Лінгвокогнітивні та комунікативно-прагматичні параметри професійного дискурсу

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ
На правах рукопису

КОЛЕСНІКОВА Ірина Анатоліївна

УДК 81’42

Лінгвокогнітивні та комунікативно-прагматичні
параметри професійного дискурсу

10.02.15 загальне мовознавство

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора філологічних наук

Науковий консультант
доктор філологічних наук,
професор Нікітіна Ф.О.

КИЇВ 2009

Зміст

Вступ..

4

Розділ 1. Архітектоніка професійного дискурсу.

10

1.1 Еволюція підходів до вивчення і формування поняття «професійний дискурс».

10

1.2 Діалектика змісту та форми у професійному дискурсі.

15

1.3 Критерії визначення професійності дискурсу

35

1.4 Структурний зріз професійного дискурсу.

44

1.4.1 Факультативні ознаки професійного дискурсу («футлярний» та лексич-ний аспекти).

65

1.5 Специфіка використання невербальних засобів у професійному дискурсі

83

Висновки до розділу 1

96

Розділ 2. Специфіка мовної стратегії адресанта у професійному дискурсі.

100

2.1 Специфіка особистості адресанта як номінатора у професійному дискурсі...

100

2.1.2 Екстралінгвістична зумовленість професійної номінації

103

2.1.2.1Народні назви як репрезентанти етнічних, ментальних, культуро-логічних компонентів у професійній номінації.

124

2.2 Характеристика типів адресанта й адресата.

138

2.2.1 Ознаки категорій «адресант» і « адресат» у професійному дискурсі

153

2.2.2 Антиномія суб’єктивного і об’єктивного при виборі одиниці номінації.

157

2.3 Функції мовної особистості як номінатора та класифікатора у професійному дискурсі

164

Висновки до розділу 2

173

Розділ 3. Креативні та шаблонні засоби у професійній номінації..

177

3.1 Проблема норми у професійному дискурсі..

179

3.1.1 Специфіка норми літературної мови та професійної норми

180

3.2 Типологія порушень літературної і професійної норм у професійному дискурсі.

191

3.2.1 Норма і тенденція..

192

3.2.2 Особливості відхилень від універсальної норми у професійному дискурсі

200

3.2.3 Професійна назва і закон асиметричного дуалізму мовного знака.

207

3.3 Деструктивні лінгвістичні чинники у професійному дискурсі.

213

3.4 Креативний аспект професійної номінації.

217

3.4.1 Проблема експресивності у професійній номінації

218

3.4.2 Принципи метафоричної номінації у професійній сфері..

222

3.4.3 Поетичність як ознака художнього і професійного дискурсів

238

3.5 Фразеологічна модель як вияв креативності у професійному дискурсі...

246

3.6 Аксіологічні аспекти вияву оцінності.

258

3.7 Суб’єктивні конотації сленгових лексем у професійному дискурсі

262

3.8 Детермінованість мовних стратегій адресанта сферою його професійної діяльності..

271

3.9 Особливості реалізації лексико-граматичних категорій у професійному дискурсі.

286

Висновки до розділу 3.

312

Висновки..

316

Список використаної літератури

325

Джерела фактичного матеріалу.

358

ВСТУП
Дослідження проблем дискурсу є актуальним напрямком у сучасному мовознавстві (Н.Арутюнова, Р.Барт, А.Блас, М.Бунге, Т.А.ван Дейк, Ю.Караулов, Ю.Лотман, М.Макаров, К.Маккьюїн, Ю.Прохоров, І.Райтнер, О.Селіванова, Ю.Степанов, Й.Стернін, Н.Формановська та ін.). Однак і досі залишається актуальною розробка його типології і структури.
У лінгвістиці розглядались і аналізувалися лише окремі відгалуження дискурсів, пов’язаних з науковою і професійною діяльністю людини, зокрема науковий (Р.Барт, С.Жаботинська, О.Ільченко), художній (Р.Барт, М.Бахтін, В.Бурбело, Ю.Лотман, В.Маринчак, Т.Радбіль, А.Скрипник), наукової фантастики (Н.Вільховченко), оцінний (Н.Миронова), публіцистичний (А.Мартинюк), теленовин (Т.А.ван Дейк), масово-інформаційний (В.Лісовий), політичний (Ю.Караулов, В.Кравченко, М. Макаров, О.Пономаренко), міжнародно-правовий (Н.Кравченко), юридичний (Н.Коваль, А.Семенюк), медичний (С.Вострова), педагогічний (А.Блас), військовий (І.Райтнер), математичний (В.Целіщев), комп’ютерний (О.Галкіна, В.Шевельов) тощо. Проте загальної характеристики професійного дискурсу як системи ще й досі не визначено.
Актуальність теми полягає в тому, що український, російський та англійський професійні дискурси вперше стали об’єктом лінгвістичного дослідження. Вибір теми зумовлений відсутністю концепції інтегральної моделі професійного дискурсу та необхідністю опису його структури, визначення кваліфікаційних ознак і критеріїв професійності/непрофесійності дискурсу для вирішення проблем міжнаціональної професійної комунікації.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Зміст дисертації відповідає профілю наукових досліджень у межах теми, що опрацьовується в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Розвиток і взаємодія мов і літератур в умовах глобалізації» (Код: 06БФ 044-01), затвердженої Міністерством освіти і науки України.
Мета дисертації комплексно дослідити тексти українського, російського та англійського професійних дискурсів, зосередивши увагу на розв’язанні таких завдань:
- сформулювати критерії професійності/непрофесійності дискурсу;
- описати структуру професійного дискурсу, визначити принципи його побудови;
- визначити інваріант професійного дискурсу, його кваліфікаційні ознаки;
- з’ясувати особливості мовної стратегії адресанта як номінатора і класифікатора у професійній сфері, описати чинники, які регламентують вибір одиниці номінації;
- кваліфікувати специфіку категорій «адресант» й «адресат» у професійному дискурсі, схарактеризувати їх типи;
- проаналізувати функції мовної особистості у професійному дискурсі;
- дослідити природу одиниці професійної номінації (порівняно з художнім дискурсом);
- схарактеризувати шаблонні і креативні засоби номінації у професійному дискурсі;
- визначити параметри і складові норми у професійному дискурсі, типологізувати порушення літературної і професійної норм;
- дослідити специфіку функціонування окремих лексико-граматичних категорій у професійному дискурсі.
Об’єкт дослідження становлять тексти українського, російського та англійського професійних дискурсів, які належать до їх різних зон і секторів, а також інші складові дискурсу.
Предметом вивчення є лінгвокогнітивні та комунікативно-прагматичні параметри українського, російського та англійського професійних дискурсів.
Джерелами дослідження слугували спеціальні українські, російські та англійські тексти, отримані методом суцільної вибірки з різних зон і секторів професійного дискурсу, зокрема з монографій, статей, тез, наукових розвідок, підручників, посібників (як динамічної сфери) та з галузевих словників, довідників, енциклопедій (як статичної сфери) за період 60-ті рр. ХХ ст. перше десятиріччя ХХ ст., а також з усної сфери (записи професійних бесід, дискусій, інтерв’ю, зроблені автором і занотовані із ЗМІ). Загальна кількість джерел фактичного матеріалу становить 261 позицію (з них 51 словники і довідники з різних сфер професійної комунікації), а також тексти художніх творів, автори яких є фахівцями з іншої професійної сфери чи були такими (М. Булгаков, А. Чехов, К. Станюкович, Л.Мосендз, Р. Горак, Артур Конан Дойль, У. Теккерей, Ч. Диккенс та ін.).
Методи дослідження. Мета дисертації та специфіка досліджуваного предмета зумовили потребу комплексного використання таких методів: описового (при характеристиці зібраного фактичного матеріалу), класифікаційного та методу моделювання (при аналізі професійного дискурсу як системи, вивчення його структури і типології порушень літературної та професійної норм), зіставного (при вивченні засобів професійної номінації), компаративного та методу компонентного аналізу (при встановленні інтегральних і диференційних параметрів українських, російських та англійських професійних назв), а також елементів квантитативного методу (при дослідженні специфіки функціонування окремих лексико-граматичних категорій у професійній сфері), елементів стильової диференціації (при вивченні професійних сленгових лексем), прийомів аналізу словникових дефініцій професійних назв і загальновживаних слів.
Дослідження проведено в плані синхронії, елементи діахронії залучалися при аналізі генезису окремих професійних назв і народних відповідників до номенклатурних одиниць.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в лінгвістиці вперше зроблений комплексний аналіз професійного дискурсу як мультидисциплінарної динамічної системи; уперше виявлені критерії встановлення його професійності/непрофесійності; уперше визначений його інваріант та кваліфікаційні ознаки; кваліфіковано професійну норму та її складові; встановлено типологію порушень літературної і професійної норм; уперше диференційовано креативні і шаблонні засоби професійної номінації та виділено основні її тенденції; визначено специфіку функціонування окремих лексико-граматичних категорій (дієслово, дієприкметник, прикметник, прислівник, числівник) у професійному дискурсі, встановлено детермінованість цієї специфіки законами конкретної мови та умовами професійної комунікації; з’ясовано функції особистості та типи адресантів і адресатів у професійному дискурсі.
За робочий у дослідженні вжито термін «професійна назва» як гіперонім до гіпонімів «термін», «професіоналізм», «професійний жаргон».
У дисертації постулюється ідея про можливість існування інваріанта професійного дискурсу, на що вказують такі феномени, як багатовимірність, багатокомпонентність, багаторівневість, мультидисциплінарність та ін.
Професійний дискурс навряд чи можна ототожнювати з підмовами, як це стверджують представники функціональної прагматики (К. Еліх, Й. Ребайн), встановлюючи чіткі межі для конкретного дискурсу, зводячи його до набору певних мовних, ситуативних, інтенційних та інших штампів, що звужує креативні можливості мовця. Інтегральною складовою понять «професійний дискурс» і «підмова» є термін (терміносистема), що фактично становлять основу будь-якої підмови. У професійному дискурсі галузеву термінологію кваліфікують як елітну складову, за відсутність якої він утрачає статус професійності. До того ж, якщо головною ознакою підмови є клішованість, то для професійного дискурсу, навпаки, такими детермінантами стають неклішованість, креативність, що розкриваються через мовну особистість. Поняття «професійний дискурс» за рангом є вищим порівняно з підмовою як на інформаційному, так і мовному рівнях. У зв’язку з тим, що в дослідженні робиться спроба з’ясувати, чи існує інваріант професійного дискурсу, досліджуються різні його відгалуження, зокрема економічний, юридичний, історичний, технічний, математичний, комп’ютерний, медичний, біологічний, лінгвістичний, музичний, мистецтвознавчий тощо.
Антропоцентром професійного дискурсу є мовна особистість. Когнітивний підхід у його дослідженні дозволяє інтерпретувати мовну особистість як його координатора на противагу постструктуралістській парадигмі дискурсу (М. Фуко, Р.Барт, П. Серіо), у якій декларується децентрованість, імперсональність суб’єкта, панування мови над людиною, її пасивний статус. Креативний аспект професійної номінації створює умови для самореалізації мовної особистості, гармонізації її діяльності. П. Серіо підкреслює, що двобічність мовної особистості є кваліфі-каційною ознакою дискурсу, оскільки «тексти, утворені в інституційних рамках, накладають сильні обмеження на акти висловлювання»[1]. Але в професійному дискурсі ця особливість детермінована спільним для адресанта й адресата інформаційним простором (облігаторна умова) та спільним або відмінним мовним простором (залежно від робочої мови спілкування). Невербальний простір для учасників професійної комунікації є ідентичним.
У дисертації задекларовано і доведено свободу мовця у виборі одиниць професійної номінації. Мовна особистість виступає як продуцент інформації, номінатор, креатор, термінограф у її презентації за допомогою вербальних і невербальних засобів. Професійний дискурс як система формується в результаті колективної діяльності фахівців, яка, однак, складається з фрагментів діяльності окремих індивідів. З одного боку, віртуальний колективний адресант (колектив науковців, виробників, ремісників) створює єдиний чи спільний для всіх учасників комунікації інформаційний простір, а з другого індивід-фахівець коригує чи до-повнює його через окрему професійну назву як репрезентант спеціального поняття. Стратегія мовця у професійному дискурсі полягає у досягненні гармонії інфор-маційної та мовної складових тексту для уникнення деформацій повідомлення.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження пов’язується з розши-ренням основних положень дискурсивної лінгвістики, когнітивно-комунікативної теорії термінологічної номінації. Комплексний аналіз українського, російського та англійського професійних дискурсів сприяє уточненню їх характеристик, поглиблює теоретичні концепції, пов’язані з мовною стратегією адресанта у цьому дискурсі, функціями мовної особистості у професійній сфері, доповнює типологізацію відгалужень галузевих дискурсів, їх лінгвокогнітивні та комунікативно-прагматичні параметри, що може стати основою для подальшого дослідження професійного дискурсу.
Практичне значення дисертації визначається можливістю застосування її основних положень і висновків у курсах із загального мовознавства, порівняльної типології української, російської та англійської мов, теорії номінації, у спецкурсах із зіставного мовознавства, культури наукової мови, термінознавства, термінографії, у роботі з уніфікації та стандартизації галузевої термінології, у практиці укладання галузевих словників і довідників, посібників і підручників з мови за професійним спрямуванням.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження обговорювалися та висвітлювалися на засіданнях кафедри загального мовознавства та класичної філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка та висвітлювались у доповідях на сімнадцяти міжнародних конференціях, зокрема: щорічних конференціях імені проф. Сергія Бураго «Мова і культура» Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інституту мовознавства імені О. Потебні НАН України (Київ, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008); конференції з проблем функціональної лінгвістики (Ялта, 2000, 2001, 2001, 2003); конференції «Сучасні проблеми термінології та термінографії» (Київ, 2000); конференції «Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність» (Київ, 2005); конференції «Пам’яті доктора філологічних наук, професора С.В. Семчинського» (Київ, 2006); конференції пам’яті професора А.О. Білецького «Актуальні питання сучасної філології» (Київ, 1998); конференції «Семантика мови і тексту» (Івано-Франківськ, 1996); чотирьох Всеукраїнських наукових конференціях: «Провідні лінгвістичні концепції кінця ХХ століття» (Львів, 1996); конференції «Українська термінологія і сучасність» (Київ, 2001, 2005, 2007).
Публікації. Основні положення й результати дисертаційного дослідження відображено в 37 публікаціях: 1 одноосібній монографії та 36 статтях, серед яких 27 надруковано у виданнях, затверджених ВАК України як фахові.

Примітка.
Серио П. Как читают тексты во Франции / П. Серио; пер. с франц. и порт.; [отв. ред. П. Се-рио] //Квадратура смысла: Французская школа анализа дискурса. М.: Прогресс, 1999. С.27.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Професійний дискурс неможливо звести до єдиної універсальної моделі, як це можна зробити з терміносистемами чи підмовами, оскільки він не вичерпується, з одного боку, формальним вживанням спеціальних мовних одиниць, а з другого професійно спрямованим змістом. Його інваріант можна уявити як віртуальний конструкт, що лежить на перетині різних професійних сфер. Кваліфікаційними ознаками професійного дискурсу є такі: професійна спрямованість (відповідність текстів і повідомлень вимогам учасників спеціальної комунікації), антропоцентризм, креативність (реалізація творчих можливостей мовної особистості), верифікативність (істинність спеціальної інформації), мульти-дисциплінарність (інкорпорування різних сфер і варіантів професійної діяльності людини), непропорційність розвитку окремих зон і секторів професійного дискурсу, бінарність категорій «адресант» і «адресат», діалогічність (текст як фрагмент професійної дискусії), селективність (виокремлення конкретного адресата для даної інформації), замкненість (рівень професійної компетенції мовця як ключ для доступу до інформації), нециклічність (максимальна вичерпність у викладі інформації), дидактизм, динамізм, мовна нормативність, стилістична розшарованість.
2. Критеріями визначення професійності/непрофесійності дискурсу є такі: критерій усвідомлення змісту повідомлення, критерій логічного зв’язку між елементами професійного тексту, критерій адресності інформації. Аналіз архітектоніки професійного дискурсу дозволяє виділити такі принципи його конструювання: 1) інформативність, інформаційний коефіцієнт; 2) компетентність учасників комунікації; 3) логічність; 4) верифікативність, непарадоксальність вихідних та кінцевих постулатів; 5) професійна нормативність; 6) доказовість, аргументованість; 7) достовірність; 8) діалогічність (дискусійність).
3. Професійний дискурс не є гомогенним однорівневим конгломератом комунікативних подій, ситуацій. Це динамічна система, що є, з одного боку, відкритою, тобто такою, що ще не сформована остаточно, а з другого - замкненою, оскільки вхід до неї детермінований рівнем професійної компетентності мовця. Професійний дискурс упорядкований не тільки горизонтально (галузеві термосистеми), але й вертикально (зони, сектори). Він є складною системою ієрархії спеціальних знань, що відповідають трьом його зонам: власне професійна (науковий, спеціалізований, технологічний сектори); перехідна (навчальний, професійно-побутовий, науково-популярний сектори); псевдопрофесійна (художні, рекламні, псевдонаукові тексти). Цей поділ не є абсолютним, оскільки реальний процес комунікації свідчить про перетин, дифузію вербальних та невербальних засобів номінації, які, однак, не можна ототожнювати із суцільною ротацією чи рухом мовних одиниць у вертикальному плані. "Крапельна дифузія" є ознакою ідіолекту окремого мовця чи існування передтерміна.
4. Негомогенність професійного дискурсу виявляється і в акумуляції його інтегральних та диференційних ознак. Інтегральні параметри детермінують той чи інший сегмент фахового інформаційного простору як професійний, що дозволяє вважати його складовою професійної картини світу. Відмінні параметри демонструють специфічність конкретного фахового спілкування, формують професійний етикет, порушення якого ідентифікує мовця як такого, що не належить до даної професійної спільноти.
5. Антропоцентром професійного дискурсу виступає мовна особистість (інформаційний та мовний рівні). Статус мовця у ньому є активним на всіх етапах професійної номінації. Враховуючи цей мовнокреативний феномен, можна констатувати, що процес професійної номінації може бути контрольованим. Функція мовця як когнітивно-прагматична категорія характеризується такими ознаками: поліаспектність, дифузна сутність, дуалізм (вивчення поняття у статиці та динаміці), різновекторність, локальність (у конкретній частині дискурсу). Основні функції адресанта: номінатор, класифікатор, кодифікатор, термінограф, популяризатор, продуцент інформації, укладач тексту, креатор; основні функції адресата: користувач інформації, коректор, генератор нової інформації на базі отриманої. Функція мовної особистості як координатора професійного дискурсу полягає у дотриманні відповідності спеціальної інформації (поняттєвої, змістової) засобам номінації (на рівні професійної назви) та умовам комунікації (на рівні повідомлень та текстів), тому що мовець фактично координує діяльність двох узагальнених мовних особистостей (фахівця та лінгвіста), за умови пріоритету фахівця, оскільки домінантою професійної комунікації є зміст.
6. Стратегія мовця у професійному дискурсі полягає у досягненні гармонії інформаційних та мовних складових тексту для уникнення деформації повідомлення. Кваліфікаційні ознаки категорії адресант у професійному дискурсі: бінарність, амбівалентність, дискреційний характер вибору мовного знака, конвенційність (у виборі одиниці номінації), релевантність (здатність дифе-ренціювати мовні одиниці за зонами професійного дискурсу). Категорія адресантності реалізується через трансформацію професійної інформації в текстах різних жанрів і суб’єктивний підхід автора до вибору одиниці номінації.
7. Інтегруючим елементом різних відгалужень професійного дискурсу виступає професійна норма. Професійна норма не може бути варіантом літературної норми національної мови, оскільки в ній не завжди існує інваріант (на рівні назви), до якої вона буде варіантом, і не є абсолютно ізольованою від норм національної мови. На відміну від національної мови, в якій зміна норми відбувається у межах однієї лексеми (на рівні фонеми, морфеми, лексеми), у професійній сфері реорганізаційні процеси здійснюються виключно на рівні лексеми чи словосполучення. Якщо літературна норма має суспільний характер, то у професійному дискурсі превалює індивідуальний компонент; на її формування не впливають соціальний фактор, показник частотності вживання, територіальний чинник, хоча за своєю природою професійна норма є більш консервативною. Складовими поняття професійна норма виступають гармонізація форми і поняття, тобто семантичного та структурного компонентів, інтегрованих у професійній назві; неможливість ревізії змісту без зміни мовного знака, небажаність семантичної невизначеності чи полівекторності професійної назви, її відповідність універсальним літературним нормам.
8. Неоднорідність професійного дискурсу на семантичному рівні віддзеркалюється в певних тенденціях у виборі мови чи мов, якими презентована фахова інформація. Ці тенденції не мають характеру тотальних, зокрема заміна однієї професійної міжнародної мови іншою в конкретній сфері (експансія англійської мови у новітніх відгалуженнях медичної сфери при традиційному оформленні класичних термінів латинською мовою; активний "прорив" англійської мови в економічній сфері, її спеціалізація як міжнародної), а також в інтервенції позажанрових та іншостильових елементів у професійну сферу (ліричні відступи, асоціативні фрагменти, емоційні застереження, афористичність та ін.), що свідчить про зниження рангу наукової професійної продукції. Іншостильові елементи є ознакою виходу тексту за межі професійного інформаційного поля, переходу до абстрактного беззмістовного теоретизування чи аксіологічної сфери. У діахронії такі відхилення носять оказіональний характер (60-90-ті рр. XX ст.).
9. Креативність у професійній назві виявляється через ексклюзивність типів і моделей словотворення, відсутніх поза межами професійної комунікації, а також реалізується через диктат мовця у виборі засобів номінації, зокрема із "зарозумних" художніх творів, насичення лексем конотаціями різних типів. Більшість способів номінації тяжіє до стандартних з елементами модифікації. У сформованих системах понять утворюються генетично подібні одиниці, які б "не випадали" з її структурної та семантичної парадигм.
10. У професійній номінації віддзеркалюються всі людські "слабкості": у технічних науках - "олюднення" деталей та механізмів; у промислах, ремеслах переважають вузькокорпоративні назви; у медичній сфері семантичні деривати від побутових назв з яскравим аксіологічним компонентом, зокрема деонтологічними конотаціями. Якщо можна попередити хворобу, певною мірою спричинену самою людиною (наркоманія), вживаються назви з негативними конотаціями (жах, страх, попередження і т. ін.). Спостерігаємо зміну вектора семантичної насиченості професійних одиниць порівняно із загальновживаними словами: найяскравіші загальновживані лексеми семантично нейтралізуються у професійному дискурсі (наприклад, колоративи). У спеціальних українських, російських та англійських текстах є багато спільного, оскільки вони належать до одного мовного та культурного ареалів. Крім того, фахівців об'єднують давні наукові та професійні зв'язки, вплив європейських наукових шкіл, потенціал європейського інтелекту.
11. У професійній номінації не існує типових для національної мови обмежень щодо активної/пасивної лексики. Неодноразовий перерозподіл між центром та периферією є характерним для соціально залежних галузей знань та діяльності (історія, філософія, політологія, економіка). У базових науках цей процес є оказіональним. Найбільша кількість неологізмів утворюється у новітніх та прикладних дисциплінах. Архаїзми професійної сфери не переходять на периферію, а стають предметом дослідження іншого сектора (наприклад, історія конкретної науки) .У технічній сфері переважають історизми, архаїзмів у ній практично немає. Деархаїзація може охопити окремі терміносистеми у цілому (сучасна економічна сфера на пострадянському просторі). Серед інших ознак виділимо відсутність гендерної традиції, перевагу засобів нерідної мови. Активний/пасивний статус професійних назв детермінується рангом професійної діяльності: якщо вона не втратила соціальної актуальності, зберігаються і її мовні зразки.
12. Спеціалізація конотацій сленгових лексем різних мов детермінується ментальним чинником. Так, англійські сленгові лексеми (військова, морська, авіаційна сфери) характеризуються позитивними конотаціями широкого діапазону (гумористичне, веселе, іронічне, жартівливе). Чим вищий індекс небезпеки професійної діяльності, тим позитивнішими є конотації цих лексем. В українських та російських спеціальних текстах, навпаки, у таких лексемах домінують негативні конотації (зневажливе, презирливе, роздратоване). Такі одиниці є активною складовою лексики передвиборчої агітації (українські, російські, англійські спеціальні тексти) з аналогічними конотаціями. У бізнес-сленгу функціонують національні евфемізми до нормативної лексеми "гроші". Окремі технології і ремесла майже позбавлені таких одиниць (в'язальний жаргон).
13. Розходження в професійних назвах різних мов в ономастологічному аспекті спричинені також невідповідністю в логіко-поняттєвій системі конкретної науки, різновекторністю розвитку номінаційних процесів у цих мовах, нееквівалентністю перекладу (ментальна домінанта перекладача), невідповідністю семантичного обсягу запозичених одиниць, номінаційними традиціями. В окремих сферах розходження з мовою-донором є мінімальними (зокрема у педагогічній, де спостерігаємо уніфікацію європейських стандартів за Болонською системою). Семантична тотожність загальнолюдських понять і категорій не гарантує тотожності змістів цих лексем у різних мовах (наприклад, назви кольорів). Подібні назви поділяємо на універсальні (сакральні для більшості народів); національні, або фольклорні (для окремої культури); індивідуально-національні (зафіксовані у тлумачних словниках); індивідуально-авторські (суб'єктивні уявлення окремої людини). Вони не втрачають національно-культурної специфіки при термінологізації, набуваючи диференційних ознак у різних професійних сферах.
Так, на основі прямого значення прикметників-колоративів утворюються професійні назви природничих наук (зовнішня ознака - важливий дискурсотворчий засіб); на основі переносного гуманітарних наук (на перший план виходять асоціації); на основі спеціальних ознак, що не фіксуються загальними національними тлумачними словниками, - у точних науках (базовою є оптична класифікація кольорів).
14. Професійна комунікація як міжособистісний процес відбиває нашарування людської цивілізації та культури, вмонтовані в систему національної мови і реалізовані на двох відповідних рівнях. Проте чіткого розмежування цих типів текстів не існує, оскільки спостерігаємо перетин цивілізаційних і культурних елементів, зокрема: а) традиція дублювання інтернаціональних професійних назв; б) ініціальні терміни у класичних науках, похідні від прізвищ дослідників (фізика, математика, медицина тощо), від назв художніх творів та їх героїв (театральна та літературознавча сфери), похідні від латинізованих топонімів, гідронімів (мінералогія); в) відхилення від традиційних міжнародних професійних мов, прийнятих у певних сферах. Так, у музичній сфері при пріоритеті італійської мови назви народних інструментів оформлюють засобами національних мов; у спортивній сфері при пріоритеті англійської мови давні види боротьби номінують засобами національних мов і т. ін. На сучасному етапі фіксуємо тенденцію "цивілізування" мови економічної сфери, міжнародним стандартом якої стають англійські лінгвістичні одиниці. Посилюється тенденція узуального використання альтернативних мовних одиниць у певних професійних сферах та їх функціональна градація (біологічна, медична, фармакологічна сфери).
15. Терміни-інтернаціоналізми не є лексичним інваріантом у професійній сфері, інтегральним для більшості мов. У ній активно функціонують національні еквіваленти та народні відповідники (українські, англійські, російські тексти). Механічне перенесення інтернаціоналізмів без урахування ментальних, соціальних, державних, культурних та інших чинників розбалансовує терміносистему мови- реципієнта, оскільки не враховується різний ступінь семантичної тотожності термінів однієї сфери у різних мовах. На початку XXI ст. фіксуються такі тенденції у професійній номінації: а) активізація іншомовних професійних назв як результат процесу "підтягування" дослідницького та термінологічного апаратів (мови колишніх республік СРСР) до європейського стандарту; б) деархаїзація найбільш інформативно виразних національних професійних назв як феномен історичної пам'яті. Це характеризує найбільш глобалізовані сфери професійної діяльності, в яких національний фактор є периферійним. Такі одиниці рідко переходять до пасивного фонду. Вони виступають дієвим чинником протесту проти мовної глобалізації різних культур саме в тих відгалуженнях професійної сфери, де така економічна чи соціальна глобалізація вже відбулася.
16. Невербальний канал є важливим для передавання професійної інформації. Серед невербальних засобів комунікації у цій сфері на перший план виходять соматизми, зокрема жести (писемна та усна форми). Специфіка жестів у професійному дискурсі: а) жест завжди вживається свідомо і розрахований на конкретного адресата; б) неможливість інформаційного розбалансування жестів за рахунок культурного факту; в) жест дешифратор спеціального поняття, елемент професійної сфери, що обов'язково має відповідну дефініцію. За семантичним навантаженням виділяємо універсальні (наприклад, класичний балет) та семантично обмежені жести (наприклад, пози і жести в народних танцях). Жест може виступати репрезентантом конкретної сфери професійної діяльності (біржові торги), замінником словесного тексту (балетний спектакль). Відзначаємо спеціалізацію невербальних засобів у межах однієї професійної сфери, їх омонімію (сурдопереклад), стилістичну диференціацію у діахронії. Національні соматизми є більш консервативними, стандартними порівняно зі знаками спеціальної комунікації, що не мають довільного характеру як елементи системи понять конкретної професійної сфери. За можливостями покриття інформаційного простору виділяємо ідеальні невербальні професійні знаки (ноти, хімічні символи, формули), специфічні (татуювання) та проміжний варіант (малюнок). Якщо в національній мові існує один інформаційний канал для писемної форми (текст) і два - для усної (текст та невербальні засоби), то в професійному дискурсі діють два інформаційні канали для обох форм комунікації. В окремих професійних сферах відбувається специфічна вербалізація відомих знаків з інших галузей знань (геометричні фігури у в'язанні на спицях).
17. У професійному дискурсі фіксуємо спеціалізацію окремих лексико-граматичних категорій, що регламентується як законами конкретної мови (діапазоном морфологічних засобів та їх комбінаторними можливостями), так і умовами професійної комунікації. Можна виділити такі тенденції: а) активізація дієслова як професійної домінанти на противагу тенденції 80-90-х рр. XX ст., коли ця морфологічна категорія вважалася периферійною (українська, російська, англійська мови); б) значні розбіжності у функціонування окремих частин мови у близькоспоріднених мовах, наприклад, дієслова із суфіксами ірова- (-ирова-) та їх варіанти (традиційно активна лексема у національній російській мові та її професійній сфері, периферійна - в українській мові, що набуває ознак активності у професійному дискурсі у зв'язку з посиленням потоку іншомовних запозичень на початку XXI ст.); в) активізація певних номінаційних схем в окремих галузях знань (наприклад, словосполучення з незмінним компонентом у математиці) - українська, російська мови; г) стильове маркування дієслів - акцентуаційних дублетів (російська мова); ґ) активізація композитів у фаховій комунікації більшості мов (нормативні та оказіональні), спеціалізація препозитивного компонента; д) спеціалізація прикметника як компонента професійної назви, можливість вираження окремих ознак динамічності (українська, російська мови); є) семантична переорієнтація числівника як засобу професійної номінації: 1) кодовий знак в окремих професійних сегментах (іридологія); 2) елемент стандартної моделі маркування (техніка, радіотехніка); 3) визнання цифрових символів як оригінальних елементів письмової професійної культури; 4) спеціалізація функцій і семантичного навантаження в окремих галузях знань; є) прислівник як детермінант з оцінним компонентом; його обмеженість як одиниці професійної номінації (переважає в музичній сфері); ж) функціональна диференціація дієприкметника у близькоспоріднених мовах (активна одиниця в російській мові; в українській репрезентує периферійну частину літературної мови, у професійному дискурсі набуває ознак динамічності (якісно-процесуальна та якісно-результативна ознаки), розширюючи у такий спосіб його інформаційний простір).
Такими є основні характеристики сучасного професійного дискурсу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Авербух К.Я. Несубстантивные термины в языках для специальных целей / К.Я. Авербух, М.М.Уздина // Терминологические чтения «Проблемы языков для специальных целей, научной и профессиональной коммуникации». - Ч.І. - К., 1990. - С. 3-4.
2. Ажеж Клод. Человек говорящий = L’homme de paroles: вклад лингвистики в гуманитарные науки / Клод Ажеж; пер. с франц. Б.П. Наумова; [2-ое изд., стереот.]. М.: Едиториал УРСС, 2008. 301 С.
3. Акуленко В.В. Иерархия и особенности функционирования языков для специальных целей /В.В. Акуленко // Терминологические чтения «Проблемы язы-ков для специальных целей, научной и профессиональной коммуникации». - Ч. I. - К., 1991. - С. 3.
4. Алексеева A.M. Лингвистический механизм терминообразования / A.M.Алексеева // Терминологические чтения «Проблемы языков для специальных целей, научной и профессиональной коммуникации». - Ч. I. - К., 1991. - С. 5-6.
5. Алексєєва A.M. Особливості укладання тримовного орнітологічного слов-ника / A.M. Алексєєва // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. - Вип. IV. К.: КНЕУ, 2001.- С. 299-301.
6. Алексеева Л.М. Метафоры иммунологии и медицины: сравнительная характеристика / Л.М.Алексеева, С.Л.Мишланова // Сучасні проблеми термінології та термінографії. - К., 2000. - С. 56.
7. Антонова М.В. Язык для специальных целей как одна из форм целенаправленной языковой деятельности/ М.В.Антонова // Терминологические чтения «Проблемы языков для специальных целей, научной и профессиональной коммуникации». - Ч. I. -К., 1991.- С. 7-9.
8. Анюшкин Г.К. Основосложение и средства его реализации в немецкой радиотехнической терминологии / Анюшкин Г.К.,Л.И. Самаричева // Терминологи-ческие чтения «Проблемы языков для специальных целей, научной и профессиональной коммуникации». - Ч.І. - К., 1990. - С. 15-16.
9. Араева Л.А. Полисемия и синонимия производного слова как отражение динамики языкового знака / Л.А.Араева, П.А.Катышев // С любовью к языку: Сб. науч. тр. -М. Воронеж: ИЯ РАН, Воронежский гос. ун-т, 2002. - С. 227-236.
10. Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс/ Н.Д.Арутюнова // Теория мета-форы; [ред. Н.Д.Арутюнова]. - М.: Прогресс, 1990. - С. 5-32.
11. Арутюнова Н.Д. Функциональная семантика: оценка, экспрессивность, модальность / Нина Давидовна Арутюнова. - М., 1996. - 168 С.
12. Арутюнова Н.Д. Функциональные типы языковой метафоры/ Н.Д.Арутюнова // Известия АН СССР. Сер. лит. и яз., 1978. - Т. 37. - № 4. - С. 333 - 343.
13. Арутюнова Н.Д. Человеческий фактор в языке: Коммуникация, модальность, дейксис / Нина Давидовна Арутюнова - М.: Наука, 1992. - 331 С.
14. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека / Нина Давидовна Арутюнова - М.: Языки русской культуры. - М., 1999. 896 С.
15. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Шарль Балли. - М.: Изд-во иностр. лит., 1955. - 416 С.
16. Балли Ш. Французская стилистика / Шарль Балли; пер. с франц. К.А.Доли-нина, Е.Г.Эткинда. -М.: Изд-во иностр. лит., 1961. - 394 С.
17. Баранов А.Н. Постулаты когнитивной лингвистики / А.Н. Баранов, Д.О.До-бровольский // Известия АН. Сер. лит. и яз., 1997. Вып.1. Т.56. С. 11 21.
18. Барт Р. Избранные работы. Семиотика: Поэтика / Ролан Барт; пер. с франц. Г.Н.Косикова. - М.: Прогресс, 1989. - 616 С.
19. Бартков Б.И. Системные свойства языка (научный стиль и норма) / Б.И.Бартков // Системный анализ научного текста. - Владивосток: ДВНЦ АН СССР, 1984 б. - С. 3-26.
20. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества / Михаил Михайлович Бах-тин. - М.: Искусство, 1986.-445 С.
21. Бацевич Ф.С. Нариси з комунікативної лінгвістики / Флорій Сергійович Бацевич. Львів: ВЦ Львівського нац. ун-ту, 2003. 247 С.
22. Бацевич Ф.С. Філософія мови. Історія лінгвофілософських учень / Флорій Сергійович Бацевич. К.: ВЦ «Академія», 2008. 240 С.
23. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации / Алла Дмитриевна Белова. К.: Логос, 2003. 304 С.
24. Беляев Р.С. Что такое система терминоэлементов и каковы ее характеристики / Р.С. Беляев // Терминологические чтения «Проблемы языков для специальных целей, научной и профессиональной коммуникации». - Ч. I. - К., 1990. - С. 19-21.
25. Бенвенист Э. Общая лингвистика / Эмиль Бенвенист.; пер. с франц. - М.: Едиториал УРСС, 2002. - 447 С.
26. Білоус Т. Індивідуальний стиль письменника: Стаття 7 / Т. Білоус // Укра-їнська мова та література, 2002. - № 44. С. 3-7.
27. Блумфильд Л. Язык / Леонард Блумфильд; пер. с англ. Е.С.Кубряковой и В.П.Мурат. - М.: Прогресс, 1968.- 292 С.
28. Богин Г.И. Модель языковой личности в её отношении к разновидностям текстов: автореф.дис. на здобуття наук. ступеня докт. филол. наук.: спец. 10.02.15 «Общее языкознание» / Г.И. Богин. - Ленинград, 1984. - 44 С.
29. Бойко Н.В. Конвенциональность и дискурс: парадоксы отношений / Н.В.Бойко // Вісник Харківського нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна, 2004. - №631. Сер.: Філологія. - Вип. 41. С. 201-203.
30. Брагина А.А. Лексика языка и культура страны: Изучение лексики в лингвистическом аспекте / Алла Алексеевна Брагина; [2-ое изд., перераб. и доп.]. - М.: Рус. яз., 1981. - 176 С.
31. Брунер Дж. Психология познания. За пределами непосредственной информации / Джером С. Брунер; пер. с англ. К.И. Бабицкого. - М.: Прогресс, 1977.-412 С.
32. Будагов Р.А. Типы соответствий между значениями слов в родственных языках / Рубен Александрович Будагов//Р.А.Будагов. Язык, история и совре-менность. - М., 1971. - С. 109-127.
33. Булаховский Л.А. Загальне мовознавство: Вибрані праці; [в 5-ти томах] / Леонід Арсенійович Булаховський. - К., 1975. - Т. І. - 495 C.
34. Бунге М. Сучасний дискурс / Маріо Бунге. - К., 2005. - 697 C.
35. Бурбело В.Б. Художній дискурс в історії французької мови та культури IX-XVIII ст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. філол. наук: спец. 10.02.05 «Романські мови» / В.Б. Бурбело. - К., 1999. - 36 С.
36. Буянова Л.Ю. О концепте как феномене ментальности и средстве концептуализации мира / Буянова Л.Ю., ЕрошенкоА.Р. // Проблемы концептуали-зации действительности и моделирования языковой картины мира. - Архангельск, 2002. - С. 29-30.
37. Буянова Л.Ю. Термин как единица логоса / Людмила Юрьевна Буянова. - Краснодар, 2002. - 185 С.
38. Бялик В.Д. Смысловая емкость термина / В.Д. Бялик // Терминологические чтения «Проблемы языков для специальных целей, научной и профессиональной коммуникации». - Ч. I. - К., 1991.- С. 18-19.
39. Вакуленко М. Транслітераційний стандарт як доповнення до українського правопису / М. Вакуленко // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. - К.: КНЕУ, 1997.- С. 237-238.
40. Вежбицкая А. Понимание культур через посредство ключевых слов / Анна Вежбицкая; пер. с англ. А.Д.Шмелёва. - М.: Языки славянской культуры, 2001. 288 С.
41. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков / Анна Вежбицкая; пер. с англ. А.Д.Шмелёва. - М.: Языки русской культуры, 1999. - 780 С.
42. Верещагин Е.М. К психолингвистической теории слова. Тексты лекций / Евгений Михайлович Верещагин. М., 1979.-72 С.
43. Верещагин Е.М. Язык и культура. Лингвострановедение в преподавании русского языка как иностранного/ Е.М. Верещагин, В.Г. Костомаров; [4-ое изд., перераб. и доп.] - М.: Изд. Московского ун-та, 1990. - 246 С.
44. Вихованець І.P. Таїна слова / Іван Романович Вихованець. - К.: Рад. школа, 1990. - 283 С.
45. Вихованець І.P. Теоретична морфологія української мови / І.P. Вихо-ванець, К.Г. Городенська. К.: „Пульсари", 2004. - 400 С.
46. Вихованець І.P. Частини мови в семантико-граматичному аспекті / Іван Романович Вихованець. - К.: Наук. думка, 1988. - 256 С.
47. Виноградов В.В. Русский язык. Грамматическое учение о слове / Виктор Владимирович Виноградов; [3-е изд., испр.] - М.: Высшая шк., 1986. - 640 С.
48. Винокур Г.О. Маяковский - новатор языка / Григорий Осипович Винокур. - М.: Сов. писатель, 1943. - 136 С.
49. Винокур Г.О. О некоторых явлениях словообразования в русской технической терминологии / Г.О. Винокур // Труды Московского ин-та истории, фи-лософии и литературы: Филологический ф-т. - Т. V. - М., 1935.-С. 3-8.
50. Винокур Т.Г. Говорящий и слушающий. Варианты речевого поведения / Татьяна Григорьевна Винокур. - М.: Наука, 1993.-172 С.
51. Віленська Г.О. Структура італійського контракту та аналіз типових ситуацій / Г.О. Віленська // Мова і культура. - Вип. 7. - Т. VIII: Теорія і практика перекладу. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. С. 76-78.
52. Вільховченко Н.П. Дискурсні ознаки жанру наукової фантастики/ Н.П.Вільховченко // Науковий вісник Ізмаїльського держ. гуманітарного ун-ту. - Вип. 19. - Ізмаїл: Вид-во Ізмаїльського ДГУ, 2005. С. 129-132.
53. Власенко С.В. Терминологическая эквивалентность и перевод в области международного дизайна знаковых систем/С.В. Власенко//Терминологические чтения «Проблемы языков для специальных целей, научной и профессиональной коммуникации». - Ч. I. К., 1991.- С. 25-26.
54. Володина М.Н. Информационная природа термина / М.Н. Володина // Фи-лологические науки, 1996.-№ 1. - С. 90-94.
55. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки / Елена Моисеевна Вольф. [2-ое стереот. изд.]. - М.: КомКнига, 2006. - 261 С.
56. Воробьёва О.П. Текстовые категории и фактор адресата / Ольга Петровна Воробьёва. - К.: Вища шк., 1993. - 200 С.
57. Ворожбитова А.А. Теория текста. Антропоцентричное направление / Александра Анатольевна Ворожбитова; [2-ое изд., испр. и доп.]. М.: Высшая шк., 2005. 365 С.
58. Вострова С.В. Лінгвокогнітивні та комунікативно-прагматичні особливості сучасного англомовного медичного дискурсу (на матеріалі медичних текстів з проблематики ВІЛ/СНІДу): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 «Германські мови»/С.В. Вострова. - К., 2003. - 20 С.
59. Вюстер Э. Международная стандартизация языка в технике/Эвген Вюстер; пер. с нем. О.И.Богомоловой. М.: Стандартизация, 1935. - 302 С.
60. Гак В.Г. Языковые преобразования / Владимир Григорьевич Гак. М.: Языки русской культуры, 1998. -768 С.
61. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования / Илья Романович Гальперин. - М., 1981. -139 С.
62. Ганіткевич М. Досягнення в опрацюванні української науково-технічної термінології / М. Ганіткевич, А. Залізний // Науково-технічне слово. Бюлетень ви-робничо-термінологічної комісії Львівського політехнічного інституту. - Львів, 1993. - № 1(2). - С. 41-56.
63.