ПОСТНЕКЛАСИЧНІ ПЕРСПЕКТИВИ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ ПСИХОЛОГІЧНИХ ПРАКТИК

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису
УДК 168.153: 159.9.01

ВОЛИК Ольга Юріївна

ПОСТНЕКЛАСИЧНІ ПЕРСПЕКТИВИ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ
ПСИХОЛОГІЧНИХ ПРАКТИК

09.00.09 — філософія науки

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Київ-2012

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 11
ФІЛОСОФСЬКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ІСТОРИЧНИХ ПЕРЕДУМОВ СУЧАСНОЇ РОЗГАЛУЖЕНОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИК 11
1.1. Методологічний аналіз історичного розвитку психології та його підвалини. 13
1.2. Плюральність психологічних практик на некласичному етапі розвитку психології. 57
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 72
РОЗДІЛ 2 74
ПОСТНЕКЛАСИЧНИЙ ПІДХІД ЯК УМОВА КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ ДІАЛОГІЧНИХ ПРАКТИК 74
2.1. Діалогічність психологічних практик як ознака їхньої не-класичності. 76
2.2. Різновиди діалогічності психологічних практик в контексті різних типів раціональності. 98
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 122
РОЗДІЛ 3 126
ПОСТНЕКЛАСИЧНА МЕТОДОЛОГІЯ ЯК ЗАСІБ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ ПСИХОЛОГІЧНИХ ПРАКТИК 126
3.1. Концептуалізація як форма організації психологічного знання що може виступати достатнім засновком його інституціонального оформлення. 129
3.2. Ціннісні орієнтації суб’єктів постнекласичних психологічних практик як вихідний пункт концептуалізації таких практик. 143
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 156
ВИСНОВКИ 158
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 164

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. У сучасних філософських дослідженнях в галузі філософії науки досліджуються питання, пов’язані з розглядом науки як людиномірної діяльності. Отже, поряд із вивченням процесу пізнання, теоретична реконструкція дотичних до нього практик та їх філософське та методологічне осмислення є одним із актуальних завдань філософії науки.
Проблема, що постає в даному дослідженні, лежить у сфері взаємин науки та культури. Мова йде про стан сучасної розгалуженості та почасти – наукової маргінальності багатьох психологічних практик. Ситуація, коли в культурному просторі існує певний тип практик, який з успіхом розвивається, інституціалізується та сприймається як невід’ємна частина індивідуального і колективного досвіду, і в той же час – цей тип практик і досі лишається поза межами наукової психології – є ситуацією, що вказує на певну недостатність. Зокрема, на недостатність або невідповідність методологічних засобів науки існуючим формам розвитку психологічних практик в суспільстві. І саме в процесі зворотного зв’язку та взаємної рефлексії науки та культури відкривається ресурсний потенціал розв’язання даної проблеми.
Розглядаючи світ науки та дотичні до нього практики як людиномірну діяльність, ми опиняємося в полі гуманітарної проблематики, оскільки не можемо не зважати на цінності, що виступають регулятивним елементом такої діяльності. Неусувною по відношенню до питання цінностей та їхньої ґенези є і проблема свободи, особливо актуальна для дослідження психологічних практик. Врахування ж ціннісних настанов суб’єктів психологічних практик є важливою запорукою об’єктивності постнекласичної науки. А саме наявність засобів встановлення об’єктивності наукового знання визначає можливість залучати емпіричні надбання психологічних практик в наукову діяльність. Психологічні практики як різновид людиномірної діяльності, мають риси відкритості, складності та здатності до самоорганізації, тому їхній науковий потенціал як компоненту психологічного знання потребує оцінки з точки зору постнекласичного типу наукової раціональності. Існуюче ж протиставлення психологічної теорії як осередку науковості психологічній практиці, вірніше, практикам, чиє розмаїття здається майже неосяжним, вказує на актуальність постановки методологічних питань. Зокрема, на необхідність перегляду меж застосовності попередніх ідеалізацій психології, що спрацьовували за умови розгляду людини як макрооб’єкту, а її практик – як сталих, жорстко обумовлених процесів.. Відтак, потреба адекватно осмислити та зафіксувати емпіричні надбання психологічних практик науковим чином є нагальною.
Певний концептуальний контекст, що асимілюється та затверджується суб’єктами психологічних практик та наукових шкіл під впливом культурно-історичних домінант, в психології формувався та формується вкрай неоднорідним чином. Її інституціональне оформлення в різних культурно-історичних традиціях наочно відбиває та фіксує цю неоднорідність. Основні напрямки, або підходи наявних психологічних концепцій та практик прийнято розділяти на три великі групи: психодинамічній підхід, феноменологічний (екзистенційно - гуманісти¬чний) та поведінковий (когнітивно - поведінковий).
Утримувати обраний нами предмет – психологічні практики – в полі зору наукового дослідження у трьох вищенаведених вимірах дозволяє саме постнекласична методологія, яка відкриває нові перспективи.
Вибір теми зумовлений необхідністю вироблення методологічних підходів до розв’язання протиріч в існуванні психологічної теорії та психологічних практик. Щоб зняти протиставлення психологічної теорії як осередку науковості психологічним практикам, потрібна концептуалізація психологічних практик, здійснена з сучасних постнекласичних позицій.
Під концептуалізацією ми розумітимемо процес створення концептуальних схем різного ступеня організації. Найбільш високоорганізованою концептуальною схемою є, як відомо, теорія. А на попередніх рівнях концептуалізації працюють такі форми, як концепт, концепція, дослідницька програма. Концептуалізація буде адекватною за умови релевантного вибору теоретичного контексту, в якому вона буде проводитись. Контекст, в якому є можливість врахувати особливості психологічного знання, може надати в наше розпорядження і адекватні форми організації психологічного знання.
Ступінь наукової розробленості теми. До проблеми методологічної розгалуженості та концептуалізації психологічних практик зверталися та продовжують завертатися видатні психологи та філософи науки. Вже в 1992 р. журнал «Вопросы философии» ініціював круглий стіл на тему «Психологія та нові ідеали науковості» за участі провідних вітчизняних психологів – В. Зінченка, О. Брушлінського, В. Розіна та ін., в якому стан тогочасної психології був позначений як «катастрофічний», а розбіжності між науковою психологією та «психопрактиками» та «психотехніками» стали предметом довгої дискусії. Пізніше Ф. Василюк в своїх роботах увів поняття «схізису» (розщеплення) для позначення стану сучасної психології та провадив пошук його методологічних засновків. Методологічні проблеми сучасної психології та перспективи пошуку нових парадигм досліджує і В. Мазілов. Перспективи концептуалізації психологічних практик як частини психологічної та педагогічної освіти розглянуто в роботах білоруського вченого О. Полоннікова. Розгляд можливих методологічних засад психології проведений Д. Манєровим, Н. Корольовою та І. Богдановською.
Більшість праць, наявних в сфері методології психологічних практик, стосуються скоріше концептуалізації психологічного аспекту соціальних та дискурсивних практик та представлені білоруськими (А. Корбут, А. Поклонніков) та російськими філософами та методологами науки (Г. Гутнер, В. Лефевр, О. Князєва, П.Тищенко, В. Аршинов, В. Буданов).Українськими вченими ведуться дослідження в галузі концептуалізації психологічних практик у різних аспектах їхнього існування та розвитку (І. Єршова-Бабенко, М. Воронов, І. Трофімова). Проте в окресленому в даній роботі предметному полі з позицій постнекласичного підходу проблема концептуалізації розробляється вперше. Це предметне поле складають психологічні практики, які апелюють до несвідомого та ґрунтуються на вихідних положеннях конверсії, трансферу, спротиву та соматизації психологічних процесів – тобто являють собою різні форми екстраполяції психоаналізу в психологічну теорію та практику.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась у контексті комплексної наукової програми "Наукові проблеми сталого державного розвитку України", тема № 06БФ041-01 "Філософія та політологія в структурі сучасного соціогуманітарного знання" та комплексної наукової програми «Модернізація суспільного розвитку України в умовах світових процесів глобалізації», тема № 11БФ041-01 «Філософсько-світоглядні та політологічні аспекти гуманітарного розвитку сучасного суспільства» Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою даної роботи є визначення перспектив концептуалізації психологічних практик, виходячи з уявлень про постнекласичний тип наукової раціональності.
Мета конкретизується в наступних завданнях:
1. відштовхуючись від методологічної концепції В. Стьопіна про типи раціональності, поєднати ознаки практик психології та психотерапії в загальному понятті психологічних практик, відслідковуючи риси класичності, некласичності або постнекласичності цих практик;
2. виокремити, якщо це можливо, риси некласичності та постнекласичності в психологічних практиках на різних етапах їхнього розвитку;
3. перевірити застосовність постнекласичного методологічного підходу до концептуального усвідомлення розвитку психологічних практик;
4. оцінити перспективи концептуалізації психологічних практик в контексті постнекласичного типу раціональності.
Об’єктом дослідження виступають психологічні практики психодинамічного типу, виниклі як в межах вітчизняної психологічної традиції, так і на основі психоаналізу.
Предметом дослідження є наявні форми концептуалізації психологічних практик психодинамічного типу і постнекласичні перспективи їх розвитку.
Методи дослідження. Вихідною для даного дисертаційного дослідження є постнекласична методологія, оскільки психологічні практики входять в її предмет, будучи складними та людиномірними за своєю природою.
Методологічною основою дисертаційної роботи є ідеали та норми дослідження, притаманні постнекласичному типу раціональності. Це означає в якості необхідної умови об’єктивності пізнання врахування таких рис складних систем, як нелінійність, принципова відкритість, надзвичайна чутливість до зовнішніх впливів в особливих точках. В тому числі – експліцитне включення ціннісних настанов суб’єктів психологічних практик в дослідницький процес.
Реалізація мети і завдань дисертаційної роботи зумовила залучення таких засадничих філософських та пізнавальних принципів, підходів, методів, як: методи аналізу, зокрема порівняльного, та синтезу, діалектичний метод, принцип єдності історичного та логічного, діяльнісний та синергетичний підхід. Так, порівняльний аналіз використовується у дослідженні рис класичності, некласичності та постнекласичності психологічних практик. Метод синтезу використовується в контексті філософсько-методологічного дослідження, реалізація якого дала змогу здійснити узагальнення результатів усіх підходів. Принцип єдності історичного та логічного використовується для окреслення меж ідеалізацій, потрібних для концептуалізації психологічних практик. За допомогою діалектичного методу описується динаміка розвитку психологічних практик та пояснюється неспівпадіння логіки цього розвитку з його історією. Застосування діяльнісного підходу дозволило визначити поняття, форми, суб'єкт - об’єктну демаркацію та підходи до дослідження психологічних практик. Для оцінки наукового потенціалу психологічних практик застосовується методологічна концепція В.Стьопіна про типи наукової раціональності, а також синергетичний підхід.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі уявлень про постнекласичний тип раціональності визначено можливість концептуалізації та консолідації психологічних практик на засадах рефлексії над реалізацією в них гуманістичних цінностей, що відкриває перспективи їхнього залучення до психологічної науки в якості складової її емпіричного базису.
Новизну конкретизовано в наступних положеннях:
- уточнено використання поняття практик психології та психотерапії у загальному понятті “психологічні практики”, і сформульовано їх робоче визначення як виду людиномірної діяльності (різного ступеню інституціалізації), пов’язаного з освоєнням та перетворенням феноменів людської психіки;
- дістав подальшого розвитку погляд на діалогічність, в тому числі діалогічність психологічних практик, як ознаку їх не-класичності. Розвиток даного погляду пов'язаний із дослідженням розгорнутої діалогічності постнекласичних практик, що передбачає взаємну рефлексію їх учасників. А також - урельєфнює такі риси залучених у практику систем (мови, психіки, тілесності, тощо), як людиномірність, відкритість до випадкових впливів. чутливість до інструментів та засобів дослідження і особливо – непрозорість свідомості щодо самої себе;
- вперше вирізнені класичний, некласичний та постнекласичний етапи розвитку психологічних практик на основі методологічної концепції про історичні типи наукової раціональності. При цьому щодо некласичного та постнекласичного етапів розвитку цих практик на основі відповідних типів раціональності було методологічно прояснено, які риси некласичності та постнекласичності притаманні психологічним практикам за їхньою природою (процесуальність, людиномірність, діалогічність, темпоральність);
- вперше сформульовано гіпотезу про те, що постнекласична перспектива концептуалізації та консолідації різних психологічних практик відкривається через рефлексію над реалізацією в них гуманістичних цінностей.
Практичне і теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що його основні положення сприяють збагаченню та конкретизації понятійно-категоріального апарату психологічної науки, висновки можуть бути використані в ході подальших досліджень з даної проблематики. Практичне значення полягає в можливості використання матеріалів дисертації в якості методологічних засад для коректного осмислення та фіксації емпіричного надбання психологічних практик, відповідно, для подальшого визначення адекватної форми організації психологічного знання як наукового, а також у викладацькій роботі під час розробки відповідних лекційних курсів з філософії, психології, філософії науки тощо.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою автора. Висновки та положення наукової новизни розроблені автором на основі власних результатів, отриманих у процесі дослідження.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на методологічних семінарах кафедри філософії та методології науки, науково-практичних семінарах філософського факультету Київського національного університету імені Т. Шевченка. Також автором зроблено ряд доповідей на міжнародних наукових конференціях “Дні науки філософського факультету ” (2008, 2009, 2010, 2011) КНУ імені Тараса Шевченка, “ Філософія повсякденності ” (2010), “VIII Пригожинські читання ” (2010) та на всеукраїнській конференції “ Читання пам’яті І.Бойченка ” (2010) Інституту філософії Національної академії наук України.
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені автором у 9 публікаціях – п’яти статтях, з них чотири - у фахових наукових виданнях з філософських дисциплін, та чотирьох тезах виступів на наукових конференціях.
Структура та обсяг дисертаційної роботи зумовлена специфікою предмету, поставленою метою та основними завданнями дисертаційного дослідження, а також логікою розкриття проблеми. Дисертація складається зі вступу, трьох основних розділів, диференційованих на підрозділи, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 180 сторінок, з яких основний зміст дисертації викладений на 162 сторінках, список використаних джерел містить 173 позиції на 17 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ
У результаті проведеного дослідження досягнуті наступні висновки:
На засадах методологічної концепції В. Стьопіна про типи раціональності, поєднані ознаки практик психології та психотерапії в загальному понятті психологічних практик, як виду людиномірної діяльності (різного ступеню інституалізації), пов’язаного з освоєнням та перетворенням феноменів людської психіки.
Продемонстрована наявність рис класичності, некласичності або постнекласичності психологічних практик. При цьому вдалося уникнути ідеалізації зазначених рис як "чистої" характеристики психологічних практик, виниклих в межах різних типів раціональності. Відзначено, що на різних етапах розвитку психологічних практик їхні методологічні засади передбачали висування на перший план конкретного аспекту освоєння психічної реальності. Разом із тим, гетерогенність самих практик, тобто присутність у них рис класичності, некласичності та постнекласичності на кожному етапі розвитку наукової раціональності не виключається і вдало прослідковується на низці прикладів.
Звісно, психологічні практики, виниклі в межах класичного, некласичного та постнекласичного типів раціональності, виявляють наявність притаманних кожному типові рис з орієнтацією на відповідний їм ідеал раціональності. Ступінь рефлексивності, дискурсивності, відкритості учасників психотерапевтичної комунікації для практик, що виникли та розивалися за доби, скажімо, класики та постнекласики, суттєво відрізняється.
Так, класична настанова об’єктивності з її можливостями нескінченного уточнення, повторення або відтворення експерименту надає цінності навіть невдалим з терапевтичної точки зору практикам, оскільки вони утворюють необхідний емпіричний базис для подальшого розвитку теорій. Це не виключає прикладного аспекту існування даних практик – однак акцент зміщений саме на пізнавальний бік справи – заглиблення у пізнання природи людини, радше ніж на створення або перетворення феноменів психічної реальності. При цьому об’єктивне пізнання мислиться як таке, що може і має відбуватися без зазначеного перетворення. Тому дискурсивність, ціннісні настанови учасників психологічних практик, що зорієнтовані на класичний ідеал раціональності, є джерелом похибок, а репресивність по відношенню до цих рис розуміється як настанова об’єктивності.
Психологічні практики некласичної генези відкривають принципову можливість внесення змін до психічного життя об’єкта психологічних практик, уводячи інструменти та засоби пізнання в якості обов’язкової змінної для досягнення об’єктивності пізнання. Це визначає і сутність некласичного методу в психології — розуміння та інтерпретація, на відміну від спостереження в природничо-науковому підході. При цьому розуміння включає в себе і емпатичний компонент, завдяки чому особистість дослідника набуває інструментального характеру.
Нарешті, психологічні практики, виниклі в межах постнекласичного типу раціональності, актуалізують ціннісний аспект в якості обов’язкового компоненту та регулятивної ідеї, що підлягає обов’язковій рефлексії для досягнення об’єктивності пізнання. Власний досвід дослідника, його моральнісні та світоглядні установки та ціннісні орієнтації - а також, їхня кореляція з установками, цінностями та досвідом об’єкта дослідження – виходять на перший план.
Ми дотримуємося думки, що пізнавальна цінність та повязана з нею елімінація суб'єктивних проявів учасників практик, увага до інструментів їхнього дослідження та аксіологічний аспект є невід’ємною складовою психологічних практик, і практик взагалі за їхньою природою. А от їхня теоретична реконструкція та можливість застосування тих чи інших ідеалізацій при дослідженні психологічних практик визначається умовами, в межах яких вони вивчаються. Різні складові набувають різного ступеню своєї «легальної» терапевтичної та наукової валідності в залежності від того, чи є змога їх ігнорувати, чи, навпаки, вони потребують обов’язкового врахування для збереження об’єктивності пізнання. Тому риси класичності, некласичності або постнекласичності відкриваються на останньому - постнекласичному - етапі розвитку наукової раціональності, але їхня наявніть не обмежується та не зумовлюється не якимось певним етапом, а радше ступенем ідеалізації, якого ми потребуємо.
Дістав подальшого розвитку погляд на діалогічність, в тому числі діалогічність психологічних практик, як ознаку їх не-класичності. Розвиток даного погляду пов'язаний із дослідженням розгорнутої діалогічності постнекласичних практик, що передбачає взаємну рефлексію їх учасників. А також - урельєфнює такі риси залучених у практику систем (мови, психіки, тілесності, тощо), як людиномірність, відкритість до випадкових впливів. чутливість до інструментів та засобів дослідження і особливо – непрозорість свідомості щодо самої себе.
Виокремлені класичний, некласичний та постнекласичний етапи у розвитку психологічних практик, з притаманними їм особливостями дискурсивності, рефлексивності та діалогічності, які мали свої особливості розгортання та репресивності на кожному етапі. Завдяки вирізненню даних етапів отримана можливість досягти вищого рівня теоретизації психологічних практик. Можливості теоретизації відкриваються завдяки осмисленню предметного поля психології як такого, що містить постнекласичні за своєю природою психологічні практики, що дозволяє вбачати невідповідність методу і предмету на попередніх етапах розвитку цих практик. Для психологічних практик, що з’явилися та \ або розвиваються за доби постнекласики, це означає, що домінування впорядкованих та чітких типових стратегій призводить до ігнорування важливих рис становлення та самоорганізації психічного простору. Наслідком є нерідко плутанина та порушення об’єктивності, особливо коли психіка вже розглядається як нелінійна та здатна до самоорганізації система. Такі системи характеризуються незворотністю процесів, що в них відбуваються, а отже спостереження за ними не може передбачати певної абсолютної точки відліку, звідки - через численну низку проявів — можна було б вдивитися в сутність.
Таким чином, теоретично навантажені спостереження, реєстрація та класифікація явищ людської психіки є обов’язковими, але недостатніми умовами її наукового дослідження. Пояснення, чому повною мірою концептуалізація в межах попередніх типів раціональності не могла спрацьовувати, пов'язане із вищезазначеною недостатністю, а також з класичною посилкою розрізняти сутність та явище. Діяльнісний підхід, що дозволяє досліднику не тільки відшукувати та вбачати в наявному “матеріалі” близькі йому теоретичні схеми, а й свідомо включити себе в процес, свідомо ж покладаючи відкритість можливого, є суттєвим та необхідним доповненням для побудови психологічної теорії. По формі таке включення є в тому числі діалогічним, являючи собою знання як подійність.
В рамках постнекласичного типу наукової раціональності та на основі проведеної оцінки попередніх форм концептуалізації психологічних практик, встановлена проблематичність теорії в якості ідеальної форми їхньої концептуалізації. Показано, що проблематичність полягає в тяжінні до жорстких, завершених форм концептуалізації, таких як теорія, факт та інші сталі форми емпіричного знання. Зокрема, складність пов’язана з тим, що прийнятий в класичній науці погляд на формування та розвиток теорій як на процес, передбачає, що кінцевий результат - наукове відображення дійсності - є байдужим до діяльнісного аспекту його досягнення.
Запропоновано розглядати попередні методологічні рішення як проміжні та корисні з точки зору філософії та методології науки. Окрім того, наведені приклади осмислені як здатні поставити питання про доречність прагнення таких теоретичних форм, а отже, як такі, що відкривають можливість помислити інші методологічні шляхи, відштовхуючись від узвичаєних (явних або прихованих) методологічних рішень.
Перевірена застосовність постнекласичного методологічного підходу до концептуального усвідомлення розвитку психологічних практик. Запропоновано розуміння концептуалізації як процесу, що передбачає відповідні форми – такі як концепт, концепція, вчення. При цьому елементи жорстких форм концептуалізації фіксуються в якості регулятивної ідеї, тобто з розумінням того, що далеко не всі форми концептуалізації знання можуть бути здійснені. Більш рухливі форми концептуалізації, які дозволяють, окрім наукового відображення елементів дійсності, зафіксувати сам процес її освоєння та трансформації, сприяють більш адекватній наукової організації психологічного знання. Пояснено, чому саме дослідницькі програми можуть бути розглянуті як одна із найбільш вдалих форм концептуалізації.
Оцінені перспективи концептуалізації психологічних практик в контексті постнекласичного типу раціональності. В рамках постнекласичної методології вбачаються нові можливості не тільки для переосмислення хвороб та застосовних до них психологічних практик, а й для організації останніх - через включення аксіологічного аспекту в якості одного з обов’язкових критеріїв об’єктивності. Сформульовано гіпотезу про те, що постнекласична перспектива концептуалізації та консолідації різних психологічних практик відкривається через рефлексію над реалізацією в них гуманістичних цінностей. Запропонована орієнтація на цінності як метод вираження нормативності, на кшталт алгоритмів, випрацюваних в біоетичних процедурах.
Саме постнекласичний тип раціональності дозволяє вписати ціннісний аспект психологічних практик в науковий контекст – та розглянути його як засадничий для перспективи концептуалізації цих практик в контексті інтерсуб’єктивної взаємодії їх носіїв. Говорячи про інтерсуб'єктивну взаємодію, я маю на увазі контекст, в якому для усіх суб'єктів психологічних практик є можливість засвідчити та врахувати взаємним чином ціннісну позицію один одного. І ця можливість є методологічно виправданою і навіть необхідною на постнекласичному етапі розвитку психології.
Методологічно важливою є і рефлексія над власними цінностями, яка може, на нашу думку, виступити вихідним пунктом концептуалізації психологічних практик. Вона дозволяє при дослідженні значущих для людини проблем затвердити для себе власну позицію, особиво в контексті пихологічних практик, здатних викликати резонанс в переважної більшості їх учасників, та й просто спостерігачів.
Незалежно від типу та генези, усі ці практики є людиномірними за своєю природою, отже містять в собі гуманістичні цінності в якості засадничого елементу. Еволюція наукової раціональності та розвиток некласичного та постнекласичного її типу дозволили усвідомити, що саме елімінація важливих, притаманних людині проявів, як-от діалогічність та ціннісні орієнтири, з поля зору дослідника є джерелом похибок через занадто сильні ідеалізації психічних процесів.
Наголошується, що цінності взагалі, і цінність людської свободи, зокрема, не є чимось, притаманним лише постнекласичним практикам. Підкреслюється саме можливість раціонально обговорювати та утримувати аксіологічний аспект в межах наукового дискурсу, включаючи його в деяких випадках до самого ядра дослідницьких програм – у випадку психологічних практик. Тобто це аксіологічний аспект, який вбачається, фіксується та уводиться в основу концептуалізації експліцитно.
Постнекласична перспектива подальшої систематизації психологічного знання - за критерієм блага (поряд із критерієм істинності) - та відповідна тенденція екстраполяції такого знання мислиться через первинне згуртування ціннісно орієнтованих психологічних практик, яке до речі, вже має місце у так званій гуманістичній психології.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аболіна Т.Г. Моральнісна культура в контексті соціокультурної динаміки (філософсько-етичний аналіз): дис….д-ра філос.наук : 09.00.07 / Аболіна Тетяна Георгіївна . – К. : Київський ун-т ім. Т.Шевченка, 1999. – 399 с.
2. Акчурин И. А. Топология и идентификация личности / И. А.Акчурин // Вопросы философии. – 1994. - № 5 – C. 143-149
3. Анохин П. К. Избранные труды. Кибернетика функциональных систем / П. К. Анохин. - М. : Медицина, 1998. - 400 с.
4. Анохин П. К. Принципы системной организации функций / П. К. Анохин. - М. : «Наука», 1973. - с. 5—61.
5. Апель К.-О. Апріорі спільноти комунікації та основи етики. До проблеми раціонального обґрунтування етики за доби науки / Карл–Отто Апель // Сучасна зарубiжна фiлософiя : течiї i напрямки : (хрестоматiя). - К. : , 1996. - С. 360-376.
6. Апель К.-О. Витгенштейн и проблема герменевтического понимания / Карл-Отто Апель // Трансформация философии. - М. : «Логос», 2001. - C. 61-102.
7. Аркадьев М. А. Лингвистическая катастрофа / М. А. Аркадьев // Особенности философского дискурса : межвуз. научн. конф. Ун-та РАО, философ. фак.-т., 5 - 7 февр. 1998 г. : тезисы докл. - М., 1998. - Режим доступу : http://ru.philosophy.kiev.ua/library/misc/diskurs/arkadev.html
8. Аршинов В. И. Постнеклассические практики в контексте проблемы конвертирующих технологий (NBIC-процесс) / В. И. Аршинов // Постнеклассические практики: определение предметных областей : междунар. междисциплинар. семинар : материалы : (под общ. ред. О. Н. Астафьевой ) – М. : Макс-Пресс, 2008. – С. 66-75.
9. Аршинов В. И. Синергетика как сетевое мышление / В. И. Аршинов // На пути к постнеклассическим концепциям управления. — М. : Институт философии РАН, 2005. — 266 с.
10. Аршинов В. И., Буданов В. Г. Когнитивные основания синергетики [Електронний ресурс] / В. И. Аршинов, В. Г. Буданов. // Московский международный синергетический форум. – Режим доступу : http://synergetic.ru/science/kognitivnye-osnovania-sinergetiki.html
11. Аршинов В.И. Философия образования и синергетика: как синергетика может содействовать становлению новой модели образования [Електроний ресурс] / Владимир Иванович Аршинов. – Режим доступу до статті : http://spkurdyumov.narod.ru/Arsh.htm
12. Ахундов М. Д., Илларионов С. В. Преемственность исследовательских программ в развитии физики / М. Д. Ахундов, С. В. Илларионов // Вопросы философии. - 1986. - № 6. - с. 56 – 65
13. Баранцев Р. Г. Синергетика в современном естествознании [Електронний ресурс] / Р. Г. Баранцев. – С.-П. , 2003. - Режим доступу : http://www.nonlin.ru/node/112
14. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. / Ролан Барт. – М. : Прогресс, 1989. – 616 с.
15. Басов М. Я. Воля как предмет функциональной психологии / М. Я. Басов. - СПб. : Алетейя, 2007. - 544с.
16. Бахтин М. М. К философии поступка [Електронний ресурс] / М. М. Бахтин // Философия и социология науки и техники : ежегодник 1984 - 1985. - М. : Наука, 1986. – Режим доступу до журн. : http://archive.sfi.ru/lib.asp?rubr_id=814
17. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / Михаил Михайлович Бахтин : Искусство, 1979. — 424 с. — (Из истории сов. эстетики и теории искусства).
18. Бевзенко Л. Д. От поснеклассического габитуса к постнеклассическим практикам / Л. Д. Бевзенко // «Totallogy. Постнекласичні дослідження». - К. : ЦГО НАНУ, 2008. - №.18.
19. Бейтсон Г. Форма и паттерн в антропологии [Електронний ресурс] / Грегори Бейтсон. – Режим доступу : http://www.i-u.ru/biblio/archive/beytson_ekologija/02.aspx
20. Бейтсон Г. Экология разума. Избранные статьи по антропологии, психиатрии и эпистемологии. / Грегори Бейтсон. – М. : Смысл, 2000. – 476 с.
21. Берн Э. Игры, в которые играют люди [Електронний ресурс] / Эрик Берн. - К. : PSYLIB, 2004. – Режим доступу до бібл. : http://www.psylib.ukrweb.net/books/berne02
22. Берн Э. Люди, которые играют в игры [Електронний ресурс] / Эрик Берн. – К. : PSYLIB, 2004. – Режим доступу до бібл. : http://www.psylib.ukrweb.net/books/berne03
23. Берн Э. Трансактный анализ в психотерапии : Системная, индивидуальная и социальная психиатрия / Эрик Берн ; [пер. с англ. А.Калмыкова, В.Калиненко]. - М. : Академический Проект, 2001. – 320с.
24. Бехтерев В.М. Избранные работы по социальной психологии / Владимир Михайлови Бехтерев. – М. : Наука, 1994. - 400 с.
25. Бехтерев В.М. Объективная психология / Владимир Михайлович Бехтерев. – М.: Наука, 1991. – 480 с.
26. Богатая Л. Н. На пути к многомерному мышлению : [монография] / Лидия Николаевна Богатая. - О. : Печатный дом, 2010. - 372 с.
27. Браун Д., Педдер Дж. Принципы психодинамики [Електронний ресурс] / Д. Браун, Дж. Педдер. - Режим доступу: http://www.elib.org.ua/psychology
28. Брокмейер Й. , Харре Р. Нарратив: проблемы и обещания одной альтернативной парадигмы / Й. Р. Харре // Вопросы философии. – 2000. – №3 – С. 29-42.
29. Брюн Е. А. Психическая зависимость при наркомании: роль мезокортико-лимбической дофаминергической системы / Полунина А. Г., Давыдов Д. М. , Брюн Е. А. // Журнал неврологии и психиатрии им. С.С.Корсакова. - М. : Издательство «Медиа Сфера», 2007. - № 2. - стр. 70—74
30. Буданов В. Г. Как возможна квантово-синергетическая антропология / В. Г. Буданов // Телесность как эпистемологический феномен. - М. : ИФ РАН, 2009. - с. 55 - 70
31. Бурбо Л. Пять травм, которые мешают быть самим собой / Лиз Бурбо. – К. : София, 2001. - 192 с.
32. Бурдье П. Социальное пространство: поля и практики / Пьер Бурдье. - СПб. : Алетейя, 2007. - 576 с.
33. Вагнер В. А. Сравнительная психология / Владимир Александрович Вагнер. - М. : МСПИ, 2010. - 208 с.
34. Василюк Ф. Е. Методологический смысл психологического схизиса / Ф.Е. Василюк // Вопросы психологии. – 1996. - N 6. - С. 25 — 40.
35. Воронов М. В. Психосоматика / Марк Владимирович Воронов. – К. : Ника-центр, 2000. – 256 с.
36. Воронов М. В. Стратегия управления персоналом / М. В. Воронов, С. О. Гримблат. – К. : Ника-центр, 2004. - 182 с.
37. Воронов М.В., Гримблат С.О., Волик О.Ю. Технология расширения сознания путём приобретения навыков работы с текстом / О.Ю. Волик // Математика. Компьютер. Образов.ание : XI междунар. конф. : сб. трудов – Ижевск : Научно-издательский центр "Регулярная и хаотическая динамика", 2004. - том 1. - С. 323
38. Выготский Л. С. Собрание сочинений : в 6 т. / Л. С. Выготский. - М. : Педагогика, 1982 - Т. 1: Вопросы теории и истории психологии. - 1982. — 488 с.
39. Выготский Л.С. Исторический смысл психологического кризиса / Л. С. Выготский. – М. : Педагогика, 1982. – (Собр. соч. / Л.С. Выготский). - Т. 1: Вопросы теории и истории психологии. - 1982. — 488 с.
40. Гончаренко Э. П. Творчество Джойса и модернизм 1900–1930 гг. / Э. П. Гончаренко. – Днепропетровск : Наука и образование, 2000. – 243 с.
41. Грицанов А. А. Тело / А. А. Грицанов // История философии. - Мн. : Интерпрессервис; Книжный Дом., 2002 - 1376 с.
42. Гутнер Г. Б. Риск и ответственность субъекта коммуникативного действия / Григорий Борисович Гутнер. - М. : Свято-Филаретовский православно-христианский институт, 2008. - 248 с.
43. Давыдов В. В. Исчерпала ли себя естественнонаучная парадигма в психологии? / В.В. Давыдов // Вопросы психологии. - 1997. - N 3. - С. 127 — 128
44. Декарт Р. Сочинения в двух томах : в 2 т. / Рене Декарт. - М. : Мысль, 1989. – 654 с.- Т. 1 : (Филос. наследие; Т. 106).- С.423-573.
45. Джеймс У. Сознание и движение [Електронний ресурс]/ У. Джеймс // Психология. - М. : "Педагогика", 1991. - гл. ХХІІІ, ХХІV. - Режим доступу до бібл. : http://psylib.org.ua/books/james02/txt18.htm
46. Джойнс В. Современный трансактный анализ / Я. Стюарт, В. Джойнс. - СПб. : Социально-психолог.центр, 1996. - 330 с.
47. Добронравова И. С. Динамический хаос в социуме как среда социальной самоорганизации / И. С. Добронравова, Л. С. Финкель // Социология: теория, методы, маркетинг. - 2005. - №1 - С.168-180.
48. Добронравова И. С. Идея развития в современной физике / И. С. Добронравова // Философия науки. - 1984. - № 1. - С. 141-144.
49. Добронравова И. С. Место философии в междисциплинарном исследовании постнеклассических практик: проблема свободы. / И. С. Добронравова // Практична філософія. - К. : ПАРАПАН, 2009. - №1. - С.43 - 54.
50. Добронравова И. С. Постнеклассические практики повседневности: преимущества синергетического контекста обсуждения / Ирина Серафимовна Добронравова // Практична філософія. - 2010. - № 2 (36). - С.24-29
51. Добронравова И. С. Причинность и целостность в синергетических образах мира / И.С. Добронравова // Практична філософія. - 2003. - №1. - с. 6 – 10
52. Добронравова И. С. Синергетика: становление нелинейного мышления : [монография] / Ирина Серафимовна Добронравова. – К. : Лыбидь, 1990. – 146 с.
53. Добронравова И. С. Уроки Пригожина: философские основания и культурний контекст нового понимания мира в постнеклассической науке / И.С. Добронравова // Практична філософія. – К. : ПАРАПАН, 2004. - №2. - С. 3-11.
54. Добронравова И. С. Физика живого как феномен постнеклассической науки / Ирина Серафимовна Добронравова // Фізика живого. - 2001. - Т.9, вып. 9. - С.85-95.
55. Добронравова И. С. Философия науки как практическая философия: ситуация постнеклассики и возможность свободы / И. С. Добронравова // «Практична філософія». – К. : ПАРАПАН, 2009. - № 1. - С. 43-54.
56. Дорофеева М. П. Математическое моделирование в метапсхологии / Дорофеева М. П., Ченцова Н. Н. // Математика. Компьютер. Образование : XI междунар. конф. : сб. трудов – Ижевск : Научно-издательский центр "Регулярная и хаотическая динамика", 2004. - том 1. - С. 59-68
57. Ершова-Бабенко И. В. Методологические проблемы разработки новой теории психики в свете постнеклассических практик / И. В. Ершова-Бабенко // Постнеклассические практики : определение предметных областей : междунар. междисципл. семинар : материалы. – М. : Изд-во МаксПресс, 2008. – С. 53 – 61.
58. Ершова-Бабенко И. В. Методология исследования психики как синергетического объекта : [монография] / Ирина Викторовна Ершова-Бабенко. - Одесса : ОДЭКОМ, 1992. –223 с.
59. Зайченко А. А. Постмодерн и эклектическая психотерапия / А. А .Зайченко // Проблемы гуманитарных наук: история и современность: альманах. – Саратов : СГСЭУ, 2007. – Вып. 2. - С.116-125.
60. Зинченко В. П. Хронотопическая структура сознания / В. П. Зинченко // Мераб Мамардашвили : «Быть философом – это судьба…» : междунар. конф. : «Мераб Мамардашвили : вклад в развитие философии и культуры», 9-11 дек. 2010г.: материалы конф. – М.: Прогресс-Традиция, 2011. – сс. 135 - 158
61. Зинченко В. П., Мамардашвили М. К. Проблема объективного метода в психологии / В. П. Зинченко, М. К. Мамардашвили // Постнеклассическая психология. – 2004. - №1. – С. 45-71
62. Зинченко В. П., Смирнов С. Д. Методологические вопросы психологии. / В.П. Зинченко, С.Д. Смирнов. - М.: Издательство Московского университета, 1983. — 164 с.
63. Злотина М. Л. Диалектика / Мария Львовна Злотина. - К. : ПАРАПАН, 2008. - 264 с.
64. Изард К. Э. Психология эмоций / К. Э. Изард. – СПб. : Питер, 2006. - – 464 с.
65. Ингарден Р. Исследования по эстетике / Р. Ингарден. - М. : Издательство иностранной литературы , 1962. - 572 с.
66. Иоффе Д. Дискурсы телесности и эротизма в литературе и культуре: Эпоха модернизма / Д. Иоффе. - М. : Ладомир, 2008. - 528 с.
67. Каганова З. В. Герменевтика и психоанализ/ З. В. Каганова // Вестник биологической психиатрии : (электронный бюллетень Российского общества биопсихиатрии и Украинского общества биологической психиатрии). - май 2003. - №5. – с. 6-8.
68. Карнап Р. Логические основания единства науки : Язык, Истина, Существование / Рудольф Карнап ; под ред. В.А.Суровцева. – Томск: Из-во Томского государственного университета, 2002. – с. 23-40.
69. Князева Е. Н., Курдюмов С. П. Законы эволюции и самоорганизации сложных систем / Е. Н. Князева, С. П. Курдюмов. – М. : Наука, 1994. - 236 с. - ( Кибернетика – неограниченные возможности и возможные ограничения).
70. Костина А. В. Массовая культура как феномен постиндустриального общества : дис. ... д-ра филос. наук : 24.00.01 / А. В. Костина : М., 2003 - 456 c.
71. Крымский С. Б. Системы знания и проблема их категориальной определенности / С. Б. Крымский // Логико-философский анализ понятийного аппарата науки. - К., 1977. - с. 222-224
72. Кун Т. Структура научных революций / Томас Кун. - М. : АСТ, 2009. – 312 с.
73. Лакан Ж. Семинары. Книга I : Работы Фрейда по технике психоанализа (1953/54) / Жак Лакан. - М. : ИТДГК "Гнозис", Издательство "Логос", 1998. - 432 с.
74. Лакатос И. Фальсификационизм и методология научно-исследовательских программ / Имре Лакатос. – М. : Медиум, 1995. – 236 с.
75. Левинас Э. Путь к другому / Эмманюэль Левинас. – СПб. : СПбГУ, 2007. – 239 с.
76. Леонтьев Д. А. Психология смысла: природа, строение и динамика смысловой реальности. / Д.А. Леонтьев. - М.: Смысл, 2003. – 487 с.
77. Лефевр В. А. Алгебра конфликта / Лефевр В. А., Смолян Г. Л. - ., Изд.2, 2007. - 72 с.
78. Лефевр В. Алгебра совести / Владимир Лефевр. – М. : КОГИТО-ЦЕНТР, 2003. – 426 с.
79. Лоренц К.. Агрессия (так называемое «зло») / Конрад Лоренц. – М. : Издательская группа "Прогресс", 1994. - 272 с.
80. Лосев А. Ф. Диалектика мифа [Електронний ресурс] / А. Ф. Лосев. - М. : "Правда", 1990. – Режим доступу : http://psylib.org.ua/books/losew03/txt07.htm
81. Лосев А. Ф. Философия имени / А. Ф. Лосев // Самое само: сочинения. — М. : ЭКСМО-Пресс, 1999. — 1024 с.
82. Лотман Ю. М. Внутри мыслящих миров. Человек - текст - семиосфера – история / Юрий Михайлович Лотман. - М. : "Языки русской культуры", 1996. - С. 358 - 368.
83. Лотман Ю. М. Культура и взрыв / Юрий Михайлович Лотман. — М. : Гнозис, 1992. — 272 с.
84. Лотман Ю. М. Структура художественного текста / Юрий Михайлович Лотман // Об искусстве. – СПб. : «Искусство – СПБ», 1998. – С. 14 – 285.
85. Мазилов В.А. Коммуникативная методология психологической науки: возможный путь интеграции знания / Владимир Александрович Мазилов //Эпистемология и философия науки. – 2006. - Т. VIII. - № 2. - с. 140-156.
86. Мамардашвили М. К. Классический и неклассический типы рациональности / Мераб Константинович Мамардашвили. – М. : Лабиринт, 1994. - 74 с.
87. Мамардашвили М. К. Психологическая топология пути: М. Пруст «В поисках утраченного времени» [Електронний ресурс] / Мераб Константинович Мамардашвили. — СПб. : Изд-во Рус. Христиан. Гуманитар. Ин-та, 1997. — 571с. – Режим доступу : http://www.philosophy.ru/library/mmk/topology.html
88. Мамардашвили М.К. Неизбежность метафизики. [Електронний ресурс] / Мераб Константинович Мамардашвили // Необходимость себя. - М.: "Лабиринт", 1996. - с.7-154. Режим доступу до кн.: http://www.psylib.ukrweb.net/books/mamar02/txt07.htm
89. Менегетти А. Психосоматика / Антонио Менегетти. - М. : ННБФ “Онтопсихология”, 2003. - 318 с.
90. Налимов В.В. Вероятностная модель язика / Василий Васильевич Налимов. - М. : Наука, 1979. – 303 с.
91. Нанси Ж-Л. Corpus / Жан-Люк Нанси. — М. : Ad Marginem, 1999. — 255 с.
92. Осипов В. Знакотканное поведение и знакотканая реальность [Електронний ресурс] / В. Осипов // Сітьовий журнал XYZ. - 1998. - Режим доступу : http://www.xyz.org.ua/discussion/behaviour_reality.html.
93. Островский Е. Семь тезисов к языковой терапии [Електронний ресурс] / Ефим Островский //Лаборатория гуманитарных технологий. - 2006. – Режим доступу до порт. : http://gtmarket.ru/laboratory/expertize/2006/468
94. Павлов И.П. Рефлекс свободы / Иван Петрович Павлов. - СПб. : Питер, 2001. – 432 с.
95. Пирс Ч. С. - Избранные философские произведения / Ч. С. Пирс. - М. : Логос, 2000. - 412 с.
96. Полани М. Личностное знание. На пути к посткритической философии / Майкл Полани. − Благовещенск : БГК им. И. А. Бодуэна Де Куртенэ, 1998. — 344 с.
97. Почепцов Г. Г. Теория коммуникации / Г.Г. Почепцов – К. : «ВаклерЂ», 2001.– С. 12-13
98. Пригожин И. Порядок из хаоса: Новый диалог человека с природой / И. Пригожин, И. Стенгерс. — М. : Прогресс, 1986.— 432 с.
99. Психология и новые идеалы научности : материалы круглого стола // Вопросы философии. – 1993. - № 5. – С. 3 – 43.
100. Рикёр П. Герменевтика и метод социальных наук / Поль Рикёр // Герменевтика. Этика. Политика. - М. : АО “KAMI” - Изд. центр Academia, 1995. - С. 3-18
101. Рикёр П. Конфликт интерпретаций. Очерки о герменевтике / Поль Рикёр ; [пер. с фр. и вступит. ст. И. Вдовиной]. - М. : КАНОН-пресс-Ц ; Кучково поле, 2002. - 624 с.
102. Риккерт Г. Науки о природе и науки о культуре / Генрих Риккерт. – М. : Республика, 1998. – 413 с.
103. Романов А. А., Сорокин Ю. А. Cоматикон: Аспекты невербальной семиотики / А. А. Романов, Ю. А. Сорокин. – М. : ИЯ РАН, ТвГУ, 2004. – 253 с.
104. Рубинштейн С. Л. Принцип творческой самодеятельности / С. Л. Рубинштейн // Вопросы психологии. - 1986. - № 4 - С. 101-107.
105. Рубинштейн С. Л. Философские корни экспериментальной психологии / С. Л. Рубинштейн // Проблемы общей психологии. - М. : Педагогика, 1976. - С. 67-89.
106. Рубинштейн С. Л. Человек и мир / С. Л. Рубинштейн. - М. : Наука, 1997. - 191 с.
107. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / С. Л. Рубинштейн.- СПб. : Издательство «Питер», 2000. — 712 с.
108. Руднев В. П. Введение в анализ депрессии / Вадим Петрович Руднев // Логос, 2001. - № 5–6 (31). - С. 15–35.
109. Руднев В. П. Прочь от реальности. Исследования по философии текста / Вадим Петрович Руднев. – М. : Аграф, 2000. – С. 339-341
110. Руднев В. П. Характеры и расстройства личности. Патография и метапсихология / Вадим Петрович Руднев. - М. : Независимая фирма "Класс", 2002. — 272с.
111. Руднев В. П. Энциклопедический словарь культуры XX века / Вадим Петрович Руднев. — М. : Аграф, 2001.- 608 с.
112. Руднев В. Психотический дискурс / Вадим Руднев // Логос. - 1999. - № 3 (13). - С. 15–35.
113. Сафрански Р. Хайдеггер: германский мастер и его время / Рюдигер Сафрански ; [пер. с нем. Т. А. Баскакова, В. А. Брун-Цеховой]. - М. : "Молодая гвардия", 2005. – 614 с. – (Жизнь замечательных людей)
114. Семенов Н. С. Плотин / Н. С. Семёнов // История философии. - Мн. : Интерпрессервис; Книжный Дом, 2002. - 1376 с.
115. Слотердайк П. Критика цинического раз ума / П. Слотердайк. – Екатеринбург : Изд-во Урал. ун-та, 2001. - 584 с.
116. Сокулер З. А. Герман Коген и философия диалога / З. А. Сокулер. - М. : Прогресс-Традиция, 2008. - 312 с.
117. Соссюр Ф., де. Труды по языкознанию / Франсуа де Соссюр. - М. : Прогресс, 1997. - 696 с.
118. Степанов Ю. С. Семиотика [Електронний ресурс] / Ю. С.Семёнов. – М. : Наука, 1971. - Режим доступу: http://lib.vvsu.ru/books/semiotika1/page0002.asp
119. Степин В. С. От классической к постнеклассической науке (изменение оснований и ценностных ориентаций) / В. С. Стёпин // Ценностные аспекты развития науки. - М. : Наука, 1990. - С. 152 — 166.
120. Стёпин В. С. От теоретического знания к постнеклассическим практикам / Вячеслав Семёнович Стёпин. // Постнеклассические практики и социлкультурные трансформации. - М. : «Макспресс», 2009. - С. 5 - 8.
121. Степин В. С. Теоретическое знание / Вячеслав Семёнович Стёпин. - М. : Прогресс-Традиция, 1999. - 390 с.
122. Степин В. С. Философская антропология и философия науки / Вячеслав Семёнович Стёпин. – М. : Высшая школа, 1992. - 191 с.
123. Стёпин В. С. Научные революции и смена типов научной рациональности [Електронний ресурс] / Горохов В. Г., Розов М. А., Степин В. С. // Философия науки и техники / Стёпин В. С. – Гл.10. – режим доступу до кн.: http://www.pseudology.org/science/Styopin/10.htm
124. Стюарт Дж. Возвращаясь к символической модели: нерепрезентативная модель природы языка / Дж. Стюарт // Знаковые системы в социальных и когнитивных процессах. — Новосибирск : Наука (Сибирское отделение), 1990. — С. 84-111.
125. Тищенко П. Д. Приветственный доклад [Електронний ресурс] / П. Д. Тищенко // Независимый психиатрический журнал. - М. : ООО «Независимая психиатрическая ассоциация России», 2004. - № ІІ. – Режим доступу : http://www.npar.ru/journal/2004/2/speeches.htm
126. Тищенко П. Д. Психосоматика : телесность и культура / П. Д. Тищенко. - М. : Академический проект, 2009. - 320 с.
127. Тищенко П. Д. Смерть и самоидентификация человека / П. Д. Тищенко // Умирание и смерть: философия, психология, хоспис : сборник материалов двух конференций : [“Умирание и смерть: опыт междисциплинарного обсуждения” ] – 1993 г. ; ["Хоспис" как междисциплинарное медико-социальное учреждение: проблемы и пути развития"] - 1994 г. - М. : ИФРАН, ИЧРАН. - Режим доступу до збірки : http://www.vsem-mirom.narod.ru/together/conf2_12.htm
128. Тоффлер Э. Метаморфозы власти / Элвин Тоффлер. - М. : Аст, 2002. - 669 с.
129. Узнадзе Д. Н. Экспериментальные основы психологии установки / Дмитрий Николаевич Узнадзе. - Тбилиси : Изд. АПН Груз. ССР, 1961. - 224 с. - (Труды, т. VI).
130. Ухтомский А.А. Доминанта. ( Статьи разных лет. 1887-1939 ) / А.А. Ухтомский. - СПб.: Питер, 2002.- 448с.
131. Фейерабенд П. Против метода. Очерки по анархистской теории познания / Пауль Фейерабенд // Избранные труды по методологии науки. - М. : Прогресс, 1986. - с.125-467
132. Франкл В. Воля к смыслу [Електронний ресурс] / Виктор Франкл // Доктор и душа. - К. : PSYLIB, 2004. – Режим доступу до бібл.: http://psylib.org.ua/books/franv01
133. Франкл В. Человек в поисках смысла / Виктор Франкл. - М. : Прогресс, 1990. - 368 с.
134. Фрейд З. Психопатология обыденной жизни / Зигмунд Фрейд. - М. : АСТ, 2009. - 251 с.
135. Фуко М. Воля к истине: по ту сторону знания, власти и сексуальности. Работы разных лет. / Мишель Фуко. - М. : Касталь, 1996. - 448 с.
136. Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность / Юрген Хабермас. – М. : Наука, 1992. – 176 с.
137. Хайдеггер М. Бытие и время / Мартин Хайдеггер ; [пер. с нем. В. В. Бибихина]. - М. : Ad Marginem, 1997. - 451 с.
138. Холтон Дж. Тематический анализ науки / Джон Холтон. - М. : Высшая школа, 1981. - 382 с.
139. Холтон Дж. Что такое антинаука? [Електронний ресурс] / Дж. Холтон // Вопросы философии. - 1992. - № 2 — Режим доступу до журн. : http://www.psylib.ukrweb.net/books/holto01/index.htm
140. Хоружий С. С. Герменевтика телесности в духовных традициях и в современных практиках себя [Електронний ресурс] / Сергей Сергеевич Хоружий. – Режим доступу до альманаху : http://www.antropolog.ru/doc/persons/Horujy/Horujy3
141. Хоружий С. С. К феноменологии аскезы. Аналитический словарь исихастской антропологии [Електронний ресурс] / Сергей Сергеевич Хоружий. – Режим доступу до енцикл. : http://azbyka.ru/dictionary/01/horuzhiy_k_fenomenologii_askezy_08-all.shtml
142. Хьель Л., Зиглер Д. Теории личности [Електронний ресурс] / Л. Хьёль, Д. Зиглер. – Спб. : Питер Пресс, 1997. – Режим доступу : http://psylib.org.ua/books/hjelz01/index.htm
143. Чехов М. Путь актера / Михаил Чехов. – М. : АСТ, 2007. – 560 с.
144. Эленбергер Г. Ф. Открытие бессознательного: История и эволюция динамической психиатрии : в 2 ч. / Генри Ф. Эленбергер. – М. : Академический проект, 2001. - Ч. 2 : Психотерапевтические системы конца ХIX-первой половины ХХ века - 560 с.
145. Эпштейн M. Н. Парадоксы новизны. О литературном развитии ХІХ-ХХ вв. / Михаил Наумович Эпштейн. - М. : Советский списатель, 1988. - 416 с.
146. Юнг К. Г. Исследование феноменологии самости [Електронний ресурс] / Карл Густав Юнг. – Режим доступу до бібл. : http://wanderer.org.ua/book/psy/jung/aion.html
147. Юнг К. Г. Певні принципові міркування про практичну психотерапію [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://wanderer.org.ua/book/psy/jung/pract_psyh.html
148. Юревич А. В., Цапенко И. П. Функциональный кризис науки / А.В. Юревич, И.П. Цапенко // Вопросы философии. - 1998. - № 1. - С. 17 — 29
149. Ялом И. Экзистенциальная психотерапия [Електронний ресурс] / Ирвин Ялом. – К. – (Бібліотека Фонду сприяння розвитку психічної культури). - Режим доступу до рес. : http://psylib.org.ua/books/yalom01/txt16.htm
150. Assessing the observed relationship between low cholesterol and violence-related mortality. Implication for suicide risk / J. R. Kaplan, M. F. Muldoon, S. B Manuck [et al.] // Ann. N.Y. Acad. Sci., 1997. - № 836. – Р. 57 - 80.
151. Bruner J. S. The narrative construction of reality / J. S. Bruner // Critical Inquiry. - 1991. - № 17 (Autumn). - Р. 1-21.
152. Buber M. The Knowledge of Man / Martin Buber ; [trans. from German by M. Friedman and R. Smith]. - New York : Harper Torchbooks, 1965. - 186 p.
153. Deleuze G. Rhizome / G. Deleuze, F. Guattari. – P. : Les Editions de Minuit, 1976. - 74 p.
154. Fisher K. Ultimate Goals in Therapy / K. Fisher // Journal of Existentialism: The International Quarterly of Existential Thought. - 1967. - №7. - P. 215- 232.
155. Freud S. Le début du traitement, De la technique psychanalytique / Sigmund Freud ; [trad. de l’allemand de A. Berman]. - P. : PUF,1953. - 184 p.
156. Freud S. Observations on Transference-Love / Sigmund Freud ; еdited by Ethel Spector Person, Aiban Hagelin and Peter Fonagy.- New Haven/London : Yale University Press, 1993. - 194 pp.
157. Frueh C.B. Recent Advances in Telepsychiatry: An Updated Review [Електронний ресурс] / J. Monnier, R. G. Knapp, C. B. Frueh // Psychiatric Services. - December 2003. – Режим доступу до журн. :
http://psychservices.psychiatryonline.org/cgi/content/full/54/12/1604
158. Koestler A. The Roots of Coincidence / Аrthur Koestler. — L. : Hulchinson, 1972. – 159 p.
159. L. Law Whyte. The Unconscious before Freud, a History of the Evolution of human awareness / Lancelot Law Whyte. - N. Y. : Basic Books, Inc., 1960. – 219 p.
160. Laudan L. Progress and its Problems / Larry Laudan. – Berkeley : University of California Press, 1977 – 257 p.
161. Leech G. N. Principles of Pragmatics / G. N. Leech. – London : Longman, 1983. – 250 p.
162. Low serum cholesterol and attempted suicide / J. A. Golier, P. M. Marzuk, A.C. Leon [et al.] // Am. J. Psychiatry, 1995. - № 152 (3). – Р. 419 - 423.
163. Mai J.-Е. Semiotics and Indexing: An Analysis of the Subject Indexing Process / J.-E. Mai // Journal of Documentation. - Sept. 2001. - vol. 57. - № 5. - Р. 591-622.
164. Myslobodsky M. The Herostratus Syndrome: An Analysis of the Suicide Bomber / Michael Myslobodsky // Jewish Frontier. – 2003 (winter). - Vol. LXVIII. - No. 1 (644) - P. 5 – 9.
165. Myslobodsky M. The Origin of Radiophobias / Michael Myslobodsky // Perspectives in Biology and Medicine. – 2001 (autumn). – num. 4. - vol.44 – The John Hopkins’ University Press. - pp. 543-555
166. Neutotransmitter-neuroendocrine responces to experimentally induced agression in humans: influence of personality variable / G. Gerra, A. Zaimovic , P. Avanzini [et al.] // Psychiatry Research, 1997. - № 66. – P. 33-43.
167. Newmeyer F. J. Grammatical theory. Іts limits and its possibilities / F. J. Newmeyer // Journal of Linguistics. - Chicago and London, 1985. - V. 21. - Issue 01. - p. 259-261
168. Paternal and maternal genetic and environmental contributions to xerebrospinal fluid monoamine metabolites in rhesus monkeys / J. D. Higley, W. W. Thompson, M. Champoux [et al.] // Arch. Gen. Psychiatry, 1993. - № 50 (8). – Р. 615 - 623.
169. Rorty R. The Linguistic Turn : Recent Essays in Philosophical Method / Richard Rorty ; ed. with an Introduction by R. Rorty. – Chicago : University of Chicago Press, 1967. – 393 р.
170. Russ J. La marche des idées contemporaines. Un panorama de la modernité / Jacueline Russ. – P. : Armand Colin, 1998 - pp. 258 - 328.
171. Sitko S. P., Andreev E. A., Dobronravova I. S. The whole as a result of self-organization [Електронний ресурс] / Sitko S. P., Andreev E. A., Dobronravova I. S. // Journal of Biological Physics. – 1988. - № 16 (4) — Режим доступу до журн: http://www.scopus.com
172. Stengers I. L’invention des sciences modernes / Isabelle Stengers. - Paris. : La Découverte, 1993. - 302 p.
173. Thellefsen T. Firstness and Thirdness Displacement: The Epistemology within Peirce’s Three Sign Thrichotomies [Електронний ресурс] / Т. Thellefsen // Peirce C.S. : Digital Encyclopedia. - 2000. – Режим доступу до енцикл. : http://www.digitalpeirce.fee.unicamp.br/home.htm