ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВСТАНОВЛЕННЯ САНКЦІЙ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

КНИЖЕНКО ОКСАНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 343.21

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВСТАНОВЛЕННЯ САНКЦІЙ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант:
Бандурка Олександр Маркович,
доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України

Харків – 2011
ЗМІСТ

ВСТУП..........................................................................................................4 с.
Розділ 1. Поняття та види санкцій у кримінальному праві............................................................................................................17 с.
1.1. Поняття санкцій у кримінальному праві......................................17 с.
1.2. Види кримінально-правових санкцій……………………...……..60 с.
1.3. Взаємозалежність та взаємообумовленість санкцій та заходів кримінально-правового впливу......................................................86 с.
Висновки до розділу 1 ............................................................................106 с.
2. Принципи кримінального права та їх вплив на кримінально-правові санкції...................................................................................108 с.
2.1. Поняття принципів кримінального права та їх система............108 с.
2.2. Урахування принципів кримінального права при визначенні меж кримінально-правових санкцій.....................................................131 с.
2.3. Співвідношення принципів кримінального права з принципами конструювання кримінально-правових санкцій........................164 с.
Висновки до розділу 2 ............................................................................189 с.
3. Проблема цілей покарання при встановленні санкцій у кримінальному праві.......................................................................193 с.
3.1. Визначення цілей покарання в законодавстві, в доктрині кримінального права та їх еволюція............................................193 с.
3.2. Кара: її прояв у кримінально-правових санкціях..........................................................................................217 с.
3.3. Виправлення як мета покарання та її вплив на кримінально-правові санкції.............................................................................................229 с.
3.4. Загальна та спеціальна превенція та її значення для встановлення кримінально-правових санкцій.....................................................240 с.
Висновки до розділу 3.............................................................................255 с.
4. Диференціація відповідальності у кримінальному праві як підґрунтя встановлення санкцій ...................................................257 с.
4.1. Поняття диференціації відповідальності у кримінальному праві................................................................................................257 с.
4.2. Співвідношення диференціації та індивідуалізації відповідальності у кримінальному праві..................................................................282 с.
4.3. Урахування диференціації та індивідуалізації відповідальності при встановленні кримінально-правових санкцій............................................................................................301 с.
Висновки до розділу 4.............................................................................312 с.
5. Юридична конструкція як засіб юридичної техніки встановлення (побудови) кримінально-правових санкцій.................................314 с.
5.1. Кримінально-правова санкція як юридична конструкція............314 с.
5.2. Поняття побудова санкцій та фактори, які впливають на їх побудову....................................................................................................327 с.
5.3. Прийоми та правила юридичної техніки, які застосовуються при конструюванні кримінально-правових санкцій....................................354 с.
Висновки до розділу 5.............................................................................361 с.
ВИСНОВКИ............................................................................................363 с.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................372 с.
ДОДАТКИ...............................................................................................418 с.

ВСТУП

Актуальність теми. Історичний розвиток суспільства свідчить, що зі зміною соціально-економічних формацій відбуваються й політичні зміни, які також знаходять прояв у кримінально-правовій політиці, оскільки різним етапам розвитку права властиві свої форми, межі свободи та справедливості. На початку ХХІ ст. у суспільстві відбуваються процеси глобалізації, які сприяють поступовій інтеграції правових норм. В Україні, як і в багатьох країнах світу, проводяться пошуки оптимального впливу на осіб, які вчиняють злочини. Особливо гостро постає це питання щодо пошуку альтернатив позбавленню волі як виду покарання, а також запровадження нових заходів кримінально-правового впливу до осіб, які вчиняють суспільно небезпечні діяння. Для чинного кримінального законодавства такими альтернативами стали нові види покарань у виді громадських робіт, арешту, обмеження волі, а також нові види звільнення від кримінальної відповідальності – звільнення у зв’язку з дійовим каяттям та у зв’язку з примиренням винного з потерпілим та низка спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності на підставі норм Особливої частини Кримінального кодексу України (далі – КК України). Окрім цього, в доктрині кримінального права вже неодноразово порушувалося питання про запровадження служби пробації в Україні як одного з дієвих засобів контролю за звільненими від відбування покарання з випробуванням та інших заходів кримінально-правового впливу.
Враховуючи, що вибір форм і методів реакції з боку держави на вчинений злочин, застосування заходів кримінально-правового впливу багато в чому зумовлюється тими потенційними можливостями, які закладено у відповідній санкції законодавцем, важливо визначити в законі не лише вичерпний перелік злочинів, а й встановити чітко визначені, взаємоузгоджені, співрозмірні з тяжкістю злочину санкції. Вони повинні бути такими, щоб суддя мав можливість індивідуалізувати кримінальну відповідальність особи з урахуванням не лише тяжкості злочину, а й особи винного. Саме від того, яку санкцію встановлено у кримінальному законодавстві, визначається вибір заходів кримінально-правового впливу на особу, яка вчинила суспільно небезпечне протиправне діяння. Визначаючи у КК України можливість застосування до особи, яка вчинила злочин, чи то покарання, чи то звільнення від його відбування або інший захід кримінально-правового впливу, законодавець повинен керуватися певними підставами. Тому, встановлюючи санкції, він має спиратися на певну „основу” („підґрунтя”), яка пояснювала б доцільність існування тих кримінально-правових наслідків, які в ній передбачені. Такою „основою” будуть вироблені кримінально-правовою доктриною теоретичні засади встановлення санкцій („теорія санкцій”) у кримінальному праві.
Розробка проблем визначення меж кримінально-правових санкцій має не лише теоретичне, а й важливе практичне (правотворче та правозастосовне) значення, оскільки ефективність покарання та інших заходів кримінально-правового впливу, як правило, знижується через недоліки в конструюванні кримінально-правових санкцій. Від санкцій також залежить широта розсуду у межах судового розгляду, тому питання побудови кримінального закону – питання не лише юридичної техніки, а й кримінальної політики.
За час становлення України як молодої незалежної демократичної правової держави у дисертаційних дослідженнях увага переважно приділялася розробленню наукових положень кримінально-правової характеристики окремих злочинів. Лише протягом останніх років пожвавився науковий інтерес до покарання та інших форм реалізації кримінальної відповідальності. Однак питання конструювання кримінально-правових санкцій і до сьогодні залишається недостатньо розробленим. Таке становище пояснюється тим, що вирішення цього питання вчені пов’язують насамперед із покараннями, їх системою та загальними засадами їх призначення, не враховуючи різноманітності форм реакції на вчинений злочин з боку держави.
Щодо проблем покарання у криміналістичній літературі вже накопичено чимало науково-практичних розробок і напрацювань, серед яких роботи Й. Анденеса, Ю. М. Антоняна, Л. В. Багрій-Шахматова, М. І. Бажанова, О. М. Бандурки, Ю. В. Бауліна, Ч. Бекаріа, І. Г. Богатирьова, Г. Б. Віттенберга, І. М. Гальперіна, В. В. Голіни, С. І. Дементьєва, Т. А. Денисової, В. К. Дуюнова, І. І. Карпеця, С. Г. Келіної, М. І. Ковальова, М. Й. Коржанського, Г. А. Крігера, Н. Крісті, В. А. Ломако, Ю. Б. Мельникової, В. А. Мисливого, К. І. Нікітенка, І. С. Ноя, В. М. Петрашева, А. О. Пінаєва, Ю. А. Пономаренка, Т. С. Сахарук, А. Х. Степанюка, З. А. Тадевосяна, В. М. Трубникова, В. І. Тютюгіна, М. Д. Шаргородського, Ю. В. Шинкарьова, Д. С. Шияна, П. А. Фефелова, П. Л. Фріса, О. Г. Фролової, А. Л. Цвєтиновича та інших науковців.
Відносно конструювання кримінально-правових санкцій, у теорії кримінального права вчені займаються розробленням практичного механізму конструювання кримінально-правових санкцій та їх застосування. Значний внесок у дослідження цього питання здійснили радянські вчені Я. М. Брайнін, С. І. Дементьєв, Ю. А. Демидов, М. Д. Дурманов, О. М. Ігнатов, І. Я. Козаченко, А. П. Козлов, А. І. Коробєєв, Л. Л. Кругликов, О. Е. Лейст, П. П. Осипов, В. П. Проценко, В. В. Мальцев, Д. О. Хан-Магомєдов та ін. Останнім часом пожвавилися наукові розробки означеної проблематики в Російській Федерації. Слід назвати роботи О. А. Буніна, І. О. Нечаєвої, Н. А. Ниркової, Н. В. Огородникової, С. А. Полякова, К. Р. Самвелян, В. П. Сілкіна та ін., в яких автори звернули увагу на аксіологічний аспект під час встановлення кримінально-правових санкцій, механізм їх побудови, класифікацію, проблеми визначення, встановлення санкцій за окремі категорії злочинів.
За роки незалежності України питанню конструювання санкцій приділено значну увагу. Однак переважно розглядалися лише окремі аспекти тематики, зокрема поняття, функції, види санкцій (зокрема, Т. А. Денисова, В. Ю. Орєхов, Н. А. Орловська, П. В. Хряпінський), санкції досліджувалися лише щодо окремої групи злочинів (О. П. Горох, Н. О. Гуторова, Т. А. Денисова, А. А. Музика, М. І. Панов, Ю. В. Філей та ін.). Жоден із вказаних науковців не ставив собі за мету виробити теоретичні засади встановлення санкцій у кримінальному праві. Тому й до сьогодні законодавець, визначаючи межі кримінально-правових санкцій, не має ані чітко визначених правил їх конструювання, ані принципів їх встановлення, що негативно позначається на реалізації кримінально-правової політики у державі та досягненні завдань, визначених у кримінальному законодавстві.
Складність вирішення означеної проблематики полягає в її багатоплановості. Виходячи зі змісту ст. 12 КК України, висновок про суспільну небезпечність злочину законодавець поставив у залежність від виду та розміру покарання, передбаченого в нормах Особливої частини КК України за відповідний злочин. Тому традиційним є підхід, згідно з яким учені, досліджуючи питання конструювання санкцій, основну увагу приділяють саме видам покарань, їх системі. На перший погляд, із таким становищем важко не погодитися. Однак за сучасних умов не можна обмежитися лише покаранням як одним із небагатьох засобів впливу на засудженого. Отже, розробляючи теоретичні засади встановлення санкцій у кримінальному праві, доцільно розглянути також еволюцію покарання. Слід дати оцінку та виявити закономірності встановлення санкцій у кримінальному праві за умов застосування інших форм реалізації кримінальної відповідальності.
Дослідження проблем конструювання кримінально-правових санкцій можна здійснювати двома основними способами: дедуктивним – шляхом виявлення спільних закономірностей, та індуктивним – шляхом аналізу санкцій за окремі злочини. Обидва способи будуть дієвими, оскільки перший з них дозволить виробити теоретичні засади встановлення санкцій, а другий – перевірити дієвість передбачених у кримінальному законодавстві форм реакції держави на вчинений злочин.
Внесок правової теорії в наукове забезпечення процесу не лише застосування, а й, насамперед, побудови санкцій на сьогодні є недостатнім через відсутність єдності позицій і точного визначення поняття санкцій, їх класифікації та, відповідно, розроблених теоретичних засад їх встановлення.
Таким чином, дослідження теоретичних проблем встановлення санкцій стало завданням сучасної доктрини права.
Викладене свідчить про актуальність і важливість обраного напрямку дослідження, а також про його перспективність для розроблення ефективної кримінально-правової норми у цілому й санкції зокрема. Усе це й зумовило вибір теми, запропонованої до захисту дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснено в межах Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 років (п. 7, Додаток № 2), затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України № 347 від 29 липня 2010 р., а також п. 2.1 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011–2014 роки, схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ (протокол № 10 від 27 грудня 2010 р.). Тема дисертації затверджена рішенням Вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ (протокол № 1 від 29 січня 2010 р.).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є вироблення теоретичних засад встановлення санкцій у кримінальному праві. Враховуючи це, автором було поставлено такі основні завдання: 1) дати визначення кримінально-правових санкцій; 2) здійснити класифікацію кримінально-правових санкцій; 3) з’ясувати взаємозалежність санкцій та заходів кримінально-правового впливу; 4) дослідити вплив принципів кримінального права на конструювання кримінально-правових санкцій; 5) дослідити еволюцію мети покарання і виявити її вплив на процес встановлення санкцій у кримінальному праві; 6) дати визначення диференціації та індивідуалізації відповідальності в кримінальному праві; 7) розкрити значення диференціації та індивідуалізації відповідальності в кримінальному праві для встановлення кримінально-правових санкцій; 8) запропонувати шляхи оптимізації кримінально-правових санкцій на підставі сформульованої юридичної конструкції.
Об’єктом дослідження є механізм кримінально-правового впливу й санкція як елемент норми кримінального права.
Предметом дослідження є теоретичні засади встановлення санкцій у кримінальному праві.
Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої в роботі мети і завдань дослідження, його об’єкта та предмета. Методологічною основою дослідження є сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових і спеціальних наукових методів, що забезпечили об’єктивний аналіз досліджуваного предмета. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження в роботі застосовувалися такі методи. За допомогою діалектичного методу пізнання досліджувалися та обґрунтовувалися основні поняття, використані в роботі (підрозділи 1.1, 1.3, 2.1, 4.1). Догматичний метод та формально-юридичний метод застосовано під час аналізу змісту правових норм як кримінального, так і інших галузей законодавства, що стосуються питання визначення санкцій, а також під час опрацювання пропозицій щодо вдосконалення законодавства України (підрозділи 1.1, 4.2, 5.1, 5.2). Системно-структурний метод застосовано під час проведення класифікації правових санкцій, виявлення їх особливих рис, здійснення комплексного дослідження даної категорії (підрозділи 1.2, 2.2, 2.3, 4.3, висновки). За допомогою логіко-юридичного методу досліджено і визначено багатогранний характер санкцій у праві та відмежовано їх від подібних категорій (примус і санкція, юридична відповідальність і санкція тощо) (підрозділ 1.3), для розроблення та аргументування шляхів удосконалення кримінально-правових санкцій (підрозділ 5.3). Історико-порівняльний метод дозволив дослідити еволюцію цілей покарання, порівняти основні категорії досліджуваної проблеми в різні історичні періоди (розділ 3). Соціологічний метод використовувався для проведення анкетування та інтерв’ювання (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3, додатки), а статистичний під час вивчення юридичної практики (підрозділи 3.2, 3.3, 5.2). Компаративістський метод застосовувався під час порівняння кримінального законодавства України з відповідними нормами кримінальних законів інших держав (підрозділ 2.1).
Науково-теоретичним підґрунтям для написання дисертації стали праці вітчизняних та іноземних вчених у галузі теорії права, кримінології, кримінального права, адміністративного права, присвячені актуальним питанням встановлення санкцій у праві в цілому та в кримінальному праві зокрема; законодавство України, а також деяких іноземних держав.
Емпіричну базу дослідження становлять дані, одержані внаслідок вивчення 690 кримінальних справ, розглянутих у різних регіонах України протягом 2005–2011 років; результати анкетування та інтерв’ювання 432 працівників правоохоронних органів, суду, адвокатури, представників громадських організацій та 612 засуджених, які відбували покарання в місцях позбавлення волі.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням теоретичних засад встановлення санкцій у кримінальному праві. У ній висунуто низку положень, нових у концептуальному плані й важливих для юридичної практики, а саме:
вперше:
– обґрунтовано, що до теоретичних засад встановлення санкцій у кримінальному праві належать: вчення про санкції у праві, принципи кримінального права, цілі заходів кримінально-правового впливу, диференціація та індивідуалізація відповідальності у кримінальному праві, юридична конструкція як засіб юридичної техніки;
– з’ясовано, що кримінально-правові санкції та заходи кримінально-правового впливу перебувають у діалектичному зв’язку, а тому є взаємообумовленими та взаємозалежними, оскільки, з одного боку, санкції є формою закріплення заходів кримінально-правового впливу; а з іншого – кримінально-правова норма, закріпивши заходи кримінально-правового впливу, розкриває їх зміст;
– обґрунтовано доцільність виокремлення в майбутньому окремого інституту заходів кримінально-правового впливу та його юридичного закріплення в межах окремого розділу Загальної частини кримінального законодавства;
– визначено, що мета запобігання вчиненню суспільно небезпечних діянь є спільною для всіх заходів кримінально-правового впливу;
– обґрунтовано, що на сучасному етапі розвитку кримінального права необхідно та доцільно вести мову про диференціацію та індивідуалізацію не лише покарання, кримінальної відповідальності, а й інших заходів кримінально-правового впливу;
– доведено, що правила побудови кримінально-правових санкцій можна виробити з допомогою принципів кримінального права, які конкретизуються в принципах конструювання санкцій;
– запропоновано класифікацію правил визначення кримінально-правових санкцій на двох рівнях. Перші з них закріплені законодавцем при визначенні обсягу застосування конкретного заходу кримінально-правового впливу в межах Загальної частини КК України та при конструюванні санкції статті Особливої частини КК України. Другі є правилами застосування санкцій. Вони є похідними від перших і багато в чому подібні до них;
– кримінально-правова санкція як юридична конструкція розглядається з точки зору двох аспектів: процесуального та статично-структурного. З огляду на першу позицію, кримінально-правова санкція є „індуктивною конструкцією”. Відповідно до другого аспекту, санкція – це модель, яка є результатом абстракції, логічною побудовою нормативного матеріалу й водночас результатом правотворчої діяльності та матеріалом для правозастосування;
удосконалено:
– поняття кримінально-правової санкції, яку слід розуміти, по-перше, як припис, що має юридичне закріплення, обов’язковий до виконання і підтримується примусовою силою держави. По-друге, як санкцію статті закону про кримінальну відповідальність (такий підхід у визначенні санкцій є визначальним під час написання підручників, навчальних посібників з кримінального права), а також санкцію кримінально-правової норми, яка передбачає заходи державного впливу, здебільшого у формі примусу, які застосовується до особи, котра вчинила злочин або інше суспільно небезпечне діяння, однак через малолітній вік або неосудність не може бути визнана суб’єктом злочину;
– класифікацію санкцій у кримінальному праві. Виходячи з першого розуміння санкцій, зроблено висновок, що вони, залежно від підстав застосування та репресивного впливу, поділяються на покарання, звільнення від покарання та його відбування, звільнення від кримінальної відповідальності, примусові заходи виховного та медичного характеру, примусове лікування. За правовими наслідками, яких зазнає особа в результаті вчинення суспільно небезпечного діяння, санкції поділяються на негативні (обмеження) та позитивні (заохочення). Розуміючи санкції як частину кримінально-правової норми, можна виділити санкції передбачені як у нормах Загальної, так і Особливої частин кримінального закону (за місцем описання змісту санкції); одиничні, альтернативні, прості та кумулятивні санкції (за характером структури); абсолютно й відносно визначені санкції (за ступенем визначеності);
– наведено додаткові аргументи на користь того, що не можна ототожнювати мету покарання, кримінальної відповідальності із цілями заходів кримінально-правового впливу. Вказані цілі співвідносяться між собою як загальне та окреме. Заходи кримінально-правового впливу мають власні цілі, оскільки окреме набуває своїх особливих ознак, які не властиві цілому;
– поняття „побудова кримінально-правових санкцій”, яке слід розуміти як діяльність законодавця з конструювання санкції кримінально-правової норми, що полягає у встановленні залежно від суспільної небезпечності діяння форм (видів) заходів кримінально-правового впливу, які застосовуються до осіб, котрі вчинили суспільно небезпечне протиправне діяння;
набули подальшого розвитку:
– положення, згідно з яким поза межами системи санкцій є неможливим застосовування покарання та інших заходів кримінально-правового впливу;
– висновок про те, що кара є змістом заходів кримінально-правового впливу і має різні форми прояву. Враховуючи запропоноване визначення кримінально-правових санкцій, обґрунтовано думку, що кара не є властивою для всіх заходів кримінально-правового впливу. Зокрема, особа не зазнає її у разі звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, застосування примусових заходів медичного характеру, примусового лікування;
– наведено додаткові аргументи та запропоновано закріпити у чинному кримінальному законодавстві такі принципи кримінального права: законність, рівноправність перед законом, гуманізм, справедливість, відповідальність за наявності вини, демократизм, невідворотність кримінальної відповідальності, індивідуалізацію кримінальної відповідальності та покарання, принцип особистої відповідальності;
– положення щодо диференціації заходів кримінально-правового впливу, яка полягає у встановленні в нормах кримінального законодавства форм та меж застосування цих заходів, покликана досягти їх мети та реалізувати принципи кримінального права;
– положення про диференціацію заходів кримінально-правового впливу як підґрунтя встановлення санкцій, оскільки саме в ній законодавець передбачає той „потенційний вплив” на особу, яка вчинила суспільно небезпечне протиправне діяння. Законодавець здійснює диференціацію двома шляхами – визначаючи систему заходів кримінально-правового впливу та конкретизуючи їх зміст у нормах кримінального закону;
– положення про наявність нерозривного зв’язку між індивідуалізацією заходів кримінально-правового впливу з їх диференціацією;
– наведено додаткові аргументи на користь того, що про диференціацію кримінальної відповідальності можна вести мову і у випадках передбачення посткримінальних норм;
– положення, що принципи кримінального права, цілі заходів кримінально-правового впливу, диференціація та індивідуалізація відповідальності визначають межі застосування заходів кримінально-правового впливу;
– висновок, що норми закону, які врегульовують побудову і застосування системи покарань та інших заходів кримінально-правового впливу, мають значення й для побудови та застосування кримінально-правових санкцій, і навпаки, норми, які визначають побудову та застосування кримінально-правових санкцій, належать до сфери правового врегулювання системи заходів кримінально-правового впливу в цілому, значною мірою визначають її (системи) придатність, оптимальність, ефективність та інші властивості.
На підставі проведеного дослідження внесено та обґрунтовано зміни, доповнення і власну редакцію низки норм кримінального законодавства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері – для подальшого розроблення теоретичних і прикладних проблем встановлення санкцій у кримінальному праві (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в діяльність Кримінологічної асоціації України від 15 вересня 2011 р.);
– у правотворчості – сформульовані автором у роботі пропозиції та рекомендації можуть бути використані у процесі подальшого вдосконалення чинного законодавства про кримінальну відповідальність (лист Голови комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України № 04-19/12-2292 від 10 листопада 2011 р.);
– у правозастосуванні – під час вирішення проблемних питань диференціації та індивідуалізації відповідальності;
– у навчальному процесі – при викладанні курсів Загальної та Особливої частин кримінального права у навчальному процесі вищих юридичних навчальних закладів України, а також для підготовки підручників, навчальних та навчально-методичних посібників з дисципліни «Кримінальне право України» (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 10 червня 2011 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорено на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ. Результати, що розкривають основні положення дисертаційного дослідження, оприлюднені дисертантом на 15 конференціях, семінарах, комітетських слуханнях, а саме: науковій конференції „Методологія наукового дослідження у галузі права: проблеми та перспективи розвитку” (Харків, 2004 р.); Всеукраїнській конференції „Верховенство права в процесі державотворення та захисту прав людини в Україні (Острог, 2005 р.); I, II, IV та V Міжнародних науково-практичних конференціях „Від громадянського суспільства – до правової держави” (Харків, 2006 р., 2007 р., 2009 р., 2010 р.); науковій конференції „Правові засади підвищення ефективності боротьби зі злочинністю в Україні” (Харків, 2008 р.), Всеукраїнській науково-теоретичній конференції „Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні” (Запоріжжя, 2008 р.), науково-практичному семінарі „Актуальні проблеми сучасної науки кримінального права, кримінології та кримінально-виконавчого права” (Харків, 2010 р.); науково-практичній конференції „Дізнання та досудове слідство в органах внутрішніх справ: сучасний стан та шляхи удосконалення” (Харків, 2010 р.); науково-практичній конференції „Актуальні проблеми відбування покарання в Україні” (Кіровоград, 2010 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів „Юридична осінь 2010 року” (Харків, 2010 р.); комітетському слуханні Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності „Актуальні питання вдосконалення та уніфікації термінології Кримінального кодексу України” (Київ, 2010 р.); науково-практичній конференції „Проблеми розкриття, розслідування та попередження кіберзлочинів та злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми” (Харків, 2011 р.); міжнародній науково-практичній конференції „Теоретичні та прикладні проблеми кримінального права України” (Луганськ, 2011 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в індивідуальній монографії „Санкції у кримінальному праві” (Харків, 2011 р.), одному підручнику, 25 статтях у фахових наукових виданнях, 11 тезах наукових доповідей у наукових збірниках.

bibliography

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на нове вирішення наукової проблеми теоретичних засад встановлення санкцій у кримінальному праві.
Обґрунтовано, що законодавець, визначаючи санкції, має спиратися на певну „основу”, яка пояснювала б доцільність існування заходів кримінально-правового впливу, які в ній передбачені. Такою основою будуть вироблені кримінально-правовою доктриною теоретичні засади встановлення санкцій („теорія санкцій”) у кримінальному праві.
Доведено, що до теоретичних засад встановлення кримінально-правових санкцій належать: вчення про санкції у праві, принципи кримінального права, цілі заходів кримінально-правового впливу, диференціація та індивідуалізація відповідальності у кримінальному праві, юридична конструкція як законодавчий засіб встановлення (конструювання) кримінально-правових санкцій.
Аргументовано, що визначення санкції слід давати, виходячи з діалектичних засад, тобто необхідно враховувати, що санкція розкриває суть правового явища, а також юридично закріплену його форму. Тому під санкцією в першому значенні слід розуміти припис, який має юридичне закріплення, обов’язковий до виконання і підтримується примусовою силою держави. Під санкцією в другому значенні слід розуміти санкцію статті закону про кримінальну відповідальність (такий підхід до визначення санкцій є визначальним під час написання підручників, навчальних посібників з кримінального права), а також санкцію кримінально-правової норми, яка передбачає заходи державного впливу, головним чином у формі примусу, що застосовуються до особи, яка вчинила злочин або інше суспільно небезпечне протиправне діяння, однак через малолітній вік або неосудність не може бути визнана суб’єктом злочину.
Доведено, що вирішуючи проблему класифікації кримінально-правових санкцій, необхідно виходити передусім із наведеного поняття санкції. Відповідно до першого розуміння санкцій зроблено висновок, що вони залежно від підстав застосування та репресивного впливу поділяються на покарання, звільнення від покарання та його відбування, звільнення від кримінальної відповідальності, примусові заходи виховного та медичного характеру, примусове лікування. За правовими наслідками, яких зазнає особа в результаті вчинення суспільно небезпечного діяння, санкції поділяються на негативні (обмеження) та позитивні (заохочення). Розуміючи санкції як частину кримінально-правової норми, можна виділити санкції із суто кримінально-правовим впливом та із вказівкою на інші заходи впливу; передбачені у нормах як Загальної, так і Особливої частин кримінального закону; одиничні та альтернативні санкції; абсолютно й відносно визначені санкції; прості та кумулятивні санкції.
Обґрунтовано, що кримінально-правові санкції та заходи кримінально-правового впливу перебувають у діалектичному зв’язку, а тому є взаємообумовленими та взаємозалежними, оскільки, з одного боку, санкції є формою закріплення кримінально-правового примусу (заходів кримінально-правового характеру). З другого боку, кримінально-правова норма, закріпивши заходи кримінально-правового впливу, розкриває їх зміст. Визначаючи теоретичні засади встановлення санкцій у кримінальному праві, слід враховувати, що поза межами системи санкцій неможливо застосовувати покарання та інші заходи кримінально-правового впливу.
Встановлено, що із розвитком соціально-економічних, політичних формацій цілком закономірним і природним є прагнення законодавця до прийняття справедливого кримінального закону в цілому та справедливих санкцій зокрема. Запорукою цього є врахування аксіологічного аспекту під час конструювання кримінально-правових санкцій, зокрема принципів кримінального права та цілей покарання.
Під принципами кримінального права слід розуміти основні засади, керівні ідеї, які визначають зміст і спрямованість кримінального права та кримінально-правової політики як безпосередньо закріплені через норми, спеціально їм присвячені, так і опосередковано зазначені у кримінально-правових нормах і обов’язкові для законодавця, правозастосовних органів та громадян у сфері боротьби зі злочинністю.
До кола основних принципів кримінального права належать: законність, рівноправність перед законом, гуманізм, справедливість, відповідальність за наявності вини, демократизм, індивідуалізацію кримінальної відповідальності та покарання, принцип особистої відповідальності.
Визначено, що, окрім принципів кримінального права, встановлення санкцій у кримінальному праві ґрунтується на принципах та правилах їх побудови. Правила побудови кримінально-правових санкцій можна виробити лише на підставі принципів кримінального права, які конкретизуються (акумулюються) в принципи конструювання санкцій.
Доведено, що на сучасному етапі розвитку кримінального права необхідно вирізняти не лише мету кримінального покарання, мету кримінальної відповідальності, а й цілі кримінально-правового впливу. Останні співвідносяться з метою покарання та кримінальної відповідальності як окреме й загальне. Загальне і спеціальне попередження вчинення злочинів є не лише метою покарання, кримінальної відповідальності, а й метою кримінально-правового впливу.
Прояв зазначених цілей відбувається залежно від кримінально-правового інституту, тобто від конкретних заходів кримінально-правового впливу, які застосовує суд до особи, яка вчинила суспільно небезпечне протиправне діяння. Вони можуть не лише не збігатися, а й різнитися між собою, оскільки заходи кримінально-правового впливу можуть застосовуватися не лише до суб’єкта вчинення злочину, а й до неосудної чи малолітньої особи, яка вчинила суспільно небезпечне протиправне діяння, передбачене законом про кримінальну відповідальність.
Визначено, що кара є змістом заходів кримінально-правового впливу, яка по-різному виявляється залежно від форм її прояву. Отже, кара є властивою покаранню, кримінальній відповідальності та іншим заходам кримінально-правового впливу (наприклад, примусовим заходам виховного характеру) і не притаманна для всіх заходів кримінально-правового впливу. Зокрема, особа не зазнає кари в разі звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, однак законодавець при закріпленні санкцій обов’язково повинен враховувати потребу в ній.
Виправлення не є такою метою, яка досягається при застосуванні будь-яких заходів кримінально-правового впливу. Зокрема, застосування примусових заходів медичного характеру не може мати на меті виправлення неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне протиправне діяння.
Обґрунтовано, що підґрунтям встановлення санкцій є диференціація відповідальності. Враховуючи розвиток кримінально-правової доктрини, зокрема те, що кримінальна відповідальність разом із примусовими заходами виховного або медичного характеру, примусовим лікуванням, звільненням від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав є заходами кримінально-правового впливу, на сучасному етапі розвитку кримінального законодавства мову слід вести про диференціацію та індивідуалізацію заходів кримінально-правового впливу, а не кримінальної відповідальності та покарання.
Диференціація таких заходів здійснюється на законодавчому рівні й полягає у встановленні в нормах кримінального законодавства форм та меж заходів кримінально-правового впливу і покликана досягти цілей такого впливу та реалізації принципів кримінального права.
Індивідуалізація у кримінальному праві нерозривно пов’язана з диференціацією заходів кримінально-правового впливу, є її наслідком. Суб’єктом індивідуалізації застосування заходів кримінально-правового впливу (відповідальності в кримінальному праві) є суд. Суть цього процесу полягає в обранні конкретного заходу кримінально-правового впливу, конкретизації його змісту.
Диференціація та індивідуалізація відповідальності під час встановлення кримінально-правових санкцій відображаються у двох площинах, оскільки під санкцією розуміємо, по-перше, припис (суть правового явища), який має юридичне закріплення, обов’язковий до виконання й підтриманий примусовою силою держави; по-друге – санкцію статті Особливої частини закону про кримінальному відповідальність (форма правового явища), а також санкцію кримінально-правової норми (форма правового явища).
Тобто законодавець здійснює диференціацію відповідальності у кримінальному праві двома шляхами – визначаючи систему заходів кримінально-правового впливу та шляхом відображення їх у нормах кримінального закону.
Доведено, що кримінально-правова санкція є юридичною конструкцією, яку слід розглядати у двох аспектах: як конструкцію, що відображається у нормах права, а також як доктринальне поняття, теоретичну конструкцію, яка застосовується правовою наукою як метод пізнання права та розглядається як певний штучно створений засіб вирішення конкретних завдань, як інструмент, розроблений для виконання певної функції, а саме на впорядкування суспільних відносин. Так, кримінально-правову санкцію як юридичну конструкцію можна розглядати як розроблену доктриною права та прийняту юридичною науковою спільнотою ідеальну модель, яка дозволяє теоретично осмислити, нормативно закріпити, виявити у правовому тексті та в реальних юридичних відносинах закономірний, послідовний, логічний взаємозв’язок структурних елементів різноманітних правових явищ. Саме в такому тлумаченні юридична конструкція дозволяє не лише усвідомити правову дійсність, а й цілеспрямовано, раціонально впливати на неї.
Елементами конструкції „кримінально-правова санкція” є: 1) суб’єктний склад: санкції застосовуються до осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння, передбачене у КК України; 2) зміст: санкції визначають обсяг заходів кримінально-правового впливу, які застосовуються до таких осіб. Саме ці складові елементи визначають права та обов’язки не лише особи, яка зазнає кримінально-правовому впливу, а й спеціальних органів держави, оскільки визначає межі можливого „втручання” держави у права особи.
Обґрунтовано, що кримінально-правова санкція є „індуктивною конструкцією”. Такий висновок випливає з того, що на сучасному етапі розвитку кримінального права, враховуючи всі можливі форми кримінально-правового впливу на осіб, які вчинили суспільно небезпечне протиправне діяння, кримінально-правову санкцію вже не можна ототожнювати лише з покаранням. Способом вирішення такого протиріччя є побудова на наявному матеріалі позитивного права нової мисленнєвої структури – поняття „кримінально-правова санкція”. Важливо підкреслити, що сам масив позитивного права в цьому випадку залишається зовні незмінним, але виникає новий спосіб його осмислення юридично, з’являється нова мисленнєва одиниця, яка співвідноситься з позитивним правом, оновлене поняття. Це поняття усуває існуючі недоліки, дозволяючи по-новому тлумачити це «старе» право так, як вимагає практика.
Санкція як модель є результатом абстракції, логічною побудовою нормативного матеріалу і одночасно є результатом правотворчої діяльності та матеріалом для правозастосування.
Визначено, що побудова кримінально-правових санкцій – це діяльність законодавця з конструювання санкції кримінально-правової норми, що полягає у встановленні залежно від суспільної небезпечності діяння видів заходів кримінально-правового впливу, які застосовуються до осіб, які вчинили суспільно небезпечне протиправне діяння. Тобто встановлення кримінально-правових санкцій – це визначення їх меж. Однак ці межі не зводяться лише до визначення виду та розміру покарання. Вони охоплюють і різні форми прояву кримінально-правового впливу, що застосовуються до осіб, які вчинили суспільно небезпечне протиправне діяння.
Цей процес охоплює не лише аксіологічний аспект, а й спонукає науковців узагальнити правила, які використано під час конструювання кримінально-правових санкцій. Оскільки санкція кримінально-правової норми може відображатися як у нормах Загальної, так і в нормах Особливої частин КК України, вважаємо за доцільне окремо говорити про способи закріплення санкцій у нормах Загальної частини та, відповідно, способи їх закріплення в Особливій частині КК України.
Обґрунтовано, що фактори, які враховуються під час конструювання кримінально-правових санкцій і впливають на характер заходів кримінально-правового впливу (змісту санкції), поділяються на три групи: ті, що стосуються особи, яка вчинила протиправне діяння; ті, що стосуються самого суспільно небезпечного протиправного діяння та, відповідно, ті, що стосуються як особи, яка вчинила протиправне діяння, так і суспільно небезпечного протиправного діяння.
До факторів, які враховуються під час встановлення санкцій та стосуються кримінально-правової санкції як юридичної конструкції (форми санкції), яка має нормативне закріплення, належать обумовленість санкції диспозицією, взаємозв’язок у санкції норми положень Загальної та Особливої частин закону про кримінальну відповідальність, уніфікація санкцій.
Визначено, що під час визначення санкцій у чинному кримінальному законодавстві використано абстрактний (узагальнюючий) прийом, оскільки це такий прийом формулювання юридичних норм, при якому фактичні дані охоплюються узагальнюючим формулюванням, тобто родовими ознаками.
За способом викладу елементів юридичної норми в юридичній конструкції „кримінально-правова санкція” використано два прийоми юридичної техніки: прямий та відсильний.
Доведено, що ті правила вибору санкцій, які однозначно сприйняті як доктриною права, так і практикою, мають одержати своє законодавче закріплення.
Запропоновано низку змін до чинного КК України, а саме:
– обґрунтовано доцільність виокремлення в майбутньому в межах окремого розділу Загальної частини КК України інституту заходів кримінально-правового впливу;
– закріпити у чинному кримінальному законодавстві такі основні принципи кримінального права: законність, рівноправність перед законом, гуманізм, справедливість, відповідальність за наявності вини, демократизм, індивідуалізацію кримінальної відповідальності та покарання, принцип особистої відповідальності;
– враховуючи, що принципи кримінального права, цілі заходів кримінально-правового впливу, диференціація та індивідуалізація відповідальності визначають межі застосування заходів кримінально-правового впливу, запропоновано доповнити чинний КК України статтями 21 та 22 такого змісту:
Стаття 21. Санкції та цілі їх застосування
1. Санкціями в цьому Кодексі за вчинення суспільно небезпечних протиправних діянь є покарання, звільнення від покарання та його відбування (пробація), звільнення від кримінальної відповідальності, примусові заходи медичного характеру, примусове лікування, примусові заходи виховного характеру.
2. Метою застосування санкцій є запобігання вчиненню нових суспільно небезпечних протиправних діянь, ресоціалізація та виправлення осіб, які вчинили суспільно небезпечне протиправне діяння.
3. Санкції не мають на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Стаття 22. Про вибір санкцій
1. Під час вибору санкцій суд повинен звертати увагу на будь-які обставини, які не дозволяють призначати менш суворий захід кримінально-правового впливу.
2. Суворість санкції залежить від цінності об’єкта охорони.
3. Обираючи санкцію, суд враховує тяжкість вчиненого, особу, яка вчинила суспільно небезпечне протиправне діяння, та обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність, майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо.
4. Враховуючи ступінь тяжкості, обставини злочину, його наслідки і дані про особу, суд повинен призначати передбачену законом більш сувору санкцію особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворої – особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адоевская О. А. Дифференциация ответственности за кражу по уголовному праву России : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / О. А. Адоевская. – Самара, 2007. – 24 с.
2. Алексеев С. С. Общая теория права / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – 360 с.
3. Анденес И. Наказание и предупреждение преступлений / И. Анденес. Пер. с англ. – М. : Прогресс, 1979. – 263 с.
4. Андреева Л. А. Влияние жестокости преступного поведения на уголовную ответственность / Л. А. Андреева, П. Ю. Константинов. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. – 210 с.
5. Андриенко В. А. Равенство граждан по признаку пола в уголовном праве и его соблюдение при реализации уголовной ответственности и наказания женщин: автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / В. А. Андриенко. – Ростов-на-Дону, 2007. – 16 с.
6. Андрюхин Н. Г. Дифференциация уголовной ответственности и наказания несовершеннолетних : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Н. Г. Андрюхин. – М., 2002. – 26 с.
7. Антипов В. В. Обставини, що виключають можливість застосування певних видів покарань: автореф. дис... канд. юрид. наук: спец. : 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія;кримінально-виконавче право” / В.В. Антипов. – К., 2005. – 19 с.
8. Антонов А. Г. Специальные основания освобождения от уголовной ответственности в российском уголовном праве : [учебное пособие] / А. Г. Антонов. – Новокузнецк : Ред. издат. отдел. КузФ ВЮИ ФСИН России, 2006. – 80 с.
9. Антонов И. М. Пенализация преступлений, причиняющих вред здоровью: дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Антонов Иван Михайлович. – Хабаровськ : Дальневосточный юридический институт, 2004. – 223 с.
10. Арх. справа № 436/95 // Архів Орджонікідзевського районного суду м. Харкова 1995 р.
11. Бабаев М. М. Индивидуализация наказания несовершеннолетних / М. М. Бабаев. – М. : Юрид. лит., 1968. – 120 с.
12. Бавсун М. В. Целесообразность в уголовном праве / М. В. Бавсун, А. И. Марцев // Правоведение. – 2003. – № 4. – С. 94–106.
13. Багрий-Шахматов Л. В. Теоретические проблемы классификации уголовных наказаний / Л. В. Багрий-Шахматов, В. И. Гуськов. – Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1971. – 107 с.
14. Бажанов М. И. Наказание в проекте УК Украины / М. И. Бажанов // Пробл. законності. – Вип. 38: Респ. міжвідом. наук. зб. – Харків : Нац. юрид. акад. України. – 1999. – С. 167–179.
15. Байбарин А. А. Уголовно-правовая дифференциация возраста : [монография] / А. А. Байбарин. – М. : Высшая школа, 2009. – 252 с.
16. Бандурка А. М. Зарубежная криминология: история и современность : [монография] / А. М. Бандурка, А. А. Бандурка. – Х. : Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2005. – 392 с.
17. Бандурка А. М. Преступность в Украине: причины и противодействие : [монография] / А. М. Бандурка, Л. М. Давиденко. – Х. : Основа, 2003. – 368 с.
18. Бандурка О. М. Проблеми соціальної адаптації неповнолітніх, звільнених з виховно-трудових колоній / О. М. Бандурка, В. М. Трубников, А. О. Яровий. – Х. : НУВС, 2003. – 260 с.
19. Баранов В. М. Поощрительные нормы советского социалистического права / В. М. Баранов. – Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1978. – 145 с.
20. Баранов Ю. В. Ресоциализация осужденных к лишению свободы и освобожденных от этого наказания: теоретико-методологические и правовые основы: автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Ю. В. Баранов. – Москва, 2008. – 22 с.
21. Батманов А. А. Личность виновного вне связи с преступлением как критерий дифференциации ответственности и наказания : автореф. дис. … канд.. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / А. А. Батманов – Казань, 2008. – 24 с.
22. Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності : [монографія] / Ю. В. Баулін. – К. : Атіка, 2004. – 296 с.
23. Беляев Н. А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации / Н. А. Беляев. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1986. – 176 с.
24. Бентам И. Введение в основания нравственности и законодательства / И. Бентам. – М. : РОССПЭН, 1998 – 415 с.
25. Берзін П. С. Злочинні наслідки: поняття, основні різновиди кримінально-правове значення : [монографія] / П. С. Берзін. – К. : Дар, 2009. – 736 с.
26. Биля І. О. Теоретичні основи використання нормотворчої техніки: дис. ...канд. юрид. наук : спец. : 12.00.01 „Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень”/ І. О. Биля. – Х., 2003. – 201 с.
27. Битюцкая О. В. Принципы построения санкции нормы уголовного права / О. В. Битюцкая [Електронний ресурс] /. – Режим доступу: http://sartraccc.ru/i.php?oper=read_file&filename=Pub/bituckaya%285-08-08%29.htm (22.05.2011).
28. Благов Е. В. Применение уголовного права (теория и практика) / Е. В. Благов. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2004. – 505 с.
29. Блувштейн Ю. Д. Уголовное право и социальная справедливость / Ю. Д. Блувштейн. – Мн. : Из-во «Университетское», 1987. – 63 с.
30. Богатирьов І. Г. Кримінальні покарання, не пов'язані з позбавленням волі (теорія і практика їх виконання кримінально-виконавчою інспекцією) : дис... д-ра юрид. наук: спец. : 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / Богатирьов Іван Григорович. Київський нац. ун-т внутр. справ. – К., 2006. – 500 с.
31. Богатирьов І. Г. Теоретичні та практичні питання кримінально-виконавчої політики у сфері виконання покарання / І. Г. Богатирьов, О. І. Галінський // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2009. – № 4. – С. 129–136.
32. Богатирьов І. Г. Кримінально-виконавче право : [навч. посіб.] / І. Г. Богатирьов – Чернігів : Юрист, 1999. – 120 с.
33. Богатирьов І. Г. Нові види покарань в Україні як альтернатива позбавленню волі (проблеми і перспективи) / І. Г. Богатирьов // Держава і право. – Вип. 23.– К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – С. 444–448.
34. Бодаєвський В. П. проблеми визначення санкції ст. 410 КК України / В. П. Бодаєвський // Від громадянського суспільства до правової держави: Тези III Міжнар. наук.-практ. конф. (24 квітня 2008 р.). – Х. : Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна, 2008. – с. 240–242.
35. Большая Советская энциклопедия (в 30 т.) / Гл. ред. А. М. Прохоров. Изд-во 3-е. – М. : Советская энциклопедия, 1975. – Т. 22. Ремень – Сафа. 1975. – 628 с.
36. Большой юридический словарь / Авт.-сост. В. Н. Додонов, В. Д. Ермаков, М. А. Крылова и др.; под ред. А. Я Сухарева, В. Е. Крутских. – М. : Инфра, 2003. – 704 с.
37. Борисов В. І. Сучасна політика у сфері боротьби зі злочинністю та її напрямки / В. І. Борисов // Питання боротьби зі злочинністю : зб. наук. праць / Ред. кол. : Ю. В. Бауліна. – Х. : Кроссроуд, 2008. – Вип. 15. – С. 68–80.
38. Борисов Э. Т. Санкция уголовно-правовой нормы и квалификация преступлений / Э. Т. Борисов // Вопросы социалистического государства и права на современном этапе. Межвуз. сб. / Под ред. Клейнер Б. И., Иванова Б. Н., Фролова В. Б. – Иваново : Ивановский гос. ун-т, 1976. – С. 114–140.
39. Боровиков С. А. Принудительные меры воспитательного воздействия в отношении несовершеннолетних как альтернатива уголовному наказанию: автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / С. А. Боровиков. – Москва, 2007. – 23 с.
40. Босхолов С. С. Основы уголовной политики: конституционный, криминологический, уголовно-правовой и информационный аспекты / С. С. Босхолов. – М. : Учебно-консультационный центр «ЮрИнфоР», 1999. – 293 с.
41. Брайнин Я. М. Уголовный закон и его применение / Я. М. Брайнин. – М. : Юрид. лит., 1967. – 240 с.
42. Братко А. Г. Запреты в советском праве / А. Г. Братко. – Саратов : Изд-во Саратовского ун-та, 1979. – 92 с.
43. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность. Очерк теории : [монография] / С. Н. Братусь. – М. : Юрид. лит., 1976. – 215 с.
44. Будзинский С. Начала уголовного права / С. Будзинский. – Варшава :Типография И. Яворского, 1870. – 362 с.
45. Бунин О. Ю. Реализация принципа справедливости при установлении санкций уголовно-правовых норм: дис. ... канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Бунин Олег Юрьевич. – М. : Московская государственная юридическая академия, 2006. – 200 с.
46. Бышевский Ю. В. Наказание и его назначение : [учебное пособие] / Ю. В. Бышевский, А. И. Марцев. – Омск : Научно-исслед. и ред. издат. отдел Омской высшей школы милиции МВД СССР, 1975. – 82 с.
47. Вакарина Е. А. Дифференциация и индивидуализация наказания и средств их достижения : Уголовно-правовые и уголовно-исполнительные аспекты : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 „Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / Е. А. Вакарина. – Краснодар, 2001. – 24 с.
48. Валеев М. Т. Свойства уголовного наказания в свете теории пенализации: дис. ... канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 „Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / Валеев Марат Тагирович. – Томск : Томский государственный университет, 2005. – 175 с.
49. Васильев А. Н. О правовых идеях-принципах / А. Н. Васильев // Советское государство и право. – 1975. – № 3. – С. 11–19.
50. Васильев А. Н. О соотношении целей наказания в уголовном и исправительно-трудовом праве / А. Н. Васильев // Цели уголовного наказания: учебно-метод. материалы по итогам межкафедрального теоретического семинара / Под ред. В. А. Елеонского – Рязань : Учебный отдел, НИ и РИО, 1990. – С. 45–50.
51. Васильев А. Н. Предупреждение преступности / А. Н. Васильев. – М. : Госюриздат, 1963. – 30 с.
52. Васильев И. М. Наказание по советскому уголовном праву / И. М. Васильев. – М. : Типография им. Воровского, 1970. – 87 с.
53. Васильевский А. В. Дифференциация уголовной ответственности и наказания в общей части уголовного права : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 „Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / А. В. Васильевский. – Нижний Новгород, 2000. – 23 с.
54. Васильєв А. А. Проблеми осудності в кримінальному праві: дис. ...канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / Васильєв Андрій Анатолійович. – Харків : Нац. ун-т внутр. справ, 2005. – 227 с.
55. Вейберт С. И. Влияние строения санкций за получение и дачу взятки на практику назначения наказания / С. И. Вейберт [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://sartraccc.ru/i.php?oper=read_file&filename=Pub/veibert%2821-10-08%29.htm (19.05. 2011).
56. Великий енциклопедичний юридичний словник / За ред. акад. НАН України Ю. С. Шемшученка. – К. : ТОВ «Видавництво „Юридична думка”», 2007. – 992 с.
57. Великова Г. В. О принципе равенства граждан перед законом в уголовномправе / Г. В. Великова // Межвузовский тематический сборник научных трудов. – Калининград: Калининградская правда, 1989. – С. 16–17.
58. Веремеенко И. И. Административно-правовые санкции / И. И. Веремеенко. – М. : Юрид. лит., 1975. – 191 с.
59. Ветрова Г. Н. Санкции в судебном праве / Г. Н. Ветрова. – М. : Наука, 1991. – 160 с.
60. Викторов Б. А. Неотвратимость наказания / Б. А. Викторов. – М. : Знание, 1972. – 45 с.
61. Вирок Печерського районного суду м. Києва від 25 червня 2011 р. у справі № 1-632/2011 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень : [веб-сайт]. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/16680181 (15.09. 2011).
62. Вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2009 р. у справі № 1-194/2009 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень : [веб-сайт]. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/4335265 (09.09. 2011).
63. Вирок Камінсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2009 р. у справі № 1 – 212/2009 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень : [веб-сайт]. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/4724201 (25.08. 2011).
64. Вирок Ясиноватського міськраонного суду Донецької області області від 24 червня 2009 р. у справі №1-221/2009 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень : [веб-сайт]. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/5689272 (25.08. 2011).
65. Вирок Тростянецького районного суду Вінницької області від 19 серпня 2009 р. у справі № 1-152/ 2009 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень : [веб-сайт]. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/4824206 (19.01. 2011).
66. Витрук Н. В. Общая теория юридической ответственности / Н. В. Витрук. – М. :НОРМА, 2009. – 432 с.
67. Виттенберг Г. Б. Развитие основных принципов советского уголовного права в новом Уголовном кодексе РСФСР / Г. Б. Виттенберг // Правоведение. – 1962. – № 4. – С. 89–95.
68. Воронин Ю. А. Система борьбы с преступностью в США / Ю. А. Воронин. – Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1990. – 100 с.
69. Гаверов Г. С. Условное осуждение и вопросы его эффективности. / Г. С. Гаверов // Наказания не связанные с лишением свободы: Сб. ст. / под ред. И. М. Гальперина. – М. : Юрид. лит., 1972. – 150 с.
70. Гаврилов Б. Я. Современная уголовная политика России: цифры и факты: [монография] / Б. Я. Гаврилов. – М. : ТК Велби: Проспект, 2008. – 208 с.
71. Гальперин И. М. Уголовная политика и уголовное законодательство / И. М. Гальперин // Основные направления борьбы с преступностью / Под. ред. И. М. Гальперина и В. И. Курляндского. – М. : Юрид. лит., 1975. – С. 47–76.
72. Гаскин С. С. Отягчающие обстоятельства: уголовно-правовая характеристика и пути совершенствования законодательной регламентации / С. С. Гаскин. – Иркутск : Изд-во Иркут. ун-та, 1984. – 104 с.
73. Гацелюк В. А. Реализация принципов уголовного права Украины: проблемы и перспективы :[монография] / В. А. Гацелюк. – Луганск : РИО ЛАВД, 2003. – 152 с.
74. Гацелюк В. О. Реалізація принципу законності кримінального права України (загальні засади концепції) : [монографія] / В. О. Гацелюк. – Луганськ : РВВ ЛДУВС, 2006. – 280 с.
75. Голик Ю. В. Метод уголовного права / Ю. В. Голик [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.juristlib.ru/book_1989.html (19.01. 2011).
76. Голик Ю. В. Гуманизм и его выражение в уголовно-правовых поощрительных нормах / Ю. В. Голик // Актуальные вопросы правоведения в период совершенствования социалистического общества. – Томск : Изд-во Томск. ун-та, 1988. – 254 с.
77. Голіна В. В. Судимость : [монографія] / В. В. Голіна. – Харків : Харків юридичний, 2006. – 384 с.
78. Голоднюк М. Н. Предупреждение преступности / М. Н. Голоднюк, В. И. Зубкова. – М. : Изд-во МГУ, 1990. – 103 с.
79. Горбачова І. М. Заходи безпеки в кримінальному праві (порівняльно-правовий аналіз): автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / І. М. Горбачова. – Одеса. – 21 с.
80. Горелик А. С. Взаимоотношение обстоятельств, влияющих на размер наказания / А. С. Горелик // Вопросы уголовной ответственности и наказания : Межвуз сб. – Красноярск : Изд-во Красноярск. ун-та, 1986. – С. 140–150.
81. Гришанин П. Назначение наказания рецидивистам / П. Гришанин // Советская юстиция. – 1973. – № 11. – С. 6, 7.
82. Грищук В. К. Поняття, предмет, методи, завдання, функції, система, джерела та принципи українського кримінального права: [навч. посібник]. – Львов : Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2009. – 112 с.
83. Гуторова Н. О. Кара як мета кримінального покарання / Н. О. Гуторова // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. – 2002. – № 20. – С. 42–46.
84. Гуторова Н. О. Проблеми кримінально-правової охорони державних фінансів України: дис.…д-ра юрид. наук: спец. : 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / Гуторова Наталія Олександрівна. – Харків : Нац. ун-т внутр. справ, 2002. –
429 с.
85. Гуторова Н. О. Проблеми оптимізації санкцій за фінансові злочини / Н. О. Гуторова, М. І. Панов // Право України. – 2000. – № 9. – С. 56–58.
86. Давиденко Л. М. Противодействие преступности: теория, практика, проблемы : [монография] / Л. М. Давиденко, А. А. Бандурка. – Х. : Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2005. – 302 с.
87. Давыдова М. Л. Юридическая техника: проблемы теории и методологии : монография / М. Л. Давыдова. – Волгоград : Изд-во ВолГу, 2009. – 318 с.
88. Дагель П. С. О принципе целесообразности наказания / П. С. Дагель // Правоведение. – 1962. – № 1. – С. 145–151.
89. Дагель П. С. Установление уголовной наказуемости с учетом субъективной стороны общественно опасных деяний / П. С. Дагель // Основные направления борьбы с преступностью/ Под. ред. И. М. Гальперина и В. И. Курляндского. – М. : Юрид. лит., 1975. – С. 128–140.
90. Дементьев С. И. Аксиологический анализ уголовно-правовых санкций / С. И. Дементьев // Советское государство и право. – 1987. – № 7. –С. 75–80.
91. Дементьев С. И. Конструирование уголовно-правовых санкций с учетом повторности преступлений / С. И. Дементьев //Советское государство и право. – 1985. – № 4. – С. 117–120.
92. Дементьев С. И. Построение уголовно-правовых санкций в виде лишения свободы / С. И. Дементьєв. – Ростов : Изд-во Рост. ун-та, 1986. –
157 с.
93. Демидов Ю. А. Социальная ценность и оценка в уголовном праве / Ю. А. Демидов. – М. : Юрид. лит., 1975. – 184 с.
94. Денисова Т. А. Кримінально-правові санкції та їх застосування за злочини проти власності: [монографія] / Т. А. Денисова, Ю. В. Філей. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 176 с.
95. Денисова Т. А. Здійснення правосуддя в Україні та перспективи оптимізації каральної політики / Т. А. Денисова // Вплив покарання на злочинність: Кримінологічні дослідження: Вип. 3 / Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка; [гол. ред. В.І. Поклад]. – Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2009. – С. 41–50.
96. Денисова Т. А. Кримінальне покарання та реалізація його функцій: автореф. дис. … доктора юрид. наук : спец. : 12.00.08 „Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / Т. А. Денисова. – Запоріжжя, 2010. – 38 с.
97. Денисова Т. А. Кримінальне покарання та функції його призначення і виконання за законодавством України : [навч. посіб.] / Т. А. Денисова. – Запоріжжя : ГУ „ЗІДМУ”, 2004. – 152 с.
98. Денисова Т. А. Покарання: кримінально-правовий, кримінологічний та кримінально-виконавчий аналіз : [монографія] / Т. А. Денисова. – Запоріжжя : Вид-во КПУ, 2007. – 340 с.
99. Денисова Т. А. Правові основи виправлення та ресоціалізації жінок, засуджених до позбавлення волі : [монографія] / В. А. Бадира, Т. А. Денисова. – Запоріжжя : Вид-во КПУ, 2009. – 168 с.
100. Дикаев С. У. Цели уголовного наказания и критерии оценки эффективности уголовного закона / С. У. Дикаев // Вплив покарання на злочинність: Кримінологічні дослідження: Вип. 3 / Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка; [гол. ред. В.І. Поклад]. – Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2009. – С. 51–64.
101. Добровольская Т. Н. Принципы советского уголовного процесса (вопросы теории и практики) / Т. Н. Добровольская. – М. : Юрид. лит., 1971. – 200 с.
102. Добянська Н. В. Правова природа адміністративно-господарських санкцій / Н. В. Добянська // Юридична наука. – 2011. – № 3. – С. 104–110.
103. Долиненко Л. А. Смягчающие ответственность обстоятельства по действующему уголовному законодательству и судебной практике: [учеб. пособ.] / Л. А. Долиненко. – Иркутск : Иркутск. гос. ун-т, 1980. – 81 с.
104. Дубинин Н. П. Генетика, поведение, ответственность / Н. П. Дубинин, И. И. Карпец, В. Н. Кудрявцев. – 2-е изд., переработ. и доп. – М. : Политиздат, 1989. – 351 с.
105. Дурманов Н. Д. Cоветский уголовный закон / Н. Д. Дурманов. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1967. – 318 с.
106. Дуюнов В. К. Проблемы уголовного наказания в теории, законодательстве и судебной практике : [монография] / В. К. Дуюнов. – Курск : РОСИ, 2000. – 364 с.
107. Дуюнов В. К. Уголовно-правовое воздействие: теория и практика : [монография] / В. К. Дуюнов. – М. : Науч. книга, 2003. – 546 с.
108. Дядькин Д. С. Теоретические основы назначения уголовного наказания: алгоритмический поход / Д. С. Дядькин. – СПб. : Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – 510 с.
109. Емельянов В. П. Преступность несовершеннолетних с психическими аномалиями / В. П. Емельянов. – Саратов : Изд-во Саратов. ун-та, 1980. – 79 с.
110. Еникеев З. Д. Механизм уголовного преследования : [учеб. пособ.] / З. Д. Еникеев. – Уфа : Изд-во Башкир. ун-та, 2002. – 102 с.
111. Еникеева Л. Ф. Дифференциация и индивидуализация наказания по совокупности преступлений : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. : 12.00.08 „Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / Л. Ф. Еникеева. – М., 2006. – 24 с.
112. Есипов В. В. Очерк русского уголовного права: Часть общая: Преступление и преступники. Наказание и наказуемые / В. В. Есипов . – Варшава : Тип. Варшав. учеб. округа королевского, 1894. – 419 с.
113. Етимологічний словник української мови : У 7 т. / Редкол. : О. С. Мельничук та ін.. – К. : Наук. думка, 1983. – (Словники України) . Т. 5 : Р-Т / Уклад. : Р. В. Болдирєва та ін. – 2006. – 704 с.
114. Євдокімова О. В. Питання класифікації санкцій КК України / О. В. Євдокімова // Проблеми законності. – 2009. – Вип. 102. – С. 148–153.
115. Євдокімова О. В. Призначення більш м'