції як період досягнення пікових величин реакцій і друга половина дистанції як період настання вираженої втоми і накопичення явищ метаболічного ацидозу.
3. Аналіз частин змагальної дистанції, які суттєво відрізняються, з використанням ергометричних і фізіологічних характеристик дозволив виділити компоненти структури спеціальної витривалості, що визначають працездатність веслярів на окремих відрізках і на дистанції в цілому. До них належать швидкість розгортання реакцій аеробного енергозабезпечення (по Т50VО2і VE), ступінь реалізації аеробної потужності (по % утилізації VО2max); загальний (потенційний) обсяг анаеробного резерву (по MAOD і La max) і обсяг анаеробного резерву на другій половині дистанції (по АОD); стійкість (за часом утримання «піка» VО2) і рухливість (по Т50rec VО2) реакцій кардіореспіраторної системи в умовах втоми; потужність системи дихальної компенсації біляграничного метаболічного ацидозу (по % excess VE) і швидкості видалення лактата з працюючих м'язів (за різницею рівнів La 1-4-мін відновлення).
На підставі цього сформульовані цільові настанови для формування спеціалізованої спрямованості засобів функціональної підготовки. До них належать спеціалізовані засоби тренування, спрямовані на вдосконалення різних сторін прояву потужності, кінетики, стійкості реакцій, а також чинників ефективності компенсації метаболічного ацидозу.
4. Однією з важливих передумов вдосконалення спеціальної витривалості в академічному веслуванні є уточнення ролі спрямованості засобів спеціальної базової підготовки. Показано, що цей компонент підготовки є з’єднуючою ланкою між фундаментальною базовою підготовкою і спеціалізованим тренуванням, яке спрямоване на ефективну реалізацію наявного у спортсмена енергетичного потенціалу. На підставі цього можуть бути розроблені високоспецифічні засоби тренування для розвитку реалізаційних можливостей спортсменів. Такого типу аналіз дозволяє сформувати напрямки корекції і виробити критерії такої корекції зниженого базового чи спеціального базового потенціалу підготовленості веслярів-академістів.
5. Критеріями наявності спеціального базового потенціалу веслярів є не стільки досягнення індивідуальних максимумів енергетичного потенціалу, скільки прояви високого рівня фізіологічної реактивності кардіореспіраторної системи в умовах втоми. Підтримка оптимального рівня реактивності КРС у цих умовах виступає як механізм реалізації енергетичного і функціонального потенціалу спортсмена. Прояви оптимізації реактивності в умовах втоми веслярів полягають у стійкій здатності компенсації метаболічного ацидозу (% excess” VE- 15,1±3,8, VC - 13,1%), підтримки пікових величин споживання О2та інших реакцій КРС на рівні, близькому до VO2max (64,.2±2,6, VC 4%,), і високих показників «швидкої» кінетики реакцій КРС (за Т50 VO2-29,4±1,9, VC - 6,4%; HR - 28,0±1,7, VC - 6%; VE- 30,2±1,8, VC - 5,9%). Для реалізації такого підходу ефективним є тестування з використанням спеціальних навантажень для поглиблення явищ специфічної втоми типової для другої половини змагальної дистанції в академічному веслуванні.
6. Підґрунтям керування вдосконаленням реалізаційних можливостей веслярів на етапі спеціалізованої підготовки став аналіз індивідуальних типів функціонального забезпечення навантаження на дистанції. Веслярі виділялися за виразністю аеробного й анаеробного компонентів енергозабезпечення, що залишалося в них на всіх етапах підготовки. Кількість таких спортсменів з вираженим аеробним чи анаеробним типом серед веслярів складала 20%. Основна група спортсменів мала високі рівні аеробної (по VO2max- 67,3±2,7 мол.хв.кг-1, СV-4,0 %) і анаеробної (за La max 16,1±0,5 ммоль.л-1, СV-3,1 %) потужності. Разом з тим спортсмени характеризувалися вираженими індивідуальними особливостями реалізації аеробного (за часом утримання плато VO293,8±23,9, VC 26% і T50VO2rec 51,5±6,8, VC 14%, p0,01) і анаеробного (за AOD 48,9±7,1 і VC 15%, p0,01) потенціалу в умовах, які наближені до вимог їхнього комплексного використання на змагальній дистанції. Це виявлялося у високому ступені індивідуальності динаміки (кінетики) функціональних реакцій у процесі подолання дистанції. Велика варіативність проявів спеціальної витривалості вказує на індивідуалізацію тренувального процесу, як на основний елемент спеціального аналізу, що визначає критерії оцінки компонентів витривалості і, як наслідок, параметри тренувального навантаження веслярів, спрямованого на реалізацію наявного в спортсменів високого функціонального потенціалу.
7. Представлено нові можливості диференційованої оцінки компонентів спеціальної витривалості веслярів-академістів на підставі розроблених спеціальних тестових завдань, які дозволяють виділяти найбільш важливі механізми працездатності і реєструвати значення інформативних показників реакцій на початку, в середині і на другій половині дистанції. Важливим елементом такого аналізу була розробка спеціальної методики оцінки ефективності використання анаеробного резерву (AOD) у процесі подолання змагальної дистанції (модифікація методики виміру максимального акумульованого кисневого дефіциту MAOD, стосовно умов другої половини дистанції). Отримано дані (AOD - 20,3±3,7, VC - 18% при MAOD 51,6±3,2- VC - 6,2% і La - 17,5±1,4, VC 8%), на підставі яких можна визначити ступінь надійності показника AOD для оцінки анаеробного резерву організму стосовно умов втоми веслярів. Ступінь надійності може бути збільшений при комплексному аналізі величини AOD і динаміки споживання О2.
8. На підставі диференціації компонентів спеціальної витривалості, як компонентів функціональної підготовленості веслярів на різних відрізках дистанції, були вироблені напрямки цільового використання наявних засобів тренування і новий клас спеціалізованих засобів тренування. Показано, що на етапі максимальної реалізації індивідуальних можливостей система такого типу спеціалізованих впливів (засобів тренування) є ключовою та інтегруючою ланкою підготовки. Ефективність її реалізації визначається цільовою спрямованістю і ступенем взаємодії всіх ланок системи керування підготовкою спортсменів високого класу - контроля, моделювання, планування, добору.
9. Відмітною рисою спрямованості представлених засобів тренування є їхня цільова спрямованість на розвиток функціональних можливостей, зв'язаних із проявом різних сторін потужності, кінетики, стійкості реакцій на початку, у середині і на другої половини дистанції. Їх відрізняє виражений комплексний характер, орієнтований на інтеграцію механізмів високої працездатності стосовно конкретного відрізка дистанції. Аналіз динаміки і мінливих на дистанції умов цього процесу ґрунтувався на необхідності найбільш повної реалізації енергетичного потенціалу за рахунок забезпечення ефективного переходу переважно анаеробного алактатного - анаеробного гліколітичного енергозабезпечення до переважно аеробного енергозабезпечення. Це визначає високу специфічність засобів вдосконалення анаеробних можливостей веслярів. Їхній розвиток повинен тісно пов'язуватися з динамікою (кінетикою) аеробних процесів як на початку, так і в середині і наприкінці дистанції. Обґрунтоване також застосування спеціальних засобів тренування для активізації та підвищення ефективності деяких важливих функціональних реакцій, таких як, наприклад, компенсації метаболічного ацидозу чи підвищення кінетичних характеристик реакції споживання О2тощо.
10. Показано, що планування спеціалізованих тренувальних впливів ґрунтується на встановленні послідовності і пріоритетності періодів (у мезоциклах) річного циклу підготовки для розвитку тих чи інших спеціальних сторін функціональної підготовленості, що визначають компоненти спеціальної витривалості. На підставі узагальнення отриманих у процесі багаторічних етапних обстежень даних розроблені нормативи функціональних можливостей веслярів наприкінці підготовчого, базового, контрольно-підготовчого, передзмагального і змагального мезоциклів підготовки. Ці нормативи стали підґрунтям оцінки ефективності використання спеціальних засобів тренування протягом річного циклу підготовки.
11. Використання спеціальних засобів тренування дозволило протягом річного циклу підготовки поліпшити важливі функції організму. Найбільш високий приріст функціональної потужності спостерігався у базовому (за аеробною потужністю на 8,9 %, р0,01 - % утилізації VO2max), у контрольно-підготовчому (за анаеробною потужністю на 5,5%, р0,01 - MAOD) і у передзмагальному (за рівнем анаеробної потужності, за якого спортсмен досягає VO2max на 12,5%, р0,05 за LaVO2 maxі потужності системи компенсації метаболічного ацидозу на 19,5% - % «excess» VE) мезоциклах. Найбільш високий приріст кінетики аеробного енергозабезпечення (за швидкістю розгортання реакції споживання на 10,1%, р0,01 - Т50VO2) спостерігався у базовому мезоциклі підготовки, разом з тим найбільший приріст кінетики реакцій організму, що визначають реалізаційні можливості веслярів (за швидкістю розгортання реакції компенсації ацидозу на 22,1%, р0,01 - Т50VE,за кінетикою кардіореспіраторної системи в умовах втоми на 35,2%, р0,01 - Т50rec VO2і на 35,3%, р0,01 - Т50rec VЕ), спостерігався у передзмагальному мезоциклі. Приріст найбільш інтегральних проявів витривалості, що відбивають стійкість реакцій в умовах втоми, також зареєстрований у передзмагальному мезоциклі (за стійкістю аеробного енергозабезпечення на 22,9%, р0,01 - часу "плато" піка VO2і кількістю анаеробного резерву на другій половині дистанції на 12,2%, р0,05 - АОD). Ступінь приросту й інтеграція зазначених функцій забезпечує протягом річного циклу підготовки достовірний і значимий для збільшення спортивного результату приріст спеціальної працездатності веслярів на 5%, р0,01 (за середньою потужністю 6 хв макс тесту, що моделює подолання змагальної дистанції).
12. Отримані результати досліджень дозволили науково обґрунтувати новий підхід до визначення спеціалізованої спрямованості тренувального процесу, оптимізації нормування тренувальних навантажень і їхнього змісту, а також для вдосконалення контролю підготовки й ефективності застосування її найбільш спеціалізованих засобів. Представлені в дослідженні практичні підходи і методи показують подальші шляхи реалізації концептуальних положень даної роботи, що дають підстави для нових підходів до вдосконалення спеціальної витривалості веслярів. Вибір моделі керування вдосконаленням спеціальної витривалості зв'язаний також з конкретизацією елементів керування (планування, моделювання, контроль і добір) на підставі закономірностей біологічної адаптації до конкретного виду змагальної діяльності (стосовно і інших дисциплін спорту), а також індивідуального прояву термінових і кумулятивних адаптаційних реакцій організму.