ВИМАГАННЯ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ КОДЕКСОМ УКРАЇНИ

brief description

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

СЕМИКІНА ЛЮДМИЛА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 343.713

ВИМАГАННЯ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ КОДЕКСОМ УКРАЇНИ

12.00.08 — кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Ємельянов В’ячеслав Павлович
доктор юридичних наук, професор

Дніпропетровськ-2010

ЗМІСТ
ВСТУП.....................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика вимагання як категорії кримінального права..........................................................................................10
1.1. Поняття вимагання як категорії кримінального права та її місце в системі кримінально-правових норм...................................................................10
1.2. Історико-правовий нарис кримінальної відповідальності за вимагання...............................................................................................................23
1.3. Вимагання за кримінальним законодавством зарубіжних країн.....38
1.4 Підстави та принципи криміналізації вимагання...............................49
Висновки до Розділу 1................................................................................58
РОЗДІЛ 2. Об’єктивні ознаки вимагання.......................................................62
2.1. Об’єкт та предмет вимагання..............................................................62
2.2 Об’єктивна сторона вимагання............................................................91
Висновки до Розділу 2..............................................................................132
РОЗДІЛ 3. Суб’єктивні ознаки вимагання...................................................140
3.1 Суб’єкт вимагання...............................................................................140
3.2. Суб’єктивна сторона вимагання.......................................................158
Висновки до Розділу 3..............................................................................174
ВИСНОВКИ.......................................................................................................177
ДОДАТКИ...........................................................................................................182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................193

ВСТУП

Актуальність теми. Розбудова демократичної, соціальної,правової держави передбачає визнання пріоритету загальнолюдських цінностей. Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю [1]. Проголосивши ці цінності, держава гарантує кожному не лише право, а й дієвий механізм реалізації конституційних положень. Однією з ефективних ланок такого механізму є кримінально-правові засоби, які передбачають установлення відповідальності за певні суспільно небезпечні діяння, особливо в найбільш гострих, проблемних випадках. Одним з таких гострих питань є кримінальна відповідальність за вимагання.
Вирішенню питань кримінально-правової характеристики вимагання приділяло увагу багато вітчизняних та зарубіжних вчених, особливо такі як П.П. Андрушко, Г.М. Борзенков, В.О. Владимиров, Л.Д. Гаухман, Є.Б. Галкін, В.О. Глушков, П.І. Гришаєв, О.І. Гуров, М.Д. Дурманов, В.П. Ємельянов, Л.М. Кривоченко, Г.О. Крігер, В.Г. Кундеус, Б.А. Курінов, В.М. Куц, В.В. Лень, Ю.О. Ляпунов, П.С. Матишевський, М.І. Мельник, М.І. Панов, А.О. Пінаєв, А.В. Савченко, В.П. Тихий, Є.В. Фесенко, М.І. Хавронюк та деякі інші вчені. Крім того, в 2006 році була захищена кандидатська дисертація Дьоменко С.В. «Вимагання: кримінально-правовий та кримінологічний аналіз». Однак ці роботи зазвичай були присвячені питанням кримінальної відповідальності за вимагання як злочин проти власності, й у них замало уваги приділяється дослідженню питань загального визначення поняття вимагання. Проте сьогодні у цьому виникла нагальна потреба у зв’язку з тим, що Кримінальний кодекс України (далі — КК України) встановлює відповідальність за вимагання у кількох статтях, які містяться у різних розділах Особливої частини КК. Базове поняття вимагання надається законодавцем у диспозиції ст. 189 КК, яка містить ознаки загального (основного) складу вимагання. Інші види вимагання, за які встановлюється відповідальність у статтях 262, 308, 312, 313, 354, 357, ч. 2 ст. 368, ст. 410 КК, є спеціальними складами вимагання. Це потребує системного аналізу нових аспектів проблеми, проведення комплексних кримінально-правових досліджень вимагання як окремої кримінально-правової категорії, що охоплює різноманітні діяння, передбачені кількома статтями кримінального закону, встановлення спільних рис цих діянь та їх відмінностей і вдосконалення на цих підставах закону про кримінальну відповідальність за вимагання. Незважаючи на очевидну наукову і практичну значущість, ці питання ще не були об’єктом самостійного комплексного кримінально-правового дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри кримінального права та кримінології Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ МВС України та ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007—2009 рр., затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 20 грудня 2006 року, Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення та впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004—2009 рр., затверджених Наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 року та Пріоритетних напрямків розвитку правової науки України на 2005—2010 роки, затверджених загальними зборами Академії правових наук України від 9 квітня 2004 року.
Тему дисертації затверджено Вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 31 січня 2006 року (протокол № 5).
Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є розв’язання конкретного наукового завдання щодо розробки питань вимагання як окремої кримінально-правової категорії, передбаченої кількома статтями Кримінального кодексу України, і формування пропозицій щодо вдосконалення закону про кримінальну відповідальність за вимагання.
Для досягнення поставленої мети було поставлено такі основні завдання:
- визначити загальне поняття та місце вимагання в системі кримінально-правових норм;
- вивчити історико-правовий аспект розвитку законодавства, що встановлює кримінальну відповідальність за вимагання;
- проаналізувати законодавство зарубіжних країн щодо кримінальної відповідальності за вимагання та суміжні злочини;
- охарактеризувати ступінь відповідності криміналізації в КК України вимагань підставам та принципам криміналізації;
- виявити підходи до досліджуваної проблематики, які мають місце в науковій літературі;
- дослідити об’єктивні та суб’єктивні ознаки конкретних складів злочинів, що передбачають відповідальність за вимагання;
- розробити пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення закону про кримінальну відповідальність за вимагання.
Об’єктом дослідження є закономірності виникнення та дії кримінальної відповідальності за вимагання як кримінально-правове явище.
Предметом дослідження є вимагання як кримінально-правова категорія, передбачена Кримінальним кодексом України.
Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети та завдань, об’єкта та предмета дослідження. Методологічну основу дослідження становлять положення теорії пізнання та загальної теорії права. У процесі дослідження були використані наступні наукові методи: діалектичний — дозволив розглянути питання кримінальної відповідальності за вимагання через поглиблене вивчення більш загальних категорій кримінального права, а також у відносно статичному плані й водночас у розвитку; історико-правовий — використовувався для дослідження розвитку законодавства про кримінальну відповідальність за вимагання; системно-структурний — для дослідження багатопланового явища вимагання з позиції рівневого підходу та встановлення місця вимагання в системі кримінально-правових норм; догматичний — для аналізу норм, що встановлюють відповідальність за вимагання; статистичний — для аналізу емпіричної бази дослідження; порівняльно-правовий — для порівняння досліджуваних норм КК України між собою, з колишніми нормами, а також з відповідними нормами кримінального законодавства інших країн.
Науково-теоретичне підґрунтя дисертації складають наукові дослідження вітчизняних та зарубіжних учених, присвячені як загальним проблемам кримінального права, так і розглядуваній проблематиці.
Правову базу дослідження становлять Конституція України, Кримінальний кодекс України, закони України, постанови Пленуму Верховного Суду України, Кримінальні кодекси зарубіжних країн, а саме: Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Вірменія, Грузії, Данії, Естонської Республіки, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Китайської Народної Республіки, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Республіки Молдова, Республіки Польща, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Республіки Туркменістан, Республіки Узбекистан, Федеративної Республіки Німеччина, Швейцарії, Швеції, Японії.
Емпіричною базою дослідження є статистичні дані МВС України про зареєстровані в країні досліджувані злочини за період 2005—2010 рр., а також вивчення 136 кримінальних справ, розглянутих за період 2001—2010 рр. районними судами м. Донецька та Донецької області стосовно 168 підсудних, визнаних винними у вчиненні 187 епізодів вимагання.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням вимагання як загальної кримінально-правової категорії у світлі нового Кримінального кодексу України. На підставі всебічного аналізу положень, що містяться у відповідних складах злочинів, порівняння їх з колишнім законодавством України і чинним законодавством інших країн, вивчення слідчої та судової практики у справах цієї категорії, у ній висунуто низку нових у концептуальному плані положень, висновків, пропозицій та рекомендацій, а саме:
уперше:
- категорія «вимагання» представлена як окрема кримінально-правова категорія, що передбачається кількома статтями Кримінального кодексу України та має три рівні, що відповідають вузькому, широкому та найбільш широкому розумінням;
- на базі порівняльного аналізу чинного закону про кримінальну відповідальність за вимагання з вітчизняним законодавством минулих років, сучасним кримінальним законодавством зарубіжних країн та судовою практикою України з’ясовано елементи вимагань як явищ реальної дійсності та ознаки складів вимагань, виявлено певні неузгодженості та суперечливості у формулюванні статей закону, а також деякі невідповідності окремим принципам криміналізації;
- запропоновано нову редакцію основного (базового) складу вимагання, передбаченого ст. 189 КК України;
- з позиції уніфікації запропоновано вдосконалення кваліфікуючих ознак складів вимагання;
удосконалено:
- поняття вимагання як різновиду злочинів з ознаками тероризування;
- положення про багатооб’єктність вимагання та складний характер дії, котра породжує в реальній дійсності конкретні наслідки, до яких винна особа завжди має певне суб’єктивне ставлення;
дістали подальшого розвитку:
- концептуальні положення щодо загального визначення об’єкту злочину у кримінально-правовій науці;
- положення про співвідношення категорій злочину як явища реальної дійсності і складу злочину як законодавчої моделі діянь певного виду, елементів злочину та ознак складу злочину;
- положення про суб’єкта вимагань;
- положення про співвідношення понять «вимагання» та «шантаж».
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані у:
- науково-дослідній діяльності — для подальшої розробки теоретичних питань кримінальної відповідальності за вимагання, про що свідчать акти впровадження в наукову діяльність Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 13 жовтня 2010 року та Донецького національного університету від 26 жовтня 2010 року;
- правотворчої діяльності — для вдосконалення чинного кримінального законодавства, спрямованого на протидію вимаганням;
- правозастосовній діяльності — для вирішення питань кваліфікації вимагання, відмежування складів вимагання один від одного та від суміжних складів злочинів, про що свідчить акт впровадження в діяльність прокуратури Донецької області від 19 жовтня 2010 року;
- навчальному процесі — при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників та при викладанні курсу Особливої частини кримінального права. Одержані результати використовуються у навчальному процесі Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (акт впровадження від 25 жовтня 2010 року) та Донецького національного університету (акт впровадження від 26 жовтня 2010 року).
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження викладалися та доповідалися на: Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів (м. Харків, 26—27 червня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Наука 2009: теоретичні та прикладні дослідження» (м. Черкаси, 23—24 квітня 2009 р.).
Основні положення дисертації обговорено на засіданні кафедри кримінального права та кримінології Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ МВС України.
Публікації. За темою дисертації автором одноособово підготовлено й опубліковано 4 статті у виданнях, визначених ВАК України як фахові з юридичних наук, та 2 тези доповідей.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено узагальнення та нове вирішення конкретного наукового завдання, що полягає у дослідженні питань кримінально-правової характеристики вимагання як окремої кримінально-правової категорії, передбаченої кількома статтями Кримінального кодексу України, в результаті чого сформульовано такі висновки:
1. Використання законодавцем однакового терміну «вимагання» для позначення певних дій показує, що ці дії між собою практично тотожні. Звідси виходить, що визначене законодавцем поняття «вимагання» є поняттям, яке містить в собі загальні ознаки, що властиві будь-якому вимаганню у різних за характером злочинах. Тому, вимагання слід розглядати як єдине поняття з метою здійснення уніфікації кримінально-правових норм як з позиції конструювання диспозицій, так і кваліфікуючих ознак відповідних складів злочинів.
2. Відповідно до чинного Кримінального кодексу України відповідальність за вимагання передбачається кількома статтями, які містяться у різних розділах Особливої частини КК, що дозволяє розглядати категорію «вимагання» у трьох рівнях: вузькому, широкому і найбільш широкому розумінні.
3. Визначення вимагання у вузькому розумінні має місце у ст. 189 КК і являє собою базовий склад вимагання.
4. Вимагання у широкому розумінні включає в себе вимагання у вузькому розумінні та спеціальні склади вимагання, передбачені статтями 262, 308, 312, 313, 357, 410 КК. Особливістю вимагань, передбачених цими статтями, є те, що вони здійснюються щодо спеціальних предметів і не завжди вчиняються з корисливих мотивів.
5. Вимагання у найбільш широкому розумінні включає в себе вимагання у широкому розуміння та склади вимагань, передбачені ст. 354 і ч. 2 ст. 368 КК. Особливістю вимагань, передбачених цими статтями, є те, що вони можуть здійснюватися не тільки за допомогою вказаних в цих статтях погроз, але й за допомогою створення умов, за яких особа вимушена виконати вимогу з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.
6. Вимагання належить до категорії злочинів з ознаками тероризування, яка в свою чергу включає також і терористичні злочини.
7. Як різновид злочинів з ознаками тероризування терористичні злочини відрізняються такими особливостями: публічний характер дій з претензією на широкий розголос та наявність двох рівнів залякування – 1) населення або якоїсь його частини, тобто невизначеної кількості осіб, які не мають жодного відношення до конфлікту та 2) адресатів впливу, тобто осіб, від яких очікується певний результат. При вчиненні ж злочинів з ознаками тероризування без терористичної спрямованості (в тому числі вимагання) залякування здійснюється тільки на рівні адресатів впливу, а дії вчинюються без претензії на розголос і якомога непомітно для суспільства.
8. Якщо вимагання буде вчинятися з претензією на широкий розголос, спрямовуватиметься на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття певного рішення або відмови від нього, то воно стане терористичним злочином.
9. Розгляд історичного розвитку інституту вимагання у вітчизняному кримінальному законодавстві показує, що сучасне становище починало складуватися ще на ранніх періодах розвитку законодавства та практично склалося в КК України 1960 року, тому сучасна система складів вимагання є закономірним результатом, який випливає з логіки розвитку закону про кримінальну відповідальність за вимагання.
10. Здійснення порівняння КК України з кримінальним законодавством інших країн свідчить про відсутність істотних розбіжностей в частині визначення основних ознак вимагання. При цьому слід визнати, що український шлях криміналізації вимагань має певні переваги за рахунок охоплення якомога більшого спектру можливих форм вчинення цього злочину.
11. Чинний закон про кримінальну відповідальність за вимагання в цілому узгоджується із загальновизнаними підставами та принципами криміналізації діянь, але мають місце і певні неузгодженості, які потребують усунення та відповідного вдосконалення статей закону.
12. Принципу системно-правовій несуперечливості не відповідає наявність різних підходів при криміналізації діянь, передбачених ст. 354 і ч. 2 ст. 368 КК, з одного боку, та діянь, передбачених статтями 189, 262, 308, 312, 313, 357, 410 КК, з іншого боку, оскільки відносно останніх статей, на відміну від перших, не діє така обставина вчинення вимагательських дій як умисне створення умов, за яких особа вимушена виконати вимогу з метою запобігання шкідливих наслідків щодо своїх прав і законних інтересів. Крім того, цьому принципу не відповідає різний підхід до встановлення кваліфікуючих ознак в ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 262, ч. 2 ст. 313, ч. 2 ст. 410 КК з одного боку та ч. 2 ст. 308 і ч. 2 ст. 312 КК з іншого боку, коли мова йде про застосування насильства. що не є небезпечним для життя або здоров’я особи або погрозу застосування такого насильства
13. Принцип безпрогаленості порушується тим, що в ст. 189 КК, яка містить базовий склад вимагання, крім злочинних дій, вчинених проти потерпілого, визначаються такими ж дії, котрі спрямовані лише проти його «близьких родичів». Це явна прогалина в законі про кримінальну відповідальність за вимагання, оскільки аналогічні дії можуть бути спрямовані й проти таких осіб, які хоча й не підпадають під категорію «близькі родичі», але є не менш близькими для потерпілого (інші родичі, наречена, коханець, співробітник тощо). Усунути цю прогалину необхідно шляхом заміни терміна «близькі родичі» на термін «близькі».
14. Принципу повноти складу не відповідає обмеження ознак погроз при вимаганні хабара, оскільки відповідно до ч. 4 примітки до ст. 368 КК такою може бути тільки погроза вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабара. Таке положення щодо ознак погроз при вимаганні хабара призводить до конкуренції ст. 189 і ч. 2 ст. 368 КК та породжує проблеми відносно кваліфікації діянь, якщо вимагання хабара пов’язано з іншими погрозами або реально вчиненим насильством.
15. Додержуючись принципу визначеності та єдності термінології, слід визнати, що український законодавець цілком правий, що не використовує при визначенні ознак вимагання такий термін як «шантаж», бо цьому поняттю в літературних джерелах надаються дуже суперечливі визначення. В одних випадках шантаж визначається як один зі способів вчинення вимагання (шляхом погроз розголошення певних відомостей), в других джерелах шантаж повністю ототожнюється з вимаганням, в третіх джерелах шантаж визначається як будь-яка погроза з метою створення будь-якої вигідної ситуації, тобто як найбільш широка категорія, яка охоплює своїми ознаками багато криміналізованих та некриміналізованих діянь і в тому числі вимагання. Тому термін «шантаж» недоцільно використовувати при визначенні будь-яких кримінально-правових категорій. Відповідно до цього принципу також доцільно в ч. 2 ст. 262, ч. 2 ст. 308, ч. 2 ст. 312, ч. 2 ст. 313, ч. 2 ст. 410 КК слова «зловживання своїм службовим становищем» змінити на слова «з використанням свого службового становища».
16. Вимагання як злочин, що вчиняється в реальній дійсності, є багатооб’єктним, і залежно від того, якому об’єкту надається вирішальне значення, законодавець визнає його основним і, виходячи з цього, визначає родову належність відповідного складу злочину. Разом з тим, усі вони охоплюються поняттям «вимагання у найбільш широкому розумінні». Загальним предметом вимагання є майнові матеріальні та нематеріальні блага.
На підставі викладеного вважається за необхідне здійснити в чинному Кримінальному кодексі України такі зміни та доповнення:
1) викласти частину 2 статті 18 КК України в такій редакції:
«2. Спеціальним суб’єктом злочину є фізична осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, виконавцем якого може бути лише особа, додаткові ознаки якої визначені або витікають із змісту відповідної статті Особливої частини цього Кодексу»;
2) в частині 2 статті 22 слова та цифри «вимагання (статті 189, 262, 308)» змінити на слова та цифри «вимагання (статті 189, 262, 308, 312, 313)»;
3) викласти диспозицію статті 189 КК України у такій редакції:
«Вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілими чи його близькими, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна, або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі бажають зберегти в таємниці, а так само створення умов, за яких потерпілий вимушений надати майнові блага з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо себе чи його близьких (вимагання), -»;
4) в ч. 2 ст. 262, ч. 2 ст. 308, ч. 2 ст. 312, ч. 2 ст. 313 КК слова «шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем» змінити на слова «службовою особою з використанням свого службового становища»;
5) в частині 2 статті 410 КК слова «військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем» змінити на слова «військовою службовою особою з використанням свого службового становища»;
6) доповнити ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 262, ч. 2 ст. 313 і ч. 2 ст. 410 КК кваліфікуючою ознакою «або із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя або здоров’я особи»;
7) виключити з ч. 2 ст. 308 і ч. 2 ст. 312 КК слова «або (чи) з погрозою застосування такого насильства»;
8) кваліфікуючу ознаку «поєднане з вимаганням хабара» виключити з ч. 2 ст. 368 КК та передбачити в ч. 3 ст. 368 КК;
9) частину 4 примітки до ст. 368 КК – виключити.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. — К. : Юридична думка, 2006.—120 с.
2. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений / В.Н. Кудрявцев. — 2-е изд., перераб. и дополн. — М. : Юристъ, 1999. — 304 с.
3. Кондрашов Н.И. Логический словар-справочник / Н.И. Кондрашов. — М. : Наука, 1975.—717 с.
4. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. допов. та СD) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. — К. ; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2007. — 1736 с.
5. Семикіна Л.О. Щодо визначення поняття вимагання / Л.О. Семикіна // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. —2007. — № 3 (34). — С. 230—236.
6. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. — К., 2001.—1104 с.
7. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / За ред. С.С. Яценка. — К. : А.С.К., 2002.—936 с. — (Економіка. Фінанси. Право).
8. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; за ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. — 2-е вид., перероб. і доп. — К. : Юрінком Інтер, 2004. — 544 с.
9. Тихий В.П. Злочини проти суспільної (загальної) безпеки : Конспект лекцій / В.П. Тихий. — Х. : Нац. юрид. акад. України, 1996. — 68 с.
10. Тихий В.П. Квалификация преступлений против общественной безопасности : учебное пособие / В.П. Тихий. — Х. : Юрид. ин-т, 1981.—72 с.
11. Криминология : учебник для вузов / Под общ. ред. А.И. Долговой — М. : Норма, 2001. — 848 с.
12. Емельянов В.П. Терроризм и преступления с признаками терроризирования: уголовно-правовое исследование / В.П. Емельянов. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. — 292 с.
13. Ємельянов В.П. Терористичні злочини: кримінально-правова характеристика та питання вдосконалення антитерористичного законодавства / В.П. Ємельянов, Л.В. Новікова, М.В. Семикін; за заг. ред. докт. юрид. наук, проф. В.П. Ємельянова. — Х. : Кроссроуд, 2007.—216 с.
14. Проблеми систематизації та комплексного розвитку антитерористичного законодавства України / Кол. авт. : [В.С. Зеленецький, В.П. Ємельянов, В.Я. Настюк та ін.]; за заг. ред. В.С. Зеленецького та В.П. Ємельянова. — Х. : Право, 2008. — 96 с.
15. Кузнецов В.В. Теорія кваліфікації злочинів : підручник / В.В. Кузнецов, А.В. Савченко; за заг. ред. проф. Є.М. Моісеєва та О.М. Джужи, наук. ред. к.ю.н., доц. І.А. Вартилецька. — К. : Вид. Паливода А.В., 2006. — 300 с.
16. Семикіна Л.О. Відмежування вимагання як злочину з ознаками тероризування від тероризму / Л.О. Семикіна // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). Науково-практичний журнал. — Вип. 16. — 2007. — С. 111 — 119.
17. Хрестоматия по истории русского права / Сост. М.Ф. Владимирский-Буданов. — Изд. 4-е. — Вып. 1. — СПб-Киев : Изд. Я.Н. Оглоблина, 1899.—266 с.
18. Российское законодательство Х—ХХ веков : (в 9 т.) — Т.I : Законодательство Древней Руси. — М. : Юрид. лит., 1984. — 432 с.
19. Отечественное законодательство XI — XX веков : пособие для семинаров. Часть1 (ХІ — ХХ вв.) / Под ред. проф. О.И. Чистикова. — М. : Юристъ, 1999. — 464 с.
20. Малиновскій І. Ученіє о преступленіи по Литовскому Статуту / І. Малиновскій. — Кієвъ : Тіпографія Императорскаго Университета св. Владимира, 1894. — 171 с.
21. Жижиленко А.А. Курс уголовного права. Часть Особенная. Посягательства личные и имущественные / А.А. Жижиленко, И.Я. Фойницкий. — 3-е изд. — Петроград, 1900. — 421 с.
22. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных : Август 1845 // Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе. — Том ХХ. Отделение первое, 1845. — Санкт-Петербург : Типография II Отделения Собственной Е. И. В. Канцелярии, 1846. — С. 600—1010.
23. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных 1885 года. — СПб : издано Н.С. Таганцевым, 1912. — 1218 с.
24. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных 1885 года. — СПб. : издано Н.С. Таганцевым, 1909. — 1111 с.
25. Неклюдов Н.А. Руководство к Особенной части русского уголовного права. Преступление и проступки против собственности / Н.А.Неклюдов — Т. 2 — СПб. : Тип. В.П. Воленса, 1876. — 764 с.
26. Есипов В.В. Уголовное право. Часть Особенная. Преступления против личности и имущества. / В.В. Есипов. — Изд. 4-е. — М., 1913. — 216 с.
27. Белогриц-Котляревский Л.С. Учебник русского уголовного права : Общая и Особенная части / Л.С. Белогриц-Котляревский. — К. : Южно-рус. кн-во Ф.А. Йогансона, 1903. — 626 с.
28. Хрестоматія з історії держави і права України : навч. посіб. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти : (у 2-х т.) / За ред. В.Д. Гончаренка. — вид. 2-ге перераб. і доп. — Том 1 : З найдавніших часів до початку ХХ ст. / Уклад. В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький. — К. : Видавничий Дім «ІнЮре», 2000. — 472 с.
29. Уголовное уложение 22 марта 1903 г. — СПб. : Издание Н.С. Таганцева, 1904. — 1124 с.
30. Таганцев Н.С. Уголовное уложение 22 марта 1903 г. / Н.С. Таганцев. — Рига : «Лета» XXXIV, 1922. — 1623 с.
31. Плец М.М. Шантаж / М.М. Плец // Журнал Министерства юстиции. — 1905. — № 6. — С. 195—207.
32. Курс уголовного права. Особенная часть : учебник для вузов / Под ред. Г.Н. Борзенкова и В.С. Комиссарова. — Т. 3. — М. : ИКД Зерцало-М, 2002. — 500 с.
33. Музиченко П.П. Історія держави і права України : навч. посіб. / П.П. Музиченко. —3-тє вид., стер. — К. : Т-во «Знання», КОО, 2001. — 429 с.
34. О суде : Декрет СНК от 22.11.17 (05.12.17) № 1 // Декреты Советской власти. — Т. 1. — М. : Госполитиздат, 1957. — 626 с.
35. Об изъятии из общей подсудности в местностях, объявленных на воинском положении : Декрет ВЦИК от 20 июня 1919 г. № 41. // Декреты Советской власти. — Т. 5. — М. : Госполитиздат, 1971. — 702 с.
36. О борьбе со спекуляцией, хищениями в государственных складах, подлогами и другими злоупотреблениями по должности в хозяйственных и распределительных органах : Декрет ВЦИК и СНК от 21 октября 1919 г. // Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительства. — 1919. — № 53. — Ст. 504.
37. О мерах борьбы с хищением из государственных складов и должностными преступлениями, способствующими хищениям : Декрет ВЦИК и СНК от 01 июня 1921 г. // Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительства. — 1921. — № 49. — Ст. 262.
38. Об установлении усиленной ответственности для лиц, виновных в хищении грузов во время перевозки их : Декрет ВЦИК и СНК от 01 сентября 1921 г. // Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительства. — 1921. — № 62. — Ст. 450.
39. О взяточничестве : Декрет РНК РРФСР от 8 мая 1918 г. // Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительства. — 1918. — № 35.
40. Уголовный кодекс УССР. Утвержденный В.У.Ц.И.К. — Изд. 2 (официальное). — 23 августа 1922 г. — Х. : Издание Наркомюста УССР, 1922. — 100 с.
41. Уголовный кодекс УССР в редакции 1927 года. — Изд. 2-е, офиц. — Х. : Юридическое изд-во НКЮ УССР, 1927. — 135 с.
42. Кримінальний кодекс Української Радянської Соціалістичної Республіки : прийнятий Законом Української РСР 28 грудня 1960 року ; набув чинності з 1 квітня 1961 року // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1961. — № 2. — Ст. 14.
43. Про внесення доповнень і змін до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР : Указ Президії Верховної ради УРСР від 6 березня 1989 р. № 7226-ХІ // Відомості Верховної Ради Української РСР. — 1989. — № 12. — Ст. 96.
44. Про судову практику у справах про розкрадання, виготовлення, зберігання та інші незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 08 липня 1994 р. № 6 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. — Х. : Одісей, 2000. — С. 283—294.
45. Кримінальне право. Особлива частина : підручник / [Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. та інші]; відп. редактор Шакун В.І. — К. : НАВСУ ; Правові джерела, 1999. — 896 с.
46. Тихий В.П. Хищение государственного и общественного имущества и хищение огнестрельного оружия, боеприпасов, взрывчатых веществ и наркотических веществ (Разграничение составов) / В.П. Тихий // Проблемы социалистической законности. — 1984. — № 14. — С. 39—43.
47. Советское уголовное право. Часть особенная / Под ред. Н.И. Загородникова, М.И. Якубовича, В.А. Владимирова. — М. : Юрид. лит., 1965. — 488 с.
48. Кригер Г.А. Квалификация хищений социалистического имущества / Г.А. Кригер. — М. : Юрид. лит., 1974. — 336 с.
49. Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления / П.С. Матышевский. — К. : Юринком, 1996. — 240 с.
50. Ємельянов В.П. Кваліфікація злочинів проти власності : навч. посібник / В.П. Ємельянов. — Х. : Рубікон, 1996. — 112 с.
51. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник для студентів юрид. вузів і фак. / [Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, С.Я. Лихова та ін.]; за ред. П.С. Матишевського та ін. — К. : Юрінком Інтер, 1999. — 896 с.
52. Емельянов В.П. Терроризм и преступления с признаками терроризирования (уголовно-правовое исследование) / В.П. Емельянов. — М. : NOTA BENE, 2000. — 320 с.
53. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України : Спец. випуск // Бюлетень законодавства і юридичної практики України / Відп. ред. Я.Ю. Кондратьєв, С.С. Яценко; спец. ред. В.І. Антипов, В.А. Клименко. — К., 1994. — 800 с.
54. Уголовный кодекс Украины : Научно-практический комментарий / Отв. ред. Яценко С.С., Шакун В.И. — К. : Правові джерела, 1998. — 1088 с.
55. Кримінальний кодекс України : прийнятий 5 квітня 2001 року ; набув чинності з 1 вересня 2001 року // Відомості Верховної ради України. — 2001. — № 25—26. — Ст. 131.
56. Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України : Закон України від 23 грудня 2004 року № 2289-ІV // Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 6. — Ст. 139.
57. Семикіна Л.О. Щодо визначення загального поняття вимагання / Л.О. Семикіна // Конституція України — основи побудови правової держави і громадянського суспільства : Тези доповідей та наукових повідомлень учасників всеукраїнської науково-практичної конференції молодих учених та здобувачів (26—27 червня 2006 р.) / За заг. ред. М.І. Панова. — Х. : Нац. юрид. акад. України, 2006. — С. 268—270.
58. Про судову практику у справах про злочини проти власності : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 10 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (станом на 1 жовтня 2010 року). — Х. : Видавець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2010. — С.792—804.
59. Ємельянов В. Окремі проблеми застосування нового Кримінального кодексу України / В. Ємельянов // Право України. — 2002. — № 9. — С. 109—111.
60. Осакве К. Сравнительное правоведение : Схематический комментарий / К. Осакве. — М. : Юристъ, 2008. — 830 с.
61. Гетманова А.Д. Логика : учебник для педагогических учебных заведений / А. Д. Гетманова. — 6-е изд. — М. : ИКФ Омега-Л; Высшая школа, 2002. — 416 с.
62. Общая теория государства и права :. Академический курс (в 2-х т.) / Отв. ред. проф. М.Н. Марченко — Т. 2. : Теория права. — М. : Зерцало, 1998. — 656 с.
63. Уголовный кодекс Российской Федерации. — М. : ТОО «Транспорт», 1996. — 192 с.
64. Уголовный кодекс Азербайджанской Республики // Науч. ред., предисл. докт. юрид. наук, проф. И.М. Рагимова ; пер. с азерб. Б.Э. Аббасова. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. — 325 с.
65. Уголовный Кодекс Грузии / Науч. ред. З.К. Бигвава ; вступ. статья канд. юрид. наук, проф. О. Гамкрелидзе ; пер. с грузинск. И. Мериджанашвили. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. — 409 с.
66. Уголовный кодекс Республики Беларусь / Вступ. ст. А.И. Лукашова, Э.А. Саркисовой. — Мн. : Тесей, 1999. — 288 с.
67. Уголовный кодекс Республики Армения [электронный ресурс] — Режим доступа : http//www.parlament.am.
68. Уголовный кодекс Республики Казахстан / Предисл. докт. юрид. наук, проф. И.И. Рогова. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. — 466 с.
69. Уголовный кодекс Кыргызской Республики / Предисл. канд. юрид. наук А.П. Стуканова, канд. юрид. наук П.Ю. Константинова. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. — 352 с.
70. Уголовный кодекс Латвийской Республики / Науч. ред. и вступ. статья А.И. Лукашова и Э.А. Саркисовой ; пер. с лат. канд. юрид. наук А.И. Лукашова. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. — 313 с
71. Уголовный кодекс Республики Молдова. — Кишинев : «Lavilat Іnfo» SPL, 2009.—144 с.
72. Уголовный кодекс Республики Таджикистан / Предисл. А.В. Федорова. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. — 410 с.
73. Уголовный кодекс Туркменистана. — Ашхабад : Туркменистан, 1997. — 352 с.
74. Уголовный кодекс Республики Узбекистан // Вступ. статья М.Х. Рустамбаева, А.С. Якубова, З.Х. Гулямова. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. — 338 с.
75. Уголовный кодекс Эстонской Республики / Науч. ред. и пер. с эст. В.В. Заперевалова ; вступ. статья канд. юрид. наук, доц. Н.И. Мацнева. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. — 262 с.
76. Уголовный кодекс Литовской Республики / Науч. ред. докт. юрид. наук, проф. В. Павилониса ; предисл. канд. юрид. наук, доц. Н.И. Мацнева ; вступ. статья докт. юрид. наук, проф. В. Павилониса, докт. юрид. наук, доц. А. Абрамовичуса, докт. юрид. наук, доц. Д. Дракщене ; пер. с лит. канд. филол. наук, доц. В.П. Казанскене. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. — 470 с.
77. Уголовный кодекс Китайской Народной Республики / Под ред. и с предисл. проф. А.И. Коробеева ; пер. с кит. — Владивосток : Изд-во Дальневост. ун-та, 1999. — 176 с.
78. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации с постатейными материалами и судебной практикой / Под общ. ред. С.И. Никулина. — М. : Изд-во «Менеджер» ; изд-во «Юрист», 2000.—1184 с.
79. Ожегов С.И. Словарь русского языка : Ок. 57000 слов / С.И. Ожегов ; под ред. чл.-корр. АН СССР Н.Ю. Шведовой. — 17-е изд., стереотип. — М. : Рус. яз., 1985. — 797 с.
80. Уголовный кодекс Дании // Науч. ред. и предисл. С.С. Беляева, канд. юрид. наук (МГУ им. М.В. Ломоносова) ; пер. с дат. и англ. канд. юрид. наук С.С. Беляева, А.Н. Рычевой. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. — 230 с.
81. Уголовный кодекс Швеции / Науч. ред. проф. Н.Ф. Кузнецова и канд. юрид. наук С.С. Беляев ; пер. на рус. язык С.С. Беляева. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. — 320 с.
82. Уголовный кодекс Республики Польша / Науч. ред. канд. юрид. наук, доц. А.И. Лукашов, докт. юрид. наук, проф. Н.Ф. Кузнецова ; вступ. статья канд. юрид. наук, доц. А.И. Лукашова, канд. юрид. наук, проф. Э.А. Саркисовой ; пер. с польск. Д.А. Барилович. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2001. — 234 с.
83. Уголовный кодекс Швейцарии / Науч. ред., предисл. и пер. с немецк. канд. юрид. наук А.В. Серебренниковой. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. — 350 с.
84. Уголовный кодекс Японии / Науч. ред. и предисл. докт. юрид. наук, проф. А.И. Коробеева. — СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. — 226 с.
85. Митрофанов А.А. Основні напрямки кримінально-правової політики в Україні: формування та реалізація / А.А. Митрофанов. — Одеса : Вид-во Одеського юрид. ін-ту НУВС, 2004. — 132 с.
86. Молодцов А.С. Понятие и основные направления уголовной политики и участие общественности в борьбе с преступностью : текст лекций / А.С. Молодцов, Е.В. Благов. — Ярославль : Яросл. гос. ун-т, 1987. — 68 с.
87. Наумов А.В. Уголовное право. Общая часть : курс лекций / А.В. Наумов. — М. : БЕК, 1996. — 560 с.
88. Основания уголовно-правового запрета : криминализация и декриминализация / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев, А.М. Яковлев. — М. : Наука, 1982. — 304 с.
89. Семикін М.В. Створення терористичної групи чи терористичної організації : кримінально-правове дослідження / М.В. Семикін ; за заг. ред. проф. В.П. Ємельянова. — Х. : Нац. ун-т внутр. справ, 2003. — 145 с.
90. Прохоров В.С. Преступления и ответственность / В.С. Прохоров. — Л. : ЛГУ, 1984. — 136 с.
91. Експрес-інформація про стан злочинності в Україні у 2005—2010 роках [електроний ресурс] — Режим доступа : http//www.mvsinfo.gov.ua
92. Никифоров Б.С. Объект преступления по советскому уголовному праву / Б.С. Никифоров. — М. : Госюриздат, 1960. — 229 с.
93. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву / А.А. Пионтковский. — М. : Госюриздат, 1961. — 666 с.
94. Фролов Е.А. Объект уголовно-правовой охраны и общее понятие хищения социалистического имущества / Е.А. Фролов // Сб. уч. тр. — Вып. 9. — Свердловск : Свердл. юрид. ин-т, 1969. — С. 66—117.
95. Таций В.Я. Объект и предмет преступления по советскому уголовному праву / В.Я. Таций. — Х. : Высшая школа, 1988. — 198 с.
96. Тацій В.Я. Об’єкт і предмет злочину у кримінальному праві України : навчальний посібник / В.Я. Тацій. — Х. : Укр ЮА, 1994. —76 с.
97. Дурманов Н.Д. Понятие преступления / Н.Д. Дурманов. — М.-Л. : АН СССР, 1948. — 316 с.
98. Глистин В.К. Проблема уголовно-правовой охраны общественных отношений (объект и квалификация преступлений) / В.К. Глистин. — Л. : ЛГУ, 1979. — 128 с.
99. Коржанский Н.И. Объект и предмет уголовно-правовой охраны / Н.И. Коржанский. — М. : Академия МВД СССР, 1980. — 248 с.
100. Уголовное право. Общая часть : учебник / Под ред. Н.И. Ветрова, Ю.И. Ляпунова. — М. : Новый Юрист ; КноРус, 1997. — 592 с.
101. Уголовное право. Общая часть : учебник / Под ред. В.Н. Петрашева. — М. : ПРИОР, 1999. — 544 с.
102. Уголовное право. Часть Общая. Часть Особенная : учебник / Под ред. проф. Л.Д. Гаухмана, проф. М.Д. Колодкина и проф. С.В. Максимова. — М. : Юриспруденция, 1999. — 784 с.
103. Уголовное право Российской Федерации. Общая часть : учебник / Под ред. проф. Б.В. Здравомыслова. — 2-е изд., перераб. и доп. — М. : Юристъ, 2000. — 480 с.
104. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / [Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. та ін.] ; відп. ред. Кондратьєв Я.Ю. ; наук. ред. Клименко В.А. та Мельник М.І. — К. : Правові джерела, 2002. — 432 с.
105. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник для студентів юрид. вузів і фак. / [Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Бенківський та ін.] ; за ред. П.С. Матишевського та ін. — К. : Юрінком Інтер, 1999. — 512 с.
106. Курс уголовного права. Общая часть : учебник для вузов / Под ред. докт. юрид. наук, проф. Н.Ф. Кузнецовой и канд. юрид. наук, доц. И.М. Тяжковой. — Т. 1 : Учение о преступлении. — М. : ЗЕРЦАЛО, 1999. — 592 с.
107. Кривуля О.М. Чи можуть бути суспільні відносини об’єктом злочину? / О.М. Кривуля, В.М. Куц // Вісник Університету внутрішніх справ. — Вип. 2. — Х., 1997. — С. 70—75.
108. Харченко В.Б. Уголовное право Украины. Общая и Особенная части : новое законодательство в вопросах и ответах : Конспект лекций / Б.В. Харченко. — К. : Аттика, 2002. — 288 с.
109. Познышев С.В. Учебник уголовного права. Очерк основных начал Общей и Особенной части науки уголовного права. / С.В. Познышев. — Т. 1. : Общая часть — М. : Юриздат Наркомюста, 1923. — 280 с.
110. Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления / А.Н. Трайнин. — М. : Госюриздат, 1957. — 363 с.
111. Гавриш С.Б. Уголовно-правовая охрана природной среды Украины / С.Б. Гавриш // Проблемы теории и развития законодательства. —Х. : Основа, 1994. — 640 с.
112. Трубников В.М. Новый взгляд на объект преступления / В.М. Трубников // Право і безпека. — 2002. — № 1. — С. 81—87.
113. Гавриш С.Б. Теоретические предпосылки исследования объекта преступлений / С.Б. Гавриш // Право и политика. — 2000. — № 11. — С. 4—15.
114. Кримінальне право України : Загальна частина : підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін. ; за ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. — К. ; Х. : Юрінком Інтер ; Право, 2002. — 416 с.
115. Емельянов В.П. Терроризм — как явление и как состав преступления / В.П. Емельянов. — Х. : Право, 1999. — 272 с.
116. Емельянов В.П. Понятие объекта преступлений в уголовно-правовой науке / В.П. Емельянов // Право і безпека.—2002. — № 4. — С. 7—11.
117. Гаухман Л. Соисполнительство и пособничество при разбое / Л. Гаухман // Советская юстиция. —1 973. — № 2. — С. 18—19.
118. Куц В.Н. Ответственность за вымогательство по советскому уголовному праву : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Харьк. юрид. институт. — Х., 1986. — 16 с.
119. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник для студ. вищ. навч. закл. освіти / [М.І. Бажанов, В.Я. Тацій, В.В. Сташис, І.О. Зінченко та ін.] ; за ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. — К. ; Х. : Юрінком Інтер ; Право, 2002. — 496 с.
120. Гринберг М.С. Преступления против общественной безопасности : учебное пособие / М.С. Гринберг. — Свердловск : Свердл. юрид. ин-т, 1974. — 177 с.
121. Матышевский П.С. Ответственность за преступления против общественной безопасности, общественного порядка и здоровья населения / П.С. Матышевский. — М. : Юрид. лит., 1964. — 160 с.
122. Комиссаров В.С. Терроризм, бандитизм, захват заложника и другие тяжкие преступления против безопасности общества. По новому УК РФ / В.С. Комиссаров. — М. : Кросна Лекс, 1997. — 160 с.
123. Тихий В.П. Уголовно-правовая охрана общественной безопасности / В.П. Тихий. — Х. : Вища школа, 1981. — 172 с.
124. Уголовный кодекс Украины. Научно-практический комментарий. / Отв. ред. С.С. Яценко. — 3-е изд., исправл. и дополн. — К. : А.С.К., 2003. — 1088 с.
125. Харченко В.Б. Уголовное право Украины. Особенная часть в вопросах и ответах : Конспект лекций / В.Б. Харченко, Б.Ф. Перехрестов. — К. : Атика, 2002. — 256 с.
126. Фесенко Є.В. Злочини проти здоров’я населення та система заходів з його охорони / Є.В. Фесенко. — К. : Атіка, 2004. — 280 с.
127. Уголовное право Украины. Общая и Особенная части : учебник / Под ред. докт. юрид. наук, проф. Е.Л. Стрельцова. — Х. : ООО «Одиссей», 2002. — 672 с.
128. Гуторова Н.А. Уголовное право Украины. Особенная часть : Конспект лекций / Н.А. Гуторова. — Х. : Одиссей, 2003. — 320 c.
129. Кримінальний кодекс України : Науково-практичний коментар / [Ю.В. Баулин, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.] ; за заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. — К. : Концерн «Видавничій дім ІнЮре», 2004. —1196 с.
130. Кримінальне право України. Особлива частина : підручник / [Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Елименко та ін.] ; за ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. — К. : «Юридична думка», 2004. — 542 с.
131. Сучасне кримінальне право України : курс лекцій / А.В. Савченко, В.В. Кузнецов, О.Ф. Штанько. — К. : Вид. Паливода А.В., 2005. — 646 с.
132. Уголовный кодекс Украины : научно-практический комментарий / Отв. ред. Е.Л. Стрельцов. — Х. : ООО «Одиссей», 2005. — 864 с.
133. Дудоров О.О. Проблемні питання кримінальної відповідальності за одержання хабара : автореферат дис. …канд. юрид. наук : 12.00.08 / О.О. Дудоров ; Київський національний університет імені Тараса Шевченка. — К., 1994.—23 с.
134. Пинаев А.А. Курс лекций по общей части уголовного права : Книга первая. О преступлении / А.А. Пинаев. — Х. : Харьков юридический, 2001. — 290 с.
135. Советское уголовноеправо. Общая часть. — М. : Юрид. лит., 1977. — 544 с.
136. Фролов Е.А. Спорные вопросы общего учения об объекте преступления / Е.А. Фролов // Сб. учен. трудов. — Вып. 10. — Свердловск : Свердл. юрид. ин-т, 1969. — 222 с.
137. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть / М.И. Бажанов. — Днепропетровск : Пороги, 1992. — 168 с.
138. Панов Н.И. Понятие предмета преступления по советскому уголовному праву / Н.И. Панов // Проблемы правоведения. Республиканский межведомственный научный сборник. — Вып. 45. — К., 1984. — С. 68—72.
139. Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р. № 435-ІV // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 40—44. — Ст. 356.
140. Емельянов В.П. Защита права собственности уголовным законодательством / В.П. Емельянов. — Х. : Рубикон, 1996. — 128 с.
141. Семикіна Л.О. Щодо визначення предмета вимагання / Л.О. Семикіна // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. — 2007. — Вип. 38. — С. 133.
142. Про право власності на окремі види майна : Постанова Верховної Ради України від 17 червня 1992 р. № 2471-XII // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 35. — Ст. 517.
143. Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 3 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (станом на 1 жовтня 2010 року). — Х. : Видавець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2010. — С. 341—347.
144. Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів : Закон України від 15 лютого 1995 року № 60/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 10. — Ст. 60.
145. Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 4 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (станом на 1 жовтня 2010 року). — Х. : Видавець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2010. — С. 348—359.
146. Про інформацію : Закон України від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 48. — Ст. 650.
147. Про обов’язковий примірник документів : Закон України від 9 квітня 1999 року № 595-XIV // Відомості Верховної Ради України.—1999. — № 22—23. — Ст. 199.
148. Про бібліотеки і бібліотечну справу : Закон України від 27 січня 1995 року № 32/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 7. — Ст. 45.
149. ДСТУ 2392-94. Інформація та документація. Базові поняття. Терміни та визначення ; чинний від 1995-01-01. — К. : Держстандарт України, 1994. — 12 с.
150. ДСТУ 2732-94. Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення ; чинний від 1995-07-01. — К. : Держстандарт України, 1994. — 3 с.
151. ДСТУ 3017-95. Видання. Основні види. Терміни та визначення ; чинний від 1996-01-01. — К. : Держстандарт України, 1995. — 3 с.
152. Новий тлумачний словник української мови у чотирьох томах : Т. 1 / Укладачі В.В. Яременко, О.М. Сліпушко. — К. : Аконіт, 2000. — 910 с.
153. Загнітко А.П. Українське ділове мовлення : професійне і непрофесійне спілкування / А.П. Загнітко, І Г. Данилюк. — Донецьк : ТОВ ВКФ «БАО», 2004. — 480 с.
154. Кавторєва Я. Документооборот : організація та ведення. / Я. Кавторєва —3-тє вид. допов. — Х. : Фактор, 2000. — С. 7—10.
155. Популярна юридична енциклопедія / [В.К. Гіжевський, В.В. Головченко, В.С. Ковальський (кер.) та ін.] — К. : Юрінком Інтер, 2002. — 210 с.
156. Юридична енциклопедія ; (в 6 т.) / Редкол. : [Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін.] — К. : Укр. енцикл., 1998. — Т. 2 : Д—Й. — 1999. — 744 с.
157. Гора І.В. Криміналістика : посібник для підготовки до іспитів / І.В. Гора, В.А. Колесник. — К. : Вид. Паливода А.В., 2003. — 146 с.
158. Про правовий режим майна у Збройних Силах України : Закон України від 21.09.1999 р. № 1075-XIV // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 48. — Ст. 407.
159. Малинин В.Б. Объективная сторона преступления / В.Б. Малинин, А.Ф. Парфенов. — СПб. : Изд-во Юрид. ин-та, 2004. — 301 с.
160. Тимейко Г.В. Общее учение об объективной стороне преступления / Г.В. Тимейко. — Ростов-на-Дону : Изд-во Ростов. ун-та, 1977. — 216 с.
161. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления / В.Н. Кудрявцев. — М. : Госюриздат, 1960. — 244 с.
162. Уголовное право. Общая часть / Отв. ред. И.Я. Козаченко, З.А. Незнамова. — М. : Издательская группа Инфра-М — Норма, 1997.—516 с.
163. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін. ; за заг. ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. — 2-е вид., перероб. і доп. — К. : Юрінком Інтер, 2004. — 480 с.
164. Ярмыш Н.Н. Действие как признак объективной стороны преступления (проблемы психологической характеристики) / Н.Н. Ярмыш. — Х. : Основа, 1999. — 84 с.
165. Навроцький В.О. Наступність кримінального законодавства України (порівняльний аналіз КК України 1960 р. та 2001 р.) / В.О. Навроцький. — К. : Атіка, 2001. — 272 с.
166. Левертова Р.А. Ответственность за психическое насилие по советскому уголовному праву : учеб. пособие / Р.А. Левертова. — Омск : Омская высш. школа милиции, 1978. — 103 с.
167. Панов М.И. Способ совершения преступления и его значение для квалификации хищения государственного или общественного имущества, огнестрельного оружия, боеприпасов, взрывчатых и наркотических веществ / М.И. Панов, В.П. Тихий // Проблемы социалистической законности. — Вып. 14. — Х. : Харьк. юрид. ин-т, 1984. — С. 25—33.
168. Козаченко И.Я. Уголовно-правовое понятие насилия / И.Я. Козаченко, Р.Д. Сабиров // Уголовный закон и совершенствование мер борьбы с преступностью : Межвузовский сборник научных трудов. — Свердловск : Госуниверситет, 1981. — С. 18—28.
169. Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень : Постанова Пленуму Верховного