ФОРМУВАННЯ ВОКАЛЬНИХ НАВИЧОК МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ НА ТРАДИЦІЯХ КИТАЮ ТА УКРАЇНИ




  • скачать файл:
  • title:
  • ФОРМУВАННЯ ВОКАЛЬНИХ НАВИЧОК МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ НА ТРАДИЦІЯХ КИТАЮ ТА УКРАЇНИ
  • Альтернативное название:
  • ФОРМИРОВАНИЕ вокальных НАВЫКОВ БУДУЩЕГО УЧИТЕЛЯ МУЗЫКИ НА ТРАДИЦИЯХ КИТАЯ И УКРАИНЫ
  • The number of pages:
  • 258
  • university:
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М.П. ДРАГОМАНОВА
  • The year of defence:
  • 2013
  • brief description:
  • МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
    Національний педагогічний університет
    імені М.П. Драгоманова

    На правах рукопису

    ЧЕН ДІН

    УДК 378-57.875[37.091.12.
    011.3-051:784](477+510)

    ФОРМУВАННЯ ВОКАЛЬНИХ НАВИЧОК
    МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ
    НА ТРАДИЦІЯХ КИТАЮ ТА УКРАЇНИ

    13.00.02 – теорія та методика музичного навчання


    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата педагогічних наук



    Науковий керівник –
    кандидат педагогічних наук, професор
    Болгарський Анатолій Георгійович


    Київ - 2013








    ЗМІСТ
    ВСТУП…………………………………………………………..……………………...4

    РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ТРАДИЦІЙНИХ ВОКАЛЬНИХ ШКІЛ : ІСТОРИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ КОНТЕКСТ
    1.1. Традиція в мистецтві як сучасна освітня тенденція…………..................12
    1.2. Історіографія теоретико-методичних засад провідних
    зарубіжних вокальних шкіл…………………………………………………………..17
    1.2.1. Зародження методик європейської традиційної вокальної школи…...17
    1.2.2. Вплив європейської традиції на формування китайської
    вокальної школи…………………………………………………………… …………56
    1.2.3. Характеристики розвитку української вокального мистецтва як
    складової європейської вокальної культури………………………………………...62
    Висновки до першого розділу ……………….……………………………………..74

    РОЗДІЛ 2.ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ СУТНОСТІ ФОРМУВАННЯ ВОКАЛЬНИХ НАВИЧОК У МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ
    2.1. Фізіологічна основа вокальних навичок………… …………..………….77
    2.2. Особливості психолого-педагогічного процесу формування вокальних навичок ……………………………………………………………………………… 95
    2.3. Сучасні методичні підходи до формування вокальних навичок..…….106
    2.4. Теоретико-методичні засади моделювання вокальних навичок з
    урахуванням схожості вокальних традицій Китаю та України..………................111
    Висновки до другого розділу……………………..…………..…………………...134

    РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ВОКАЛЬНИХ НАВИЧОК МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ
    3.1. Діагностика рівнів сформованості співацьких навичок …...……….....138
    3.2. Педагогічні умови підвищення ефективності формування вокальних
    навичок майбутніх учителів музики на спільних традиціях Китаю й України та їхня реалізація……………………………………………………………….……….161
    3.3. Перевірка ефективності експериментальної методики………………..179
    Висновки до третього розділу………..……………………………………....…...195

    ВИСНОВКИ………….……………………………..….……………………………198
    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………….………..204
    ДОДАТКИ…………………………………………….….………..…………….......226









    ВСТУП

    Актуальність дослідження. Вища школа виконує завдання підготовки вчителя, зразком високих духовних та професійних переконань, здатного відповідати вимогам спеціаліста світового рівня та викладати музику на рівні міжнародних стандартів. У сучасному суспільстві помітним стає тенденція до глобалізації освітніх процесів, трансформації міжнародних наукових шкіл, запозичення досвіду викладаня у вищих навчальних педагогічних закладах національних традицій різних народів світу.
    Об’єднання багатьох країн у єдиний освітній простір (підписання «Спільної декларації про гармонізацію архітектури європейської системи вищої освіти») сприяє створенню умов для взаємозбагачення європейським досвідом щодо змісту та форм освітніх програм, які стали розповсюджуватись і на східні програми здобуття освіти китайськими студентам.
    У процесі становлення індивідуальності перед сучасною наукою постають проблеми подальшого удосконалення підготовки педагогічних кадрів, у тому числі для дисциплін мистецького циклу. Вирішальною особою системи освіти залишається вчитель. Від його знань, педагогічної досконалості, творчої активності, наявності необхідних умінь та навичок залежить успіх навчання та життєвих здобутків сучасної молоді.
    Здавна вокальна культура була основним виховним засобом людини, суттєво впливаючи на формування її свідомості, гностичних та музичних здібностей, емоційних відчуттів. Тому перед вчителем музики постає проблема самому майстерно оволодіти вокальними навичками та навчати цього учнів.
    Вокальній культурі присвячені дослідження багатьох авторів, серед яких : В. Антонюк, Л. Гавриленко, Н. Гребенюк, Г. Панченко, Л. Тоцька, у яких розкриваються основні принципи та методи вокальної підготовки майбутніх учителів музики, взаємодії музики та слова у створенні співаком музичного образу та ін. Отримують європейського визнання також ідеї китайських вокалістів та педагогів: Вей Лімін, Лінь Хай, Ма Цзюнь (розкриття традицій та сучасних тенденцій вокально-хорової культури та формування вокального слуху), Ву Гоулинг, У Іфан (витоки інтонаційної взаємодії китайської та української пісенності, етнокультурний компонент у підготовці фахівця), Ван Те (національний стиль у музичній поетиці опери), Ва Шан Ху (розкриття почуття та мислення у вокальній музиці), Жден Мао Пин (вокальне мовознавство).
    Так, у Китаї на сучасному етапі активно розробляються і застосовуються європейські, зокрема українські та російські методики викладання вокального мистецтва. Проблема викладання вокалу на основі взаємодії китайської та європейської вокальної педагогіки досліджується в сучасній китайській музично-педагогічній літературі з різних позицій (Ван Лей, Вей Лімін, Ма Цзюнь, Лі Цин Вей та інші).
    Зазначені дослідники розглядають закономірності педагогічного процесу підготовки вчителів музики, акумулюючи передові принципи європейської вокальної педагогіки.
    У цьому контексті однією з нагальних потреб є формування у майбутніх вчителів музичного мистецтва вокальних навичок. Цьому сприяє активне вивчення праць провідних педагогів, психологів (Л. Виготський, М. Бернштейн, П. Гальперін, С. Гончаренко, С. Монаєв, С. Рубінштейн, Б. Теплов).
    Аналіз науково-теоретичної літератури та сучасних досягнень довів необхідність розробки педагогічних технологій, які у процесі спеціальної підготовки майбутніх учителів враховують багатонаціональний досвід, інтерактивні умови створення та сучасних методик та їх перевірка у педагогічній та виконавській діяльності. Не є включенням і творчі зв’язки із китайськими педагогами та вченими.
    Дослідження обраної проблеми спирається на необхідність вирішення низки суперечностей, серед яких ми виокремили такі : - між нтерактивною системою навчання у сучасних освітніх умовах та необхідністю засвоєння конкретних знань і умінь навчаючої держави; - між усталеним міжнародним досвідом вокального навчання та збереженням національних традицій конкретної музичної школи; - між отриманими навичками у попередній підготовці та необхідністю їх розширення в нових освітніх умовах; - між національною самобутністю кожної вокальної школи та потребою презентації її здобутків у іншому національному середовищі.
    Виникає необхідність пошуку педагогічних умов формування вокальних умінь і навичок майбутнього вчителя музики на традиціях різних країн, наприклад, Китая та України, у процесі вокального навчання, створення необхідних умов розвитку унікальної самобутньої особистості кожного студента, використати та оцінити міжнародний досвід створення методик вокальних майстрів, у т. ч. китайських педагогів, застосовувати на практиці отримані знання. Це і визначає актуальність даної проблеми.
    Багато рекомендацій вокальних педагогів ще не систематизовані, не об’єднані у самостійні методичні матеріали. У історіографії вони подаються фрагментарно у різних літературних джерелах в основному з виконавських позицій. Недостатність розробленості та необхідність формування у вчителів музики умінь набувати інтерактивного досвіду, використовувати для свого педагогічного зростання традиційні досягнення інших національних музичних культур Китаю та України, що об’єднують методики двох вокальних шкіл, зумовлюють вибір теми дослідження: «Формування вокальних навичок майбутнього вчителя музики на традиціях Китаю та України».
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація входить до плану науково-дослідної роботи кафедри теорії та методики музичної освіти, хорового співу і диригування Інституту мистецтв Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова і складає частину його наукового напряму «Зміст, форми, методи фахової підготовки вчителів музики». Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою НПУ імені М.П.Драгоманова (протокол № 6 від 25 січня 2011 р.).
    Мета дослідження: теоретично обгрунтувати та експериментально перевірити ефективність розробленої методики формування вокальних навичок майбутніх учителів музики, спираючись на схожість традицій китайських та українських вокальних технік у процесі вокальної підготовки.
    Об’єкт дослідження: вокальна підготовка майбутніх учителів музики у вищих педагогічних навчальних закладах.
    Предмет дослідження: формування вокальних навичок майбутнього вчителя музики на схожості традицій вокальних технік Китаю та України.
    Реалізація поставлених завдань передбачала розв’язання таких завдань:
    1) дослідити у змісті проаналізованої науково-педагогічної та методичної літератури й узагальнити основні методичні положення традиційної вокальної школи, у т. ч. української, у співставленні з Китайською;
    2) визначити значення традиції як освітньої тенденції щодо характеру методик вокального навчання у Китаї та Україні;
    3) теоретично обґрунтувати сутність формування вокальних навичок як психо-фізіологічного та педагогічного процесів, уточнити зміст вокальних навичок і розробити критерії та показники їх сформованості;
    4) розробити методику формування вокальних навичок у майбутніх учителів музики на схожості традицій вокальних технік Китаю та України;
    5) впровадити запропоновану методику формування вокальних навичок та експериментально перевірити її ефективність у практиці підготовки фахівців
    Теоретико-методологічною основою дослідження стали концептуальні положення філософії освіти (В. Андрущенка, Е. Кучменко, Г. Мєднікової), методології та теорії національної освітньої стратегії Китаю та України (І. Бех, О. Сухомлинська, В. Шульгіна, Хе Сі Ган), методологічні положення етнопроблематики (О. Богданова, В. Крисько, Лю Цін, С. Черепанова), психолого-педагогічні дослідження підготовки майбутніх учителів (М. Євтух, В. Лозова, О. Пєхота, В. Семиченко, С. Сисоєва та ін.); теоретичні праці щодо змісту освіти (В. Бондар, Н. Кузьміна, О. Мороз, О. Савченко та ін.); психолого-педагогічні концепції щодо особистісних якостей вчителя (Б. Ананьєв, М. Бернштейн, Л. Виготський, П. Гальперін, С. Рубінштейн, Б. Тєплов, Б. Яворський та ін.); проблеми формування окремих аспектів музично-педагогічної діяльності (Л. Арчажнікова, А. Болгарський, А. Козир, Л. Кондрацька, І. Парфентьєва, Г. Падалка, О. Ростовський, О. Рудницька); ключові положення щодо фахової підготовки в умовах інтеракції до роботи у Китаї та Україні (Бай Юнь-шен, Ван Го-вень, Чень Лінь-жуй та ін.); психолого-педагогічного процесу формування спеціальних здібностей, умінь та навичок (М. Бернштейн, О. Леонтьєв, К. Платонов, Б. Тєплов, В. Петрушин та Н.Тимошенко, Н. Плєшкова та ін.); науково-методичні праці з вокальної підготовки (В. Антонюк, Н. Гребенюк, А. Менабені, Ю. Юцевич, ін.).
    У ході дослідження застосовано наступні методи:
    - теоретичні: аналіз та узагальнення науково-теоретичної та методичної літератури для виявлення фактів з історіографії, відправних теоретичних положень; вивчення педагогічного досвіду в системі вищої освіти; абстрагування і конкретизація, класифікація, моделювання; порівняльний аналіз теоретичних засад та практичних досягнень вокального навчання, які застосовані для визначення понятійного апарату дослідження, розкриття змісту методики формування вокальних навичок у процесі їх поетапного формування; - експериментально-емпіричні: анкетування, діагностичні методи, тестування; інтерв’ювання, бесіди; опосередковане та включене педагогічне спостереження, педагогічний експеримент (пошуковий, констатувальний, формувальний), експертна оцінка, узагальнення кількісних та якісних показників практичної роботи для перевірки ефективності запропонованої методики; - статистико-математичні: аналітичні, якісного і кількісного аналізу результативності запропонованої експериментальної методики; статистичної обробки даних, що дозволило діагностувати рівні сформованості вокальних навичок майбутніх учителів музики на схожості традицій вокальних технік.
    Наукова новизна дослідження полягає у тому, що :
    уперше запропоновано концептуальний підхід до розв’язання зазначеної наукової проблеми на основі схожості вокальних технік традиційно-європейського та національно-китайського походження; представлено зміст традиції як освітньої тенденції; уточнено зміст вокальних навичок і представлено їх комплекс на схожості вокальних технік, розроблено експериментальну модель формування вокальних навичок майбутніх учителів музики на схожості традицій вокальних технік;
    удосконалено процес формування вокальних навичок на схожості традицій вокальних технік Китаю та України щодо співацької постави, співацького дихання, звукоутворення, дикції, відчуття ансамблю; методичне забезпечення фахової підготовки майбутніх учителів музики двох країн в умовах інтерсуб’єктної взаємодії;
    набули подальшого розвитку зміст музично-педагогічної освіти Китаю та України стосовно вокальної підготовки майбутніх учителів музики.
    Організація дослідження. Дослідження проводилося у три основні етапи з 2009 по 2012 рр.
    На перому етапі (2009-2010 рр.) було проаналізовано науково-теоретичну, навчально-методедичну літературу; здійснено обґрунтування актуальності обраної проблеми дослідження, проаналізовано стан розробленості проблеми, визначену мету, об’єкт, предмет, визначені основні завдання, вивчені нормативні документи з освіти Китаю та України.
    На другому етапі дослідження (2010-2011 рр.) було розроблено теоретичну модель формування вокальних навичок майбутніх вчителів музики на традиціях Китаю та України. Проведені констатувальний та формувальний етапи експерименту. Основою формувального експерименту стали : діагностика стану сформованості вокальних навичок у студентів педагогічних закладів освіти, аналіз основних недоліків та формотворчих чинників подальшої експериментальної роботи, були розроблені критерії та визначені їх показники, встановлені рівні сформованості вокальних навичок майбутніх учителів музики, обґрунтовані необхідні педагогічні умови зростання ефективності їх формування.
    На третьому етапі (2011-2012 рр.) були апробовані на практиці дослідно-експериментальна модель, проаналізовані результати дослідження, здійснено обробку експериментальних даних, визначено міру їх ефективності та узагальнено отримані результати, зроблено літературне та графічне оформлення дисертаційної роботи.
    Упродовж усього дослідження здійснювалась підготовка та видання публікацій, виступи на науково-практичних конференціях всеукраїнського та міжнародного рангу, було винайдено підтвердження отриманих результатів методами мтематичної статистики з використанням електронно-обчислювальних технологій.
    Достовірність результатів забезпечувалися застосуванням наукових висновків фундаментальних психолого-педагогічних праць, експриментальним підтвердженням результатів теоретичних висновків, критичним аналізом літератури з предмету дослідження, застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних його предмету, меті і завданням, позитивною динамікою формування вокальних навичок майбутніх учителів музики в процесі їх формування.
    Експериментальною базою дослідження стали НПУ ім.М.П.Драгоманова (м. Київ), Інститут мистецтв Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського (м. Одеса), Сумського державного університету імені А.С.Макаренка, Інституту філології, історії та мистецтв РВНЗ «Кримський гуманітарний університет» (м. Ялта). Дослідженням загалом було охоплено 268 китайських та українських студентів педагогічних вищих освітніх закладів.
    Практичне значення дослідження полягає у визначенні реальних шляхів формування вокальних навичок у майбутніх учителів музики Китаю та України за рахунок розробленої методики, що побудована на схожості традицій вокальних технік; розробці спільного методичного ресурсу для використання фахівцями обох країн у підготовці вокалістів; змісті лекційного курсу “Теорія та методика постановки голосу” (історико-теоретичного і технологічного модулів); застосуванні винайдених методів ефективного формування вокальних навичок на індивідуальних заняттях з постановки голосу та у проведенні педагогічної практики й самостійної роботи в школі.
    Апробація та впровадженняя результатів дослідження. Основні теоретичні положення, рекомендації та результати дослідження обговорювались та здобули схвальну оцінку на міжнародних науково-практичних конференціях та семінарах: “Мистецька освіта в контексті європейської інтеграції : Теоретичні та методичні засади розвитку мистецької освіти в контексті європейської інтеграції: ІІ Міжнародна наукова конференція (2010 р., Суми); “Актуальні проблеми музичної педагогіки і виконавського мистецтва” (2011 р., Ялта); VІІІ та ІХ Міжн-і педагогічно-мистецьких читання пам’яті О.П. Рудницької (2010-2011 рр., Київ); ІV Міжнародна науково-практична інтернет-конференція «Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах СНД» (2012 р., Переяслав-Хмельицький);V Міжнародна научно-практична інтернет-конференція молодих вчених «Зажги свою звезду» (МУ-5) (2012 р., Москва-Таганрог, Росія); обговорювались на засіданнях кафедри теорії та методики музичної освіти, хорового співу та диригування Інституту мистецтв НПУ імені М.П. Драгоманова.
    Основні положення дисертаційного дослідження впроваджено у навчально-виховний процес РВНЗ “Кримський гуманітарний університет” м. Ялта (довідка № 49 від 02.06.2012 р.); Державного закладу “Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського” (довідка № 1510 від 04.07. 2012 р.); Сумського державного педагогічного університету імені А.С.Макаренка (довідка №1313 від 29.08.2012 р.); Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (довідка № 68/в від 21.12.2012 р.).
    Публікації. Основні теоретичні положення, його результати та висновки відображено у 13 наукових працях, 11 одноосібних, 2 у співавторстві, з них: 6 публікацій у провідних фахових виданнях з педагогіки.
    Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (252 найменування, з них 13 – іноземними мовами, 9 – китайською. Повний обсяг дисертації 259 сторінок, з них основного тексту – 192 с. Робота містить 10 таблиць, 16 рисунків, що разом з додатками становить 45 с.
  • bibliography:
  • ВИСНОВКИ

    Аналіз та узагальнення матеріалів дослідження дають підстави для таких висновків:
    1. В умовах полікультурної взаємодії існує як єдина інтернаціональна вокальна методична система, яка об’єднує відповідні знання та практичний досвід традиційних методик багатьох країх. Полікультурна взаємодія педагогічних умов характеризується у контексті формування вокальних навичок на спільних традиціях України та Китаю, їх упорядкуванням та самоорганізацією в умовах дружніх стосунків цих музичних культур у цілісний феномен. Усвідомлення мистецької традиції як полікультурного середовища, розкриття її історичної ємкості у глобалізованому світі щодо визначення та національної самобутності кожної нації набуває значення джерела загальної ерудиції, освітченості, що визначає традицію сучасною освітньою тенденцією. Саме пріоритетним положенням в усвідомленні сутності традиції висунуто застосування її як згальної філософської та освітньої тенденції, а не лише як історико-культурної категорії.
    2. Вивчення історіографії основних принципів та засадничих методів різних вокальних шкіл сприяли усвідомленню генезису вокальної культури, поступового ускладнення та урізноманітнення прийомів співу у процесі історичного розвитку та впливу національних особливостей різних музичних культур та специфіки їх розвитку на ствердження неповторних характеристик вокальних методик в період геополітичної самостійності. Так, в історії методик був закріплений метод класифікації та діагностики голосу, фізіологічно виправне застосування дихання, вокалізація текстів, тобто розкриті специфічні традиційні особливості багатьох національних шкіл (італійської, німецької, французької, російської, української).
    1. Аналіз характерних особливостей китайської вокальної культури та її співставлення із українською вокальною технікою дали можливість визначити загальні та спільні риси, що сприяють подальшому зближенню методичних систем, збагаченню педагогічних технік щодо вокальної підготовки в умовах інтерсуб’єктної взаємодії та обумовлюють функціонування нового освітнього середовища для удосконалення фахової підготовки вчителів музики України та Китаю. В традиції Китайськтої вокальної школи було винайдено низку загальних методів: вербальне пояснення, метод аналогій, свідоме навчання вокалу, використання наукового підходу до формування вокальних навичок тощо та деякі специфічні: економна витрата повітря у співі, переважно спів на помірній динаміці, уміння співати falsetto тощо.
    Концепцією дослідження розкривається перспективність поглиблення вивчення спеціальних вокальних традицій двох країн (Китаю та України), яке є начасі розвитку сучасних освітніх технологій. У ході аналізу були виявлені спільні риси традиційних вокальних методик цих країн, серед яких: ідентичність уявлень з головних позицій щодо теорії вокального мистецтва; урахування необхідності взаємозбагачення раціонального та емоційного компонентів у співі; використання інтелектуального та психологічного підходів до навчання; обов’язкове застосування індивідуального підходу; використання розвитку загальних здібностей студентів та спеціальної вокальної підготовки у їх взаємозбагаченні. Сучасні автори розкривають різні аспекти вокального навчання, підтверджуючи багато спільних позицій в українській та китайській методиках формування вокальних навичок.
    До особливих рис вокально-виконавської діяльності як мети та результату формування вокальних навичок ми віднесли: особливу мову, особливий спосіб узагальнення (інтерпретація), використання «вокально-художньої уяви», якісне визначення форми.
    3. Було теоретично обґрунтовано сутність формування вокальних навичок майбутнього вчителя музики з конкретним з’ясуванням особливостей психолого-педагогичного процесу їх формування. Дослідивши психолого-педагогічну сутність формування вокальних навичок як діяльнісного процесу та визначивши педагогічну спрямованість цього процесу, з’ясовано їх фізіологічну сутність та специфічні особливості формування в процесі вокального навчання.
    Було застосовано узагальнене визначення навичок як психолого-педагогічної категорії з урахуванням специфічних характеристик навичок вокаліста, сформованих на спільних традиціях вокальних шкіл України та Китаю.
    Узагальнено це формулювання виглядає так: вокальні навички майбутнього вчителя музики – комплекс базових вокальних навичок, поетапно сформованих на основі визначеної компонентної структури з урахуванням схожості традицій вокальних технік Китаю та України, еталонних вимог до вокального мистецтва та сучасних способів співу.
    Вокальні навички розкриті як категорія фізіології та психології й з’ясовано особливості їх формування як довготривалого процесу, який проходить декілька етапів з обов’яковим дотриманням їх послідовності від «стадії початкового вивчення дій» через «стадію деталізованого розучування» до «стадії закріплення та подальшого удосконалення рухових дій».
    4. Для визначення теоретичної моделі формування вокальних навичок на спільних традиціях китайської та української вокальних шкіл розкрито теоретичні засади моделі формування вокальних навичок, які складаються з двох формотворчих складових цього процесу: науково-дидактичного та організаційно-методичного у їх взаємозалежності й доповненості. На основі феноменологічного наукового напряму було визначено науково-теоретичних підходи: суб’єктний, традиційно-етнічний та технологічний.
    До структури усвідомлення формування вокальних навичок на спільних традиціях Китаю та України були віднесені такі компоненти: мотиваційно-аксіологічний, який розкривав наявність та зростання від етапа до етапа усвідомлення цінності набуття вокальних навичок на спільних традиціях вокальних методиу двох культур; когнітивно-емоційний, через який усвідомлення та формування необхідних базових навичок було безпосередньо зв’язано з засвоєнням теоретичного та практичного матерілу як методологічного, так і музично репертуарного; та технологічний, безпосередній предмет формування комплексу базових вокальних навичок за психологічною теорією поетапного їх набуття.
    Для побудови дидактичної моделі формування вокальних навичок проаналізовано різні принципові позиції багатьох авторів, ґрунтуючись на яких визначено принципи відповідно нашому дослідженню. Ними стали: концентричності, національної визначеності, наукової обґрунтованості, єдності художнього і технічного розвитку, дотримання естетики застосування вокальних навичок, використання активної практики. Для езпечення ефективності формувального процесу було проаналізовано вимоги до вокалістів та якості співака, які засвідчили продуктивне формування вокальних навичок за умов дотримання таких факторів: узгодження системи компонентно-блочної структури з визначеними принципами; дотримання режиму роботи з учнями (поступове збільшення навантаження та ускладнення навчального матеріалу; збагачення засобів виразності голосу, набутих у процесі формування вокальних навичок; уникнення основних недоліків, які унеможливлюють формування вокальних навичок.
    До комплеків основних формованих вокальних навичок було віднесено : етнонаціональні співочі традиції, спеціально-вокальні та технічності застосування, до яких входили співацька постава, співоче дихання, звукоутворення, артикуляція, ансамблевий спів.
    Визначено педагогічні умови продуктивного формування вокальних навичок, серед них: 1) усвідомлення аксіології педагогічної інтерсуб’єктної взаємодії; 2) застосування інтелектуально-творчої підтримки педагога; 3) створення позитивного тону освітньо-особистісних взаємин суб’єктів навчання; 4) експе-риментальне науково-методичне забезпечення формування вокальних навичок; 5) врахування вимог та особливостей 2-х музично-педагогічних освітніх систем; 6) класифікація та діагностика голосу.
    5. Проведений констатувальний експеримент дозволив визначити й схарактеризувати початковий рівень розвитку співацьких навичок студентів вузів на спільних традиціях України та Китаю. Констатувальний експеримент показав, що найбільший відсоток утворюють студенти із середнім рівнем розвитку співацьких навичок.
    Дослідно-експериментальна робота здійснювалася на основі розроблених критеріїв та їх показників. До показників узагальнених розроблених критеріїв ми віднесли характеристики базових окремих дій у вокальних навичках: утримування корпусу (співацька постава); співацьке дихання; звукоутворння; дикцію та інтонаційний, ритмічний, динамічний і тембровий ансамбль. Так критеріями сформованості вокальних навичок на спільних традиціях України та Китаю стали: - міра усвідомлення якості співацької постави (установка) – в утримуванні корпусу, рота, голов; ступінь відчуття співацького дихання – у співацькому вдиху, його затримці (опора) та фонаційному видиху; міра вмотивованості на грамотне звукоутворення – в атаці звуку (тверда, м’яка, придихальна), вокальній позиції та округленості звучання; міра застосування набутого досвіду у дикції – формування у співі голосних звуків та вимова приголосних; ступінь дотримання когнітивно-емоційного відчуття у ансамблі – злагоджене інтонаційне, ритмічне, динамічне темброве, дикційне звучання.
    За визначеними рівнями : високим, середнім і низьким - розвитку вокальних навичок майбутніх вчителів музики було розподілено їх досягнення. Так, з високим рівнем розвитку вокальних навичок було визначено по 26 % студентів у контрольній та експериментальній групах; із середнім – по 45 % у контрольній експериментальній групах; з низьким, по 29 % у контрольній та експериментальній групах. Тобто найбільший відсоток склали студенти з середнім рівнем сформованості вокальних навичок. Це дало підстави для винайдення педагогічних засад, які б сприяли підвищенню рівня досліджуваного явища.
    У дослідженні були визначені педагогічні засади підвищення ефективності розвитку співацьких навичок студентів на традиціях Китаю та України. Ними стали: систематичне загострення уваги студентів на правильному і неправильному звукоутворенні, співацькій поставі, вокальному інтонуванні, диханні, артикуляції; розвиток вокального слуху та відчуття вокально-тілесної схеми; демонстрування й аналіз залежності звуку від дихання, співацької позиції, дикції; свідоме ставлення до звучання власного голосу, засноване на осмисленому сприйманні та слуховому контролі. Експериментально перевірені зазначені педагогічні засади виявили перевагу запропонованої методики розвитку співацьких навичок майбутніх вчителів музики на спільних традиціях України і Китаю.
    У результаті формувального експерименту було досягнуто результати, які засвідчили перевагу запропонованої методики щодо формування вокальних навичок на спільних традиціях України та Китаю. За допомогою критерію Р.Фішера показники успішного оволодіння студентами вокальними навичками на основі спільних традицій України і Китаю ми виразили у процентах та відповідних показниках і визначили φ1 та φ2, відповідно 4,292 – 2,096. Порівняння φ табличного та φ експериментального показує, що φ табличне
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины


THE LAST ARTICLES AND ABSTRACTS

ГБУР ЛЮСЯ ВОЛОДИМИРІВНА АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ВОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ
МИШУНЕНКОВА ОЛЬГА ВЛАДИМИРОВНА Взаимосвязь теоретической и практической подготовки бакалавров по направлению «Туризм и рекреация» в Республике Польша»
Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА