ТРАНСРЕГІОНАЛЬНА СТАБІЛЬНІСТЬ ЯК ЧИННИК ЗОВНІШНЬОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

brief description

Рада національної безпеки і оборони України
Національний інститут проблем міжнародної безпеки

На правах рукопису

МІШИН АНДРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 327(477)

ТРАНСРЕГІОНАЛЬНА СТАБІЛЬНІСТЬ ЯК

ЧИННИК ЗОВНІШНЬОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

21.01.01 - Основи національної безпеки держави

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник
Пирожков Сергій Іванович
доктор економічних наук,
професор, академік НАН України

Київ 2006

З М І С Т
Стор.

Вступ

4

РОЗДІЛ1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТАБІЛЬНОСТІ ЯК КЛЮЧОВОГО ЧИННИКА МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ

12

1.1. Безпека і стабільність як категорії політичної науки

18

1.2. Осмислення категорії стабільності в контексті системи міжнародних відносин від кінця Другої світової війни до закінчення Холодної війни

23

1.3. Дослідження проблем стабільності як фактору міжнародної безпеки на рубежі ХХ ХХІ століть

29

1.4. Методологічні проблеми участі держави у формуванні системи регіональної стабільності

58

1.5. Новітні виклики і загрози безпеці та їхній вплив на міжнародну безпеку та стабільність ХХІ століття

73

РОЗДІЛ 2. Стабільність та безпека у контексті участі України в регіональних інтеграційних процесах.

79

2.1. Формування нової системи європейської та євроатлантичної безпеки і стабільності

88

2.2. Питання міжнародної стабільності у процесах європейської та євроатлантичної інтеграції України.

96

2.2.1. Євроатлантична інтеграція України та проблеми безпеки і стабільності євроатлантичного простору.
2.2.2. Інтеграція України до Європейського Союзу і питання європейської безпеки та стабільності

97

101

2.3. Аспекти стабільності і безпеки у розвитку багатостороннього співробітництва на просторі СНД за умов реалізації інтеграційних проектів регіонального рівня

106

2.4. Потенціал нестабільності (дисбалансу) в умовах неузгодженості європейського та євразійського напрямків інтеграції України

125

РОЗДІЛ 3. основні елементи розбудови трансрегіональної стабільності як ключового чинника національної безпеки України

133

3.1. Проблема відсутності парадигми трансрегіональної стабільності

149

3.2. Моделі відносин між багатосторонніми структурами ЄС-НАТО-СНД-ЄЕП у контексті розвитку політичного діалогу України і Росії

159

3.3. Україна як можливий ініціатор створення системи трансрегіональної стабільності

168

ВИСНОВКИ

185

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

188

ВСТУП

Актуальність теми дослідження
Враховуючи особливості історичного розвитку, специфіку геополітичного становища, забезпечення необхідного рівня національної безпеки України тісно пов’язане з регіональними та трансрегіональними геополітичними процесами, які відбуваються як на просторі ННД (євразійському), так і на європейському та євроатлантичному просторах, зі станом двосторонніх та багатосторонніх міждержавних взаємовідносин України з країнами цих просторів. Саме тому фундаментальні дослідження проблем і ключових політичних тенденцій, розбудови системи міжнародної безпеки, становлення та функціонування політичних структур в сусідніх країнах, формування базових підходів провідних держав та інституцій стосовно пострадянського простору в контексті їх впливу на національну безпеку України нині є вкрай актуальними і необхідними.
Особливості розвитку суспільно-політичних процесів, що відбуваються в східноєвропейському субрегіоні, до якого належить Україна, свідчать, що в основі багатьох проблем, як внутрішніх, так і зовнішніх, лежить суперечливість тенденцій політичного розвитку, намагання окремих держав забезпечити своє домінування в регіоні, що певною мірою торкається проблеми національної безпеки України.
Беручи до уваги як принциповий зовнішньополітичний курс України на інтеграцію в європейські та трансатлантичні структури (що активізувався останнім часом), так і наміри поглиблення співробітництва з сусідніми державами, насамперед з ННД, об’єктивні геополітичні реалії все ж обумовлювали необхідність на певному етапі національно-державного розвитку акцентуалізації гармонізації відносин на євроатлантичному рівні та розвитку взаємоприйнятних форм взаємодії на інших рівнях та напрямках.
Нова політична реальність висуває на передній план завдання оптимізувати механізми міжнародної співпраці на регіональному та трансрегіональному рівнях, як необхідну умову забезпечення національної безпеки нашої держави на цьому напрямку зовнішньої політики. Особливо важливо це в умовах, коли розв’язання проблем міжнародної безпеки набуває вирішального значення для долі нашої держави, закріплення завойованих нею міжнародних позицій, здійснення сподівань в майбутньому. Отже, для забезпечення національних інтересів України вкрай важлива розбудова системи взаємодії провідних регіонів та регіональних структур, до яких тяжіє Україна, в сфері безпеки і стабільності.
Саме із врахуванням викладених міркувань, наукові дослідження міжнародно-політичних та інших процесів, їх впливу на розвиток відносин з України з іншими країнами та інституціями, розробка механізмів взаємодії на міждержавному рівні, створення необхідного наукового підґрунтя для вироблення обґрунтованих рекомендацій органам державної влади з питань зовнішньої та політики і політики безпеки України, вбачається актуальними.
В сучасній науковій літературі не існує досить чіткого визначення основних парадигм державної політики (зовнішньої, внутрішньої, політики безпеки тощо), які мають геополітичне наповнення, зміст і мету. Якщо дискусії в цих сферах державної політики носять науковий характер, то зовсім іншого змісту набули вони стосовно проблеми міждержавного співробітництва. На сьогодні тут спостерігається певна економізація понять, про що свідчать численні публікації у засобах масової інформації, в спеціальних (науково-практичних та науково-теоретичних) виданнях.
При цьому не існує єдиної (узагальненої) точки зору, єдиного підходу, парадигмальної згоди” щодо тлумачення основних категорій міжнародної регіональної стабільності. Крім того, теоретичні засади регіональної стабільності молодої сфери наукових досліджень (в порівнянні з проблемою глобальної стабільності) перебувають ще в процесі становлення. Розвиток цього напряму політичної науки, визначення, уточнення та конкретизація основних понять трансрегіонального співробітництва, стабільності та безпеки, залишаються ключовими науковими завданнями. У цьому зв’язку, зокрема, виникає необхідність з політологічної точки зору проаналізувати насамперед ті поняття, в яких розкривається сутність цих категорій як політичних явищ, що охоплює зовнішньополітичну сферу життя.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Роботу виконано в руслі планових фундаментальних і прикладних досліджень Національного інститут проблем міжнародної безпеки РНБО України. Дисертаційне дослідження виконано в рамках планових наукових проектів Національна безпека в умовах трансформації міжнародних відносин та систем глобальної й регіональної безпеки” та Україна у світових інтеграційних процесах: проблеми синхронізації та гармонізації різнорівневих регіональних інтеграційних проектів”.
Мета роботи з'ясування міжнародно-політичних умов, зовнішньо-політичних механізмів, рушійних сил та теоретико-методологічних засад політики України в трансрегіональному вимірі.
Реалізація сформульованої мети здійснена шляхом вирішення таких дослідницьких завдань:
- розкрити значущість категорії регіональної стабільності як відносно нового фактору національної та міжнародної безпеки;
- критично проаналізувати існуючі концепції міжнародної безпеки та стабільності;
- виявити можливості і засоби використання теорії міжнародної стабільності в її регіональному та суміжному вимірах щодо аналізу міжнародно-політичних процесів в їх регіональному вимірі та глобальному контексті;
- виявити та зафіксувати залежність потенціалу розбудови системи міжнародної стабільності на регіональному та суміжних рівнях від конкретного наповнення певних інтеграційних проектів за участі України;
- довести, що розбудувати систему глобальної та регіональної безпеки без урахування ціннісного фактору (відповідно до якого архетипи ННД актуалізуються у політичній свідомості, детермінуючи форми освоєння нових цінностей, де аксіологія безпеки перетворює способи самовираження і самозбереження на механізм самореалізації) трансрегіональної стабільності неможливо;
- визначити, як пов’язані фактори впливу державних і недержавних суб’єктів міжнародних відносин на успіх реалізації певних геополітичних та геоекономічних інтеграційних проектів.
Об’єктом дослідження є трансрегіональна безпека і стабільність як певний стан системи міжнародних відносин, що склалася на регіональному та суміжному рівнях в межах євразійського континенту.
Предметом дослідження є взаємозв'язок процесів міжнародної політичної і безпекової взаємодії в євроатлантичному, європейському та євразійському регіонах, що впливають на стан безпеки України.
Основна мета і завдання дослідження визначили його методи та джерельну базу.
Методологічною основою дослідження є системний підхід, що дозволяє представити комплексне бачення еволюції міжнародної стабільності в її регіональному та трансрегіональному вимірах як інституційної сукупності функціональних елементів регіональної структури, їх взаємозв'язків та загальних принципів організації. Зокрема, структурний аналіз застосований для визначення закономірностей розвитку євроатлантичної та євразійської регіональної структури внаслідок геополітичних процесів на континенті.
Автор використав емпірико-аналітичний та діалектичний методи дослідження для опрацювання закономірностей процесу формування завдань та напрямків розбудови міжнародної системи трансрегіональної стабільності. Контент-аналіз використовувався в роботі з офіційними документами СНД, Росії та України щодо зовнішньополітичних відносин і міжнародної безпеки.
В роботі використовувались західні, російські та вітчизняні дослідження в галузі політичних інтеграційних процесів і співробітництва з питань безпеки та стабільності, здійснені такими зарубіжними авторами, як Зб.Бжезинський, А.Богатуров, Х.Булл, С.Хантінгтон, а також такими вітчизняними дослідниками як О.Бодрук, О.Гончаренко, Б.Парахонський, С.Пирожков та інші. Окрему частину джерельної бази складають офіційні документи політико-правового характеру та авторські переклади наукових публікацій в галузі міжнародних відносин.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в розкритті нових практичних можливостей, засобів і меж застосування сучасної теорії міжнародних відносин до дослідження сфери функціонування міжнародних систем безпеки та розробки на основі такої методології засад аналізу інтеграційних процесів та участь у них Нових Незалежних Держав.
Автор дисертаційної роботи обґрунтував положення, що містять в собі наукову новизну та виносяться на захист:
- Вперше у вітчизняній науці на основі аналізу основних концепцій міжнародних відносин і міжнародної безпеки доведено необхідність парадигмального переосмислення категорії міжнародної стабільності на глобальному, регіональному та суміжних рівнях.
- Конкретизовано можливості та межі застосування геополітичної методології через деталізацію змісту поняття міжнародна стабільність” (регіональна стабільність” та, в окремих випадках, трансрегіональна стабільність”). Міжнародна стабільність це здатність системи міжнародних відносин створити такі обмеження для функціонування її складових елементів, за яких жоден з них не здатен або не відчуває потреби змінювати основні структурні характеристики;
- На основі компаративного аналізу доведено, що категорії регіональна стабільність” та трансрегіональна стабільність” можуть бути необхідними елементами практичної реалізації інтеграційних проектів в міжнародних відносинах регіонального рівня, виступати в якості орієнтиру для зовнішньополітичних дискурсів, для аналізу регіональної геополітичної ситуації та обґрунтуванні результативності її застосування у сучасній політології в дослідженнях сфери національної та міжнародної безпеки.
- Показано, що ефективність, масштаби та перспективи розбудови системи міжнародної стабільності на регіональному та суміжних рівнях прямо залежать від змістовного наповнення конкретних геополітичних та геоекономічних проектів, до яких залучена Україна.
- Доведено, що ціннісна (у вимірі демократії та прав людини) парадигма безпеки може стати підґрунтям подальшого розвитку інтеграційних проектів на трансрегіональному рівні, які торкаються питань міжнародної безпеки.
- Виявлено і зафіксовано взаємозв'язок між ”традиційними” (державними) і нетрадиційними” (недержавними) елементами системи міжнародної безпеки як основними суб’єктами реалізації окремих міжнародних проектів.
Теоретичне значення дисертації полягає насамперед у систематизації базових причин нестабільності і умов стабільності та можливості їх врахування при розробці і реалізації стратегії зовнішньої безпеки країни, опрацювання прогностичних сценаріїв розвитку процесів співробітництва з питань безпеки на субрегіональному, регіональному та трансрегіональному рівнях. Результати роботи роблять можливим її застосування для подальшого дослідження залучення України до інтеграційних процесів в Європі та Євразії, вирішення геополітичних проблем безпеки та стабільності як складової практичної політики інтеграційних структур, ролі цих явищ у формуванні та функціонуванні сучасних регіональних організацій, які вирішують питання безпеки, а також для переосмислення сучасного стану міжнародних відносин в напрямку пошуків нових та більш ефективного застосування вже існуючих систем розвитку інтеграційних процесів на стабільній основі. Дослідження присутності фактору стабільності в сфері інтеграційних процесів в частині, яка стосується питань безпеки, розширюють методологічні засади та можуть слугувати концептуальним підґрунтям для подальших оригінальних політологічних і суміжних досліджень.
Практичне значення дисертації полягає у можливості використання результатів, які було отримано автором, як теоретичної бази для розробки прогностичних сценаріїв розвитку процесів багаторівневої інтеграції, а також для використання результатів досліджень у системі політологічної освіти, при підготовці навчальних посібників та викладанні нормативних курсів і спецкурсів з національної безпеки, політології, філософії політики, новітньої історії, та інших дисциплін, зокрема Основи національної безпеки”, Теорія міжнародних відносин” тощо.
Апробація результатів дослідження
Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідались автором на засіданнях відділів Національного інституту проблем міжнародної безпеки Ради національної безпеки і оборони України, а також на міжнародних наукових конференціях і круглих столах, серед яких:
- круглий стіл Нові міжнародні реалії: виклик глобального тероризму” (11 жовтня 2001р., м. Київ)
- круглий стіл Уроки 11 вересня: проблеми глобальної, регіональної та національної безпеки” (23 квітня 2002 р., м. Київ)
- круглий стіл Як досягнути готовності до швидшого вирішення Придністровського конфлікту?” (22-23 березня 2004 р., м. Одеса)
- міжнародна конференція Україна Росія: пошук оптимальної моделі відносин” (19-20 квітня 2004 р., м. Київ)
- міжнародний семінар Правовые аспекты обеспечения открытости, гласности и транспарантности в организации и проведении выборов мировой опыт, нормы и стандарты”. (1418 вересня 2004 р., м. Бухара, Узбекистан)
- міжнародна конференція 80 років Придністровському державному університету”. (11-14 жовтня 2004 р., м. Тирасполь, Молдова)
- міжнародна конференція Побудова послідовної та прозорої системи відносин Україна Росія Європейський союз” (11-12 квітня 2005 р., м. Київ)
- міжнародна конференція Щодо реалізації ініціатив В.Ющенка у придністровському врегулюванні” (5-8 вересня 2005 г., м. Одеса)
- міжнародна конференція Виборче законодавство ПМР у контексті світової практики проведення демократичних виборів” (23 вересня 2005 р., м. Тирасполь, Молдова)
- міжнародна конференція Україна і Молдова в процесах європейської інтеграції” (24-25 вересня 2005 р., м. Кишинів, Молдова)
- міжнародна конференція Роль громадянського суспільства України та Росії в подоланні політичної кризи в Україні” (27 вересня 2005 р., м. Київ 29 вересня 2005 р., м. Москва. Росія)
Також основні положення дисертаційного дослідження відображені у 9 наукових публікаціях (без співавторства) 8 наукових статтях та 3 тезах конференцій, з яких 3 загальним обсягом 2 ум.др.арк. були вміщені були вміщені у фахових виданнях, що затверджені переліком ВАК.
Структура дисертації.

Дисертаційна робота складається із вступу, основної частини, що складається з трьох розділів (13 підрозділів), висновків та списку використаної літератури. Повний обсяг дисертації складає 211 сторінок, 23 сторінок займає бібліографічний список, що включає 260 найменувань літературних джерел.

bibliography

В И С Н О В К И

1. Стереотипні концептуальні підходи до оцінки явищ міжнародної безпеки та стабільності загалом спричинили їхнє спрощене однобічне висвітлення в науковій думці оцінку головним чином у форматі домінування жорсткої” (воєнно-політичної) безпеки та глобальної (загальносвітової) стабільності. Концептуальна розробка категорії трансрегіональна стабільність” має принципове значення, оскільки дане поняття виражає результативність локальних інтеграційних процесів, фактор конфліктності поблизу державного кордону, зовнішню військову присутність на теренах України та поблизу її.
2. Міжнародна стабільність означає такий мирний стан міжнародних відносин, який зберігається під впливом факторів, що здатні його порушити, створити напругу у відносинах між країнами чи різко загострити міжнародну ситуацію, призвести до війни. Тобто міжнародну стабільність можна розглядати як здатність системи міжнародних відносин завдяки внутрішнім ресурсам компенсувати потенційні зміни своїх характеристик, якщо певний її актор спроможеться до цього. Виходячи саме з такого бачення стає можливим, по-перше, встановити її структурний зміст, і, по-друге, зв'язати із поведінкою окремих держав. Структурні параметри значним чином визначають протікання стабілізуючих і дестабілізуючих процесів в постбіполярній системі міжнародних відносин. Характерним для неї є плюралізм засобів досягнення стабільності і в той же час численні джерела дестабілізації. Наслідком цього є сприйняття стабільності постбіполярної системи як її здатності регулювати міжнародні конфлікти. Здатність ця пов'язана з основними структурними параметрами: полярністю та гетерогенністю. Таким чином, забезпечення стабільності має враховувати як розподіл силових можливостей в системі, так і мотивацію окремих її елементів.
3. Результати компаративного аналізу окремих регіональних інтеграційних проектів (Північного виміру”, інтеграції в Латинській Америці тощо) свідчать, що на відміну від періоду холодної війни”, коли вважалося, що безпеку того чи іншого регіону можна забезпечити тільки в контексті виключно широкої системи безпеки (глобальної), в сучасних геополітичних умовах є можливим створення відносно автономних систем регіональної безпеки із координацією на трансрегіональному рівні. В цих умовах трансрегіональний рівень виступає в якості зовнішнього контуру, який розповсюджує свій вплив на простір СНД, трансформує процеси в ньому з урахуванням інтересів основних акторів євроатлантичного регіону, в результаті чого виникають два сценарії розвитку ситуації стабільності або дестабілізації простору.
4. Регіони, до яких тяжіє Україна, цілком можуть стати ключовими елементами новостворюваної системи трансрегіональної безпеки та стабільності. Зважаючи на позиціонування та створення іміджу України як лідера демократичних перетворень, вона може стати ключовим елементом системи трансрегіональної безпеки та стабільності. Основною проблемою залишається те, що, незважаючи на спільність поглядів на значущість трансрегіонального співробітництва для зміцнення стабільності в суміжних регіонах, різні держави й міжнародні організації розходяться між собою в оцінці викликів міжнародній безпеці на субрегіональному, регіональному і глобальному рівнях. Ефективність, масштаби та перспективи розбудови системи міжнародної стабільності на регіональному та суміжних рівнях прямо залежать від змістовного наповнення конкретних програм, рівнів їхньої відповідності геополітичним, геоекономічним та геокультурним (цивілізаційним) особливостям певного регіону чи континенту (субконтиненту). За таких умов актуальним стає уміння розпізнавати проблеми, що постають на стадії їхнього виникнення, усувати їх якнайшвидше, максимально скористатися в позитивному сенсі наявними соціокультурними, географічними та іншими перевагами.
5. Стрімка динаміка глобалізації посилює релятивізм у сприйнятті аксіологічного виміру міжнародної безпеки (відповідно до якого суспільні архетипи актуалізуються у політичній свідомості, детермінуючи форми освоєння нових цінностей, де аксіологія безпеки перетворює способи самовираження і самозбереження на механізм самореалізації), геополітичних і геоекономічних традицій та парадигм, потребуючи наукового забезпечення консенсусного розуміння”, що визнавало б та поважало різноманітні, в тому числі множинні ідентичності”. У цьому плані не вбачається принципової суперечності між геокультурними, геополітичними та геоекономічними (функціонально-прагматичними) поглядами на єдність Європи та Євразії. Більше того, принципова для Заходу (Європи) парадигма демократії та прав людини дедалі більше узгоджується з принципами та засадами інтеграційних проектів на пострадянському просторі. В свою чергу, інтереси розвитку ННД потребують і відображають зацікавленість в недискримінаційному характері зв'язків з економіками країн євроатлантичного регіону.
6. У системі міжнародної безпеки все більшу роль стали грати не тільки держави, але й інші політичні актори міжнародні організації, лобістські угруповання й неурядові об'єднання. У зв'язку із цим великі перспективи відкриваються перед такими проектами, як транскордонне співробітництво, трансформування євро-регіонів і використання їх досвіду, створення механізмів позитивної взаємозалежності” тощо. Саме в цих сферах традиційні й нетрадиційні елементи міжнародної безпеки визначають характер майбутньої трансрегіональної стабільності.

7. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агаев Э. К новой модели стратегической стабильности // Международная жизнь. 1989. № 2. C. 103112.
2. Актуальные проблемы Северовосточной Азии (Япония, Корея, НИС) // Информационный бюллетень РА ИДВ. 1993. № 10. С.1516
3. Алмонд Г. Гражданская культура и стабильность демократии // Политические иследования. 1992. № 4. С. 122 134.
4. Апель К.О. Спрямування англоамериканського комунітаризму в світлі дискурсивної етики// Єрмоленко А.М. Комунікативна практична філософія. К.: Лібра”, 1999. С. 372394.
5. Арбатов А.Г. Национальная безопасность России в многополярном мире // Вестник РАН. 2000. т.70. № 11. С.984 993.
6. Арбатов А.Г. Национальная идея и национальная безопасность // Мировая экономика и международные отношения. 1998. № 5. С. 512.
7. Аристотель. Политика // Сочинения: В 4 т. М.: Мысль, 1983. Т.4.
8. Арон Р. Демократия и тоталитаризм. М.: Текст, 1993. 303 с.
9. Балуев Д.Г. Современная мировая политика и проблемы личностной безопасности Нижний Новгород: ННГУ, 2002. 208 с.
10. Безпека та стабільність країн постсоціалістичної Європи в контексті розширення НАТО: ілюзії та реалії: Матеріали міжнар. наук. семінару, Чернівці / О.В. Добржанський (ред.кол.). — Чернівці: Золоті литаври, 2003. — 129 с.
11. Бексултан Сарсеков: «Полномочия АТЦ СНГ надо расширять» // Известия Казахстан № 60(1089). 11 апреля 2005 г. (http://www.izvestia.kz/news.php?date=110405&number=8)
12. Бершеда Є.Р., Сухоруков А.І., Острий О.Г. Співробітництво України і Російської Федерації в інвестиційній сфері та економічна безпека України / Рада національної безпеки і оборони України; Національний інт українськоросійських відносин. — К., 1999. — 115с.
13. Бєлашов В. Революція в європейських військових справах // Політика і час. 2001. №5.
14. Бжезинский Зб. Великая шахматная доска. М.: Междунар. отношения, 1998.
15. БілаК.О. Особливе партнерство УкраїнаНАТО як проблема національної та європейської безпеки: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / НАН України; Інститут світової економіки і міжнародних відносин — К., 2002. — 16с.
16. Богатуров А.Д. Великие державы на Тихом океане. История и теория международных отношений в Восточной Азии после второй мировой войны (19451995). М.: Конверт МОНФ, 1997. 353 с.
17. Богатуров А.Д. Евразийский устой мировой стабильности // Международная жизнь. 1993. № 2. C. 3446.
18. Богатуров А.Д. Современные теории стабильности и международные отношения России в Восточной Азии в 1970 90е гг. / Моск. обществ. науч. фонд, Инт США и Канады РАН. М., 1996. 246 с. (Монографии / Моск. обществ. науч. фонд).
19. Богатуров А.Д., Плешаков К.В. Динамика международной стабильности // Международная жизнь. 1991. № 2. C. 3546.
20. БодрукО.С. Системи національної та міжнародної безпеки в умовах формування нового світового порядку: 19912001 роки: Автореф. дис... дра політ. наук: 21.01.01 / Національний інт стратегічних досліджень; Національний інт проблем міжнародної безпеки — К., 2003. 24с.
21. Бодрук О.С. Структури воєнної безпеки: національний та міжнародний аспекти: Монографїя. К.: НІПМБ, 2001 300 с.
22. Бусыгина И.М. Северная Ирландия и Чечня: некоторые параллели // Мировая экономика и международные отношения. 1996. № 11. С. 109113.
23. Василенко С.Д. Геополітичні виміри України в загальноєвропейському політичному процесі: Автореф. дис... дра політ. наук: 23.00.02 / Інт політ. і етнонац. дослідж. НАН України. — К., 2002. — 35 с.
24. Вебер М. Политика как призвание и профессия // Избр. произв.: Пер. с нем. М.: Прогресс, 1990. С.644-706.
25. Верба С. Гражданская культура и стабильность демократии // Политические исследования. 1992. №4. С. 122134.
26. Взгляд на Россию с СевероЗапада. Интервью премьерминистра Финляндии Матти Ваанханена // Молодежь Эстонии 24 октября 2005 г. http://www.moles.ee/05/Oct/24/121.php
27. Воскресенский А.Д. Россия и Китай. Теория и история межгосударственных отношений. М.: Муравей, 2004 600 с.
28. Глебов С.В. Становлення системи безпеки і співробітництва в Чорноморському регіоні та роль України у цьому процесі (1990і роки): Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / Одеська національна юридична академія — О., 2002. — 16с.,
29. Гоббс Т. Левиафан, или материя, форма и власть государства церковного и гражданского: Пер. с лат. и англ. // Сочинения: В 2 т. М.: Мысль, 1991. Т. 2. 731 с.
30. Голобуцький О., Кулик В. Консерватизм ідеологія порядку, стабільності і добробуту. — К.: УРП, 1995. — 43 с.
31. ГончарукО.З. Збереження стабільності в АТР: запорука розвитку чи чинник стагнації? // Стратегічна панорама. 2000. № 34.
32. Горбулін В. Виступ на симпозіумі НАТОУкраїна Світ у ХХI столітті: співробітництво, партнерство, діалог”. // Наука і оборона. 2001. №3. С.810.
33. Горин А. Можно ли говорить об идентичности стран Балтийского региона? // Права человека и проблемы идентичности в России и в современном мире / Под ред. О.Ю.Малиновой и А.Ю.Сунгурова. СПб.: Норма, 2005 С. 85 89.
34. Грубов В.М. Україна НАТО: акценти ліберального діалогу // Стратегічна панорама. 2004. №3. С.141-143.
35. Грушевський М.С. На порозi нової України: Гадки і мрiї. К.: Наук.думка, 1991. 121 с.
36. Гудби Дж. Неразделенная Европа. Новая логика мира в американо-российских отношениях. М.: Межд. отношения, 2000. 336 с.
37. Гуцал А., Недбаевский С. Век страха: тотальная демократия или демократический тоталитаризм? // Зеркало недели. № 38(362). 29 сентября 2001.
38. Давыдов В.Ф. Россия и США: проблемы взаимодействия и укрепления режима нераспространения ядерного оружия. // Внешняя политика и безопасность современной России, 1991-2002: Хрестоматия: В 4 т. / Моск. гос. ин-т междунар. отношений (ун-т) МИД России, Рос. ассоц. междунар. исслед., АНО "ИНО-Центр (Информация. Наука. Образование.)"; Редкол.: А.В. Торкунов (пред.) и др.; Cост. Т.А. Шаклеина. - М.: РОССПЭН, 2002. - Т. 2: Исследования. - 447 с.
39. Даль Р. Полиархия, плюрализм и пространство // Вопросы философии. 1994. № 3. С. 37 48.
40. Демократичний порядок денний для Східної Європи і перспективи Спільноти демократичного вибору // Український монітор. 2005. №10. http://www.foreignpolicy.org.ua/ua/papers/index.shtml?id=5736
41. Дем’янець В.І. Інтеграційна політика владних органів країн Вишеградської групи щодо ЄС і НАТО у 19891999рр.: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / НАН України; Інститут політичних і етнонаціональних досліджень — К., 2001. — 17с.
42. Деркач М.А. Программа северное измерение” и интересы России // Политические исследования. 2002. № 1. (http://www.polismag.ru/index.php?ids=420&sub_id=1186&sub_sub_id=65&PHPSESSID=685ebb842e3f182b1f790645427e0013)
43. Дикань В.Л. Конкурентоздатність і економічна стабільність підприємств в промисловофінансових групах (методологічні аспекти): Автореф.дис... дра екон. наук: 08.02.03 / Харківський держ. унт. Х., 1996. 42 с.
44. Дорогунцов С.І., Ральчук О.М., Федорищева А.М. Безпека розвитку і безпека стабільності відповідь на виклики глобалізації / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України. К.: Товариство "Знання" України, 2004. 39 с.
45. Дранкина Е. Бросок на Север // Эксперт. 1999. 11 окт. № 38 (202). С. 3031.
46. Дребот Н.П., Кульчицький М.І. Фінансовогосподарська стабільність підприємства і шляхи підвищення її рівня / Інститут регіональних досліджень НАН України; Національний банк України. Львів, 1997. 31с.
47. Думаємо про НАТО // Gazeta wyborcza, 2324 listopada 2002.
48. Дьюи Д. Демократическое государство // Полис. 1994. № 3. С. 38 44.
49. Европейский Союз на пороге XXI века: выбор стратегии развития. / Под ред. Ю.А.Борко и О.В.Буториной. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 472 с.
50. Економічні аспекти розширення НАТО / Українська Академія держ. управління при Президентові України; Інститут підвищення кваліфікації керівних кадрів / Баррі Лессер (ред.), Іван Розпутенко (ред.). — К.: К.І.С., 2002. 82с.
51. Європа: ідеї та процеси: Матеріали наукового симпозіуму 45 червня 1998 р. / Буковинський політологічний центр; Бюро зі співробітництва в Україні Фонду Ф.Еберта / Ю.Макар (ред.кол.). Чернівці : Прут, 1998. 192с.
52. Закарпаття 20022004: Економічне зростання, соціальна стабільність, гуманітарний розвиток / Закарпатський обласний благодійний фонд "Відродження Закарпаття". Ужгород, 2004. 88 с.
53. Закон України Про основи національної безпеки України” № 964IV від 19 червня 2003 р. // Стратегічна панорама. 2003. - № 3-4. С.18-25.
54. Закон України Про Раду національної безпеки і оборони України” // Відомості Верховної Ради 1998. № 35. С.237.
55. Интеграция «по науке». Интервью Генерального секретаря ЕврАзЭС Г.А.Рапоты // «Независимая газета» 30 апреля 2004 г. http://www.ln.mid.ru/nsrsng.nsf/0e82a568fbb5b2c043256a65002f56c2/432569d800221466c3256e86003aadde?OpenDocument
56. Интервью Министра иностранных дел России С.В.Лаврова информационному агентству "ИНТЕРФАКС", 29 августа 2005 года // http://www.ln.mid.ru/nsrsng.nsf/8c21fbc45f12ec6d432569e700419ef3/432569d800221466c325706d00320a18?OpenDocument
57. Интервью первого заместителя Министра иностранных дел России В.В.Лощинина по вопросам СНГ информационному агентству "РосБизнесКонсалтинг" 18 августа 2005 года // http://www.ln.mid.ru/nsrsng.nsf/8c21fbc45f12ec6d432569e700419ef3/432569d800221466c32570620020a122?OpenDocument
58. Інтерв’ю Президента України Віктора Ющенка інформаційному агентству «Татарінформ» // Офіційне Iнтернетпредставництво Президента України http://ww8.president.gov.ua/news/data/print/2445.html
59. Камінський Є. Сучасні політологічні дослідження перехідних суспільств: проблеми теорії й ефективності // Дослідження світової політики. Зб. наук. праць. Вип. 20 К.: Інт світової економіки та міжнародних відносин НАН України. 2002. С.619.
60. Капітоненко М. Стабільність міжнародних си Зб. наук. праць. Вип. 22 К.: Інт світової економіки та міжнародних відносин НАН України. 2003. С. 317.
61. Кириллов Ю.Ф., ВасиленкоВ.В., Кузнецов В.И. Сравнительний качественний анализ концепций стратегической стабильности // Стратегическая стабильность. 2004. №1 http://www.sipria.ru/ss24_01.html
62. Киссинджер Г. Дипломатия М: Ладомир, 1997. 848 с.
63. Кіянка І. Поліщук М.В. Міжнародний аспект впливу на політичну стабільність в Україні. //Україна і Центральна Європа. Матеріали Міжнародної конференції. Львів, 1999. С.138 144.
64. Кіянка І. Стабільність як один із чинників впливу на міжнародну систему // Вісник Львівського національного університету. Сер. Міжнародні відносини. 2001. Вип.2. С.205 211.
65. Кіянка І.Б. Політична стабільність: суть і основні засоби її досягнення в Україні: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.02 /; Львів. нац. унт ім. І.Франка. — Л., 2003. — 18 с.
66. Кіянка І.Сучасні західні теорії політичної стабільності в контексті розвитку українського суспільства // Вісник Львівського національного університету. Сер. Міжнародні відносини. Львів, 2001. Вип.5. С.86 91.
67. Ковальова О.О. Спільна зовнішня політика і політика безпеки Європейського Союзу: до і після розширення // Стратегічна панорама. 2004. №2.
68. Ковальова О.О. Європейська стратегія сусідства: нові можливості для України // Стратегічна панорама. 2004. №4.
69. Коновалов А. Как Россия и США "потеряли" друг друга // Мировая экономика и международные отношения. 2000. № 7. С. 3—14.
70. Константинов В.Ю. Проблема європейської регіональної стабільності в контексті розширення НАТО (90ті роки): Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / Київський унт ім. Тараса Шевченка; Інститут міжнародних відносин — К., 2000. — 19 с.
71. Константинов В.Ю. Розширення НАТО у контексті розбудови загальноєвропейської системи безпеки та геополітичного майбутнього РФ. // Вісник Київського унту. Міжнародні відносини. К., 1999. Вип.12. С.1417.
72. Концепция внешней политики Российской Федерации // http://www.nasled.ru/analit/vnesh/koncep.htm
73. Концепция внешней политики Российской Федерации // Международная жизнь. 2000. № 8/9. С. 314.
74. Концепция внешней политики Российской Федерации.// Дипломатический вестник. 1993, январь. специальный выпуск. http://nationalsecurity.ru/library/00014/index.htm
75. Концепция коллективной безопасности государствучастников Договора коллективной безопасности (10 февраля 1995 г.) // http://www.dkb.gov.ru/b/azc.htm
76. Концепция национальной безопасности Российской Федерации // Независимое военное обозрение 1420 января 2000. с. 6.
77. Концепция национальной безопасности Российской Федерации // Собрание законодательства РФ 29 декабря 1997. № 52. С. 5909.
78. Концепция предотвращения и урегулирования конфликтов на территории государствучастников СНГ, 19 января 1996 г. // http://www.apsny.ge/notes/1128821875.php
79. КорсунВ.А. Китайский мировой порядок: альтернативная интерпретация исторической трансформации внешнеполитической парадигмы // М.: Московский государственный институт международных отношений (Университет); «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2001. — 528 с.
80. Костомаров М.І. Закон божiй” (Книга буття українського народу). К.: Либiдь, 1991. 40 с.
81. Кортунов С. Стабильность в ядерном мире // Международная жизнь. 1990. № 2. C. 2332.
82. Лейпхарт А. Сообщественное конструирование // Политические исследования 1992. № 4. С. 135 143.
83. Лемассон С. Европейская безопасность после окончания «холодной войны»: новые геополитические равновесия, новые союзы // Европейская интеграция: современное состояние и перспективы: Сб.науч.статей / Науч.ред. С.И.Паньковский. Мн.: ЕГУ, 2001 С. 171175.
84. Липсет С. Политическая социология // Американская социология: Перспективы. Проблемы. Методы. М.: Прогресс, 1972. С. 203 219.
85. ЛисякРудницький І. Україна мiж сходом і заходом // Iсторiя фiлософiї України. Хрестоматiя. К.: Либiдь, 1993. С. 511 520.
86. Ліпинський В. Листи до братiвхлiборобiв // Iсторiя фiлософiї України. Хрестоматiя. К.: Либiдь, 1993. С. 456 465.
87. Макиавелли Н. Государь: Пер. с ит. М.: Планета, 1990. 84 с.
88. МармазовВ.Є., ПіляєвІ.С. Україна в політико правовому просторі Ради Європи: досвід і проблеми / Н.І.Ковтун (відп.ред.). — К.: Вентурі, 1999. — 399с.
89. МартыновБ.Ф. Эволюция доктрин и политики безопасности латиноамериканских стран. Авторефер д-ра полит. н. 23.00.02 М, Институт Латинской Америки РАН, 1999 С.3739.
90. Меморандум о поддержании мира и стабильности в Содружества Независимых Государств // http://www.apsny.ge/notes/1128995092.php
91. Миронова Н.И. Три парадигмы мышления три похода к государству три культуры управления // Стратегии динамического развития России: единство самоорганизации и управления. Материалы Первой международной научнопрактической конференции / Под общ. ред. проф. В.Л.Романова. М.: Проспект, 2004. Том 2, часть 2. С.203214.
92. Мишин А.А. Приднестровье как ключевой фактор региональной стабильности // Приднестровская государственность: история и современность. Тирасполь: Издво Приднестр. Унта, 2005. С.209213.
93. Мішин А.О. Аксіологічний вимір безпеки у багатосторонніх та двосторонніх міждержавних відносинах нових незалежних держав // Стратегічна панорама. 2005. №1. С. 5257.
94. Мішин А.О. До визначення стратегії розвитку відносин у форматі "ГУУАМ ЄЕС СНД" // Стратегічна панорама. 2000. №34. С.6265.
95. Мішин А.О. Чинники регіональної стабільності та розвиток демократичних засад у нових незалежних державах // Стратегічна панорама. 2005. № 3.
96. Монтескье Ш.Л. О духе законов // Избр. произв. М.: Госполитиздат, 1955. 733с.
97. Моргентау Г. Международная политика // Антология мировой политической мысли: В 5 т. / Под ред. Семигина Г.Ю. М.: Мысль, 1997. Т.2: Зарубежная политическая мысль. XX в. 830 с.
98. Мы друг другу стали ближе. Интервью Генерального секретаря ЕврАзЭС Г.А.Рапоты // «Парламентская газета» 5 февраля 2004 г. (http://www.ln.mid.ru/nsrsng.nsf/0e82a568fbb5b2c043256a65002f56c2/432569d800221466c3256e31003dfea4?OpenDocument)
99. Національна безпека України, 1994-1996 рр.: Наукова доповіль НІСД / Рада національної безпеки і оборони України; Національний ін-т стратегічних досліджень / О.Ф. Бєлов (ред.). К., 1997. — 198с.
100. Николайчук И.А. Военное сотрудничество стран СНГ как элемент их национальной безопасности // Политические исследования 1995. № 5 - С. 167-169.
101. Ордешук П. Эволюция политической теории Запада и проблемы институционального дизайна // Вопросы философии. 1994. № 3. С. 24 36.
102. Пааво Вяюрюнен. Балтийская стратегия часть Северного измерения ("Helsingin Sanomat", Финляндия, 25 апреля 2005) http://www.inosmi.ru/translation/219110.html
103. Пак Сан Ву. Теория международных отношений и политические процессы на территории бывшего СССР Автореферат к-та полит. н. СПб.: СпбГУ, - 2002. 16 с.
104. ПарахонськийБ.О. Перспективи України у системі європейської та євроатлантичної безпеки // Стратегічна панорама. 2004. №4. С.21-28.
105. Парсон Дж. Введение // Американская социология: Перспективы. Проблемы. Методы. М.: Прогресс, 1972. С. 25 36.
106. ПахомовЮ.Н., КрымскийС.Б., ПавленкоЮ.В. Пути и перепутья современной цивилизации / НАН Украины; Институт мировой экономики и международных отношений. — К., 1998. — 432с.
107. Петренко Л. Наймасштабніше розширення НАТО // Німецька Хвиля 30.03.2004 http://www2.dwworld.de
108. Пироженко В.О. Гуманітарна складова національної безпеки: предмет дослідження та коло основних проблем // Стратегічна панорама 2005. №2. С.27-35.
109. По словам Райс, путь к безопасности пролегает через распространение демократических ценностей (Интервью советника по национальной безопасности германской телесети ZDF) // Демократия и права человека (http://usinfo.state.gov/russki/topics/dem/20030902drice.htm)
110. Поздняков Э.А. Современные геополитические изменения и их влияние на безопасность и стабильность в мире // Военная мысль. 1993. № 3.
111. Полевий В.І., Новицький Г.В., Окіпнюк В.Т., Шмоткін О.В., СиротаА.І. Національна безпека в контексті євроатлантичної інтеграції України: нормативноправові аспекти: Науковоінформаційний зб. / Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України / В.П.Горбулін (заг.ред.). К. : Євроатлантикінформ, 2005. 286с.
112. Политика США в меняющемся мире / под ред. ПодлесногоП.Т. М.: Наука, 2004. 333 с.
113. ПолторацькийО.С. Роль НАТО у формуванні сучасної системи міжнародної безпеки: Автореф. дис... к. політ. н.: 23.00.04 / Київський національний унт ім. Тараса Шевченка — К., 2003. — 18с.
114. Поршакова Н.А. ОБСЄ у зміцненні миру і стабільності на Євразійському просторі: Автореф. дис... канд. політ. наук: 23.00.04 / Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України — К., 2003. — 19с.
115. Постанова Верховної Ради України Про Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України” // Голос України. 4 лютого 1997. - №19. С. 5-6.
116. Постанова Верховної Ради України Про Основні напрями з