МЕХАНІЗМИ РЕФОРМУВАННЯ РАЙОННОГО АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ В УМОВАХ ПЕРЕХІДНОЇ ЕКОНОМІКИ

brief description

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

САВКОВ Анатолій Петрович

УДК 338.432:351.823

МЕХАНІЗМИ РЕФОРМУВАННЯ РАЙОННОГО АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ В УМОВАХ ПЕРЕХІДНОЇ ЕКОНОМІКИ

25.00.02 механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
ТОПЧІЄВ Олександр Григорович,
доктор географічних наук

Київ - 2003

Зміст

Стор.

ВСТУП

..

5

Розділ 1.

Становлення державної аграрної політики в Україні

13

1.1.

Цілі i завдання сучасної аграрної політики в Україні.

13

1.2.

Формування нової законодавчої та нормативно-правової бази аграрного сектора національної економіки

27

1.3.

Роль i функції державного управління розвитком АПК в сучасних умовах

40

1.4.

Місце i роль районних АПК в реалізації нової аграрної політики

48

Висновки до розділу 1..

57

Розділ 2.

Теоретико-методичні засади реформування агропромислового комплексу..

60

2.1.

Теоретичні та методичні принципи переведення АПК на ринкові відносини: зарубіжний i вітчизняний досвід.

60

2.2.

Теоретичні засади ефективного функціонування сільськогосподарських підприємств ринкового типу.

74

2.3.

Особливості трансформаційних процесів в АПК базового (районного) рівня..

78

2.4.

Методичні підходи до аналізу процесу реформування АПК базового рівня.

86

2.5.

Форми і методи державного сприяння розвитку підприємництва в АПК.

95

Висновки до розділу 2

100

Розділ 3.

Практика реформування агропромислового комплексу Могилів-Подільського району.

102

3.1.

Загальна характеристика Могилів-Подільського району та його АПК.

102

3.2.

Реформування земельних відносин.

107

3.3.

Розвиток сучасних форм організації управління сільськогосподарським виробництвом

118

3.4.

Матеріально-технічна база та інфраструктура АПК району

124

3.5.

Сучасний етап розвитку агропромислової інтеграції в районі..

135

3.6.

Трудові ресурси району та їх використання в АПК.

141

3.7.

Проблеми підвищення економічної ефективності АПК району

145

Висновки до розділу 3..

163

Висновки

167

Список використаних джерел

172

Додатки..

193

КМУ - Кабінет Міністрів України
ВРУ - Верховна Рада України
УААН Українська академія аграрних наук
Держкомстат України - Державний комітет статистики України
ДАК „Хліб України" - Державна акціонерна компанія „Хліб України"
АПК - агропромисловий комплекс
ВВП валовий внутрішній продукт
КСП - колективне сільськогосподарське підприємство
СФГ селянське (фермерське) господарство
ВАТ - відкрите акціонерне товариство
СВАТ - селянське відкрите акціонерне товариство
СГ ТОВ сільськогосподарське товариство із обмеженою відповідальністю
АКПП - агро кооператив приватних пайовиків
ПСГП - приватно-орендне сільськогосподарське підприємство
МТС - машинно-технологічна станція
НТП - науково-технічний прогрес
США - Сполучені штати Америки
ФРН - Федеративна Республіка Німеччина
ЩЩН Організація Об’єднаних Націй

ВСТУП
Актуальність теми зумовлена роллю, яку відіграє державне управління у реформуванні агропромислового комплексу на базовому рівні, а також першочерговими завданнями, поставленими перед районними державними адміністраціями з практичної реалізації державної аграрної політики.
В Україні створена законодавча база для правового забезпечення розвитку різних форм господарювання на селі: державних і колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) та особистих підсобних господарств громадян, сільськогосподарських кооперативів, садівницьких товариств та ін. Відроджено історично справедливі аграрні відносини на основі прав володіння, користування і розпорядження землею, з'явилася здорова ринкова конкуренція. У селян вперше виникла можливість вибору земельних, майнових та трудових відносин з різними суб'єктами господарювання. Впровадження нових форм приватного господарювання вже забезпечило приріст виробництва, покращання економічних і фінансових показників.
Соціально-економічним перетворенням, які все активніше здійснюються в аграрному секторі, відводиться визначальне місце в широкомасштабній загальногосподарській реформі, яка сьогодні відбувається в Україні. Від того, якими будуть результати аграрної реформи, залежить майбутнє не лише продовольчого сектора економіки, але й соціально-економічного розвитку держави в цілому.
Стратегія і тактика реформ в агропромисловому комплексі має концентруватися на трьох взаємопов'язаних напрямах: формуванні господаря-власника; створенні сприятливого економічного середовища ("правил гри") на ринку; активному пошуку і мобілізації внутрішніх резервів зростання обсягів виробництва, підвищення його ефективності. Економічно ефективне функціонування та розвиток аграрного сектора можна забезпечити лише на засадах раціонального і збалансованого поєднання ринкових механізмів та державного управління галуззю.
На сьогодні закладено нормативно-правові та загальні організаційно-економічні основи ефективного функціонування аграрного сектора еко­номіки. Головними напрямами, що забезпечать його стале зростання, є:
- удосконалення земельних та майнових відносин, структуризація власності та утвердження нових організаційно-економічних структур агропромислового комплексу;
- визначення пріоритетів структурно-технологічної перебудови агропромислового комплексу та його маркетингових структур;
- стимулювання поглибленої агропромислової та агропромислово-фінансової інтеграції в агропромисловому комплексі;
- розвиток інститутів корпоративної саморегуляції галузевих (спеціалізованих) і регіональних агропромислових комплексів;
- розвиток малого і середнього бізнесу в агропромисловому комплексі;
- посилення інноваційно-інвестиційних механізмів агропромисло­вого комплексу;
- підготовка кадрів для функціонування агропромислового комплек­су в нових умовах, зокрема для його маркетингу й менеджменту.
Важливою проблемою реформування агропромислового комплексу країни залишається гармонізація принципів державної аграрної політики з інтересами селянина-виробника. Практичний моніторинг процесу рефор­мування на рівні адміністративного району, аналіз ефективності окремих рішень і норм дає змогу реально коригувати державну аграрну політику та послідовно і цілеспрямовано вдосконалювати її.
Проблеми управління процесами реформування агропромислового комплексу розглядаються переважно на загальнодержавному та регіональ­ному рівнях. Лише в окремих наукових публікаціях обговорюються питання реалізації сучасної аграрної політики на рівні адміністративних районів, територіальних громад. Практично відсутні дослідження, в яких би цілісно й комплексно аналізувались процеси реформування агропромислового комплексу на базовому рівні адміністративних районів та особливості управління цими процесами. Необхідність такого дослідження зумовлена тим, що загальні напрями і пріоритети реформу­вання в агропромисловому комплексі визначаються на загальнодер­жавному та регіональному рівнях, а принципи, механізми їх практичного втілення є прерогативою районних державних адміністрацій.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах комплексного наукового плану Української Академії державного управління при Президентові України за темою: Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації 0200U004103); Одеського регіонального інституту державного управління Української Академії державного управління при Президентові України за темами Пріоритетні напрями ефективного використання ресурсного потенціалу регіону: управлінський аспект” (номер державної реєстрації 0101U006947). Результати дослідження являють собою внесок у реформування агропромислового комплексу.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обгрунтування пріоритетних напрямів реформування агропромислового комплексу адміністративного району і розробка методів і механізмів ефективної реалізації сучасної аграрної політики на базовому рівні державного управління.
Відповідно до мети в дисертаційній роботі поставлені такі наукові завдання:
- уточнити і конкретизувати цілі сучасної аграрної політики для державного управління на базовому рівні;
- відслідкувати процеси формування нової законодавчої та нормативно-правової бази аграрного сектора економіки та її певні неузгодженості і протиріччя;
- визначити роль і функції державного управління розвитком районного агропромислового комплексу в сучасних умовах;
- системно й критично проаналізувати теоретичні та методологічні принципи реформування агропромислового комплексу на ринкових засадах;
- розкрити особливості трансформаційних процесів в агропро­мисловому комплексі базового рівня;
- визначити методичні підходи до аналізу процесів реформування районних агропромислових комплексів на прикладі Могилів-Подільського району Вінницької області, пріоритетні напрями і механізми рефор­мування агропромислового комплексу базового рівня, підвищення його економічної ефективності і надання більшої соціальної спрямованості.
Об'єктом дослідження є агровиробничі відносини на рівні низового адміністративного району в умовах формування та розвитку сучасної аграрної політики.
Предмет дослідження - принципи і методи державної аграрної політики в районному агропромисловому комплексі в умовах перехідної економіки.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що в процесі реформування агропромислового комплексу державна аграрна політика реалізується на регіональному рівні.
Практичний моніторинг процесу реформування на рівні адміні­стративного району, аналіз ефективності окремих рішень і норм дасть змогу реально коригувати державну аграрну політику та послідовно і цілеспрямовано вдосконалювати її.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є основні положення теорії та практики державного управління агропромис­ловим комплексом у сучасних умовах, фундаментальні праці з організації та економіки агропромислового комплексу, розробки аграрно-правової науки, викладені в роботах О.Бутніка-Сіверського, В.Месель-Веселяка, П.Саблука, І.Баланюка, П.Борщевського, П.Гайдуцького, М.Гладія, М.Дем’яненка, І.Лазні, М.Маліка, О.Онищенка, М.Сахацького, М.Федорова, В.Юрчишина, В.Янчука та ін.
Важливою складовою методології досліджень є сучасна законодавча та нормативно-правова база, що регламентує державне управління агропромисловим комплексом країни та її регіонів. Загальною методо­логічною настановою роботи був системний моніторинг усієї сукупності соціально-економічних процесів на базовому рівні в умовах становлення нової аграрної політики в Україні.
Автором використані такі методи досліджень: статистичний, монографічний, економіко-математичний, метод групування та порів­няльного аналізу виділених груп опитування товаровиробників, ко­лективного аналізу проблемних ситуацій і питань на семінарах та нарадах. Акцентована увага на зворотних зв’язках у системі державна аграрна політика селянинтоваровиробник”. Цілеспрямований постійний аналіз реакції товаровиробників на ті чи інші управлінські положення та норми дав змогу досить об'єктивно визначити їх реальність та ефективність.
У дисертації використаний значний за обсягом фактологічний матеріал у формі протоколів зборів, нарад, семінарів, присвячених роз'ясненню головних положень сучасної державної аграрної політики та їх реалізації, управлінських рішень, розпоряджень та рекомендацій і контролю щодо їх виконання й результативності, звітно-статистичні матеріали сільськогосподарських, промислових підприємств, організацій агросервісу. Репрезентативні статистичні й управлінські матеріали в сукупності із сучасною методологічною базою досліджень забезпечують достатню достовірність та обгрунтованість основних положень і висновків роботи.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обгрунтуванні напрямів та механізмів ефективної реалізації державної аграрної політики на рівні адміністративного району. У дисертації:
- вперше здійснено системний комплексний моніторинг і аналіз процесів реформування агропромислового комплексу адміністративного району в сучасних умовах;
- визначено пріоритетні напрями і механізми реалізації державної регіональної політики на базовому рівні адміністративного району;
- дістав подальшого розвитку аналіз практичної дієвості та ефективності управлінських рішень державної районної адміністрації щодо реформування агропромислового комплексу;
- удосконалено і розвинуто загальні методичні підходи до аналізу процесів реформування агропромислового комплексу базового рівня;
- розроблені методичні аспекти впровадження державної політики з реформування агропромислового комплексу базового рівня;
- запропоновано методику аналізу процесів реформування агро­промислового комплексу району та механізми визначення їх ефективності шляхом здійснення моніторингу.
Практичне значення отриманих результатів. Узагальнено і систематизовано практичний досвід державного управління процесами реформування районного агропромислового комплексу, який може бути корисним для визначення принципів і механізмів реалізації сучасної аграрної політики на базовому рівні. Системний аналіз трансформаційних процесів у районному агропромисловому комплексі дав змогу виявити їх вузькі місця і протиріччя, окремі факти неузгодженості управлінських рішень і підходів з інтересами селян-виробників.
Основні положення і висновки дисертаційного дослідження обґрунтовують пріоритетні напрями і механізми практичної реалізації державної аграрної політики та реформування агропромислового комплексу на рівні базових адміністративних районів. Вони певною мірою можуть розглядатися як більш докладна й конкретна теоретична і методична розробка принципів сучасної державної політики в Україні.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації пройшли відповідну апробацію. Вони доповідалися і обговорювались на численних виробничих нарадах і семінарах у районі та окремих його господарствах, на конференціях і семінарах обласного і загальнодержавного рівня, зокрема на семінарінавчанні голів райдержадміністрацій, республіканській нараді ДАК Хліб України”, республікан­ській науково-практичній конференції з питання реформування аграрного сектора економіки за участю делегацій десяти областей України (довідка від 20.02.03 № 9-05/13 додається).
Авторський погляд на основні проблеми реформування агропромислового комплексу району та напрями його розвитку регулярно висвітлювали місцеві та центральні засоби масової інформації (районна газета Слово Придніпров’я”, обласна газета Поділля”, Урядовий кур’єр”). Результати дослідження доповідались на наукових конференціях Одеського регіонального інституту державного управління Української Академії державного управління при Президентові України.
У червні 2002 року в районі проведений республіканський науково-практичний семінар Української асоціації відкритих акціонерних товариств по виробництву, заготівлях і збуту насіння овочевих, баштанних, квіткових культур, кормових коренеплодів і картоплі Укрсортнасіннєовоч” з питань реформування відкритого акціонерного товариства Агрофірма Сортнасіннєовоч” за участю автора (довідка від 18.09.2002 р. №16-09/106 додається.)
Вінницькою обласною державною адміністрацією за сприяння авто­ра підготовлено доповідну записку про практику роботи Могилів-Подільської райдержадміністрації з питань реформування агропромисло­вого комплексу району і надіслано всім головам райдержадміністрацій області для ознайомлення і використання в практичній роботі на місцях. (Довідка від 11.05.1999 р. №01-01-25-1434 додається.)

Публікації за темою дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження відображені в п’яти наукових публікаціях у фахових виданнях та монографії загальним обсягом 14 друкованих аркушів.

bibliography

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дає змогу сформулювати основні висновки та висунути низку пропозицій щодо розробки дієвих мотиваційних механізмів поглиблення реформ агропромислового комплексу на базовому рівні державного управління.
1. Загальні напрями і принципи аграрної політики розробляються на загальнодержавному рівні, а реалізуються на базовому рівні адмі­ністративних районів. Ефективна державна та регіональна аграрна політика неможлива без встановлення зворотного зв’язку, постійного моніторингу процесів її реалізації на базовому рівні з урахуванням всіх головних аспектів соціальних, економічних, еко­логічних. Дієвість державної політики перевіряється на місцях у регіонах та господарствах. Ефективна державна політика можлива лише за умови її постійного коригування на основі оцінок та пропозицій, отриманих на базовому рівні, де вона реалізується. Зверху вниз”, від центру до районів діє звична управлінська вертикаль, знизу вверх” підтримується постійний зворотний зв'язок, який забезпечує правильність та ефективність державної аграрної політики.
Управління районним агропромисловим комплексом потребує постійного і системного моніторингу трансформаційних процесів на рівні територіальних громад і окремих господарств у формі виробничих нарад, зустрічей зі спеціалістами, опитування населення тощо.
2. Аграрна політика посідає провідне місце в соціально-економічній політиці держави і значно впливає на розвиток національної економіки країни. Ця політика визначає перспективні і поточні завдання, які необхідно вирішувати органам влади. Загальні напрями аграрної політики визначаються на державному та регіональному рівнях, а пріоритетом у діяльності районних державних адміністрацій є використання принципів і механізмів її практичного втілення. На сучасному етапі основним напрямом втілення аграрної політики в життя є трансформація агропромислового комплексу в ринкову економіку на основі приватної власності на землю і майно,
3. Досвід практичного реформування районного агропромислового комплексу свідчить про те, що в процесі реформ не вдалося вирішити головне завдання змінити відносини власності та земельні відносини. Земля (головний ресурс сільського господарства) не введена до економічного обороту, її вартість має формальне значення і не входить до аграрного капіталу. Актуальним завданням є подальший перерозподіл землі через земельний ринок. Потрібно розвивати іпотеку землі, створювати відповідні банки та ринок землі, систему реєстрації прав власності на нерухомість та вирішувати низку інших важливих питань. Це вимагає теоретичного осмислення, подальших наукових розробок.
Новий етап земельної реформи має бути зорієнтований на перехід до регулюючої ролі держави в процесах, що відбуваються в аграрній сфері економіки, згідно з чинними законодавчо-нормативними актами. Земельні ділянки мають концентруватися у справжніх господарів-власників. Це передбачає функціонування ринку землі, використання конкретних механізмів реалізації права на земельну власність, іпотеки, економічних методів регулювання земельних відносин у поєднанні з ринковими механізмами.
4. На прикладі агропромислового комплексу Могилів-Подільського району проаналізовано практичну дієвість та ефективність діяльності районної державної адміністрації, розкрито механізми реформування сільськогосподарських підприємств і створення нових організаційних форм господарювання на основі приватної власності на землю та майно.
Відзначено основні недоліки, що виникають у трансформаційному процесі. Так, швидкі темпи реформування спричинили невизначеність власників майнових і земельних паїв щодо форм використання належної їх власності. Ці процеси супроводжуються економічними розрахунками раціональних розмірів та визначенням напрямів діяльності нових агроформувань. Аналізуючи досвід реформування зарубіжних країн, автор доходить висновку про необхідність поступового об’єднання господарств в оптимальні агроформування з чітким визначенням їх спеціалізації як магістрального напряму розвитку агропромислового комплексу району.
5. Основним засобом підвищення ефективності аграрного сектора є агропромислова та агропромислово-фінансова інтеграція. Розвиток нових відносин між сільськогосподарськими, переробними та агросервісними підприємствами, встановлення прямих виробничих зв’язків і єдиного інтегрованого (міжгалузевого) управління дають змогу значно підвищити економічну ефективність районного агропромислового комплексу і розв'язати проблеми кредитування сільгоспвиробника.
6. Необхідно посилювати внутрішньогосподарську агропромислову інтеграцію у формі агрофірм. У рамках таких формувань організаційно та економічно поєднуються виробництво сільськогосподарської продукції, її заготівля, переробка та реалізація у вигляді кінцевого продукту. Перспективною формою є також кооперативні об'єднання з вертикально інтегрованими науково-виробничими компаніями холдингами. Це дасть змогу використовувати схему розрахунків цін на проміжну продукцію виходячи з цін на кінцеву продукцію, завдяки чому можна буде регулю­вати фінансові відносини партнерів по агропромисловому формуванню.
7. У контексті реформування районного агропромислового комплек­су проаналізовано позитивні і негативні аспекти функціонування особис­тих господарств населення, аргументовано, що в них слід зосереджувати виробництво картоплі, овочів, плодоягідної продукції та іншої продукції масового попиту. Для підвищення їх ефективності доцільно сприяти розвитку кооперації з надання послуг по виробництву і збуту виробленої продукції, зокрема, необхідно внести відповідні зміни до нової редакції Закону України Про сільськогосподарську кооперацію”, чітко визна­чивши, що обслуговуючі кооперативи є неприбутковими структурами, створеними для надання послуг, які не підлягають сплаті податку на додану вартість і податку на прибуток у тій частині доходів, що надходить членам кооперативу.
8. На основі проведених досліджень визначені такі методологічні принципи реформування регіональних і районних агропромислових комплексів:
- врахування конкретних природно-економічних, трудоресурсних, екологічних особливостей функціонування регіональних та районних агропромислових комплексів;
- постадійність та поступовість переходу агропромислового комплексу на ринкові засади та його перебудови;
- залежність характеру і темпів трансформаційних процесів від наявних економічних відносин, і, насамперед, пов'язаних з власністю на землю та інші засоби виробництва, а також від організаційних форм господарювання;
- збереження у нових умовах економічних переваг великого товар­ного аграрного виробництва, що одночасно є передумовою ефективного функціонування дрібних селянських і фермерських господарств;
- агропромислова та агропромислово-фінансова інтеграція як головний напрям прискореного розвитку агропромислового комплексу, що значно підвищує можливості цілеспрямованого й інтегрованого управління районними агропромисловими комплексами;
- необхідність розробки регіональних і місцевих (районних) програм реформування агропромислового комплексу як головних інструментів ефективного управління трансформаційними процесами в аграрному секторі економіки для врахування регіональних передумов і особливостей функціонування агропромислового комплексу, визначення пріоритетних напрямків їх подальшого розвитку.
Формування багатоукладної економіки з добровільним вибором селянином більш ефективних форм господарювання перебуває на початковому етапі. Адміністративні заходи щодо прискорення аграрних перетворень, якщо вони незрозумілі для більшості селян і не йдуть знизу” або при цьому не враховуються ступінь ризику та готовності соціального середовища, їх системного здійснення, матимуть негативні наслідки.
Магістральним напрямом підвищення ефективності аграрного сектора залишається агропромислова та агропромислово-фінансова інтеграція. Розвиток нових відносин між сільськогосподарськими, переробними та агросервісними підприємствами, наявність прямих виробничих зв’язків і єдиного інтегрованого (міжгалузевого) управління дають змогу різко підвищити економічну ефективність агропромислового комплексу і принципово розв’язати проблеми його кредитування.

Список використаних джерел
1. Конституція України від 28.06.1996 р. Відомості Верховної Ради України. 1996. №30. 141 с.
2. Закон України Про місцеві державні адміністрації” від 09.04.1999 р. №586 XIV. Відомості Верховної Ради України. 1999. - №20-21. 190 с.
3. Земельний кодекс України від 13.03.1992 р. Відомості Верховної Ради України. 1992. №25. 354 с.
4. Закон України Про власність”. Відомості Верховної Ради України. 1991. №20. 249 с.
5. Закон України Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі”. Відомості Верховної Ради України. 1996. №41. 188 с.
6. Закон України Про колективне сільськогосподарське підприємство” від 14.02.1992 року. Відомості Верховної Ради України. 1992. №20. 272 с.
7. Закон України Про селянське (фермерське) господарство” (в редакції закону від 22.06.1993 р. із змінами і доповненнями станом на 01.02.2000 р.). Відомості Верховної Ради України. 1993. №32. 341 с.
8. Закон України Про сільськогосподарську кооперацію” (17.07.1997 р. №469/97 ВР зі змінами і доповненнями станом на 30.11.2000 р.). Відомості Верховної Ради України. 1997. №39. 261 с.
9. Закон України Про оренду землі” від 06.10.1998 р. Відомості Верховної Ради України. 1998. №46-47. 280 с.
10. Закон України Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років” // Урядовий кур’єр. 20.02.2001 р. №12.
11. Закон України Про племінне тваринництво” // Голос України. 1994. №4.
12. Указ Президента України Про основні напрями розвитку агропромислового комплексу України від 20.04.1998 року” // Урядовий кур’єр. 1999. - №40.
13. Указ Президента України від 3 грудня 1999 року №1529/99 Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” // Урядовий кур’єр . 1999. 8 грудня. №230.
14. Указ Президента України Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки” // Урядовий кур’єр. 2001. 3 лютого. №13.
15. Постанова Кабінету Міністрів України від 27.01.2001 року №59/2001 Про часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам та іншим підприємствам агропромислового комплексу в 2001 році” // Урядовий кур’єр. 2001. №9.
16. Указ Президента України Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку” від 6 червня 2000 року №767/2000.
17. Постанова Кабінету Міністрів України Про затвердження порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)” від 24 січня 2000 року №119 /2000.
18. Аграрне законодавство України: проблеми ефективності. К.: Наукова думка, 1999. 224 с.
19. Абалкин Л.И. Актуальные вопросы совершенного механизма и практики хозяйствования // Плановое хозяйствование. 1992. - №8. С.20-22.
20. Актуальні проблеми державного управління: наук.зб./ Редкол.: Г.І.Мостовий, В.Я.Амбросов, О.Ю.Амосов та ін. Х.: УАДУ ХФ, 2001.
21. Актуальні проблеми державного управління: наук. зб./ Редкол.: О.П.Якубовський, В.М.Кривцов, А.Г.Ахламов та ін. Одеса: Вид-во ОФ УАДУ. 252 с.
22. Актуальні проблеми реформування державного управління: матеріали щорічної наук.-прак. конф. наук.-пед. персоналу, слухачів, аспірантів, докторантів Академії, м.Київ, 29 травня 1997 р. / За ред. В.Князєва. К.: Вид-во УАДУ, 1997. 324 с.
23. Алексеев С.С. Общая теория права. М., 1982. Т.1. 254 с.
24. Амбросов В.Я. Собственность и реструктуризация реформиро-ванных агроформирований // Зб. наук. праць Луганського нац. аграр. ун-ту: Матеріали міжнар. наук.-прак. конф.Серія: Економічні науки.-Луганськ,2002.-№14(26).Т.1.-С.47-52.
25. Арсеенко А.Г. Социально-экономический механизм регулирования трудових отношений (на примере США, Канады, Великобритании). К.: Наукова книга, 1995. 182 с.
26. Артикульний Л.О., Саблук П.Т., Гайдуцький П.І. та ін. Комплексний аналіз діяльності сільськогосподарських підприємств / К.: Урожай, 1990. 184 с.
27. Баланюк Г.Ф. Регіональні аспекти аграрних реформувань // Проблеми формування ринкової економіки. Спец. вип. Реструктуризація аграрних підприємств і земельна реформа: стан, проблеми, перспективи: Міжвід. наук. зб. спец. вип. К., 2000. С.64-66.
28. Баландин Ю.С. Крестьянское хозяйство. М.: Агропромиздат, 1992. 80 с.
29. Баланюк І.Ф. Реформування в аграрному секторі регіону. К.:ІАЕ УААН, 1999. 270 с.
30. Балян А.В., Граб Н.Я. Особливості проведення земельної реформи у країнах Середньої та Східної Європи // Агроінком. 2000. №3-4. С.20-22.
31. Бідзюра І.П. Реформування аграрних підприємств на основі приватної власності // Економіка АПК. 1998. №2. С.3-6.
32. Борхунов Н. Аграрная реформа и ценообразование // Экономика сельского хозяйства России. 2000. №110. С.31.
33. Бурик А.Ф. Деякі аспекти реформування КСП // Економіка АПК. 1997. 11. С. 6-11.
34. Бутко М.П. Реформи і регіон. Чернігів: Северянська думка”, 1999. 248 с.
35. Бюлетень Сільське господарство України”. К., 1999. С.66-83.
36. Вальтер О.З., Ковалев С.Е., Каунов И.З. Реформы в АПК и рыночные принципы // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. 2000. №8. С.11-13.
37. Винниченко В. Відродження нації. Ч.1. К.: Відень, 1920. Репринтне відтворення видання 1920 р. К.: Політвидав України, 1990. С. 41-348.
38. Гайдуцький П., Юрчишин В. Досвід реформування сільського господарства у Східній Німеччині та можливості його використання на Україні // Економіка України. 1994. №12. С.39-43.
39. Гайдуцький П., Онищенко О., Юрчишин В. Земельні відносини: проблеми і деякі шляхи їх вирішення // Економіка АПК. 1994. №1. с.11-18.
40. Гайдуцький П.І. Аграрна реформа: на порозі реструктуризації // Агроінком. 1997. №8-9. С.6-9.
41. Гайдуцький П.І. Аграрний ринок: уроки і завдання // Економіка АПК. 2002. №5. С.3-9.
42. Гайдуцький П.І. Політичні чинники прийняття Верховною Радою нової редакції Земельного кодексу // Ринок землі. 2002. №2. С.2-4.
43. Гайдуцький П.І. Реформування кооперативної власності та активізація кооперативного руху // Національний кооперативний рух та структурні зміни в економіці України XXI століття: Зб. наук. праць учасників конф., Київ, Україна,26-27 червня 2001 року / За ред. В.М.Геєця, Ю.С.Шемшученка, П.Т.Саблука та ін. К., 2001. С.46-49.
44. Гайдуцький П.І. Реформувати, але не руйнувати // Агроінком. 1997. №2-3. С.6-8.
45. Гайдуцький П.І. Розвиток багатоукладного господарювання та конкурентоспроможного агропромислового виробництва // Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України у XXI столітті. К., 2001. С.36-44.
46. Гайдуцький П.І. Фіксований сільськогосподарський податок // Фінанси сільськогосподарських підприємств: Посібник з питань фінансових відносин у ринкових умовах. К.: ІАЕ, 2000. Розд.1, гл.1.3. С.68-89.
47. Гайдуцький П.І., Саблук П.Т., Стечишин В.В. та ін. Аналіз і контроль в управлінні сільськогосподарським виробництвом. К.: Урожай, 1986. 104 с. - (Б-ка керів. працівника сіл. господарства).
48. Гайдуцький П.І., Лобас М.Г. Відродження МТС (Організація машинно-технологічних станцій в ринкових умовах). К.: НВАТ Агроінком”, 1997.
49. Гарасим П., Черевко Г.Аграрна економіка: реформи та стабілізація. Львів: ЛДАУ, 1998. 98 с.
50. Геєць В.М. Економічні реформи в Україні: моделі, реалії та уроки // Банківська справа. 1996 .- №4. С.26-34.
51. Гладій М.В. Основні концептуальні положення аграрної політики в Україні // Економіка АПК. 1999. №9. С.3.
52. Гладій М.В. Про хід виконання Указу Президента України від 3 грудня 1999 року Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” та шляхи поглиблення аграрної реформи: Доповідь Голови Комісії, віце-прем’єр-міністра України // Село утверджує нові економічні відносини. К., 2001. С.30-40.
53. Гончаренко Н.Г. Реформування системи оплати праці в агропромисловому комплексі // Агроінком. 2000. №1-2. С.44-46.
54. Гусаков В.Г. Уроки аграрных реформ и перспективы развития сельского хозяйства Беларуси // Економіка АПК. 2000. - №8. С.37-41.
55. Гуцуляк Г.Д. Соціально-економічні та екологічні проблеми реформування аграрних і земельних відносин //Вісник аграрної науки. 2000. №3. С.62-67.
56. Даниленко А.С. Підсумки земельної реформи в Україні. Проблеми та перспективи удосконалення земельних відносин // Вісник аграрної науки Причорномор’я. Миколаїв, 2001. Спец. вип.4 (13) Реформування сільського господарства: підсумки, проблеми, перспективи”. С.23-32.
57. Дем’яненко М.Я. Проблеми фінансових відносин при реформуванні аграрного сектора економіки // Соціально-економічна модель постреформованого розвитку агропромислового виробництва в Україні: Матер. Других Всеукр. зборів (конгресу) вчених економістів-аграрників 24-25 січня 2000 року м.Київ. К., 2000. С. 270-274.
58. Дем’яненко С. Оцінка процесу реформування колективних сільськогосподарських підприємств // Економічні реформи сьогодні. 2000. - №30. С.35-38.
59. Дем’яненко С.І. Перші результати та найближчі перспективи аграрної реформи // Економічні реформи сьогодні. 2000. №31. С.35-38.
60. Дзісь Г. Роль регіонів у становленні національної економіки України // Економіка України. 1999. №10.
61. Діденко Н.І. Аграрна реформа і пріоритети селян // Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу. В 2-х т. К., 2000. Т.1. С.239-244.
62. Душанич Т., Душанич Й. Экономика переходного периода. М.: Агропромиздат, 1996. С.73-184.
63. Економічний розвиток і державна політика: Практикум. Вип.7. Аграрна політика в сучасних умовах. К.: Вид-во К.І.С.”, 2001. — 246с.
64. Збарський В.К. Шляхи створення фермерського укладу в умовах реформування земельних відносин //Бухгалтерія в сільському господарстві. 2000. №8. С.23-24.
65. Земля, власність, закон три кити української аграрної реформи // Урядовий кур’єр. 2001. 5 квітня. С.1, 4-5.
66. Ільченко А.О. Тлумачний словник української мови. Х.: Фоліо, 2000. 540 с.
67. Канаш А.П., Глущук Н.М. Агрокліматичне районування Вінницької області. — Вінниця : Облполіграфвидав, 1986. 43с.
68. Кириленко И.Г. Аграрная реформа на Украине: опыт и перспективы. К 10-летию Содружества Независимых Государств. М., 2001. №9. С.47-52.
69. Кириленко І.Г. Проблеми на шляху реформування аграрного сектора України // Вісник аграрної науки Причорномор’я. Миколаїв, 2001. Спец. вип. 4 (13): Реформування сільського господарства: підсумки, проблеми перспективи”. С.10-16.
70. Кісіль М.І. Особливості реформування міжгосподарських підприємств на сучасному етапі // Економіка АПК. 2000. №11. С.26-30.
71. Кіщак І.Т. Економіко-правове врегулювання майнових та земельних відносин у період реформування сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК. 2001. №9. С.19-22.
72. Коваленко Н.Я. Экономика сельского хозяйства. М.: Тандем, 1999. 446с.
73. Ковбасюк Ю.В. Організація і розвиток майнових відносин власності в КСП. Автореф. дис. канд. екон. наук. К.: ІАЕ УААН, 1993. 17 с.
74. Крисальний О. Аграрна реформа в Україні: зміст і складові // Бюлетень аграрної реформи в Україні. 1999. №1 (2). С.12-13.
75. Ксенофонтов М. Оцінка організаційних заходів з реформування аграрного сектора //Економіка України. 2000. №10. С.62-66.
76. Кузнецов В.Аграрная реформа в России.: концепции, опыт перспективы //АПК: экономика, управление. 2001. №5. С.65-67.
77. Кулинич П Ф. Правові засади врегулювання майнових та земельних питань у реформованих сільськогосподарських підприємствах //Економічні реформи і сьогодні. 2000. №31. С.39-43.
78. Купалова Г. Реформування соціальної інфраструктури села //Комплексний розвиток сільської місцевості. К., 2000. С.28-33.
79. Купалова Г. Реформування соціальної інфраструктури села (практичний посібник). - К.: Мін-во Великобританії у справах міжнар. розвитку, 2000. 132 с.
80. Кучма Л.Д. Село на шляху реформ: Виступ Президента України на Всеукраїнській нараді з питань пореформеного розвитку аграрного сектора 11 березня 2002 року.
81. Лазня І.В. Відносини власності в умовах ринкової економіки в Україні. К.: Логос”, 1997. 316 с.
82. Лазня І.В. Власність: необхідність реформування відносин. К.: Урожай, 1994. 112 с.
83. Лерман Цві, Чакі Чаба. Земельна реформа в Україні: перші п’ять років // Документи світового банку для обговорення. Вашингтон, 1997. С.27.
84. Лихогруд М. Грошова оцінка землі важлива складова земельної реформи // Пропозиція. 2001. №11. С.10-13.
85. Личко К.П. Прогнозирование и планирование агропромышленного комплекса: Учебник. М: Гардарики, 1999. 263 с.
86. Лузан Ю.Я. Реформування аграрного сектора України: стан і перспективи // Економіка АПК. 2002. №4. С.3-8.
87. Мазур А. Методологічні аспекти становлення та розвитку регіональної економіки // Економіка України. 2000. №4. С.44-48.
88. Малес В.М. Методологічні аспекти формування функції державного управління галузями АПК України. Економіка АПК. 1998. №1. С.8-14.
89. Малієнко А.М. Проблеми аграрних реформ в Україні // Агроінком. 2000. №1-2. - С.11-26.
90. Малік М. Й., Федієнко П. М., Орлатий М. К. Інтеграція як фактор підвищення ефективності реформованих сільськогосподарських підприємств. К.: ІАЕ, 2000. 39 с.
91. Малік М.Й. Сільськогосподарська кооперація як складова аграрної реформи // Екологічність продукції АПК: економіка та технологія. В 2 т. Зб. статей за матер. Міжнар. наук.-прак. конф. Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої продукції АПК” 24-26 листопада 1999 р. м.Суми. - Суми, 1999. Т.1. С.286-291.
92. Малік М.Й. Регулювання майнових відносин у реформованих підприємствах АПК // Економіка АПК. 2001. №3. С.16-20.
93. Марочко В.І. Українська селянська кооперація: Історико- теоретичний аспект (1981-1929 рр.) / - К: М.Р.Kots Publishsng, 1995. 224 с.
94. Марущак В.П. Державне управління: планування і ринок: Навч. посібник /УАДУ при Президентові України. Одес. філ. К.: Вид-во УАДУ, 1998. 168 с.
95. Месель-Веселяк В.Я. Реформування аграрного виробництва. - К.:ІАЕ УААН, 1999. 272 с.
96. Месель-Веселяк В. Як реформувати економіку села // Бюлетень аграрної реформи в Україні. 1999. №1 (2). С.15-16.
97. Месель-Веселяк В.В. Розвиток аграрної реформи в Україні / Проблеми формування ринкової економіки. Спец. вип. Реструктуризація аграрних підприємств і земельна реформа: стан, проблеми, перспективи: Міжвід. наук. зб. Спец. вип. К.,2000.- С. 48-51.
98. Месель-Веселяк В.Я. Удосконалення економ