КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ДІТЕЙ

brief description

Зміст
Стор.
Вступ...........................................................................................................3
Розділ 1. Поняття і ознаки експлуатації дітей
1.1. Поняття, ознаки і види експлуатації дітей…………………….…10
1.2. Міжнародний та національний досвід правового захисту законних прав та інтересів дитини……………………………………………………….41
Висновки до I-го розділу………………………………………………..59
Розділ 2. Загальна кримінологічна характеристика експлуатації дітей
2.1 Сучасний стан експлуатації дітей……………………………….62
2.2 Причини і умови експлуатації дітей……………………………..73
2.3 Мотивація експлуатації дітей……………………………………89
2.4 Кримінологічна характеристика злочинця і жертви злочину  експлуатації дітей………………………………………….…..……………..104
Висновки до II-го розділу………………………………………………122
Розділ 3. Кримінологічна профілактика експлуатації дітей
3.1 Суб’єкти кримінологічної профілактики експлуатації дітей, їх компетенція та повноваження ..………………...............................…………125
3.2 Розробка і реалізація соціально-економічних та нормативно-правових програм спрямованих на протидію експлуатації дітей………….151
3.3 Міжнародне співробітництво у сфері протидії експлуатації дітей…............………………………………………………………………….162
Висновки до III-го розділу……………………………………………...170
Висновки ……………………………………………………………….172
Додатки………………………………………………………………….178
Список використаної літератури ……………………………………186

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Актуальність теми дослідження обумовлюється суспільною значущістю кримінально-правової охорони суспільних відносин, які забезпечують гідний розвиток і належне виховання неповнолітніх. Експлуатація дітей не тільки спричиняє суттєву шкоду розвитку дітей, а й посягає на моральні підвалини суспільства, його майбутнє. Законодавча модель протидії експлуатації дітей та практична діяльність у цьому напрямку виявляють проблему співвідношення мети, завдань і засобів. Кримінологічна характеристика експлуатації дітей покликана розвязати проблеми наукового забезпечення цілісної державної та суспільної стратегії боротьби з цим складним історичним і сучасним явищем.
Розвязання цієї проблеми з точки зору науки кримінології мало б полягати передовсім у розробці загальних понять, які формуватимуть концептуально-методологічну основу кримінологічної інтерпретації експлуатації дітей. Тому у дослідженні означеної проблеми вбачається виправданим підхід, згідно з яким теоретичний аналіз спрямовується на розкриття понять експлуатації дітей, кримінальної експлуатації дітей, кримінологічної характеристики різновидів експлуатації дітей, введення в науковий обіг статистичних даних кримінологічної характеристики експлуатації дітей.
Теоретичні дослідження проблем правового регулювання суспільних відносин у сфері нормального розвитку дітей у різні часи здійснювали відомі вітчизняні та зарубіжні вчені: С.М. Абельцев, Ю.М. Антонян, О.М. Балакірєва, О.М. Бандурка, А.В. Варданян, В.В. Голіна, В.А. Григорян, І.М. Даньшин, А.І. Долгова, А.Ф. Зелінський, В.О. Іващенко, К.Є. Ігошев, О.М. Костенко, В.М. Кудрявцев, Н.Ф. Кузнєцова, В.О. Меркулова, Г.М. Міньковський, В.В. Лунєєв, О.Є. Михайлов, М.І. Панов, В.М. Трубников, Л.В. Сердюк, Д.А. Шестаков, У. Шнейдер та ін. Проте лише окремі праці присвячено проблемам кримінально-правового захисту та попередження злочинів щодо дітей, зокрема, І.П. Васильківська дослідила кримінологічні аспекти сімейного виховання, В.В. Вітвіцька – кримінологічні проблеми попередження злочинних посягань на моральний і фізичний розвиток неповнолітніх; І.М. Доляновська – кримінальну відповідальність за експлуатацію дітей (склад злочину); С.Г.Кириченко – проблеми захисту прав неповнолітніх кримінальним законодавством України; Л.В.Левицька – проблеми запобігання насильницьким злочинам щодо неповнолітніх в Україні, С.С. Косенко – проблеми віктимологічної профілактики статевих злочинів щодо неповнолітніх, П.П. Сердюк – кримінологічні та кримінально-правові проблеми ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості. Комплексний аналіз проблем експлуатації дітей та їх кримінологічної профілактики до цього часу не проводився.
Здійснюючи дослідження кримінологічної характеристики дітей автор ставить собі за мету також зробити посильний внесок у дослідження зазначеної проблематики, зосередивши свою увагу на питаннях профілактики кримінальної експлуатації дітей як однієї з існуючих форм порушення прав, свобод та законних інтересів останніх.
Таким чином, необхідність посилення правового захисту прав та законних інтересів дітей, недостатність досліджень проблем кримінологічної профілактики їх експлуатації обумовлюють актуальність всебічного дослідження злочинів, пов’язаних з експлуатацією дітей, та їх кримінологічної профілактики.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 2.1 Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 р. № 755, п. 5.3., Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., а також п.п. 4, 8, 11 Плану заходів з профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженого Комплексною програмою профілактики правопорушень на 2007-2009 роки.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є системний кримінологічний аналіз злочинів, повязаних з експлуатацією дітей, та на основі встановленого кримінологічного змісту поняття і кількісно-якісних параметрів цих злочинів розробка науково обґрунтованої системи їх кримінологічної профілактики.
Для досягнення цієї мети були поставлені конкретні завдання:
- дослідити кримінальну експлуатацію дітей, проаналізувавши її поняття, ознаки та види;
- проаналізувати сутність і систему правового захисту дітей від експлуатації, визначити та обґрунтувати кримінологічну функцію законодавства про правовий захист дітей від експлуатації;
- дослідити рівень і динаміку злочинів, повязаних з експлуатацією дітей, стан запобігання та протидії їх вчиненню;
- розробити кримінологічну характеристику особи злочинця і жертви злочину  експлуатації дітей;
- визначити мотивацію, причини та умови експлуатації дітей;
- провести кримінологічний аналіз системи організації та практики здійснення кримінологічної профілактики кримінальної експлуатації дітей
- визначити коло суб’єктів, які здійснюють кримінологічну профілактику експлуатації дітей, їх компетенцію;
- з’ясувати напрямки, можливості та шляхи розвитку міжнародного співробітництва у сфері профілактики експлуатації дітей.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які складаються у сфері кримінологічної профілактики експлуатації дітей.
Предмет дослідження становлять кримінологічна характеристика злочинів, пов’язаних із експлуатацією дітей, та заходи їх профілактики.
Методи дослідження. У дисертації використано сукупність загальнонаукових методів пізнання та галузевих методів кримінального і кримінально-процесуального права, кримінології, соціології. Формально-догматичний метод слугував для аналізу кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за злочини щодо експлуатації дітей. Метод порівняльного правознавства використовувався при дослідженні регламентації питань відповідальності за злочини щодо експлуатації дітей та правового статусу жертв таких злочинів за законодавством окремих зарубіжних країн. Це дало змогу сформулювати рекомендації щодо вдосконалення норм вітчизняного законодавства, які стосуються соціально-правового захисту дітей від насильницьких злочинів. Окрім цього, були застосовані спеціально-кримінологічні методи: документальний метод - при вивченні окремих кримінальних справ; за допомогою контент-аналітичного дослідження вивчалась періодика; метод анкетування - при опитуванні дітей стосовно проблеми їх експлуатації; метод експертних оцінок - при вивченні передового досвіду працівників органів внутрішніх справ. За допомогою статистичних методів були розраховані динаміка, структура, латентність злочинів, які вивчаються.
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертаційного дослідження склали загальнотеоретичні наукові праці, розробки фахівців у галузі теорії держави та права, конституційного, кримінального права, кримінології, публікації в друкованих засобах масової інформації. Правовою базою дослідження стали положення Конституції України, законів України, підзаконних нормативних актів, що регулюють питання захисту дітей від експлуатації, та заходи їх профілактики. Емпіричну базу дослідження склали вивчені матеріали 211 кримінальних справ про порушені права дитини, які розслідувались органами досудового слідства; статистичні дані МВС України щодо стану цього виду злочинності за 2001-2006 роки.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняному правознавстві монографічним дослідженням кримінологічної характеристики експлуатації дітей.
У результаті проведеного дослідження автором сформульовано такі положення, які відзначаються елементами наукової новизни:
1. сформульовано основну дефініцію поняття експлуатації дітей, зазначається, що експлуатація дітей (кримінальна експлуатація дітей)  передбачене КК суспільно небезпечне, винне діяння щодо неповнолітньої особи, повязане з використанням її праці для досягнення матеріальної користі або задоволення інших потреб із застосуванням фізичного або психічного насильства, обману або зловживання довірою, чи використання безпорадного стану, обумовленого малоліттям;
2. вперше сформульовано кримінологічну характеристику окремих видів експлуатації дітей та їх класифікацію. Пропонується до категорії „експлуатація дітей” віднести наступні прояви злочинної поведінки, а саме:
• дії, пов’язані із трудовою експлуатацією дітей;
• дії, пов’язані із сексуальною експлуатацією;
• дії, пов’язані із іншими видами експлуатації дітей.
3. визначені ознаки кримінологічної характеристики експлуатації дітей, як протиправного посягання, досліджена динаміка цих злочинів, структура та латентність;
4. розвинено вчення про особливості мотивації, причини та умови експлуатації дітей;
5. досліджена характеристика особи злочинця і жертви злочину – експлуатації дітей;
6. вперше розроблено кримінологічне узагальнення результативності профілактики заходів щодо експлуатації дітей;
7. визначено коло суб’єктів, які здійснюють кримінологічну профілактику експлуатації дітей, їх компетенцію;
8. запропоновано конкретні рекомендації для розробки національних програм боротьби з експлуатацією дітей;
9. визначено основні напрямки глобальної профілактики експлуатації дітей та шляхи розвитку міжнародного співробітництва у цій сфері.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони мають як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
- у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшого вивчення кримінально-правових та кримінологічних проблем профілактики кримінальної експлуатації дітей;
- у правотворчості – використання результатів дослідження буде сприяти удосконаленню правового регулювання системи профілактики кримінальної експлуатації дітей;
- у правозастосовчій діяльності  використання одержаних результатів дозволить поліпшити практичну діяльність суб’єктів кримінологічної профілактики кримінальної експлуатації дітей;
- у навчальному процесі – матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників і навчальних посібників, методичних матеріалів, проведенні лекцій та інших занять з кримінального права та кримінології із студентами та слухачами юридичних навчальних закладів.
Апробація і впровадження результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, зроблені узагальнення і висновки було оприлюднено на науково-практичних конференціях  “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених” (Харків, 2005), “Делінквентна поведінка дітей та молоді: сучасні технології протидії”(Одеса, 2006), “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених” (Харків, 2006), “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених” (Харків, 2007), а також на засіданнях кафедри кримінального права і кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ. На основі результатів дослідження було підготовлено і направлено до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності пропозиції щодо удосконалення законодавства з питань протидії експлуатації дітей, та в ГУМВС України у Харківській області рекомендації щодо поліпшення діяльності кримінальної міліції у справах неповнолітніх, про що є відповідні акти впровадження.
Публікації. Основні положення та результати дисертації викладені у шести статтях, опублікованих у виданнях, що визнані ВАК України фаховими для спеціальності “Правознавство”, а також тезах доповідей, надрукованих за матеріалами чотирьох науково-практичних конференцій. Особистий внесок автора в працях, опублікованих у співавторстві, становить 50 %.
Структура дисертації зумовлена предметом, метою і завданнями дослідження, робота складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують сім підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. За-гальний обсяг дисертації становить 177 сторінок. Додатки займають 8 сторінок. Список використаних джерел складається із 228 найменувань і займає 21 сторінку.

bibliography

ВИСНОВКИ
У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України та практики його застосування, теоретичного осмислення низки наукових праць у різних галузях знань, автором запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні поняття та кількісно-якісних параметрів злочинів, пов’язаних із експлуатацією дітей, детермінант, які їх зумовлюють, розробці науково обґрунтованих рекомендацій системи кримінологічної профілактики зазначених злочинів. Сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення вказаного завдання. Основні з них такі:
Кримінальна експлуатація дітей характеризується такими ознаками: по-перше, вона є видом протиправної поведінки, об’єктами якої стають неповнолітні особи віком до 18 років; по-друге, кримінальна експлуатація дітей пов’язується із використанням експлуататором праці дитини для досягнення матеріальної або іншої користі від такого виду діяльності; по-третє, вона стає можливою завдяки застосуванню фізичного або психічного насильства до дитини чи використанню її безпорадного стану, обумовленого малоліттям останньої або іншими причинами; по-четверте, кримінальна експлуатація дітей є надзвичайно шкідливою за своїми наслідками, оскільки її результатами є травмування психічного та (або) фізичного здоров’я неповнолітнього; по-п’яте, кримінальна експлуатація дітей, з погляду на її суспільну небезпечність, визнається чинним національним та міжнародним законодавством злочином.
З урахуванням цих ознак, експлуатація дітей (кримінальна експлуатація дітей)  передбачене КК України, суспільно небезпечне, винне діяння щодо неповнолітньої особи, повязане з використанням її праці для досягнення матеріальної користі або задоволення інших потреб із застосуванням фізичного або психічного насильства, обману або зловживання довірою, чи використання безпорадного стану, обумовленого малоліттям.
До кримінальної експлуатації дітей віднесено такі прояви злочинної поведінки:
• дії, пов’язані із трудовою експлуатацією дітей, яка проявляється у: використанні неповнолітніх на роботах із шкідливими умовами, підземних роботах; залученні зазначеної категорії осіб до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні; дискримінація неповнолітніх в оплаті праці тощо;
• дії, пов’язані із сексуальною експлуатацією дітей, під якою розуміється: залучення дітей до участі у створенні порнографічних творів; втягнення дітей у проституцію;
• дії, пов’язані із „іншими видами” експлуатації дітей, які проявляються у втягуванні неповнолітніх у злочинну діяльність.
Зроблено висновок, що цей перелік відображає три основні існуючі форми експлуатації дітей, кожна з яких, в свою чергу, наповнюється певними видами злочинної поведінки, об’єктами якої стають права, свободи та законні інтереси дітей.
Мотив та мотивація експлуатації дітей розглядаються як внутрішні детермінанти злочинної поведінки особи, перебуваючи при цьому у тісному взаємозв’язку з факторами зовнішньої детермінації. Зв’язаність мотивів та мотивації злочинної поведінки із внутрішнім світом особи, з психічними процесами, які протікають у її мозку, призводить до того, що істинна мотивація такої поведінки може бути прихованою для оточуючих, а іноді навіть незрозумілою як для слідчого та суду, так у деяких випадках і для самого злочинця. Однак, це не звільняє представників правоохоронних та судових органів від обов’язку встановити та довести, як того вимагають ст. 223 та ст. 334 Кримінально-процесуального кодексу України, справжні мотиви експлуатації дітей, визначитися з конкретними формами та стадіями мотивації такої поведінки як факторами, що, з одного боку, сприяють встановленню істини по кожній кримінальній справі, а з іншого – дозволяють планувати та розробляти заходи профілактики і попередження зазначеного виду протиправної поведінки.
Зроблено висновок про те, що постійне збільшення кількості випадків кримінальної експлуатації дітей у нашій державі обумовлено наявністю ряду умов, які на фоні складної криміногенної ситуації у державі і призводять до вчинення злочинів проти дітей. Серед виділено такі (хоча цей перелік, звичайно, не є вичерпним): 1) складну демографічну ситуацію в Україні; 2) низький матеріальний і духовний рівень життя переважної частини населення України, безробіття, а разом із ним соціальне сирітство значної кількості дітей, фактичну втрату певною частиною населення життєвих перспектив; 3) відсутність налагодженої системи духовного та культурного виховання дітей; 4) десоціалізацію молодого покоління нашої країни, пов’язану як з недоліками сімейного виховання, так і неналежною турботою держави про тих дітей, які виховуються у дитячих будинках та інтернатах; 5) інтенсивний розпад сімей; 6) зростання алкоголізації населення і розширення вживання наркотичних та інших одурманюючих засобів.
Визначено основні показники кримінологічної характеристики злочинця і жертви злочину  експлуатації дітей, які полягають у такому:
• більша частина злочинів, пов’язаних із експлуатацією дітей, вчиняється чоловіками 72%, тоді як частка жінок у загальній масі злочинців зазначеного виду складає тільки 28%;
• найчастіше злочини даного виду вчиняються особами віком 36-40 років (42,1%). Крім цього, відзначається і досить висока злочинна активність осіб віком понад 41 рік (32,2%). На осіб віком 25-35 років припадає також значна кількість злочинів зазначеної категорії, майже чверть від загальної кількості вивчених дисертантом (24%);
• у переважної більшості злочинців, притягнутих до відповідальності за експлуатацію дітей, відзначається достатньо високий освітній рівень – 64,5% їх мають середню або незакінчену середню освіту, а 5% взагалі не мають освіти. Особи з вищою освітою складають 30,5% від загальної кількості осіб, які були притягнуті до кримінальної відповідальності;
• на момент вчинення злочину не працювало і не навчалось 65% осіб, працювали та навчалися лише відповідно 29% та 6%;
• у 31,8% випадків кримінальною експлуатацією дітей займалися незнайомі особи, у 26,4 % – батьки; у 21, 4 % – інші родичі; у 20,4%  сусіди, знайомі;
• серед злочинців даного виду переважають неодружені, у тому числі розлучені (89,6%), і тільки у 10,4% випадках злочин було вчинено особою, яка перебувала у шлюбі; лише 44,8% злочинців мали на вихованні неповнолітніх осіб;
• частина злочинців вживала спиртні напої (22,2%), 21,3% раніше були засуджені, трохи більше чверті (26,8%) вживали наркотичні засоби, психотропні речовини;
• найбільш часто від кримінальної експлуатації страждають неповнолітні жіночої статі – 62,5%;
• серед жертв експлуатаційних дій діти віком до 11 років складають 16,5%, віком від 11 до 14 років – 31,2%, від 14 до 16 років – 33%, від 16 до 18 років – 19,3%;
• 32,6% потерпілих неповнолітніх навчалися, 15,8% – працювали, 51,6% – ніде не навчалися і не працювали;
• на момент вчинення проти них злочинів з батьками проживали 37,9% дітей, з родичами – 12,6%, поза сім’ю – 49,5% дітей;
• більша частина потерпілих дітей проживала у містах (65,3%), тоді як частина сільського населення серед жертв даних злочинів склала 34,7%;
Щодо компетенції та повноважень суб’єктів кримінологічної профілактики експлуатації дітей зроблено висновок, що на сьогодні в сфері організації профілактичної роботи, спрямованої на подолання експлуатації дітей, у нашій державі спостерігаються певні позитивні тенденції. У цей процес включилася значна кількість державних та громадських інституцій, кожна з яких робить свій посильний внесок у справу охорони дитинства. Однак, незважаючи на це, доводиться визнати і той факт, що профілактична робота ще не позбавлена суттєвих недоліків. Перше, що привертає у цьому плані увагу, це відсутність загальнодержавного координаційного центру, який у межах усієї країни організовував та координував би діяльність, пов’язану з охороною дитинства. З метою вирішення даної проблеми пропонується запровадити інститут Уповноваженого з прав дитини. Свого подальшого вдосконалення та приведення у відповідність з міжнародними стандартами вимагає і вітчизняне законодавство, яке встановлює межі компетенції та повноважень суб’єктів профілактики експлуатації дітей.
Сформульовано рекомендації щодо розробки та реалізації соціально-економічних та правових програм, спрямованих на подолання будь-яких проявів насильства щодо дітей в нашій державі, зокрема, визнається доцільним: забезпечити у повному обсязі виконання положень Закону України „Про попередження насильства в сім’ї”; забезпечити першочергове і в повному обсязі фінансування і виконання заходів щодо охорони дитинства, затверджених Національною програмою „Діти України”, Державною програмою відпочинку та оздоровлення дітей на період до 2008 року, Державною програмою запобігання дитячій бездоглядності; забезпечити реалізацію проектів запобігання ранньому соціальному сирітству, підтримати створення центрів реінтеграції батьків і дітей; удосконалити механізм призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям; забезпечити належний розгляд звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення; гарантувати на законодавчому рівні неповнолітній жертві будь-якого злочину право на захист її прав, свобод та законних інтересів; розширити мережу спеціальних закладів, що надають консультаційні, правові, соціальні та інформаційні послуги з питань прав та свобод неповнолітніх, шлюбу, сім’ї, виховання дітей; забезпечити висвітлення у друкованих та електронних засобах масової інформації актуальних питань дитячої та сімейної політики, популяризації положень Конвенції ООН про права дитини та інших міжнародних актів, спрямованих на викорінення експлуатації дітей; стимулювати та підтримувати на державному рівні організацію наукових досліджень з проблем захисту прав дітей; активізувати роботу з функціонально неспроможними сім’ями з метою виявлення дітей та підлітків, які перебувають у складних морально-психологічних умовах; створити у необхідній кількості центри дозвілля молоді та інші форми організації дозвілля неповнолітніх; підтримати всеукраїнські і регіональні програми популяризації спорту, відновлення системи аматорських змагань на рівні районів, міст, областей, окремих відомств, у тому числі з сучасних неолімпійських видів спорту, популярних у молодіжному середовищі; посилити відповідальність за продаж тютюнових та алкогольних виробів дітям; систематично проводити загальнодержавні та регіональні оперативно-профілактичні заходи щодо запобігання негативним проявам у молодіжному середовищі.
Налагодження співробітництва Уряду, державних структур та громадських організацій України з міжнародними організаціями та урядами інших країн визнається одним із перспективних шляхів вирішення нагальних потреб в галузі охорони дитинства в нашій державі. Саме допомога та підтримка з боку інших держав (фінансова, інформаційна, технічна та ін.) дозволяють певною мірою компенсувати нестачу відповідних ресурсів.

Список використаної літератури:

1. Абрамова Г.С. Введение в практическую психологию. Екатеринбург: Деловая книга; М., 1995. 224с.
2. Акутаев Р.М., Гаджиэменов Б.А. Некоторые аспекты криминологической характеристики похищения граждан // Государство и право. – 2001. – № 2. – С. 58-63.
3. Алексеев А.И., Герасимов С.И., Сухарев А.Я. Криминологическая профилактика: теория, опыт, проблемы. Монография.  М.: Норма, 2001.  496с.
4. Антонян Ю.М. Социальная среда и формирование личности преступника (неблагоприятное влияние на личность в микросреде): Учебное пособие.  М.: РИО, 1975.  159с.
5. Антонян Ю.М. Изучение личности преступника: Учебное пособие. – М.: Наука, 1982. –132 с.
6. Антонян Ю.М. Роль ситуации в формировании мотивов // Криминальная мотивация. – М.: Наука, 1986. – С.96.
7. Антонян Ю.М., Кудрявцев В.Н., Эминов В.Е. Личность преступника. СПб.: «Юридический центр Пресс», 2004.  366с.
8. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирования личности.М.: Мысль, 1976.158с.
9. Асмолов А.Г. Деятельность и установка. М.: Изд-во МГУ, 1979. 152с.
10. Бакаев А.А., Остапенко Н.И. Классификация субьектов профилактики правонарушений несовершеннолетних и механизм управления ими  Российский следователь.  2002.  №11.  С. 31-37.
11. Бандурка А.М., Давыденко Л.М. Преступность в Украине: причины и противодействие. Монография.  Х.: Основа, 2003.  368с.
12. Бандурка А.М., Давыденко Л.М. Противодействие преступности: война терминов, понятие, общая характеристика  Право і безпека.  2004.  №3.  Ч.3.  С. 7-11.
13. Бандурка А.М., Куц В.Н., Шевченко Е.Б. и др. Противодействие торговле людьми / Под общей ред. акад. АПрНУ А.М. Бандурки. Учебное пособие. – Харьков: Консум, 2003. – 312с.
14. Баранов П.П., Курбатов В.И. Юридическая психология.Ростов-на-Дону: Феникс, 2004.576с.
15. Батиргареєва В.С. Особливості торгівлі людьми у причорноморському регіоні України  Актуальні проблеми політики: Збірн. наук. праць Одеса: ”Фенікс”, 2004.  Вип. 20.  С. 15-12.
16. Белов В.Ф. Преступления против семьи и несовершеннолетних.  М.: “Русаки”. 2002.  80с.
17. Беляев Н.А., Волгарева И.В., Кропачев Н.М. Криминология  Под. ред. В.В. Орехова. СПб.: Изд-во С-Петербургского ун-та, 1992. 216с.
18. Білас А.І., Кузнецов В.Ф. Про втілення в життя програми ЮНЕСКО “Діти вулиць”  Наше право. 2005.  №4.  С. 77-81.
19. Білий П.М. Баранов С.О. Основи профілактики злочинів на транспорті. Навч. посібник.  К.: УКРІНФОРМ, 2001.  196с.
20. Большая Советская Энциклопедия (в 30-х томах). Изд. 3-е. М., Т.30.  1978.  632с.
21. Бондаренко І.В. Місце і роль Верховної Ради України в організації боротьби з організованою злочинністю та корупцією  Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика).  2004.  №10.  С.90-98.
22. Боротьба проти використання праці дітей: Пер. з анг.  Заг. ред. українського видання О.П. Петращук.  К.: Університетське видавництво «Пульсари».  2002. 148с.
23. Боротьба проти застосування дитячої праці: посібник для інспекторів праці  Пер. з англ.  За ред. Т.О. Міненко. К.: ПЦ «Фоліант», 2005.  102с.
24. Бутенко Л.І. Щодо визначення вихідних теоретичних положень попереджувальної діяльності  Науковий вісник УАВС.  1997.  №1.  С.214-220.
25. Великий тлумачний словник сучасної української мови  Уклад. і головний ред. В.Т. Бусел.  К., Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. 1440с.
26. Венедиктов В.С., Зозуля О.І. До трудового статусу неповнолітніх в Україні: стан та юридичні гарантії  Право і безпека.  2002.  № 4.  С. 89-98.
27. Відповідь на запит: Міністерство України у справах сімї, молоді та спорту від 22.11.2006., №5.48250.
28. Вітвіцька В.В. Соціально-демографічна характеристика осіб, що скоїли злочини проти неповнолітніх  Вісник Луганського інституту внутрішніх справ.  2001.  №1.  С. 127-135.
29. Волков Б.С. Мотивы преступлений (Уголовно-правовое и социально-психологическое исследование).  Казань: Изд-во Казанского ун-та., 1982. 152с.
30. В поток украинских поституток, едущих на Запад, вовлечены уже 12-летние  Вечерние вести.  2000.  6 сентебря.
31. Гавриш Т.С. Місце та роль представницьких органів місцевого самоврядування в організації та контролі за профілактикою злочинів: деякі аспекти підвищення ефективності  Вісник НУВС.  2002.  Вип.19.  С. 3-9.
32. Галкіна І.В. Праця дітей: погляд на проблему з точки зору сучасного розвитку ринкової економіки  Актуальні проблеми науки трудового права. Матеріали н-п конф. Сімферополь. 2003.  С.134-135.
33. Гончаров В. Проблеми дотримання прав підлітків  Аспект.  2004 . №5.  С.36.
34. Готтфредсон М., Герші Т., Бордукова Н. Загальна теорія злочину. Х.: ”Атіка”, 2000.  232с.
35. Гриндин С.М. Мотивация антиобщественного поведения и организация индивидуальной профилактики правонарушений: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук. М., 1981.  32с.
36. Гришин В.А., Мельниченко О.П. Виктимологические аспекты изучения семьи как социального института  Проблемы социальной и правовой защиты несовершеннолетних: Сборник научных трудов.  М.: ВНИИ МВД СССР. 1990.  С. 3-10.
37. Давыденко М.Л. Проблемы борьбы с преступлениями, связанными с незаконным предпринимательством (криминологический аспект): Дисс….канд. юрид. наук  Х.., 2004.183с.
38. Декларация прав ребенка:  Права человека. Сборник международных документов. М., 1986. – С. 144-148.
39. Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2002 року.  К.: Держ. ін-т. пробл. сім’ї та молоді, 2003.  232с.
40. Дети и насилие: Материалы междунар. семинара «Права ребенка: проблемы насилия над детьми»  В.В. Филиппов. Минск,  1998.  92с.
41. Дитяча проституція і порнографія // Міліція України. – 1999. – № 1-2. – С. 28-29.
42. Діяльність органів внутрішніх справ по запобіганню торгівлі людьми: Навч. посібник  За ред. акад. О.М. Бандурки.Х., 2001.  244с.
43. Доброрез І.О. Кримінологічна характеристика та попередження незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту (за матеріалами Автономної Республіки Крим). Монографія. Сімферополь, 2006. 200с.
44. Эксплуатация проституции в России  Дьяченко А.П., Синельникова Н.А., Шлык С.В.  М.; 1999.  96с.
45. Єгонська Н.О. Криза підліткового періоду  Діти “групи ризику”: психологічні, соціальні та првові аспекти.  К., 2001.  С. 48-58.
46. Жебракування дітей  RIA плюс.  2006 р.  №16.  С.23
47. Закон України “Про ратифікацію Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини, що стосується участі дітей у озброєних конфліктах”  Офіційний вісник України.  2004.  № 28.  Ст. 1857.
48. Запобігання торгівлі людьми та експлуатації дітей: Навч-мет. посібник  К.Б. Левченко, О.А. Удалова, І.М. Трубавіна; За заг. ред. К.Б. Левченко та О.А. Удалової.  К.: ”ВЕРСО-04”, 2005.  210с.
49. Запобігання торгівлі людьми: економічні проблеми та шляхи їх вирішення: Матеріали міжнар. конференції 2122 жовтня 2002 року. К.: ”Експрес-Поліграф”, 2002.  167с.
50. Зелінський А.Ф., Оніка Л.П. Детермінація злочину: Навчальний посібник.  Харків; Украю, 1994.  52с.
51. Зелинский А.Ф. Криминология . Курс лекций. – Х.: Прапор, 1996. – 260 с.
52. Зелинская Н.А. Регламентация противодействия торговле людьми, особенно женщинами и детьми, в европейском уголовном праве  Актуальні проблеми політики: Збірн. наук. праць. Одеса: Фенікс, 2004.  Вип.20.  С. 138-146.
53. Зырянов В., Пудовочкин Ю. Охрана прав несовершеннолетнего на проживание в семье в уголовном законодательстве современных зарубежных стран  Уголовное право.  2002.  №2.  С. 2729.
54. Зуйков Г.Г., Гришанин П.Ф., Кривошеев А.С., Ратинов А.Р., Шаповалов Н.И., Якубович М.И. Выявление причин преступности и предупреждение преступлений. Общие положения: Учебное пособие. М, 1967. – 179 с.
55. Іващенко В. Проблеми боротьби з торгівлею жінками та дітьми в Україні  Підприємство, господарство і право.  2003.  №12.  С.99-102.
56. Інформаційний лист Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 21.11.2005р. №548250.
57. Игошев К.Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения.  Горький: Горьк, ВШ МВД СССР, 1974.  168с.
58. Игошев К.Е., Шмаров И.В. Социальные аспекты предупреждения правонарушений.  М.: Высшая школа, 1980.  230с.
59. Искоренение наихудших форм детского труда: Практическое руководство по применению Конвенции МОТ № 182  Пособие для парламентариев.  № 32002.  М.: Международное бюро труда, 2003.  172с.
60. Кваша О.О. Організатор злочину. Кримінально-правове та кримінологічне дослідження: Монографія.  К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, 2003.  216с.
61. Квітка Я.М. Актуальні проблеми профілактики сексуальних зловживань щодо неповнолітніх // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. – № 3. – С. 254-260.
62. Квітка Я.М. Проблеми правового захисту дітей в Україні  Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України.  2000.  № 3.  С. 107-113.
63. Кириченко С.Г. Проблема захисту прав неповнолітніх кримінальним законодавством України: Дис. … канд. юрид. наук. К., 2002.  200с.
64. Клейменов М.П. Криминальная эксплуатация детей в Российской Федерации.  Иркутск, 2002.  236 с.
65. Ковчина І. Право на дитинство  Український юрист.  2004.  № 6.  С. 36-38.
66. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – Додаток до № 50. – Ст. 375.
67. Кон И.С. Дружба: Этико-психологический очерк.  М., 1989.  348с.
68. Конвеєр для довірливих  Іменем закону. 2005.№45.С.8¬-9.
69. Конвенція ООН про права дитини (прийнята 20 листопада 1989 р. Резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН) // Інформаційний вісник Вища освіта.  2006.  №18.  С.5-10.
70. Конвенція МОП № 5 Про мінімальний вік прийому на роботу в промисловості  Конвенції та рекомендації. Міжнародне бюро праці.  Женева, 2001. І т.  С. 37-39.
71. Конвенція МОП №6 Про нічну працю підлітків у промисловості  Конвенції та рекомендації. Міжнародне бюро праці.  Женева, 2001. І т.  С. 40-43.
72. Конвенція МОП №7 Про визначення мінімального віку допуску дітей на роботі в морі  Конвенції та рекомендації. Міжнародне бюро праці.  Женева, 2001. І т.  С. 44-48.
73. Конвенція МОП №10 Про мінімальний вік допуску дітей на роботу в сільському господарстві  Конвенції та рекомендації. Міжнародне бюро праці.  Женева, 2001. І т.  С. 53-54.
74. Конвенція МОП №33 Про мінімальний вік на непромислових роботах  Конвенції та рекомендації. Міжнародне бюро праці.  Женева, 2001. І т.  С. 151-155.
75. Конвенція МОП №58 Про мінімальний вік дітей для допуску їх на роботу в морі  Конвенції та рекомендації. Міжнародне бюро праці.  Женева, 2001. І т.  С.290-293 .
76. Конвенція МОП № 90 Про нічну працю підлітків у промисловості (переглянута 1948 року)  Конвенції та рекомендації. Міжнародне бюро праці.  Женева, 2001. І т.  С. 454-459.
77. Конвенція МОП № 123 Про мінімальний вік допуску на підземні роботи в шахтах і рудниках  Конвенції та рекомендації. Міжнародне бюро праці.  Женева, 2001. І т.  С. 617-621.
78. Конвенція МОП № 138 Про мінімальний вік прийому на роботу  Конвенції та рекомендації. Міжнародне бюро праці.  Женева, 2001. II т.  С.983–988.
79. Конвенція МОП № 171 Про нічну працю  Конвенції та рекомендації. Міжнародне бюро праці.  Женева, 2001. ІI т.  С.1408-1412.
80. Конвенція МОП № 182 Про заборону та негайні дії щодо ліквідації найгірших форм праці  Конвенції та рекомендації.  Женева, 2001. ІІ т.  С. 1542-1545.
81. Конвенция по борьбе с торговлей людьми и с эксплуатацией проституции третьими лицами:  Международные акты о правах человека. Сборник документов.  М., 1998.  С. 528-534.
82. Коновалова В.Е. Правовая психология.  Харьков: Консум, 1997.  160 с.
83. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Cт. 141.
84. Косенко С.С. Віктимологічна профілактика статевих злочинів щодо неповнолітніх: Дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2004. – 213 с.
85. Косенко С. Кримінологічна характеристика статевих злочинів, які вчинюються щодо неповнолітніх (за матеріалами анкетування учнів шкіл і ПТУ м. Києва)  Підприємництво, господарство і право.  2002.  №10.  С. 103-106.
86. Косенко С. Кримінологічна характеристика статевих злочинів, які вчинюються щодо неповнолітніх  Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України.  2001.  №3.  С. 254-260.
87. Котов Д.П. Мотивы перступлений и их доказывание (Вопросы теории и практики).  Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1975.  150с.
88. Крестовська Н.М. Проблеми вдосконалення правового захисту дітей від різних форм насильства  Закон і підліток: Матеріали конференції. Донецьк, 2001.  С.180-186.
89. Крылова Н.Е. Новый УК Франции: Особенная часть  Вестник МГУ.  Серия 11. Право.  1995.  №2.  С.69-75.
90. Кримінальна справа № 442-05 (1671800) від 17.11.2004.  Архів Тернопільської обласної прокуратури за 2004р.
91. Кримінальна справа № 117002 від 10.05.2002.  Архів суду Київського р-ну м. Харкова
92. Кримінальна справа № 02-0052 від 15.07.2004.  Архів Одеського міського суду за 2004р.
93. Криминальная мотивация  За ред. В.Н. Кудрявцев.  М.: Наука, 1986.  304 с.
94. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид. спец. вищих закладів освіти  М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація.  К.Х. Юрінком Інтер-Право, 2001.  416 с.
95. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник  Александоров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. та ін.; Відп. ред. Кондратьєв Я.Ю.; Наук. ред. Клименко В.А. та Мельник М.І.  К., 2002.  432 с.
96. Кримінальне право України: Особлива частина: Підруч. для студ. закл. освіти  За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація.  К.: Юрінком Інтер; Х.: Право, 2002.  496 с.
97. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
98. Кримінально-процесуальний кодекс України  Відомості Верховної Ради УРСР.  1961.  № 2.  Ст. 15.
99. Криминология  За ред. Н.Ф. Кузнецовой, Г.М. Миньковского.  М.: «БЕК», 1998. ¬ 483 с.
100. Кримінологія: Підр. для студ. вищих навч. закладів  О.М. Джужа, Я.Ю. Кондратьєв, О.Г. Кулик, П.П. Михайленко та ін.; За заг. ред. О.М. Джужи.  К.: Юрінком Інтер, 2002.  416 с.
101. Кримінологія  О.М. Джужа, А.Й. Міллер.  К.: Юрінком Інтер. 2002.  414 с.
102. Криминология: Учебник  Под ред. акад. В.Н. Кудрявцева, проф. В.Е. Эминова.  М.: Юристь, 1997.  512 с.
103. Криминология: Учебное пособие для юридических вузов  Под ред. Кузнецовой Н.Ф., Аргунова Ю.Н.  М.: Зерцало-М., 2001.  208 с.
104. Криминология: Учебник. Под ред. д.ю.н. В.Н. Бурлакова, д.ю.н. Н.М. Кропачева.  СПб.: Санкт-Петербургский государственный университет, Питер, 2002  432 с.
105. Крижна Л.В. Злочини у сфері сімейнопобутових відносин (кримінологічний аспект).  К.: Ін-т. ВС, 2003. – 105 с.
106. Кудрявцев В.Н. Проблемы причинности в криминологии  Вопросы философии  1971. № 10.  С. 79-80.
107. Кузнецова Н.Ф. Мотивация преступления и тенденции ее изменения  Вопросы советской криминологии: Материалы научной конференции.  М., 1976.  Ч. 2.  С. 3-19.
108. Кузнецова Н.Ф., Решетников Ф.М. Основные черты нового УК Испании  Вестник МГУ.  Серия 11. Право.  1998.  № 2.
109. Кукушкин В.В. Торговля людьми: исторические, уголовно-правовые и криминологические аспекты  Актуальні проблеми політики: Збірн. наук. праць. Одеса: Фенікс, 2004.  Вип. 20.  С. 175-182.
110. Курганов С.И. Детерминизм и личность преступника  Личность преступника: методы изучения и проблемы воздействия: Сборник научных трудов.  М.: ВНИИ МВД СССР, 1988.  С. 83-95.
111. Курс кримінології: Загальна частина: Підручник У 2-х кн. О.М. Джужа, П.П. Михайленко, О.Г. Кулик та ін. 2001.  352 с.
112. Левицька Л.В. Запобігання насильницьким злочинам щодо неповнолітніх в Україні: Дис. … канд. юрид. наук.  Ірпінь, Академія Державної Податкової Служби України, 2003.  224 с.
113. Левицька Л. Віктимність неповнолітніх як чинник детермінації насильницьких злочинів  Підприємництво, господарство і право.  2004.  № 2.  С. 95-99.
114. Левицька Л. Захист неповнолітніх потерпілих: кримінологічний і кримінально-процесуальний аспекти  Підприємництво, господарство і право.  2004.  №6.  С. 113-116.
115. Левченко К.Б. Міжнародна злочинність проти дітей  Міліція України.  2005. – №4 (94). – С. 6-7.
116. Лисенко І. Кримінально-правовий захист дітей від експлуатації // Право України. – 2002. – № 4. – С. 65-69.
117. Литвак О. Загальнотеоретичні підвалини спеціально-кримінологічного запобігання злочинності  Право України.  2001.  № 5.  С. 97-103.
118. Литвак О.М. Державний контроль за злочинністю: кримінологічний аспект: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук.  Харків, 2002.  42 с.
119. Литвинов О.М. Адміністративно-територіальна координація діяльності суб’єктів профілактики злочинів в Україні на місцевому рівні: Дис. … канд. юрид. наук.  Х., 2002.  276 с.
120. Лихолоб В.Г., Филонов В.П., Коваленко О.И., Михайлов А.Е. Криминология: Учебник. Под ред. Лихолоба В.Г. и Филонова В.П.  Киев-Донецк, 1997.  398 с.
121. Лунеев В.В. Преступное поведение: мотивация, прогнозирование, профилактика. М.: Наука.  1986.  304 с.
122. Лунеев В.В. Мотивация преступного поведения.  М.: Наука, 1991.  383 с.
123. Луняк М.О. Кримінологічна характеристика психології злочинця та профілактика насильницьких злочинів.  Ніжинський дер. пед. ун-т ім. М. Гоголя. 2004.  91 с.
124. Макаренко О.М. Суб’єкти профілактики правопорушень  Право і безпека.  2004.  № 3.  Ч. 3.  С. 68-70.
125. Макаров А.В. Состояние преступности, посягающей на права несовершеннолетних  Российский следователь.  2001.  № 9.  С. 24-28.
126. Максимов С.В. Краткий криминологический словарь.  М.: Юристъ, 1998.  32 с.
127. Матузов Н.И. Правовой нигилизм и правовой идеализм как две стороны «одной медали»  Известие вузов. Правоведение.  1994.  №2.  С. 6-10.
128. Международный пакт о гражданских и политических правах:  Права человека. Сборник международных документов.  М., 1986. – С.45 72.
129. Міллер А. Що таке причини та умови злочинів?  Право України.  2001.  №5.  С. 89-91.
130. Минимальные стандартные правила ООН, касающиеся отправления правосудия в отношении несовершеннолетних:  Международные акты о правах человека. Сборник документов.  М., 1998.  С. 284-305.
131. Михайлов А.Е. Некорыстная насильственная преступность и ее предупреждение.  К.: Наукове видання.1997.  152 с.
132. Мойсеєва О. Віктимність неповнолітніх як психолого-правова проблема  Право України.  2000.  № 7.  С. 99-100.
133. Мусатова О.В. Роль уповноваженого з прав людини у механізмі гарантій та захисту прав і свобод людини на шляху до демократичної держави  Актуальні проблеми політики.  2004.  Вип. №19.  С. 244-249.
134. Набока В.М. Профілактика торгівлі жінками в Україні: теоретичні засади  Вісник Національного університету внутрішніх справ.  2002.  Вип. 20.  С. 14-17.
135. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року  За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка.  К.: Каннон, А.С.К., 2002. – 1104 с.
136. Наш найцінніший скарб  www.arka.org.ua.
137. Недель-Червинская М.А., Червинский П.П. Большой толковый словарь обществоведческих терминов.  СПб., 1999.  528 с.
138. Немов Р.С. Психология: Учебник для студ. высш. пед. учеб. заведений. В 3 кн.  2-е изд. доп.  М., 1995.  Кн. 1: Общие основы психологии.  576 с.
139. Нестерова Т. Прокуратура и защита трудових прав  Законность.  2004.  № 5.  С. 13-17.
140. Нечаева А.М. Детская беспризорность  опасное социальное явление  Государство и право. 2001.  № 6.  С.57-65.
141. Никифоров Б.С. Обьект преступления по советскому уголовному праву.  М., 1960.  232 с.
142. Нове покоління незалежної України (19912001 роки):Щорічна доповідь Президентові України, Верховні й Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні.  К.: Державний інститут проблем сім’ї та молоді, 2002.  211с.
143. Общая декларация прав человека:  Права человека. Сборник международных документов. М., 1986.  С. 144-148.
144. Ожегов С.И. Словарь русского языка  Под ред. Н.Ю. Шведовой.  23-е изд., испр.  М., 1991.  917 с.
145. Ольховик Л.А. Правовий статус дитини  Актуальні проблеми політики.  2004.  Вип. № 19.  С. 320-328.
146. Ольшевський В.В. Криміналістична характеристика викрадення людини, вчиненого з корисливих мотивів  Право і безпека.  2004.  № 3,4.  С. 90-95.
147. Орлова Ю.Р. Виктимологический аспект безнадзорности несовершеннолетних  Закон и право.  2003.  № 4.  С. 39-41.
148. Основи психології: Підручник  За заг. ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця.  К., 1995.  632 с.
149. Паньчук О.В. Експлуатація дітей, а зокрема сексуальна експлуатація як одна з найжорстокіших форм насильства до дітей  Наше право. – 2004.  № 4.  С. 5-7.
150. Паньчук О.В. Найгірші форми дитячої праці як один з видів їх трудової експлуатації  Вісник Національного університету внутрішніх справ.  2005.  Вип. 30.  С. 336-341.
151. Паньчук О.В. Деякі проблеми визначення понять «експлуатація» та «насильство» щодо дітей, що вчинюються в сім’ї  Наше право.  2005.  № 4.  С. 82-86.
152. Паньчук О.В. Правовий захист інтересів дитини від експлуатації за національним законодавством  Вісник Національного університету внутрішніх справ.  2006.  Вип. 32.  С. 62-67.
153. Паньчук О., Бандурка О. Причини і умови експлуатації дітей  Вісник Академії прокуратури України. 2007.№ 2.С. 37¬-41.
154. Паньчук О.В. Деякі проблеми щодо розробки та реалізації соціально-економічних та нормативно-правових програм по викоріненню експлуатації дітей  Наше право. 2007. №2. С.66-70.
155. Подільчак О.М. Мотиви і мотивація злочинів проти особистої волі людини  Злочини проти особистої волі людини: Збірник матеріалів конференції.  Х., 2002.  С. 203-207.
156. Положить конец пренудительному труду. Глобальный доклад. Междунар. конф. труда 89-я сессия.  Женева: Междунар. бюро труда. 2001.139 с.
157. Предотвращение торговли людьми: Учебно-методическое пособие.  Х.: Издательство НУВД, 2001.  174 с.
158. Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992р.  Відомості Верховної Ради України.  1993.  № 9.  Ст. 62.
159. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за вчинення насильства в сімї або невиконання захисного припису: Закон України від 15 травня 2003р.  Відомості Верховної Ради України.  2003.  № 30.  Ст. 244.
160. Про державну допомогу сім’ям з дітьми: Закон України від 21 листопада 1992 р.  Відомості Верховної Ради України.  1993.  № 5.  Ст. 21.
161. Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям: Закон України від 01 червня 2000р.  Відомості Верховної Ради України.  2000.  № 35.  Ст. 290.
162. Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності: Указ Президента України від 28 січня 2000р. № 113  Офіційний вісник України.  2000.  № 5.  Ст.154.
163. Про затвердження граничних норм піднімання і переміщення важких речей неповнолітніми: Наказ Міністерства охорони здоров’я України № 59 від 22.03.1996 р. К., 1996.  3 с.
164. Про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії управлінь (відділів) у справах сім’ї та молоді, служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді та органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї: Наказ Міністерства України у справах сім’ї, дітей та молоді, Міністерства внутрішніх справ України від 09.03.2004 р. №3235  Офіційний вісник України.  2004.  № 13.  Ст. 936.
165. Про затвердження Комплексної програми протидії торгівлі людьми на 2002-2005 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 червня 2002 р. № 766 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 23. – Ст. 1123.
166. Про затвердження Концепції запобігання та викорінення найгірших форм дитячої праці: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 червня 2003 р. № 364  Офіційний вісник України.  2003.  № 25.  Ст. 1214.
167. Про затвердження Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх: Наказ Міністерства охорони здоров’я України № 46 від 31.03.1994 р.  К., 1994.  31 с.
168. Про затвердження плану заходів щодо реалізації положень Концепції запобігання та викорінення найгірших форм праці дітей: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2003 р. № 648.  К. 2003.  6 с.
169. Про затвердження Положення про Комісію з питань запобігання дитячій бездоглядності та соціальної реабілітації неповнолітніх: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2000 р. № 696 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 17. – Ст. 712.
170. Про затвердження Положення про прийомну сім’ю: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 565  Офіційний вісник України.  2002.  № 18.  Ст. 926.
171. Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 20.10.2003 р. № 1212  Офіційний вісник України.  2003.  № 47.  Ст. 2451.
172. Про затвердження Порядку повернення до України позбавлених батьківського піклування дітей, які є громадянами України: Постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 р. № 569  Офіційний вісник України.  2003.  № 17.  Ст. 763.
173. Про затвердження Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або реальної загрози його вчинення: Наказ Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України від 16. 01. 2004 р. № 5342411  Офіційний вісник України.  2004.  № 4.  Т.2.  Ст. 202.
174. Про комплексну програму профілактики злочинності на 2001-2005 роки: Указ Президента України від 25.12.2000 р. № 1376  Урядовий кур’єр.  2001.  № 17.
175. Про концепцію судово-правової реформи в Україні: Постанова Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р.  Відомості Верховної Ради України.  1992.  № 30.  Ст. 426.
176. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р.  Відомості Верховної Ради УРСР.  1991.  №4.  Ст. 20.
177. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 211 травня 1997 р.  Відомості Верховної Ради України.  1997.  № 24. – Ст. 170.
178. Про Національну програму „Діти Украї