ЗҐВАЛТУВАННЯ: КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА, ДЕТЕРМІНАЦІЯ ТА ЇХ ПОПЕРЕДЖЕННЯ

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП ................................................................................................... 4

РОЗДІЛ 1. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ЗҐВАЛТУВАНЬ................................................................ 11

1.1. Поняття кримінологічної характеристики
зґвалтувань і сучасні кількісно-якісні
показники цих злочинів в Україні ....................................... 11
1.2. Основні кримінологічні риси
особистості злочинця-ґвалтівника......................................... 23
1.3. Основні кримінологічні особливості жертви
зґвалтування.............................................................................33
1.4. Латентність зґвалтування...................................................... 45
Висновки до розділу 1 .......................................................................... 55

РОЗДІЛ 2. ДЕТЕРМІНАЦІЯ ЗҐВАЛТУВАНЬ................................. 58

2.1. Система детермінант зґвалтувань на макро-, мікро-
й індивідуальному рівні..........................................................58
2.2. Поняття конкретної життєвої ситуації
вчинення зґвалтування .......................................................... 87
2.3. Види конкретної життєвої ситуації вчинення зґвалтувань
та їх особливості.................................................................... 94
2.4. Віктимологічний чинник вчинення зґвалтування...............105
2.5. Вплив девіацій ґвалтівника на детермінацію
зґвалтування та їх характеристика .......................................113
Висновки до розділу 2 ..........................................................................122

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ
ЗҐВАЛТУВАНЬ...................................................................125

3.1. Заходи загальносоціального попередження
зґвалтувань ...............................................................................125
3.2. Спеціально-кримінологічне попередження зґвалтувань:
кримінологічна профілактика, запобігання та припинення
цих злочинів..............................................................................135
3.3. Індивідуальне попередження зґвалтувань .............................148
3.4. Віктимологічне попередження зґвалтувань ..........................161
Висновки до розділу 3 ............................................................................173

ВИСНОВКИ ............................................................................................176

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................... 181

Додаток А.................................................................................................. 211
Додаток Б.................................................................................................. 216
Додаток В.................................................................................................. 217

ВСТУП

1. Актуальність теми дослідження, зв'язок роботи з науковими програмами. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України). Зґвалтування, як найбільш небезпечний серед злочинів проти статевої свободи і статевої недоторканості особи, порушує вказані природні права, які за Основним Законом України визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Недопущення вчинення цього суспільно небезпечного діяння – одна з передумов фізичного й морального здоров’я нації й окремого громадянина. Однак сьогодні, коли Україна активно включилась у процес побудови демократичної, соціальної, правової держави, спостерігається загострення низки економічних, соціальних, політичних, правових і моральних проблем. Відбуваються не тільки зміни в суспільстві, а й у ставленні людей до певних цінностей, зокрема, до статевого насильства. Насторожує те, що воно нерідко вважається безкараним або взагалі не сприймається як злочин. Ця позиція притаманна ґвалтівникам, яких майже у 100% становлять чоловіки, хоча Кримінальний кодекс України 2001 р. відніс до них і жінок. Жертви ж цього злочину у своїй більшості інакше сприймають учинене, тому що напад ґвалтівника, як правило, залишає негативні фізичні, моральні, психологічні і психічні наслідки. А іноді відбувається й убивство потерпілої особи. Поряд із цим за офіційними даними Міністерства внутрішніх справ України і Державної судової адміністрації України за період, який нами досліджувався (2001-2006 рр.), констатується зниження кількості зареєстрованих міліцією й розглянутих судами кримінальних справ про зґвалтування, що є дещо новим явищем. На нашу думку, воно може розглядатися не лише з позитивного, а й з негативного боку, зокрема, свідчити про підвищення рівня латентності досліджуваних злочинів.
У сучасній Україні є лише декілька наукових праць, присвячених різним аспектам проблеми зґвалтування, однак немає роботи, у якій би комплексно досліджувалися кримінологічна характеристика зґвалтувань, їх детермінація й попередження. А ці питання є вельми актуальними. Адже ставлення до жінки, до її честі й гідності, статевої свободи і статевої недоторканості – один з показників зрілості й моральності всього суспільства.
Питаннями боротьби зі злочинністю взагалі і зґвалтуваннями, зокрема, займалися в різні часи такі вчені, як Г.В. Антонов-Романовський, П.П. Андрушко, Ю.М. Антонян, Л.М. Балабанова, В.І. Борисов, В.В. Голіна, Б.М. Головкін, Б.Л. Гульман, О.М. Джужа, Л.В. Дорош, В.М. Дрьомін, О.П. Дяченко, А.О. Едельштейн, Г.Б. Єлемісов, А.П. Журавльов, А.П. Закалюк, А.Н. Ігнатов, О.Г. Кальман, М.М. Корчовий, С.С. Косенко, О.М. Костенко, В.М. Кудрявцев, Ю.Н. Кудряков, І.І. Лановенко, П.В. Мельник, П.І. Орлов, Є.П. Побєгайло, Д.В. Ривман, О.В. Синєокий, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, В.О. Туляков, А.М. Яковлєв та ін. Висвітлювалася вказана проблематика і в роботах психіатрів і сексопатологів, серед яких Г.Є. Введенський, М.В. Дворянчиков, Р. Крафт-Ебінг, В.В. Кришталь, А. Нохуров, А.А. Ткаченко, А.П. Чуприков та ін.
На рівні ж кандидатських дисертацій кримінологічні питання зґвалтування та інших статевих злочинів у різні роки в Україні досліджували О.Г. Кальман, М.М. Корчовий, С.С. Косенко, І.І. Лановенко, О.В. Синєокий, та деякі інші кримінологи. Однак комплексне вивчення сучасних тенденцій зґвалтувань, їх детермінації й попередження ще не було предметом окремого наукового дослідження ні на дисертаційному, ні на монографічному рівнях. Власні дослідження дисертантки показали досить відчутні зміни тенденцій і детермінант учинення цього злочину як найтяжчого проти статевої свободи і статевої недоторканості особи. Це зумовлено тим, що у зв’язку з трансформацією суспільства моральні заборони й цінності набули нового забарвлення, а сьогоднішня злочинність – нових ознак.
Ось чому створення кримінологічної характеристики зґвалтувань за новітніми даними, визначення детермінант цього злочину з метою їх попередження видається нам нагальною потребою сьогодення, що й зумовило обрання теми дисертаційного дослідження.
У роботі застосовано новий підхід до вивчення детермінації зґвалтувань, яка розглядається не лише на 3-х традиційних рівнях (на макро-, мікро- й індивідуальному), а й через призму конкретної життєвої ситуації вчинення зґвалтування як об’єктивно-суб’єктивного явища, розроблено його авторське формулювання й види. Визначення останніх дозволило розробити щодо цих видів адекватні заходи попередження.
Викладене свідчить, що дослідження питань кримінологічної характеристики, детермінації зґвалтувань, особистостей злочинця і жертви є актуальним як для науки кримінології, так і для практики боротьби з насильницькою злочинністю.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження є складовою частиною передбачених планом наукових досліджень Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права (номер державної реєстрації № 0186.0.070883). Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого від 17.12.04р., протокол №5.
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є визначення новітньої кримінологічної характеристики зґвалтувань, обґрунтування детермінант учинення цих злочинів у сучасній Україні, висвітлення їх сутності й особливостей, розроблення практичних рекомендацій щодо попередження зґвалтувань.
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі основні завдання:
 уточнити поняття “кримінологічна характеристика зґвалтувань” і розкрити його сучасні кількісно-якісні показники;
 висвітлити основні кримінологічні риси особистості злочинця-ґвалтівника;
 окреслити узагальнений кримінологічний портрет жертви зґвалтування, особливості її особистості й поведінки;
 викласти питання, пов’язані з латентністю зґвалтування;
 з'ясувати теоретичні питання детермінації; дослідити детермінацію зґвалтувань на макро-, мікро- й індивідуальному рівнях;
 сформулювати поняття конкретної життєвої ситуації вчинення зґвалтувань як комплексного детермінуючого явища і розробити її види;
 обґрунтувати віктимологічний аспект у механізмі вчинення зґвалтування;
 прослідкувати вплив девіацій ґвалтівника в системі детермінант зґвалтування, охарактеризувати їх;
 запропонувати систему заходів загальносоціального, спеціально-кримінологічного й індивідуального попередження зґвалтувань;
 рекомендувати заходи віктимологічного попередження зґвалтувань.
Об’єктом дисертаційного дослідження виступає злочинність проти статевої свободи і статевої недоторканості особи.
Предметом дисертаційного дослідження є кримінологічна характеристика й детермінація зґвалтування за сучасних умов, особливості й види конкретної життєвої ситуації та її роль у детермінації вчинення розглядуваного злочину, специфіка попередження зґвалтувань.
Методи дослідження. Методологічне підґрунтя дисертації становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання. У роботі використано порівняльно-правовий і догматичний методи, що дозволило дослідити нормативне і кримінологічне визначення зґвалтування як найтяжчого злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості особи. Застосування історичного й історично-правового методів зробило можливим показати історичний розвиток низки важливих понять, що стосуються даного дослідження. За допомогою системно-структурного методу створено комплексну кримінологічну характеристику зґвалтувань, визначено систему детермінант на макро-, мікро- й індивідуальному рівнях, висвітлено їх через призму конкретної життєвої ситуації вчинення зґвалтування та віктимологічного чинника, запропоновано заходи попередження цього злочину. У процесі безпосереднього дослідження детермінант зґвалтувань використовувався діалектичний метод. Застосування статистичного методу допомогло виокремити види конкретних життєвих ситуацій вчинення зґвалтування. При створенні ж авторських визначень деяких понять вживався логіко-семантичний метод. Також були використані метод вибіркового дослідження архівних кримінальних справ і конкретно-соціологічні методи: анкетування працівників правоохоронних органів, медичних працівників, школярів; формалізоване й неформалізоване інтерв’ювання певних груп населення та ін. Такий підхід сприяв отриманню достатньо всебічної інформації про об’єкт і предмет дослідження.
Емпіричну базу дисертаційної роботи склали вивчення й аналіз (із використанням спеціалізованого питальника) 265 архівних кримінальних справ, розглянутих місцевими судами обласних центрів та апеляційними судами 6-ти областей – Харківської, Донецької, Луганської, Вінницької, Львівської й Закарпатської. Загалом же було проведено суцільне дослідження доступних архівних матеріалів, які містяться у 31-му місцевому суді відповідних районів і 6-ти апеляційних судах вказаних областей.
Також опитано 255 осіб, зокрема, 50 слідчих міліції та прокуратури Харківської, Дніпропетровської й Волинської областей. Проведено анкетування 50 медичних працівників – психіатрів, психотерапевтів, сексопатологів, венерологів і гінекологів. Здійснено опитування 155 дівчат загальноосвітніх середніх шкіл м. Харкова й області.
Наукова новизна дослідження. Проведено комплексне дослідження сучасної кримінологічної характеристики, детермінації й попередження зґвалтувань, а також сформульовано власне бачення низки наукових і практичних питань.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступних теоретичних положеннях і практичних рекомендаціях, що виносяться на захист:
 за результатами даного дослідження розроблено кримінологічну характеристику зґвалтувань за сучасними даними, уточнено визначення поняття “кримінологічна характеристика зґвалтувань”;
 наведено особисте бачення специфіки латентності зґвалтування за результатами авторського кримінологічного дослідження;
 створено кримінологічну характеристику особистостей ґвалтівника і жертви розглядуваного злочину;
 уперше детермінанти зґвалтування досліджено не лише на макро-, мікро- й індивідуальному рівнях, а й через призму конкретних життєвих ситуацій учинення зґвалтування;
 доповнено визначення конкретної життєвої ситуації вчинення цього злочину, окреслено її елементи;
 запропоновано авторську класифікацію видів конкретних життєвих ситуацій учинення зґвалтування за критерієм сукупності і взаємодії їх елементів;
 отримали подальший розвиток віктимологічні аспекти детермінації розглядуваного злочину, сформульовано поняття “віктимність жертви зґвалтування”;
 висвітлено питання зростання (зниження) віктимності жертви зґвалтування залежно від статі за гендерними та іншими підставами;
 наведено авторське розуміння поділу девіацій ґвалтівника за їх природою (на 3 групи) та виявлено їх роль у детермінації досліджуваних злочинів;
 рекомендовано заходи спеціально-кримінологічного й загальносоціального попередження зґвалтувань;
 визначено сучасні заходи індивідуального й віктимологічного попередження цих суспільно небезпечних діянь.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що висновки й отримані результати дисертаційного дослідження розширюють наукові знання про статеві злочини взагалі й зґвалтування, зокрема, про їх детермінацію й попередження. Рекомендації стосовно попередження, запропоновані в роботі, можуть застосовуватися у попереджувальній роботі як правоохоронних органів, так і громадських організацій. Отримані наукові результати можуть використовуватися в навчальному процесі при читанні лекцій, проведенні семінарських, практичних занять і написанні навчальної літератури з учбової дисципліни „Кримінологія”, її спецкурсів тощо.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження викладені в доповідях на міжнародних, всеукраїнських, регіональних, міжвузівських конференціях: 1) Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. (3-4 лютого 2005 р., м. Львів); 2) Молодь у юридичній науці. Четверті осінні юридичні читання (21-22 жовтня 2005 р., м. Хмельницький); 3) Сучасні проблеми юридичної науки: стан та перспективи розвитку (21-22 листопада 2005 р., м. Харків); 4) Актуальні питання реформування правової системи України (27-28 травня 2005 р., м. Луцьк).; 5) Конституція України – основа побудови правової держави і громадянського суспільства (26-27 червня 2006 р., м. Харків); 6) Національна безпека України: стан, кризові явища та шляхи подолання (7-8 грудня 2005 р., м. Київ), а також використовувалися авторкою при проведенні практичних і семінарських занять з кримінології та правової статистики в Національній юридичній академій України імені Ярослава Мудрого, при проведенні профілактичних бесід зі школярками та ін.
Публікації. Основні положення роботи викладено у 4-х наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях та в 6-ти тезах доповідей на зазначених наукових та науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Структура роботи зумовлена її метою, завданнями та предметом дослідження. Дисертація складається зі вступу, 3-х розділів, що містять 13 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (337 найменувань), 3-х додатків. Загальний обсяг дисертації становить 226 сторінок, з них основний текст 180 сторінок, список використаних джерел займає 31 сторінку, додатки – 16 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено нове вирішення наукового завдання по створенню кримінологічної характеристики зґвалтувань за новітніми даними й по дослідженню детермінант цих злочинів та їх попередження, що дозволило зробити такі висновки:
1. Під кримінологічною характеристикою зґвалтування розуміються відомості про рівень, коефіцієнти, структуру й динаміку злочинів, опис особистості тих, хто їх учиняє, мотиви й цілі їх злочинної поведінки, характеристика особистості потерпілої особи, особливостей її поведінки, а також дані про латентність зґвалтування.
2. Динаміка зґвалтувань у досліджуваний період часу має тенденцію до зниження, що свідчить скоріше про латентизацію, ніж про реальне зменшення цих суспільно небезпечних діянь. Зґвалтування, вчинені в різних регіонах України, не мають істотних відмінностей, що свідчить про однорідність таких злочинів. Найбільш криміногенними періодами доби є вечір і ніч. Для кримінологічної характеристики сьогодні, на відміну від попередніх часів, день тижня особливого значення немає через велику чисельність безробітних ґвалтівників.
Особи, які вчинили зґвалтування, у більшості є неодруженими чоловіками віком 19-23 років, мають середню освіту, працюючу частину їх становлять робітники; 57,4% – безробітні, з яких приблизно 1/3 – раніше судимі, зґвалтування вчиняються в 90,7% у стані алкогольного сп’яніння. Припускаємо наявність інших характеристик особистості ґвалтівника в латентних злочинах. Жертва зґвалтування: найпоширеніша вікова категорія – 13 – 19 років (50,3%), більшість (79,5%) неодружені, понад третину (39,0%) мають неповну середню освіту через вік, 43,5% зайняті навчанням, серед працюючих – переважно реалізатори. Припускаємо, що ґвалтівники і жертви мають схожі статистичні показники стосовно соціального прошарку, показників зайнятості, рівнів прибутку тощо. Поряд з цим, багато відомостей не знаходить відображення в документах, тому така подібність лишається статистичним фактом, і не прирівнює у такий спосіб злочинця з його способом життя, установками, нахилами й жертву.
3. Зґвалтування має високу латентність, обсяг якої перевищує 90%, а серед видів – суміжна, штучна та процесуальна латентність.
4. При розгляді детермінації зґвалтування за основу взято підхід діалектичного детермінізму. При аналізі детермінант зґвалтування вважаємо доцільним використання системи детермінування на 3-х рівнях – макрорівні, мікрорівні й на рівні особистості ґвалтівника. Такий поділ дозволяє прослідкувати спричиняючі чинники. З метою ж подання їх у комплексі до і під час учинення досліджуваного злочину запропоновано власне бачення конкретної життєвої ситуації вчинення зґвалтування як об’єктивно-суб’єктивного утворення. Виникнення й розвиток останнього, поєднання його елементів нерідко знаходяться під впливом випадковості.
5. На макрорівні більш криміногенними для вчинення зґвалтування виявилися економічні, соціальні, соціально-психологічні, організаційно-управлінські, політичні, міграційні, урбанізаційні, культурно-виховні й гендерні детермінанти тощо. Вони виступають в якості умов, впливають на світорозуміння особи-ґвалтівника. На мікрорівні найбільш впливовими вважаємо мікроклімат у сім’ї, сфера зайнятості й рівень безробіття, громадська думка людей, матеріальне становище та інші детермінанти. На індивідуальному рівні основними детермінантами вчинення зґвалтування є нівелювання цінностей у суспільстві, спрощення стосунків між людьми, спотворені потреби особи, сексуальний мотив учинення зґвалтування (як основний поряд з іншими), стан алкогольного чи наркотичного сп’яніння, психологічні особливості, психіатричні й сексологічні характеристики та ін. При вирішенні питання співвідношення соціального й біологічного в особистості ґвалтівника вважаємо основними соціальні й соціокультурні детермінанти.
6. Конкретна життєва ситуація вчинення зґвалтування – це певний проміжок часу до і під час учинення цього злочину, коли існують негативні суспільні відносини, активним учасником яких є ґвалтівник, з різним ступенем активності жертва і сторонні особи, а також інші обставини (обстановка вчинення злочину, попередні події тощо), які в сукупності викликають в особи остаточну рішучість учинити зґвалтування. Серед видів конкретних життєвих ситуацій – непередбачена, побутово-родинна, штучна, криміногненно-пролонгована, віктимологічно-криміногенна.
7. Віктимність жертви зґвалтування – це природжена властивість особи, притаманна їй протягом всього життя. Вона має тенденцію до зниження чи зростання обсягу у зв’язку з психологічними, фізіологічними, соціальними, матеріальними, культурними та іншими чинниками, підпорядкованими детермінантам учинення зґвалтування. Вважаємо недоцільним вживання терміна „вина жертви”, оскільки остаточне рішення вчинити зґвалтування приймає сам злочинець.
8. Поділяємо девіації особистості ґвалтівника за їх природою на 3 групи: а) відхильна поведінка як прояв антисоціальної спрямованості; б) особистісні явища, які займають проміжне місце між психічним здоров’ям і психопатичними розладами (акцентуації характеру, неврози тощо); в) психічні аномалії.
9. Комплекс попереджувальних заходів пропонується здійснювати на 3-х рівнях – загальносоціальному, спеціально-кримінологічному і індивідуальному, а також провадити віктимологічне попередження. Об’єктом попереджувального впливу є негативні соціальні явища і процеси, що акумулюються в конкретній життєвій ситуації вчинення зґвалтування. Попереджувальні заходи мають бути зорієнтовані на види вказаного об’єктивно-суб’єктивного явища взагалі та на його учасників, зокрема.
10. До заходів загальносоціального попередження зґвалтування відносимо правові, соціально-економічні, культурно-виховні, інформаційні, культурно-психологічні, соціально-психологічні, та деякі інші. Вони покликані не лише вдосконалити суспільні відносини в державі, підвищити рівень життя, а й змінити ступінь нервозності в суспільстві, ставлення людей до низки цінностей і покращати моральне і фізичне здоров’я нації.
11. Спеціально-кримінологічне попередження зґвалтувань поділяється на профілактику, запобігання і припинення. Серед заходів профілактики найбільш дійовою вважаємо профілактику випередження, центром якої є різноманітні виховні заходи.
12. Заходи запобігання, зокрема, переорієнтація антисуспільної настанови, найбільш ефективно застосовуватимуться до ґвалтівників – потенційних учасників штучного виду КЖС вчинення зґвалтування, а також до осіб, які відбували покарання за зґвалтування, за інші насильницькі (чи ненасильницькі) злочини. Серед контрзаходів доцільно застосовувати заходи переконання, мета яких – посилення гальмівних процесів потенційного ґвалтівника, і заходи допомоги, скажімо, залучення до систематичної праці, можливе отримання освіти, надання постійного чи тимчасового житла тощо. Важливу роль в ефективності таких заходів посідає кримінологічна інформація.
13. Заходи припинення, здійснювані працівниками правоохоронних органів, мають більш активно діяти в місцях ризику (парки, сквери, лісопосадки тощо) кожного дня, а особливо у вихідні, свята й у темний період часу. При цьому йдеться не лише про професійну діяльність спеціалізованих підрозділів державних органів, але і про громадські об’єднання для охорони громадського порядку.
14. Заходи індивідуального попередження зґвалтування, спрямовані на окрему особистість, її свідомість та установки, пропонуємо розглядати на 2-х напрямах – профілактика-запобігання і припинення вчинення злочину. Підставою такого поділу є вплив на свідомість об’єкта, який попереджається, на різних стадіях дозлочинної і злочинної поведінки. Контингент осіб, на який спрямовано попереджувальний вплив, поділяємо на 4 групи: повнолітні; неповнолітні; раніше судимі; особи з психічними й сексологічними відхиленнями.
15. Віктимологічне попередження – це діяльність різних державних, суспільних і приватних органів, установ та організацій, спрямована на нейтралізацію, а по можливості й ліквідацію чинників, що формують віктимну поведінку, полегшують учинення злочинів, а також на захист громадян від злочинних посягань шляхом зниження віктимності. Віктимологічне попередження поділяємо на загальносоціальне, спеціальне й індивідуальне. Загальносоціальне близьке до однойменного напрямку кримінологічного попередження. Спеціальне поділяється на профілактику-запобігання (найбільш дійовими є виховні, захисні, інформаційні, технічні, правові заходи) і припинення (бажано, щоб потенційна жертва могла сама протистояти та припинити злочинний напад). Метою віктитмолоігчного попередження є зміна поведінки, зокрема, недопущення виникнення віктимологічно-криміногенного виду конкретної життєвої ситуації вчинення зґвалтування. В основі заходів індивідуального віктимологічного попередження знаходиться проведення бесід з потенційними жертвами різних вікових категорій, втілення в життя низки організаційних заходів, а також надання допомоги жінкам, які стали жертвами сексуального насильства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аванесов Г.А. Криминология и социальная профилактика. – М.: Акад. МВД СССР, 1980с. – 528с.
2. Агарков А.А., Семин И.Р., Кондратов А.В. Сравнительный анализ практики судебно-психиатрической экспертизы в Томской области // Рос. психиатр. журн. Науч.-практ. журн. – М.: Медицина, 2001. - №6. – С.35-27.
3. Агрессия и психическое здоровье / Под ред Т.Б. Дмитриевой, Б.В. Шостаковича. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2002. – 464с.
4. Акутаев Р.М. Проблемы латентной преступности. (По материалам Дагестанской АССР): 18.00.08. Дис. … канд. юрид. наук. – Махачкала: Дагестанский гос. ун-т, 1984. – 215с.
5. Александровский Ю.А. Психические расстройства в общемедицинской практике и их лечение. – М.: Изд. дом ГЭОТАР-Мед, 2004. – 238с.
6. Алексеев А.И., Герасимов С.И., Сухарев А.Я. Криминологическая профилактика: теория, опыт, проблемы. – М.: НОРМА, 2001. – 481с.
7. Алексєєв Ю.М., Кульчицький С.В., Слюсаренко А.Г. Україна на зламі історичних епох (Державотворчий процес 1985 – 1999 рр.): Навчальний посіб. – К.: Вид-во „ЕксОб”, 2000. – 296с.
8. Алимов С.Б. Ситуация совершения преступления и ее криминологическое значение (по материалам уголовных дел о хулиганстве): 12.00.08: Автореф. дис. … канд. юрид. наук (715). – Харьков, – 1967. – 21с.
9. Аномальное сексуальное поведение / Под ред. А.А. Ткаченко, Г.Е. Введенского. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2003. – 657с.
10. Антонов-Романовский Г.В. Проблемы криминологического изучения изнасилований // Вопр. борьбы с преступностью. – Вып. 34. – М.: Юрид. лит., 1981. – С.46-52.
11. Антонян Ю.М. Изучение личности преступникка. Учеб. пособ. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1982. – 80 с.
12. Антонян Ю.М. Криминология: Избр. лекции. – М.: Логос, 2004. – 448с.
13. Антонян Ю.М. Отрицание цивилизации: каннибализм, инцест, детоубийство, тоталитаризм. – М.: Логос, 2003. – 256с.
14. Антонян Ю.М. Почему люди совершают преступления. Причины преступности. – М.: Изд. дом «Камерон», 2005. – 304с.
15. Антонян Ю.М. Психологическое отчуждение личности и преступное поведение. Генезис и профилактика дезадаптивных преступлений. – Ереван: Айастан, 1987. – 206с.
16. Антонян Ю.М. Роль конкретной жизненной ситуации в совершении преступления: Учеб. пособ. – М.: Редакционно-издательский отдел, 1973. – 71с.
17. Антонян Ю.М. Социальная среда и формирование личности преступника (неблагоприятные влияния на личность в микросреде): Учеб. пособ. – М.: Акад. МВД СССР, 1975. – 159с.
18. Антонян Ю.М., Блувштейн Ю.Д. Методы моделирования в изучении преступника и преступного поведения: Учеб. пособ. – М.: Юрид. лит. – 1977. – 54с.
19. Антонян Ю.М., Бородин С.В. Преступность и психические аномалии / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев. – М.: Наука, 1987. – 208с.
20. Антонян Ю.М., Голубев В.П., Кудряков Ю.Н. Изнасилование: причины и предупреждение. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1990. – 192с.
21. Антонян Ю.М., Гульдан В.В. Криминальная патопсихология. – М.: Наука, 1991. – 246с.
22. Антонян Ю.М., Кудрявцев В.Н., Эминов В.Е. Личность преступника. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. – 366с.
23. Антонян Ю.М., Ткаченко А.А. Сексуальные преступления. Чикатило и другие. – М.: Амальтер, 1993. – 319с.
24. Архівна кримінальна місцевого суду Артемівського р-ну м. Луганська, №1-80/0.
25. Архівна кримінальна справа апеляційного суду Донецької обл., №1-43/04.
26. Архівна кримінальна справа апеляційного суду Закарпатської обл., № 1-6/03.
27. Архівна кримінальна справа апеляційного суду Львівської обл., №1-18/04.
28. Архівна кримінальна справа апеляційного суду Львівської обл., №1-22/04.
29. Архівна кримінальна справа апеляційного суду Харківської обл., №2-72/01.
30. Архівна кримінальна справа апеляційного суду Харківської обл., №2-74/01.
31. Архівна кримінальна справа місцевого суду Артемівського р-ну м. Луганська, №1-108/03.
32. Архівна кримінальна справа місцевого суду Жовтневого р-ну м. Луганська, №1-285/02.
33. Архівна кримінальна справа місцевого суду Жовтневого р-ну м. Луганська, №1-253/02.
34. Архівна кримінальна справа місцевого суду Залізничного р-ну м. Львова, №1-4/03.
35. Архівна кримінальна справа місцевого суду Ленінського р-ну м. Вінниці, №1-207/02.
36. Архівна кримінальна справа місцевого суду Ленінського р-ну м. Донецька, № 1-67/2002.
37. Архівна кримінальна справа місцевого суду Ленінського р-ну м. Донецька, №05-28501.
38. Архівна кримінальна справа місцевого суду Ленінського р-ну м. Харкова, №1-491/02.
39. Архівна кримінальна справа місцевого суду Ленінського р-ну м. Харкова, №1-867/02.
40. Архівна кримінальна справа місцевого суду Ленінського р-ну м. Харкова, №1-108/02.
41. Архівна кримінальна справа місцевого суду м. Мукачева Закарпатської обл., №1-313/02.
42. Архівна кримінальна справа місцевого суду Орджонікідзевського р-ну м. Харкова, № 1-521/2003.
43. Архівна кримінальна справа місцевого суду Петровського р-ну м. Донецька, №1-121-2004.
44. Архівна кримінальна справа місцевого суду Фрунзенського р-ну м. Харкова, 1-480/04.
45. Архівна кримінальна справа місцевого суду Червонозаводського р-ну м.Харкова, № 1-261.
46. Архівна кримінальна справа місцевого суду Червонозаводського р-ну м. Харкова, № 1 – 210/5.
47. Архівна кримінальна справа місцевого суду Червонозаводського р-ну м. Харкова, № 1 – 717/2.
48. Архівна кримінальна справа міськрай. суду м. Ужгорода, №1-50/04. 47
49. Асланов Р.М. К вопросу о причинах преступного поведения // Вестн. ЛГУ. – Сер. 27: История КПСС, научный коммунизм, философия, право. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. – Вып. 4. – С.85 - 90.
50. Афанасьев В.Г. Социальная информация и управление обществом. – М.: Политиздат, 1975. – 408с.
51. Бабаев М.М. Причины преступности и меры борьбы с ней. Библиотечка «Молодежи о государстве и праве». – М.: Об-во «Знание» РСФСР, 1974. – 47 с.
52. Багрій-Шахматов Л.В., Туляков В.О. Віктимізація як криміногенний чинник // Вісн. Акад. прав. наук України. – Х.: Право, 1995. – №4. – С. 77-84.
53. Балабанова Л.М. Судебная патопсихология (Вопросы определения нормы и отклонений). – Донецк: Сталкер, 1998. – 429с.
54. Бартол К. Психология криминального поведения. – СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2004. – 352с.
55. Бафия Е. Проблемы криминологии. Диалектика криминогенной ситуации / Под ред. и с предисл. Н.А. Стручкова. – М.: Юрид. лит., 1983. – 150с.
56. Бачинин В.А. Основы социологии права и преступности. – СПб.: Изд-во СПб ун-та, 2001. – 308с.
57. Бачинин В.А. Философия права и преступления. – Х.: Фолио, 1999. – 607с.
58. Безверхняя Ж. Анатомия насилия, или неизвестная криминология. – М: Амрита-Русь, 2003. – 192с.
59. Блувштейн Ю.Д., Зырин М.И., Романов В.В. Предупреждение преступлений. – Минск: Университетское, 1986. – 286 с.
60. Боклаг О. Алкогольне сп’яніння як фактор віктимності потерпілих від злочинів // Рад. право. – 1988. – №3. – С.62 – 64.
61. Бугера О.І. Проблеми використання засобів масової інформації для запобігання злочинів серед неповнолітніх: : 12.00.08. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Академія адвокатури України – К., 2006. – 20с.
62. Быргеу М.М. Организация профилактики преступлений ОВД: концептуальные основы и перспективы совершенствования: Монография. – Харьков: Изд-во Нац. ун-т внутр. справ, 2004. – 253с.
63. Бышевский Ю.В., Конев А.А. Латентная преступность и правосознание: Учеб. пособ. – Омск: Омск. ВШ МВД СССР, 1986. – 76с.
64. Валуйська М.Ю. Кримінологічна характеристика особистості злочинців, що вчинили умисні вбивства при обтяжуючих обставинах: 12.00.08. Дис. ... канд. юрид. наук. – Х., 2002. – 240с.
65. Василевич В. Поняття кримінологічної характеристики насильницьких злочинів // Право України. – 1997. – №12, 1997. – С.82-84.
66. Василюк Ф.Е. Психология переживания. Анализ преодоления критических ситуаций. – М.: Изд-во МГУ, 1984. – 200с.
67. Ветров Н.И. Профилактика правонарушений среди молодежи как научно управляемый процесс: 12.00.08 / Акад. МВД СССР: Автореф. … канд. юрид. наук. – М, 1982. – 35с.
68. Взаимодействие милиции и населения: к итогам харьковского эксперимента. – Х.: Нац. ун-т внутр. дел, 2003. – 288с.
69. Власов В.С. Причины и условия преступности в СССР. Учеб. пособ по спецкурсу. – Ярославль: Ярославский гос. ун-т, 1987. – 68с.
70. Внуков В.А., Эдельштейн А.О. О характере личности правонарушителя и механизмах правонарушений в области половых отношений // Правонарушения в области сексуальных отношений. Сб. ст. – М.: Изд-во Мосздравотдела, 1927. – С.23-76.
71. Волков Б.С. Детерминистическая природа преступного поведения / Науч. ред. В.П. Мальков. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1975. – 110с.
72. Воронова Ю.В. Соціально-психологічні особливості особистості неповнолітніх, які були зґвалтовані // Право і безпека. – 2004. – №3/4. – С. 202-204.
73. Гайдар Є.О. Безпритульність та бездоглядність – історико-порівняльний аналіз // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. – Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2005. – Вип. 30. – С. 313-317.
74. Гега П., Доля Л. Криміногенна ситуація в Україні за роки незалежності. Мовою цифр // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 12(42). – С. 83 – 92.
75. Георгадзе З.О., Царгасова Э.Б. Судебная психиатрия. – М.: Закон и право, 2002. – 239с.
76. Глонти Г.М. Роль повода в механизме индивидуального преступного поведения и профилактика преступлений: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Моск. ВШ милиции МВД СССР. – М., 1983. – 21с.
77. Голдберг Э. Управляющий мозг: Лобные доли, лидерство и цивилизация / Пер. с англ. Д. Булгакова. – М.: Смысл, 2003. – 335с.
78. Голик Ю.В. Случайный преступник. – Томск: Изд-во Томск. ун-та, - 1984с. – 166с.
79. Голина В.В. Криминологическая профилактика, предотвращение и пресечение преступлений: Учеб. пособ. – К.: УМК ВО при Минвузе УССР, 1989. – 72с.
80. Голина В.В. Опыт изучения общественного мнения о роли криминологической осведомленности населения в предупреждении преступности // Актуал. пробл. формирования правового государства: Кратк. тезисы докл. и науч. сообщ. респ. науч. конф. 24-26 октября 1990г. – Х.: Юрид. ин-т, 1990. – С. 234,235.
81. Голина В.В. Пути совершенствования предупредительного значения представлений следователя (криминологический аспект) // Пробл. соц. Законности: Республ. межвед. науч. сб. / Отв. ред. В.Я. Таций. – Вып.17. – Х.: Вища шк., 1986. – С.74 – 78.
82. Голина В.В. Работа органов внутренних дел, суда и прокуратуры по предупреждению преступности: Учеб. пособ. – Х.: Юрид. ин-т, 1981. – 77с.
83. Голина В.В. Слідча профілактика злочинів: недоліки й шляхи вдосконаленя // Рад. право. – 1985. – Вип. 12. – С.36 – 39.
84. Голина В.В. Специально-криминологическое предупреждение преступлений (теория и практика): 12.00.08. Дис. ... д-ра юрид. наук. – Харьков, 1994. – 569с.
85. Голина В.В. Теория и практика предупреждения преступности в Украине // Пробл. законности / Отв. ред. В.Я. Таций. – Х., 1995. – Вып.30. – С. 144 – 152.
86. Голіна В., Ємельянов В., Петрюк П. Проблеми боротьби зі злочинністю неповнолітніх з психічними аномаліями // Право України. – 2005. – Вип. 10. – С.74-76.
87. Голіна В.В. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми боротьби з бандитизмом. Соціально-правове та кримінологічне дослідження. – Х.: Регіон-інформ, 2004. – 210с.
88. Голіна В.В. Поняття й характеристика предмета спеціальної профілактики злочинів // Рад. право. – 1984. – №1. – С. 60-63.
89. Голіна В.В. Попередження злочинності: Консп. лекції. – Х.: Укр. юрид. акад., 1994. – 40с.
90. Голіна В.В., Лукашевич С.Ю., Юрченко О.Ю.Основні кримінологічні риси тяжкої насильницької злочинності проти особи та її попередження // Питання боротьби зі злочинністю. Зб. наук. праць. – Х.: Право, 2000. – вип. 4. – С.3 – 47.
91. Головкін Б.М. Сімейно-побутові конфлікти у системі детермінації умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень: 12.00.08: Дис. ... канд.. юрид. наук. – Х., 2001. – 185с.
92. Головкін Б.М. Сімейно-побутові конфлікти у системі детермінації умисних вбивств і тяжких тілесних ушкоджень: Монографія. - Х.: Нове слово, 2004. – 185с.
93. Гостюшин А. Защити себя и близких. Энциклопедия экстремальных ситуаций. М.: РИПОЛ КЛАССИК, 1997. – 320с.
94. Гришаев П.И. Влияние социальных явлений на преступность: Лекция. – М.: Всесоюз. юрид. заочн. ин-т, 1984. – 45с.
95. Гришин В., Мельниченко О. Виктимологические аспекты правового воспитания несовершеннолетних // Сов. Юстиция. – 1988. – №9. – С. 8-10.
96. Гульман Б.Л. Сексуальные преступления. – Харьков: ИМП „Рубикон», 1994. – 271с.
97. Гульман Б.Л., Орлов П.И. Психодиагностика и психопрофилактика сексуальных преступлений: Учеб. пособ. по судебн. сексологии / Под ред. В.В. Кришталя. – Харьков.: Харьковский ин-т внутр. дел, 1994. – 143с.
98. Гурлєва Т.С. Дівчинка-підліток як жертва та ініціатор сексуального насильства: психологічні причини та наслідки // Практична психологія та соціальна робота. Наук.-практ. освітньо-метод. журн. / Гол. ред. О.В.Губенко. – К: ООО „Атопол”, 2005. - №6. – С. 61-68.
99. Дагель П.С. Причины преступности в СССР и причины индивидуального преступного поведения // Пробл. причинности в криминологии и уголовном праве: Межвуз. сб. / Под ред. В.А. Номоконова. – Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1983. – С. 22 – 37.
100. Даньшин И.Н. О значении мотива преступления при изучении и предупреждении преступлений // Вопр. борьбы с преступностью. – 1969. – Вып.10. – С. 65 – 70.
101. Даньшин И.Н. Общетеоретические проблемы криминологии: Монография. – Х.: Прапор, 2005. – 224с.
102. Даньшин И.Н. Проблемы латентной преступности // Сб. крат. тезисов докл. и науч. сообщ. науч.-практ. конф. по итогам науч.-исслед. работ, вып. проф.-препод. составом УЮА в 1992г. (4-5.03.93). – Х.: Укр. юрид. акад., 1993. – С.108-110.
103. Даньшин И.Н. Хулиганство и меры по ликвидации его в СССР: Дис.: … канд. юрид. наук: 12.00.08. – Х, 1965. – 382с.
104. Даньшин І.М. Проблеми детермінації злочинності // Вісн. акад. прав. наук України. – 1994. – №2. – С. 115 – 123.
105. Дементьев С. Понятие беспомощного и бессознательного состояния // Рос. Юстиція. – 1999. – №1. – С.43.
106. Джаянбаев К.И. Виктимологические аспекты предупрежденя тяжких преступлений против личности // Гос-во и право – 2005. – №11. – С.101 – 103
107. Джейнус С., Джейнус С. Секс в двадцатом веке // Сексология. Хрестоматия / Под науч. ред. Д.Н. Исаевой. – СПб.: Питер, 2001. – С.103-115.
108. Джери Д., Джулия Д. Большой толковый социологический словарь: В 2- т. – Т.1 – М.: Вече – аст, 1999. – 544с.
109. Джилліген Дж. Запобігання насильству / Пер. з англ. В.В. Штенгелов. – К.: Сфера, 2004. – 168с.
110. Долгова А.И. Криминологическое изучение личности преступника // Сов. гос-во и право. – 1973. – Вып.6 – С. 90-98.
111. Донченко Е.А., Сахарь Л.В., Тихонович В.А. Формирование разумных потребностей личности. – Киев: Политиздат Украины, 1984. – 223с.
112. Дышев С. От «воров в законе» до «отморозков»: Россия уголовная. – М.: Вече, 1997. – 528с.
113. Дьяченко А.П. Проблемы борьбы с изнасилованиями. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1981. – 64с.
114. Европейская конвенция по возмещению ущерба жертвам насильственных преступлений (ETS N 116). Страсбург, 24 нояб. 1983 г. // Сб. док-тов СЕ в обл. защиты прав ч-ка и борьбы с преступностью. – М.: Изд-во СПАРК, 1998. – С. 81-85.
115. Елемисов Г.Б. Изнасилование как тяжкое преступление против чести и достоинства женщины. – Караганда: Караганд. ВШ МВД СССР, 1976. – 149 с.
116. Ефимов Е. Природа преступлений. – Ч.1: Естественнонаучная теория преступлений: Монография. – М.: Типо-Литогр. Ю.Вернер, 1914. – 390с.
117. Жалинский А.Э., Костицкий М.В. Эффективность профилактики преступлений и криминологическая информация. – Львов: Вища шк., 1980. – 212с.
118. Журавлев А.Ю. Криминалистический анализ использования беспомощного состояния потерпевшего как способа совершения насильственных половых преступлений // Зб. наук. пр. – Вип. 20. – Одеса: Юрид. лит-ра, 2003. – С.184-188.
119. Закалюк А.П. Прогнозирование и предупреждение индивидуального преступного поведения. – М.: Юрид. лит., 1986. – 191с.
120. Заставний Ф.Д. Географія України: У 2-х кн. – Львів: Світ, 1994. – 472с.
121. Зелинский А. Ф. Криминология: Учеб. пособ. – Xарьков: Рубикон, 2000. – 240 с.
122. Зелинский А.Ф. Трансформация мотивов преступной деятельности // Пробл. соц. законности: Респ. Межвед. науч. сб. / Отв. ред. В.Я. Таций. – Х.: Основа, 1991. – С.101126 – 105.
123. Зубкова В.И. Виктимологические меры предупреждения преступлений // Вестн. МГУ. – Серия №11: Право. – 1990. – №3. – С. 53 – 61.
124. Иванова В.В. Преступное насилие: Учеб. пособ. для вузов. – М.: ЮИ МВД РФ, Кн. мир, 2002. – 83с.
125. Игнатов А.Н., Резник Г.М., Соболева С.Б. Классификация насильственных преступников и ее критерии // Типология личности преступника и индивидуальное предупреждение преступлений: Сб. науч. тр. / Под ред. М.М. Бабаева. – М.: Всесоюзн. ин-т по изучен. причин и разраб. мер предупр. преступности, 1979. – С.31-52.
126. Игошев К.Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения. – Горький: Горьковск. ВШ МВД СССР, 1974. – 168с.
127. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы- СПб: Издательство “Питер”,- 2000.- 512с.
128. Ильина Л.В. Уголовно-процессуальное значение виктимологии // Правоведение. 1975. - №3, С.119 – 123.
129. Иншаков С.М. Культура и ее воздействие на преступность // Преступность и культура / Под ред. А.И. Долговой. – М.: Криминологическая Ассоциация, 1999. – С.7-19.
130. Использование уличных телекамер в борьбе с преступностью // Борьба с преступностью за рубежом (По матер. зарубежной печати): Ежемес. информ. бюл. – М.: РАН, Всерос. ин-т научн. и технич. Информации (ВИНИТИ), 2000. – Вып.. 12. – С. 18-22.
131. Історія України: Курс лекцій: У 2 кн. Кн. 2 – ХХ століття: Навч. посіб./ Мельник Л.Г., Верстюк В.Ф, Демченко М.В. та ін. – К.: Либідь, 1992. – 464с.
132. Історія України: Курс лекцій: У 2-х кн. Кн. 1: ХХ століття: Навч. посіб. / Мельник Л.Г., Гуржій О.І., Демченко М.В. та ін. – К.: Либідь, 1991. – 576 с.
133. Казаковцев Б.А., Виноградова Р.Н., Стяжки В.Д. та ін. Профилактика правонарушений и медико-социальная реабилитация лиц с психическими расстройствами, совершивших общественно опасные действия // Рос. психиатр. журн. Науч.-практ. журн. – М.: Медицина, 2001. – №6. – С. 48-51.
134. Как противостоять угрозе изнасилования? / Пер. с англ. Э.Э. Митинга // Социолог. Исследования. – 1989. – №4. – С. 70 – 73.
135. Кальман А.Г. Криминологическая характеристика, детерминация и предупреждение изнасилований: 12.00.08: Дис. … канд. юрид. наук. – Х., 1986, – 219с.
136. Кальман А.Г. Криминологическая характеристика, детерминация и предупреждение изнасилований: 12.00.08: Автореф. … канд. юрид. наук. – Х., 1986. – 23с.
137. Кальман А.Г. Некоторые вопросы мотивации изнасилований // Проблемы правоведения: Респ. Меж ведом. науч. сб. – Вып. 47. – К.: Вища шк., 1986. – С. 96-100.
138. Кальман А.Г., Христич И.А. Понятийный аппарат современной криминологии (терминологический словарь) / Под ред. В.В. Голины. Ин-т изучен. пробл. преступности. – Харьков: Изд-во ООО-ТО „Гимназия”, 2005. – 271с.
139. Карпец И.И. Современные проблемы уголовного права и криминологии. – М.: Юрид. лит., 1976. – 223 с.
140. Кигас В.Н. Превенция: помощь потерпевшим и преступникам // Борьба с преступностью за рубежом (По материалам иностранной печати). Ежемес. информ. бюл. – М.: …, 2006. – Вып.. 9. – С. 14,15.
141. Ковалкин А.А. Латентная преступность и ее выявление органами внутренних дел: Учеб. пособ. – К.: КВШ МВД СССР, 1985. – 96с.
142. Козлов А.В. Понятие преступления. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 819с.
143. Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 роки. Затверджена Указом Президента України від 25.12.00р., № 1376/2000 р. // Офіційний вісник України, 2000. - №52. – Ст.2258.
144. Комплексна програма профілактики правопорушень на 2006-2008 роки: Концепція, схвалена розпорядженням КМ України від 01.03.06р., № 116-р // Офіц. вісн. України. – 2006. – № 10. – Ст. 636.
145. Комплексна цільова програма боротьби зі злочинністю на 1996-2000роки, затверджена Указом Президента України від 17.09.96р., № 837/96 // Деловая Украина, 1996, №70. – С.7; №72. – С.7.
146. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник / Отв. ред. Л.П. Гоский. – Изд. 2-е, испр. и доп. – М.: Наука, 1975. – 720с.
147. Кондратюк І., Мірошник Ю. Справа боротьби зі злочинністю. Реалії сьогодення // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – №12(54). – С. 10 – 16.
148. Конев А.А. Основные криминологические характеристики латентной преступности: Учеб. пособ. – Омск: Омськ. ВШ МВД СССР, 1980. – 47с.
149. Конева М. История развития уголовного законодательства за действия гомосексуального характера // Уголовное право. – 2003. – №2. – С.42-44.
150. Конева М. Усилить уголовную ответственность за ненасильственные действия гомосексуального характера // Российская юстиция, 2003. - №3. – С.59.
151. Коновалов В.П. Изучение потерпевших от преступления с целью профилактики правонарушений. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1982. – 84с.
152. Кононенко В.И., Маляренко В.Т. Пьянство и преступность. – Киев: Политиздат Украины, 1988. – 124 с.
153. Конышева Л. Понятие психически беспомощного состояние жертвы преступления // Российская юстиция, 1999. - № 4 – С.44-45.
154. Корчовий М.М. Кримінологічні проблеми боротьби зі зґвалтуваннями, вчинюваними неповнолітніми: 12.00.08 / Нац. ун-т внутр. справ України: Автореф. дис. ... канд.. юрид. наук. – К., 2000. – 18с.
155. Косенко С. Поняття кримінологічної характеристики статевих злочинів щодо неповнолітніх // Підпр., госп-во і право. – №5, 2003. – С.104,105.
156. Косенко С.С. Віктимологічна профілактика статевих злочинів щодо неповнолітніх: 12.00.08 / Нац. ун-т внутр. справ України: Автореф. … канд. юрид. наук. – К., 2004. – 20с.
157. Краснушкин Е.К. Что такое преступник? // Преступник и преступность . – Сб.1. – М.: Изд. Мосздравотдела, 1926. – С.6 – 33.
158. Крафт-Эбинг Р. Половая психопатия с обращением особого внимания на извращение полового чувства / Пер. с нем. – М.: Республика, 1996. – 591с.
159. Кривега Л.Д. Мировоззренческие ориентации личности в условиях трансформации общества. – Запопрожье: Запорож. гос. ун-т, 1998. – 189с.
160. Криминология: Консп. Лекций / Авт.-состав. А. Желудков. – М.: Приор-издат, 2003. – 144с.
161. Криминология: Общ. ч.: Учебник. – СПб.: Изд-во СПб. ун-та, 1992. – 212 с.
162. Криминология: Учебник / Под ред. В.Н. Кудрявцева, В.Е. Эминова. – М.: Юрист, 1995. – 512с.
163. Криминология: Учебник / Под ред. И.И. Карпеца и др.- М.: Юрид. лит., – 1976. – 439с.
164. Криминология: Учебник для вузов / Под общ. ред. А.И. Долговой. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: НОРМА, Изд. гр. НОРМА – ИНФРА – М, 2002. – 848с.
165. Криминология: Учебник для юрид. вузов / Под ред. В.Н. Бурлакова, В.П. Сальникова. – С-Пб.: Санкт-Петербургская академия МВД России, 1998. – 576с.
166. Кримінальне право України: Особл. ч.: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. освіти / За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Київ – Харків: Юрінком Інтер – Право, 2001. – 494с.
167. Кримінальний кодекс України: Наук.-практ. коментар / За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Вид. 3-тє. – Х.: ТОВ „Одіссей”, 2006. – 1152с.
168. Кримінально-виконавче право України: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / За ред. А.Х. Степанюка. – Х.: Право, 2006. – 256с.
169. Кримінально-процесуальний кодекс України (зі зм. і доп. на 15.09.01р.). – Х.: Гриф, 2001. – 320с.
170. Кримінологічна віктимологія: Навч. посіб. / За заг. ред. О.М. Джужі. – К.: Атіка, 2006. – 352с.
171. Кримінологія. Заг. та Особл. ч. / За заг. ред. І.М. Даньшина. – Х.: Право, 2003. – 351с.
172. Кримінологія: Особл. ч.: Навч. посіб. /За ред. І.М. Даньшина. – Х.: Право, 1999. – 232с.
173. Кришталь В.В., Гульман Б.Л. Сексология. – Т.2: Клиническая сексология. – Ч 1.: Общая сексопатология. – Харьков: ЧП Акад. сексолог. исследований, 1997. – 272с.
174. Кудрявцев В.Н. Генезис преступления. Опыт криминологического моделирования: Учеб. пособ. – М.: Изд. гр. ФОРУМ – ИНФРА-М, 1998. – 216с.
175. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. – М.: Наука, 1982. – 287с.
176. Кудрявцев В.Н. Преступность и нравы переходного общества. – М.: Гардарики, 2002. – 238с.
177. Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии (О структуре индивидуального преступного поведения). – М.: Юрид. лит., 1968. – 175с.
178. Кудрявцев В.Н. Причинность в криминологии // Проблемы причинности в криминологии и уголовном праве. Межвузовский сборник. – Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1983. – С. 4 – 10.
179. Кудрявцев В.Н. Социально-психологические аспекты преступного поведения // Вопр. Философии. – 1974. – Вып.1. – С. 98 – 109.
180. Кудрявцев В.Н., Эминов В.Е. Причины преступности в России: Криминологический анализ. – М.: Норма, 2006. – 112с.
181. Кузнецова Н.Ф. Проблемы криминологической детерминации / Под ред.. В.Н. Кудрявцева. – М.: Изд-во МГУ, 1984. – 204с.
182. Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: У 2-х кн. / За заг. ред. О.М. Джужі. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
183. Курс лекций по криминологии. Учебное пособие / Под ред. И.Н. Даньшина и В.В. Голины. – Харьков: Одиссей, 2006. – 279с.
184. Лановенко И.И. Теоретические основы ранней профилактики половых преступлений. – Киев: Нац. акад. внутр. дел, 1997. – 204с.
185. Лановенко І.І, Мельник П.В. Проблема вибору в кримінології. – К., 1999. – 457с.
186. Лановенко І.І,, Мельник П.В. Кримінологія: Причини та раннє попередження статевої злочинності. – К.: Укр. фін.-екон. ін-т. юрид. ф-т, 1998. – 119с.
187. Лановенко І.І. Концепція ранньої профілактики статевих злочинів: 12.00.08 / Укр. акад. внутр. справ. Ін-т психології АПН України: Автореферат дис. ... канд.. юрид. наук. – К, 1995. – 23 с.
188. Ласс Д.И. Половая жизнь заключенных // Изучение преступности и пенитенциарная практика. – Одесса: Всеукр. каб. по изуч. личности преступника и преступности при Одес. Центр. допре; изд. Одес. Центр. допра, 1927. – Вып. 1. – С. 55 – 90.
189. Лебедев С.Я. Антиобщественные традиции, обычаи и их влияние на преступность: Учеб. пособ. – Омск: ВШ милиции МВД СССР, 1989. – 79с.
190. Леонгард К. Акцентуированные личности / Пер. с нем. В.М. Ленинской / Предисл. и. ред. В.М. Блейхера. – 2-е изд., стереотип. – Киев: Вища шк., 1989. – 375с.
191. Лисодєд О.В. Про захист жертв злочинів і віктимологічну профілактику // Наук. вісн. Дніпропетр. юрид. ін.-ту МВС України: Зб. наук. пр, 2001. – № 3(6). – С. 276 – 282.
192. Лисюк Ю.В. До проблеми гендерного насильства // Вісн. Одес. ін.-ту внутр. справ. – Одеса: Одеськ. ін.-т внутр. справ, 2001. – №1. – С. 66-68.
193. Литвак О. Про профілактику злочинності // Право України. – 1997. – №11. – С. 11-14.
194. Литвак О.М. Державний контроль за злочинністю (кримінологічний аспект): 12.00.08 / Нац. ун-т внутр. справ: Дис. ... д-ра юрид. наук. – Х., 2001. – 414с.
195. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. – Изд. 2-е, доп. и перераб. – Л.: Медицина, 1983. – 256с.
196. Личность преступника / Под ред. В.Н. Кудрявцева. – М.: Юрид. лит., 1975. – 270 с.
197. Логвинова Н.Ю. Украина, безработица, стресс (Особенноасти влияния ситуации безработицы на человека): Монография. – Х.: Изд-во Народн. Укр. акад., 2005. – 348с.
198. Лукаш А.С. Гендерний аспект як один з факторів вчинення зґвалтування. Постановка проблеми // Актуал. питання реформування правової системи України: Зб. наук. ст. за матер. І Міжвуз. наук.-практ. конф. 27-28 трав. 2005р., м. Луцьк. – Луцьк: Юрид. ф-т Волин. держ. ун-ту, 2005. – С. 344-347.
199. Лукаш А.С. Деякі аспекти сутності насильства при вчиненні зґвалтування // Національна безпека України: стан, кризові явища та шляхи подолання: Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 7-8 груд. 2005р.): Зб. наук. пр. / Редкол.: С.А. Єрохін, С.І. Пирожков, В.А. Гошовська та ін. – К.: Нац. акад. управл., Центр перспектив. соціал. досліджень, 2005. – С. 242-245.
200. Лукаш А.С. Питання кримінологічної характер