catalog / MEDICAL SCIENCE / human anatomy
скачать файл:
- title:
- МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ ЦИРКАДІАННИХ РИТМІВ У ЩУРІВ
- Альтернативное название:
- МОРФОФУНКЦИОНАЛЬНОЕ обоснование механизмов циркадианных РИТМОВ У КРЫС
- university:
- БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
- The year of defence:
- 2009
- brief description:
- МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
БУКОВИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
На правах рукопису
БУЛИК РОМАН ЄВГЕНОВИЧ
УДК 612.82.017.2
МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ ЦИРКАДІАННИХ РИТМІВ У ЩУРІВ
14.03.01 нормальна анатомія
14.03.03 нормальна фізіологія
Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук
Науковий консультант:
Пішак Василь Павлович
член-кореспондент АПН України, доктор медичних наук, професор
Чернівці 2009
Зміст
Перелік умовних скорочень...............................................................
5
ВСТУП................................................................................................
6
Розділ 1.
СУЧАСНІ УЯВЛЕННЯ ПРО МЕХАНІЗМИ УЧАСТІ ЦЕНТРАЛЬНИХ СТРУКТУР УФОРМУВАННІ ЧАСОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІЗІОЛОГІЧНИХ ФУНКЦІЙ .............
16
1.1.
Часова організація фізіологічних функцій біологічних систем.....
16
1.2.
Шишкоподібна залоза головний ендокринний організатор білядобового періодизму..................................................................
38
1.3.
Вплив постійного освітлення на гомеостаз......................................
59
1.4.
Морфологічна, ультрамікроскопічна та імуногістохімічна архітектоніки мозкових структур, що залучені до хроноритмічної впорядкованості фізіологічних функцій.........
61
Розділ 2.
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ......................................
67
2.1.
Експериментальні тварини.................................................................
67
2.2.
Серії експериментальних досліджень...............................................
67
2.3.
Забір біоматеріалу...............................................................................
69
2.4.
Морфометрія гістологічних зображень............................................
70
2.5.
Ультрамікроскопія препаратів...........................................................
71
2.6.
Кількісний аналіз білка c-Fos у нейронах гіпоталамуса ................
72
2.7.
Морфомометрична і денситометрична характеристика нейронів гіпоталамуса........................................................................................
76
2.8.
Імуногістохімічне дослідження мелатонінових рецепторів 1А.....
77
2.9.
Електрокоагуляція супрахіазматичних ядер гіпоталамуса.............
78
2.10.
Методи статистичного аналізу..........................................................
79
Розділ 3.
ГІСТОЛОГІЧНА ТА СУБМІКРОСКОПІЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ СУПРАХІАЗМАТИЧНИХ ЯДЕР ПЕРЕДНЬОГО ГІПОТАЛАМУСА ЗА РІЗНОЇ ТРИВАЛОСТІ ФОТОПЕРІОДУ.................................................................................
81
Розділ 4.
ВПЛИВ ФОТОПЕРІОДУ НА РИТМ ПРОДУКЦІЇ МЕЛАТОНІНУ, МІКРОСКОПІЧНУ ТА УЛЬТРАСТРУКТУРНУ ОРГАНІЗАЦІЮ ШИШКОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ...
98
Розділ 5.
ГІСТОЛОГІЧНІ ЗМІНИ ТА УЛЬТРАЦИТОАРХІТЕКТОНІКА ГІПОКАМПА НА ФОНІ СВІТЛОВОЇ СТИМУЛЯЦІЇ ТА ДЕПРИВАЦІЇ.....................................................................................
116
Розділ 6.
ЗАЛЕЖНІСТЬ ВІД ФОТОПЕРІОДУ СВІТЛООПТИЧНОЇ ТА ЕЛЕКТРОННОМІКРОСКОПІЧНОЇ СТРУКТУР НАДНИРКОВИХ ЗАЛОЗ.........................................................................................
132
Розділ 7.
ЦИРКАДІАННІ ЗМІНИ ЩІЛЬНОСТІ МЕЛАТОНІНОВИХ РЕЦЕПТОРІВ 1А ТИПУ В ГІПОТАЛАМІЧНИХ І ЛІМБІЧНИХ СТРУКТУРАХ ГОЛОВНОГО МОЗКУ ЩУРІВ ЗА СВІТЛОВОЇ ЕКСПОЗИЦІЇ ТА ДЕПРИВАЦІЇ: ІМУНОГІСТОХІМІЧНИЙ АНАЛІЗ.................................................
154
Розділ 8.
МОРФОМЕТРИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕЙРОНІВ СУПРАХІАЗМАТИЧНИХ ЯДЕР ГІПОТАЛАМУСА ЩУРІВ ЗА РІЗНОЇ ТРИВАЛОСТІ ФОТОПЕРІОДУ ТА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ТЕРАПІЇ..........................................
171
8.1.
Вплив світлової депривації та стимуляції........................................
171
8.2.
Експериментальна терапія порушень морфофункціональної активності нейронів, спричинених світловим стресом..................
186
Розділ 9.
МОРФОМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ НЕЙРОНІВ МЕДІАЛЬНИХ ДРІБНОКЛІТИННИХ СУБЯДЕР ПАРАВЕНТРИКУЛЯРНИХ ЯДЕР ГІПОТАЛАМУСА У ТВАРИН ЗА РІЗНОЇ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ШИШКОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ ТА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ТЕРАПІЇ..........................
205
9.1.
Зміни при гіпо- та гіперфункції шишкоподібної залози ................
205
9.2.
Ефекти мелатоніну та епіталону на морфофункціональну активність субядер за умов постійного освітлення ......................
217
Розділ 10.
ВПЛИВ РІЗНОЇ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ШИШКОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ НА НЕЙРОНИ ЗАДНІХ ВЕЛИКОКЛІТИННИХ СУБЯДЕР ПАРАВЕНТРИКУЛЯРНИХ ЯДЕР ГІПОТАЛАМУСА ЩУРІВ ....................................................
240
10.1.
Параметри субядер за різної функціональної активності шишкоподібної залози ......................................................................
240
10.2.
Показники морфофункціональної активності субядер на фоні постійного освітлення та уведення мелатоніну й епіталону..........
251
Розділ 11.
СТАН ГЕНА РАННЬОЇ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ c-fos УСУПРАХІАЗМАТИЧНИХ ЯДРАХ ГІПОТАЛАМУСА ЩУРІВ ЗАРІЗНОЇ ТРИВАЛОСТІ ФОТОПЕРІОДУ.....................
273
11.1.
Вплив гіпо- та гіперфункції шишкоподібної залози на стан гена ранньої функціональної активності c-fos.........................................
273
11.2.
Ефекти мелатоніну та епіталону на стан гена ранньої функціональної активності c-fos за умов постійного освітлення...
281
Розділ 12.
ЗАЛЕЖНІСТЬ ВІДТРИВАЛОСТІ ОСВІТЛЕННЯ ГЕНА РАННЬОЇ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ c-fos УМЕДІАЛЬНИХ ДРІБНОКЛІТИННИХ СУБЯДРАХ ПАРАВЕНТРИКУЛЯРНОГО ЯДРА ГІПОТАЛАМУСА ЩУРІВ
293
12.1.
Вплив світлової стимуляції та депривації на стан гена ранньої функціональної активності c-fos усубядрах..................................
293
12.2.
Корекція мелатоніном та епіталоном стрес-індукованих світловим чинником змін гена ранньої функціональної активності c-fos усубядрах...............................................................
299
Розділ 13.
ДОБОВА ЗАЛЕЖНІСТЬ ВІД СТАНУ ШИШКОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ ІНТЕНСИВНОСТІ ЕКСПРЕСІЇ ГЕНА РАННЬОЇ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ c-fos УЛАТЕРАЛЬНИХ ВЕЛИКОКЛІТИННИХ СУБЯДРАХ ПАРАВЕНТРИКУЛЯРНОГО ЯДРА ГІПОТАЛАМУСА ЩУРІВ........................................
308
13.1.
Стан гена ранньої функціональної активності c-fos усубядрах при моделюванні епіфізарної гіпо- та гіперфункції........................
308
13.2.
Експериментальна терапія мелатоніном та епіталоном змін стану гена ранньої функціональної активності c-fos, викликаних світловим стресом.........................................................
314
Розділ 14.
АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ
323
ВИСНОВКИ ...
359
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ............................
363
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......
364
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АВП
аргінін-вазопресин
АКТГ
адренокортикотропний гормон
ВІП
вазоінтестинальний пептид
ВМЯ
вентромедіальні ядра
ВП
вазопресин
ГАМК
гамма-аміномасляна кислота
ГГНС
гіпоталамо-гіпофізарна нейросекреторна система
ГІОМТ
гідроксііндол-О-метилтрансфераза
ДА
дофамін
ДМГ
диметилгідразин
ЛГД
латеральна гіпоталамічна ділянка
МАО
моноамінооксидаза
НА
норадреналін
НСК
нейросекреторні клітини
ПВЯ
паравентрикулярні ядра
лвПВЯ
латеральне великоклітинне субядро ПВЯ
мдПВЯ
медіальне дрібноклітинне субядро ПВЯ
ПД
преоптична ділянка
ПОЛ
перекисне окиснення ліпідів
СОЯ
супраоптичні ядра
СОЯН
середній об’єм ядер нейронів
СП
серединне підвищення
СХЯ
супрахіазматичні ядра гіпоталамуса
ЦР
циркадіанний (білядобовий) ритм
ШЗ
шишкоподібна залоза
5-ОІОК
5-оксііндолоцтова кислота
6-СОМ
6-сульфатоксимелатонін
NPY
нейропептид Y
ВСТУП
Проблема з’ясування механізмів періодичних коливань біологічних систем залишається одним з актуальних питань біології та медицини з огляду на те що, для будь-якого організму (від примітивних до високоорганізованих істот) ритмічність функціонування невід’ємна і фундаментальна властивість [164; 198-212; 249; 468]. Новітніми досягненнями в галузі хронофізіології визначено фундаментальні основи часової організації біологічних систем, її регулювальний вплив на ендокринні залози, з’ясовані принципи зворотного впливу гормонів периферійних залоз на ритморегулювальний апарат [19; 78; 270]. Однак цілісне розуміння механізмів циркадіанних ритмів (ЦР) головного мозку ссавців не можливе без подальшого поглибленого вивчення процесів хрононейроендокринної інтеграції в їх формуванні.
Найбільш вивченими є білядобові ритми з періодом, близьким 24-омгодинам [222; 224; 492]. На роль провідного водія (пейсмекера) ритму циркадіанних коливань у головному мозку ссавців претендують супрахіазматичні ядра (СХЯ) гіпоталамуса, а ендокринним посередником у цьому процесі є шишкоподібна залоза (ШЗ) [8; 198-212; 393; 398; 452]. Унікальним положенням на межі нервової й ендокринної систем зумовлена своєрідна модулювальна роль ШЗ, здатної інтегрувати різні екзогенні й ендогенні сигнали, трансформувати їх у гормональну відповідь і сприяти адаптогенезу [37; 354].
Універсальним регулятором біологічних ритмів є мелатонін еволюційно давня молекула, яка виявляється у всіх хребетних, багатьох безхребетних тварин і навіть у деяких рослин та одноклітинних еукаріотів [116; 218]. Щодо ссавців, основна частка хронобіотика секретується в ШЗ та чітко підпорядкована фотоперіоду найнадійнішому і найстабільнішому синхронізувальному чиннику для гомойотермних тварин, зокрема, людини. Тісно пов’язана з СХЯ і ПВЯ гіпоталамуса, лімбічними структурами та сітківкою ШЗ бере участь у спряженні з фотоперіодизмом ЦР [158; 349; 394]. Порушення світлового режиму (тривале освітлення, постійна темрява) є визначальним стресором, що призводить до дисбалансу синтезу мелатоніну і розвитку десинхронозу [101; 252;278]. Незважаючи на певні успіхи у вивченні структури і функції ШЗ, у літературі трапляються суперечливі та неоднозначні дані про її ефекти на хрономорфологічний та ультраструктурний стан СХЯ, лімбічної структури гіпокампа, периферичної ланки надниркових залоз, тісно пов’язаних з організацією та реалізацією ЦР. Виходячи із цих позицій, існує необхідність ретельного дослідження архітектоніки СХЯ, ШЗ, гіпокампа, надниркових залоз залежно від тривалості фотоперіоду, що дасть змогу детально проаналізувати функціональний взаємозв’язок між вказаними структурами.
Нез’ясованими залишаються питання стосовно щільності мелатонінових рецепторів у СХЯ, гіпокампі залежно від періоду доби та при блокаді пейсмекера ЦР, оскільки відомо, що ШЗ через мелатонінові рецептори (мембранні, цитозольні та ядерні) здійснює прямий контроль над структурами, залученими у формування часової організації [130;317;395].
Недостатньо висвітленою в науковій літературі залишається проблема організації центральних механізмів ЦР головного мозку, пов’язаної з дисфункцією ШЗ. Нерозкрито морфометричний та функціональний стан водія ЦР СХЯ, а також кортикотропін-рилізинг-синтезувальних медіальних дрібноклітинних субядер ПВЯ (мдПВЯ) та вазопресин-продукувальних латеральних великоклітинних субядер ПВЯ (лвПВЯ) у нормі та при гіпер- і гіпофункції ШЗ.
Не з’ясовані питання, що торкаються залежності від зміни світлового режиму рівня експресії гена ранньої функціональної активності с-fos, який детермінує продукцію імуноспецифічного білка с-Fos у СХЯ, мдПВЯ, лвПВЯ. Відповідний білок причетний до організації ритмічної діяльності вказаних гіпоталамічних утворень.
Суперечливі літературні дані щодо стрес-індукованих порушень функціонування шишкоподібної залози: є посилання як на активацію, так і гальмування чи повну відсутність реакції з боку мелатонінутворювальної функції залози при стресі залежно від виду, інтенсивності та тривалості дії чинника, а також інтервалу доби, коли його застосовують [39; 244].
На даний час отримані переконливі докази широкого кола ефектів як мелатоніну, так і епіфізарних пептидів, які здійснюють інформаційний зв’язок між різними клітинними групами, і таким чином, впливають на їх функціональну активність [75; 280; 270]. У Санкт-Петербурзькому Інституті біорегуляції і геронтології ПЗВ РАМН синтезований тетрапептид епіталон, що володіє високою біологічною активністю [245]. Накопичений експериментальний і клінічний досвід використання природних та синтезованих епіфізарних препаратів свідчить про безсумнівну перспективність їх застосування для лікування та профілактики десинхронозів. Однак відомості щодо впливу мелатоніну й епіталону на морфофункціональний стан та експресію гена гена с-fos у структурах, залучених у формування механізмів ЦР, залежно від тривалості фотоперіоду в різні добові періоди носять фрагментарний характер і не висвітлюють цілісного уявлення про проблему.
З’ясування архітектоніки і морфофункціональної організації головних (СХЯ, субядер ПВЯ, шишкоподібної залози, гіпокампа) та периферичних (надниркові залози) компонентів хроноперіодичної системи, характеристика щільності мелатонінових рецепторів, аналіз рівня експресії гена ранньої функціональної активності с-fos у гіпоталамічних утвореннях залежно від тривалості фотоперіоду в різні добові періоди дасть можливість не тільки розширити сучасні уявлення про ступінь залучення вказаних структур у формування циркадіанних ритмів головного мозку ссавців, усвідомити вузькі місця у центральних механізмах їх регуляції, але й науково обґрунтувати застосування експериментальної терапії при хронопатологічних явищах, викликаних дисфункцією шишкоподібної залози.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри медичної біології, генетики та гістології Буковинського державного медичного університету (м.Чернівці) Вплив стресу та солей важких металів на хроноритми функцій нирок та морфологічні показники деяких ендокринних органів” (№ держреєстрації 0104 U009025). Автор є співвиконавцем зазначеної теми, виконавцем фрагменту Механізми циркадіанних ритмів головного мозку ссавців”.
Мета роботи. З’ясувати білих щурів мозку в регуляції біоритмологічних змін структури і функції сім______________________________________________ механізми циркадіанних ритмів ущурів, а також роль шишкоподібної залози в механізмах корекції відхилень морфологічного та функціонального стану структур фотоперіодичної системи тварин за різної тривалості фотоперіоду.
Для досягнення вказаної мети поставлені такі задачі:
1. Оцінити морфологічні й ультрамікроскопічні зміни центральних (супрахіазматичні ядра, шишкоподібна залоза, гіпокамп) та периферичних (надниркові залози) структур фотоперіодичної системи щурів у різні періоди доби.
2. Вивчити динаміку світлооптичних та електронномікроскопічних перебудов компонентів фотоперіодичної системи в умовах світлового стресу.
3. Проаналізувати щільність мелатонінових рецепторів у структурах головного мозку за фізіологічної, гіпер-, гіпофункції шишкоподібної залози.
4. Охарактеризувати щільність мелатонінових рецепторів у гіпокампі за різної епіфізарної активності та при зруйнуванні супрахіазматичних ядер гіпоталамуса.
5. З’ясувати особливості морфометричних змін супрахіазматичних ядер гіпоталамуса щурів за різної функціональної активності шишкоподібної залози.
6. Оцінити коливання концентрації РНК у нейронах супрахіазматичного ядра гіпоталамуса ущурів при епіфізарній дисфункції.
7. Установити закономірності змін перерізу тіл, компонентів нейронів, концентрації в них РНК, ядерно-цитоплазматичного співідношення, питомих об’ємів ядер і цитоплазми паравентрикулярних ядер гіпоталамуса в циркадіанному аспекті.
8. Охарактеризувати стан експресії гена ранньої функціональної активності c-fos у структурах гіпоталамуса щурів за фізіологічних умов та припорушенні світлового режиму.
9. Встановити кореляційні зв’язки між морфофункціональними перебудовами компонентів циркадіанного блоку на фоні зміненої тривалості циклу світло-темрява в різні періоди доби.
10. Провести медикаментозну терапію мелатоніном і епіталоном з метою корекції морфофункціональних змін при гіпопінеалізмі та обґрунтувати доцільність їх застосування.
Об'єкт дослідження: циркадіанні ритми головного мозку в щурів.
Предмет дослідження: залежність формування циркадіанних ритмів головного мозку в щурів від архітектоніки та морфофункціональної організації центральних та периферичних компонентів хроноперіодичної системи.
Методи дослідження: фізіологічні (з’ясування функціонального стану супрахіазматичних ядер, латеральних великоклітинних і медіальних дрібноклітинних субядер паравентрикулярних ядер гіпоталамуса), біохімічні (визначення концентрації мелатоніну в плазмі крові), імуногістохімічні (застосування поліклональних антитіл до мелатонінових рецепторів 1А), імунофлуоресцентні (ідентифікація імуноспецифічного білка c-Fos у гістологічних зрізах гіпоталамуса), морфометричні, денситометричні (аналіз нейронів гіпоталамуса і кількісне визначення вмісту в них РНК), гістологічні (вивчення досліджуваних структур на світлооптичному рівні), електронно мікроскопічні, кореляційного та регресійного аналізу, математичної статистики (обробка отриманих результатів).
Наукова новизна отриманих результатів. У дисертаційній роботі на основі теоретичного підходу та експериментального дослідження вперше розкрито нові, невідомі раніше, закономірності хроноритмічної організації компонентів фотоперіодичної системи залежно від функціональної активності шишкоподібної залози. Вперше експериментально обґрунтовано концепцію фотозалежної хроноорганізації циркадіанних ритмів, згідно з якою порушення тривалості фотоперіоду викликає дисбаланс синтезу мелатоніну, що є ключовою ланкою дезорганізації механізмів добової періодичності у щурів.
Вперше встановлено більш виражені добові закономірності перебудов морфофункціональних параметрів компонентів циркадіанної системи вентролатерального відділу супрахіазматичних ядер та нонапептидергічних нейросекреторних популяцій субядер паравентрикулярних ядер гіпоталамуса, шишкоподібної залози, гіпокампа, надниркових залоз при епіфізарній гіпофункції, ніж при гіперфункції.
На підставі комплексного вивчення характеру щільності мелатонінових рецепторів у нейронах СХЯ та гіпокампа впродовж доби отримано переконливі докази фото-індукованого її порушення з припиненням добових коливань у середніх тенденціях, а також з підсиленням варіації індивідуальної реакції лімбічної структури тварин на зруйнування пейсмекерних нейронів.
Вперше показано, що індикатором раннього десинхронозу центральних механізмів циркадіанних ритмів головного мозку щурів є порушення експресії гена швидкої функціональної відповіді с-fos і детермінованого ним імуноспецифічного білка с-Fos у пейсмекерних нейронах супрахіазматичних і кортикотропін-рилізинг-гормонпродукувальних та вазопресин-синтезувальних субядрах паравентрикулярного ядра гіпоталамуса при диспінеалізмі.
Встановлена закономірність, згідно з якою уведення синтетичного біорегулятора епіталону (0,5мкг/кг) корегувало інтенсивність синтезу і секреції гормонів досліджуваних структур, підвищувало резистентність ультраструктур до світлового стресора та істотно покращувало показники площі компонентів нейронів СХЯ, а мелатоніну (0,5мг/кг) концентрацію в них РНК.
Практичне значення одержаних результатів. Результати проведених експериментальних досліджень розширюють уяву про механізми хрононейроендокринної інтеграції у формуванні циркадіанних ритмів, і зокрема участь у них нейроендокринного трансдуктора шишкоподібної залози.
Розкриття фундаментальних основ функціонування та генної експресії нейросекреторних клітин гіпоталамічних ядер залежно від тривалості фотоперіоду створює передумови для розробки схем профілактики і лікування десинхронозів, пов’язаних з порушеннями епіфізарної активності.
Здійснено пошук фармакологічних препаратів з метою стимуляції мелатонінутворювальної функції шишкоподібної залози. Науково обґрунтовано доцільність застосування синтетичного біорегулятора епіталону для корекції морфофукціональних та імуногістохімічних порушень центральних ланок циркадіанної ритміки при гіпопінеалізмі.
Впровадження результатів досліджень. Результати роботи впроваджені в науковий та навчальний процеси на кафедрах медичної біології, генетики та гістології, нормальної, патологічної фізіології, фармакології та фармації Буковинського державного медичного університету, Чернівецького національного університету ім.Ю.Федьковича, використовуються в науково-дослідній роботі НДІ медико-екологічних проблем МОЗ України.
За результатами досліджень отримано деклараційний патент України на корисну модель (№ u200707859) «Спосіб дослідження циркадіанних змін мелатонінових рецепторів 1А у супрахіазматичних ядрах гіпоталамуса», підготовлено інформаційний лист та галузеве нововведення.
Особистий внесок здобувача. Автором особисто здійснено розробку основних теоретичних положень роботи, проведено аналіз та реферування літературних джерел. Здобувач оволодів методами патофі
- bibliography:
- ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі на основі експериментального дослідження розкрито нові, невідомі раніше, закономірності хроноритмічної організації компонентів фотоперіодичної системи залежно від функціональної активності шишкоподібної залози, що є необхідним для пізнання центральних механізмів циркадіанних ритмів головного мозку ссавців. Обґрунтовано концепцію фотозалежної хроноорганізації циркадіанних ритмів, згідно з якою порушення тривалості фотоперіоду викликає дисбаланс синтезу мелатоніну, що є ключовою ланкою дезорганізації механізмів добової періодичності в щурів.
1. Встановлено, що загальні добові закономірності ритмічних перебудов морфологічної та ультрамікроскопічної структури вентролатерального відділу супрахіазматичних ядер переднього гіпоталамуса, шишкоподібної залози, гіпокампа, наднирникових залоз полягають у адаптивних змінах до тривалості циклу світло-темрява. Головні процеси хрононейроендокринної інтеграції у формуванні циркадіанних ритмів у щурів спрямовані на збереження співвідношення регуляторних гормонпродукувальних клітин та морфофізіологічних ознак з боку ефекторних клітинних ланок.
2. Експериментальне моделювання гіпопінеалізму (тривале освітлення) та гіперпінеалізму (постійна темрява) призвело до порушення досліджуваних компонентів циркадіанного блоку на світлооптичному та електронномікроскопічному рівнях. Це віддзеркалилося істотним кількісним перерозподілом типів нейросекреторних клітин у структурах головного мозку (зменшення вмісту активних і зникнення нейроцитів у фазі накопичення, поява інтенсивно світлих і функціонально виснажених, збільшення числа пікноморфних клітин), що свідчить про порушення фазного характеру нейросекреції. Десинхроноз архітектоніки досліджуваних утворень більш виражений в умовах гіпофункції шишкоподібної залози, ніж при її гіперфункції, що свідчить про інтегральний вплив нейроендокринного трансдуктора в пейсмекерній системі організму щурів.
3. Дано оцінку щільності рецепторів мелатоніну 1А у пейсмекерних нейронах супрахіазматичних ядер гіпоталамуса, яка тісно корелює з концентрацією мелатоніну в плазмі крові щурів, досягаючи максимуму о 02.00год. За умов пригнічення активності шишкоподібної залози максимальна кількість мелатонінових рецепторів у нейронах супрахіазматичних ядер гіпоталамуса зміщується з 02.00год на 14.00год і становить 0,35 ± 0,012 відносних одиниць оптичної щільності (в.од.опт. щільності), а при активації мелатонінутворювальної функції залози найбільший показник відзначається о20.00год, складаючи 0,43 ± 0,015 в.од. опт. щільності.
4. Доведено, що гіперфункція шишкоподібної залози супроводжується стабільно високою імуногістохімічною щільністю мелатонінових рецепторів (0,37 ± 0,010 в.од.опт.щільності) у нейронах гіпокампа в нічний період, а в денний період вона вірогідно знижується (0,29± 0,009 в.од.опт.щільності). При епіфізарній гіпофункції кількість позитивно забарвлених на мелатонінові рецептори нейронів гіпокампа вірогідно менша щодо контролю в усі періоди спостереження. Найвищих значень вона сягала о 14.00год, коли показник перебував у межах 0,29 ± 0,008 в.од. опт.щільності, вірогідно відрізняючись від такої о 02.00год 0,25 ± 0,007 в.од.опт.щільності. При зруйнуванні супрахіазматичних ядер відбувається десинхронізація циркадіанних ритмів щільності мелатонінових рецепторів нейронів гіпокампа з припиненням добових коливань у середніх тенденціях, а також з підсиленням варіації індивідуальної реакції тварин на зруйнування основного координатора добових ритмів.
5. Встановлено виражене порушення добового ритму морфометричних показників пейсмекерних нейронів супрахіазматичних ядер гіпоталамуса при гіпофункції шишкоподібної залози о 02.00год. Так, площа перерізу нейрона становила 31,04± 0,319мкм2 і була меншою за аналогічну в інтактних тварин і щурів з гіперфункцією шишкоподібної залози. Вказані зміни супроводжувалися зменшенням площі перерізу ядра до 20,54 ± 0,255 мкм2 (r=0,78) та цитоплазми до 10,51 ± 0,189 мкм2 (r=0,84). Ядерно-цитоплазматичне співвідношення сягало 1,95±0,024 і перевищувало таке в інтактних тварин на 14,04±1,017% внаслідок зростання питомого об’єму ядра, який складав 66,17±0,821% та зменшення питомого об’єму цитоплазми нейрона.
6. Доведено, що в основі змін морфометричних показників пейсмекерних нейронів супрахіазматичних ядер гіпоталамуса при гіпофункції шишкоподібної залози лежить виснаження їх функціональної активності, що підтверджується значним гальмуванням біосинтетичних процесів. Зокрема, о 14.00год концентрація РНК в ядрі перебувала в межах 0,276 ± 0,0045 од.опт.щільності, в ядерці 0,382 ± 0,0062 од.опт.щільності, в цитоплазмі 0,147 ± 0,0024 од.опт.щільності і вірогідно нижча щодо аналогічних показників інтактних тварин.
7. Аналіз площ перерізів компонентів нейронів, концентрації в них РНК, ядерно-цитоплазматичного співідношення, питомих об’ємів ядер і цитоплазми медіальних дрібноклітинних та латеральних великоклітинних субядер паравентрикулярних ядер гіпоталамуса в циркадіанному аспекті показав інверсію (зростання величин у нічні години замість звичайного їх зниження в цей добовий період) циркадіанної ритміки при гіперпінеалізмі та широкий діапазон пластичності структур при гіпопінеалізмі.
8. Виявлено, що експресія продукту активності гена „надранньої відповіді” c-fos білка c-Fos у пейсмекерних нейронах супрахіазматичних і кортикотропін-рилізинг-гормонпродукувальних та вазопресин-сиинтезувальних субядрах паравентрикулярного ядра гіпоталамуса щурів, утримуваних в умовах нормальної фотоперіодики (12 год світло / 12 год темрява), зазнає чітких циркадіанних коливань з максимальним значенням індексу концентрації білка c-Fos 0,250 ± 0,0095 од. імунофлуоресценції о 14.00год. Експериментально обґрунтовано, що індикатором раннього десинхронозу механізмів циркадіанних ритмів у щурів є порушення експресії гена с-fos і детермінованого ним імуноспецифічного білка с-Fos у нейронах досліджуваних ядер переднього гіпоталамуса при зміні фотоперіоду.
9. Встановлено тісні кореляційні зв’язки між морфофункціональними перебудовами досліджуваних параметрів супрахіазматичних ядер переднього гіпоталамуса та нонапептидергічних нейросекреторних популяцій субядер паравентрикулярних ядер переднього гіпоталамуса на фоні зміненої тривалості циклу світло-темрява в різні періоди доби.
10. Показано доцільність застосування синтетичного біорегулятора епіталону (у дозі 0,5мкг/кг), який підвищує резистентність ультраструктур компонентів циркадіанної системи до світлового стресора та істотно покращує показники площі перерізів компонентів нейронів СХЯ, а мелатонін (удозі 0,5мг/кг) концентрацію в них РНК. Мелатонін не корегує стрес-індукованого порушення ритму активності нейронів СХЯ, а застосування епіталону нормалізує зазначений ритм.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Встановлені в роботі стрес-протективні властивості синтетичного тетрапептиду епіталону визначають доцільність подальшого всебічного дослідження біорегулятора з метою корекції змін, викликаних різноманітними стресорами.
2. При призначенні медикаментозної терапії доцільно враховувати вікову залежність мелатонінутворювальної функції шишкоподібної залози.
3. Дисбаланс вмісту мелатоніну в організмі може бути використаний як патогенетичний критерій у розвитку органної та системної патології внутрішніх органів.
4. Особам, робота яких пов’язана з вахтовим режимом, при широтних перельотах, для попередження десинхронозу фізіологічних функцій рекомендується проводити періодичний контроль за показниками концентрації мелатоніну.
5. Враховуючи високу ефективність застосування мелатоніну як протекторного засобу в попередженні ендокринних, неврологічних, вікових, онкологічних розладів, тощо рекомендується провести подальші клінічні випробовування препарату.
ЛІТЕРАТУРА
1. Ажипа Я. И. Трофическая функция нервной системы / Я. И. Ажипа. — М.: Наука, 1990. — 672 с.
2. Акмаев И. Г. Реакция гипоталамо-гипофизарно-адреналовой системы на "иммунный" и "неиммунный" стрессоры при хроническом воспалении / И.Г. Акмаев, В. В. Гриневич, Е. А. Поскребышева // Нейроиммунопатология : Всерос. конф. 12—13 окт. 1999 г. : тезисы докл. — М. , 1999. — С.6.
3. Акмаев И. Г. Современные представления о взаимодействиях регулирующих систем: нервной, эндокринной и иммунной / И. Г. Акмаев // Успехи физиол. наук. — 1996. — Т. 27, № 1. — С. 3—20.
4. Александрова О. Гистогенез гиппокампа и новой коры головного мозга постнатальных крыс в органотипических роллерных культурах свободноплавающих срезов мозга / О.Александрова, А.Лыжин, И.Викторов // Бюлл. эксперим. биол. и медицины. — 2001. — Т. 132, №9. —С.333—337.
5. Алешин Б. В. Гистофизиология гипоталамо-гипофизарной системы / Б.В.Алешин. — М. : Медицина, 1971. — 440 с.
6. Алимова И. Н. Особенности старения и канцерогенеза у трансгенных мышей HER-2/neu: механизмы и модифицирующие воздействия : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. биол. наук / И.Н.Алимова : С.-Пб. ин-т биорег. и геронтол. СЗО РАМН. — Санкт-Петербург, 2002. — 21с.
7. Андибура Н.Ю. Динаміка порушень структур мікроциркуляторного русла та паренхіми надниркових залоз під впливом хронічної дії сполук свинцю / Н. Ю. Андибура, Н. К. Каширіна // Галицький лікарський вісник. — 2003. — Т. 10, № 4. — С. 5—6.
8. Анисимов В. Н. Мелатонин: перспективы применения для профилактики рака и преждевременного старения / В. Н. Анисимов // Вестник восстановительной медицины. — 2007. — №1 (19). — С. 4—7.
9. Анисимов В. Н. Молекулярные и физиологические механизмы старения / В. Н. Анисимов. — С-Пб: Наука, 2003. — 467 с.
10. Анисимов В. Н. Физиологические функции эпифиза (геронтологический аспект) / В. Н. Анисимов // Рос. физиол. журн. им. И. М. Сеченова. — 1997. — Т. 83, №8. — С. 1—13.
11. Анисимов В. Н. Функция эпифиза при раке и старении / В. Н. Анисимов, Р. Дж. Рейтер // Вопр. онкологии. — 1990. — Т. 36, № 3. — С. 259—268.
12. Анисимов С. В. Влияние мелатонина и тетрапептида на экспрессию генов в головном мозге мышей / С. В. Анисимов, B. X. Хавинсон, В. Н.Анисимов // Бюлл. эксперим. биол. и мед. — 2004. — Т. 138. — С. 570—576.
13. Анисимов С. В. Изучение влияния мелатонина на экспрессию генов в сердце мышей с помощью микрочиповой технологии / С. В. Анисимов, K.P. Богилер, В. Н. Анисимов // Доклады РАН. — 2002. — №383. — С.276—281.
14. Аношкина Е. В. Воздействие природного газа АГКМ на биологические объекты : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. биол. наук : Астрах. гос. техн. ун-т. — Астрахань, 2001. — 23с.
15. Аношкина Е. В. Особенности становления супрахиазматических ядер гипоталамуса белых крыс в норме и условиях воздействия газами АГКМ в эмбриогенезе / Е. В. Аношкина // Эколого-биологические проблемы Волжского региона и Северного Прикаспия : ІІІ Всеросс. науч. конф. 4—6окт., 2000 г. : тезисы докл. — Астрахань, 2000. — С. 120—122.
16. Аношкина Е. В. Эмбриотоксический эффект воздействия природного газа АГКМ на постнатальный онтогенез элементов СХЯ гипоталамуса белых крыс с учетом изменений циркадной ритмики белка / Е. В. Аношкина // Эколого-физиологические проблемы адаптации : ІІмеждунар. симпоз. 27—28 янв. 2003 г. : тезисы докл. — М. , 2003. — С. 31—32.
17. Арушанян Э. Б. Влияние эпифизэктомии на динамику циркадианной подвижности крыс / Э. Б. Арушанян, О. П. Ботвев // Ж. высш. нерв. деят-ти. — 1994. — Т. 44, вып. 1. — С. 143—147.
18. Арушанян Э. Б. Эпифизарный гормон мелатонин и неврологическая патология / Э. Б. Арушанян // Русс. мед. журнал. — 2006. — Т. 14, №22.— С. 1—8.
19. Арушанян Э. Б. Временная организация деятельности имунной системы и участие в ней эпифиза / Э. Б. Арушанян, Э. В. Бейер // Успехи физиол. наук. — 2006. — Т. 37, №2. — С. 3—10.
20. Арушанян Э. Б. Хронобиологическая природа нарушений познавательной деятельности мозга / Э. Б. Арушанян // Журн. неврологии и психиатрии.— 2005. — № 11. — С. 73-78.
21. Арушанян Э. Б. Место гиппокампа в биоритмологической организации поведения / Э. Б. Арушанян, Э. В. Бейер // Успехи физиол. наук. — 2001. — Т. 32, №1. — С. 79—95.
22. Арушанян Э. Б. Модуляторные свойства эпифизарного мелатонина / Э.Б.Арушанян, Л. Г. Арушанян // Пробл. эндокринол. — 1991. — Т. 37, №3. — С. 65—68.
23. Арушанян Э. Б. Сопряженные отношения эпифиза и гиппокампа при формировании реакции на стресс / Э. Б. Арушанян, Э.В.Бейер // Ж. высш. нерв. деят-ти. — 1997. — Т. 47, № 4. — С. 725.
24. Арушанян Э. Б. Супрахиазматические ядра гипоталамуса и организация суточного периодизма / Э. Б. Арушанян, Э. В. Бейер // Хронобиология и хрономедицина. — М. : Триада-Х, 2000. — С. 50—64
25. Арушанян Э. Б. Участие эпифиза в антистрессовой защите мозга / Э.Б.Aрушанян // Успехи физиол. наук. — 1996. — Т. 27, №3. — С. 31.
26. Арушанян Э. Б. Хронический болевой стресс нарушает плавную перестройку циркадианного ритма подвижности у крыс при фазовом сдвиге светового режима / Э. Б. Арушанян, В. А. Батурин // Синтез, фармакология и клинические аспекты новых обезболивающих средств : всеросс. науч.-практ. конф. 16-18 окт. 1991 г. : тезисы докл.. — Новгород, 1991. — С. 36.
27. Арушанян Э. Б. Эпифиз в системе зрительного анализатора / Э.Б.Арушанян, К. Б. Ованесов // Успехи физиол. наук. — 1995. — Т. 26, №3. — С.25—30.
28. Арушанян Э. Б. Эпифиз и организация поведения / Э.Б.Aрушанян // Успехи физиол. наук. — 1991. — Т. 22, № 4. — С. 122.
29. Арушанян Э.Б. Гистохимические и морфометрические доказательства участия нейронов дорсального гиппокампа в антистрессорном действии мелатонина / Э.Б.Арушанян, Э.Бейер, Н.Локтев // Эксперим. и клин. фармакология. — 2001. — Т.64, №6. . — С.10—12.
30. Атякшин Д. А. Глиальное обеспечение секреторных нейронов крупноклеточных ядер гипоталамуса при воздействии ионизирующего излучения в малой дозе / Д. А. Атякшин, А. Я. Должанов, И. Б. Ушаков // Механизмы действия сверхмалых доз : ІІІ Междунар. симп. 3—6 дек. 2002г. : тезисы. докл. — М. , 2002. — С. 43.
31. Ашофф Ю. Обзор биологических ритмов / Ю. Ашофф // Биологические ритмы : [пер. с англ.] : под ред. Ю. Ашоффа. — М. : Мир, 1984. — Т. 1. — С. 12—21.
32. Барабой В. А. Біоантиоксидант мелатонін: фізіологічні функції та застосування / В. А. Барабой // Фармацевт. журн. — 2000. — №1. — С. 69—72.
33. Безруков В. В. Характеристика функциональных изменений гипоталамуса при старении : автореф. дис. на соискание уч. степени докт. мед. наук / В.В. Безруков. — К., 1981. 32с.
34. Бейер Э.В. Суточные колебания концентрации кортикостерона в плазме и локомоции у крыс при локальном разрушении гиппокампа / Э.В.Бейер, Е.В.Белик, Э.Б. Арушанян // Рос. физиол. ж. 1999. Т.85, №5. С. 616620.
35. Бейэр Э. В. Сдвиги в содержании мелатонина плазмы и изменения циркадианной локомоции при разрушении дорзального гиппокампа у интактных и стрессированных крыс / Э. В. Бейэр, К. С. Эльбекьян, Э.Б.Арушанян // Ж. высш. нерв. деят-ти. — 2001. — Т. 51, № 5. — С. 631—63.
36. Беляевский А. Д. О влиянии эпиталамина на состояние перекисного окисления липидов, антиоксидантную систему и уровень эндотоксикоза при сочетанной черепно-мозговой травме / А. Д. Беляевский, Е.А.Лебедева // Вестник интенсивной терапии. — 2002. — № 4. — С. 35—37.
37. Біоритми, мелатонін та старіння / О. Коркушко, В. Шатило, А. Писарук, М.Романенко // Журнал практичного лікаря. — 2004. — № 1. — C. 38—43.
38. Бойчук Т. М. Фізіологічні аспекти впливу йодиду цезію на організм залежно від функціонального стану шишкоподібного тіла : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мед. наук / Т. М. Бойчук. — Львів, 1994.—23с.
39. Бондаренко Л. А. Значение взаимодействия факторов внутренней и внешней среды в регуляции функциональной активности пинеальной железы : автореф. дисс. на соискание уч. степени докт. биол. наук: спец. 14.01.14 / Л. А. Бондаренко : Ин-т эндокринологии и обмена веществ АМН Украины. — К. , 2003. — 36 с.
40. Бондаренко Л. А. Современные представления физиологии эпифиза / Л.А.Бондаренко // Нейрофизиология. — 1997. — Т. 29, №3. — С. 212—237.
41. Булик Р. Є. Активність гена „надранньої відповіді” c-fos у субядрах паравентрикулярного ядра гіпоталамуса за зміненої тривалості циклу світло-темрява / Р.Є.Булик // Клін. та експерим. патол. — 2009. — Т.8, №1. — С. 9—15.
42. Булик Р. Є. Вплив епіталону на субмікроскопічні зміни пінеалоцитів при тривалому освітленні / Р. Є. Булик // Український морфологічний альманах. — 2008. — Т. 6, № 1. — С. 57—60.
43. Булик Р. Є. Вплив зруйнування супрахіазматичних ядер гіпоталамуса на циркадіанну щільність рецепторів мелатоніну 1А унейронах гіпокампа щурів / Р. Є. Булик // Патологія. — 2008. — Т. 5, № 1. — С.54—57.
44. Булик Р. Є. Вплив мелатоніну на стан нейронів супрахіазматичних ядер гіпоталамуса щурів присвітловій стимуляції / Р. Є. Булик : Vміжнар. мед. -фарм. конф. студ. і мол. вчених, присв. 600-річчю Чернівців 1—3 квіт. 2008р. : тези доп. — Чернівці : Бук. держ. мед. ун-т, 2008. — С. 197.
45. Булик Р. Є. Вплив тетрапептиду епіталону на стресс-індуковані ультрамікроскопічні зміни нейронів супрахіазматичних ядер гіпоталамуса / Р.Є.Булик // Експерим. та клін. медицина. — 2008. — № 3. — С. 32—36.
46. Булик Р. Є. Динаміка порушень ультраструктури клітин мозкової речовини надниркових залоз щурів під впливом світлової депривації / Р. Є. Булик // Експерим. та клін. фізіологія і біохімія. — 2008. — № 4(44). — С. 7—10.
47. Булик Р. Є. Добові особливості морфологічної структури пінеалоцитів / Р.Є. Булик // Актуальні питання імунології, алергології та ендокринології : регіон. наук -практ. конф. 10—11 трав. 2006р. : тези доп. — Чернівці : Бук. держ. мед. ун-т, 2006. — С. 6—7.
48. Булик Р. Є. Ембріотопографічні особливості шишкоподібної залози / Р.Є.Булик // Клін. анат. та операт. хірургія. — 2006. — Т. 5, № 2. — С. 73.
49. Булик Р. Є. Залежність морфологічної структури шишкоподібної залози від періоду доби / Р. Є. Булик // Вчені майбутнього: міжнар. наук.-практ. конф. мол. вчених 18—19 жовт. 2005р. : тези доп. — Одеса : Одес. держ. мед. ун-т, 2005. — С. 16.
50. Булик Р. Є. Мікроскопічні зміни гіпокампа за умов різної тривалості фотоперіоду та їх корекція епіталоном / Р. Є. Булик // Прикладні аспекти морфології експериментальних і клінічних досліджень : Всеукр. наук.-практ. конф. 29—30 трав. 2008р. : тези доп. — Тернопіль : Терноп. держ. мед. ун-т ім. І. Я. Горбачевського, 2008. — С. 19—21.
51. Булик Р. Є. Морфологічні зміни надниркових залоз щурів за умов тривалої експозиції постійним світлом / Р. Є. Булик // Актуальні проблеми сучасної медицини: вісник Української медичної стоматологічної академії. — 2007. — Т. 7, Вип. 4 (20). — С. 242—245.
52. Булик Р. Є. Роль простагландинів у регуляції хроноритмів функцій нирок : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мед. наук: спец. 14.03.03 / Р.Є.Булик. — Вінниця, 2004. — 21 с.
53. Булик Р. Є. Світлооптичне дослідження нейронів гіпокампа щурів при епіфізарній дисфункції / Р. Є. Булик // Вісник проблем біології і медицини. — 2008. — Вип.3. — С.61-64.
54. Булик Р. Є. Спосіб дослідження циркадіанних змін мелатонінових рецепторів 1А у супрахіазматичних ядрах гіпоталамуса / Р. Є. Булик, В.П.Пішак, В.М.Магаляс, І. С.Давиденко / Патент №36648, UA, МПК А61 В10/00, Заявка№u200707859, Заявл.12.07.2007. Опубл. 10.11.2008, Бюл.№21.
55. Булик Р. Є. Стрес-індуковані морфофункціональні зміни нейронів супрахіазматичних ядер гіпоталамуса щурів / Р. Є. Булик // Одеський медичний журнал. — 2008. — № 5(109). — С.4—6.
56. Булик Р. Є. Структурна організація нейросекреторних клітин супрахіазматичних ядер гіпоталамуса піддією світлової стимуляції / Р. Є. Булик // Галицький лікарський вісник. — 2008. — Т.15, № 2. — С. 11—13.
57. Булик Р. Є. Ультрамікроскопічна характеристика нейрогіпофіза за умов звичайної довжини фотоперіоду / Р. Є. Булик // Фізіол. журн. — 2006. — Т. 52, № 2. — С. 147.
58. Булик Р. Є. Ультрастуктура нейронів супрахіазматичних ядер гіпоталамуса за умов світлової депривації / Р. Є. Булик // Вісник наукових досліджень. — 2008. — № 1 (50). — С. 78—80.
59. Булик Р. Є. Ультрацитоархітектоніка нейронів гіпокампу щурів за різної тривалості фотоперіоду / Р. Є. Булик // Науковий вісник Ужгородського університету, серія Медицина”. — 2008. — Вип.34. — С. 6—9.
60. Булик Р. Є. Хроногістологічна характеристика надниркових залоз щурів на тлі гіперфункції шишкоподібної залози / Р. Є. Булик, В. П. Пішак, І.С.Давиденко // Бук. мед. вісник. — 2007. — Т. 11, № 4. — С. 91—94.
61. Булик Р. Є. Циркадіанні варіації стану латеральних великоклітинних субядер паравентрикулярних ядер переднього гіпоталамуса щурів за різної тривалості фотоперіоду / Р.Є.Булик // Морфологія. — 2009. — Т.3, № 1. — С. 32—37.
62. Булик Р. Є. Циркадіанні зміни мелатонінових рецепторів 1А у супрахіазматичних ядрах гіпоталамуса / Р. Є. Булик // Інтегративна антропологія. — 2007. — № 2 (10). — С. 22—24.
63. Булик Р. Є. Щільність мелатонінових рецепторів 1а типу в нейронах гіпокампа білих щурів впродовж доби: імуногістохімічний аналіз / Р. Є. Булик// Вісник морфології. — 2008. — Т.14, №1 С.69— 71.
64. Быкова В. А. Крупноклеточные ядра гипоталамуса при радиомодификации гипоксической газовой смесью малой дозы ионизирующего излучения / В.А. Быкова, А. Я. Должанов, И. Б. Ушаков // Новое в изучении пластичности мозга : науч. конф. 2000 г. : тезисы докл.. — М., 2000. — С. 21.
65. Василенко Д.А. Морфологические перестройки в преоптическом/переднем гипоталамусе в условиях гипер- и гипонатриемии / Д. А. Василенко, И.Э. Кузнецов, Н. И. Бондаренко // Арх. клин. и эксперим. медицины. —2003. — Т. 12, № 1. — С. 6.
66. Вентромедиальное ядро гипоталамуса: изменения при старении и влияние хронической электрической стимуляции на продолжительность жизни старых крыс / В. В. Безруков, Т. А. Дубилей, Ю. Е. Рушкевич [и др.] // Нейронауки: теоретичні та клінічні перспективи. — 2005. — Т. 1, № 1. — С. 21—27.
67. Виноградова И. А. Влияние светового режима на показатели биологического возраста и возрастную патологию / И. А. Виноградова, А.И.Шевче
- Стоимость доставки:
- 150.00 грн