КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДОСТУПУ ДО ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
Інститут держави і права ім. В. М. Корецького

На правах рукопису

Лужанський Андрій Васильович

УДК 342 : 342.72/73

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ
ДОСТУПУ ДО ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право;
муніципальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
кандидат філософських наук, доцент
Антонов Володимир Олександрович

Київ – 2013

ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень...........................................................................2–3
Вступ...............................................................................................................4–14
Розділ 1. Теоретико-правові питання доступу до правосуддя...........................................................................................................15–102
1.1. Сутність та зміст поняття «доступ до правосуддя» і його місце у системі гарантій захисту прав, свобод та інтересів особи ................................15–41
1.2. Правосуддя та його конституційно–правові ознаки.........................42–66
1.3. Особливості регулювання питань доступності правосуддя нормами міжнародного права.............................................................................................67–99
Висновки до Розділу 1.............................................................................100–102
Розділ 2. Конституційно-правові гарантії доступу до правосуддя та проблеми їх реалізації в Україні..................................................................103–198
2.1. Конституційні засади права на доступ до правосуддя в Україні.................................................................................................................103–128
2.2. Обсяг та умови здійснення доступу до конституційного правосуддя в Україні................................................................................................................129–152
2.3. Гарантії доступу до правосуддя та проблеми їх реалізації при зверненні до судів загальної юрисдикції..........................................................................153–185
Висновки до Розділу 2.............................................................................186–189
Висновки...................................................................................................190–198
Список використаних джерел.................................................................199–233

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АРК – Автономна Республіка Крим
АМКУ – Антимонопольний комітет України
ГПК України – Господарський процесуальний кодекс України 1991 р.
КАС України – Кодекс адміністративного судочинства України 2005 р.
КВК України – Кримінально-виконавчий кодекс України 2003 р.
КЗпП України – Кодекс законів про працю України 1971 р.
КК України – Кримінальний кодекс України 2001 р.
КМУ – Кабінет Міністрів України
Конвенція – Конвенція про захист прав та основоположних свобод людини 1950 р.
Концепція – Концепція вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схвалена Указом Президента Укра¬їни від 10 травня 2006 р. № 361/2006
КПК України – Кримінально-процесуальний кодекс України 1961 р.
КСУ – Конституційний Суд України
РЄ – Рада Європи
РФ – Російська Федерація
СК – Сімейний кодекс України
СНД – Співдружність Незалежних Держав
Суд – Європейський суд з прав людини
ЦК України – Цивільний кодекс України 2004 р.
ЦПК України – Цивільний процесуальний кодекс України 2004 р.
ЦПК РФ – Цивільний процесуальний кодекс Російської Федерації 2002 р.

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. З проголошенням незалежності України розпочався процес її становлення як демократичної, правової держави. Він потребує розв’язання цілої низки проблем, серед яких надзвичайного значення набуває питання створення ефективного і доступного судового механізму захисту конституційних прав та свобод особи. З огляду на це, розробка зазначеної проблематики цілком справедливо і обґрунтовано становить окремий напрямок наукових досліджень із загальної теорії держави і права, конституційного права, порівняльного правознавства, процесуальних правових галузей, судоустрою і статусу суддів.
Однак, попри зростання відповідного наукового інтересу, як правило, і в монографічній, і в навчальній літературі, об’єктом галузевих наукових досліджень було обмежене коло питань, що тією чи іншою мірою виникають у сфері доступу до правосуддя. З позицій методології конституційно-правової науки ця проблематика є недослідженою, що не сприяє належному функціонуванню національного механізму забезпечення доступного правосуддя на засадах конституційного правопорядку.
На рівні Основного Закону Україна проголосила себе правовою державою, до того ж, як договірна сторона, має відповідне коло міжнародно-правових зобов’язань, що походять з міжнародних договорів. Відтак, однією з найважливіших функцій Української держави є не лише розвиток у законодавстві конституційних положень щодо гарантій судового захисту прав і свобод людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, а й створення сучасного механізму судової влади, який би їх реально забезпечував, працював на основі верховенства права.
Таким чином, у першу чергу, перед державними інституціями постає надзвичайно відповідальне завдання подальшого удосконалення вітчизняної моделі конституційної та загальної юстиції, в тому числі у спосіб продовження проведення конституційно-правової реформи з тим, щоб забезпечити кожній особі доступ до ефективного судочинства, уможливити на національному рівні повний та всеосяжний захист її конституційних прав і свобод.
Особливим аспектом цього процесу є те, що лише у такий спосіб можна домогтися скорочення кількості звернень до Європейського суду з прав людини проти України та фактів констатації ним порушень національними органами державної влади статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тим більше, що кожне таке рішення міжнародної судової установи не лише не додає авторитету нашій державі на міжнародній арені, а й призводить до відповідних витрат з Державного бюджету України, що відповідним чином позначається на соціальній політиці держави.
Положення Конституції становлять концептуальну основу судоустрою і судочинства в України, визначають як вихідне, право особи на судовий захист. Тому без поглибленого наукового з’ясування їх сутності, змісту та характеру, що на сьогодні в конституційно-правовій науці ще не достатньо зроблено, не можна розвивати відповідну законодавчу основу для вітчизняного судочинства, здійснювати ефективний судовий захист прав і свобод особи.
Між тим, як вбачається з положень ч. 3 ст. 3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», забезпечення доступності правосуддя для кожної особи в порядку, передбаченому Конституцією та законами України, є основним завданням діяльності національної судової системи.
З огляду на це реальне втілення в життя згаданого положення потребує відповідного наукового забезпечення, детальної наукової розробки наукою конституційного права питань доступу фізичних та юридичних осіб до правосуддя в Україні.
Вибору теми дисертації спряв аналіз здобувачем наукових праць і досліджень з філософії права, загальної теорії держави і права, конституційного права, теорії процесуального права, а також теоретичних основ судоустрою.
Слід зазначити, що судоустрійні елементи доктрини доступу до правосуддя становили інтерес для науки ще зі стародавніх часів. Зокрема, окремі розробки цих питань зустрічаються вже в роботах давньогрецьких філософів (Платона та інших), а також у перших конституційних актах, в яких йшлося про обмеження королівської влади (Велика хартія вольностей 1215 року тощо).
Питання доступності правосуддя в полі зору науковців знаходяться вже досить тривалий час.
Так, починаючи з другої половини ХІХ ст. відповідну правову доктрину почали формувати такі російські вчені, як Є. В. Васьковський, О. Д. Градовський, М. В. Духовський, І. Є. Енгельман, І. Д. Мордухай-Болтовський, В. О. Рязановський, І. Я. Фойницький.
Окремим проблемам доступності правосуддя присвячувалися праці радянських вчених М. А. Гурвича, В. М. Семенова, М. С. Шакарян та ряду інших науковців.
Серед сучасних науковців можна виділити дослідження плеяди вітчизняних вчених, зокрема Б. М. Баженової, Ю. П. Битяка, П. А. Бойка, Ю. М. Грошевого, О. Р. Куйбіди, І. Є. Марочкіна, Л. М. Москвич, О. М. Овчаренко, Д. М. Притики, П. М. Рабиновича, Н. Ю. Сакари, А. О. Селіванова, В. В. Сердюка, Н. В. Сібільової, В.І. Співака, В.Л. Федоренка, О. Г. Шило, В. І. Шишкіна, П. І. Шевчука, С. В. Шевчука, а також російських – Т. Є. Абової, Г. О. Аболоніна, М. Л. Ентіна, Н. М. Єфремової, В. М. Жуйкова, О. Ю. Кривоносової, В. О. Лазарєвої, В. М. Лебедєва, І. А. Приходька, В. М. Сидоренка, В. В. Яркова.
Значний внесок у теоретичну розробку проблем доступності правосуддя внесли й іноземні, зокрема європейські та північноамериканські науковці: Е. Джекоб, Л. Зваак, М. Каппеллетті, Р. Кей, Е. Лентовска, Дж. С. Сесіл, Л. Г. Форер, С. Франковскі, Д. Харріс та ін.
У роботах зазначених авторів, окрім основних, фундаментальних проблем держави і права, захисту прав людини, з’ясування поняття і принципів організації та діяльності системи органів судової влади, значною мірою досліджено теоретичні й практичні способи та шляхи доступу до суду у різних видах судочинства.
Однак, попри значну кількість праць загальнотеоретичної та галузевої спрямованості, науково-правової, методичної та довідкової літератури, у наш час в науці конституційного права гостро відчувається дефіцит комплексних опрацювань питань теоретико-правового, конституційного та інституційного регулювання доступу фізичних та юридичних осіб до судового механізму захисту їх прав та законних інтересів.
До того ж, відповідного узагальнюючого аналізу особливостей природи конституційно-правових засад доступу до правосуддя з урахуванням сучасних тенденцій розвитку вітчизняної держави і права в українській юридичній науці поки що не було.
Таким чином, актуальність теми дисертації зумовлюється недостатнім рівнем концептуальної наукової розробки проблематики конституційно-правових засад доступу до правосуддя, нагальною необхідністю їх запровадження в національне законодавство та практику судового правозастосування України, приведення останніх одночасно й у відповідність до міжнародних стандартів у сфері реалізації права на справедливий суд.
Усе це об’єктивно вказує на існування потреби в теоретичних дослідженнях та наданні практичних рекомендацій щодо можливих варіантів поліпшення доступу суб’єктів права до ефективного правосуддя в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах планових досліджень, які проводяться відділом конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, зокрема тем: «Актуальні конституційні проблеми організації державної влади в Україні» (номер державної реєстрації 0108U001827), «Проблеми теорії конституційного права» (номер державної реєстрації 0110U002174).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу наукових праць, норм Основного та інших законів України дослідити сутність, форми та систему конституційно-правових засад доступу до правосуддя в державі, з’ясувати основні проблеми, пов’язані з їх реалізацією, створити теоретичний фундамент для системного застосування цих засад у вітчизняній практиці праворегулювання та правозастосування, а також для удосконалення конституційних гарантій права на справедливий суд в Україні.
Для досягнення мети вирішувалися такі задачі:
– з’ясувати процес становлення та розвитку інституту доступу до правосуддя в юридичній доктрині;
– визначити основні складові системи конституційно-правових засад доступу до правосуддя в Україні, розкрити їх зміст і структуру;
– надати визначення понять «доступ до правосуддя», «конституційно-правові засади доступу до правосуддя в Україні»;
– виділити та систематизувати найбільш характерні та ідентифікуючі ознаки поняття «правосуддя»;
– на основі аналізу міжнародно-правових актів та практики Європейського суду з прав людини визначити структурні елементи права на доступ до правосуддя;
– з’ясувати основні проблеми реалізації права на доступ до правосуддя та запропонувати рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з доступом фізичних та юридичних осіб до правосуддя в Україні.
Предметом дослідження є конституційно-правове регулювання засад забезпечення доступу до правосуддя в Україні.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить комплекс філософсько-світоглядних, загальнонаукових і спеціальних методів дослідження.
Діалектичний метод наукового пізнання використовувався для вивчення проблем конституційно-правового регулювання суспільних відносин у сфері реалізації права на справедливий суд в єдності їх соціального змісту та правової форми і визначення шляхів розв’язання зазначених проблем.
Використання методу історико-правового аналізу дало можливість простежити генезис інституту доступу до правосуддя в юридичній теорії, законодавстві, правозастосовній практиці, виявити тенденції у цій сфері на різних етапах суспільного розвитку, та на основі цього запропонувати відповідні рекомендації для удосконалення чинного законодавства в процесі послідовного проведення судово-правової реформи в Україні.
Компаративний метод використано при проведенні порівняння змісту взаємопов’язаних норм конституційного, процесуального та судоустрійного законодавства України з метою вироблення оптимальної моделі правового регулювання доступності правосуддя.
Згаданий метод також було застосовано при співставленні відповідних норм законодавства України з міжнародно-правовими нормами і стандартами у сфері забезпечення незалежного і неупередженого судочинства (у т.ч. крізь призму тлумачення їх положень міжнародними юрисдикційними органами), а також з окремими положеннями законодавства інших держав з тим, щоб запозичити найкращий зарубіжний досвід для удосконалення правового регулювання доступу до правосуддя в Україні.
З метою дослідження впливу структурної побудови судової системи України та повноважень судів загальної юрисдикції на стан доступності правосуддя, комплексного аналізу складових системи гарантій реалізації права на справедливий суд та шляхів її вдосконалення в дисертації було використано метод системно-структурного аналізу.
Формально-логічний метод застосовувався автором при: аналізі положень чинного законодавства у галузі доступу до правосуддя; практики Європейського суду з прав людини; класифікації складових елементів доступності правосуддя та суб’єктів реалізації права на судовий захист; встановлення ознак права на доступ до правосуддя як суб’єктивного права; обґрунтуванні висновків і пропозицій дисертаційного дослідження.
Також при підготовці дисертаційного дослідження застосовувалися такі методи пізнання як: граматичний аналіз (при тлумаченні відповідних положень законодавства), аналітичний (при узагальненні та обґрунтуванні тих чи інших теоретичних положень), статистичний (при дослідженні статистичних даних про кількість ухвалених Конституційним Судом України судових актів за конституційними поданнями Верховного Суду України тощо).
Застосування зазначених вище методів дослідження у взаємозв’язку забезпечило повноту й об’єктивність дослідження.
Нормативну базу дисертаційного дослідження становлять Конституція України, закони України, інші нормативно-правові акти України, міжнародні договори, рекомендації і резолюції Комітету Міністрів Ради Європи, рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції, законодавство окремих зарубіжних держав, рішення органів конституційної юрисдикції іноземних держав.
Емпіричну базу дослідження становлять підготовлені та проаналізовані автором статистичні дані про кількість ухвалених Конституційним Судом України судових актів за конституційними поданнями Верховного Суду України, а також відносно поданих до Європейського суду з прав людини скарг проти України з приводу порушення права на справедливий суд.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням конституційно-правових засад доступу до правосуддя в Україні, їх ознак та особливостей, гарантій і механізмів реалізації.
Новизна дисертаційного дослідження конкретизується в одержаних автором наукових результатах, сформульованих теоретичних та практичних висновках і пропозиціях, зокрема:
вперше:
– надано авторське визначення поняття «конституційно-правових засад доступу до правосуддя в Україні» як системи спрямованих на здійснення регулювання суспільних відносин, об’єктивно обумовлених основних ідей, положень, які закріплені чи випливають зі змісту Конституції України, законів України, чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також практики міжнародних судових установ, юрисдикція яких визнана Україною, мають загальний характер і за змістом визначають сутність забезпечення державою та можливість реалізації права на справедливий суд в Україні носіями такого права;
– визначено поняття права на доступ до суду в якості суб’єктивного права, як створеної, юридично визнаної та гарантованої державою через норми об’єктивного права та практики міжнародних судових установ можливості самостійного вибору суб’єктом правовідносин типу санкціонованої державою поведінки, наслідком якої в кінцевому результаті є реалізація права на справедливий суд;
– обґрунтовано положення про необхідність закріплення на рівні Конституції України права на доступ до правосуддя, а також про надання усім судам загальної юрисдикції статусу суб’єкта права на звернення до Конституційного Суду України;
– на основі комплексного аналізу результатів проведення судової реформи 2010 року, виявлено недоліки механізму гарантій забезпечення доступу до правосуддя в судах загальної юрисдикції, наведено пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства;
дістали подальшого розвитку:
– теоретичні положення про взаємозв’язок права на доступ до правосуддя, як складової права на справедливий суд, з іншими основоположними правами людини й громадянина;
– положення юридичної науки щодо співвідношення національного й міжнародних механізмів реалізації права особи на справедливий суд, ролі і значення практики Європейського суду з прав людини для забезпечення доступного та ефективного правосуддя в Україні, впровадження загальновизнаних міжнародно-правових стандартів у вітчизняне судочинство;
– теоретичні положення щодо критеріїв класифікації суб’єктів доступу до правосуддя, зокрема шляхом виділення автором такої ознаки, як належність до групи, представники якої потребують особливої уваги з боку національних судів;
– теоретичні положення щодо сучасних міжнародно-правових стандартів забезпечення права на доступ до правосуддя, гарантування незалежності і неупередженості суду;
– наукові доробки стосовно запровадження конституційної скарги в процесі забезпечення доступу зацікавленим особам до правосуддя у Конституційному Суді України, подальшого реформування та удосконалення національного інституту конституційної юстиції загалом;
удосконалено:
– наукові погляди про ознаки, органічну природу та систему конституційно-правових засад доступу до правосуддя в сучасних умовах суспільно-політичного ладу України;
– теоретичні положення щодо надання фізичним особам правової допомоги в контексті утвердження їх права на доступ до правосуддя в Україні;
– положення юридичної науки стосовно гарантій права, зокрема шляхом надання авторського визначення поняття «спеціальних гарантій права на доступ до правосуддя» як обумовленої позитивним обов’язком держави та метою правового регулювання цілісної системи юридичних умов, способів і засобів, що в комплексі забезпечують процес безперешкодної реалізації права на справедливий суд, його захисту та поновлення у випадку порушення.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони сприяють подальшому розвитку теорії вітчизняної науки конституційного права, активному застосуванню на території України загальновизнаних світових стандартів доступності правосуддя, у т.ч. й крізь призму рішень Європейського суду з прав людини, а також практичному вдосконаленню чинного законодавства України.
Сформульовані в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані: а) у правотворчій сфері – при вдосконаленні нормативного регулювання конституційно-правових засад доступу до правосуддя, розробці нових та внесенні змін до чинних нормативно-правових актів у цій сфері. Зокрема автором запропоновано внесення змін та доповнень до двох статей Конституції України та дванадцяти статей законів України. Що стосується ступеня готовності законодавчої пропозиції, нами підготовлено редакцію згаданих змін і доповнень, текст якої може бути використано суб’єктами законодавчої ініціативи для реєстрації відповідних законопроектів (масштаб використання результатів дослідження – загальнодержавний рівень); б) у правозастосовній діяльності – для забезпечення єдності в застосуванні законодавства, що встановлює гарантії права на справедливий суд, неухильного дотримання органами державної влади України відповідних правових позицій, сформованих Конституційним Судом України та Європейським судом з прав людини; в) у науково-дослідницьких цілях – для подальшої розробки питань досліджуваної проблематики, удосконалення наукових основ правової доктрини доступності правосуддя, у т.ч. в науково-дослідницькій роботі студентів, аспірантів та здобувачів при подальшому дослідженні цієї теми або суміжних тем; г) у навчальному процесі – при проведенні лекційних курсів і семінарських занять з таких дисциплін, як «Конституційне право», «Права людини в Україні», «Судові та правоохоронні органи України», «Організація судової влади», для підготовки підручників та навчально-методичних посібників з цих начальних дисциплін.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на засіданні відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, а також на науково-практичних конференціях: «Законність і правопорядок у сучасній Україні» (м. Одеса, 19 – 20 грудня 2008 р.; тези опубліковано), «Актуальні проблеми правотворення в сучасній Україні» (м. Алушта, 29 квітня – 1 травня 2010 р.; тези опубліковано), «Актуальні проблеми прав людини, держави та правової системи» (м. Львів, 14 – 16 травня 2010 р.; тези опубліковано), «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (м. Львів, 24 вересня 2010 р.; тези опубліковано), «Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики» (м. Одеса, 8 жовтня 2010 р.; тези опубліковано), «Проблеми процесуальної науки: історія та сучасність» (м. Київ, 25 – 26 листопада 2010 р.; тези опубліковано), «Методи і форми гармонізації законодавчої бази між Республікою Молдова та Європейським Союзом з питань права притулку та біженців» (м. Кишинів, 10 грудня 2010 р.; тези опубліковано), «Особливості розвитку публічного та приватного права в Україні» (м. Харків, 29 – 30 вересня 2011 р.; тези опубліковано).
Окремі результати дослідження використані автором в процесі виконання його службових обов’язків у якості наукового консультанта управління забезпечення діяльності Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України.
Публікації. Основні положення наукових пошуків відображені в 7-ми наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, 5-ти наукових статтях, опублікованих у інших періодичних виданнях з юридичних наук та тезах доповідей на 8-ми науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації обумовлені метою, завданням, предметом та логікою дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів (які розділені на шість підрозділів), висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 233 сторінки, у тому числі 35 сторінок – список використаних джерел, який нараховує 314 найменувань.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання щодо конституційно-правових засад доступу до правосуддя. На підставі дослідження сформульовано такі висновки:
1. У системі конституційно-правових гарантій та механізмів реалізації прав і свобод людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб чільне місце посідає судовий захист.
Характерною інституційною ознакою правосуддя є його дуалістична правова природа – правосуддя є як гарантією права на судовий захист, так і засобом його реалізації.
Доступність правосуддя є однією з ключових передумов становлення судової влади як одного з найважливіших правозахисних та правопоновлюючих гарантів, як повноцінного та самодостатнього механізму судового захисту.
Доступ до правосуддя – це можливість використання особою усіх міжнародних та національних гарантій права на справедливий суд в процесі звернення до суду та судового розгляду, включаючи процедури оскарження судового рішення і його виконання.
2. За своєю правовою природою право особи на доступ до правосуддя є позитивним юридичним правом, складовою інституту основних та невідчужуваних прав і свобод людини і громадянина, який становить основу правового статусу особи.
Відтак, воно об’єктивно потребує не лише процесуальних гарантій, які формалізують та упорядковують механізм його реалізації та правового захисту, а й закріплення цього права матеріальною конституційною нормою, яка мала б обумовлений правовою природою конституції установчий та загально-регулятивний характер.
З огляду на положення п. п. 1, 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України, відповідно до яких права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, судоустрій, судочинство визначаються виключно законами України, наразі є актуальною необхідність гарантування на рівні Основного Закону права на доступ до правосуддя та подальше законодавче визначення поняття й змісту такого права, а також гарантій його реалізації.
В якості першого кроку на шляху розв’язання цієї проблеми видається доцільним внесення до Конституції України таких доповнень:
- частину третю статті 8 доповнити новим реченням такого змісту:
«Держава гарантує особі доступ до правосуддя в порядку, визначеному Конституцією і законами України»;
- останнє речення пункту 1 частини першої статті 150 після слів «не менш як сорока п’яти народних депутатів України» доповнити словами «судів загальної юрисдикції України незалежно від їх інстанційного рівня чи спеціалізації».
Внаслідок такого доповнення згадана норма мала б таку редакцію:
«Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента України; не менш як сорока п’яти народних депутатів України; судів загальної юрисдикції України незалежно від їх інстанційного рівня чи спеціалізації; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим».
3. Конституційно-правові засади доступу до правосуддя в Україні – це система спрямованих на здійснення регулювання суспільних відносин об’єктивно обумовлених основних ідей, положень, які закріплені чи випливають зі змісту Конституції України, законів України, чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також практики міжнародних судових установ, юрисдикція яких визнана Україною, мають загальний характер і за змістом визначають сутність забезпечення державою та можливість реалізації права на справедливий суд в Україні носіями такого права.
4. Здійснення правосуддя є виявом владних повноважень суду і являє собою не функцію суду, а єдиний спосіб реалізації судової влади у формі судочинства.
Найбільш характерними ознаками поняття «правосуддя» є:
- владна природа;
- наявність суб’єкта реалізації владних повноважень та суб’єктів щодо яких здійснюється правосуддя;
- предметна спрямованість;
- основа, форма, характер та мета здійснення;
- право, як об’єкт порушення, яке підлягає захисту в процесі здійснення правосуддя та сфера його захисту;
- засіб правореалізації та вирішення справ;
- необхідність відповідності певним вимогам;
- ухвалення судового акту;
- органічна єдність процесу та результату, у т.ч. і в контексті виконання судових рішень;
- кримінально-правова охорона від злочинних посягань.
5. Наряду із такими загальновизнаними групами справ, у яких розглядаються питання доступу до правосуддя в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції, пов’язаними з:
а) оскарженням відмови у праві на звернення до суду в процесі розгляду деяких видів цивільних прав національними судами;
б) надмірними витратами або складними процедурами, що унеможливлюють звернення до суду за умови формальної доступності останнього,
аналіз практики Європейського суду з прав людини дає підстави класифікувати такі додаткові групи справ, що стосуються:
- організації судової системи;
- наявності судових імунітетів;
- надання правової допомоги;
- дотримання судом визначених законом повноважень;
- розумності строків розгляду;
- належної організації роботи судів;
- неналежної поведінки посадових осіб;
- виконання судових рішень.
6. Право доступу до суду нерозривно пов’язане з його носієм – індивідуально-визначеним суб’єктом.
Як суб’єктивне фундаментальне (основне) право, воно характеризується рядом ознак, які в комплексі дають підстави для визначення його як створеної, юридично визнаної та гарантованої державою через норми об’єктивного права та практику міжнародних судових установ можливості самостійного вибору суб’єктом правовідносин типу санкціонованої державою поведінки, наслідком якої в кінцевому результаті є реалізація права на справедливий суд.
7. Процедури та механізми доступу до правосуддя передусім стосуються реальних чи потенційних суб’єктів звернення до суду.
Чітка класифікація таких суб’єктів за тими чи іншими законодавчо визначеними характерними ознаками є передумовою та запорукою успішного виявлення наявних або прогнозування можливих ускладнень стосовно певних груп чи категорій осіб, створює передумови для організації орієнтованих на пріоритет прав і свобод людини і громадянина судової системи та судоустрою, порядку і умов звернення до суду, механізмів надання правової допомоги, законодавчого забезпечення прозорості, чіткості та оперативності судового процесу.
8. Основою конституційно-правового механізму забезпечення права на доступ до правосуддя є певна сукупність втілених у Конституції та чинному законодавстві України правових принципів, установлених інститутів, норм та юридичних гарантій, які в комплексі уможливлюють і сприяють дотриманню, реалізації та захисту згаданого права.
Спеціальні (правові) гарантії згаданого права являють собою обумовлену позитивним обов’язком держави та метою правового регулювання цілісну систему юридичних умов, способів і засобів, що в комплексі забезпечують процес безперешкодної реалізації права на справедливий суд, його захисту та поновлення у випадку порушення.
9. В Україні необхідно розширити коло суб’єктів права на звернення з питань конституційності до єдиного органу конституційної юрисдикції, удосконалити механізм такого звернення та відповідні судові процедури. У цьому контексті є потреба не лише у запровадженні інституту «конституційної скарги», а й у наданні усім без виключення судам загальної юрисдикції статусу суб’єкта права на звернення до Конституційного Суду України.
10. Рівень доступу до суду нерозривно пов’язаний з можливістю оскарження судових актів.
Сучасна процедура ініціювання перегляду рішень вищих спеціалізованих судів до Верховного Суду України (шляхом подання заяв про оскарження через вищі спеціалізовані суди) унеможливлює безпосередній доступ зацікавлених осіб до Верховного Суду України.
11. Основними засобами та методами захисту права на доступ до правосуддя в Україні є:
а) звернення до Конституційного Суду України з приводу офіційного тлумачення Конституції або законів України, а також ініціювання перед суб’єктами права на конституційне подання з питань конституційності закону чи окремих підзаконних актів внесення такого подання до єдиного органу конституційної юрисдикції;
б) апеляційне та касаційне оскарження усіх видів судових рішень, ухвалених судами загальної юрисдикції (крім випадків, встановлених законом), подання до Верховного Суду України заяв про перегляд судових рішень з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
в) реалізація права на звернення до органів державної влади, їх посадових і службових осіб;
г) реалізація права на правову допомогу;
д) адміністративні акти та дії органів державної влади в межах наявних повноважень за власною ініціативою або за зверненнями відповідних суб’єктів;
е) реалізація права на звернення до міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
12. Визначені з урахуванням міжнародного досвіду критерії організації судової влади, що самим безпосереднім чином впливають на стан доступу до правосуддя, повинні стати постійним орієнтиром у діяльності усіх без виключення органів державної влади в Україні, в першу чергу – Верховної Ради України.
Наряду зі згаданими вище доповненнями до Конституції України, нами запропоновано внесення змін і доповнень до деяких законів України, а також підготовлено редакцію згаданих змін і доповнень, зокрема:
І. До Закону України «Про Конституційний Суд України», у якому пропонується:
1. Пункт 4 статті 65 викласти у такій редакції:
«4) дату надходження конституційного подання, зміст конституційного подання, дату відкриття конституційного провадження».
2. Пункт 4 статті 66 викласти у такій редакції:
«4) дату надходження конституційного подання, конституційного звернення, зміст конституційного подання, конституційного звернення, дату відкриття конституційного провадження».
3. Статтю 83 викласти у такій редакції:
«Стаття 83. Питання конституційності, що виникають у процесі загального судочинства
У разі виникнення у процесі загального судочинства сумніву щодо конституційності норми закону чи іншого правового акта Верховної Ради України, акта Президента України, акта Кабінету Міністрів України, правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим, вирішення питань про відповідність Конституції України яких належить до компетенції Конституційного Суду України, провадження у справі зупиняється і суд звертається до Конституційного Суду України з відповідним конституційним поданням.
За таких умов у строк не пізніше 15 днів з дати надходження конституційного подання до Конституційного Суду України вирішується питання щодо наявності або відсутності правових підстав для відкриття конституційного провадження.
У разі відкриття конституційного провадження у справі, вона розглядається Конституційним Судом України невідкладно у строк, визначений частиною другою статті 57 цього Закону».
ІІ. До Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у якому пропонується:
1. Пункт 1 частини другої статті 38 викласти у такій редакції:
«1) переглядає справи з підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції одного і того ж положення законодавства у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом».
2. Частину другу статті 47 викласти у такій редакції:
«2. Суддя не вправі давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом».
3. Частину четверту статті 54 доповнити новим пунктом третім такого змісту:
«3) утримуватися від публічних висловлювань щодо справ, які перебувають у його провадженні, або у розгляді яких він бере участь».
У зв’язку з цим, пункти 3 – 7 вважати відповідно пунктами 4 – 8.
IІІ. До Цивільного процесуального кодексу України:
1. Частину третю статті 8 викласти у такій редакції:
«3. У разі виникнення у суду в процесі розгляду справи сумніву щодо відповідності Конституції України норми закону чи іншого правового акта Верховної Ради України, акта Президента України, акта Кабінету Міністрів України, правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Конституційного Суду України з відповідним конституційним поданням».
2. Частину першу статті 354 викласти у такій редакції:
«1. Сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, коли суд вирішив питання про їхні права й обов’язки, мають право подати заяву про перегляд судових рішень у цивільних справах після їх перегляду в касаційному порядку».
ІV. До Кодексу адміністративного судочинства України:
1. Частину п’яту статті 9 викласти у такій редакції:
«5. У разі виникнення у суду в процесі розгляду справи сумніву щодо відповідності Конституції України норми закону чи іншого правового акта Верховної Ради України, акта Президента України, акта Кабінету Міністрів України, правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Конституційного Суду України з відповідним конституційним поданням».
V. До Господарського процесуального кодексу України:
1. Статтю 4 доповнити новою частиною третьою такого змісту:
«У разі виникнення у суду в процесі розгляду справи сумніву щодо відповідності Конституції України норми закону чи іншого правового акта Верховної Ради України, акта Президента України, акта Кабінету Міністрів України, правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Конституційного Суду України з відповідним конституційним поданням».
У зв’язку з цим, частини 3 – 7 вважати відповідно частинами 4 – 8.
VI. До Кодексу України про адміністративні правопорушення:
1. Доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 221-2 такого змісту:
«Стаття 221-2. Підстави для звернення до Конституційного Суду України
У разі виникнення у суду в процесі розгляду справи сумніву щодо відповідності Конституції України норми закону чи іншого правового акта Верховної Ради України, акта Президента України, акта Кабінету Міністрів України, правового акта Верховної Ради Автономної Республіки Крим, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Конституційного Суду України з відповідним конституційним поданням».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 13. / № 32 від 23.08.2006 / – С. 270–302. Назва Конвенції в редакції Закону України від 09.02.2006 р. № 3436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 26. – Ст. 216.
3. Платон. Собрание сочинений в 3 т. (в 4 кн.) : пер. с древнегреч. / Под общ. ред. А. Ф. Лосева и В. Ф. Асмуса. – М.: Мысль, 1972. – Т. 3. Ч. 2. – 678 с.
4. Великая Хартия Вольностей 1215 г. // Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран : (Древность и Средние века) / Сост. В. А. Томсинов. – М. : Зерцало-М, 1999. – 467 с.
5. Саксонское зерцало 1230 г. // Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран: (Древность и Средние века) / Сост. В. А. Томсинов. – М. : Зерцало-М, 1999. – 467 с.
6. Псковская Судная Грамота // История государства и права России: Источники права. Юридические памятники XI-XX вв. – М. : Манускрипт, 1995. – 255 с.
7. Литовский Статут 1529 г. // История государства и права России: Источники права. Юридические памятники XI-XX вв. – М. : Манускрипт, 1995. – 255 с.
8. Соборное Уложение 1649 г. // История государства и права России: Источники права. Юридические памятники XI-XX вв. – М. : Манускрипт, 1995. – 255 с.
9. Указ Правительствующему Сенату Его Императорского Величества Александра ІІ от 20 ноября 1864 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://sug.kiev.ua/articles.php?id_article=1714
10. Фойницкий И. Я. Курс уголовного судопроизводства. В 2 т. – Т.1. – СПб. : Альфа, 1996. – 552 с. – ISBN 5-87062-032-5.
11. Михайлов В. А. Уголовно-процессуальные меры пресечения в судопроизводстве. – М. : Институт защиты предпринимателя, 1997. – 175 с.
12. Курс русского гражданского судопроизводства / Энгельман И. Е., заслуж. проф., почет. чл. Ун-тов св. Владимира и Юрьевского. – 3-е изд., испр. и доп. – Юрьев : Тип. К. Маттисена, 1912. – Репр. копия. – 646 с.
13. Духовской М. В. Русский уголовный процессъ. – М. : Складъ изданія в книжномъ магазинъ М. В. Клюкина, 1905. – 472 с.
14. Яблочков Т. М. Учебник русского гражданского судопроизводства. – Изд. 2– е, доп. – Ярославль : Книгоиздательство Гассанова, 1912. – 630 с.
15. Гордон В. М. Система русского гражданского судопроизводства (конспект лекций). – Вып. 1. – Ярославль : Типография Губернского Правления, 1902. – 79 с.
16. Васьковский Е. В. Курсъ гражданского процесса. – Т. 1. – М. : Издание бр. Башмаковыхъ, 1913. – 691 с.
17. Рязановский В. А. Единство процесса : учеб. пособие. – М. : ОАО «Издательский Дом «Городец», 2005. – 80 с. – ISBN 5-9584-0044-4.
18. Мордухай-Болтовский И. Д. Гражданский процесс // Судебные уставы 20 ноября 1864 г. за пятьдесят лет. Т. 1. – Пг., 1914. – С. 490–594.
19. Голдер (Golder) против Соединенного Королевства: Решение Европейского Суда по правам человека от 21.02.1975 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=980_086
20. Cappelletti M., Garth В. Access to Justice: The Worldwide Movement to Make Rights Effective : A General Report // Access to Justice. – Milan. – 1979. – vol. 1. – p. 5–124. – ISBN 90-286-0378-6.
21. Сакара Н. Ю. Проблема доступності правосуддя у цивільних справах. – Дис. …канд.юрид.наук : 12.00.03 / Н. Ю. Сакара. – Х., 2006. – 209 с.
22. Menkel-Meadow, Carrie and Garth, Bryant. Process, People, Power and Policy: Empirical Studies of Civil Procedure and Courts. Oxford Handbook of Empirical Legal Research. Oxford University Press, 2010. – 41 р.
23. Woolf H. Access to Justice. Final Report to the Lord Chancellor on the Civil Justice System in England and Wales. London : HMSO, 1996. – 28 р.
24. Forer L. G. Money and justice: who owns the courts? New York: Norton & Company, 1984. – 244 р. – ISBN 97-8039-301869-1.
25. Гольдман Р., Лентовска Э., Франковски С. Верховный суд США о гражданских правах и свободах. – Польша : БЕГА, 1997. – 254 с. – ISBN 83-908229-0-3.
26. Семенов В. М. Демократические основы гражданского судопроизводства в законодательстве и судебной практике: учеб. пособие. – Свердловск : УрГУ, 1979. – 80 с.
27. Константий О. В. До питання удосконалення судової влади і судочинства в Україні відповідно до стандартів правової держави / О. В. Константий // Державне будівництво та місцеве самоврядування. – 2009. – № 17. – С. 35–45.
28. Цибуляк-Кустевич А. С. Принципи побудови судової системи України та їх вплив на доступність правосуддя / А. С. Цибуляк-Кустевич // Науковий вісник Чернівецького університету. – 2007. – Випуск 385. Правознавство. – С. 57– 62.
29. Сєргєєва К. В. Особливості оскарження в судовому порядку постанови працівника Державтоінспекції України щодо порушення правил дорожнього руху / К. В. Сєргєєва // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2011. – № 1 (2). – С. 103–110.
30. Грабар Н. М. Цивільно-правове регулювання та принципи діяльності української адвокатури / Н. М. Грабар // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2010. – № 1. – С. 148–157.
31. Гловюк І. В. Доступ до суду у кримінальному процесі: проблеми теорії / І. В. Гловюк // Часопис Академії адвокатури України. – 2011. – № 2. – С. 1– 7. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Chaau/2011-2/11givppt.pdf
32. Лужанский А. В. Обжалование оценки имущества на стадии исполнительного производства в Украине: отдельные проблемы доступа к правосудию / А. В. Лужанский // Вестник Высшего Хозяственного Суда Республики Беларусь. – 2011. – № 4. – С. 133–139.
33. Сидоренко В. М. Принцип доступности правосудия и проблемы его реализации в гражданском и арбитражном процессе : Автореф. дис. …канд. юрид. наук. – Екатеринбург, 2002. – 25 с.
34. Ефремова Н. М. Процессуальные средства обеспечения доступности правосудия в сфере предпринимательской и иной экономической деятельности (в контексте международно-правовых стандартов) : Автореф. дис. …канд. юрид. наук. – Саратов, 2005. – 29 с.
35. Приходько И. А. Доступность правосудия в арбитражном и гражданском процессе: основные проблемы. – СПб. : Издат. Дом С.-Петерб. гос. ун-та, 2005. – 672 с. – ISBN 5-9645-0026-9.
36. Жуйков В. М. Судебная реформа: проблемы доступа к правосудию. – М. : Статут, 2006. – 283 с. – ISBN 5-8354-0317-8.
37. Овчаренко О. М. Доступність правосуддя та гарантії його реалізації: Монографія. – X. : Право, 2008. – 304 с. – ISBN 978-966-458-047-9.
38. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р. № 2453-VІ // Офіційний вісник України. – 2010. – № 55/1. – Ст. 1900.
39. Указ Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» від 10 травня 2006 р. № 361/2006 // Офіційний Вісник України. – 2006. – № 19. – Ст. 1376.
40. Сакара Н. Проблема доступності правосуддя у цивільних справах / Н. Сакара // Право України. – 2004. – № 1. – С. 105—109.
41. Ефремова Н. Н. Процессуальные средства обеспечения доступности правосудия в сфере предпринимательской и иной экономической деятельности (в контексте международно-правовых стандартов) / Автореф. дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.15. – Москва. – 2006. – с. 30.
42. Ніколенко Л. М. Теоретичні питання доступності правосуддя у господарському і цивільному судочинстві / Л. М. Ніколенко // Вісник господарського судочинства. – 2009. – № 2. – С. 71—77.
43. Михайленко О. Про систему елементів доступності громадян до правосуддя / О. Михайленко // Вісн. Акад. прокуратури України. – 2007. – № 3. – С. 39—43.
44. Козак Д. Суд в современном мире: проблемы и перспективы / Д. Козак // Правозащитник. – 2001. – № 3. – С. 69—83.
45. Кривоносова О. Ю. Конституционное право на бесплатную юридическую помощь в Российской Федерации / Автореф. дисс. …кандидата юрид. наук : 12.00.02 – Москва. – 2007. – 27 с.
46. Сакара Н. Ю. Проблема доступності правосуддя у цивільних справах / Автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03. – Харків, 2006. – 26 с.
47. Гегель Г. В. Ф. Наука логики. – СПб. : Изд-во «Наука», 2002. – 800 с. – ISBN 5-02-028341-X.
48. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та CD) / Укл. і гол. редактор В. Т. Бусел. – К. : Ірпінь : ВТФ «Перун», 2007. – 1736 с.
49. Філософський словник / За ред. В. І. Шинкарука. – К. : Голов. ред. УРЕ Академії наук УРСР, 1973. – 600 с.
50. Брокгауз Ф. А. Энциклопедический словарь. Современная версия / Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон. – М. : ЭКСМО, 2006. – 672 с.
51. Карабан В. І. Українсько-англійський юридичний словник. – Віннця : Нова книга, 2004. – 1088 с.
52. Мамулян А. С., Кашкин С. Ю. Анго-русский полный юридический словарь: Академическое издание, М.: Эксмо, 2006. – 800 с.
53. Мачковский Г. И. Французско-русский юридический словарь, 4-е издание. – М. : «Руссо», 2002. – 437 с.
54. Общая теория государства и права. Академ. курс в 2-х т. / Под ред. М. Н. Марченко. – Т. 2 : Теория права. – М. Зерцало, 1998. – 656 c.
55. Петрова Л. В. Джерела права (Критичний методологічний досвід) / Л. В. Петрова // Вісник Академії правових наук України. – 1997. – № 1 (8).
56. Закон України «Про доступ до публічної інформації» вiд 13.01.2011 р. № 2939-VI // Офіційний вісник України. – 2011. – № 10. – Ст. 446.
57. Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 р. № 1160-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 41. – Ст. 2157.
58. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про тимчасову заборону підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги та послуги громадського транспорту, що на¬даються громадянам України» (справа про комунальні послуги) від 2 березня 1999 р. № 2-рп/99 (абз. 4 п. 2) // Офіційний вісник України. – 1999. – № 10.
59. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка : В 4 т. Т. 2 : И-О / Под ред. проф. И. А. Бодуена де Куртенэ. – М. : ТЕРРА – Книжный клуб, 1998. – 1024 с.
60. Коваль О. Поняття та основний зміст принципів права України / О. Коваль // Адво¬кат. – 2005. – № 7. – С. 25—29.
61. Александров А. С. Принципы уголовного производства / А. С. Александров // Известия вузов. Правоведение. – 2003. – № 5. – С. 162—178.
62. Алексеев С. С. Проблемы теории права: курс лекций: в 2 т. Т. 1. / С. С. Алексеев. – Свердловск, 1972. – 396 с.
63. Погребняк С. П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика): монографія / С. П. Погребняк. – X. : Право, 2008. – 240 с. – ISBN 978-966-458-065-3.
64. Юридична енциклопедія : В 6 т. Т. 5 : П-С / Редкол. : Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К. : «Укр. енцикл.», 1998. – 736 с.
65. Місцеве самоврядування. – Кн. 1. Організація роботи сільського, селищного голови / За заг. ред. А. О. Чемериса. – 2-ге вид., доповнене. – Львів : Ліга-Прес, 2000. – 335 с. – ISBN 966-7483-31-2.
66. Кравченко В. В., Пітцик М. В. Муніципальне право України : Навчальний посібник. – К. : Атіка, 2003. – 672 с. – ISBN 966-8074-50-5.
67. Теория государства и права : Курс лекций / Под ред. М. Н. Марченко. – М. : Зерцало, Теис, 2005. – 476 с.
68. Иванов Р. Л. О понятии принципов права / Р. Л. Иванов // Вестник Омского университета. – 1996. – № 2. – С. 115—118.
69. Колодій А. М. Принципи права України. – К., 1998. – 207 с. – ISBN 966-73-02-35-0.
70. Георгіца А. З. Конституційні принципи: проблеми теорії та їх втілення в основних законах сучасних держав / А. З. Георгіца // Науковий віс¬ник Чернівецького університету. – 2000. – Вип. 75. Правознавство. – С. 69—73.
71. Савчин М. В. Конституційні засади демократичного ладу та верховенство права / М. В. Савчин // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 35. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2007. – С. 179—186.
72. Тодика Ю. М. Конституція України : проблеми теорії і практики. – Харків : Факт, 2000. – 608 с. – ISBN 966-7099-86-5.
73. Шило О. Г. Доступність правосуддя: деякі кримінально-процесуальні питання / О.Г. Шило // Питання боротьби зі злочинністю. Випуск 10. – 2005.
74. Декларація про державний суверенітет України, прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 р. № 55-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
75. Ryabykh v. Russia, judgment of the European Court of Human Rights of 24 July 2003, § 52, ECHR 2003-X.
76. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» від 25.07.2002 р., п. 77 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 44. – Ст. 2344.
77. Головатий С. П. Верховнство права: ідея, доктрина, принцип : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / С. П. Головатий. – К., 2008. – 44 с.
78. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м’якого покарання) від 2 листопада 2004 р., підп. 4.1 п. 4 мотивувальної частини // Офіційний вісник України. – 2004. – № 45. – Ст. 2975.
79. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення термінів «найвищий судовий орган», «вищий судовий орган», «касаційне оскарження», які містяться у статтях 125, 129 Конституції України від 11 березня 2010 р., п. 3.2. мотивувальної частини // Офіційний вісник України. – 2010. – № 21. – Ст. 882.
80. Правила поведінки в апеляційному суді Кіровоградської області, затверджені постановою спільного засідання Президії апеляційного суду Кіровоградської області та Ради суддів Кіровоградської області від 29.09.2008 р. № 84п-08 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://court.gov.ua/sud1190/700/720/
81. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадян Проценко Р. М., Ярошенко П. П. та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) вiд 25.12.1997 р. № 9-зп (п. п. 1, 2) // Офіційний вісник України. – 1998. – № 1.
82. Постановление Конституционного Суда РФ от 25.01.2001 г. «По делу о проверке конституционности положения п. 2 ст. 1070 Гражданского кодекса Российской Федерации в связи с жалобами граждан И. В. Богданова, А. Б. Зернова, С. И. Кальянова и Н. В. Труханова» // Собрание законодательства РФ. – 2001. – № 7. – Ст. 700.
83. Тарасов В. Ю. Институт правосудия в системе разделения властей (теоретико-правовой аспект) : Дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 : Санкт-Петербург, 2002. – 134 с.
84. Миронов А. Л. Реализация конституционного права человека и гражданина на получение квалифицированной юридической помощи при осуществлении правосудия : автореферат дис. ... канд. юр. наук : 12.00.02, 12.00.11 / Миронов Артур Левонович; Москва, 2009. – 25 c.
85. Кобликов А. С. Юридическая этика. Учебник для вузов. – Изд. 2-е. – М. : Норма, 2004. – 176 с. – ISBN:5-89123-714-8.
86. Чечот Д. М. Избранные труды по гражданскому процессу. – СПб., 2005. – 616 с. – ISBN 5-9646-0025-0.
87. Толочко А. Н. Принципы судебной власти // Сб. кратк. тезисов докладов и научн. сообщений научно—практ. конф. по итогам научно-исслед. работ, выполненных профессорско—преподавательским составом Укр. юрид. акад. в 1992 г. : 4-5 марта 1993 г. – Х. : Укр. юрид. акад., 1993. – 148 с.
88. Бибило В. Н. Правосудие как функция суда / В. Н. Бибило // Право и демократия. Сборник научных трудов. – Вып. 12. – Минск : БГУ, 2002. – С. 97—104.
89. Сердюк В. В. Верховний Суд України в системі розподілу функцій влади : Монографія. – К. : Істина, 2007. – 232 с. – ISBN 966-7613-98-4.
90. Адміністративна юстиція України : проблеми теорії і практики. Настільна книга судді / За заг. ред. О. М. Пасенюка. – К. : Істина, 2007. – 608 с. – ISBN 978-966-8909-08-5.
91. Бибило В. Н. Правоустановительная деятельность суда / В. Н. Бибило // Право и демократия : сборник научных трудов. – Вып. 15. – Минск: Белорус. гос. ун-т, 2004. – С. 60—69.
92. Організація судових та правоохоронних органів : Навч. посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів освіти / За ред. І. Є. Марочкіна, Н. В. Сібільової, О. М. Толочка. – X. : Право, 2000. – 272 с. – ISBN 966-608-365-5.
93. Скитович В. В. Судебная власть и административный акт: проблемы юрисдикционного контроля. – Гродно : ГрГУ, 1999. – 233 с. – ISBN 985-417-112-4.
94. Ржепецька К. М. Судовий контроль як адміністративно-правовий засіб захисту прав і свобод людини / К. М. Ржепецька // Форум права. – 2009. – № 2. – С. 364—368 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-2/09rkmicl.pdf
95. Богданов Е. В. Юридические конфликты и виды правосудия / Е. В. Богданов // Право и демократия : сборник научных трудов. – Минск: Белорус. гос. ун-т, 2003. – Вып. 14. – С. 253—268.
96. Конституційне право України / За ред. В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка, Ю. М. Тодики. – К. : Укр. центр правнич. студій, 1999. – 376 с. – ISBN 966-7630-02-1.
97. Малишев Б. В. До питання про визначення поняття «правосуддя» // Часопис Київського університету права. – № 1. – 2008. – С. 36—39.
98. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави : Навч. посібник. Вид. 6-е. – Х. : Консум, 2002. – 160 с. – ISBN 966-7920-27-5.
99. Притченко Р. С. Теоретические аспекты понимания категории «правосудие» / Р. С. Притченко // Вісник Одеського національного університету. – Т. 14. – Вип. 1. – Правознавство. – 2009. – С. 18—22.
100. Конституційне право України / За ред. В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка, Ю. М. Тодики. – К. : Укр. центр правнич. студій, 1999. – 376 с. – ISBN 966-7630-02-1.
101. Чепурнова Н. М. Судебный контроль в Российской Федерации: Проблемы методологии, теории и государственно-правовой практики. – Ростов н/Д, 1999. – 222 с. – ISBN 5-87872-041-8.
102. Фінкель В. М. Про деякі особливості складу злочину, передбаченого статтею 375 КК України / В. М. Фінкель // Південноукраїнський правовий часопис. – № 3. – 2009. – С. 64—66.
103. Бігун В. С. Правосуддя як мета та мета правосуддя (до питання про філософію правосуддя) / В. С. Бігун // Держава і право. – Вип. 46. – 2009. – С. 9—13.
104. Смирнов Е. А. Преступления против социалистического правосудия. – М. : РИО, 1959. – 70 с.
105. Фрицький О. Ф. Конституційне право України : підруч. / О. Ф. Фрицький. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 536 с. – ISBN 966-667-048-8.
106. Химичева О. В. Концептуальные основы процессуального контроля и надзора на досудебных стадиях уголовного судопроизводства : Монография. – М., 2004. – 287 с. – ISBN 5-238-00730-2.
107. Конституция Российской Федерации : Научно-практический комментарий / Под ред. акад. Б. Н. Топорнина. – М. : Юристь, 1997. – 716 с. – ISBN 5-7357-0141-X.
108. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» від 12 червня 2009 року № 6 // Вісник Верховного України. – № 7. – 2009.
109. Малишев Б. В. Судовий прецедент у правовій системі Англії. – К. : Праксіс, 2008. – 344 с. – ISBN 978-966-8973-10-9.
110. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень ч. ч. 1, 2 ст. 126 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про статус суддів» (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) від 01.12.2004 р. № 19-рп/2004 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 49. – Ст. 3220.
111. Основні принципи незалежності судових органів, схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї від 29 листопада та 13 грудня 1985 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MU85306.html
112. Висновок № 1 (2001) Дорадчої ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваності суддів від 23.11.2001 р. // Суддівське самоврядування. – № 1—2, 2009. – С. 5—6.
113. Конституция Республики Армения (на армянском, русском и английском языках). – Ереван : «Иравунк». – 2010. – 260 с.
114. Конституции государств Европы : В 3 т. Т. 3 / Под общ. ред. Л. А. Окунькова. – М. : Издательство НОРМА, 2001. – 790 с.
115. Конституции государств Европы : В 3 т. Т. 2. / Под общ. ред. Л. А. Окунькова. – М. : Издательство НОРМА, 2001. – 840 с.
116. Рішення Конституційного Суду України від 25.11.1997 р. № 6-зп у справі за конституційним зверненням громадянки Дзюби Г. П. щодо офіційного тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 248-2 Цивільного процесуального кодексу України // Офіційний вісник України. – 2003 р. – № 28. – Ст. 1377.
117. Права человека. Учебник для вузов / Отв. ред. Е. А. Лукашева. – М. : НОРМА, 2001. – 573 с. – ISBN 5-89123-352-5.
118. Хливнюк А. М. Теоретичні та практичні аспекти поняття «судова влада» / А. М. Хливнюк // Інформаційний вісник Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. – 2008. – № 2. – С. 8—12.
119. Конституційне право України / За ред. В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка, Ю. М. Тодики. – К. : Український центр правничих студій, 1999. – 376 с. – ISBN 966-7630-02-1.
120. Мартинчик Є. Про судову владу / Є. Мартинчик // Право України. – 1992. – № 11. – С. 10—12.
121. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Суботи А. А. щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України (справа про забезпечення апеляційного оскарження ухвал суду) вiд 28.04.2010 р. № 12-рп/2010 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 34. – Ст. 1199.
122. Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» вiд 16.03.2000 р. № 1550-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 23. – Ст. 176.
123. Максимов С. І. (усне висловлювання), цит. за : Стовба О.В. «Право-суддя» : філософсько-правові аспекти реалізації деяких конституційних положень // Науковий вісник Чернівецького університету : збірник наук. праць. Вип. 427 : Правознавство. – Чернівці : Рута, 2007. – С. 22—25.
124. Токвиль, Алексис де. Демократия в Америке : пер. с франц. / Предисл. Гарольда Дж. Ласки. – М. : Прогресс, 1992. – 554 с. – ISBN 5-01-002-688-0.
125. Шутенко О. Правосуддя як засіб реалізації права на судовий захист / О. Шутенко // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 4 (148). – С. 96—98.
126. История политических и правовых учений / Под общ. ред. академика РАН, д. ю. н., проф. В. С. Нерсесянца. – М. : НОРМА, 2000. – 352 с. – ISBN 5-89123-442-4.
127. Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2003 вiд 30 січня 2003 р. у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 3 ст. 120, ч. 6 ст. 234, ч. 3 ст. 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора), (п. 9) // Вісник Конституційного Суду України. – 2003. – № 1.
128. Калюжний Р. А. Організаційно-правові форми забезпечення державних інтересів / Р. А. Калюжний // Юридичний вісник. – 2009. – № 1 (10). – С. 24—26.
129. Определение Конституционного Суда Российской Федерации «По жалобе гражданина Краюшкина Е. В. на наруше¬ние его конституционных прав частью четвертой статьи 133 Уголовно-процессуального кодекса Российской Феде¬рации» от 5 ноября 2004 г. // Вестник Конституционного Суда РФ. – 2005. – № 2.
130. Преступления против правосудия / Под ред. А. В. Галаховой. – М. : Норма, 2005. – 416 с. – ISBN 5-89123-890-X.
131. Ветров Н. И. Уголо