ЗАХИСТ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ ТА ГРОМАДЯНИНА КОНСТИТУЦІЙНИМ СУДОМ УКРАЇНИ: ДОКТРИНАЛЬНІ, ПРИКЛАДНІ ТА КОМПАРАТИВНІ АСПЕКТИ

brief description

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

КРАВЧЕНКО Ольга Олександрівна

УДК 342: 340.12 (477)

ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ КОНСТИТУЦІЙНИМ СУДОМ УКРАЇНИ: ДОКТРИНАЛЬНІ, ПРИКЛАДНІ ТА КОМПАРАТИВНІ АСПЕКТИ

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право, муніципальне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор,
КОПИЛЕНКО Олександр Любимович, директор Інституту законодавства Верховної Ради України

Київ – 2011
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади діяльності органів конституційної юстиції щодо захисту прав і свобод людини та громадянина
1.1. Гносеологічні та аксіологічні засади захисту прав людини і громадянина в правовій державі
1.2. Захист прав і свобод людини та громадянина органом конституційної юстиції як засіб формування правової держави: функціонально-праксеологічний аспект

Розділ 2. Особливості діяльності Конституційного Суду України щодо захисту прав і свобод людини та громадянина
2.1. Правова позиція Конституційного Суду України як функціональний інструмент захисту прав і свобод людини та громадянина в Україні
2.2. Особливості захисту окремих прав і свобод людини та громадянина Конституційним Судом України у ході реалізації його повноважень

Розділ 3. Компаративно-правові аспекти захисту прав і свобод людини та громадянина органами конституційної юстиції
3.1. Органи конституційної юстиції як фактор підвищення ефективності захисту прав і свобод людини та громадянина: організаційні та нормативно-правові моделі
3.2. Конституційна скарга як функціональна основа діяльності спеціального органу конституційної юстиції

Висновки
Перелік використаних джерел

Вступ.

Актуальність дослідження. Модернізація української державності в останнє десятиліття XX та на початку XXІ століття стала домінантою демократичних перетворень у країні. Такі перетворення, перш за все, супроводжуються створенням належної й ефективної системи інституційних та нормативних гарантій захисту прав людини та громадянина.
У цьому контексті питання належного захисту прав людини і громадянина є найбільш актуальним для сучасної України, законодавство якої закріпило стандартний для правової держави перелік прав та свобод. Основна проблема України, як і будь-якої іншої держави, полягає в належному забезпеченні таких прав, що розпочинається зі створення відповідних державних механізмів захисту прав і свобод людини та громадянина, набуваючи особливого значення для держави, політична і правова системи якої знаходяться в процесі трансформації.
Підвалини такого механізму закладено в Конституції України, яка проголосила утвердження і забезпечення прав та свобод людини головним обов’язком держави. Завдання щодо гарантування верховенства Конституції покладено на Конституційний Суд України (КСУ) як єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Отже, саме КСУ є одним з тих невід’ємних елементів державотворення, що забезпечує належне функціонування державного механізму захисту прав і свобод людини та громадянина. Тому для розбудови демократичної правової держави підвищення ефективності діяльності КСУ щодо захисту прав і свобод людини та громадянина має визначальне значення.
Зауважимо, що проблема співвідношення свободи особи і держави особливо важлива для держави, що трансформує свою політичну і правову системи, оскільки виявляє протиставлення двох взаємозалежних конституційних категорій: тільки держава може забезпечити права і свободи людини. При цьому слід мати на увазі, що лише за умови повної їх реалізації, держава може досягти високого рівня достатку та розвитку.
Дійсно реальний характер взаємин людини і держави, характерний для розвиненого громадянського суспільства, досягається тільки тоді, коли демократична конституція є їх реальною основою. З точки зору забезпечення прав людини і громадянина одна з основних причин появи конституцій, в сучасному значенні цього слова, якраз в тому й полягала, щоб гарантувати людині захист від свавілля всесильної державної влади. З а допомогою Конституції закріплюються основні принципи функціонування громадянського суспільства, його співвідношення з державою, і що саме головне - його гарантії.
Найбільш чітко взаємозв’язок особи і держави виявляється саме під час реалізації прав людини і громадянина. Забезпеченість реалізації прав і свобод громадян є беззаперечним критерієм демократичності держави.
Вперше, за весь період розвитку України, права і свободи людини та громадянина стали первинними по відношенню до держави, визнані вищою та абсолютною цінністю. Однак проголошення демократичних пріоритетів у взаємовідносинах людини із суспільством і державою, в сучасних складних економіко-політичних умовах скоріше є цілями розвитку держави, аніж реальною дійсністю.
Україна, як і сучасна всесвітня спільнота перебуває в періоді глобальних змін, що нерідко супроводжується різного роду кризовими проявами. Останні десятиліття з усією очевидністю показали важливість дотримання прав людини, для нормального функціонування правової держави, але з іншої сторони, також показали значну кількість проблем, що існували, а також постійно виникають в зв’язку з ускладненням держави та соціуму. Більше, того існують країни і навіть цілі регіони де відбуваються масові порушеннями прав та свобод людини. Особливо яскраво ця тенденція проявляється в країнах, що лише стали на шлях демократичного розвитку, і не мають уставлених традицій у цій області. І це при тому, що права людини стали домінантою сучасної правової держави. Саме тому, питання прав людини, їх гарантій стає чи не основним під час здійснення такого роду реформ.
Проблема належного гарантування прав людини і громадянина є найбільш актуальною для сучасної України. Вона не менш важлива ніж економічне реформування чи проблема належного управління. Більше того, всі ці проблеми взаємопов’язані і стоять в одному ряду. Без дотримання державою фундаментальних прав неможлива побудова громадянського суспільства, і як наслідок, будь-яке реформування інших сфер суспільного та державного життя приречене на поразку. Україна задекларувала стандартний для правової держави перелік прав та свобод, закріплений Конституцією та поточним законодавством. В цій сфері особливих проблем не спостерігається. Можна навіть сказати, що в багатьох випадках, особливо у соціальній сфері, держава взяла на себе, надмірні зобов’язання. Основна проблема України, як на наш погляд, полягає в належному забезпеченні задекларованих прав. А належне забезпечення розпочинається зі створення належної та ефективної системи інституційних та нормативних гарантій. Причому останні мають не менше значення, оскільки Україна відноситься до романо-германської правової сім’ї, і без належного закріплення в нормативних актах, інститути просто фізично не можуть існувати.
Очевидно, що інтерес до такого роду досліджень, де вивчається стан та динаміка гарантування прав і свобод людини, пояснюється в зв’язку з соціально-економічною та політичною ситуацією, в котрій перебуває Україна на теперішньому етапі розвитку державності. Україна, зараз перебуває на роздоріжжі і залежно від того який шлях буде обрано, буде залежати весь наступний її розвиток.
Очевидно також, що прийняття принципово нової Конституції, перманентне її удосконалення, що знайшло свій вияв в практичних та теоретичних кроках по її удосконаленню, обумовило нові підходи до гарантування прав людини. В цьому ж контексті слід розглядати появу конституційного контролю, абсолютно нового інституту для української державної моделі. Незважаючи на те, що він функціонує вже другий десяток років, його використання в справі гарантування прав людини і громадянина, зважаючи на аналогічний досвід інших країн, видається не зовсім адекватним. Думається, що існують шляхи значного посилення його потенціалу в цьому напрямкові.
Крім цього, актуальність теми дослідження визначається: по-перше, неналежною ефективністю сучасного законодавства України та діяльності державних структур щодо гарантування прав та основних свобод людини та громадянина, про що свідчить як дійсний стан справ, так і концептуально-теоретичний аналіз; по-друге, постійне дублювання що виражається через запозиченням принципів, норм і цінностей західноєвропейської цивілізації, котра сприймає та оцінює всі суспільні процеси в відношенні свого сприйняття, не приймаючи до уваги культурні особливості (культурний релятивізм) національного розвитку державності та побудови громадянського суспільства правовий менталітет народу України, нашу правову спадщину; по-третє, формуванням правової системи України на основі переходу від старої суспільно-економічної формації, котрий проходе не гармонійний розвиток та встановлення, а формується, безпосередньо, шляхом реформування старих інститутів державної влади та права без апробації їх змін на практиці, що ставлять під сумнів збереження національних особливостей з посяганням на державний суверенітет; по-четверте, відсутністю практики належного застосування здійснених запозичень та удосконалень.
Зауважимо, що останнім часом все більш поширеною є позиція, яка висловлюється українськими вченими, що саме конституційна юстиція є критерієм демократичності держави, з огляду на захист нею прав і свобод [1, С. 125]. Очевидно, що за таких умов звернення до цієї тематики є своєчасним і необхідним.
Виходячи з вищевикладеного, аналіз теоретичних та прикладних проблем захисту прав і свобод людини та громадянина КСУ має важливе значення для розвитку науки конституційного права, що обумовлює актуальність та доцільність дослідження.
Ступінь наукової розробленості теми. Тема дисертаційного дослідження носить комплексний характер, що передбачає використання потенціалу різних галузей юридичної науки. Характеризуючи стан наукової розробленості даної теми необхідно зазначити, що дослідженню окремих її аспектів надавалося часто значно більше уваги, ніж розгляду її як цілісної наукової проблеми.
Окремі аспекти захисту прав і свобод людини та громадянина як інституту правової держави досліджувалися такими українськими та зарубіжними вченими, як С. Алексєєв, А. Автономов, М. Баймуратов, С. Бритченко, Ф. Гаєк, Р. Дворкін, М. Дженіс, Д. Донеллі, О. Зайчук, А. Колодій, О. Копиленко, В. Копєйчиков, О. Кутафін, Ф. Люшер, Н. Матузов, А. Малько, Г. Мальцева, М. Мархгейм, Н. Марченко, Н. Нижник, А. Олійник, В. Погорілко, П. Рабінович, А. Робертсон, Н. Онищенко, Д. Притика, О. Скакун, Ю. Тодика, О. Тодика, М. Цвік, М. Хавронюк, В. Чіркін, В. Четвернін, Ю. Шемшученко, І. Фарбер, Л. Юзьков і ряд інших. Роботи цих вчених стали теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження.
Питання теорії та практики функціонування органу конституційної юстиції в контексті захисту прав і свобод вивчали як українські – О. Батанов, А. Георгіца, В. Кампо, О. Марцеляк, П. Мартиненко, М. Савчин, М. Савенко, І. Сліденко, В. Скомороха, М. Селівон, М. Савченко, А. Селіванов, М. Тесленко, В. Тихий, Л. Чубар, В. Шаповал, – так і іноземні науковці: А. Ален, Е. Анджелетті, Н. Вітрук, Г. Гаджієв, Р. Гваладзе, JI. Лопес-Гуерра, А. Клішас, В. Кряжков, Е. Куріс, Л. Лазарєв, В. Лучин, Д. Малова, М. Мітюков, Т. Морщакова, Р. Уітц, М. Штайнмюлер, А. Ендзінш, Б. Ебзєєв та інші.
Емпіричною базою проведеного дослідження є Конституція України, чинне законодавство України, законодавчі акти іноземних держав, акти міжнародного права. Важливу частину емпіричної основи дослідження склали рішення і правові позиції КСУ, досвід органів конституційного контролю в зарубіжних країнах. У дисертації використані матеріали періодичної преси, інтернет-ресурсів, тощо.
За останні роки в Україні захищено ряд дисертаційних досліджень, які містять науковий аналіз окремих аспектів захисту прав і свобод людини та громадянина, що додатково підтверджує актуальність та доцільність такого роду досліджень.
Віддаючи належне проведеним дослідженням і беззаперечному внеску названих авторів у розробку даного напряму у галузі конституційного права, необхідно відзначити відсутність комплексних робіт, присвячених діяльності та ролі КСУ у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина. Крім того, слід констатувати відсутність у вітчизняній науці конституційного права компаративно-правового переосмислення реалізації функцій захисту прав і свобод людини органами конституційної юстиції, що і зумовило вибір теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в рамках комплексних науково-дослідних тем Інституту законодавства Верховної Ради України «Стратегія розвитку законодавства України» (державний реєстраційний № 0103U007975) та «Конституціоналізм у державо- та правотворенні України: стан, проблеми та перспективи» (державний реєстраційний № 0111U002227).
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у встановленні ролі та місця КСУ у забезпеченні захисту прав людини і громадянина в контексті доктринальних, прикладних та компаративно-правових аспектів.
Мета дослідження зумовлює постановку таких завдань:
– проаналізувати теоретичні засади реалізації захисту прав людини в правовій державі;
– розкрити функціонально-праксеологічний аспект діяльності органів конституційної юстиції в механізмі захисту прав людини і громадянина;
– виявити особливості правових позицій Конституційного Суду України щодо захисту прав людини і громадянина;
– дослідити практику Конституційного Суду України у сфері захисту прав людини і громадянина;
– провести компаративний аналіз існуючих підходів до реалізації органами конституційної юстиції функції захисту прав людини і громадянина;
– з’ясувати особливості конституційної скарги як способу захисту прав людини та громадянина спеціальними органами конституційної юстиції.
Об’єктом дослідження є правовідносини, пов’язані з реалізацією органами конституційної юстиції функцій щодо захисту прав людини і громадянина.
Предметом дослідження є повноваження і форми здійснення органами конституційної юстиції функцій щодо захисту прав людини і громадянина.
Методологічну основу дисертаційної роботи складає система загальнонаукових, філософських і спеціальних методів, застосування яких забезпечує досягнення сформульованих мети і завдань дослідження та достовірність отриманих результатів.
Так, спеціально-юридичний метод було використано для встановлення зовнішніх ознак правових явищ, їх спільних рис та відмінностей одне від одного, формулювання дефініцій, що склали понятійно-категоріальний апарат дослідження (підрозділи 1.1. та 1.2.). Системний метод дав можливість комплексно розглянути механізми реалізації захисту прав людини органами КСУ у його практичній діяльності (підрозділи 2.1. та 2.2.). Застосування структурного методу дозволило виявити основні проблеми у функціонуванні КСУ (підрозділи 2.1. та 2.2.). За допомогою функціонального методу було визначено основні властивості та функціональні ознаки органів конституційної юстиції (підрозділи 1.2., 2.1. та 2.2.). На основі методу порівняльно-правового аналізу було встановлено особливості функціонування органів конституційної юстиції зарубіжних держав у межах існуючих моделей (підрозділи 3.1. та 3.2.). Крім того, у ході дослідження використовувався статистичний метод, що дав змогу узагальнити практику діяльності КСУ у період з 1997 р. по 2010 р. (підрозділ 2.2.)
У дослідженні використовувалися й інші традиційні для сучасної юриспруденції методи.
Наукова новизна дослідження. Дисертація є першим у вітчизняній науці конституційного права комплексним дослідженням функціонального напрямку діяльності Конституційного Суду України щодо захисту прав і свобод людини та громадянина через призму порівняльного правознавства. Новизна проявляється як в самому підході до дослідження поставленої проблеми, так і в запропонованих автором вирішеннях теоретичних і практичних проблем.
Найбільш значимі результати, що характеризують особистий внесок дисертанта в розробку проблематики захисту прав і свобод людини органами конституційної юстиції, можна сформулювати таким чином:
вперше:
– надано авторське визначення захисту прав і свобод людини та громадянина КСУ. Воно розглядається як діяльність, що здійснюється шляхом вирішення справ про конституційність законів, інших нормативних правових актів органів державної влади, тлумачення норм Конституції та законів, результатом якої є їх скасування, за умови їх невідповідності Конституції, та відновлення прав і свобод, гарантованих Конституцією, або уточнення позиції законодавця, вираженої в нормах, що тлумачаться, сприяючи таким чином, їх належній реалізації;
– запропоновано авторську дефініцію «правова позиція КСУ» як правовий висновок КСУ, що є наслідком узагальненого усвідомлення змісту правових норм у контексті вирішення конкретної справи та визначає зміст резолютивної частини рішення КСУ;
– сформульовано авторську позицію щодо доцільності рецепції українським законодавством інституту конституційної скарги як найбільш ефективного способу захисту прав і свобод людини;
вдосконалено:
– розуміння функціонально-праксеологічних аспектів діяльності органів конституційної юстиції;
– змістовну характеристику практики КСУ у частині співвідношення таких елементів, як тлумачення та перевірка конституційності;
– наукові підходи до визначення змісту відмінностей та особливостей формування правових моделей конституційної юстиції;
дістало подальшого розвитку:
– теоретичні підходи до розуміння механізму захисту прав і свобод людини та громадянина як статичного та динамічного явища;
– систематизовано практику діяльності Конституційного Суду України щодо захисту прав людини і громадянина;
– обґрунтування доцільності внесення змін до Конституції України та Закону України «Про Конституційний Суд України».
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Основні висновки дослідження можуть бути використані у науково-дослідній роботі й сприятимуть подальшому поглибленню розуміння та вивчення ролі органів конституційної юстиції, у тому числі і КСУ, щодо захисту прав і свобод людини та громадянина.
Результати проведеного дослідження можуть бути використані в подальших наукових дослідженнях, при розробці навчальних курсів «Конституційне право України», «Конституційне право зарубіжних країн», «Порівняльне конституційне право» та відповідних спецкурсів для студентів юридичних спеціальностей.
Крім того, сформульовані положення та висновки дисертації можуть бути використані для удосконалення чинного законодавства, яке регулює діяльність КСУ, зокрема ст. 150 Конституції України та ст. 13 Закону України «Про Конституційний Суд України», що сприятиме вдосконаленню механізмів виконання цим органом функцій захисту прав людини та громадянина.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях відділу проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України, а також доповідалися на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: Підсумковій науково-практичній конференції за міжнародною участю «Стратегія регіонального розвитку: формування та механізм реалізації», 30 жовтня 2009 р., м. Одеса (тези опубліковано); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Демократичне врядування у контексті глобальних викликів та кризових ситуацій», 3 квітня 2009 р., м. Львів (тези опубліковано); ІІІ Всеукраїнській конференції студентів, аспірантів і молодих учених «Сучасний розвиток державотворення та право творення в Україні: проблеми теорії та практики» 11 березня 2011 р., м. Маріуполь (тези опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції «Наука та освіта в сучасному університеті в контексті міжнародного співробітництва» 23-25 травня 2011 р., м. Маріуполь (тези опубліковано).
Публікації. Основні положення дисертації знайшли відображення у чотирьох статтях, надрукованих у фахових виданнях, та чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації зумовлена цілями і завданнями дослідження. Робота складається з вступу, трьох розділів, що включають шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел (259 найменувань). Загальний обсяг роботи становить 201 сторінку, з яких обсяг основного тесту – 173 сторінки.

bibliography

Висновки

Сьогодення характеризується бурхливими змінами, що відбуваються в національних правових системах, і особливо це стосується держав, які здійснюють демократичні перетворення. В якості одного з перших кроків такої демократизації, встановлюється інститут прав і свобод, що став стандартом сучасної правової держави, адже права людини є одним із небагатьох інститутів, що претендують на «всебічне визнання та захист» [257, С. 9]. Сукупно з яким встановлюються його гарантії. Без останніх права і свободи взагалі не мають ніякого сенсу [258, С. 194]. Власне без гарантій немає сенсу конституція в істинному її розумінні, і врешті-решт правової держави яка заснована на неї [259, Р.11], що було відзначено ще в Декларації прав людини і громадянина 1789 року, до речі, по цей день, діючій частині французької конституції.
Україна фактично запозичила як інститут прав і свобод, так і механізм їх гарантій, оскільки існуюча до цього радянська система відрізнялась від запровадженої, на принциповому рівні. Наприклад досліджуваний нами елемент механізму гарантій – Конституційний Суд, був взагалі невідомий. Неоднозначним моментом в процесі такого запозичення є різноманітність національних правових систем зі своїм унікальним досвідом та необхідність пристосування запозичених інститутів до вимог національної правової системи. Як було показано вище, вести мову про якісне запозичення конституційного контролю, в якості гаранта прав людини і громадянина, навряд чи можливо.
Ґрунтуючись на вищевикладеному матеріалі, можна підвести підсумки проведеного дослідження і сформулювати основні висновки та пропозиції. Сучасний стан української держави та її правової системи спонукають дослідників які їх вивчають, до переосмислення накопиченого теоретичного потенціалу, до розробок нових наукових напрямків, концепцій, що пояснюють вихідні перетворення на основі нових емпіричних даних, практики державного будівництва, законодавства, що постійно оновлюється. Саме в таких умовах розвитку юридичної науки звернуло на себе увагу особливий правовий феномен, багато в чому унікальний за основними своїми якостями – гарантування прав і свобод Конституційним Судом України. В ході аналізу здійснення органом конституційної юрисдикції даної функції відкрилися раніше недоступні можливості пізнання процесів, що відбуваються в ході такого роду діяльності, з точки зору їх об’єктивної оцінки і формування на цій основі фундаментальних знань, теоретичних поглядів, розробки нових концептуальних підходів, що пояснюють феномен гарантування конституційним контролем прав і свобод.
З метою розширення тематики досліджень в рамках конституційного права в сфері гарантування прав людини та вдосконалення інституту конституційного контролю в Україні уявляється можливим сформулювати наступні рекомендації, які є наслідком основних результатів проведеного нами дослідження. Серед найбільш важливих вкажемо на наступні.
1. У зв’язку з модернізацією держав, появою принципово нових прав, нових інститутів, що гарантують захист прав і свобод, конституційний інститут прав людини і громадянина постійно видозмінюється. Так еволюція закономірно позначається на необхідності нормативного удосконалення механізму захисту прав і свобод людини та громадянина. Однак на основі проведеного дослідження було виявлено, що механізм захисту прав і свобод людини, може бути представлений як у статиці (сукупність правових засобів), так і в динаміці через діяльність інститутів (тобто юридичну діяльність суб’єктів захисту прав людини).
Аналіз механізму захисту прав людини дозволив встановити, що основним інституційним елементом такого механізму виступають органи конституційної юстиції, зважаючи на функції та повноваження таких органів у правовій державі.
2. Усі потенційні можливості органів конституційної юстиції проявляються в їх функціях, що зумовлюють правову природу цих інституцій правової держави. Основа функціональної діяльності будь-якого органу конституційної юстиції – охорона існуючого правопорядку, закріпленого в Основному законі. Всі інші функції випливають з даної функції, у тому числі захист прав і свобод. Проведене дослідження дозволило встановити, що захист прав і свобод є окремим функціональним напрямком діяльності таких органів. У цьому контексті було виявлено дві групи факторів, які визначають функціонально-праксеологічні аспекти діяльності органів конституційної юстиції:
– нормативні, тобто наявність законодавчо закріплених повноважень щодо захисту прав і свобод людини та громадянина (конституційна скарга, процедура amparo);
– фактичні, тобто наявність повноважень, що використовуються для захисту прав і свобод, хоча безпосередньо для цього не призначені (офіційне тлумачення, перевірка конституційності тощо).
3. Правова позиція Конституційного Суду України у справах щодо захисту прав і свобод виражається в його рішеннях, які посідають особливе місце в системі національного права та впливають на порядок реалізації конституційних прав і свобод громадян. Саме вона дає уявлення про динаміку функціонування, відображає тенденції діяльності цього органу та фактичний стан правової доктрини у цій сфері. Доведено, що правова позиція КСУ, вирішуючи питання конституційно-правових прогалин і неточностей, тим самим сприяє уніфікованому застосуванню законодавчих актів.
Юридична сила правової позиції визначається юридичною силою відповідного рішення, хоча в наступних рішеннях з урахуванням динаміки суспільних відносин правова позиція може бути змінена. У цьому і полягає основна властивість правової позиції.
Зважаючи на особливий характер правових позицій Конституційного Суду України, їх вплив на подальший розвиток українського законодавства та права, вважаємо за необхідне доповнити Закон України «Про Конституційний Суд України» відповідними положеннями, визначивши при цьому, що правова позиція КСУ – це правовий висновок КСУ, що є наслідком узагальненого усвідомлення змісту правових норм у контексті вирішення конкретної справи та визначає зміст резолютивної частини рішення КСУ.
4. Вивчення практики КСУ дозволило зробити висновок, що процедура захисту прав людини і громадянина цим органом включає в себе: 1) перевірку конституційності нормативних актів щодо наявності елементів обмежень або взагалі скасування права чи свобод людини та громадянина; 2) офіційне тлумачення норм Конституції та законів.
При цьому було встановлено, що, виходячи із положень чинного законодавства (ст. 150 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про Конституційний Суд України»), найбільш ефективним повноваженням КСУ щодо захисту прав і свобод людини та громадянина є перевірка нормативних актів на їх відповідність Конституції, оскільки у разі порушення прав і свобод окремі положення або акт у цілому припиняють свою дію з моменту оприлюднення відповідного рішення.
Офіційне тлумачення також знайшло своє широке застосування у контексті захисту прав і свобод. Разом з тим ефективного механізму реалізації рішень щодо тлумачення практично немає, що підтверджено практикою діяльності КСУ. Недоліки офіційного тлумачення не дозволяють йому бути таким самим ефективним інструментом захисту прав і свобод, як перевірка конституційності.
5. Було встановлено, що для підвищення ефективності захисту прав і свобод КСУ необхідно наділити фізичних та юридичних осіб правом звернення до КСУ з конституційною скаргою шляхом внесення змін до ст.150 Конституції України та ст.13 Закону України «Про Конституційний Суд України». Таким чином, суб’єктами звернення могли б виступати зацікавлені особи (як фізичні, так і юридичні), а об’єктами контролю – чинні нормативні акти, що порушують конституційні права і свободи. Конституційна скарга до органу конституційної юстиції може стати способом формалізації безпосереднього правового зв’язку між окремою особою і державою, що реалізується на найвищому, конституційному рівні.
6. Рішення КСУ мають специфічну юридичну природу і особливі характеристики, такі, як остаточний характер та обов’язковість, що має забезпечити їх стійкість і стабільність, характерну для норм Конституції України. Разом з тим, неефективна реалізація рішень КСУ щодо офіційного тлумачення норм Конституції та законодавства, які стосуються прав людини, свідчить про необхідність удосконалення механізму відповідальності державних органів і посадових осіб, винних у невиконанні рішень Конституційного Суду України. З огляду на це, вважаємо за доцільне доповнити чинний Закон України «Про Конституційний Суд України» відповідним розділом «Про виконання рішень Конституційного Суду України», який би регламентував порядок, строки виконання, а також підстави і види відповідальності за невиконання або неналежне виконання рішень Конституційного Суду України суб’єктами правозастосування.
Разом з тим запровадження відповідальності за невиконання рішень КСУ не може вважатися єдиним ефективним засобом забезпечення виконання рішень КСУ. Тому постає необхідність у розробці додаткового механізму превентивного характеру – загальнообов’язкової експертизи нормативно-правових актів, як чинних, так і тих, що ще знаходяться на стадії розробки та прийняття, що стосуються захисту прав людини.
7. Компаративне дослідження діяльності органів конституційної юстиції щодо захисту прав і основних свобод людини дозволило стверджувати, що охорона конституцій та забезпечення їх верховенства є основним завданням цього інституту в більшості держав світу. Функція захисту прав і свобод має безпосередній зв’язок із охороною конституцій, оскільки саме вони є тими документами, що закріплюють фундаментальне розуміння системи прав і свобод людини та громадянина, одночасно гарантуючи їх захист.
У ході порівняльно-правового аналізу існуючих підходів до захисту прав і свобод органами конституційної юстиції були виявлені переваги та недоліки кожної з існуючих моделей конституційної юстиції. Основною перевагою європейської моделі є самостійне місце органів конституційної юстиції у механізмі захисту прав і свобод людини шляхом закріплення їх спеціальних повноважень щодо захисту прав людини, тоді, як основною перевагою американської моделі є можливість для будь-якої особи захистити свої права безпосередньо в судах загальної юрисдикції, які, власне, і виконують функції органів конституційної юстиції. Іберійський підхід, зберігаючи переваги американської моделі, пропонує особливий спосіб захисту прав і свобод – процедуру amparo.
Таким чином, кожна з розглянутих моделей пропонує специфічні, але достатньо ефективні засоби захисту прав і свобод, що обумовлені можливостями інституту конституційної юстиції в цілому.
У результаті проведеного дослідження окремих моделей було встановлено, що інститут конституційної юстиції в Україні належить до європейської моделі, хоча в повноваженнях КСУ і відсутній розгляд конституційної скарги. Тому пропонується рецепція цього інституту як найбільш ефективного способу захисту прав і свобод людини.
8. На основі проведеного аналізу діяльності КСУ щодо захисту прав і свобод було сформульовано авторське визначення захисту прав і свобод людини та громадянина КСУ як діяльності, що здійснюється шляхом вирішення справ про конституційність законів, інших нормативних правових актів органів державної влади, тлумачення норм Конституції та законів, результатом якої є їх скасування, за умови їх невідповідності Конституції, та відновлення прав і свобод, гарантованих Конституцією, або уточнення позиції законодавця, вираженої в нормах, що тлумачаться, сприяючи таким чином, їх належній реалізації.
Таким чином, як генеральний висновок можна визначити, що механізм гарантування прав людини в Україні потребує доопрацювання для забезпечення його максимальної ефективності, з огляду на функціонування в ній європейської моделі конституційного контролю. При цьому, реалізація запропонованих автором рекомендацій сприятиме підвищенню ефективності вже діючої системи правового захисту і стимулюватиме нові наукові пошуки в відповідному напрямкові. Вибраний дискурс дослідження розширює межі вже наявних знань з теорії захисту прав людини і дозволяє впритул підійти до вирішення найважливіших практичних проблем - створення ефективно діючої системи гарантій прав людини в Україні, з урахуванням такого важливого інструменту як конституційний контроль. Розглядаючи дану дисертацію в контексті розвитку теорії конституційного права та практики державотворення, слід висловити переконання у тому, що в майбутньому цей напрямок знайде більш повний і глибокий розвиток у дослідженнях інших науковців.

Перелік використаних джерел
[1]. Шевчук С. Судова правотворчість: світовий досвід і перспективи України / Шевчук С., - К.: Реферат, 2010. – 627 с.
[2]. Кант И. Сочинения. Т.4. / Кант И. - М., 2006. - С. 233
[3]. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства / Нерсесянц В.С. - М.: Норма, 2004. – 552 c.
[4]. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду / Заєць А.П. - К.: Парламентське видавництво, 1999. – С. 106
[5]. Бергем К., Карлсен Г., Слюдал Б. Введение в права человека / Бергем К., Карлсен Г., Слюдал Б., - Осло, Норвежский Хельсинский Комитет по правам человека, 2003. – 72 с.
[6]. Пащук Т.І. Право людини на ефективний захист її прав та свобод. Дис. …канд. юридичних наук: 12.00.01. Львів, 2006. - С. 17.
[7]. Онуфрієнко О.В. Правові засоби як основна категорія інструментальної теорії права / Онуфрієнко О.В. // Українське право. – 2003. - №1. – С. 96.
[8]. Малько А.В. Шундиков К.В. Цель средства в праве и правовой политике / Малько А.В. Шундиков К.В. - Саратов, 2003. – 315 с.
[9]. Гусарєв С. Система юридичної діяльності в контексті захисту прав та свобод громадян / Гусарєв С. // Проблеми державотворення і захисту прав людини в країні. Матеріали X регіональної науково-практичної конференції. Львів, 2004. – С. 18.
[10]. Малько А.В. Шундиков К.В. Цель средства в праве и правовой политике / Малько А.В. Шундиков К.В. - Саратов, 2003. – 315 с.
[11]. Гусарєв С. Система юридичної діяльності в контексті захисту прав та свобод громадян / Гусарєв С. // Проблеми державотворення і захисту прав людини в країні. Матеріали X регіональної науково-практичної конференції. Львів, 2004. – С. 18.
[12]. Гегель Ф. Наука логика / Гегель Ф., – М.: Мысль, 1999. – С. 842.
[13]. Николов Л. Структуры человеческой деятельности / Николов Л. - М.: Прогресс, 1984. – 296 с.
[14]. Юдин Э.Г. Системный подход и принципы деятельности / Юдин Э.Г. - М.: Наука, 1978. – 347 с.
[15]. Кветной М.С. Человеческая деятельность: суть, структура, типы / Кветной М.С. – Саратов, 1974. – 219 с.
[16]. Пащук Т.І. Право людини на ефективний захист її прав та свобод. Дис. …канд. юридичних наук: 12.00.01. Львів, 2006. - 210 с.
[17]. Гальченко В. Сучасні проблеми захисту прав людини в Україні / Гальченко В. // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. 2002. - Вип.. 1. – С. 301-311.
[18]. Товт М.М. Концепція державної правової політики захисту прав людини – головний документ становлення правової держави / Товт М.М. // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом. 1998. – С. 227-230; Шумський П., Табалюк Г. Права людини. Знати, щоб захищати / Шумський П., Табалюк Г. // Віче. 2001, №3(108). – С. 39-46.
[19]. Конституція України від 28 червня 1996 р. //Відомості Верховної Ради. – 1996. - № 30. - С. 141.
[20]. Опришко В. Головний обов’язок держави / Опришко В. // Політика і час. – 2001. - №3. - С. 53-61.
[21]. Горностай К. Захист, охорона, гарантії прав і свобод людини і громадянина: співвідношення понять / Горностай К. //Держава і право: Юридичні і політичні науки. – 2001. – 12. – С. 51.
[22]. Рабінович П. Правознавство. Видання 2-е. / Рабінович П., – К., 1994. – С. 6.
[23]. Зайцев Ю. Вплив однозначного тлумачення правничих термінів на якість судової практики у справах навколо засобів масової інформації / Зайцев Ю. // Українське право. - №2 (12). – 1999.- С. 97.
[24]. Конституционное право. Энциклопедический словарь/ Ответственный редактор – д. ю. н., профессор С.А. Авакьян. – М., 2000. – С. 413.
[25]. Темченко В. Особливості юридичного змісту термінів «захист» та «охорона» у механізмі забезпечення прав і основних свобод людини / Темченко В. // Право України. – 2005. - №9. – С. 33.
[26]. Конституционно-правовой институт уполномоченного по правам человека в Российской Федерации: // Конституционно-правовая реформа в Российской Федерации: Сб. статей / РАН ИНИОН. Центр соц. науч.-информ. Отв. ред. – Ю.С. Пивоваров. – М., 2000. – С. 122.
[27]. Юридична енциклопедія: в 6 т. / Ред. кол.: Ю.С. Шемшученко та інші. – К., 1998. – Т. 1: А-Г. – С. 555.
[28]. Рабінович П. Правознавство. Видання 2-е. / Рабінович П., – К., 1994. – С. 105.
[29]. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Учебник, том 1-2, издание 2-е. / Под ред. Б.А. Страшуна - М.: Бек, 1996. – 757 с.
[30]. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран / Мишин А.А., - М.: Белые альвы, 1996. - 400 с.
[31]. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Учебник, том 1-2, издание 2-е. / Под ред. Б.А. Страшуна - М.: Бек, 1996. – 757 с.
[32]. Матвеев Т.Д. Неправительственные организации в механизме защиты прав человека / Матвеев Т.Д. // Государство и право. - 1999. - №1. – С. 124-125.
[33]. Конституція України. Огляд і коментарі / Автор огляду та коментарів В.Ф. Погорілко. – К., 1996. – С. 100-101.
[34]. Граджаев Д. Гарантии защиты конституционных прав и свобод человека и гражданина при обеспечении национальной безопасности государства / Граджаев Д. // Юридический вестник. - 2006. - №4.- С. 115-122.
[35]. Морозова Л.А. Проблемы российской государственности: Учебное пособие / Морозова Л.А., – М., 1998. – 257 с.
[36]. Мотовиловкер Е.Я. Теория регулятивного и охранительного права / Мотовиловкер Е.Я., – Воронеж, 1990. – 248 с.
[37]. Домаков В.В., Зейналов И.М. Принципы права – основа защиты прав человека / Домаков В.В., Зейналов И.М. // Вопросы гуманитарных наук. – 2004. - №6. – С. 163-171.
[38]. Кашетов В.П. Институт судебной защиты прав и свобод человека и средства ее реализации / Кашетов В.П. // Государство и право. – 1998. - №2. – С. 66-71.
[39]. Конституційне право України / За ред.. В.Ф. Погорілка. – К.: Наукова думка, 2002. – С. 202 -206; Івановська А.М. Конституційне правосуддя і захист прав людини: позитивний зарубіжний досвід та перспективи розвитку в Україні / Івановська А.М. // Університетські наукові записки. – 2005 - №3. – С. 36-42.
[40]. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. Посібник / Колодій А.М., Олійник А.Ю., – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 332 с.
[41]. Савенко М. Забезпечення прав і свобод людини і громадянина та їх захист органами конституційної юрисдикції / Савенко М. // Право України. – 1999. - №2. – С. 3-9.
[42]. Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник – 3-є вид. / Фрицький О.Ф., – К.: Юрінком Інтер, 2006. – С. 191- 203.
[43]. Клеандров М.И. Судебные системы государств участников СНГ / Клеандров М.И., – М.: Юристъ, 2002. – 621 с.
[44]. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Ожегов С.И., – М., 1989. – С. 229.
[45]. Чурилов А.В. Защита прав и свобод человека и гражданина средствами прокурорского надзора / Чурилов А.В., – М.: НПО «МОДЭК», 2001. – С. 15.
[46]. Мирзоев Г. Защита прав человека и роль правоохранительной системы государства в ее обеспечении / Мирзоев Г. // Межотраслевые исследования. – 2006. - №3. – С. 114-119.
[47]. Пащук Т.І. Право людини на ефективний захист її прав та свобод. Дис. …канд. юридичних наук: 12.00.01. Львів, 2006. - 210 с.
[48]. Скомороха В.Є. Конституційна юрисдикція в Україні: проблеми теорії, методології і практики / Скомороха В., - К.: МП Леся, 2007. – 716 c.
[49]. Кравец И.А. Функции конституционного контроля в условиях российской политико-правовой модернизации / Кравец И.А. // Гуманитарные нау¬ки в Сибири. - 1998. - № 1. - С. 98-103; Ю. Шемчушенко, В. Погорілко. Проблеми функцій КСУ / Ю. Шемчушенко, В. Погорілко // Вісник Конституційного Суду України. - № 2. - 2002. - С. 54-56.
[50]. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Учебник, том 1-2, издание 2-е. / Под ред. Б.А. Страшуна - М.: Бек, 1996. – 757 с.
[51]. Туряниця В.В. Конституційний Суд Словацької Республіки як гарант основних прав і свобод людини і громадянина / Туряниця В.В. // Науковий вісник Ужгородського університету. Право. 2006. №6. - С. 64-65
[52]. Витрук Н.В. Конституционное правосудие в России / Витрук Н.В., - М.: Городец-издат, 2001. – 508 с.
[53]. Лафитский В.И. Основы конституционного строя США / Лафитский В.И., - М.: НОРМА, 1998. – 267 с.
[54]. Лазарев Л.В. Правовые позиции Конституционного Суда России / Лазарев Л.В., - М.: Городец, 2003. – 528 с.
[55]. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 66 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров'я та вищих медичних закладах освіти" (справа про платні медичні послуги). Справа № 1-29/98. № 15-рп/98. Тут і далі посилання на рішеня Конституційного Суду України на офіційному сайті Конституційного Суду України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list?currDir=6955
[56]. Рішення, Конституційного Суду України, у справі за конституційним поданням 68 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частини шостої статті 83 Конституції України, частини четвертої статті 59 Регламенту Верховної Ради України стосовно можливості окремих народних депутатів України брати безпосередню участь у формуванні коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України. Справа № 1-33/2010. № 11-рп/2010.
[57]. Лучин В.О. Конституция Российской Федерации. Проблемы реализации / Лучин В.О., - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. - 688 с.
[58]. Овсепян Ж.И. Конституционный Суд России: реформа правового статуса / Овсепян Ж.И. // Государство и право. – 1995.- №6. – С. 4.
[59]. Федеральный конституционный закон «О Конституционном Суде Российской Федерации». Комментарий. М.: Юридическая литература, 1996. - С. 325.
[60]. Закон України “Про Конституційний Суд України” // ВВР України.- 1996. - № 49.- Ст. 272
[61]. Сліденко І. Д. Тлумачення конституції: питання теорії і практики в контексті світового досвіду/ Сліденко І. Д., - Одеса: Фенікс, 2003. - 233 с.
[62]. Тихомиров Ю. А. Юридическая коллизия / Тихомиров Ю. А., - М., 1994. - С. 28.
[63]. Рішення Конституційного Суду України, у справі, щодо несумісності депутатського мандата. Офіційний вісник України. 1997. - № 20; Рішення КСУ, у справі, щодо конституційності тлумачення ВРУ статті 98 Конституції України. Офіційний вісник України. 1997. - № 29; Постанова Верховної Ради України ”Про тлумачення статті 98 Конституції України”/ ВВР України. - 1997 .- № 5.- Ст. 36
[64]. Витрук Н.В. Конституционное правосудие. Судебное конституционное право и процесс. Учебное пособие для вузов / Витрук Н.В., - М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. - 383 с.
[65]. Лазарев Л. В. Некоторые спорные вопросы теории и практики конституционного правосудия / Лазарев Л. В. // Вестник Конституционного Суда РФ. - 1997. -№ 3. - С. 20.
[66]. Б.С. Эбзеев. Конституционный суд Российской Федерации: правовая природа, функции, основные направления деятельности / Б.С. Эбзеев // Вестник Конституционного суда Российской Федерации. 1996. №6. - С. 17-18.
[67]. Чиркин В.Е. Современное государство / Чиркин В.Е., - М.: Международные отношения. 2001. - С. 391.
[68]. Чиркин В.Е. Контрольная власть / Чиркин В.Е. // Государство и право. - №4. – 1993. - С. 12-13; Чиркин В.Е. О понятии «ветвь государственной власти» / Чиркин В.Е. // Право и политика. - 2003. - №4. - С. 4-6
[69]. Комментарий к Конституции РФ / Отв. ред. Окуньков Л.А., - М.: Изд. БЕК, 1996. - 651 с.
[70]. Лунь З. Про особливості реалізації гарантій правової охорони Конституції України / Лунь З. // Вибори і демократія. – 2005. - №4. – С. 12 – 16; Княжкова О.Н. К вопросу об истории возникновения понятия «правовая позиция Конституционного Суда РФ» / Княжкова О.Н. // Право и политика. 2003. № 1. С. 30-35
[71]. Приходько Х. В. Роль правових позицій Конституційного Суду України в становленні та розвитку доктрини конституційного процесу / Приходько Х. В. // Держава та регіони: серія Право 2010 р., №3. – С. 11-19
[72]. Тесленко М.В. Конституційна юрисдикція в Україні / Тесленко М.В., - К.: Шк., 2003. – 255 с.
[73]. Закон України “Про Конституційний Суд України” // ВВР України.- 1996. - № 49.- Ст. 272
[74]. Лазарев Л.В. Конституционный Суд России и развитие конституционного права / Лазарев Л.В. // Журнал российского права. 1997. № 11. - С. 3-13.
[75]. Лукьянова Е.А. Конституция в судебном переплете / Лукьянова Е.А. // Законодательство. 2000. – С. 56
[76]. Селіванов А.О. Верховенство права в конституційному правосудді / Селіванов А.О., - Київ – Харків: Акад. прав. Наук України, 2006. – 400 с.
[77]. Лазарев Л.В. Конституционный Суд России и развитие конституционного Права / Лазарев Л.В. // Журнал российского права. 1997. № 11. - С. 3-13.
[78]. Лазарев Л.В. Правовые позиции Конституционного Суда России / Лазарев Л.В., - М., 2003. - С. 74.
[79]. Витрук Н.В. Правовые позиции Конституционного Суда РФ: понятие, природа, Юридическая сила и значение» / Витрук Н.В.// Конституционное право: восточно-европейское обозрение. 1999. № 3(28). - С. 95.
[80]. Кряжков В.А., Лазарев Л.В. Конституционная юстиция в Российской Федерации / Кряжков В.А., Лазарев Л.В., - М.: БЕК, 1998. – 462 с.
[81]. Гаджиев Г.А., Пепеляев С.Т. Предриниматель – налогоплательщик – государство. Правовые позиции Конституционного Суда / Гаджиев Г.А., Пепеляев С.Т., - М.: ФБК-Пресс, 1998. - С. 56-57.
[82]. Систематизоване зібрання правових позицій Конституційного Суду України. Видання третє. - К.: 2002. – С. 3
[83]. Витрук Н.В. Правовые позиции Конституционного Суда РФ: понятие, природа, юридическая сила и значение» / Витрук Н.В. // Конституционное право: восточно-европейское обозрение. 1999. № 3(28). - С. 96.
[84]. Марченко М.Н. Судебное правотворчество и судейское право / Марченко М.Н. – М.: Проспект, 2008. – 512 с.
[85]. Витрук Н.В. Правовые позиции Конституционного Суда РФ: понятие, природа, юридическая сила и значение» / Витрук Н.В. // Конституционное право: восточно-европейское обозрение. 1999. № 3(28). - С. 96.
[86]. Волкова Н.С. Некоторые правовые позиции Конституционного Суда РФ по вопросам парламентского права / Волкова Н.С. - М.: 2000. - С. 87
[87]. Терюкова Е.Ю. Правовые акты в процессе осуществления конституционного правосудия. Дис. канд. юрид. наук. М., 1999. - С. 151.
[88]. Федеральный конституционный закон РФ «О Конституционном Суде Российской Федерации». Комментарий. М., 1996. - С. 229.
[89]. Лучин В.О., Доронина О.Н. Жалобы граждан в Конституционный Суд Российской Федерации / Лучин В.О., Доронина О.Н., - М.: Закон и право, 1998. - 260 с.
[90]. Гаджиев Г.А. Правовые позиции Конституционного Суда РФ как источник конституционного права / Гаджиев Г.А. // Конституционное право: восточно-европейское обозрение. 1999. №3(28). - С. 85.
[91]. Витрук Н.В. Правовые позиции Конституционного Суда РФ: понятие, природа, Юридическая сила и значение» / Витрук Н.В. // Конституционное право: восточно-европейское обозрение. 1999. № 3(28). - С. 96.
[92]. Богданова Н.А. Конституционный Суд РФ в системе конституционного права / Богданова Н.А. // Вестник Конституционного Суда РФ. 1997. №3. – С. 63
[93]. Страшун Б.А. Конституционное право России, его источники и структура / Страшун Б.А. // Журнал российского права. 1997. № 4. - С. 6-7.
[94]. Гаджиев Г.А. Правовые позиции Конституционного Суда РФ как источник конституционного права / Гаджиев Г.А. // Конституционное право: восточно-европейское обозрение. 1999. №3(28). - С. 83.
[95]. Ткачук П. Правові позиції Конституційного Суду України / Ткачук П. // Вісник Конституційного Суду України. – 2006. - №1. – С. 10-21
[96]. Гаджиев Г.А. Феномен судебного прецедента в России. В сб. ст.: «Судебная практика как источник права» / Гаджиев Г.А., - М., 2000. - С. 104.
[97]. Витрук Н.В. Правовые позиции Конституционного Суда РФ: понятие, природа, Юридическая сила и значение» / Витрук Н.В. // Конституционное право: восточно-европейское обозрение. 1999. № 3(28). - С. 97-98
[98]. Скомороха В.Є. Конституційна юрисдикція в Україні: проблеми теорії, методології і практики / Скомороха В., - К.: МП Леся, 2007. – 716 с.
[99]. Терюкова Е.Ю. Правовые акты в процессе осуществления конституционного правосудия. Дис ..канд. юрид. наук. М., 1999. - С. 147-149.
[100]. Цимбалістий Т.О. Конституційна юстиція в Україні / Цимбалістий Т.О., - K.: ЦУЛ, 2007. – 240 c.
[101]. Терюкова Е.Ю. Правовые акты в процессе осуществления конституционного правосудия. Дис.канд. юрид. наук. М., 1999. - С. 154.
[102]. Закон України “Про Конституційний Суд України” // ВВР України.- 1996. - № 49.- Ст. 272
[103]. Скомороха В. Пшеничний І. Конституційний контроль: питання розгляду справ, характеру та змісту рішень Конституційного Суду України / Скомороха В. Пшеничний І. // Вісник Конституційного Суду України . - 1999. - № 1. - С.51-63
[104]. Рішення КСУ, у справі за конституційними поданнями 53 і 47 народних депутатів України про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 103 Конституції України (справа щодо строків перебування на посту Президента України. Справа № 1-46/2003. № 22-рп/2003
[105]. Ігор Сліденко. Феноменологія конституційного контролю. Ґенеза, природа і позиціонування в контексті аксіологічних, епістемологічних, праксеологічних, синергетичних аспектів / Сліденко Ігор. – К.: Істина, 2010. – 624 с.
[106]. Шульженко Ю.Л. Конституционный контроль в России / Шульженко Ю., - М.: Изд-во ИГиП РАН 1995. – 175 c.
[107]. Лучин В.О., Доронина О.Н. Жалобы граждан в Конституционный Суд Российской Федерации / Лучин В.О., Доронина О.Н., - М.: Закон и право, 1998. - 260 с.
[108]. Чаюн М.Г., Кириченко Ю.М., Кидисюк Р.А. Правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях і висновках (1997-2003 роки). – К.: Атіка, 2003. – 336 с.
[109]. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 24, 58, 59, 60, 93, 190-1 Кримінального кодексу України в частині, що передбачає смертну кару як вид покарання (справа про смертну кару). Справа № 1-33/99. № 11-рп/99
[110]. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про вибори народних депутатів України" (справа про вибори народних депутатів України). Справа № 03/3600-97, № 03/3808-97, № 1-13/98. № 1-рп/98
[111]. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 63 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 43 Закону України “Про вибори народних депутатів України" (справа про виборчу заставу). Справа № 1-18/2002. № 2-рп/2002
[112]. Рішення Конституційного Суду України від 27 березня 2000 р. за конституційним поданням 103 і 108 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Указу Президента України «Про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою» (справа про всеукраїнський референдум за народною ініціативою)
[113]. Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997р. у справі за конституційним зверненням громадянки Дзюби Галини Павлівни щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України (справа громадянки Дзюби Г.П. щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи)
[114]. Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про інформацію" та статті 12 Закону України "Про прокуратуру" (справа К.Г.Устименка). Справа № 18/203-97. № 5-зп/1997
[115]. Рішення Конституційного Суду України, у справі, щодо несумісності депутатського мандата. Офіційний вісник України . 1997 .- № 20
[116]. Рішення Конституційного Суду України, у справі, щодо права на пільги. Офіційний вісник України. 1999. - № 27
[117]. Железнова Н.Д. Правовые позиции Конституционного Суда как источник права / Железнова Н.Д. // Российский судья. 2001. № 7. С. 46-48.
[118]. Kelsen, Hans. General Theory of Law and State / Kelsen H., - Clark, New Jersey: The Law book Exchange Ltd, 2007. - 516 p.
[119]. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні / Колодій А.М., Олійник А.Ю. - К.: Юрінком Інтер, 2004. – 332 с.; Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина / Рабінович П.М., Хавронюк М.І., - К.: Атіка, 2004. - С. 10-11
[120]. Історія конституційного законодавства України / Уп. Гончаренко В.Д., - Х.: Право, 2007. – 254 с.
[121]. Beatty, David M. Human Rights and Judicial Review. A Comparative Perspective, Dordrecht, Boston, London: Martinus Nijhoff Publishers. 1994. x + 361 pages
[122]. Общая теория прав человека. Отв. ред. Е.А. Лукашева. – М.: 1996.
[123]. Robertson A. Human Rights in the World / Robertson A., - Manchester, 1972. - 483 р.
[124]. Основи демократії / П.р. А. Колодій. К., 2002. – 680 с.
[125]. Рішення Конституційного Суду України у справі про заощадження громадян. Справа № 1-23/2001. № 13-рп/2001
[126]. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України від 24 квітня 1997 року N 371 "Про Національне бюро розслідувань України" (справа щодо утворення Національного бюро розслідувань України). Справа № 03/2444-97. № 1-9/98. № 10-рп/98
[127]. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками). Справа № 1-17/2005. № 5-рп/2005
[128]. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів). Справа № 1-7/99. № 1-рп/99
[129]. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 52 народних депутатів України та за конституційним поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (справа про мову судочинства). Справа № 1-18/2008. № 8-рп/2008
[130]. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України (справа про застосування української мови). Справа № 1-6/99. № 10-рп/99
[131]. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 24, 58, 59, 60, 93, 190-1 Кримінального кодексу України в частині, що передбачає смертну кару як вид покарання (справа про смертну кару). Справа № 1-33/99. № 11-рп/99
[132]. Kommers, Donald P. The constitutional jurisprudence of the Federal Republic of Germany. Duke University Press, 1997.- 620 р.
[133]. Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про інформацію" та статті 12 Закону України "Про прокуратуру" (справа К.Г.Устименка). Справа № 18/203-97. № 5-зп/1997
[134]. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої статті 11 Закону України „Про міліцію“. № 17-рп/2010
[135]. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 1 пункту 4 Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (справа щодо прописки). Справа № 1-31/2001. № 15-рп/2001
[136]. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 статті 2 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” (справа про приватизацію державного житлового фонду). Справа № 1-37/2000. № 10-рп/2000
[137]. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців третього, четвертого, п’ятого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України та за конституційними зверненнями громадян Будинської Світлани Олександрівни і Ковриги Сергія Володимировича щодо офіційного тлумачення положення абзацу четвертого статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу України (справа щодо конституційності статті 248-3 ЦПК України). Справа № 1-17/2001. № 6-рп/2001
[138]. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства юстиції України про офіційне тлумачення положень частини шостої статті 11 Закону України “Про політичні партії в Україні” (справа про утворення та реєстрацію пар