КАТЕГОРІЯ ПРОСТУПКУ У КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІЙ ДОКТРИНІ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

ДМИТРУК Михайло Михайлович

УДК 343.232 (477)

КАТЕГОРІЯ ПРОСТУПКУ У КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІЙ ДОКТРИНІ
спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент Національної
академії правових наук України
ТУЛЯКОВ В`ячеслав Олексійович

2012 – Одеса

ЗМІСТ
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

РОЗДІЛ 1. Методологічні засади дослідження категорії проступку у кримінально-правовій доктрині. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12
1.1. Аналітичний огляд категорії проступку у кримінально-правовій доктрині . . 12
1.2. Історія розвитку проступку у кримінальному праві України . . . . . . . . . . . . . . 46
1.3. Системно-правові передумови дослідження категорії проступку у сучасній кримінально-правовій доктрині . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 64
Висновки до розділу 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .101

РОЗДІЛ 2. Ознаки та питання впровадження категорії проступку у кримінально-правовій доктрині . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .103
2.1. Об’єктивні ознаки категорії проступку в кримінально-правовій доктрині . . 103
2.2. Суб’єктивні ознаки категорії проступку у кримінально-правовій доктрині . .138
2.3. Загальні та спеціальні питання впровадження категорії проступку у кримінальне законодавство України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .157
Висновки до розділу 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .175

ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .177
ДОДАТОК 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .187
ДОДАТОК 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .188
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .196

Перелік умовних скорочень
КК – Кримінальний кодекс України, прийнятий ВР України 5 квітня 2001 року № 2341-III із останніми змінами станом на 01.12.2011 року;
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення, введено в дію з 1 червня 1985 року Постановою Верховної Ради Української РСР від 07 грудня 1984 року № 8074-X із останніми змінами станом на 01.12.2011 року;
КЗпП – Кодекс Законів України про працю, затверджений Законом Української РСР від 10 грудня 1971 року № 322-VIII із останніми змінами станом на 01.12.2011 року;
ПДР – Правила дорожнього руху, затвердженні Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 із останніми змінами станом на 01.12.2011 року;
Суд – Європейський суд з прав людини;
Проект Кодексу – проект Кодексу України про кримінальні проступки: Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/~k_zako№_pr/code_crim.rtf ;
Концепція – Концепція реформування кримінальної юстиції, схвалена Рішенням Ради національної безпеки України від 15 лютого 2008 року «Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів» та затвердження Указом Президента України 8 квітня 2008 року № 311/2008 із останніми змінами станом на 01.12.2011 року;
План заходів – «План заходів щодо реалізації Концепції реформування кримінальної юстиції», затверджений Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1153-р від 27.08.2008 р. із останніми змінами станом на 01.12.2011 року.

ВСТУП
Актуальність теми. Кримінальне право України в сучасних умовах зазнало багато змін, обумовлених динамікою суспільних процесів. Одним із напрямків реформування кримінального законодавства відповідно до Концепції реформування кримінальної юстиції, схваленої Рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 15.02.2008 р. «Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів» та затвердженої Указом Президента України від 08.04.2008 р. № 311/2008, є впровадження в кримінальне законодавство України кримінального (підсудного) проступку.
Стан застосування та дії Кримінального кодексу України, досвід інших держав романо-германської правової сім’ї щодо диференціації кримінального діяння, акти інституцій Ради Європи обумовлюють актуальність дослідження категорії проступку в кримінально-правовій доктрині як одного із напрямків реформування кримінального права.
У науковій літературі ідея проступку як виду кримінального діяння досліджувалася такими вченими, як: П.П. Андрушко, О.А. Банчук, А.Б. Бішимбаєва, Г.Б. Віттенберг, М.В. Граматчіков, І.П. Голосніченко, А.П. Гуляєв, А.Д. Горбуза, Т.А. Денисова, Є.В. Додін, Н.Д. Дурманов, В.Ф. Дружиніна, Ю.В. Іщенко, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, Д.М. Лук’янець, С.Г. Стеценко, В.В. Сокуренко, А.А. Логецький, С.Ф. Константінов, В. Коробов, А.П. Козлов, Н.Ф. Кузнєцова, Г.А. Кригер, І.Б. Коліушко, В.І. Курляндський, Н. Крісті, Л.Н. Кривоченко, С.Г. Келіна, Б.М. Лазарєв, А.Е. Луньов, А.І. Марцев, Ю.Б. Мельникова, В.О. Навроцький, І.С. Ной, А.А. Піонтковський, І.С. Самощенко, А.Б. Сахаров, Є.А. Сухарєв, М.С. Таганцев, А.А. Тер-Акопов, В.О. Туляков, А.П. Фейєрбах, П.А. Фєфєлов, В.Ф. Фєфілова, В.Д. Філімонов, П.Л. Фріс, М.І. Хавронюк, А.П. Чугаєв, М.Д. Шаргородський, В.І. Шишкін, О.Ф. Шишов та ін.
Дослідження ознак кримінального проступку в науці кримінального права України здійснювалося в рамках загальної дискусії про доцільність впровадження проступку в кримінальне законодавство України, проте системне розуміння ознак та природи категорії проступку в кримінально-правовій доктрині з’ясовано не повною мірою. У зв’язку із цим, розробка теоретичних та прикладних питань категорії проступку в кримінально-правовій доктрині сприятиме подальшому дослідженню проступку як виду кримінального правопорушення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію спрямовано на реалізацію положень п.1 Розділу ІІ «Концепції реформування кримінальної юстиції України», затвердженої Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.02.2008 р. «Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів» від 08.04.2008 р. № 311/2008, п.п. 2 п.2 «Плану заходів щодо реалізації Концепції реформування кримінальної юстиції України», затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.08.2008 р. № 1153-р., п.п. а) п.1 Розділу ІІ Рекомендацій Комітету міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» № 6 R(87)18 від 17.09.1987 р.
Роботу виконано відповідно до Плану наукових досліджень кафедри кримінального права Національного університету «Одеська юридична академія» «Механізм кримінально-правового впливу в умовах сталого розвитку» на 2011 – 2015 рр., який є складовою частиною наукового дослідження Національного університету «Одеська юридична академія» за темою «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку української державності та права» (державний реєстраційний номер 0110U000671).
Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є встановлення правової природи, ознак категорії проступку у кримінально-правовій доктрині, можливостей реформування законодавства України за умови категоризації кримінального правопорушення.
Для досягнення поставленої мети визначено такі основні завдання:
визначити відмінність злочинів від інших видів правопорушень, виявити злочини, подібні до інших видів правопорушень, правопорушення, подібні до злочинів, а також встановити спільні ознаки, форми проявів проступку у кримінальному праві;
дослідити історію розвитку поняття проступку як виду кримінального правопорушення;
з’ясувати системно-правові передумови дослідження проступку в науці кримінального права України;
дослідити існування поділу кримінальних діянь у кримінальному законодавстві інших держав романо-германської правової сім’ї;
виявити та обґрунтувати об’єктивні та суб’єктивні ознаки проступку у кримінально-правовій доктрині;
визначити критерії розмежування кримінального проступку та злочину;
окреслити підстави відповідальності за вчинення кримінального проступку, наслідки вчинення та інші питання вчинення кримінального проступку;
запропонувати можливий спосіб впровадження проступку в кримінальне законодавство України.
Об’єктом дослідження є соціальні відносини, які реалізуються у різних за ступенем соціальної небезпеки та рівнем формалізації кримінальних правопорушень.
Предметом дослідження є категорія проступку у кримінально-правовій доктрині.
Методи дослідження. Роботу виконано з використанням філософських, загальнонаукових та спеціальних методів, що були обрані з урахуванням поставленої мети, визначених завдань, об’єкта і предмета дослідження. Діалектичний метод пізнання дозволив виявити та розв’язати протилежності в існуючих критеріях відмежування правопорушень та злочинів (р.р. – 1; 2), історичний метод використовувався для дослідження становлення категорії проступку у кримінальному законодавстві України (р.1, п.1.2.), компаративний метод – для дослідження досвіду окремих країн щодо диференціації кримінальних діянь (р.1 п.1.3.), метод контент-аналізу для дослідження матеріалів судової практики та виокремлення в них проявів проступку (р.р. 1,2), методи аналізу і синтезу для дослідження об’єктивних та суб’єктивних ознак, а також питань впровадження проступку у правовій доктрині та кримінальному законодавстві України (р. 2).
Емпіричну базу дослідження становлять 137 рішень (вироків, постанов) судів України різних рівнів із кримінальних справ щодо злочинів невеликої та середньої тяжкості, узагальнення судової практики, практика Європейського суду з прав людини, статистичні дані Міністерства внутрішніх справ України щодо стану та структури злочинності в Україні (за 2010 – 2011 рр.).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в роботі сформульовано ряд нових положень, висновків та пропозицій, які мають значення для науки та практики кримінального права та його вдосконалення, зокрема:
уперше:
доводиться, що проявами категорії проступку у кримінально-правовій доктрині є форми реалізації правовідносин, а також властивості, природа неуправлінських проступків та окремих злочинів, наслідки притягнення до кримінальної відповідальності;
встановлено внутрішні (недодержання законодавцем підстав криміналізації) та зовнішні (досвід інших держав, Рішення Європейського суду з прав людини, Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи) системно-правові передумови впровадження категорії проступку у кримінальне законодавство України;
пропонується інститут кримінального проступку визначати як амбівалентну систему діянь, яка складається з неуправлінських проступків, відповідальність за які встановлено чинним Кодексом України про адміністративні правопорушення, та злочинів невеликої тяжкості, що не володіють високим ступенем суспільної небезпеки (перша підсистема діянь), а також із злочинів невеликої та окремих злочинів середньої тяжкості, які посягають на суспільні відносини у сфері регуляції систем управління (друга підсистема діянь), що обумовлює притаманність останній «змішаної» протиправності;
обґрунтовуються критерії відмежування кримінального проступку від злочину: ступінь суспільної небезпеки діяння, передбачення санкцією кримінально-правової норми покарання у виді позбавлення волі строком до 2 років;
зроблено пропозиції щодо депеналізації деяких злочинів середньої тяжкості у зв’язку із їх незначним ступенем суспільної небезпеки;
удосконалено:
визначення відмінності правової природи злочинів від адміністративних, дисциплінарних, цивільно-правових правопорушень;
розуміння наслідків недодержання законодавцем підстав криміналізації та неврахування правової природи окремих злочинів при встановленні законодавчих меж між правопорушеннями та злочинами;
теоретичну інтерпретацію кримінально-правового значення інституту звільнення від кримінальної відповідальності та негативних наслідків його надмірного застосування;
спосіб впровадження кримінального проступку у кримінальне законодавство України як передбачення кримінальних проступків у перших частинах статей Кримінального кодексу України або як окремих статей у відповідних Розділах Особливої частини Кримінального кодексу України;
набуло подальшого розвитку:
визначення правової природи та місця в деліктному законодавстві України неуправлінських проступків, відповідальність за які встановлена Кодексом України про адміністративні правопорушення;
вплив та взаємозв’язок поняття «управлінські правовідносини» на визначення правової природи деяких безпосередніх об’єктів адміністративного правопорушення;
взаємозв’язок понять «крадіжка, шахрайство, привласнення та розтрата», що використовуються в Кодексі України про адміністративні правопорушення із правовою природою неуправлінських проступків;
система діянь, яку пропонується трансформувати у кримінальні проступки, що складається із неуправлінських проступків, злочинів невеликої тяжкості та окремих злочинів середньої тяжкості;
понятійний апарат для позначення категорії проступку в доктрині кримінального права та кримінальному законодавстві України шляхом використання такого терміну як «кримінальний проступок» та об’єднання його із злочином у єдиний вид кримінального діяння – «кримінальне правопорушення».
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані у:
науковій діяльності – при проведенні досліджень у кримінально-правовій доктрині;
правотворчості – при розробці проекту закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо впровадження кримінального проступку (за результатами отриманих досліджень складено та направлено до комітетів Верховної Ради України доповідні записки);
правозастосовній діяльності – як рекомендації щодо розмежування видів правопорушень та кваліфікації злочинів;
навчальному процесі – під час викладання дисципліни «Кримінальне право України. Загальна частина» у Національному університеті «Одеська юридична академія».
Апробація результатів дослідження. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри кримінального права Національного університету «Одеська юридична академія». Окремі положення роботи закладено в навчальну програму семінарських занять кафедри кримінального права Національного університету «Одеська юридична академія».
Результати наукових досліджень доповідались та обговорювались на: Міжнародній науково-практичній конференції «Четверті Прибузькі юридичні читання» (м. Миколаїв, 2008 р.), Міжнародній науковій конференції молодих науковців, аспірантів і студентів «Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави», присвяченій пам’яті видатних вчених-юристів П.О. Недбайла, О.В. Сурілова, В.В. Копєйчикова (м. Одеса, 2008 р.), Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Ломоносов – 2009» (м. Москва, 2009 р.), Науковій конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Духовне життя суспільства та злочинність. Сьомі юридичні читання» (м. Одеса, 2009 р.), Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу Одеської національної юридичної академії «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 2009 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми кримінального права та кримінології» (м. Донецьк, 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «П’яті Прибузькі юридичні читання» (м. Миколаїв, 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми кримінального права, процесу та криміналістики» (м. Одеса, 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Правова політика Української держави» (м. Івано-Франківськ, 2010 р.), Міжнародній науковій конференції студентів і молодих учених «Наука і вища освіта» (м. Запоріжжя, 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Держава і право в умовах глобалізації: реалії та перспективи» (м. Сімферополь, 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Механізм кримінально-правового впливу: український та зарубіжний досвід» (м. Одеса, 2010 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення, отримані в дисертації, викладено у 20 наукових публікаціях, із них 9 статей у наукових фахових виданнях, що входять до затвердженого переліку.
Структура роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, змісту, вступу, двох розділів, які містять шість підрозділів, висновків, двох додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 228 сторінок, із них основного тексту – 183 сторінки, додатки – 9 сторінок, список використаних джерел налічує 378 найменувань і розташований на 33 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дослідженні здійснено наукове дослідження, спрямоване на розв’язання теоретичних та практичних проблем розуміння та впровадження проступку в кримінальне право України, за результатами роботи отримано ряд висновків, найважливіші з яких такі:
1. Основна відмінність між злочином та іншими видами правопорушень полягає у ступені суспільної небезпеки. Другорядними критеріями є характер санкції правової норми, форма посягання форма реакції держави інших суб’єктів правовідносин. У свою чергу, ступінь суспільної небезпеки визначається сутнісною відмінністю злочину від інших видів правопорушень. Сутність дисциплінарних проступків полягає у посяганні на правила внутрішнього трудового розпорядку, внутрішній порядок управління; цивільно-правових проступків – на майнові на немайнові особисті відносини, що виникли на підставі правочинів або позадоговірного заподіяння шкоди; адміністративних проступків – у посяганні на порядок зовнішнього управління органів державної влади та влади органів місцевого самоврядування, а сутність злочинів – у посяганні на суспільні відносини, що забезпечують існування людини, малих та великих соціальних груп (негативні права людини першого покоління).
Проте вказана сутність не завжди врахована у положеннях КК та КУпАП, що призводить до існування серед адміністративних правопорушень діянь неуправлінського характеру, а серед злочинів таких кримінальних діянь, що за своєю суттю є правопорушеннями.
До неуправлінських проступків, які володіють кримінально-правовою природою, належать посягання на власність, громадську безпеку та громадський порядок, саме за вказані посягання, як правило, передбачене застосування адміністративного арешту. На кримінально-правовий характер вищевказаних посягань також вказує формулювання диспозиції адміністративно-правових норм КУпАП за допомогою таких понять, як: крадіжка, розкрадання, привласнення, що розкриваються у КК.
Серед злочинів, крім злочинів невеликої тяжкості загально кримінальної спрямованості, до кримінальних проступків пропонується віднести злочини невеликої та середньої тяжкості, які включають ознаки адміністративних, цивільно-правових, дисциплінарних правопорушень. За вказані злочини передбачені покарання альтернативні позбавленню волі або покарання, яким притаманний характер заходів громадських стягнень.
Вказані не управлінські проступки, злочини невеликої тяжкості загальнокримінальної спрямованості, а також злочини невеликої та окремі злочини середньої тяжкості пропонується трансформувати у кримінальні проступки.
2. Дослідження видів кримінального діяння в історії кримінально-правової доктрини свідчить про існування історичних передумов поділу кримінального правопорушення у діючому КК. Окремі ознаки різної правової природи кримінального проступку та злочину вбачаються у використанні різних понять для позначення злочину та проступку, а саме: «образа», «согрєшеніє» та – відповідно «а кто установление мое порушит» за часів Київської Русі, як «образа» та «кгвалт» в Литовських Статутах, у Наказі Катерини ІІ 1719 р. – «великое нарушение законов» та «простое нарушение установленного благочиния». Законодавчий поділ кримінального правопорушення на проступки та злочини залежно від об’єктів кримінально-правової охорони та видів покарання було закріплено у Зводі законів Російської імперії 1832 р. Такі історичні події, як: Велика Французька революція, прихід буржуазії, збільшення адміністративного апарату, перевиробництво, кризи та безробіття як детермінанти збільшення злочинності та зміни її структури, призвели до таких кардинальних змін у кримінальному праві як зміна завдань кримінального законодавства, засобів кримінально-правового впливу та виділення проступку як виду кримінального діяння.
Поділу кримінальних правопорушень в кримінальному законодавстві УРСР не існувало. Окремими проявами кримінального проступку після прийняття Основ кримінального законодавства 1958 р. СРСР та союзних республік були інститут звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням адміністративних та громадських заходів впливу та впровадження «малозначних злочинів» та «діянь, що містять ознаки злочину». За часів незалежної України категорія кримінального проступку отримала легальне закріплення у Концепції реформування кримінальної юстиції як один із подальших напрямків розвитку кримінального законодавства.
3. Прояви категорії кримінального проступку обумовлені внутрішніми та зовнішніми системно-правовими передумовами. До внутрішніх системно-правових передумов належить порушення таких підстав криміналізації, як: 1) відповідність положень кримінального закону реальній небезпеці діянь; 2) відповідність побутовому та професійному уявленню та сприйняттю поняття «злочин»; 3) соціально-правова обумовленість окремих криміналізованих діянь; 4) порушення принципу невідворотності покарання. Результатом порушення вказаних підстав криміналізації є «трафаретне» застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування щодо злочинів невеликої та окремих злочинів середньої тяжкості. Встановлено, що впровадження кримінального проступку може сприяти оптимізації застосування КК за «дріб’язкові» злочини. Зовнішніми системно-правовими передумовами впровадження кримінального проступку є позитивний досвід диференціації кримінального діяння в країнах романо-германської правової сім’ї. Критеріями визначення ступеня тяжкості діяння як кримінального або управлінського правопорушення в кримінальному законодавстві держав романо-германської правової сім’ї є управлінський характер, вид і міра стягнення, що застосовуються за те чи інше діяння. Так, наприклад, міра таких видів стягнення як позбавлення волі, позбавлення спеціального права, оплатне вилучення предмета, спеціальна конфіскація майна, позбавлення спеціальних прав, арешт є критерієм визначення тяжкості діяння як злочину або кримінального проступку в залежності від строків застосування вказаних стягнень. У кримінальних законах більшості держав романо-германської правової сім’ї вказана міра є різною, проте, як правило, якщо кримінально-правова норма передбачає позбавлення волі строком до 2 років, то діяння визнається кримінальним проступком, якщо строком від 2 років, то – злочином; вчинення кримінального проступку тягне за собою позбавлення спеціальних прав строком до 3 років, вчинення злочину – строком до 6 років. Вищевказані критерії визначення тяжкості діяння можуть бути використані при впровадженні кримінального проступку у кримінальне законодавство України. Вказані системно-правові передумови існування кримінального проступку свідчать, що запропонований поділ кримінального проступку ґрунтується на історичному та міжнародному досвіді.
4. У ході дослідження об’єктивних ознак кримінального проступку встановлено амбівалентні особливості в об’єкті вказаних діянь «по горизонталі», які сконструйовані так: 1) основним безпосереднім об’єктом є суспільні відносини щодо охорони життя, здоров’я, власності та інше (реалізація негативних прав першого покоління), якому (за конструкцією складу злочину невеликої тяжкості та неуправлінського проступку) не заподіюється значної шкоди; 2) основним безпосереднім об’єктом є суспільні відносини у сфері регуляції певних правил, а обов’язковим додатковим безпосереднім об’єктом є суспільні відносини, які забезпечують існування людини (здоров’я, майно, психіка, тобто негативні права першого покоління), для злочинів невеликої тяжкості та окремих злочинів середньої тяжкості.
5. Встановлено такі амбівалентні особливості об’єктивної сторони кримінального проступку: 1) для злочинів невеликої тяжкості загальнокримінальної спрямованості та неуправлінських проступків притаманна така форма діяння як дія; за механізмом посягання неуправлінські проступки та злочини невеликої тяжкості тотожні «природнім злочинам», проте не заподіюють значних наслідків. Для вказаних злочинів невеликої тяжкості та неуправлінських проступків притаманний безпосередній або прямий причинний зв'язок, наявні мотив, мета, спрямовані на досягнення чітко визначеного наслідку.
2) для злочинів невеликої та окремих злочинів середньої тяжкості, що посягають на суспільні відносини у сфері регуляції певних правил притаманна така форма діяння як бездіяльність; діянню притаманні ознаки інших правопорушень, що обумовлюють притаманність «змішаної протиправності»; злочинні наслідки заподіюються шляхом посягання на суспільні відносини, що забезпечують охорону здоров’я, власності особи та ін. через опосередкований причинно-наслідковий зв'язок.
6. Виявлено такі подвійні особливості ознак суб’єкту пропонованого виду діяння: 1) щодо неуправлінських проступків та загальнокримінальних злочинів невеликої тяжкості, то суб’єктами можуть бути фізичні особи, що володіють «загальною» деліктоздатністю, тоді як суб’єкти адміністративних (управлінських) проступків мають спеціальну деліктоздатність; 2) щодо злочинів невеликої та середньої тяжкості, що посягають на суспільні відносини у сфері регуляції певних правил, то суб’єктами вказаних діянь можуть бути притаманна наявність додаткового правового статусу (сукупність прав та обов’язків) опікуна, батьків, військовослужбовця, посадової особи на підприємстві тощо.
7. Встановлено об’єктивні ознаки, які зумовлюють такі амбівалентні особливості суб’єктивної сторони пропонованого виду діяння: 1) неуправлінським проступкам та злочинам невеликої тяжкості притаманна умисна та необережна форми вини. За результатами аналізу інших елементів суб’єктивної сторони неуправлінських проступків встановлено чіткий зв'язок суб’єктивних елементів «потреба – мотив – мета». Вказаний механізм мотивації характерний саме для природних злочинів; 2) щодо злочинів невеликої та окремих злочинів середньої тяжкості доводиться, що однією з особливостей пропонованого виду діяння є наявність «змішаної вини», тобто різного психічного ставлення до різних елементів конструкції об’єктивної сторони; механізм мотивації суб’єкта у деяких злочинах невеликої тяжкості та окремих злочинах середньої тяжкості подібний механізму мотивації суб’єкта управлінських правопорушень.
8. Аргументовано необхідність використання для позначення категорії проступку терміна «кримінальний проступок». Доводиться доцільність впровадження кримінального проступку поряд із злочином в єдиному законодавчому акті шляхом викладення КК у новій редакції. У Загальній частині КК пропонується змінити класифікацію кримінальних правопорушень за тяжкістю. Кримінальні правопорушення пропонується поділяти на кримінальні проступки, злочини, тяжкі злочини та особливо тяжкі злочини.
Всі Розділи Особливої частини пропонується іменувати як «Кримінальні правопорушення в … » або «Кримінальні правопорушення проти… » тощо. У разі, якщо у статті КК кримінальний проступок межує із злочином, пропонується статтю поділяти на декілька частин. У першій частині статті слід передбачити склад певного кримінального правопорушення як кримінальний проступок із відповідною санкцією. У разі повторного вчинення кримінального проступку вказане діяння може визнаватися злочином згідно з другою частиною статті КК або містити склад основного злочину, який визнається таким при вчиненні вперше із відповідним покаранням. Наступні частини можуть містити опис кваліфікованих складів злочинів.
9. Підставою для криміналізації кримінальних проступків має бути ступінь суспільної небезпеки, який визначається такими об’єктивно-суб’єктивними ознаками:
для діянь загальнокримінальної спрямованості – посягання на суспільні відносини, пов’язані з реалізацією негативних прав людини першого покоління без заподіяння значних наслідків, об’єктивна сторона у формі активних дій, безпосередній чи прямий причинно-наслідковий зв’язок, вина у формі умислу, загальний суб’єкт посягання;
при посяганні на суспільні відносини у сфері регуляції певних правил діяння може або лише створювати загрозу заподіяння тяжких наслідків шкоду (тілесні ушкодження середньої тяжкості), діяння у формі бездіяльності, опосередкований причинно-наслідковий зв'язок, «змішана» або необережна форма вини, суб’єкт посягання з додатковими ознаками.
10. Вчинення кримінального проступку, на відміну від злочину, не повинно тягнути судимість. Пропонується, що вчинення адміністративного правопорушення не повинно тягнути адміністративний арешт. За вчинення кримінальних проступків пропонується застосовувати такі покарання, як: штраф, громадські роботи, спеціальну конфіскацію, арешт, позбавлення спеціальних прав, обмеження волі, позбавлення волі строком до 2 років. За вчинення злочину не може застосовуватися покарання у вигляді позбавлення волі строком менше 2 років.
11. Аналіз положень Особливої частини КК через призму встановлених об’єктивно-суб’єктивних ознак кримінального проступку дає можливість запропонувати таку орієнтовну систему за родовим об’єктом складів неуправлінських проступків, злочинів невеликої тяжкості та окремих злочинів середньої тяжкості, які пропонується трансформувати у кримінальні проступки.
Із неуправлінських проступків пропонується віднести до кримінальних проступків діяння, відповідальність за які встановлена такими положеннями КУпАП як: ст. 44, ст. 51, ч. 1-2 ст. 104, ч. 2 ст. 173-2, ст. 180, ст. 181-1, ст. 185. Адміністративні правопорушення, передбачені ст. 51-2 КУпАП, потребують додаткового дослідження на предмет віднесення до цивільно-правового правопорушення або взагалі виключення з переліку адміністративних правопорушень (проступків).
Пропонується такий примірний перелік кримінальних проступків, що за чинним КК визнаються злочинами невеликої тяжкості та злочинами середньої тяжкості:
- Злочини проти життя та здоров’я: ст. 123, ст. 124, ст. 125, ч. 1 ст. 126, ст. 128, ч. 1 ст. 129 , ч. 1 ст. 130 (ср. т.), ст. 132, ч. 1 ст. 134, ч. 1 ст. 135, ч. 1-2 ст. 136, ст. 137, (ср. т.), ч. 1 ст. 139, ч. 1-2 ст. 140, ст. 141 (ср. т.), ч. 1 ст. 142, ч.1 ст. 143, ч. 1 ст. 144, ст. 145;
- Злочини проти волі, честі та гідності особи: ч. 1 ст. 150, ч. 1 ст. 151, ст. 150-1; (ср. т.),
- Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи: ст. 154;
- Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав свобод людини: ч. 1 ст. 157, ч. 1-2 ст. 158-1, ст. 158-2 (ср. т.), ч. 1-2 ст. 159 (ср. т.), ч. 1-2 ст. 159-1 (ср. т.), ч. 1 ст. 160 (ср. т.), ч. 1 ст. 161, ч. 1 ст. 162, ч. 1 ст. 163, ч. 2 ст. 163, ст. 164, ст. 167, ч. 2 ст. 168 (ср. т.), ст. 170 (ср. т.), ст. 171, ст. 172, ст. 173, ст. 174, ч. 1 ст. 175, ч. 2 ст. 175 (ср. т.), ч. 1 ст. 176, ч. 1 ст. 176 (ср. т.), ч. 1 ст. 177, ст. 178 (ср. т.), ст. 179 (ср. т.), ст. 180, ст. 182, ч.1-2 ст. 183, ст. 184 (ср. т.);
- Злочини проти власності: ч.1 ст. 188-1, ч.1 ст. 190, ст. 192, ст. 193, ст. 195, ст. 197, ч.1-3, ст. 197-1, ст. 198 (ср. т.);
- Злочини у сфері господарської діяльності: ч. 1 ст. 200 (ср. т.); ст. 202, ст. 203, ст. 203-1, ст. 203-2, ч.1 ст. 204, ч.1 ст. 205, ч. 1 ст. 206, ч. 1 ст. 207, ч. 1 ст. 208, ч. 1 ст. 209-1, ч. 1 ст. 210, ч. 1 ст. ст. 211, ч. 1-2 ст. 212, ч. 1-2 ст. 212-1, ст. 213, ст. 214, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 217, ст. 218, ст. 219, ст. 220, ст. 221, ч.1 ст. 222, ст. 223, ст. 223-1, ч.1 ст. 224, ст. 225, ч 1 ст. 226 (ср. т.), ст. 227, ч. 1 ст. 229, ст. 232, ст. 232-1, ч.1 ст. 234, ст. 235;
- Злочини проти довкілля: ч. 1 ст. 238, ч. 1 ст. 239, ст. 239-1, ст. 239-2, ч. 1-2 ст. 240 (ср. т.), ч. 1 ст. 241, ч. 1 ст. 242, ст. 244, ст. 247, ч. 1 ст. 248, ч. 1 ст. 249, ст. 252, ч.1 ст. 253, ст. 254;
- Злочини проти громадської безпеки: ч. 1 ст. 259, ст. 263 (ср. т.), ст. 266 (ср. т.), ст. 267 (ср. т.), ч. 1-3 ст. 267-1 (ср. т.), ч. 1 ст. 268, ч. 1 ст. 269, ч. 1 ст. 270, ст. 270-1 (ср. т.);
- Злочини проти безпеки виробництва: ч. 1 ст. 271; ч. 1 ст. 272 (ср. т.), ч. 1 ст. 273 (ср. т.), ч. 1 ст. 275;
- Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту: ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 279, ч. 1 ст. 280, ч. 1 ст. 281, ч. 1 ст. 282, ч. 1 ст. 283 (ср. т.), ст. 284, ст. 285, ч.1 ст. 286, ст. 290;
- Злочини проти громадського порядку та моральності: ст. 293, ст. 295, ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 297, (ср. т.), ч. 1 ст. 298, ч. 1 ст. 298-1, ст. 299, ч.1-2 ст. 300, ч. 1 ст. 301, ч. 1 ст. 302;
- Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення: ч. 1 ст. 310, ч. 1 ст. 311, ч. 1 ст. 313, ч. 1 ст. 318, ч. 1 ст. 319, ч. 1-2 ст. 323, ч. 1 ст. 325, ч.1 ст. 326, ч. 1 ст. 327;
- Злочини у сфері державної таємниці, недоторканності кордонів, призову та мобілізації: ст. 335, ст. 337;
- Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян: ч. 2 ст. 338, ст. 339, ч.1 ст. 342, ст. 343, ч.1 ст. 344, ч. 1 ст. 347, ч. 1 ст. 350, ст. 351, ст. 353, ч.1 ст. 355, ст. 356, ч.1 ст. 357, ч.1 ст. 358, ст. 360;
- Злочини у сфері використання ЕОМ (КС та КМ), і мереж електрозв’язку: ч.1 ст. 361-1, ч.1 ст. 361-2, ч.1 ст. 362, ст. 363, ч.1 ст. 363-1;
- Злочини у сфері службової діяльності: ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 367, ч.1 ст. 369;
- Злочини проти правосуддя: ст. 371, ч. 1 ст. 374, ч. 1 ст. 376, ч.1 ст. 381, ч. 1 ст. 383, ч. 1 ст. 384, ст. 386, ст. 387, ч. 1 ст. 388, ст. 389, ч. 2 ст. 390, ст. 394, ст. 395, ст. 397;
- Військові злочини: ч. 1 ст. 403, ч. 1 ст. 405, ч. 1 ст. 409, ч.1 ст. 412, ч.2 ст. 413, ст. 435;
- Злочини проти безпеки людства та міжнародного правопорядку: ч. 2 ст. 444, ст. 445 КК;
У зв’язку із трансформацією окремих злочинів середньої тяжкості пропонується провести депеналізацію шляхом зменшення верхньої межі покарання у вигляді позбавлення волі у вищевказаних злочинах середньої тяжкості, а щодо положень ст. 118 КК «Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця» віднести вказане діяння до злочинів та збільшити верхню межу санкції кримінально-правової норми.
12. Обставини, які обтяжують або пом’якшують покарання за вчинення злочину, передбачені ст. ст. 66, 67 КК України, пропонується враховувати й при вчиненні кримінального проступку. Обґрунтовується, що пом’якшуючі обставини не повинні змінювати правової природи вчиненого діяння, тобто не повинні впливати на віднесення його до того чи іншого виду кримінального правопорушення. Поряд із вищевикладеним, слід зазначити, що існує низка питань, пов’язаних із впровадженням кримінального проступку, які за своєю актуальністю та обсягом, об’єктом можуть бути предметом окремих досліджень, отже, винесені за рамки цього дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів: Указ від 08.04.2008 р. № 311/2008: за станом на 01.09.2011 р./ Президент України. – Офіційний вісник України. – К. : Логос, – 2008. – № 27. – С. 838.
2. Кримінальний кодекс України вiд 05.04.2001 № 2341-III: за станом на 05 груд. 2011 р. / Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25. – 26. – 131 с. : Електронний ресурс]. – Режим доступу: – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/DiP/2010_47/4-2.pdf
3. Інформація Про стан законності в державі за 2009 р. (згідно ст. 2 Закону «Про прокуратуру»): [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/ua/vlada.html?_m=publications&_t=rec&id=36585;
4. Энциклопедическій словаръ. Ф.А. Брокгаузъ, И.А. Ефронь. – С.–Петербургъ Типо-Литографія И.А. Ефрона, 1893. – Т. 20. – 898 с.
5. Энциклопедический словарь. – С.-Петербургъ : Т-ва «Бр. А и И. Гранатъ и К», – Т.: 58. 1915. – Т.18. – 544 с.
6. Современный толковый словарь. – М. : – Изд-во Большая Советская Энциклопедия. OCR Палек, 1997. – 1361 с.
7. Ожегов С.И. Толковый словарь русского языка: 80 00 слов и фразеологических выражений Российская академия наук. Институт русского языка им. В.В. Виноградова. – 4-е изд., доп. / С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. – М. : – ИТИ Технологии, 2003. – 944 с.
8. Про Національну доктрину розвитку освіти : Указ від 17.04.2002, № 347/2002/ Президент України. – Офіційний вісник України. – Логос, 2002. – № 16. – Ст. 860.
9. Про Національну доктрину розвитку фізичної культури і спорту : Указ від 28.09.2004, № 1148/2004/ Президент України. – Офіційний вісник України. – Логос, 2004. – № 39. – Ст. 2584.
10. Алексеев С.С. Теория государства и права : учеб. для юрид. вузов и факультетов / Алексеев С.С. – М. : НОРМА, 1999. – 189 с.
11. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства / Нерсесянц В.С. – М. : ИНФРА, 1999. – 384 с.
12. Шаманова М.В. Коммуникативная категория в языковом сознании (на материале категории общение) : автореф. дис. на соискание науч. степени докт. филог. наук. спец. 10.02.19 «Теория языка» / М.В. Шаманова. – Воронеж : 2009. – 14 с.
13. Кривоченко Л.Н. Классификация преступлений : монография / Кривоченко Л.Н. – Харьков : Вища шк., 1983. – 158 с.
14. Общая теория государства и права: академический курс: в 3 т. / Отв. ред. Марченко М.Н. – 3-е изд., перероб. и доп. – М. : Норма, 2007. – Т.3. : Государство, право, общество. – 643 с.
15. Основания уголовно-правового запрета (криминализация и декриминализация) / [В.Н. Кудрявцев, П.С. Дагель, Г.А. Злобин и др.]; под. ред. В.Н. Кудрявцева, А.М. Яковлева. – М. : Наука, 1982. – 136 с.
16. Самощенко И.С. Понятие правонарушения по советскому законодательству / Самощенко И.С. – М. : Юрид. лит., 1963. – 161 с.
17. Ковалев М.И. Понятие преступления в советском уголовном праве / Ковалев М.И. – Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1987. – 213 с.
18. Конституція України: станом на 05 груд. 2011 р. / Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – 141 с. : Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0
19. Кудрявцев В.Н. Что такое преступление / Кудрявцев В.Н. – М. : Госюриздат, 1959. – 48 с.
20. Дурманов Н.Д. Понятие преступления (отв. ред. проф. докт. юрид. наук. М.Д. Шаргородский). – М.-Л. : Изд-во АН СССР., 1948. – 131 с.
21. Брайнін Я.М. Основні питання складу злочину / Брайнін Я.М. – К. : Вища шк., 1959. – 239 с.
22. Карпушин М.П. Уголовная ответственность и состав преступления / М.П. Карпушин, В.И. Курляндский. – М. : Юрид. лит., 1974. – 231 с.
23. Шишов О.Ф. Преступление и административный проступок / Шишов О.Ф. – М. : МВССО СССР Всесоюзный юридический заочный институт, 1967. – 67 с.
24. Турецкий М. Преступление и дисциплинарный проступок / М. Турецкий // Социалистическая законность. – 1956. – № 10. – С. 17 – 20.
25. Сахаров А. Разграничение преступлений и иных правонарушений / А.Сахаров // Социалистическая законность. – 1974. – № 7. – С. 33.
26. Мельникова Ю.Б. Дифференциация ответственности и индивидуализация наказания / Мельникова Ю.Б. – К. : – Изд-во. Краснояр. ун-та, 1989. – 121с.
27. Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний феномен : монографія / Колпаков В.К. – К. : – Юрінком Інтер, 2004. – 187 с.
28. Церетели Т.В. Состав преступления как основание уголовной ответственности / Т.В. Церетели, В.Г. Макашвили // Советское государство и право. – 1955. – № 5. – С. 74.
29. Лазарев Б. Административная ответственность / Лазарев Б. – М. : Москов. рабочий. – 1985. – 77 с.
30. Куринов В.А. Уголовная ответственность за нарушение правил движения на автотранспорте / Куринов В.А. – М., 1957. – 136 с.
31. Пикуров Н.И. Применение следователем уголовно-правовых норм с бланкетной диспозицией : лекции / Пикуров Н.И. – Волгоград : ВС МВД СССР, 1985. – 36 с.
32. Сабитов Р.А. Общественная опасность как критерий криминализации / Р.А. Сабитов // Актуальные проблемы криминализации и декриминализации общественно опасных деяний. – Омск. – 1980. – С. 17 – 28
33. Голосніченко І. Перспективні положення кодифікацій норм правового інституту адміністративної відповідальності / І. Голосніченко // Право України. – 2006. – № 8. – С. 60.
34. Хавронюк М.І. Поняття злочинного діяння за законодавством європейських країн / М.І. Хавронюк // Підприємство, господарство, право. – 2004. – № 9. – С. 116.
35. Братусь С.И. Юридическая ответственность и законность / Братусь С.И. – М., 1976. – 216 с.
36. Студеникина М.С. Что такое административная ответственность? / Студеникина М.С. – М. : Сов. Россия, 1990. – 128 с.
37. Мурзинов А.И. Преступление и административные правонарушения: учеб. пособ. / (отв. ред. П.И. Гришаев) / А.И. Мурзинов. – М. : 1985. – 71 с.
38. Галаган И. А. Административная ответственность в СССР: государственное и материально-правовое исследование / Галаган И.А. – Воронеж : Из-во Воронеж. ун-та, 1976. – 171 с.
39. Административное право Украины: учебник / (под общ. ред. С.В. Кивалова). – Х. : Одиссей, 2005. – 867 с.
40. Азарян Е.Р. Преступление. Наказание. Правопорядок / Азарян Е.Р. – С-Пб., 2004. – Юрид. центр Пресс. – 229 с.
41. Кузнецова Н.Ф. Классификация преступлений / Н.Ф. Кузнецова // Советское государство и право. – 1967. – № 6. – С. 48 – 49.
42. Карпец И.И. Проблема преступности / Карпец И.И. – М.: Юрид. лит., 1969. – 133 с.
43. Марцев А.И. Преступление : сущность и содержание : учебное пособие / Марцев А.И. – Омск : Высш. шк., милиции, 1986. – 65 с.
44. Фефилова В.Ф. Преступление и проступок : дис. … кандата юрид. наук : 12.00.08 / Фефилова В.Ф. – М.: 1977. – 199 с.
45. Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение / Коваль Л.В. – К. : Вища шк. – 232 с.
46. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР: процессуальное регулирование / Галаган И.А. – Воронеж : Из-во Воронеж. ун-та, 1976. – 197 с.
47. Гражданин и аппарат управления в СССР / [Д.Н. Бахрах, А.Е. Лунев, В.А. Малых и др.] – М. : Наука, 1984. – 143 с.
48. Кузнецова Н.Ф. Освобождение от уголовной ответственности с передачей дела в товарищеский суд / Кузнецова Н.Ф. – М. : Юрид. лит., 1964. – 125 с.
49. Пионтковский А.А. Усиление роли общественности в борьбе с преступностью и некоторые вопросы теории советского уголовного права / А.А. Пионтковский // Советское государство и права. – С. 60 – 71.
50. Курляндский В.И. Неотвратимость наказания и борьба с преступностью / В.И. Курляндский // Советское государство и право. – 1972. – № 9. – С. 84 – 86.
51. Иванов Ю. Исследование проблемы неотвратимости наказания / Ю. Иванов // Социалистическая законность. – 1976. – № 1. – С. 57 – 59.
52. Фефилова В. Результаты изучения мнения практических работников о выделении уголовного проступка / В.Ф. Фефилова // Социалистическая законность. – 1976. – № 8. – С. 70.
53. Курс советского уголовного права. – Т. 2. Преступление. – М. : – Наука, 1970. – 312 с.
54. Дружинина В.Ф. О разграничении преступления и административного проступка / В.Ф. Дружинина // Советское государство и право. – 1978. – № 4. – С.128 – 131.
55. Горбуза А.Д. Кодификация законодательства об ответственности за проступки / А.Д. Горбуза, Е.А. Сухарев // Советское государство и право. – 1979. – № 9. – С.120 – 127.
56. Чугаев А.П. Малозначительность преступления и товарищеский суд : под ред. А.Г. Кригера / Чугаев А.П. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1966. – 298 с.
57. Пашкевич П. «Теневые стороны» поруки / П. Пашкевич // Известия Советов депутатов трудящихся СССР. – 1965. – № 157. – С. 3.
58. Могилевский А. «Не играть» в поруку / А. Могилевский // Известия Советов депутатов трудящихся СССР. – 1965. – № 159. – С. 3.
59. Тарбагаев А.Н. Дисциплинарный проступок в механизме уголовно-правового регулирования / А.Н. Тарбагаев // Правоведение. – 1993. – № 2. – С.93 – 96.
60. Тарбагаев А. Н. Административная ответственность в уголовном праве / А.Н. Тарбагаев // Правоведение. – 1992. – № 2. – С. 62 – 68.
61. Курляндский В.И. Уголовная ответственность и мери общественного воздействия / В.И. Курляндский. – М. : Юрид. лит., 1965. – 143 с.
62. Курляндский В.И. Уголовная политика, дифференциация индивидуализация уголовной ответственности / В.И. Курляндский // Основные направления борьбы с преступностью; под. ред. И.М. Гальперина и В.И. Курляндского. – М. : Юрид. лит., 1975. – 176 с.
63. Келина С.Г. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответственности (ответ. ред. член корреспондент АН СССР А.А. Пионтковский). – М. : Наука, 1974. – 234 с.
64. Уголовный кодекс Украины : науч.-практ. коммент. (ответ. ред. Яценко С.С. Шакун В.И., Антипов В.И., Клименко В.А.). – К. : Правові джерела, 1998, – 1088 с.
65. Панченко П.Н. Уголовно-правовые вопросы криминализации общественно опасных деяний // Актуальные проблемы криминализации и декриминализации общественно опасных деяний. – Омск. – 1980. – С. 14 – 15.
66. Шаргородский М.Д. Вопросы общего учение о наказани в теории советсткого права на современном этапе / М.Д. Шаргородский // Советское госудраство и право. – 1961. – № 10. – С. 135-145.
67. Постанова Володарського районного суду Київської обл. від 22.05.2007 р. по справі № 1п-5: Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2309020
68. Ухвала Колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 08.02.2005 р. по справі б/н: Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1657448
69. Ухвала Колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23.10.2008 р. по справі б/н. // Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2338127
70. Постанова Арбузинський районний суд Миколаївської обл. від 22.01.2009 р. по Справі 1-29/09: Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4536738
71. Постанова Лубенський міськрайонний суд Полтавської обл. від 01.06.2009 р. по справі № 1-149/2009: Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7781765
72. Постанова Новоодеського районний суду Миколаївської обл. від 06.10.2010 р. справа № 1-201/2010: Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11557120
73. Коломієць Ю.Ю. Ефективність невідворотності кримінальної відповідальності / Ю.Ю.Коломієць // Актуальні проблеми держави та права: Збірник наукових праць. – О. : Юрид. л-ра, – 2002. – Вип. 16. – С. 616-620.
74. Малков В.П. Повторность проступка и уголовная ответственность / Малков В.П. – Казань. – Изд-во Казан. ун-та, 1968. – 124 с.
75. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации: принят Государственной Думой Российской Федерации 22.11.2001г., одобрен Советом Федерации 05.12.2001: [Електроний ресурс]. – Режим доступа: http://duma.consultant.ru/page.aspx?8550;703004
76. Вироком Крижопільського районного суду Вінницької обл. від 01.11.2007 р. по справі № 1-160/2007 : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4252658
77. Вирок Крижопільського районного суду Вінницької обл. від 14.01. 2009 р. по Справі № 1-15/2009 р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4635813
78. Вироком Ширяївського районного суду Одеської обл. від 02.04.2007 р. по Справа № 1-39/2007 р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1497450
79. Вирок Ширяївського районного суду Одеської обл. від 08.05.2008 р. по справі № 1-47/2008: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/1903774
80. Вирок Ширяївського районного суду Одеської обл. від 21.03.2007 р. по Справа № 1-35/2007 р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2839705
81. Вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 02.06.2011 по справі № 1-185/11: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/17032492
82. Вирок Сокальського районного суду Львівської обл. від 17.03.2011р. по справі №1-99/11: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14603483
83. Вирок Піщанський районний районний суд Вінницької обл. від 11.03.2011 р. по справі № 1-28-11: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14319635
84. Вирок Сокирянського районного суду Чернівецького обл. від 16.05.2011 р. по справі 1-20/11: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/16012520
85. Ухвала Судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької обл. від 29.10.2007 р. по справі № 10-799: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2452803
86. Постанова Київського районного суду м. Харкова від 16.02.2010 р. по справі № 4-234/10/02: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/7953073
87. Вирок Ківерцівського районного суду Волинської обл. від 11.11.2008 р. по справі №1-136/08: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/4640491
88. Постанова Тячівський районний суд Закарпатської обл. від 01.06.2011 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/15976513
89. Устинова Т.Д. Учет положений КоАП РФ как предпосылка системного подхода при криминализации деяний / Т.Д. Устинова // Уголовное право : стратегия развития в ХХI веке : материалы Пятой Междунар. науч.-практ. конф. 24 – 25 января 2008 г. – М. : Проспект. – 2008. – С. 70-75.
90. Навроцький В.О. Криза кримінального права / В.О.Навроцький // Юридичний вісник України. – 2009. – № 38. – С. 4 – 6.
91. Проект Кодексу України про кримінальні проступки: Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua/~k_zakon_pr/code_crim.rtf
92. Таганцев Н.С. Русское уголовное право. – Т.1. / Таганцев Н.С. – Тула : Автограф, 2001. – 800 с.
93. Георгиевский Э. В. Общее понятие преступления в истории уголовного права России : терминологическое многообразие / Георгиевский Э.В. // Государство и право . – 2008. – № 4. – С.83 – 89.
94. Історія держави та права України: підручник. – У 2 х т. / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина, В.Д. Гончаренка. – Т. 1. – [В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький та ін.] – К. : Ін Юре. 2003. – 581 с.
95. Земба В.М. Ответственность за насильственне преступления против половой свободы и половой неприкосновенности в древнерусском права / В.М. Земба // История государства и права. – 2006. – № 9. – С. 26 – 27.
96. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. Посібник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. В.Д. Гончаренка. – 3-е вид., переб. Уклад. В.В. Гончаренко, О.Д. Святоцький. – К. : Ін Юре, 2003. – 341 с.
97. Геворгян М.В. Развитие понятие «преступления» в российском уголовном праве / М. В. Геворгян // Современное право. – 2007. – № 6. – С. 97 – 100.
98. Малиновській І. Ученіе о преступленіи по Літовскому статуту / Малиновскій І. – К. : Типографія Императорского университета им. св. Владиміра, 1894. – 172 с.
99. Статути Великого князівства Литовського : У 3 т. – Т. ІІІ. Статуту Великого кн. Литовського 1588 р.: у 2 кн. – Кн.1 / За ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова – О.: Юрид. л-ра, 2004. – 690 с.
100. Логецкий А.А. Преступление и проступок в уголовном праве ХІХ – нач. ХХ веков : дис. … кандата юрид. наук : 12.00.01 / Логецкий А.А. – М., 2003. – 176 с.
101. Музыченко П.П. История государства и права зарубежных стран: история государства и права Росси / П.П. Музыченко, К.Н. Витман – Ч. ІІ. – Х. : Одиссей, 2003. – 395 с.
102. Дришлюк И.М. Общая характеристика проступков и преступлений против правосудия по «Правам за якими судиться малоросійський народ» 1743 р. / И.М. Дришлюк // Актуальні проблеми держави та права. – 2002. – Вип. 14. – С. 39 – 45.
103. Права за якими судиться малоросійський народ: 1743 р. / Відпов. ред. та автор передм. Ю.С. Шемшученко. – К. : – Інститут держави та права ім. В.М. Корецького. АТ «Книга», 1997. – 418 с.
104. Історія держави і права України : Підручник / А.С. Чайковський (кер. авт. кол.). – В.І. Батрименко, Л.О. Зайцев, та ін.; за ред. А.С. Чайковського. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 429 с.
105. Фейербах П.А. Уголовное право: сочинения. – Кн. 1 – 3 : пер. с нем. / Фейербах Павел Анзельман. – Санкт-Петербург : Мед. Тип., 1810. – 141 с.
106. Антологія української юридичної думки. В. 10 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова) та ін. Т. 9 : Юридична наука радянської доби / Упорядники: В.Б. Аверянов, О.К. Костенко, В.П. Нагребельний, В.Ф. Погорілко, К.О. Савчук, І.Б. Ученко, Г.П. Тимченко; відп. ред. В.П. Нагребельний. – К. : Видавн. Дім «Юридична книга», 2004. – 544 – 545 с.
107. Колпаков В. Административный проступок в истории права / В. Колпаков // Закон и жизнь. – 2004. – № 5. – С.6 – 10.
108. Уголовное право. История юридической науки (Отв. ред. В.Н. Кудрявцев). – М. : Наука, – 1978. – 219 с.
109. Кочкина М.В. Особенности законодательного определения преступления нормами советского уголовного законодательства 1917 начала 1920-х годов / М.В. Кочкина // Право и политика. – 2007. – № 9. – С. 95 – 98.
110. Колпаков В. Онтолого-гносеологічний вимір ознак адміністративного делікту / В. Колпаков // Право України. – 2004. – № 10. – С. 30-34.
111. Ной И.С. Новое в трактовании основных уголовно-правовых понятий / И.С. Ной // Советское государство и право. – 1982. – № 7. – С. 91 – 92.
112. Гуляев А.П. Дифференциация уголовных деяний и уголовно-процессуальное право / А.П. Гуляев // Советское государство и право. – 1986. – № 7. – С.86 – 91.
113. Дубинин Т.Т. Состав освобождения то уголовной ответственности / Т.Т. Дубинин // Советское государство и право. – 1984. – №1. – С.79 – 83.
114. Кузнецова Н.Ф. Совершенствование понятия преступления в советском праве / Н.Ф. Кузнецова // Советская юстиция. – 1988. – 11. – С.21 – 24.
115. Филимонов В.Понятие деяния содержащего признаки преступления / В. Филимонов // Советская юстиция. – 1983. – № 23. – С.22 – 24.
116. Лазарев Б.М. Основы законодательства об административных правонарушениях / Б.М. Лазарев, А.Е. Лунев // Советское государство и право. – 1981. – № 4. – С. 19 – 28.
117. Козлов А.П. Понятие преступления / А.П. Козлов. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 772 с.
118. Тер-Акопов А.А. Основания дифференциации ответственности за деяния предусмотренные уголовным законом / А.А. Тер-Акопов // Советское государство и право. – 1991. – № 10. – С.71 – 73.
119. Кузнецова Н.Ф. Критерии эффективности уголовного закона // Пять лет действия УК РФ : итоги и перспективы : материалы 11 Междур. научно-прак. конф., состоявшейся на юридическом факультете МГУ им. В. Ломоносова 30 – 31 мая 2002 г. – С. 39 – 45.
120. Кримінальний кодекс України: Проект підготовлений за завданням Комісії ВР України // Іменем Закону. – 1997. – [16 травня]. – С.4 – 45.
121. Коліушко І. Встановити чітку межу між кримінальним та адміністративним правопорушенням / І. Коліушко, І. Голосніченко, Ю. Дяк // Віче. – 1999. – № 4. – С. 32 – 38.
122. Сенько М.М. Міжнародна науково-практична конференція «Кримінальний кодекс України 2001 р. : проблеми застосування та перспективи удосконалення» / М.М.Сенько : [Електронний р