СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ ЗАКАРПАТТЯ В 1919 – 1939 РР.

brief description

Ужгородський національний університет

На правах рукопису

Токар Маріан Юрійович

УДК 94 (477.87) 192/199”

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК
ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ ЗАКАРПАТТЯ В 1919 1939 РР.

Спеціальність 07.00.01 історія України
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Науковий керівник
Вегеш Микола Миколайович,
доктор історичних наук, професор

Ужгород 2004

ЗМІСТ

ВСТУП ........................................................................................................... 4
Розділ 1. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ЗАКАРПАТТЯ 1919 1939 рр.: ДЖЕРЕЛА ТА ІСТОРІОГРАФІЯ ......................................................................... 12
1.1. Еволюція багатопартійності в Закарпатті у 20 30-х рр. ХХ ст.: характеристика джерел ................................................... 12
1.2. Історія політичних партій Закарпаття (1919 1939 рр.) у працях вітчизняних дослідників ................................................................................... 17
1.3. Зарубіжна історіографія політико-партійного життя міжвоєнного періоду 33
1.4. Партійне життя у мемуаристиці ................................................. 39

Розділ 2. ПРОУКРАЇНСЬКІ ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ЗАКАРПАТТЯ У 1919 1939 рр. ............................................................................................... 48
2.1. Зародження політичних партій проукраїнської орієнтації та їх розвиток у 1920 1924 рр. ....................................................................................... 49
2.2. Діяльність проукраїнських партій у 1925 1938 рр.: боротьба за автономію та участь у парламентських виборах.............................................. 64
2.3. Ліквідація багатопартійної системи і становлення політичної монополії УНО ( жовтень 1938 р. березень 1939 р.) ........................................... 87

Розділ 3. .................. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ РУСОФІЛЬСЬКОЇ ОРІЄНТАЦІЇ. ЇХ ЕВОЛЮЦІЯ В 20 30-х рр. .................................................. 98
3.1. Зародження та перші роки діяльності русофільських партій в Закарпатті (1919 1924 рр.)..................................................... 99
3.2. Русофільські партії в другій половині 20-х середині 30-х рр. 125
3.3. Боротьба русофільських партій за лідерство та їх політика ( 1934 1938 рр.) ...................................................................... 139

Розділ 4. .................. ПАРТІЇ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН ЗАКАРПАТТЯ В УМОВАХ БАГАТОПАРТІЙНОСТІ (1919 1938 рр.) ....... 159
4.1. Угорські політичні партії ........................................................... 160
4.2. Єврейські політичні партії ......................................................... 177
4.3. Німецькі політичні партії ........................................................... 188

ВИСНОВКИ ............................................................................................. 197

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ................... 205

ВСТУП

Ефективний розвиток політичної історії Закарпаття за безпосередньої участі широких верств населення розпочався практично на початку XX ст. Перебуваючи до цього часу в складі Австро-Угорської монархії, місцеві жителі були позбавлені права самостійно вирішувати свої проблеми в суспільно-політичному житті. Тільки після завершення Першої світової війни й розпаду Австро-Угорщини (1919 р.) Закарпаття опинилося в ситуації, коли його майбутнє можна було визначити власними силами. Проте, місцеве населення виявилося не готовим до таких змін. Відсутність політичної традиції і політичної культури, авторитетного лідера чи потужної організації — все це привело до своєрідного парадоксу. За короткий час місцевою інтелігенцією було розглянуто ряд можливих варіантів подальшого розвитку Закарпаття, у тому числі у складі Угорщини, України, Чехословаччини. Однак міжнародна ситуація вносила постійні корективи у вирішення цієї дилеми. Врешті-решт край опинився у складі Чехословацької Республіки під назвою Підкарпатська Русь (Podkarpatska Rus).
У період 1918 1920 рр. серед закарпатської інте­лігенції проходив процес групування чи об’єднання, що стало характерною рисою політичного життя тогочасного суспільства. Тому початок формування політичних партій, які поділялися як за національною ознакою (русофільські, українські, угорські, єврейські), так і за структурною організацією (філії загальнодержавних або самостійні крайові партії) слід відносити до 1919 р.
Суспільство новоствореної чехословацької держави відчуло на собі період становлення й адаптації багатопартійної системи. Важливим у цьому відношенні був вплив народних мас на політичні партії, які виступили своєрідним каталізатором, що створював відповідний баланс політичних сил. Адже передумови створення та діяльність політичних партій базувалися на громадській думці, на сус­пільно-політичній активності населення і, врешті-решт, на вираженні їхніх інтересів перед державною владою. Обравши демократичний шлях розвитку у всіх сферах суспільного життя і маючи за приклад західноєвропейський варіант демократії, Чехословаччині необхідно було пристосуватися до реалій і перспектив розвитку власного суспільства. У цьому напрямку активність партій мала стати допоміжним інструментом у взаємних стосунках народних мас і держави. Партії практично звільняли громадян від необхідності самостійно вирішувати безліч суспільно-по­літичних проблем.
Проте багатопартійна система не була досконалою. З одного боку, існування досить великої кількості по­літичних партій різної політично-національної орієнтації мало позитивне значення в міжвоєнний період. Така ситуація не була штучною внаслідок природного розшарування суспільства. З іншого боку, необхідно було створити такі полі­тичні партії, які змогли б чутливо реагувати на суспільні імпульси, впливати на перебіг історичних подій тощо.
Актуальність дослідження. Актуальність дослідження полягає у відсутності в історіографії комплексного вивчення процесу становлення і розвитку політичних партій Закарпаття у 1919 1939 рр., оцінки історіографічної бази з даної теми, переосмислення однобокого, заідеологізованого погляду окремих дослідників. Вивчення і аналіз процесу становлення та еволюції багатопартійного життя в Закарпатті у 1919 1939 рр. (Підкарпатська Русь (1919 1938 рр.), Карпатська Україна (1938 1939 рр.)), багатогранна діяльність політичних організацій та їх вплив на суспільство це ті проблеми, які в умовах розбудови незалежної української держави потребують глибокого й комплексного дослідження.
Демократичність політичної системи Чехословацької Республіки, до складу якої впродовж 1919 1939 рр. входило історичне Закарпаття, дала можливість всебічному розвитку багатопартійної системи, поступовому її зрощенню із загальнодержавним політичним апаратом, формуванню основ громадянського суспільства. Тому хаотичний, на першому етапі, ріст політичних організацій не є дивним. Однак упродовж подальшого суспільно-політичного життя партії отримали різноманітні можливості для своєї життєдіяльності, що й дало поштовх для подальшого розвитку багатопартійності. Цей процес зайняв одну із важливих сторінок у суспільно-політичному житті закарпатців у міжвоєнний період ХХ ст., який ще не отримав належного висвітлення в історичній науці та політичній історії України в цілому.
Об’єкт дослідження. Об’єктом вивчення і наукового аналізу дисертації є суспільно-політичні процеси в Закарпатті у 20 30 рр. ХХ ст. на фоні загальнодержавної розбудови Чехословацької Республіки.
Предмет дослідження. Предметом наукового дослідження є складний процес становлення та еволюції багатопартійного життя історичного Закарпаття у міжвоєнний період ХХ ст., структурно-організаційна, матеріальна, кадрова та багатогалузева політика політичних організацій, їх керівні органи (партійна еліта), допоміжні інститути тощо. Скрупульозному аналізові підлягає політико-партійне, соціальне, культурно-національне розшарування населення краю, його електоральні можливості та специфіка участі у суспільно-політичному житті в цілому, характер багатопартійності, організація роботи партій, їх багатоаспектність, внутрішньополітичне протистояння, політико-партійна криза кінця 30-х рр. ХХ ст. та ліквідація багатопартійності. Належна увага відводиться і державницьким орієнтаціям та пoлітичному прогнозуванню в діяльності політичних партій, їх ставлення до автономії Підкарпатської Русі, відносини з центральною владою тощо.
Хронологічні рамки наукової роботи охоплюють період 1919 березня 1939 рр.: починаючи з офіційного входження Закарпаття під назвою Підкарпатська Русь до складу Чехословацької Республіки і завершуючи вершиною самостійного політичного державотворення — проголошення незалежності Карпатської України. Демократичність політичної системи Чехословацької Республіки дала можливість всебічному розвитку багатопартійної системи, яка до цього часу в Закарпатті не мала належного підгрунтя, оскільки місцеве населення взагалі було позбавлене основних політичних прав і свобод. Тому передумови даного процесу, на наш погляд, вимагають невеликого екскурсу в минуле, що автоматично несе за собою вихід за межі хронологічних рамок дослідження.
Під час викладу матеріалу ми використовуватимо терміни для означення крайової території як історичні — Підкарпатська Русь (1919 1938 рр.), Карпатська Україна (грудень 1938 березень 1939 рр.), так і сучасну — Закарпаття. Такий підхід, на нашу думку, є виправданий і допоможе уникнути можливої плутанини.
Методологічну основу дисертації складають принципи наукового історизму, які дозволяють об’єктивно підійти до вивчення суспільно-політичних процесів у Закарпатті у міжвоєнний період, проаналізувати основні етапи становлення та еволюції багатопартійного життя тогочасного суспільства. В роботі використано аналітичний, порівняльний, системний, конкретно-історичний та інші методи наукового аналізу.
Пропоноване наукове дослідження є багатоплановим. Воно переплітається з цілою низкою конкретних дисциплін, таких як політологія, елітологія, всесвітня та вітчизняна історія, правознавство, журналістика, культурологія.
Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження процесу становлення і розвитку політичних партій в Закарпатті у 20 30-х рр. ХХ ст. Дисертант, зокрема робить спробу подати власну періодизацію еволюції політичних партій в Закарпатті 20 30-х рр. ХХ ст., розкрити окремі малодосліджені аспекти їх життєдіяльності на фоні адаптації до загальнодержавної політичної системи на основі застоування нових методологічних підходів. У контексті цієї мети в ході дослідження дисертант розв’язував наступні наукові завдання:
- визначити передумови та причини активної розбудови багатопартійності в Закарпатті у 20 30-х рр. ХХ ст., подати аналіз політико-партійного розшарування суспільства;
- визначити специфіку життєдіяльності політичних організацій в Підкарпатській Русі на основі аналізу їх основних програмних вимог та документів, участі у парламентських виборах;
- визначити мету і напрямки діяльності, характер розвитку проукраїнських, русофільських, угорських, єврейських та німецьких політичних партій;
- визначити ставлення партій до проблем автономії Підкарпатської Русі, мовного питання та інших злободенних регіональних питань;
- визначити співвідношення централізованих і автономних політичних партій;
- з’ясувати причини ліквідації багатопартійності та вказати на її наслідки;
- узагальнити і науково обгрунтувати процес еволюції багатопартійності та визначити роль і місце політичних партій в суспільно-політичному житті закарпатської спільноти.
Наукова новизна дисертації визначається самою постановкою та комплексною розробкою досліджуваної проблеми. На основі всебічного вивчення джерел та літератури, аналітично-критичного підходу автор зробив спробу узагальнюючого, комплексного дослідження процесу становлення й еволюції багатопартійного життя Підкарпатської Русі в 1919 1939 рр. у всебічному його прояві. Спроба комплексного аналізу виходить із системногопоєднання автором цілої низки конкретних проблем, які або зовсім не вивчалися, досліджувалися частково-епізодично, або взагалі перекручувалися і фальсифікувалися.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дисертації полягає у тому, що комплексне дослідження важливої наукової проблеми дає можливість заповнити суттєву прогалину в історії України і Закарпаття, та сприяє новому підходу до розв’язання цілої низки проблем вітчизняної політичної історії. Матеріали даної дисертації можуть бути використані в навчальному процесі, зокрема при вивченні курсу історії України та спеціальних або нормативних курсів для студентів-політологів, а також історії Чехословаччини та історичного краєзнавства.
Автор дисертаційного дослідження розширив і поглибив теоретичну постановку проблеми багатопартійності в міжвоєнному Закарпатті, а також визначив місце й роль політичних партій в суспільно-політичному житті закарпатців.
Джерельна та історіографічна бази, їх належне опрацювання та узагальнення, а також застосування сучасних методів наукового аналізу дають можливість винести на захист такі основні положення:
1. Багатопартійна система Чехословацької Республіки базувалася на загальноприйнятих демократичних засадах, що дозволило вперше прилучитися до суспільно-політичного життя широким верствам населення, зокрема в Закарпатті;
2. Відносно низький рівень політичної культури місцевих жителів дав поштовх хаотичному розвитку політичних організацій, який мав суперечливий характер;
3. Існування різноорієнтованих як у культурно-національному, так і в політико-державному руслі політичних партій вказує на плюралістичний характер чехословацької демократії, а також на полярність ідейно-національних прагнень закарпатської спільноти;
4. Політико-партійна боротьба найпотужнішихполітичних організацій русофільської та проукраїнської орієнтацій вказує на полярність ідейно-національних прагнень закарпатської спільноти;
5. Велика кількість автономних політичних партій була викликана постановкою пріоритетних завдань регіонального значення, а саме автономії краю, місцевого самоврядування, економічного зростання та мовно-культурної стабільності;
6. Політико-партійна консолідація проукраїнських партій наприкінці 30-х рр. ХХ ст. мала завершений вигляд, що вилилось у досягнення мети проголошення національної державності Карпатська Україна;
7. Процес багатопартійності в Закарпатті став поштовхом у розвитку елементів громадянського суспільства, сприяв демократичним відносинам, росту політичної свідомості та політичної культури місцевого населення.
Зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження дисертанта відображає один із напрямків наукової та дослідницько-пошукової діяльності Науково-дослідного інституту Карпатознавства УжНУ і виконане в рамках розробленої наукової теми Соціально-економічний, національно-культурний розвиток Карпатського регіону в другій половині XIX XX ст.” (номер державної реєстрації науково-дослідних робіт ДБ 447).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою розробкою здобувача, яка була викладена в наукових публікаціях без співавторів.
Апробація дослідження. Окремі результати даного наукового дослідження викладалися автором на міжнародних, республіканських, міжрегіональних та крайових конференціях, а саме на: Міжнародній науковій конференції, присвяченій 60-річчю Карпатської України: Карпатська Україна: Національне відродження. Політичний розвиток. Персоналії (Ужгород, 1999), Науковій конференції, присвяченій 80-річчю створення в Закарпатті крайового товариства Просвіта” (Ужгород, 2000), Міжнародній науковій конференції Українсько-словацькі взаємини в галузі мови, літератури та історії” (Ужгород, 2001), Міжнародній науковій конференції Закарпаття в ХХІ столітті: розвиток і перспективи в політиці, економіці та культурі” (Ужгород, 2002) та підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу Ужгородського університету (Ужгород, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004).
Основні положення дисертації викладені у чотирнадцяти наукових публікаціях автора в десяти збірниках наукових праць (в тому числі зареєстрованих ВАК), матеріалах конференцій. Серед праць дисертанта, покладених в основу наукового дослідження три індивідуальні видання та одна колективна монографія, на які є позитивні рецензії, посилання в наукових виданнях, у тому числі зарубіжних.
Тема даного дисертаційного дослідження є одним із напрямів наукової діяльності дисертанта.

Структура дисертації. Дисертація побудована на основі проблемно-хронологічного принципу і складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури.

bibliography

ВИСНОВКИ

Процес створення полiтичних органiзацiй на теренах історичного Закарпаття був дещо хаотичним. Незважаючи на це, вони мали характерну рису, яка упродовж мiжвоєнного двадцятилiття не зазнала суттєвих змiн. Маємо на увазi групування в полiтичнi партiї за нацiональним признаком. Iдеологiя, соцiальне розшарування та iнше вiдiйшли на заднiй план. Таким чином, у краї виникли русофiльськi, русинофільські, українськi, угорськi, єврейськi, нiмецькi партiї. Чехи, якi вважали себе титульною нацiєю, були зацiкавленi в розбудовi на територiї Пiдкарпатської Русi фiлiй власних загальнодержавних партiй. Натомiсть мiсцевi партiї створювалися як локальнi та нацiонально замкнутi (однонацiональні). Оскiльки українські та русофiльські (два рiзновиди) партiї представляли бiльшу частину населення згаданого регiону, то мiж ними й велася основна боротьба як на полiтичнiй аренi, так i в iнших сферах суспiльного життя. Iншi нацiональнi меншини Чехословаччини, якi проживали в Під­карпат­ськiй Русi, були представленi меншою кiлькiстю партiйних утворень i, незважаючи на це, упродовж 20 30-х рокiв ХХ ст. залишили помiтний слiд в полiтичнiй iсторiї Закарпаття.
Демократизм Чехословацької Республiки був не тiльки декларованим, афiшованим, а й реальним, дiєвим. Введення багатопартiйної полiтичної системи, яка на теренах тогочасної Пiдкарпатської Русi за сучасними мiрками була схожа на атомiзовану, вiдразу ж поставило Чехословаччину в ряд найдемокра­тичнiших держав свiту. Можливiсть участi в полiтич­ному життi отримали всi найбiльш представленi в суспiльствi нацiональнi меншини, якi прихильно ставилися до новоствореної слов’янської держави. Упродовж мiжвоєнного двадцятилiття полiтичнi органi­зацiї проходили процес становлення та змужнiння, видозмінювалися та розпадалися. Шляхи їх розвитку були рiзними, так само як i рiзними були в них цiлi. Саме в залежностi вiд поставлених перед собою полiтичних завдань корегувалася дiяльнiсть партiй.
Становлення багатопартійної системи в новоствореній у 1919 р. Чехословацькій Республіці відбувалося у своєрідному комплексі розбудови державних політико-правових основ. Його основоположними засадами стали принципи демократії за загальносвітовим прикладом, а тому процес їх впровадження у суспільно-політичне життя проходив досить, швидкими темпами і вже у 1920 р., хоч і не в ідеальному вигляді, був оформлений і юридично закріплений в Конституції Чехословаччини. Правова основа багатопартійної системи була також побудована на принципах демократії, захисту політичних прав та інтересів населення різних національностей тощо. Оскільки багатих політико-партійних традицій в населення, яке проживало в республіці, не було, то цей «новий» процес був схвально зустрінутий громадськістю, що й показав бурхливий розвиток політичних організацій на їх початковому етапі. Зрозуміло, що для продуктивної організації роботи партій, розбудови їх структурно-організаційних основ потрібні були спеціалісти відповідного рівня політичної культури. Тому й не дивно, що на першому етапі розвитку політичних організацій їх своєрідний коефіцієнт успішності залежав від рівня партійного керівництва, ролі політичного лідера.
По своєму цікавою була багатопартійна система в Підкарпатській Русі. Демократичність поглядів у сфері політики сприяла існуванню в краї упродовж згадуваного періоду більш ніж трьох десятків політичних організацій, при чому система автономних політичних партій у кілька разів перевищувала загальнодержавні. Найбільше політичних організацій нараховувалося у русофільському таборі, що уявляло собою велику політичну силу, незважаючи на деякі відмінності, мала спільні риси. Насамперед, це негативне ставлення до проукраїнських політичних і культурно-національних змагань місцевого населення, опозиційна позиція щодо чехословацької державної влади та її централістської політики в краї. І якщо в першій половині 20-х рр. ці ідеї знаходилися на початковому етапі, себто в зародковому стані, то з часом русофільські політичні партії все активніше виступали проти українофілів, опозиція до чехословацької влади набувала все гострішого характеру, а політична орієнтація все більше схилялася у бік Угорщини.
У хронологічному відношенні ми розглядаємо три етапи розвитку русофільських політичних партій у 20 30-х рр. ХХ ст. Перший етап охоплює період 1919 1924 рр. У цей час внаслідок розбудови багатопартійної системи в Чехословаччині у краї з’явилися як автономні, суто крайові політичні організації, так і філії загальнодержавних партій. На цьому етапі всі згадані політичні сили виражали свою лояльність до чехословацької влади при умові визнання нею політико-правових зобов’язань. Міжпартійна боротьба зводилася до пошуку об’єднавчого центру, відбувалися міжпартійні блокування, організаційні об’єднання тощо. Проте внаслідок особистих непорозумінь лідерів партій, а також намагання чехословацької державної влади підпорядкувати своєму впливу русофільський рух, відбувалося поступове формування партій і пошук інших шляхів реалізації політико-суспільних завдань тогочасності. Тому у 1919 1924 рр. деякі партії, почали виходити з під контролю Праги і шукати собі як внутрішніх, так і зовнішніх союзників. Треба підкреслити, що не останню роль у такій ситуації відіграло й небажання владних структур реалізовувати намічені щодо Підкарпатської Русі реформи.
Ще більше поглибилися розбіжності між центром і автономними русофільськими партіями в наступний період, який охоплює 1925 1934 рр. У цей час державу поглинула світова економічна криза, яка негативно вплинула на можливості державної влади проводити ефективну регіональну політику. Питання суспільно-економічної бідності, яке все більше віддаляло час консолідації, спричинило поглиблення й політичної кризи. Тому пріоритетним завданням русофільських партій стає політична боротьба за автономію. Поступовий вихід із економічної кризи не змінив їх позицій. У такій ситуації все відчутнішим стає бажання русофільських політичних організацій опиратися на зовнішньополітичні чинники.
Третій етап (1934 1938 рр.) став свого роду кульмінаційним у діяльності партій русофільської орієнтації. Античехословацька політика поступово виходить на провідне місце у діяльності партій. Це було викликано як зовнішніми (великодержавні плани гітлерівської Німеччини та її сателіта Угорщини, а також активізація античехословацької політики Польщі), так і внутрішніми умовами тогочасності (поява на політичній арені РНАП, боротьба за лідерство в русофільському колі між РНАП і АЗС тощо). Активізація ЦРНР як об’єднавчого центру русофілів і надпартійного координаційного органу приводить до посилення їх позицій у краї і врешті-решт, внаслідок необхідного порозуміння з проукраїнськими політичними силами — до становлення першого автономного уряду. Проте політика, яку вони проводили до цього часу і навіть тоді, коли більшість у крайовому уряді знаходилася в руках русофілів, дискредитувала весь автономний рух і призвела до нищівної поразки, втрати довіри з боку влади Чехословацької Республіки. Русофільські лідери позбулися свого становища у владних структурах, а їхні політичні партії і друковані органи були заборонені. Свої позиції вони зуміли повернути після 2 листопада 1938 р., коли частина закарпатських територій відійшла під юрисдикцію Угорщини.
Усього на території Підкарпатської Русі упродовж міжвоєнного періоду діяло шість найбільших загальнодержавних партій, які створили крайові партійні філії із власним структурно-організаційним апаратом. До таких можна віднести ЧСДП, Аграрну партію (у різні часи щонайменше тричі змінювала офіційну назву), КПЧ, крайовий комітет якої був утворений на основі МСППР. Названі партії мали найбільший вплив серед місцевого населення із середовища загальнодержавних політичних організацій. Трохи слабші позиції займали ЧНСП, ЧНДП, ЧПП, для яких були характерними співпраця або блокування з низкою автономних політичних організацій, передусім русофільської орієнтації. Потужною проукраїнською гілкою виділялися крайові організації ЧСДП і КПЧ, а згодом і Аграрної партії. У свою чергу русофільських настроїв притримувалися Аграрна партія, ЧНСП, ЧНДП. Незважаючи на те, що згадані загальнодержавні партії були прихильниками централізаторської політики, відмовившись від співпраці із сепаратистськими організаціями, їх крайові філії відстоювали більше автономні права регіону та вирішували пов'язані з цим проблеми. Найгострішими серед них були політико-правове оформлення статусу Підкарпатської Русі, стабілізація мовно-культурного і господарсько-економічного життя. Саме в залежності від вирішення урядом даних проблем і залежав рівень опозиційності партій. Потрібно відмітити і те, що на початку розбудови багатопартійності деякі політичні організації, які виникли як самостійні партійні утворення, згодом об'єднувалися із однотипними організаціями. Так, наприклад, було з угорською та «руською» соціал-демократичними організаціями, які стали складовою частиною ЧСДП. Подібна ситуація прослідковувалася і в Аграрній партії.
Таким чином, маючи потужні матеріально-фінансові можливості, структурно-організаційну, кадрову підтримку з боку своїх центральних органів, загальнодержавні партії в краї виступали своєрідним стримуючим фактором в імовірній еволюції антицентралістських, а подекуди й сепаратистських, настроїв. Тому важливим для кадрових основ згаданих партій був фактор інтернаціональності.
Зовсім іншою виглядала картина розвитку самостійних автономних політичних партій у краї, їх своєрідність полягала у тому, що автономні партії за своїм складом переважно не були інтернаціональними, а створювалися за національним принципом. Щодо програмних положень, то вони, як правило, проголошували відстоювання автономних прав краю у всіх сферах суспільно-політичного життя, юридичного оформлення статусу автономії та забезпечення національно-культурних прав місцевого населення. У різні часові проміжки згадуваного історичного періоду в краї діяло 28 автономних політичних організації, серед яких одинадцять були русофільськими, шість угорськими, чотири єврейськими, дві німецькими. Згадувана вже МСППР, що діяла в 1920-1921 рр. була побудована на принципі інтернаціоналізму. Деякі автономні партії виконували роль блоку або союзу політичних організацій. До таких, на наш погляд, належали русофільська КРЗП, проугорські УНП і ОУП.
Незважаючи на досить велику кількість автономних партій, лише кілька з них виділялися своєю потужною структурно-організаційною базою, що в першу чергу залежало від матеріально-фінансової спроможності організації. Серед таких можемо назвати русофільські АЗС і РНАП, проукраїнську УНО, проугорську УХСП та ін. Крім так званих партій-гегемонів у краї діяли й менш потужні політичні організації, частина з яких активної участі у політичному житті регіону майже не брала. Передусім це були партії із слаборозвинутим структурно-організаційним апаратом: КНП, ЄМП, ЗАП, РНС, КСП, ПНА(Т) та ін.
Різнобарвність політико-національних орієнтацій та затягування визначення юридичного статусу автономії Підкарпатської Русі чехословацьким урядом у сукупності призводили до наростання антидержавних настроїв, які відбивалися на стратегічних діях деяких автономних партій. Усе радикальнішими час від часу ставали проугорські політичні партії, до яких приєдналися потужні русофільські організації АЗС і РНАП. Проте більшість крайових партій лояльно ставилися до урядової політики і конкретні сепаратистські тенденції в їх діях не прослідковувалися.
Внаслідок залучення до політичного життя представників усіх верств населення, питому вагу потенційних партійців складало й духовенство. До єврейських партій належало духовенство іудейського віросповідання, до проугорських переважно римо-католики й протестанти, до проукраїнських переважно греко-католики. Незважаючи на те, що до складу партій-лідерів входили представники греко-католицької церкви, деякі політичні організації стояли на захисті інтересів переважно православного духовенства і населення. Перш за все до таких можемо віднести КТП, КСП, частково ПНА(Т) і РНС. До того ж далеко не всі існуючі в краї партії брали безпосередню участь у виборчих процесах. Зокрема, в парламентських виборах спромоглися взяти участь лише такі крайові політичні організації як РХ(3)П і ХНП (проукраїнські), АПАПР, УНП (проугорські), АЗС, РНАП, КТП, РНП (русофільські), а також ЄСП і ЄОП.
Сприятливі умови розвитку демократичного суспільства були зведені нанівець політичними подіями кінця 30-х рр. Вони були пов'язані з активізацією фашизму та поступовою реалізацією його зовнішньополітичних планів. З метою стабілізації політичного становища в республіці празький уряд планував офіційно призупинити діяльність усіх політичних партій. До цього схилялися й представники другого автономного уряду Підкарпатської Русі на чолі з А.Волошином. 29 жовтня 1938 р. ця ідея була реалізована за допомогою виданого декрету про припинення діяльності всіх політичних партій, що діяли до цього часу на території тогочасної Підкарпатської Русі. Закриття політичних партій було здійснено, вважаємо, у вдалий момент, тому що саме в цей час партійність почала втрачати своє суспільно-організаційне значення.
Подальші події показали, що проукраїнський уряд А.Волошина віддав у жертву демократичність багатопартійної системи, пояснюючи це як вимушений політичний крок в тогочасних умовах. Після заборони діяльності всіх політичних партій ПР(У)ЦНР, у складі якої згуртувалися українці, монополізувала політичне життя краю, що повинно було пом'якшити становлення стабільної суспільно-політичної ситуації.
Отже, пройшовши з 1919 р. по 1938 р. добру школу багатопартійного життя з його кризовими, а то й непідконтрольними явищами, тогочасне суспільство, внаслідок як внутрішніх, так і зовнішніх чинників, обрало для себе більш авторитарну системи, яка перш за все, була покликана згуртувати населення і стабілізувати суспільно-економічне та політичне життя анапартизм”, тобто позапартійну систему, яка базується на консолідації всіх активних політичних сил не у політичній партії, а в надпартійному національному органі, яким тоді стала Народна Рада. Лише на початку 1939р. в Підкарпатській Русі, яку урядовці вже називали Карпатською Україною, було утворено партію УНО, яка утримувала політичну монополію до загарбання краю угорськими військами в березні 1939 р.
Таким чином, багатопартійна система, яка базувалася на підвалинах демократичного суспільства Чехословаччини, була ліквідована внаслідок вимушених політичних змін в Європі, а практика багатогранного партійного будівництва стала доброю школою політичного гартування закарпатців.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

І.Архівні документи

1. Державний архів Закарпатської області.
1.1. Фонд 2, Опис 1. „Президія земського уряду Підкарпатської Русі в Ужгороді, м. Ужгород. 1928 1938 рр.”.
1.1.1. Спр.4, Арк.89. Інформації засідань Республікансько-земледільської партії (Аграрной партії), які відбувалися на Закарпатті в 1928 р. (2.07.1928 10.12.1928)”.
1.1.2. Спр.5, Арк.154. Інформації про діяльність мадярської народної і мадярсько-християнської партій на Закарпатті, подані окружними урядами Президії Земського уряду в 1928 р. (9.07.1928 12.12.1928)”.
1.1.3. Спр.6, Арк.58. ”Інформації службовців нотарських урядів про діяльність політичної партії Руське народне з’єднання” на Закарпатті в 1928 р. (16.07.1928 28.11.1928)”.
1.1.4. Спр.7, Арк.93. Інформації засідань Автономно-землеробського Союзу (партії), які відбулися на Закарпатті в 1928 р. (31.06.1928 22.12.1928)”.
1.1.5. Спр.8, Арк.66. Інформації засідань Чехословацької народно-соціалістичної партії, які відбулися на Закарпатті в 1928 р. (31.07.1928 6.12.1928)”.
1.1.6. Спр.9, Арк.28. Інформації засідань Христитянсько-соціалістичної партії, які відбулися на Закарпатті в 1928 р. (31.08.1928 12.12.1928)”.
1.1.7. Спр.10, Арк.9. Інформації засідань Чехословацької народної партії, подані окружними урядами Президії Земського уряду (13.09.1928 21.09.1928)”.
1.1.8. Спр.11, Арк.13. Інформації засідань Християнсько-народної партії, подані службовцями нотарських урядів Президії Земського уряду Підкарпатської Русі в 1928 р. (20.09.1928 3.12.1928)”.
1.1.9. Спр.12, Арк.5. Інформації засідань робітничої партії (трудової) на Закарпатті, подані президіями окружних урядів Земського уряду в 1928 р. (25.09.1928 30.11.1928)”.
1.1.10. Спр.13, Арк.21. Інформації засідань Сіоністської (єврейської) партії на Закарпатті, подані Президією Міністерства внутрішніх справ та поліцейськими комісаріатами Президії Земського уряду в 1928 р. (10.10.1928 5.11.1928)”.
1.1.11. Спр.14, Арк.4. Інформації засідань Єврейсько-республіканської партії на Закарпатті, подані поліцейськими комісаріатами Президії Земського уряду (27.11.1928 5.12.1928)”.
1.1.12. Спр.15, Арк.8. Інформації засідань торговельно-промислової партії на Закарпатті, подані поліцейськими комісаріатами Президії Земського уряду (28.11.1928 20.12.1928)”.
1.1.13. Спр.16, Арк.9. Інформації засідань Єврейської соціал-демократичної партії на Закарпатті, подані окружними урядами Президії Земського уряду в 1928 р. (29.11.1928 1.12.1928)”.
1.1.14. Спр.32, Арк.71. Інформації засідань та конгреса в м.Берегові соціал-демократичної партії на Закарпатті, присланіані окружними урядами та поліцейськими комісаріатами Президії Земського уряду в Ужгороді за 1929 р. (5.02.1929 26.10.1929)”.
1.1.15. Спр.33, Арк.106. Конгрес, діяльність і інформації засідань Християнсько-Соціальної партії на Закарпатті, подані Президії Земського уряду в Ужгороді за 1929 р. (15.10.1928 14.11.1929)”.
1.1.16. Спр.34, Арк.39. Діяльність і інформації засідань Автономної Земледільської партії (союзу) окружними урядами Президії Земського уряду на Закарпатті в 1929 р. (20.1.1929 26.10.1929)”.
1.1.17. Спр.35, Арк.18. Діяльність і інформації засідань Єврейських партій на Закарпатті, прислані окружними та поліцейськими урядами Президії Земського уряду в Ужгороді в 1929 р. (30.03.1929 26.10.1929)”.
1.1.18. Спр.36, Арк.15. Інформації про діяльність народно-соціалістичної партії на Закарпатті, прислані окружними урядами та поліційними комісаріатами Президії Земського уряду в Ужгороді за 1929 р. (2.05.1929 12.12.1929)”.
1.1.19. Спр.37, арк.30. Інформації про засідання різних політичних партій, прислані поліцейським комісаріатом та окружними урядами президії Земського уряду Підкарпатської Русі в 1929 р. (промислово-торговельні партії) (27.08.1929 29.10.1929)”.
1.1.20. Спр.38, Арк.8. Інформації засідань Республікансько-земледільської (аграрної) партії на Закарпатті, прислані окружними урядами та поліційними комісаріатами Президії Земського уряду в Ужгороді за 1929 р. (9.10.1929 24.10.1929)”.
1.1.21. Спр.60, Арк.149. Переписка з Міністерством внутрішніх справ, поліційними і окружними урядами по питанню діячів угорських протидержавних товариств (список діячів) й інформації про діяльність організації угорських студентів в Чехословаччині (18.02.1929 11.01.1930)”.
1.1.22. Спр.122, Арк.176. Переписка з Міністерством внутрішніх справ, поліційними і окружними урядами про діяльність політичних партій і організацій (комуністична, Автономна Землеробська, Січ”, Едністо”, Маак”, інформації про засідання) (6.03.1930, 3.02.1932)”.
1.1.23. Спр.169, Арк.117. Переписка з окружними урядами і центральним секретаріатом республікансько-земледільської партії Підкарпатської Русі по питанню діяльності партій (інформації про засідання партії) (17.03.1934 29.09.1934)”.
1.1.24. Спр.170, Арк.77. Переписка з Міністерством внутрішніх справ, поліційними і окружними урядами по питанню діяльності різних буржуазних партій на Підкарпатській Русі (Автономний землеробський союз, Карпаторуська робітнича Рада, мадярсько-християнська соціальна партія, руська фашистська, мадярська народна) (11.04.1934 19.12.1934)”.
1.1.25. Спр.192, Арк.150. Переписка з Міністерством внутрішніх справ, поліційними і окружними урядами по питанню діяльності земського, окружного та сільського представництв (вибори) (19.12.1931 13.02.1935)”.
1.1.26. Спр.193, Арк.120. Переписка з Міністерством внутрішніх справ, поліційними і окружними урядами по питанню діяльності земського, окружного та сільського представництв (вибори) (25.02.1935 31.12.1935)”.
1.1.27. Спр.198, Арк.152. Переписка з поліційними і окружними урядами по питанню діяльності різних політичних партій на Підкарпатській Русі (Інформації про засідання партій Руська народна партія, Німецька народна партія, Чехословацька народна партія, Народна соціалістична партія, Християнсько-соціалістична партія, Єврейська партія). І том (22.07.1933 3.05.1935)”.
1.1.28. Спр.199, Арк.157. Переписка з поліційними і окружними урядами по питанню діяльності різних політичних партій на Підкарпатській Русі (Інформації про засідання партій Руська народна партія, Німецька народна партія, Руська фашистська партія, Чехословацька народна партія, Народна соціалістична партія, Християнсько-соціалістична партія, Єврейська партія). ІІ том (13.05.1935 19.12.1935)”.
1.1.29. Спр.200, Арк.171. Переписка з поліційними і окружними урядами по питанню діяльності різних політичних партій на Підкарпатській Русі (Інформації про засідання партій Руська народна партія, Німецька народна партія, Руська фашистська партія, Чехословацька народна партія, Народна соціалістична партія, Християнсько-соціалістична партія, Єврейська партія) (7.02.1935 30.09.1935)”.
1.1.30. Спр.201, Арк.139. Переписка з поліційними і окружними урядами по питанню діяльності Республіканської партії на Підкарпатській Русі (Інформації про засідання партії). І том (5.03.1934 17.05.1935)”.
1.1.31. Спр.202, Арк.167. Переписка з поліційними і окружними урядами по питанню діяльності Республіканської партії на Підкарпатській Русі (Інформації про засідання партії). ІІ том (17.05.1935 17.12.1935)”.
1.1.32. Спр.203, Арк.15. Переписка з поліційними і окружними урядами по питанню діяльності партії Автономного Землеробського Союзу на Підкарпатській Русі (Інформації про засідання партії). І том (20.11.1934 27.03.1935)”.
1.1.33. Спр.204, Арк.122. Переписка з поліційними і окружними урядами по питанню діяльності партії Автономного Землеробського Союзу на Підкарпатській Русі (Інформації про засідання партії). ІІ том (30.04.1935 30.11.1935)”.
1.1.34. Спр.205, Арк.179. Переписка з поліційними і окружними урядами по питанню діяльності Руської національної партії на Підкарпатській Русі (Інформації про засідання партії) (2.04.1935 30.12.1935)”.
1.1.35. Спр.207, Арк.202. Переписка з поліційними і окружними урядами по питанню діяльності соціал-демократичної партії на Підкарпатській Русі (Інформації про засідання партії). І том (6.10.1934 13.12.1935)”.
1.1.36. Спр.208, Арк.136. Переписка з поліційними і окружними урядами по питанню діяльності Угорської народної національної партії на Підкарпатській Русі (Інформації про засідання партії). І том (20.02.1935 28.05.1935)”.
1.1.37. Спр.234, Арк.52. Розпорядження Міністерства внутрішніх справ по питанню проведення в життя закону про припинення діяльності політичних партій (цензура листів і посилок, адресованих членам політичних партій) (1.12.1933, 29.10.1936)”.
1.1.38. Спр.236, Арк.74. Переписка з Міністерством внутрішніх справ, поліційними і окружними урядами про організацію і діяльність політичних партій на Підкарпатській Русі (румунська народна, угорська народна і інші) (5.07.1935 30.12.1936)”.
1.1.39. Спр.237, Арк.127. Переписка з Міністерством внутрішніх справ, поліційними і окружними урядами по питанню діяльності Судето-німецької партії на Підкарпатській Русі (8.11.1935 19.12.1936)”.
1.1.40. Спр.238, Арк.39. Переписка з окружними урядами про діяльність народно-соціалістичної партії на Підкарпатській Русі (інформації про засідання) (16.01.1936 9.12.1936)”.
1.1.41. Спр.239, Арк.159. Переписка з Міністерством внутрішніх справ, поліційними і окружними урядами про діяльність соціал-демократичної партії на Підкарпатській Русі (інформація про засідання) (3.02.1936 31.12.1936)”.
1.1.42. Спр.240, Арк.149. Переписка з Міністерством внутрішніх справ, поліційними і окружними урядами про діяльність політичних буржуазних партій на Підкарпатській Русі (автономно-земледільський союз, Русько-національно-автономна, РНЦР Рада, інформація про засідання). І том (21.11.1935 3.07.1936)”.
1.1.43. Спр.241, Арк.187. Переписка з Міністерством внутрішніх справ, поліційними і окружними урядами про діяльність політичних буржуазних партій на Підкарпатській Русі (автономно-земледільський союз, Русько-національно-автономна, РНЦР Рада, інформація про засідання). ІІ том (11.07.1936 22.12.1936)”.
1.1.44. Спр.266, Арк.158. Переписка з Міністерством внутрішніх справ, поліційними і окружними урядами про діяльність політичних буржуазних партій на Підкарпатській Русі (Автономно-Земледільський Союз, Угорська, Християнсько-народна, Українська соціалістична, інформація про засідання) (15.02.1935 27.10.1936)”.
1.1.45. Спр.267, Арк.79. Переписка з Міністерством внутрішніх справ, поліційними і окружними урядами про діяльність німецьких політичних партій на Підкарпатській Русі (інформація про засідання) (9.12.1935 24.11.1937)”.
1.1.46. Спр.268, Арк.212. Переписка з Міністерством внутрішніх справ, поліційними і окружними урядами про діяльність Руської національно-автономної партії на Підкарпатській Русі (інформація про засідання) (8.08.1936 29.10.1937)”.
1.1.47. Спр.270, Арк.197. Переписка з Міністерством внутрішніх справ, поліційними і окружними урядами про діяльність політичних партій на Підкарпатській Русі (соціал-демократична, народно-соціалістична, Руська національно-автономна партія, автономний землеробський союз). І том (25.01.1937 16.10.1937)”.
1.1.48. Спр.271, Арк.201. Переписка з Міністерством внутрішніх справ, поліційними і окружними урядами про діяльність буржуазних партій. ІІ том (4.05.1937 27.12.1937)”.
1.1.49. Спр.298, Арк.8. Переписка з органами поліції про конфіскацію газет Народня сила” (18.06.1937)”.
1.1.50. Спр.306, Арк.105. Переписка з Міністерством внутрішніх справ, поліційними і окружними урядами про діяльність партії Автономно Землеробський союз” (інформації про засідання) (27.08.1937 2.06.1938)”.
1.1.51. Спр.307, Арк.140. Переписка з органами поліції і окружними урядами про діяльність буржуазної партії Автономний Землеробський Союз на Підкарпатській Русі” (21.02.1938 14.06.1938)”.
1.1.52. Спр.309, Арк.131. Переписка з Міністерством внутрішніх справ, поліційними і окружними урядами про діяльність німецьких політичних організацій на Підкарпатській Русі (11.11.1935 2.09.1938)”.
1.1.53. Спр.310, Арк.115. Переписка з Міністерством внутрішніх справ, поліційними і окружними урядами про діяльність буржуазних партій на Підкарпатській Русі (Українська селянська партія, Народне об’єднання, Перша Руська Народна Рада, інформації про засідання) (6.05.1935 4.10.1938)”.
1.1.54. Спр.313, Арк.142. Переписка з Міністерством внутрішніх справ, поліційними і окружними урядами про діяльність судето-німецької партії на Підкарпатській Русі. І том (7.07.1938 11.08.1938)”.
1.1.55. Спр.314, Арк.108. Переписка з Міністерством внутрішніх справ, поліційними і окружними урядами про діяльність судето-німецької партії на Підкарпатській Русі. ІІ том (11.08.1938 19.08.1938)”.
1.1.56. Спр.315, Арк.152. Переписка з Міністерством внутрішніх справ і поліційними урядами про діяльність Угорської національної партії” на Підкарпатській Русі (10.09.1937 22.10.1938)”.
1.1.57. Спр.317, Арк.53. Переписка з поліційними і окружними урядами про діяльність буржуазних політичних партії на Підкарпатській Русі (Єврейська, Християнсько-народна, Республікансько-земледільська, інформації про засідання) (17.01.1938 13.07.1938)”.
1.1.58. Опис 2, Спр.1, Арк.109. Розпорядження міністерств Президії Земського уряду по питанню реорганізації політичних урядів на Підкарпатській Русі в 1928 р. (5 липня 1928 29 грудня 1928)”.
1.1.59. Спр.13, Арк.53. Листування окружних урядів з Президією Земського уряду по питанню проведення виборів в крайові і окружні представництва на Закарпатті в 1928 р. (24 вересня 1928 29 грудня 1928)”.
1.1.60. Спр.18, Арк.137. Листування Президії Земського уряду з Міністерством внутрішніх справ і поліційною дирекцією по питанню діяльності комуністичної партії (листівки, поширення літератури, антимілітаризм, антидержавна агітація (25 червня 1928 14 грудня 1928)”.
1.1.61. Спр.19, Арк.126. Листування Президії Земського уряду з Міністерством внутрішніх справ і поліційною дирекцією по питанню діяльності комуністичної партії (організаційні питання, організація молоді, соцзмагання, святкування річниць). Том ІІ. (27. 08. 1928 5. 12. 1928)”.
1.1.62. Спр.20, Арк.122. Листування Президії Земського уряду з Міністерством внутрішніх справ і поліційною дирекцією по питанню діяльності комуністичної партії (організаційні питання, організація молоді, соцзмагання, святкування річниць). Том І. (25 июня 1928 27 августа 1928)”.
1.1.63. Спр.26, Арк.222. Інформації засідань комуністичної партії на Закарпатті, подані окружними урядами та поліцейськими комісарами Президії Земського уряду в 1928 р. (10 липня 1928 22 грудня 1928)”.
1.1.64. Спр.32, Арк.134. Листування з Міністерством внутрішніх справ, поліцій ними і жупанськими урядами про політичне становище на Підкарпатській Русі (13 грудня 1927 8 лютого 1928)”.
1.1.65. Спр.34, Арк.135. Листування з Міністерством внутрішніх справ, поліційними і жупанськими урядами про діяльність діячів політичних партій на Підкарпатській Русі (19 лютого 1928 26 квітня 1928)”.
1.1.66. Спр.53, Арк.181. Листування з Міністерством внутрішніх справ, Міністерством соціальної опіки, поліційними і окружними урядами по питанню політичного становища на Підкарпатській Русі (23.04. 1927 29. 11. 1929)”.
1.1.67. Спр.54, Арк.81. Інформаційні справи про політичне положення на Підкарпатській Русі за 1929 рік (4 березня 1929 10 квітня 1929)”.
1.1.68. Спр.129, Арк.89. Листування з Міністерством внутрішніх справ, поліційними і окружними урядами по питанню діяльності політичних організацій в Угорщині і інформації поліційних органів про їх вплив на Чехословаччину (розширення літератури) (14 жовтня 1929 10 жовтня 1930)”.
1.1.69. Спр.158, Арк.181. Листування з Міністерством внутрішніх справ, окружним урядом і шкільними установами по шкільним питанням (організація, діяльність і становище шкіл) (23 грудня 1929 15 грудня 1931)”.
1.1.70. Спр.161, Арк.212. Листування з Міністерством внутрішніх справ, поліційними і окружним