Стрільчук Віталій Андрійович. Строки в конституційному праві України

brief description

Стрільчук Віталій Андрійович. Строки в конституційному праві України.- Дис. канд. юрид. наук: 12.00.02, Нац. акад. наук України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. - Київ, 2014.- 235 с.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

На правах рукопису

СТРІЛЬЧУК Віталій Ананійович

УДК 342; 342. 81

СТРОКИ В КОНСТИТУЦІЙНОМУ ПРАВІ
УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право;
муніципальне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
ШЕМШУЧЕНКО Юрій Сергійович,
доктор юридичних наук, професор,
академік НАН України

Київ – 2014

ЗМІСТ

ВСТУП ................................................................................................................. 3

РОЗДІЛ 1. Поняття, види та порядок обчислення строків у конституційному праві України
1.1 Юридична природа та поняття строків у конституційному праві .......................................................................................................................
11
1.2 Класифікація конституційно-правових строків ........................................... 49
1.3 Особливості обчислення строків у конституційному праві ....................... 68
Висновки до Розділу 1 ......................................................................................... 104

РОЗДІЛ 2. Особливості встановлення та застосування строків у конституційному праві України
2.1 Строки в механізмі забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина ........................................................................................................
106
2.2 Конституційно-правові строки в організації та діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб .........................................................................................................................

128
2.3 Юридична відповідальність за порушення строків у конституційному праві України ........................................................................................................
163
Висновки до Розділу 2 ......................................................................................... 190

ВИСНОВКИ ............................................................................................................ 192

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .......................................................... 199

ВСТУП

Актуальність теми. Феномен часу як невід’ємна складова будь-якого розвитку, завжди був, залишається сьогодні й буде у майбутньому об’єктом пильної уваги науковців як природничих, так і суспільних наук. Не становить виключення у цьому відношенні наука конституційного права, в межах якої актуальним є дослідження часових (темпоральних) характеристик конституційно-правової дійсності, вивчення їх особливостей.
Виникнення, розвиток та функціонування притаманних конституційно-правовій дійсності явищ, станів і процесів тісно пов’язані із фактором часу, зокрема зі строком, який є однією із найважливіших та, відповідно, найбільш вживаних темпоральних категорій конституційного законодавства. В Конституції України містяться більше сорока різного роду строків, які визначають тривалість існування конституційно-правових відносин, часові межі здійснення суб’єктами конституційного права юридично значущих дій і прийняття рішень, обмежують загальну часову протяжність їх діяльності (строки повноважень). Також значна кількість різноманітних строків міститься у нормах багатьох законів, які регулюють різнопланові конституційно-правові відносини. При цьому всі вони відрізняються один від одного як за змістовно-функціональним призначенням, так і способами обчислення, встановленою тривалістю тощо. Строки притаманні майже кожному із складових елементів системи конституційного права України.
Значну роль відведено конституційно-правовим строкам в механізмі забезпечення основних прав і свобод людини і громадянина, які сприяють підвищенню ефективності та дієвості функціонування даного механізму. Саме від конституційно-правових строків залежить своєчасність, повнота та ефективність реалізації, охорони та захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема таких як право на участь у виборах та референдумах, право на доступ до інформації, право на звернення, право на громадянство тощо. Не менш значущими є конституційно-правові строки і для створення належних умов організації та діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, від яких безпосередньо залежить їх легітимність, професіоналізм та ефективність функціонування.
В науці конституційного права України категорії строку не приділялося достатньої уваги. Вона не була самостійним предметом комплексного та системного дослідження. У сучасному вітчизняному конституційному праві відсутнє легальне визначення поняття «строк», не дослідженні притаманні йому юридичні ознаки, відсутні правила обчислення конституційно-правових строків, їх класифікація. Також не досліджено особливості притягнення суб’єктів конституційно-правових відносин до юридичної відповідальності за порушення вказаних галузевих строків. Все це створює труднощі при застосуванні норм конституційного права, якими регулюються різного роду строки, органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Таким чином, актуальність дослідження конституційно-правових строків обумовлюється, власне, як станом науково-теоретичної розробленості, так і реальними практичними потребами.
Слід відзначити, що дослідженням категорії строку в праві займалися такі вітчизняні та зарубіжні вчені як: К. Н. Анненков, Ю. Г. Барабаш, О. В. Батанов, Ж.-Л. Бержель, Н. В. Бровченко, Є. В. Васьковський, Е. М. Васьокіна, Т. М. Вахонєва, С. В. Вишновецька, Ю. С. Гамбаров, А. З. Георгіца, В. П. Грібанов, А. С. Головін, А. В. Жгунова, С. О. Заїка, О. В. Зайчук, О. В. Ісаєва, В. Б. Ісаков, О. О. Карташов, В. В. Кохановський, В. В. Кравченко, Л. Т. Кривенко, В. В. Луць, П. М. Любченко, Р. М. Максакова, Д. І. Мейер, О. Р. Михайленко, Г. О. Мурашин, О. Г. Мурашин, В. Л. Мусіяка, В. П. Нагребельний, І. Г. Оборотов, Н. М. Оніщенко, М. В. Оніщук, О. В. Петришин, Г. І. Петров, В. Ф. Погорілко, С. П. Погребняк, Х. В. Приходько, П. М. Рабінович, А. О. Селіванов, М. Ф. Селівон, С. Г. Серьогіна, О. В. Скрипнюк, О. В. Совгиря, М. І. Ставнійчук, Б. О. Страшун, В. О. Тархов, М. О. Теплюк, В. І. Тертишніков, Ю. М. Тодика, В. Л. Федоренко, В. Є. Чиркін, В. М. Шаповал, Ю. С. Шемшученко, О. І. Ющик та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася у відповідності з темою науково-дослідної роботи відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України «Проблеми теорії конституційного права» (номер державної реєстрації 0110U002174).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка науково обґрунтованих пропозицій та практичних рекомендацій щодо правильного розуміння, тлумачення, встановлення та застосування строків у конституційному праві України.
Досягнення цієї мети є можливим шляхом вирішення таких задач:
з’ясувати юридичну природу і сформулювати поняття строку в конституційному праві України;
здійснити класифікацію конституційно-правових строків;
встановити особливості обчислення конституційно-правових строків, сформулювавши відповідні правила;
з’ясувати місце та роль конституційно-правових строків в механізмі забезпечення основних прав і свобод людини і громадянина;
розкрити особливості встановлення та застосування конституційно-правових строків в організації та діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб;
розкрити особливості настання юридичної відповідальності за порушення строків у конституційному праві України;
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у процесі встановлення та застосування строків суб’єктами конституційного права.
Предметом дослідження є строки в конституційному праві України.
Методи дослідження. В процесі дослідження використовувались сучасні методи пізнання, виявлені та розроблені філософією, історією, теорією держави і права, галузевими юридичними науками та апробовані юридичною практикою. Методологічною основою дисертації є система філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-юридичних методів, що забезпечують об’єктивний аналіз предмета дослідження. З урахуванням специфіки теми, мети і задач в процесі дослідження застосовувалися такі методи: історико-правовий метод забезпечив з’ясування історичних коренів та розвитку юридичної наукової думки щодо категорії конституційно-правового строку; формально-логічний метод застосовувався для визначення поняття «конституційно-правовий строк» та розмежування таких основних часових понять, як «строк», «термін», «період» та ін.; діалектичний метод наукового пізнання надав змогу встановити якісну складову строку в конституційному праві України, що в подальшому сприяло з’ясуванню сутності конституційно-правового строку; системно-структурний метод сприяв дослідженню правової природи строків в конституційному праві як структурного елемента та підстави виникнення, зміни чи припинення конституційних правовідносин, дозволив здійснити класифікацію строків у конституційному праві та здійснити поглиблену характеристику окремих їх видів; функціональний метод надав можливість охарактеризувати функціональне призначення конституційно-правових строків, а також визначити їх місце та роль в механізмі забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина; аксіологічний метод використовувався для з’ясування значення конституційно-правових строків в механізмі конституційно-правового регулювання; семантичний метод було застосовано для з’ясування змісту таких понять, як «строк», «термін», «класифікація», тощо, їх наукового та практичного значення, можливості застосування в конституційному праві для позначення таких правових категорій, як «конституційно-правовий строк», «класифікація строків»; порівняльно-правовий метод було використано при порівнянні конституційно-правових норм України та зарубіжних країн, в яких знаходять своє формальне вираження строки; статистичний метод застосовувався при аналізі кількісних факторів, що використовувалися у процесі дослідження; дескриптивний метод сприяв описанню предмета дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у тому, що запропонована дисертація є одним з перших у вітчизняному конституційному праві досліджень, яке присвячене комплексному аналізу конституційно-правових строків.
У межах здійсненого дослідження сформульовано низку теоретичних положень, висновків і пропозицій, зокрема:
вперше:
сформульовано визначення поняття «строк у конституційному праві» як встановлений нормами конституційного права (в окремих випадках актами застосування конституційно-правових норм) кількісно та/або якісно визначений проміжок часу, який застосовується у механізмі конституційно-правового регулювання, з початком, перебігом та/або закінченням якого настають конституційно значущі юридичні наслідки;
встановлено, що за сутністю конституційно-правовий строк є часовою (темпоральною) ознакою конституційно-правової дійсності, ефективним правовим засобом, який використовується в механізмі конституційно-правового регулювання з метою упорядкування та врегулювання конституційних правовідносин. За змістом він є самостійним юридичним фактом (за певних обставин складовим елементом конституційного фактичного складу), з початком, перебігом та/або закінченням якого настають конституційно значущі юридичні наслідки. За формою конституційно-правовий строк є встановлений нормами конституційного права (в окремих випадках актами застосування конституційно-правових норм) кількісно та/або якісно визначений проміжок часу (тривалість);
визначено основні критерії класифікації строків у конституційному праві України: в залежності від форми діяльності суб’єктів конституційного правотворення; за юридичним (цільовим) призначенням; за формою вираження характеру диспозиції конституційно-правової норми, для якої встановлені строки; за правовими наслідками, які виникають у зв’язку із початком перебігу конституційно-правового строку та його закінченням; в залежності від характеру конституційного процесу та від співвідношення строків різної тривалості тощо;
сформульовано правила обчислення конституційно-правових строків, які в повній мірі відображають їх галузеву специфіку та запропоновано закріпити ці правила в конституційному законодавстві;
удосконалено:
критерії щодо закріплення строків у нормах конституційного права (доцільності, ефективності, оптимальності);
положення частини 1 статті 28 Закону України «Про всеукраїнський референдум», яким регулюється порядок проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою. Пропонується, зокрема, встановити строк для проголошення відповідного референдуму Президентом України;
положення частини 2 статті 5 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», в якому містяться кваліфікаційні вимоги до кандидатів на посаду Уповноваженого. Запропоновано встановити мінімальний строк (не менше трьох років) досвіду правозахисної діяльності для кандидата на вказану посаду. Адже така кваліфікаційна вимога, формою вираження якої є відповідний строк, гарантуватиме призначення на цю посаду дійсно висококваліфікованої та професійної особи, яка володітиме глибокими не лише теоретичними, але й, що особливо важливо, необхідними практичними навиками в процесі здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина;
дістали подальшого розвитку:
положення щодо розуміння конституційно-правового строку як юридичної гарантії темпорального характеру та однієї з умов забезпечення стабільності суспільного та державного ладу, стабільності Конституції України;
положення про «розумну періодичність» проведення чергових виборів, під якою розуміється закріплений в конституційному законодавстві ефективний, оптимально допустимий проміжок часу, зі спливом якого відбувається якісне оновлення суб’єктного складу органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, з метою забезпечення наступності, поступовості та стабільності їх функціонування;
положення щодо необхідності закріплення в частині 2 статті 96 Конституції України відповідальності для Кабінету Міністрів України в разі порушення ним конституційного строку (до 15 вересня кожного року) подання до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік, а також доповіді про хід виконання Державного бюджету України поточного року. Пропонується, зокрема, встановити таку специфічну конституційно-правову санкцію, як відставка Кабінету Міністрів України шляхом прийняття щодо нього резолюції недовіри більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в дисертації висновки, положення, пропозиції й рекомендації можуть бути використані в таких основних напрямах:
у науково-дослідній сфері – в процесі подальших наукових досліджень проблемних питань встановлення та застосування строків у конституційному праві України;
у правотворчій сфері – висновки та пропозиції, що містяться у дисертації, можуть бути використані в процесі підготовки змін до Конституції України, Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», чинних нормативно-правових актів про вибори, референдуми;
у навчальному процесі – положення та висновки дисертації можуть бути використані при підготовці підручників і навчальних посібників з курсів «Конституційне право України», «Конституційне процесуальне право», «Конституційне право зарубіжних країн», у науково-дослідній роботі студентів, аспірантів та докторантів.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження, теоретичні висновки і практичні рекомендації доповідалися на: Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання сучасних державотворчих та правотворчих процесів» (м. Запоріжжя, 24 лютого 2011 р.; тези опубліковано); Міжвузівській науково-теоретичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Правова реформа в Україні: сучасний стан та перспективи» (м. Київ, 20 квітня 2011 р.; тези опубліковано); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Державотворення та правотворення в період реформ: питання теорії та практики» (м. Київ, 19–20 квітня 2012 р.; тези опубліковано); Міжнародній науковій конференції молодих учених, аспірантів та студентів «Цінності сучасного конституціоналізму (V Тодиківські читання)» (м. Харків, 28–29 вересня 2012 р.; тези опубліковано).
Публікації. Основні результати досліджень опубліковано в 5 статтях у фахових виданнях з юридичних наук, зокрема, з яких 1 міжнародна, 1 стаття не в фаховому виданні та у тезах 4 доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації обумовлюється метою та задачами дослідження. Дисертаційне дослідження складається з вступу, двох розділів, які містять шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 235 сторінок, у тому числі список використаних джерел – 37 сторінок (303 найменувань).

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне дослідження, спрямоване на з’ясування сутності, змісту та форми строку в конституційному праві України, визначення їх ролі та місця у механізмі конституційно-правового регулювання. На основі аналізу чинного конституційного законодавства запропоновано класифікацію конституційно-правових строків, а також правила їх обчислення. Досліджено проблеми встановлення та застосування строків в конституційному праві України і запропоновано шляхи їх подолання. На підставі викладеного можна зробити висновки та пропозиції, які полягають у наступному:
1. Конституційно-правовий строк як часова тривалість перебуває у тісному та нерозривному зв’язку із категорією часу. Враховуючи багатоаспектність останнього, зазначимо, що при дослідженні строків в конституційному праві України, в першу чергу, потрібно зважати на філософський та, власне, правовий вимір поняття часу. Строк, що знаходить своє формальне вираження в нормах конституційного права України, співвідносяться із категорією «час» у філософському аспекті, як частина і ціле, загальне і окреме. Якщо ж підходити до розуміння часу в правовому аспекті, то в такому разі конституційно-правовий строк виступає в якості однієї із найважливіших властивостей правового часу. Він є однією із темпоральних характеристик буття конституційно-правової матерії.
2. За сутністю конституційно-правовий строк є часовою (темпоральною) ознакою конституційно-правової дійсності, ефективним правовим засобом, який використовується в механізмі конституційно-правового регулювання з метою упорядкування та врегулювання конституційних правовідносин. За змістом він є самостійним юридичним фактом (за певних обставин складовим елементом конституційного фактичного складу), з початком, перебігом та/або закінченням якого настають конституційно значущі юридичні наслідки. За формою конституційно-правовий строк є встановлений нормами конституційного права (в окремих випадках актами застосування конституційно-правових норм) кількісно та/або якісно визначений проміжок часу (тривалість).
3. Під строком у конституційному праві України варто розуміти встановлений нормами конституційного права (в окремих випадках актами застосування конституційно-правових норм) кількісно та/або якісно визначений проміжок часу, який застосовується у механізмі конституційно-правового регулювання, з початком, перебігом та/або закінченням якого настають конституційно значущі юридичні наслідки.
4. Конституційно-правовому строку, як проміжку часу, поряд із кількісним показником його тривалості, який виражається через одиниці часу (дні, місяці, роки тощо), що позначають таку тривалість, водночас властивий і якісний показник. В основі якісного визначення тривалості конституційно-правового строку лежить сукупність критеріїв: доцільності, ефективності та оптимальності. Критерій доцільності використовується при з’ясуванні необхідності встановлення (не встановлення) того чи іншого конституційно-правового строку при регулюванні різнопланових конституційних правовідносин. Особливо актуально це для процедур конституційно-правового змісту, коли необґрунтовано велика (або ж необґрунтовано мала) кількість строків може перешкоджати своєчасності настання юридично значущих наслідків, своєчасності реалізації, охорони чи захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина. Критерій ефективності стосується безпосередньо настання юридично бажаного результату, задля якого встановлюється конституційно-правовий строк. Тобто, він націлений на досягнення мети, яку «переслідує» управомочений суб’єкт конституційного правотворення при встановленні та застосуванні того чи іншого конституційно-правового строку. Суть критерію оптимальності (розумності) полягає в тому, що при визначенні тривалості усіх без виключення строків у конституційному праві України вони, перш за все, мають найкраще відповідати тим умовам, для яких встановлюються.
5. У нормативних джерелах конституційного права поряд із поняттям «строк» також використовується інша темпоральна категорія – «термін». При цьому остання вживається неоднозначно. В окремих випадках терміном позначається як певний проміжок часу, так, власне, і момент у часі. Водночас, в конституційному законодавстві категорія «термін» також використовується при визначенні змісту понять, що містяться в нормативно-правових актах. В окремих випадках його застосування має місце синонімія із поняттям «строк». Вказана неоднозначність інтерпретації категорії «термін», різноманітний контекстуальний характер її вживання негативно позначаються на ясності та чіткості і, як наслідок, її розумінні та використанні безпосередньо в конституційному праві України. Тому задля усунення можливих суперечностей, в нормативно-правових актах конституційного характеру слово «термін» доцільно використовувати лише в контексті визначення юридичного змісту понять, які можуть міститися в цих нормативних актах.
6. Багатоманітність встановлених в нормах конституційного права України строків обумовлює необхідність їх класифікації на види, що має важливе теоретико-практичне значення. В конституційному праві України строки можливо умовно класифікувати за такими критеріями на наступні види: 1) в залежності від форми діяльності суб’єктів конституційного правотворення (нормативно-правові строки; індивідуально визначені строки); 2) за юридичним (цільовим) призначенням (строки виникнення прав чи обов’язків у конституційному праві; строки здійснення прав у конституційному праві (строки існування права; строки дії окремих обмежень конституційних прав і свобод); строки виконання обов’язків у конституційному праві; гарантійні строки; охоронні строки); 3) за формою вираження характеру диспозиції конституційно-правової норми, для якої встановлені строки (уповноважуючі; зобов’язуючі; забороняючі); 4) за правовими наслідками, які виникають у зв’язку із початком перебігу конституційно-правового строку та його закінченням (правоутворюючі; правозмінюючі; правоприпиняючі); 5) за обслуговуванням правових норм у механізмі конституційно-правового регулювання (матеріальні конституційно-правові строки; процесуальні конституційно-правові строки); 6) в залежності від характеру конституційного процесу (юрисдикційні (судові) та неюрисдикційні процесуальні конституційно-правові строки); 7) в залежності від співвідношення строків різної тривалості (загальні; спеціальні); 8) за ступенем визначеності (абсолютно-визначені; відносно-визначені); 9) за способом їх обчислення: а) період часу, який обчислюється: роками; місяцями; днями; годинами; хвилинами; кварталами; півріччями; б) момент у часі, який обчислюється: точною календарною датою; вказівкою на подію, яка має неминуче (або обов’язково) настати.
7. Застосування в механізмі конституційно-правового регулювання норм, у яких знаходять своє формальне вираження конституційно-правові строки, безпосередньо пов’язане із обчисленням строків у конституційному праві України. Обчислення строків у конституційному праві України – це заснований на загальній, формально-визначеній системі обліку астрономічного часу процес встановлення управомоченими суб’єктами конституційних правовідносин умовних меж у потоці часу з допомогою відповідних його одиниць (року, місяця, дня, години, хвилини тощо). Відбувається обчислення конституційно-правових строків за правилами, визначеними у законодавстві, які дозволяють точно встановити та обчислити момент початку та закінчення перебігу строку, а також його загальну тривалість з метою упорядкування юридично значущої діяльності суб’єктів конституційних правовідносин.
8. З метою подолання прогалини у конституційному законодавстві, пов’язаних із відсутністю єдиного порядку обчислення конституційно-правових строків, а також з метою їх уніфікації, враховуючи специфіку галузі конституційного права України, доцільно якомога швидше закріпити в конституційному законодавстві порядок обчислення конституційно-правових строків такого змісту: у конституційному праві України перебіг строку починає обчислюватися на наступний день після календарної дати або настання події (вчинення дії), якими визначено його початок, якщо інше не передбачено конституційним законодавством; конституційно-правовий строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку; до конституційно-правового строку, визначеного півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями; конституційно-правовий строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця; конституційно-правовий строк, який обчислюється днями, закінчується в останній день встановленого строку. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Дане правило не застосовується до строків у виборчому та референдумному процесах; конституційно-правовий строк, який обчислюється годинами, закінчується в останню годину встановленого строку; останнім днем строку, який має закінчитися у зв’язку з настанням певної події, є день, що передує дню вказаної події; днем вчинення бездіяльності вважається останній день строку, в який мала бути вчинена дія або прийнято рішення; останній день строку триває до 24 години, якщо інше не передбачено конституційно-правовою нормою.
9. У конституційному праві України строки можуть виступати в ролі юридичної гарантії темпорального характеру. На основі проаналізованих положень конституційного законодавства виявлено, що в конституційному праві України строки є однією із умов забезпечення стабільності суспільного та державного ладу, стабільності Конституції України, таким чином вони цілком справедливо може розглядатися як конституційна гарантія (у вузькому розумінні). Зокрема, передбачені в Конституції України строки слугують темпоральним засобом стримування від внесення поспішних та несуттєвих змін до тексту Основного Закону держави, й тим самим гарантують позитивний розвиток суспільства в цілому. Вони не тільки запобігають дестабілізації суспільних відносин, які становлять предмет конституційно-правового регулювання, але й унеможливлюють здійснення тиску одного органу публічної влади на інший, діяльність яких безпосередньо пов’язана із процедурою внесення змін до Конституції України, що також відіграє не аби яке значення для належного та ефективного їх функціонування і взаємодії. Водночас конституційно-правові строки є процесуальною юридичною гарантією реалізації, охорони та захисту основних прав і свобод людини і громадянина. В механізмі забезпечення конституційних прав і свобод відповідні галузеві строки наскрізь пронизують усі складові його елементи (форми). Регламентуючи в часі діяльність суб’єктів конституційних правовідносин, вони встановлюють часові межі для вчинення цими суб’єктами дій (бездіяльності), прийняття рішень, які гарантують своєчасність та ефективність реалізації, охорони та захисту основних прав і свобод людини і громадянина, забезпечують ефективне функціонування механізму їх забезпечення в цілому.
10. Під поняттям «строк повноважень» у конституційному праві України потрібно розуміти встановлений Конституцією України або законом ефективний, оптимально допустимий проміжок часу, який визначає темпоральну межу здійснення передбачених в конституційному законодавстві прав та обов’язків органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Будучи важливим елементом їх правосуб’єктності, разом із цим відповідний строк є обов’язковою умовою легітимності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб.
11. За порушення конституційно-правових строків до деліктоздатних суб’єктів може застосовуватися конституційно-правова відповідальність як самостійний, галузевий вид юридичної відповідальності. Правопорушниками (деліквентами) за порушення строків у конституційному праві України можуть бути як колегіальні (Верховна Рада України, відповідна місцева рада), так і одноособові суб’єкти відносин конституційно-правової відповідальності (народний депутат, депутат місцевої ради, сільський, селищний, міський голова тощо). Найпоширенішою мірою конституційно-правової відповідальності за порушення строків у конституційному праві України є дострокове припинення повноважень органу чи посадової особи або втрата депутатського мандату. Враховуючи специфіку інституту юридичної відповідальності в конституційному праві, зазначимо, що за порушення конституційно-правових строків галузеві деліктоздатні суб’єкти також можуть підлягати до адміністративної, дисциплінарної чи кримінальної відповідальності.
12. У конституційному делікті (правопорушенні), який є підставою конституційно-правової відповідальності, строк виступає в якості самостійного юридичного факту. Відповідальність настає, як правило, не за порушення одного лишень конституційно-правового строку, а за вчинення деліктоздатним суб’єктом конституційного делікту, тобто правопорушення, яке складається із низки юридичних фактів (суб’єктивних та об’єктивних елементів), одним із яких може бути, відповідно, конституційно-правовий строк.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адміністративне право України : Академічний курс : підручник: у 2 т. / [редкол.: В. Б. Авер’янов (голова) та ін.]. – К. : Юридична думка, 2004–2005 . –
Т. 1: Загальна частина. – 2004. – 584 с.
2. Аземша І. Б. Юридична відповідальність: сучасні погляди, дискусії та концепції / І. Б. Аземша // Часопис Київського університету права. – 2010. – № 2. – С. 53–57.
3. Алебастрова И. А. Проблемы формирования теоретической конструкции института конституционно-правовой ответственности / И. А. Алебастрова // Конституционно-правовая ответственность: проблемы России, опыт зарубежных стран / [под ред. С. А. Авакъяна]. – М. : Изд-во МГУ, 2001. – С. 81–88.
4. Артыков Т. А. О всеобщем и универсальном характере времени / Т. А. Артыков, Ю. Б. Молчанов // Вопросы философии. – 1988. – № 7. – С. 134–140.
5. Архипов А. А. Сроки в налоговом праве : [монография] / Архипов А. А. – М. : Статут, 2011. – 199 с.
6. Бандурка О. М. Адміністративний процес : підручник [для вищ. навч. закладів] / О. М. Бандурка, М. М. Тищенко. – К. : Літера ЛТД, 2002. – 288 с.
7. Барабаш О. Коли починається виборча кампанія або як правильно рахувати строки у виборчому процесі [Електронний ресурс] / О. Барабаш, О. Воробйов // Дзеркало тижня. – 2001. – № 45. – Режим доступу :
http://dt.ua/ARCHIVE/koli_pochinaetsya_viborcha_kampaniya_abo_yak_pravilno_rahuvati_stroki_u_viborchomu_protsesi26420.html.
8. Баранов І. В. «Найкраща в світі» виборча система / І. В. Баранов // Вибори та демократія. – 2008. – № 4 (18). – С. 4–22.
9. Батанов О. В. Конституційно-правовий статус територіальних громад в Україні : [монографія] / О. В. Батанов ; [за заг. ред. В. Ф. Погорілка]. – К. : Ін Юре, 2003. – 512 с.
10. Батанов О. В. Ценз / О. В. Батанов // Юридична енциклопедія : в 6 т. / [редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.]. – К. : Вид-во «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1998–2004. –
Т. 6: Т–Я. – 2004. – С. 348
11. Батанова Н. М. Конституційні делікти в Україні: проблеми теорії та практики : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02. «Конституційне право; муніципальне право» / Н. М. Батанова. – К., 2007. – 21 с.
12. Батанова Н. М. Конституційні делікти в Україні: проблеми теорії та практики : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Батанова Наталія Миколаївна. – К., 2007. – 238 с.
13. Батанова Н. М. Концептуальні проблеми теорії конституційно-правової відповідальності / Н. М. Батанова // Юридична відповідальність: проблеми теорії та практики: Альманах права: наук.-практ. видання. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2010. – С. 50–53.
14. Бахрах Д. Н. Административное право России : [учебник для вузов] / Бахрах Д. Н. – М. : НОРМА, 2002. – 441 с.
15. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Ж.-Л. Бержель ; [пер. с франц. Г. В. Чуршукова ; под общ. ред. В. И. Даниленко]. – М. : Nota bene, 2000. – 576 с.
16. Большой юридический словарь / [под ред. А. Я. Сухарева, В. Е. Крутских]. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : ИНФА-М, 2000. – 1309 с.
17. Бринь Т. О. Конституційний Суд України в механізмі захисту та забезпечення прав і свобод людини і громадянина : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право» / Т. О. Бринь. – Харків, 2010. – 19 с.
18. Бровченко Н. В. Юридичні факти в конституційному праві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право» / Н. В. Бровченко. – Маріуполь, 2012. – 20 с.
19. Бровченко Н. В. Юридичні факти в конституційному праві України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.02 / Бровченко Н. В. – Запоріжжя, 2011. – 225 с.
20. Бучин М. Демократичні принципи виборів: суть та типологія / М. Бучин // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. – Львів : Нац. ун-т «Львівська політехніка», 2008. – Вип. 20. – С. 37–42.
21. Бюджетний кодекс України від 08 липня 2010 р. № 2456-VI (редакція від 05 січня 2013 р.) [Електронний ресурс] // Сайт Верховної Ради України. – Режим доступу :
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2456%D0%B117/paran126#n126.
22. Васекина Э. М. Юридические сроки: теоретико-правовое исследование : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве» / Э. М. Васекина. – М., 2011. – 26 с.
23. Васьковский Е. В. Учебник гражданського права. 1894 год [Електронний ресурс] / Е. В. Васьковский. – Режим доступу :
http://civil.consultant.ru/elib/books/24/page_20.html#30.
24. Вахонєва Т. М. Поняття та юридична природа строків (термінів) за новим цивільним законодавством України / Т. М. Вахонєва // Право України. – 2003. – № 12. – С. 40–44.
25. Вахонєва Т. М. Строки (терміни) у цивільному праві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03. «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Т. М. Вахонєва. – К., 2005. – 18 с.
26. Великий енциклопедичний юридичний словник / [за ред. Ю. С. Шемшученка]. – К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. – 992 с.
27. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / [уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел]. – К.; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
28. Висновок № 8601 від 01 червня 2011 р. на проект Закону України «Про внесення змін до п. 1 ст. 9 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» щодо встановлення граничного вікового цензу для обрання на посаду депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільського, селищного, міського голови» [Електронний ресуррс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. Законодавство. – Режим доступу :
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=40536&pf35401=196672.
29. Витрук Н. В. Социально-правовой механизм реализации конституционных прав и свобод / Н. В. Витрук // Конституционный статус личности в СССР / [под ред. Б. Н. Топорнина]. – М. : Юрид. лит., 1980. – С. 195–210.
30. Вишновецька С. В. Строки у трудовому праві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / С. В. Вишновецька. – К., 1996. – 23 с.
31. Вишновецька С. В. Поняття строку як юридичного факту у трудовому праві / С. В. Вишновецька // Науковий вісник Чернівецького університету. Правознавство. – 1996. – № 4–5. – С. 226–232.
32. Вишновецька С. В. Строки в трудовому праві / Вишновецька С. В. – Чернівці : Рута, 1996. – 208 с.
33. Власенко Н. А. Коллизионные нормы в советском праве / Власенко Н. А. – Иркутск : Изд-во Иркутского ун-та, 1984. – 99 с.
34. Волинка К. Г. Механізм забезпечення прав і свобод особи: питання теорії і практики : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / К. Г. Волинка. – К., 2000. – 16 с.
35. Волинка К. Г. Теоретичні аспекти механізму забезпечення прав і свобод особи / К. Г. Волинка // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2000. – Вип. 7. – С. 77–81.
36. Всеукраїнський референдум за народною ініціативою від 16 квітня 2000 р. [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сервер Центральної виборчої комісії. – Режим доступу :http://www.cvk.gov.ua/pls/r001/webproc0r.
37. Габдуалиев М. Т. К вопросу об исчислении сроков в праве: постановка проблемы / М. Т. Габдуалиев // Вестник Института законодатеельства Республики Казахстан. – Астана : ГУ «Институт законодательства РК», 2012. – № 1 (25). – С. 16–18.
38. Гамбаров Ю.С. Курс гражданского права. Часть общая. Т. 1 / Гамбаров Ю. С. – С.-Пб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1911. – 793 с.
39. Голосніченко І. П. Теорія повноважень, їх легітимність та врахування потреб і інтересів при встановленні на законодавчому рівні [Електронний ресурс] / І. П. Голосніченко, Д. І. Голосніченко // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Серія Політологія. Соціологія. Право. – 2011. – № 1. – Режим доступу :
http://visnyk-psp.kpi.ua/uk/2011-1/11%20-%201_9_%20-%2025.pdf.
40. Горшенев В. М. Нетипичные нормативные предписания / В. М. Горшенев // Советское государство и право. – 1978. – № 3. – С. 113-117.
41. Господарський процесуальний кодекс України від 06 листопада 1991 р. № 1798 – ХІІ (редакція від 11 серпня 2013 р.) [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. Законодавство. – Режим доступу :
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1798-12/page.
42. Гошилік Н. С. Когнітивно-семантичні ознаки соціально-уніфікованого виміру концепту часу [Електронний ресурс] / Н. С. Гошилік // Записки з романо-германської філології : зб. наук. праць. – Одеса : Одеський нац. ун-т ім. І. І. Мечникова, 2009. – Вип. 23. – Режим доступу :
http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/zrgf/2009_23/Articles/Goshylik%20RGF23.pdf.
43. Гражданское право : учебник : в 4 т. / [под ред. Е. А. Суханова]. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Волтерс Клувер, 2006–2006. –
Т. 1: Общая часть. – 2006. – 720 с.
44. Грибанов В. П. Сроки в гражданском праве / Грибанов В. П. – М. : Знание, 1967. – 48 с.
45. Гумилев Л. Н. Этнос и категория времени / Л. Н. Гумилев // Доклады географического общества СССР. – 1970. – Вып. 15. – С. 143–157.
46. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка : в 4 т. / Даль В. И. – М. : Рус., яз., 1989–1991. –
Т. 4: Р–V. – 1991. – 683 с.
47. Данильян О. Г. Философия : учебник / О. Г. Данильян, В. М. Тараненко. – М. : Эксмо, 2005. – 512 с.
48. Джерела конституційного права України / [відп. ред. Ю. С. Шемшученко, О. І. Ющик]. – К. : Наук. думка, 2010. – 710 с.
49. Догадайло Е. Ю. Правовая система и время: о правовых способах управления временем / Е. Ю. Догадайло // Северо-Кавказский юридический вестник. – 2006. – № 1. – С. 101–122.
50. Ерьлин А. А. Роспуск парламента как санкция конституционной ответственности: основания и ограничение / А. А. Ерьлин // Проблемы правовой ответственности государства, его органов и служащих : материалы Круглого стола (Белгород, 25–26 мая 1999 г.). – Белгород : Белгородский юридический институт, 2000. - С. 134–139.
51. Етимологічний словник української мови : у 7 т. / [редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін.]. – К. : Наукова думка, 1982–____. –
Т. 2. – 1985. – 572 с.
52. Етимологічний словник української мови : у 7 т. / [редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін.]. – К. : Наукова думка, 1982–____. – (Словники України).
Т. 5: Р–Т / [уклад. Р. В. Болдирєв та ін.]. – 2006. – 704 с.
53. Європейський демократичний доробок в галузі виборчого права: Матеріали Венеціанської Комісії, Парламентської Асамблеї, Комітету міністрів, Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи / [пер. з англ. ; за ред. Ю. Ключковського]. – [2-е вид., випр. і доп.]. – К. : Логос, 2009. – 500 с.
54. Жгунова А. В. Сроки в советском гражданском праве : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право, семейное право, гражданский процесс, международное частное право» / А. В. Жгунова. – Свердловск., 1971. – 19 с.
55. Жекаева Л. С. Конституционный процесс в Республике Казахстан: теоретико-правовые вопросы : автореф. дис. на соискание учен. степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституционное право; Муниципальное право» / Л. С. Жакаева. – М., 2008. – 53с.
56. Жигалкин П. И. Правовое регулирование сроков в трудовых отношениях : автореф. дис. на соискание учен. канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 «Трудовое право» / П. И. Жигалкин. – Харьков, 1974. – 23 с.
57. Заворотченко Т. М. Конституційно-правові гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право» / Т. М. Заворотченко. – К., 2002. – 18 с.
58. Загальна теорія держави і права : підручник / [за заг. ред. В. М. Цвіка, О. В. Петришина]. – Харків : Право, 2011. – 584 с.
59. Загуменна Ю. О. Основні напрямки забезпечення прав і свобод людини в діяльності органів внутрішніх справ України [Електронний ресурс] / Ю. О. Загуменна // Форум права. – 2010. – № 4. – С. 376–382. – Режим доступу :
http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/FP/2010-4/10zjoovc.pdf.
60. Заїка С. О. Строки у кримінальному процесі України в контексті європейських стандартів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / С. О. Заїка. – К., 2006. – 22 с.
61. Заїка С. О. Щодо порядку обчислення строків у кримінальному процесі України / С. О. Заїка // Вісник Верховного суду України. – 2004. – № 1 (41). – С. 41–44.
62. Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 10 липня 2010 р. № 2487-VI (редакція від 11 серпня 2013 р.) [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. Законодавство. – Режим доступу :
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2487-17.
63. Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 17 листопада 2011 № 4061-VI (редакція від 09 червня 2013 р.) [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. Законодавство. – Режим доступу :
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4061-17/page4.
64. Закон України «Про вибори Президента України» від 05 березня 1999 р. № 474-XIV (редакція від 11 серпня 2013 р.) [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. Законодавство. – Режим доступу :
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/474-14.
65. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» щодо національного превентивного механізму» від 02 жовтня 2012 р. № 5409-VI [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. Законодавство. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5409-17.
66. Закон України «Про внесення змін до Конституції України щодо проведення чергових виборів народних депутатів України, Президента України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 01 лютого 2011 р. № 2952-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 10. – Ст. 68.
67. Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 08 грудня 2004 р. // Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність. (До 15-річчя Конституції України і 20-ї річниці незалежності України) / [упоряд.: І. О. Кресіна, О. В. Батанов ; відп. ред. Ю. С. Шемшученко]. – [3-є вид.]. – К. : Вид-во «Юридична думка», 2011. – 328 с.
68. Закон України «Про всеукраїнський референдум» від 06 листопада 2012 р. № 5475-VI [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. Законодавство. – Режим доступу :
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/5475-17.
69. Закон України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р. № 2235-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2235-14.
70. Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 р. № 2939-VI (редакція від 09 червня 2013 р.) [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. Законодавство. – Режим доступу :
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2939-17.
71. Закон України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 р. № 393/96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80.
72. Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 07 жовтня 2010 р. № 2591-VI (редакція від 02 грудня 2012 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2591-17.
73. Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 р. № 422/96-ВР (поточна редакція від 13 червня 2012 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/422/96-%D0%B2%D1%80.
74. Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11 лютого 1998 р. № 113/98-ВР (редакція від 10 червня 2012 р.) [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. Законодавство. – Режим доступу :
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/113/98-%D0%B2%D1%80.
75. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР (редакція від 05 січня 2013 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80.
76. Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 06 квітня 2000 № 1647-ІІІ (редакція від 01 липня 2013 р.) [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. Законодавство. – Режим доступу :
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1647-14.
77. Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» від 16 березня 2000 № 1550-ІІІ (редакція від 09 червня 2013 р.) [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. Законодавство. – Режим доступу :
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1550-14.
78. Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 р. № 3773-VI (редакція від 11 серпня 2013 р.) [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. Законодавство. – Режим доступу :
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3773-17.
79. Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11 липня 2002 № 93-IV (редакція від 09 червня 2013 р.) [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. Законодавство. – Режим доступу :
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/93-15.
80. Закон України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010 р. № 1861-VI (редакція від 03 березня 2013 р.) [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу :
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1861-17/paran1201#n1201.
81. Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 р. № 776/97-ВР (редакція від 19 листопада 2012 р.) [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. Законодавство. – Режим доступу :
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/776/97-%D0%B2%D1%80.
82. Законодательная техника / [отв. ред. Ю. А. Тихомиров]. – М. : Городец, 2000. – 268 с.
83. Заява Венеціанської Комісії стосовно призначення суддів Конституційного Суду України від 16 грудня 2005 р. [Електронний ресурс] / [неофіційний пер.] // Закони України: інформаційно-правовий портал. – Венеція. – Режим доступу до журн. :
http://uazakon.com/documents/date_8p/pg_grcowd.htm.
84. Зинченко С. А. Юридические факты в механизме правового регулирования / Станислав Акимович Зинченко. – М. : Волтерс Клувер, 2007. – 152 с.
85. Иоффе О. С. Советское гражданское право / Иоффе О. С. – М. : Юрид. лит., 1967. – 494 с.
86. Исаев М. А. Толковый словарь древнерусских юридических терминов / Исаев М. А. – М. : Спарк, 2001. – 120 с.
87. Исаева Е. В. Процессуальные сроки в гражданском и арбитражном процессе : [учеб.-практ. пособие] / Исаева Е. В. – М. : Волтерс Клувер, 2005. – 224 с.
88. Исаков В. Б. Юридические факты в российском праве / Исаков В. Б. – М. : Юстицинформ, 1998. – 48 с.
89. Інститут Громадянського суспільства [Електронний ресурс] / Веб-сайт. – Режим доступу :
http://www.csi.org.ua/www/?p=1664.
90. Історія конституційного законодавства України : зб. документів / [упоряд. В. Д. Гончаренко]. – Харків : Право, 2007. – 256 с.
91. Конституційний Суд є надзвичайно важливою складовою системи гарантування прав і свобод людини та громадянина : інтерв’ю Голови Конституційного Суду України Анатолія Головіна [Електронний ресурс] / Закон і бізнес. – 2012. – № 49 (1088). – Режим доступу :
http://zib.com.ua/ua/13117-golova_ks_anatoliy_golovin_deyaki_rishennya_konstituciynogo_.html.
92. Канке В. А. Формы времени / Канке В. А. – Томск : Изд-во Томского ун-та, 1984. – 225 с.
93. Карташов А. А. Сроки в конституционном праве Российской Федерации : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституционное право; муниципальное право» / А. А. Караташов. – М., 2008. – 26 с.
94. Кершеван Э. Можно ли установить предельный срок принятия решений Конституционным Судом? / Э. Кершеван // Конституционное правосудие : Вестник Конференции органов конституционного контроля стран новой демократии. – Ереван : Центр конституционного права Республики Армения, 2012. – Вып. 2 (56). – С. 5–27.
95. Кім К. В. Дисциплінарна відповідальність за порушення законодавства про інформацію [Електронний ресурс] / К. В. Кім // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ : зб. наук. праць. – 2011. – № 4 (55). – Режим доступу :
http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vkhnuvs/2011_55/55/51.pdf.
96. Ковальський Валентин. Питання часу: куди ж нам стрілки перевести? [Електронний ресурс] / Валентин Ковальський // Віче : журнал Верховної Ради України. – Режим доступу :
http://www.viche.info/journal/3114/.
97. Кодекс адміністративного судочинства України від 05 липня 2005 р. № 2747-VI // (редакція від 11 серпня 2013 р.) [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. Законодавство. – Режим доступу :
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page4.
98. Кодекс законів про працю України : затверджений Законом № 322-VIII від 10 грудня 1971 р. [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – Додаток до № 50. – Ст. 375. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08.
99. Кодекс законів про працю України : Науково-практичний коментар / [Прокопенко В. I., Козак З. Я., Кузнецова Л. О. та ін.]. – Харків : Консум, 2003. – 832 с.
100. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 Р. № 8073-X (редакція від 11 серпня 2013 р.) [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу :
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10.
101. Конституции государств Америки : в 3 т. / [под ред. Т. Я. Хабриевой]. –– М. : Ин-т законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Российской Федерации, 2006–2006. –
Т. 1: Северная и Центральная Америка. – 2006. – 832 с.
102. Конститутции государств Америки : в 3 т. / [под ред. Т. Я. Хабриевой]. – М. : Ин-т законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Российской Федерации, 2006–2006. –
Т. 2: Карибский регіон. – 2006. – 1088 с.
103. Конституции государств Америки : в 3 т. / [под ред. Т. Я. Хабриевой]. – М. : Ин-т законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Российской Федерации, 2006–2006. –
Т. 3: Южная Америка. – 2006. – 1168 с.
104. Конституции государств Европы : в 3 т. / [под общ. ред. Л. А. Окунькова]. – М. : Изд-во «Норма», 2001–2001. –
Т. 1. – 2001. – 824 с.
105. Конституции государств Европы : в 3 т. / [под общ. ред. Л. А. Окунькова]. – М. : НОРМА, 2001–2001. –
Т. 2. – 2001. – 840 с.
106. Конституция Автономной Республики Крым: Научно-практический коментарий / [В. П. Колесник (рук. авт. кол.) и др.]. – Харьков: Факт, 2012. – 527 с.
107. Конституція Аргентини [Електронний ресурс] // Конституції країн світу / Електронна бібліотека НБУВ. Конституційна Асамблея. – Режим доступу :
http://www.nbuv.gov.ua/asambleya/constitutions.html.
108. Конституционное (государственное) право зарубежных стран : в 4 т. / [под ред. Б. А. Страшуна]. – М. : БЕК, 1996–2001. –
Т. 3: Особенная часть. Страны Европы. – 1997. – 764 с.
109. Конституционное право: Энциклопедический словарь / [отв. ред. С. А. Авакьян]. – М. : НОРМА-ИНФРА, 2000. – 675 с.
110. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність. (До 15-річчя Конституції України і 20-ї річниці незалежності України) / [упоряд.: І. О. Кресіна, О. В. Батанов ; відп. ред. Ю. С. Шемшученко]. – [3-є вид.]. – К. : Вид-во «Юридична думка», 2011. – 328 с.
111. Конституційне право України. Академічний курс : підручник: у 2 т. / [за заг. ред. В. Ф. Погорілка]. – К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2006–2008. –
Т. 1. – 2006. – 544 с.
112. Конституційне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. – / [за заг. ред. Ю. С. Шемшученка]. – К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2006–2008. –
Т. 2. – 2008. – 800 с.
113. Конституційне право України : підручник / [за заг. ред. В. П. Колісника та Ю. Г. Барабаша]. – Харків : Право, 2010. – 416 с.
114. Конституційне право України : підручник / [за заг. ред. В. Ф. Погорілка]. – К. : Прецедент, 2009. – 344 с.
115. Конституційні акти Європейського Союзу (в редакції Лісабонського договору) / [пер. Г. Друзенка та С. Друзенко ; за заг. ред. Г. Друзенка]. – К. : К.І.С., 2010. – 536 с.
116. Конституція Автономної Республіки Крим [Електронний ресурс] / Офіційний веб-портал Верховної Ради України. Законодавство. – Режим доступу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/350-14/page.
117. Конституція США [Електронний ресурс] // Конституції країн світу / Конституційна Асамблея. Електронна бібліотека НБУВ. – Режим доступу :
http://archive.nbuv.gov.ua/asambleya/constitutions.php.
118. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР (поточна редакція – тлумачення від 12 квітня 2012 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.
119. Конституція України: Науково-практичний коментар / [редкол.: В. Я. Тацій (голова) і ін.]. – [2-е вид., перероб. і доп