ГРОМАДСЬКІ РОБОТИ ЯК ВИД КРИМІНАЛЬНОГО ПОКАРАННЯ

brief description

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

МОЗГОВА ВІКТОРІЯ АНАТОЛІЇВНА

УДК 343.8 : 343.24

ГРОМАДСЬКІ РОБОТИ
ЯК ВИД КРИМІНАЛЬНОГО ПОКАРАННЯ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Шинкарьов Юрій Вікторович,
кандидат юридичних наук, доцент

Запоріжжя – 2012

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ..………………………………..………..…3
ВСТУП.………………………………………………………………..………..……4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГРОМАДСЬКИХ
РОБІТ ЯК ВИДУ КРИМІНАЛЬНОГО ПОКАРАННЯ…………………...11
1.1 Становлення та розвиток наукових досліджень інституту покарання
у виді громадських робіт в Україні……………………………………………..…11
1.2 Основні етапи та тенденції розвитку вітчизняного законодавства
щодо кримінально-правового регулювання громадських робіт як
виду покарання……………………………………………………………………..16
Висновки до розділу 1……………………………………………..................25
РОЗДІЛ 2. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА
ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ ЯК ВИДУ ПОКАРАННЯ……………………….27
2.1 Поняття та зміст громадських робіт як виду покарання ........................27
2.2 Місце громадських робіт у системі покарань України…………...........58
2.3 Призначення громадських робіт як виду покарання…………….……..78
Висновки до розділу 2…………………………………..………………….120
РОЗДІЛ 3. КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОКАРАННЯ У ВИДІ ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ……………………………….123
3.1 Порядок виконання покарання у виді громадських робіт……….…..123
3.2 Правовий статус осіб, засуджених до покарання у виді
громадських робіт…………………………………………………………..138
3.3 Порядок звільнення від відбування покарання у виді
громадських робіт…………………………………………………………..171
Висновки до розділу 3………………………………………….…………..180
ВИСНОВКИ……………………………………………………...….…………….183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………….……………...……………190
ДОДАТКИ……………………………………...……………………...…………..212

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

КК – Кримінальний кодекс
КВК – Кримінально-виконавчий кодекс
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс
КЗпП – Кодекс законів про працю України
КпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
ЗУ – Закон України
КВІ – Кримінально-виконавча інспекція
МВС – Міністерство внутрішніх справ
МОЗ – Міністерство охорони здоров’я
ОМС – органи місцевого самоврядування
ООН – Організація Об’єднаних Націй
ІНСТУКЦІЯ – Інструкція про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах переходу до правової держави й гуманного ставлення до осіб, винних у вчиненні злочину, наша держава в Кримінальному кодексі України 2001 р. запровадила низку нових видів покарань, не пов’язаних з ізоляцією особи від суспільства, з метою продовження процесу приведення норм і стандартів внутрішньої політики, у тому числі у сфері кримінальних покарань, у відповідність до норм міжнародного права. Останні, зокрема Мінімальні стандартні правила Організації Об’єднаних Націй стосовно заходів, не пов’язаних із тюремним ув’язненням (Токійські правила) (прийняті 14.12.1990 р. Генеральною Асамблеєю ООН), заохочують країн-учасниць скорочувати застосування тюремного ув’язнення, розробляти нові заходи, програми, не пов’язані з ізоляцією засуджених від суспільства з метою раціоналізації політики в галузі кримінального правосуддя з урахуванням необхідності дотримання прав людини, вимог соціальної справедливості й потреб правопорушника щодо повернення до нормального життя в суспільстві. Окреме місце серед новацій КК України в системі покарань посідають громадські роботи, вивченню особливостей застосування яких і присвячене дослідження.
Проблеми законодавчого регулювання та практичного застосування покарань, не пов’язаних з ізоляцією від суспільства, у тому числі й виду покарання, що досліджується, а також загальні питання вчення про покарання, що мають безпосередній стосунок і до громадських робіт, висвітлено в працях Л.В. Багрій-Шахматова, Є.Ю. Бараш, О.В. Беци, І.Г. Богатирьова, О.І. Богатирьової, І.А. Вартилецької, М.Г. Вербенського, І.М. Гальперіна, Т.А. Денисової, В.М. Дрьоміна, О.О. Книженко, О.Г. Колба, В.О. Меркулової, Ю.А. Пономаренка, В.В. Сташиса, А.Х. Степанюка, В.М. Трубникова, Б.М. Телефанка, М.І. Хавронюка, С.І. Халимона, С.В. Черкасова, Ю.В. Шинкарьова, Д.С. Шияна, Я.В. Ягунова та ін.
Кримінально-правові, кримінально-виконавчі й кримінологічні проблеми застосування покарання у виді громадських робіт були предметом дослідження в захищених кандидатських дисертаціях О.В. Ткачової (2006 р.), В.Г. Павленка (2007 р.), М.Я. Гуцуляка (2010 р.) та ін. Праці вказаних науковців були спрямовані на вдосконалення призначення та виконання цього покарання й стали вагомим внеском у вирішення проблем, пов’язаних із практикою застосування громадських робіт.
Аналіз праць зазначених вище вчених та інших наукових джерел свідчить, що питання, пов’язані із застосуванням громадських робіт, його поняттям і змістом висвітлюються неоднозначно, а часом суперечливо, що дає підстави зробити власну спробу, з одного боку, запропонувати інший підхід до вирішення відомих проблем, а з іншого – звернути увагу на ще не вивчені аспекти. Дослідження спрямоване на пошук шляхів ефективного використання притаманних покаранню у виді громадських робіт каральних і виправних можливостей та підвищення авторитету цього покарання як у науковій, так і практичній сферах.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди за темою «Шляхи протидії злочинності в Україні» (державний реєстраційний номер 0111U006435), в межах якої досліджено інститут покарання у виді громадських робіт, обґрунтовано низку пропозицій щодо вдосконалення його застосування.
Тема дисертації затверджена вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (протокол № 5 від 24 грудня 2008 р.).
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження – на основі комплексного наукового аналізу покарання у виді громадських робіт виявити основні проблеми, що перешкоджають ефективному виконанню й відбуванню цього покарання, сформувати на цій підставі науково обґрунтовані рекомендації щодо вдосконалення законодавства й практики застосування громадських робіт.
Відповідно до зазначеної мети поставлено такі завдання:
– виявити основні тенденції наукових досліджень у сфері кримінально-правової та кримінально-виконавчої політики нашої держави на підставі аналізу стану наукової розробки інституту покарання у виді громадських робіт;
– окреслити основні причини нормативно-правового реформування інституту громадських робіт як виду покарання на території Україні, дослідивши історію його становлення та розвитку;
– визначити поняття, зміст та місце громадських робіт у системі покарань;
– дослідити практику призначення покарання у виді громадських робіт та виявити проблеми його застосування;
– з’ясувати теоретичні та практичні проблеми виконання й відбування громадських робіт;
– дослідити правовий статус осіб, засуджених до громадських робіт;
– визначити особливості звільнення від відбування покарання у виді громадських робіт;
– розробити пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінального й кримінально-виконавчого законодавства в частині призначення та виконання покарання у виді громадських робіт.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають у процесі призначення, виконання та відбування покарання у виді громадських робіт.
Предметом дослідження є громадські роботи як вид кримінального покарання.
Методи дослідження обрані з урахуванням його теми, мети та завдань. Методологічну основу становлять положення й висновки загальної теорії пізнання. Для реалізації завдань комплексного підходу до вирішення питань, пов’язаних із застосуванням покарання у виді громадських робіт, використано такі методи пізнання соціально-правових явищ і процесів: методи аналізу та синтезу – для вивчення стану наукових досліджень з означеної проблематики (підрозділ 1.1); історичний метод – при дослідженні історії становлення та розвитку покарання у виді громадських робіт в Україні (підрозділ 1.2); логіко-правовий метод – для вивчення масиву правових норм, що визначають підстави та порядок застосування досліджуваного покарання, виявлення недоліків такого порядку й формулювання пропозицій щодо їх усунення (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.2, 3.3); семантичний метод – для з’ясування сутності та формулювання наукових визначення окремих понять (підрозділи 2.2, 3.1); системно-структурний метод – при з’ясуванні змісту покарання у виді громадських робіт та місця останнього в системі покарань України (підрозділи 2.1, 2.2); порівняльно-правовий метод – для визначення подібних та відмінних підходів до застосування громадських робіт (підрозділи 2.2, 2.3); соціологічні методи (анкетування, статистичний аналіз) – для вивчення практики застосування громадських робіт і з’ясування думки працівників кримінально-виконавчих інспекцій щодо проблемних питань виконання цього покарання (підрозділи 2.3, 3.1, 3.3).
Нормативну базу дослідження становлять: Конституція України, Кримінальний кодекс України, Кримінально-виконавчий кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс України, Кодекс про адміністративні правопорушення України, Кодекс законів про працю України, закони України, нормативно-правові акти Президента України, Кабінету Міністрів України, галузеві нормативні акти, накази, інші документи Державної кримінально-виконавчої служби, Міністерства внутрішніх справ та Міністерства охорони здоров’я України, нормативно-правові положення кримінального й кримінально-виконавчого законодавства зарубіжних країн і міжнародно-правових актів, ратифікованих Верховною Радою України з питань застосування покарань.
Теоретичним підґрунтям дисертації стали праці вітчизняних та зарубіжних учених у галузі філософії, історії, теорії держави й права, кримінального та кримінально-виконавчого права, кримінології, трудового права й психології.
Емпіричну базу дослідження становлять: показники статистичної звітності ДДУПВП (Державної пенітенціарної служби України) за 2001–2011 рр., дані вивчення 230 кримінальних справ, розглянутих судами, за якими ухвалено вироки про покарання у виді громадських робіт за період 2009–2011 рр., дані вивчення 125 кримінальних справ, за якими ухвалено вироки про засудження особи за ухилення від відбування громадських робіт за період 2010–2011 рр., результати анкетування 105 співробітників кримінально-виконавчих інспекцій.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших комплексних досліджень на монографічному рівні проблем застосування покарання у виді громадських робіт. Найбільш важливі теоретичні висновки і практичні положення, які відображають новизну, полягають у такому:
уперше:
– аргументовано необхідність законодавчої зміни місця громадських робіт у системі покарань, передбачених ст. 51 КК України відповідно до оцінки ступеня їх суворості;
– запропоновано місцем проживання засудженого до громадських робіт визнавати адміністративно-територіальну одиницю, на території якої засуджений проживає строком понад шість місяців на рік і яка перебуває в обслуговуванні відповідного підрозділу кримінально-виконавчої інспекції;
– запропоновано визначення поняття «місце відбування громадських робіт»: у широкому значенні – це погоджений між органами місцевого самоврядування та кримінально-виконавчою інспекцією об’єкт (підприємство, установа, організація або уповноважений ними орган), незалежно від форми власності, власник якого зобов’язується забезпечити засудженого суспільно корисною роботою за місцем його проживання; у вузькому значенні – це безпосередній об’єкт виконання засудженим суспільно корисної роботи, погоджений між власником підприємства (установи, організації або уповноваженого ним органу) та кримінально-виконавчою інспекцією, що знаходиться за місцем проживання засудженого й у межах території обслуговування відповідного підрозділу кримінально-виконавчої інспекції;
– доведено необхідність зміни порядку обчислення строку покарання у виді громадських робіт щодо неповнолітніх засуджених (передбаченого ч. 2 ст. 38 КВК України), а саме громадські роботи мають виконуватися неповнолітніми не більше ніж дві години на день, але не менше ніж дванадцять годин на місяць;
– внесено пропозицію передбачити можливість звільнення від відбування громадських робіт з випробуванням у порядку ст. 75 КК України;
удосконалено:
– наукові положення щодо уточнення поняття та змісту покарання у виді громадських робіт у ч. 1 ст. 56 КК та ч. 1 ст. 100 КК України;
– обґрунтування доцільності призначення покарання у виді громадських робіт з 14 років;
– пропозиції щодо необхідності розширення переліку осіб, яким не може призначатись покарання у виді громадських робіт (ч. 3 ст. 56 КК України), за рахунок: осіб, що мають алкогольну чи наркотичну залежність; осіб, що є хворими на активну форму туберкульозу або на інші інфекційні хвороби, які створюють реальну небезпеку зараження оточуючих у процесі виконання ними суспільно корисних робіт; осіб, що не мають місця проживання;
дістали подальший розвиток:
– підходи щодо визначення суспільно корисних робіт, що мають виконуватися засудженим до громадських робіт, з урахуванням низки критеріїв;
– наукові позиції щодо визначення змісту понять «покарання, альтернативні ізоляції особи від суспільства» та «альтернативи ізоляції особи від суспільства»;
– підходи до визначення обсягу прав у правому статусі осіб, засуджених до покарання у виді громадських робіт;
– розробки щодо нормативно-правового вдосконалення порядку та умов виконання (відбування) покарання у виді громадських робіт.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення та висновки дослідження можуть бути використані:
– у правотворчості – для вдосконалення нормативно-правового регулювання застосування покарання у виді громадських робіт;
– у правозастосуванні – при призначенні судами покарання у виді громадських робіт (довідка про впровадження в практичну діяльність суду Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська від 07.09.2011 р.);
– у науково-дослідній сфері – для подальшої розробки теоретичних і прикладних проблем застосування покарання у виді громадських робіт в Україні;
– у навчальному процесі – при викладанні курсу Загальної частини кримінального права, кримінально-виконавчого права (довідка про впровадження у навчальний процес юридичного факультету Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди від 09.09.2011 р.).
Особистий внесок здобувача. Основні положення, пропозиції й висновки, що характеризують наукову новизну та практичне значення результатів дослідження й виносяться на захист, розроблені автором особисто. Автору належать усі теоретичні та практичні результати, викладені в наукових публікаціях.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися та обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях: «Держава і право: de lege praeterita, instante, future» (м. Миколаїв, 2009 р.), «Проблеми кримінального права, процесу та криміналістики» (м. Одеса, 2009 р.), «Від громадського суспільства – до правової держави» (м. Харків, 2010 р.), «Держава і право в умовах глобалізації: реалії і перспективи» (м. Сімферополь, 2010 р.), «Публічне та приватне право: шляхи вдосконалення законодавства і практики» (м. Харків, 2011 р.) та на конференції молодих вчених «Іноземна мова і сучасні тенденції юридичної науки очима молодих учених» (м. Харків, 2010 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 наукових праць, з яких:
3 – статті в наукових фахових виданнях України, 6 – тези та матеріали конференцій.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації досліджено інститут громадських робіт як виду покарання на теоретичному, законодавчому та правозастосовному рівнях. У результаті дослідження сформовано низку висновків і пропозицій щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання призначення, виконання та відбування громадських робіт, основними з яких є такі:
1. Останніми роками в теорії кримінального та кримінально-виконавчого права значна увага приділяється проблематиці застосування покарань, не пов’язаних з ізоляцією особи від суспільства (у тому числі громадським роботам), удосконаленню системи контролю та нагляду за засудженими до таких видів покарань, можливостям ефективного застосування до останніх заходів виправного впливу та соціального супроводу. В цьому контексті питання, пов’язані з призначенням, виконанням та відбуванням громадських робіт, залишаються актуальними, з огляду на встановлені недоліки законодавчого регулювання цього виду покарання, що негативно позначаються на їх ефективному застосуванні й гальмують процес належного використання їх виправного та превентивного потенціалу.
2. В результаті дослідження становлення та розвитку інституту громадських робіт як виду покарання встановлено поступову трансформацію соціально-правового розуміння їх суті, змісту, призначення та мети від виконання компенсаційної ролі (відшкодування (відпрацювання) боргу) до набуття характеру основного покарання, якому властиве превалювання мети виправлення засудженого, з урахуванням сучасних ідей гуманізму у сфері покарання, соціальної та економічної виправданості економії кримінальної репресії, які сьогодні є пріоритетними у світовій кримінально-правовій політиці.
3. Виявлено ряд розбіжностей у розумінні змісту громадських робіт, зокрема в частині визначення кола правообмежень, притаманних цьому покаранню. Доведено, що до змісту покарання у виді громадських робіт не відноситься обмеження права на працю. Зокрема, згідно з Конституцією України, право на працю включає можливість особи заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується (ч. 1 ст. 43). Особа ж, засуджена до громадських робіт, має відбувати їх саме у вільний від своєї роботи час, а тому при застосуванні цього покарання вона продовжує заробляти собі на життя працею, яку обрала або на яку погодилась. Заперечено позицію, що безоплатний характер суспільно корисних робіт обмежує право власності засудженого, з огляду на те, що під час відбування громадських робіт засуджений взагалі не набуває права власності (якраз через безоплатність суспільно корисних робіт), тож і не може бути в ньому обмежений.
Запропоновано низку змін до КК та КВК України щодо вдосконалення визначення поняття покарання у виді громадських робіт, а саме:
– ч. 1 ст. 56 «Громадські роботи» викласти таким чином: «Громадські роботи полягають у виконанні засудженим безоплатних суспільно корисних робіт, що є для нього посильними. Вид громадських робіт та об’єкти, на яких вони відбуваються, визначають органи місцевого самоврядування за погодженням з кримінально-виконавчими інспекціями. Засуджені, які на час відбування покарання є такими, що працюють або (та) навчаються, виконують суспільно корисну роботу у вільний від основної роботи чи (та) навчання час».
Відповідно до цього, виключити із ч. 1 ст. 100 «Громадські та виправні роботи» слова «і полягають у виконанні неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час»;
– ч. 1 ст. 36 КВК України подати в такій редакції: «Покарання у виді громадських робіт відбувається за місцем проживання засудженого. Громадські роботи полягають у виконанні засудженим безоплатних суспільно корисних робіт, що є дня нього посильними. Вид громадських робіт та об’єкти, на яких вони відбуваються, визначають органи місцевого самоврядування за погодженням з кримінально-виконавчими інспекціями. Засуджені, які на час відбування покарання є такими, що працюють або (та) навчаються, виконують суспільно корисну роботу у вільний від основної роботи чи (та) навчання час».
Переосмислення місця громадських робіт у системі покарань дає змогу зробити висновок, що вони є менш суворим покаранням, ніж позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а тому запропоновано передбачити його третім видом за ступенем суворості у ст. 51 КК України. Відповідно, система покарань буде виглядати таким чином:
1) штраф;
2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;
3) громадські роботи;
4) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
5) виправні роботи;
6) службові обмеження для військовослужбовців;
7) конфіскація майна;
8) арешт;
9) обмеження волі;
10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;
11) позбавлення волі на певний строк;
12) довічне позбавлення волі.
4. Дослідження практики призначення покарання у виді громадських робіт дає змогу говорити, що на сьогодні цей вид покарання застосовується досить рідко. Підвищення потенціалу цього виду покарання пов’язано з необхідністю збільшення його використання в санкціях статей Особливої частини КК України та необхідністю суддів належним чином оцінювати особу винного на предмет реальної можливості відбування ним цього покарання.
Результати дослідження свідчать, що громадські роботи можуть бути ефективним і дієвим покаранням лише щодо певної категорії злочинців, а саме: осіб, які не потребують ізоляції від суспільства, не є алкогольно чи наркотично залежними (більшість осіб, що ухиляються від відбування громадських робіт, обґрунтовують це саме наявністю проблем із контрольованим вживанням алкоголю); позитивно характеризуються (абсолютна більшість засуджених за ухилення від відбування громадських робіт мають негативну морально-соціальну характеристику – 78%). Позитивно вплинути на процес виконання громадських робіт може також те, що засуджений матиме певну трудову зайнятість (100% засуджених за ухилення від відбування громадських робіт були безробітними). Причому наявність роботи у винного слід розглядати, перш за все, як елемент його соціальної характеристики, а не економічної. Не можна безапеляційно дотримуватися установки, що громадські роботи є покаранням для тих, хто не має достатнього матеріального становища, щоб сплатити штраф або відбувати виправні роботи. Матеріальне становище, безумовно, є важливим при виборі особі покарання, але не можна тільки на цьому будувати обґрунтування доцільності призначення громадських робіт, як за залишковим принципом, що вже увійшло в судову практику.
5. На підставі аналізу нормативно-правової регламентації та практики виконання громадських робіт підтримано пропозиції щодо необхідності підвищення рівня взаємодії кримінально-виконавчої інспекції: а) з органам місцевого самоврядування, шляхом чіткого нормативно-правового врегулювання прав і обов’язків суб’єктів такої взаємодії; визначення відповідальної особи за організацію робочих місць і забезпечення засуджених суспільно корисною роботою; б) з органами внутрішніх справ, шляхом розширення повноважень кримінально-виконавчої інспекції та урізноманітнення форм взаємодії (зокрема, спільне проведення заходів індивідуально-профілактичної роботи щодо засуджених); в) з громадськістю, шляхом залучення до сфери надання допомоги засудженим до покарання у виді громадських робіт, інституту громадських кураторів (волонтерів).
6. Під час дослідження правового статусу засуджених до громадських робіт суб’єктивні права та юридичні обов’язки розподілено на основні (тобто такі, які властиві засудженим до всіх видів покарань) та специфічні (тобто такі, що дають можливість відрізняти правовий статус особи, на яку вони поширюються, від правового статусу інших осіб).
Запропоновано для зручності сприйняття специфічні права засуджених до громадських робіт поділити на дві групи. До першої групи віднесено права засуджених, що пов’язані з порядком відбування покарання у виді громадських робіт, а саме: 1) право на звільнення від подальшого відбування покарання у виді громадських робіт у передбачених законом випадках; 2) право не вийти на виконання суспільно корисних робіт або (і) не з’явитися до інспекції в призначений строк (наприклад, за викликом або для реєстрації) за наявності поважних причин; 3) право на отримання довідки про відбуття покарання або про звільнення від нього. До другої віднесено права засуджених, що пов’язані з виконанням ними суспільно корисної праці, а саме: 1) право відбувати покарання, в тому числі виконувати суспільно корисну працю за місцем проживання; 2) право виконувати суспільно корисну роботу не більше ніж чотири години на день, а неповнолітнім – дві години на день; 3) право виконувати суспільно корисну роботу у вільний від основної роботи чи (та) навчання час; 4) право засудженого виконувати суспільно корисну працю, яка є для нього посильною, тобто відповідає віку, стану загального здоров’я та фізичним даним засудженого; 5) право засудженого виконувати суспільно корисну працю, що не пов’язана із шкідливим виробництвом, ризиком для життя та здоров’я; 6) право на відшкодування шкоди в разі ушкодження здоров’я під час виконання громадських робіт.
Специфічні обов’язки засуджених до громадських робіт також поділено на дві групи. До першої групи належать обов’язки засуджених загального характеру: 1) додержуватися встановлених відповідно до законодавства порядку й умов відбування покарання; 2) з’являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції; 3) з’являтися за направленням, виданим працівником кримінально-виконавчої інспекції для відбування покарання; 4) працювати на визначених для них об’єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт; 5) відпрацьовувати не менше ніж двадцять п’ять годин на місяць суспільно корисних робіт; 6) періодично з’являтися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції; 7) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; 8) не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції. До другої групи віднесено обов’язки засуджених, що стосується їх ставлення до суспільно корисної праці: 1) сумлінно ставитися до праці; 2) дотримуватися правил техніки безпеки.
7. КК України не передбачає можливості звільнення засуджених до громадських робіт від відбування покарання з випробуванням (ст. 75) та умовно-дострокового звільнення від покарання (ст. 81). За кордоном існує правова практика звільнення від відбування громадських робіт з випробуванням, зокрема, у Республіці Вірменія (ч. 1 ст. 70 КК) та Латвійській Республіці (ч. 1 ст. 55 КК).
Практика виконання-відбування громадських робіт свідчить про те, що існує нагальна потреба законодавчого передбачення правових механізмів стимулювання правослухняної поведінки засуджених, їх сумлінного ставлення до праці (зокрема, у виді подяки або дострокового зняття раніше накладеного стягнення), бо покарання ні в якому різі не може бути монотонним процесом випробування особи засудженого, а завжди повинно мати динамічний зміст і гнучкий вплив на свідомість засудженого.
8. На підставі проведеного дослідження, крім вказаних вище пропозицій щодо вдосконалення чинного кримінального та кримінально-виконавчого законодавства в частині призначення та виконання покарання у виді громадських робіт, також запропоновано таке:
– з метою підвищення профілактично-виховного впливу громадських робіт щодо засуджених, які є безробітними, змінити системність відбування ними громадських робіт. Для реалізації цієї мети ст. 38 КВК України доповнити частиною такого змісту: «Повнолітні засуджені, що на момент відбування покарання ніде не працюють і (або) не навчаються, виконують громадські роботи від двох до чотирьох годин на день і не менше ніж дванадцять годин на тиждень»;
– виключити із ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 40 КВК України положення щодо порушення громадського порядку, за яке засудженого було притягнуто до адміністративної відповідальності, по-перше, як підставу винесення щодо засудженого застереження у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності; по-друге, як різновид ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, оскільки вказане суперечить змісту покарання у виді громадських робіт, що, перш за все, здійснюється на основі участі засуджених осіб у суспільно корисній праці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азарян Е. Р. Преступление. Наказание. Правопорядок / Е. Р. Азарян – СПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004. – 229 с.
2. Акушерство : уч. посіб. для студ. мед. факультетів [Електронний ресурс] / Кафедра акушерства і гінекології № 1 НМУ ім. акад. Богомольця О.О. – К., 2009. – Режим доступу : www.nmu.edu.ua/files/kaf1/akusherstvo.pdf.
3. Акушерство : учебн. / Г. М. Савельева, В. И. Кулаков, А. Н. Стрижаков и др. ; Под ред. Г. М. Савельевой. – М. : Медицина, 2000. – 816 с.
4. Алексеев С.С. Общая теория права / С.С. Алексеев. – М. : Юрид. лит-ра, 1982. – Т. 2. – 486 с.
5. Андрусів Г. В. Кримінальне право України. Загальна частина : посіб. / Г. В. Андрусів, О. Ф. Бантишев, Б. В. Романюк. – К. : Вид. Паливода, 2003. – Вид. 2-е, стереотип. – 124 с.
6. Антипов В. В. Обставини, які виключають застосування кримінального покарання / В. В. Антипов, В. І. Антипов. − К. : Атіка, 2004. − 208 с.
7. Арямов А. А. Общетеоретические основы учения об уголовном наказании : автореф. дис. на соискание ученой степени докт. юр. наук : 12.00.08 / А. А. Арямов ; МВД России ; Санкт-Петербург. ун-т. – СПб., 2004. – 50 с.
8. Багрий-Шахматов Л. В. Теоретические проблемы классификации уголовных наказаний / Л. В. Багрий-Шахматов. – Мн., 1972. – 110 c.
9. Бажанов М. И. Назначение наказания по советскому уголовному праву : моногр. / М. И. Бажанов – К., 1980. – 216 с.
10. Бараш Є. Ю. Правові та організаційні проблеми виконання покарань (стягнень), не пов’язаних з позбавленням волі кримінально-виконавчою службою в Україні [Електронний ресурс] / Є. Ю. Бараш // Право і безпека : Наук. журнал. – 2009. – № 5 (32). – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/pib/2009_5/index.htm.
11. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях / Ч. Беккариа – М. : Стелс, 1995. – 303 с.
12. Бессараб Н. Р. Изоляция личности как правовая категория : дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : 12.00.01 / Н. Р. Бессараб ; Коломенский гос. пед. ин-т. – Коломна, 2005 – 190 c.
13. Беца О. В. Європейський досвід гуманізації кримінального судочинства / О.В. Беца // Вісник центру суддівських студій. – К., 2004. – № 2-3. – С. 15-26.
14. Бибик С. П. Словник іншомовних слів: тлумачення, словотворення та слововживання / С. П. Бибик, Г. М. Сюта / за ред. С.Я. Єрмоленко ; худож. оформлювач Б.П. Бублик. – Х. : Фоліо, 2006. – 623 с.
15. Благов Е. В. Применение уголовного права (теория и практика) : моногр. / Е.В. Благов. – СПб., 2004. – 505 с.
16. Богатирьов І. Г. Кримінальні покарання, не пов’язані з позбавленням волі (теорія і практика їх виконання кримінально-виконавчою інспекцією) : дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : 12.00.08 / І. Г. Богатирьов ; Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2006. – 435 с.
17. Богатирьов І. Г. Кримінально-виконавча інспекція як суб’єкт запобігання злочинам : моногр. / І. Г. Богатирьов, С. І. Халімон. – Х. : Харків юрид., 2009. – 320 с.
18. Богатирьова О. І. Кримінально-виконавча інспекція як суб’єкт виконання покарань : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.08 / О. І. Богатирьова ; Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К., 2009. – 250 c.
19. Большой энциклопедический словарь / под ред. А. Я. Сухарева, В. Д. Зорькина, В. Е. Крутских. – М. : ИНФРА-М, 1997. – Вип. VI. – 790 с.
20. Большой юридический словарь / под ред. А. Я. Сухарева и др. – М. : Инфра-М, 1999. – VI. – 790 с.
21. Братусь Б. С. Аномалии личности / Б. С. Братусь. – М. : Мысль, 1988. – 301 с.
22. Бурлаков В. Н. Личность преступника и назначение наказания : учеб. пособ. / В. Н. Бурлаков. – Л. : ЛГУ, 1986. – 87 с.
23. Василаш В. М. Деякі питання врахування судом загальних засад призначення покарання [Електронний ресурс] / В. М. Василаш // Наук. вісн. ун-ту внутр. справ. – 2008. – Вип. 2. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nvlduvs/2008_2/index.htm.
24. Велиев С. А. Принципы назначения наказания / С. А. Валиев. – СПб. : Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – 388 с.
25. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
26. Вереша Р. В. Кримінальне право України. Загальна частина : навч. посіб. / Р. В. Вереша. – 2-ге вид. перероб. та доп. Станом на вересень 2011 р. – К. : Центр уч. літ-ри, 2012. – 320 с.
27. Витрук Н. В. Статус личности в политической системе общества / Н. В. Витрук. – М. : Дело, 1993. – 352 с.
28. Гойман В. И. Принципы, пределы, основания ограничения прав и свобод человека по российскому законодательству и международному праву : Материалы «круглого стола» журнала «Государство и право» / В. И. Гойман // Государство и право. – 1998. – № 7. – С. 26-27.
29. Горшенков Г. Н. Альтернативное наказание как проблема криминологического исследования / Г. Н. Горшенков // Вестник Владимирского юридического института. – Владимир, 2007. – № 4. – С. 195-199.
30. Григорьев А. Н. К вопросу назначения общественных работ, как вида наказания в уголовном законодательстве Украины / А. Н. Григорьев, Н. В. Соловьев // Ученые записки Таврического нац. ун-та им. В. И. Вернадского. Серия : Юрид. науки. – 2010. – Т. 23 (62). – С. 267-271.
31. Грозовський І. М. Право Нової Січі (1734 – 1775 рр) : навч. посіб. / І. М. Грозовський. – Х. : Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 108 с.
32. Гуцуляк М. Я. Кримінально-виконавча характеристика покарання у виді громадських робіт : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.08 / М. Я. Гуцуляк ; Львів. держ. ун-т внутр. справ. – Л., 2010. – 234 c.
33. Дворянсков И. В. Эффективность альтернативных наказаний (Компенсационная модель) : учебно-метод. пособ. / под ред. проф. А. М. Никитина. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2004. – 96 с.
34. Декреты Советской власти. Т. I (25 октября 1917 г. – 16 марта 1918 г.). – М. : Гос.изд-во полит. лит-ры, 1957. – 626 с.
35. Денисова Т. А. Кримінальне покарання та функції його призначення і виконання за законодавством України : навч. посіб. / Т. А. Денисова. – Запоріжжя : ГУ «ЗІДМУ», 2004. – 152 с.
36. Денисова Т. А. Функции уголовного наказания : монограф. / Т. А. Денисова. – Х. : Изд-во Нац.ун-та внутр. дел, 2004. – 324 с.
37. Дік Вітфілд. Вступ до служби пробації : монографія / Дік Вітфілд. – К. : Атіка, 2004. – 236 с.
38. Долгополов А. М. Організаційно-правові питання діяльності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня. канд. юрид. наук : 12.00.07 / А. М. Долгополов ; Нац. аграрн. ун-т. – К. : 2008. – 20 с.
39. Дрьомін В. Соціальні та правові підстави застосування в Україні покарань, альтернативних позбавленню волі / В. Дрьомін // Право України. – 2000. – № 6. – С. 27-31.
40. ДСТУ 3230-95 «Управління якістю та забезпечення якості. Терміни та визначення» : наказ Держстандарту України від 27 жовтня 1995 р. № 351.
41. Дубовик О. Л. Кризис уголовного права и уголовно-правовой теории / О. Л. Дубовик // Право и политика. – 2001. – № 2. – С. 130-134.
42. Дударь Н. Н. Общие начала назначения наказания : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук. : 12.00.08 / Н. Н. Дударь. – М., 2004. – 24 с.
43. Дуюнов В. К. Проблемы уголовного наказания в теории, законодательстве и судебной практике / В. К. Дуюнов. – Курск, 2000. – 380 с.
44. Дядькин Д.С. Теоретические основы назначения уголовного наказания: алгоритмический подход / Д.С. Дядькин. – СПб. : Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – 510 с.
45. Євдокімова О. В. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. : 12.00.08 / О. В. Євдокімова ; НЮАУ ім. Я. Мудрого. – Х., 2007. – 232 с.
46. Європейські правила щодо громадських санкцій та заходів: Рекомендація № R (92) 16. Прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 19 жовтня 1992 р. // Кримінально-виконавче право : Зб. норм.-прав. документів / укладач А. Х. Степанюк. – Х. : Право, 2005. – С. 86-96.
47. Жалинский А. Е. Уголовное право в ожидании перемен: теоретико-инструментальный аналіз / А. Е. Жалинский. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Прооспект, 2009. – 400 с.
48. Журбелюк Г. В. Кримінальне покарання як комплексна проблема: деякі історико-правові аспекти / Г. В. Жербелюк // Наукові записки. Нац. ун-т «Києво-Могилянська Академія». – Т. 21 : Юридичні науки / НаУКМА. – К., 2003. – С. 56-65.
49. Загальна декларація прав людини : резолюція 217A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року. Кримінально-виконавче право // Зб. норм.-прав. документів / укладач А. Х. Степанюк. – Х. : Право, 2005. – С. 1-8.
50. Зайченко В. А. Альтернативные лишению свободы наказания как средство оптимизации системы уголовных наказаний в США : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.08 / В. А. Зайченко. – Самара, 2005. – 226 с.
51. Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua.
52. Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності» від 15.04.2008 № 270-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua.
53. Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua.
54. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994 № 4004-12 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua.
55. Закон України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua.
56. Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб», визначає захист населення від інфекційних хвороб одним із пріоритетних напрямів діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування і одним з основних принципів профілактики інфекційних хвороб» від 06.04.2000 № 1645-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
57. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua.
58. Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вiд 11.12.2003 № 1382-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua.
59. Злобин Г. А. Проблемы эффективности наказаний, не связанных с лишением свободы / Г. А. Злобин, В. Н. Кудрявцев // Международный симпозиум по проблемам социалистического уголовного права. – София, 1969. – С. 90-93.
60. Зубкова В. И. Уголовное наказание и его социальная роль: теория и практика : монограф. / В. И. Зубкова. – М. : Норма, 2002. – 304 c.
61. История государства и права России в документах и материалах. С древнейших времен по 1930 / Автор-сост. И. Н. Кузнецов. – Мн. : Амалфея, 2000. – 640 с.
62. Іванов В. М. Історія держави і права України : навч. посіб. / В. М. Іванов. – К. : Атіка, 2007. – 728 с.
63. Інструкція про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань : наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства внутрішніх справ України від 19.12.2003 N 270/1560 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua.
64. Історія вчень про право і державу: хрестоматія для юридичних вузів і факультетів / Укладач., заг. ред.-проф., д-р іст. наук Г. Г. Демиденко. – 2-е вид., доп. і змін. – Х. : Легас, 2002. – 922 с.
65. Історія держави і права України. Джерела права періоду Київської Русі : навч. посіб. / Упоряд. і наук. комент. А. М. Гуз. – К. : КНТ, 2007. – 72 с.
66. Кирись Б. Громадські роботи як вид покарання за кримінальним правом України / Б. Кирись // Вісник Львівського ун-ту : зб. наук. праць. Серія юридична. – 2004. – Вип. 39. – С. 399-406.
67. Кирись Б. О. Громадські роботи як вид покарання за кримінальним законодавством зарубіжних держав / Б. О. Кирись // Вісник Хмельницького ін-ту регіонального управління та права : Зб. наук. праць. – Хмельницький : ХІРУП. – 2003. – № 3-4 (7-8). – С. 199-206.
68. Книженко О. О. Санкції у кримінальному праві : монограф. / О. О. Книженко. – Х. : НикаНова, 2011. – 336 с.
69. Кодекс законів про працю України : Закон від 10.12.1971 № 322-VIII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua.
70. Кодекс законов о труде Украины : науч.-практ. коммент. – Изд. 5-е, доп. и перераб. – Х. : ООО «Одиссей», 2007. – 720 с.
71. Кодекс України про адміністративні правопорушення : наук.-практ. комент. / Р. А. Калюжний, А. Т. Комзюк, О. О. Погрібний та ін. – К. : Всеукр. асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 781 с.
72. Колеватов П. И. Правовое и организационное обеспечение изоляции осужденных в исправительных колоніях : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук / П. И. Колеватов. – М. : Академия МВД России, 2001. – 22 c.
73. Комаров С. А. Общая теория государства и права : курс лекций / С. А. Комаров. – Изд. 2-е, исправ. и доп. – М. : Манускрипт, 1996. – 312 с.
74. Конституційне право України : Підруч. для студ. вищ. навч. закладів / За ред. акад. Ю. М. Тодики, проф. В.С. Журавського. – К. : Вид. дім «Ін Юре», 2002. – 544 с.
75. Конституція України : Закон від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua.
76. Конституція України : офіц. текст : Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина : Навч. посіб. / А. М. Ришелюк ; Авт.-упоряд. M. I. Хавронюк. – К. : Парламент. вид-во, 1999. – 536 с.
77. Коталейчук С. П. Теорія держави та права : навч. посіб. для підготовки до державних іспитів для студ. вищ. навч. закладів / С. П. Коталейчук. – К. : КНТ, 2009. – 320 с.
78. Кримінальне право України. Заг. частина : підруч. / [Г. В. Андрусів, П. П. Андрушко, В. О. Беньківський та ін. ; за ред. П.С. Матишевського, П. П. Андрушка, С. Д. Шапченка]. – К. : Юрінком Інтер, 1997. – 512 с.
79. Кримінальне право України. Заг. частина : підруч. / Ю. В. Александров, В. А. Клименко. – К. : МАУП, 2004. – 328 с.
80. Кримінальне право України. Заг. частина : підруч. / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін. ; за ред. проф. В. В. Сташиса, В. Я. Тація]. – 4-е вид., перероб. і доп. – Х. : Право, 2010. – 456 с.
81. Кримінальне право України. Заг. частина : підруч. / [М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін. ; За ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 2-е вид., перероб. і доп.]. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 480 с.
82. Кримінальне право. Заг. частина : підруч. / [за ред. А.С. Беніцького, В.С. Гуславського, О. О. Дудорова, Б. Г. Розовського]. – К. : Істина, 2011. – 1112 с.
83. Кримінальний кодекс України : Закон від 05.04.2001 № 2341-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua.
84. Кримінальний кодекс України. – К., 1922.
85. Кримінальний кодекс УСРР (офіційне видання). – Х. : Юрид. Вид-во Наркомюсту УСРР, 1927. – 151 с.
86. Кримінально-виконавче право України : підруч. / І. Г. Богатирьов. – К. : Всеукр. асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 352 с.
87. Кримінально-виконавче право України : підруч. / За ред. проф. А. X. Степанюка. – X. : Право, 2005. – 256 с.
88. Кримінально-виконавчий кодекс України : Закон від 11.07.2003 № 1129-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua.
89. Кримінально-процесуальний Кодекс України : Закон від 28.12.1960 № 1001-05 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua.
90. Крушельницька Я. В. Фізіологія і психологія праці : навч. посіб. / Я. В. Крушельницька. – К. : КНЕУ, 2000. – 232 с.
91. Кузнецов В. В. Кримінальне право України : питання та задачі для підготовки до вступних,семестрових та державних екзаменів : навч. посіб. / В. В. Кузнецов, А. В. Савченко ; за заг. ред. О. М. Джужи. – Вид. 2-ге доп. та перероб. – К. : Центр уч. літ-ри, 2011. – 392 с.
92. Кукин П. П. Безопасность жизнедеятельности. Безопасность технологических процессов и производств: Охрана труда : учеб. пособ. / [П. П. Кукин, В. Л. Лапин, Н. Л. Пономарев, Н. И. Сердюк.]. – 2-е изд. испр. и доп. – М. : Высшая шк., 2001. – 318 с.
93. Курс кримінально-виконавчого права України : Загальна та Особлива частини : навч. посіб. / [О. М. Джужа, В. О. Корчинський, С. Я. Фаренюк, В. Б. Василець] ; За заг. ред. О. М. Джужи. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 304 с.
94. Кушнір П. Г. Ізоляція від суспільства як ознака розмежування обмеження волі та позбавлення волі / П. Г. Кушнір // Нове законодавство України та питання його застосування : Тези доп. та наук. повідом. учасників наук. конф. молодих учених та здобувачів (Харків, 26-27 груд. 2003 р.) / за ред. М. І. Панова. – Х., 2004. – С. 127-130.
95. Лимонцева Г. В. Развитие личности ребенка в психологическом наследии К.Д. Ушинского / Г. В. Лимонцева // Актуальные вопросы современной психологии и педагогики : Сб. докл. V-й Междунар. науч. заочной конф. (Липецк, 18 декабря 2010 г.) : В 2-х ч. Ч. ІІ. Психологические науки / Под ред. А. В. Горбенко, С. В. Довженко. – Липецк : Изд. центр «Гравис», 2011. – С. 16-19.
96. Лисодєд О. В. Зміст правового статусу засуджених і його закріплення у Кримінально-виконавчому кодексі України / О. В. Лисодєд // Проблеми законності : Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2007. – Вип. 91. – С. 119-127.
97. Личность преступника / [С. Б. Алимов, Г. Н. Борзенков, З. А. Вышинская, Н. Н. Кодрашков и др.] ; Редкол. : В. Н. Кудрявцев, Г. М. Миньковский, А. Б. Сахаров. – М. : Юрид. лит., 1975. – 272 c.
98. Малинин В. Б. Уголовно-исполнительное право : учеб. для юрид. вузов и факультетов / В. Б. Малинин, Л. Б. Смирнов. – М. : Межрегиональный ин-т экономики и права ; Юрид. фирма «Контракт» ; «Волтерс Клувер», 2010. – 368 с.
99. Мальков А. В. Стимулы и ограничения в праве / А. В. Мальков. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2004. – 250 с.
100. Материалы к изучению истории государства и права СССР. – М. : Русская Правда, 1962. – 104 с.
101. Махінчук В. М. Адекватність кримінального покарання як філософсько-правова проблема : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.12 / В. М. Махінчук ; НАВСУ. – К., 2002. – 20 с.
102. Мелихова Л. В. Основы права / Л. В. Мелихова. – Ростов н/Д : Изд-во «Феникс», 2000. – 416 с.
103. Мельникова Ю. Б. Личность преступника и индивидуализация уголовного наказания / Ю. Б. Мельникова // Советское государство и право. – М. : Наука, 1972. – № 8. – С. 104-109.
104. Меньшагіна В. Д. Основные принципы применения наказания по советскому уголовному праву / В. Д. Меньшагіна // Применение наказания по советскому уголовному праву. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1958. – С. 3-17.
105. Мешко О. І. Короткий виклад курсу «Історія української школи і педагогіки» : навч. посіб. / О. І. Мешко, Г. М. Мешко, О. І. Янкович. – Тернопіль : ТДПУ, 1999. – 95 с.
106. Милюков С. Ф. Российское уголовное законодательство: Опыт критического анализа : монограф. / С. Ф. Милюков. – СПб., 2000. – 279 с.
107. Мицкевич А. Ф. Уголовное наказание: понятие, цели и механизмы действия: монография / А. Ф. Мицкевич. – СПб. : Юрид. центр пресс, 2005. – 329 c.
108. Мінімальні стандартні правила Організації Об’єднаних Націй у відношенні заходів, не пов’язаних з тюремним ув’язненням (Токійські правила), прийняті резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 45/110 14 грудня 1990 р. // Кримінально-виконавче право : Зб. норм.-прав. документів / уклад. А. Х. Степанюк. – Х. : Право, 2005. – С. 56-65.
109. Музика А. А. Інститут призначення покарання: поняття і загальна характеристика / А. А. Музика, О. П. Горох // Право України. – 2011. – № 9. – С. 174-183.
110. Наказания не связанные с лишением свободы / под ред. И. М. Гальперина. – М. : Юрид. лит-ра, 1972. – 152 с.
111. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 4-те вид., перероб. і доп. / відп. ред., С. С.Яценко. – К. : А.С.К., 2005. – 848 с.
112. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України : у 2-х т. / [за заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка]. – 3-є вид., перероб. та доп. – К. : Алерта ; КНТ ; Центр уч. літ-ри, 2009. – Т. 1. – 964 с.
113. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / відп. ред. : В. Ф. Бойко та ін. – 6-те вид., доп. – К., 2000. – 1120 с.
114. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / відп. ред. : Я. Ю. Кондратьєв, С. С. Яценко. −К. : Юрінком, 1994. – 800 с.
115. Непомнящая Т. В. Назначение уголовного наказания: теория, практика, перспективы / Т. В. Непомнящая. – СПб. : Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – 781 с.
116. Нерсесян А. Личность преступника и наказуемость / А. Нерсесян // Советская юстиция. – М. : Юрид. лит., 1990. – № 13. – С. 5-7.
117. Ноянова О. Е. Международные стандарты общения осужденных к лишению свободы с внешним миром и их реализация в российском законодательстве : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: 12.00.08 / О. Е. Ноянова. – М., 2000. – 24 c.
118. Обзор законодательства скандинавских и балтийских стран по службе пробации (уголовному надзору). Серия «Права человека». – СПб. : Гражданский контроль, 2005. – 219 с.
119. Общая теория права и государства : учеб. / Под ред. В. В. Лазарева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2001. – 520 с.
120. Общественные работы в вопросах и ответах. Практическое пособие [Електронний ресурс]. – Донецк, 2003. – 40 с. – Режим доступу : http://prison.memo.ru/prints.htm.
121. Общие начала назначения наказания и их применение к несовершеннолетним / М. А. Скрябин ; науч. ред. : В.П. Малков. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1988. – 125 c.
122. Ожегов С. И. Словарь русского язика : Ок. 57000 слов / под ред. Н. Ю. Шведовой. – 20-е изд., стер. – М., 1988. – 748 с.
123. Орлов В. Н. Содержание уголовного наказания в виде обязательных работ / В. Н. Орлов // Труды юридического факультета Северо-Кавказского государственного технического университета. Сб. науч. тр. – Ставрополь : Изд-во СевКавГТУ, 2005. – Вып. 8. – С. 174-189.
124. Осадчая Н. Г. Обязательные работы как новый вид наказания в российском уголовном праве : дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : 12.00.08 / Н. Г. Осадчая. – Ростов н/Д., 1999. – 215 c.
125. Осипов П. П. Теоретические основы построения и применения уголовно-правовых санкций (Аксиологические аспекты) / П. П. Осипов – Л. : ЛГУ, 1976. – 136 с.
126. Основы психологии исполнения уголовных наказаний : учеб. пособ. / Под ред. Е. Н. Казаковой. – Вологда : ВИПЭ Минюста России, 2001. – 347 с.
127. Павленко В. Г. Кримінально-правова та кримінологічна характеристика громадських робіт як виду покарання : дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.08 / В. Г. Павленко ; Академія праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – К., 2007. – 199 с.
128. Петров В. В. Уголовно-исполнительное право : учеб. пособ. / В. В. Петров. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Проспект, 2010. – 160 с.
129. Пинаев А. А. Уголовное право Украины. Общая часть / А. А. Пинаев. − Х. : Харьков юридический, 2005. − 664 с.
130. Письменський Є. О. Звільнення від покарання та його відбування: проблеми вдосконалення кримінального законодавства / Є. О. Письменський // Часопис цивільного і кримінального судочинства. – 2011. – № 3. – С. 104-110.
131. Політичний енциклопедичний словник : Навч. посіб. для студентів вищ. навч. закладів / упоряд. В. П. Горбатенко, А. Г. Саприкін ; за ред. Ю. М. Шемчушенка, В. Д. Бабкіна. – К. : Генеза, 1997. – 642 с.
132. Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт і визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України : Постанова Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 р. № 839 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua.
133. Полтавець В. В. Загальні засади призначення покарання та їх кримінально-правове значення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12. 00. 08 / В. В. Полтавець ; Луганський держ. універ. внутр. справ МВС України. − К., 2005. − 20 с.
134. Пономаренко Ю. А. Виды наказаний по уголовному праву Украины : монограф. / Ю. А. Пономаренко. – Х. : Изд-во «ФИНН», 2009. – 344 с.
135. Права человека : пособ. для вузов / ред. Є. А. Лукашева. – М. : Изд. группа НОРМА–ІНФРА-М, 1999. – 573 c.
136. Про затвердження Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу : наказ Міністерства охорони здоров`я України від 27.12.2001 № 528 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://mozdocs.kiev.ua/view.php?id=2298.
137. Про затвердження Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками : наказ Міністерства охорони здоров`я України від 10.12.1993 № 241 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua.
138. Про затвердження граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми : наказ Міністерства охорони здоров`я України від 22.03.1996 № 59 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua.
139. Про затвердження Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх : наказ Міністерства охорони здоров`я України від 31.03.1994 № 46 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua.
140. Про затвердження Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок : наказ Міністерства охорони здоров’я України від 29.12.1993 № 256 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://mozdocs.kiev.ua/view.php?id=5286.
141. Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб : наказ Міністерство охорони здоров’я України від 19.07.1995 № 133 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://document.ua/perelik-osoblivo-nebezpechnih-nebezpechnih-infekciinih-ta-pa-nor11472.html.
142. Про затвердження Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських р