СУББОТЕНКО ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ ОХОРОНА ЧЕСТІ ТА ГІДНОСТІ ОСОБИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИМИ ЗАСОБАМИ (ДОСВІД КРАЇН СНД ТА ЄС)

brief description

Міністерство внутрішніх справ України
Харківський національний університет внутрішніх справ

На правах рукопису

СУББОТЕНКО ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ

УДК 343.63

ОХОРОНА ЧЕСТІ ТА ГІДНОСТІ ОСОБИ
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИМИ ЗАСОБАМИ
(ДОСВІД КРАЇН СНД ТА ЄС)

12.00.08 кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Ященко Андрій Миколайович
доктор юридичних наук, доцент

Харків 2016

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ.. 3
ВСТУП.. 4

РОЗДІЛ 1 РЕГЛАМЕНТАЦІЯ ОХОРОНИ ЧЕСТІ ТА ГІДНОСТІ ОСОБИ У НАЦІОНАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ ТА МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ 12
1.1Честь та гідність як особисте конституційне право людини. 12
1.2Міжнародні стандарти щодо охорони честі та гідності особи. 31
1.3Історія виникнення норм та розвиток законодавства про охорону честі та гідності особи. 40
Висновки до розділу 1. 61

РОЗДІЛ 2 СОЦІАЛЬНА ОБУМОВЛЕНІСТЬ ЗАХИСТУ ЧЕСТІ ТА ГІДНОСТІ ОСОБИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИМИ ЗАСОБАМИ.. 66
2.1Захист честі та гідності національним законодавством. 66
2.2Порівняльно-правове дослідження захисту честі та гідності кримінальним законодавством зарубіжних країн. 83
2.3Підстави та принципи криміналізації посягань на честь і гідність особи 116
Висновки до розділу 2. 153

РОЗДІЛ 3 НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ПОЛОЖЕНЬ ТА ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОХОРОНИ ЧЕСТІ ТА ГІДНОСТІ ОСОБИ 159
Висновки до розділу 3. 186

ВИСНОВКИ.. 190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 195
ДОДАТОК.. 218

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ЄС Європейський Союз.
Іспанія Королівство Іспанія.
КК Кримінальний кодекс.
ОБСЄ Організація з безпеки і співробітництва в Європі.
Польща Республіка Польща.
РФ Російська Федерація.
СНД Співдружність Незалежних Держав.
СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік.
Франція Французька Республіка.
ФРН Федеративна Республіка Німеччина.
Швейцарія Швейцарська Конфедерація.
Швеція Королівство Швеція.

ВСТУП

Актуальність теми. Конституцією України задекларовано, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах (ст.21), що кожен має право на повагу до його гідності (ст.28) і зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст.68). Право на захист честі та гідності особи закріплено й у низці міжнародно-правових документів: Загальній Декларації прав людини (1948р.), Міжнародному Пакті про економічні, соціальні і культурні права (1966р.), Міжнародному Пакті про громадянські і політичні права (1966р.), Мінімальних стандартних правилах поводження з в’язнями (1955р.), Мінімальних стандартних правилах Організації Об’єднаних Націй у відношенні заходів, не пов’язаних з тюремним ув’язненням (Токійські правила) (1990р.) та ін. Отже, право на честь і гідність є фундаментальним конституційним правом людини, що ґрунтується на стандартах, закріплених багатьма міжнародно-правовими актами.
Охорона недоторканості честі та гідності особи у національному законодавстві забезпечується різними засобами. Особливе місце серед цих засобів займають кримінально-правові. Незважаючи на те, що у чинному кримінальному законодавстві України відповідальність за посягання на недоторканість честі та гідності особи прямо не передбачена, у арсеналі кримінального права залишилися окремі норми, що здійснюють таку охорону опосередковано.
Проблематика забезпечення охорони честі та гідності власне кримінально-правовими засобами обумовлена насамперед тим, що питання охорони та захисту вказаного невід’ємного права людини сьогодні цілком і повністю знаходиться під юрисдикцію цивільного законодавства України. Однак такий спосіб захисту честі і гідності особи, особливо в сучасних умовах утвердження України як правової, соціальної і демократичної держави, спрямованої на інтеграцію до європейського співтовариства, не є достатньо дієвим та таким, що всебічно утверджує віру у честь та гідність особи як особистого конституційного права людини.
Окремих кримінально-правових аспектів охорони честі і гідності у юридичній науці торкались А.Л.Анісімов, Ю.В.Баулін, О.В.Грищук, О.О.Дудоров, О.О.Житний, І.І.Качала, М.Й.Коржанський, О.М.Костенко, О.М.Литвинов, М.І.Мельник, Й.С.Ной, В.І.Осадчий, В.М.Підгородинський, В.О.Навроцький, Й.С.Ной, І.В.Сидорова, Р.О.Стефанчук, І.Р.Стремякова, М.І.Хавронюк, А.О.Церковна, С.С.Яценко та інші фахівці. Питання честі та гідності особи як об’єкта злочину були предметом дисертаційного дослідження В.А.Бортника (2013р.). Віддаючи належне цінності розробок вказаних дослідників, зазначимо, що наявні наукові праці не вирішують багатьох теоретичних і практичних проблем, які накопичились у сфері кримінально-правової охорони честі та гідності особи. Крім того, у вітчизняній кримінально-правовій доктрині не проводилися комплексні наукові дослідження охорони честі та гідності особи з використанням досвіду пострадянських та європейських держав. Тому кримінально-правове дослідження охорони честі і гідності особи, як фундаментального конституційного права людини, проведене власне з використанням досвіду країн СНД та ЄС, є важливим науковим завданням, спрямованим на забезпечення вдосконалення як теоретичних, так і практичних механізмів

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає у всебічному дослідженні охорони честі та гідності особи кримінально-правовими засобами з використанням досвіду країн СНД та ЄС, а також формулюванні авторського бачення вирішення відповідних проблемних питань. На підставі здійсненого аналізу отримано нові науково обґрунтовані висновки та пропозиції щодо відповідних положень КК України та практики його застосування, зокрема:
1.Честь та гідність є основою особистого конституційного права людини. Право людини на честь і гідність як особисте конституційне право це система правил поведінки, які гарантуються державою щодо визнання і поваги таких найвищих соціальних цінностей, невід’ємної складової духовних потреб як честь і гідність.
2.Міжнародно-правові акти, якими визначаються стандарти щодо охорони та захисту честі та гідності визначають гідність особистості як одну з найвищих людських властивостей та соціальних цінностей, при цьому гідність належить людині від її народження та є джерелом всіх інших прав і виражається у визнанні за людиною цінності як істоти, наділеної розумом та волею, незалежно від того, що вважає сама людина про себе і як її оцінюють оточуючі.
3.Охорона честі та гідності особи кримінально-правовими засобами має давні історичні корені. Згадки про посягання на честь і гідність можна знайти у таких пам’ятках давньоруського права як «Руська Правда», «Соборне Уложення 1649р.», «Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845р.», «Кримінальне Уложення 1903р.». У законах про кримінальну відповідальність радянського періоду об’єктивні та суб’єктивні ознаки наклепу й образи, було визначено як окремі склади злочинів. За КК України 2001 року наклеп та образа вже не визнається кримінально караними діяннями.
4.Нормативне забезпечення захисту честі та гідності в чинному законодавстві України сьогодні не задовольняє потреб суспільства в частині охорони права на честь та гідність особи існуючими засобами, на що вказується як у наукових працях, так і у законопроектах, якими ініціюється внесення змін у чинний КК України, з метою заповнення прогалин, що стосуються посилення відповідальності за посягання на честь, гідність та ділову репутацію людини.
5.Юридична відповідальність за посягання на недоторканість честі та гідності особи сьогодні перебуває під юрисдикцією цивільного законодавства України. Захист честі та гідності особи як невід’ємного права людини здійснюється на підставі ст. 16 ЦК України (загальний спосіб) та ст. 277 ЦК України (спеціальний спосіб). Окремі з цих способів захисту честі та гідності особи, зокрема шляхом відшкодування моральної шкоди, являють собою додатковий, а не основний механізм поновлення прав та законних інтересів громадянина. Крім того, на законодавчому рівні не врегульовані питання спростування неправдивої та образливої інформації, яка була поширена електронними засобами масової інформації.
6.У законодавстві пострадянських та європейських держав наявний повноцінний інститут кримінально-правового захисту честі та гідності особи як найвищих соціальних цінностей. При цьому в змісті кримінальних законів більшості пострадянських та європейських країн простежується тенденція, сутність якої полягає в тому, що наклеп визнається більш суспільно небезпечним діянням, у порівнянні, з образою. Відсутність в українському законодавстві підстав кримінальної відповідальності за посягання на честь та гідність свідчить про прогалину в регламентації засобів правового захисту цієї сфери.
7.Впровадження кримінальної відповідальності за наклеп та образу відповідало б підставам та принципам криміналізації, що доводить доцільність кримінально-правової охорони честі та гідності, а отже і потребу регламентації цієї сфери кримінально-правовими засобами, оскільки норми цивільного законодавства не мають такого стримуючого ефекту як норми кримінального права.
8.Честь і гідність як фундаментальні права людини мають охоронятися на вищому рівні. Відповідальність за посягання на них повинна бути передбачена, враховуючи ступінь суспільної небезпеки, у кримінальному законодавстві таким чином: посягання, пов’язані із заподіянням шкоди шляхом образи, слід визнати кримінальним проступком, а наклеп злочином. У зв’язку з цим пропонується чинний КК України, а також Закон України «Про кримінальні проступки» доповнити нормами відповідного змісту.
9.Наклеп, образу необхідно відрізняти від інших суміжних складів злочинів, зокрема: а) при наклепі приниження честі та гідності відбувається в результаті того, що зміст поширених відомостей та їх сутність такі, що ганьблять особу, при образі негативний вплив на честь і гідність особи здійснюється шляхом вираження в непристойній формі особистих якостей потерпілого, його поведінки тощо (форма, що входить у протиріччя з прийнятими в суспільстві правилами поведінки); б)при образі винний повідомляє не про факти, що стосуються потерпілого, а дає оцінку його особистим якостям, поведінці. Наклеп містить вказівку на певний неправдивий факт, що саме ганьбить особу; в) для образи важлива форма мовленнєвого приниження, а для наклепу пріоритетним є визначення комунікативної функції, мета вираження: служить вона для вираження думок або повідомлення інформації; г)наклеп передбачає поширення недостовірної інформації стосовно іншої особи, яка не відповідає дійсності, при образі негативна оцінка особистості потерпілого може відповідати дійсності. Якщо при образі обов’язкова непристойна форма дії, то при наклепі форма поводження з потерпілим може бути повністю допустимою, пристойною; д) образа може бути вчинена як в присутності потерпілого, так і за його відсутності (тобто заочно), але винний має усвідомлювати зміст образи, наклеп обов’язково вчинюється серед сторонніх осіб.
10.Наклеп варто відмежувати від завідомо неправдивого повідомлення про вчинення злочину (ст. 383 КК України): а) при наклепі поширюється неправдива інформація будь-якого характеру, що ганьбить особу; при завідомо неправдивому повідомленні обов’язково мають міститися відомості про вчинення злочину; б)при наклепі недостовірна інформація передається будь-яким особам; при завідомо неправдивому повідомленні ставляться до відома, як правило, компетентні органи: суд, прокуратура, слідчі органи або органи дізнання; в) метою завідомо неправдивого повідомлення є притягнення невинної особи до кримінальної відповідальності, при наклепі ж метою визнається приниження честі та гідності потерпілої особи; г)наклеп та завідомо неправдиве повідомлення не співвідносяться один з одним як загальна та спеціальна норми, оскільки жодна з них не уточнює і не конкретизує ознаки іншої та не виокремлена з неї.
11.У випадку вчинення систематичної образи чи наклепу, що принижували людську гідність особи і призвели до самогубства або замаху на самогубство (тобто існує причинно-наслідковий зв’язок між приниженням честі і гідності та суїцидом) винна особа має притягуватися до відповідальності за ст. 120 КК України «Доведення до самогубства».
12.На підставі викладеного пропонується чинний КК України доповнити нормою такого змісту:
«Стаття 149-1. Наклеп
1. Умисне поширення недостовірної інформації стосовно іншої особи, що ганьбить її честь і гідність,
карається ...
2. Дії, передбачені частиною першою, вчинені у публічному виступі, публічно демонстрованому творі, у засобах масової інформації чи інформаційно-телекомунікаційних системах,
караються ...
3. Дії, передбачені часиною першою або другою, що спричинили тяжкі наслідки або були поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині,
караються ...
Примітка. Тяжкими у цій статті вважаються наслідки, що виразилися в заподіянні шкоди здоров’ю або призвели до самогубства або замаху на самогубство потерпілої особи».
13.До Закону України «Про кримінальні проступки» пропонується включити норму наступного змісту:
«Образа
1. Образа, тобто умисне приниження особи таким чином, що ганьбить її честь і гідність,
карається ...
2. Дії, передбачені частиною першою, вчинені у публічному виступі, публічно демонстрованому творі, у засобах масової інформації чи інформаційно-телекомунікаційних системах,
караються ...».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АбызовР.М. К вопросу о толковании понятий «оскорбление» и «клевета» в вербальных преступлениях / Р.М.Абызов, С.В.Землюков, Е.В.Рылова // Известия Алтайского государственного университета. 2014. Т.2. №2(82) С. 8791.
2. Академічний тлумачний словник української мови [Електронний ресурс]. Режим доступу: um.in.ua/s/obraza.
3. АнисимовА.Л. Честь, достоинство, деловая репутация: гражданско-правовая защита / А.Л.Анисимов. М.: Юристъ, 1994. 80с.
4. АнісімовО.І. Гідність і честь: їх сутність як найвищих соціальних цінностей людини / О.І.Анісімов // Південноукраїнський правничий часопис. №3. 2014. С.5558.
5. АнтоновА.Д. Теоретические основы криминализации и декриминализации: дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 / А.Д.Антонов. М., 2001. 185c.
6. АраеваЛ.А. Проблемы судебно-лингвистической экспертизы в рамках дел о защите чести и достоинства, о клевете и оскорблении / Л.А.Араева, М.А.Осадчий // Российский юридический журнал. 2007. №2. С.9394.
7. АрямовА.А. Мифологизация институтов чести, достоинства и деловой репутации / А.А.Арямов, В.С.Пономаренко // Известия высших учебных заведений. Уральский регион. 2010. №2. С.48.
8. БандуркаІ.О. Злочини проти моральності у сфері статевих стосунків: монографія / І.О.Бандурка. Харків: Золота миля, 2012. 224с.
9. БастунецА. Беларусь: Конституционный суд постановил, что уголовное преследование за клевету «необходимо» / А.Бастунец // Что можно сделать для декриминализации клеветы и отмены законов об оскорблении: материалы круглого стола (г.Париж, 2425 ноября 2003г.). Вена. 2004. С.4849.
10. БеккариаЧ. О преступлениях и наказаниях / Ч.Беккариа; сост. и предисл. В.С.Овчинского. М.: ИНФРАМ, 2004. 184с.
11. БеляевН.А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации / Н.А.Беляев. Л.: ЛГУ, 1986. 176с.
12. БлюмкинВ.А. Этика и жизнь / В.А.Блюмкин. М., 1987. 111с.
13. БоевБ. Понятие и определение диффамации. Международная практика рассмотрения дел, связанных с клеветой и оскорблением / Б.Боев // Декриминализация клеветы и оскорбления: материалы «круглого стола» и семинара (г.Алматы, 23-24 октября 2010г.). Алматы: ТОО «Издательство LEM», 2010. С.912.
14. БортникВ. К вопросу чести и достоинства человека, как объекта преступления по уголовному законодательству зарубежных стран / В.Бортник. // Legea Si Viata. 2013. №7. С.2428.
15. БортникВ.А. Кримінально-правова охорона честі та гідності особи: дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.08 / Валентин Анатолійович Бортник. К., 2004. 204с.
16. БортникВ.А. Проблеми кримінально-правового захисту честі та гідності особи в Україні / В.А.Бортник // Право України. 2004. №1. С.2933.
17. БортникВ.А. Честь та гідність як об’єкт злочину: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / В.А.Бортник. К., 2013. 20с.
18. БортникВ.А. Честь та гідність як об’єкт злочину: дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.08 / Валентин Анатолійович Бортник. К., 2013. 206с.
19. БортникВ.А. Шкода здоров’ю потерпілого від посягань на його честь і гідність шляхом наклепу та образи / В.А.Бортник // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. 2002. №3. С.160166.
20. БрагинаА.Г. Уголовная ответственность за оскорбление представителя власти: монография / А.Г.Брагина. Барнаул: Барнаульский юридический институт МВД России, 2008. 76с.
21. БрайнинЯ.М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве / Я.М.Брайнин. М.: Юрид. лит., 1963. 276с.
22. БровкоН.І. Законодавчі гарантії права людини і громадянина на свободу, честь та гідність в Україні / Н.І.Бровко // http://legalactivity.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=884%3A180914-18&catid=104%3A2-1014&Itemid=129&lang=ru.
23. БулгаковаМ. Порушення Україною права на свободу вираження поглядів: практика Європейського суду з прав людини [Електронний ресурс] / М.Булгакова. Режим доступу: http://www.gromada.lviv.ua/analytic/785.
24. БурчакФ.Г. Соучастие. Социальные, криминологические и правовые проблемы / Ф.Г. Бурчак. К.: Вища школа, 1986. 208с.
25. ВасильєвА.А. Пропозиції та зауваження до проекту Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо посилення відповідальності за посягання на честь, гідність та ділову репутацію особи» / А.А.Васильєв, О.С.Пироженко // Актуальні питання діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України : зб. наук. праць факультету з підготовки слідчих ХНУВС за 2012 рік / за заг. ред. чл.кор. НАПрН України, дра юрид. наук С.М.Гусарова; академіка НАПрН України, дра юрид. наук, проф. О.М.Бандурки. Х.: Диса плюс, 2013. С. 558561.
26. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. К.; Ірпінь: Перун, 2004. 1440с.
27. Венская декларация и Программа действий [Электронный ресурс]: Декларация, принята на Всемирной конференции по правам человека 25.06.1993г. Режим доступа: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_504.
28. ВЕТХИЙ ЗАВЕТ [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://legendy.claw.ru/shared/1/information/401.html.
29. Висновок Верховного суду України на проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінальнопроцесуального кодексів України» (щодо наклепу) від 31.03.08 р. [Електрон. ресурс]. Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/aa1860427f0d56e4c225741d004e5584?OpenDocument.
30. Висновок на проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінальнопроцесуального кодексів України (щодо посилення відповідальності за посягання на честь і гідність людини)» від 19.07.2012р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc34?id=&pf3511=44065&pf35401=230909.
31. Висновок на проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінальнопроцесуального кодексів України (щодо посилення відповідальності за посягання на честь і гідність людини)» від 02.08.2012р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ombudsman.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1914:20120802142546&catid=228:2012&Itemid=230.
32. ВладимировВ.А. Советская уголовная политика и ее отражение в действующем законодательстве / В.А.Владимиров, Ю.И.Ляпунов. М.: Академия МВД СССР, 1979. 130с.
33. Власник і право власності / АН України. Ін-т держави і права; Відп. ред. Я.М.Шевченко. К.: Наук. думка, 1994. 164с.
34. ВласовА. Проблемы судебной защиты чести, достоинства и деловой репутации / А. Власов. М.: Изд-во им. Сабашниковых, 2000. 344с.
35. ГайнутдиновД. Ответственность за клевету по российскому законодательству», подготовленное по результатам анализа законодательства РФ по тематическому направлению «Криминализация клеветы» [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.ihahrnis.org/sites/default/files/files/clevetaekspert.pdf.
36. ГалиакбаровР.Р. Проблемы криминализации многосубъектных общественно опасных деяний / Р.Р.Галиакбаров // Актуальные проблемы криминализации и декриминализации общественно опасных деяний: сб. науч. тр. Омск: Омск. высш. шк. милиции МВД СССР, 1980. 143с.
37. ГаляшинаИ.Е. Лингвистика и речеведение в теории экспертизы спорных текстов [Электронный ресурс] / И.Е.Галяшина. Режим доступа: http://www.philol. msu.ru/~rlc2007/pdf/26.pdf.
38. Гражданское право. Учебник. Часть1. Издание третье, переработанное и дополненное. / Под ред.А.П.Сергеева, Ю.К.Толстого. М.: ПРОСПЕКТ, 1998. 632с.
39. ГрищукО.В. Людська гідність у праві: філософський аспект: дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук: 12.00.12 / Оксана Вікторівна Грищук. Львів, 2008. 418с.
40. ГуренкоМ.М. Зародження та становлення ідеї гарантій прав і свобод людини і громадянина у ліберальній теоретико-правовій думці: монографія / М.М.Гуренко. К.: НАВСУ, 2000. &nd