ЕВОЛЮЦІЯ СУДОВОЇ СИСТЕМИ І СУДОЧИНСТВА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО

brief description

ЗМІСТ

Стор.
Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
Розділ І. Історіографія і джерела . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
1.1. До історії вивчення судоустрою і судочинства на українських
землях Великого князівства Литовського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
1.2. Джерельна база дослідження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28
Висновки до розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34
Розділ ІІ. Розвиток системи державних судів на українських землях
Великого князівства Литовського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36
2.1. Загальний огляд історії судоустрою українських земель
Великого князівства Литовського і класифікація видів судів . . . . . . . . . . . . . . . . 36
2.2. Система державних судів до судової реформи
1564–1566 рр. ..................................................……………………………….........….41
2.2.1. Центральний суд………………………………………………………………..43
2.2.2. Регіональні суди…………………………………………………………….…..56
2.3. Система державних судів у пореформений період і формування судової
влади на українських землях……………………………………………...….……….65
2.3.1. Судова реформа 1564–1566 рр. ………………………………………………..65
2.3.2. Земські суди……………………………….…………………………………….66
2.3.3. Гродські суди………………………………….………………………………...73
2.3.4. Підкоморські суди………………………………….…………………………...81
Висновки до розділу ..………………………………………..………………………..88
Розділ ІІІ. Недержавні суди на українських землях Великого
князівства Литовського: місце і роль у судовій системі…….……...…………...90
3.1. Копні суди як споконвічний інститут руського
звичаєвого права………………………………………………………….……………90
3.2. Доменіальні суди…………………………………………….……….………….100
3.3. Церковні суди ………………………………………………........................…...107
3.4. Третейські і полюбовні суди ……………..............…………………….………114
3.5. Суди в українських містах з магдебурзьким правом……………….…….…...120
3.6. Суди для інородців.....................…………………………….……………..……129
Висновки до розділу ....…………………………………………………….………...133
Розділ IV. Судовий процес на українських землях Великого
князівства Литовського………………………………………...………………….136
4.1. Учасники судового процесу………….....................……………………...…….137
4.2. Етапи судового процесу…………………………………………………….…..148
4.3. Система судових доказів………………………………………………………..160
4.4. Винесення судового рішення і забезпечення
його виконання.................................................................……………………………172
Висновки до розділу ....……………………….....…………………………………...175
Висновки……………………………………………………………………...….…..176
Список використаних джерел……………………………………………….…….181

ВСТУП

Актуальність теми. Дванадцятирічне існування незалежної Української держави відзначене бурхливим процесом наукового дослідження історії національного державного та правового життя. Інтерес до історії національного права викликаний прагненням ліквідувати “білі плями”, чиє виникнення й існування певною мірою було пов’язане з тривалими попередніми заборонами ідеологічного характеру щодо дослідження українського права; іншим чинником, що зумовив інтерес до правового минулого, стало усвідомлення необхідності відтворити об’єктивну, неупереджену картину генези та еволюції національної правової системи для визначення потенційних можливостей її подальшого розвитку.
У цьому зв’язку аналіз судової системи та судового процесу на українських землях Великого князівства Литовського видається корисним і актуальним у декількох аспектах. Вважаємо, що важливим чинником необхідності звертання до історії української правової системи литовського періоду є той факт, що період другої пол. XIV – першої пол. XVI ст. був визначальним для формування українського права як європейського за змістом і спрямованістю. Актуальність цього дослідження також вбачаємо в тому, що протягом останніх десятиліть відбулося накопичення значних за обсягом і принципових за значенням теоретичних набутків як у правознавчих, так і в суміжних науках (історичних, суспільствознавчих). Крім того, відмова від ідеологічних обмежень дала змогу оцінювати історичні процеси не тільки з марксистських позицій, а з урахуванням можливостей інших підходів. Це вимагає теоретичного переосмислення фактів і явищ доби, яка розглядається, на основі сучасних теоретичних та методологічних досягнень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведене у відповідності з Цільовою комплексною програмою НАН України “Актуальні проблеми історії українського національного державотворення”. Дисертація безпосередньо пов’язана з програмою наукових досліджень, які виконуються Одеською національною юридичною академією відповідно до теми “Правові проблеми становлення і розвитку сучасної Української держави” (державний реєстраційний номер 0101U001195). Тема дисертації є складовою частиною наукових досліджень кафедри історії держави і права Одеської національної юридичної академії на 2001 – 2005 рр. – “Традиції і новації в правовому розвитку: історичний аспект”.
Мета і задачі дослідження. Метою цього дослідження є відтворення повної картини судової системи українських земель у складі Великого князівства Литовського, з’ясування її місця та ролі у правовій системі Литовсько-Руської держави.
Відповідно до цього в дисертації поставлені такі задачі:
- виявити зв'язок еволюції судової системи з еволюцією державного і суспільного життя Великого князівства Литовського;
- систематизувати і скласифікувати види судів; обгрунтувати запропоновану класифікацію;
- реконструювати кожен з видів судів, уточнити їхню генезу, склад, компетенцію, функціонування, роль і місце в судовій системі;
- зробити висновки щодо характеру судової системи на різних етапах її розвитку;
- відтворити картину судового процесу в українських судах, зокрема на основі вивчення судових актів визначити і проаналізувати склад кожного з видів судів, уточнити етапи судового процесу, систематизувати судові докази;
- проаналізувати специфічні риси судового процесу в різних видах судів;
- встановити основні напрямки та характер еволюції судового процесу;
- визначити співвідношення споконвічного та запозиченого в судовій системі та судовому процесі Великого князівства Литовського.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які склалися на українських землях у досліджувану добу.
Предметом дослідження є генеза, устрій і функціонування, а також процес розвитку судової системи і судового процесу на українських землях у складі Великого князівства Литовського
Хронологічні межі дослідження охоплюють період з другої пол. XIV ст. до кінця 80-х рр. XVІ ст., тобто з часу входження українських земель до складу Великого князівства Литовського до впровадження ІІІ Статуту Великого князівства Литовського (1588 р.).
Територіально дослідження окреслюється межами земель Волинської, Київської і східної частини Поділля, які у складі Великого князівства Литовського згодом утворили Волинське, Київське і Брацлавське воєводства і чия правова система і після входження до Корони Польської по Люблінській унії 1569 р. базувалася на Статуті Великого князівства Литовського 1566 року.
Методи дослідження. При написанні дисертаційної роботи використано традиційні методи історико-правового дослідження. Для реконструювання загальної картини генези суду і судочинства, для упорядкування фактів і явищ досліджуваної доби було використано предметно-хронологічний метод; за допомогою формально-логічного методу було узагальнено зібраний фактичний матеріал та зроблено висновки щодо особливостей функціонування того чи іншого виду суду; системно-функціональний і системно-структурний методи використовувалися при встановленні і простеженні структурних зв’язків між явищами та фактами, які мали місце у функціонуванні судів, а також допомогли реконструювати судову систему як цілісність; історико-порівняльний метод застосовувався при виявленні співвідношення споконвічного і запозиченого в українській судовій системі; встановленню органічних зв’язків між суспільно-державними процесами Великого князівства Литовського і еволюцією його правової системи, зокрема суду і судочинства, сприяв соціологічний метод; статистичний метод і метод кількісного та якісного аналізу використовувалися при аналізові та обробці матеріалів судових актів.
Теоретичною основою дисертації стали фундаментальні положення, сформульовані в працях теоретиків права, істориків, політологів, соціологів. Вказані положення стосуються концепцій типології цивілізацій, моделей розвитку суспільства, принципів структурної організації органів державної влади, умов і можливостей суспільних і правових взаємовпливів тощо.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є комплексним монографічним дослідженням історії суду і судочинства на українських землях Великого князівства Литовського, в якому з нових позицій розглянуті структура судоустрою і судочинства, їхня генеза, функціонування, системні зв’язки.
В ході дослідження були отримані результати, які конкретизуються у таких основних положеннях:
запропонована нова класифікація судів, які існували у Великому князівстві Литовському, за ступенем участі в їхній роботі державної влади і за принципами підсудності;
встановлено, що в Литовсько-Руській державі склалася єдина судова система державних і недержавних судів;
визначені і проаналізовані спільні риси державних і недержавних судів, які склалися ще до проведення судової реформи 1564 – 1566 рр.;
з нових позицій розглянуто роль судової реформи 1564 – 1566 рр., яка сприяла чіткій диференціації державних і недержавних судів і розпочала процес формування судової влади на українських землях;
обґрунтовується твердження щодо того, що запозичена з Польщі модель місцевого пореформеного державного судоустрою вкорінилася на українському ґрунті лише формально; практична діяльність вказаних видів судів відбувалася в основному в руслі національних правових традицій;
обстоюється думка про те, що свій внесок у формування судової влади зробили і недержавні суди: на відміну від державних, зміни в них відбувалися “знизу”, що сприяло вкоріненню в суспільстві поваги до права;
доводиться, що притаманний феодальному праву приватноправовий погляд на злочин починає поступатися місцем публічноправовому, що у свою чергу сприяло вкоріненню судової влади і було передумовою роз’єднання цивільного і кримінального процесів.
Практичне значення одержаних результатів визначається у:
- науково-дослідницькій сфері – можливістю їхнього використання при подальшому вивченні проблем історії українського судоустрою і судочинства; положення і висновки дисертаційного дослідження дають змогу заповнити прогалини в історико-правовому знанні про процеси судотворення на терені України, зокрема, реконструювати судову систему Великого князівства Литовського і картину судового процесу на українських землях, визначити характер і основні напрямки еволюції судової системи і судового процесу;
- навчальному процесі – для викладання навчального курсу “Історія держави і права України”, розробки спецкурсів, написання підручників та навчальних посібників з історії держави і права України та загальної історії держави і права.
Особистий внесок здобувача. У співавторстві з П. Музиченком були написані дві статті. У статті „Елементи звичаєвого права в судовому процесі XIV– XVI століть на українських землях” особисто здобувачем підібраний і систематизований матеріал, який стосується судового процесу XVI ст. У статті „Земський суд на українських землях Великого князівства Литовського” особисто здобувачем проаналізовані причини судової реформи 1564 – 1566 рр., визначені склад і повноваження земських судів, підібрані приклади судових справ.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження були використані при написанні навчального посібника “Історія держави і права України” (у співавторстві з В. Шкварцем і М. Шитюком) [196], монографії “Суд і судочинство на українських землях в XIV–XVI століттях” (у співавторстві з П. Музиченком, Н. Долматовою, М. Крумаленком та Н. Єфремовою) [134], у наукових публікаціях [78 – 85; 137; 138], у лекціях з історії держави і права України в Миколаївському комплексі Одеської національної юридичної академії; результати дослідження знайшли також відображення у доповідях на міжнародних, всеукраїнських та регіональних наукових конференціях: в Одеській національній юридичній академії (1998, 2002, 2003, 2004), у Миколаївському навчально-науковому центрі Одеського національного університету (1999, 2000, 2001, 2002), у Запорізькому інституті державного та муніципального управління (2000), у Запорізькому національному технічному університеті (2001), у Хмельницькому інституті управління (2002), у Рівненській філії Київського інституту права (2003), в Таврійському національному університеті (2003), в Миколаївському державному університеті (2003), в Сумській філії Харківської академії внутрішніх справ (2004), при написанні коментаря до Статуту 1566 року в науковому виданні „Статути Великого князівства Литовського” (безпосередньо автором складений коментар до розділів І, IV – XIV) [163].
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації опубліковані в 5 наукових статтях (із них 2 – у співавторстві) у фахових виданнях, в одній колективній монографії і в коментарі до наукового видання Статуту Великого князівства Литовського 1566 року.

bibliography

ВИСНОВКИ

Таким чином, в початковий період перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського діяли суди, які започатковані були ще в період Київської Русі. Це були суди глави держави, його намісників, церковні, вотчинні, вічові суди. Судова влада поглиналася адміністративною і не існувала як окрема гілка влади. Судовий процес був усним, гласним, змагальним.
Протягом XV – поч. XVI ст. в державі скасовується удільна система і спостерігається тенденція до централізації. Відбувається трансформація ранньофеодальної монархії в станово-представницьку. Ускладнюється і вдосконалюється державний апарат князівства. Інтенсифікується процес формування і консолідації станів, причому в XV – поч. XVI ст. провідною верствою держави виступають магнати. Безумовно, потужним каталізатором вказаних суспільних і державотворчих процесів виступив зовнішній чинник, насамперед, агресія у відношенні до Великого князівства Литовського з боку сусідніх держав і випливаюча звідси необхідність союзу з Польщею. Але не можна ігнорувати внутрішній чинник – закладену в основу русько-литовської державності здатність до розвитку та вдосконалення. Взаємодія та взаємовплив указаних чинників сприяли розвиткові всіх царин суспільного й державного життя Великого князівства Литовського і зокрема його судоустрою. Цей період розвитку судової системи Великого князівства Литовського пов’язаний із виникненням нових видів судів. Протягом XV – другої пол. XVI ст. з’явилися третейські суди, суди для інородців, суди в містах з магдебурзьким правом, подальшого розвитку отримали суди копні, доменіальні і церковні. Ці суди мали становий характер. Утворилися також різновиди великокнязівського суду і суди за дорученням воєвод і старост. Помітною стає тенденція до передачі державною владою права суду окремим верствам населення (у судах доменіальних, церковних, судах у містах з магдебурзьким правом, судах для інородців) або окремим особам (у третейських судах, у різновидах великокнязівського суду і судів воєвод і старост). Поява і розвиток названих судів були зумовлені прагненням влади звільнитися від другорядної справи, якою вважалося відправлення суду порівняно із справами військовими і пов’язаними з ними фінансовими. Розвиток станових судів стимулювався також зростанням корпоративності суспільства. Еволюція судоустрою Великого князівства Литовського була зумовлена еволюцією його державного і суспільного життя. На цьому етапі розвитку судової системи самостійна судова влада відсутня.
В названий період більше помітним стає розподіл судів на ті, в яких суддями є представники державно-владних структур, і на ті, в яких право суду належить приватним особам. До першої категорії судів, які ми назвали державними, належать суд великого князя (з різновидами – судом Пани-Ради, маршалківським, комісарським судом і судом маршалка) і регіональні суди (суди воєвод, старост, їхніх намісників). До другої категорії належать суди, названі недержавними, – суди третейські, церковні, доменіальні, копні, суди в містах-магдебургіях і суди для інородців. На цьому етапі розвитку судової системи існують певні спільні риси державних і недержавних судів: обидві категорії керуються у своїй діяльності чинними правовими нормами, для суспільної верхівки існує альтернатива вибору суду. В обох категоріях судів судді не є професіональними. Але різниця між державними і недержавними судами існує. Державні суди базуються на територіальних засадах, недержавні – на станових. Державні суди зберігають зверхність над недержавними, що виявляється, зокрема, в їхньому праві контролювати останні. У державних судах судять посадові особи, які відповідають перед державною владою, тоді як у недержавних судах судді – приватні особи. Пріоритет магнатів у державі виявляється в судівництві: їм належить прерогатива виключної підсудності (тільки суду великого князя); вони очолюють регіональну адміністрацію, яка водночас виконує і судові функції; в їхніх руках зосереджений доменіальний суд.
Протягом цього періоду відбувається поки що латентний, але важливий процес: державна влада починає усвідомлювати суспільну небезпеку найтяжчих кримінальних злочинів і віддає суд по таких справах („старостинських артикулах”) виключно до рук державних судів; формується публічноправовий погляд на злочин. Законодавчі акти (спочатку обласні привілеї, а потім і Статути) встановлюють перелік особливо небезпечних справ, до яких згодом входять і злочини проти держави і великого князя. Суд по тяжких кримінальних злочинах, які становлять суспільну і державну небезпеку, незалежно від суб’єкту злочину, влада передає державним судам.
У другій половині XVI ст. на провідні позиції в державі вийшла шляхта, яка домаглася рівності з магнатами, зокрема, в галузі судочинства. Прорив шляхти до влади був зумовлений, насамперед, зовнішньополітичними чинниками: в умовах постійної військової загрози служила верства набуває у державі все більшої ваги. Відіграв роль і економічний чинник: хлібний бум, який розпочався в Європі на поч. XVI ст., призвів шляхетські господарства до економічного розквіту. Зростаюче шляхетське землеволодіння зробило можливим для цієї верстви отримати право суду в доменіальних судах; шляхта дістала право посідати державні посади, в тому числі і такі, що пов’язані із відправленням суду. Настає новий етап розвитку судової системи Великого князівства Литовського, зокрема, його українських земель.
Під тиском шляхти в 1564 – 1566 рр. проводиться судова реформа. Скасовуються регіональні суди воєвод, старост і їхніх намісників. Держава розділяється на п’ятдесят судових повітів, і у кожному повітовому центрі створюються три типи судів – земський, гродський і підкоморський. Державні суди утворюють виражену дволанкову систему: судами першої інстанції є повітові суди, апеляційною інстанцією і судом по державних злочинах є суд глави держави.
Гродський суд певною мірою наслідує регіональні суди: членами його є глава місцевої державної адміністрації і призначений ним суддя. Виборний земський суд формується як незалежний від державної влади. Реформа розпочала формування судової влади як окремої владної гілки.
Сама ідея таких судів, очевидно, була запозичена з Польщі, але на українських землях відбувається певна їхня трансформація. Станові шляхетські земські суди функціонують як надстанові, створюються гарантії безпеки членів суду.
Еволюція недержавних судів відбувалася стихійно, влада не втручалася у їхнє функціонування. Тому недержавні суди не утворили системи, а залишилися, скоріше, низкою станових судів. Однак зміни в них відбувалися з ініціативи самого населення, „знизу”, що виховувало в суспільстві повагу до права і сприяло швидшому вкоріненню правосвідомості.
Якісні зміни відбулися і у судовому процесі. Державна влада законодавчо оформлює систему професійних судових чиновників. Встановлюються правила поведінки в суді, влада дбає про дотримання поважної поведінки учасниками процесу. Чітко визначаються етапи судового процесу, помітні відмінності між судочинством у гродських і земських судах, оформлюється система судових доказів. Судовий процес позбавляється архаїчних рис, поза правові процедури поступово витісняються правовими.
В 60-ї рр. XVI ст. на українських землях Великого князівства Литовського внаслідок еволюції оформлюється система державних і недержавних судів. Державні суди базуються на територіальних засадах і мають окреслену компетенцію: суди по цивільних, по кримінальних, по земельних справах. Недержавні суди побудовані на станових засадах і розглядають всі справи певної верстви або групи населення. Системні зв’язки між державними і недержавними судами виявляються у можливості переносу справи з одного виду суду до іншого (крім залежних селян); в єдності правових засад, якими керуються судді при відправленні правосуддя в обох категоріях судів; у контролі державних судів над недержавними. Така зверхність державних судів є свідченням зростання ролі судової влади у Великому князівстві Литовському.
Безперечно, формування судової влади – процес тривалий і не позбавлений суперечностей. Поруч із повагою та інтересом до права в українському суспільстві спостерігалися численні випадки протистояння владі до насильства над членами суду включно, правовий нігілізм, нехтування своїми обов’язками з боку суддів і судових чиновників. Але загальна тенденція вкорінення правосвідомості переважала.
Еволюція судової системи на українських землях протягом незалежного існування Великого князівства Литовського свідчить про її здатність до розвитку, до пристосування до нових суспільних і державних умов, а також до сприйняття запозиченого досвіду. Судова система українських земель зберігає свою міцну основу, закладену з часів існування Київської Русі. Запозичення набувають характерного для української правосвідомості демократичного забарвлення. Еволюція судової системи на українських землях призводить до формування відокремленої від адміністрації судової влади. Повільніший і менш чіткий, ніж у Західній Європі, процес поглиблення станової нерівності пояснюється сильними демократичними правовими традиціями.
Однак зростаюча після Люблінської унії 1569 р. польська правова експансія штучно припинила природний розвиток судової системи на українських землях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акты, изданные Виленскою Археографической комиссией. Т. XVII. Земские суды. – Вильна, 1890.
2. Акты, изданные Виленскою Археографической комиссией. Т. XVIII. Копные суды. – Варшава, 1891.
3. Акты Литовско-Русского государства, изданные М. Довнар-Запольским. – Вып. 1. – М., 1899.
4. Акты Литовской Метрики. – Т. 1. – Вып.1. 1385 – 1499. – Собраны Ф. Леонтовичем. – Варшава, 1896.
5. Акты Литовской Метрики. – Т.1. – Вып.2. 1499 – 1507. – Собраны Ф. Леонтовичем. – Варшава, 1897.
6. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографическою комиссией. – Т. 1. 1361-1598. – СПб., 1863. – 301 с.
7. Андрюлис В.И. Правовое регулирование семейніх отношений по Литовскому Статуту 1588 года: Автореф. Дис. … канд. юрид. наук. – Вильнюс, 1975. – 34 с.
8. Антонович В. История Литовской Руси. Лекции профессора ун-та св. Владимира В.Б. Антоновича. 1881 – 1882. – К., 1882.
9. Антонович В. Монографии по истории Западной и Юго-Западной Руси. – Т. 1. – К., 1885.
10. Антонович В. Несколько данных о землевладении в Южной Украине в XV ст. – К., 1896. – 19 с.
11. Антонович В. Исследования о городах Юго-Западного края. Монографии. – Т. 1. – К., 1885.
12. Архив Юго-Западной России, издаваемый временною комиссиею для разбора древних актов, высочайше учрежденною при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. – Т. 1. – Ч. 4. Акты о происхождении шляхетских родов в Юго-Западной России.
13. Архив Юго-Западной России, издаваемый временною комиссиею для разбора древних актов, высочайше учрежденною при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. – Т. 1. – Ч. 5. Акты о городах (1462 – 1798). – К., 1869. – 608 с.
14. Архив Юго-Западной России, издаваемый временною комиссиею для разбора древних актов, высочайше учрежденною при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. – Т. 1. – Ч. 6. Акты об экономических и юридических отношениях крестьян в XVI-XVIII вв. – К., 1876. – 614 с.
15. Архив Юго-Западной России, издаваемый временною комиссиею для разбора древних актов, высочайше учрежденною при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. – Т. 1. – Ч. 7. Акты о заселении Юго-Западной России (1498-1795). – К., 1905. – 646 с.
16. Архив Юго-Западной России, издаваемый временною комиссиею для разбора древних актов, высочайше учрежденною при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. – Т. 1. – Ч. 8. Материалы для истории местного управления в связи с историею сословной организации. Акты Барского староства XV-XVI вв. – К., 1893. – 426 с.
17. Архив Юго-Западной России, издаваемый временною комиссиею для разбора древних актов, высочайше учрежденною при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. – Т. VI. – Ч. 8. Акты о землевладении в Юго-Западной России XV – XVIII вв. – К., 1911.
18. Бакай Н. Значение сельской громады в судебном процессе конца XVII в. – Киевская старина. – 1886. – №11.
19. Бершадский С.А. Документы и регистры к истории Литовских евреев из актовых книг: Метрики Литовской, Виленского центрального Архива и некоторых печатных изданий. Т. I – II (1388 – 1569). – СПб, 1882.
20. Бершадский С.А. Литовские евреи. История их юридического и общественного положения в Литве. – СПб, 1883. – 431 с.
21. Бобъчев С. Събиранието и изучванието на народните юридически обичаи от С.С. Бобъчев. – Пловдив, 1883. – 26 с.
22. Бондарук Т. Концепція західноруської школи права та її вплив на розвиток української правової думки: Дис. ... канд. юрид. наук. – К., 1995.
23. Борисенок С. Адвокатура в Україні. – К., 1928.
24. Васіль Варонін. Полацкія путныя слугі ва урадавай палітыцы ВКЛ (XV – сярэдзіна XVІ ст.). – Мінск, 2001.
25. Василенко М. Матеріали до історії українського права: В 2 т. – К., 1929. – Т. 1.
26. Владимирский-Буданов М.Ф. Литовские евреи // Журнал Министерства Народного Просвещения. – 1885. – № 1.
27. Владимирский-Буданов М.Ф. Население Юго-Западной России от половины XV в. до Люблинской унии. – АЮЗР. – Ч. VII. – Т. I, II. – К., 1891. – 210 с.
28. Владимирський-Буданов М.Ф. Нiмецьке право в Польщi i Литвi. – Львiв, 1903. 29. Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права. – Ростов-на Дону, 1995. – 640 с.
30. Владимирский-Буданов М.Ф. Очерки из истории Литовско-Русского права. – Вып. I. – К., 1889.
31. Владимирский-Буданов М.Ф. Очерки из истории Литовско-Русского права. – Вып. IV. – К.,1907.
32. Владимирский-Буданов М.Ф. Очерки из истории Литовско-Русского права. – Вып. VI. – К., 1907 – 224 c.
33. Владимирский-Буданов М.Ф. Разбор сочинения М.Н. Ясинского “Главный Литовский Трибунал, его происхождение, организация и компетенция. Вып. 1. – Происхождение Главного Литовского Трибунала”. – СПб, 1904. – 58 с.
34. Владимирский-Буданов М.Ф. Формы крестьянского землевладения в Западной России в XVI в. – К., 1911.
35. Волинськi грамоти XVI ст. – Упорядники В.Б. Задорожній. А.М.Матвієнко. – К.: Наук. думка. – 1995. – 245 с.
36. Володимирський гродський суд. Подокументні описи актових книг: Довідник / Г. Сергійчук (склад.), Г. Боряк, Л. Демченко (наук. ред.); Державний комітет архівів, Центральний державний історичний архів України.– Вип. 1: Справи 1 – 5. 1566 – 1570. – К., 2002.
37. Гошко Т.Д. Нариси з історії магдебурзького права в Україні (XVI – початок XVII століття). – Львів, 2002. – 255 с.
38. Грамоты великих князей литовских с 1390 по 1569 год, собранные и изданные под редакцией Владимира Антоновича и Константина Козловского. – К., 1868. – 201с.
39. Грамоти XV ст. / Ред. В.М. Русанiвський. – К., 1974.
40. Грыцкевіч А. Беларуская шляхта. – Мінск, 2001.
41. Грицкевич А.П. Частновладельческие города Белоруссии в 16-18 веках. – Минск, 1975.
42. Грушевский А. Города Великого княжества Литовского в XIV – XVI вв. Старина и борьба за старину. – К., 1918.
43. Грушевський М.С. Барське староство: Історичні нариси (XV-XVIII ст.). – Львів, 1996. – 624 с.
44. Грушевський М.С. Iсторiя України-Руси: в 11 т., 12 кн. – Т. 5. – К.: Наук. думка, 1994. – 704 с.
45. Гурбик А. Еволюція інститутів громадського самоврядування в Україні XIV-XVI ст. // Середньовічна Україна. Зб. Наукових праць. – Вип. ІІ. – К., 1997. – С. 32 – 46.
46. Гурбик А. Копнi суди на Україні в XIV-XVI ст. // Український історичний журнал. – 1990. – № 10. – С. 24 – 31.
47. Гуслистий К. Нариси з історії України. – Вип. ІІ. Україна під литовським пануванням і захоплення її Польщею (з XIV ст. по 1569 р.) – Вид-во АН УРСР. – К., 1939. – 194 с.
48. Демченко В. Историческое исследование о показаниях свидетелей как доказательстве по делам судебным, по русскому праву до Петра Великого. – К., 1859.
49. Демченко Г.В. Наказание по Литовскому Статуту в его трёх редакциях. – Ч.1. – К., 1894. – 273 с.
50. Демченко Г.В. Притомные люди и копная сторона. – Варшава, 1894.
51. Довнар-Запольский Н. Акты Литовско-Русского государства. – Т. 2. – М., 1897.
52. Довнар-Запольский Н. Берестейское староство в XVI в. – Б. м. и г. – 33 с.
53. Довнар-Запольский Н. Государственное хозяйство Великого княжества Литовского при Ягеллонах. – Т.1. – К., 1901.
54. Довнар-Запольский Н. Договор Рады великих князей Литовских с великим князем Сигизмундом-Августом. – К., б.г.
55. Довнар-Запольский Н. Очерки по организации западно-русского крестьянства в XVI веке. – К., 1905.
56. Довнар-Запольский Н. Спорные вопросы в истории Литовско-Русского сейма. – СПб, 1901.
57. Довнар-Запольский Н. Украинские староства в первой половине XV века. – К., 1908. – 118 с.
58. Документы на половецком языке XVI века (Судебные акты Каменец-Подольской армянской общины) / Под ред. Е. В. Севортяна. – М., 1967.
59. Дорошенко Дм. Нарис історії України. – Т. І. – К., 1991.
60. Дружчыц В. Магістрат у беларускіх местах з Магдэборскім правам у 15-17 сталецьцях. – Минск, 1964.
61. Духовные и договорные грамоты великих и удельных князей XIV – XVI ст. – М.-Л., 1950.
62. Єрмаловіч М.І. Старожитная Беларусь. Віленскі перыяд. – Мн., 1994.
63. Ефименко А.Я. История украинского народа. – К., 1990. – 512 с.
64. Ефименко А. Копные суды в Левобережной Украйне // Киевская старина. – 1885. – № 10.
65. Ефименко А.Я. Народный суд в Западной России // Русская мысль. – Кн. VII-VIII. – 40 c.
66. Законодательные акты Великого княжества Литовского XV-XVI векав: Сб. материалов, подгот. И.И.Яковкиным. – Л., 1936.
67. Иванишев В. О древних сельских общинах в Юго-Западной России. – К., 1863. – Приложение I-IV. – 34 с.
68. Інститут рукописів Центральної наукової бібліотеки Національної академії наук України. – Ф. 2. – Спр. 21631. – Арк. 2-6.
69. ІР ЦНБ НАН України. – Ф. 2. – Спр. 22193. – Арк. 2.
70. История государства и права Белорусской ССР. – Т.1. – Мн., 1970.
71. История государства и права Украинской ССР. – К.: Наук. думка. – 1976. – 759 с.
72. История государства и права Украинской ССР / Под ред. С. Бабия. – Т. 1. История общественно-политического строя и права на Украине с древнейших времён до Великой Октябрьской социалистической революции. – К., 1987. – 315 с.
73. Історія держави і права України / За ред. В. Гончаренка. – К., 1995.
74. Історія держави і права України. Ч. 1: Підруч. для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 ч. / А.Й. Рогожин, М.М. Страхов, В.Д. Гончаренко та ін. / За ред. акад. Академії правових наук України А.Й. Рогожина. – К.: Ін Юре. – 1996. – 555 с.
75. Кистяковский А. Права, по которым судится малороссийский народ. – К., 1879.
76. Клименко Ф. Западно-русские цехи XVI – XVIII вв. – К., 1914. – 166 с.; Клименко П. Цехи на Україні. – Т.1. – Вип. 1. – К., 1929.
77. Книга Кивського пiдкоморського суду / Ред. М. Пещак. – К., 1991.
78. Ковальова С.Г. Судові чиновники в українських судах XIV-XVI століть // Юридический вестник. – 2000. – № 1. – С. 110 – 117.
79. Ковальова С.Г. Суди в українських містах з магдебурзьким правом у Великому князівстві Литовському // Проблеми історії та сучасного стану науки Української держави. Зб. наукових праць. – Т. ІІ. – Миколаїв, 2002. – С. 34 – 38.
80. Ковальова С.Г. Третейські суди на українських землях Великого князівства Литовського // Держава і право. Зб. наукових праць. – К., 2001. – С. 68 – 72.
81. Ковальова С.Г. Підкоморські суди на українських землях Великого князівства Литовського // Проблеми історії, права, економіки, мовознавства, філософії, політології та культури. Зб. наукових праць. – Т. ІІ. – Миколаїв, 2001. – С. 56 – 61.
82. Ковальова С.Г. Формування прав особи на українських землях Великого князівства Литовського // Права людини: реальність і перспективи. Зб. наук. праць. – Миколаїв, 1998. – С. 14 – 18.
83. Ковальова С.Г. Південноукраїнські землі і основні напрямки еволюції суспільно-політичного життя і державності Великого князівства Литовського в І третині XV століття // Історія Півдня України від найдавніших часів до сучасності. Зб. наук. праць. – Ч. ІІ. – Миколаїв, 1999. – С. 4 – 7.
84. Ковальова С.Г. Суди над національними меншинами на українських землях Великого князівства Литовського // Державна етнонаціональна політика: правовий та культурологічний аспекти в умовах Півдня України. – Запоріжжя – Симферополь. – 2001. – С. 52 – 55.
85. Ковальова С.Г. Інститут свідків в українських судах Великого князівства Литовського // Актуальні проблеми політики. – Одеса, 2003. – С. 84 – 87.
86. Коденська книга судових справ. – К.: Всеукр. Акад. наук. – 1931.
87. Копысский З.Ю. Социально-политическое развитие городов Белоруссии в 16 – I пол. 17 в.: Автореферат дисс. … д-ра ист. наук. – Минск, 1967;
88. Кременецький земський суд. Описи актових книг. – Вип.1. – Кн. 1-11. – К., 1959.
89. Кудін С. Державні суди Литовсько-Руської доби // Закон і бізнес. – Архів. – 1999. – №41. – С. 2.
90. Кудін С. Спеціальні суди Литовсько-Руської держави // Закон і бізнес. – Архів. – 1999. – №42. – С. 2.
91. Кудін С. Судова система українських земель у XVI – І половині XVII ст.ст. // Закон і бізнес. – Архів. – 1999. – №43. – С. 2.
92. Лазутка С. I Литовский Статут – феодальный кодекс Великого княжества Литовского. – Вильнюс, 1983.
93. Лазутка С., Ульвидайте Л. Правовые нормы залога в Первом Литовском Статуте (1529) и их источники // Научные труды вузов Литовской ССР. История. – Т. 31. – 1990.
94. Ланге Н. Древние русские смесные или вобчие суды. – М., 1882. – С. 29-30.
95. Лаппо И. Земский суд в Великом княжестве Литовском в конце XVI века // Журнал Министерства народного просвещения. – 1897. – Июнь.
96. Лаппо И. Подкоморский суд в Великом княжестве Литовском в конце XVI века и начале XVII века // Журнал Министерства народного просвещения. – 1899. – Август.
97. Лаппо И. Гродский суд в Великом княжестве Литовском в XVI столетии // Журнал Министерства народного просвещения. – 1908. – Январь.
98. Лаппо И. Великое княжество Литовское во второй пол. XVI столетия. Литовско-русский повет и его сеймик. – Юрьев, 1911. – 624 с.
99. Лащенко Р. Копні суди на Україні. – Ч.1. – Львів, 1926.
100. Лащенко Р. Лекції по історії українського права. – Ч.ІІ. Литовсько-польська доба. – Вип. 1. Пам’ятники права. – Прага, 1924.
101. Левицький О. Ганна Монтовт // На переломі: друга половина XV – перша половина XVI ст. – К., 1994.
102. Леонтович Ф. Бояре и служилые люди в Литовско-Русском государстве // Журнал Министерства Юстиции. – 1997. – Май.
103. Леонтович Ф. Исторические исследования о правах литовко-русских евреев. – Вирізка. – Комп. № 3.– С. 1 – 43, 1 – 48.
104. Леонтович Ф. История русского права. Вып. 1. Литература истории русского права. – Варшава, 1902.
105. Леонтович Ф. Крестьяне Юго-Западной России по литовскому праву XV и XVI вв. – 1863. – 88 с.
106. Леонтович Ф. Крестьянский двор в Литовско-Русском государстве // Журнал Министерства Просвещения. – 1896.
107. Леонтович Ф. Очерки истории литовско-русского права. – СПб., 1894. – 393 с.
108. Леонтович Ф. Панский двор в Литовско-Русском государстве. – Варшава, 1895.
109. Леонтович Ф. Правоспособность литовско-русской шляхты // Журнал Министерства Народного Просвещения. – 1908. – № 3, 5, 6, 7.
110. Леонтович Ф. Рада великих князей Литовских // Журнал Министерства Народного Просвещения. – 1907. – № 10. – С. 273 – 331.
111. Леонтович Ф. Русская Правда и Литовский Статут. – К., 1897.
112. Леонтович Ф. Сельские ремесленники в Литовско-Русском государстве. – Варшава, 1898.
113. Леонтович Ф. Сословный тип территориально-административного состава Литовского государства и его причины. – СПб., 1895. – 56 с.
114. Литвин Михалон. О нравах татар, литовцев и москвитян. – М., 1994.
115. Литовская Метрика // Русская историческая библиотека. – Т. ХХ. – СПб., 1848.
116. Литовская Метрика (1528-1547). – 6-я книга судных дел. – Вильнюс, 1995.
117. Луцкая гродская записовая и поточная книга 1577 г. / Ред. Е.П. Диаковский– К., 1907. – 143 с.
118. Любавский М. К вопросу об удельных князьях и местном управлении в Литовско-Русском государстве. – СПб., 1894. – 232 с.
119. Любавский М. Литовско-Русский сейм. – М., 1900. – 850 с.
120. Любавский М. Областное деление и местное управление литовско-русского государства ко времени издания I Литовского Статута. Исторические очерки – М., 1892. – 884 с.
121. Любавский М. Очерки истории Литовско-Русского государства до Люблинской унии включительно. – М., 1915. – 401 с.
122. Любавский М. Разбор сочинения М. Довнар-Запольского “Государственное хозяйство Великого княжества Литовского при Ягеллонах”. – СПб., 1904.
123. Максимейко Н.А. Источники уголовных законов литовского Статута. – К.,1894. – 184 с.
124. Максимейко Н.А. К вопросу о литовско-русских сеймах. – СПб, 1904. – 21 с.
125. Максимейко Н.А. Русская правда и литовско-русское право. – К., 1904. – 14 с.
126. Максимейко Н.А. Сеймы Литовско-Русского государства до Люблинской унии 1569 г. – Харьков, 1902. – 205 с.
127. Малиновский И. Рада Великого княжества Литовского в связи с Боярской думой Древней России. – Ч. 1. Боярская дума Древней России. – Томск, 1903.
128. Малиновский И. Рада Великого княжества Литовского в связи с Боярской думой Древней России. – Ч. 2. – Рада Великого княжества Литовского. – Томск, 1912.
129. Малиновский И. Учение о преступлении по Литовскому Статуту. – К., 1894. – 173 с.
130. Мацвеева Т.Р. Магдэбурскае права на Беларусі. – Мінск, 1994.
131. Метрыка Вялікага Княства Літоускага. Архіу Канцылярыі вялікага Князя Літоускага. Кніга 28. (1522-1552). Кніга запісу 28 (Копія канца XVI ст.). падрыхтавау В. Мянжынскі. – Меніск, 2000.
132. Мишко Д. I. Соцiально-економiчнi умови формування української народностi. – К., 1963.
133. Мишко Д. І. Українсько-росiйськi зв’язки в XIV-XVI ст. – К., 1959.
134. Музиченко П.. Ковальова С., Долматова Н., Крумаленко М., Єфремова Н. Суд і судочинство на українських землях XIV-XVI століть. – Одеса, 2000. – 180 с.
135. Музиченко П.П. Історія держави і права України. – К., 1999. – 662 с.
136. Музиченко П.П. Магдебурзьке право в Україні // Юридический вестник. – 1994. – № 3. – С. 17 – 21.
137. Музиченко П.П., Ковальова С.Г. Елементи звичаєвого права в судовому процесі XIV-XVI століть на українських землях // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наукових праць Одеської державної юридичної академії. – Одеса, 1998. – С. 77 – 84.
138. Музиченко П.П., Ковальова С.Г. Земський суд на українських землях Великого князівства Литовського // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1999. – № 1. – С. 23 – 31.
139. Падох Я. Суди i судовий процес старої України: нарис історії. – Записки Наукового Товариства ім. Т. Шевченка. – Львiв, 1990.
140. Пашук А.Й. Суд i судочинство на Лiвобережнiй Україні в XVII-XVIII століттях. – Львів, 1967.
141. Пашук А.Й. Судовi установи і їх діяльність на Україні. – Львів, 1971.
142. Пашуто В.П. Образование Литовского государства. – М.: Изд-во АН СССР. – 1959.
143. Пичета В.И. Белоруссия и Литва XV – XVI вв. – М., 1961.
144. Пичета В.И. История Литовского государства до Люблинской унии. – Вильно, 1921.
145. Полонська-Василенко Н. Iсторiя Украни. – Т.1. – К.: Либiдь. – 1992. – 640 с.
146. Поліщук В. Свідки у русько-литовському праві до судово-адміністративної реформи 1564 – 1566 рр. // Молода нація. – К.: Смолоскип. – 2000. – № 1. – С. 123 – 163.
147. Попов Г. Луцький Трибунал 1578 р. // Праці комісії для виучування західньо-руського та вкраїнського права. – Вип. І. – К., 1925.
148. Похилевич Д.Л. Крестьяне Белоруссии и Литвы в XVI-XVIII веках. – Львов, 1957.
149. Похилевич Д.Л. Право крестьян Белоруссии, Литвы и Украины на землю и выход в XV-XVI веках // Вопросы истории. – 1973. – №12.
150. Рогалёв А. Великое княжество Литовское: поиски исторических закономерностей // Крыжовы шлях. – Мінск: Згода. – 1993. – С. 57 – 95.
151. Российское законодательство Х – ХХ веков. – Т.1. – М., 1984. – 432 с.
152. Российское законодательство Х – ХХ веков. – Т.2. – М., 1985. – 520 с.
153. Сас П.М. Феодальные города Украины XV – XVI веков. – К., 1989. – 232 с.
154. Сас П.М. Політична культура українського суспільства. – К., 1998.
155. Слабченко М. Судівництво на Україні XVII – XVIII століть. – Харків. 1919.
156. Соборное Уложение 1649 года. – Ленинград, 1987.
157. Соловьёв С. История России с древнейших времён. – Книга IV (тома 7-8). – М., 1960. – 780 с.
158. Спрогис И. Древний народный копный суд в Северо-Западной Руси. – Витебск, 1895. – 19 с.
159. Спрогис И. Земские суды Великого княжества Литовского // Акты, изданные Виленскою Археографическою комиссией. – Т. XVII. Вступит. статья. – Вильна, 1890.
160. Старченко Н. Публічність як домінанта культурної традиції (Волинь другої Пол. XVI століття) // Mediaevalia Ukrainica: ментальність та історія ідей. – Т. V. – К., 1998.
161. Старченко Н. Шлюбна стратегія вдів і кілька проблем навколо неї (шляхетська Волинь кінця XVI ст.) // Київська старовина. – 2000. – №№ 6, 7. – С. 58 – 43;
162. Статути Великого князівства Литовського: У 3 т. – Т. І. Статут Великого князівства Литовського 1529 року / За ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова. – Одеса, 2002. – 464 с.
163. Статути Великого князівства Литовського: У 3 т. – Т. ІІ. Статут Великого князівства Литовського 1566 року / За ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова. – Одеса, 2003. – 560 с.
164. Статут Великого князьства Литовского 1588 года // Временник Императорского общества истории и древностей российских. – М., 1857. – Кн. 19. – 382 с.
165. Судебник Казимира (1468) / Отв. ред. А. Тила. – Вильнюс, 1967. – 32 с.
166. Сурилов А.В. Общественно-политический строй и право Великого княжества Литовского. – Кишинёв, 1961.
167. Тарановский Ф.В. Обзор памятников Магдебургского права западно-русских городов литовской эпохи. Историко-юридическое исследование. – Варшава, 1897.
168. Тексты местных законов древней Руси (XIV–XV вв.). – М., 1901.
169. Ткач А.П. Історія кодифікації дореволюційного права України. – К., 1968.
170. Торгівля на Україні XIV– середини XVII століття: Волинь і Наддніпрянщина / Упоряд. В.М. Кравченко. Н.М. Яковенко. – К.: Наук. думка. – 1990. – 408 с.
171. Українськi грамоти XІV столiття / Ред. I.К. Бiлодiд. – К.: Наук. думка. – 1965. – 136 с.
172. Христоматия по истории русского права / Сост. М.Ф. Владимирский-Буданов. – Вып. 1. – К., 1885. – 249 с.; Вып. 2. – К., 1887. – 236 с.
173. ЦДІАК України. – Ф. 25. – Оп. 1. – Спр. 6. – Арк. 227 – зв. 228.
174. ЦДІАК України. – Ф. 223. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 1 – 2.
175. ЦДІАК України. – Ф. 22. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 39.
176. ЦДІАК України. – Ф. 22. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 40.
177. ЦДІАК України. – Ф. 22. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 17 зв.
178. ЦДІАК України. – Ф. 22. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 24 зв.
179. ЦДІАК України. – Ф. 22. – Оп. 2. – Спр. 1. – Арк. 5 – 7.
180. ЦДІАК України. – Ф. 22. – Оп. 2. – Спр. 3. – Арк. 27 зв., 28.
181. ЦДІАК України. – Ф. 22. – Оп. 2. – Спр. 3. – Арк. 9.
182. ЦДІАК України. – Ф. 22. – Оп. 2. – Спр. 3. – Арк. 40 зв., 41.
183. ЦДІАК України. – Ф. 22. – Оп. 2. – Спр. 3. – Арк. 68.
184. ЦДІАК України. – Ф. 22. – Оп. 2. – Спр. 4. – Арк. 4.
185. ЦДІАК України. – Ф. 220. – Оп. 1. – Спр. 52. – Арк. 1.
186. ЦДІАК України. – Ф. 22. – Оп. 1. – Спр. 4. – Арк. 61 зв. – 63.
187. ЦДІАК України. – Ф. 221. – Оп. 1. – Спр. 10. – Арк. 1.
188. ЦДІАК України. – Ф. 22. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 35, 36.
189. Чайковський А. Історія держави і права України. – К., 2000.
190. Чарнецкий Е. История Литовского Статута с объяснением трёх его редакций и предварительным обозрением законодательных памятников, действовавших в Западной России до издания Статута. – Б. м., б. г.
191. Черкаський I. Громадський (копний) суд на Україні-Русі XVI–XVIII вв. // Праці комісії для виучування західньо-руського та вкраїнського права. – К., 1928. – Вип. 4,5.
192. Черкаський I. Поволання над трупом забитого // Праці комісії для виучування західньо-руського та вкраїнського права. – Вип. І. – К., 1925.
193. Чубатий М. Державно-правне становище українських земель Литовської держави під кінець XV ст. – “Записки”. – Т. CXXXIV. Огляд історії українського права. Історія джерел та державного права / За ред. В. Іваненка. – Український Вільний університет. – Мюнхен, Київ. – 1994.
194. Шабульдо Ф.М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского. – К.: Ин-т истории АН УССР. – Наук. думка. – 1987. – 181 с.
195. Шевченко Н.В. Білорусько-Литовська держава: нові концептуальні засади сучасної білоруської історіографії // Український історичний журнал. – 1997. – № 2. – С. 55-67.
196. Шкварець В.П., Шитюк М.М., Ковальова С.Г. Історія держави і права України: Навч. посібник. – Миколаїв, 1999.
197. Юргинис Ю.М. Бояре и шляхта в Литовском государстве // Восточная Европа в древности и средневековье. – М., 1978. – С. 124 – 130.
198. Юхо И. А. Основные черты судоустройства и судопроизводства по Статуту Великого княжества Литовского 1529 года // Первый Литовский Статут 1529 года. – Вильнюс, 1982.
199. Юхо И.А. Правовое положение населения Белоруссии в XVI в. – Минск, 1978.
200. Яковенко Н. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI – XVIІ ст.. – К., 2002.
201. Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XІV до середини XVIІ ст. (Волинь і Центральна Україна). – К., 1993.
202. Яковенко Н. У пошуках витоків: проблеми білоруської історіографії Великого князівства Литовського з перспективи 1991–1992 рр. // Історія, історіографія, джерелознавство. Історичний збірник. (Статті, розвідки, замітки, есе). – К., 1996. – С. 112–137.
203. Яковлів А. Впливи Старочеського права на право українське Литовської доби XV–XVI століття. – Прага, 1929.
204. Ясинский М.Н. Материалы для истории судоустройсва и судопроизводства в Литовско-Русском государстве. Акты о копных и панских судах. – Т. 1. – К., 1897. – 703 с.
205. Ясинский М.Н. Очерки по истории судоустройства в Литовско-Русском государстве. Главный Литовский Трибунал. Его происхождение, организация и компетенция. – Вып.1. – К., 1901. – 253 с.
206. Ясинский М.Н. Уставные земские грамоты Литовско-Русского государства. – К., 1894. – 207 с.
207. Adamus J. O wstepnych aktach procesu litewskiego (do II Statutu) // Ateneum Wilenskie. – R. XII. – Wilno, 1937.
208. Balzer O. Historya porownavcza praw slowianskich. – Lwow, 1900. – 64 s.
209. Balzer O. Sadownictwo ormianskie w sredniewiecznym Lwowie. – Lwow, 1909. – 188 s.
210. Balzer O. Statut ormianski w zatwierdzeniu Zygmunta I s 1519. – Lwow, 1908. – 290 s.
211. Bandtke-Stenzinski J.-W. Pamietnik dla naprawy Rzeczypospolitey. – Krakow, 1841.
212. Bardach J. Sok, soczenie, prosoka // O dawnej i niedawnej Litwie. – Poznan, 1988. – S. 140 – 187.
213. Bardach J. Studia z ustroju i prawa Wielkiego Ksiestwa Litewskiego XIV–XVI w. – Warszawa, 1970.
214. Bardach J. Z najnowszych badan nad historya prawa lietewskiego // Czasopismo prawno-historyczne. – 1980. – R. 32. – Z. 2.
215. Bardach J. Statuty Litewskie w ich kregu prawnokulturowym // O dawnej i niedawnej Litwie. – Poznan, 1988.
216. Bardach J., Kurytowicz M. Pomniki prawa doby Renesansu w Europie Srodkowo-Wshodniej. – Warszawa, 1999.
217. Dabkowski P. Stanowisko cudzoziemcow w prawie litewskim w drugiej polowie XV i w XVI w. (1447-1588). – Lwow, 1912.
218. Dabkowski P. Zaginiona ksiego sadowe wojewodstwa ruskiego i belskiego // Studya nad historya prawa polskiego. – T. VII. – Lwow, 1921.
219. Dobrowski K. Wrozda i pojednanie w sadownictwie polskich wsi beskidowych XVI i XVII wieku // Studya nad historya prawa polskiego. – T. VIII. – Sz. 4. – Lwow, 1926.
220. Danilowicz I. Historyczny rzut oka na prawodawstwo narodu litewskiego // Wizerunki i roztrzasania naukowe. – Wilno, 1837. – T. 13.
221. Danilowicz I. Statut Kazimierza IV, pomnik z XV wieku uchwat litew. – Wilna, 1826.
222. Kutrzeba S. Charakter prawny zwiazku Litwy z Polska 1385 – 1569 // Pamietnik VI Powszechnego zjazdu historykow Polskich w Wilnie 17 – 20 wrzesnia 1935 r. – Lwow, 1935.
223. Jablonowski A. Ziemia Wolynska w polowie XVI wieku // Zrodla dziejowe. – T. 6. – Warszawa, 1877.
224. Jablonskis K. XVI amziaus belaisviai kaimynai Lietuvoje. – Kaunas, 1930.
225. Jurginis J. Baudziavos isigalejimas Lietuvoje. – Vilnius, 1962.
226. Jucas M. Baudziavos irimas Lietuvoje. – Vilnius, 1971.
227. Kamieniecki W. Rozwoj wlasnosci na Litwie w dobie przed I Statutem. – Krakow, 1914.
228. Kasperczak S. Rozwoj gospodarki folwarrcznej na Litwie I Bialorusi do polowy XVI wieku. - Poznan, 1965.
229. Kovalewich H., Kuraszkiewich W. Wielkopolskie roty sadowie XIV – XV wieku. – Poznan – Wroclaw. – 1959. – 604 s.
230. Kulisiewicz W. “Postawienie czapki” – studium z dziejow litewskiego postepowania sadowego w XV i XVI wieku // Czasopismo prawno-historyczne. – 1982. – T. XXXIV.
231. Lietuvas Metrika (1528 – 1547). – Vilnius, 1995. – 337 p.
232. Lowmianski H.K. Popisy wojska Wielkiego Ksiestwa Litewskiego w XVI w. jako zrodlo do dziejow zaludnienia // Mediewalia w rocznice pracy naukowej J.Dabrowskiego. – Warszawa, 1960.
233. Maciejowski W.A. Historya prawodawstw slowianskich. – Warszawa, 1862.
234. Mularczyk J. Dobor i rola swiadkow w dokumentach slaskich do konca XIII w. – Wroclaw, 1977. – 180 s.
235. Ochmanski J. Ruskie wzory organizacyjnew panstwie Litewskim XIV – XV wieku // Slowianie w dziejach Europy. – Poznan, 1974.
236. Przezdziecki A. Podole, Wolyn, Ukraina. Obrazy miejsc i czasow. – T. 1. - Wilno, 1841.
237. Raudeliunas V. Antrojo (1566) Lietuvos Statuto nuorasai // Teisiniu Institutu Raida lietuvoje XIV – XIX a. – Vilnius, 1981. – P. 6 – 30.
238. Rzut oka historychny na prawodawstwo litewskie. – S. l. et a.
239. Valikonite I. Nasles vainikine lietuvos Didziojoje Kuniaikstysteje XVI a.: norma ir realybe // Второй Литовский Статут 1566 года: материалы конференции, посвящённой 425-летию Второго Статута. – Вильнюс, 1993. – С. 82 – 90.
240. Vansevicius S. Lietuvos valstybes ir teises istorija. – Vilnius, 1997. – P. 91 – 105.
241. Vasiliauskiene A. Antrojo Lietuvos Statuto Lucko nuoraso paleografija // Istorija XXVIII: Is feodaliniu ir urzuaziniu santykiu raidos lirtuvoje istorijos. – Vilnius, 1987. – P. 35 – 53.
242. Zbior praw litewskich od roku 1389 do roku 1529, tudziez rozprawy seymowe o tychze prawach od roku 1544 do roku 1563. - Poznan, 1841.