ЕКОЛОГО-МІСТОБУДІВНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УРБАНІЗОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

На правах рукопису

УСТІНОВА Ірина Ігорівна

УДК 711.122+711.13:504

ЕКОЛОГО-МІСТОБУДІВНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ
СТАЛОГО РОЗВИТКУ УРБАНІЗОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ

18.00.04 Містобудування та ландшафтна архітектура

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата архітектури

Науковий керівник:
доктор архітектури, професор
ТімохінВ.О.

Київ 2005

ЗМІСТ
ВСТУП.. 3
РОЗДІЛ 1 АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ, ПЕРЕДУМОВ І МЕТОДІВ ЕКОЛОГІЧНОГО ОБҐРУНТУВАННЯ МІСТОБУДІВНИХ РІШЕНЬ. 9
1.1. Екологічні особливості урбанізації регіонів України та містобудівна природоохоронна практика. 9
1.2. Методи еколого-містобудівного обґрунтування планувальних рішень. 22
1.3. Урбанізована територія як еколого-містобудівна система. 37
1.4. Теоретичні передумови еколого-містобудівного обґрунтування сталого розвитку урбанізованих територій. 52
ВИСНОВКИ ПО 1РОЗДІЛУ.. 67
РОЗДІЛ 2 НАПРЯМКИ ТА ГРАНИЦІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УРБАНІЗОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ.. 70
2.1. Демографічна стабільність як умова сталого розвитку. 70
2.2. Демографічна ємність середовища. 91
2.3. Гранично припустимі регіональні антропогенні навантаження. 107
2.4. Принципи та параметри сталого розвитку урбанізованих територій. 119
ВИСНОВКИ ПО 2РОЗДІЛУ.. 132
РОЗДІЛ 3 МЕТОД ЕКОЛОГІЧНОГО БАЛАНСУ ПАРАМЕТРІВ ТА КОРИГУВАННЯ НАПРЯМКІВ РОЗВИТКУ МІСТ ТА УРБАНІЗОВАНИХ РЕГІОНІВ.. 136
3.1. Загальні положення методу. 136
3.2. Оцінка умов та напрямків сталого розвитку (на прикладі регіонів України та районів Черкаської області) 151
3.3. Методика екологічного обґрунтування містобудівних рішень (на прикладі України та Київського столичного регіону) 164
ВИСНОВКИ ПО 3РОЗДІЛУ.. 181
ВИСНОВКИ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ.. 184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 188
ДОДАТКИ.. 207

ВСТУП
Екологічні проблеми, що виявляються у забрудненні середовища, вичерпанні ресурсів і деградації природних комплексів, підвищенні захворюваності та смертності населення, є характерними для всіх урбанізованих країн світу. Вони зумовлені порушенням екологічної рівноваги у навколишньому середовищі й обумовлюють зміну умов розвитку урбанізованих територій. Урбанізація, яка ніби протистоїть природі, сьогодні вважається однією з причин екологічної нестабільності. Проблемам захисту природного середовища та сталого розвитку присвячені конференції ООН (Стокгольм, 1972; Ріо-де-Жанейро, 1992; Стамбул, 1996; Йоганнесбург, 2002), ХІХ сесія Генеральної Асамблеї ООН (Нью-Йорк, 1997), міжнародні конгреси (Йокогама, 1990; Марсель, 1992), програма ЮНЕСКО «Людина та біосфера».
В останнє десятиріччя в Україні, при подальшому зростанні міської території, спостерігається тенденція скорочення чисельності населення в основному за рахунок зменшення міського населення в інтенсивно освоєних і найбільш забруднених регіонах. Зазначене протиріччя свідчить про те, що в механізмах урбанізації відбуваються докорінні зміни, пов’язані з проблемами сталого розвитку урбанізованих територій (міст і щільно освоєних регіонів). Розв’язанню цих проблем присвячені Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991), «Про основи містобудування» (1992), «Про екологічну експертизу» (1995), «Про планування і забудову території», «Про загальнодержавну програму формування національної екомережі України» (2000), «Про Генеральну схему планування території України» (2002). Сучасні проблеми сталого розвитку урбанізованих територій в більшій мірі досліджувались з економіко-географічних та санітарно-гігієнічних позицій і в містобудівному аспекті вивчені недостатньо.
На сьогодні не в повній мірі обґрунтовано науково-методичні засади містобудівного вирішення екологічних проблем. Не до кінця розроблено еколого-містобудівні нормативи, що регламентують якість середовища та усталеність розвитку урбанізованих територій. Проблемою нормування є те, що ці норми регламентують лише одну з ознак екологічної проблеми забруднення компонентів середовища, залишаючи поза увагою необхідність його системної оцінки. Сьогодні нормативна база містобудівного проектування і прогнозування, її екологічна складова, особливо на рівні регіонального планування все ще знаходиться у стадії розробки. Таким чином, актуальність теми визначають: зниження екологічної безпеки функціонування урбанізованих регіонів і міст України, недостатність нормативно-методичного забезпечення еколого-зорієнтованого проектування містобудівних об’єктів регіонального рівня та необхідність розробки відповідної методики.
Сучасний стан розвитку науки та містобудівної практики дозволив сформулювати гіпотезу дослідження, яка полягає у передбаченні того, що розвиток урбанізованих територій, як демоекосистем, спирається на закономірності, урахування яких дозволить приймати науково аргументовані планувальні рішення. Обґрунтування концепції сталого, екологічно збалансованого розвитку і розробка відповідних методів та норм містобудівного проектування спиралося на результати дослідженьЛ. фон Берталанфі, В. І. Вернадського, В.В.Владімірова, Л.М.Гумільова, В.Р.Дольніка, М.М.Дьоміна, Л. Кібла, Г. І. Лаврика, М.Ф.Реймерса, В. О. Тімохіна, Г. Й. Фільварова, І. О.Фоміна, Дж. Форрестера.
Важливе науково-методичне значення для дослідження мали роботи І.В.Лазарєвої, О.М.Микуліної, С.Б.Чистякової; праці А.Г.Большакова, В.В.Вадімова, В. І. Зарецького, І. А. Діди, К.Доксіадіса, Т.О.Лебедінської, М.К.Мірзаєва, Т.Ф.Панченко, С.М.Проценко, І.Д.Родічкіна, Г.А.Садвокасової, Т.В.Устенко, Ю.Б.Хромова, у яких розглянуті еколого-містобудівні аспекти планувальної організації урбанізованих територій в умовах різних регіонів.
Теоретичні та методичні засади дослідження у галузі системного аналізу, типології, моделювання й управління розвитком містобудівних систем різного рівня складності складають роботи Ю.М. Білоконя, Ю.П.Бочарова, О.Е.Гутнова, Є.Є.Клюшніченка, М.М.Кушніренко, В.О.Лаврова, К. Лінча, А.М.Рудницького, І.М.Смоляра, З.М.Яргіної; у галузі оцінки території та містобудівного нормування дослідження С. І. Кабакової, І. Я.Конторовича, В.Ф.Макухіна, Т.С.Нечаєвої, А.М.Плєшкановської, А.П.Осітнянко, О. І. Розенфельда, А. Б. Рівкіна, Б.В.Солухи. Загальні та окремі аспекти вирішення теоретичних та методичних проблем еколого-містобудівної оцінки умов розвитку урбанізованих територій України висвітлені у наукових і проектних розробках інститутів Діпромісто, НДПІ містобудування, НДІТІАМ, Урбаністики, Київ Генплан.
Практично в усіх вище зазначених дослідженнях за їх межами залишилися питання саморегуляції екосистемного розвитку урбанізованих територій, його внутрішня динаміка і стани рівноваги. У силу недостатньої вивченості цих питань до розгляду залучалися загальні положення суміжних галузей знання. Підґрунтя дослідження у галузі екології складають праці Г. О. Білявського, М.А.Голубця, В.П.Казначєєва, Д.Медоуза, М.М.Моїсеєва, Ю.Одума, С.С.Шварца; у соціальній екології роботи В.Л.Глазичева, Ю.Г.Маркова, В.Хесле, О.М.Яницького; у демографії дослідження С. І. Пиріжкова, А.М.Сердюка; у економічній географії та еколого-економічних дослідженнях сталого розвитку праці Э.Б.Алаєва, В.А.Барановського, І.К.Бистрякова, Т.В.Бочкарьової, Б.М.Данілішина, В.І. Нудельмана, Г.О.Пархоменко, Б.Б.Родомана, Л.Г.Руденка, К.М.Ситника, В.М.Трегобчука, П.Хаггета, О. І. Черкаса.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами: робота виконана у відповідності до Законів України, Указу Президента «Про пріоритетні напрямки в галузі містобудування» (1997), концепцій «Сталого розвитку населених пунктів» (1999) та «Державної регіональної політики» (2001), Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра (1997), Комплексної програми реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому самміті зі сталого розвитку (2003). Тема дисертації пов’язана з пріоритетними напрямками досліджень НАН України, з планами науково-дослідних і проектних розробок інститутів: НДПІ містобудування «Наукові пропозиції з перспективного планувального розвитку Київської агломерації» (держ. рег. №0190U045537), «Розробка програми еколого-містобудівного розвитку територій басейну р. Дніпро» (держ. рег. №0193U032254), «Розробка науково-методичних рекомендацій по організації зон різного режиму еколого-містобудівного використання басейну Дніпра» (держ. рег. №0194U020755), «Розробити схему інженерно-містобудівного районування на базі природно-географічного, кліматичного, екологічного, техноантропогенного зонування» (держ. рег. №0197U009679.); НДІТІАМ «Проектування локальних і регіональних систем екомоніторингу першої черги СЕМ (системи екологічного моніторингу) «Україна» (держ. рег. №0193U037975); Кібернетики НАН України ім. В.М.Глушкова «Створення територіально-розподільної системи підтримки рішень для управління становищем екосистеми України з метою раціонального використання ресурсів і оздоровлення навколишнього середовища» (шифр 6.5.4, 1993); Діпромісто Схеми планування території Черкаської, Волинської та Луганської областей (договори №5298-02-93, №1295-04-2002, №65-01-2003).
Мета дослідження полягає у визначенні принципів та розробці методів еколого-містобудівного обґрунтування напрямків та параметрів сталого розвитку урбанізованих територій України.
Задачі дослідження включають:
- аналіз факторів та умов сталого розвитку, підходів та методів екологічного обґрунтування містобудівних рішень;
- розробку структурно-логічних і оціночних моделей функціонування та розвитку урбанізованих територій, визначення еколого-містобудівних принципів і параметрів сталого розвитку, його критерію та системи показників;
- формування методики еколого-містобудівного обґрунтування проектно-прогнозних планувальних рішень, що сприяють сталому розвитку міст і регіонів України.
Об’єкт дослідження урбанізовані території (урбанізовані регіони, райони, міста) як основа і як елемент еколого-містобудівної системи України.
Предмет дослідження еколого-містобудівне обґрунтування сталого розвитку.
Методи дослідження. При вивченні екологічних закономірностей містобудівного розвитку територій використано системний підхід, структурно-функціональний аналіз, методи математичного моделювання; при обробці статистичних даних, виявленні системи еколого-містобудівних факторів і показників сталого розвитку та гранично припустимих антропогенних навантажень на середовище матричний і графоаналітичний аналіз, методи математичної статистики й експертної оцінки.
Інформаційною базою дослідження стали матеріали державної статистичної звітності, Зведеної схеми районного планування областей України (Діпромісто, 1987) та Генеральної схеми планування території України (Діпромісто, 2000).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше:
проаналізовано дію механізму саморегуляції у розвитку урбанізованих територій як еколого-містобудівних систем, розкрито екологічну сутність процесу урбанізації, запропоновано критерій сталого розвитку та систему його показників;
визначено екологічні принципи функціонування та заходи еколого-містобудівної гармонізації умов розвитку урбанізованих територій;
запропоновано методику кількісного аналізу та обґрунтування напрямків і параметрів сталого розвитку міст та урбанізованих регіонів
Практичне значення одержаних результатів полягає у нормативно-методичному забезпеченні еколого-орієнтованого містобудівного проектування та обґрунтуванні концепції перспективного розселення України з позицій екологічної доцільності.
Результати дослідження реалізовані на 2-х міжнародних конкурсах: «Дніпро ХХІ. Відродження» (1991, друга премія) та «Екополіс. Античорнобиль. Конкордія» (1993, друга премія); у 9-ти науково-дослідних і проектних розробках: «Наукові пропозиції з перспективного планувального розвитку Київської агломерації» (1991), «Розробка програми еколого-містобудівного розвитку територій басейну р. Дніпро» (1993), «Проектування локальних і регіональних систем екомоніторингу першої черги СЕМ (системи екологічного моніторингу) «Україна» (1993), «Створення територіально-розподільної системи підтримки рішень для управління становищем екосистеми України з метою раціонального використання ресурсів і оздоровлення навколишнього середовища» (1993), «Розробка науково-методичних рекомендацій по організації зон різного режиму еколого-містобудівного використання басейну Дніпра» (1994), «Розробити схему інженерно-містобудівного районування на базі природно-географічного, кліматичного, екологічного, техноантропогенного зонування» (1997), Схеми планування території Черкаської (2000), Волинської та Луганської (2004) областей; у 3-х навчальних програмах з дисциплін «Екологія і ландшафт» (1997 2000), «Екологічні проблеми містобудування» та «Екологія урбанізованих територій» (1997 2004) для спеціальності 7.120.102 «Містобудування» (додаток А).
Апробація результатів дисертації відбувалась на Міжнародній науково-практичній конференції «Регіональна політика України: наукові основи, методи, механізми» (Львів, 1998), Всесоюзному семінарі «Питання планування і забудови міст» (Пенза, 1990), II Всесоюзній науково-практичній конференції «Актуальні питання охорони навколишнього середовища від антропогенного впливу» (Севастополь, 1990), VІ Всесоюзній науково-технічній конференції «Науково-технічні і соціально-економічні проблеми навколишнього середовища» (Горький, 1990), Республіканській науково-практичній конференції «Шляхи зменшення антропогенного впливу на природні курортні ресурси» (Одеса, 1990), на 14-ти щорічних науково-практичних конференціях КНУБА у період з 1987по 2004рік.
Публікації. Матеріали дисертації опубліковано у 9статтях, 7з яких у фахових виданнях, 9тезах конференцій, 1стаття депонована (загальний обсяг 4,1друк. арк.).

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Результати дослідження викладено на 265сторінках, включаючи 133сторінки тексту, 13таблиць, 48графічних ілюстрацій, 18 сторінок списку використаних джерел (245найменувань) та 4додатки (на 59сторінках).

bibliography

ВИСНОВКИ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Дослідження питань саморегуляції та сталого розвитку еколого-містобудівної системи дозволило виділити ряд принципових положень, критерій та параметри екологічно збалансованого та сталого розвитку урбанізованих територій.
1. Аналіз сучасного стану теорії та практики обґрунтування умов сталого розвитку засвідчив, що цей напрямок спирається більшою мірою на ландшафтний, економічний та санітарно-гігієнічний підходи; використовує комплексну оцінку середовища, санітарно-гігієнічні норми та поняття екологічної рівноваги, сутність і природні механізми підтримки якої в умовах урбанізації ще не до кінця вивчені. Недостатня дослідженість екодинаміки регіонального розвитку пояснюється незначною кількістю робіт з регіональної урбоекології, що спрямовані на аналіз взаємодії та спільний розвиток екологічних та містобудівних систем.
2. Установлено, що урбанізована територія може розглядатися, як еколого- містобудівна система, яка формується у процесах саморегуляції, а її поведінка визначається принципом внутрішньої динамічної рівноваги. Головною умовою сталого розвитку цієї системи стає досягнення мети стану екологічної рівноваги, а його критерієм досягнення головного обмеження екосистемного розвитку вимірів демографічної ємності. Головною ознакою такого розвитку є коливання чисельності населення у припустимому діапазоні сталості на рівні ємності.
З’ясовано, що відносно цього діапазону, який відповідає параметрам урівноваженого розвитку системи, визначаються умови її сталого розвитку та характеристики якості середовища: сприятливі, коли параметри рівноваги ще не досягнуті; екологічно оптимальні у випадку, коли ці параметри досягнуті; несприятливі, коли вони порушені. На цих засадах сформульовано принципи еколого-містобудівної оцінки умов та напрямків сталого розвитку, а саме критеріальності, відносності та доповнюваності характеристик; розроблено відповідну оціночну модель. Визначено, що за етапами розвитку еколого-містобудівної системи, характеристики якості середовища циклічно змінюються. Це зумовлює періоди привабливості непривабливості урбанізованих територій для населення й виявляється у чергуванні процесів концентрації деконцентрації функцій міського розвитку.
3. В основі розвитку урбанізованої території лежить динаміка еколого-містобудівної системи, рушійною силою якої є механізм саморегуляції чисельності та щільності населення. Дія цього механізму виявляється в умовах наявності резерву демографічної ємності у стимулюванні зростання міст і чисельності населення; в умовах її дефіциту у перенаселеності території, що призводить до деградації середовища та депопуляції. Сьогодні це виявляється у збільшенні територіальних меж та зміною просторової форми зони депопуляції України з кільцевої (навколо Київської області) на лінійно поляризовану (по осі Схід Захід), що визначає необхідність розширення територіальних меж регіону, в границях якого можливо забезпечити умови сталого розвитку.
4. На підставі містобудівної інтерпретації концепцій «екологічної ніші» та «регіональної стабільності» отримано нову методику визначення демографічної ємності у показниках щільності та просторового обмеження інтенсивного освоєння території. Методика має високу збіжність отриманих результатів із обрахунками І. К.Бистрякова та ряд переваг: доступність даних і нескладність розрахунків; можливість виходу на містобудівні пропозиції, щодо регулювання параметрів регіонального планування.
Виявлено, що у стані рівноваги взаємодія між функціональними компонентами системи описується симетричними співвідношеннями 1:1 чисельність дорівнює ємності; між територіальними пропорцією 1:3між інтенсивно освоєною (міста і рілля) та рештою території регіону. Ця пропорція визначає ліміт екологічно безпечного «стиснення» середовища, що не викликає зворотного «стиснення» населення. Згладженою формою такого стиснення є урбанізація, жорсткою депопуляція. У цьому сенсі урбанізація може визначатися як згладжена форма механізму екосистемної саморегуляції, а містобудівна діяльність, як конструктивна екологія простору існування населення.
5. Визначено систему показників і додаткових умов сталого розвитку; викладено еколого-містобудівні принципи та встановлено параметри екологічної рівноваги; сформовано балансово-нормативну модель сталого розвитку, яка визначила систему екологічних нормативів регіонального планування. З’ясовано, що в Україні загалом додержуються функціональні умови рівноваги, а територіальні умови порушено. Це визначає необхідність коригування концепції її перспективного розселення. У якості теоретичної основи коригування запропоновано концепцію врівноважуючої урбанізації на основі методу екологічного балансу.
6. Метод екологічного балансу, як сукупність правил і норм обґрунтування параметрів та напрямків регіонального розвитку, відрізняється від комплексної оцінки території тим, що базується на критерії, нормативах сталого розвитку та містобудівній інтерпретації принципу екологічної рівноваги. Метод дозволяє визначити сучасний етап розвитку регіону, якісний стан його середовища, параметри та напрямки сталого розвитку, відповідну стратегію та задачі системного реформування. Визначено новий тип об’єкту територіального планування міжрегіональні зони, у межах яких можливе забезпечення умов екологічної рівноваги та сталий розвиток. На основі концепції врівноважуючої урбанізації, яка є альтернативою директивному плануванню та управлінню містобудівним розвитком, запропоновано модель модернізації опорного каркасу розселення країни, що передбачає зсув сучасних осей переважного містобудівного розвитку із зон з підвищеною щільністю населення та вичерпанням ємності середовища на території депресивних у наш час регіонів потенціальних полюсів демографічного зростання, які мають її певний запас.
7. Отримані результати сприятимуть удосконаленню нормативно-методичного та теоретичного забезпечення регіонального планування; формуванню засад його нового підрозділу екологічного планування території, яке спиратиметься на природну закономірність саморегульованого та внутрішньо врівноваженого розвитку регіону; принципи еколого-містобудівного планування, прогнозування та проектування; на уявлення про екологічний баланс територіального розвитку (рис. 3.16). Впровадження результатів дослідження у практику регіонального планування сприятиме підвищенню екологічної обґрунтованості та ефективності проектно-прогнозних містобудівних рішень зі сталого розвитку урбанізованих територій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.

Алаев Э.Б.Экономико-географическая терминология. - М.: Мысль, 1977.-199с.

2.

Античернобыль XXI века Конкордия//Архітектура України. -1993.№2.-С.4-7.

3.

БазельВ.С., КряжимскийФ.В., СемериковЛ.Ф., Смирнов Н.Г.Экологическое нормирование антропогенных нагрузок // Экология. - 1992. - №6. - C. 3-12.

4.

БалацкийО.Ф., МельникЛ.Г., Яковлев А.Ф.Экономика и качество окружающей среды. Л.: Гидрометеоиздат, 1984. 189с.

5.

БарановськийВ.А. еколого-географічний аналіз і оцінювання територрії України на основі картографічного моделювання (теорія, методика, практика): Автореф. дис докт. георг. наук: 11.00.11/ Київськ. нац. універс. ім. Тараса Шевченка. К., 2001. 34с.

6.

Бариляк I.Р.Проблеми збереження генофонду населення Украiни як передумова її демографiчного розвитку // Матеріали наук. конф. «Демографічна ситуація в Украіні». У 3-х ч. / Під заг. ред. Л.А.Пирога. - К.: АН України. Відділення економіки. - 1993. ч. II. - С. 152-157.

7.

Беларусь: Среда для человека (Национальный отчет о человеческом развитии ‘96): Зб. наук. пр. Минск: Республика Беларусь, 1996. 216с.

8.

БерталанфиЛ. фон. История и статус общей теории систем // Системные исследования. - М.: Наука, 1973. C. 20-37.

9.

Бистряков І. К.Еколого-економічні основи розвитку продуктивних сил (Теорія та методологія): Автореф. дис докт. екон. наук: 08.08.01 / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України. К., 1998. 35с.

10.

Білоконь Ю.М.Проблеми містобудівного розвитку територій / За редакцією І.О.Фоміна: Навчальний посібник. К.: Укрархбудінформ, 2001. 79с.

11.

Білоконь Ю.М.Регіональне планування (сутність та значення) / За редакцією І.О.Фоміна: Навчальний посібник. К.: Укрархбудінформ, 2001. 106с.

12.

Білоконь Ю.М.Регіональне планування (теорія та практика) / За редакцією І.О.Фоміна: К.: Логос, 2003. 246с.

13.

Білоконь Ю.М.Типологія містобудівних об’єктів / За редакцією І. О.Фоміна: Навчальний посібник. К.: Укрархбудінформ, 2001. - 67с.

14.

Білоконь Ю.М.Функція та структура форми в регіональному плануванні / За редакцією І. О.Фоміна. К.: Кий, 2002. -98с.

15.

БілявськийГ.О., ПадунМ.М., Фурдуй Р.С.Основи загальної екології. К.: Либідь,1993. 302с.

16.

Блейлок Х.Косвенное измерение в социальных исследованиях: некоторые неаддитивные модели // Математика в социологии: Пер. с англ. - М.: Мир, 1977. - C. 282-301.

17.

Большаков А.Г.Планировочные аспекты охраны природной среды региона: Автореф. дис канд. арх.: 18.00.04 / Моск. арх. ин-т. - М.: 1986. 23с.

18.

БольшаковВ.Н., КряжимскийФ.В., Павлов Д.С.Перспективные направления развития экологических исследований в России. // Экология. - 1993. - №3. - C. 3-16.

19.

БочаровЮ.П., Фильваров Г.И.Производство и пространственная организация городов. - М.: Строийздат, 1987. 248с.

20.

Бочкарева Т.В.Формирование качества окружающей среды и его регулирование в городских агломерациях США. Автореф. дис канд. геогр. наук: 11.00.02 / Ин-т геогр. АН СССР. - М., 1982. - 24с.

21.

Бочкарева Т.В.Экологический «джинн» урбанизации. - М.: Мысль, 1988. - 268с.

22.

БочкареваТ.В., Ткаченко Л.Я.Экологические исследования в градостроительстве // Экология города и проблемы управления. - М.: Ин-т геогр. АН СССР - 1989. - С. 124-127.

23.

БуштуеваК.А., Случанко И.С.Методы и критерии оценки состояния здоровья населения в связи с загрязнением окружающей среды. М.: Медицина, 1979. 160с.

24.

Быстрякoв И.К.Территориальные аспекты устойчивого развития производительных сил // Сучасні проблеми архітектури і містобудування. Вип. 3 ‘97. К.: КДТУБА. - 1998. С. 80-86.

25.

Быстрякoв И.Эколого-ориентированное пространство // АСС экотектура. 1998. - №4. С. 18-19.

26.

Быстряков И.К.Эколого-экономические проблемы развития призводительных сил: теоретические и методологические аспекты. К.: ООО «Междунар. фин. агенство»,1997.- 255с.

27.

Вадімов В.М.Методологічні основи еколого-містобудівного освоєння прирічкових урбанізованих територій (в умовах України): Автореф. дис д-ра арх.: 18.00.01 / КНУБА К., 2003. - 37с.

28.

Весь СССР. Справочник-путеводитель / Сост. Б.Б.Веселовский, Н.А.Гейнике, В.И.Невский / Под ред. Д.Ф.Сверчкова. М.: Трансреклама НКПС, 1929.-290с.

29.

Вернадский В.И.Живое вещество. - М.: Наука, 1978. - 358с.

30.

Вернадский В.И.Размышления натуралиста. - М.: Наука, 1975. - 175с.

31.

Владимиров В.В.Расселение и окружающая среда.-М.: Стройиздат, 1982. -228с.

32.

Владимиров В.В.Расселение и экология. М.: Стройиздат, 1996. 392с.

33.

Владимиров В.В.Экологические основы методологии расселения и районной планировки. Автореф. дисд-ра архит.: 18.00.04/Моск. арх. ин-т.-М., 1985.-72с.

34.

ВладимировВ.В., Наймарк Н.И.Проблемы развития теории расселения в России (Теоретические основы градостроительства). М.: Эдиториал УРСС, 2002. 376с.

35.

ВладимировВ.В., Фомин И.А.Основы районной планировки: Учебник. - М.: Высшая школа, 1995. 224с.

36.

Волков А.Г.Влияние урбанизации на демографические процессы в СССР // Проблемы современной урбанизации / Под ред. Ю.Л.Пивоварова. - М.: Статистика. - 1972. - С. 105-124.

37.

Временная типовая методика определения экономической эффективности осуществления природоохранных мероприятий и оценки экономического ущерба, причиняемого народному хозяйству загрязнением окружающей среды. - М.: Экономика, 1983. - 95с.

38.

Временные методические указания по составлению раздела «Охрана окружающей среды» в генеральном плане города. К.: Б. И., 1981. 75с.

39.

Вязилова Ю.С.Медико-экологическая оценка территории // Промышленное и гражданское строительство. 1996. - №1. С. 20-23.

40.

Генеральная схема районной планировки Киева и Киевской области/ Проект. Сводные материалы. Т. 1. - К.: Ин-т. Киевпроект, 1987. 150с.

41.

Генеральна схема планування території України / Проект. Ін-т. Діпромісто. Арх. №85367, К., 2000. -49с.

42.

Герасимов И.П.Методические проблемы экологизации современной науки // Вопросы философии. -1978. - №11. С. 34-38.

43.

Глазычев В.Л.Социально-экологическая интерпритация городской среды. - М.: Наука, 1984. 180с.

44.

Голубец М.А.Актуальные вопросы экологии. К.: Наукова Думка, 1982.-155с.

45.

ГоршковВ.Г., КондратьевК.Я., Шерман С.Г.Устойчивость биосферы и сохранение цивилизации // Природа. - 1990. - №7. - C. 3-16.

46.

Гришкян Р.И.Автоколебания Земли и регулярные структуры - новая биосферно-экологическая парадигма. // Труды научного семинара «Человек - cреда - рекреация». Рига: Латв. н.-иссл. и эксп. ин-т стр. Госстроя ЛатвССР. - 1987. - С. 209-211.

47.

Гродзинский М.Д.Основи ландшафтної екології. К.: Либідь. - 1993. 224с.

48.

Гумилев Л.Н.География этноса в исторический период. -Л.: Наука, 1990.-270с.

49.

Гутнов А.Э.Эволюция градостроительства. - М.: Стройиздат, 1984. 256c.

50.

Гутнов А.Э.Будущее науки о городе. // Природа. - 1984. - №12. - C. 74-83.

51.

Данилевский А.С.Основы экологии // Общая биология, 10-11класс / Под ред. Ю.И.Полянского. 22-е изд. - М.: Просвещение, 1992. - С. 77-109.

52.

Данилишин Б.М.Екополітіка: проблеми формування // Політика і час. 1994. - №12. С.47-51.

53.

ДБН 360-92**. Мiстобудування. Планування та забудова мiських i сiльских поселень. К.: Держбуд України. 2002. 108с.

54.

ДБН А.2.2-1-95Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств. Будинків і споруд. Основні положення проектування. К.: Держкоммістобудування України. 1996. 13с.

55.

Дедю И.И.Экологический энциклопедический словарь. Кишинев: Главн. Ред. МСЭ, 1990. 364с.

56.

Демин Н.М.Управление развитием градостроительных систем. К.: Будивэльнык. 1991. 185.

57.

Демин Н.М.Управление развитием региональных градостроительных систем (на опыте Украинской ССР): Автореф. дис д-ра арх.: 18.00.04. / Моск. арх. ин-т. - М., 1987. - 53с.

58.

ДеминН., Лаврик Г.Экологические аспекты регионального планирования. // Города и экология / Под ред. О.Н.Яницкого. - М.: Наука - 1987. -Т.1. -C.113-117.

59.

ДеминН.М., Солуха Б.В.Проблемы архитектурной экологии: Обзорная информация. - М.: ВНИИТАГ Госкомарх., 1990. 62с.

60.

Дида І. А.Природа як фактор формування духовності архітектурного довкілля (на прикладі міст Західної України): Автореф. дис канд. арх.: 18.00.01. / КДТУБА. К., 1995. - 18с.

61.

Дольник В.Демографический взрыв - глазами биолога. // Знание-cила. - 1990. - №3. - С. 16-23.

62.

Дольник В.Р.Существуют ли биологические механизмы регуляции численности людей? // Природа. -1992. - №6. - C. 3-16.

63.

Закон України «Про Генеральну схему планування території України» вiд 07.02.2002 №3059-III // Офіційний вісник України вiд 22.03.2002 - 2002р., №10, стор. 146, ст. 466.

64.

Закон України «Про екологічну експертизу» від 09.02.1995 №45/95-ВР, ВВР. 1995. - №8, ст.54.

65.

Закон України «Про Про екологічну мережу України» вiд 24.06.2004 №1864-IV (чинності не набрав).

66.

Закон України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 №1699-ІІІ // Офіційний вісник України вiд 02.06.2000 - 2000р., №20, стор. 8, ст.813

67.

Закон України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 №2780-ХІІ, ВВР 1992, №52, ст.683

68.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» вiд 25.06.1991 №1264-XII // Відомості Верховної Ради України вiд 08.10.1991 - 1991р., №41, ст.546

69.

Зарецкий В.И.Территориальные аспекты охраны окружающей среды. - Львов: Вища школа, изд-во при Львовском. университете, 1985. - 128с.

70.

Израэль Ю.А.Экология и контроль состояния природной среды. М.: Гидрометеоиздат, 1984. 559с.

71.

Кабакова С.И.Градостроительная оценка территорий города. - М.: Стройиздат, 1973. - 153с.

72.

Кавтарадзе Д.Природа: от охраны - к заботе?//Знание-сила. -1990. -№3.-С.9-13.

73.

Казначеев П.В.Очерки теории и практики экологии человека. - М.: Наука, 1983. 230с.

74.

Капп В.К.Нарушение экологического равновесия и общественные издержки. Вызов экономической науке // Новые идеи в географии. М.: Прогресс, - 1977. Выпуск 3. С. 111 127.

75.

Картографические исследования природопользования: (Теория и практика работ) / РуденкоЛ.Г., ПархоменкоГ.О., МолочкоА.Н. и др.; Отв. ред. А.П.Золовский; АН Украины, Ин-т геофизики им.С.И.Субботина, Отд-ние географии. Киев: Наук. думка, 1991. 211с.

76.

Кибл Л.Городская и районная планировка: Пер. с англ. М.: Стройиздат, 1965. 152с.

77.

Киш Л.Представительность, рандомизация и контроль // Математика и социология: Пер. с англ. М.: Мир, 1977. - С. 201- 223.

78.

Коммонер Б.Экологические издержки экономического развития // Новые идеи в географии. М.: Прогресс, 1977. Выпуск 3. С. 219 266.

79.

Комплексна програма реалізації на національному рівні рішень, прийнятих на Всесвітньому самміті зі сталого розвитку, на 2003-2015роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 26квітня 2003р. №634 // Офіційний вісник України вiд 23.05.2003 - 2003р., №18, стор. 116, стаття 847.

80.

Климатический атлас Украинской ССР. Л.: Гидрометеоиздат, 1968. 232с.

81.

КлюшниченкоЕ.Е. Містобудівні основи формування житлового середовища (методологія техніко-єкономічного обґрунтування): Дис докт. техн. наук: 05.23.20. К., 1998. 327с.

82.

Комплексная районная планировка ЦНИИПгр-ва / Под ред. В.Н.Белоусова. - М.: Стройиздат, 1980. 248с.

83.

Конституція України від 28червня 1996року №254к / 96-ВР.

84.

82. КонторовичИ.Я., Ривкин А.Б.Рациональное использование территории городов. М.: Стройиздат, 1986. 171с.

85.

Концепція державної регіональної політики, затверджена Указом Президента України від 25травня 2001року №341/2001 // Офіційний вісник України вiд 15.06.2001 - 2001р., №22, стор. 20, стаття 983.

86.

Концепція сталого розвитку населених пунктів, затверджена Постановою Верховної Ради України від 24грудня 1999року №1359-XIV // Офіційний вісник України вiд 21.01.2000 - 2000р., №1, стор. 29, стаття 6.

87.

Концепция устойчивого развития: междисциплинарный подход // Правовые вопросы охраны окружающей среды. Экспресс-информация М.: ВИНИТИ, - 1993. - №19. С. 5-6.

88.

Концепция экологической безопасности РФ //Зелёный мир. -1993.-№10. -С.4-6.

89.

Кушнiренко М.М.Методи передпроектного аналiзу в мiстобудуваннi: Навч. посiбник. - К.: IЗМН, 1996. - 164с.

90.

КуцьС.В., Оситнянко А.П.Комплексный градостроительный анализ территории по комфортности проживания // Містобудування та територіальне планування. Вип. 2. - К.: КДТУБА, - 1998. - С. 48-55.

91.

Лаврик Г.И.Настоящее и будущее архитектурной науки // Сучасні проблемы архітектури та містобудування. Вып. 1. Под ред. Н.М.Демина. - К.: КДТУБА. - 1997. - С. 20-25.

92.

Лаврик Г.И.Методические проблемы исследования архитектурных систем: Дис док. арх.: 18.00.01. - К., 1979. - 235с.

93.

ЛаврикГ.И., Демин Н.М.Методологические основы районной планировки. - М.: Стройиздат, 1975. - 251с.

94.

ЛазареваИ.В., Маевская В.Г.Охрана территориальных ресурсов градостроительства / Под ред. И.Г.Иванова. К.: Будівельник, 1986. 127с.

95.

ЛаптєвА.А., ПриемовС.Н., РодичкинИ.Д., Шемшученко Ю.С.Охрана и оптимизация окружающей среды. К.: Либідь, 1990. 254с.

96.

Лебединская Г.А.Планировочная организация расселения с учетом эколого-градостроительных условий (на примере промышленных районов южной части Западной Сибири): Автореф. дис канд. арх.: 18.00.04. / ЦНИИП градостроительства. - М.,1988. -24с.

97.

Леонтьев Н.Л.Техника статистических вычислений. - М.: Лесная промышленность, 1966. - 249c.

98.

Линч К.Совершенная форма в градостроительстве: Пер. с англ. В.Л.Глазычева. - М.: Стройиздат, 1986. 264с.

99.

Литовка О.П.Региональные аспекты экологической экономики // Реґіональна політика України: наукові основи, методи, механізми. В трьох частинах. - Львів.: Ин-т регіон. досл. НАН України. - 1998. III частина. С. 4-9.

100.

Лопатина Е.Б.Антропогенные и природные факторы при оценке среды жизни населения//Ресурсы, среда, расселение.- М.: Наука. - 1974. - С. 181-188.

101.

МазурИ.И., Молдованов О.И.Введение в инженерную экологию. - М.: Наука, 1989. - 375с.

102.

МакухiнВ.Ф., Тузова Л.I.Концепцiя нормативної бази мiстобудування. - К.: НДПІ містобудування., 1995. 15с.

103.

Марков С.И.Социальная экология. Новосибирск: Наука, 1986. 174с.

104.

Методические рекомендации по составлению ТерКСОП области. Л.: ЛенНИИПградостроительства, 1989. - 120с.

105.

Методические рекомендации по экономической оценке природоохранных мероприятий в градостроительстве -Л.: ЛенНИИП градостр-ва, 1983. - 57с.

106.

Методологические проблемы оптимизации в науке / ВоронинВ.Т., РазумовскийО.С., СемёноваН.Н. и др. -Новосибирск: Наука СО,1991.-С.70-72.

107.

Мирзаев М.К.Планировочная организация региональных систем расселения в аридных районах (на примере Узбекской ССР): Автореф. дис канд. арх.: 18.00.04 / ЦНИИП градостроительства. М., 1988. 23с.