ІСТОРИЧНІ РОМАНИ РАЇСИ ІВАНЧЕНКО ПРО ДАВНЮ РУСЬ

brief description

Запорізький державний університет

На правах рукопису

НІКОЛАЄНКО ВАЛЕНТИНА МИКОЛАЇВНА

УДК 883 І-31.091:94 (43)

ІСТОРИЧНІ РОМАНИ РАЇСИ ІВАНЧЕНКО
ПРО ДАВНЮ РУСЬ

Спеціальність 10.01.01 українська література

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Запоріжжя - 2002

ЗМІСТ
Вступ... 3
Розділ І. ТЕОРЕТИЧНЕ ОСМИСЛЕННЯ ЖАНРОВОЇ СПЕЦИФІКИ ІСТОРИЧ­НОГО РОМАНУ................................................................................... 10
1.1. Етапи художнього і наукового поступу ......................................................... 11
1.2. Стан дослідженості жанру ............................................................................... 26
Розділ ІІ. ХУДОЖНЄ МОДЕЛЮВАННЯ СВІТУ І ПЕРСОНАЖІВ ................. 39
2.1. Історичні відомості й авторські версії ............................................................ 42
2.2. Інтерпретація проблеми "людина і влада" ..................................................... 55
2.3. Новаторські риси "історії мислячої" ............................................................... 65
2.4. Засоби образотворення ..................................................................................... 76
Розділ ІІІ. ЖАНРОВО-СТИЛЬОВИЙ СИНКРЕТИЗМ ТЕТРАЛОГІЇ ................ 92
3.1. Сюжетно-композиційна система ..................................................................... 94
3.2. Трансформація міфів і легенд ...................................................................... 109
3.3. Параметри конфліктності .............................................................................. 119
3.4. Специфіка хронотопної структури ............................................................... 129
3.5. Особливості символіки .................................................................................. 136
Висновки ............................................................................................................... 152
Список використаних джерел .............................................................................. 160

ВСТУП
Актуальність дослідження. Безперечним здобутком сучасної світової літератури є історичний роман, що, на думку багатьох дослідників, відповідає потребам людини бути вписаною в історичне середовище, відчувати себе всередині руху часу, руху доль, які проводяться через історичні катаклізми. Оскільки розвинута історична свідомість є невід’ємною складовою світогляду сучасного індивідума, це передбачає особистісне залучення людини до досвіду минулих століть, глибинне його осягнення. Не підлягає сумніву той факт, що зацікавлення історією зумовлене численними соціально-ідеологічними, етичними й естетико-психологічними чинниками, зокрема, боротьбою проти столітніх спроб знищити національну пам’ять, національні святині, національні корені. Звернення літератури до історії є показником розвитку національної самосвідомості соціуму, оскільки "народ, який не знає своєї історії, є народом сліпців” [84,162].
Знання національних витоків, джерел національної цивілізації основа патріотизму. Пам’ять і досвід поколінь це підмурівок морально-етичних і духовних засад. У товщі досвіду людства криються причини руйнівних явищ суспільства і шляхи їх подолання. Тому пізнавальна функція історичної белетрис­тики поступово трансформувалася, що дало підстави назвати її літера­турою зв’язку часів.
Порушення функції зв’язку часів і поколінь, попрання історії, культури і ментальності нації шлях до її морально-духовної деградації.
Художня література, мистецтво в цілому є своєрідним і незамінним накопичувачем, оберігачем і пропагандистом історичної пам’яті, національної гідності кожного народу” [284,6].
Одне із чільних місць у цьому відношенні належить історичному роману, який поряд з іншими жанрами літератури прилучає сучасника до морально-етичних і духовних надбань нації, суттєво доповнює історичну науку, бо літера­тура має свої творчі завдання, зумовлені специфікою мистецтва художнього слова. По-перше, поновити ланцюг часів, вдаючись до притаманної літературі художньо-образної форми. По-друге, вибудувати художньо-історич­ну концеп­цію. По-третє, сприяти осягненню реципієнтом минувшини й усвідом­ленню ним свого місця в історично конституціональному етнічному середови­щі. По-чет­верте, виховувати патріота, формувати гармонійно розвину­того, духовного, морального індивідума.
Ідейно-художній досвід історичного роману засвідчує здобутки українсь­кої літератури. Опираючись на найкращі класичні зразки, історична романіс­тика, вважає Ю.Мушкетик, тяжіє до широких філософсь­ких узагальнень, морально-етичної проблематики та посиленого драматизму [182,67], тобто до епіки з тотальним поглядом на речі.
Український історичний роман став предметом літературознавчого аналізу в монографіях М.Сиротюка Українська історична проза за 40 років” (1958), Український історичний роман: Проблема історичної та художньої правди” (1962), Живий перегук часів і народів. Ідеї інтернаціоналізму в українському історичному романі” (1981), В.Чумака Минуле - очима сучасника” (1980), Да­леч віків прозираючи” (1985), М.Ільницького "Людина в історії" (1989), А.Гуляка Становлення українського історичного роману” (1997) та ін.
З.Голубєва, В.Дончик, М.Жулинський, М.Ільницький, Л.Новиченко А.Погрібний, В.Фащенко приділяли увагу історичному роману, розглядаючи питання дефініції жанру роману загалом.
Завдання дисертацій С.Андрусів, Л.Скрипник, В.Со­боль, Н.Федорчук, В.Чумака обмежувалися жанрово-стильовими аспектами досліджуваних історичних творів різних авторів. Реагування літературознавців на нові історичні романи переважно відображаються в публікаціях, вміщених у періодичних виданнях. Відсутність спеціального наукового дослідження історичних романів Р.Іванченко з точки зору специфіки трансформації історичної істини, природи жанру, компонентів їх поетики робить нашу дисертаційну роботу науково доцільною, а її тему актуальною.
Р.Іванченко письменниця, доктор історичних наук, професор, лауреат Державної премії ім. Т.Г.Шевченка 1996 року. В її творчому доробку чимало наукових, публіцистичних творів, оповідань, віршів. Водночас вона автор історичних романів. Як ученого-історика , і як письменника її цікавлять події епохи давньої Русі, художнє осмислення яких знайшло втілення у чотирьох романах (Гнів Перуна” (1982), Золоті стремена” (1984), Зрада, або Як стати володарем” (1986), Отрута для княгині” (1995)), що становлять єдине ідейно-тематичне ціле, складну історичну епопею про створення, ранній період історії Країни Руси, розвиток, золотий вік”, її занепад, що дає підстави трактувати їх жанр як тетралогію.
У тетралогії порушено й досліджено історичні, моральні, етичні та естетичні проблеми. Р.Іванченко спробувала художньо відтворити процес утвердження історичної свідомості як найвищої духовної й естетичної цінності людини, народу. Продовжуючи традиції Г.Сковороди, Т.Шевченка, І.Франка, письменниця на новому художньому матеріалі своєрідно розв’язує проблему справжнього призначення людини, веде мову про громадську совість, про владу і силу Слова, культури.
Дисертація має зв’язок з новими науковими програмами та планами Інституту літератури ім.Т.Шевченка НАН України, Київського національного університету ім.Т.Шевченка; робота виконана в руслі наукового напрямку Література й історія”, включеного до комплексного плану науково-дослідних робіт Запорізького державного університету. Тему й план-проспект дисертації затверджено на засіданні бюро науково-координаційної ради з проблеми Класична спадщина і сучасна художня література” при Інституті літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України від 15 грудня 1998 року.
Стан наукової розробки проблеми. Тетралогія Р.Іванченко про давню Русь у повному обсязі не була об’єктом системного дослідження, хоча романи Гнів Перуна”, Золоті стремена”, Зрада, або Як стати володарем” розглядалися у рецензіях, статтях, оглядах Л.Григор’євої Осявання пам’яттю” [63], В.Кула­ковського Б’ють джерела пам’яті” [141], Дух людяності” [142], Залізо варять русичі” [143], О.Литвин Жива і близька історія” [157], В.Микитася Чому гнівається Перун?” [178], М.Наєнка Відгомін віків” [183], Історії живий подих” [184-185], П.Орлика, Ф.Мисюри Золоті стремена волі” [200], "Біля джерел історії” [199], М.Родичева Глибинний світ історії” [230], В.Юдіна Історії немеркнучі рядки” [291].
У контексті аналізу історичної прози 70-80-х років висловлені судження про твори Р.Іванченко в монографіях і нарисах М.Ільницького Людина в історії” [111], М.Наєнка П’ятиліття українського роману” [186], В.Чумака Минуле - очима сучасника” [283], Далеч віків прозираючи” [282], Український радянський історичний роман 60-80-х років. Проблема історичної і художньої правди” [284].
Названі праці головним чином позначені увагою до сюжетних особливос­тей вищезазначених творів, а на елементах композиції, жанру, стилю письмен­ниці автори зупинялися принагідно.
Оскільки тетралогія Р.Іванченко про давню Русь стала свідченням нових ідейно-тематичних пошуків і здобутком у історичній прозі, метою роботи є дослідження полемічної тематики, історіософії романного мислення письменниці, жанрово-стильових пошуків і відкриттів у осмисленні історичного буття народу, специфіки конфліктів, прийомів і засобів зображення історичних подій та осіб, місця тетралогії у літературному контексті 80-90-х років ХХ ст.
Поставлена мета дослідження передбачала розв’язання таких завдань:
- визначити проблеми специфіки жанру;
- окреслити історіософську концепцію авторки; охарактеризувати історизм її художнього мислення;
- розглянути структуру й елементи змістової організації та внутрішньої форми тетралогії;
- проаналізувати жанрово-стильову специфіку тетралогії; систематизувати й узагальнити її поетику як освоєння традиційної та нової естетичної свідомості;
- висвітлити новаторські підходи Р.Іванченко у зображенні історичних подій і постатей.
Реалізація цих завдань потребувала зіставлень з творами інших письменників, переважно українських, хоча використані приклади аж ніяк не складають вичерпного списку.
Об’єктом дослідження стала тетралогія Р.Іванченко про давню Русь, рецензії, відгуки, статті на окремі романи, письменницькі інтерв’ю.
Предметом безпосереднього вивчення обрано історіософське мислення письменниці, специфічні риси її художнього світу, жанрово-стильовий синкре­тизм тетралогії, зображально-виражальні засоби і прийоми.
Джерельну базу роботи склали досліджувана тетралогія, монографії Р.Іванченко з історії Русі, істориків М.Грушевського, Є.Ільїної, М.Костомарова, М.Котляр, І.Крип’якевича, В.Кулаковського, Д.Лихачова, І.Огієнка, В.Пашуто, Н.Полонської-Василенко, Р.Рапова, В.Смолія, О.Субтельного, П.Толочка, З.Удальцової, архівні матеріали Центральної наукової бібліотеки ім.В.Вернад­ського НАН України, Інституту літератури ім.Т.Шевченка НАН України.
Методологічною основою дисертації є філософське вчення про діалектику пізнання, праці з проблем історії, культурології та теорії літератури, засади аксіологічного підходу в осмисленні минувшини, принципи та методи історич­ної етнопсихології, художнього історизму. В обгрунтуванні концепції роботи, в процесі дослідження авторка дисертації керувалася науковими розробками зарубіжних і українських літературознавців Ю.Андрєєва, С.Андрусів, Р.Барта, М.Бахтіна, О.Білецького, І.Варфоломєєва, В.Виноградова, П.Волинського, І.В’язовського, І.Дзюби, В.Дончика, М.Жулинського, М.Ільницького, Г.Клоче­ка, Д.Лихачова, М.Наєнка, Л.Новиченка, С.Петрова, М.Сиротюка, В.Чумака, В.Халізєва, М.Храпченка, К.-Г.Юнга та ін.
В основу дослідження покладено конкретно-історичний, порівняльно-типологічний, естетичний, комплексний методи аналізу художніх явищ. Однак переважає герменевтичний метод дослідження, що зумовлено особливостями вивчення поетики літературного твору.
Наукова новизна роботи. Дисертація є першим монографічним досліджен­ням історичного епосу Р.Іванченко про давню Русь. Тетралогію розглянуто в літературному контексті; простежено генезис художнього мислення авторки, загострення його соціальної актуальності, філософічності, інтелектуальності й викристалізацію індивідуального письменницько­го стилю як безперервний процес художньої еволюції і оновлення.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розширенні уявлення про своєрідність індивідуального письменницького стилю Р.Іванченко, її есте­тико-філософського художнього мислення, у визначенні ролі й значення тетралогії про давню Русь у розвитку жанру історичного роману. Результати дослідження можуть бути використані при створенні праць з історії української літератури ХХ ст., при написанні певних розділів підручників, у вузівських курсах з історії української літератури, у спецкурсах і спецсемінарах, у диплом­них, бакалаврських, курсових дослідженнях студентів вищих навчальних закла­дів, на факультативних заняттях у педучилищах, коледжах, ліцеях, гімназіях.
Апробація дослідження. Результати дослідження викладені в публікаціях наукового вісника Запорізького державного університету, у збірниках наукових праць Одеського і Харківського національних університетів, у доповідях на міжнародних наукових конференціях Література й історія” (Запоріжжя, 1996, 1998, 2000), Роди і жанри літератури” (Одеса, 1997), Запорозьке козацтво в пам’ятках і культурі” (Запоріжжя, 1997), Поетика художнього твору” (Запо­ріжжя, 2000), Українська література в контексті світової літератури” (Одеса, 2001, 2002), "Дискурс як об’єкт філологічної інтерпретації" (Харків, 2001); на щоріч­них наукових конференціях Запорізького державного університету (1996, 1997, 1998, 1999, 2000, 2001, 2002).
Основні положення дисертації відображені у 12 публікаціях (із них 8 у фахових виданнях).
Матеріали і висновки дисертації апробовані у спецкурсі Сучасний історичний роман” і на семінарських заняттях у Запорізькому державному університеті.
Дисертацію окремими розділами і в повному обсязі було обговорено на засіданнях кафедри української літератури Запорізького державного універси­тету і рекомендовано до захисту.
Особистий внесок здобувача полягає:
- у висвітленні історіософського художнього мислення Р.Іванченко;
- у дослідженні концепції людини в історії, розкритті її внутрішнього світу;
- в аналізі традиційної та нової естетичної свідомості;
- в аналізі жанрово-стильових особливостей тетралогії письменниці про давню Русь;
- у здійсненні цілісного аналізу проблематики, ідейно-тематичних, сюжетно-композиційних структур тетралогії; компаративних зіставлень;
- у визначенні, систематизації та узагальненні особливостей поетики; міжтекстуальних зв’язків;
- у визначенні здобутків і прорахунків письменниці в процесі творчих пошуків і кристалізації художнього стилю;
Структура та обсяг роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Обсяг роботи 179 сторінок, із них 159 основного тексту, бібліографія включає 299 найменувань і подана на 20 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

Творчість Р.Іванченко займає значне місце в сучасному українському літературному процесі. Історична тетралогія письменниці про давню Русь поряд з історичною романістикою П.Загребельного, Р.Іваничука, Р.Федоріва , Вал.Шев­чука репрезентує сьогодні український історичний роман. А присвоєння автор­ці за тетралогію Державної премії ім.Т.Г.Шевченка засвідчило визнання письменницької праці науковим і суспільним загалом.
Досліджувана нами тетралогія Р.Іванченко про давню Русь належить до різновиду художньо-історичних романів, у яких надзвичайно вагома роль належить історії та її дослідженню. Хоча головний жанротворчий фактор історичного роману вимисел все ж таки є по відношенню до документу не менш вагомим.
Специфічною рисою історичних полотен Р.Іванченко є наближення художньо-історичного типу романів авторки до історико-художнього різновиду - філософського, або як ще його називають твором з тотальним поглядом на речі чи з проекцією на сучасність. При поглибленому студіюванні минулого виникає вільніше ставлення до фактів критичне і навіть полемічне, активне переосмислення історії. Не лише просвітницькі чи інформаційні завдання вирішує письменниця. У тетралогії вона активно осмислила людські долі в ході історичного розвитку суспільства. Р.Іванченко вдалося поглянути на особистість у історичному масштабі, а отже, донести часову визначеність людини, її морально-етич­ні цінності й засади, водночас зіставити їх із концепцією сучасної людини. Проблема морального формування, росту й деградації особистості, морального вибору в процесі складних соціально-етичних випробувань характеру, проблема переходу людини від пасивного споглядання до активної участі в творенні історії ці та інші споріднені проблеми виходять у досліджуваній нами тетралогії на авангардні позиції. Це зумовило історичний ракурс дослідження тетралогії в напрямку жанрово-стильових особливостей художніх полотен Р.Іванчен­ко й при аналізі проблематики особистості як однієї з найвагоміших у сучасному літературознавстві. Такий підхід дав можливість ясно відчути й простежити в тетралогії, цілком зануреній в історію, в якій немає видимих виходів у сьогодення, діалогічність минулого й сучасного.
Тетралогія вибудована на грунті наукового історизму, вона прищеплює повагу до досягнень історичного процесу, оновлює й збагачує конкретним змістом патріотичні почуття, розкриває національну самобутність історичних шляхів як українського народу, так і народів інших країн, їх взаємозв’язок в масштабах європейської історії. Інакше кажучи, історична романістика Р.Іванченко про давню Русь має ідеологічну спрямованість. Звісно, в творах втілено авторську історіософську концепцію, яка сприяє формуванню історичних суджень читацької аудиторії. З іншого боку, тетралогія також має зв’язок із творами про сучасність, а саме втіленням традиційних для них елементів умовності міфу, легенди, символіки.
В основі мотивів історичної белетристики Р.Іванченко язичницький і християнський світогляди. Саме завдяки їм письменниці вдалося злити в міцний сплав мотиви, які яскраво відбивають дух Країни Руси. Тетралогія доносить до реципієнта розлоге тло ранньофеодального світу, виписане не лише художником слова, а й науковцем. Письменниця гранично точна в описах тогочасних історичних реалій вірувань, звичаїв, побуту, політичних ситуацій і таке інше.
У певних моментах художні полотна мають інтертекстуальні зв’язки з літописами і фольклором.
Персонажі тетралогії задумані в двох планах: за змістом як реальні характери, що несуть риси конкретного історичного середовища, а за художньою функцією як постаті, що репрезентують сутність соціальних явищ.
У романах про давню Русь втілено авторське сприйняття і мистецьке мислення, індивідуально-стильову манеру. Вона становить цілісне історичне повістування про найважливіші етапи минулого Країни Руси з однаковим типом персонажа, концепцією історії й особистості, типом світовідчуття й відображення соціуму.
Такою ж стабільністю характеризується й стильова гама тетралогії письменниці. Романи Р.Іванченко яскраво представляють романтико-реалістичну течію української літератури, авторка активно "експлуатує" різні засоби умовності: фольклорну образність, символіку, міфологічні образи і переважно язичницьку міфологію.
У романах різняться нараційні типи, а авторська позиція героя, їх мовні партії відзначаються стильовою стабільністю, хоча спостерігається розширення сфери свідомості персонажа, його поглядів на дійсність, історію. Це зумовило підсилення і естетичну активність авторського начала в тетралогії.
Для історичної тетралогії Р.Іванченко притаманним є погляд на історію як на безперервний процес суспільного поступу, в якому визрівають "зерна" майбутнього.
Принцип історизму Р.Іванченко корелюється з принципами психологічної типізації, символіки та індивідуалізації персонажів у рамках романтичної естетики.
Романна дійсність тетралогії складається не тільки з історичного матеріалу, а й з глибоких філософських міркувань та морально-етичних поглядів, узагальнень, законів життя, що й становлять фундамент художнього історизму творів письменниці.
У часопросторовій організації тетралогії органічно взаємодіють дві тенденції, коли панорамність, монументальність повсякчас конкретизується й деталізується, вимір історичний, ментальний узгоджується з приватним, індивідуальним. У зображенні Р.Іванченко простору спостерігаємо, з одного боку, прагнення, щоб перед зором реципієнта постала Країна Руси як своєрідний геополітичний простір, а не тільки етнічно приналежний. З іншого не можна не відзначити авторської уваги до простору суто локального. Художній час твору являє собою досить складну структуру. Р.Іванченко прагне не лише "розчленувати" давньоукраїнську стихію, але й синтезувати форми і способи життя русичів. Художній простір, який в тетралогії представлений переважно через призму пейзажу, інтер’єру, авторських просторових мотивів, активно взаємодіє зі складною хронотопною типологією, коли на рівнях історичного, соціально-ідеоло­гічного, індивідуально-психологічного, релігійного, пригодницького часу утворено широку систему хронотопів твору.
Переважно романістка дотримується вимог хронікальності сюжетний час розгорнено в причинно-наслідковому плині, в часовій послідовності, події приватного життя вписано в потік історичних.
Проте центром розповіді Р.Іванченко є не події, а персонажі, які не лише включені в художньо-відтворюваний час, а, власне, творять історію в безпосередній причетності до неї. Система персонажів широка, представлена різними соціальними типами й планами, оскільки авторка прагне як художньо осмислити, виписати "будову" давньоукраїнського соціуму, так і висловити своє розуміння і трактування подій епохи Країни Руси, наблизитися до людського характеру, осягнути глибини людської психології.
Виявляючи історичні особливості в людині минулого, письменниця шукає їх у внутрішньому світі, але паралельно веде роботу і в напрямку пошуку суспільних рис духовної боротьби давньоруської епохи і сьогодення. Природним є те, що при цьому авторські наголоси падають на вузлові моменти, в яких одночасно з соціальною активністю індивідуума розкривається й реалізовується його світоглядна позиція. Комплекс конфліктності виростає з колізій боротьби давніх русичів за збереження держави, її культури. Це прочитується в проблематиці тетралогії, в мінорних настроях, і в трагічності, що мали різні форми прояву в людському житті, але найсильніше в оптимістичному пафосі, в консолідації сил для утвердження його самобутності, національного самовираження.
Параметри конфліктності в тетралогії Р.Іванченко сформовані в різних аспектах, при цьому беруться до уваги найрізноманітніші площини суспільного життя, глибинність духовного світу конкретної особистості. Свідомість і чуттєва сфера буття персонажа, його життєвий досвід наріжний камінь зіткнення філософських, морально-етичних, естетичних, релігійних проблем, які проектуються на сучасність, наснажуючи текст тетралогії ідейним смислом. Історичні романи мають всі ознаки форм інтерпретації життя , в їх структурі, ідейно-тематичній основі доволі чітко простежується онтологічний аспект. Інтелектуальне начало просвічується крізь педантичні на перший погляд реконструкції минувшини. Беручи до уваги різні типи особистостей і життя суспільства давньої епохи, авторка робить філософські узагальнення. Письменницька думка в синтезі подає досвід епохи ІХ-ХІІІ століть, прагне охопити діалектику історичного поступу в цілому. Це дало підстави для моделювання гіпотетичних варіантів доль і певних подій. Авторка із задоволенням вдається до поєднання історії з легендою, міфом, часом елементами казки, що дало можливість повнокровніше виразити власний погляд і наче із середини передати дух Країни Руси.
У тетралогії репрезентовано соціальний і духовний світ епохи княжої Руси - періоду віхових моментів, що охоплений становленням, розквітом, руйнацією, національними рисами, міфами родового співжиття українців. Тетралогія присвячена зображенню трагічних доль окремих людей і народу. Трагізм життя зумовлений соціальними змінами й катаклізмами. У втіленні апокаліптичних мотивів загибелі людей, розпаду родів, "падіння" держави провідну роль відіграють активні образи-символи, що винесені в заголовки романів, образи міфологемного змісту (Зрада, Влада, Отрута, Гнів, Золоті стремена).
Символіка, використана авторкою, трансформується в публіцистичність; подекуди набуває рис інвективи, проекція її опускається на сучасну суспільно-історичну ситуацію. Символіка тетралогії полівалентна, вона не вичерпується якоюсь однією трактовкою, не підлягає чіткій схематизації, вона як справжній художній символ відкрита для різних інтерпретацій.
Мислення символами, першорядність конотативних значень у семантичній структурі художнього слова є визначною рисою тетралогії Р.Іванченко про давню Русь. Виражальна роль символу набуває особливої ваги, оскільки він поглиблює розкриття духовного світу особистості, відтворює складний і багатогранний спектр емоційно-психологічного сприйняття дійсності художньою свідомістю. Провідна структуротворча функція символу як репрезанта романтичного способу відображення дійсності в цілком реалістичному письмі відображає суб’єктивно-емоційне бачення багатьох аспектів духовного життя особистості ­ інтимно-психологічних, філософських, громадських, акцентує експресію почуттів.
Отже, у міфомисленні Р.Іванченко на авангардні позиції виходять образи-символи, що дали їй змогу інтегрувати історико-міфологічний досвід у естетичну реальність тетралогії. Джерелом міфомислення авторки є ідея гармонії буття, спрямована проти втрати нацією своєї ідентичності, є специфічною моделлю вирішення актуальних проблем і протиріч у суспільному житті України.
Використання романісткою міфологічного і символічного типів свідомості як архетипів людського мислення з метою відродження національної ідентичності дає підстави говорити про наявність історіософської концепції інтегрованої людини, про яку ведеться мова в працях М.Бердяєва, І.Гердера, К.Юнга та інших.
У тетралогії про давню Русь Р.Іванченко вибудувала оригінальний космос, в якому глибини авторської думки про людину і світ утримують розмаїття проблематики, що дає ключові поняття творчості письменниці - поняття гармонійного буття і гармонії самореалізації особистості. Це втілюється в думці про роль вільного вибору людини. Саме за таких умов людина має можливість для реалізації і це єдина форма самореалізації особистості в складному, суперечливому світі.
На кожному витку повістування письменниця прагне відтворити первісну багатогранність буття, утверджує досвід народного життя як дійсної правди історії, на зламах якої народ прагне зберегти основи життя.
У моделюванні концепції сильної, вольової особистості з домінантним позитивом Р.Іванченко, мабуть, зазнала часткового впливу ідей Г.Гессе, Й.Гете, А.Камю. Її позитивні персонажі мають мужні, відважні, цільні характери, шляхетні вдачі. В історичній романістиці Р.Іванченко відчувається постійне прагнення до змалювання давньоруської людини інтелектуального типу. Інтелектуальний персонаж Р.Іванченко художнє втілення розумної особистості, тобто людини вільної і в першу чергу духовно. Людини, яка прагне створювати світ, свою державу, її майбутнє, скажімо, Степко-книжник, Местивой, Нестор-літо­писець, здатель Гомон, княгиня Ольга, Оскольд, Данило Галицький, Федір Положишило. Такий імператив інтелектуальності, що є стрижневим у тетралогії, сягає розуміння природної цілісності людини, здатної вивищитися над собою. Особи такого типу вималювані в тому ж ракурсі. Вони органічно поєднують у собі волю до добровільної жертовності, самопіднесення, самозвеличення.
Позитивні персонажі Р.Іванченко мають надзвичайно сильну внутрішню потребу до процесу діяння, що виокремлює їх із "натовпу", підносить над ним.
Людина Р.Іванченко усвідомлює причетність до історії і до майбутнього. Досить часто це представники народу. Їхні образи хоч і не завжди відзначаються масштабністю, проте прикметні своєю глибинністю. Разом вони створюють образ народу як конструктивної сили.
Історичні ж постаті Р.Іванченко потрапляють ще й під пресинг дантових кіл влади. Саме в процесі випробування владою виявляється внутрішня сутність історичної людини, викристалізовується художня модель концепції особистості такого типу. Отож, концепція людини і володаря зокрема в своєму підґрунті має думку про те, що саме влада є тим лакмусовим папірцем, який проявляє внутрішні якості людини, котрі за інших обставин не мали можливостей для свого вияву. Наявність сильного "его" основна рушійна сила, що діє в цьому напрямку. Якщо воно превалює в людській душі, то влада стає отруйним зіллям, шляхом до повної деградації людської сутності. За умови домінування духовного потенціалу влада не має такого фатального вияву.
Загалом, якщо підходити до аналізу характерів з позицій глобальності, їх можна умовно поділити на дві групи. До першої належать ті, які не спроможні розвиватися, адже потреба пізнання їм невідома. Це так звані обивателі, до яких належать Бусол, Гостромисл, Сильвестр, Нерадець, Щербило та інші. Другим властивий рух по вертикалі, оскільки усвідомлення істини, що лише пізнавши себе, пізнаєш світ, їм доступне. Тому вони вміють бути милосердними, здатні пізнати любов і осипати нею інших, прилучитися до вічного мистецтва (Ос­кольд, Ольга, Славина, Нестор, Василько-Гордята, Велина, Житяна, Гомон та інші). Думається, що подібне ставлення до людини є основою світобачення й світовідчуття Р.Іванченко.
Усвідомлення Р.Іванченко історичної обумовленості подій, художня достовірність, вміння репрезентувати конкретно-історичні події в певних обставинах, надати їм локального колориту й вималювати типові багатоаспектні образи духовно-багатих особистостей, патріотів це ті чинники, котрі характеризують її як письменницю, майстра історичної романістики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акумулятор історичної пам’яті: Письменницький діалог /Діалог записала Олена Логвиненко // Літературна Україна. - 1990. - 1 березня. - С.7.
2. Александрова Л. Советский патриотический роман. Некоторые вопросы жанра. - К.: Издательство Киевского университета, 1982. - 160 с.
3. Александрова Л. Советский исторический роман и вопросы историзма . - К.: Издательство Киевского университета, 1971. - 155 с.
4. Александрова Л. Советский исторический роман. Типология и поэтика). - К.: Вища школа, 1987. - 159 с.
5. Андреев Ю. Русский советский исторический роман: 20-30-е годы. - М.-Л.: Издательство АН СССР, Ленинградское отделение, 1962. - 167 с.
6. Андрусив С. Историческая романистика Романа Иванычука и ее место в развитии жанра: Дис. ... канд.филол.наук. - К., 1987. - 174 с.
7. Андрусів С. Мости між часами // Українська мова і література в школі. - 1987. - №8. - С.14-20.
8. Андрусів С. Як на сповіді // Слово і час. - 1991. - № 2. - С.44-48.
9. Анисимов С. Духовные ценности: производство и потребление. - М.: Мысль, 1988. - 253 с.
10. Аркас С. Історія України-Русі. - К.: Вища школа, 1990. - 456 с.
11. Арним Л. Поэзия и история // Литературные манифесты западноевропейских романтиков: Собрание текстов. - М.: Издательство Московского университета, 1980. - С.151-152.
12. Аугустинавичюте А. Комментарий к типологии Юнга и введение в информационный метаболизм // Соционика, ментология и психология личности. - 1995. - № 2. - С.2-11.
13. Багрій Р. Шлях сера Вальтера Скотта на Україну ("Тарас Бульба" М.Гоголя і "Чорна рада" П.Куліша в світлі історичної романістики В.Скотта). - К.: Ред.журн. "Всесвіт", 1993. - 296 с.
14. Баканов А. Современный зарубежный исторический роман. - К.: Вища школа при КГУ, 1989. - 184 с.
15. Бальзак О. Письма о литературе, театре и искусстве /Пер. Р.Линцер // Бальзак О. Сочинения: В 15 т. - Т.15. - М.: Художественная литература, 1955. - С.262-272.
16. Бандура Г. Український роман 70-80-х років. Проблематика. Характери. Жанрові особливості: Автореферат дис... канд. філол. наук, 1993. - 17 с.
17. Барабаш Ю. Вопросы эстетики и поэтики. - 4-е изд. Испр. и доп. - М.: Современник, 1983. - 416 с.
18. Баран Є. Українська історична проза другої половини ХІХ - початку ХХ ст. і Орест Левицький: Монографія. - Львів: Логос, 1999. - 144 с.
19. Баранов В. Время - мысль - образ. - Горький: Волговятское книжное издательство, 1973. - 216 с.
20. Баранов В. Литературно-художественная критика. - М.: Высшая школа, 1982. - 207 с.
21. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. Пер. с фр. - М.: Прогресс, 1989. - 615 с.
22. Бауер В., Бюмоу И., Головин С. Энциклопедия символов: Пер.с нем. Г.И.Гаева. - М.: КРОН-ПРЕСС, 1995. - 512 с.
23. Бахтин М. Вопросы литературы и эстетики: Исследование разных лет. - М.: Художественная литература, 1975. - 502 с.
24. Бахтин М. Эпос и роман // Вопросы литературы. - 1970. - № 1. - С.95-122.
25. Бахтин М. Литературно-критические статьи. - М.: Художественная литература, 1986. - 542 с.
26. Безпечний І. Теорія літератури. - Торонто: Молода Україна, 1984. - 304 с.
27. Белинский В. О критике и литературных мнениях "Московского наблюдателя" // Белинский В. Полное собрание сочинений: В 15 т. - Т.1. - М.: Издательство АН СССР, 1953. - С.124-178.
28. Белинский В. О жизни и произведениях сера Вальтера Скотта // Белинский В. Полное собрание сочинений: В 15 т. - Т.2. - М.: Издательство АН СССР, 1953. - С.342-347.
29. Белинский В. Разделение поэзии на роды и виды // Белинский В. Полное собрание сочинений: В 15 т. - Т.2. - М.: Издательство АН СССР, 1954. - С.7-67.
30. Белинский В. <Рецензии. Февраль. 1842> // Белинский В. Полное собрание сочинений: В 15 т. - Т.6. - М.: Издательство АН СССР, 1956. - С.80-90.
31. Белинский В. Русская литература в 1841 году // Белинский В. Полное собрание сочинений: В 15 т. - Т.5. - М.: Издательство АН СССР, 1954. - С.521-588.
32. Белинский В. Статьи о народной поэзии // Белинский В. Полное собрание сочинений: В 15 т. - Т.5. - М.: Издательство АН СССР, 1954. - С.289-451.
33. Бердяев Н. Смысл творчества. - М.: Мысль, 1990. - 173 с.
34. Бердяев Н. Философия свободы: смысл творчества. - М.: Правда, 1989. - 607 с.
35. Бернадская Н. Идейно-художественная функция временных смещений в композиции современного романа: Дис. ...канд. филол.наук. - К., 1985. - 165 с.
36. Білецький О. Вальтер Скотт і його роман "Квентін Дорвард" // Білецький О. Зібрання творів: В 5 т. - Т.5. - К.: Наукова думка, 1966. - С.482-483.
37. Білий О. Літературний герой в контексті історії. - К.: Наукова думка, 1980. - 119 с.
38. Блок М. Антология истории и ремесло историка. - М.: Наука, 1986. - 254 с.
39. Брайчевський М. Утвердження християнства на Русі. - К.: Наукова думка, 1988. - 156 с.
40. Брайчевський М. Походження Русі. - К.: Наукова думка, 1968. - 184 с.
41. Вальнюк Б. Поетика історичної романістики Богдана Лепкого. Автореф. дис. ... канд. філолог. наук. - Івано-Франківськ, 1998. - 18 с.
42. Варфоломеев И. Советская историческая романистика: проблемы типологии и поэтики. - Ташкент: Фан, 1984. - 180 с.
43. Варфоломеев И. Типологические основы жанров исторической романистики. Классификация видов. - Ташкент: Фан, 1979. - 168 с.
44. Выготский Л. Психология искусства. - М.: Педагогика, 1989. - 341 с.
45. Виноградов В. О языке художественной литературы. - М.: Гослитиздат, 1959. - 655 с.
46. Власенко В. Про жанрові дефініції великих форм української дожовтневої прози // Радянське літературознавство. - 1986. - № 10. - С.33-43.
47. Власенко В. Український дожовтневий роман: Проблематика. Образна система. Поетика. - К.: Дніпро, 1983. - 201 с.
48. Воробьева Н. Принцип историзма в изображении характера: Классическая традиция и современная литература. - М.: Наука, 1978. - 262 с.
49. В’язовський Г. Світ художньої літератури. - К.: Дніпро, 1987. - 252 с.
50. Галицько-Волинський літопис: У перекладі В.Махновця. - Львів: Червона калина, 1994. - 254 с.
51. Гегель. Лекции по эстетике // Гегель. Сочинения: В 13 т. - Т.12. - М.: Государственное социально-экономическое издательство, 1938. - 471 с.
52. Гельмольд. Славянская хроника. - М.: Издательство АН СССР, 1963. - 299 с.
53. Геродот. История в девяти книгах: Пер. и примеч. Г.А.Страновского / Под общ. ред. С.Л.Утченко. Ред. пер. Н.А.Мещерский. - Л.: Наука, Ленинградское отделение, 1972. - 600 с.
54. Гессе Г. Сиддхарта // Гессе Г. Избранное. - К.: Фирма "Фита Лтд", 1993. - С.5-139.
55. Гете И.В. О правде и правдоподобии в искусстве // Гете И.В. Собрание сочинений: В 10 т. - Т.10. - М.: Художественная литература, 1980. - С.58-64.
56. Голубєва З. Нові грані жанру: сучасний український роман. Дослідження. - К.: Дніпро, 1978. - 273 с.
57. Голубєва З. Український роман 20-х років. - Харків: Видавництво Харківського університету, 1967. - 216 с.
58. Гордин Я. Порвалась связь времен? // Вопросы литературы. - 1986. - № 3. - С.43-71.
59. Гординський Я. Межі реалізму в історичному романі // Ми. - 1939. - Кн.1. - С.72-84.
60. Горский И. Польский исторический роман и проблема историзма. - М.: Издательство АН СССР, 1963. - 263 с.
61. Грабович Г. Шевченко як міфотворець: Семантика символів у творчості поета. - К.: Радянський письменник, 1991. - 212 с.
62. Гречанюк Ю., Нямцу А. Проблеми історизму і традиції в літературі ХІХ - ХХ століть. - Чернівці: Рута, 1997. - 124 с.
63. Григорьева Л. Озарение памятью // Комсомольское знамя. - 1985. - 6 марта. - С.4.
64. Гиршман М. Стиль как литературоведческая категория. - М.: Советский писатель, 1984. - 236 с.
65. Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. - Т.1.: До початку ХІ віка. - К.: Наукова думка, 1991. - 736 с.
66. Гулыга А. Искусство истории. - М.: Современник, 1980. - 288 с.
67. Гуляев Н. Теория литературы. - М.: Высшая школа, 1985. - 271 с.
68. Гуляк А. Становлення українського історичного роману. - К.: ТОВ "Міжнародна фінансова агенція", 1997. - 293 с.
69. Гумилев Л. С точки зрения Клио // Дружба народов. - 1977. - № 2. - С.247-262.
70. Гундорова Т. Іван Франко // Історія української літератури. ХІХ століття: У 3 кн. - Кн.3.: Навч.посібник /За ред. М.Т.Яценка. - К.: Либідь, 1997. - С.268-363.
71. Гуревич А. Историческая антропология: Проблемы социальной и культурной истории // Вестник АН СССР. - 1989. - № 7. - С.71-78.
72. Гюго В. О Вальтере Скотте. По поводу "Квентина Дорварда" / Пер. Н.Рыковой // Гюго В. Собрание сочинений: В 15 т. - Т.14. - М.: Художественная литература, 1956. - С.46-55.
73. Давидов Ю. Культура - природа - традиция // Традиции истории и культуры (Сб.статей. Посвящен 85-летию А.Ф.Лосева). - М.: Наука, 1978. - С.41-61.
74. ІХ Міжнародний з’їзд славістів: Слов’янські літератури. - К.: Наукова думка, 1983. - 207 с.
75. Декларуа Э. Дневник Декларуа: Пер.Г.М.Пахомовой /Ред. и предисл. М.В.Алпатова. - М.: Искусство, 1950. - 629 с.
76. Денисова Т. Роман і проблеми його композиції. - К.: Наукова думка, 1968. - 220 с.
77. Державін В. Сучасна історична белетристика // Критика. - Харків, 1929. - № 12. - С.31-51.
78. Деркач Д. Современный историко-революционный роман: Проблемы поэтики: Дис. ... канд. філол. наук. - К., 1986. - 166 с.
79. Дзюба І. Несходимі стежки минувшини: Пригодницькі мотиви історичної белетристики // Література і сучасність. - К., 1987. - Вип.20. - С.86-116.
80. Діалектика художнього пошуку: Літературний процес 60-80-х років /В.П.Агеєва, Л.С.Бойко, Д.Т.Вакуленко та ін.; АН УРСР, Ін-т літ. ім.Т.Шевчен­ка. - К.: Наукова думка, 1989. - 317 с.
81. Дильтей В. Сон. Воображение поэта. Элементы поэтики. Литературные архивы и их значение для изучения философии // Вопросы философии. - 1995. - № 5. - С.112-137.
82. Днепров В. Идеал времени и формы времени. - Л.: Советский писатель, Ленинградское отделение, 1980. - 598 с.
83. Добролюбов Н. < О русском историческом романе > // Добролюбов Н. Собрание сочинений: В 9 т. - Т.1. - М.-Л.: Художественная литература, 1961. - С.89-99.
84. Довженко О. Щоденник // Довженко О. Україна в огні: Кіноповість, щоденник. - К.: Радянський письменник, 1990. - 416 с.
85. Документ. Эпоха. Вымысел // Литературное обозрение. - 1976. - № 6. - С.97-104.
86. Донченко Н. Исторический роман и проблема повествовательного времени // Русская и болгарская литературы ХХ века. - М.: Издательство Московского университета, 1982. - С.184-194.
87. Дончик В. Національна історія як духовне опертя української літератури // Слово і час. - 1997. - № 9. - С.6-9.
88. Дончик В. Рух часу і художні шукання прози // Художнє розмаїття сучасної радянської літератури: Процеси жанрово-стильової еволюції в українській літературі періоду розвинутого соціалізму. - К.: Наукова думка, 1982. - С.67-135.
89. Дончик В. Український радянський роман: Рух ідей і форм. - К.: Дніпро, 1987. - 429 с.
90. Есин А. Принципы и приемы анализа литературного произведения. - М.: Наука, 1998. - 248 с.
91. Жуков В. Очерки методологии истории. - М.: Наука, 1987. - 254 с.
92. Жулинський М. Виміри людської пам’яті // Літературна Україна. - 1986. - 18 вересня. - С.4.
93. Жулинський М. Людина як міра часу: Концепція людини і проблеми характеру в радянській літературі. - К.: Дніпро, 1979. - 275 с.
94. Загребельний П. Смерть у Києві // Загребельний П. Твори: В 6 т. - Т.3. - К.: Дніпро, 1979. - С.3-330.
95. Затонський Д. Искусство романа и ХХ век. - М.: Художественная литература, 1973. - 535 с.
96. Злобин С. О моей работе над историческим романом // Вопросы литературы. - 1970. - № 5. - С.115-122.
97. Іваничук Р. Манускрипт з вулиці Руської // Іваничук Р. Твори: В 3 т. - Т.1. - К.: Дніпро, 1988. - С.200-406.
98. Іванов В. Категория времени в искусстве // Сборник статей. - Л.: Наука, 1974. - С.39-67.
99. Иванова Н. Ответственность равная // Литературная газета. - 1987. - 19 февраля. - С.3.
100. Іванченко Р. Гнів Перуна: Роман. - К.: Радянський письменник, 1982. - 503 с.
101. Іванченко Р. Історія без міфів // Рідна школа. - 1994. - № 7. - С.5-9.
102. Іванченко Р. Золоті стремена: Роман. - К.: Радянський письменник, 1984. - 447 с.
103. Іванченко Р. Зрада, або Як стати володарем: Роман. - К.: Радянський письменник, 1988. - 487 с.
104. Іванченко Р. Нащадкам треба залишити правду: [Бесіда з українською письменницею, вченим-істориком Р.Іванченко / Записав І.Безсмертний] // Молодь України. - 1988. - 27 жовтня. - С.7.
105. Іванченко Р. Київська Русь: початки української держави: Посібник з історії. - К.: Всеукраїнське товариство "Просвіта", 1995. - 96 с.
106. Іванченко Р. Отрута для княгині: Роман. - К.: Спалах ЛТД, 1995. - 464 с.
107. Іванченко Р. Україна від Кия до Кравчука: Короткий нарис історії. - К.: Український письменник, 1992. - 147 с.
108. Ігнатенко М. Генезис сучасного художнього мислення. - К.: Наукова думка, 1986. - 286 с.
109. Ільїна Е. Читаючи "Велесову книгу" // Літературна Україна. - 1990. - 27 вересня. - С.2.
110. Ільницький М. Від епічності до ... епічності // Дніпро. - 1980. - № 12. - С.137-148.
111. Ільницький М. Людина в історії: (Сучасний український історичний роман). - К.: Дніпро, 1989. - 356 с.
112. Ільницький М. Історія мисляча // Дніпро. - 1969. - № 4. - С.140-149.
113. Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн. Кн.2. Друга половина ХХ ст. - К.: Либідь, 1998. - 456 с.
114. Калашников И. Жестокий век: Исторический роман. - М.: Советский писатель, 1980. - 752 с.
115. Калинский Е. Слабая жена может иногда равняться с великими мужами // Наука и жизнь. - 1996. - № 10. - С.104-111.
116. Канигін Ю. Від Аскольда до Ярослава. Маловідомі сторінки нашої історії // Українська культура. - 2001. - № 1. - С.38-39.
117. Канторович В. "Острова", а не "материки", заметки о научно-худо­жественном историческом жанре // Вопросы литературы. - 1971. - № 4. - С.81-100.
118. Каргалов В. Древняя Русь в советской художественной литературе. - М.: Высшая школа, 1968. - 182 с.
119. Качковський Л. Загадка християнського імені князя Аскольда // День. - 2000. - 11 лютого. - С.8.
120. Керлот Х. Словарь символов. Научно-популярное издание. - М.: REEL-book, 1994. - 608 с.
121. Кирилюк З. Искусство создания литературного характера. - К.: Вища школа, 1986. - 119 с.
122. Клочек Г. У світлі вічних критеріїв (Про систему критеріїв оцінки літературного твору). - К.: Дніпро, 1989. - 221 с.
123. Ковальчук О. Український повоєнний роман: Проблеми жанрового розвитку: Посібник для студентів. - К.: Вища школа, 1992. - 172 с.
124. Коган М. О духовном опыте категориального анализа // Вопросы философии. - 1985. - № 9. - С.91-102.
125. Кодак М. Поетика як система. Літературно-критичний нарис. - К.: Дніпро, 1988. - 159 с.
126. Кодак М. Психологізм соціальної прози. - К.: Наукова думка, 1980. - 160 с.
127. Кодацький М. На історико-белетристичній ділянці літературного фронту // Критика. - Харків, 1930. - № 12. - С.102-118.
128. Кожинов З. Происхождение романа. Теоретико-исторический очерк. - М.: Советский писатель, 1963. - 439 с.
129. Козуля О. У боротьбі за історичну пам’ять // Козуля О. Жінки в історії України. - К.: Український центр духовної культури, 1993. - С.245-253.
130. Кононенко Л. Особливості символіки Г.Сковороди // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Збірник наукових праць. - Вип.3. / Редкол. М.Конончук (відп.ред.) та ін. - К.: Твім інтер, 1997. - С.79-82.
131. Кононенко П. Українська література: проблеми розвитку. - К.: Либідь, 1994. - 336 с.
132. Кордуба М. Про історичну повість, а зокрема про повість Осипа Назарука "Князь Ярослав Осмомисл" // Літературно-науковий вісник. - Львів, 1922. - Т.77. - Кн.4. - С.168-176.
133. Костомарів М. Історія України в життєписах визначніших її діячів. - К.: Україна. - 1991. - 493 с.
134. Котляр М. Історія України в особах: Давньоруська держава. - К.: Україна, 1996. - 240 с.
135. Котляр М. Нестор Літописець //Історія України. - 1997. - № 4. - С.1-2.
136. Котляр М., Смолій В. Історія в життєписах. - К.: Час, 1994. - 328 с.
137. Крымский С. Контуры духовности: новые идентификации // Вопросы философии. - 1992. - № 12. - С.15-21.
138. Крип’якевич І. Галицько-Волинське князівство. - К.: Наукова думка, 1984. - 174 с.
139. Кузнецов М. Пути развития современного романа. - М.: Знание, 1971. - 159 с.
140. Кузнецов М. Современный роман: Статьи, портреты. - М.: Советский писатель, 1986. - 413 с.
141. Кулаковський В. Б’ють джерела пам’яті // Київ. - 1989. - № 3. - С.148-149.
142. Кулаковський В. Дух людяності // Дніпро. - 1983. - № 4. - С.141-143.
143. Кулаковський В. Залізо варять русичі // Радянська освіта. - 1982. - 19 січня. - С.3.
144. Куліш П. Лист до Дубельта від 1 липня 1850 року // Кирило-Мефодіївське товариство: В 3 т. - Т.2. - К.: Наукова думка, 1990. - С.168-177.
145. Кулиш П. Об отношении малороссийской словесности к общерусской: (Эпилог к "Черной раде" // Куліш П. Твори: В 2 т. - Т.2. - К.: Дніпро, 1989. - С.458-477.
146. Кузич-Березовський І. Жінка і держава. - Варрен, Мін, 1970. - 291 с.
147. Курляндская Г. Нравственный идеал героев Л.Н.Толстого и Ф.М.Достоевского. - М.: Просвещение, 1988. - 255 с.
148. Ланкутис И. Поэтический мир Юстинаса Марцинкявичюса. - М.: Советский писатель, 1980. - 274 с.
149. Ласло-Куцюк М. Засади поетики. -Бухарест: Критеріон, 1983. - 394 с.
150. Левченко В. Чингиз Айтматов: Проблемы поэтики жанра, стиля. - М.: Советский писатель, 1983. - 231 с.
151. Левченко М. Випробування історією: Український дожовтневий роман. - К.: Дніпро, 1970. - 260 с.
152. Левченко М. Епос і людина: [Про розвиток українського радянського роману]. Літературно-критичний нарис. - К.: Радянський письменник, 1967. - 255 с.
153. Левчик Н., Мороз Л. Михайло Старицький // Історія української літератури ХІХ століття: У 3 кн. - Кн.3: Навч.посібник / За ред. М.Т.Яценка. - К.: Либідь, 1997. - С.205-241.
154. Ленобль Г. История и литература. 2-е издание. - М.: Художественная литература, 1977. - 301 с.