ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ВОДНО-ТУРИСТИЧНИХ КОМПЛЕКСІВ В УМОВАХ ПРИЧОРНОМОР’Я УКРАЇНИ

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

На правах рукопису

НІКАНОРОВ Сергій Олександрович

УДК 725.87

ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ВОДНО-ТУРИСТИЧНИХ КОМПЛЕКСІВ В УМОВАХ ПРИЧОРНОМОР’Я УКРАЇНИ

18.00.02.- Архітектура будівель та споруд

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата архітектури

Науковий керівник
ЄЖОВ Валентин Іванович,
доктор архітектури, професор

Київ-2008

ЗМІСТ

Стор.
ПЕРЕЛІК ТЕРМІНІВ................................................................................ 4

ВСТУП .................................................................................................. 11

РОЗДІЛ 1. ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ВОДНО-
ТУРИСТИЧНИХ КОМПЛЕКСІВ...................................... 16

1.1.Аналіз науково-теоретичних досліджень у галузі
водно-туристичних комплексів....................................................... 16

1.2. Узагальнення досвіду проектування і будівництва водно-
туристичних комплексів.................................................................. 24

1.3. Фактори та умови, що впливають на формування
водно-туристичних комплексів. ..................................................... 45

1.4. Вимоги до водно-туристичних комплексів.................................... 59

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1................................................................. 65

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ МІСТОБУДІВНОЇ, ФУНКЦІО­НАЛЬНО-ПЛАНУВАЛЬНОЇ ТА ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
ВОДНО-ТУРИСТИЧНИХ КОМПЛЕКСІВ ....................... 68

2.1.Класифікація водно-туристичних комплексів................................. 68

2.2. Містобудівні особливості формування водно-туристичного
комплексу та планувальна організація рекреаційного
району.............................................................................................. 75

2.3. Функціональна структура рекреаційного району та водно-
туристичного комплексу. ............................................................... 98

2.4. Архітектурно-планувальна та об’ємно-просторова
організація..................................................................................... 105

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2............................................................... 116

РОЗДІЛ 3. ПРИНЦИПИ АРХІТЕКТУРНО-ПЛАНУВАЛЬНОЇ
ОРГАНІЗАЦІЇ ОКРЕМИХ ЗОН ТА ОБ’ЄКТІВ................. 119

3.1.Організація зон громадського призначення................................. 119

3.2. Формування житлової структури.................................................. 128

3.3. Організація паркової та пляжної зони.......................................... 145

3.4. Організація спортивно-розважальної зони................................... 152

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3............................................................... 164

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ...................................................................... 167

ДОДАТКИ
Додаток А - Б. Акти впровадження..........................................................171
Додаток В. Практичне впровадження отриманих результатів при
проектуванні водно-туристичних комплексів.................. 173
В1.1. Одеська область.......................................................... 173
В1.2. Миколаївська область................................................. 174
В1.3. Автономна Республіка Крим....................................... 175
Додаток Д. Головні туристичні об’єкти Південної України............... 176
Д1.1. Одеська область.......................................................... 176
Д1.2. Миколаївська область................................................. 177
Д1.3. Херсонська область..................................................... 178
А1.4. Автономна Республіка Крим....................................... 179
Д1.5. Автономна Республіка Крим....................................... 180
Д1.6. Автономна Республіка Крим....................................... 181

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................182

ПЕРЕЛІК ТЕРМІНІВ

Ботель особливий тип плавучого готелю на базі пароплавного чи понтон­ного корпусу. Б. це готель корабельного типу, але з більш розви­неним комплексом громадських приміщень. Може вико­рис­­товуватись у зонах, де берегова смуга та ландшафт виключають можливість будів­ництва стаціонарних споруд.

Водоспад стрімке падіння річкової води там, де її течія раптово та різко обривається.
Утворення в. може стати результатом:
§ наявності на шляху річкового потоку виступу твердих гірсь­ких порід, що перешкоджають річці у формуванні свого про­філю рівно­ваги;
§ наявність краю плато;
§ поглиблення долини у процесі обледеніння з формуванням звислої долини; омолодження території, в результаті чого річка набуває оновленої ерозійної енергії, що, у свою чергу, призводить до появи виступу русла.

Всесвітня туристична організація (ВТО) провідна спеціалізована між­на­родна міжурядова організація у сфері подорожей і туризму. Право­­на­ступник Міжнародного союзу офіційних туристичних органі­зацій (МСОТО). Заснована відповідно до рекомендацій Генеральної Асамб­леї ООН у травні 1975 року. Діє під патронатом ООН, об’єднує 131 дер­жаву дійсних членів (січень 2000р.), які представлені відом­ствами з туризму, а також 88 асоційованих членів і 350 приєднаних членів. Штаб-квартира у Мадриді. Статут ВТО прийнято 27 вересня 1970 року. Починаючи з 1980 р., цей день святкується як Всесвітній день туризму, який щорічно проводиться під визначеним девізом. Головним органом ВТО є Генеральна Асамблея (ГА), яка скликається кожних два роки.
Керівними органами є Виконавча рада і Секретаріат ВТО.
Важливі документи, прийняті ВТО та за її участю: Резолюція конфе­ренції ООН з міжнародного туризму і подорожей (Рим, Італія, 1963 р.), Манільська Декларація зі світового туризму (Філіппіни, 1980р.), Доку­­мент Акапулько, прийнятий Всесвітнім форумом з туризму (Мексика, 1982 р.), Хартія туризму і Кодекс туриста, ухвалені VI сесією ГА ВТО (Болгарія, 1985 р.), Гаазька Декларація з питань туризму, прийнята Між­парламентською конференцією з туризму (1989р.), Глобальний стичний кодекс туриста, прийнятий ХІІІ сесією ГА ВТО (Чилі, 1999р.).
Україна є дійсним членом (1997р.) і членом Виконавчої ради ВТО (1999 р.). З 1998 року Київський інститут туризму, економіки і права член Ділової ради ВТО.
У структурі ВТО діють шість регіональних комісій: Європейська, Афри­канська, Американська, Південноазіатська, Близькосхідна і Тихо­­океан­ська. Функціонує вищий навчальний центр з туризму (СІЄСТ) у Мексиці. Термін повноважень 26 членів Виконавчої ради, які обираються Гене­раль­ною Асамблеєю за принципом один на кожних п’ять дійсних членів, чотири роки. Кожних два роки переобирається половина членів ради. Секретаріат очолює генеральний секретар (з 1997 року Франческо Франжіалі), який обирається Генеральною Асамблеєю (за пропозицією Виконавчої ради) на чотири роки. Функціонує ряд допо­міжних органів: комітети по програмі роботи організації, бюджетно-фінансовий, з проблем довкілля, статистики, з підтримки якості, а також мережа навчальних центрів. Офіційні мови: англійська, французька, іспанська, російська.
Усього в світі нараховується близько 200 міжнародних туристичних організацій всесвітнього характеру. До найвідоміших належать:
§ Всесвітня федерація асоціацій туристичних агентств (ФУААВ);
§ Всесвітня організація туристичних агентств (ВОТА), яка є комер­ційним об’єднанням туристичних фірм, що працюють на коопера­тив­них засадах;
§ Міжнародний туристичний альянс (АІТ) некомерційна організа­ція сприяння розвиткові туризму;
§ Міжнародне бюро соціального туризму (БІТС);
§ Міжнародна асоціація з соціального туризму і відпочинку тру­дя­щих (МАСТВТ);
§ Міжнародне бюро туризму й обмінів молоді (БІТК);
§ Міжнародна федерація молодіжних туристських гуртожитків (МФМГ);
§ Студентська асоціація з повітряних перевезень (САПП);
§ Міжнародна федерація молодіжних туристичних організацій (ФІІТО);
§ Міжнародна академія з туризму;
§ Міжнародне товариство наукових експериментів з туризму (АЖЕСТ);
§ Міжнародна федерація журналістів і письменників з туризму (ФІЙЕТ).
Регіональні організації: Арабська туристична асоціація (ААТТА); Американське товариство туристичних агентств (АСТА); Туристична асоціація Тихоокеанського регіону (ПАТА); Конференція туристич­них агентств країн Латинської Америки (КОТАЛ); Асоціація британських туристичних агентств; Європейська туристична комісія (ЄТК).

Всесвітня федерація асоціацій туристичних агентств (ФУААВ) між­на­родна туристична організація, яка об’єднує як дійсних членів націо­нальні туристичні асоціації та організації, так і асоційованих членів туристичні агентства та заклади (готелі, транспортні організації, нав­чальні заклади). Створена у 1966 році. Основна мета ФУААВ ство­рення та зміцнення національних асоціацій турагентств, надання їм юридичної, матеріальної, професійної і технічної допомоги. Секре­таріат організації перебуває в Бельгії.

Комплекс туристичний сукупність різних за функціями рекреаційних установ місткістю більше ніж 100місць, об’єд­на­них однією функціо­нальною програмою туризм.

Маршрут замкнений туристська подорож з використанням для переве­зення туристів одного виду транспорту.

Маршрут кільцевий шлях проходження, що розпочинається і закін­чу­ється в одному пункті.

Маршрут комбінований тур, що об’єднує у програмі обслуговування еле­менти тематичних, похідних і фізкультурно-оздоровчих маршрутів.

Маршрут лінійний шлях проходження, початок і закінчення якого від­бу­ваються у різних пунктах. М.л. проходить через ряд туристських баз, розташованих у різних районах.

Маршрут радіальний шлях проходження, під час якого турист перебуває на туристській базі (в готелі) і реалізує програму походів або екскурсій з одного туристського центру (бази). М.р., як правило, визначений турист­ською путівкою і передбачає комплексне обслуговування туристів (наприклад, 10-денне перебування туристів у Міжнародному турист­ському центрі в Одесі включає відпочинок на пляжі, поїздки до Ізмаїла, Валкового, дельти Дунаю, Білгорода-Дністровського, огляд катакомб).

Маршрут річковий шлях проходження з використанням суден річкових пароплавств.:
М.р. має підвиди:
§ туристсько-екскурсійні рейси подорожі на орендованих річкових суднах, тривалістю більше однієї доби;
§ екскурсійно-прогулянкові рейси поїздки екскурсантів з метою відпочинку й ознайомлення з історичними пам’ятками та визначними місцями, тривалістю не більше 24 годин.
Для організації круїзних і туристсько-екскурсійних рейсів використо­ву­ються, в основному, комфортабельні теплоходи. Для організації екскурсійно-прогулянкових і прогулянкових рейсів можуть використ­о­ву­ватись як теплоходи, так і малий флот (річкові „трамвайчики”, „ракети”, „комети”, „метеори”, катери, катамарани тощо).

Маршрут тематичний туристська подорож, підпорядкована певній темі з переважанням у програмі екскурсійного обслуговування занять пізна­вальної спрямованості (оглядові і тематичні екскурсії, відвіду­вання музеїв, фольклорних свят, вивчення мови і т.ін).

Маршрут туристичний шлях проходження, визначений туристським попитом, пропозицією, програмою перебування або за взаємною домов­леністю замовника та турагентства.
М.т.класифікуються:
1)залежно від способу пересування активні, транспортні;

2)за характером організації планові, самодіяльні, неорганізовані;

3)за характером пересування між об’єктами туризму лінійні, раді­альні, кільцеві;

4) за кількістю учасників індивідуальні, групові, сімейні, масові (більше ніж 70 чол.);

5)за територіальною ознакою міжнародні, регіональні, дальні, міс­цеві;

6) за метою тематичні, спеціалізовані.

Активно розвивається і розширюється мережа усіх видів м. т., пере­лік яких щорічно уточнюється і публікується як додаток до генеральних умов приймання та обслуговування туристів, генеральних тарифів при­й­мання та обслуговування іноземних туристів, а також в окремих буклетах і брошурах.

Мотель підприємство готельного типу, що спеціалізується на прийманні та обслуговуванні туристів, які подорожують автотранспортом, має набір готельних послуг, повний комплекс технічного обслуговування. У м., крім комфортабельних номерів, туристам надаються місця для стоянки автомашин з відповідним обслуговуванням. Зазвичай, у комп­лекс м. входять також ресторан, бар, зали для перегляду кіно- та відео­фільмів, проведення конференцій, тренажерні та ігрові приміщення, басейн, тенісні корти тощо). М., як правило, розташовуються уздовж основних туристських авто­трас.

Парки природні об’єкти охоронюваної природи обмеженого рекреацій­ного користування.

Пляж смуга суходолу з піску та гальки; часто утворюється на захищених ділянках берегової лінії, але може знаходитись і в менш сприят­ливих зонах за активного формування прибійних відкладів. Верхні ділянки пляжів часто складаються з великої гальки та мають відносно крутий похил (1020º), тоді як нижня смуга складається з піску або мулу та має менший похил (2º).

Рекреант людина, яка відпочиває, відпочивальник.

Рекреаційні установи нестаціонарні споруди, які можуть бути пере­мі­щені на інше місце: стабільні (будинки відпочинку, туристські бази літнього типу) та мобільні (туристські поїзди, туристські судна).

Рекреаційні установи стаціонарні будинки та споруди, розраховані на постійну експлуатацію в даному місці до повної амортизації. Стаціо­нарними є всі капітальні будинки, зведені на фундаментах.

Рівень комфорту рекреаційних установ якість номерного фонду, його інженерно-технічне оснащення; ступінь благоустрою ділянки, набір послуг, що надаються. Визначає склад приміщень, співвідно­шення (процентне) між різними типами номерів (за місткістю та кількістю житлових кімнат) і тип рекреаційної установи.

Санаторій цілорічна установа, призначена для лікування природними лікувальними факторами у сполученні з фізіотерапією, лікуваль­ною фізкультурою, дієтичним харчуванням в умовах санаторного режиму.

Санаторій-профілакторій установа, призначена для попереджувального лікування; визначається зв’язком з виробництвом (санаторії-профі­лакторії з відривом від виробництва та без відриву від вироб­ництва).

Система водних рекреаційних просторів природні рекреаційні аква­торії (моря, озера, річки); штучні акваторії (водоймища, канали, від­криті плавальні басейни тощо).

Туризм тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання з оздоровчою, пізнавальною або професійно-діловою метою без занять опла­чу­ваною діяльністю. Т. форма розумового та фізичного вихо­вання, що реалізується через гуманітарно-соціальні функції туризму.
Функції т.:
§ виховна формує відчуття колективізму, моральних та есте­тичних цінностей;
§ освітня поповнення та закріплення знань з питань крає­знав­ства, природознавства, топографії, рекреалогії; знайомство з культурою і традиціями країн і народів світу тощо;
§ оздоровча дотримання оптимального режиму фізичних наван­тажень, використання сприятливого впливу природних факторів на стан організму, дотримання правил особистої та громад­ської гігієни, розвиток адаптивних можливостей, підтримка організму на належному рівні фізичної підготовки;
§ спортивнастворення бази загальної фізичної підготовки, спеціальна підготовка для користування туристською технікою, досягнення максимальних результатів у туризмі.
Флотель плавучий готель (великий готель на воді). Спеціально облад­нане судно із широким набором послуг для організації активного від­починку, що включає: басейни, водні лижі, снасті для рибо­ловлі, тренажерні зали, відеотеки, зали для конгресів та концертів, бібліо­теки. У ф. є приміщення для організації тимчасових офісів, засоби оперативного зв’язку: телефон, факс, розмножу­вальна техніка тощо. Ф. використовують з метою організації спеціа­лізованих подорожей, таких як бізнес-тури, конгрес-тури, тури з навчанням тощо.

ВСТУП

Одним з головних напрямків освоєння курортно-рекреаційних тери­торій України в нинішній час є перехід від будівництва окремих локальних закладів туризму до групових утворень комплексів таких закладів, що дозво­­лить не тільки раціонально використовувати цінні ресур­си, але й значно поліпшити обслуговування відпочивальників, більш економічно витрачати капітало­вкладення. Однак, здійснення такого переходу завдання не просте як у прак­тиці проектування, так і в практиці будівництва у зв’язку з відсутністю норм проектування рекреаційних комплексів, обґрунтування параметрів їх величин, загальної класифікації, критеріїв доцільної місткості з одного боку, та складності здійснення поетапного будівництва, кооперування коштів забудов­ників з іншого.
У туристично-рекреаційному комплексі України значне місце займають водні ресурси. Україна омивається двома морями Чорним та Азовським. Річкова мережа України на 98 % відноситься до басейнів цих двох морів, ще 2 % до басейну Балтійського моря. Водні ресурси Причорноморської тери­торії України дають унікальну можливість для формування водно-туристич­них комплексів з організацією для туристів і відпочивальників водо- и грязеліку­вання, туристських походів, занять різними видами спорту на воді.
Актуальність теми. Проблема формування рекреаційних комплексів набуває усе більшого значення, розвиток туризму та рекреації в Україні є невід’ємним фактором розширеного відтворення фізичних, інтелектуальних та емоційних сил людини.
Україна має унікальні рекреаційні та історико-культурні туристичні ресурси. Площа потенційних рекреаційних ресурсів становить 12,8 % тери­торії України. Тут зосереджені виняткові умови для лікування, оздоров­лення, відпо­чинку та реабілітації морська вода узбережжя Криму, Одеси та Херсону, мінеральні води (більше ніж 550 джерел) Прикарпаття і Закарпаття, грязі лиманів та озер Криму, Одеси, Херсону, Вінниці та Донбасу.
Для цілей туризму в Україні використовуються також природно-запо-відні території націо­нальні парки, регіональні ландшафтні парки, біосферні заповідники та інші об’єкти, які становлять 3,9 % території нашої країни.
Однак, використання природного потенціалу України не перевищує 25 %, це призводить до значного зменшення рекреаційних потоків у країну, зменшення заповнюваності закладів відпочинку і туризму, вимушеного скоро­­­чення їх персоналу, зменшення фонду місць для відпочивальників, закриття ряду закладів [46].
Слабке використання водних ресурсів Причорномор’я України, а також відсутність комплексного формування на цій території окремих об’єктів водного туризму, в значному ступені стримують темпи будівництва, що призводить до нерівномірного використання рекреаційних ресурсів Чорно­морського узбережжя України та, як результат, до диспропорції в розподілі потоків відпочивальників. Організація відпочинку на території Причорно­мор’я України може забезпечуватись при розробці системи водно-турис­тич­них комплексів, заснованої на виявленні потенційних природних ресурсів, об’єктів туризму та громадських потреб в об’єктах водної рекреації.
Значний внесок у проектування і дослідження проблеми відпочинку та рекреа­ційної архітектури внесли українські та російські фахівці. Туристські бази і комплекси: М.І. Бара­нов­сь­кий, Ю.А. Бондар, П.І. Бронников, М.Б. Бір-жаков, М.В. Вино­гра­дова, В.В.Вла­димиров, Ю.А.Гагін, Н.Н.Горбунова; оздоровчо-спортивний туризм: В.Д.Дехтяр; мотелі і кемпінги: В.І.Ду­хов­­­ний; архітектура громадських будівель і комплексів: В.І.Єжов, С.В.Єжов, Д.В.Єжов; історія туризму: Л.С.Залесська, І.О.Коса­ревський, Л.Г.Лук’я­нова, Л.Б.Лунц, А.І.Мелік-Пашаев, А.Б. Некрасов, В.І. Цибух, В.К. Федор­ченко, Ф.Н. Якимович; ландшафтна архітектура: Панченко Т. Ф.
Значний внесок зарубіжних фахівців в формування архітектури водних комплексів: Ж.Батлер, В.Бом­бар­­­деллі, С.Брокман, М.Гаррет, Л.Вайн, Ж.Думазедіє, Ж.Канділіс, М.Клав­сон, Ж.Кюзаньє, Ш.Ле Корбюзьє, Ж.Матюшен, У.Мерцер, Р.Ортнер, Р.Парсон, М.Рагон, М.Тошков [148].
Зазначена тема розглядається у багатьох наукових працях у вигляді статей, книг, монографій, викладених у різних виданнях. Їх аналіз показує ряд складних теоретичних і практичних питань, що потребують вивчення, комплексного дослідження та практичної реалізації.
Таким чином, актуальним теоретичним завданням є проведення аналізу теоретичних і практичних досягнень у галузі водно-туристичних комплексів з урахуванням їх формування на території Причорномор’я України. Існують усі необхідні теоретичні та практичні передумови для формування комп­лексів цього типу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на кафедрі основ архітектури та архітектурного проектування КНУБА, відповідає концепції Української академії архітектури «Націо­нальна програма розвитку української архітектури» (№ 582.9494; 2-га редакція 2002р.), де обґрунтовано необхідність наукової розробки осново­положних принципів створення і розвитку сучасної архітектури. Відповідає концепції Закону України «Про туризм» (№ 1282IV від 18.11.2003), в якому установлені заходи щодо раціонального використання туристичних ресурсів і регулювання відносин, пов’язаних з організацією туризму та здійсненням туристичної діяльності на території України. Наукові результати роботи увійшли до програми курсу «Архітектурне проектування».
Мета дослідження визначення особливостей і розробка принципів формування водно-туристичних комплексів в умовах Причорномор’я України.
Завдання дослідження:
узагальнити науково-теоретичні дослідження, досвід проектування і будівництва в галузі водно-туристичних комплексів;
виявити фактори та умови, що впливають на розвиток водно-турис­тичних комплексів;
розробити класифікацію водно-туристичних комплексів;
визначити туристичні маршрути при водно-туристичному комплексі в умовах Причорномор’я України;
у результаті дослідження прибережної території та аналізу органі­зації водно-туристичного комплексу, розробити вимоги та запропо­ну­­вати варіанти розміщення комплексів на території Причорномор’я України;
виявити функціонально-планувальну організацію та своєрідність найбільш загальних структурних принципів улаштування окремих зон і об’єктів комплексу, виходячи зі специфіки обслуговування туристів-вод­ників.
Об’єкт дослідження водно-туристичний комплекс.
Предмет дослідження особливості та принципи формування водно-туристичного комплексу в умовах Причорномор’я України.
Методи дослідження. Застосовано метод експерименталь­ного проектування при розробці пропозицій щодо розміщення ВТК в умовах Причорномор’я України, узагальнення наукових концепцій щодо діючих рекреаційних об’єктів АР Крим.
У роботі залучені матеріали з гігієни, психології, фізіології, географії, соціології та кон’юнктури попиту на товари споживання, пов’язані з питаннями відпочинку і туризму.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в:
узагальненні науково-теоретичних досліджень, досвіду проекту­ван­ня і будівництва в галузі архітектури ВТК;
дослідженні основних факторів, що впливають на розвиток водно-туристичного комплексу, та визначенні ролі туризму як перспек­тивної форми відпочинку людей;
визначенні місця розміщення водно-туристичного комплексу в умовах Причорномор’я України та наданні рекомендацій щодо їх організації;
розробленні пізнавальних туристичні маршрутів при ВТК;
визначенні основних функціональних зон водно-туристичного комп­лексу, їх взаємозв’язків, архітектурно-планувальної організації закладів комп­лексу;
розробленні прийомів архітектурно-просторового рішення водно-турис­тич­­­ного комплексу;
розробленні класифікації водно-туристичних комплексів.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть використовуватись під час вузівської підготовки архітекторів, особ­ливо при вивченні «Основ архітектурного проектування», «Основ архітектурної композиції», «Основ ландшафтного проектування» і «Проек­ту­вання будівель і споруд».
Результати дослідження можуть застосовуватись при виборі території під будівництво під час проектування ВТК, а також при розробці норма­тивної бази та методичної літератури з проектування рекреаційних закладів. У даній роботі отримані результати, що стосуються принципів і прийомів проектування та розміщення ВТК, можуть сприяти підвищенню ефективності проектування даних об’єктів.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались на 66, 67, 68, 69-й науково-практичних конференціях КНУБА, Київ, 21.04.2005; 18.04.2006; 18.04.2007 і 16.04.2008, застосовані при розробці методичного посібника «Спортивні споруди в структурі ВТК» для студентів 5-го курсу дисципліни «Архітектурне проектування».
Публікації. Результати дисертації викладені у п’яти статтях, опублі&sh

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У кінці кожного розділу роботи подані конкретні висновки щодо функціонально-планувальної та об’ємно-просторової структури ВТК, зону­вання, класифікації, містобудівних особливостей; надані рекомендації щодо формування окремих споруд ВТК.
У висновках роботи висвітлені основні положення та принципи форму­вання ВТК.
Історичним фактором, що вплинув на формування водно-туристичних комплексів, є архітектура римських терм з їх сміливими великопрогоно­вими конструкціями, величезними ваннами, багатими інтер’єрами, складними системами водопостачання та опалення, які до нинішнього часу являють собою предмет вивчення та захоплення. З розпадом Римської імперії відбувся суттєвий спад у спілкуванні між різними країнами і територіями.
Тільки у XIX ст. в європейських країнах почалось інтенсивне будів­ництво громадських лазень з ваннами для плавання. Першим критим басейном для плавання та для занять водними видами спорту вважається басейн у Ліверпулі, побудований у 1828 році, хоча декілька подібних споруд вже були побудовані на 10 15 років раніше у Відні та Берліні.
Протягом XIX ст., особливо в його другій половині, в Україні розпо­чав­ся інтенсивний розвиток туристичних послуг. Остаточне його становлення дослідники відносять на кінець XIX початок ХХ ст., коли почали виникати перші туристичні об’єднання клуби, комітети, комісії, товариства, які займались організацією туризму, розробкою туристичних маршрутів, налагод­жуванням обслуговування туристів.
Виникнення туристичних організацій визначило новий етап у розвитку туризму, виділило його в окремий напрямок, обумовило формування туризму як нового соціального явища.
Принципи формування водно-туристичних комплексів в умовах Причор­но­мор’я України являють собою багатоаспектні основи, від рішення яких залежать зовнішній вигляд, стан навколишнього середовища та умови масо­вого відпочинку людей.
Основні принципи, що приймаються до уваги під час спорудження водно-туристичних комплексів, такі:
1. Комплексність організації та сукупність об’єктів комплексу (типо­логічний принцип).
2. Максимальне злиття та об’єднання структур комплексу з прибе­режною зоною з метою створення найбільш комфортних умов відпочинку та формування єдиного середовища з урахуванням збереження особливостей міського чи сільського ландшафту узбережжя (середовищний принцип).
3.Оптимальне розміщення водно-туристичного комплексу, що відпо­відає максимальним потокам туристів і близького розміщення пам’яток історії та культури.
4. Зручність, комфортність і якість обслуговування для пожильців при водно-туристичному комплексі (функціональний принцип). Планувальне рішення комплексу повинно забезпечувати раціональну організацію обслуго­ву­вання та відповідний комфорт пожильцям, відповідати функціональним вимогам, естетичним, технічним, санітарно-гігієнічним, екологічним нормам і рекомендаціям.
В основу принципів формування ВТК в умовах Причорномор’я України повинні бути покладені сучасні тенденції будівництва та архітекту­ри, в тому числі, створення єдиної композиційної та функціональної структури комплексу, його зв’язок з навколишнім середовищем і включення елементів живої природи.
За допомогою аналізу типологічних характеристик визначено місце водно-туристичного комплексу в загальній класифікації рекреаційних комп­лексів, а дослідження умов Причорномор’я України показує значні переваги при розміщенні ВТК у цих умовах.
Вивчення планувальної організації рекреаційних районів дозволило визначити місця розміщення на Причорно­морському узбережжі та класифі­кацію ВТК.
Водно-туристичний комплекс сукупність різних за функціями об’єктів туристичного обслуговування, місткістю від 120 до 500 місць, об’єднаних однією функціональною програмою туризмом.
Водно-туристичний комплекс включає: адміністративно-службову (центральну) зону; житлову структуру; спортивно-розважальну зону, до якої входять об’єкти спорту та розваг на воді, та приміщення для органі­зації туристичних маршрутів; пляжна та паркова зони з організацією культурно-пізнавальної (наукової) підзони.
У роботі проведений аналіз науково-теоретичних досліджень в галузі водного туризму, який дав відповіді на ряд складних теоретичних і практич­них питань у галузі архітектури туристичних комплексів та їх утворення.
Дослідження досвіду проектування і будівництва в Україні та за кордоном вказує на відсутність єдиної класифікації водно-туристичних і рекреа­ційних комплексів у цілому, методики вибору місць розміщення з урахуван­ням концентрації пам’яток історії та культури, без якої формування туристичних комплексів є неможливим.
Дослідження та аналіз факторів і умов, що впливають на формування водно-туристичних комплексів, дозволяють створювати комплекси шляхом гармонійного поєднання об’єктів туристичного пізнання з архітектурою сучасних споруд для проживання, обслуговування і розваг для туристів, а також раціонального використання природи: ландшафту, водних ресурсів і прибережних зон, без яких формування водно-туристичних комплексів є неможливим.
Функціонально-планувальна організація водно-туристич­ного комплексу досить складне завдання, однак, аналіз теоретичних дослід­жень показує, що розглянуті тільки деякі аспекти її вирішення, які дають уявлення про основні напрямки розвитку рекреації, про масштаби робіт у цій галузі.
При узагальненні науково-теоретичних досліджень, досвіду проекту­вання і будівництва, а також аналізуючи і виявляючи фактори та умови, що впливають на формування водно-туристичних комплексів, визначені вимоги до проектування і будівництва ВТК: функціональні, технічні, архітектурно-художні та вимоги економічності.
Експериментальне проектування, дослідження та аналіз особливостей функціонально-планувальної організації водно-туристичного комплексу допомогли виявити індивідуальність, типологічні характеристики та особли­вості проектування кожної структури окремо.
Водно-туристичний комплекс відносно самостійне містобудівне утворення, що складається з об’єктів туристичного обслугову­вання, призна­чених для розміщення туристів, організації харчування, відпочинку та розваг на воді, організації культурно-видовищних заходів і туристичних екскурсій.
Поєднання спортивно-розважальних споруд і пристроїв із житловими будівлями та закладами для обслуговування, з навколишнім ландшафтом та акваторією дозволяє створювати специфічний архітектурний ансамбль, при­таманний тільки водно-туристичному комплексу.
Яскравий, самобутній архітектурно-художній образ водно-туристич­ного комплексу, його естетична значимість справляє прямий позитивний вплив на сам процес відпочинку, підвищує його ефективність, цілюще та емоційно впливаючи на відпочивальників.
Кінцевий результат завдання створення архітектури, що нерозривно пов’я­­зана з природою Причорномор’я України та одночасно виявляє своє призначення і свою мету служити людині.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Административно-территориальные преобразования в Крыму: 17831998. Симферополь: Таврия-Плюс, 1999. 458 с.
2. Араухо И. Архитектурные композиции. М.: Высш. шк., 1982. 287 с.
3. Аридт Ю.В. Номера современных гостиниц. М.: 1976. 39 с.
4. Барановский М.И. Туристские базы. М.: 1976. 293 с.
5. Беридзе Г.И. Формирование системы курортно-рекреационных районов в Грузинской ССР и их градостроительная организация. Тбилиси: 1975. 344 с.
6. Биржаков М.Б. Введение в туризм. СПб.: Издательский Торговый Дом «Герда», 1999. 192 с.
7. Вавилова Е.В. Экономическая география и регионолистика. М.: Гарда­рики, 1999. 166 с.
8. Винодарова М.В. Комплекс отдыха «Ялта». М.: Стройиздат, 1983. 67 с.
9. Владимиров В.В. Рациональное использование территории и охрана окружающей среды в районной планировке. М.: 1979. 110 с.
10. ВладимировВ.В., Фомин И.А. Основы районной планировки: Учеб­ник. М.: Высшая шк., 1995. 224 с.
11. Волошин М.П. Парки Крыма. Симферополь: «Крым», 1964. 232 с.
12. Гагин Ю.А. Спортивные сооружения. Учебник для ин-тов физич. культ. М.: Физкультура и спорт, 1976. 327 с.
13. География и туризм: Навч. посіб. / Л. Г. Шевчук М.: Мысль, 1973. 20 с.
14. Глинский С.А. и др. Туристские и курортные гостиницы. М.: 1976. 126 с.
15. Горбунова Н.Н. Водные маршруты Украины. М.: Физкультура и спорт, 1969. с. 37.
16. Городской В.Я., Панченко Т.Ф., Мазуркевич А.А. и др. Градостро­ительные основы развития курортно-рекреационных районов СССР. М.: Стройиздат, 1995. 200 с.
17. Градостроительные основы развития курортно-рекреационных районов СССР / В.Я. Городской, Т.Ф. Панченко, А.А. Мазуркевич и др. М.: Стройиздат, 1990. 160 с.
18. Градостроительство и территориальная планировка: понятийно-терми­но­логический словарь/Министерство архитектуры стр-ва Республики Беларусь. Редкол.: Г.А. Потаев (отв. ред.), И.А.Иодо, К.К. Хачат­ряну, А.И. Нич­касов. Мн.: Минсктипроект, 1999. 192 с.
19. Гранильщиков Ю.В. Проектирование объектов туристического назна­чения. М.: Турист, 1982. 178 с.
20. ДехтярВ.Д.Основи оздоровчо-спортивного туризму. К.: Науковий світ, 2003. — 126 с.
21. ДзиськоЛ.Г.Совершенствование архитектурно-планировочной струк­туры приморских городов. М.: Стройиздат, 1986. 126 с.
22. Дорошенко Д. Нарис історії України. К.Мюнхен, 1991. С. 2729.
23. Духовный В.И. Мотели и кемпинги. М.: 1975. 213 с.
24. Жуков Г.С. Эксплуатация гостиниц. М.: 1967. 326 с.
25. Залесская Л.С. Курс ландшафтной архитектуры. М.: Стройиздат, 1964. 215 с.
26. Интерьеры и оборудование зданий и туристических комплексов. М.: Стройиздат, 1972. 96 с.
27. Иодо И.А. Основы градостроительства: Теория и методология. Минск: Высшая шк., 1993. 200 с.
28. Ионов И.И. Градостроительные проблемы Черноморских курортов. М.: Стройиздат, 1979. 224 с.
29. Карро В.М., Марголин А.Г. Конструкции гражданских зданий. М.: Стройиздат, 1965. 488 с.
30. Каталог «Отдых в Украине». К.: Вояж плюс, 2005. 192 с.
31. Киселевич Л.Н. и др. Гостиницы за рубежом. М.: Госстройиздат, 1961. 216 с.
32. Кистяковский А.Ю. Проектирование спортивных сооружений. М.: Высшая школа, 1980. с. 188-249.
33. Ключевский В.О. Курс русской истории. Часть 1. М.: 1987. с. 63.
34. Колчанова Г.И. Интерьеры современных гостиниц. М.: Стройиздат, 1971. 156 с.
35. Косаревський І.О. Міські парки. Київ: «Будівельник», 1967. 213 с.
36. Косаревський І.О. Парки України. Київ, Держбудвидав УРСР, 1961. 110 с.
37. Купцов П.А. Эксплуатация гостиниц. М.: Госстройиздат, 1965. 226 с.
38. Купцов П.А., Семенов В.С. Практическое пособие для работников гостиниц. М.: 1971. 147 с.
39. Лабскір В.М., Любієв А.Г. та ін. Туристичні об’єкти України. Харків НТУ «ХПІ», 2002. с. 29.
40. Лебедев Ю., Вознесенский С., Гоцеридзе О. От биологических струк­тур к архитектуре. М.: 1971. 216 с.
41. Ле Корбюзье. Архитектура ХХ века. Пер. с франц. М.: 1970. 302 с.
42. Либерман Е.М. Организация культурно-бытового обслуживания в крупных комплексах отдыха. М.: 1976. 133 с.
43. ЛисицианМ.В., Новикова Е.В., Петунина З.В. Интерьер общест­венных и жилых зданий. М.: Стройиздат, 1973. 135 с.
44. Лобода М.В., Колесник Э.А. Здравницы профсоюзов Украины. К.: Тамед, 1997. — 344 с.
45. Лукьянова Л.Г. Интерьер гостиниц. К.: Вища шк., 1991. 116 с.
46. Лукьянова Л.Г., Цыбух В.И. Рекреационные комплексы. К.: Вища шк., 2004. — 346 с.
47. Лунц Л.Б. Городское зеленое строительство. М.: Стройиздат, 1966. 234 с.
48. Мальска М.П., Худо В.В., Цибух В.І. Основи туристичного бізнесу. К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 246 с.
49. Максимов О. Г. Горно-рекреационные комплексы. М.: Стройиздат, 1981. 189 с.
50. Максимов О.Г., Ополовникова Е.А. Горно-рекреационные комп­лек­сы. М.: Стройиздат, 1981. 120 с.
51. Макухін В.Ф. Планувальна композиція сучасного міста. К.: Буді­вель­ник, 1974 . 66 с.
52. Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України. Л.: 1997. 154 с.
53. Містобудування: Довідник проектувальника / За ред. Т.Ф. Панченко. К.: Укрархбудінформ, 2001. 192 с.
54. Нейферт Э. Строительное проектирование: Пер. с нем. М.: Строй­издат, 1965. Т. 2 С. 369378.
55. Николаевская З.А. Водоемы в ландшафте города. М.: Стройиздат, 1975. 256 с.
56. Николаевская З.А. Водоемы в ландшафтах парка. М.: Госстрой­издат, 1963. 213 с.
57. Николаенко А.В. Спортивные сооружения. М.: Просвещение, 1976. С. 165180.
58. Ольхова А.П. Проектирование гостиниц. М.: 1976. 37 с.
59. Орлов М.А. Крупные туристские центры. М.: Стройиздат, 1988. 68 с.
60. Орлов М.А., Федосеева И.Р. Проектирование сети предприятий торгово-бытового обслуживания в городах. М.: Стройиздат, 1975.93 с.
61. Основы теории градостроительства / З.Н.Яргина, Я.В. Косицкий, В.В. Владимиров и др. / Под ред. З.Н. Яргиной. М.: Стройиздат, 1986. 325 с.
62. Палентреев С.И. Ландшафтное искусство. М.: Росвузиздат, 1963. 413 с.
63. Подгорецкий П.Д. Крым: Природа. Симферополь, 1989. 240 с.
64. Поликарпов В.П. Спортивные и физкультурные сооружения. М.: Физкультура и спорт, 1965. С. 173199.
65. Полянский А.Т. Архитектура комплексов отдыха. М.: Стройиздат, 1988. 88 с.
66. Райниш В. Планировка курортов и создание внешней среды. Пер. с чешск. М.: 1967. 223 с.
67. Резников Н.М. Комплексные спортивные сооружения. М.: Строй­издат, 1975. С. 298357.
68. Рзянин Н.Н. Туристский комплекс «Измайлово». М.: Стройиздат, 1986. 65 с.
69. Римша А.Н. Город и жаркий климат. М.: Стройиздат, 1975. 279 с.
70. Родичкин И.Д. Человек, среда, отдых. Киев: 1977. 246 с.
71. Рубцов Л.И. Проектирование садов и парков. М.: Стройиздат, 1973. 356 с.
72. Рязанский Н.М. Туристские спортивные маршруты: Перечень клас­сифицированных туристских маршрутов на 1989-1992 годы. М.: Проф­издат, 1989. С. 108112.
73. Саймондс Джон Ормсби. Ландшафт и архитектура. Пер. с англ. М.: Стройиздат, 1965. 231 с.
74. Семенов В.С. Совершенствование форм эксплуатации гостиниц. М.: Стройиздат, 1978 76 с.
75. Современная зарубежная архитектура.М.: Стройиздат, 1986. 97 с.
76. СпиркинА.Г.Философия:Учебник.2-еизд.М.:Гардарики,2004. 736 с.
77. Спортивные сооружения. М.: Физкультура и спорт, 1976. 206 с.
78. Спортивные сооружения. Проектирование и строительство / Под ред. Р. Вершило: Пер. с польск. Варшава: Аркады, 1968. С. 70, 72, 201227, 361364, 367400.
79. Справочник по капитальному ремонту жилых зданий / А.И. Лысова, Ш.Н. Голант, В.Л. Вольфсон, Г.М. Рабинович. П.: Стройиздат, 1977. 365 с.
80. Станиславский А.И. Планировка и застройка городов Украины. К.: «Будівельник», 1971. 265 с.
81. Стаускас В.П. Градостроительная организация районов и центров отдыха. Л.: Стройиздат, 1977. 132 с.
82. Стройчев Любен Иванов. Парковое и ландшафтное искусство. Пер с болг. София, Земиздат, 1962. 116 с.
83. Тимохін З.О. Основи містобудування: Навчальний посібник. К.: ІЗМН, 1996. 216 с.
84. Туполева М.С. Конструкции гражданских зданий. М.: Стройиздат, 1973. 236 с.
85. Туристские учреждения профсоюзов. Базы, гостиницы, кемпинги: Справочник. М.: Профиздат, 1983. 223 с.
86. Фабиан Д. Бассейны (на нем. яз.). В 3-х т. Мюнхен, 1970. 430 с.
87. Фабиан Д. Бассейны (на нем. яз.). Мюнхен, 1960. 440 с.
88. Фадеев Б.Г. Туристско-оздоровительные лагеря. М.: Профиздат, 1969. 227 с.
89. Федорченко В.К., Дьорова Т.А. Історія туризму в Україні: Нав­чаль­ний посібник. К.: Вища школа, 2002. с. 26-29.
90. Федорченко В.К., Мініч І.М. Туристський словник-довідник. К.: «Дніпро», 2000. 160 с.
91. Фельдман-Бабак Т.П. Открытые искусственные бассейны для плава­ния. 2-е изд. Киев: Будівельник, 1963. 150 с.
92. Фомін І.О. Організація місць масового відпочинку.К.: «Будівель­ник», 1969. 19 с.
93. Фролова И.Т. Философский словарь. М.: Политиздат, 1987. 590 с.
94. Щерю Г. Щерев. Парковая архитектура. София, Земиздат, 1965. 127 с.
95. Якимович Ф.Н. Одесские лиманы как лечебное средство. Одесса, 1889. С. 34, 38, 49, 53; Путеводитель по бальнеологическим учреж­дениям г. Одессы. Одесса, 1882.
96. Ясный Г.В. Спортивные бассейны. Изд. 2-е, перераб. и доп. М.: Стройиздат, 1988. 272 с.
97. Ясный Г.В. Спортивные бассейны. М.: Стройиздат, 1975. 170 с.
98. Ясный Г.В. Спортивные сооружения ХХП Олимпиады. М.: Строй­издат, 1985. 406 с.

99. АнтуфьевА.Д. Перспективы рекреационного использования аква­то­рий. В сб.: Типы зданий и комплексов для организации загород­ного отдыха населения крупного города на перспективу (на примере Ленинграда). Л.: ЛенЗНИИЭП, 1974. 165 с.
100. БейдикО.О., Горбик В.О. Туристично-краєзнавчі дослідження. Випуск 5. К., 2004. 361 с.
101. БеловаТ. Цвет и фактура отделки как средство архитектурной компо­зиции зданий//Пути повышения архитектурно-художественной выра­зи­тельности жилой застройки: Сб. науч. тр. ЦНИИЭП жилища. М.: 1985. с. 13-23.
102. БондарьЮ.А. Территориальная организация курортно-рекреаци­онной отрасли в СССР//Градостроительство. Теория и практика курортно-рекреационного строительства: Респ. межвед. сб. Киев: 1982. Вып. 32. с. 36.
103. Бондарь Ю.А., Мазуркевич А.А. Градостроительные принципы раз­вития курортов, мест отдыха и туризма: Обзор / ЦНТИ по граждан. стр-ву и архит. М.: 1980. Вып. 4. 46 с.
104. ВендинаО.И. Рекреационная среда и пути оптимизации терри­­­то­ри­аль­ной организации рекреационной деятельности/Теоретические проблемы рекреационной географии. М.: 1989. 326 с.

105. Виноградова М.В. Туристская гостиница. Вопросы типологии. Анализ отечественных и зарубежных исследований. В сб.: Создание круп­ных комплексов курортов, мест отдыха и туризма. Вып. 2. М.: ЦНИИЭП учебных зданий, 1974. 234 с.
106. Виноградова М.В. Туристские гостиницы. К вопросу о классифи­кации по уровню комфорта. В сб.: Типология жилища. Жилые дома и гостиницы. Вып. 1. М.: ЦНИИЭП жилища, 1975. 231 с.
107. Владимиров В.В. Управление градостроительством и территори­аль­ным развитием. М.: Отдел инф. изд. деятельности РААСН, 2000. 92 с.
108. Владимиров В., Саваренская Т., Смоляр И. Градостроительство как система научных знаний / Под ред. И.Смоляра. Труды РААСН. Серия «Теоретические основы градостроительства». М.:УРСС,1999. 120 с.
109. Владимиров В.В., Саваренская Т.Ф. Швидковский Д.О. Градострои­тельство и экология (Биосферные и историко-культурные аспекты). Самара: РАКС, 2000. 124 с.
110. Государственный классификатор зданий и сооружений. ДК-018-2000. К.: Госстандарт Украины, 2000. 53 с.
111. Градостроительные проблемы развития курортов, мест отдыха и туризма. Сб. научн. трудов. КиевНИИП градостроительства. Киев: 1979. 126 с.
112. Громадські будинки та споруди. Основні положення. ДБН В.2.2.-9-99. К.: Держбуд України, 1991. 264 с.
113. Гусаков В., Білоконь Ю., Нудельман В., Вашкулат О. Методичний посіб­ник з розробки та впровадження Правил використання на забу­дови території міст. Київ: 1998. 75 с.
114. Державні будівельні норми України. Містобудування, планування і забудова міських і сільських поселень. ДБН360-92. Видання офіційне. К.: Мінінвестбуд України, 1992. 68 с.
115. Дубов В.А. Ботели. В сб.: Создание крупных комплексов курортов, мест отдыха и туризма. М.: ЦНИИЭП учебных зданий, 1974. 178 с.
116. Духовный В.И., Рыбалов Л.Г. Особенности организации кратковре­мен­ного отдыха трудящихся предприятий с непрерывным режимом работы. В сб.: Градостроительство, К., «Будівельник», 1973. с. 74-78.
117. Ежов В.И., Ежов С.В., Ежов Д.В. Архитектура общественных зданий и комплексов. К.: ВИСТКА, 2006. с.24.
118. Иванова А.Д., Фрумин Г.И. Архитектурно-планировочная организа­ция прибрежных территорий. Краткие методические рекомендации. К.: 1969. С. 912.
119. Инструкция по составлению исходных данных для проектирования санаторно-курортных объектов и учреждений отдыха. Союзкурорт­проект. Киев: 1975. 307 с.
120. Лобанов Ю.Н. Рекомендации по градостроительной системе разме­щения комплексов туризма, типам зданий и номенклатуре. В сб.: Перспективы развития туризма в Ленинграде и Ленинградской области. Л.: ЛенЗНИИЭП, 1972. 120 с.
121. Маевская В.Г. Ландшафтные парки на рекультивируемых террито­риях: Сборник, вып. 4. Киев: «Будівельник», 1972. 264 с.
122. Методические рекомендации по планировке, застройке, озеленению и благоустройству жилых районов в различных природно-климати­ческих условиях УССР. К.:КиевНИИП градостроительства, 1971. С.18.
123. Методические рекомендации по проектированию сети физкультурно-спортивных сооружений загородной зоны/ЦНИИЭП зрелищных зданий и сооружений им. Б.С. Мезенцева/ Составитель В.А. Машинский. М.: Стройиздат, 1984. 244 с.
124. Методические указания по планировке, застройке и благоустройству курортов, мест отдыха и туризма в СССР. М.: 1973. 54 с.
125. Методические указания по планировке мест загородного отдыха. К.: Киев­НИИП градостроительства , 1969. 26 с.
126. Молодежные лагеря отдыха и их комплексы. М.: ЦНТИ по граждан­скому стр-ву и архит., 1982. 87 с.
127. Ольхова А.П. и др. Рекомендации по архитектурно- планировочному решению номеров. М.: 1977. 166 с.
128. Панченко Т.Ф. Формирование курортно-рекреационных систем во взаимо­связи с расселением.М.:ННТИ по гр.стр-ву и арх., 1978. 48с.
129. Панченко Т.Ф., Вандаловская Е.И. К вопросу о планировочной орга­ни­зации курортных комплексов. В сб.: Архитектурно- планировоч­ная организация курортов и зон отдыха. К.: КиевНИИП градостроитель­ства, 1974. 53 с.
130. Планировочная организация курортных районов и комплексов. Мето­ди­ческие указания. К.:КиевНИИП градостроительства. 1970. С. 8.
131. Пособие по проектированию сети физкультурно-спортивных соору­жений городов различной величины / ЦНИИЭП зрелищных зданий и спортивных сооружений городов различной величины/ЦНИИЭП зрелищных зданий и спортивных сооружений им. Б.С. Мезенцева/ Под ред. В.А. Машинского. М.: Стройиздат, 1980. 112 с.
132. Рекомендации по выбору видов наружной отделки крупнопанельных жилых домов/КиевЗНИИЭП: под рук. В.П. Самойловича, В.П. Соло­вье­ва. К.: 1986. 33 с.