СТЕЖКО НАДІЯ ВОЛОДИМИРІВНА. ІМПЕРАТИВИ ВИРІШЕННЯ ГЛОБАЛЬНОЇ ПРОДОВОЛЬЧОЇ ПРОБЛЕМИ В УМОВАХ АСИМЕТРИЧНОСТІ СВІТОВОГО РОЗВИТКУ

brief description

СТЕЖКО НАДІЯ ВОЛОДИМИРІВНА. Назва дисертаційної роботи: "ІМПЕРАТИВИ ВИРІШЕННЯ ГЛОБАЛЬНОЇ ПРОДОВОЛЬЧОЇ ПРОБЛЕМИ В УМОВАХ АСИМЕТРИЧНОСТІ СВІТОВОГО РОЗВИТКУ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КІРОВОГРАДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
На правах рукопису
УДК 339.9: 338.439(100)
СТЕЖКО НАДІЯ ВОЛОДИМИРІВНА
ІМПЕРАТИВИ ВИРІШЕННЯ ГЛОБАЛЬНОЇ ПРОДОВОЛЬЧОЇ
ПРОБЛЕМИ В УМОВАХ АСИМЕТРИЧНОСТІ
СВІТОВОГО РОЗВИТКУ
Спеціальність 08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні
відносини
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук
Науковий консультант
доктор економічних наук, професор
Миценко Іван Михайлович
Кіровоград – 2015
2
ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ГЛОБАЛЬНОЇ ПРОДОВОЛЬЧОЇ ПРОБЛЕМИ 17
1.1. Генеза теоретичних підходів до визначення глобальної
продовольчої проблеми та систематизація її чинників
17
1.2. Економічний зміст категорії «продовольча проблема» 41
1.3. Асиметричність форм прояву продовольчої проблеми у сучасному
світовому господарстві
56
1.4. Діалектика взаємозв’язку глобальної продовольчої проблеми і
продовольчої безпеки
78
Висновки до розділу 1 106
РОЗДІЛ 2. ГЛОБАЛЬНА ПРОДОВОЛЬЧА ПРОБЛЕМА В
КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ 109
2.1. Глобалізація як домінанта сучасного взаємозалежного розвитку
країн світу та її вплив на продовольчу проблему 109
2.2. Сучасні детермінанти глобальної продовольчої проблеми та
можливості її вирішення на засадах сталого розвитку 123
2.3. Глобальні індекси в оцінці продовольчої проблеми та чинників
впливу 150
2.4. Роль інтеграційних процесів у вирішенні глобальної продовольчої
проблеми та подоланні її асиметрії 161
2.5. Глобальний ринок продовольства та міжнародна торгівля як
ринковий інструмент перерозподілу продовольчих ресурсів 179
Висновки до розділу 2 200
РОЗДІЛ 3. РЕГІОНАЛЬНІ ВИМІРИ ПОДОЛАННЯ ГЛОБАЛЬНОЇ
ПРОДОВОЛЬЧОЇ ПРОБЛЕМИ 205
3.1. Багатофункціональне сільське господарство як основа продовольчої
безпеки країн ЄС 205
3.2. Специфіка вирішення продовольчої проблеми у США 221
3.3. Особливості китайської моделі забезпечення продовольством
населення країни 236
Висновки до розділу 3 251
РОЗДІЛ 4. ОСОБЛИВОСТІ ПРОДОВОЛЬЧОЇ ПРОБЛЕМИ
УКРАЇНИ ТА РОЛЬ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ’ЯЗКІВ
У ЇЇ ВИРІШЕННІ 255
4.1. Закономірності та тенденції виробництва основних видів
сільськогосподарської продукції в Україні 255
3
4.2. Проблема обмеженості і незбалансованості споживання продуктів
харчування в Україні 276
4.3. Зовнішня торгівля як фактор вирішення продовольчої проблеми в
Україні 288
4.4. Трансформація зовнішньоекономічної політики України як дієвого
чинника вирішення продовольчої проблеми 302
4.5. Стратегічні пріоритети забезпечення національної продовольчої
безпеки України 319
Висновки до розділу 4
332
РОЗДІЛ 5. ІМПЕРАТИВИ ВИРІШЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ
ПРОБЛЕМИ НА ГЛОБАЛЬНОМУ Й НАЦІОНАЛЬНОМУ
РІВНЯХ 336
5.1. Міжнародне регулювання глобальної продовольчої проблеми та
напрями його удосконалення 336
5.2. Лібералізація торгівлі продовольчими товарами як передумова
вирішення глобальної продовольчої проблеми 360
5.3. Світовий досвід реалізації зовнішньоекономічної політики в
контексті вирішення продовольчої проблеми 380
5.4. Моделювання перспектив вирішення глобальної продовольчої
проблеми 400
5.5. Обґрунтування імперативів вирішення глобальної продовольчої
проблеми 427
Висновки до розділу 5 438
ВИСНОВКИ 441
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 447
ДОДАТКИ 496
4
ВСТУП
Актуальність теми. Процеси поглиблення міжнародного поділу праці,
розширення міжнародної виробничої кооперації, торгівлі та фінансової
діяльності обумовили масштабну інтернаціоналізацію господарського життя.
У другій половині ХХ ст. розпочалася всебічна глобалізація всіх сфер
суспільного життя, що призвело до формування глобальної фінансової
системи, глобальних ринків товарів, капіталів, робочої сили та в цілому –
глобальної економічної системи. Глобалізація, залучаючи країни в орбіту
світового господарства, надає їм нові можливості розвитку. Проте суттєвим
викликом суспільству стають глобальні проблеми, серед яких ключовою є
продовольча. Забезпечення населення необхідною кількістю та якістю
продовольства є базовою умовою його існування. Надійне забезпечення
кожної країни продовольством має стратегічне значення, оскільки від нього
залежить національна безпека держави.
Продовольча проблема є однією з найскладніших проблем людства. Це
стосується передусім країн, що розвиваються, однак вона є актуальною і для
України, в якій на етапі економічної трансформації знизився рівень життя та
погіршилося продовольче забезпечення населення. На сучасному етапі
можливості вирішення глобальної продовольчої проблеми (ГПП)
безпосередньо пов’язані з необхідністю переходу до моделі сталого розвитку.
Соціально-економічна обумовленість процесів глобалізації та її
проблем викладена у працях класиків економічної теорії: Д. Белла, М.
Вебера, Дж. Гелбрейта, Д. Кейнса, Д. Кларка, В. Леонтьєва, Т. Мена, Д.
Рікардо, У. Ростоу, А. Сміта, Р. Солоу, А. Хіршмана, Й. Шумпетера та
науковців нового покоління: Д. Гелда, П. Деніелса, С. Дента, М. Кастельса, Р.
Коуза, Б. Ландвала, У. Лацоніка, Дж. Ліндера, Д. Мак Фаддена, Ф. Перру, П.
Ромера, Дж. Сакса, Дж. Стігліца, Л. Тейлора, Дж. Тобіна, О. Уільямсона, С.
Фішера.
Дослідження вітчизняними вченими сучасних глобальних проблем
характеризуються комплексністю розгляду, мають орієнтацію на
5
прогностичне моделювання варіантів їх вирішення (праці Л. Антонюк, О.
Білоруса, З. Варналія, І. Вахович, А. Гальчинського, О. Дудкіної, П. Дудкіна,
І. Каленюк, Т. Кальченка, Ю. Козака, Д. Лук’яненка, З. Луцишин, В.
Новицького, Ю. Павленка, Ю. Макогона, Є. Панченка, Ю. Пахомова, А.
Поручника, В. Рокочої, Є. Савельєва, С. Сіденко, С. Соколенка, Я.
Столярчук, І. Сторонянської, В. Чужикова, Т. Циганкової, А. Філіпенка, О.
Шниркова, І. Школи та ін.).
Проблеми продовольчого забезпечення населення, нерівномірності
виробництва і споживання продовольства в різних країнах світу знайшли
своє відображення в працях зарубіжних і вітчизняних науковців: О. Березіна,
Л. Березіної, О. Білоруса, Л. Брауна, Ф. Броделя, В. Власова,
О. Добросоцького, Ф. Енгельса, М. Лисака, Р. Мальтуса, К. Маркса, І.
Миценка, Д. Міля, Б. Пасхавера, М. Пугачова, П. Саблука, М. Сандлера, А.
Сена, Я. Столярчук, В. Ткаченка, Ф. Хайєка, Е. Холт-Хіменеса та ін.
Нерівномірність розвитку суб’єктів світової економічної системи різко
посилює тенденцію до загострення глобальної продовольчої проблеми, яку
перманентні світові кризи лише поглиблюють. Існуючі механізми
формування і розподілу світових продовольчих ресурсів, міжнародної
торгівлі ними та надання продовольчої допомоги не створюють ефективної
системи забезпечення країн світу достатнім обсягом продуктів харчування.
Тому важливим є обґрунтування імперативів вирішення продовольчої
проблеми на глобальному рівні, що обумовило вибір теми дисертаційної
роботи, її мету та завдання.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацію виконано відповідно до тематики науково-дослідної роботи
кафедри міжнародної економіки Кіровоградського національного технічного
університету Міністерства освіти і науки України за темами: «Стан
продовольчої сфери України і її відповідність критеріям безпеки» (номер
держреєстрації 0112U002604), у рамках якої визначено перспективи
інтеграції вітчизняної господарської системи у світовий економічний простір
6
та запропоновано організаційно-економічний механізм забезпечення
продовольчої безпеки в Україні; «Світовий досвід формування ефективної
зовнішньоекономічної політики підтримки національної продовольчої
безпеки» (номер держреєстрації 0113U007567), у межах якої досліджено
світовий досвід формування ефективної зовнішньоекономічної політики
підтримки національної продовольчої безпеки, розроблено теоретичні
положення та науково-практичні рекомендації щодо забезпечення
продовольчої безпеки України у світовому інституційному середовищі;
«Організаційно-економічне забезпечення формування і реалізації стратегії
розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств АПК» (номер
держреєстрації 0112U006632), у рамках якої розроблено методичне
забезпечення щодо формування системно-синергетичної концепції
стратегічного управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств
АПК; «Світова продовольча безпека і система її міжнародного регулювання:
досвід для України» (номер держреєстрації 0112U002603), де запропоновано
напрями вдосконалення механізму співробітництва України з міжнародними
організаціями у сфері забезпечення продовольчої безпеки та визначено
можливості взаємодії економічних систем різних типів в умовах поглиблення
інтеграційних процесів; «Забезпечення продовольчої безпеки України в
умовах глобалізації» (номер держреєстрації 0111U007654), у рамках якої
розроблено концептуальні засади забезпечення ефективної
зовнішньоекономічної політики у сфері продовольчої безпеки країни та
регіону під впливом глобалізаційних процесів.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є
розробка теоретико-методологічних засад комплексного дослідження
глобальної продовольчої проблеми, її асиметричного характеру,
обґрунтування імперативів її вирішення на засадах сталого розвитку.
Для досягнення зазначеної мети поставлено і вирішено такі завдання:
7
- дослідити еволюцію теоретичних засад визначення глобальної
продовольчої проблеми та її чинників, розкрити економічний зміст категорії
«продовольча проблема»;
- розкрити асиметричний характер ГПП, діалектику взаємозв’язку
продовольчої проблеми і продовольчої безпеки;
- дослідити глобалізацію як детермінанту сучасного взаємозалежного
розвитку країн світу та її вплив на продовольчу проблему;
- визначити головні фактори розвитку ГПП, дослідити її взаємозв’язок
з іншими глобальними проблемами та можливості її вирішення в рамках
сталого розвитку;
- виявити вплив інтеграційних процесів на вирішення глобальної
продовольчої проблеми та подолання її асиметрії;
- встановити особливості глобального ринку продовольства та
міжнародної торгівлі як ринкового інструменту перерозподілу продовольчих
ресурсів;
- визначити організаційно-правові й економічні засади вирішення
продовольчої проблеми у провідних країнах світу (країни ЄС, США, Китай);
- дослідити особливості та проблеми продовольчого забезпечення в
Україні, обґрунтувати стратегічні пріоритети та концепцію продовольчої
безпеки України;
- обґрунтувати роль зовнішньої торгівлі та шляхи трансформації
зовнішньоекономічної політики України в контексті вирішення продовольчої
проблеми на національному та глобальному рівнях;
- запропонувати напрями вдосконалення механізму міжнародного
регулювання глобальної продовольчої проблеми;
- розкрити механізм лібералізації світової торгівлі продукцією
сільського господарства та формування ефективної зовнішньоекономічної
політики як фактора вирішення глобальної продовольчої проблеми;
- розробити економіко-математичні моделі продовольчого
забезпечення світу та обґрунтувати імперативи вирішення ГПП.
8
Об'єктом дослідження є економічна природа та асиметрія глобальної
продовольчої проблеми в сучасних умовах.
Предмет дослідження – теоретико-методологічні та прикладні
проблеми продовольчого забезпечення на глобальному і національному
рівнях.
Методи дослідження. Методологічною базою дослідження є
теоретичні здобутки світової економічної науки, концептуальні положення
теорії світового господарства та міжнародних економічних відносин щодо
вирішення глобальних проблем. Для досягнення поставленої мети в роботі
використано сучасні методи наукового пізнання: історичний та логічний
підхід (для аналізу генезису й етапів еволюції глобальної продовольчої
проблеми); системно-функціональний та факторний аналіз (виявлення
чинників, форм прояву та глобальних детермінант продовольчої проблеми);
системно-структурний аналіз (обґрунтування імперативів вирішення
глобальної продовольчої проблеми, розробка концепції продовольчої
безпеки); статистичного, порівняльного аналізу, групування (оцінка
продовольчого забезпечення країн світу й України, обсягів виробництва в
АПК та зовнішньої торгівлі продовольством); економіко-математичного
моделювання, прогнозування (обсягів виробництва продовольчих ресурсів у
світі, вирішення продовольчої проблеми – зменшення чисельності населення,
яке страждає від недоїдання).
Інформаційну базу дослідження становлять закони України,
нормативні акти міжнародних організацій, теоретичні й методичні розробки
вітчизняних та зарубіжних учених, матеріали Державної служби статистики
України, ФАО, ЄС, офіційні матеріали інших міжнародних організацій з
оцінки стану та перспектив вирішення глобальної продовольчої проблеми.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні
теоретико-методологічних засад дослідження та вирішення глобальної
продовольчої проблеми, визначенні імперативів і механізмів її розв’язання на
глобальному й національному рівнях у контексті сталого розвитку.
9
Нові наукові результати, які одержано особисто автором і винесено на
захист, полягають у такому:
уперше:
- сформульовано новий напрям наукового дослідження, що вивчає
асиметричний характер глобальної продовольчої проблеми, який
проявляється у диспропорційності виробництва та споживання продуктів
харчування, неспіврозмірності між обсягами потреби у продовольстві та
можливостями його забезпечення в різних країнах світу, що обумовлено
нерівномірністю забезпечення країн природними ресурсами для розвитку
АПК, нерівномірністю економічного розвитку, різною спрямованістю й
ефективністю соціально-економічної та аграрної політики в різних країнах,
що поглиблює розуміння складності й багатоаспектності ГПП;
- визначено імперативи розв’язання глобальної продовольчої
проблеми, як безумовні вимоги розвитку глобальної системи продовольчого
забезпечення, до яких віднесено: активний розвиток АПК національних
економік та перехід на інноваційні моделі розвитку; інтеграція виробників
АПК та формування національних і міжнародних кластерів з виробництва
певних груп продовольства; розвиток та лібералізація міжнародної торгівлі
продовольчими ресурсами; забезпечення стабільності глобальних ринків
продовольства; удосконалення системи розподілу національного доходу та
подолання бідності; поліпшення якості життя в сільській місцевості, що в
комплексі підвищить рівень продовольчого забезпечення всіх країн світу;
- обґрунтовано, що головними детермінантами ГПП у сучасних
умовах виступають: НТП; діяльність транснаціональних корпорацій;
глобальні політичні, соціально-економічні та екологічні проблеми; потреба в
переході світової соціально-економічної системи на засади сталого розвитку.
Виявлено зростаючу та суперечливу роль ТНК у розвитку світового АПК і
вирішенні глобальної продовольчої проблеми; доведено, що діяльність ТНК
у країнах, що розвиваються, хоч і сприяє певному розвитку аграрного
сектору, однак їх зацікавленість у задоволенні власних інтересів та
10
збагаченні не сприяє створенню виробничого потенціалу АПК цих країн,
здатного задовольнити потреби у продовольстві;
- визначено теоретико-методологічні підходи до вирішення
продовольчої проблеми в контексті сталого розвитку, що означає такий
спосіб і рівень задоволення потреб у продуктах харчування всіх мешканців
планети, за якого не створюються загрози для виробництва продовольства і
задоволення потреб у ньому майбутнім поколінням. Вирішення ГПП на
засадах сталого розвитку потребує: формування ефективної економічної
системи АПК на інноваційній основі; модернізації соціальної системи,
забезпечення права людини в усіх країнах світу на достатнє харчування,
доступу до необхідних продовольчих ресурсів; формування життєздатної та
самовідтворювальної екосистеми в кожній країні та у світі в цілому, що
забезпечить збереження сільгоспугідь; посилення міжнародної співпраці у
сфері вирішення взаємопов’язаних глобальних проблем – продовольчої,
економічної, екологічної, енергетичної, демографічної, соціальної;
- обґрунтовано суттєвий та різновекторний вплив глобалізації на
вирішення ГПП, з одного боку, відбувається граничне залучення до
сільськогосподарського виробництва світових земельних ресурсів;
поширення інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, що
зумовлює деградацію природних ресурсів; запровадження сучасних систем
агровиробництва, нових сортів рослин та витіснення традиційних, що
підриває генетичну базу його розвитку на перспективу; зменшення площі під
зернові, які є основою продовольчої безпеки та збільшення площі під
технічні культури, що ускладнює вирішення глобальної продовольчої
проблеми; з іншого боку, розвиток й удосконалення транспортної системи і
морозильної техніки робить доступним більшість видів продовольства для
населення всіх країн; формування глобальних продовольчих мереж,
міжнародних організацій і фондів, які займаються вирішенням ГПП;
збільшення можливості надання міжнародної допомоги країнам із гострою
продовольчою проблемою сприяють послабленню гостроти ГПП. Одержані
11
результати є методологічним підґрунтям формування глобальних стратегій
вирішення продовольчої проблеми;
удосконалено:
- теоретико-методологічні засади дослідження ГПП на основі
використання положень класичної та марксистської політекономії; сучасного
інституціоналізму, теорій нерівномірності й асиметричного розвитку;
концепцій глобалізації та формування світової економічної системи;
- категоріальний апарат, який характеризує світову продовольчу
проблему: розмежовано поняття «продовольче забезпечення» – процес
формування продовольчих ресурсів та доведення їх до споживачів;
«продовольча проблема» – недостатнє забезпечення необхідної кількості та
відповідної якості продуктів харчування для окремих груп населення або
окремих країн; «продовольча криза» – суттєве загострення продовольчої
проблеми в окремі періоди, яке охоплює всі країни світу або його регіони та
позначається на рівні продовольчого забезпечення майже всього населення
планети; «продовольча небезпека» – виникнення загроз та ризиків для
окремих груп населення або країн, обумовлених недостатністю харчування
(недоїдання, голод);
- визначення категорії «глобальна продовольча проблема», яка в
авторському трактуванні являє собою недостатній рівень продовольчого
забезпечення значної частки населення світу, обумовлений часовою та
просторовою асиметричністю розвитку чинників виробництва,
нерівноправністю економічних відносин і недосконалістю інституцій світової
економічної системи, що стосуються виробництва, розподілу та споживання
продовольчих ресурсів. Визначено, що її основними формами прояву є:
дефіцит продовольства відносно існуючої потреби, що зумовлено
недостатнім розвитком АПК; дефіцит коштів у певної частини населення на
придбання продуктів харчування, що зумовлено бідністю; незбалансоване
харчування, яке не забезпечує достатньої кількості всіх поживних речовин,
мінералів і вітамінів, необхідних людині; поширення неякісного харчування,
12
що зумовлено застосуванням у харчовій промисловості й АПК різноманітних
хімічних засобів;
- теоретичні підходи до розуміння асиметрії ГПП як нерівномірності
та диспропорційності: між глобальними обсягами виробництва продовольчих
товарів і глобальним попитом на них; у застосуванні інноваційних,
інтенсивних та екстенсивних методів розвитку АПК; в обсягах виробництва і
споживання продуктів харчування у країнах світу; в обсягах
платоспроможного попиту населення на продукти харчування; у
забезпеченні калорійності та якісного складу раціону харчування населення
країн світу; в обсягах споживання основних продуктів харчування за групами
країн світу, що є науково-методологічним підґрунтям визначення ефективних
шляхів вирішення продовольчої проблеми;
- методологію дослідження ГПП у взаємозв’язку з іншими
глобальними проблемами (демографічною, екологічною, економічною,
інституційною) із використанням інструментарію глобальних індексів, які
розраховуються міжнародними організаціями, що дало змогу обґрунтувати
тісну взаємозалежність між глобальними проблемами;
- концептуальні підходи до розробки моделі продовольчої безпеки
держави в умовах глобалізації, згідно з якою реалізація мети – надійне
забезпечення країни сільгосппродукцією, сировиною і продовольством
шляхом розвитку вітчизняного виробництва продовольства, ефективної
міжнародної торгівлі, підвищення економічної доступності продуктів
харчування для населення, гарантій якості й безпечності продовольчих
товарів та неодмінного врахування в державній політиці національної
безпеки наявних і майбутніх загроз продовольчій безпеці;
дістали подальшого розвитку:
- підходи до аналізу перспектив вирішення ГПП шляхом використання
економіко-математичних моделей, побудованих за принципом
функціонування нейронних мереж, які показали, що світова економіка
перебуває на переломному етапі щодо її вирішення: при стабілізації
13
відносного показника «частка населення планети, яке голодує» на рівні 12-
13%, у найближчій перспективі може спостерігатися збільшення кількості
людей, які протягом тривалого часу споживають продовольства менше
критичної норми, що обґрунтовує необхідність здійснення більш активної
політики стосовно вирішення глобальної продовольчої проблеми;
- теоретичні засади вдосконалення механізму міжнародного
регулювання продовольчого забезпечення – підвищення ефективності
діяльності міжнародних організацій, національних урядів, розширення
інструментарію їх впливу на умови продовольчого забезпечення, що формує
інституційне підґрунтя для об’єднання зусиль у вирішенні продовольчої
проблеми та досягненні продовольчої безпеки на глобальному рівні;
- методичні підходи до прогнозування виробництва та споживання
основних видів продуктів харчування відповідно до медичних норм і
досягнутого рівня споживання в розвинутих країнах світу, що дозволило
виконати прогноз невідповідності виробництва потребам споживання
основних видів продуктів харчування в Україні на середньострокову
перспективу та вірогідність загострення продовольчої проблеми за
збереження нинішніх тенденцій розвитку АПК;
- теоретичні підходи до визначення механізму взаємозв’язку
продовольчої проблеми та продовольчої безпеки: недостатнє продовольче
забезпечення формує низку загроз для населення та країни в цілому, які, за
умови докладання недостатніх зусиль для їх подолання, переростають у
продовольчу небезпеку (дефіцит продовольства, недоїдання, голод), що
призводить до втрати людського потенціалу, економічної та політичної
незалежності країни, посилення соціальної нестабільності; своєчасне
вирішення виникаючих продовольчих проблем формує умови для досягнення
продовольчої безпеки;
- напрями формування ефективної зовнішньоекономічної політики
забезпечення національної продовольчої безпеки, які стосуються оптимізації
імпорту продовольства та активізації експорту, шляхом запровадження
14
різних інструментів просування товарів (стимулювання збуту, зв’язків із
громадськістю, реклами, інформаційної підтримки, поліпшення умов доступу
національних виробників на зовнішні ринки, фінансової підтримки), що
забезпечить надходження додаткових обсягів фінансових ресурсів для
розвитку АПК.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що
теоретико-методологічні положення дисертації є науковим обґрунтуванням
підвищення рівня продовольчого забезпечення країн світу.
Одержані результати впроваджено на:
державному рівні: в діяльності Міністерства аграрної політики та
продовольства – при розробці концептуальних підходів до забезпечення
національної продовольчої безпеки (довідка №37-18-4-15/3280 від
10.03.2015 р.); Національного наукового центру «Інститут аграрної
економіки» – для підготовки наукового звіту за темою «Науково-методичні
основи формування глобального і регіонального ринків
сільськогосподарської сировини і продукції переробної промисловості»
(номер держреєстрації 0111U000165) і практичних рекомендацій щодо
розвитку зовнішньоекономічної діяльності та просування української
агропродовольчої продукції на зовнішні ринки органам державної влади
(довідка № 10/109-1 від 03.03.2015 р.);
регіональному рівні: в діяльності Департаменту економічного розвитку
і торгівлі Кіровоградської обласної державної адміністрації – при розробці
Стратегії економічного і соціального розвитку області на 2013-2020 роки, а
також підготовці пропозицій щодо доповнень і змін до неї з урахуванням
Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року (довідка
№ 112/89-01 від 12.03.2014 р.); Департаменту агропромислового розвитку
Кіровоградської обласної державної адміністрації – при розробці
регіональних інноваційно-інвестиційних та інших програм і прогнозів
розвитку галузей агропромислового виробництва (довідка № 83/79-01 від
08.04.2014 р.); Кіровоградської регіональної торгово-промислової палати –
15
при розробці аналітичних матеріалів з моніторингу стану, тенденцій і
динаміки розвитку світового, національного та регіонального продовольчих
ринків (довідка № 1101-3/107 від 25.04.2014 р.); Кіровоградської державної
сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук
України – при прогнозуванні виробництва основних видів
сільськогосподарської продукції (довідка № 11 від 18.05.2014 р.);
виробничому рівні: ТОВ «УкрАгроКом» – при розробці стратегії
зовнішньоекономічної діяльності (довідка № 2 від 04.06.2014 р.).
Окремі положення дисертаційного дослідження використовуються в
навчальному процесі Кіровоградського національного технічного
університету МОН України при викладанні навчальних дисциплін
«Міжнародна економіка», «Міжнародна торгівля», «Світовий ринок товарів,
ресурсів та послуг», «Митна справа», «Економіка зарубіжних країн» (довідка
№ 45-15/41-21/377 від 10.09.2014 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно
виконаною науковою працею, в якій автором викладено ідеї, методологічні
підходи, теоретичні положення, висновки та пропозиції, одержані автором
особисто. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано
лише ті положення, які є результатом особистої роботи здобувача.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні та практичні аспекти
дослідження висвітлені у наукових публікаціях та оприлюднені на
міжнародних науково-практичних конференціях: ХІ міжнародній науковопрактичній конференції «Україна на шляху соціально-економічних
перетворень в умовах глобалізації» (м. Кіровоград, 19-20 квітня 2012 р.);
міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми розвитку
економіки в умовах глобалізації» (Тернопіль – Чортків, 26-27 квітня 2012 р.);
міжнародній науково-практичній конференції «Украина – Болгария –
Европейский Союз: современное состояние и перспективы» (м. Варна, 13-19
вересня, 2012 р.); ХІІ міжнародній науково-практичній конференції «Україна
на шляху соціально-економічних перетворень в умовах глобалізації»
16
(м. Кіровоград, 18-19 квітня 2013 р.); ХІІІ науково-практичній конференції
«Україна на шляху соціально-економічних перетворень в умовах
глобалізації» (м. Кіровоград, 17-18 квітня 2014 р.); V міжнародній науковопрактичній конференції «Пріоритети нової економіки знань в ХХІ сторіччі»,
(м. Дніпропетровськ, 25-26 грудня 2014 р.); а також на круглому столі
«Трансформація соціально-економічної системи України: європейський
вимір» (м. Кіровоград, 20 листопада 2014 р.).
Публікації. За результатами дисертації опубліковано 31 наукову працю
загальним обсягом 43,88 друк. арк., з яких 43,68 друк. арк. належить
особисто автору, зокрема: одноосібна монографія (24,5 друк. арк.), 1
навчальний посібник у співавторстві (особисто автору належить 20 друк.
арк.), 29 наукових статей (18,98 друк. арк.), з них 11 наукових статей – у
наукових фахових виданнях України (7,61 друк. арк.), 11 статей – у
зарубіжних виданнях і наукових фахових виданнях України, що входять до
міжнародних наукометричних баз (8,06 друк. арк.), 7 матеріалів і тез
доповідей на наукових конференціях (3,31 друк. арк.).
Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота
складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних
джерел, додатків. Основний зміст роботи викладено на 446 сторінках
друкованого тексту, включаючи 76 таблиць на 46 сторінках, 58 рисунків на
36 сторінках. Список використаних джерел налічує 525 найменувань та
викладений на 51 сторінці. Загальний обсяг роботи становить 582 сторінки, з
яких 85 сторінок займають додатки.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі вирішено важливе наукове завдання розробки
теоретико-методологічних засад дослідження глобальної продовольчої
проблеми та науково-методичних підходів до формування імперативів її
вирішення в умовах глобальної економічної взаємозалежності.
На підставі одержаних результатів зроблено такі висновки:
1. Продовольча проблема перебуває в полі зору всіх напрямів
економічної науки, однак її природа та специфіка більш аргументовано
розкриваються в рамках інституціоналізму, теорій асиметричного розвитку
та глобалістики. ГПП являє собою недостатній рівень продовольчого
забезпечення значної частки населення світу внаслідок нерівномірності
світового розміщення та розвитку природних ресурсів агропромислового
виробництва, недосконалості світової системи економічних відносин. Її
чинниками виступають сукупність демографічних, соціально-економічних,
техніко-технологічних, природно-кліматичних та інституційних процесів, які
призводять до незбалансованості обсягів попиту на продовольчі ресурси та їх
виробництва у глобальному масштабі, формують неефективний механізм їх
розподілу. Досліджено взаємозв’язок між поняттями «продовольча
забезпеченість», «продовольча безпека», «продовольча небезпека» та
«продовольча криза», які мають місце в системі продовольчого забезпечення
населення планети. Наявність різних форм прояву продовольчої проблеми
формує низку загроз для населення та країни в цілому, які можуть
переростати у продовольчу небезпеку, що набуває форми дефіциту
продовольства, наслідком якого є недоїдання та голод. Продовольча безпека
означає своєчасне вирішення продовольчих проблем та недопущення їх
загрозливих форм прояву.
2. ГПП має асиметричний характер, зумовлений природними,
економічними та політичними чинниками. Домінуючу роль на сучасному
етапі в поглибленні асиметрії відіграють економічні (нерівномірність
економічного розвитку країн світу та відмінність їх аграрної політики) і
442
політичні (конфлікти та протистояння між країнами) чинники. Визначено,
що основними сучасними формами прояву асиметрії глобальної
продовольчої проблеми є: неспіврозмірність попиту на продовольчі ресурси
та їх пропозиції в різних країнах світу; неоднакові можливості економічного
доступу до них (співвідношення «доходи – ціни»); значні відмінності в
технологіях ведення сільського господарства та в його ефективності.
3. Процеси глобалізації чинять усе більший, однак неоднозначний
вплив на вирішення ГПП. З одного боку, глобалізація сприяє збільшенню
аграрного виробництва на основі все більшого залучення земельних ресурсів
у сільськогосподарський оборот, поширення інноваційних методів в АПК,
розвитку світової торгівлі продовольством, з іншого – негативно впливає на
природну ресурсну базу АПК та посилює нерівномірність можливостей країн
щодо продовольчого забезпечення.
4. Найвагомішою детермінантою сучасної глобальної продовольчої
проблеми є транснаціональні корпорації, діяльність яких хоч і сприяє
певному розвитку АПК країн, що розвиваються, та вирішенню їх
продовольчої проблеми, однак оскільки вони керуються передусім власними
інтересами збагачення, то нерідко вступають у протиріччя з головним
завданням вирішення продовольчої проблеми – створення виробничого
потенціалу АПК, здатного задовольнити потреби у продовольстві. При цьому
ТНК формують залежність аграрного сектору цих країн від поставок техніки,
сучасних технологій, наукових розробок, які ними монополізовані. Одним з
напрямів вирішення даної проблеми є створення механізмів посилення
соціальної відповідальності ТНК.
5. Доведено взаємозв’язок між політичною, демографічною,
екологічною, енергетичною, соціально-економічною, інституційною та
продовольчою проблемами. Найважливішим чинником, що впливає на
продовольче забезпечення країни, є економічний розвиток країни,
узагальнюючим показником якого є ВВП на душу населення. Високий рівень
економічного розвитку забезпечує необхідні інвестиції в сільське
господарство, переробну промисловість, що розвиває виробничу базу
443
продовольства, підвищує рівень життя населення, забезпечує доступність
усіх верств до продуктів харчування.
6. Встановлено теоретико-методологічні засади вирішення глобальної
продовольчої проблеми в контексті сталого розвитку, що потребує
збалансованого економічного, екологічного та соціального розвитку в
довгостроковій перспективі, переходу на інноваційні моделі розвитку
сільського господарства, широкого міжнародного співробітництва в усіх
сферах виробництва, розподілу та обміну продовольства, збереження й
ефективного використання природної ресурсної бази АПК на засадах
положень документа «Майбутнє, якого ми прагнемо», прийнятого під час
саміту Ріо+20 у 2012 р.
7. Розвиток міжнародної інтеграції сприяє вирішенню глобальної
продовольчої проблеми та зменшенню її надмірної асиметрії. Розроблено
модель впливу інтеграційних процесів на вирішення глобальної продовольчої
проблеми через формування спільної (або узгодженої) аграрної політики,
спрямованої на розвиток АПК, науково-технічного й економічного
партнерства, створення спільних підприємств з виробництва та переробки
продовольчих ресурсів, скасування будь-яких обмежень у торгівлі між
країнами, застосування єдиної цінової політики для продовольчої продукції.
8. Міжнародна торгівля відіграє важливу роль у вирішенні глобальної
продовольчої проблеми. Торгівля продовольчими ресурсами стає все більш
вагомим чинником вирішення продовольчої проблеми. Позитивний вплив на
скорочення частки населення, яке недоїдає, має імпорт продовольчої
продукції. На сучасному етапі постає завдання створення сприятливих і
справедливих умов для розвитку міжнародної торгівлі продовольством,
підвищення його частки в структурі світового товарообміну в разі успішного
завершення Дохійського раунду переговорів в рамках СОТ.
9. Результати дослідження досвіду країн, які досягли найкращих
показників у вирішенні продовольчої проблеми (країн ЄС, США та Китаю),
свідчать, що їх успіхи досягнуті шляхом здійснення ефективної аграрної
політики – державної підтримки вітчизняних сільгоспвиробників;
444
формування конкурентного середовища в АПК, недопущення
монополізації окремих ринків продовольчих товарів; запровадження в АПК
інноваційних технологій; розвитку мережевих структур у вигляді
агропромислових кластерів; активної участі в зовнішньоекономічній
діяльності.
10. Для України продовольча проблема залишається актуальною,
оскільки споживання продуктів харчування по більшості продуктових груп
не відповідає раціональним нормам споживання, має місце незбалансованість
харчування, що негативно позначається на здоров’ї населення. Останнім
часом доступність та якість продуктів харчування погіршується, а згідно з
виконаним прогнозом забезпеченості населення основними продуктами
харчування відносно норм їх досягнення залишається проблематичним. Це
зумовлено низьким рівнем розвитку АПК. Обґрунтовано необхідність
розробки стратегії розвитку сільського господарства, яка має забезпечувати
перехід до нової сучасної високотехнологічної моделі його розвитку.
Запропоновано модель державного регулювання продовольчої безпеки.
11. Зовнішня торгівля України здійснює суттєвий внесок у вирішення
продовольчої проблеми як на національному, так і на глобальному рівні.
Україна є значним постачальником на світові продовольчі ринки зернових та
олійних культур, посилює свої позиції за цілою низкою видів продукції
переробної промисловості. Збільшенню обсягів зовнішньої торгівлі
агропродовольчою продукцією сприяв вступ України до СОТ, який
позитивно позначився на розвитку агропромислового комплексу, дозволив
розширити ринки експорту продукції та збільшити обсяги поставок. На
перспективу важливим є пріоритетний розвиток вітчизняного АПК на
інноваційній основі та включення його суб’єктів у міжнародні інтеграційні та
торговельні відносини.
12. Запропоновано науково-методичні підходи до розробки моделі
вдосконалення механізму міжнародного регулювання продовольчого
забезпечення як цілеспрямованої системи впливу урядів і міжнародних
організацій на світове виробництво та торгівлю продовольчими ресурсами,
445
які забезпечать формування ефективного аграрного виробництва,
налагодження й уніфікацію міжнародного обміну аграрно-продовольчою
продукцією, збільшення обсягів продовольчої допомоги у форматі
продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), Котонуських
угод ЄС - АКТ та ін.
13. Згідно з прогнозними розрахунками перспектив вирішення ГПП на
основі використання економіко-математичних моделей встановлено, що при
збереженні сучасних підходів до її вирішення в найближчій перспективі стан
продовольчого забезпечення погіршуватиметься, а кількість людей, які
вимушені стикатися з проблемою недоїдання, зростатиме. Актуальним є
здійснення активної та ефективної міжнародної політики у сфері
виробництва, розподілу, торгівлі продовольством, залучення до неї всіх
членів міжнародної спільноти в контексті програми ООН «Тисячоліття
розвитку».
14. Доведено, що однакових витрат на реалізацію поточних
торговельних стратегій, поява яких зумовлена традиційними інструментами
регулювання ринку, диспаритетом внутрішніх і зовнішніх орієнтирів
розвитку національних агропродовольчих систем, зазнають як розвинуті
країни, так і ті, що розвиваються. Тому важливим є досягнення повної
лібералізації світового ринку продовольства, що сприятиме його
реструктуризації на користь присутності країн, що розвиваються. Зростає
економічна значущість двосторонніх міжнародних домовленостей у сфері
торгівлі продовольчими товарами, які вписуються в структуру глобальної
лібералізації.
15. Обґрунтовано такі імперативи вирішення глобальної продовольчої
проблеми: розвиток аграрного сектору національних економік на
інноваційній основі; подолання бідності та забезпечення доступності до
продуктів харчування за рахунок підвищення ефективності використання
ресурсів Офіційної допомоги розвитку (ОДР); інтеграція виробників АПК на
основі формування національних та міжнародних кластерів з виробництва
певних груп продовольства; диверсифікація кількісних та якісних
446
компонентів міжнародної торгівлі, стабільність ринків продовольства й
обмеження надмірної волатильності цін на продовольство; підвищення якості
життя в сільській місцевості шляхом децентралізації фінансових ресурсів на
користь місцевих громад; екологічність розвитку глобального
агропродовольчого комплексу, упровадження нових технологій на
парадигмальній основі «Зелена економіка».