Топузян Артур Робертович Кри­мінально-правова охорона моральності неповнолітніх в Україні

brief description

Топузян Артур Робертовичі: «Кри­мінально-правова охорона моральності неповнолітніх в Україні» (12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право). Спецрада К 64.502.01 у НДІ вивчення проблем злочинності імені академіка
В. Сташиса НАПрН України

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМ
ЗЛОЧИННОСТІ ІМЕНІ АКАДЕМІКА В.В. СТАШИСА
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ТОПУЗЯН АРТУР РОБЕРТОВИЧ
ДИСЕРТАЦІЯ
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА МОРАЛЬНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ
В УКРАЇНІ
12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право»
081 - Право
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (доктора філософії)
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
А. Р. Топузян
Науковий керівник: Павленко Тетяна Анатоліївна, кандидат юридичних наук, доцент
Харків - 2018

ЗМІСТ
ВСТУП 13
РОЗДІЛ 1 СОЦІАЛЬНО-ЮРИДИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ, ПІДСТАВИ ТА ПРИНЦИПИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ МОРАЛЬНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ 23
1.1 Підстави та принципи криміналізації посягань на моральність
неповнолітніх 23
1.2 Міжнародні стандарти захисту моральності неповнолітніх 41
Висновки до розділу 1 54
РОЗДІЛ 2 ОБ’ЄКТ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ОХОРОНИ МОРАЛЬНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ (СТАТТІ 150, 150-1, 304 КК УКРАЇНИ) 56
2.1 Моральність неповнолітніх як об’єкт кримінально-правової охорони 56
2.2 Потерпілий від злочинів проти моральності неповнолітніх 67
Висновки до розділу 2 74
РОЗДІЛ 3 ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ОХОРОНИ МОРАЛЬНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ (СТАТТІ 150, 150-1, 304 КК
УКРАЇНИ) 76
3.1 Характеристика суспільно небезпечних діянь як ознак складів злочинів,
передбачених статтями 150, 150-1 та 304 КК України 76
3.2 Характеристика суспільно небезпечних наслідків та причинних зв’язків як
ознак складів злочинів, передбачених статтями 150, 150-1 та 304 КК
України 119
Висновки до розділу 3 141
РОЗДІЛ 4 СУБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ОХОРОНИ МОРАЛЬНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ (СТАТТІ 150, 150-1, 304 КК
УКРАЇНИ) 143
4.1 Характеристика суб’єктивної сторони складів злочинів, передбачених
статтями 150, 150-1 та 304 КК України 
4.2 Характеристика суб’єктів злочинів, передбачених статтями 150, 150-1 та
304 КК України 160
Висновки до розділу 4 177
РОЗДІЛ 5 ПОКАРАННЯ ЗА ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ОХОРОНИ МОРАЛЬНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ (СТАТТІ 150, 150-1, 304 КК УКРАЇНИ) 179
5.1 Види та межі покарань за злочини у сфері охорони моральності
неповнолітніх за КК України 179
5.2 Перспективи вдосконалення покарань за злочини у сфері охорони
моральності неповнолітніх з урахуванням досвіду зарубіжних країн 196
Висновки до розділу 5 206
ВИСНОВКИ 208
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 213
ДОДАТКИ 244
ВСТУП
Обґрунтування вибору теми дослідження. Практичне утвердження в Україні ліберально-гуманістичних засад суспільного розвитку й державного будівництва вимагає формування зваженої та соціально відповідальної політики сприяння всебічному розвитку дитинства. Саме діти є, вочевидь, тією складовою людського капіталу, в якій найбільш чітко проявляється зв’язок поколінь: у своєму фізичному і соціальному становленні вони віддзеркалюють поточний стан зрілості конкретного суспільства, його хронічні вади та, головне, майбутні перспективи. А тому проблеми гарантування, охорони прав і свобод дітей мають наскрізний для всього соціогенеза характер. Від їх вирішення без перебільшення залежить успіх у справі завершення посттоталітарного транзиту і всього цивілізаційного поступу українського народу.
Чільне місце серед засобів забезпечення належної охорони прав дітей мають зайняти кримінально-правові. Так, у 2001 р. була встановлена кримінальна відповідальність за експлуатацію дітей (ст. 150 КК України) та втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 КК України), у 2009 р. КК України був доповнений нормою, що передбачала кримінальну відповідальність за використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (ст. 150-1 КК України). До того часу аналогів цих статей у кримінальному законодавстві України не існувало, судова практика розгляду справ про передбачені ними злочини була відсутня, а тому і в кримінально-правовій доктрині активної дискусії з цієї проблематики не виникало. Проте виникнення нових норм у зв’язку із криміналізацією деяких протиправних діянь поряд із вже існуючими свідчить про те, що захист моральності неповнолітніх у суспільстві є вкрай важливим і необхідним. Разом з тим стан дотримання прав дітей у нашій державі викликає занепокоєння. Особливо неприйнятною є експлуатація дітей. Вона не лише позбавляє дитину можливості гармонійно розвиватися, отримати освіту, вона шкодить її здоров’ю, призводить до захворювань, у підсумку впливає на якість життя.
Кримінально-правові проблеми протидії злочинам проти моральності неповнолітніх висвітлювались у працях С. Ш. Ахмедової, М. І. Бажанова,
0. І. Белової, М. І. Блума, В. І. Борисова, В. В. Вітвіцької, М. А. Готвянської, К. В. Джгуна, О. О. Дудорова, М. Й. Коржанського, О. М. Костенка, Д. Ю. Кондратова, Н. М. Крестовської, Л. М. Кривоченко, В. В. Кузнецова,
1. П. Лановенка, Л. В. Левицької, А. М. Орлеана, Ю. Є. Пудовочкіна,
Є. Л. Стрельцова, М. І. Хавронюка, К. О. Черевка та ін. На монографічному рівні окремі аспекти цієї проблематики були розроблені в дисертаціях І. О. Топольськової «Кримінально-правові та кримінологічні аспекти боротьби із втягненням неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність» (2003 р.),
С. Г. Киренка «Проблеми захисту прав неповнолітніх кримінальним законодавством України» (2003 р.), А. В. Ландіної «Кримінально-правова охорона моральності» (2005 р.), В. В. Дзундзи «Кримінальна відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність» (2005 р.), Л. С. Кучанської «Поняття та система злочинів проти моральності в кримінальному праві України» (2007 р.), І. М. Доляновської «Кримінальна відповідальність за експлуатацію дітей (аналіз складу злочину)» (2008 р.), С. П. Репецького «Суспільна моральність як об’єкт кримінально-правової охорони» (2010 р.), Д. О. Калмикова «Кримінальна відповідальність за експлуатацію дітей» (2011), І. В. Дегтярьової «Використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом: кримінально-правова та кримінологічна характеристика і запобігання» (2012 р.), Н. О. Семчук «Кримінально-правовий захист моральності неповнолітніх: порівняльно-правове дослідження» (2015).
Визнаючи вагомий внесок вказаних вчених у вирішення описаної проблематики, слід, разом із тим, указати й на відсутність комплексних монографічних досліджень кримінально-правової охорони моральності неповнолітніх. Наявні напрацювання з цього питання мають здебільшого вузько- предметний характер та не вирішують весь комплекс теоретичних і прикладних проблем, пов’язаних зі складами злочинів, передбачених статтями 150, 150-1 та 304 КК України, практикою їх застосування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, грантами.
Тема дисертаційної роботи узгоджується з п. 4 Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, затвердженої Указом Президента України від 25.08.2015 р. № 501, яким визначено необхідність створення сприятливого середовища для виховання, навчання, розвитку дитини та ефективної системи забезпечення реалізації її прав, удосконалення державного механізму забезпечення прав дитини; п. 2 розділу «Фундаментальні та прикладні проблеми наукового забезпечення боротьби зі злочинністю в Україні» Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2016-2020 рр., визначених Стратегією розвитку наукових досліджень Національної академії правових наук України на 2016-2020 рр. Робота виконана відповідно до науково- дослідницьких планів Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса Національної академії правових наук України в межах фундаментальних тем «Теоретичні питання удосконалення кримінального законодавства та практики його застосування (номер державної реєстрації 0112U001335) і «Проблеми формування сучасної доктрини кримінального права України» (номер державної реєстрації 0117 U000285). Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Інституту (постанова № 6/2 від 21 вересня 2016 року).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є характеристика кримінально-правової охорони моральності неповнолітніх, що передбачена статтями 150, 150-1, 304 КК України, та формування науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення їх чинної редакції, практики застосування.
Для досягнення мети дослідження було поставлено такі завдання:
- встановити наявність, описати та пояснити підстави і принципи криміналізації посягань на моральність неповнолітніх, що передбачені статтями 150, 150-1 та 304 КК України;
- проаналізувати міжнародні стандарти захисту моральності неповнолітніх як орієнтири її кримінально-правової охорони в Україні;
- охарактеризувати моральність неповнолітніх як об’єкт кримінально- правової охорони у злочинах, передбачених статтями 150, 150-1 та 304 КК України;
- надати характеристику суспільно небезпечним діянням як ознакам злочинів, передбачених статтями 150, 150-1 та 304 КК України;
- охарактеризувати суспільно небезпечні наслідки та причинні зв’язки як ознаки злочинів, передбачених сталями 150, 150-1 та304 КК України;
- дослідити ознаки суб’єктивної сторони злочинів, передбачених статтями 150, 150-1 та 304 КК України;
- надати характеристику суб’єктам злочинів, передбачених статтями 150, 150¬1 та 304 КК України;
- проаналізувати види та межі покарань за злочини у сфері охорони моральності неповнолітніх за КК України;
- визначити перспективи вдосконалення покарань за злочини у сфері охорони моральності неповнолітніх з урахуванням досвіду зарубіжних країн;
- розробити пропозиції щодо удосконалення чинної редакції статей 150, 150-1 та 304 КК України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що забезпечують кримінально- правову охорону моральності.
Предметом дослідження є кримінально-правова охорона моральності неповнолітніх.
Методи дослідження. Методологічні засади дисертаційної роботи репрезентовано трирівневим комплексом методів: філософських, загальнонаукових та спеціально-наукових. На філософському рівні застосування віднайшов діалектичний метод, оперування яким забезпечило можливість обґрунтувати суспільну небезпечність злочинів проти моральності неповнолітніх, історично закономірний характер їх криміналізації (підрозділи 1.1, 1.3), а також здійснити розмежування складів злочинів, передбачених ст. 150-1 та ч. 2 ст. 304 КК України
(підрозділи 3.1, 4.1).
Загальнонауковий рівень представлений низкою формально-логічних прийомів пізнання (гіпотеза, аналіз, синтез, дедукція, індукція та ін.), що використовувалися на кожному етапі дослідження, в тому числі й при визначенні його загальної композиції, формуванні наукових понять, що відображають зміст і межі суспільно небезпечних діянь та їх наслідків у відповідних складах злочинів (підрозділи 3.1, 3.2), характеристику їх суб’єктів (підрозділ 4.2) вивченні міжнародно-правового досвіду охорони моральності неповнолітніх (підрозділ 1.2), узагальненні показників здійснення правосуддя за фактами вчинення злочинів, передбачених статтями 150, 150-1 та 304 КК України (підрозділ 5.1).
Метод статистичного спостереження було використано для аналізу рівня й динаміки злочинів, передбачених статтями 150, 150-1 та 304 КК України, для оцінки їх поширеності в контексті наявності відповідних підстав криміналізації (підрозділ 1.1). Завдяки опитуванню працівників Національної поліції вдалося виявити проблеми із застосуванням відповідних норм КК України в частині кваліфікації злочинів з урахуванням особливостей законодавчого визначення їх суспільно небезпечних наслідків (підрозділ 3.2).
Метод контент-аналізу був застосований для опрацювання вироків суду у справах і провадженнях про злочини, передбачені статтями 150, 150-1 та 304 КК України, повідомлень у засобах масової інформації про факти вчинення цих злочинів (підрозділи 3.1, 3.2, 4.1, 4.2). Юридико-догматичний використовувався для тлумачення окремих ознак складів злочинів, встановлення їх співвідношення, розмежування, а також визначення системно-правової обґрунтованості видів і мір покарань (підрозділи 3.1, 3.2, 4.1, 4.2, 5.1); порівняльно-правовий метод - для вивчення зарубіжного досвіду правового регулювання кримінальної відповідальності за злочини проти моральності неповнолітніх, можливостей його використання для удосконалення санкцій статей 150, 150-1 та 304 КК України (підрозділ 5.2).
Нормативною основою дослідження є Конституція України, нормативно- правові акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Президента України тощо.
Емпіричну базу дослідження склали дані державної статистичної звітності - Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ, Державної судової адміністрації України; 281 вирок, внесений до Єдиного державного реєстру судових рішень: за ст. 150 КК - 15, за ст. 150-1 КК - 125, за ст. 304 КК - 141; результати опитування 205 слідчих органів досудового розслідування Головних управлінь (управлінь) Національної поліції у Дніпропетровській, Кіровоградській, Полтавській, Сумській, Харківській та Херсонській областях.
Наукова новизна отриманих результатів. Дисертація є одним із перших досліджень кримінально-правової охорони моральності неповнолітніх, що передбачена статтями 150, 150-1, 304 КК України, в результаті якого сформовано низку пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення їх чинної редакції, практики застосування. Основні положення, які складають новизну дослідження, полягають у тому, що:
уперше:
- обґрунтовано необхідність диференціації юридичних підстав кримінальної відповідальності за насильницьку і ненасильницьку трудову експлуатацію дитини, а також за вчинення цього злочину групою осіб за попередньою змовою, на підставі чого запропоновано відповідні зміни і доповнення до ст. 150 КК України;
- встановлено наявність прогалин у кримінально-правовій охороні моральності неповнолітніх від перешкоджання припиненню неповнолітніми злочинної чи іншої антигромадської діяльності, у зв’язку з чим розроблено та обґрунтовано відповідні пропозиції щодо доповнення ч. 1 ст. 304 КК України;
- на підставі комплексного аналізу слідчої та судової практики, міжнародно - правових стандартів щодо належного захисту неповнолітніх від економічної експлуатації запропоновано доповнити п. 4 ч. 1 ст. 96-3 КК України положенням, відповідно до якого підставою для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру додатково слід визнати вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи злочину, передбаченого ст. 150 КК України;
удосконалено:
- розуміння таких підстав криміналізації посягань на моральність
неповнолітніх, як наявність їх суспільної небезпечності, недостатність інших, альтернативних кримінально-правовим, засобів для ефективної протидії їх відтворенню та необхідність кримінально-правової гарантії охорони прав неповнолітніх;
- характеристику принципів криміналізації посягань на моральність
неповнолітніх в межах статей 150, 150-1 та 304 КК України, в результаті чого обґрунтовано дотримання законодавцем таких із них, як врахування відносної поширеності відповідних діянь, процесуальна здійсненність кримінального переслідування, достатній рівень правосвідомості, а також порушення принципів визначеності термінології та економії кримінальної репресії;
- наукове розуміння трудової експлуатації дитини як суспільно небезпечного діяння, передбаченого ст. 150 КК України, що полягає у використанні праці дитини, яка не досягла віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, а так само використання дитини на роботах, на яких законодавством забороняється застосування праці неповнолітніх; використання праці є не способом, а змістом експлуатації та означає пряме чи опосередковане вилучення з діяльності дитини корисних властивостей - результатів її праці у виді матеріальних благ;
- характеристику впливу як змісту суспільно небезпечного діяння щодо втягнення неповнолітнього у злочинну та іншу антигромадську діяльність, який є активною, вольовою дією, що має інформаційний, предметний, конкретизований характер, володіє об’єктивною, з урахуванням особистості потерпілого, діяльнісно - спонукальною здатністю; може бути насильницьким, ненасильницьким, комбінованим;
- поняття істотної шкоди для здоров’я дитини як суспільно небезпечного наслідку її експлуатації, під якою запропоновано розуміти середньої тяжкості або тяжкі, не пов’язані з насильством, тілесні ушкодження або суттєве зниження функцій загального чи місцевого імунітету, розвиток (поява) хронічного захворювання, суттєве загострення хвороби чи хворобливого стану, а так само моральне страждання дитини чи інше суттєве психологічне порушення;
- наукове положення про юридичне значення вікової різниці між потерпілим та суб’єктом злочину, передбаченого ст. 304 КК України, яка на основі повнолітнього віку вказаного суб’єкта має забезпечувати психологічну перевагу над неповнолітнім потерпілим, що використовується для його втягнення у злочинну чи іншу антигромадську діяльність;
- характеристику покарань за злочини, передбачені статтями 150, 150-1, 304 КК України, в результаті чого доведена недостатня їх соціальна ефективність; з урахуванням вітчизняних традицій пеналізації, на підставі аналізу зарубіжного досвіду покарань за відповідні злочини, розроблено пропозиції щодо удосконалення санкцій вказаних статей, в тому числі й за рахунок доповнення їх покараннями у виді штрафу та громадських робіт;
дістали подальшого розвитку:
- наукове розуміння об’єкта злочинів, що посягають на моральність неповнолітніх, яким запропоновано визнати суспільні відносини, що забезпечують належний моральний розвиток неповнолітніх. Їх предметом є моральність неповнолітніх, суб’єктами - неповнолітні, а також інші фізичні і юридичні особи, які зобов’язані своєю активною чи пасивною поведінкою забезпечити належне соціальне функціонування відповідний сегмент суспільної моральності; соціальний зв’язок проявляється у реалізації прав, свобод і виконанні обов’язків у сфері моральності неповнолітніх;
- наукове тлумачення використання дитини як змісту суспільно небезпечного діяння, передбаченого ст. 150-1 КК України, що є складною дією, яка включає в себе: а) вплив на малолітню дитину; б) об’єктивну появу юридично обов’язкового, функціонально проміжного результату такого впливу - присутності дитини при випрошуванні грошей чи іншого майна; в) появу факультативного результату - повного або часткового привласнення грошей чи іншого майна, отриманих від випрошування, як закономірний, але юридично необов’язковий наслідок вилучення користі з дитини;
- положення про матеріальний склад злочину, передбачений ст. 304 КК України; він є закінченим з моменту вчинення неповнолітнім хоча б одного злочину або початку систематичного вживання алкогольних напоїв, систематичної гри в азарті ігри чи жебрацтва, що є свідченням негативних зміни (або фактором таких змін) в його особистості;
- наукове розуміння прогальності кримінально-правового регулювання відповідальності за вчинення експлуатації дитини службовою особою, в результаті чого в таких випадках залишаються незахищеними відносини у сфері службової діяльності, достатньою мірою не відбувається індивідуалізація кримінальної відповідальності цих осіб; запропоновано відповідні доповнення до ст. 150 КК України;
- обґрунтування доцільності та необхідності внесення змін до ст. 150-1 КК України, спрямованих на формування основного складу злочину як такого, ознакою якого є загальний суб’єкт, а кваліфікованого (ч. 2 ст. 150-1 КК України) - спеціальний - батьки малолітньої дитини або особи, які їх замінюють.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, які містяться у дисертації, можуть бути використані: у науково-дослідній сфері - для подальшої розробки наукових положень про кримінально-правову охорону моральності неповнолітніх; у правотворчості - для надання пропозицій щодо вдосконалення чинної редакції статей 150, 150-1 та 304 КК України в частині усунення прогалин у кримінально-правовому регулюванні, недоліків конструювання складів злочинів, санкцій; у правозастосовній діяльності - для надання рекомендації щодо кваліфікації злочинів, передбачених статтями 150, 150-1 та 304 КК України; у навчальному процесі - при викладанні дисципліни «Кримінальне право», похідних від неї спеціальних курсів та дисциплін у вищих юридичних навчальних закладах і факультетах, а також при підготовці відповідних навчально-методичних матеріалів, посібників, підручників.
Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертації положення, що становлять її новизну, є результатом самостійної роботи автора. Наукові ідеї та розробки оприлюднені без співавторів у наукових фахових виданнях.
Апробація матеріалів дисертації. Основні положення дисертації були обговорені на засіданнях відділу дослідження проблем кримінального та кримінально-виконавчого права Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса НАПрН України, а також на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми кримінально-правової охорони громадської безпеки» (м. Харків, 18 трав. 2018 р.), «Актуальні проблеми кримінального права, кримінології та кримінально- виконавчого права» (м. Дніпро, 25 трав. 2018 р.), «Кримінально-правове регулювання та забезпечення його ефективності» (м. Харків, 18-19 жовт. 2018 р.).
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з анотації, вступу, п’яти розділів, що містять десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 248 сторінок, з них основний текст - 203 сторінки, список використаних джерел (307 найменувань) - 31 сторінка, додатки - 5 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ
Проведене дослідження містить нове вирішення наукового завдання щодо поглибленої характеристики кримінально-правової охорони моральності неповнолітніх, передбаченої статтями 150, 150-1, 304 КК України, та формування науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення їх чинної редакції, практики застосування. Основні висновки полягають у такому:
1. Встановлено, надано опис і пояснення таким підставам криміналізації посягань на моральність неповнолітніх, як наявність їх суспільної небезпечності, недостатність інших, альтернативних кримінально-правовим, засобів для ефективної протидії їх відтворенню та необхідність кримінально-правової гарантії охорони прав неповнолітніх. Доведено дотримання законодавцем при криміналізації суспільно небезпечних діянь, передбачених статтями 150, 150-1 та 304 КК України, таких принципів, як врахування відносної поширеності відповідних діянь, процесуальна здійсненність кримінального переслідування, достатній рівень правосвідомості. Водночас встановлено порушення принципів визначеності та єдності термінології, економії кримінальної репресії.
2. Проаналізовано міжнародні стандарти захисту моральності неповнолітніх як орієнтири її кримінально-правової охорони в Україні. Встановлено, що законодавство України в цілому відповідає існуючій міжнародній практиці захисту прав неповнолітніх. Разом з тим констатовано неповне використання потенціалу заходів кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб для боротьби з експлуатацією неповнолітніх та втягненням їх у злочинну діяльність.
3. Охарактеризовано моральність неповнолітніх як об’єкт кримінально - правової охорони, яким визнано суспільні відносини, що забезпечують належний моральний розвиток неповнолітніх. Визначено, що предметом відповідних відносин є моральність неповнолітніх. Їх суб’єктами є самі неповнолітні, а також інші фізичні й юридичні особи, які зобов’язані забезпечити належне соціальне функціонування моральності неповнолітніх. Соціальний зв’язок як зміст відповідного об’єкта кримінально-правової охорони проявляється у реалізації й застосуванні прав, свобод, виконанні юридичних обов’язків, що виникають, діють, змінюються, припиняються у зв’язку з правовим регулюванням сфери моральності неповнолітніх.
4. Потерпілим від експлуатації дітей є фізична особа, яка залучається до праці, не досягти 16-річного віку (за винятком випадків та з дотриманням умов, коли законодавством дозволяється працевлаштування з 14 та 15 років), а також особа, яка не досягла 18-річного віку й яка використовується для виконання робіт з особливими умовами праці, щодо яких законодавством встановлені вікові обмеження (важкі, шкідливі, підземні, нічні роботи, а також щодо підіймання і переміщенні речей маса яких перевищує встановлені для них граничні норми). Друга категорія потерпілих притаманна кваліфікованому складу експлуатації дітей.
Наведено додаткові аргументи на користь позиції, згідно з якою потерпілим від злочину, передбаченого ст. 150-1 КК України, може бути тільки малолітня дитина, тобто дитина, яка не досягла 14-річного віку. Доведено, що зміст інтелектуального моменту участі малолітньої дитини у жебрацтві (в межах її злочинного використання) значення для кваліфікації дій винного не має.
Потерпілим від злочину, передбаченого ч. 1 ст. 304 КК України, є неповнолітня особа, а ч. 2 цієї ж статті - малолітня дитина.
5. Встановлено, що зміст суспільно небезпечного діяння, закріпленого у ст. 150 КК України, передбачає лите трудову експлуатацію, під якою запропоновано розуміти використання праці дитини, яка не досягла віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, а так само використання дитини на роботах, на яких законодавством забороняється застосування праці неповнолітніх.
Використання дитини як зміст суспільно небезпечного діяння, передбаченого ст. 150-1 КК України, визначено як вплив на малолітню дитину, внаслідок якого особа, яка здійснює такий впливає, отримає бажаний для себе результат, користь.
Таке використання є складною дією, що включає в себе вплив на дитину, об’єктивну появу результату такого впливу, повне або часткове його привласнення.
Обґрунтовано, що необхідною умовою появи загального результату впливу на дитину як елементу її використання для заняття жебрацтвом є обстановка, яка передбачає наявність у місці знаходження винного та/або дитини сторонніх осіб.
Змістом втягнення, як суспільно небезпечної дії, передбаченої ст. 304 КК України, є безпосередній чи опосередкований вплив на неповнолітнього. Він має інформаційний характер, характеризується предметністю, конкретністю, цілеспрямованістю, об’єктивною спонукальною здатністю; може бути насильницьким, ненасильницьким та комбінованим.
6. Встановлено, що склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 150 КК України, - матеріальний, представлений трьома альтернативними різновидами суспільно небезпечних наслідків: 1) істотна шкода для здоров’я; 2) істотна шкода для фізичного розвитку; 3) істотна шкода для освітнього рівня. Здійснено розмежування суспільно небезпечних наслідків у виді шкоди здоров’ю, що стали результатом фізичного насильства над потерпілим і тієї шкоди, що має ненасильницьке походження. Причинний зв’язок між діями щодо примусу до експлуатації (а не самою експлуатацією) та суспільно небезпечним наслідком у виді легких тілесних ушкоджень - безпосередній, необхідний.
Під істотною шкодою для здоров’я дитини як суспільно небезпечним наслідком експлуатації дитини запропоновано розуміти середньої тяжкості або тяжкі, не пов’язані з насильством, тілесні ушкодження або суттєве зниження функцій загального чи місцевого імунітету, розвиток (поява) хронічного захворювання, суттєве загострення хвороби чи хворобливого стану, а так само моральне страждання дитини чи інше суттєве психологічне порушення.
Під істотною шкодою для освітнього рівня дитини як суспільно небезпечним наслідком її експлуатації запропоновано розуміти такий обсяг відставання освітнього рівня від нормативних показників, що характеризується повною або частковою відсутністю у неї знань з обов’язкових для вивчення навчальних дисциплін зі складу освітньої програми для середніх загальноосвітніх та спеціальних професійно-технічних навчальних закладів, яка об’єктивно не дозволяє дитині закінчити у встановлені строки відповідний річний курс навчання за умов нормальної навчальної діяльності.
Склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 150-1 КК України, передбачає наявність суспільно небезпечних наслідків як факультативної ознаки - результатів насильства у виді легких тілесних ушкоджень. Частиною ж 3 ст. 150-1 КК України передбачені суспільно небезпечні наслідки у виді середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень. Останні можуть мати як насильницьку, так і ненасильницьку природу. Причинний зв’язок у такому разі може бути двох видів: необхідний безпосередній та необхідний опосередкований відповідно.
Аргументовано, що втягнення є і суспільно небезпечним діянням, і наслідком у складі злочину, передбаченого ст. 304 КК України. Як суспільно небезпечний наслідок втягнення виражається в істотному порушенні розвитку особистості дитини в частині деформації її моральних установок. Причинний зв’язок - безпосередній, необхідний, адже постає результатом саме безпосереднього впливу винним на особистість неповнолітнього.
7. Доведено, що експлуатація дитини можлива як із прямим, так і з непрямим умислом. Установлено, що мотив та мета є факультативними ознаками суб’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 150 КК України, та на кваліфікацію не впливають.
Єдиною обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони юридичного складу використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом є вина у формі умислу. Останній може бути прямим або непрямим. Так само і втягнення неповнолітнього до злочинної чи іншої антигромадської діяльності може бути вчинене як із прямим, так і з непрямим умислом. При цьому умисел є конкретизованим щодо особи потерпілого і відповідного злочину чи актів іншої антигромадської діяльності.
8. Встановлено, що суб’єкт злочину, передбаченого ст. 150 КК України є загальним - ним є фізична, осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Запропоновано доповнити ч. 3 ст. 150 КК України кваліфікуючою ознакою, вираженою через словосполучення «а так само вчинені службовою особою з використанням свого службового становища».
Доведена необґрунтованість законодавчої конструкції, відповідно до якої суб’єкт злочину, передбаченого ч. 1 ст. 150-1 КК України, - спеціальний (батьки або особи, які їх замінюють), а злочину, передбаченого ч. 2 ст. 150-1 КК України, - загальний. Запропоновано внести відповідні зміни до ст. 150-1 КК України.
Аргументовано, що повнолітній вік є юридично значущою ознакою суб’єкта злочину, передбаченого ст. 304 КК України, лише в тому випадку, коли він використовується винним як інструмент втягнення неповнолітнього у злочинну чи іншу антигромадську діяльність, іманентними якостями якого є психологічна перевага над потерпілим, зумовлена саме віковою різницею.
9. Обґрунтовано необхідність внесення зміни до санкцій ст. 150 КК України з метою забезпечення юридичної рівності осіб, які вчиняють злочин з використанням фактичних можливостей за посадою і без такого.
Відстоюється думка про необхідність змін санкцій ст. 150-1 КК України: ч. 1 ст. 150-1 КК України має містити санкцію, властиву для злочину невеликої тяжкості, ч. 2 - середньої тяжкості, ч. 3 - тяжкого. Обґрунтовується необхідність передбачити як додаткове покарання штраф у санкціях і ч. 1, і ч. 2 ст. 304 КК України.
10. Визначено перспективи вдосконалення покарань за злочини у сфері охорони моральності неповнолітніх з урахуванням досвіду зарубіжних країн. Доведена доцільність розширення переліку альтернативних покарань за ці злочини в Україні за рахунок штрафу та громадських робіт.