ВЗАЄМОВІДНОШЕННЯ ФЕНОМЕНІВ ЖИТТЯ І СМЕРТІ (СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ КОНТЕКСТ)

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ЦОМКО Оксана Олександрівна

УДК 128:167.5

ВЗАЄМОВІДНОШЕННЯ ФЕНОМЕНІВ ЖИТТЯ І СМЕРТІ
(СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ КОНТЕКСТ)

09.00.03. – соціальна філософія та філософія історії

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філософських наук

Науковий керівник:
кандидат філософських наук,
професор
Сластенко Є. Ф.

Київ - 2012

ЗМІСТ
ВСТУП...................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
ФЕНОМЕНІВ ЖИТТЯ ТА СМЕРТІ................................................9
1.1. Гуманітарний зміст підходів до осмислення сутності життя….......12
1.2. Класифікація релігійних та філософських підходів
до соціально орієнтованого осмислення сутності смерті …............44
Висновки до розділу 1................................................................................64

РОЗДІЛ 2. ЖИТТЯ ТА СМЕРТЬ ЯК ФІЛОСОФСЬКЕ
УЗАГАЛЬНЕННЯ ЕКЗИСТЕНЦІАЛІВ БУТТЯ ЛЮДИНИ
І СУСПІЛЬСТВА................................................................................67
2.1. Розвиток уявлень про життя і смерть у контексті пошуків
місця буття людини у світі……………………………......................68
2.2. Синтетичний характер відношення «життя-смерть»
у філософських ученнях.....................................................................101
Висновки до розділу 2...............................................................................122

РОЗДІЛ 3. СОЦІАЛЬНИЙ ЗМІСТ ОСМИСЛЕННЯ ЖИТТЯ
ТА СМЕРТІ В ЕПОХУ НТР............................................................126
3.1. Біологічні та духовні аспекти сучасного розуміння феноменів
життя та смерті……………….…......................................................127
3.2. Критика утилітарного та технократичного відношення до життя
та смерті.................................................................................................158
Висновки до розділу 3.................................................................................177

ВИСНОВКИ.......................................................................................................180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................185

В С Т У П

Актуальність теми дослідження визначається тим, що феномени «Життя» та «Смерть» відображають явища, які завжди займали чи не найважливіше місце в духовній культурі людства на всіх етапах його історичного розвитку та самоусвідомлення, сьогодні стали предметом активного технократичного втручання, харчових продуктів і, нарешті, клонування тварин і людини. Зокрема предметом філософської стурбованості стає розповсюдження контролю людини, суспільства на власну еволюцію, прагненя не просто підтримувати себе, а покращити і змінити свою природу, спираючись на наявне (власне) її розуміння.
В умовах швидкого розповсюдження новітніх технологій, які радикально змінюють не тільки життєдіяльність, а й саму природу людини, виникає потреба в розробці оновленої системи моральних і духовних орієнтирів людства.
Умовою розробки оновленої духовно-ціннісної системи суспільства необхідний детальний розгляд розвитку уявлень який враховує філософсько-релігійні та природничо-наукові здобутки.
Враховуючи, що людина в цьому світі немає природніх підстав для свого існування, ми маємо визнати її за буття, яке власним зусиллям створює умови існування. Тобто людське, соціальне буття має описуватися як щось, що залежить від такого акту, який робиться за допомогою думки, волі, свідомості людини. Тобто, людське буття є існування такої істоти, яка здатна опікуватись про своє існування. Тому, як мисляче, здатне усвідомлювати проблемність власного буття існування людина та суспільство завжди гостро відкликається на виявлення фактів неможливості бути.
У сучасному природознавстві (і в науці в цілому) відбуваються глибокі концептуальні наробітки й трансформації, які призводять до істотної зміни наукових уявлень про природу, людину та її місце в Універсумі. Наприклад, концепції самоорганізації й глобального еволюціонізму спонукають до абсолютно нового відношення щодо обговорення питань формування людини, людської культури й відношення людини до життя. А також, враховуючи появу нових поглядів на життя людини, які відкривають й нові проблеми сучасної етики, естетики, культурології, виникає необхідність формування відповідної концепції, зданої простиставити гуманітарні цінності квазііндустріальному прогресу, що замінює живу культуру на систему авітальних раціоналістичних конструкцій.
Зв′язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з науково-дослідною темою кафедри філософії гуманітарного інституту Національного авіаційного університету «Специфіка, основні аспекти соціалізації та професіоналізації студентів вищого навчального авіаційного закладу освіти» (на прикладі НАУ) № 30/12.02.03.
Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету (протокол № 5 від 8 лютого 2007 року) .
Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає розробці соціально-філософської концепції визначення філософствування про життя і смерть як способу мислення, що дозволяє людині розуміти й знаходити своє місце в різних соціальних, історичних подіях.
Для досягнення даної мети були поставлені наступні завдання:
- обґрунтувати соціально-філософське значення дослідження життя та смерті як феноменів свідомості;
- провести порівняльний аналіз реконструкції філософського розуміння життя та смерті як фундаментальних характеристик людського, соціального, історичного буття;
- розкрити екзистенційний зміст життя та смерті як таких понять соціальної думки, які специфікують спосіб буття людини, суспільства у конкретних історичних обставинах;
- розробити та обґрунтувати узагальнюючу класифікацію основних концептуальних підходів до тлумачення життя та смерті в міфологічних, релігійних, філософських знаннях;
- провести аналіз соціально-філософського змісту концепту безсмертя;
- здійснити порівняльний аналіз особливостей сучасного соціально-філософського осмислення феноменів життя та смерті.
Об′єктом дослідження є феномени життя та смерті, як екзистенціали усвідомлення розвитку людини та суспільства.
Предметом дослідження є ґенеза, розвиток соціально-філософського осмислення феноменів життя та смерті.
Методи дослідження визначені специфікою міждисциплінарності проблеми, відповідних завдань. Зокрема, при обгрунтуванні актуальності соціально-філософського значення дослідження життя та смерті як феноменів свідомості конструктивно-критичний, порівняльний та історичний методи.
Порівняльний аналіз реконструкції філософського розуміння життя та смерті як фундаментальних характеристик людського, соціального, історичного буття здійснювалися за допомогою методу реконструктивної рефлексії основоположень системи знання.
Розрозкриття екзистенційного змісту життя та смерті як таких понять соціальної думки, які специфікують спосіб буття людини, суспільства у конкретних історичних обставинах реалізувалося за допомогою соціальної феноменології та феноменологічного методу, екзистенційної реконструкції.
Розробка та обґрунтування класифікації підходів до тлумачення життя та смерті в міфологічних, релігійних, філософських знаннях здійснювалася за допомогою структурно-функціонального аналізу.
Також застосовувалися історико-компаративістський, аксіологічний методи, які дали можливість проаналізувати проблеми життя та смерті в різних галузях філософії та науки.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації обґрунтовано соціально-філософську концепцію філософствування про життя і смерть, як узагальнюючого, абсолютного акту мислення, що відтворює здатність людини розуміти й самоідентифікувати себе у презентованій знаннями (знаками, мовою) дійсності.
Основні результати дослідження сформульовані у наступних теоретичних положеннях, які виносяться на захист:
уперше:
- обґрунтовано вплив на свідомість людини як здатної мислити, тобто формувати знання про світ, а не марення, філософствування про життя і смерть, як узагальнюючого, абсолютного акту мислення про мислення, яким філософія демонструє свою відмінність від науки тим, що спрямовує на те, щоб у будь-якій новій або складній ситуації відтворити здатність людини розуміти й знаходити себе, своє місце “тут і тепер”. Тобто, філософським осмисленням відношення феноменів життя і смерті як усвідомлених екзистенціалів людського буття філософія надає людині можливість знаходити зрозуміле соціальне, історичне, персональне місце у змінних того світу, який описується знанням, входить у простір її усвідомленої стурбованості.
- виявлено, що в усіх суспільствах на основі уявлення про людське буття як про те, що визначається динамікою зміни життя на смерть і нове народження, яке вимагає усвідомлення того, що людина мислить, відповідає за власні думки, дії та слова ними викликані, формується зміст утвердження відповідальної за свої вчинки моральної людини, групи, етносу, народу, нації;
набуло подальшого розвитку:
- обгрунтування, що концепція М. Гайдеггера, яка пропонує уявлення смерті як онтологічної характеристики людського буття, вважаючи, що життя є «буття – до – смерті», а людина постулюється в світі усвідомленням власної смертності, не враховує соціальний зміст усвідомлення феноменів життя та смерті. Зокрема дослідження А. Камю та Ж.-П. Сартра, Г.Маркузе, Ф. Арієса, Ж.Бодрійара демонструють за їх допомогою розкриття динаміки смислів історії суспільства;
- положення про людину та суспільство як існування, що власними зусиллями створює умови власного існування, яке залежить від такого акту, який робиться за допомогою драматично усвідомлення взаємозв’язку життя та смерті, що спрямовує піклування про своє існування. Відповідно соціальна філософія за допомогою поняття “життя” та “смерть” як феномени свідомості визначає людину як мислячу, здатну проявляти турботу про своє буття, організувати відповідне змісту свого усвідомлення суспільство;
уточнено:
- демаркацію концептуально різних підходів до проблеми призначення людського життя у контексті проблеми безсмертя. В одному випадку сенс людського існування вбачається в моральних засадах земного буття людини. В іншому - у позамежних трансцендентних критеріях, що визначають остаточну цінність людського життя;
- особливості сучасної соціально-філософської проблематизації досліджень відношення феноменів життя та смерті, які пов’язані з науково-технічним прогресом, та супроводжуються спробами поширення контролю окремих груп, суспільних організацій на над життя те смерть людини, власну еволюцію, шляхом спроби технологічно змінити свою та оточуючих природу спираючись на існуюче (історично обмежене) суб’єктивне розуміння.
Практичне значення одержаних результатів визначається їх орієнтованістю на сучасні проблеми розвитку суспільства. Результати дисертаційного дослідження знайдуть застосування в процесі подальшого розвитку проблематики із соціальної філософії, сучасної етики та культурології. Матеріали даної роботи можуть бути використані у навчальному процесі, при розробці й удосконаленні методичних навчальних посібників, курсів з філософії, соціальної філософії, культурології, етики та біоетики.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації доповідались й обговорювались методологічних семінарах кафедри філософії Національного авіаційного університету, ряді наукових та науково-практичних конференцій, а саме: Міжнародній науковій конференції «Другий національний конгрес з біоетики» (Київ, 29 вересня-2 жовтня 2004 року); Міжнародній науковій конференція «Дні науки філософського факультету-2005» ( Київ, 26-27 квітня 2005 року); VІ Всеукраїнській науково-практичній конференції: «Історичний розвиток науки.» (Київ, 16-18 березня 2005 року; Міжнародній науковій конференції «Дні науки філософського факультету-2006» (Київ, 12-13 квітня 2006 року); Міжнародній науковій конференції «Дні науки філософського факультету-2011» (Київ, 20-21 квітня 2011 року); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Ціннісний вимір політичної діяльності: політична трансформація сучасного українського суспільства» (Херсон, 13-14 травня 2011 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 праць, серед яких - 6 статей у фахових виданнях з філософських наук, затверджених ВАК України, 5 – тези доповідей на наукових конференціях.
Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів (поділених на підрозділи), загальних висновків та списку використаних джерел (200 найменувань). Загальний обсяг дисертації 199 сторінок, із них обсяг основного тексту – 184 сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. За допомогою ексзистенційного відношення до життя та смерті як феноменів думки людина починає існувати у ясній здатності мислити про них та як про себе, переживати, випробовувати їх як таке буття або стани, які природно, у якості продукту, скажемо, якого-небудь фізіологічного механізму, одержати не можна. Тобто, соціально-філософський аналіз виявляє, що психічні стани як такі ("щирі почуття", "горе" тощо) не можуть зберігатися в одній і тій же інтенсивності, розсіюються, змінюються в дурній нескінченності й не можуть самі по собі, своїм негайним дискретним, конкретним змістом служити підставою для явищ пам'яті, продуктивного переживання, людському зв'язку, спілкування. Чому, власне можна пам'ятати померлого, переживати людське почуття, оскільки здається достатнім “cплакнув, а потім розсіялося, забув”? Тому, оскільки природно забути, а пам'ятати — штучно, життя та смерть мають визначатися в соціальній філософії виключно як феномени свідомості.
2. Прикладами розробки такого розуміння вказаних феноменів можна визнати філософію М.Гайдеггера, який уявляє смерть онтологічною характеристикою людського буття, вважаючи, що життя є «буття – до – смерті», а людина постулюється в світі усвідомленням власної смертності. Тому смерть виводить людину з анонімності життя до власного буття, смерть доповнює можливе буття людини до повного буття. Також , А. Камю та Ж.-П. Сартр вбачають в смерті не позитивний, стверджуючий момент людського буття, а руйнівний зміст й індивідуальність. А Г.Маркузе свідомо переводить проблему смерті з онтології в соціальну, культурологічну площину. Цю традицію розвивають Ф. Арієс (з ідеєю п’яти етапів сприйняття смерті) і Вовель. Тема життя та смерті, як постійна змінність відношення людини до смерті, у Ж.Бодрійара стає філософією розкриття смислів історії суспільства як історії трьох етапів «симуляції», тобто витіснення, маскування смерті в соціальному. Ним обґрунтовується концепт, що система, яка прагне до сталості, початково боїться смерті й робить спроби закритися від неї за допомогою «симуляторів», тобто певних видів штучності.
3. Приймаючи положення про людину як існування, яке в цьому світі немає природніх підстав, ми маємо визнати її за буття, що створює із себе умови власного існування, яке починається з тези “Пізнай самого себе”. Тобто людське, соціальне буття ми описуємо як щось, що залежить від такого акту, який робиться тільки людиною. Тобто, людське буття є існування такої істоти, яка здатна опікуватись про своє існування. Це щось, що не має ніяких інших підстав, крім самого себе: саме-буття, лише-буття. Тому там де починається розповідь про буття як відображення, знання об’єктивної дійсності, як трансцендентоване всезнання, філософія існувати не може. Соціальна філософія визначає людину як мислячу, здатну проявляти турботу про своє буття. Тому вона завжди актуалізується там де виявляється неможливість буття, наприклад, у осмисленнях феномена смерті. Навіть у міфологічних і релігійних уявленнях про сутність життя та смерті вже присутня спільна ідея – смерті як такої не існує, оскільки остання розглядається як частина життя, рушій його перетворення. Тим самим вони формують екзистенційне відношення до даних феноменів, наприклад, християнство на основі віри у потойбічне життя й справедливу нагороду за земні вчинки надало людині розуміння смерті як переходу до буття про існування якого людина має постійно турбуватися у своєму земному житті.
4. Констатуючи, що у первісних суспільствах існував синкретизм щодо розуміння життя та смерті, який можна презентувати так званим обрядом ініціації, що утверджував народження дорослої відповідальної за свої вчинки людини з дитячого, до-людського безвідповідального існування. Тим самим, культивувалося уявлення про людське буття як про те, що визначається динамікою зміни життя на смерть і нове народження, яке вимагає усвідомлення того, що вона мислить, відповідає за власні думки, дії та слова ними викликані. В історії розвитку філософської думки ми можемо виділити поділ на дві загальні тенденції осягнення феноменів життя та смерті - натуралістичну, що виходить з невідривного взаємозв'язку людини та природи, й ідеалістичну, що акцентує увагу на духовному вимірі людини. Так, у філософії Стародавнього Китаю, Стародавньої Індії, Стародавньої Греції людина сприймається як частка космосу. Наприклад у європейській філософії XVI ст. формується природнича наука як відносно автономна сфера пізнавальної діяльності, спричинює появу низки натурфілософських систем, для яких характерні деякі загальні риси: пантеїзм, який у XVI ст. все більше набував натуралістичного характеру; органіцизм; гілозоїзм. Серед представників натурфілософії XVI ст. найвідомішими були Парацельс, Бернандіно Телезіо, Франческо Патриці, Джордано Бруно.
5. Вже в античній філософії було зроблено одну з перших спроб на раціональних основах примирення індивідуальної свідомості з неминучістю власної смерті. Ця спроба втілилась в двох концепціях, що пропонували шляхи позбавлення від страху перед смертю: Сократа – Платона і атомістів – стоїків. Теорія Сократа – Платона стверджувала, що безсмертя – одна з складових людини (душа). Смерть розумілась як відділення душі, що живе вічно, від смертного тіла. Страх перед смертю перемагається розумом на шляхах філософії. Вчення атомістів – стоїків страх перед смертю знімає через визнання її природнім і закономірним фактом життя, якого не слід боятися за причиною неможливості його відчути. Згідно з Епікуром, душа зі смертю людини розпадається на атоми. Стоїки наділяють чекання смерті етичними мотивами: боятися треба не смерті, а недобродійного життя.
Також, в історії філософії можна виділити два концептуально різних підходи до проблеми призначення людського життя. В одному випадку сенс людського існування вбачається в моральних засадах земного буття людини. В іншому - у якихось позамежних трансцендентних критеріях, що визначають остаточну цінність людського життя. Наприклад, стоїки вбачали сенс життя в надіндивідуальній неповсякденній інстанції (природі світобудови, велінні Творця, законах соціальної історії). Критика телеологічної точки зору, яка в Європі йде від Аристотеля, полягає в тому, що моральне достоїнство людини й її моральна воля визначається зовсім не метою, якій він підкоряє своє життя й діяльність у світі. При цьому телеологічна точка зору, поєднана із вченням про свободну волю, може бути сформульована так: людина повинна підкоряти своє життя поставленій перед нею вищій меті і їй ієрархічно підкоряти всі інші поставлені цілі, свобода ж волі дає їй можливість підкорити своє життя вищому благу. Тому релігійна мораль, християнська зокрема, визначала місце й перспективи людини у світі, стратегію її поводження й вищі цілі. Відповідно людина повинна стати внутрішньо вільною, гідною свободи й вічного життя, а релігійний зміст земної історії людства - спокута й порятунок світу. У свою чергу, філософія Відродження шукала сенс життя не в трансцендентних настановах, а в самому людському існуванні, яке повинне розкрити відвойоване людиною місце у світі.
6. Сучасна соціально-філософська проблематизація відношення феноменів життя та смерті пов’язана з такими обставинами, як пересадка органів і тканин, стовбурових клітин, екстракорпоральне запліднення, використання для лікування ембріональних тканин, генна терапія, штучна зміна статі, використання трансгенних організмів з метою отримання харчових продуктів і, нарешті, клонування тварин і людини. Предметом філософської стурбованості стає розповсюдження контролю людини, суспільства на власну еволюцію, прагне не просто підтримувати себе, а покращити і змінити свою природу, спираючись на наявне (власне) її розуміння. Відповідно, проблеми життя та смерті набувають зовсім іншого змісту і як ніколи потребують детального розгляду та переосмислення. Пов′язано це, насамперед, з розвитком технологій, науковими відкриттями, новими проблемами людини як істоти суспільної і, як наслідок, з новим розумінням місця людини у Всесвіті. Так, успіхи медицини в ХХ ст. поставили перед філософами проблему нового розуміння проблеми смерті. Протягом останнього століття турботу про людину в передсмертному стані здебільшого бере на себе медицина. Неспроможність зведення проблематики передсмертних станів лише до боротьби зі смертю стає особливо очевидною в умовах запровадження новітньої медичної апаратури, що дає змогу забезпечувати відносно тривале, остаточно ніким не визначене функціонування тих чи інших органів, окремих систем людського організму. Вже використання цих технічних засобів саме по собі породжує нагальну проблему мати адекватну концепцію смерті, певні етично виважені уявлення щодо права на евтаназію (свідоме позбавлення життя безнадійно хворої або практично мертвої щодо своїх вищих функцій людини). Також суттєві зміни в сучасному ставленні до смерті й розумінні її ролі в людському житті пов′язані з публікаціями Р.Моуді стосовно вражень людей, які перенесли клінічну смерть. В них мова йдеться вже не про досвід близькості смерті, а, в певному розумінні, про досвід трансцендентальний – досвід переживання самої смерті. Під впливом науки стає поширеним переконання, що смерть – це природне і незворотне припинення життєдіяльності біологічної системи. А людина як істота біологічна – смертна. Як наслідок осмислення біологічного та медичного знання формується філософська констатація, що оскільки існування кожного індивіда конечне, він, як духовна істота, має або прийняти цю свою конечність, або вдатися до пошуку неминущого смислу буття, який допоміг би йому цю конечність здолати.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Аббаньяно Н. Введение в экзистенциализм / Н. Аббаньяно. - СПб.: Алетейя, 1998. – 507 с.
2. Аббаньяно Н. Мудрость жизни. / Н. Аббаньяно. – СПб.: Алетея, 1996. – 320 с.
3. Абышко О.Л. Гносеология смерти: Опыт христианского толкования / О.Л. Абышко // Фигуры танатоса: Философские размышления на тему смерти. - СПб.: Изд-во С.-Петербургского университета, 1992. - С. 45-88.
4. Аванесов С.С. Введение в философскую суицидологию / С. Аванесов. - Томск: Изд-во Томского университета, 2000. - 122 с.
5. Аванесов С.С. Культура и самоубийство / С. Аванесов // Дефиниции культуры. - Вып. 3. - Томск: Изд-во ТГУ, 1998. - С. 20-21.
6. Аванесов С.С. Самоубийство в примитивной культуре / С. Аванесов // Дефиниции культуры. - Вып. 4. - Томск: Изд-во ТГУ, 1999. - С. 16-19.
7. Августин Бл. Творения / Бл.Августин. - М.: Паломник, 1997. - 820 с.
8. Агацци Э. Моральное измерение науки и техники / Э. Агацци. - М.: Московский философский фонд, 1998. - 344 с.
9. Адорно Т. Проблемы философии морали / Т. Адорно. – М.: Мысль, 2000. – 238 с.
10. Аксенов В.В. Человеческая цивилизация на рубеже ХХІ века. Время великого синтеза / В.В. Аксенов . – М., 1996. – 130 с.
11. Алексеев В.П. Становление человечества / В.П. Алексеев. - М.: Политиздат, 1984. – 462 с.
12. Алексеенко И.Р., Кейсевич Л. В. Последняя цивилизация? Человек. Общество. Природа / И.Р. Алексеенко, Л.В. Кейсевич. - К.: Наукова думка, 1997. – 411 с.
13. Антологія світової філософії. В 4-х т. - М., 1970. - Т. 2. – 775 с.
14. Антология мировой философии. В 4-х т. – М.: Мысль, 1969. - Т. 3. – 760 с.
15. Антологія біоєтики // За ред.. Ю.І. Кундієва. – Львів: Бак, 2003. – 592 с.
16. Аппельбаум П.С. Упущенные возможности: дееспособность и согласие при проведении исследований в психиатрии / П.С. Аппельбаум // Обзор современной психиатрии. - 1999. - Вып. 4.- С. 19-21.
17. Аристотель Соч. в 4-х т. / Аристотель // Ред. В. Ф. Асмус. - М.: Мысль, 1976.
18. Арьес Ф. Человек перед лицом смерти / Ф. Арес. - М.: Прогресс-Академия, 1992. - 528 с.
19. Атфилд Р. Этика человеческой ответственности / Р.Атфилд // Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. – М., 1990. - С. 203-257.
20. Барбур И. Этика в век технологи / Барбур И. - М.: Библейско-Богословский институт св. апостола Андрея, 2001. - 382 с.
21. Бахтин М.М. К философии поступка / М.М. Бахтин // Философия и социология науки и техники. Ежегодник. 1984-1985. - М.: Наука, 1986.- С. 80-160.
22. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну / У. Бек. - М.: Прогресс-Традиция, 2000. - 384 с.
23. Бек У. Что такое глобализация? Ошибки глобализма - ответы на глобализацию / У. Бек. - М.: Прогресс, 2001. - 303 с.
24. Бергсон А. Творческая эволюция / А. Бергсон. - М.: Канон-Пресс, Кучково поле, 1998. - 384 с.
25. Бердяев Н.А. Дух и реальность / Н.А. Бердяев - М.: ООО «Издательство АСТ»; Харьков: «Фолио», 2003. – 480 с.
26. Бердяев Н.А. О самоубийстве / Н.А. Бердяєв. - М., 1992. - 23 с.
27. Бердяев Н.А. Об онтологической гносеологии / Н.А. Бердяєв // Вопр. философии и психологии. - М., 1908. - Кн. 93. - С. 420.
28. Бердяев Н.А. Опыт эсхатологической метафизики // Н.А. Бердяєв. Дух и реальность; Вступ. ст. и сост. В.Н. Калюжного. - М.: ООО «Издательство АСТ»; Харьков: «Фолио», 2003. – С. 381-564.
29. Бердяев Н.А. Судьба человека в современном мире // Н.А. Бердяев Дух и реальность; Вступ. ст. и сост. В.Н. Калюжного. - М.: ООО «Издательство АСТ»; Харьков: «Фолио», 2003. – С.159-226.
30. Бердяев Н.А. Философия свободного духа // Н.А. Бердяєв. Философия свободного духа. – М.: Республика, 1994. – С. 14-228.
31. Бердяев Н.А. Царство духа и царство кесаря // Н.А. Бердяев Дух и реальность; Вступ. ст. и сост. В.Н. Калюжного. - М.: ООО «Издательство АСТ»; Харьков: «Фолио», 2003. – С. 567-671.
32. Бердяев Н.А. Я и мир объектов // Н.А. Бердяев Дух и реальность; Вступ. ст. и сост. В.Н. Калюжного. - М.: ООО «Издательство АСТ»; Харьков: «Фолио», 2003. – С.25-156.
33. Биология в познании человека. - М.: Наука, 1989. – 256 с.
34. Биология и культура. – М.: Канон +, 2004. – 528 с.
35. Биоэтика: принципы, правила, проблемы // Под ред. Б.Г. Юдина. - М.: Эдиториал, 1998. - 364с.
36. Биоэтика: проблемы, трудности, перспективы: Материалы «круглого стола» // Вопросы философии. – М., 1992. - № 10. – С. 3-28.
37. Бланшо М. Смерть как возможность / М. Бланшо // Вопросы литературы. - 1994.- Вып. 3- С. 191-213.
38. Бобров О.Е.Этико-правовые аспекты эвтаназии / О.Е. Бобров, Ю.С. Семенюк // Xipypгiя України.- 2003. - №3 (7). - С. 154-161.
39. Бобров О.Е., Сластенко Е.Ф. Проблема жизни и смерти. Эвтаназия: убийство или милосердие? / О.Э. Бобров // Новости медицины и фармации. 2004. - № 19-20 (159-160). – С. 7-10.
40. Бодрияр Ж. Символический обмен и смерть / Ж. Бодрияр. – М.: Добросвет, 2000. – 389 с.
41. Больнов О.Ф. Философия экзистенциализма. / О.Ф. Больнов - М.: Лань, 1999. - 224 с.
42. Борейко В.Е. Прорыв в экологическую этику / В.Е. Борейко // Серия: Охрана дикой природы. - Вып. 11. - 1999. - 128 с.
43. Бруно Д. Діалоги / Д. Бруно. – М.: Госполитиздат, 1949. – 552 с.
44. Быкова С. Эвтана¬зия: мнение врачей / С. Быкова, Б. Юдин, Л. Ясная. - М.: Человек. 1994. - №2. -148 с.
45. Вековшинина С.В. Умирание и смерть как биоэтическая проблема
/ С.В. Вековшинина // Практична філософія. – К.: Видавець ПАРАПАН. - № 3. - 2004. - С.165-178.
46. Вековшинина С.В. Биоэтика. Начала и основания / С.В. Вековшинина С.В. Кулиниченко. – К.: Сфера, 2002. - 152 с.
47. Вєковшиніна С.В., Кулініченко В.Л. Історичні засади та основи біоетики / С.В. Вєковшиніна, В.Л. Кулініченко // Мультиверсум. Філо-софський альманах. - К.: Укр. центр духовної культури. - 2000. - С. 37-48.
48. Вернадский В.И. Биосфера и ноосфера / В.И. Вернадский. – М.: Наука, 1989. - 262 с.
49. Вернадский В.И. О задачах и организации прикладной научной работы АН СССР. Отчеты. - № 20 / В.И. Вернадский. - Л.: Изд-во АН СССР, 1928. – 42 с.
50. Вернадский В.И. Размышления натуралиста: В 2-х кн. – Кн. 2: Научная мысль как планетное явление / / В.И. Вернадский. – М.: Наука, 1997. – 191 с.
51. Вольный В., Крук Д. Эвтаназия — за и против / В. Вольный, Д. Крук // Проблемы медицины. - 2000. - №3(17). - С. 48-57.
52. Всемирная энциклопедия: Философия // Под. ред. А.А. Грицанова. – М.: АСТ; Мн.: Харвест, Современный литератор, 2001. – 1312 с.
53. Вышеславцев Б.П. Этика преображённого Эроса / Б.П. Вышеславцев. - М.: Республика, 1994. - 368 с.
54. Гегель Г.В.Ф. Энциклопедия философских наук / Г.В.Ф. Гегель. – Т. 1. - М.: Мысль, 1974. - 452 с.
55. Гиппократ. Этика и общая медицина / Гиппократ. – СПб.: Азбука, 2001. – 352 с.
56. Гиренок Ф.И. Ускользающее бытие / В.И. Гиренок – М.: ИФРАН, 1994. – 220 с.
57. Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. – М.: Прогресс, 1990. – 495 с.
58. Гоббс Т. Сочинения. – В 2-х т. / Т. Гобс. – М.: Мысль, 1989. - Т. 1. – 622 с.
59. Горфункель А.Х. Джордано Бруно /А.Х. Горфункель. - М., 1973. – 394 с.
60. Гроф С. За пределами мозга: Рождение, смерть и трансценденция в психотерапии. Пер. с англ. А. Адрианова, Л. Земской, Е. Смирновой под общ. ред. А. Дегтярева / С. Гроф. – М.: ООО «Изд-во АСТ» и др., 2004. – 497 с.
61. Гроф С. Надличностное видение: Целительные возможности необычных состояний сознания / С. Гроф. – М.:ООО «Издательство АСТ» и др., 2004. – 237 с.
62. Гроф С. Революция сознания: Трансатлантический диалог // С. Гроф, Э. Ласло, П. Рассел; пер. с англ. М. Драчинского. – М.: ООО «Издательство АСТ» и др., 2004. – 248 с.
63. Гьосле В. Практична філософія в сучасному світ / В. Гьосле. – К.: Лібра, 2003. – 248 с.
64. Гуревич Г.И. Лоция будущих открытий: Книга обо всем. - М.: Наука,1989. - 208 с.
65. Гуревич П.С. Жизнь земная и последующая: пер. с англ. / П.С.Гуревич, С.Я. Левит. – М.: Политиздат, 1991. – 415 с.
66. Гусєв В.І. Історія західноєвропейської філософії ХV - XVII ст. Курс лекцій: Навчальний посібник / В.І. Гусєв. - К.: Либідь, 1994. – 256 с.
67. Декарт Р. Избранные произведения / Р. Декарт. – М.: Госполитиздат, 1950. – 712 с.
68. Демичев А.В. Дискурсы смерти: Введение в философскую танатологію / А.В. Демичев. - СПб.: Инапресс, 1997. - 144 с.
69. Джеймс У. Воля к вере / У. Джеймс. - М.: Республика, 1997. - 432 с.
70. Древнеегипетская книга мертвых: Слово устремленного к Свету. – М.: Изд-во Эксмо, 2002. – 432 с.
71. Дюркгейм Э. Самоубийство. Социологический этюд // Пер. с фр. Изд. подгот. Вал. А. Луков. – СПб.: Союз, 1998. – 496 с.
72. Зеленин Д.К. Обычай «добровольной смерти» у примитивных народов / Д.К. Зеленин // Памяти В.Г. Богораза (1865-1936): Сборник статей. - М., Л.: Изд-во АН СССР, 1937. - С. 47-78.
73. Зелинский Ф.Ф. Древнегреческая религия / Ф.Ф. Зелинский . – К.: СИНТО, 1993. – 128 с.
74. Зильбер А.П. Трактат об эвтаназии / А.П. Зильбер. – Петрозаводск: Изд-во Петр ГУ, 1998. – 464 с.
75. Зильбер А.П. Этика и закон в медицине критических состояний / А.П. Зильбер // Этюды критической медицины. - Петрозаводск: Изд-во Петр ГУ, 1998. - Т. 4 . - 560 с.
76. Іванов В.Г. Історія етики Стародавнього світу / В.Г. Іванов. - СПб.: Лань, 1997. – 256с.
77. Информационное общество: Сб. – М.: ООО «Издательство АСТ», 2004. – 507 с.
78. Йонас Г. Изменившийся характер человеческой деятельности / Г.Йонас // Человек. - № 2. - 1999. – С. 5–19.
79. Йонас Г. Принцип відповідальності / Г.Йонас. – К.: Лібра, 2001. – 399 с.
80. Камю А. Миф о Сизифе. Эссе об абсурде / А. Камю // Сумерки богов // Сост. и общ. ред. А.А. Яковлева: Перевод. – М.: Политиздат, 1990. – С. 222-318.
81. Кант И. Критика чистого разума / И. Кант // Пер. с нем. Н.О. Лосского: ИКА «ТАЙМ-АУТ». – СПб., 1993. – 472 с.
82. Кант И. Критика практического разума / И. Кант. - СПб.: «Наука», 1995. - 527 с.
83. Кёстлер А., Камю А. Размышления о смертной казни / А. Кестлер, А.Камю // Пер. с фр. А.И. Любжина, П.И. Проничева. – М.: Праксис, 2003. – 272 с.
84. Киселев Н.Н. Мировоззрение и экология / Н.Н. Киселев. – К., 1990. – 216 с.
85. Киселев Н.Н. Философия экологии и мировоззренческие сдвиги современности / Н.Н. Киселев // Философская и социологическая мысль. - 1996. - № 1-2. - С. 30-48.
86. Кисельов Н.Н. Методологія екологічного синтезу: Єдність людино- та природоохоронних аспектів / Н.Н. Кисельов, В.С. Крисаченко, Т.В. Гардашук. - К.: Наукова думка, 1995. – 158 с.
87. Кисельов М.М., Канак Ф.М. Національне буття серед екологічних реалій / М.М. Кисельов, Ф.М. Канак. – К.: Тандем, 2002. – 320 с.
88. Коновалова Л.В. Проблема смерти и современная биоэтика / Л.В. Коновалова // Идея смерти в Российском менталитете. - СПб.: Издательство русского христианского гуманитарного института, 1999. - С. 137-150.
89. Концептуальні виміри екологічної свідомості: Монографія / М.М. Кисельов, В.Л. Деркач, А.В. Толстоухов. – К.: Видавець ПАРАПАН, 2003. – 312 с.
90. Кордюм В.А. Биоэтика – ее прошлое, настоящее и будущее / В.А. Кордюм // Практична філософія. – 2001. - № 3. – С. 4-20.
91. Кримський С.Б. Під сигнатурою Софії / С.Б. Кримський. – К.: Вид. дім Києво-Могилянська академія, 2008. – 367 с.
92. Крисаченко В.С. Екологія. Культура. Політика: Концептуальні засади сучасного розвитку / В.С. Крисаченко, М.І. Хилько. – К.: «Знання», 2001. – 598 с.
93. Крымский С. Философия как путь человечности и надежды / С.Б. Кримський. - К.: Курс. - 2000. - 308 с.
94. Кулиниченко В.Л. Биоэтика: Феноменологические поиски и основания / В.Л. Кулиниченко, С.В. Великовшинина // Феноменология и гуманитарное знание. - К.: Тандем. - С. 145-151.
95. Кундієв Ю. Біоетика: витоки, стан, перспективи / Ю. Кундієв Ю., М. Кисельов // Вісник НАН України. - № 8, 1999. – С. 6-12.
96. Кутырев В.А. Крик о небытии / В.А. Кутырев // Вопросы философии. – 2007. - № 2. – С. 66-79.
97. Кьеркегор С. Наслаждение и долг / С. Кьеркегор. – К.: Издательство АО «AirLand», 1994. – 504 с.
98. Кьеркегор С. Страх и трепет / С. Кьеркегор. – М.: Республика, 1993, - 383 с.
99. Лебедь Е. Введение в феноменологию природы / Е Лебедь. – К.: ПАРАПАН, 2006. – 268 с.
100. Лекторский В.А. Умер ли человек? / В.А. Лекторский // Человек. – 2004. - №4. – С. 13-14.
101. Логос живого и герменевтика телесности. - М.: Академический проект; РИК, 2005. – 720 с.
102. Локк Дж. Соч. в 3-х т. / Дж. Локк. – М.: Мысль, 1998. - Т. 3. – 668 с.
103. Лоренц К. Агрессия / К. Лоренц. – М.: Прогресс, 1994. – 272 с.
104. Лоренц К. Оборотная сторона зеркала / К. Лоренц. – М.: «Республика», 1998. – 493 с.
105. Лосев А.Ф. очерки античного символизма и мифологии / А.Ф. Лосев // Сост. и ред. А.А. Тахо-Годи. – М.: Мысль,1993. – 959 с.
106. Малахов В.А. Етика: Курс лекцій: Навч. посібник / В.А. Малахов. – К.: Либідь, 1996. – 304 с.
107. Маркс К. Анти – Дюрінг // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. - К.: Політвидав України 1965. - Т. 20. - 110 с.
108. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы / А. Маслоу. – М., 1999. – 424 с.
109. Мережі і мережні війни: Майбутнє терору, злочинності та бойових дій / За ред. Дж. Арквіллі, Д. Ронфельдта. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська акад.», 2005. – 350 с.
110. Морен Э. Утраченная парадигма: Природа человека. – К.: КАРМЕ-СІНТО, 1995. – 223 с.
111. Моуди Р. Жизнь после жизни // CD Бібліотека в кішені 15.
112. Наука глазами гуманитария. – М.: Прогресс-Традиция, 2005. – 688 с.
113. Ницше Ф. Так говорил Заратустра / Ф.Ницше. - Сочинения.- В 2-х т. - М.: Мысль, 1990. - Т. 2. - С. 2-257.
114. Ницше Ф. Человеческое, слишком человеческое: Книга для свободных умов // Ф. Ницше. Сборник // Пер. с нем. – Мн.: ООО «Попурри», 1997. – С. 3-318.
115. Паперно И. Самоубийство как культурный институт / И. Паперно. - М.: Мысль, 1999. – 252 с.
116. Паскаль Б. Мысли / Б. Паскаль. – М., 1994. – 523 с.
117. Печчеи А. Человеческие качества / А. Печчеи. – М.: Прогресс, 1980. – 302 с.
118. Погорелов С.С. Евангелие от Смерти / С.С. Погорелов. – К.: ВД «Афон». – 298 с.
119. Попович М. Григорій Сковорода: філософія свободи / М. Попович. – К.: Майстерня Білецьких, 2007. – 256.
120. Поттер В.Р. Биоэтика: мост в будущее / В.Р. Поттер // Под ред. С.В. Вековшининой, В.Л. Кулиниченко. – К., 2002. – 216 с.
121. Рассел Б. Історія західної філософії / Б. Рассел. – К.: «Основи», 1995. – 759 с.
122. Рашидов С.Ф. Смысл жизни и страх смерти как обнаружение феномена самосознания / С.Ф. Рашидов // Фигуры танатоса: Символы смерти в культуре. - СПб.: Изд-во СПб. университета, 1991. - С. 39-46.
123. Реймерс Н.Ф. Экология. Теории, законы, правила, принципы и гипотезы / Н.Ф.Реймерс. – М.: Россия молодая, 1994. – 367 с.
124. Риккерт Г. Науки о природе и науки о культуре / Г. Риккерт. – М.: Республика, 1998. – 413 с.
125. Риккерт Г. Философия жизни / Г. Риккерт. – К.: Ника-Центр, Вист-С, 1998. – 507 с.
126. Рязанцев С. Тайна смерти: Танатология – учение о смерти / С. Рязанцев. – М.: ООО «Издательство АСТ»; СПб: ООО «Издательство Астрель-СПб», 2005. – 463 с.
127. Сартр Ж.П. Экзистенционализм – это гуманизм / Ж.П. Сартр // Сумерки богов / Сост. и общ. ред. А.А. Яковлева: Перевод. – М.: Политиздат, 1990. - С. 319-344.
128. Соловьёв В.С. Чтения о Богочеловечестве / В.С. Соловьев // Сочинения. - М.: Раритет, 1994. - С. 13-168.
129. Соловьёв В.С. Смысл любви: Избранные произведения / В.С. Соловьев. – М.: Современник, 1921. – 525 с.
130. Сковорода Г.С. Повне зібрання творів. в 2-х т. / Г.С. Сковорода. – К.: «Наукова думка», 1973. - Т. 1. – 532 с.
131. Сковорода Г.С. Повне зібрання творів в 2-х т. / Г.С. Сковорода. – К.: «Наукова думка», 1973. - Т. 2. – 574 с.
132. Спиноза Б. Этика / Б. Спиноза . – М. – Л., Соцэкгиз, 1932. – 232 с.
133. Табачковський В. Феномен відчудження крізь призму перевтілених форм людського світо відношення / В. Табачковський // Відчудження: минувшість та сьогодення. – К.: «Наукова думка», 1995. – С. 5-29.
134. Тейяр де Шарден П. Божественная среда // Феномен человека: Сб. очерков и эссе: Пер. с фр. // Сост. и предисловие В.Ю. Кузнецова. – М.: ООО «Издательство АСТ», 2002. – С. 7-132.
135. Тейяр де Шарден П. Феномен человека // Феномен человека: Сб. очерков и эссе: Пер. с фр. // Сост. и предисловие В.Ю. Кузнецова. – М.: ООО «Издательство АСТ», 2002. – С. 133-430.
136. Тейяр де Шарден П. Эссе // Феномен человека: Сб. очерков и эссе: Пер. с фр. // Сост. и предисловие В.Ю. Кузнецова. – М.: ООО «Издательство АСТ», 2002. – С. 431-547.
137. Тибетская книга мертвых. // Пер. с англ. В. Кучерявкина, Б. Останина; Харьков: «Фолио»; М.: ООО «Издательство АСТ», 2004. – 204 с.
138. Теория философии // Звёздкина Э.Ф. и др. – М.: Филол. о-во «Слово»; Изд-во Эксмо, 2004. – 448 с.
139. Титаренко Т.М. Життєвий світ особистості: у межах і за межами буденності / Т.М. Титаренко. – К.: Либідь, 2003. – 376 с.
140. Тойнби А. Постижение истории / А. Тойнби. – М.: Прогресс, 1991. – 736 с.
141. Тоффлер А. Футуршок / А. Тофлер. – СПб.: Лань, 1997. – 464 с.
142. Тоффлер Э. Война и антивойна: Что такое война и как с ней бороться. Как выжить на рассвете ХХІ века / Тоффлер Э., Тоффлер Х. – М.: АСТ: Транзиткнига, 2005. – 412 с.
143. Тоффлер Э. Третья волна / Э. Тофлер. – М.: АСТ, 1999. – 784 с.
144. Уилсон К. Жизнь после жизни / К. Уилсон // Пер. с англ.– Харьков: «Клуб Семейного Досуга», 2004. –480 с.
145. Уилсон К. За пределами непознанного / К. Уилсон // Пер. с англ. – Харьков: «Клуб Семейного Досуга», 2005. – 478 с.
146. Уотсон Л. Ошибка Ромео / К. Уилсон // Жизнь земная и последующая. – М.: Знание, 1991. - С. 67-99.
147. Уэбстер Ф. Теории информационного общества / Ф. Уэбстер // Пер. с англ. М.В. Арапова, Н.В. Малыхиной; Под ред. Е.Л. Вартановой. – М.: Аспект Пресс, 2004. – 400 с.
148. Фейербах Л. Основные положения философии будущего / Л. Фейербах // Избр. филос. произведения: В 2 т. - М., 1955. - Т. 1. - С. 51-63.
149. Фейербах Л. Сущность християнства / Л. Фейєрбах. - М.: Мысль, 1965. - 414 с.
150. Філософський енциклопедичний словник. - К.: Абрис, 2002. – С. 217.
151. Франк С.Л. Духовные основы общества / С.Л. Франк - М., 1992. – 511 с..
152. Франкл В. Человек в поисках смысла / В. Франкл. - М., 1990. - 367 с.
153. Фрейд З. Будущее одной иллюзии / З. Фрейд // Сумерки богов // Сост. и общ. ред. А.А. Яковлева: Перевод. - М.: Политиздат,1990. - С. 94-142.
154. Фрейд З. Мы и смерть. По ту сторону наслаждения / З. Фрейд // Рязанцев С. Танатология – наука о смерти. - СПб., 1994. – 384 с.
155. Фромм Э. Душа человека / Э. Фром. – М.: Республика, 1992. – 430 с.
156. Фромм Э. Из плена иллюзий / Э. Фром // Душа человека: Перевод. – М.: Республика, 1992. – С. 299-374.
157. Фромм Э. Психоанализ и религия / Э. Фром // Сумерки богов // Сост. и общ. ред. А.А. Яковлева: Перевод. – М.: Политиздат, 1990. - С. 143-221.
158. Фромм Э. Психоанализ и этика / Э. Фром. - М.: Республика, 1993. - 415 с.
159. Фуко М. Рождение клиники / Э. Фром. - М.: Смысл, 1998. – 310 с.
160. Фукуяма Ф. Конец истории? / Ф. Фукуяма // Вопросы философии. – 1990. - №3. – С. 134-147.
161. Фукуяма Ф. Наше постчеловеческое будущее: Последствия биотехнологической революции / Ф. Фукуяма. – М.: ООО «Издательство АСТ»: ОАО «ЛЮКС», 2004. – 349с.
162. Фукуяма Ф. Конец истории и последний человек / Ф. Фукуяма. – М.: АСТ: Ермак, 2005. – 588 с.
163. Хайдеггер М. Время и бытие: Статьи и выступления / М. Хайдеггер. - М.: Республика, 1993. – 447 с.
164. Хесле В. Практична філософія в сучасному світі / В. Хесле. – К.: Лібра, 2003. – 248 с.
165. Хилько М.І. Екологічна безпека України: у запитаннях та відповідях / М.І. Хилько, В.І. Кушерець. – К.: Знання України, 2006. – 144 с.
166. Хилько М.І. Екологічна безпека: Термінологічний словник – довідник / М.І. Хилько, В.І. Кушерець. – К.: Знання України, 2006. – 144 с.
167. Хуземан Ф. Об образе и смысле смерти / Ф. Хуземан // Пер. с нем. – М.: Энигма, 1997. – 144 с.
168. Цомко О.О. Аналіз сучасних тенденцій обгрунтування смерті як «життя після життя» / О.О. Цомко // Політологічний вісник. Зб-к наук. праць. – К.: «ІНТАС», 2007. – Вип. 25. – С. 97-106.
169. Цомко О.О. Біологічні та духовні аспекти феномену життя / О.О. Цомко // Політологічний вісник. Зб-к наук. праць. – К.: «ІНТАС», 2010. – Вип. 50. – С. 97-105.
170. Цомко О.О. Проблеми евтаназії в контексті білетики / О.О. Цомко // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць / Гол. ред. В.В. Лях. – Вип. 51. – К.: Український Центр духовної культури, 2005. – С. 216-225.
171. Цомко О.О. Свобода – природна даність чи пізнана необхідність / О.О. Цомко // Політологічний вісник. Зб-к наук. праць. – К.: ТОВ «ХХІ СТОЛІТТЯ: ДІАЛОГ КУЛЬТУР», 2004. – Вип. 17. – С. 36-44.
172. Цомко О.О. Спроба філософського осмислення проблеми суїциду / О.О. Цомко // Нова парадигма: Журнал наукових праць. – Вип. 68 / Гол. ред. В. П. Бех. – К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. - С. 37-46.
173. Цомко О.О. Феномен життя в етико – філософській традиції / О.О. Цомко // Політологічний вісник. Зб-к наук. праць. – К.: ТОВ «ХХІ СТОЛІТТЯ: ДІАЛОГ КУЛЬТУР», 2005. – Вип. 18. – С. 16-25.
174. Человек: Мыслители прошлого и насто¬ящего о его жизни, смерти и бессмертии. - М., 1991. – 463 с.
175. Шевчук Е.П. Жизнь за порогом жизни / Е.П. Шевчук. – Донецк: ООО ПКФ «БАО», 2005. – 544 с.
176. Шевчук О. Клонування людини як соціально – філософська проблема / О. Шевчук // Вісник НАН України. – 2002. - № 1. – С. 32-41.
177. Шейнис Л.К. К истории самоубийства / Л.К. Шейнис // Русская Высшая Школа общественных наук в Париже: Лекции профессоров. - СПб., 1905. - С. 85-111.
178. Шеллер М. Избранные произведения / М. Шеллер. - М.: Гносис, 1994. - 490 с.
179. Шопенгауэр А. Свобода воли и нравственность / А. Шопенгауэр . – М.: Республика, 1992. – 448 с.
180. Шпенглер О. Закат Европы. Очерки мифологии мировой истории. 1. Гештальт и действительность / О. Шпенглер // Пер. с нем. К.А. Свасьяна. – М.: Мысль, 1993. – 663 с.
181. Юдин Г. Евгеника – учение об улучшении природных свойств человека / Г. Юдин. - М., 1925. – 387 с.
182. Юм Д. О бессмертии души / Д. Юм // Сочинения. В 2-х т. - Т.2. - М.: Мысль, 1965. - С. 798-806.
183. Юм Д. О самоубийстве / Д. Юм // Сочинения. В 2-х т. - Т. 2. - М.: Мысль, 1965. - С. 806-817.
184. Юм Д. Сокращённое изложение "Трактата о человеческой природе" / Д. Юм // Сочинения. В 2-х т. - Т.1. - М.: Мысль, 1965. - С. 789-810.
185. Юм Д. Трактат о человеческой природе / Д. Юм // Сочинения. В 2-х т. - Т.1. - М.: Мысль, 1965.- С. 77-788.
186. Ясперс К. Смысл и назначение истории /К. Ясперс. - М., 1991. - 527 с.
187. Appelbaum P.S., Roth L.B. Competency to consent to research: a psychiatric overview / P.S. Appelbaum //Arch. Gen. Psychiat. - 1982.- N 39. - P. 951-958.
188. Beauchamp T.L. Principles of biomedical ethics / T.L. Beauchamp., J.F. Childress. - N.-Y.,Oxford: Oxford university press, 1994. - 546 р.
189. Breck J. The sacred gift of life. Ortodox Christianity and bioethics. - Crestwood, N.-Y.: St.Vladimir's seminary press, 1998. - 288 p.
190. Burzagli S. Euthanasia / S. Burzagli // Global bioethics. - Vol.8. -N4. - 1995. - P. 115-127.
191. Diskinson G.E. Communication: Changes in death education in U.S. medical schools during 1975-1985 / G.E. Diskinson // J. Med. Educ. - 1985. - V.60. - N12. - P. 942-943.
192. Katz E. Organism, community, and the "Substitution problem" / Е. Katz // Environmental ethics. - 1985. – N 7. - Р.241-256.
193. Lower G. Global Bioethics: Building on the Leopold Legacy / G. Lower // A Review. Analytic Teaching. 1989. - N 10. - P. 122-125.
194. Miller B. L. Autonomy and the refusal of lifesaving treatment // Hasings Center Rep. - N 11. - P. 22-28.
195. Morgan M. Sociological approaches to health and medicine / М. Morgan, М. Galnan, N., Manning. - London - N.-Y.: Routledge. - 1985. - 297 p.
196. Parsons T. The sick role and the role of the physician reconsidered / T. Parsons // Millbank Memorial Fund Quarterly: Health and Society, 1975. - № 53. - P. 257-278.
197. Potter V.R. Global bioethics: building on the Leopold Legacy / V.R. Potter. - Michigan: Edward brothers, Inc., 1988. - 202 p.
198. Roszak Т. The gendered atom. The sexual psychology of science /Т. Roszak. - Bristol: J.W. Arrowsmith, 1999. - 174 p.
199. Wenger N.K. / N.K. Wenger, М.Е. Mattson, C.D Furberg, J. Elinson //Amer. J. Cardiol. -1984. -V. 54. - P. 908-913.
200. Veatch R.M. Moral justification and moral theories / R.M. Veatch // Medical ethics / Ed. by R.M. Veatch. - Boston-London: Jones and Bartlett publishers, 1989. - P. 30-47.