ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ НІМЕЦЬКОЇ ПОЕЗІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ ВОКАЛЬНІЙ МУЗИЦІ

brief description

ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ
ІМ. М.В.ЛИСЕНКА

На правах рукопису

ЛИПЕЦЬКА Марія Любомирівна

УДК 78.2; Л-61

ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ НІМЕЦЬКОЇ ПОЕЗІЇ
В УКРАЇНСЬКІЙ ВОКАЛЬНІЙ МУЗИЦІ

Спеціальність 17.00.03 Музичне мистецтво

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Науковий керівник
Кияновська Любов Олександрівна,
доктор мистецтвознавства, професор

Львів 2007

ЗМІСТ

ВСТУП..................................................................................................... 2
РОЗДІЛ 1 УКРАЇНСЬКІ ПОЕТИЧНІ ПЕРЕКЛАДИ І ПЕРЕСПІВИ НІМЕЦЬКОЇ ПОЕЗІЇ КРІЗЬ ПРИЗМУ УКРАЇНСЬКО-НІМЕЦЬКИХ КУЛЬТУРНИХ ЗВ’ЯЗКІВ............... 8
1.1. Огляд літератури за обраним напрямком.............................. 8
1.2. Взаємодія української та німецької поезії на основі художнього перекладу в контексті українсько-німецьких культурних зв’язків......................................................................... 18
1.3. Основні засади музично-поетичного перекладу............. 52
РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ МУЗИЧНОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ НІМЕЦЬКОЇ ПОЕЗІЇ У ТВОРАХ УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ ДОБИ РОМАНТИЗМУ....................................... 64
2.1. Перші звернення до німецької поезії в музиці Галичини. (співогри М.Вербицького, солоспіви до віршів Г.Гайне В.Матюка)......................................................................................... 68
2.2.Німецька поезія у вокальній музиці В.Сокальського та П.Сокальського............................................................................... 78
2.3. Цикл М.Лисенка на слова Г.Гайне як підсумок „білінгвальних” тенденцій епохи................................................ 82
РОЗДІЛ 3 СТИЛЬОВІ МОДИФІКАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ У ВТІЛЕННІ НІМЕЦЬКОМОВНОЇ ПОЕЗІЇ ХХ СТ. ПОЧАТКУ ХХІ СТ.................................................................. 106
3.1. Бачення галицьких композиторів німецькомовної поезії................................................................................................. 106
3.2. Звернення до німецькомовної поезії на Лівобережній Україні. Множинність інтерпретацій........................................ 123
3.3. Сучасні тенденції втілення німецької поезії українськими композиторами.............................................................................. 151
ВИСНОВКИ........................................................................................ 174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................... 178
ДОДАТКИ............................................................................................ 199
ДОДАТОК А.................................................................................... 200
ДОДАТОК Б.................................................................................... 206
ДОДАТОК В.................................................................................... 211
ДОДАТОК Д.................................................................................... 215

ВСТУП

Актуальність дослідження. Поліфонічність та багатопластовість була притаманна різним європейським культурам фактично на всіх етапах їх розвитку. Однак, особливо актуальною проблема поєднання різних жанрів, видів мистецтва, мов та національних особливостей знову постала на зламі тисячоліть. Прагнення до глобалізації з одного боку, а з другого до національної самоідентифікації в новому контексті змусило культурологів, філософів, мистецтво- та музикознавців по-новому оцінити навіть ті явища, які, здавалося б, уже були дослідженими раніше.
В нових „тональностях” і „контрапунктуваннях” зазвучали й теми двосторонніх взаємин та зв´язків. Немов спростовуючи тезу про певну „замкнутість”, герметичність української культури, почали досліджувати її загальнокультурні, а також літературні, мистецькі, музичні зв´язки на різних рівнях та географічних широтах. Поступово з´ясовуємо, що українське мистецтво широко кореспондувало з культурами фактично всього європейського ареалу, від Уралу до Аппенінського півострова. Проте, закономірно, що ці культурні взаємини розвивалися нерівномірно для різних національних та географічних складових, тобто, із одними культурами виявилося більше точок „дотику”, спорідненостей, зацікавлень, а з іншими вони реалізовувалися не настільки активно. Це зумовлене цілим рядом чинників, як геополітичних, історичних, ментальних, так і суто іманентних, одиничних.
Кореспондування української та німецько-австрійської культур має давню і доволі багату історію. Безперечними є на певних етапах історико-культурного розвитку впливи „європоцентризму”, що його акумульовувала Німеччина чи Австрія, на „відцентрову” українську культуру, однак знаходимо і суттєві „зворотні процеси”, коли автентика, романтизм „козацької держави” надихали німецькомовних митців на не один шедевр.
Особливо активізувалися ці культурні зв’язки в епоху романтизму. Дві все ще роз’єднані політичними обставинами держави, Україна та Німеччина, виявляли неабияку культурну цілісність та великий потенціал у розвитку свого мистецького майбутнього. Німецький романтизм фактично стає „законодавцем” стилю епохи. Тож не дивно, що саме на ХІХ ст. припадають і перші концептуальні звернення українських композиторів до німецької поезії. Наступна хвиля припадає на новий культурний виток fin de siecle та першого бурхливого й багато в чому революційного (для культури також) двадцятиліття ХХ ст. Різними імпульсами натхненні й подальші звернення українських музикантів до німецької поезії.
У всій різноманітності міжнаціональних зв’язків, хочемо звернути увагу саме на українсько-німецько-австрійські музичні зв’язки, коли внаслідок розподілу Польщі в 1772 році Львів стає столицею т.зв. королівства Галичини і Лодомерії, як однієї з найбільших провінцій австрійської монархії. Після 1772 року австрійські реформи принесли деякі доволі помітні покращення для русинів Галичини. Зокрема: греко-католицька церква отримала рівні права з римо-католицькою, греко-католицьке духовенство здобуло правове і матеріальне забезпечення, йому було відкрито доступ до вищої освіти. У Львові в 1784 р. Йосиф ІІ засновує університет, який став першим вищим учбовим закладом такого типу на Україні, в якому функціонує українська кафедра „Студіум рутенум”, а в 1783 р. - греко-католицька духовна семінарія. Молоді духівники набувають освіту також у Інсбруку та Римі.
Від 1774 р. у Відні при церкві святої Варвари діє греко-католицька семінарія „Барбареум”, заснована імператрицею Марією Терезою, що давала студентам із Західної України не лише систематичну богословську освіту, а й можливості животворних контактів із західною культурою. З цього освітнього осередку вийшли високоосвічені владики, серед яких єпископ Іван Снігурський, натхненник українського культурного відродження в Галичині.
Дослідження питомості, передумов, наслідків цих двосторонніх зв´язків між художнім словом однієї культури та музикою іншої виглядає сьогодні особливо актуальним. Адже в час панування радянської ідеології здійснити таке дослідження було практично неможливим, попередній історичний період же ж не давав ще дослідникові настільки багатого матеріалу. Нині, коли зацікавлення культурами України та Німеччини чи Австрії знову набуває характеру двостороннього діалогу, а не однобічного споглядання („із Сходу на Захід”) чи наслідування, дана праця стане сподіваним внеском до розбудови цих важливих культурних взаємин, а також переосмисленням національної культурної спадщини.
Діалогічна призма (діалог двох культур) дає можливість дослідникам більш рельєфно побачити і оцінити характерні особливості національних культур, учасників діалогу. Виділити характеристики питомо національні, ще раз аргументувати європейськість української культури, більш повно висвітлити один з відтинків давньої історії включення української культури у світовий культурний процес.
Мета дослідження розкрити принципи інтерпретації німецької поезії в українській вокальній музиці ХІХ початку ХХІ ст. крізь призму українсько-німецьких культурних зв’язків та з урахуванням засад перекладу.
Основні завдання дослідження:
1) вивчення шляху становлення і розвитку української вокальної музики на тексти німецькомовних авторів: вивчити музично-історичні передумови виникнення, становлення і розвитку творів українських композиторів на німецькомовні тексти в європейському контексті;
2) визначення композиторських і виконавських особливостей аналізованих творів, їх роль і значення в українській музичній культурі: розкрити специфічні особливості самих творів, їх основні структурні принципи, простежити взаємозв’язок оригінальних або перекладених текстів німецьких поетів із їх музичним втіленням у творах українських композиторів;
3) скласти повну нотографію творів українських композиторів на німецькомовні тексти.
Об’єктом дослідження є українська вокальна музика ХІХ початку ХХІ ст.
Предметом дослідження є вокальні твори українських композиторів ХІХ поч. ХХІ ст. на німецькомовні тексти.
Методологічну базу цього дослідження складають праці з
філософії (Г.Гегель, Ф.Шеллінг, Д.Чижевський, Р.Габітова та ін.);
етнопсихології (В.Янів, Ю.Шерех, Б.Чижевський та ін.);
музичної культурології (Л.Кияновська, О.Козаренко, С.Павлишин, В.Кузик, С.Людкевич, Я.Якуб’як та ін.);
історії музики (Б.Асаф’єв, В.А.Васіна-Гроссман, В.Витвицький, Т.Булат, Ю.Булка, М.Грінченко, Д.Житомирський, М.Загайкевич, М.Копиця, С.Людкевич, А.Оголевець, Б.Фільц, Я.Якуб’як, Л.Яросевич та ін.);
музичної інтерпретації (В.Москаленко, О.Маркова, О.Катрич, О.Жарков, Р.Інгарден, Н.Корихалова, П.Рікер та ін.);
теорії художнього перекладу (С.Влахов, С.Флорин, Т.Гаврилів, Е.Еткінд, М.Зеров, Р.Зорівчак, Г.Кочур, І.Левий, В.Коптілов, М.Новикова, М.Рильський, П.Рихло, А.Содомора, А.Швейцер та ін.).
Методи дослідження. В роботі використані такі методи:
1) історико-діалектичний у розгляді українсько-німецьких культурних зв’язків;
2) теоретичний у вивченні літератури з питань теорії перекладу, музичної інтерпретації та історії українсько-німецьких зв’язків у перекладознавчій сфері;
3) компаративний при порівнянні вокальних творів, створених на один літературний текст;
4) статистичний при створенні таблиць-покажчиків (див. Додаток А, Б, В) творів українських композиторів на німецькомовні тексти.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у дослідженні вперше в українському музикознавстві здійснена спроба комплексного аналізу української вокальної музики на німецькомовні тексти та запропоновано концепцію інтерпретації німецькомовних текстів в українській музиці.
Результати дослідження можуть бути застосовані у педагогічній та виконавській практиці, дозволять розширити репертуар, а також дати йому новий погляд та трактування. Окремі матеріали дослідження можуть бути використанні в магістерських спеціальних курсах історії музики, музичної культурології та музичної інтерпретації для виконавців-вокалістів, піаністів-концертмейстерів, студентів історико-теоретичних факультетів вищих навчальних музичних закладів, а також германістів та студентів культурологічних спеціальностей університетів.
Апробації результатів здійснена у формі доповідей на науково-практичних конференціях:
1. Наукова конференція „Мистецтво молодих - 2003”. Львів: ЛДМА ім. М.В.Лисенка, 2003 р. / Німецька поезія у вокальних творах галицьких композиторів кінця XIX - початку XX століття.
2. Наукова конференція присвячена 125-літтю від дня народження С.Людкевича Львів: Музично-меморіальний музей С.Крушельницької, 11 лютого 2004 р. / Солоспіви Людкевича на автентичні німецькі тексти.
3. Наукова конференція НТШ. Львів: НТШ, 1 червня 2005 р. / „Німецькі тексти” Б. Лятошинського в контексті камерно-вокальної музики 20-тих років минулого століття.
4. Наукова конференція „Музикознавчі студії 2005”. Львів: ЛДМА ім. М.В.Лисенка, 19-20 вересня 2005 р. / Вокальна інтерпретація німецьких поетичних перекладів.
5. Міжнародна конференція „Людина і музика”. Львів: ЛДМА ім. М.В.Лисенка, 4-5 жовтня 2005 р. / Психологічні аспекти сприйняття німецької поезії українськими композиторами.
6. Всеукраїнська конференція „Музичне мистецтво: проблеми сучасності”. Київ: НМАУ ім. П.І.Чайковського, 6-8 грудня 2005 р. / Вокальні твори сучасних українських композиторів на слова німецьких поетів.
7. Міжнародний музикознавчий конгрес „Львів музичний протягом століть”. Львів: ЛДМА ім. М.В.Лисенка, 28 вересня-2 жовтня 2006 р. / Міжнаціональні зв’язки в музичній культурі Львова.
Основні положення дисертації викладені у 6 наукових статтях, 5 з яких опубліковані у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України.
1. Рецепції поезії Г.Гайне в українській вокальній музиці (до питання стильової інтерпретації) // Молоде музикознавство / Наукові збірки ЛДМА ім. М.Лисенка. Львів, 2002. Вип. 7. С.24-30.
2. Солоспіви Миколи Лисенка на слова Генріха Гайне // Вісник Львівського університету. Серія: Мистецтвознавство: Зб. статей. Львів, 2003. Вип. 3. С.102-105.
3. Німецька поезія у вокальних творах галицьких композиторів кінця XIX початку XX століття // Молоде музикознавство / Наукові збірки ЛДМА ім. М.Лисенка. Львів, 2004. Вип. 9. С.4-11.
4. Інтерпретація поезії Г.Гайне у камерно-вокальній музиці Станіслава Людкевича // Молоде музикознавство / Наукові збірки ЛДМА ім. М.Лисенка. Львів, 2004. Вип. 10. С.10-15.
5. Вокальні твори сучасних українських композиторів на слова німецьких поетів // Музичне мистецтво: проблеми сучасності. Серія: Наукова думка молодих / Науковий вісник НМАУ ім. П.І.Чайковського. Київ, 2006. Вип.64. Кн.1. С.22-33.
6. Поезія Генріха Гайне в українській вокальній музиці // Український Світ. Київ, 2002. Ч.1-6. С. 34-35.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що охоплює 252 позицій, додатків. Повний обсяг дисертації 223 с., обсяг основного тексту 177 c.

bibliography

ВИСНОВКИ

Дане дисертаційне дослідження було присвячене аналізу українсько-німецьких культурних зв’язків, а саме інтерпретації німецької поезії українськими композиторами.
Метою дослідження було створення концепції інтерпретації німецької поезії в українській вокальній музиці крізь призму українсько-німецьких культурних зв’язків.
В процесі проведення даного дисертаційного дослідження визначальною стала теза Б.Асаф’єва про давній зв’язок поезії і музики, і про надчуттєвий рівень інтонаційного узагальнення як вихід на глобальні ментальні рівні, що акумулюють національну специфіку художнього мислення у даному випадку українського та німецького народу. Отже, Б.Асаф’єв зазначає: „Давній тісний зв’язок музики і поезії дозволяє мені ділити мистецтва на інтонаційні, мистецтва висловлювання, вимови (звичайно, ритмовимови, тому що немає тона, „тонуса” тонального, чим би не керував ритм), а значить такі, що пізнаються переважно слухом; і на мистецтва з ритмом і образами, зорово виставленими, мистецтва „німі”” [4, с.354].
Підсумовуючи дисертаційне дослідження, можна сказати, що здійснена ним спроба комплексного аналізу української вокальної музики на німецькі тексти дала підстави для концепційного оформлення наступних положень:
1. Естетико-стильовою основою плідних українсько-німецьких взаємин в аспекті камерно-вокальної творчості є глибинний романтизм, притаманний ментальності українського та німецького народів.
2. Виходячи з особливостей творів українських композиторів на німецькомовні тексти їх можна поділити за такою типологічною схемою: вокальні твори на автентичні німецькі тексти, вокальні твори на українські переклади німецьких текстів, вокальні твори на російські переклади, вокальні твори на німецькі слова, створені не етнічними німцями.
3. Спостереження за механізмом функціонування творчої ініціативи в процесах композиторської творчості українських авторів інспірованої творчістю німецьких поетів дозволяють висунути гіпотезу про розширення традиційного розуміння комунікативного ланцюга: композитор виконавець слухач (творення відтворення сприйняття).

Розширення комунікативного ланцюга, де вихідною ланкою є німецький народ в широкому розумінні слова, як те ментально-духовне середовище, звідки поет черпає свої ідеї. Далі поет - перекладач (з врахуванням українських та російських перекладів) - композитор і замикає цей ланцюг знову народ, але вже український, як сукупний слухач, оскільки композитор відображає ментальність свого народу. Таким чином твориться „арка”, яка об’єднує обидва народи на надчуттєвому рівні пісні, де поєднуються поезія і музика.
А також:
1. Вивчено шлях становлення і розвитку української вокальної музики на тексти німецькомовних авторів.
2. Визначено композиторські та виконавські особливості даних творів, їх роль і значення в українській музичній культурі, простежено взаємозв’язок оригінальних або перекладених текстів німецьких поетів із їх музичним втіленням у творах українських композиторів.
3. Складено повну нотографію творів українських композиторів на німецькомовні тексти.
4. Вперше цілісно проаналізовано досі мало знані твори: цикл В.Матюка на слова Г.Гайне (рукопис), солоспів „Якби ви знали” С.Людкевича на слова Г.Гайне (рукопис), солоспіви Б.Лятошинського на німецькі тексти та вокальні твори українських композиторів 1990-2004 рр. (В.Польової, К.Цепколенко, Ю.Ланюка, І.Тараненка) на німецькомовні тексти.
Мета дослідження і концепція дисертації звичайно передбачає і ряд інших виходів у сферу музичної інтерпретації взагалі та інтерпретації іншомовної поезії в українській музиці зокрема. Адже наявність такої великої кількості німецькомовної поезії в українській вокальній музиці доводить, що українська професійна музика ніколи не була таким герметичним явищем зосередженим виключно на національний фольклор, як це іноді нам намагаються представити. Навпаки, українська музика насправді була невід’ємною часткою тієї Weltlieteratur за висловом Й.В.Ґете, яка привласнювала, адаптувала і дуже тонко резонувала на всі ті процеси світової культури, які відбувалися на певних історичних етапах і відрізках. Тому концепція роботи мислиться як відкрита. Створена концепція сприятиме осмиленню також таких проблем, як втілення іншо-національних сюжетів в українській театральній, оперній і балетній музиці, як переосмислення, перевтілення поезії інших народів, таких як французької, російської, польської, тобто тих, які найбільш численно були представлені в українській перекладній літературі. Можна також детальніше заглибитися в інтерпретацію поетичного слова інших культур на певному історичному етапі. Наприклад, в добу становлення української професійної школи, зокрема у М.Лисенка, П.Сокальського, М.Вербицького та багатьох інших композиторів, які не жили в закритому просторі, а весь час намагалися представляти свою національну спадщину, адаптувати і переосмислювати в широкому контексті загального європейського культурного процесу. Таким чином, основний пафос дисертації спрямований на те, щоб розкрити місце української культури у великій і розмаїтій панорамі світового духовного процесу, в якому українська культура займала далеко не останнє місце і була, за висловом Луначарського, пишною квіткою на дереві світової культури.
У зв’язку із створенням викладеної в дисертації концепції перспективними, щодо подальшої розробки, видаються такі напрямки наукових досліджень:
1. Визначення соціо-культурологічних і соціо-психологічних параметрів музичного мистецтва, зокрема співвіднесення музики і слова, музики і так званого „чужинного” слова.
2. Проблеми адаптації автором продукту іншої культури, що має відмінну генетичну природу з перспективи віддаленого часового періоду у зовсім іншому культурному середовищі.
3. Проблеми реакції публіки, як цілісного і генетично обумовленого національного середовища на репрезентацію представником її еліти чужинного слова у своїй власній інтерпретації (музично-соціологічний аспект).
Отже, ця дисертація дає відповідь на ряд поставлених питань і по-своєму вирішує ту мету, до якої прагнула дійти авторка, але вона разом з тим накреслює широке коло подальших проблем, які повинні бути вирішені в українському музикознавстві.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Анализ вокальных произведений: Учебное пособие. Л.: Музыка, 1998. 352 с.
2. Артемчук Г.І., Назарук П.М. Порівняльна типологія німецької і української мов (Практикум з словотворення). К.: Вища школа, 1988. 23 с.
3. Архімович Л.Б., Гордійчук М.М. Микола Лисенко: Життя і творчість. 3-тє вид., доп. і перероб. К.: Муз. Україна, 1992. 254 с.
4. Асафьев Б.В. Музыкальная форма как процес. Кн. 1 и 2. / Ред., вступ. ст. и коммен. Е.М.Орловой. Л.: Музгиз, 1963. 379с.
5. Асафьев Б.В. Речевая интонация. М.-Л.: Музыка, 1965. 136 с.
6. Бабинець Н. Камерно-вокальні твори композиторів Галичини XIX ст. для концертмейстерських класів: Навчальний посібник. Львів: Сполом, 2005. 168 с.
7. Белза І. Б.М.Лятошинський. К.: Мистецтво, 1947. 62 с.
8. Булат Т.М. З журби і ніжності вродились // Лисенко М. Солоспіви. К.: Муз. Україна, 1991. Т.2. С. 7-12.
9. Булат Т. Питання музично-поетичної єдності в солоспівах С.Людкевича // Творчість С.Людкевича: Зб. Статей / Упор. М.Загайкевич. К.: Муз. Україна, 1979. С. 54-81.
10.Булат Т. Романсы Б.Н.Лятошинского (Образно-тематическая и стилевая эволюция жанра) // Лятошинський Борис Николаевич: Сб. статей / Сост. М.Д. Копица - К.: Муз. Україна, 1987. С. 73-84.
11.Булат Т. Солоспіви // Історія української музики: В 6-ти томах / АН УРСР. Ін.-т мист-ва, фолькл. та етногр. ім. М.Т.Рильського; Ред. колегія: М.М.Гордійчук (голова) та ін. К.: Наукова думка, 1989-1992. Т.2. С. 262-284.
12.Булат Т. Яків Степовий. К.: Муз. Україна, 1980. 80 с. (Творчі портрети українських композиторів).
13.Булат Т.П. Український романс. К.: Наукова думка, 1979. 320 с.
14.Булка Ю.П. Музична культура Західної України // Історія української музики: В 6-ти томах. - К.: Наукова думка, 1992. - Т.4. 1917-1941. С. 545-589.
15.Булка Ю. Нестор Нижанківський. - К.: Муз. Україна, 1972. 39 с. (Творчі портрети українських композиторів).
16.Булка Ю. Солоспіви Нестора Нижанківського // Нижанківський Н. Солоспіви. Львів; Київ; НьюЙорк: В-во М.П.Коць, 1996. С. -3-4.
17.Бургардт О. Леся Українка і Гайне // Леся Українка. Твори. / За заг. ред. Б.Якубовського. Нью Йорк: Вид. спілка Тищенко & Білоус, 1954. Т.4. Переклади. С. VII-XXІV.
18.Васина-Гроссман В.А. Музыка и поэтическое слово. - Ч.1. Ритмика. - М.: Музыка, 1972. 150 с.
19.Васина-Гроссман В.А. Музыка и поэтическое слово. - Ч.2. Интонация. Ч.3. Композиция. - М.: Музыка, 1978. 368 с.
20.Васина-Гроссман В.А. Романтическая песня XIX века. М.: Музыка, 1966. 406 с.
21.Васина-Гроссман В.А. Русский классический романс XIX века. М.: Изд. Академии Наук СССР, 1956. 350 с.
22.Вериківський М. Вокальні твори. К.: Муз. Україна, 1986. 135 с.
23.Витвицький В. За океаном: Зб. статей. Львів.: СКУ Музикознавча комісія НТШ ім. Шевченка, 1996. 132 с.
24.Витвицький В. Музикознавчі праці. Публіцистика / Упоряд. Л. Лехник. Львів, 2003. 392 с. (НАНУ, Ін-т українознавства ім. І.Крип’якевича. Серія „Історія української музики”. Вип.11: Дослідження).
25.Витвицький В. Старогалицька сольна пісня XIX століття / Вступ і упор. В.Пилипович. Перемишель: Митуса, 2004. 157 с.
26.Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. М.: Просвещение, 1980. 230 с.
27.Габитова Р.М. Философия немецкого романтизма (Фр.Шлегель, Новалис) / АН СССР. Ин-т философии. М.: Наука, 1978. 288 с.
28.Гаврилів Т. Українська одисея Пауля Целяна // Гаврилів Т. Текст між культурами. Перекладознавчі студії. К.: Критика, 2005. С. 89-114.
29.Геббель Ф. Избранное: В 2-х томах. - М.: Искусство, 1978. Т.1. 639 с.; Т.2. 672 с.
30.Гегель Г.В.Ф. Эстетика: В 4-х т.: Пер. с нем. М.: Искусство, 1971. Т.3. 620 с.
31.Гегель Г.В.Ф. Лекции по эстетике: Пер. с нем. М.: Соцэкгиз, 1958. 440 с.
32.Гейне Г. Вибір поезій Генріха Гейне. (Німеччина. Байки для дітей). Переклав і пояснив Іван Франко. Львів: Видавництво „Академічного братства”, 1892. 112 с.
33.Гейне Г. Вибрані твори: в 4-х томах / Переклад з німецької за ред. Л.Первомайського та О.Дейча; Передмова О.Дейча. К.: Дніпро, 1972. Т.1. 430с.
34.Гейне Г. Книга песен. Переводы русских поэтов / Составление и вступ. статья Н.Я.Берковского. М.: Гослитиздат, 1956. 203 с.
35.Гейне Г. Собрание сочинений: В 10-ти томах / Пер. с нем.; Под общ. ред. Н.Я. Берковского и др. М.-Л.: Гослитиздат, 1959. - Т.9. 747 c.
36.Герасимова-Персидська Н.О. М.І.Вериківський: Нарис про життя і творчість. К.: Держвидав. образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1959. 96 с.
37.Герман А. Мария Семеновна Завалишина // О тех, кто пишет музыку для детей: Очерки об украинских композиторах. Вып. 1. / Сост. Т.Карышева, Е.Майбурова. К.: Муз. Україна, 1987. С. 71-91.
38.Йоганн Вольфґанґ фон Ґете: Каталог книжкових видань / Укл. М.Колодій, З.Домбровська; Наук. ред., авт. передм. К.Кусько; Ред. кол.: Б.Якимович (голова) та ін. Львів: Видавничий центр Львів. ун-ту, 2001. 256 с. (Серія „Каталоги книгозбірні” Ч.1).
39.Ґете Й.-В. Невгасима любов: Вибрані поезії / Переклад з нім. П. Тимочка. К.: Академія, 1997. 480 с.
40.Гетте И.Ф. Собрание сочинений: В 10-ти томах / Пер. с нем.; Под общ. ред. А.Аникста и Н.Вильмонта; Коммент. А.Аникста М.: Худ. литература, 1980. Т.10. Об искусстве и литературе. - 511 с.
41.Гиджеу С. Лирика Генриха Гейне. М.: Художественная литература, 1983. 158 с.
42.Гнатенко П.И. Национальная психология. Днепропетровск: ДГУ, 2000. 213 с.
43.Гнидь Б. Історія вокального мистецтва: Підручник для музичних вузів. К.: НАМУ, 1997. 319 с.
44.Гриневецький І. В.Г.Матюк (1852-1912) // Історія української дожовтневої музики / Загальна ред. та упор. О.Я.Шреєр-Ткаченко. К.: Муз. Україна, 1969. - С.445-450.
45.Грінченко М.О. Яків Степовий // Грінченко М.О. Вибране. К.: Держ. вид. обр. мист. і муз. літ. УРСР, 1959. С. 511-528.
46.Грінченко М.О. Український романс // Грінченко М.О. Вибране. К.: Держ. вид. обр. мист. і муз. літ. УРСР, 1959. С.177-303.
47.Гузар І. Шевченко і Ґете (до 250-ліття віб дня народження Ґете і 185-ліття від дня народження Шевченка). Торонто: Наукове Товариство ім. Шевченка в Канаді, 1999. 215 с.
48.Гуренко Ю. Романси 20-х років // Музика. 1975. - №1. С. 8-9.
49.Давидова О. Маловідомі сторінки української музики (І.І. Рачинський) // Українське музикознавство: Наук.-метод. збірник К.,1998. Вип. 28. - С. 91-93. (НМАУ ім. П.Чайковського).
50.Дейч О. Генріх Гейне // Гейне Г. Вибрані твори: в 4-рьох томах. К.: Дніпро, 1972. Т.1. С. 7-33.
51.Дейч А. И. Поэтический мир Генриха Гейне. М.: Госполитиздат, 1963. 447 с.
52.Дейч А. Судьбы поетов: Гельдерлин, Клейст, Гейне. Изд. 3-е - М.: Худ. литература, 1987. 556 с.
53.Джваршеишвили Р.Г. Экспериментальное исследование психологической проблемы художественного перевода // Психология речи и некоторые вопросы психолингвистики. Тбилиси: Мецниереба, 1983. С. 92-104.
54.Дорошенко В. Гете в українських перекладах, переспівах та наслідуваннях. Спроба бібліографії з нагоди століття смерті великого німецького письменника. Львів: НТШ, 1932. 9 с.
55.Дувірак Д. Мистецтво постмодерної епохи // Syntagnation: Зб. наук. статей на пошану доктора мистецтвознавства професора Стефанії Павлишин. Львів: Сполом, 2000. С. 51-66.
56.Дурандина Е.Е. Вокальное творчество Мусоргского. М.: Музыка, 1985. 200 с.
57.Епохи історії музики в окремих викладах: В 2 ч. / Пер. з нім. та ред.-упор. Ю.Є.Семенов; Гол. ред. кол.: О.В.Сокол. Пер. з вид.: Epochen der Musikgeschichte in Einzeldarstellungen / F.Blume, H.Besseler, H.Albrecht, W.W.Austin. Kassel: Bärenreiter-Verlag, 1974. - Одесса: Будівельник, 2004. Ч.2. Бароко, Класика, Романтика, Нова музика. 240 с.
58.Эткинд Е.Г. Поэзия и перевод. М.-Л.: Сов. писатель, 1963. 430 с.
59.Жарков О.М. Художній переклад в музиці: проблеми і рішення. Автореф. ... канд. мистецтвознавства: 17.00.03 / Київська державна консенваторія ім. П.І.Чайковського. Київ, 1994. 19 с.
60.Житомирский Д. Из истории немецкой музыкальной критики XIX века: Генрих Гейне // Житомирский Д. Избранные статьи. М.: Сов. композитор, 1981. С. 94-119.
61.Загайкевич М. Михайло Вербицький: Сторінки життя і творчості. Серія: Історія української музики. Вип.4: Дослідження. - Львів: Місіонер, 1998. 147 с.
62.Загайкевич М. Музичне життя Західної України другої половини XIX ст. К.: Видавництво АН УРСР, 1960. 192 с.
63.Запорожец Н. Б.Н. Лятошинский. М.: Сов. композитор, 1960. 174 с.
64.Зварич В. Поезія Р.М.Рільке: з історії перекладів українською мовою // Райнер Марія Рільке й Україна: Наукові студії та переклади з Р.М.Рільке / Відповідальний ред. та упор. Л.Кравченко. Випуск 1. - Дрогобич: Коло, 2003. С. 97-101.
65.Зеров М. Українське письменництво / Упоряд. М. Сулима. К.: Основи, 2003. 1302 с.
66.Зеров М. У справі віршованого перекладу // Всесвіт. 1988. № 8. С. 128-135.
67.Знаменская Г.Н. Йоганнес Бехер. М.: Знание, 1955. 32 с.
68.Золотовицька І. Дмитро Клебанов. - К.: Муз. Україна, 1980. 44 с. (Творчі портрети українських композиторів).
69.Зорівчак Р. Григорій Кочур як історик українського художнього перекладу // Григорій Кочур і український переклад: Матеріали міжнар. наук-практ. конф. К.; Ірпінь, 27-29 жовт. 2003р. / Редкол.: О.Чередниченко (голова) та ін. - К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2004. - С. 17-28.
70.Зорівчак Р. Творчий дивосвіт Григорія Кочура // Григорій Кочур: Бібліографічний покажчик / Укладачі: Г.Домбровська, З. Домбровська; Редкол.: Б. Якимович (голова) та ін. Львів: Вид. центр ЛДУ ім. І. Франка, 1999. С. 7-31.
71.Зорівчак Р. Український художній переклад в націотворчих вимірах (спроба історико-літературного осмислення) // Райнер Марія Рільке й Україна: Наукові студії та переклади з Р.М.Рільке / Відп. редактор та упор. Л.Кравченко. Дрогобич: Коло, 2005. - С.132-160.
72.Зорівчак Р., Савчин В. На острозі отчого слова // Микола Лукаш. Біобібліографічний покажчик / Упор. В.Савчин; Редкол.: Б. Якимович (голова) та ін. Львів: Вид. центр ЛДУ ім. І. Франка, 2003. С. 7-32.
73.Іванов В.Ф. Дмитро Бортнянський. К.: Муз. Україна, 1980. 144 с.
74.Івасейко С. Віктор Матюк: З життя і творчої діяльності. Стрий: [Б. в.], 1992. 69 с.
75.Ігнатенко М. Ігрова культура постмодерну (або: вже не культура) // Вікно і світ: Зарубіжна література: Наукові дослідження, історія, методика викладання. 1998, №2: Австрійська література: Наукові дослідження. С. 16-24.
76.Ингарден Р. Исследования по эстетике. М.: Иностранная литература,1962. 572 с.
77.Історія української музики: В 6-ти томах / АН УРСР. Ін.-т мист-ва, фолькл. та атногр. ім. М.Т.Рильського; Ред. колегія: М.М.Гордійчук (голова) та ін. К.: Наукова думка, 1989-1992.
78.Катрич О. Стиль музиканта-виконавця (теоретичні та естетичні аспекти): Дослідження. Дрогобич: Вид. фірма „Відродження”, 2000. 100 с.
79.Квіт С. Основи герменевтики: Навч. Посібник. К.: Вид. дім „КМ Академія”, 2003. 192 с.
80.Кикоть В.М. Першотвір і множинність перекладів // Теорія і практика перекладу: Республіканський міжвідомчий наук. зб. Випуск 18. К.: Вища школа, 1992. С. 41-54.
81.Кирейко В. Осінній ранок: Солоспіви на вірші Марії Губко. К.: Муз. Україна, 1997. 58 с.
82.Кияк Т.Р., Огуй О.Д., Науменко А.М. Теорія і практика пере