ТИПЫ НЕОПРЕДЕЛЕННОГО СУБЪЕКТА-ДЕЯТЕЛЯ В АНГЛИЙСКОМ И УКРАИНСКОМ ЯЗЫКАХ

brief description

ДОНЕЦКИЙ НАЦИОНАЛЬНЫЙ УНИВЕРСИТЕТ

на правах рукописи

К л и м е н к о О л ь г а В и к т о р о в н а

УДК 81’362 = 161.2 = 111

ТИПЫ НЕОПРЕДЕЛЕННОГО СУБЪЕКТА-ДЕЯТЕЛЯ В АНГЛИЙСКОМ И УКРАИНСКОМ ЯЗЫКАХ

Специальность 10.02.17 сравнительно-историческое и типологическое языкознание

Диссертация на соискание ученной степени
кандидата филологических наук

Научный руководитель: доктор филологических наук,
профессор В.Д.Калиущенко

Донецк 2003

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

на правах рукопису

К л и м е н к о О л ь г а В і к т о р і в н а

УДК 81’362 = 161.2 = 111

ТИПИ НЕОЗНАЧЕНОГО СУБ’ЄКТА-ДІЯЧА В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ

Спеціальність 10.02.17 порівняльно-історичне і типологічне мовознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник: доктор філологічних наук,
професор В.Д.Каліущенко

Донецьк 2003

ЗМІСТ

Список використаних скорочень

5

ВСТУП

6

РОЗДІЛ 1. МЕТОДИКА І КРИТЕРІЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ НЕОЗНАЧЕНОГО СУБ'ЄКТА-ДІЯЧА.............

16

1.1. Визначення галузі дослідження й основних понять............

16

1.2. Поняття ідентифікації неозначеного суб'єкта-діяча..................

25

1.3. Засоби ідентифікації неозначеного суб'єкта-діяча ...................

27

ВИСНОВКИ...

47

РОЗДІЛ 2. СЕМАНТИЧНІ ТИПИ НСД, ВИРАЖЕНОГО ЗАЙМЕННИКАМИ WE, YOU, THEY, У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ..

51

2.1. Вступні зауваження.

51

2.2. Типи НСД, вираженого займенником we....

52

2.2.1. Загальні характеристики...

52

2.2.2. НОД, виражений we...

53

2.2.3. НУД, виражений we....

70

2.2.4. Висновки...

75

2.3. Типи НСД, вираженого займенником you........

77

2.3.1. Загальні характеристики.

77

2.3.2. НОД, виражений you

79

2.3.3. НУД, виражений you

89

2.3.4. Висновки

96

2.4. Типи НСД, вираженого займенником they.......

99

2.4.1. Загальні характеристики.....

99

2.4.2. НОД, виражений they..

101

2.4.3. НУД, виражений they.....

110

2.4.4. Висновки...

113

ВИСНОВКИ

116

РОЗДІЛ 3. СЕМАНТИЧНІ ТИПИ НСД, ВИРАЖЕНОГО ЗАЙМЕННИКАМИ МИ, ТИ, ВИ, ВОНИ, І ВІДПОВІДНИМИ НУЛЬОВИМИ ЗАЙМЕННИКАМИ, У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ...................................................................

122

3.1. Загальні зауваження

122

3.2. Типи НСД, вираженого займенниками ми, Æми.....

126

3.2.1. Загальні характеристики.

126

3.2.2. НОД, виражений ми, Æми...

127

3.2.3. НУД, виражений ми, Æми...

137

3.2.4.Висновки....

139

3.3. Типи НСД, вираженого займенниками ти, Æти, ви, Æви......

141

3.3.1. Загальні характеристики.

141

3.3.2. НОД, виражений ти, Æти....

142

3.3.3. НУД, виражений ти, Æти......

146

3.3.4. Типи НСД, вираженого ви, Æви,....

148

3.3.5. Висновки...

151

3.4. Типи НСД, вираженого займенниками вони, Æвони..

153

3.4.1. Загальні характеристики.

153

3.4.2. НОД, виражений Æвони .....

155

3.4.3. НУД, виражений Æвони......

167

3.4.4. Висновки...

168

ВИСНОВКИ

171

РОЗДІЛ 4. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ НСД, ВИРАЖЕНОГО ОСОБОВИМИ ЗАЙМЕННИКАМИ, У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ І УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ...............................

174

4.1. Механізм ідентифікації і засоби конкретизації в англійській і українській мовах..

174

4.2. Особливості НСД, вираженого особовими займенниками в англійській і українській мовах...

177

ВИСНОВКИ...

188

ПІДСУМОК.......

191

СПИСОК ТАБЛИЦЬ.

194

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...........

195

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................

213

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ СКОРОЧЕНЬ
НСД неозначений суб'єкт діяч
НОД неозначено-особовий діяч
НУД неозначений узагальнений діяч
М мовець
Гр + М группа осіб, що включає мовця
С слухач
Гр + С група осіб, що включає слухача
ГрН група не учасників (комунікації)
МК множинний компонент (двокомпонентних моделей)
ОК одиничний компонент (двокомпонентних моделей)

ВСТУП

Це дослідження являє собою порівняльний аналіз одного з видів семантичного суб'єкта - неозначеного суб'єкта-діяча (далі НСД) (див. 1.1.2). Як засоби вираження значення НСД у роботі розглядаються особові займенники we, you, they в англійській мові і відповідні українські займенники ми, ти, ви, вони, а також нульові форми займенників (див. 3.1.1), умовно позначені тут як Æми, Æти, Æви, Æвони.
Порівняльне і типологічне дослідження мовних явищ визнається одним з найбільш плідних напрямків у лінгвістиці останніх десятиліть. Наприклад, типологічному і порівняльному дослідженню піддалися галузі мови, так чи інакше пов'язані з розглянутим у дисертації поняттям НСД і засобами його вираження. У цьому зв'язку слід зазначити дослідження з типології займенників [118; 154], роботи з типології суб’єктно-об’єктних відношень у системі діатез і станів [174; 175], порядку слів у реченні [74], порівняльні дослідження неозначеної дійової особи [3; 66; 100], порівняльні роботи з вивчення суб’єктності [26; 101].
Інтерес дослідників до порівняльного вивчення мов пояснюється тим, що воно створює базу для типології, що, у свою чергу, формує загальну теорію мови. Порівняльна чи контрастивна лінгвістика, як пише В.М. Манакін, ...може розглядатися як доповнююча типологію наукова галузь, що розширює і поглиблює цілісне уявлення про порівнювані мовні системи у всьому їх розмаїтті” [120, 10].
Дослідження мовних явищ на матеріалі обмеженого кола мов, добре знайомих досліднику, сприяє більш яскравому, контрастивному висвітленню розглянутих особливостей, дозволяє досягти більш високого рівня точності результатів [118, 12].
Актуальність проблеми.
Слід зазначити, що при всьому розмаїтті робіт, присвячених порівняльному вивченню мовних одиниць різних рівнів (див. вище), у тому числі і синтаксичного рівня, галузь синтаксичної семантики виявилася досить слабко вивчена в порівняльному плані. Вивченню семантико-синтаксичних явищ у порівняльному аспекті заважає складність їхньої структури. Як справедливо вказує К.Є. Майтинська:Чим вище рівень мови, тим більше переплітаються в ньому структурні підсистеми мови, тим складніше ці підсистеми виділяються з загальної системи мови” [118, 16].
Таким чином, актуальність цієї дисертації визначається як інтересом до порівняльного вивчення мовних явищ у сучасній лінгвістиці, так і недостатньою вивченістю багатьох явищ у сфері семантики синтаксису, зокрема, відсутністю робіт, присвячених дослідженню семантичних типів окремих різновидів суб'єкта в різноструктурних мовах. У цьому плані запропоноване дослідження семантичної структури НСД, вираженого особовими займенниками в англійській і українській мовах, постає особливо актуальним.
Мета роботи.
Метою роботи є порівняльний аналіз семантичних типів НCД, вираженого особовими займенниками, в англійській і українській мовах.
У ході досягнення поставленої мети вирішується ряд дослідницьких завдань:
1) визначити і систематизувати критерії виділення окремих типів НСД, вираженого розглянутими займенниками, і засоби, що сприяють його ідентифікації;
2) розробити методику розмежування різних типів у структурі НСД;
3) здійснити ідентифікацію (див. 1.2) різних типів НСД і описати їхні особливості в англійській і українській мовах;
4) зробити порівняльний аналіз структурно-семантичних особливостей НСД, вираженого відповідними займенниками в зіставлюваних мовах, виявити подібності і розходження в наборах типів НСД, що виражаються ними;
5) зробити кількісний аналіз використання кожного займенника у функції засобу позначення різних типів НСД, виявити риси подібності і розходження кількісного характеру у використанні відповідних займенників зіставлюваних мов у вираженні різних типів НСД;
6) сформулювати закономірності, що характеризують НСД, вираженого особовими займенниками, в англійській і українській мовах.
Наукова новизна.
Наукова новизна цього дослідження полягає в тому, що в ньому вперше здійснено докладний порівняльний опис семантичних типів НСД, вираженого відповідними особовими займенниками в англійській і українській мовах. Дослідження також подає детальний систематизувальний опис мовних засобів, що сприяють ідентифікації НСД, і методику їхнього використання в процесі семантичної інтерпретації НСД. Робота містить аналіз загальних і диференційних ознак, що характеризують НСД у зіставлюваних мовах.
Теоретична значимість.
Теоретична значущість дисертації полягає в розвитку теоретичної бази для порівняльного опису мовних явищ у сфері синтаксичної семантики. Розроблена в ході дослідження методика ідентифікації НСД, а також система класифікації конкретизаторів НСД, можуть бути використані під час опису НСД, вираженого іншими мовними одиницями в англійській і українській мовах, а також під час опису НСД в інших мовах.
Викладений в роботі опис семантичних ознак і різновидів НСД сприяє більш глибокому розумінню питань, пов'язаних з референційними характеристиками НСД, вираженого особовими займенниками.
Практична значимість.
Практична значущість цієї дисертації полягає в тому, що результати, отримані в ході дослідження, можуть знайти застосування у викладанні різних аспектів англійської й української мов, зокрема, у курсі порівняльної типології англійської й української мов (про важливість такого курсу в підготовці фахівців іноземної мови див., напр. [6; 19; 31; 111]). Ця дисертація також має практичне значення для фахівців, що працюють в галузі теоретичної і практичної граматики англійської та української мов, теорії і практики перекладу, стилістики.
Особистий внесок дисертанта.
Особистий внесок автора полягає в проведенні системного аналізу типів НСД в англійській і українській мовах на базі розробленої в межах дослідження методики ідентифікації НСД за допомогою конкретизаторів - мовних одиниць, що входять до складу речення з об'єктом, який ідентифікується, чи приналежних суміжним контекстам, які завдяки своєму значенню мають прояснювальну силу і конкретизують тип НСД, позначеного аналізованими особовими займенниками.
Методика дослідження.
Основним методом дослідження в роботі послужив порівняльний метод, що грунтується на вивченні певних одиниць (у даній роботі особових займенників) у різноструктурних мовах (у цьому випадку англійській та українській), що мають тотожні функції (вираження семантичного значення НСД). Виявлення основних семантичних типів НСД проводилося на основі розробленої в межах дослідження методики ідентифікації НСД за допомогою конкретизаторів (див. вище). Продуктивність структурних типів і моделей НСД визначалася за допомогою кількісного аналізу.
Матеріал дослідження.
Матеріалом дослідження послужили оригінальні тексти англійських і американських письменників XX століття, з яких методом суцільної вибірки було відібрано понад 2000 випадків вживання займенників we, you, they зі значенням НСД, а також оригінальні тексти українських письменників відповідного часового періоду, вибірка з яких склала також понад 2000 випадків вживання займенників ми, ти, ви, вони, Æми, Æти, Æви, Æвони зі значенням НСД.
Зв'язок з науковими темами.
Ця дисертація пов'язана з науковою темою факультету романо-германської філології Донецького національного університету Діахронічне, типологічне і порівняльне дослідження лексики і словотвору германських, романських і слов'янських мов” N 01-1 вв / 74, науковий керівник доктор філологічних наук, професор Каліущенко В.Д..
Композиція роботи.
Композиція дисертації визначена її метою і завданнями. Робота складається зі списку прийнятих у роботі скорочень, вступу, чотирьох розділів, висновку, списку таблиць, бібліографії, що нараховує 247 найменувань, списку джерел фактичного матеріалу. Дисертація включає 19 таблиць, у яких відображаються кількісні показники продуктивності конкретизаторів, а також окремих займенників у позначенні різних типів НСД, кількісні характеристики частоти вживання типів НСД.
У вступі обгрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються його мета і завдання, наукова новизна, теоретична і практична значущість, характеризуються матеріали і методи дослідження, подаються основні положення дисертації, що виносяться на захист. В першому розділі роботи Методика і критерії ідентифікації неозначеного суб'єкта-діяча” здійснюється огляд теоретичних питань вивчення НСД у сучасній лінгвістиці, визначаються базові поняття, що використовуються в ході дослідження, розглядаються основні критерії і засоби ідентифікації НСД, проводиться класифікація останніх за різними параметрами, наводяться статистичні дані щодо продуктивності різних типів конкретизаторів у процесі ідентифікації НСД. В другому і третьому розділах Семантичні типи НСД, вираженого займенниками we, you, they, у сучасній англійській мові” і Семантичні типи НСД, вираженого займенниками ми, ти, ви, вони і відповідними нульовими займенниками, у сучасній українській мові” здійснюється аналіз семантичних типів НСД, відповідно, в англійській і українській мовах. В четвертому розділі Порівняльний аналіз структурно-семантичних особливостей НСД, вираженого особовими займенниками в англійській і українській мовах” зроблено порівняльний аналіз механізмів і засобів конкретизації, а також структурно-семантичних особливостей різних типів НСД, вираженого особовими займенниками в обох мовах. У висновку сформульовано результати якісного і кількісного аналізу семантичних типів НСД в англійській і українській мовах.
На захист винесено наступні положення:
1. Особові займенники we, you, they, ми, Æми, ти, Æти, ви, Æви, вони, Æвони в англійській і українській мовах можуть служити засобами позначення двох основних різновидів НСД неозначено-особового діяча (далі НОД) і неозначеного узагальненого діяча (далі НУД).
2. Розмежуванню двох вищезгаданих типів НСД, а також подальшої його ідентифікації, сприяють:
а) характер дії в ситуації;
б) конкретизатори мовні одиниці, що надходять до складу речення, яке називає ситуацію з ідентифікованим НСД, чи до суміжного з нею контексту, які є інформативно значущими в плані прояснення комунікативної ролі і кількісно-якісної наповнюваності НСД.
3. Аналіз конкретизаторів дозволяє констатувати той факт, що вони можуть належати до різних рівнів мови: морфологічного, лексичного, синтаксичного; вони можуть бути розташовані в середині речення, якого торкається процес ідентифікації, чи в реченнях, що передують йому чи слідують за ним. Конкретизатори можуть вказувати на статус діяча прямо чи опосередковано, проясняючи специфіку особи, що знаходиться з ідентифікованим об'єктом у відношеннях протиставлення в межах ситуації. Залежно від елемента, значення якого вони проясняють, конкретизатори можуть бути визначені як особистісні, локативні, темпоральні чи деталізувальні. Ідентифікація НСД може бути реалізована на підставі індивідуальної дії різних по своїй морфологічній природі конкретизаторів, чи в результаті їхньої комплексної дії.
4. Найбільш продуктивними за результатами аналізу є морфологічні і лексичні конкретизатори НСД. У більшості випадків конкретизація НСД реалізується комплексно, у результаті взаємодії різнорівневих одиниць.
5. НОД, виражений розглянутими особовими займенниками, вживається в ситуаціях, дія в яких може бути охарактеризована як конкретна, тобто, одинична чи повторювана дія, що характеризується конкретними параметрами місця і часу перебігу. НОД співвідноситься з конкретною особою, чи обмеженою групою осіб.
6. Структура НОД, вираженого розглянутими займенниками, містить у собі 6 типів, суб'єкт у яких має різний комунікативний статус:
1) Суб'єкт мовець;
2) Суб'єкт слухач;
3) Суб'єкт третя особа, що не бере участі в комунікації;
4) Суб'єкт група осіб, що включає мовця;
5) Суб'єкт група осіб, що включає слухача;
6) Суб'єкт група осіб, що не беруть участі в комунікації.
7. Двокомпонентні моделі НОД (4, 5, 6) містять у собі множинний компонент, до складу якого надходить група осіб, об'єднаних на підставі різних ознак. Серед об'єднуючих ознак, які можуть бути підставою для формування множинного компонента, основними є:
а) спільність просторово-часового розташування;
б) спільність ознаки, що характеризує;
в) спільність виконуваної дії.
8. НУД, виражений аналізованими особовими займенниками, проявляється в ситуаціях, дію в яких можна назвати узагальненою, тобто типовою, регулярно повторюваною, або дією, яка є результатом абстрактного узагальнення, що характеризується нелокалізованністю в просторі і часі. НУД співвідноситься з необмежено-великою групою осіб, людьми як класом.
9. Структуру НУД, вираженого розглядуваними займенниками, представлено оцінним і дескриптивним різновидами, поділ на які зумовлено, відповідно, наявністю / відсутністю в реченні вираження особистого ставлення мовця до фактів, що викладаються.
10. Експлікація ставлення мовця до

bibliography

ВИСНОВКИ
Порівняльний аналіз структурно-семантичних особливостей НСД, вираженого особовими займенниками в англійській і українській мовах дозволив зробити наступні висновки у відношенні рис подібності і розбіжності між англійською й українською мовами:
1. Мови, що зіставляються, демонструють подібність у плані здатності відповідних особових займенників бути засобами позначення НСД (див. 4.2).
2. В обох мовах присутній аналогічний механізм ідентифікації НСД, заснований на наявності в структурі речень із НСД конкретизаторів морфологічного, лексичного і синтаксичного рівнів (див. 4.1).
3. Спостерігаються мовні паралелі в плані наявності в зіставлюваних мовах аналогічних структурних типів НСД: НОД, що співвідноситься з мовцем, 3-ою особою, що не бере участь у комунікації, групою осіб, що включає мовця, слухача чи групою третіх осіб, що не беруть участі у комунікації, НУД дескриптивного й оцінного. Відмінності стосуються НОД, співвіднесеного зі слухачем, представленого в українській мові і не зафіксованого в англійській (див. 4.2.1.1 - 4.2.1.6).
4. Спостерігається подібність структурного складу МК у двокомпонентних моделях НОД у зіставлюваних мовах, що постає в наявності в межах МК об'єднань за просторово-часовими параметрами, за ідентичною особистісною характеристикою, за спільною дією (див. 4.2.1.1 - 4.2.1.6)
1. Існує подібність основних складників ситуацій з НУД, що стосується вказівок на генералізований характер дії, вживання видо-часових форм і вираження ставлення мовця до викладеної інформації в оцінних структурах (див. 4.2.2).
2. Виявлені риси подібності між мовами, що зіставляються, свідчать про наявність універсальних рис, що характеризують відповідні особові займенники і ситуації з НСД в англійській і українській мовах. Серед перших можна назвати вплив первинного семантичного значення займенникових одиниць на структуру і продуктивність типів НСД, що представляються ними. Серед загальних рис, що характеризують ситуації з НСД, можна відзначити наявність у них зв'язку між характером дії і типом діяча, вживання в них мовних одиниць, що сприяють проясненню характеру діяча.
7. Між мовами, що зіставляються, спостерігаються наступні розбіжності. Розвинута система флексій української мови і мала кількість формотворних суфіксів в англійській мові зумовлюють розбіжності в плані набору конкретизаторів і продуктивності деяких моделей НСД у зіставлюваних мовах. В українській мові присутній більш різноманітний набір засобів конкретизації за рахунок морфологічних конкретизаторів, представлених флексіями, що вказують на стать виконавця дії. Більш численний набір засобів конкретизації забезпечує велику прозорість контексту в ситуаціях із НСД в українській мові, завдяки чому деякі українські моделі НОД виявляються продуктивнішими ніж англійські. Це стосується, зокрема, НОД, що співвідноситься з мовцем (19% в українській, 2,2% в англійській), слухачем (0,5% в українській, 0% в англійській), 3-ою особою, що не бере участі в комунікації (0,7% в українській, 0,6% в англійській) (див. 4.1, 4.2).
8. Той факт, що в українській мові НСД може виражатися за допомогою нульової займенникової форми, тоді як в англійській мові обов'язковим є заповнення позиції підмета, відповідного НСД, повною формою, зумовлює розбіжності в продуктивності деяких типів конкретизаторів. Нульовий займенник у позиції підмета надає менш інформації, ніж повна форма займенника, що компенсується більш частою вказівкою на місце, час чи деталі перебігу дії в ситуації з НСД. Так, зокрема, локативні, темпоральні і деталізувальні конкретизатори в українській мові є більш продуктивними (47%, 9%, 7,3%) ніж в англійській (24,4%, 2%, 1,2%) (див. 4.1, табл. 2, 2а).
9. Можливість використання семи множинності для демонстрації ввічливого ставлення до певної особи в українській мові і відсутність такої в англійській веде до більшого сруктурного розмаїття типів НСД для окремих займенників в українській. Так, в українській мові Æвони може позначати 3-ю особу, а в англійській НОД, що співвідноситься з 3-ою особою, що не бере участь у комунікації, виражений they, відсутній. Такі спостереження дозволяють зробити висновок про те, що наявність у мові можливості позначення одинично представленої особи за допомогою множинної форми займенника дозволяє використовувати таке зрушення в кількісній представленості на позначення НОД. При відсутності такої можливості використовується зрушення в значенні (див. 4.2.3).
10. Прослідковуються типологічні паралелі в найбільш продуктивних типах НСД для різних займенників. Так, НОД типу Гр + М є найбільш продуктивною моделлю для займенників 1-ї особи. В англійській мові we вживається на позначення даного типу НОД у 58% прикладів від загальної кількості ситуацій з цим займенником. В українській мові такий показник для ми і Æми складає 39,9% (див. 4.2.4).
11. Спостерігаються відмінності в частоті вживання різних займенників у межах однієї моделі. Так, наприклад, в англійській найбільш продуктивним засобом вираження моделі Гр + М є you, в українській ми (див. 4.2.4).
12. Розбіжності в засобах позначення певного типу НСД (зокрема, для позначення 3-ї особи, яким в англійській мові є займенник you, а в українській Æвони) у зіставлюваних мовах свідчать про відсутність універсалій у виборі одиниць, що переносять транспозиційні зрушення при позначенні НСД.

ПІДСУМОК

Зробити висновки про результати аналізу особливостей НСД, вираженого особовими займенниками в англійській і українській мовах, можна у вигляді наступних тверджень:
1. Результати, отримані під час дослідження, дозволяють стверджувати, що між зіставлюваними мовами існують подібності, які можна пояснити спільністю біологічної і психо-фізіологічної основи людських мов, і риси розходження, зумовлені розходженням структури англійської й української мов, а також впливом певних соціо-культурних фактів.
2. В англійській і українській мовах спостерігається типологічна подібність механізмів транспозиції особових займенників: відповідні особові займенники we, мі, Æмі; you, ти, Æти, ви, Æви; they, вони, Æвони в обох мовах функціонують як засоби позначення суб'єкта-діяча, особистість якого не визначена (див. Гл 2, 3).
3. В англійській і українській мовах спостерігається ізоморфізм семантичної структури НСД, вираженого особовими займенниками, на всіх рівнях її організації: НСД в обох мовах містить у собі НОД і НУД, НОД в англійській і українській мовах має подібний склад (5 типів в українській і 5 типів в англійській), НУД у зіставлюваних мовах представлений двома основними різновидами: оцінним і дескриптивним НУД, множинний компонент у складі двокомпонентних моделей НОД в обох мовах формується на підставі аналогічних ознак, основними з який є спільність просторово-часового розташування, спільність характеризувальної ознаки, спільність здійснюваної дії (див. Гл.2, 3).
4. Ізоморфним явищем для англійської й української мов виступає ідентифікація НСД за допомогою конкретизаторів, чия мовна природа, спосіб указівки на НСД, семантична розмаїтість у зіставлюваних мовах також є подібними (див. Гл.4).
5. Кількісні паралелі у використанні відповідних займенників англійської й української мов для вираження певних типів НСД ілюструють ще одну закономірність: первинне значення переосмислених займенникових засобів вираження НСД зберігається в їхній структурі й зумовлює найбільш продуктивні типи НСД, що позначаються ними. Так, загалом, значення певної особи, що входить до семантики особових займенників, зумовлює їх більш часте функціонування як засоби позначення НОД, а не НУД (співвідношення НОД і НУД, виражених розглянутими займенниками, в англійській мові складає 60,5% : 39,5%; в українській мові - 54,6% : 45,3%) (див. табл. 10, 18). Для займенників першої особи множини we, ми, Æми в обох мовах пріоритетною моделлю НСД є НОД, що співвідноситься з групою осіб, що включає мовця (відповідно 58% і 39,9%) (див. табл. 4, 11), найбільш продуктивним типом НСД для займенників 3-ї особи they, Æвони є НОД, що співвідноситься з не учасником комунікації (відповідно 83,3% і 48,6%) (см. табл.9, 15).
6. Граматичні особливості, властиві займенникам української й англійської мов, а також наявні в українському й англійському суспільстві соціокультурні норми забезпечують наявність диференційних ознак, що характеризують НСД у зіставлюваних мовах. Так, наприклад, спостерігається аломорфізм якісного складу наборів типів НСД для відповідних займенників в англійській і українській мовах: наявність у системі форм позначення другої особи української мови двох наборів займенників ти, Æти і ви, Æви й зумовлене нормами етикету вживання множинної форми ви на позначення одинично представленого слухача при ввічливому звертанні створюють можливість уживання займенника Æвони на позначення одинично представленого не учасника комунікації. Відсутність множинної форми на позначення одинично представленого слухача в англійській мові виключає подібну можливість для they. Отже, у наборі типів НСД, вираженого Æвони, наявна модель НОД, що співвідноситься з не учасником акта мови, а в наборі типів НСД, вираженого they, така модель відсутня (див. табл.9, 15).
3. Переважно синтетичний характер української мови, наявність у ній добре розвинутої системи формотворчих флексій, що містять вказівку на стать виконавця дії, і відсутність таких в англійській мові зумовлюють невідповідність показників продуктивності окремих типів НСД у зіставлюваних мовах: більш численний набір морфологічних засобів конкретизації забезпечує велику прозорість контексту в ситуаціях із НСД в українській мові, завдяки чому деякі українські моделі НОД виявляються продуктивнішими ніж англійські. Це стосується, зокрема, НОД, що співвідноситься з мовцем (19% в українській, 2,2% в англійській), слухачем (0,5% в українській, 0% в англійській), третьою особою, що не бере участі у комунікації (0,7% в українській мові, 0,6% в англійській) (див. табл. 10, 18).
4. Можливість вираження НСД за допомогою нульової займенникової форми в українській мові та обов'язкове заповнення позиції підмета, що відповідає НСД, повною формою в англійській ініціює розходження в продуктивності деяких типів конкретизаторів. Нульовий займенник у позиції підмета є менш інформативним, ніж повна форма займенника, що компенсується більш частою вказівкою на місце, час або деталі перебігу дії в ситуації з НСД. Як наслідок, локативні, темпоральні і деталізувальні конкретизатори в українській мові є більш продуктивними (відповідно 58,3%, 28,6%, 1,8%) ніж в англійській (відповідно 24,%, 1,4%, 1,6%)(див. табл. 2, 2а).

СПИСОК ТАБЛИЦЬ

Назва таблиці

Стр.

Таблиця 1. Продуктивність різнорівневих типів конкретизації НСД в англійській мові

34

Таблиця 2. Семантична класифікація конкретизаторів ситуації з НСД, вираженим займенниками we, you, they
Таблиця 2а. Семантична класифікація конкретизаторів НСД, вираженого
ми, ти, ви, вони, Æми, Æти, Æви, Æвони

46

46

Таблиця 3. Семантична класифікація множинного компонента НОД типу Гр + М, вираженого займенником we

69

Таблиця 4. Типи НСД, вираженого займенником we

74

Таблиця 5. Типи НСД, вираженого займенником you

79

Таблиця 6. Семантичні типи НОД, вираженого займенником you

88

Таблиця 7. Семантичні типи НУД, вираженого займенником you

96

Таблиця 8. Семантична структура НОД типу ГрН, вираженого займенником they

110

Таблиця 9. Типи НСД, вираженого займенником they

113

Таблиця 10. Семантичні типи НСД, вираженого займенниками WE, YOU, THEY

116

Таблиця 11. Типи НСД, вираженого займенниками ми/Æми

126

Таблиця 12. Семантична класифікація множинного компонента НОД типу Гр+М, вираженого займенниками ми/Æми

131

Таблиця 13. Типи НСД, вираженого ти/Æти

142

Таблиця 14. Типи НСД, вираженого ви/Æви

148

Таблиця 15. Семантичні типи НСД, вираженого займенником Æвони

155

Таблиця 16. Семантична класифікація множинного компонента НОД типу ГрН, вираженого Æвони

157

Таблиця17. Граматичні характеристики дієслова присудка в реченнях з Æвони, що позначає НОД типу ГрН

165

Таблиця 18. Семантичні типи НСД, вираженого займенниками ми, Æми, ти, Æти, ви, Æви, вони, Æвони

171

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Адмони В.Г. Грамматический строй как система построения и общая теория грамматики. Л., 1988. 240с.
2. Адмони В.Г. Система форм речевого высказывания. СПБ., 1994. 151с.
3. Анохина С.П. К вопросу сравнительной типологии обобщенно-личных предложений в современном немецком и русском языках // Взаимосвязь семантики и структуры в немецком языке. Л., 1979. С. 3-9.
4. Апресян Ю.Д. Синтаксис и семантика в синтаксическом описании // Единицы разных уровней грамматического строя языка и их взаимодействие. М, 1969. С. 302-306.
5. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. М., 1974. 367с.
6. Аракин В.Д. Сравнительная типология английского и русского языков. Л., 1979. 259с.
7. Аристова Е.Б. Агентивные синтаксемы в предложениях современного английского языка: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04. Л., 1982. 23с.
8. Арнольд И.В. Основы научных исследований в лингвистике. М., 1991. 139с.
9. Арполенко Г.П., Забелина В.П. Структурно-семантична будова речення в сучасній українській мові. К., 1982. 131с.
10. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл: Логико-семантические проблемы. - М.,1976. 383с.
11. Аспекты семантических исследований / Отв. ред. Н.Д. Арутюнова, А.А. Уфимцева. М., 1980. 356 с.
12. Ахманова О.С., Микаэлян Г.Б. Современные синтаксические теории. М., 1963. 166с.
13. Баган М.П. Семантико-синтаксичні параметри безособового вживання особових дієслів в сучасній українській мові.: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.01 / НАН України; Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні. К., 2000 18с.
14. Базовые грамматические единицы языка в речевой коммуникации. М., 1988. 144с.
15. Бархударов Л.С., Штелинг Д.А. Грамматика английского языка. М., 1973. 423с.
16. Бенвенист Э. Общая лингвистика. М., 1974. 447с.
17. Бех Е.А. Структурно-семантические особенности неполноты предложений: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.02 / Киев ун-т. К., 1990. 18с.
18. Білодід І.К. Сучасна українська літературна мова. К., 1969. Кн.2: Морфологія. 404с.
19. Блох М.Я. Всеобщее и особенное при сопоставительном изучении языков // Сопоставительная лингвистика и обучение неродному языку. М., 1987. С. 73-83.
20. Богуславский И.М. Исследования по синтаксической семантике. М., 1985. 175с.
21. Болдырев Н.Н. Когнитивная семантика. Тамбов, 2001. 123с.
22. Бондарко А. В. Субъектно-предикатно-объектные ситуации // Теория функциональной грамматики: Субъектность. Объектность. Коммуникативная перспектива высказывания. Определенность / Неопределенность. СПб., 1992. С. 29-71.
23. Бондарко А.В. Общая характеристика семантической категории и поля персональности // Теория функциональной грамматики. Персональность. Залоговость. СПб., 1991. С. 5-14.
24. Борщ Є. Г. Граматична особа і персональність // Мовознавство. 1973.
№ 4. С. 50-59.
25. Борщ Є. Г. Категорія особи дієслова в сучасній українській літературній мові.: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.01 / КДПІ ім. О.М.Горького. К., 1973. 13с.
26. Брицын В.М. Сопоставительное исследование синтаксических синонимов в русском и украинском языках. К., 1980. 139с.
27. Булаховський Л.А. Вибрані праці в 5-ти томах. К., 1975. Т.1: Загальне мовознавство. 495с.
28. Булыгина Т.В. Общие вопросы дейксиса // Человеческий фактор в языке: Коммуникация, модальность, дейксис. М., 1992. С. 154-193.
29. Булыгина Т.В., Шмелев А.Д. Я, ты, и другие в русском синтаксисе (нулевые местоимения: референция и прагматика) // Языковая концептуализация мира: (на мат. рус. грам.). М., 1997. C. 352-365.
30. Бюлер К. Указательное поле языка и указательные слова // Теория языка: Репрезентативная функция языка. М., 2000. С. 74-135.
31. Введение в сравнительную типологию английского, русского и украинского языков / К.К. Швачко, П.В. Терентьев, Т.Г. Янукян, С.А. Швачко. К., 1977. 148с.
32. Вейнрейх У. Языковые контакты: Состояние и проблемы исследования. К., 1979. 263с.
33. Вендина Т.И. Введение в языкознание. М., 2001. 287с.
34. Виноградов В.В. Русский язык (грамматическое учение о слове). М.,1947. С. 9 - 45, 455 - 465.
35. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Грищенко А.П. Семантико-синтаксична структура речення. К., 1983. 220с.
36. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови.- К., 1992. 224с.
37. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. К., 1993. 209с.
38. Волков Н.Н. Семантика и дейктические функции личных местоимений в современном английском языке: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04. М., 1984. 23с.
39. Вольф Е. М. Грамматика и семантика местоимений. М., 1974. 201c.
40. Гак. В.Г. К проблеме синтаксической семантики // Языковые преобразования. М., 1998 . С. 264 - 271.
41. Гак В.Г. Номинализация сказуемого и устранение субъекта // Языковые преобразования. М., 1998. С. 395 - 408.
42. Гак В. Г. Поле неопределенноличности // Языковые преобразования. М., 1998. С. 84 - 99.
43. Гак В.Г. Сопоставительная лексикология: На материале французского и русского языков. М., 1977. 264с.
44. Галкина-Федорчук Е.М. Суждение и предложение. М., 1956. 73с.
45. Галкина-Федорчук Е.М. О нулевых формах в синтаксисе // Русский язык в школе. 1961. №2. С.6 -12.
46. Гаспаров Б.Н. Неопределенно-субъектные предложения в современном русском языке // Труды по русской и славянской филологии, ХІХ. Тартусский ун-т, 1971. - Вып. 275. С. 3 - 58.
47. Гладров В. Семантика и выражение определенности неопределенности // Теория функциональной грамматики: Субъектность. Объектность. Коммуникативная перспектива высказывания. Определенность Неопределенность. СПб.,1992. С. 232 - 241.
48. Грищенко А.П. Сучасна українська літературна мова. К., 1997. 493с.
49. Гулыга Е.В. Грамматические способы реализации обобщения // Сб. научных тр. МГПИИЯ им. М. Тореза. М., 1975. Вып. 91. С. 113 - 122.
50. Гухман М.М. О содержании и задачах типологических исследований // Лингвистическая типология и восточные языки. М., 1965. С.277-281.
51. Дейк Т. Язык. Познание. Коммуникация. М., 1989. 310с.
52. Джеймс К. Контрастивный анализ // Новое в зарубежной лингвистике. М., 1989. Вып. 25. С. 205 - 307.
53. Дмитриева Т.П. Семантическая структура предложения (денотативный аспект). Ставрополь, 1998. 105с.
54. Долинина И.Б. Синтаксически значимые категории английского глагола. Л., 1989. 215с.
55. Донец П.Н. Текстовая значимость имен реалий в интеркоммуникации // Вестн. Харьк. ун-та. 1991. № 352. С. 49-53.
56. Дудик П.С. Неповні речення в сучасній українській літературній мові // Дослідження з синтаксису української мови. К., 1958. С. 165-175.
57. Дудик П.С. Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення. К., 1973. 247c.
58. Егоров В. И. Неопределенность и обобщенность действующего лица в английских предложениях // Грамматическая семантика. Горький, 1980. С. 143-148.
59. Есперсен О. Философия грамматики. М., 1958. 404с.
60. Жигадло В. И., Иванова И. П., Йофик Л.Л. Современный английский язык: теоретической курс грамматики. М., 1965. 350с.
61. Жлуктенко Ю.О. Порівняльна граматика української та англійської мов. К., 1960. 160с.
62. Жлуктенко Ю.О. Українсько-англійські міжмовні відносини. Українська мова у США і Канаді. К., 1964. 168с.
63. Жлуктенко Ю.О., Бровченко Т.О., Вовк В.М. и др. Порівняльні дослідження з граматики англійської, української, російської мов. К., 1981. 345с.
64. Жовтобрюх М.А. Основні тенденції розвитку сучасної української літературної мови // Мова, людина, суспільство. К., 1977. С. 14-23.
65. Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. К., 1984. 255с.
66. Завистовська Г.Є. Категорія означеності / неозначеності в сучасній російській мові у зіставленні з українською: Автореф. дис канд. філол. наук / Київ. ун-т. ім. Т.Г. Шевченка. К., 1996. 25с.
67. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Морфологія. Донецьк, 1996. 436с.
68. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис. Донецьк, 2001. 662с.
69. Звегинцев В.А. Предложение и его отношение к языку и речи. М., 1976. 307с.
70. Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. М., 1973. 351с.
71. Золотова Г.А. Категория лица в синтаксическом аспекте // Исследования по славянской филологии. М., 1974. С. 109-116.
72. Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. М., 1982. 368с.
73. Золотова Г.А. Синтаксический словарь: Репертуар элементарных единиц русского синтаксиса. М., 1988. 439с.
74. Иванов Вяч. Вс. Современные проблемы типологии // Вопросы языкознания. 1988. №1. С. 118-131.
75. Иванова В.И. Содержательные аспекты предложения-высказывания. Тверь, 1997. 162с.
76. Иванова Н.М. Пространственный детерминант как элемент структуры простого предложения // Лингв. сб. М., 1978. Вып. 12. - С.41-48.
77. Иванова Т.А. Типологические характерные возможности перевода безличных предложений. На материале русского, украинского и немецкого языков: Дис канд. филол. наук / Львовский гос. ун-т. Львов, 1969. 312с.
78. Ившин В.Д. Коммуникативный синтаксис современного английского языка: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04. / Киев. гос. ун-т. им. Т.Г. Шевченко. Киев, 1990. 47с.
79. Історія української мови. Синтаксис. К., 1983. 502с.
80. Калиущенко В.Д. Типология отыменных глаголов. Донецк, 1994. 422с.
81. Касевич В.Б. Семантика, Синтаксис. Морфология. М., 1988. 311с.
82. Касевич В.Б. Субъектность и объектность: проблемы семантики // Теория функциональной грамматики: Субъектность. Объектность. Коммуникативная перспектива высказывания. Определенность Неопределенность. СПб., 1992. С. 5-15.
83. Категория субъекта и объекта в языках различных типов. Л., 1982. 190с.
84. Каушанская В.Д., Ковнер Р. Л. и др. Грамматика современного английского языка. Л., 1959. 319с.
85. Кацнельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление. М., 1972. 216с.
86. Кацнельсон С.Д. О категории субъекта предложения // Универсалии и типологические исследования. М., 1974. С.104-124.
87. Кацнельсон С.Д. Общее и типологическое языкознание. Л., 1986. 297с.
88. Кибардина С.М. Функции субъекта и объекта в аспекте теории валентности // Теория функциональной грамматики: Субъектность. Объектность. Коммуникативная перспектива высказывания. Определенность Неопределенность. СПб., 1992. С.100-104.
89. Киселева Л.И. Личные подлежащие, выраженные местоимениями в современном английском языке: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04. М., 1970. 33с.
90. Киреева Е.С. Языковые средства реализации ролевого и субъектного модусов в диалоге: на материале американской художественной литературы: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.18. М., 1999. 40с.
91. Климов Г.А. Вопросы методики сравнительно-генетических исследований. Л., 1971. 87с.
92. Климов Г.А. Основы лингвистической компаративистики. М., 1990. 166с.
93. Кобрина Н.А., Корнеева Е.А., Оссовская М.И., Гузеева К.А. Грамматика английского языка. Морфология. М., 1985. 287с.
94. Ковалик І.І. Граматичні категорії в сучасній українській мові та методи їх вивчення // Укр. Мовознавство. 1973. Вип. 1. С.22-27.
95. Козинский И.Ш. Некоторые грамматические универсалии в подсистемах выражения субъектно-объектных отношений: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.19. М., 1980. 16с.
96. Козинцева Н.А. Временная локализованность действия и ее связи с аспектуальными, модальными и таксисными значениями. Л., 1991. 144с.
97. Колшанский Г.В. Объективная картина мира в познании и языке. М., 1990. 103с.
98. Кондратьева Г.Н. Категория обобщенности в современном русском языке в сопоставлении с украинским. К., 1992. 83с.
99. Кондратьева Г.Н. Обобщенность как структурно-семантическая категория в современном русском языке. М., 1993. 198с.
100. Кондратьева Г.П. Односоставные предложения в современном русском языке в сопоставлении с украинским. Запорожье, 1994. 97с.
101. Копров В.Ю. Аспекты сопоставительной типологии простого предложения: (на материале русского, английского и венгерского языков). Воронеж, 1999. 159с.
102. Корунець І.В. Порівняльна типологія англійської та української мов. К., 1995. 238с. (на англ. мові).
103. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. К., 1999. 284с.
104.