Шкребтій Юрій Матвійович. Управління тренувальними і змагальними навантаженнями спортсменів високого класу в умовах інтенсифікації процесу підготовки

brief description

Шкребтій Юрій Матвійович. Управління тренувальними і змагальними навантаженнями спортсменів високого класу в умовах інтенсифікації процесу підготовки : дис... д-ра наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.01 / Національний ун-т фізичного виховання і спорту України. — К., 2006. — 415арк. : рис., табл. — Бібліогр.: арк. 349-394.

Шкребтій Юрій Матвійович. Управління тренувальними і змагальними навантаженнями спортсменів високого класу в умовах інтенсифікації процесу підготовки Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.01 Олімпійський і професійний спорт.Національний університет фізичного виховання і спорту України, Київ, 2006.
Дисертація присвячена проблемі управління тренувальними і змагальними навантаженнями спортсменів високого класу. Розкриті теоретичні, методичні та практичні компоненти системи управління такими навантаженнями, визначені дискусійні положення, обумовлені перспективи подальшого удосконалення системи олімпійської підготовки, а також шляхи практичного використання результатів досліджень у навчально-тренувальному процесі.
У результаті проведених досліджень розроблений новий науковий напрямок, сутність якого полягає у теоретичному і експериментальному дослідженні закономірностей і тенденцій у методиці управління тренувальними і змагальними навантаженнями спортсменів високого класу, систематизації наявного знання в цій області з його уточненням, розширенням і перетворенням.
Визначені загальні закономірності управління терміновими реакціями адаптації спортсменів високої кваліфікації протягом дня, а також можливості застосування різних програм і компонентів навантажень для управління розвитком якостей, які визначають рівень спортивних досягнень.
Сформульовані в роботі висновки є концептуальними та формують принципи подальшого удосконалення управління підготовкою спортсменів в інших видах спорту.
Результати досліджень відображені у 44 публікаціях.

1. Аналіз літературних джерел та узагальнення практичного досвіду підготовки спортсменів у циклічних видах спорту дозволив виявити шляхи вирішення проблеми управління тренувальними і змагальними навантаженнями спортсменів високого класу в умовах інтенсифікації процесу підготовки та опрацювати методологію досліджень, яка враховує:
збільшення обсягів тренувальної і змагальної діяльності;
відповідність системи тренування спортсменів специфічним вимогам виду спорту і орієнтацію індивідуальних здібностей спортсменів;
структуризацію процесу підготовки спортсменів;
можливості використання компонентів тренувальних і змагальних навантажень для управління розвитком якостей і здібностей спортсменів;
орієнтацію системи тренування на досягнення оптимальної структури змагальної діяльності;
динамічність системи підготовки і забезпечення її оперативної корекції;
фактори й умови, що підвищують ефективність тренувальної і змагальної діяльності;
2. Планування тренувальних та змагальних навантажень на основі їх органічного взаємозв’язку із обсягом та інтенсивністю виконуваної роботи, раціональним чергуванням у різних структурних утвореннях тренувального процесу (заняттях, мікроціклах, мезоциклах, макроциклах) з урахуванням динаміки процесів стомлення сприяє формуванню термінового та відставленого тренувального ефекту, є дієвим шляхом підвищення функціональних можливостей спортсменів, фактором зниження ризику виникнення захворювань і травм. Удосконалення методики тренування, що відрізняється від відомих уявлень, здійснювалось як система, елементи якої знаходяться у взаємозв’язку, взаємозумовленості і динамічному розвитку.
3. Основними компонентами теоретико-методичної основи управління тренувальними і змагальними навантаженнями в умовах інтенсифікації процесу підготовки спортсменів виступають наступні положення:
особливості змагальної діяльності в сучасних умовах розвитку циклічних видів спорту (плавання, велоспорт) розглядаються як системоутворюючий фактор організації навчально-тренувального процесу;
збереження результату тренувальної і змагальної діяльності за умов прогресуючого розвитку процесів стомлення, що досягає важких форм при значних порушеннях гомеостазу організму спортсмена, пов’язане із формуванням специфічних адаптаційних реакцій, які виявляються в істотних коливаннях основних параметрів структури рухів і супровідних їхніх проявів, що забезпечують ефективне вирішення рухового завдання.
Наприклад, суміщення занять з великими навантаженнями силової та швидкісної спрямованості викликає суттєве (р<0,01) зниження середньої швидкості центра маси кисті у циклі (142,72,8 см/с), щільності гребкових рухів (70,90,73 %), величини опорних реакцій (16,32,8 ум.од.), темпу рухів (40,21,6 цикл.хв.-1.). У плавців також значно знижені прояви максимальної сили тяги під час плавання (96,750,66 %, р<0,01) можливості реалізації силових спроможностей у воді (97,750,51 %, р<0,01), швидкісні спроможності (97,590,56 %, р<0,01), витривалість під час роботи анаеробного характеру (97,630,75 %, р<0,01).
4. Управління терміновими реакціями адаптації спортсменів високого класу протягом дня, розробка рекомендацій до використання програм і компонентів навантаження для управління розвитком спроможностей, які визначають рівень спортивних досягнень, повинні враховувати взаємодію таких факторів та умов:
взаємозв’язок фізичної підготовленості з іншими сторонами підготовки спортсменів;
особливості суміщеного (одночасного) удосконалення різних рухових якостей в одному тренувальному занятті;
забезпечення оптимального співвідношення у тренувальному процесі занять з різними за величиною і спрямованістю навантаженнями, які дозволяють стимулювати адаптаційні процеси, а також створити умови для повноцінного їх протікання.
5. Плануючи тренувальний процес важливе місце слід відводити побудові окремих занять і мікроциклів. Вибір типу тренувальних занять на різних етапах мікроциклу, методика побудови їх програм в залежності від спрямованості, особливостей чергування в мікроциклі занять з різними за величиною і специфікою впливу навантаженнями значною мірою визначають характер і величину тренувального і змагального ефекту.
Матеріали досліджень сумарного впливу на організм спортсменів декількох занять з великими навантаженнями дозволили опрацювати методику чергування в мікроциклах занять переважної спрямованості, а результати педагогічних довготривалих досліджень довели можливість і доцільність значного збільшення їх кількості за умов відтворення показників змагальної діяльності.

В основу критеріїв удосконалення поточного контролю за розвитком функціональних можливостей спортсменів і нормування навантажень за переважною спрямованістю повинне бути покладене врахування характеру післядії тренувального заняття та кумуляцій реакцій на нейрогуморальні стимули за основними характеристиками фізіологічної реактивності провідних для виду діяльності систем. Установлений зв’язок показників спеціальної витривалості кваліфікованих плавців з характеристиками фізіологічної реактивності кардіореспіраторної системи на дію гіперкапнічного, гіпоксичного та робочого (нейрогенного) стимулів. Доведено, що щоденні зміни реактивності кардіореспіраторної системи в мікроциклах відображають ефект окремих занять і микроциклів аеробної, анаеробної гліколітичної та анаеробної алактатної спрямованості.

Для оцінки тренувального ефекту мікроциклів аеробної спрямованості найбільш надійною є динаміка фізіологічної реактивності кардіореспіраторної системи на дію гіпоксичного стимулу. Підвищення чутливості характеристик реактивності зовнішнього дихання (VE84, VE40та ін.) на зазначений стимул у діапазоні 36—73 % указує на аеробну спрямованість мікроциклу. Тренувальний ефект мікроциклів анаеробної гліколітичної спрямованості найповніше відображає динаміку фізіологічної реактивності кардіореспіраторної системи на дію гіпоксичного і робочого стимулів. Зниження чутливості характеристик реактивності зовнішнього дихання (VE84, ФП84та ін.) на гіпоксичну стимуляцію в діапазоні 48—77 % і показників реактивності центральної гемодинаміки (ЧСС84, KДА ЧСС та ін.) на 6—49 % указує на анаеробну гліколітичну спрямованість мікроциклу. Тренувальний ефект мікроциклів анаеробної алактатної спрямованості відображає динаміка фізіологічної реактивності кардіореспіраторної системи на дію гіперкапнічного стимулу з урахуванням динаміки робочого стимулу. Виражене підвищення характеристик реактивності (VE/PACO2, KДА ЧСС, VE50та ін.) на 68—105 % і більше указує на анаеробну алактатну спрямованість мікроциклу.

Визначені оптимальні межі застосування односпрямованих занять у процесі мікроциклів переважно аеробної, анаеробної гліколітичної та анаеробної алактатної спрямованості. Для занять аеробної спрямованості специфічність тренувального ефекту підтримується протягом п’яти і більше занять, для занять анаеробної гліколітичної спрямованості трьох, чотирьох, для занять анаеробної алактатної спрямованості одного трьох.

Виявлено, що характер змін реактивності кардіореспіраторної системи залежить від обсягів навантажень швидкісної спрямованості. Чим він більший під час виконання програми мікроциклів, тим більший рівень фізіологічної реактивності кардіореспіраторної системи на дію СО2-Н+. Показники фізіологічної реактивності кардіореспіраторної системи на дію СО2-Н+-стимулу виявляли індивідуальні розбіжності і при середніх значеннях рівня легеневої вентиляції при РАСО250 мм рт. ст. () коливалися в межах від 12,62 ± 0,71 до 26,09 ± 0,77 лхв1, для частоти серцевих скорочень (ЧСС50) — від 67,26 ± 2,03 до 82,46 ± 1,5 удхв1, а також для прояву дихальної аритмії серцевого ритму (КДА50) — від 4,32 ± 0,42 до 19,62 ± 4,01 %.Використання вправ аеробної спрямованості обумовлює зниження реактивності на вказаний стимул.

Ефективне вирішення завдань силової підготовки кваліфікованих плавців може бути забезпечене за комплексного врахування всіх складових, відповідальних за ефективність тренувального процесу: раціональний підбір спеціальних тренажерів і обладнання; застосування вправ, які забезпечують вплив на м’язи, відповідно до спрямування специфічних вимог змагальної діяльності; відповідне планування основних компонентів навантажень режиму роботи м’язів під час виконання окремих вправ, величини опорних реакцій, темпу рухів, термінів виконання окремих вправ, термінів і характеру пауз між підходами, кількості повторень у занятті.
Експериментально визначено, що введення перед тренуванням у воді заняття на суші з різною величиною і переважною спрямованістю навантажень силового характеру чинить різні впливи на характер протікання відновних процесів плавців, а також визначає особливості планування наступних тренувальних програм. У період післядії різних суміщень навантажень достовірно погіршуються показники прояву максимальної сили (р<0,01); можливість реалізації силового потенціалу до умов плавання (р<0,01); швидкісні можливості (р<0,01); витривалість під час роботи анаеробного (р<0,01) і аеробного характеру (р<0,05). Суттєво знижені також просторово-часові і динамічні параметри техніки рухів; щільність гребкових рухів (р<0,01); величина опорних реакцій (р<0,01); темп рухів (р<0,05); середня швидкість центру маси кисті у циклі (р<0,01).

Виділяють дві групи таких суміщень занять. До першої групи відносять сполучення занять, спрямованих на максимальну мобілізацію діяльності функціональних систем організму спортсмена, яке супроводжується суттєвим зниженням працездатності, компенсаторними змінами у структурі рухів, що викликає прояв помилок у техніці рухів як наслідок прогресуючого стомлення. Це сприяє створенню особливого класу сенсорних реакцій корекції стомлених рухів, які стійко закріплюються в результаті багаторазових повторень і стають ознакою рухів у змагальній діяльності.
Суміщені програми занять другої групи викликають часткове зниження працездатності, яке проявляється в суттєвих змінах лише окремих її показників. У результаті їх виконання зміни в техніці рухів обумовлені пошуком чи реалізацією оптимальних варіантів використання рухового потенціалу. Найефективнішим є використання суміщеного розвитку рухових якостей плавців із застосуванням програм на суші й у воді, в яких поєднані різні за величиною і спрямованістю навантаження, що супроводжуються виконанням спеціальних вправ, спрямованих на корекцію техніки рухів. Оптимізація процесу підготовки з урахуванням цих вимог дозволяє підвищити його ефективність з одночасним зростанням рухового потенціалу, що відповідає характеристикам змагальної діяльності.
10. Серед факторів, які визначають удосконалення методики тренування висококваліфікованих спортсменів, слід виділити вимоги до розвитку гнучкості та рухливості у суглобах, до яких кожен із способів плавання висуває специфічні вимоги. Між ступенем покращення спортивних досягнень і збільшенням рухливості у суглобах і хребті, які несуть основне навантаження в кожному способі плавання, існує позитивна залежність.
Результати досліджень свідчать про різні рівні реалізації рухливості в суглобах, що необхідно враховувати під час підбору і дозування вправ для розвитку гнучкості у суглобах і хребті плавців. Визначено, що при послідовному виконанні вправ, спрямованих на розвиток силових якостей і гнучкості, рухливість у плечових суглобах зменшується в діапазоні 3,94о-6,52овихідного рівня (р<0,01) і може досягати 59,181,25 % (р<0,05) до завершення виконання програми заняття.
У випадку застосування вправ, що забезпечують суміщений (одночасний) прояв силових якостей і гнучкості відбувається значне (на 6,95о) і достовірне (р<0,05) збільшення рухливості. Подальше застосування суміщеного розвитку силових якостей і гнучкості збільшує амплітуду рухів і рухливість в суглобах вище вихідного рівня на 10,36о(29, 391, 16 %, р<0,01).
11. Планування відновних і стимулюючих працездатність процедур необхідно пов’язувати з конкретними завданнями, поставленими в процесі підготовки спортсменів. Ці засоби можуть бути застосовані на трьох рівнях: етапному, поточному та оперативному. Етапний рівень забезпечує нормалізацію функціонального стану спортсменів, якнайшвидшого фізичного і психічного відновлення після виконання програм тренувальних мікроциклів, які завершуються відповідальними змаганнями, особливо напружених етапів і періодів підготовки. Відновні заходи використовуються комплексно із застосуванням педагогічних, психологічних та медико-біологічних факторів, органічно поєднаних у програмах відновних мікроциклів. Поточний рівень застосування відновних і стимулюючих засобів спрямовується на оптимізацію стану організму спортсмена під час виконання програм мезо- і мікроциклів, окремих занять. Процедури носять локальний характер, органічно пов'язаний з величиною і характером тренувальних навантажень. Оперативний рівень передбачає застосування стимулюючих і відновних засобів, термінове стимулювання працездатності чи прискорення її відновлення з метою успішного виконання програми одного заняття, комплексу тренувальних вправ, проявів високої працездатності в окремому старті. Найбільш ефективним є застосування засобів вибіркового впливу, що підвищує можливості їх оперативного використання в обмежених у часі умовах тренувальних занять чи змагань.
12. У результаті досліджень здобуто нові знання, що істотно розширюють теоретико-методичні основи управління тренувальними і змагальними навантаженнями спортсменів високого класу в умовах інтенсифікації процесу підготовки й обґрунтовують шляхи їх подальшого удосконалення на основі:
- методологічних підходів до адаптації фундаментальних знань у галузі управління тренувальним процесом у спорті вищих досягнень плавців і велосипедистів;
- визначення загальних закономірностей управління терміновими і довгостроковими реакціями адаптації спортсменів, які передбачають можливість використання тренувальних програм і компонентів навантажень для управління розвитком якостей і здатностей, що визначають рівень спортивних досягнень;
- визначення особливостей адаптаційних реакцій структури рухових дій унаслідок тренувальних навантажень занять і мікроциклів різної переважної спрямованості;
- прикладних аспектів управління навчально-тренувальним процесом у циклічних видах спорту (плавання, велоспорт) шляхом використання технології комплексного контролю, адаптованої до специфічних умов тренувального процесу та вимог управління на різних етапах підготовки спортсменів;
- застосування факторів і умов, що підвищують ефективність тренувальної і змагальної діяльності.
13. Розроблені концептуальні положення олімпійської підготовки національних команд, їх найближчого і віддаленого резерву, формування основних організаційних і теоретико-методичних положень дозволили визначити шляхи створення принципово нової системи, яка передбачає раціональну її побудову та перехід на якісно новий рівень функціонування шляхом реорганізації діяльності діючих структур через механізм удосконалення нормативних і методичних положень про їхню діяльність.
14. Результати дослідження проблеми управління тренувальними і змагальними навантаженнями спортсменів високого класу в умовах інтенсифікації процесу підготовки, отримані на основі розробленої методології, можуть бути використані в тренувальному процесі в інших видах спорту, які потребують поєднання різних сторін підготовки і які формують цілісну змагальну діяльність, а також в теорії спортивного тренування при підготовці фахівців та підвищенні кваліфікації спеціалістів у вищих навчальних закладах фізичної культури і спорту. Викладені в дослідженні практичні підходи і методи обумовлюють перспективні шляхи реалізації концептуальних положень нашої роботи, які дають підставу для подальшого удосконалення системи підготовки спортсменів високого класу.