Еволюція художньої рецепції образу гетьмана Івана Мазепи в українській літературі ХVІІ – ХХ століть

brief description

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

Тарасова Олена Володимирівна

УДК:821.161.2 16/19”

Еволюція художньої рецепції образу
гетьмана Івана Мазепи в українській літературі ХVІІ ХХ століть

Спеціальність: 10.01.01 українська література
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Конончук Михайло Миколайович,
кандидат філологічних наук,
доцент

Київ - 2001

З М І С Т
В С Т У П ...3
Розділ 1. Гетьман Іван Мазепа як традиційний образ української і світової літератури ......12
Розділ 2. Образ гетьмана Мазепи в контексті української літератури ХVІІ ХVIII ст. . ..32
Розділ 3. Постать Івана Мазепи на історико-літературному тлі ХІХ ст. .. . 81
Роздiл 4. Акценти трактування iсторичного образу Івана Мазепи в сучасній українській літературі ....112
ВИСНОВКИ ..160
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.166
В С Т У П
Іван Степанович Мазепа підняв Україну з руїни, об’єднав під своєю владою 1704 р. Правобережжя з Лівобережжям, підніс гетьманську владу на найвищий щабель. Він найдовше після Богдана Хмельницького тримав булаву, недарма народ каже: Від Богдана до Івана не було гетьмана”. Українську козацьку державу визнавали в Європі, зображали її на картах (уперше це зробив Боплан), цікавились її культурою, історією.
Гетьман Мазепа був людиною високої освіти й культури, багато подорожував, володів кількома іноземними мовами. Сучасники визнавали його надзвичайний дар причаровувати до себе людей. Завдяки цій властивості йому часто вдавалося виходити неушкодженим із найнебезпечніших ситуацій. Талант мудрого дипломата допоміг йому до останнього вирішального моменту підтримувати дружні стосунки з Петром І, одночасно вести переговори зі Станіславом Лещинським і Карлом ХІІ, вирішуючи долю незалежності України.
Непересічний культурний діяч та меценат, Мазепа все життя опікувався освітою, культурою, будівництвом. За його гетьманування Києво-Могилянському колегіуму було надано статус академії, відкрито чимало шкіл, молодь вчилася за кордоном. Численні церкви та споруди, побудовані на кошти гетьмана або за його підтримки та ініціативи, набули загальних рис, які дали назву новому напряму мистецтва ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­ ­­­­­ козацькому, або мазепиному бароко.
Гетьманування Мазепи стало добою політичного, економічного та культурного відродження країни, його діяльність була спрямована на об’єднання українських земель. Завдяки гнучкій політиці він зміцнив свою владу й позиції в Україні й за кордоном.
Державний діяч європейського масштабу, талановитий політик, меценат, освічена особистість, людина трагічної долі й складного характеру таким увійшов гетьман Мазепа в історію та художню літературу.
Івана Мазепу і славили, і гонили”. Ще донедавна зрадник, проклятий, анафемований гетьман нині стає патріотом, борцем за національну незалежність. Існує потреба об’єктивного підходу до його постаті, щоб не допустити повторного перекошення історії у той чи інший бік. І.Мазепа був перш за все людиною, а вже потім політиком, дипломатом, гетьманом. Влучно про це сказав Гнат Хоткевич: Може, й не весь він чистий, як Христос, може, й не один гріх є на його душі, але все ж ім’я його серед борців, а не серед тих, хто за шмат гнилої ковбаси” продавав і рідний край, і народ, і його будучність, і свободу” [289; 116].
Звичайно, така неординарна особистість стала невичерпним джерелом натхнення для художників, музикантів, письменників різних часів і народів. До постаті гетьмана Мазепи зверталися митці різних національностей англійці й французи, німці й поляки, росіяни й українці, ще за його життя й до наших днів.
Літературна мазепіана перебуває у нерозривному зв’язку з історіографічною, яку О.Субтельний пропонує досліджувати, керуючись хронологічним принципом: 1) з кінця XVІІ ст. концепція Малоросії як частки Росії; 2) кінець XVІІІ ст. політика Мазепи з народницьких поглядів розглядалася як діяльність із захисту власницьких і старшинських інтересів, отже як зрадника народу; 3) кінець XІX ст. із зростанням національної свідомості постать Мазепи розглядається з позитивного боку, він стає кумиром націоналістів. XX ст. принесло нові методи наукових досліджень, серед яких Субтельний віддіє перевагу порівняльному й приходить до таких висновків: на початку XVІІІ ст. в Східній Європі відбувався активний процес конфронтації між національною елітою та іноземними сюзеренами 1700 р. представник лівонської шляхти Паткул завдякию короля Саксонії Августу й царю Росії Петру намагався усунути владу Швеції, 1702 р. за допомогою Швеції відбувається обрання Станіслава Лещинського королем Польщі, 1708 р. Мазепа за підтримки шведського короля зробив спробу позбутися влади російського царя, 1711 р. Д.Кантемир із Петром І намагався звільнити Молдавію від панування османського султана. В цих фактах Субтельний вбачає разючі подібності [271; 127].
Російська історіографія однозначно трактувала Мазепу як зрадника. До зміни оцінки гетьмана першими спричинилися представники народницького (Ф.Уманець, С.Томашівський) та державницького (О.Терлецький) напряму історіографії. Засудженням, негативними оцінками позначені й праці дожовтневої історіографії (М.Маркевич, А.Скальковський), проте з’являються спроби подивитися на Мазепу з різних боків (наприклад, Д.Бантиш-Каменський називає його здібною, талановитою людиною, але зрадником на вимогу тогочасної офіційної науки). Д.Яворницький порівнює Мазепу з Макіавеллі, а М.Аркас зводить чинники розриву з Росією до особистої образи. Прагнення до звільнення України побачили в діях Мазепи М.Драгоманов і М.Грушевський [докладніше див.: 79; 10-17]. Проте навіть М.Костомаров, незважаючи на негативне ставлення до особи Мазепи, визнавав його винятковість: Мазепа как историческая личность во многих отношениях представляет собой замечательный, выдающийся из ряда тип своего времени и того общества, в котором он воспитывался и действовал политически” [127; 19].
Комплексні історіографічні огляди літератури, присвяченої гетьманові Мазепі, являють собою праці Д.Дорошенка [79], О.Оглоблина [207], Т.Мацьківа [180]. Ґрунтовне дослідження постаті Мазепи в історіографії становить дисертація О.Ковалевської. У роботі проаналізовано французьку, польську, шведську історіографію, основні акценти зроблено на українській. О. Ковалевська виокремлює три традиції в оцінці життя й діяльності Мазепи негативна, позитивна, об’єктивна [119; 21]
Питання висвітлення образу Івана Мазепи у фольклорі та західноєвропейській літературі з’ясоване, а стосовно української літератури цього стверджувати не можна, тому темою нашої роботи обираємо саме еволюцію художньої рецепції образу гетьмана Мазепи в українській літературі ХVІІ ХХ ст.
Отже, актуальність даної теми дисертації полягає: по-перше, у недослідженості проблеми еволюції образу гетьмана Мазепи в українській літературі й потребі з’ясування співвідношення історичної та художньої правди; по-друге, у значущості постаті гетьмана Мазепи для історії українського народу (незважаючи на діаметрально протилежні й неоднозначні оцінки його діяльності); по-третє, у необхідності піднесення національної свідомості народу незалежної України, про свободу якої завжди дбав Іван Мазепа; по-четверте, у потребі переоцінки історичних творів про гетьмана Мазепу, а також необхідності впровадження в активний літературний обіг тих творів, які через ідеологічні причини не розглядалися.
Ступінь наукової розробки проблеми. До постаті Івана Мазепи звертались як історики, так і літератори, по-різному оцінюючи його діяльність. Історичну мазепіану вважаємо за можливе класифікувати таким чином:
дисертації (Коновалова М.М. Гетьман Мазепа у фольклористиці й літературі. Львів, 2001; Ковалевська О.О. Мазепа в історіографії ХVІІІ ХХ ст. Донецьк, 1997 );
монографії як вітчизняних, так і зарубіжних науковців, присвячені гетьманові Мазепі (Д.Бантиш-Каменський Життя Мазепи”, Ф.Уманець Гетьман Мазепа”, М.Костомаров Мазепа”, О.Оглоблин Гетьман Мазепа і його доба”, Т. Мацьків Гетьман Іван Мазепа в західноєвропейських джерелах (1687 1709)”);
історичні праці, гетьманування Мазепи у яких розглядається як складова історико-політичного процесу розвитку суспільства (М.Аркас Історія України-Руси”, О.Субтельний Україна”, Д.Яворницький Історія запорозьких козаків”, О.Апанович Гетьмани України і кошові отамани Запорозької Січі”, Історія України: нове бачення” та інші);
збірники, присвячені Мазепі (наприклад: Мазепа: Збірник (Праці Українського наукового інституту у Варшаві): У 2т. - Варшава, 1938; Мазепа: Збірник / Передм., упоряд. тексту й іл., комент. Ю.О. Іванченка. - К.,1993);
окремі дослідження, що розглядають певний період біографії Мазепи (наприклад, питання правомірності анафемування намагалися вирішити О.Купранець, О.Лотоцький, О.Вінтоняк; про смерть і поховання писали М.Возняк, Н.Молчановський, К.Резакевич, В.Різніченко і т.п.)
Незважаючи на значну кількість публікацій про гетьмана Мазепу, не маємо системного наукового дослідження функціонування його образу в українській літературі. Звідси випливає мета нашої роботи, яка спрямована на встановлення етапів еволюції художньої рецепції образу гетьмана Івана Мазепи на тлі історико-літературного процесу ХVІІ ХХ ст. в Україні. У дослідженні здійснена спроба переосмислення постаті гетьмана Мазепи в контексті українознавства. Поставлена мета передбачає розв’язання завдань:
віднайти та проаналізувати невідомі рукописи, присвячені Мазепі;
з’ясувати теоретичні питання, пов’язані з функціонуванням традиційного літературного образу в літературі;
виявити особливості трансформації історичної правди в художню;
визначити роль і місце домислу та вимислу в процесі осмислення письменниками історичного матеріалу;
виявити етапи еволюції образу Мазепи в українській та зарубіжній літературах ХVІІ - ХХ ст.;
вписати постать І.Мазепи в контекст історії України кінця ХVІІ початку ХVІІІ ст. ст.

Методологічну основу дослідження становлять праці вітчизняних та зарубіжних літературознавців, зокрема розробки теорії традиційного образу А.Волкова, А.Нямцу, О.Червінської, М.Шевчук; дослідження питання трасформації історичної правди в художню М.Ільницького, Б.Мельничука, В.Полтавчука; студії з історії та теорії літератури О.Білецького, Д.Донцова, С.Єфремова, М.Жулинського, Г.Клочека, М.Наєнка, А.Ткаченка, Д.Чижевського. Для з΄ясування біографії гетьмана Мазепи та суспільно-політичної ситуації, яка склалася в Україні у другій половині ХVІІ на початку ХVІІ ст., застосовуються праці істориків О.Апанович, М.Аркаса, О.Оглоблина, В.Смолія, О.Субтельного, Н.Яковенко.
Специфіка поставленої проблеми вимагає застосування синтетичного методу дослідження художнього масиву української та зарубіжної літератури про гетьмана І.Мазепу. У роботі використовуються методи історико-літературного та жанрово-стилістичного аналізу, а також елементи біографічного та порівняльний метод.
Об’єктом дослідження обираємо: історичні документи та джерела, монографії; художні тексти давньої літератури; української літератури ХІХ ст. як відомі, так і не друковані або вилучені з активного літературного процесу; архівні та рукописні матеріали; твори представників новітньої літератури.
Предметом дослідження є проблема еволюції художньої рецепції образу гетьмана Івана Мазепи в контексті української та світової літератури ХVІІ ХХ ст.
Новизна роботи полягає у тому, що постать гетьмана Івана Мазепи вперше розглядається як традиційний образ української й світової літератури. У роботі здійснено аналіз художньої мазепіани, виявлено етапи еволюції художньої рецепції образу Мазепи на тлі літературного процесу ХVІІ ХХст.
Зв’язок з науковими планами, програмами, темами. Дослідження виконано у рамках програми Центру українознавства науково-дослідної частини Київського національного університету імені Тараса Шевченка Дослідження проблем українознавства в системі сучасних загальносвітових тенденцій розвитку націотворчих концепцій”.
Практична значимість одержаних результатів. Основні положення роботи можуть бути використаними у подальшому осмисленні діяльності видатних історичних осіб; для викладання курсів історії української і світової літератур, спецкурсів та семінарів; студентами під час написання курсових і дипломних робіт.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідалися автором на щорічних звітних конференціях Інституту українознавства; на міжнародних наукових конференціях: Україна, українці, українознавство ХХ ст. у джерелах і документах” (2223 жовтня 1998 р., Київ), Україна, українці, українознавство на межі тисячоліть” (1415 жовтня 1999 р., Київ); Документалістика на зламі тисячоліть: проблеми теорії та історії” (2627 квітня 2001 р., Луганськ); наукових конференціях філологічного факультету Київського університету: Дискурс сучасної історичної романістики: поетика жанру” (19 листопада 1999 р., Київ), Перша наукова шевченківська конференція викладачів та студентів філологічного факультету” (9 березня 2000 р., Київ); всеукраїнських конференціях: науковій Поетика художнього твору” (1214 жовтня 2000 р., Запоріжжя); науково-практичній Українознавство в системі вищої освіти: стан і перспективи” (23 березня 2001 р., Київ); науково-теоретичній Українська література в контексті світової літератури” (2123 травня 2001 р., Одеса); лекції студентам-філологам у рамках спецкурсу наукового керівника.
Публікації. Результати дослідження опубліковані у 9 статтях:
Образ гетьмана Івана Мазепи в історичній драмі Людмили Старицької-Черняхівської // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. Вип. 5. К.: Твім інтер, 1998. С. 141147.
Іван Мазепа і Марія Кочубей: літературні версії // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. Вип. 6. К.: Твім інтер, 1999. С. 143149.
Образ гетьмана Мазепи в літературі (до проблеми історичної правди)// Україна, українці, українознавство ХХ ст. у джерелах і документах: Зб. Наук. праць: У 2-х ч. К.: НВЦ Наша культура і наука”, 1999. Ч. 2. С. 427433.
Інтерпретація образу гетьмана Мазепи в шкільному курсі української літератури // Укр. мова та література в школі. 1999. Листопад Число 42. С. 67.
Поетичне висвітлення образу гетьмана Івана Мазепи в українській літературі (на матеріалі упівської” поезії) // Українознавство в системі вищої освіти: Зб. наук. праць. К.: ВГІ НАОУ, 2001. С. 317325.
Гетьман Іван Мазепа в українській історичній романістиці кінця ХХ ст.: до питання художньої біографії // Документалістика на зламі тисячоліть: проблеми теорії та історії. Матеріали міжнародної наукової конференції. Луганськ: Знання, 2001. С. 111121.
Традиційне зображення історичного образу гетьмана Івана Мазепи в українській літературі // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. Вип. 8. Матеріали Всеукраїнської науково-теоретичної конференції Українська література в контексті світової літератури”. Одеса, 2001. С. 158168.
Поетика образу гетьмана Івана Мазепи в козацько-старшинських літописах // Вісник Запорізького державного університету. Філологічні науки: Зб. наук. праць. № 2. Запоріжжя, 2001. С. 126130.
Жінки у жітті Івана Мазепи: міф і реальність // Дніпро. 2001. № 9 10. С. 129133.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та бібліографії. Обсяг роботи 188 сторінок, із них 165 основного тексту, бібліографія складається з 312 позицій і подана на 23 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ
Трагічна й суперечлива постать Івана Степановича Мазепи-Колединського (20.03.163922.08.1709) привертала й привертає увагу істориків, письменників, художників й музикантів. Тернистий шлях від пажа при дворі польського короля до гетьмана Української козацької держави сприяв виокремленню провідних рис характеру наполегливості, сміливості, дипломатизму. Знання мов, опікування церквами й школами, ораторський хист, вміння причаровувати людей ці чесноти лишилися на другому плані, перекреслені одним кроком переходом на бік шведів. Помилка гетьмана була в тому, що він не шукав підтримки серед народу, вважав, що його вірні полковники поведуть за собою військо туди, куди він накаже. Проте цей рішучий, несподіваний крок вразив навіть козацьку верхівку. Занадто активно підтримував Мазепа всі 22 роки свого гетьманування політику Петра І.
Історичні події періоду Полтавської битви (таємні зносини зі Станіславом Лещинським та Карлом ХІІ, перехід на бік шведів, сама битва, відповідь Петра на зраду” українського гетьмана) та пригоди юнацтва ці два сюжети біографії Мазепи стали найбільш вживаними у красному письменстві.
Численну мазепіану, яка створюється упродовж 300 років й охоплює періодику, історіографію, художню літературу, музичні й малярські твори, неможливо осягнути повністю. Метою нашого дослідження не був аналіз усіх творів, присвячених Мазепі, більше уваги зверталося на маловідомі або нові твори, на такі, що позначені певними особливостями і дозволяють виділити загальну тенденцію або є етапними на шляху еволюції образу гетьмана Мазепи на історико-літературному тлі ХVІІІ ХХ ст.
Мазепіану, проаналізовану у даному дослідженні, вважаємо за можливе класифікувати таким чином:
кількісно становить 85 художніх творів;
за жанрами: вірш, панеґірик, поема, діалог, прохання, драма, трагедокомедія, літопис, псалом, містерія, оповідання, повість, роман;
за географією письменників: Україна, Росія, Німеччина, Бельгія, Франція, Англія, Швеція, Америка;
за оцінкою постаті гетьмана: негативні (зрадник”), позитивні (патріот).
Аналізуючи твори української літератури ХVІІХХ ст., присвячені гетьманов Мазепі, ми дійшли таких висновків.
Підходити до оцінки діяльності гетьмана Мазепи, як і будь-якої іншої історичної постаті, слід в контексті доби. Мазепу можна назвати зрадником Петра, тому що він порушив присягу на вірність царям, яку давав при отриманні булави; але його аж ніяк не можна вважати зрадником України, бо він діяв в інтересах держави, прагнув її незалежності. Розуміння свободи для країни часів Мазепи неприйнятне для сучасності пошук нового пана” (Швеції) замість старого (Москви). Проте за тих обставин, які склалися на кінець ХVІІ початок ХVІІІ ст., розрахунки гетьмана були вірні Швеція територіально розташована далеко від України і не зможе чинити такий тиск на народ, як сусідня Росія. Гіркий досвід підписання з Росією Коломацьких статей навчив гетьмана, і він уклав зі шведами угоду, де окремо обумовлені незалежне становище України й відмова шведського короля від титулу українського гетьмана й посягання на територію держави.
У західноєвропейській літературі виділяємо три напрями творення образу гетьмана Івана Мазепи: романтичний, ідеологічний, об’єктивно-історичний. Байрон започаткував романтичний, створивши образ юного закоханого пажа, покараного ображеним чоловіком. Мотив покарання на коні, описаний у мемуарах Яна Хризостома Пасека, опоетизував і популяризував Байрон, цей образ тією чи іншою мірою використали усі письменники, які писали про Мазепу. В одних творах цей мотив покарання є основою сюжету й характеристикою героя (Байрон, Гюго, Брехт), в інших тема варіюється й доповнюється художнім домислом (наприклад, у Ю.Словацького) або за основу береться ідея любовної пригоди, яка втілюється у фантастичних сюжетах (Д’Орвіле).
Український літературний процес ХVІІХІХ ст. розвивався своїм шляхом, створюючи відмінні від захіноєвропейських традиції й образи. За життя гетьмана Мазепи творилися численні панегірики, збірники на пошану, які славили як самого гетьмана, його рід й герб, так і його доброчинну діяльність на користь освіти й церкви. Полтавська битва стала для Мазепи як суспільно-політичної постаті, так і літературного героя Рубіконом. Письменники в угоду царському уряду почали змагання в кількості лайливих епітетів на адресу ще вчора оспівуваного ними ж гетьмана. Першим назвав Мазепу зрадником” Ст.Яворський, який виголосив промову перед обрядом анафемування у церкві. Творці давньої літератури, які нерідко були одночасно й громадськими діячами, керувалися суспільною ідеологією, висували на передній план повчальну функцію літератури. Крок до об’єктивності у трактуванні образу Мазепи було зроблено за часів козацького бароко. Автори козацько-старшинських літописів (найвідоміші з них Г.Грабянка, Самовидець, С.Величко) використовували документи тієї доби гетьманські універсали, народні перекази, власні спогади, літературні твори. Оцінки діяльності й особи Мазепи неоднозначні, зібрані з різних джерел, набувають повноти й різнобічності. Нова хвиля зацікавлення історичним минулим України була викликана національним відродженням ХІХ ст. Виникають нові жанри (історична поема, історичний роман), письменники, серед яких Т.Шевченко, С.Руданський, М.Старицький, намагаються висвітлити характер і політичну діяльність Мазепи об’єктивно й всебічно.
Тенденція об’єктивно-історичного підходу до створення образу гетьмана Мазепи розвивається й у ХХ ст. У моменти піднесення національної ідеї спостерігається попит на національного героя, яким і став для багатьох Іван Мазепа. Символом прагнення волі й незалежності був він для письменників-емігрантів, особливо, для колишніх вояків УПА (Л.Полтава, Ю.Липа, Яр Славутич), вони так само, як і Мазепа, зазнали поразки у здобутті незалежності для України.
Одним з перших до створення об’єктивно-психологічного образу Мазепи долучився Б.Лепкий, написавши трилогію Мазепа” з патріотичних позицій. Всебічне, багатопланове, об’єктивне висвітлення історичного образу стає у ХХ ст. провідною тенденцією. У такому ключі написані твори В.Сосюри, Г.Колісника, Ю.Хорунжого. Цілісність ліричного героя гетьмана Мазепи простежуємо у поемі В.Сосюри. Автор писав твір не один рік, пропустив події давнини крізь своє серце, провів паралелі із сучасністю. Майстерне переплетення історичної та художньої правди спостерігаємо у романі Г.Колісника. Трагедію особистості Мазепи вважає Ю.Хорунжий трагедією національною, доводячи цю думку в своєму історичному романі. Оригінальністю у трактуванні образу гетьмана Мазепи відзначаються псалом Р.Іваничука й драма В.Шевчука, які прагнули зазирнути у душу Мазепи, пропускають думки й мрії гетьмана через свою свідомість. Зовнішня архітектоніка образу Мазепи у творах української літератури ХХ століття різноманітна, іноді письменники вдаються до опосередкованого творення образу, крізь сприйняття інших героїв (наприклад, Р.Іваничук), але мазепіану цього періоду об’єднує психологізм, об’єктивізм, цілісність зображуваної історичної постаті.
Аналізуючи художню мазепіану, ми звернули увагу й на проблему співвідношення історичної та художньої правди. Розглянуті у дослідженні фaкти історії тa їх втілення в літерaтурі дали змогу простежити певну зaгaльну тенденцію.
Реaльні фaкти про життя і діяльність гетьмaнa Івaнa Степaновичa Мaзепи, відомі з документів, свідчень сучaсників, листувaння, тaк сaмо реaльно викладаються письменниками. Митці дозволяють собі лише додaвaти дeякі детaлі, другорядних персонaжів, яких підкaзує творчa уявa і які є необхідними для створення тлa зобрaжувaних подій. Нaтомість різні легенди, міфи, нaродні перекaзи, ідеологічні шaблони у сприйнятті обрaзу гетьмaнa Мaзепи розкривють широкі обрії для митців, обрoстaють новими подробицями, які нерідко подорожують з одного твору до іншого. Щодо зобрaження документaльно не підтверджених подій з життя гетьмaнa, то тут прaвду історичну мaйже повністю зaступaє прaвдa художня.
Достовірно відтворюються у художніх творaх події остaнніх років гетьмaнувaння Мaзепи, стосунки зі шведським королем, Полтaвськa битвa, зaходи Петрa І пiсля перемоги нaд шведсько-укрaїнською aрмією.
Мaло достовірної інформaції мaємо про тaк звaне донжуанство” Мaзепи, aле ромaнтичнa трaдиція, зaпочaтковaнa Бaйроном, нaстільки міцно вкоренилaся в літературі, що кожен письменник ввaжaє просто зa необхідне додaти свою версію.
Нaйбільше нaближені однa до одної історичнa тa художня прaвдa в історичній ромaністиці ХХ ст. (твори Б.Лепкого, Ю.Хорунжого, Л.Полтaви, Г.Колісникa). Дотримуються реaльного перебігу подій і творці ліричного обрaзу гетьмaнa-пaтріотa (С.Рудaнський, В.Сосюрa, A.Королів).
Образ гетьмана Івана Мазепи пройшов складну еволюцію на тлі історико-літературного процесу ХVІІІ ХХ ст. від позитивного за часів гетьманування (вихваляння за доброчинну й меценатську діяльність) через негативне після Полтавської битви (як зрадник” Петра І й України) до героя у періоди піднесення національної свідомості у ХІХ на початку ХХ ст. і, врешті-решт, до об’єктивно-історичного, об’єктивно-психологічного образу людини й історичного діяча у ХХ ст.
Навіть позитивні характеристики Мазепи в західноєвропейській і в українській літературах різняться. Європейська література зображувала постать гетьмана Мазепи ідеалізовано, відповідно до романтичних канонів вродливий, палкий коханець, герой, що перемагає усі труднощі, прагне вперед до будь-якої мети, вічний неспокій духу” рухає його вчинками. В українській літературі Мазепа романтично налаштований патріот, котрий виборює конкретно окреслену мету незалежність для своєї країни.
Літературний образ гетьмана Мазепи найчастіше творився залежно від пануючої у суспільстві ідеології. Кінець ХVІІ початок ХVІІІ ст. характеризується сприйняттям України як частки Росії, отже, Мазепу славили, коли він виконував накази царя й засуджували за зраду” Петра й намагання створити незалежну державу. Наприкінці ХVІІІ ст. діяльність Мазепи з народницьких поглядів розглядалася як така, що відстоює права козацької верхівки, отже гетьман був зрадником” народу. Як позитивну історичну постать гетьмана почали розглядати з кінця ХІХ ст., з часу піднесення національної свідомості. Ця тенденція продовжує діяти й у ХХ ст., гетьман Мазепа стає національним героєм, що постраждав у боротьбі за волю й незалежність.
Незважаючи на складність й багатогранність характеру гетьмана найчастіше використовувались два моменти його біографії любовна пригода в юнацькі роки й покарання на коні (спопуляризована Байроном) та перехід на бік Карла ХІІ.
У вирішенні питання співвідношення правди історичної та художньої у творах про Мазепу переважає перша, коли щодо описуваних письменниками фактів існує достатньо джерел та матеріалів; відсутність інформації про певні події життя й діяльності гетьмана митці замінюють художнім вимислом і домислом, фантазіями за мотивами біографії історичної постаті.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Антонович Д. Триста років українського театру (16191919). Прага: Український громадський видавничий фонд, 1925. 273 с.
2. Антофійчук В.І., НямцуА.Є. Проблеми поетики традиційних сюжетів та образів у літературі. Чернівці: Рута, 1997. 200 с.
3. Апанович О.М. Гетьмани України і кошові отамани Запорозької Січі. К.: Либідь, 1993. 288 с.
4. Апанович О. Гетьман Мазепа будівничий української культури // Слово і час. 1995. № 3. С. 8589.
5. Аполонова лютня: поети ХVІІ ХVІІІ ст. / За ред. В.Крекотня. К.: Молодь, 1982. 320 с.
6. Аркас М. Історія України-Русі / Переднє слово П.М.Гвоздецького. 3-є вид., факс. К.: Вища школа, 1993. - 414 с.
7. Арустамян Ж. Мазепинська срібна шата // Українська культура. 1998. № 4-5. С. 24 25.
8. Базилевський В. Тінь Мазепи: Поема // Літературна Україна. 13 березня. 1997. С .4.
9. Базилевський В. Холодний душ історії // Дніпро. - 1996.-№1-2. - С.66-100.
10. Базилевський В. Шевченко // Дніпро. 1991. № 7. С.140150.
11. Бантыш- Каменский Д. Источники Малороссийской истории. Ч. 1 (1649-1687). М.: Университетская типография, 1858. 335 с.
12. Бантыш-Каменский Д.Н. История Малой России от водворения славян в сей стране до уничтожения гетьманства. К.: Час, 1993. 656 с.
13. Байрон Д.Г. Мазепа: Поема / Пер. з англ. О.Веретниченка. Детройт, 1959. 43 с.
14. Барабаш Ю. Іван Мазепа ще одна літературна версія // Київ. 1988. - №12. С. 120149.
15. Барвинський В. Слідами гетьмана Мазепи // Записки наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка. Львів, 1922. Т.СХХІХ. С. 107140.
16. Бєляєва Л. Мазепою цікавились західноєвропейські митці // Запорозька Січ. 1997. 11 жовтня. С. 4.
17. Бернштейн И. Новая жизнь вековых образов // Вопросы литературы. 1985. № 7. С. 8692.
18. Біднов В. Церковна анатема на гетьмана Івана Мазепу // Мазепа: Збірник: В 2 т. Варшава, 1939. Т. 2. С. 38 56.
19. Билецкий О.И. Вымысел и домысел в художественной литературе, преимущественно русской (тезисы) // Білецький О.І. Зібрання праць у 5 т. Т.3: Українська радянська література. Теорія літератури. К.: Наук. думка, 1966. 607 с.
20. Бородулин А. Одиссея гетьмана, или Три версии одного преступления// Техника молодежи.- 1995. - № 3. - С. 42 - 43.
21. Борщак І., Мартель Р. Іван Мазепа // Історичні постаті України: Історичні нариси: Зб. / Упоряд. та авт. вст. ст. О.В.Болдирєв. - Одеса: Маяк, 1993. - 384 с.
22. Борщак І. Мазепа. Орлик. Войнаровський: Історичні есе. Львів: Червона калина, 1991. 255 с.
23. Борщак І. Невідомий французький роман 18 століття про Мазепу // Нова громада. 1924. - № 1. С.55-61.
24. Брайчевський М. Іван Мазепа: правда і вигадки // Україна. 1996. № 6. С. 1011.
25. Брехт Б. Балада про Мазепу / Пер. Л.Череватенка // Всесвіт. 1998. № 8. С. 85.
26. Будзиновський В. Гетьман Мазепа. - Джерсі Сіті,Нью Йорк, 1916. 60 с.
27. Булгарин Ф.В. Мазепа: Исторический роман // Булгарин Ф.В. Сочинения. М.: Современник, 1990. 704 с.
28. Бурляй Ю. Червіньковий орфей // Вітчизна. 1995. № 78. С. 131137.
29. Вальнюк Б. Історична повість Богдана Лепкого Мотря”: Хронотопічна структура твору // Дивослово. 1998. № 1. С.5.
30. Василенко П. Не словами, а буйністю крові // Київ. 2000. № 910. С.109 114.
31. Величко С.В. Літопис: В 2 т. К.: Дніпро, 1991. Т. 2. 640 с.
32. Вервес Г.Д. Польська література і Україна: Літературно- критичні нариси. К.: Рад.письменник, 1985. 381 с.
33. Вергун І. Гетьман Мазепа у французькому мистецтві, літературі, енциклопедіях, історіографії // Визвольний шлях. 1987. Кн.12. С. 1376-1384 (Ч.1); 1988. Кн. 1. С. 68-86 (Ч.2); 1988. Кн.2. С. 210-225 (Ч.3).
34. Веселовский А.Н. Историческая поэтика. М.: Высшая школа, 1989. 406 с.
35. Веселовський Я.Батуринські руїни // Неділя. 1912. Ч. 46. С. 56.
36. Вишневий Г. Мазепа: Поема // Україна. 1991. № 2. С. 2930.
37. Вишневський Л. Мазепа: історія життя і зради // Дніпро. 1985. № 9. С. 3437.
38. Вінтоняк О. Анафема на гетьмана Мазепу // Дніпро. 1990. № 8. С. 110 112.
39. Возняк М. Бендерська комісія по смерті Мазепи // Праці українського наукового інституту. Том ХІХVІІ. Серія історична, книга 5. Мазепа: Збірник: В 2 т. Варшава, 1938. Т. 1. С. 107 133.
40. Возняк М. Документ меценатської діяльності І.Мазепи, знайдений в бібліотеці Оссоленіуму // Пам’ятки України. 1991. № 6. С. 2021.
41. Волгин В. Вольтер-историк // Исторический журнал. 1945. Кн.4. С.64-71.
42. Волинський К. Роман про гетьмана Мазепу в історико-літературному інтер’єрі // Літературна Україна. 1997. 27 листопада. С.3.
43. Волков А. І.Мазепа традиційний образ літератур європейського регіону // Слов’янські літератури: ХІ міжнародний з’їзд славістів: Доповіді. К.: Наук.думка, 1993. 272 с.
44. Вольтер. История Карла ХІІ / Пер. с фр. Н.Кранихфельд. СПб, Б.г. 123 с.
45. Вопль Мазепи // Киевская старина. Т.Х. 1884. Декабрь. С. 658672.
46. Воробкевич С. Кочубей і Мaзепa: Історичнa дрaмa в 5 діях. Відділ рукописів Ін-ту літерaтури ім.Т.Г.Шевченкa НAН Укрaїни. Фонд № 123, од.зб. 43. - 30 с.
47. Гальченко С. До історії народження поеми (Сосюра В. Мазепа”) // Дивослово. 1998. - № 1. С. 5460.
48. Геник-Березовська З. Невідоме лібрето О.Олеся // Слово і час. 2000. № 1. С. 5154.
49. Гетьман Мазепа в історії й літературі та для сучасності: Характерник. 2 вид. - Львів: Накладом тов. Просвіта” у Львові, 1924. 20 с.
50. Гетьман Мазепа: Историческая монография М.Уманца. СПб., 1897. - 455 с.
51. Гетьман Мазепа та його доба (до 285-річчя від дня смерті): Тези доповідей наукової конференції. - К.: Просвіта, 1995. - 47 с.
52. Гетьманъ Мазепа въ роли великорусскаго помъщика М.Плохинскаго. - Харьковъ: Типографія К.Счасни, 1892.- 31 с.
53. Гетьмани України. І.С.Мазепа // Київська старовина. 1993. № 5. С. 9091.
54. Гетьмaн Івaн Мaзепa. Писaння. К., 1992. 22 с.
55. Гине українська старовина // Неділя. 1912. Ч. 5. С. 8.
56. Гноєва Н. Гетьман Мазепа в українській і світових літературах // Літературознавство. К.: Обереги, 1996. С. 97.
57. Гоголь М. Роздуми Мазепи // Шлях перемоги. 1999. Ч. 3233. С. 7.
58. Горак Р. Крик Івана Мазепи // Дзвін. 1991. № 2. С. 100107.
59. Горленко В. Французский этюд о Мазепе // Киевская старина. 1884. - № 12. С.703704.
60. Гординський Я. «Володимир» Феофана Прокоповича // Записки наукового товариства ім. Т.Г.Шевченка.- Львів, 1920. Т. 130. С. 1971; Т. 131. С. 65122; Т. 132. С. 8134.
61. Господин А. Його зоря славна вождя знаменує // Пам’ятки України. 1991. - № 6. С. 3133.
62. Господин А. Битва, яку програв Пушкін // Пам’ятки України. 1991. - № 6. С. 4045.
63. Гречанюк Ю.А., Нямцу А.Є. Проблеми історизму і традиції в літературі ХІХ ХХ ст. Чернівці: Рута, 1997. 124 с.
64. Грiнченко Б. Пророк вiдродження незалежностi України // Народна творчiсть та етнографiя. 1997. № 23. С.62
65. Гудзий Н.К. Литература Киевской Руси и украинско-русское литературное единение ХVІІ - ХVІІІ вв. / АН УССР. Ин-т лит. им. Т.Г.Шевченко. Отв. ред. А.В.Мишанич. К.: Наук.думка, 1989. С.282.
66. Гущак І.В. Мазепа: Поема. Львів: Кобзар, 1994. 54 с.
67. Гюго В. Мазепа / Пер. М.Рудницького // Борщак І., Мартель Р. Іван Мазепа: Життя і пориви великого гетьмана : Пер з фр./ Упоряд. Л.Ю.Копань. К.: Рад. письменник; журн. Київ”, 1991. 316 с.
68. Давня ураїнська література: Підручник / М.С. Грицай, В.Л.Микитась, Ф.Я.Шолом: За ред. М.С. Грицая. 2-е вид., перероб. і доп. К.: Вища школа, 1989. 414 с.
69. Данильченко І.Є. Трансформація історичної правди в художню у творах української художньої біографії. Дис. канд. філол. наук: 10.01.06. Рівне, 1997. 191 с.
70. Дашкевич Н.П. Полтава” Пушкина. К., 1908. 15 с.
71. Две поэмы в стихах о двух малороссийских гетьманах. Поэма первая. Последние предсмертные часы угасшей памяти клятвопреступного изменника Богу, Отечеству и царю И.С.Мазепы. Переяслав, 1886. 45 с.
72. Демківський Б. Новий пам’ятник Івану Мазепі на його батьківщині // Нар.творчість та етнографія. 1996. № 56. С. 91.
73. Де ж могила Івана Мазепи? // Рідна школа . - 1993. - № 11-12. - С.16.
74. Дерево пам’яті: Книга українського історичного оповідання: У 4 кн. / Упоряд. Ю.Хорунжого, В.Шевчука. Кн. 1. К.: Веселка, 1990 562 с.
75. Дзира Я. Заповіт Миколи Гоголя: Проголосити незалежність” України // Шлях перемоги. 1999. Ч. 3233. 18 серпня. С. 7.
76. Дзюба I. Довiку насущний // Дивослово. 1996. №3. С.9.
77. Донцов Д. Гетьман Мазепа в західноєвропейській літературі // Слово і час. 1994. № 45. С.7985.
78. Донцов Д. Мазепа й мазепинство. Черкаси-Київ: Вид-во Сіяч”, 1918. 33 с.
79. Дорошенко Д. Мазепа в історичній літературі і в житті // Мазепа: Збірник: В 2 т. Т. 1. Варшава, 1938. С. 3 33.
80. Дорошкевич В. Мазепа і Кравчук // Нова політика. 1996. - № 5. С.49-53; № 6. С. 42.
81. Драгоманов М.П. Шевченко, українофіли і соціалізм // Вибране. К.: Либідь, 1991. 688 с.
82. Драгоманов М. Політичні пісні українського народу. Ч. 1. Розд. 2. Женева, 1885. 146 с.
83. Єнсен А. Мазепа : Історичні картини / Переклад із шведської Н.Іванчук. - К.: Укр. письменник, 1992. - 205 с.
84. Єфремов С. Історія українського письменства. К.: Феміна”, 1995. 688 с.
85. Енциклопедія українознавства: В 11 т. Перевидання в Україні. К.: Глобус, 1996. Т. 3. С. 891.
86. Ефименко П. Упыри (Из истории народных верований) // Киевская старина. 1883. Т. 6. С. 371т379.
87. Живиця: Хрестоматія української літератури ХХ ст.: У 2 кн. К.: Твім інтер, 1998. Кн. 1. 718 с.
88. Жизнь Мазепы. Сочинения Бантыша-Каменского. М.: В типогр. Августа Семена при Императорской Медико-хирургической Академии, 1834. 92 с.
89. Жіночі студії в Україні: Жінка в історії та сьогодні: Монографія / За загальн. ред. Л.О.Смоляр. Одеса: Астропринт, 1999. 440 с.
90. Жирмунский В.М. Сравнительное литературоведение. Восток и Запад. Л.: Наука, 1979. 492 с.
91. Жулинський М. Богдан Лепкий (1872-1941) // Із забуття в безсмертя. К.: Дніпро, 1990. С. 8185.
92. Жулинський М. Козаччина як об’єкт художнього зображення та формування національної самосвідомості // Вісник міжнародної асоціації україністів. К.: Наукова думка, 1991. № 3. 70 с.
93. Забужко О. Кімната сто один: в пошуках утрачених дверей // Забужко О. Хроніки від Фортінбраса. К.: Факт, 1999. 340 с.
94. З епістолярної спадщини гетьмана Івана Мазепи / В.В.Станіславський (упоряд.); НАН УКраїни, Інститут України. К., 1996. 194 с.
95. Иванъ Мазепа, гетьманъ малороссійскій. Историческій разсказъ въ двухъ частяхъ. М.: Типогр. В.Я.Барбей, 1888. 71 с.
96. Иван Мазепа, гетман Малороссии: Исторический роман в 2 ч. Изд.4. Ч. 12. М., 1854.
97. Ивонина Л. Французская историография конца ХІХ начала ХХ вв. о Мазепе // Проблеми історіографії та джерелознавства історії запорізького козацтва: Зб. статей. Запоріжжя: Вид-во Запорізького державного університету, 1993. 11 с.
98. История всемирной литературы: В 9 т. Т .6. М.: Наука, 1989. 880 с.
99. История польской литературы: В 2 т. Т. 1. - М.: Наука, 1968. 615 с.
100. Исторія Карла ХІІ, короля Шведскаго. Творение господина Волтера / Пер. с фр. М.: Бекетов, 1804.
101. Источники Малороссійской исторіи, собранные Д.И.Бантышемъ-Каменскимъ и изданные О.Бодянскимъ. - М.: В универс. типографии, 1858. Ч. 2 (16911722). 335 с.
102. Іван Мазепа і Москва: Історичні розвідки і статті / Упоряд., передм. М.Слабошпицький. К.: Рада, 1994. 174 с.
103. Iвакiн Ю.О. Коментар до Кобзаря” Шевченка. - К.: Наук. думка, 1968. - С. 20
104. Іваничук Р.Орда: Псалом. Львів: Просвіта, 1992. 199 с.
105. Ільницький М.М. Людина в історії (Сучасний український історичний роман). К.: Дніпро. 1989. 356 с.
106. Ільницький М. М’якість колориту, ніжність почуття // Лепкий Б. Вибране. Львів: Світ, 1990. 184 с.
107. Історія Русів / Пер. І.Драча; вступ. ст. В.Шевчука. К.: Рад. письм., 1991. 318 с.
108. Історія України: нове бачення: У 2 т. / О.І. Гуржій, Я.Д.Ісаєвич, М.Ф.Котляр та ін.; Під ред. В.А.Смолія. - К.: Україна, 1995. - 350 с.
109. Історія України в особах: ІХ - ХVІІІ ст. / В.Замлинський, І.Войцехівська, В.Галаган та ін. - К.; Україна, 1993. - 396 с.
110. Історія української літератури ХХ ст.: Підручник: У 2 кн. / Під ред. В.Г.Дончика. Кн.1. К.: Либідь, 1998. 462 с.
111. Каллаш В. Палий и Мазепа в народной поэзии. М., 1889. 44 с.
112. Каллаш В. Панегірик Кочубеям (1-й пол. ХVІІІ в.) // Киевскай старина. 1887. Т.8. № 6. С.495-509.
113. Каманин И. Мазепа и его Прекрасная Елена”: Оттиск из ноябрьской книжки Киевской старины” за 1886 г. 14 с.
114. Камінчук А. Пісок: Ессе // Київ. 1996. - № 7 8. - С.137 146.
115. Кaсиненко Ю. Мaзепa: Дрaмa. Відділ рукописів Ін-ту літерaтури ім.Т.Г.Шевченкa НAН Укрaїни. Фонд №79, од. зб. 9. 47 с.
116. Кирилюк В. Тії слави козацької повік не забудем!” (вшанування Івана Мазепи в Батурині) // Літературна Україна. 1999. 4 листопада. С.3.
117. Киричок П. Романтичний образ гетьмана-патріота (Руданський С. Мазепа, гетьман український”) // Слово і час. 1993. - № 8. С.36-40.
118. Клочек Г.Д. У світлі вічних критеріїв (Про систему критеріїв оцінки літературного твору). К.: Дніпро, 1989. 221 с.
119. Ковалевська О.О. І.С.Мазепа в історіографії ХVІІІ ХХ ст.: Дис. ... канд. істор. наук. Донецьк, 1997. 185 с.
120. Козуля О. Жінки в історії України. К.: Укр. центр духовної культури, 1993. 255 с.
121. Колісник Г. Мазепа-гетьман: Роман // Дніпро. 1990. - № 1.- С. 2&nda