Підлипський Андрій Ігорович Народно-сценічна хореографічна культура Тернопільщини середини ХХ – початку ХХІ століття

brief description

Підлипський Андрій Ігорович, викладач кафедри хореографічного мистецтва Київського національного університету культури і мистецтв. Назва дисертації: «Народно-сценічна хореографічна культура Тернопільщини середини ХХ початку ХХІ століття». Шифр та назва спеціальності 26.00.01 теорія та історія культури. Спецрада Д26.807.02 Київського національного університету культури і мистецтв

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

Кваліфікаційна наукова праця

на правах рукопису

ПІДЛИПСЬКИЙ АНДРІЙ ІГОРОВИЧ

УДК 793.31(477.84) “195/20”

ДИСЕРТАЦІЯ

НАРОДНО-СЦЕНІЧНА ХОРЕОГРАФІЧНА КУЛЬТУРА ТЕРНОПІЛЬЩИНИ СЕРЕДИНИ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

26.00.01 – теорія та історія культури

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело

_____________ А. І. Підлипський

Науковий керівник – Бойко Ольга Степанівна, кандидат мистецтвознавства, доцент

Київ–2021

ЗМІСТ

ВСТУП 17
РОЗДІЛ 1. Народно-сценічна хореографічна культура
Тернопільщини середини ХХ – початку ХХІ століття як
предмет наукового дослідження 22
1.1. Історіографія та джерельна база дослідження 22
1.2. Теоретико-методологічні засади дослідження 38
1.2.1. Основні поняття дослідження 38
1.2.2. Народно-сценічна хореографічна культура
Тернопільщини в оптиці філософських, культурологічних,
мистецтвознавчих концепцій 49
Висновки до першого розділу 67
РОЗДІЛ 2. Аматорське народно-сценічне хореографічне
мистецтво Тернопільщини 70
2.1. Танцювальні колективи організованої художньої
самодіяльності за радянських часів 70
2.2. Аматорські колективи народно-сценічного танцю в добу
незалежності 84
2.2.1. Діяльність аматорських колективів народно-
сценічного танцю в нових соціокультурних умовах 84
2.2.2. Аматорські колективи народно-сценічного
танцю у творчих звітах, фестивалях та конкурсах 95
Висновки до другого розділу 106
РОЗДІЛ 3. Професійна сфера народно-сценічної хореографії
Тернопільщини: підготовка кадрів у Теребовлянському
коледжі культури і мистецтв, творчість Ансамблю танцю

16

«Надзбручанка» 108
3.1. Хореографічний відділ Теребовлянського коледжу
культури і мистецтв у народно-сценічній танцювальній культурі
Тернопільщини та України 108
3.1.1. Викладачі та випускники хореографічного
відділу Теребовлянського коледжу культури і мистецтв 111
3.1.2. Галина Александрович – художній керівник
ансамблю фольклорного танцю «Джерело» 124
3.1.3. Ігор Николишин – знаний хореограф народно-
сценічного танцю Тернопільщини, керівник ансамблю
народного танцю «Любисток» 133
3.2. Ансамбль танцю «Надзбручанка» – осередок
професійного народно-сценічного хореографічного мистецтва
Тернопільської області 145
Висновки до третього розділу 162
ВИСНОВКИ 166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 170
ДОДАТКИ 200

17

ВСТУП

Обґрунтування вибору теми дослідження. Збереження, відтворення, інтерпретація мистецьких артефактів, зокрема нематеріальних, до яких належить народно-сценічна хореографія, набуває особливої актуальності в глобалізованому світі під час зростаючої загрози нівелювання особливостей народів та територій.

Осмислення розвитку різних видів мистецтва є одним з продуктивних шляхів самоідентифікації народів, що актуалізується в сучасних умовах піднесення національно-патріотичних настроїв в українському суспільстві.

Дослідження танцювального мистецтва окремих регіонів, локальних зон сприяє відтворенню комплексної історії розвитку хореографічної культури України. Ретроспективне вивчення складників народно-сценічної хореографічної культури тернопільського регіону, з’ясування її сучасного стану є однією зі злободенних проблем.

Народній та народно-сценічній хореографії Тернопільщини присвячені окремі публікації Г. Александрович (інтерпретація танцювального фольклору регіону у діяльності ансамблю «Джерело»), Л. Горбунової (танцювальний фольклор та аматорське мистецтво тернополян), В. Губ’яка (фольклорні складники культури Тернопілля, концертне життя регіону), Ю. Кройтора (культурно-мистецьке життя Тернопільщини радянського періоду, згадки про створення Ансамблю танцю «Надзбручанка»), С. Маловічка (аматорські та професійні художні колективи в контексті культурно-митецького життя регіону), О. Смоляка (танцювальні рухи у весняній обрядовості Західного Поділля), М. Тимчик (біографія І. Николишина), Л. Щур (функціональний аспект аматорського народно-сценічного танцю Тернопільської області) та ін. Жодна з праць не ставить за мету цілісне відтворення панорами розвитку народно-сценічної хореографії Тернопільщини, що підтверджує актуальність теми

18

представленого дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до теми наукових досліджень Київського національного університету культури і мистецтв «Мистецтво як предмет комплексного дослідження: теорія, історія, практика» (номер державної реєстрації 0118U100122), планів наукової роботи кафедри хореографічного мистецтва Київського національного університету культури і мистецтв.

Мета дослідження – проаналізувати основні складники народно-сценічної хореографічної культури Тернопільщини середини ХХ – початку ХХІ ст.

Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання:

вивчити наукові праці з теми та джерельну базу дослідження;

визначити теоретико-методологічні засади дослідження;

виявити основні етапи розвитку аматорського народно-сценічного хореографічного мистецтва Тернопільщини середини ХХ – початку ХХІ ст.;

розглянути фестивально-конкурсний рух у сфері народно-сценічного танцю в Тернопільській області;

з’ясувати значення Теребовлянського коледжу культури і мистецтв для народно-сценічної хореографічної культури Тернопільщини та України;

виявити роль І. Николишина у розвитку народно-сценічної хореографічної культури Тернопільщини;

охарактеризуватитворчістьпрофесійногоАнсамблютанцю

«Надзбручанка».

Об’єкт дослідження – українська народно-сценічна хореографічна культура.

Предмет дослідження – основні складники народно-сценічної хореографічної культури Тернопільщини середини ХХ – початку ХХІ ст.

Методи дослідження. У процесі дослідження використано загальнонаукову та спеціальну методологію, зокрема, історичний підхід дав змогу проаналізувати розвиток процесів і подій у хронологічній послідовності, виявити внутрішні та зовнішні зв’язки та суперечності; системний підхід застосовано задля розгляду

19

народно-сценічної хореографічної культури Тернопільщини як єдиного цілого,

що складають функціонально узгоджені елементи і частини; методи аналізу та

синтезу, індукції та дедукції, порівняння дали змогу здійснити об’єктивне

дослідження та дійти достовірних висновків.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше:

– здійснено комплексний аналіз народно-сценічної хореографічної культури Тернопільщини середини ХХ – початку ХХІ ст., з’ясовано її основні складники;

– проаналізовано діяльність хореографічного відділу Теребовлянського коледжу культури і мистецтв в аспекті внеску у розвиток народно-сценічної хореографії;

– підкріплено фактами вплив мистецько-педагогічної школи кафедри хореографії Київського інституту культури ім. О. Є. Корнійчука (далі – КДІК) на викладачів-хореографів Теребовлянського культосвітнього училища, введено до наукового обігу нові матеріали, що уточнюють та доповнюють наявні відомості про їх діяльність;

– виявлено основні етапи становлення та розвитку балетмейстерської та педагогічної майстерності Ігоря Николишина, введено до наукового обігу нові матеріали, що уточнюють та доповнюють наявні відомості про його життя та творчість;

уточнено:

– поняття «народно-сценічна хореографічна культура»;

набули подальшого розвитку:

– уявлення про розвиток аматорського та професійного народно-сценічного хореографічного мистецтва Тернопільщини.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані в подальших теоретичних розробленнях, присвячених українській народно-сценічній хореографічній культурі, зокрема, танцювальній культурі Тернопільщини; у працях з теорії та історії української культури, зокрема українського хореографічного мистецтва; у підготовці спецкурсів,

20

методичних посібників і підручників для студентів закладів вищої освіти

відповідного профілю.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаним дослідженням, в якому комплексно проаналізовано народно-сценічну хореографічну культуру Тернопільщини середини ХХ – початку ХХІ ст. Усі наукові результати отримані дисертантом самостійно. Наукові публікації за темою дисертації є одноосібними.

Апробація матеріалів дисертації. Основні положення та висновки дослідження пройшли апробацію під час всеукраїнських та міжнародних наукових та науково-практичних конференцій, серед яких: IV Всеукраїнська науково-практична конференція «Художні практики та мистецька освіта у кроскультурному просторі сучасності» (Полтава, 2017), Всеукраїнська науково-практична конференція «Хореографічна освіта і мистецтво України в контексті європейських та світових тенденцій» (Київ, 2017), ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Особливості роботи хореографа в сучасному соціо-культурному просторі» (Київ, 2017), Всеукраїнська наукова конференція «Тенденції розвитку народного та сучасного хореографічного мистецтва України» (Київ, 2018), Всеукраїнська науково-практична конференція «Хореографічні мистецькі, педагогічні та наукові школи України та світу» (Київ, 2018), Міжнародна науково-практична конференція «Україна у світових глобалізаційних процесах: культура, економіка, суспільство» (Київ, 2019), Всеукраїнська науково-

практична конференція «Взаємодія аматорського та професійного хореографічного мистецтва» (Київ, 2019), Міжнародна науково-практична конференція «Традиції та новації в хореографічній культурі (до 50-річчя кафедри хореографії Київського національного університету культури і мистецтв)» (Київ, 2020).

Публікації. Основні положення та результати дослідження висвітлені в 17 одноосібних роботах, 6 із яких опубліковано у наукових фахових виданнях України, 2 статті у виданнях, внесених до міжнародних наукометричних баз, 8 праць апробаційного характеру у збірниках матеріалів наукових конференцій,

21

1 стаття, що додатково відображає наукові результати дисертації.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (298 найменувань), додатків. Загальний обсяг дисертації – 203 сторінки, із яких 155 – основного тексту.

bibliography

ВИСНОВКИ

Аналіз наукових праць з народно-сценічної хореографічної культури Тернопільської області засвідчив недостатню увагу до всіх її складників, потребу комплексного осмислення діяльності аматорських колективів народно-сценічного танцю, хореографічного відділу Теребовлянського коледжу культури і мистецтв,

Академічного ансамблю танцю «Надзбручанка» з культурологічних та мистецтвознавчих позицій.

На основі інтегрування понять «культура», «народно-сценічний танець», «хореографічна культура» запропоновано визначення терміна «народно-

сценічна хореографічна культура» – сукупність феноменів, пов’язаних із народно-сценічним танцюванням: художня творчість виконавців та балетмейстерів, власне

танці, а також педагогічна, науково-дослідницька, організаційна, популяризаторська та інші види діяльності.

Основні вектори розвитку народно-сценічної хореографічної культури

Тернопільській області у 1945–1991 рр. корелювали із загальнодержавними тенденціями: створення за державної підтримки мережі самодіяльних танцювальних колективів народно-сценічного танцю («Чайка» м. Чортків, «Веселка» м. Почаїв, «Пролісок» смт Підволочиськ та ін.), відкриття закладів хореографічної освіти з метою підготовки кадрів для самодіяльності та професійних танцювальних колективів (Теребовлянське культосвітнє училище),

створення професійних колективів народно-сценічного танцю (Ансамбль танцю «Надзбручанка»). Система самодіяльності та професійного народно-сценічного мистецтва стала засобом ідеологічного виховання всередині країни та пропаганди радянських досягнень за її межами. Одночасно спостерігались й позитивні тенденції популяризації сценічних форм народно-танцювальних творів, а в деяких

167

випадках – консервація певних лексико-композиційних конструкцій, втрачених у

фольклорному середовищі.

Особливостями періоду масової організації дитячих та дорослих аматорських колективів народно-сценічного танцю у 50–80-х рр. ХХ ст. на Тернопільщині стали: створення нової системи «художньої самодіяльності», а не післявоєнне відродження, як на переважній частині СРСР, що пов’язано з приєднанням території до Радянського Союзу на початку Другої світової війни;

відсутність до 1961 р. професійного ансамблю народно-сценічного танцю в області як творчого орієнтиру. 90-ті рр. ХХ ст. можна кваліфікувати як період стагнації, пошуку нових форм та шляхів розвитку народно-сценічного аматорського танцювального мистецтва. На початку ХХІ ст. відбулася стабілізація та розвиток збережених колективів, створених за радянські часи; поодиноке існування дорослого аматорства («Червона калина» м. Тернопіль, «Пролісок» смт Підволочиськ та ін.); формування нових аматорських колективів народно-сценічного танцю в умовах експансії сучасних напрямів хореографії.

Хореографічний відділ Теребовлянського коледжу культури і мистецтв продовжує традиції народно-сценічної хореографії, закладені фундаторами відділу (Н. Агеєва, Л. Лещук, Г. Гордій, Г. Александрович).

Запорукою високого рівня підготовки студентів стало постійне прагнення викладацького складу до підвищення рівня кваліфікації, здобуття освіти в Київському державному інституті культури ім. О. Є. Корнійчука, Рівненському

інституті культури, Національному педагогічному університеті ім. М. П. Драгоманова та ін. Модель навчальної роботи коледжу передбачає не лише суто тренувальні форми, а й мистецько-просвітницьку діяльність педагогів і студентів, що виявляється в постановочній та концертній творчості. У діяльності студентських колективів (Ансамбль фольклорного танцю «Джерело», Ансамбль народного танцю «Любисток») розвивається два напрями народно-сценічної хореографії – стилістично наближений до першоджерел та академічний. Випускники коледжу, завдяки концертно-творчій діяльності у складі студентських ансамблів, набувають професійних виконавських вмінь і навичок,

168

затребувані в сфері професійної виконавської та балетмейстерської діяльності в

Україні.

Випускники Київського державного інституту культури – відомі викладачі хореографічних дисциплін Теребовлянського культосвітнього училища Г. Гордій, А. та О. Поліщуки, П. Коваль, І. Николишин, В. Панюс, І. Краківська,

керувались у власній мистецько-педагогічній творчості принципами школи кафедри хореографії названого інституту. Навчаючись у провідних фахівців української хореографії (з класичного танцю – Г. Березова, Л. Цвєткова,

Т. Лазарчук, Т. Чурпіта; з народно-сценічного – В. Володько, Є. Зайцев, В. Камін, А. Рехвіашвілі; з українського – Ф. Баклан, М. Мотков, О. Колосок, С. Зубатов, В. Вірська; з мистецтва балетмейстера – К. Василенко, М. Трегубов, О. Колосок, Л. Єрмоліна, Г. Воронов, В. Вітковський, В. Шевченко; з історії хореографії – В. Пасютинська, Г. Боримська, Ю. Станішевський та ін.), вони набули потужних професійних теоретичних та практичних компетентностей, що дало змогу, на основі принципів педагогів КДІК, сформувати власну мистецько-педагогічну школу.

7. Досить умовно можна провести періодизацію творчого шляху

І. Николишина, одного з найвідоміших діячів народно-сценічної хореографії Тернопільщини: 1977–1984 рр. – фундаментальна хореографічна підготовка, навчання у провідних фахівців народно-сценічної хореографії тернопільського регіону (у Теребовлянському культосвітньому училищі) та України (у Київському інституті культури ім. О. Є. Корнійчука), де особисті вольові якості стали запорукою подальших педагогічних та балетмейстерських звершень; 1986– 2009 рр. – становлення та розквіт педагогічної (Теребовлянське училище культури) та балетмейстерської (ансамбль «Любисток») майстерності, набуття авторитету серед колег (з 2002 р. – голова обласного осередку Національної хореографічної спілки України); 2009–2017 рр. – у статусі високого професіонала був головним балетмейстером Ансамблю танцю «Надзбручанка» (2009–2013), очолював циклову комісію народної хореографії в Теребовлянському вищому училищі культури, заснував дитячу студію танцю при Теребовлянській

169

мистецькій школі. Багатогранна творча діяльність І. Николишина сприяла

підвищенню мистецьких стандартів виконавської, балетмейстерської, педагогічної діяльності на Тернопільщині, стала відомою далеко за межами області в Україні та світі.

Діяльність Ансамблю танцю «Надзбручанка» відбувалась в річищі основних тенденцій становлення та розвитку професійних колективів народно-

сценічного танцю в Україні: наявність провідного балетмейстера (О. Данічкін), який ствердив творчі основи колективу; дуалістичність принципів побудови репертуару, представленого обробками фольклорних першоджерел регіону та стилізованими і театралізованими постановками, при збереженні зв’язку із образною системою народної хореографії та ін. Але створення ансамблю відбулося значно пізніше, ніж більшості подібних колективів країни; після О. Данічкіна та Ю. Паца спостерігається часта зміна балетмейстерів.

Здійснене дослідження не претендує на вичерпність, серед перспективних напрямів подальших розробок – порівняння балетмейстерських принципів різних постановників, мистецтвознавчий аналіз виконавського мистецтва в професійному та аматорському середовищі, виявлення аспектів взаємодії народно-сценічної хореографії Тернопільщини та інших регіонів України та світу, дослідження народно-сценічного танцю на театральній музично-драматичній сцені та ін.