ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ВПРОВАДЖЕННЯ НАСТАНОВ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ ТА НІМЕЧЧИНІ (ФІЛОСОФСЬКИЙ АСПЕКТ)

brief description

ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

ШЕРЕМЕТ ЛЮБОВ АНАТОЛІЇВНА

УДК 378.1:1 (430+477)

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ВПРОВАДЖЕННЯ НАСТАНОВ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ В УКРАЇНІ ТА НІМЕЧЧИНІ (ФІЛОСОФСЬКИЙ АСПЕКТ)

спеціальність 09.00.10 – філософія освіти

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Науковий керівник
Пінчук Є. А., доктор філософських наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКОГО ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ
13
1.1. Соціокультурні передумови становлення єдиного освітнього простору
13
1.2. Соціальна динаміка побудови Болонського процесу в контексті освітніх викликів
27
1.3. Еволюція змістовних характеристик Болонського процесу 43
1.3.1. Забезпечення якості вищої освіти 44
1.3.2. Сприяння мобільності 47
1.3.3. Перехід на багаторівневу систему вищої освіти 52
1.3.4. Застосування залікових кредитних одиниць 54
Висновки 56
РОЗДІЛ 2. ТРАНСФОРМАЦІЯ СИСТЕМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ ФРН В УМОВАХ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ 60
2.1. Розвиток системи вищої освіти Німеччини до Болонського процесу
60
2.2. Структурна трансформація системи вищої освіти ФРН 70
2.3. Становлення системи оцінки якості вищої освіти 80
2.4. Стимулювання академічної мобільності в Німеччині 91
Висновки 100
РОЗДІЛ 3. СИСТЕМА ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ: ПРОЦЕС РОЗВИТКУ 104
3.1. Становлення університетської освіти в Україні 104
3.2. Готовність українських вузів до входження в Болонський процес
128
3.3. Структурні перетворення системи вищої освіти в Україні 151
3.3.1. Перехід на багаторівневу вищу освіту 151
3.3.2. Впровадження системи залікових одиниць, зіставної з ECTS 156
3.3.3. Введення Європейського додатку до диплому 164
3.3.4. Системна еволюція оцінки якості вищої освіти 168
3.3.5. Розвиток академічної мобільності в Україні 176
3.4. Шляхи модернізації вищої освіти України в контексті німецького досвіду
187
Висновки 197
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 201
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 208

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Людська спільнота переживає сьогодні вирішальний етап свого цивілізаційного розвитку. Амбівалентні процеси політичної глобалізації, реальна загроза екологічної катастрофи, загострення соціальних, національних, економічних проблем потребують радикальної зміни у способі життя, у ставленні людства до себе та до навколишнього світу. Нова парадигма світобачення ще не є визначеною у всій повності своїх настанов, проте одна з них може бути окреслена філософською думкою з великою мірою очевидності – і це перетворення окремої людської особистості на центрального суб’єкта світового історичного процесу.
Така постановка питання приводить до того, що в епіцентрі уваги опиняється рівень культурного розвитку кожної людини, а тому й феномен освіти набуває сьогодні нечуваної раніше значимості. З відносно простого механізму передачі наступному поколінню досвіду, знань і настанов світовідношення, освіта перетворюється на творчу діяльність, норми, стандарти та навіть окремі процедури якої не можуть бути остаточно визначеними, але знаходяться у постійному русі – неухильно оновлюючись, удосконалюючись, модернізуючись.
Освіта як процес становлення людської культури стає предметом філософії освіти як напряму, що стрімко розвивається сьогодні, у тому числі й завдяки зусиллям наукової спільноти України. Водночас, становлення світового освітнього простору під впливом процесів глобалізації та європейської інтеграції оформлюється у вигляді конкретних практичних настанов, законодавчих актів та розроблених стандартів освітянських практик, серед яких провідну роль відіграє Болонський процес як сукупність процедур узгодження характеристик систем вищої освіти країн Європи.
Приєднання України до числа Болонських країн, входження вітчизняної системи освіти в коло світового освітнього простору є процесом складним і тривалим, успішність якого не може бути забезпечена лише ратифікацією відповідних угод і документів, але потребує більш глибокого філософського аналізу. Це переконливо демонструють у своїх роботах багато відомих українських філософів і педагогів – В. П. Андрущенко, В. П. Бех, Л. В. Губерський, Д. І. Дзвінчук, В. С. Журавський, М. З. Згуровський, К. В. Корсак, В. Г. Кремень, В. І. Кушерець, В. І. Луговий, В. С. Лутай, М. І. Михальченко, С. М. Ніколаєнко, В. С. Пазенок, Є. А. Пінчук, М. Ф. Степко, В. Д. Шинкарук та ін. У дослідженнях цих авторів розглянуто деякі характерні проблеми впровадження настанов Болонського процесу в умовах української системи освіти, розкрито пов’язані з ними основні протиріччя цього процесу. Проте, за умов постійного оновлення освітнього простору Європи, відчувається вагомий дефіцит актуального філософського бачення процесу розвитку системи освіти України, у плані комплексного, історичного підходу до вирішення цих проблем, з урахуванням досвіду інших провідних європейських країн, особливе місце серед яких, з огляду на близькість до традиційної моделі університетської освіти, що була сформована й в Україні, посідає Федеративна Республіка Німеччина. Всі зазначені обставини обумовлюють потребу у розгляді шляхів реформування та модернізації системи освіти України та Німеччини в аспекті реалізації основних настанов Болонського процесу, спробу якого і становить собою дана дисертаційна робота.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась у межах виконання наукових тем в Інституті вищої освіти Національної академії педагогічних наук України «Філософія і методологія розвитку вищої освіти України в контексті євроінтеграційних процесів», НДР № «0106U002000»; «Філософсько-методологічні засади підвищення якості вищої освіти України: європейський вимір», НДР № «0109U000292».
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є дослідження теоретико-методологічних засад впровадження основних настанов Болонського процесу в системі вищої освіти України та ФРН та визначення можливостей використання німецького досвіду в модернізації вищої освіти в Україні. Постановка даної мети обумовлює необхідність розв’язання наступних дослідницьких завдань:
– з’ясувати основні причини, що обумовлюють становлення єдиної системи сучасної європейської вищої освіти згідно стандартів Болонського процесу;
– виявити особливості інституційного становлення та розвитку загальноєвропейського освітнього простору;
– визначити основні положення модернізації системи європейської вищої освіти, регламентовані документами Болонського процесу;
– дослідити досвід реформування системи університетської освіти Федеративної Республіки Німеччина та розкрити основні особливості втілення Болонських принципів у системі вищої освіти Німеччини;
– дослідити витоки становлення та реформування вищої освіти України в контексті її історичного та духовно-культурного розвитку;
– проаналізувати основні особливості та суперечності включення української системи вищої освіти в Болонський процес;
– встановити можливість використання досвіду ФРН щодо впровадження настанов Болонського процесу в системі вищої освіти України.
Об’єкт дослідження: процес становлення загальноєвропейського освітнього простору.
Предмет дослідження: реалізація настанов Болонського процесу в системах вищої освіти ФРН та України.
Методи дослідження. Методологічною базою дисертаційної роботи виступають дослідження у галузі філософії освіти, філософії пізнання, соціальної філософії та філософії історії таких вітчизняних учених як В. П. Андрущенко, О. В. Астахова, В. Ф. Баранівсьский, В. П. Бех, Л. С. Горбунова, Л. В. Губерський, Д. І. Дзвінчук, В. С. Журавський, М. З. Згуровський, К. В. Корсак, В. Г. Кремень, М. Д. Култаєва, В. І. Кушерець, В. І. Луговий, В. C. Лутай, В. О. Огнев’юк, В. С. Пазенок, Є. А. Пінчук, І. М. Предборська, З. Ф. Самчук, С. О. Терепищий, А. О. Ярошенко, а також і зарубіжних дослідників: В. І. Байденко, З. Баумана, Д. Белла, Е. Бернінга, М. ван дер Венде, Т. Райла, В. С. Стьопіна, У. Тейхлера, Е. Фромента, Г. Фукса, У. Шіманка.
Основними методами дисертаційного дослідження виступають діалектичний, за допомогою якого проаналізовано суперечність впровадження зовнішніх стандартів у національних системах освіти й досліджено амбівалентну сутність процесу становлення єдиного освітнього простору в країнах Європи; структурно-функціональний, використаний при здійсненні аналізу структури Болонського процесу модернізації освітніх систем, його складових і шляхів його реалізації; герменевтичний, на основі якого проведено дослідження специфіки історичного розвитку вітчизняної системи освіти; компаративний, за допомогою якого здійснено порівняльний аналіз реформування освітніх систем України та Німеччини.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації досліджена концепція ґенези загальноєвропейського освітнього простору, тенденції якого виражаються у реалізації настанов Болонського процесу та розкриваються на прикладі таких країн як ФРН та Україна. Одержані результати конкретизуються у наступних положеннях:
– вперше розкрито становлення єдиного європейського освітнього простору як детермінованого комплексом зовнішніх чинників, що витікають з динамічних процесів глобалізації та формування інформаційного суспільства, відображаючи політичні, соціальні та економічні реалії існування Європейського Союзу, а також внутрішніми причинами – потребою становлення нової системи вищої освіти, характерними рисами якої мають бути універсальність, доступність та міждисциплінарність;
– визначено, що у процесі створення загальноєвропейського освітнього простору ключовим є перехід від розвитку співпраці між університетами та їх наднаціональними об’єднаннями до набуття спільної правової основи й організаційної структури Болонського процесу завдяки об’єднанню зусиль європейських країн у досягненні сумісності систем вищої освіти та розвитку академічної мобільності;
– на основі аналізу розвитку настанов Болонського процесу доведено, що провідними принципами модернізації системи європейської вищої освіти виступають досягнення високої якості європейської вищої освіти як необхідна умова підвищення її конкурентоспроможності та привабливості, та розвиток академічної мобільності як фактор ефективного використання досягнень кожної з країн-учасниць і повна реалізація ідеї об’єднаної Європи;
– удосконалено філософське бачення модернізаційного статусу німецької системи вищої освіти як такої, що протягом останніх століть розвивається на основі закладеного В. фон Гумбольдтом ідеалу університетської освіти: ця обставина обумовлює складність будь-яких перетворень у сфері вищої освіти, проте, незважаючи на такі складності та ризики, впровадження настанов Болонського процесу у вищій школі ФРН виступає не запереченням, а відновленням традицій класичного університету, що заснований на самоврядуванні, свободі навчання й на поєднанні навчання та наукової діяльності, що визначає й основи сучасної конкурентоспроможної, універсальної та фундаментальної вищої освіти; виявлено специфіку втілення болонських принципів у вищій освіті ФРН, яка відрізняється відсутністю загальної системи оцінки якості вищої освіти, домінуванням спеціальних систем оцінки якості окремих учбових програм над загальною діяльністю вузів та обмеженим введенням бакалаврату і магістратури, які не розповсюджуються на такі спеціальності загальнодержавного значення як медицина, педагогіка та юриспруденція;
– дістало подальшого розвитку філософсько-історична концепція становлення української системи освіти у складі європейського освітнього простору в XV–XVII ст. як такої, що демонструє приклад і потенціал втілення національно-культурного змісту освіти у зовнішніх формах і структурах освітнього процесу, що історично розвинулися та були затверджені поза межами вітчизняної культури;
– встановлено багатопланову структуру включення української системи освіти в процес європейської інтеграції, за якою практичне впровадження норм і настанов Болонського процесу в окремих вищих навчальних закладах України, особливо технічного профілю, відбувається поруч із законодавчою підготовкою, виробленням норм і правил щодо здійснення цього процесу, й навіть передує останнім; виявлено неабиякий потенціал участі українських вузів у міжнародних освітніх процесах, можливість їх перетворення на регіональні центри міжнародного співробітництва у сфері освіти, науки та культури;
– визначено, що у впровадженні основних настанов Болонського процесу в системі вищої освіти України може бути широко використаний досвід Німеччини, зокрема, посилення академічної мобільності впровадженням академічного обміну тривалістю 1–2 семестри, досвід встановлення окремих спеціальностей, на які не розповсюджуватиметься перехід на багаторівневу вищу освіту (медичні, юридичні, педагогічні, деякі інженерні спеціальності), досвід упровадження різних моделей тривалості навчання, враховуючи національні освітні традиції та рівень затребуваності окремих спеціальностей, досвід модульної програми як вибору черговості вивчення блоку дисциплін, досвід уведення бінаціональних форм навчання в аспірантурі на рівні учбових закладів.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження є важливими для подальшого філософського осмислення проблем розвитку сучасної вітчизняної системи освіти, для більш ретельного визначення форм та способів впровадження основних настанов Болонського процесу як у законодавчому плані, так і в конкретних освітянських практиках. Результати дисертаційного дослідження також можуть бути використані при розробці нормативних курсів та спецкурсів з проблем модернізації системи освіти та впровадження настанов Болонського процесу для студентів вищих навчальних закладів зі спеціальності «Філософія освіти».
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є результатом самостійної дослідницької роботи здобувачки, яка проводилась нею у 2008–2011 роках. Висновки і рекомендації, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, одержані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження склали зміст виступів здобувача на всеукраїнських і міжнародних наукових конференціях: «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору: моніторинг якості освіти» (м. Київ, 2007); «Соціально-економічні фактори розвитку України в умовах глобалізації».(м. Київ 2008); «Управління процесом кадрового забезпечення інноваційного розвитку вищих навчальних закладів України», (м. Київ 2008); «Організаційно-педагогічні умови управління виховним процесом у підготовці майбутніх педагогів: інноваційний досвід освіти, проблеми, традиції та перспективи», (м. Переяслав-Хмельницький 2009); «Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров’я», (м. Харків, 2009); «Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології», (м. Тернопіль, 2009); «Вища освіта і наука: технології взаємодії», (м. Київ 2010); «Менеджмент якості освіти і новітні технології навчання у контексті інтеграції до Європейського освітнього простору», (м. Київ 2010); «Сучасне та майбутнє в тенденціях підготовки студентів ВНЗ» (м. Чернігів, 2010); «Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології», (м. Рівне, 2010); «Наука і вища освіта: проблеми взаємодії та інтеграції», (м. Київ 2011); «Роль національної рамки кваліфікацій у забезпеченні якості підготовки фахівців з вищою освітою» (м. Київ 2011).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені автором у 10 публікаціях, в тому числі у 6 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях.
Структура та обсяг дисертації обумовлені логікою розв’язання поставленої мети дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Основний обсяг дисертаційної роботи – 207 сторінок, список використаних джерел складається з 266 найменувань, в тому числі 133 іноземними мовами, на 35 сторінках.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Проведений у дисертаційній роботі філософський аналіз формування та розвитку загальноєвропейського освітнього простору, тенденції якого виражаються у формі настанов Болонського процесу та досліджуються на прикладі таких країн як ФРН та Україна, дозволяє зробити наступні загальні висновки.
1. Становлення єдиного європейського освітнього простору в цілому та виникнення Болонського процесу зокрема обумовлені комплексом політичних, економічних і соціальних чинників на світовому, європейському і національному рівнях, що складають зовнішні причини, а також внутрішніми змінами безпосередньо у сфері вищої освіти. Європейська інтеграція у вищій освіті на наднаціональному рівні обумовлена характерними для кінця XX століття тенденціями цивілізаційного розвитку – посиленням процесів глобалізації та становленням суспільства, заснованого на знаннях. Власне освітні проблеми, намагання вирішити яких у межах окремих держав не приводить до їх повного усунення, обумовлені потребою універсальної та міждисциплінарної вищої освіти, що суперечить наявній традиції системи освіти доби Модерну. У зв’язку з цим виникає потреба в об’єднанні зусиль для подолання становища, що склалося у вищій школі, на наднаціональному рівні.
2. Створення загальноєвропейського освітнього простору починається задовго до підписання Болонської декларації. Для нього характерні два етапи. На першому об’єднуються зусилля по розвитку співпраці між університетами завдяки багаторічній плідній діяльності Єврокомісії та наднаціональних об’єднань університетів. Для другого етапу, початком якого є підписання Сорбоннської та Болонської декларацій, властиве об’єднання зусиль європейських країн у досягненні сумісності систем вищої освіти для розширення академічної мобільності. В результаті збігу інтересів вищих учбових закладів, урядів європейських держав і Євросоюзу формування європейського простору вищої освіти виходить на новий рівень, набуваючи правової основи й організаційної структури: вирішальним моментом стає перехід від співпраці між університетами та наднаціональними об’єднаннями університетів до набуття цим процесом єдиної правової основи й організаційної структури.
3. Розвиток Болонського процесу базується на двох основних принципах. Перший полягає в досягненні високої якості європейської вищої освіти, що є необхідною умовою підвищення її конкурентоспроможності та привабливості. Другий принцип полягає в розвитку академічної мобільності, що дозволяє ефективно використовувати досягнення кожної з країн-учасниць процесу й повною мірою реалізовувати ідею об’єднаної Європи. Інші положення Болонського процесу – введення багаторівневої вищої освіти, застосування системи взаємозаліку кредитних одиниць, використання європейського додатку до диплома – є, по суті, інструментами досягнення перших двох принципів Болонського процесу. Їх реалізація у формі зіставних ступенів і кваліфікацій, стандартизованого обліку трудомісткості учбового процесу й оцінки знань обумовлює глибокі структурні зміни в національних системах вищої освіти.
4. Система вищої освіти Німеччини може слугувати яскравим прикладом тривалої та послідовної освітньої модернізації. В основу німецької вищої освіти покладена модель університету, розроблена Вільгельмом фон Гумбольдтом, прихильність якій освітня система ФРН зберігає аж до кінця XX століття та яка обумовлює складність будь-яких перетворень у сфері вищої освіти. На початок Болонського процесу структура вищої школи ФРН була представлена однорівневою додипломною освітою і дворівневою підготовкою наукових кадрів; функціонування вузів традиційно знаходиться у сильній залежності від державної влади, що виявляється у фінансуванні і різних формах контролю – і ця обставина виступає гарною аналогією для порівняння з українською. Болонський процес обумовлює початок нової хвилі реформування німецької системи вищої освіти. Вона цілком і повністю визначається принципами та положеннями процесу створення загальноєвропейського освітнього простору, проте, впровадження настанов Болонського процесу у вищій школі ФРН виступає не запереченням, а відновленням традицій класичної вищої освіти згідно концепції Гумбольдта, яка визначає ідеал університету як такий, що заснований на самоврядуванні, свободі навчання й на поєднанні навчання та наукової діяльності – саме завдяки таким фундаментальним ознакам, цей ідеал визначає основи також і сучасної, конкурентоспроможної, універсальної та фундаментальної вищої освіти. Втілення болонських принципів у ФРН починається зі зміни відповідного законодавства і призводить до глибоких перетворень у вищій школі, до трансформації основ її функціонування. Відбувається перегляд базисних установок щодо забезпечення єдності освітнього простору Німеччини: здійснюється впровадження стандартизованого порядку проведення іспитів, що гарантує спільність учбових програм і присуджуваних ступенів у різних землях. Створюється відсутня до того в ФРН система оцінки якості вищої освіти. Вона ґрунтується на взаємодії двох складових – експертизи й акредитації. Сформована інфраструктура органів і установ, що здійснюють оцінку, регламентований порядок проведення кожній з процедур, затверджені стандарти освітніх програм. Встановлено, що специфіка Німеччини полягає в домінуванні оцінки якості окремих учбових програм над загальною діяльністю вузів – остання має місце переважно в недержавних вищих учбових закладах. Здійснюється перехід до трирівневої системи вищої освіти: «бакалавр» – «магістр» – «доктор». Основу багаторівневої освіти складає модульна організація освітнього процесу та використання залікових одиниць за системою ECTS, що дозволяє розв’язати головну проблему вищої школи ФРН – забезпечити скорочення термінів навчання. В ході аналізу визначено, що специфіка Німеччини в цьому аспекті полягає в тому, що введення бакалаврату і магістратури не розповсюджується на спеціальності загальнодержавного значення (такі як медицина, педагогіка, технологія харчової промисловості, фармація, юриспруденція).
5. Завдяки дослідженню становлення та розвитку університетської освіти в Україні доведено, що сьогоденна ситуація, в якій знаходиться українська освітня система, коли мова йде про визначення стратегій, орієнтирів та форм подальшого розвитку, не є унікальною в її історії. Ситуація глобалізації відрізняється своїми масштабами, але за якісними показниками вона нагадує попередню доленосну добу української вищої освіти та української культури загалом, становлення яких відбувається як розкриття тієї суперечності, що склалася за умов підпорядкування давньої руської землі польській державі. Вища школа того часу, братські спільноти, Острозька академія та особливо Києво-Могилянський колегіум, демонструють як раз шлях вирішення такої проблеми як поєднання інтенції до національного розвитку з потребою відповідати західним освітянським стандартам, проблеми втілення національно-культурного змісту освітянського процесу в зовнішніх формах і структурах цього процесу, що історично розвинулися та були затверджені поза межами та поза участю вітчизняної культури. Взявши на озброєння наш історичний досвід, ми не лише можемо спиратися на досягнення наших попередників, але й, маючи власну державу, що їй не загрожує вже доля бути розірваною поміж більш міцними сусідами, можемо з більш виважених позицій підходити до справи приєднання української системи освіти до світового процесу, не втрачаючи в цій конвергенції своєї багатої спадщини, гуманістичного надбання своєї національної культури.
6. Визначено, що включення української системи освіти в Болонський процес має дві основних площини свого прояву. По-перше, це законодавча підготовка, вироблення норм і правил щодо здійснення освітнього процесу. Починаючи з 1995 року в Україні був прийнятий комплекс нормативно-правових документів пройшов апробацію на міжнародному рівні і визначає ідеологію реформування всієї освітньої галузі. По-друге, відбувається практичне впровадження норм і настанов Болонського процесу в окремих вищих навчальних закладах України, особливо технічного профілю, які вже за самим принципом своєї навчально-наукової та практичної діяльності потребують тісних стосунків із зарубіжними науковими та освітніми спільнотами. Результати порівняльного аналізу розвитку вищої освіти в болонському вимірі в Києві, Харкові та Львові показують, що входження вузів України у Болонський процес визначається передусім завдяки розвитку наукових і освітніх комунікацій з європейськими країнами. Завдяки інтенсивній міжнародній діяльності вузів у них відбувається успішне впровадження всіх основних настанов Болонського процесу, включаючи перехід на навчання англійською мовою, введення практики подвійних дипломів, сумісного керівництва підготовкою дипломних робіт і дисертаційних досліджень. Ці приклади доводять, що ідеї щодо реформування освітнього процесу в Україні не є штучним витвором, який нав’язується українським вузам ззовні або з боку уряду, а становить собою відображення та документальне закріплення реальних процесів інтенсифікації міжнародних зв’язків та спонтанного спрямування вітчизняної вищої освіти на самовдосконалення та на інтеграцію до міжнародної освітянської спільноти. В роботі показано, що вітчизняні вузи демонструють неабиякий потенціал щодо своєї участі в міжнародних освітніх процесах, відрізняючись не лише здатністю до взаємного обміну та плідного співробітництва, але й конкурентоспроможністю на європейському та світовому ринку праці та освітніх послуг, можливістю перетворення провідних навчальних закладів нашої країни та регіональні центри міжнародного співробітництва в сфері освіти, науки та культури.
7. Встановлено, що входження національної системи освіти до єдиного європейського освітнього простору має відбуватися діалектичним чином, запобігаючи крайнощів та зберігаючи свої національні культурні традиції. У впровадженні основних настанов Болонського процесу в системі вищої освіти України може бути широко використаний досвід Німеччини. Зокрема, по-перше, це досвід щодо посилення академічної мобільності, за рівнем якої ФРН вийшла на друге місце серед європейських країн: слід розвивати академічний обмін з тривалістю перебування в зарубіжному вузі протягом 1–2 семестрів, що дозволятиме регулювати освітню «міграцію» та сприятиме усуненню «витоку мозків». По-друге, спираючись на досвід ФРН, в наший країні доцільно визначити спеціальності, на які не розповсюджуватиметься перехід на багаторівневу вищу освіту (зокрема, в Німеччині – медичні, юридичні, педагогічні, деякі інженерні спеціальності), а також є сенс впроваджувати і різні моделі за тривалістю навчання, враховуючи національні освітні традиції та рівень затребуваності окремих спеціальностей при впровадженні бакалаврату та магістратури. Варто також використовувати німецьке трактування структуризації учбових програм за модулями, як такої, що спрямована на чіткішу організацію учбового процесу, на вибір черговості вивчення блоку дисциплін або модуля в межах однієї учбової програми, оскільки українські студенти поки що не готові до самостійної організації власного навчання. Перспективним є й уведення бінаціональних форм навчання в аспірантурі на рівні учбових закладів. По-третє, при впровадженні системи залікових одиниць і Європейського додатку до диплома у вітчизняній системі вищої освіти необхідно, спираючись на досвід Німеччини, намагатися поєднати використання залікових одиниць з розповсюдженням інформаційних пакетів про ВУЗ і використанням системи оцінок ECTS.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України : Підручник для студентів, аспірантів та молодих викладачів вищих навчальних закладів / А. М. Алексюк. – К. : Либідь, 1998. – 560 с.
2. Андреев А. «Национальная модель» университетского образования: возникновение и развитие / А. Андреев // Высшее образование в России. – 2005. – № 1. – С. 156–169.
3. Андрущенко В. П. Вища освіта у пост-Болонському просторі: спроба прогностичного аналізу / В. П. Андрущенко // Філософія освіти. – 2005. – № 2. – С. 6–19.
4. Андрущенко В. П. Філософія освіти ХХІ століття: пошук пріоритетів / В. П. Андрущенко, Л. В. Губерський // Сучасна українська філософія : традиції, тенденції, інновації : збірник наукових праць / Відп. ред. А. Є. Конверський, Л. О. Шашкова. – К. : ВПЦ «Кївський університет», 2011. – С. 132–149.
5. Апсите Л. И. Образование в Латвии: Проблемы и перспективы / Л. И. Апсите // Философия и будущее цивилизации: тезисы докладов и выступлений IV Всероссийского философского конгресса (Москва, 24–28 мая 2005 г.): В 5 т. – М. : Современные тетради, 2005. – Т. 4. – С. 444–445.
6. Апухтина Н. Г. Глобализация и толерантность как императивы современной цивилизации / Н. Г. Апухтина // Философия и будущее цивилизации: тезисы докладов и выступлений IV Всероссийского философского конгресса (Москва, 24–28 мая 2005 г.): В 5 т. – М. : Современные тетради, 2005. – Т. 3. – С. 241–242.
7. Артемов А. Модульно-рейтинговая система / А. Артемов, Н. Павлов, Т. Сидорова // Высшее образование в России. – 1999. – № 4. – С. 121–126.
8. Астахова Е. В. Болонский процесс: варианты подходов / Е. В. Астахова // Вчені записки Харківського гуманітарного інституту «Народна українська академія». – Харків : НУА, 2005. – Т. 11. – С. 44–53.
9. Астахова Е. В. Модернизация системы высшего образования на Украине: Болонский вектор / Е. В. Астахова // Глобализация и образование. Болонский процесс: Материалы «круглого стола». – М. : Альфа-М, 2004. – Вып. 2. – С. 29–32.
10. Астахова К. В. «Харківський варіант» або один з підходів до побудови безперервної освіти (Болонський процес в дії) / К. В. Астахова // Освіта. – 2004. – 16–23 червня. – С. 2.
11. Афанасьев А. Н. Болонский процесс в Германии / А. Н. Афанасьев // Высшее образование сегодня. – 2003. – № 5. – С. 54–57.
12. Ахола С. Болонский процесс и его влияние на высшее образование Финляндии : Пер. с финн. / С. Ахола, Я. Месикяммен // Высшее образование в Европе. – 2003. – Т. XXVIII, № 2. – Режим доступа: http://technical.bmstu.ru/istoch/bolon/vlijan.doc. – 15 с.
13. Багалій Д. І. Історія Слобідської України / Д. І. Багалій. – Харків : Основа, 1990. – 256 с.
14. Байденко В. И. Болонские реформы: некоторые уроки Европы / В. И. Байденко // Высшее образование сегодня. – 2004. – № 2. – С. 14–19.
15. Байденко В. И. Болонский процесс. Курс лекций / В. И. Байденко. – М. : Логос, 2004. – 208 с.
16. Байденко В. И. Болонский процесс: проблемы, опыт, решения / В. И. Байденко. – М. : Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2006. – 112 с.
17. Барблан А. Академическое сотрудничество и свобода передвижения в Европе: что было и что будет? / Андрис Барблан // Высшее образование в Европе. – 2002. – № 1–2. – С. 12–15.
18. Бауман З. Глобалізація. Наслідки для людини і суспільства : Пер .з англ. / З. Бауман. – К. : ВД «Києво-Могилянська академія», 2008. – 109 с.
19. Бех В. П. На шляху до європейського простору вищої освіти / В. П. Бех // Пам’ять століть. – 2005. – № 2. – С. 57–62.
20. Бойченко М. І. Цінності як категорія філософії освіти (соціально-філософський та філософсько-антропологічний ракурси) / М. І. Бойченко // Філософія освіти. – 2009. – № 1–2(8). – С. 99–107.
21. Болонський процес в Україні: Наук.-метод. зб. Вип. 46, Ч. 2 / Ред.: В. Г. Кремень. – К.: Наук.-метод. центр вищої освіти, 2005. – 200 с.
22. Болонський процес в Україні: стан та проблеми реалізації. – Режим доступу : http://old.niss.gov.ua/Monitor/May08/09.htm.
23. Болонський процес у фактах і документах / Степко М. Ф., Болюбаш Я. Я., Шинкарук В. Д., Грубінко В. В., Бабин І. І. – Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2003. – 52 с.
24. Болонський процес: Документи / Укладачі: З. І. Тимошенко, А. М. Грехов, Ю. А. Гапон, Ю. А. Палеха. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. – 169 с.
25. Бондарчук Ю. Удосконалення форм і методів навчання відповідно до вимог Болонського процессу / Ю. Бондарчук, Г. Чуйко, Н. Чуйко // Вища школа. – 2005. – № 2. – С. 35–41.
26. Борисова О. Науково-дослідна діяльність студентів педагогічних ВНЗ в умовах реалізації завдань Болонської конвенції / Олена Борисова, Наталія Харченко // Рідна школа. – 2008. – № 10. – С. 33–35.
27. Борхерс Д. Аналіз, застосування, освіта: чи личитимуть університетській філософії аналітичні окуляри : Пер. з нім. / Даґмар Борхерс // Філософська думка. – 2010. – № 2. – С. 84–87.
28. Будапештсько-Віденська Декларація про створення Європейського простору вищої освіти, 12 березня 2010 року : Пер. з англ. – Режим доступу : http://www.mon.gov.ua/education/higher/press.doc. – 3 с.
29. Булавко В. Болонський процес у філософській інтерпретації / В. Булавко // Освіта України. – 2004. – 13 липня (№ 54–55). – С. 8.
30. Бусова Н. А. Модернизация, рациональность и право : Монография / Н. А. Бусова. – Харьков: Изд-во «Прометей-Пресс», 2004. – 352 с.
31. Вашурина Е. В. Анализ мировых тенденций развития научно-образовательной деятельности: Аналитический обзор / Е. В. Вашурина, Н. В. Дрантусова, Я. Ш. Евдокимова, И. А. Майбуров. – Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та, 2006. – 219 с.
32. Вища освіта в умовах трансформації суспільства: стан, проблеми, тенденції розвитку, 1991–2006 рр.: Наук.-допом. бібліогр. покажч. / АПН України. ДНПБ України ім. В. О. Сухомлинського; Упоряд.: Л. О. Пономаренко, І. П. Моісеєва, Л. І. Ніколюк, О. С. Микитенко; Наук.ред. П. І. Рогова. – К. : Педагогічна думка, 2008. – 466 с.
33. Возняк М. С. Історія української літератури : У 2 кн. / М. С. Возняк. – Львів : Світ, 1992. – Кн. 1. – 696 с.
34. Второе Всеукраинское совещание по просвещению 17–25 августа 1920 г. (Протоколы пленарных заседаний, тезисы и резолюции). – Харьков : Всеукраинское государственное издательство, 1920. – 141 с.
35. Гинкель Х. В. Университет ХХІ века: от планов к реальности : Пер. с англ. / Ханс Ван Гинкель // Высшее образование сегодня. – М. : Логос, 2003. – № 7. – С. 42–43.
36. Гладиш М. О. Умови адаптації модульно-рейтингової системи в українських ВНЗ / М. О. Гладиш // Проблеми сучасної педагогічної освіти : Педагогіка і психологія : Збірник наукових праць. – 2007. – Вип. 14, ч. 2. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pspo/2007_14_2/doc_pdf/gladish.pdf. – 6 с.
37. Глухов В. В. Европейское приложение к диплому: отражение трудоемкости дисциплин / В. В. Глухов, Е. В. Шевченко // Проблемы введения системы зачетных единиц в вузе: Материалы межвузовской научно-методической конференции 23 ноября 2004 года, г. Москва / Под ред. Т. К. Кравченко. – М. : Изд. ГУ-ВШЭ, 2004. – С. 35–49.
38. Головатый Н. Европейское и украинское образование – где точки единения? / Н. Головатый // Персонал. – 2004. – № 3. – С. 5–8.
39. Гришко Л. Поїхав по стипендії за кордон – залишився без роботи / Л. Гришко. – [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://ukped.com/novini/tse-tsikavo/2318-poyihav-po-stipendiyi-za-kordon--zalishivsja-bez-roboti.html.
40. Губерский Л. В. Философские основания современного образования: проблемы и перспективы / Л. В. Губерский // Сучасна українська філософія : традиції, тенденції, інновації : збірник наукових праць / Відп. ред. А. Є. Конверський, Л. О. Шашкова. – К. : ВПЦ «Кївський університет», 2011. – С. 77–87.
41. Державна національна програма «Освіта»: Україна XXI століття. – К. : Райдуга, 1994. – 61 с.
42. Де Риддер-Симонс X. Средневековый университет: мобильность / X. де Риддер-Симонс // Alma mater. – 1997. – № 1. – С 38–47.
43. Дзвінчук Д. Засади управління і вибір цілей діяльності освітньої системи в контексті європейського виміру / Д. Дзвінчук // Вища освіта України. – 2006. – № 2. – С. 20–26.
44. Добреньков В. И. Общество и образование / В. И. Добреньков, В. Я. Нечаев. – М. : Инфра-М, 2003. – 382 с.
45. Жмеренецький О. Про реальний стан вищої освіти в Україні / Олексій Жмеренецький. – [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://www.uass.org.ua/files/Docs/Analiz%20stanu%20HE%20Ukraine%20(O.Gmereneckiy).pdf. – 5 с.
46. Журавський В. С. Болонський процес : головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти / В. С. Журавський, М. З. Згуровський. – К. : ІВЦ «Видавництво «Політехніка»», 2003. – 200 с.
47. Закон України «Про вищу освіту» (в редакції вiд 10.02.2010). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2984-14. – 4 с.
48. Закон України «Про освіту» (в редакції вiд 11.06.2008). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1060-12. – 2 с.
49. Запровадження Європейської кредитно-трансферної системи (ЄКТС) та Додатку до диплома європейського зразка / Міністерство освіти і науки України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mon.gov.ua/education/higher/bolon/ekts/.
50. Зарубежный опыт реформ в образовании. Европа, США, Китай, Япония // Высшее образование сегодня. – 2001. – № 2. – С. 60–67.
51. Захаров И. В. Миссия университетов в европейской культуре / И. В. Захаров, Е. С. Ляхович. – М. : Новое тысячелетие, 1994. – 240 с.
52. Згуровський М. З. Болонський процес – структурна реформа вищої освіти на європейському просторі / М. З. Згуровський. – [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://kpi.ua/bologna.
53. Ильин Ю. Д. Лекции по истории и праву Европейского Союза / Ю. Д. Ильин. – М. : Спарк, 2002. – 116 с.
54. Иноземцев В. Л. Иммиграция: новая проблема нового столетия / В. Л. Иноземцев // Социологические исследования. – 2003. – № 4. – С. 64–72.
55. Иноземцев В. Л. Расколотая цивилизация: Наличествующие предпосылки и возможные последствия постэкономической революции / В. Л. Иноземцев. – М.: Academia – Наука, 1999. – 704 с.
56. Історія Одеського університету (1865–2000) / Л. О. Ануфрієв, С. О. Аппатов, Ю. О. Амброз та ін.; гол. ред. В. А. Сминтина. – Одеса : Астропринт, 2000. – 225 с.
57. Історія української культури / За ред. І. Крип’якевича. – К. : Вид. Івана Тиктора, 1993. – 518 с.
58. Київський університет імені Тараса Шевченка : сторінки історії і сьогодення / за заг. ред. В. В. Скопенка. – К. : ВПЦ «Київський університет», 1994. – 286 с.
59. Ковальчук Р. Л. Якість вищої освіти в умовах глобалізації / Р. Л. Ковальчук // Митна справа : Науково-аналітичний журнал. – 2011. – № 2, ч. 2. – С. 125–132.
60. Кодекс Законов о народном просвещении в УССР. – Харьков : [б.изд.], 1922. – 100 с.
61. Кольчугина М. Новой экономике – новое образование / М. Кольчугина // Мировая экономика и международные отношения. – 2003. – № 12. – С. 42–53.
62. Конвенція про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні: Лісабон, 11 квітня 1997 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.coe.kiev.ua/docs/cets/cets165.htm.
63. Коперсак К. В. Міграційні настрої українського студентства як особливість процесу соціалізації сучасної молоді / К. В. Коперсак // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» : Філософія. Психологія. Педагогіка : Збірник наукових праць. – 2007. – № 2, ч. 2. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/VKPI_fpp/2007-2-2/33_Kopersak.pdf. – 3 с.
64. Корсак К. Болонський процес та його міфологізація на теренах Росії й України / К. Корсак // Освіта і управління. – 2005. – Т. 8, № 3–4. – С. 168–174.
65. «КПІ став кращим ВНЗ України у рейтинзі «Топ 200 Україна» // Дзеркало тижня. – №22, 12 червня 2010. – [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://dt.ua/ARCHIVE/kpi_stav_kraschim_vnz_ukrayini_u_reytinzi_quottop_200_ukrayinaquot-60409.html.
66. Кремень В. Болонський процес: зближення, а не уніфікація / В. Г. Кремень // Освіта. Технікуми. Коледжі. – 2004. – № 10. – С. 4–8.
67. Кремінь В. Г. Як нам реорганізувати освіту / В. Г. Кремінь // Дзеркало тижня. Україна. – 8 квітня 2011 р. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://dt.ua/EDUCATION/yak_nam_reorganizuvati_osvitu-79205.html.
68. Култаєва М. Д. Філософія : життя після смерті : німецький погляд на постболонські реалії / М. Д. Култаєва // Філософська думка : Український науково-теоретичний часопис. – 2011. – № 2. – С. 70–85.
69. Культурне будівництво в Українській РСР : Збірник документів; важливіші рішення Комуністичної Партії і Радянського Уряду, 1917–1960 : У 2 т. – К. : Політвидав України, 1960. – Т. 1. – 504 с.
70. Кушерець В. І. Знання як стратегічний ресурс суспільних трансформацій / В. І. Кушерець. – К. : Знання України, 2002. – 248 с.
71. Луговий В. І. Реалізація прнціпів і пріоритетів Болонського процесу у вищій школі України / В. І. Луговий // Педагогіка і психологія: Вісник АПН України. – 2009. – № 1. – С. 5–15.
72. Лукичев Г. А. Болонский процесс – императив развития высшего образования в Европе / Г. А. Лукичев // Высшее образование сегодня. – 2002. – № 2. – С. 42–45.
73. Лукичев Г. А. Развитие образования в государствах-участниках Болонского процесса / Г. А. Лукичев // Высшее образование сегодня. – 2003. – № 8. – С. 34–37.
74. Лутай В. С. Філософія сучасної освіти / В. С. Лутай. – К. : Центр «Магістр-S», 1996. – 256 с.
75. Майстук С. Закордонна освіта: ціни, умови, можливості / Світлана Майстук // Проект «Рідна країна». – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ridna.ua/p/zakordonna-osvita-tsiny-umovy-mozhlyvosti/.
76. Манько В. М. Реформування вищої освіти України і Болонський процес / В. М. Манько, М. М. Бондар // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України : Збірник наукових праць. – 2009. – № 132. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnau/2009_132/09mvmubp.pdf. – 8 с.
77. Мельвиль А. Ю. (гл. ред.) «Мягкий путь» вхождения российских вузов в Болонский процесс / Алашкевич М. Ю., Байденко В. И., Боев О. В. и др. – М. : ОЛМА-ПРЕСС, 2005. – 352 с.
78. Митрофанов С. Плюсы и минусы «Болонского процесса» / С. Митрофанов // Русский журнал. – 07.04.2003. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://old.russ.ru/ist_sovr/sumerki/20030407_mitr.html.
79. Мицько І. З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія (1576–1636) / І. З. Мицько. – К. : Наукова думка, 1990. – 192 с.
80. На шляху до Європейського простору вищої освіти: відповіді на виклики глобалізації. Комюніке Конференції Міністрів європейських країн, відповідальних за сферу вищої освіти, м. Лондон, 16–19 травня 2007 року : Пер. з англ. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mon.gov.ua/education/higher/bolpr/komunike_ukr.doc. – 6 с.
81. Народна освіта на Вкраїні / Видання Наркомосу УРСР. – Харків : Червоний шлях, 1924. – 198 с.
82. Невмержицька О. О. Порівняння сучасного стану американської, європейської та української систем вищої освіти // Практична філософія. – 2006. – № 1. – С. 83–87.
83. Нечаев В. Я. Параметры глобализации и факторы Болонского процесса / В. Я. Нечаев // Вестник Московского ун-та. Серия 18: Социология и политология. – 2004. – № 4. – С. 27–35.
84. Огіснко І. І. Князь Костянтин Острозький і його культурна праця: Історична монографія / І. І. Огєінко. – К. : Світязь, 1992. – 216 с.
85. Онокой Л. С. Интеграция российской системы образования в международное образовательное пространство / Л. С. Онокой // Глобализация и образование. Болонский процесс: Материалы «круглого стола». – М. : Альфа-М, 2004. (Серия : «Научные семинары. «Круглые столы». Дискуссии»). – Вып. 2. – С. 51–57.
86. Орлов Г. Як позбутися «рожевих окулярів» / Г. Орлов // [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://www.osvita.org.ua/abitur/entrance/articles/16.html.
87. Пазенок В. С. Гуманістичний принцип сучасної філософії освіти / В. С. Пазенок // Філософія освіти. – 2005. – № 1. – С. 52–73.
88. Пашов Р. Академічний капіталізм як руйнівна продуктивна сила в системі освіти / Ростислав Пашов, Наталія Ховрич // Філософія освіти. – 2009. – № 1-2(8). – С. 174–183.
89. Пінчук Є. А. Болонський процес і проблеми модернізації вищої освіти в Україні // Вісник національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Серія: Філософія. Психологія. Педагогіка. – 2009. – №3(27). – С. 176–183.
90. Пінчук Є. А. Модернізація української системи освіти як пізнавальна і практична проблема : Монографія / Є. А. Пінчук. – К. : «ФОП Кузьмичова Р. Ю.», 2010. – 246 с.
91. Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту), затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 65 від 20 січня 1998 р. – [Електронний документ]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=65-98-%EF. – 1 с.
92. Полуденко А. Вступити в Україну / Анна Полуденко // Тиждень. – 13 жовтня, 2010. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://tyzhden.ua/Publication/7539.
93. Про запровадження у вищих навчальних закладах України Європейської кредитно-трансферної системи : Наказ Міністерства освіти і науки України № 943 від 16.10.2009 р. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=v0943290-09.
94. Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах : Наказ Міністерства освіти України № 161 від 2.06.1993 р. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0173-93. – 2 с.
95. Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за діяльністю навчальних закладів : Наказ Міністерства освіти і науки України № 34 від 25.01.2008 р. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=z0077-08.
96. Про затвердження програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004 – 2005 роки: Наказ Міністерства освіти і науки України від 23.01.04 № 49. // Інформаційний вісник вищої освіти. – 2004. – № 13. – С. 2–8.
97. Про ліцензування діяльності з надання освітніх послуг / Постанова кабінета Міністрів України № 1019 від 8 серпня 2007 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1019-2007-%EF.
98. Про Методичні рекомендації щодо запровадження Європейської кредитно-трансферної системи та її ключових документів у вищих навчальних закладах : Лист Міністерства освіти і науки України № 1/9-119 від 26.02.2010 р. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ministerstva.xrtmp.com/document/19274%20%CC%CE%CD%3A%20%CB%E8%F1%F2%20%B91%209-119/.
99. Про проведення педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи організації навчального процесу : Наказ Міністерства освіти України № 48 від 24.01.2004 р. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/Vishya_osvita/3126.
100. Рудь Б. Вища освіта котиться вниз / Борис Рудь. – [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2011/10/14/255338.
101. Садовничий В. А. Размышления о Болонском процессе. Доклад на II Международном семинаре «Россия и европейское пространство высшего образования: планы и перспективы после Берлинской конференции» 29–30 октября 2003 года (Санкт-Петербургский университет). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://technical.bmstu.ru/istoch/bolon/sad.doc. – 5 с.
102. Сайег Р. Влияние истории, географии и экономики на политику в области высшего образования: сравнительный обзор / Раймонд Сайег // Высшее образование в Европе. – 1994. – № 4. – С. 22–37.
103. Світові тенденції в освіті за кордоном // Освіта.ua. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://osvita.ua/abroad/higher_school/articles/17620.
104. Семчишин М. Тисяча років української культури. Історичний огляд культурного процесу / Мирослав Семчишин. – К. : АТ «Друга рука», МП «Фенікс», 1993. – 550 с.
105. Сидоренко С. Нова роль європейських університетів / С. І. Сидоренко. // Урядовий кур’єр. – 2004. – 27 квітня. – №79. – С. 10.
106. Сокурянская Л. Г. Академическая мобильность украинских студентов перед вызовами современного мира : риски академической эмиграции / Л. Г. Сокурянская, А. А. Дейнеко // Вісник Харківського національного університету : Збірник наукових праць. – Серія : «Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи». – 2011. – Вип. 941. – С. 239–245.
107. Співаковська Т. В. Можливості виходу українських вищих навчальних закладів на міжнародний ринок освітніх послуг / Т. В. Співаковська, Д. П. Гнатівська // Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» : Збірник наукових праць. – 2010. – С. 79–86.
108. Стёпин B. C. Наука и образование в эпоху цивилизационных перемен / В. С. Стёпин // Устойчивое развитие. Наука и практика. – 2002. – № 1. – С. 143–152.
109. Степко М. Ф. Болонський процес і навчання впродовж життя : Монографія / М. Ф. Степко, Б. В. Клименко. – Харків : НТУ «ХПІ», 2004. – 112 с.
110. Степко М. Ф. Проблеми реформування вищої освїти в контексті Болонського процесу / М. Ф. Степко // Педагогіка і психология. – 2009. – № 1. – С. 34–40.
111. Субтельний О. Україна : історія : Пер. з англ. / Орест Субтельний. – К. : Либідь, 1992. – 521 с.
112. Сухова Е. Е. Особенности трансформации систем высшего образования Германии и России в контексте Болонского процесса : Дисс. ...кандидата социологических наук : 22.00.06. – Смоленск, 2006. – 240 с.
113. Терепищий С. О. Стандартизація вищої освіти (спроба філософського аналізу) : Монографія / С. О. Терепищий. – К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2010. – 197 с.
114. Терещенко Ю. Болонський процес в дії. «Круглий стіл» тижневика «Освіта» та Інститутту вищої освіти АПН України. Проблема якості освіти в контексті Болонського процессу / Ю. І. Терещенко // Освіта. – 2004. – 30 червня – 7 липня. – С. 2.
115. Тітов Ф. Матеріали для історії книжкової справи на Україні в XVI–XVII ст. / Ф. Тітов // Збірник історико-філологічного відділу. – К. : Друкарня УАН, 1924. – С. 291–305.
116. Тітов Ф. Стара вища освіта в Київській Україні ХVІ – початку ХІХ в. / Ф. Тітов. – К. : Друкарня УАН, 1924. – 431 с.
117. Трайнев В. А. Повышение качества высшего образования и Болонский процесс. Обобщение отечественной и зарубежной практики / В. А. Трайнев, С. С. Мкртчян, А. Я. Савельев. – М. : Дашков и К, 2007. – 392 с.
118. Україна посідає місце // Дзеркало тижня. Україна. – № 29, 19 серпня 2011. – [Електрон. ресурс]. – Режим доступу : http://dt.ua/SOCIETY/ukrayina_posidae_mistse-86389.html.
119. Формирование общества, основанного на знаниях. Новые задачи высшей школы : [Доклад Всемирного банка] : Пер. с англ. – М: Издательство «Весь Мир», 2003. – 232 с.
120. Франко І. Я. Дві унії // Повне зібрання творів: В 50 т. / І. Я. Франко. – К. : Наукова думка, 1986. – Т. 46, Кн. 1. – С. 583–588.
121. Фромент Э. Европейское пространство высшего образования: Новые рамки развития : Пер. с англ. / Эрик Фромент // Высшее образование сегодня. – 2003. – № 6. – С. 38–40.
122. Фуряева Т. В. Экспертиза университетов: опыт ФРГ / Т. В. Фуряева // Высшее образование сегодня. – 2005. – № 2. –С. 44–48.
123. Чижевський Д. І. Нариси з історії філософії на Україні / Д. І. Чижевський. К. : Вид-во Орій при УКСП Кобза, 1992. – 230 с.
124. Чижевський Д. І. Філософія на Україні. Спроба історіографії / Д. І. Чижевський. – Прага : Сіяч, 1926. – 200 с.
125. Шадриков В. Д. Государственные образовательные стандарты высшего профессионального образования и Болонский процесс / В. Д. Шадриков // Вопросы образования. – 2004. – № 4. – С. 5–9.
126. Шаронова С. А. Болонский процесс: цивилизационные причины / С. А. Шаронова // Глобализация и образование. Болонский процесс: Материалы «круглого стола». – М. : Альфа-М, 2004. – Вып. 2. – С. 144–146.
127. Шевельов Ю. В. Доба українізації / Ю. В. Шевельов // Народна газета. – 1993. – № 3(84). – С. 6.
128. Шеремет Л. А. Соціосистемний аналіз становлення болонського процессу / Л. А. Шеремет // Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» : Науково-теоретичний збірник. Педагогіка. Психологія. Філософія. – 2009. – Вип. 17. – С. 165–169.
129. Шинкарук В. Д. Основні напрями модернізації структури вищої освіти України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mon.gov.ua/education/higher/bolpr/napr_ukr.doc. – 22 с.
130. Юдина Т. Н. О социологическом анализе миграционных процессов / Т. Н. Юдина // Социс. – 2002. – № 10. – С. 102–109.
131. Ярошенко А. О. Модернізація змісту освіти в інформаційному суспільстві / А. О. Ярошенко // Єдність навчання і наукових досліджень – головний принцип університету. – К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2010. – С. 191–194.
132. Ярошенко А. О. Ціннісний дискурс освіти: монографія / А. О. Ярошенко. – К. : НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2004. – 156 с.
133. Akkreditierung von Akkreditierungsagenturen und Akkreditierung von Studiengangen mit den Abschlussen Bachelor/Bakkalaureus und Master/Magister. – http://www.doebler-online.de/bologna/akk_rat_standards.pdf. – 11 S.
134. Albrow M. Abschied vom Nationalstaat : Staat und Gesellschaft im Glpbalen Zeitalter / M. Albrow. – Frankfurt a. M. : Suhrkamp, 1998. – 98 s.
135. Anweiler O. Vergleich von Bildung und Erziehung in der Bundesrepublik und in der Deutschen Demokratischen Republik / Oskar Anweiler. – Köln : Verlag Wissenschaft und Politik, 1990. – 712 S.
136. Bargel T. Studieren an uberfullten Hochschulen. Studentische Erfahrungen und Forderungen / T. Bargel // MittHV. – 1993. – Nr. 2. – 193 S.
137. Beck U. Wissen oder Nicht-Wissen? Zwei Perspektiven reflexiver Modernisierung / Ulrich Beck // Beck U. Reflexive Modernisierung. Einc Kontroverse / U. Beck, A. Giddens, S. Lash. – Frankfurt a. M. : Suhrkamp, 1996. – S. 289–315.
138. Bell D. Die nachindustrielle Geseilschaft / Daniel Bell. – Frankfurt a. M. : Suhrkamp, 1985. – 276 S.
139. Berka W. Autonomie im Bildungswesen / W. Berka. – Wien; Koln : Gave, 2002. – 112 S.
140. Berkner P. Zur Typologie von Kreditpunktsystemen / P. Berkner // U. Welbers (Hrsg.). Studienreform rait Bachelor und Master. Gestufte Studiengänge im Blick des Lehrens und Lernens an Hochschulen Modelle für die Geistes- und Sozialwissenschaften. – Neuwied; Kriftel : Luchterhand Verlag, 2001. – S. 81–92.
141. Berning E. Das Habilitationswesen an den Universitäten in Bayern. Praxis und Perspektiven / Ewald Berning, Louis von Harnier, Yvette Hofmann. – München : Bayerisches Staatsinst. für Hochschulforschung und Hochschulplanung, 2001. – 118 S.
142. Berning E. Juniorprofessuren / E. Berning // Th. Studer (Hrsg.) Erfolgreiche Leitung von Forschungsinstituten, Hochschulen und Stiftungen. Management, Finanzen, Personal und Recht in der Praxis fur Wissenschaftseinrichtungen. – Hamburg, 2002. – S. 3–22.
143. Bieri S. Universitare Qualitatssicherung zwischen Politik und Eigenverantwortung / S. Bieri // Zukunftsaufgabe Qualitatssicherung 3 Jahre Projekt // Beitrage zur Hochschulpolitik. – Bonn. – 2001. – Nr. 4. – S. 23–41.
144. Bildung im Eingungsvertrag: Vertrag über die Herstellung der Einheit Deutschlands vom 31. August 1990 // Hans-Werner Fuchs, Lutz R. Reuter. Bildungspolitik in Deutschland. Entwicklungen, Probleme, Reformbedarf. – Opladen : Leske + Budrich Verlag, 2000. – S. 204–205.
145. Bildung im Zahlenspiegel 2003 / Statistisches Bundesamt Deutschland (Hrsg.).– Stuttgart : Metzler-Poeschel, 2003. – 227 S.
146. Blum R. Auf dem richtigen Weg. Der Bakkalaureus an der Universität Augsburg / R. Blum // Forschung & Lehre. – 1996. – V. 3, Nr. 11. – S. 575–576.
147. Bornmann L. Was lange währt, wird endlich gut: Promotionsdauer an bundesdeutschen Universitäten / L. Bornmann, J. Enders // Beitruge zur Hochschulforschung. – München, 2002. – Heft 1, 24. Jahrgang. – S. 52–74.
148. Böttcher W. (Hrsg.) Bildung in Zahlen. Statistisches Handbuch zu Daten und Trends im Bildungsbereich / Wolfgang Böttcher (Hrsg.), Klaus Klemm (Hrsg.) – Berlin : Juventa Verlag, 2001. – 274 s.
149. Braun H. Zur Zukunft der Bildungsplanung / H. Braun // Erfurter Universitatsreden : 2001/2002 / W. Bergsdorf (Hrsg.). – Miinchen, 2002. – S. 45