РОЗСЛІДУВАННЯ ВБИВСТВ, ВЧИНЕНИХ НЕПОВНОЛІТНІМИ

brief description

ЗМІСТ
ВСТУП...........................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВБИВСТВ,
ВЧИНЕНИХ НЕПОВНОЛІТНІМИ..... ................................................................ 11
1.1. Специфіка механізму вчинення вбивств як основа формування
системи методичних рекомендацій............................................................11
1.2. Способи, сліди та обстановка вчинення вбивств .......................................29
1.3. Особа потерпілого та злочинця ....................................................................47
Висновки до Розділу 1 .......................................................................................67
РОЗДІЛ 2. ОБСТАВИНИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ДОКАЗУВАННЮ
ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ВБИВСТВ, ВЧИНЕНИХ НЕПОВНОЛІТНІМИ ...68
2.1. Загальна характеристика обставин, що підлягають
доказуванню у справах про вбивства, вчинені неповнолітніми ............68
2.2. Вік, умови життя та виховання неповнолітнього, наявність дорослих
підмовників та інших осіб, які втягнули його в злочинну
діяльність ........................................................................................................87
2.3. Особистісні та індивідні властивості неповнолітнього ..........................100
Висновки до Розділу 2 ......................................................................................109
РОЗДІЛ 3. ОКРЕМІ ЕЛЕМЕНТИ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ
ВБИВСТВ, ВЧИНЕНИХ НЕПОВНОЛІТНІМИ ..............................................111
3.1. Типові слідчі ситуації та програми розслідування на
початковому етапі .......................................................................................111
3.2. Взаємодія слідчого з оперативними працівниками кримінальної
міліції у справах неповнолітніх .................................................................123
3.3. Особливості проведення окремих слідчих дій .........................................140
Висновки до Розділу 3 .......................................................................................175
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ......................................................................................177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...........................................................183
ДОДАТКИ ...............................................................................................................202

ВСТУП
Актуальність теми. Сьогодні, коли в державі та суспільстві відбувають-ся масштабні та швидкі процеси соціально-економічних і політичних змін, моло-ді та підліткам із їх ще не сталим світоглядом, рухливою системою цінностей особливо важко адаптуватися до нових реалій життя. Уявлення неповнолітнього про мораль і право через вікові причини перебувають ще на рівні формування, тобто ще не стали свідомими, а отже, автоматичними регуляторами його поведі-нки. Крім того, неповнолітні вразливіші до чужого впливу, зокрема, з боку доро-слих злочинців.
Соціальна політика держави стосовно них спрямована насамперед на зме-ншення впливу на неповнолітніх негативних явищ, які виникають під час рефо-рмування суспільства. Але незважаючи на певні позитивні зрушення, рівень зло-чинності серед неповнолітніх залишається високим.
Динаміка злочинності серед неповнолітніх за 2005 та 2006 роки має тенде-нцію до зменшення. Так, за 2006 рік неповнолітніми вчинено 19888 злочинів за-гально кримінальної спрямованості проти 26470 за 2005 рік. Визначальною осо-бливістю останніх років є зміна структури злочинності неповнолітніх у бік кори-сливих та насильницьких діянь. Так, ними впродовж 2006 року вчинено 11217 тяжких та особливо тяжких злочинів, серед яких 177 умисних вбивств (у порів-нянні з попереднім роком зменшення на 2,7%). Однак, мало місце значне збіль-шення окремих видів злочинів серед неповнолітніх. 3603 грабежів (+2,8%), 850 розбійних нападів (+1,2%) тощо [1, 2–3]. В теперішній час у виховних колоніях знаходяться 2215 неповнолітніх, серед яких 25% засуджені за розбої та грабежі, 10% – нанесення тяжких тілесних ушкоджень або вбивства [2].
Особливе занепокоєння викликає ситуація зі вчиненням неповнолітніми злочинів проти життя та здоров’я особи, зокрема умисних вбивств. Так, протя-гом останніх шести років в Україні кількість умисних вбивств, вчинених непов-нолітніми або за їх участю становило: 2000 р. – 259, 2001 р. – 263, 2002 р. – 213, 2003 р. – 195, 2004 р. – 209, 2005 р. – 182, 2006 р. – 177 [3, c.86]. Кількість вбивств зросла у порівнянні з 1993 роком в 1,6 рази, з 1988 роком – 2,4 рази. Проблема розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми, є актуальною і ви-магає цілеспрямованих зусиль в напрямку поліпшення ситуації.
Вагомого значення у цьому контексті набуває науково-методичне забезпе-чення діяльності органів досудового слідства щодо розкриття та розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми. Адже існує чимала кількість проблемних моментів, зумовлених нерівномірним поширенням убивств регіонами держави; труднощами із виявленням даних злочинів та встановленням їх ознак, а також подальшим розкриттям та розслідуванням; відсутністю науково обґрунтованих методичних рекомендацій із цього приводу. Певною мірою ці та інші проблеми спричинені також недостатньою розробленістю в криміналістичній теорії ком-плексу організаційних, процесуальних і тактичних питань, що належать до роз-слідування вбивств, вчинених неповнолітніми.
Проблеми розслідування окремих видів злочинів традиційно розглядають-ся в рамках окремих криміналістичних методик, які останнім часом зазнали від-чутного якісного та кількісного зростання. Зокрема, на цій ниві плідно працюва-ли і працюють такі відомі вітчизняні та закордонні правознавці, як В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, О.М. Васильєв, І.О. Возгрін, А.Ф. Волобуєв, В.К. Гавло, В.І. Громов, В.А. Журавель, А.В. Іщенко, О.Н. Колесніченко, В.О. Коновалова, В.С. Кузьмічов, В.Г. Лукашевич, Г.А. Матусовський, С.П. Мітрічев, М.В. Салтевський, М.О. Селіванов, В.В. Тіщенко, В.Ю. Шепітько, М.П. Яблоков та багато інших.
Проблеми боротьби з умисними вбивствами, у тому числі за допомогою криміналістичних засобів і методів, досліджені в роботах О.Ю. Булулукова, І.В. Борисенко, В.І. Боярова, Л.Г. Відонова, Г.А. Густова, А.І. Дворкіна, Ю.П. Дубягіна, В.О. Жбанкова, С.Ф. Здоровка, В.М. Ісаєнка, В.П. Колмакова, І.М. Колошка, В.О. Коновалової, М.В. Костенка, О.С. Саінчина, О.П. Снігерьова, А.О. Шульги та інших вчених, що жодним чином не применшує актуальність теми дисертаційного дослідження, а, навпаки, свідчить про існування цілого пла-сту нерозв’язаних науково-прикладних проблем. У сучасній українській кримі-налістичній науці залишилася поза увагою науковців і, відповідно, не була ви-вчена проблема розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми, що й обумо-вило обрання теми дисертаційного дослідження.
Слідча та судова практика свідчать, що боротьба зі злочинністю може бути ефективною лише за умови подальшого вдосконалення методів і методик розслі-дування окремих видів злочинів з урахуванням новітніх здобуттів вітчизняної та закордонної криміналістики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисер-тації відповідає програмним положенням Концепції Комплексної програми про-філактики правопорушень на 2006–2008 роки, схваленої розпорядженням Кабі-нету Міністрів України №116-р. від 01.03.2006; пріоритетним напрямкам науко-вих та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004––2009 рр., затвердженим наказом МВС України № 755 від 05.07.2004; пріоритет-ним напрямкам розвитку правової науки на 2005-2010 рр., рекомендованим Ака-демією правових наук України (постанова Парну № 2/04-2 від 18.06.2004 та пріоритетним напрямкам наукових досліджень Харківського національного уні-верситету внутрішніх справ на 2006–2010 рр., затвердженим Вченою радою ХНУВС (протокол № 13 від 23.12.2005).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження криміналістичних проблем розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми на основі теоретичних положень криміналістики, вивчення, аналізу та узагальнення судово-слідчої практики. Для її досягнення було поставлено такі взаємопов’язані задачі:
1. Проаналізувати вбивства, вчинені неповнолітніми, у кримінально-правовому, кримінологічному, кримінально-процесуальному та криміналістич-ному аспектах.
2. Визначити особливості криміналістичної характеристики вбивств, вчи-нених неповнолітніми, та встановити залежності між її елементами.
3. Визначити та систематизувати обставини, які підлягають доказуванню у справах про вбивства, вчинені неповнолітніми.
4. Провести деталізований аналіз проблем початкового етапу розсліду-вання вказаних злочинів.
5. Здійснити типізацію слідчих ситуацій початкового етапу розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми, розробити комплекс програм розслідування відповідно до визначених напрямків і тактичних завдань.
6. Встановити специфіку проведення окремих слідчих дій на початковому етапі розслідування злочинів даного виду.
7. За результатами дослідження розробити наукові криміналістичні реко-мендації, спрямовані на удосконалення практики розкриття, розслідування і за-побігання вбивствам, вчиненим неповнолітніми.
Об’єктом дисертаційного дослідження є механізм вчинення вбивств не-повнолітніми особами, а також правовідносини, які виникають у зв’язку з діяль-ністю правоохоронних органів щодо розкриття, розслідування та запобігання цьому виду злочинів.
Предметом дисертаційного дослідження є елементи механізму вбивств, вчинених неповнолітніми, у взаємозв’язку, а також організаційно-тактичні засо-би, прийоми і методи, що застосовуються при розслідуванні зазначеної категорії злочинів.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи ста-новить діалектичний метод пізнання суспільно-правових явищ, який зумовив за-стосування кола спеціальних наукових методів дослідження, а саме: порівняль-но-правового (аналіз думок науковців і практиків щодо розглядуваної проблема-тики, норм матеріального і процесуального права, наукових категорій, визначень та підходів), логіко-юридичного (формулювання висновків з позиції законів фо-рмальної логіки), аналізу та синтезу (розробка структури криміналістичної хара-ктеристики, виявлення типових ознак окремих її елементів, кореляційних зв’язків між ними, визначення кола обставин, які підлягають доказуванню під час розслідування, формулювання висновків з проблемних питань, які висвіт-люються в дисертації тощо), індукції та дедукції (формулювання понять та кате-горіального апарату дослідження, конструювання вихідних посилок, виділення типових слідчих ситуацій та завдань розслідування), аналогії (встановлення по-дібностей в ознаках та властивостях технологій злочинної діяльності та в її ме-ханізмі, а також в методах і прийомах розслідування), статистичного (аналіз та використання даних Верховного Суду України, Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України), мо-делювання (удосконалення криміналістичної характеристики, розробка програм розслідування, оптимізація технологій розкриття та розслідування вбивств), со-ціологічних методів (анкетування, опитування – для вивчення думки практичних працівників із різних проблемних питань, пов’язаних з їх фаховою діяльністю) тощо.
За теоретичну основу дисертаційного дослідження були взяті наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі криміналістики, кримінології, кримі-нального та кримінально-процесуального права, оперативно-розшукової діяль-ності, а також інших галузей наукових знань, що стосуються проблем протидії злочинності. В аспекті аналізу розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми, були розглянуті чинні законодавчі та інші нормативні акти, в тому числі відомчі та міжвідомчі.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять: результати анке-тування та інтерв’ювання слідчих та оперативних працівників МВС України (98 осіб), неповнолітніх засуджених (148 осіб); результати узагальнення 172 кримі-нальних справ про вбивства, вчинені неповнолітніми, протягом 1998–2006 рр.; дані статистичних звітів, спеціалізованих інформацій та повідомлень Міністерс-тва внутрішніх справ України; аналітичні матеріали та відомості, наведені у різ-них ЗМІ. При підготовці дисертаційного дослідження використовувався також багаторічний особистий досвід автора, який працює начальником слідчого відді-лу в системі МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дослідження визначається тим, що з часу проголошення незалежності України вперше на мо-нографічному рівні на базі основних положень теорії криміналістики, методики розслідування окремих видів злочинів, на основі результатів узагальнення судо-во-слідчої практики проведено комплексне дослідження механізму вчинення вбивств неповнолітніми та сформовано основи методики розслідування таких вбивств.
Запропановано ряд нових концептуальних у теоретичному плані і важли-вих з точки зору практичного змісту положень, у тому числі:
вперше:
- визначено особливості механізму вчинення вбивств неповнолітніми;
- розроблено систему обставин, які підлягають доказуванню у справах про вбивства, вчинені неповнолітніми, та проведено їх класифікацію;
- визначено особливості та індивідуальні властивості і стани неповноліт-ніх злочинців, які вчинили вбивство;
дістало подальшої розробки:
- криміналістична характеристика вбивств, вчинених неповнолітніми, особливості окремих її елементів;
- типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування вбивств, вчине-них неповнолітніми;
- оптимізація форми взаємодії слідчого з оперативними працівниками кримінальної міліції у справах неповнолітніх;
- рекомендації щодо тактики проведення та ефективного використання результатів таких слідчих дій, як огляд місця події, огляд трупа, допит неповнолітнього підозрюваного (обвинуваченого), судово-психологічна експертиза;
удосконалено:
- рекомендації щодо організації та здійснення взаємодії слідчих і праців-ників органів дізнання при розслідуванні вбивств, вчинених неповнолі-тніми;
- комплекси слідчих дій та оперативно-розшукових заходів у справах про вбивства, вчинені неповнолітніми.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в дисе-ртації закладено основу для розробки та подальшого вдосконалення методики розслідування вбивств. Робота також сприятиме диференціації та інтеграції нау-кових положень, які стосуються розслідування окремих видів злочинів проти життя і здоров’я особи, а також злочинів, що вчиняються неповнолітніми.
Крім того, положення дисертації можуть бути використані:
 у законотворчій діяльності шляхом внесення змін до чинного законодав-ства в напрямку розроблених пропозицій (лист Голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності В.М. Стретовича від 20.10.2006);
 у практичній діяльності слідчих підрозділів як рекомендації та пропо-зиції, спрямовані на вдосконалення розслідування злочинів, вчинених неповно-літніми (акт впровадження Слідчого управління Головного управління МВС України в Харківської області від 16.01.2007);
 у науково-дослідницькій роботі як основа для подальшої розробки про-цесуальних й тактичних положень щодо методики розслідування злочинів непо-внолітніх;
 у навчальному процесі при викладанні курсу криміналістики і спеціаль-них курсів із розслідування вбивств та злочинів, вчинених неповнолітніми, у вищих юридичних навчальних закладах, а також у закладах підвищення кваліфі-кації (акт впровадження Харківського національного університету внутрішніх справ від 15.12.2006).
Апробація результатів дослідження. Дисертацію підготовлено на кафед-рі криміналістики Харківського національного університету внутрішніх справ, представлено й обговорено на її засіданнях, схвалено нею і рекомендовано на до захисту.
Результати наукових досліджень, висновки та пропозиції автора оприлюд-нювалися на міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях: „Актуальні проблеми криміналістики” (м. Харків, 2004 р.), „Виявлення, фіксація та використання доказів у процесі досудового слідства” (м. Луганськ, 2004 р.), „Криміналістичні та процесуальні проблеми, що виникають під час проведення слідчих дій” (Донецьк, 24 листопада 2006 р.), „Бокаріусовські читання” (Харків, 8-9 грудня 2006 р.), а також регулярних семінарах слідчих та оперативних пра-цівників ГУ МВС України в Харківській області.
Пропозиції та результати наукового дослідження, проведеного особисто автором, були відображені в методичних рекомендаціях щодо підвищення ефек-тивності діяльності слідчих підрозділів. Вони використовуються в практичній діяльності слідчих підрозділів УМВС України в Харківській області, а також у навчальному процесі Харківського національного університету внутрішніх справ при викладанні лекційного курсу та проведенні практичних занять з криміналіс-тики, що підтверджується відповідними актами впровадження наукових розро-бок дисертаційного дослідження.
Публікації. Основні положення дисертації викладено в чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та двох тезах науково-практичних конференцій.
Структура дисертації зумовлена її метою та поставленими завданнями. Загальний обсяг дисертації становить 239 сторінок із яких 182 – основний текст, 20 – список використаних джерел (224 найменування), 37 – додатки.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
1. Методика розслідування вбивств, вчинених неповнолітніми, є підвидом загальної методики розслідування вбивств; обумовлена типовим переліком об-ставин, що становлять предмет доказування та являє собою упорядковану суку-пність процесуальних, криміналістичних, оперативно-розшукових, організацій-но-управлінських та інших засобів, що застосовуються з метою розкриття злочи-нів і викриття (кримінального переслідування) особи, яка його вчинила.
Система криміналістичної характеристики вбивств, вчинених неповнолітні-ми, повинна включати такі елементи: 1) способи вчинення вбивств; 2) типові сліди вбивств; 3) обстановку вчинення вбивств; 4) особу потерпілого; 5) особу злочинця (включаючи мотиви і цілі злочину).
2. На механізм вчинення вбивств неповнолітніми істотно впливають їх ві-кові особливості, що визначають специфіку обрання та застосування способів вчинення та приховування злочину, механізм слідоутворення, місце, час і об’єкт злочинного посягання, а також специфіку використання у власних цілях факто-рів навколишньої обстановки.
Загальна класифікація матеріальних слідів злочину повинна бути створена, виходячи з їхньої сутності, механізму утворення й результатів взаємодії на таких підставах: 1) за формою відображення події злочину; 2) за видом змін, що стали-ся в результаті дій злочинця; 3) за відображенням окремих властивостей злочин-ця; 4) за агрегатним станом матеріальних слідів; 5) за розміром слідів злочину.
Свідків, як носіїв ідеальних слідів злочину згідно зі стадіями способу вчи-нення вбивства можна класифікувати на: а) осіб, обізнаних про обставини, що передували вчиненню вбивств; б) очевидців убивств; в) осіб, які володіють да-ними про дії злочинця після вчинення злочину.
Найчастіше місце вчинення вбивств обирається неповнолітніми випадково, вбивства скоюються імпульсивно, наслідки вбивства не приховуються. Най-більш поширеними знаряддями вбивства є вогнепальна та холодна зброя, пред-мети навколишньої обстановки та такі, що мають господарсько-побутове при-значення.
3. Жертви вбивств розподіляються на три категорії: 1) потерпілі, поведінка яких спрямована на протидію правопорушникові; 2) потерпілі з нейтральною по-ведінкою; 3) потерпілі з віктимною (провокаційною) поведінкою. За ознакою зв'язку зі злочинцем виділено таких потерпілих: а) відносини виникають у мо-мент вчинення злочину; б) відносини формувалися в рамках особистого знайом-ства; в) відносини розвивалися в рамках випадкового знайомства; г) родинні та інші близькі відносини.
4. Особиі засуджених за вбивство неповнолітніх злочинців характеризу-ються такими ознаками: а) соціально-демографічними (вбивства вчиняються в основному неповнолітніми чоловічої статі у віці 14 – 15 років, без постійного джерела доходу); б) психофізіологічними (характерними рисами є агресивність, брутальність, нахабність, облудність); в) кримінальними (пияцтво, правопору-шення, аморальність тощо).
5. Система доказів, одержання яких забезпечує вирішення завдань доказу-вання вбивства, вчиненого неповнолітнім, включає загальні для кожної справи обставини, що характеризують подію злочину (спосіб вчинення злочину; при-чинний зв'язок між дією (бездіяльністю) особи та смертю потерпілого; обстанов-ка вчинення вбивства; винність особи; умисел, мотиви, мета убивства; обстави-ни, що характеризують особу неповнолітнього обвинуваченого; характер і роз-мір шкоди, заподіяної злочином; обставин, що пом'якшують або обтяжують по-карання; обставин, що виключають злочинність діяння; причини і умови, що сприяли вчиненню вбивства), а також окремі обставини, притаманні для злочи-нів, вчинених неповнолітніми (ст. 433 КПК України).
Особлива увага приділяється встановленню точного віку обвинуваченого, що є необхідним для вирішення кола кримінально-правових і кримінально-процесуальних питань про: 1) можливість притягнення особи до кримінальної відповідальності; 2) урахування неповноліття винного як пом'якшуючу відпові-дальність обставину (п. 3 ст.66 КК України); 3) застосування деяких видів пока-рання; 4) виконання вироку (про місце відбування покарання, умовно-дострокове звільнення тощо).
З'ясування умов життя і виховання неповнолітнього має значення для ви-рішення низки процесуальних, організаційних, тактичних завдань розслідування: а) про заходи виправлення неповнолітнього; б) встановлення психічного став-лення особи до вчиненого; в) виявлення всієї сукупності обставин, що сприяли злочину; г) вжиття заходів із попередження вчинення злочинів іншими підлітка-ми; д) про відповідальність вихователів неповнолітнього; е) для розробки такти-ки проведення слідчих дій за участю неповнолітнього обвинуваченого.
6. Особистість злочинця розглядається як сукупність його індивідних та особистісних ознак. Пізнання особистості неповнолітнього спрямоване на вста-новлення: 1) моральних, вольових та емоційних якостей (характеру і темпераме-нту); 2) мотивації; 3) потреб та інтересів; 4) соціальної установки або ціннісної орієнтації; 5) ступеня інтелектуального, вольового і психічного розвитку; 6) спроможності (здатності усвідомлювати суспільно небезпечний характер вчине-ного діяння або його наслідків, а також рівень спроможності керувати своїми ді-ями).
7. Слідчі ситуації, що виникають на початковому етапі, розрізняються об-сягом наявної інформації про подію злочину і причетних до нього осіб
1) Інформація про особу потерпілого, злочинця та мотиви вбивства відсут-ня. Програма розслідування являє собою комплекс таких дій: а) огляд місця події і трупа; б) організація проведення оперативно-розшукових заходів з метою вияв-лення свідків та очевидців злочину, значущих об’єктів – носіїв інформації; в) перевірка на причетність до вчинення вбивства певного контингенту осіб; г) призначення судових експертиз; д) допити виявлених свідків або очевидців з метою встановлення особи жертви, злочинця і обставин події злочину.
2) Інформація про особу жертви вбивства є, але відсутні відомості про осо-бу злочинця та мотиви вбивства. Першочерговими діями є: а) огляд місця події і трупа; б) організація і проведення заходів, спрямованих на виявлення найближ-чого оточення, родичів, друзів, знайомих, товаришів жертви вбивства; в) парале-льно з оглядом місця події огляд прилеглої місцевості, подвірний обхід; г) попе-реднє дослідження виявлених матеріальних слідів; д) призначення судових екс-пертиз; е) допити виявлених свідків; ж) пред’явлення трупа для впізнання тощо.
3) Інформація про особу жертви, мотиви вбивства та особу злочинця є. Вказана ситуація має варіанти залежно від первинного джерела одержання інфо-рмації про вчинене вбивство: а) повідомлення надійшло від близьких родичів жертви, які мають уявлення про злочинця і мотив убивства; б) від потерпілого надійшло повідомлення про вчинення стосовно нього замаху на вбивство; в) по-відомлення надійшло від працівників правоохоронних органів про затримання злочинця в момент вчинення вбивства або безпосередньо після цього.
Залежно від вказаних ситуацій додатковими діями є: затримання підозрю-ваного; його особистий обшук і допит як підозрюваного; негайний допит потер-пілого в лікарні; допит працівників правоохоронних органів, які затримали зло-чинця.
8. Своєчасне розкриття та розслідування вбивств, вчинених неповнолітні-ми, залежить від ефективності взаємодії слідчого зі співробітниками криміналь-ної міліції у справах неповнолітніх.
До непроцесуальної форми віднесені: а) спільне чергування в складі слід-чо-оперативної групи; б) спільне планування початкового етапу або всього про-цесу розслідування злочину; в) взаємне інформування слідчого і оперативних працівників у ході розкриття та розслідування злочинів; г) спільне обговорення даних, отриманих слідчим та оперативним працівником органу дізнання; д) спі-льні виїзди слідчого і оперативних працівників в іншу місцевість для проведення слідчих дій і оперативно-розшукових заходів.
До процесуальної форми взаємодії слідчого зі співробітниками КМСН від-несені: а) проведення слідчим процесуальних дій одночасно із проведенням ор-ганом дізнання погоджених зі слідчим оперативних заходів (ст. 104 КПК Украї-ни); б) повідомлення слідчого про проведені органом дізнання пошукові та опе-ративно-розшукові заходи щодо встановлення злочинця (ст. 139 КПК України); в) виконання органом дізнання вказівок слідчого про проведення оперативно-розшукових заходів (ч. 3 ст. 114 КПК України); г) виконання органом дізнання доручень слідчого про проведення окремих слідчих дій (ч. 4 ст. 104 та ч. 3 ст. 114 КПК України).
Ефективність взаємодії повинна бути органічним чином прив’язана до принципу паритетності виконання поставлених завдань при одночасному коор-динуючому впливі з боку слідчого. Звернуто також увагу на необхідність пере-орієнтації процесів взаємообміну інформацією між названими суб’єктами на по-треби конкретного учасника спільної діяльності з точки зору вирішуваних за-вдань та особливостей оперативної та процесуальної діяльності.
9. При розслідуванні вбивств, вчинених неповнолітніми, проведення окре-мих слідчих дій має певну особливість. Розглянуто специфіку організації та про-ведення огляду місця події, огляду трупа, допиту неповнолітнього підозрювано-го (обвинуваченого) та призначення судово-психологічної експертизи. Запропо-новано комплекси криміналістичних рекомендацій, які акумулюють найбільш доцільні та ефективні тактичні прийоми їх застосування під час розслідування злочинів даного виду.
Криміналістичний аналіз під час огляду місця події повинен включати до-слідження всієї слідової картини, а не окремих фрагментів обстановки, а також комплексне дослідження різних джерел речової інформації. Попереднє дослі-дження слідів дозволяє: а) виходячи з інтеграційного аналізу усієї сукупності слідів встановити механізм виникнення слідів, уточнити дії злочинця (злочинців) до, під час та після вбивства; б) на підставі ознак окремих виявлених слідів вста-новити вихідну сукупність шуканих об’єктів, серед яких знаходиться невідомий злочинець, знаряддя злочину та ін. Характеристика місця виявлення трупа, стан його одягу, поза, характер тілесних ушкоджень, трасологічних і біологічних слі-дів, залишених злочинцем, та інші фактори є відправною точкою для висування версії про особу злочинця, його психологічні та фізичні дані.
При підготовці та проведенні допиту неповнолітнього обвинуваченого не-обхідно враховувати психологічний, процесуальний, етичний, педагогічний (ви-ховний), тактичний аспекти.
Судово-психологічна експертиза призначається для встановлення реальних можливостей суб’єкта: а) розуміти характер і вимоги ситуації залежно від інди-відуально-психологічних властивостей і психічного стану винного; б) передба-чати настання наслідків діяння залежно від здатності до встановлення причинно-наслідкових зв’язків, загального інтелектуального розвитку та ін.; в) керувати своїми діями. При призначенні та проведенні вказаних експертиз на основі ре-зультатів аналізу кримінальних справ, виявлено типові організаційні, методичні, та процесуальні помилки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Сирота О.І. Аналіз стану розслідування злочинів та суспільно-небезпечних діянь, вчинених неповнолітніми або за їх участю за 12 місяців 2006 року / Депар-тамент інформаційних технологій МВС України. – Київ, 2007. – 22 с.
2. Слепынин О. Ребенок и правосудие // Зеркало недели. – №4 (633) – 3.02.2007. – С.6.
3. Злочинність в Україні. Статистичний збірник. – К.: ВПЦ МВС України, 2006– 201 с.
4. Якубович Н.А. Теоретические основы предварительного следствия. – М.: Всесоюзн. ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступ-ности; Высшая школа МВД СССР, 1971. – 188 с.
5. Образцов В.А. Криминалистика: Учеб. пособие. – М.: БЕК, 1994. – 257 с.
6. Громов В.И. Дознание и предварительное следствие. Методика расследова-ния преступлений. Осмотр места преступления: (Сб. науч. тр.). – М.: ЛексЭст, 2003. – 519 с.
7. Якимов И.Н. Криминалистика. Руководство по уголовной технике и тактике. – М: ЛексЭст, 2003. – 471 с.
8. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т. – Т. 3: Криминалистические средс-тва, приемы и рекомендации. – М., 1997.  480 с.
9. Чурилов С.Н. Криминалистическая методика: История и современность.  М.: Издат.-книготорг. центр «Маркетинг», 2002.  370 с.
10. Белкин Р.С. Общая теория криминалистики. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1986. – 398 с.
11. Колесниченко А.Н. Научные и правовые основы расследования отдельных видов преступлений: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук / Харьковский юрид. ін-т им. Ф.Э. Дзержинского. – Харьков, 1967. – 28 с.
12. Колесниченко А.Н. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений. Текст лекции. – Харьков, 1976. – 28 с.
13. Селиванов Н.А. Советская криминалистика: система понятий. – М.: Юрид. лит., 1982. – 152 с.
14. Возгрин И.А. Криминалистическая методика расследования преступлений.  Минск: Вышэйш. шк., 1983.  215 с.
15. Васильев А.Н., Яблоков Н.П. Предмет, система и теоретические основы криминалистики. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 144 с.
16. Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов пре-ступлений / В.К. Лисиченко, В.И. Гончаренко, М.В. Салтевский и др.; Под ред. В.К. Лисиченко. – Выща шк. Головное изд-во, 1988. – 405 с.
17. Васильев А.Н. Проблемы методики расследования отдельных видов престу-плений. – М.: ЛэксЭст, 2002. – 76 с.
18. Клименко Н.И. Криминалистические знания в структуре профессиональной подготовки следователя: Учеб. пособие. – К.: Выща шк., 1990. – 103 с.
19. Кустов А.М. Теоретические основы криминалистического учения о механи-зме преступления / Под ред. Р.С. Белкина – М.: Академия МВД России, 1997. – 227 с.
20. Бахин В.П. Криминалистическая методика. Лекция. – К., 1999. – 26 с.
21. Волобуєв А.Ф. Наукові основи комплексної методики розслідування корис-ливих злочинів у сфері підприємництва: Автореф. дис. ...д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2002. – 42 с.
22. Тищенко В.В. Корыстно-насильственные преступления: криминалистичес-кий анализ: Монография. – Одесса: Юрид. літ., 2002. – 360 с.
23. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. От тео-рии  к практике. – М., 1988. – 304 с.
24. Белкин Р.С. Курс криминалистики: Учеб. пособ. для вузов. – 3-е изд., дополненное. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, Закон и право, 2001. – 837 с.
25. Возгрин И.А. Принципы методики расследования отдельных видов преступ-лений: Учебное пособие. – Л., 1977. – 80 с.
26. Возгрин И.А. Введение в криминалистику: История, основы теории, библио-графия. – СПб, 2003. – 475 с.
27. Соловьев А.Б. Как организовать расследование. Учеб.-метод. пособие. – М.: Юрлитинформ, 2000. – 88 с.
28. Булулуков О.Ю. Методика розслідування вбивств при відсутності трупа: Ав-тореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 1997. – 24 с.
29. Борисенко І.В. Методика розслідування вбивств з розчленуванням трупа: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 1999. – 19 с.
30. Бояров В.І. Особливості методики розслідування вбивств, скоєних в умовах протистояння злочинних угруповань: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ, 2000. – 16 с.
31. Здоровко С.Ф. Тактичні операції при розслідуванні вбивств, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2002. – 19 с.
32. Костенко М.В. Криміналістична характеристика вбивств на замовлення: Ав-тореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України ім. Ярос.лава Мудрого. – Харків, 2003. – 20 с.
33. Шульга А.О. Основи методики розслідування вбивств на замовлення: Авто-реф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. акад. внутр. справ України. – Київ, 2003. – 20 с.
34. Снигерев А.П., Колошко И.М. Раскрытие умышленных убийств. – Харьков: Ун-т внутр. дел, 1996. – 89 с.
35. Коновалова В.Е. Убийство: искусство расследования: Монография. – Харь-ков: Факт, 2001. – 311 с.
36. Дворкин А.И., Сафин Р.М. Расследование убийств, совершенных организо-ванными группами при разбойных нападениях: Научн.-метод. пособие. – М.: Эк-замен, 2003. – 192 с.
37. Сидоров А.С. Первоначальный этап расследования убийств, совершенных на железнодорожном транспорте. – М.: Изд-во «Юрлитинформ», 2003. – 184 с.
38. Расследование многоэпизодных убийств, совершенных на сексуальной по-чве: Науч.-метод. пособие / Под ред. А.И.Дворкина. – М.: Экзамен. – 2003. – 416 с.
39. Саинчин А.С. Основы раскрытия некоторых видов умышленных убийств: криминалистический анализ: Монография.  Одесса: Юридическая литература, 2004.  304 с.
40. Саинчин А.С. Убийства по заказу: уголовно-правовой, криминалистический и криминологический аспекты: Монография. – Одесса: Юрид. лит., 2003. – 245 с.
41. Дубягин Ю.П., Дубягина О.П., Логинов С.Г. Особенности методики рассле-дования неочевидных убийств. – М.: Юрлитинформ, 2004. – 250 с.
42. Левченко О.П. Расследование убийств, совершенных по мотиву кровной ме-сти. – М.: Юрлитинформ, 2004. – 208 с.
43. Усанов И.В. Проблемы раскрытия и расследования серийных убийств на се-ксуальной почве. – М.: Изд-во «Юрлитинформ», 2005. – 168 с.
44. Снігерьов О.П., Матвійчук В.В., Никифорчук Д.Й. Умисні вбивства. Попе-редження та розкриття. Практичний посібник. – К.: КНТ, 2005. – 100 с.
45. Исаенко В.Н. Проблемы теории и практики расследования серийных убийств. – М.: АНО «Юрид. программы», 2005. – 304 с.
46. Жирний Г.Ю. Деякі питання криміналістичної методики // Конституція України – основа модернізації держави та суспільства: Матеріали наукової кон-ференції (21 – 22 червня 2001 р., Харків). – Х.: Право, 2001. – С. 379 – 380.
47. Курс криминалистики. Общая часть / Отв. ред. В. Е. Корноухов. — М.: Юрист, 2000. – 784 с.
48. Гармаев Ю. П., Лубин А. Ф. Проблемы создания криминалистических мето-дик расследования преступлений: Теория и практика. — СПб.: Издательство Р. Асланова «Юрид. центр Пресс», 2006. — 303 с.
49. Любичев С.Г. Общетеоретические положения криминалистической методи-ки // Криминалистика: учебник / Под ред. Е.П. Ищенко. – М., 2000. – 568 с.
50. Криминалистика: учебник, 2-е изд. / Под ред.. В.П. Образцова. – М., 1999. – 684 с.
51. Субботина М.В. Понятие и классификация частных криминалистических ме-тодик // Криминалистическая методика расследования отдельных видов престу-плений // Криминалистика: учебник, 2-е изд. / Под ред.. А.П. Резвана, М.В. Суб-ботиной. – М., 2002. – 124 с.
52. Шмонин А.В. Методика расследования преступлений.Учебное пособие. – М.: ЗАО Юрлитинформ, 2006. – 464 с.
53. Криминалистика: Учебник / Отв. ред. Н.П. Яблоков. – М.: Юристъ, 1999. – 718 с.
54. Куклин В.И. Проблемы расследования особо тяжких преступлений против личности: Учеб. пособие. – М.: МГИУ, 2005. – 114 с.
55. Андрєєв О.О. Урахування специфіки злочинної діяльності при формуванні системи методичних рекомендацій (на прикладі вбивств, вчинених неповноліт-німи) // Уч. зап. Таврич. нац. ун-та им. В.И. Вернадского: Научный журнал / Сер. «Юрид. науки». Симферополь, 2006. – Том 19 (58), № 2 – С.249-254.
56. Головин А.Ю. Криминалистическая систематика. Монография. – М.: Лек-сЭст, 2002. – 335 с.
57. Белкин Р.С., Винберг А.И. Криминалистика. Общетеоретические проблемы. – М.: Юрид. лит., 1973. – 264 с.
58. Бахин В.П. Криминалистическая характеристика преступлений как элемент расследования // Вестн. криминалистики. – М., 2000. – Вып. 1. – С. 17– 22.
59. Яблоков Н.П. Криминалистическая характеристика преступлений как соста-вная часть общей криминалистической теории // Вестн. Моск. ун-та. Сер. «Пра-во». – 2000. – № 2. – С. 10–16.
60. Страушкевич О.В. Криміналістична характеристика злочинів: Навч. посіб-ник. – К., 1997. – 41 с.
61. Настільна книга слідчого: [Наук.-практ. видання для слідчих і дізнавачів] / Панов М.І., Шепітько В.Ю., Коновалова В.О та ін. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 720 с.
62. Зуйков Г.Г. Криминалистическое учение о способе совершения преступле-ния // Криминалистика / Под ред. Р.С. Белкина и И.М. Лузгина. – Т.1. – М., 1978. – С. 57–75.
63. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. Т.1. Общая теория советской криминалистики. – М.: Академия МВД СССР, 1977. – 340 с.
64. Панов Н.И. Основные проблемы способа совершения престуления в советс-ком уголовном праве: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.08 Харьков. Юри-д. ін-т им. Ф.Э. Дзержинського. – Харьков, 1987. – 28 с.
65. Иванова В.В. Преступное насилие: Учеб. пособие для вузов. – М.: ЮИ МВД РФ, Книжный мир, 2002. – 83 с.
66. Жердев В.А., Комисаров В.И. Расследование серийных корыстно-насильственных преступлений, совершенных организованными группами, на пе-рвоначальном этапе. – М.: Юрлитинформ, 2002. – 160 с.
67. Сафронов С.О. Методика розслідування умисного заподіяння тяжких і сере-дньої тяжкості тілесних ушкоджень: Наук.-практ. посібник. – Харків, 2003. – 175 с.
68. Тагаев Н.Н. Судебная медицина: Учебник / Под общей ред. проф. А.М. Бандурки. – Харьков: Факт, 2003. – 1254 с.
69. Николайчук И.А. Сокрытие преступлений как форма противодействия расс-ледованию: Автореф. дис…. д-ра юрид. наук: 12.00.09. / Воронеж. гос. ун-т. – Воронеж, 2000. – 36 с.
70. Белкин Р.С. Курс криминалистики. В 3 т. Т. 2: Частные криминалистические теории. – М., 1997. – 464 с.
71. Криміналістика / За ред. проф. В.Ю. Шепитько. – Київ: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2001. – 684 с.
72. Криминалистика. Криминалистическая тактика и методика расследования преступлений: Учебник для студентов юрид. вузов и факультетов / Под ред. В.Ю.Шепітько. – Х.: Одиссей, 2001. – 528 с.
73. Салтевський М.В. Криміналістика (у сучасному викладі): Підручник. – Київ: Кондор, 2005. – 588 с.
74. Криминалистика: Учебник / Под ред. И.Ф. Крылова. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1976. – 592 с.
75. Потапов С.М. Введение в криминалистику. – М.: Изд. РИО ВЮА КА, 1946. – 24 с.
76. Кертес И. Основы теории вещественных доказательств. – М.: Юрид. лит., 1973. – 186 с.
77. Турчин Д.А. Теоретические основы учения о следах в криминалистике. – Иркутск: Изд-во Иркут. ун-та, 1983. – 188 с.
78. Сова Ф. П. Криминалистическая техника. Методические указания и практи-кум. М., 1965 – 118 с.
79. Криминалистика / Под ред. А.Г. Филиппова и А.Ф. Волынского. М , 1998. – 468 с.
80. Малярова В.О. Тактико-криміналістичні та процесуальні основи пошуку та затримання злочинця: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. ун-т внутр. справ. – Харків, 2005. – 262 с.
81. Герасимов И.Ф. Криминалистическая классификация и особенности рассле-дования преступлений в зависимости от места совершения преступных действий // Особенности расследования отдельных видов и групп преступлений. –Свердловск, 1980. – С. 3–11.
82. Саинчин А.С. Особенности первоначального этапа раскрытия убийств, сове-ршенных по заказу: Учеб. пособие. – Одесса: Юрид. літ., 2002. – 160 с.
83. Франк Л.В. Виктимология и виктимность. – Душанбе, 1972. – 235 с.
84. Полубинский В.И. Правовые основы учения о жертве преступления. – Горь-кий, 1979. – 117 с.
85. Ривман Д.В. Криминальная виктимология. Учебник для вузов. – СПб,: Пи-тер, 2001. – 304 с.
86. Селиванов Н.А. Криминалистические характеристики преступлений и следс-твенные ситуации в методике расследования // Соц. законность.  № 2. – 1977. – С. 56– 59.
87. Сорокотягина Д.А. Виктимологический анализ при расследовании преступ-лений // Криминалистическая виктимология (вопросы теории и практики). Сб. науч. Тр. / Иркут. гос. Ун-т, 1980. – С. 33–44.
88. Журавель В.А. Допрос потерпевшего при виктимном поведении // Кримина-листика и судебная экспертиза. – К.: Выща шк., 1983. – Вып. № 26. – С. 42– 51.
89. Алексеев А.И., Герасимов С.И., Сухарев А.Я. Криминологическая профилак-тика: теория, опыт, проблемы. Монография. – М.: НОРМА, 2001. – 496 с.
90. Центров Е.Е. Криминалистическое учение о потерпевшем. – М.: Изд-во МГУ, 1988. – 159 с.
91. Шиканов В.И. Криминалистическая виктимология и практика расследования убийств: Учеб. Пособие. – Иркутск, 1979. – 43 с.
92. Давыденко Л.М., Мычко Н.И. Криминология: Учеб. пособие. – Донецк, 2005. – 176 с.
93. Антонян Ю.М., Кудрявцев В.Н., Эминов В.Е. Личность преступника. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. – 366 с.
94. Антонян Ю.М. Изучение личности преступника. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1982. – 79 с.
95. Литвинов А.Н., Тагаев Н.Н., Лапта С.П. Логика в следственной и экспертной деятельности: проблемы применения и оценки: Учеб. пособие. – М.: Юркнига, 2005. – 112 с.
96. Ной И.С. Методологические проблемы советской криминологии. – Саратов, 1975. – 168 с.
97. Ковалёв А.Г. Психологические основы исправления правонарушителя. – М.: Юрид. лит., 1968. – 136 с.
98. Валуйська М.Ю. Кримінологічна характеристика особистості злочинців, що вчинили умисні вбивства при обтяжуючих обставинах: Автореф. дис. канд. юрид. наук 12.00.08 / Нац. юрид. акад.. України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2002. – 20 с.
99. Криминология. Учебник для юридических вузов / Под ред проф. В.Н. Бурлакова, В.П. Сальникова. – СПб.: Санкт-Петербургская академия МВД России, 1998. – 370 с.
100. Миньковский Г.М., Тузов А.П. Профилактика преступлений среди несовершеннолетних. – К.: Политиздат Украины, 1987. – 215 с.
101. Волков Б.С. Мотивы преступлений (Угол.-прав. и соц.-психол. исслед.). – Казань: Изд-во Казан. ун-та 1982. – 152 с.
102. Антонян Ю.М., Бородин С.В. Преступное поведение и психические анома-лии / Под ред В.Н. Кудрявцева. – М.: Спарк, 1998. – 214 с.
103. Романовская И.В. Агрессия как причина преступного поведения // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ. – 2001. – № 13. – С. 24–29.
104. Семенюк Л.М. Психологические особенности агрессивного поведения по-дростков и условия его коррекции: Учеб. пособие. – М.: Моск. психолого-социальный ин-т, 1998. – 96 с.
105. Кримінально-процесуальний кодекс України: Офіц. вид. – Київ: Вид. Дім “Ін Юре”, 2003. – 416 с.
106. Андрєєв О.О. Специфіка доказування у справах про вбивства, вчинені не-повнолітніми // Вісн. Харк. нац. ун-ту внутр. справ. Випуск 35. Харків, ХНУВС, 2006. – С.191-199.
107. Салтевський М.В. Криміналістика: Підручник: У 2-ч. Ч.2. – Харків: Консум, 2001. – 528 с.
108. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность: Монография. – Харьков: Вища школа, 1982. – 161 с.
109. Бородин С.В. Преступления против жизни. – М.: Юристъ, 2000. – 356 с.
110. Ярмиш Н. Проблема інформаційної причинності у науці кримінального пра-ва // Право України.  2003.  №7.  С. 117-121.
111. Петин И.А. Механизм преступного насилия. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. – 343 с.
112. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 „Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи”.
113. Яницька Н.В. Групова корисливо-насильницька злочинність молоді та її по-передження: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. акад. внутр. справ. – К., 2000. – 20 с.
114. Лунеев В. В. Мотивация преступного поведения. – М.: Наука 1991. – 383 с.
115. Гульдан В.В. Основные типы мотивации противоправных действий у пси-хопатических личностей // Вестн. Моск. ун-та. – Серия 14. Психология. – 1984. – № 1. – С. 31–40.
116. Котов Д.П. Мотивы преступлений и их доказывание. – Воронеж, 1975. – 212 с.
117. Кримінальний кодекс України: Офіц. вид. – Київ: Вид. Дім «Ін Юре», 2001. – 336 с.
118. Орлова Ю.Р. Особенности расследования и предупреждение преступлений несовершеннолетних. – М., ЩИТ-М, 2006. – 180 с.
119. Букаев Н.М., Мальцев В.В. Расследование преступлений несовершеннолет-них. – Ростов н/Д: Феникс, 2006. – 160 с.
120. Гуковская Н.И., Долгова А.И., Миньковский Г.М. Расследование и судебное разбирательство дел о преступлениях несовершеннолетних. – М.: Юрид. лит., 1974.
121. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16.04.2004 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх”.
122. Миньковский Г.М. Особенности расследования и судебного разбирательст-ва дел о преступлениях несовершеннолетних. – М.: Юрид. лит., 1959. – 244 с.
123. Гуковская Н.И. Деятельность следователя и суда по предупреждению пре-ступлений несовершеннолетних. – М.: Юрид. лит., 1977. – 168 с.
124. Леоненко В.В. Судебное производство по делам несовершеннолетних. – Ки-ев: Наукова думка, 1987. – 143 с.
125. Шость Н.В. Проблемы борьбы с вовлечением несовершеннолетних в пре-ступную и иную антиобщественную деятельность . – Х.: ХВВ КИ УРВ, 1992. – 260 с.
126. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2004 № 2 „Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність”.
127. Андрєєв О.О. Вивчення особистості злочинця при розслідуванні вбивств, вчинених неповнолітніми // Наук. вісн. Дніпропетр. держ. ун-ту внутр. справ. Спецвипуск № 1. Дніпропетровськ: ДДУВС, 2006. – С.228–235.
128. Немов Р.С. Психология. В 2 кн. Кн. 1. Общие основы психологии. – М.: Просвещение, 1995. – 572 с.
129. Асмолов А.Г. Психология личности. – М.: Изд-ние МГУ, 1990. – 367 с.
130. Психология: Словарь / Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – 2-е изд. доп. и перераб. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.
131. Кривошеев А.С. Изучение личности обвиняемого в процессе расследования. – М.: Юрид. лит., 1971.  80 с.
132. Очередин В.Т. Изучение личности несовершеннолетнего обвиняемого на предварительном следствии. – Волгоград: ВСШ, 1985. – 39 с.
133. Краткий психологический словарь / Ред.-сост. Л.А. Карпенко; Под общей ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – 2-е изд. – Ростов н/Д: Феникс, 1999. – 512 с.
134. Криминальная мотивация / Под ред. В.Н. Кудрявцева. – М.: Наука, 1986. – 304 с.
135. Солодовников С.А. Преступные посягательства на собственность: Учебное пособие / Под ред. Г.А. Аванесова. – М.: Юнити-Дана, 2005. – 128 с.
136. Ярошевский М.Г. Психология. – М.: Академия, 1996. – 362 с.
137. Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Основы юридической психологии: Учеб-ник. – Х.: Одиссей, 2005. – 352 с.
138. Голіна В.В. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми боротьби з бандитизмом: соціально-правове та кримінологічне дослідження: Монографія. – Харків: Регіон-інформ, 2004. – 212 с.
139. Бахин В.П. Понятие и виды следственной ситуации // Сов. криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений. – К., 1988. – С. 118–123.
140. Веліканов С.В. Класифікація слідчих ситуацій в криміналістичній методиці: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України ім. Яро-слава Мудрого. – Харків, 2002. – 20 с.
141. Салтевський М.В. Криміналістика. Навчально-довідковий посібник. – К.: 1996.  159 с.
142. Шепитько В.Ю. Криминалистика: Курс лекций. – Харьков: Одиссей, 2003. – 352 с.
143. Драпкин Л.Я. Основы теории следственных ситуаций. – Свердловск, 1987. – 168 с.
144. Драпкин Л.Я. Основы криминалистической теории следственных ситуаций: Автореф. дис. д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Все союз. ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности. – М., 1987. – 46 с.
145. Яблоков Н.П. Криминалистика. Учебник для вузов и юридических факуль-тетов. – М.: ЛексЭст, 2003. – 376 с.
146. Густов Г.А. Программно-целевой метод организации раскрытия убийств: Конспект лекции. – Л., 1985. – 45 с.
147. Ищенко Е.П. Алгоритмизация первоначального этапа расследования пре-ступлений: Автореф. дис…. д-ра юрид. наук: 12.00.09. – М., 1990. – 46 с.
148. Волобуєв А.Ф. Етапи розслідування в криміналістичній методиці // Вісник Ун-ту внутр. справ. – Х., 1999. – Вип.5. – С.28–37.
149. Андрєєв О.О. Типові слідчі ситуації розслідування вбивств, вчинених непо-внолітніми. // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. Випуск 34. Харків, ХНУВС, 2006. – С.96-104.
150. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика: Учебник для вузов. / Под ред. Р.С. Белкина. – М: НОРМА, 2000. – 990 с.
151. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. – Т. 1 / Уклад. В. Яременко, О. Сліпушко.  К.: Аконіт, 1998. – 1266 с.
152. Прокурорский надзор в Российской Федерации. Учебник / Под ред. д.ю.н.,. В.И.Рохлина. – СПб.: Санкт-Петербургский институт экспертов, Издательский дом «Сентябрь», 2000. – 328 с.
153. Маркелов Т.Л. Взаимосвязь органов прокуратуры с общественностью в бо-рьбе с правонарушениями // Проблемы участия общественности в борьбе с пре-ступностью.  М., 1978.  С.100–142.
154. Маркелов Т.Л. Проблемы координации в борьбе с правонарушениями // Вопр. борьбы с преступностью.  Вып.26.  С. 35–48.
155. Кригер В.И. Взаимодействие органов прокуратуры с общественными орга-низациями в предупреждении преступлений и иных правонарушений // Взаимо-действие органов прокуратуры с Советами народных депутатов, иными государ-ственными органами, общественными организациями и трудовыми коллектива-ми в предупреждении преступлений: Сб. статей.  М.,1983.  С. 67–92.
156. Коваленко В.В. Організація профілактики економічної злочинності в Украї-ні: Дис. ... д-ра. юрид. наук / 12.00.07  Харків: НУВС, 2004.  398 с.
157. Давыденко Л.М. Организация деятельности районной, городской прокура-туры по профилактике преступлений. Учебное пособие. Х., 1990. – 104 с.
158. Надежин В. Об участии органов прокуратуры РФ в деятельности межведом-ственных оперативно-следственных групп при расследовании и раскрытии ими преступлений террористического характера // Российский следователь. – 2001. – № 4. – С. 5–9.
159. Бондар Г.Ю. Правове забезпечення взаємодії слідчих правоохоронних ві-домств у кримінальному судочинстві України: Дис... канд. юрид. наук (12.00.09).  Х.: НУВС, 2004.  230 с.
160. Бекетов М.Ю. Следователь органов внутренних дел и милиция: взаимодейс-твие при расследовании преступлений: Учебное пособие.  М.: Щит-М; МосУ МВД РФ, 2004.  96 с.
161. Тертышник В.М., Слинько С.В. Взаимодействие следователя с иными по-дразделениями органов внутренних дел при расследовании преступлений.  Ха-рьков: Университет внутренних дел, 1995.  135 с.
162. Матусовский Г.А., Сущенко В.Н. Организация работы аппаратов дознания и предварительного следствия органов внутренних дел: Учебное пособие. – Харь-ков: Юридический институт, 1983. – 82 с.
163. Гаркуша Е.Л. Взаимодействие следователей и органов дознания при рассле-довании преступлений, совершаемых организованными группами и преступны-ми сообществами. Лекция. – М.: МИ МВД России. – 36 с.
164. Постанова Кабінету Міністрів України № 502 від 8 липня 1995 р. „Про створення кримінальної міліції у справах неповнолітніх”.
165. Закон України „Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 6. – Ст. 35.
166. Чувилев А.А. Взаимодействие следователя органов внутренних дел с мили-цией. – М.: МВШМ МВД СССР, 1981. – 66 с.
167. Быков В.М. Некоторые аспекты организации первоначального этапа рассле-дования групповых преступлений // Проблемы первоначального этапа расследо-вания. – Ташкент: ТВШ МВД СССР. – 1986. – С. 52-58.
168. Наказ МВС України № 458 від 30.04.2004 „Про затвердження Положення про основи організації розкриття органами внутрішніх справ України злочинів загальнокримінальної спрямованості”.
169. Синеокий В.О. Виды следственных и следственно-оперативных групп: сра-внительный анализ // Гос. и право. – 1997. – № 1. ¬– С. 60–67.
170. Литвинов А.Н., Степанюк Р.Л. Прогнозирование и планирование в крими-налистике / Под общей ред. В.И. Гаенко. – М.: Юркнига, 2004. – 160 с.
171. Бокариус Н.С. Первоначальный наружный осмотр трупа при милицейском и розыскном дознании. – Харьков: Издание милиции и уголовного розыска Н.К.В.Д. У.С.С.Р., 1925. – 540 с.
172. Колмаков В.П. Следственный осмотр. – М.: Юрид. лит., 1969. – 196 с.
173. Коновалов Е.Ф. Осмотр места происшествия (состояние и перспективы раз-вития). – Минск: Минская Высш. шк. МВД СССР, 1987. – 44 с.
174. Осмотр места происшествия / Авт. кол.: А.Н. Васильев, А.Р. Ратинов, Н.А. Селиванов и др. – М.: Юрид. лит., 1960. – 379 с.
175. Порубов Н.И., Солонец С.А. Эффективность осмотра места происшествия и его роль в раскрытии и расследовании преступлений: Учебное пособие. – Минск: Минская Высш. шк. МВД СССР, 1989. – 46 с.
176. Разумов Э.А., Молибога Н.П. Осмотр места происшествия. – К.: РИО МВД Украины, 1994. – 672 с.
177. Шепитько В.Ю. Теория криминалистической тактики: Монография. – Харьков, 2002. – 349 с.
178. Щербаковский М.Г., Разумов Э.А., Разумова А.Э. Криминалистическая тех-ника: Учебно-методическое пособие / Под ред. В.И. Гаенко. – Сумы: ЧП «Поли-Граф», 2005. – 152 с.
179. Осмотр места происшествия: (Справочник следователя). – М.: Юрид. лит., 1979. – 223 с.
180. Осмотр места происшествия: Практ. пособие / Под ред. А.И. Дворкина. – М.: Юристь, 2001. – 336 с.
181. Фиксация результатов осмотра места происшествия. Справочное пособие для следователей. – К.: РИО МВД УССР, 1981. – 208 с.
182. Лозинский Т.Ф., Савушкин А.В., Миронова Ю.А. Секреты раскрытия убийств (записки криминалиста): Учеб.-метод. пособие. – М.: МПСИ, 2006. – 400 с.
183. Ищенко П.П. Понятие и методы получения розыскной информации в ходе предварительного исследования следов // Вопр.теории криминалистики и экс-пертно-криминалистических проблем: Сб. науч. тр. ВНИИ МВД СССР. – М., 1990. – С. 56–61.
184. Щербаковский М.Г., Кравченко А.А. Использование специальных знаний при раскрытии и расследовании преступлений. – Харьков: НУВС, 1999. – 80 с.
185. Хазиев Ш.Н. Технико-криминалистичесские методы установления призна-ков неизвестного преступника по его следам: Учеб. пособие / Под ред. И.М. Луз-гина. – М.: Академия МВД СССР, 1986. – 40 с.
186. Колдин В.Я. Судебная идентификация. – М.: ЛексЭст, 2002. – 528 с.
187. Мамедов Ф.М. К проблеме построения психологического портрета преступ-ника при раскрытии серийных сексуальных преступлений в отношении малолет-них и несовершеннолетних девочек // Прокурорская и следственная практика. – 1999. – № 3. – С. 185–198.
188. Топорков А.А. Словесный портрет: Практ. пособие. – М.: Юристъ, 1999. –