ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ (ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ)

brief description

З М І С Т
Перелік умовних скорочень ........................................................................ 3
ВСТУП.............................................................................................................. 4
РОЗДІЛ I. Поняття заходів безпеки............................................................ 13
1.1. Становлення інституту заходів безпеки.................................................. 13
1.2. Заходи безпеки в системі протидії злочинності..................................... 45
Висновки до першого розділу ........................................................................ 55
РОЗДІЛ II. Заходи безпеки в кримінальному законодавстві та доктрині сучасних зарубіжних країн..........................................................
58
2.1. Система заходів безпеки в країнах англосаксонської системи права (США, Велика Британія)..................................................................................
58
2.2. Багатоколійність” системи кримінально-правових заходів країн Західної Європи (Іспанія, Франція, Швейцарія, Німеччина, Данія, Голландія, Швеція, Італія, Республіка Сан-Марино, Республіка Польща)..............................................................................................................

71
2.3. Заходи безпеки та виправлення в кримінальному праві східноєвропейських країн.................................................................................
120
Висновки до другого розділу .......................................................................... 136
РОЗДІЛ ІІІ. Інститут заходів безпеки в сучасному кримінальному праві України...................................................................................................
140
3.1. Заходи безпеки в системі кримінально-правових наслідків злочинного діяння за кримінальним законодавством України.....................
140
3.2. Перспективи розвитку інституту заходів безпеки в кримінальному праві України......................................................................................................
163
Висновки до третього розділу ......................................................................... 189
ВИСНОВКИ...................................................................................................... 192
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................... 196
ДОДАТКИ……………………………………………………………............. 223

ВСТУП
Актуальність теми. Інститут кримінально-правових заходів безпеки визнається та сприймається практично всіма законодавчими системами. Кримінальне законодавство зарубіжних країн передбачає застосування покарання, кримінально-правових заходів безпеки, компенсаційних заходів, заходів примирення та заходів соціальної профілактики до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
І в сучасному кримінальному законодавстві України спостерігається тенденція до розширення кола наслідків, що настають через вчинення особою злочинного діяння: покарання, засудження без застосування до особи покарання, засудження особи з призначенням покарання без його реального відбування, звільнення від покарання, звільнення від кримінальної відповідальності, компенсаційні (відновлення) та інші кримінально-правові заходи. Разом із тим, заходи безпеки в кримінальному праві України ще не одержали оформлення у самостійний інститут.
Втім, тривалий досвід практичного використання кримінально-правових заходів безпеки зарубіжними країнами, місце заходів безпеки у стримуванні та попередженні злочинності, захисті суспільства від суспільно небезпечних посягань дозволяє стверджувати, що вони є дієвим засобом попередження злочинності.
У чинному кримінальному законодавстві незалежної України не міститься термінологічних згадувань про заходи безпеки. У той же час, Кримінальний кодекс України 2001 року містить більше тридцяти норм, санкції яких передбачають настання специфічних кримінально-правових наслідків у результаті вчинення злочинів (заходів спеціальної конфіскації, вилучення та знищення майна та ін.), що за своїм змістом не є покаранням, а порядок та підстави їх призначення практично не врегульовані Загальною частиною КК України, внаслідок чого такі заходи застосовуються за аналогією порядку призначення покарання, що є неприпустимим.
Така неврегульованість питання призначення „інших кримінально-правових заходів”, які суттєво обмежують права та свободи людини і громадянина з метою профілактичного впливу на злочинність, дає підстави зробити висновок про наявність наукової проблеми. Крім того, в чинному кримінальному законодавстві України спостерігається тенденція до збільшення кількості складів злочинів, які передбачають застосування до особи поруч із покаранням інших обов’язкових заходів кримінально-правового впливу, які за своїм змістом та сутністю відмінні від покарання. Це питання вперше привернуло увагу законодавчих органів у 2006 р., коли М.А. Маркуш і В.Р. Мойсик внесли до Верховної Ради України законопроект щодо встановлення заходів спеціальної конфіскації як кримінального покарання. Втім, проблема залишилася нерозв’язаною, внаслідок чого у вересні 2007 р. Міністерство юстиції України до неї повернулося. Поставлене наприкінці 2007 р. завдання щодо уніфікації норм Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів, які регулюють питання так званої „спеціальної конфіскації”, було відпрацьовано у новому законопроекті Міністерства юстиції України, в якому запропоновано визнати заходи „спеціальної конфіскації” „іншими заходами” кримінально-правового характеру.
В теорії кримінального права питання заходів безпеки залишається дискусійним. В дореволюційний період окремі його аспекти розглядалися в роботах вітчизняних вчених: Л.С. Білогриць-Котляревського, Д.А. Дриля, П.І. Люблінського, В.Д. Набокова, М.С. Таганцева, М.Д. Сергєєвського та інших вчених, в радянський та сучасний періоди – у працях В.І. Алексєєва, Ю.М. Антоняна, В.Д. Ардашкіна, З.А. Астемірова, Ю.М. Бородіна, І.М. Гальперіна, А.А. Герцензона, В.І. Горобцова, П.С. Дагеля, В.К. Дуюнова, А.Е. Жалинського, А.А. Жижиленка, С.М. Іншакова, І.І. Карпеця, І.Д. Козочкіна, Н.Є. Крилова, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнецової, Р.І. Міхєєва, Ф.М. Нікіфорова, І.С. Ноя, Н.А. Огурцова, А.А. Піонтковського, Б.С. Решетнікова, А.В. Серебренікової, Н.А. Стручкова, А.Н. Тарбагаєва, В.С. Трахтерова, М.Д. Шаргородського, М.В. Щедріна, А.С. Червоткіна, С.Я. Улицького, О.В. Усса, В.А. Уткіна та інших правознавців. Вагомий вклад у розвиток ідей питання заходів безпеки (заходів захисту) було внесено в теорію кримінального права зарубіжними вченими різних століть: Ч. Бекаріа, І. Бентамом, Й. Галлем, Р. Гарофало, Е. Гарсоном, Ф. Граматикою, Х. Курі, Ф. Листом, Ч. Ломброзо, А. Принсом, Е. Феррі. В Україні окремим аспектам цієї проблеми присвятили свої роботи Л.В. Багрій-Шахматов, С.Н. Баліна, В.П. Бахін, А.С. Беніцький, Т.А. Денисова, Є.В. Додін, Н.С. Карпов, С.В. Ківалов, Л.В. Климчук, О.В. Козаченко, В.О. Меркулова, А.В. Савченко, В.О. Туляков, М.І. Хавронюк, С.С. Яценко.
В існуючих наукових дослідженнях увага приділялася питанням визначення кримінально-правових наслідків злочинного діяння, критеріїв визначення „суспільної небезпеки особи”, проводився аналіз природи примусових заходів медичного та виховного характеру, заходів постпенетенціарного впливу, процесуального аспекту порядку та умов застосування заходів безпеки до учасників кримінального процесу та ін. Останнім часом деяким аспектам зазначеної проблеми були присвячені докторські дисертації: М.В. Щедріна „Заходи безпеки як засіб попередження злочинності” (Красноярськ, 2001 р.), в якій розв’язувалися питання семантичного та легального тлумачення ознак заходів безпеки, їх становлення та розвитку, визначення об’єкта та суб’єкта, видів антикримінальних заходів безпеки; М.І. Хавронюка „Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації” (Київ, 2007 р.), в якій аналізувалися окремі інститути кримінального права за законодавством України та країн Європи; А.В. Савченко „Порівняльний аналіз кримінального законодавства України та федерального кримінального законодавства Сполучених Штатів Америки” (Київ, 2008 р.), в якій здійснювалося порівняльне дослідження кримінального покарання та інших наслідків злочинного діяння в України та США.
У той же час, розв’язання проблеми правової сутності „кримінально-правових заходів безпеки”, визначення їх системи, мети та порядку застосування в кримінальному праві України в правовій літературі не отримали достатньо повного теоретичного розвитку.
Наведене вище обумовлює необхідність теоретичного аналізу проблематики кримінально-правового змісту інституту заходів безпеки в сучасних умовах розвитку кримінально-правової теорії та їх правозастосовної практики в Україні.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Теоретичні та практичні проблеми досліджувалися в межах виконання плану науково-дослідної роботи кафедри кримінального права Одеської національної юридичної академії за темою: „Тенденції та перспективи розвитку кримінального права України” на 2006–2010 рр., які є складовою частиною наукових досліджень Одеської національної юридичної академії у відповідності до теми „Традиції та новації в сучасній українській державності і правовому житті” (державний реєстраційний номер 0106U004970).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є аналіз розвитку і формування ідей та теоретичних обґрунтувань інституту заходів безпеки в кримінально-правовій доктрині, аналіз світового досвіду застосування заходів безпеки сучасними зарубіжними країнами загальної та континентальної системи права і на цій основі – формулювання теоретично обґрунтованих висновків та пропозицій щодо застосування заходів безпеки в кримінальному праві України.
Для досягнення цієї мети визначено такі завдання:
проаналізувати еволюцію теоретичного визначення поняття та сутності заходів безпеки в кримінально-правовій доктрині;
проаналізувати співвідношення кримінально-правових заходів безпеки з покаранням, заходами соціального захисту, соціальної профілактики;
здійснити порівняльний аналіз положень кримінального законодавства зарубіжних країн, який відображає питання застосування заходів безпеки;
надати теоретичне обґрунтування необхідності формулювання в Загальній частині кримінального права України поняття, сутності та порядку призначення заходів безпеки;
здійснити розробку теоретичних рекомендацій з удосконалення окремих положень і норм Кримінального кодексу України, що стосуються визначення поняття, видів та порядку призначення до особи певних заходів безпеки.
Об'єктом дослідження є закономірності процесу становлення та формування інституту заходів безпеки як складової частини кримінально-правового профілактичного впливу на злочинність.
Предметом дослідження є інститут заходів безпеки в кримінальному праві в аспекті порівняльно-правового аналізу.
Методи дослідження. Методологічною базою дисертаційного дослідження є загальні закони наукового пізнання, фундаментальні положення теорії та історії держави і права, соціології, кримінального права, кримінології, адміністративного права. Методологія зазначеної роботи ґрунтується також на загальних і спеціальних методах пізнання. За допомогою діалектичного та порівняльно-правового методів проаналізовано зміст юридичних конструкцій та термінів у кримінальному законодавстві зарубіжних країн та вітчизняному законодавстві, досліджено визначення та сутність заходів безпеки в кримінальному праві. З використанням догматичного методу проаналізовано зміст положень КК України про визначення та порядок призначення покарання та інших кримінально-правових наслідків. Історико-правовий метод дозволив дослідити ґенезу теоретичних ідей та кримінального законодавства на різних етапах розвитку держави та права. Застосовування методу системного аналізу допомогло проаналізувати співвідношення кримінально-правових заходів безпеки, покарання, заходів соціального захисту, соціальної профілактики, види та систему кримінально-правових заходів безпеки. Використано також соціологічний метод – експертне опитування 178 працівників прокуратури та судової системи щодо розуміння змістовного навантаження „інших кримінально-правових наслідків злочинного діяння”, можливості та доцільності передбачення чинним КК України поряд із покаранням кримінально-правових заходів безпеки.
З використанням методик контент-аналізу було здійснено дослідження діючих кримінальних законодавств зарубіжних країн: 1) сім’ї загального права (США, Великої Британії); 2) країн Західної Європи: Іспанії, Франції, Швейцарії, ФРН, Данії, Голландії, Швеції, Італії, Республіки Сан-Марино, Республіки Польща; 3) країн пострадянських правових систем: республік Болгарія, Молдова, Білорусь, Російської Федерації, Естонської, Латвійської та Литовської республік.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням заходів безпеки як заходів кримінально-правового профілактичного впливу на злочинність, здійсненим з урахуванням історичного досвіду їх застосування та визначення в кримінальних законодавствах зарубіжних країн. В результаті здійсненого аналізу теоретичного стану проблеми розроблено теоретичні та практичні засади перспектив застосування заходів безпеки в кримінальному законодавстві і праві України, надано пропозиції, сформульовано нові положення і висновки, до найбільш значущих з яких належать:
уперше:
проаналізовано тенденції застосування заходів безпеки у кримінальних законодавствах країн континентальної Європи та пострадянського простору, узагальнено вітчизняний досвід формування кримінально-правової доктрини інституту заходів безпеки;
встановлено, що відмова від застосування терміна „заходи безпеки” в сучасному кримінальному праві України зумовлена особливостями процесу доктринального оформлення та використання інституту заходів безпеки та заходів соціального захисту за радянських часів;
досліджено вплив функціонального призначення заходів безпеки в діяльності держави у сфері попередження злочинності;
розкрито сучасне тлумачення змісту заходів безпеки у кримінальному праві, запропоновано наукове визначення, введення системи та порядку призначення заходів безпеки в кримінальному праві України;
розроблено доктринальну модель формулювання інституту заходів безпеки у кримінальному законодавстві України.
удосконалено:
систему поглядів на ґенезу кримінально-правової протидії злочинності шляхом переходу від абсолютної теорії кримінального покарання (як кари та відплати) до відносної теорії з метою раціонального застосування не тільки кари та відплати (покарання) за вчинене, але й попередження (заходи безпеки) та відновлення соціальної справедливості (компенсаційні заходи);
пропозиції щодо уніфікації кримінального законодавства України з питань реалізації кримінальної відповідальності відповідно до вимог чинного міжнародного права;
набули подальшого розвитку:
дослідження історико-правового та порівняльно-правового аспектів застосування заходів безпеки в кримінальному праві;
дослідження перспектив застосування заходів безпеки в сучасній кримінально-правовій доктрині;
розроблено: авторські критерії, за якими призначення заходів безпеки у певних випадках є обов'язковим, для чого запропоновано удосконалення положень окремих норм та інститутів Загальної частини Кримінального кодексу України.
Практичне значення одержаних результатів. Визнання заходів безпеки як заходів кримінально-правового впливу збагачує загальне вчення про покарання та інші кримінально-правові наслідки злочину. Основні положення, висновки та пропозиції дослідження можуть бути використані у:
науково-дослідницькій діяльності – для подальшого відпрацювання ефективних заходів некарального впливу на злочинність, у тому числі заходів безпеки, примирення, компенсації;
законотворчості – для удосконалення окремих положень КК України з питання відпрацювання ефективної системи та порядку застосування заходів безпеки;
правозастосовній діяльності – у слідчій та судовій практиці як рекомендації щодо практичного застосування заходів безпеки, передбачених діючим КК України, порядок яких не врегульовано його Загальною частиною;
навчальному процесі – для підготовки навчальних посібників із курсу „Кримінальне право України” та при викладанні спецкурсу „Порівняльне кримінальне право”.
Апробація результатів дослідження. Результати і висновки дослідження доповідалися на засіданнях кафедри кримінального права Одеської національної юридичної академії, у виступах, статтях і наукових публікаціях. Положення дисертації доповідалися на: 7-й (59-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу ОНЮА (м. Одеса, 2004 р.), Всеукраїнському науково-практичному семінарі „Тіньова економіка в інфраструктурі організованої злочинності” (м. Одеса, 2004 р.), 8-й (60-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу ОНЮА (м. Одеса, 2005 р.), науково-практичному семінарі „Боротьба з насильством в сім'ї” в рамках програми „Співробітництво місцевих співтовариств з проблеми насильства в сім'ї” (м. Одеса, 2005 р.), ІІ Ерліхівських читаннях (м. Чернівці, 2005 р.), Всеукраїнському науково-практичному семінарі „Ефективність правових заходів в протидії організованим формам злочинності” (м. Одеса, 2005 р.), науково-практичній конференції студентів і аспірантів „Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (м. Київ, 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Реформування кримінального та кримінально-процесуального законодавства України: сучасний стан та перспективи” (м. Івано-Франківськ, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “Четверті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 2005 р.); семінарі „Боротьба зі злочинністю та права людини” (м. Одеса, 2006 р.), Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів „Проблеми імплементації міжнародних норм кримінально-правового напрямку в національні законодавства” Перші юридичні читання (м. Одеса, 2006 р.), 9-й (61-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу ОНЮА (м. Одеса, 2006 р.), 10-й (62-й) звітній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу ОНЮА (м. Одеса, 2007 р.); Міжвузівській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми удосконалення кримінального законодавства України” (м. Київ, 2007 р.); Регіональній науково-практичній конференції „Проблеми розвитку регіону” (м. Кіровоград, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Треті Прибузькі юридичні читання” (м. Миколаїв, 2007 р.), Міжнародній науковій конференції – „Ювенальна політика та ювенальна юстиція в сучасній державі” (м. Одеса, 2007 р.).
Окремі аспекти дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі при викладанні курсу „Кримінальне право” в Одеській національній юридичній академії, а також знайшли свого відображення в доповідній записці з питання уніфікації норм Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів, які регулюють питання так званої „спеціальної конфіскації”, підготовленій та направленій до Міністерства юстиції України (лист від 25.09.2007 р. № 22-52/451); у проекті закону щодо внесення відповідних змін до чинного Кримінального кодексу України 2001 року в аспекті досліджуваної тематики, направленому до Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України.
Публікації. Результати дослідження викладені в 10 статтях, 4 з яких опубліковано в наукових фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України.

bibliography

ВИСНОВКИ
1. Виходячи з концепції, що відпрацювалася у вітчизняній та зарубіжній доктрині, заходи безпеки в кримінальному праві пропонується визначити як заходи обмежувального характеру, що застосовуються від імені держави за мотивованим рішенням суду до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене кримінальним Законом, і становить небезпеку для суспільства; які спрямовані на попередження і припинення порушення права, або на припинення дій, що порушують (або здатні порушити) інтереси інших осіб, суспільства, держави, усунення передумов криміногенної ситуації, попередження вчинення такою особою нових суспільно небезпечних діянь, а також на захист прав та інтересів суспільства і держави від суспільно небезпечних посягань з боку такої особи. Заходи безпеки, як правило, вільні від елементів кари і не тягнуть судимості.
2. Дослідження поняття, сутності, системи, порядку та підстав застосування заходів безпеки у кримінальному праві викликано, в першу чергу, необхідністю охорони прав та інтересів особи та суспільства від суспільно небезпечних проявів і посягань. І хоча при попередженні суспільно небезпечних діянь заходи безпеки не є заходами основного характеру, а скоріше – ситуативними заходами, втім вони, як свідчить світовий досвід, дозволяють з великим ступенем ефективності обмежити кримінальну активність особливо небезпечних для суспільства осіб.
3. Ґенеза теоретичного оформлення інституту заходів безпеки характеризується: зародженням ідей профілактичного впливу у руслі класичної школи (Ч. Бекаріа, І. Бентам, А. Кетле), формуванням профілактичних інститутів в рамках антропологічної (Ч. Ломброзо) та соціологічної (Е. Феррі, Р. Гарофало, А. Принс) шкіл кримінального права та нового соціального захисту (М. Ансель, Ф. Граматика, Е. Гарсон), розвитком ідей реституції та компенсації (Х. Зер, Н. Крісті) з остаточним поєднанням постмодерністської системи заходів кримінально-правового впливу на особу та її соціальне оточення: покарання, заходи безпеки, заходи соціального захисту, заходи компенсації та реституції.
4. Вже наприкінці ХІХ ст. кримінально-правові заходи безпеки привернули увагу представників майже всіх шкіл кримінального права, оскільки тогочасні реалії вимагали перенесення центру ваги кримінальної репресії з „діяння” на „діяча”. Підсумовуючи погляди представників різних кримінально-правових шкіл, можна простежити розвиток ідей від широкого застосування заходів безпеки та соціального захисту до осіб в „небезпечному стані” до надто обмеженого їх застосування. Водночас, єдиною для всіх них була ідея, що кримінально-правові заходи, які мають застосовуватися до злочинців, повинні поєднувати в собі існуючі заходи покарання разом із заходами безпеки та іншими заходами.
5. Досліджуючи питання „суспільної небезпеки” особи, розумним вважається визнавати такою особу, враховуючи її конкретні суспільні (небезпечні, злочинні, протиправні) дії, попередню злочину діяльність, і тільки за рішенням суду. Так, суспільно небезпечними можна визнавати, при дотриманні певних умов, „професійних” злочинців, „звичних” злочинів, осіб, звільнених від кримінальної відповідальності внаслідок психічної хвороби через неосудність або, які через свою поведінку та вчинки становлять загрозу для суспільства.
6. Сучасна система кримінально-правових заходів протидії злочинності складається із заходів покарання, заходів безпеки, заходів відновлення (компенсаційних заходів), заходів соціального захисту та профілактики, серед яких заходи безпеки мають переважне значення у забезпеченні захисту суспільства від суспільно небезпечних осіб та усунення криміногенності конкретних життєвих ситуацій.
7. В результаті аналізу відмінних ознак між покараннями та заходами безпеки, було зроблено висновки, що пока¬рання має переважно репресивний характер і лише непрямим чином відіграє превентивну роль, натомість, захід безпеки має пере¬важно превентивний, попереджувальний характер; покарання передбачає і загальну превенцію, а захід безпеки обмежується лише спеціальною превенцією; покарання застосовується як наслідок вини злочинця, а захід безпеки може визначатися як небезпеч¬ністю особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, так само і виною; покарання призна-чається, як правило, на певний строк, а захід безпеки, як правило, залишається в силі, доки не зникне небез¬пека, що стала підставою застосування цього заходу. Відрізняються заходи безпеки від заходів соціальної профілактики за метою, підставами їх застосування, наслідками застосування, характером попереднього впливу.
8. Розмитість існуючих в США та Великої Британії кримінально-правових заходів безпеки визначається відсутністю чітко формалізованих санкцій, суб’єктивним тлумаченням судом „небезпечного стану особи”. В загальному вигляді до таких заходів безпеки, що притаманні і британській і американській системі засобів протидії злочинності, можна віднести, у першу чергу заходи, спрямовані на ізоляцію від суспільства певних категорій осіб, підставою для такої ізоляції виступає саме „небезпечний стан” особи, критерії визначення якого не знайшли свого нормативного закріплення.
9. Покарання і заходи безпеки за законодавством більшості держав Західної Європи є примусовими правовими на¬слідками протиправного діяння, застосовуються від імені держави за вироком суду. Кримінальне законодавство Іспанії, Швейцарії, ФРН, Голландії, Італії, Республіки Сан-Марино та ін. визнає, що заходи безпеки можуть призна¬чатися і за відсутності вини, поза кримінальною відповідальністю (наприклад, щодо неосудних осіб), безпосередньо спрямовані на усунення „небезпечного стану” особи, яка вчинила або може вчинити суспільно небезпечне діяння (обмеження певних прав), або нейтралізацію криміногенності ситуації (призначення спеціальної конфіскації певних предметів). При розв’язанні питання щодо „суспільної небезпеки” особи враховуються її конкретні суспільні (небезпечні, злочинні) дії, попередня злочинна діяльність. Незважаючи на широке та тривале застосування заходів безпеки в кримінальному законодавстві різних країн, схожі та однакові за своєю сутністю заходи безпеки називаються по-різному, в залежності від культури та правової доктрини, що домінує в суспільстві.
10. Аналіз кримінального законодавства республік Болгарія, Молдова, Білорусь, Російської Федерації, Естонської, Латвійської та Литовської республік показав, що в останні роки спостерігається розширення системи кримінально правових наслідків злочинного діяння, в тому числі і за рахунок заходів безпеки. Низка країн, формально не визнаючи відповідні заходи як заходи безпеки, однак передбачають останні в якості „інших кримінально-правових заходів”.
11. В кримінальному законодавстві України широко застосовуються заходи, які не є покаранням, і за своєю природою та сутністю належать до заходів безпеки, що вимагає їх відокремлення та чіткого визначення. У кримінальному праві України слід виокремити таку систему заходів безпеки: примусові заходи медичного характеру за певними виключеннями; примусове лікування; примусові заходи виховного характеру (крім заходів, що застосовуються до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність), спеціальну конфіскацію; вилучення та знищення предметів; встановлення нагляду; позбавлення права на керування транспортними засобами; опублікування вироку.
Зроблені висновки можуть певним чином сприяти реалізації державної політики у попереджені вчинення злочинів та суспільно небезпечних діянь неосудними особами, превенції фінансування злочинної діяльності, а також сприятимуть підвищенню авторитету кримінального закону.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Актуальні питання правового регулювання адміністративної відповідальності: [Проблеми державного управління та адміністративне право] / В. Авер’янов, Д. Лук’янець, Н. Хорощак // Часопис Київського університету права. – 2003. – № 1. – С. 19-23.
2. Александров А.С., Александрова И.А., Круглов В.И. Назначение уголовного судопроизводства и наказания: Монография. – Нижний Новгород: Нижегородская академия МВД РФ, 2006. – 111 с.
3. Алексеев В.И. Институт лишения прав как дополнительное наказание по Уложению о наказаниях 1845 года // Российский следователь. – 2006. – № 4. – С. 58-61.
4. Алексеев Н.С. Ответственность нацистских преступников. – М.: Международ. отнош., 1968. – 127 с.
5. Алексеев С.С. Общая теория права. – Т. 1. – М.: Юрид. лит., 1981. – 361 с.
6. Аленін Ю.П., Гурджі Ю. Публічна природа гарантій прав особи у кримінальному процесі // Право України. – 2003 – № 4 . – С. 30-32.
7. Ансель М. Новая социальная защита: Гуманистическое движение в уголовной политике = La defense sociale nouvelle: Un Mouvement de Politique Criminelle Humaniste / Под ред. и вступ. ст. А.А. Пионтковского/ Пер. с фр. Н.С. Лапшиной. – М.: Прогресс, 1970. – 312 с.
8. Антонян Ю.М., Еникеев М.И., Эминов В.Е. Психология преступника и расследование преступлений. – М. – 1996. – 163 с.
9. Ардашкин В.Д. Меры защиты (пресечения) в советском административном праве: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Томск, 1968. – 17 с.
10. Астемиров З.А. Проблемы теории уголовной ответственности и наказания: Учебное пособие по спецкурсу. – Махачкала: РИО ДГУ, 1987. – 91 с.
11. Афанасьев В.С., Герасимов А.П., Гойман В. И. и др. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В. В. Лазарева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1996. – 471 с.
12. Багрий-Шахматов Л.В. Социально-правовые проблемы уголовной отвественности и формы ее реализации. Общая часть: Курс лекций. – Одесса: АО БАХВА, 1996. – 192 с.
13. Багрий-Шахматов Л.В. Социально-правовые проблемы уголовной отвественности и формы ее реализации. – Ч. 2. – Одесса: Юрид. л-ра, АО БАХВА, 2000. – 412 с.
14. Баліна С.Н. Боротьба з відмиванням грошей у контексті протидії організованій злочинності. Міжнародний досвід // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією. – 2003. – №7. – С. 23-27.
15. Бахін В.П., Карпов Н.С. Сучасна злочинність і удосконалення засобів боротьби з нею // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – №10. – 2004. – С. 10-16.
16. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях. – М.: Стелс, 1995. – 304 с.
17. Белогриц-Котляревский Л.С. Учебник русского уголовного права. Общая и особенная часть. – Киев: Южно-Русское Книгоиздательство Ф.А. Иогансона, 1903. – 626 с. – Репринт. копия.
18. Беляев Н.А. Цели наказания и средства их достижения. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1963. – 98 с.
19. Беницкий А.С. Уголовная ответственность за легализацию (отмывание) денежных средств и иного имущества, приобретенных преступным путем: проблемы квалификации и совершенствования законодательства: Монография. – Луганск: Рио Ливд, 2001. – 352 с.
20. Бентам И. Основные начала уголовного кодекса // Избранные сочинения Иеремии Бентама: В 3 т.– СПб.: Изд. русс. кн. торговли, 1867. – Том I. – 677 с. – Репринт. копия.
21. Беспалов С.А. К вопросу о понятии легализации (отмывания) преступных доходов // Государство, право и управление: Матер. IV Всерос. науч.-практ. конф., 23 апреля 2004 г. – М.: Изд-во ГУУ, 2004. – Вып. 2. – С. 19-24.
22. Бондаренко А.С. Основания установления административного надзора за лицами, освобожденными из мест лишения свободы // Правовые вопросы борьбы с преступностью. – Томск: Изд-во Томск, ун-та, 1988. – С. 93-104.
23. Бородин Ю.М., Антонян Ю.М. Преступное поведение и психические аномалии / Под ред. В.Н. Кудрявцева. – М., Изд-во Спарк, 1998. – 215 с.
24. Брайнин Я.М. Применение наказания по советскому уголовному праву. – М.: Изд-во МГУ, 1958. – 311 с.
25. Брайнин Я.М. Уголовная ответственность и ее основание в советском уголовном праве. – М., 1963. – 250 с.
26. Брусницын Л.В. О порядке применения мер безопасности к лицам, содействующим уголовному правосудию // Государство и право. – М.: Наука, 1997. – № 2. – С. 92-97.
27. Брынза С.М. Наказание за преступления против собственности по уголовному законодательству Республики Молдова // Российский следователь. – 2002. – № 9. – С. 37-46.
28. Брынза С.М. Обзор положений проекта Уголовного кодекса Республики Молдова // Новое уголовное законодательство стран СНГ и Балтии: Сб. науч. ст. – М.: ЛексЭст, 2002. – С. 418-463.
29. Булатов В.А., Тихонов А.А., Жеребчиков И.В. Восстановление социальной справедливости – цель уголовного наказания // Состояние, тенденции и перспективы развития уголовно-исполнительной системы: Матер. науч.-практ. конф., 4 октября 2004 г. / Отв. ред. А.В. Луговая, С.Л. Никонович – Липецк: ЛФ ВЮИ МЮ РФ, 2004. – С. 17-24.
30. Бухгольц Э. Уголовное право в объединенной Германии // Вестник МГУ. Сер. 11. Право. – 1993. – № 1. – С. 50-54.
31. Верещак В.М. Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування / http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/361D1422D08A1E6DC32570BD0023782B?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=361D1422D08A1E6DC32570BD0023782B&Count=500&
32. Виттенберг Г.Б. Вопросы освобождения от уголовной ответственности и наказания с применением мер общественного воздействия. – Ч. 1. – Иркутск. – Изд. Иркутск. ун-та, 1970. – 223 с.
33. Волженкин Б.В. Новый Уголовный Кодекс Республики Беларусь // Правоведение. – С.-Пб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 2000. – № 6. – С. 140-152.
34. Волженкин Б.В. Общественная опасность преступника и основание уголовной ответственности // Правоведение. – 1963. – № 3. – С. 90-98.
35. Воронин Ю.А. Направление исследований эффективности уголовной политики в буржуазных странах // Направления уголовной политики в борьбе с преступностью. Межвуз. сб. науч. тр. – Свердловск: Изд-во Свердл. юрид. ин-та, 1986. – С. 125-131.
36. Галузин А.Ф. Безопасность как категория, принцип, функция права // ”Черные дыры” в Российском законодательстве. – 2004. – № 4. – С. 141-150.
37. Гальперин И.М. Наказание: Социальные функции, практика применения. – М.: Юрид. лит., 1983. – 208 с.
38. Герцензон А.А., Грингауз Ш.С., Дурманов Н.Д. История советского уголовного права. – М.: Юрид. изд-во Мин. Юст. СССР, 1948. – 466 с.
39. Герцензон А.А. Уголовное право и социология: Проблемы социологии уголовного права и уголовной политики. – М.: Юрид. лит., 1970. – 286 с.
40. Голіна В.В. Спеціально-кримінологічне попередження злочинів (Теорія i практика): Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.08. – X., 1994. – 44 с.
41. Голованова Н.А., Игнатова М.Л., Козочкин И.Д. Уголовное право зарубежных государств. Общая часть: Учеб. пособ. / Под ред. и с предисл. И.Д. Козочкина. – М.: Омега-Л, Ин-тут междунар. права и экономики им. А.С. Грибоедова, 2003. – 576 с.
42. Головко Л.В. Альтернативы уголовному преследованию в современном английском праве // Правоведение. – 1998. – № 3. – С. 103-112.
43. Голоднюк М.Н., Зубкова В.И., Крылова Н.Е. Курс уголовного права. Общая часть. – Т. 2: Учение о наказании: Учебник для вузов / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, И.М. Тяжковой. – М.: Изд-во Зерцало-М, 2002. – 624 с.
44. Гончаров В.Б., Кожевников В.В. Проблемы безопасности участников уголовного процесса // Государство и право. – 2000. – № 2. – С. 49-56.
45. Горбачова І.М. „Двоколійність” системи кримінально-правових заходів: перспективи для кримінального права України // Право ХХІ століття: становлення та перспективи розвитку: Зб. наук. пр. міжнар. наук.-практ. конф. „Другі Прибузькі юридичні читання” / Під ред. В.І. Терентьєва, О.В. Козаченка. – Миколаїв, 2006. – С. 328-331.
46. Горбачова І.М. Дотримання прав людини при застосуванні до винної особи заходів спеціальної конфіскації за чинним КК України // Боротьба зі злочинністю та права людини: Зб. наук. ст. / За ред. М.П. Орзіха, В.М. Дрьоміна. – Бібліотека журн. „Юридичний вісник”. – О.: Фенікс, 2006. – С.112-117.
47. Горбачова І.М. Застосування превентивного ув’язнення в кримінальному законодавстві закордонних країн // Молодь у юридичній науці: Зб. тез Міжнар. наук.-практ. конф. молод. вчених “Четверті осінні юридичні читання” (21–22 жовтня 2005 року): У 3 ч. – Хмельницький: Вид-во Хмелин. ун-ту управл. та права, 2005. – С. 25-31.
48. Горбачова І.М. Заходи безпеки в законодавстві країн Європи, як засіб протидії організованої злочинності // “Правовые проблемы противодействия организованной престуности”: Зб. наук. пр. – Одеса, 2005. – С. 71-77.
49. Горбачова І.М. Заходи безпеки – одна із сучасних форм реалізації кримінальної політики // Ерліхівський збірник. Юридичний ф-т Чернівецьк. націон. ун-ту ім. Юрія Федьковича. – Вип. 4-5. – Чернівці: Рута, 2005. – С. 210-212.
50. Горбачова І.М. Заходи безпеки у міжнародному кримінальному праві та їх закріплення в національному кримінальному праві // Матер. Міжнар. наук. конф. студ. і аспір. „Проблеми імплементації міжнародних норм кримінально-правового напрямку в національні законодавства. Перші юридичні читання”. – Одеса, 2006. – С. 133-135.
51. Горбачова І.М. Заходи безпеки як один із засобів протидії злочинності неповнолітніх // Ювенальна політика та ювенальна юстиція в сучасній державі: Матер. Міжнар. наук. конф. 21–22 вересня 2007 р. / За заг. ред. Ю.М. Оборотова; Одеська національна юридична академія. – Одеса: Фенікс, 2007. – С. 301-305.
52. Горбачова І.М. Кримінально-правові заходи безпеки // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – Вип. 25. – Одеса: Юрид. л-ра, 2005. – С. 463-466.
53. Горбачова І.М. Попередження транспортних злочинів кримінально-правовими заходами безпеки // Визначальні тенденції генези державності і права: Зб. наук. пр. Міжнар. наук.-практ. конф. „Треті Прибузькі юридичні читання” / За ред. В.І. Терентьєва. О.В. Козаченка. – Миколаїв: Вид-во „Ілон”, 2007. – С. 391-394.
54. Горбачова І.М. Розмежування конфіскації і спеціальної конфіскації // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. пр. – Вип. 32. – Одеса: Юрид. л-ра, 2007. – С.182-186.
55. Горегляд О. Опыт начертания российского уголовного права. Ч.1: О преступлениях и наказаниях вообще. – С.-Пб.: Тип. И. Иоаннесова, 1815. – 224 с. – Репринт. копия.
56. Горобцов В.И. О понятии государственных принудительных мер, соединенных с изоляцией от общества // Актуальные вопросы правоведения в период совершенствования социалистического общества. – Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1988. – С. 160-161.
57. Горобцов В.И. О совершенствовании правовой регламентации мер постпенетенциарного воздействия // Современное состояние преступности и реформа уголовного законодательства: Межвуз. сб. науч. труд. – Тюмень: Изд-во Тюмен. ВШ МВД РСФСР. – 1991. – С.70-76.
58. Горобцов В.И. Юридическая природа принудительных мер медицинского характера // Уголовно-правовые средства борьбы с преступностью. – Омск: Омск. высш. шк. милиции, 1983. – С. 36-43.
59. Горшенков Г.Г., Горшенков А.Г. Наказание как средство обеспечения общественной безопасности // Закон и право. – 2005. – № 2. – С. 42-44.
60. Грачева Ю.В., Ермакова Л.Д., Есаков Г.А. и др. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / Отв. ред. А.И. Рарог. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. – 339 с.
61. Грищук В.К., Красницький І.В. Поняття, мета, система та види покарань за Кримінальним кодексом Франції 1992р. / Гол. ред. В.Л. Регульський // Вісник Львів. ін-ту внутр. справ: Зб. – Львів: Львів, ін-тут внутр. справ при НАВС України, 2001. – С. 160-168.
62. Дагель П.С. О принципе целесообразности наказания // Правоведение. – 1962. – № 1. – С. 145-151.
63. Денисова Т.А. Вплив покарання на особу засудженого // Часопис Київського університету права. – 2006. – №1. – С. 138-143.
64. Денисова Т.А. До питання про виховні функції галузей права, що регулюють боротьбу зі злочинністю на сучасному етапі // Актуальні проблеми розвитку суспільної думки і практики управління / Зб. наук. пр. – 1996. – Вип. 2. – С. 179-181.
65. Додин Е.В. Административная деликтология. – Одесса: АО БАХВА. – 1997. – 112 с.
66. Дребер С.В. Германии разрешили оставлять заключенных в тюрьмах пожизненно // http://emigration.russie.ru/news/1/4124_1.html
67. Дриль Д.А. Учение о преступности и мерах борьбы с нею / Вступ. ст.: Бехтерев В.М., Ковалевский М., Кони А.О. – С.-Пб.: Шиповник, 1912. – 702 c. – Репринт. копия.
68. Дуюнов В.К. Проблемы уголовного наказания в теории, законодательстве и судебной практике. – Курск: РОСИ, 2000. – 504 с.
69. Дюнкель Ф., Пергатая А.А., Щедрин Н.В. Уголовное право по делам несовершеннолетних Германии // Правовая реформа в России и зарубежный опыт: Межвуз. сб. науч. ст. / Краснояр. гос. ун-т. – Красноярск, 1997. – С. 53-86.
70. Европейская конвенция о международных последствиях лишения права управления автомототранспортными средствами от 03.06.1976 г. // Сборник документов Совета Европы в области защиты прав человека и борьбы с преступностью. – М.: Спарк, 1998. – С. 336-340.
71. Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом від 27.01.1977 р. // Збірка договорів Ради Європи. – К.: Парламентське вид-тво, 2000. – С. 367-374.
72. Європейська конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом від 08.11.1990 р. // Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію. – К.: Школяр, 1999. – С. 166-187.
73. Егоров Д.С., Егоров В.С. Вопросы уголовной ответственности за легализацию денежных средств или иного имущества, приобретенного незаконным путем // „Економика и преступность”: Матер. „круглого стола”. 13–14 марта 2001г. – Н. Новгород. – С. 92-94.
74. Егоров В.С. Становление и развитие системы мер уголовно-правового воздействия в законодательстве дореволюционной России // Правоведение. – 2006. – № 2. – С. 157-172.
75. Епихин А.Ю. Обеспечение безопасности личности в системе воздействия на преступность // Реагирование на преступность: концепции, закон, практика. – М.: Российская криминологич. ассоциация, 2002. – С. 126-131.
76. Жалинский А.Э. Современное немецкое уголовное право. – М.: Проспект, 2004. – 560 с.
77. Жижиленко А.А. Наказание. Его понятие и отличие от иных правоохранительных средств. – Петроград: Типогр. „Правда”, 1914. – 676 с. – репринт. копия.
78. Загальна Декларація прав та свобод людини від 10.12.1948 р. / Док.ООН/PES/217 А // Права людини: Міжнародні договори України, декларації, документи. – К.: Юрінформ, 1992. – С. 18-24.
79. Загальна позиція ЄС „Про боротьбу з терроризмом” від 27 грудня 2001 р. / http://eulaw.edu.ru/documents/legislation/lawdefence.htm.
80. Звечаровский И.Э. Меры уголовно-правового характера: понятие, система и виды // Законность. – 1999. – № 3. – С. 36-39.
81. Зубкова В.И. Уголовное наказание и его социальная роль: теория и практика. – М.: Изд-во „Норма”, 2002. – 304 с.
82. Игошев К.Е., Шмаров И.В. Социальные аспекты предупреждения правонарушений: (Проблемы социального контроля). – М.: Юрид. лит., 1980. – 176 с.
83. Институт конфискации имущества в комплексе мер борьбы с коррупцией (материалы „круглого стола” в Государственной Думе РФ, 30.09.04 г., с сокращениями) // Журнал „Право и безопасность”. – №1 (14). – 2005. – Март. – С. 24-29.
84. Иншаков С.М. Зарубежная криминология. – М.: Норма, Инфра-М, 1997. – 383 с.
85. Иншаков С., Шулепова Л. Дополнительное уголовное законодательство ФРГ // Уголовное право. – 2005. – № 3. – С. 35-37.
86. Исаев Д. Основные теории гармонизации законодательства в процессе формирования общих пространств Россия – ЕС / http://www.recer.ru/rii/group-euif-docs.php?subaction
87. Карпец И.И. Наказание. Социальные, правовые и криминологические проблемы. – М.: Юрид. лит., 1973. – 285 с.
88. Качка Т. Боротьба з відмиванням грошей: комплексний порівняльно-правовий аналіз відповідності законодавства України acquis Європейського Союзу в сфері боротьби та запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. – К.: Вид-во „Реферат”, 2004. – 288 с.
89. Качмарек Т. Общественное мнение об уголовно-политических основах нового польского УК 1997 г. и практике его применения // Право и политика. – 2001. – № 4. – С. 63-66.
90. Кивалов С.В. Таможенное право (Административная ответственность за нарушение таможенных правил). – Одесса: НПФ Астропринт, 1996. – 175 с.
91. Климчук Л.В. Проблеми застосування примусового лікування до осіб, хворих на наркоманію, які вчинили злочин // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – №12. – 2005. – С. 12-17.
92. Клюканова Т.М. Уголовное право зарубежных стран: Германия, Франция, Финляндия. Общая часть. СПб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1996. – 64 с.
93. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Дод. до № 51. – Ст. 1122.
94. Кожевников С.Н. Меры защиты в советском праве: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Свердловск, 1968. – 19 с.
95. Козаченко И.Я. Уголовная ответственность: формы и мера выражения. – Свердловск. – 1987. – 86 с.
96. Козаченко О.В. Застосування інших кримінально-правових заходів як альтернатива кримінальної відповідальності юридичних осіб // Підприємництво, господар¬ство і право. –2005. – № 2. – С. 39-41.
97. Козочкин И.Д. Меры безопасности по уголовному праву США // Право и политика. – № 6. – 2000. – С. 7-14.
98. Козочкин И.Д. Новый уголовный кодекс Испании // Российская юстиция. – 1996. – № 9. – С. 51-52.
99. Коккот Г. Сексуальные правонарушения: типология и терапия // Сексуальные преступники: Сб. ст. / Под ред. Ю.М. Антоняна. – М. – 1992. – С. 108-120.
100. Колесов Ю. В России готовятся вернуть конфискацию имущества // http://www.vremya.ru/2005/199/4/137589.html 26.10.05
101. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – ст. 141. / із змінами від 08.12.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст.44.
102. Королькова М. Анализ особенностей исполнения наказаний в ФРГ, США, Франции / http://www.tgc.ru/conf/tgcppt/?2005/docs/korolkova.htm
103. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
104. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.60 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
105. Кристи Н. Пределы наказания. – М.: Прогресс, 1985. – 176 с.
106. Кропачев Н.М. Принципы применения мер по ответственности за преступления // Правоведение. – 1990. – № 6. – С. 71-76.
107. Крупко Д.І. Відповідальність за хабарництво за кримінальним правом Німеччини, Швейцарії та України (порівняльно-правове дослідження): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Київ, 2005. – 22 с.
108. Крылова Е.С. Лишение права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью как вид уголовного наказания по законодательству России и зарубежных стран: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Казань, 2002. – 20 с.
109. Крылова Н.Е. Новый Уголовный кодекс Франции // Государство и право. – 1994. – № 12. – С. 116-121.
110. Крылова Н.Е. Основные черты нового Уголовного кодекса Франции. – М.: Спарк, 1996. – 124 с.
111. Крылова Н.Е., Серебренникова А.В. Уголовное право зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии). – 2-е изд., перераб. и доп: Учеб. пособ. – М.: Зерцало, 1998. – 208 с.
112. Кудрявцев В.Н. Стратегии борьбы с преступностью. – М.: Юристъ, 2003. – 352 с.
113. Кузнецова Н., Вельцель Л. Уголовное право ФРГ. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1980. – 214 с.
114. Кузнецова Н.Ф., Беляев С.С. Уголовный кодекс Швеции: основные черты // Вестн. Моск. ун-та. Серия 11. Право. – 2000. – № 5. – С. 54-64.
115. Кузнецова Н.Ф. Новый Уголовный кодекс Республики Беларусь // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11. Право. – 2000. – № 3. – С. 3-14.
116. Кузнецова Н.Ф. Новый Уголовный кодекс Франции // Вест. Моск. ун-та. Сер. 11. Право. – 1994. – № 2. – С. 34-43.
117. Кузнецова Н.Ф., Решетников Ф.М. Основные черты нового Уголовного кодекса Испании // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11. Право. – 1998. – №2. – С. 65-74.
118. Кури Х. Имеет ли наказание превентивный эффект? // Правоведение. – 2001. – № 3. – С. 143-157.
119. Курляндский В.И. Об уголовной ответственности и мерах общественного воздействия в борьбе с преступностью // Правоведение. – 1964. – № 1. – С. 150-155.
120. Ланден Д. Ван Ден. Наказание и мера. – Тилбург: Арнхем, 1992. – 521 с.
121. Лейкина Н.С. Личность преступника и уголовная отвественность. – Л.: Изд-во Ленинград ун-та, 1968. – 130 с.
122. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы). – М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1981. – 239 с.
123. Лиеде А.А. Меры общественного воздействия и борьба с преступностью // Правоведение. – 1971. – № 5. – С. 137-139.
124. Ломброзо Ч. Преступный человек. – М.: ЭКСМО, 2005. – 880 с.
125. Лунеев В.В. Преступность 20 века. Мировые, региональные и российские тенденции / Предисл. акад. РАН В.Н. Кудрявцева. – М.: Изд-во НОРМА. – 1997. – 525 с.
126. Люблинский П.И. Международные съезды по вопросам уголовного права за десять лет (1905–1915). – Пг.: Сенатская типография, 1915. – 412 с.
127. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. – М.: Юрид. лит, 1985. – 192 с.
128. Малиновский А.А. Сравнительное правоведение в сфере уголовного права. – М.: Междунар. отнош., 2002. – 376 с.
129. Марцев А.И. Общая превенция преступлений // Правоведение. – 1970. – № 1. – С. 69-75.
130. Марцев А.И. Уголовная ответственность как средство предупреждения преступлений: Лекция. – Омск: Изд-во Ом. ВШМ МВД России, 1980. – 38 c.
131. Марченко М.Н. Сравнительное правоведение. Общая часть: Учеб. для юрид. вузов. – М.: Изд-во „Зерцало”, 2001. – 560 с.
132. Марчук Ф.М., Грабовський Л.А. Особливості застосування конфіскації майна // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 7 (71). – С. 32-39.
133. Меркулова В.О. Деякі міркування щодо співідношення кримінальної відповідальності та покарання // Проблеми законності: Респ. Міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. Юрид. Акад. України, 2001. – Вип. 50. – С. 120-125.
134. Меркулова В.О., Смоков Д.С. Удосконалення системи кримінально-правового регулювання держави на злочини: тенденції реформування // Південноукраїнський правничий часопис. – № 2. – 2006. – С. 27-31.
135. Милинчук В.В. Актуальные вопросы совершенствования института конфискации // Государство и право. – 2004. – № 7. – С. 36-47.
136. Михеев Р.И., Беловодская А.В. Принудительные меры медицинского характера в уголовном праве: социально-правовые и медико-реабилитационные меры безопасности. – Владивосток: Вит, 2000. – 292 с.
137. Мухин М.С. Институт конфискации имущества и перспективы его совершенствования // Уголовный процесс. – 2005. – № 2. – С. 40-42.
138. Набоков В.Д. Об „опасном состоянии” преступника как критерии „меры защиты”. – СПб.: Общественная польза, 1911. – 21 с.
139. Немировский Э.Я. Меры социальной защиты и наказание в связи с сущностью вины. – Пг.: Сенат, типография, 1916. – 48 с.
140. Непомнящая Т.В. Уголовные и административные наказания: современные проблемы // Соотношение преступлений и иных правонарушений: современные проблемы: Мат-лы ІV междунар. науч.-практ. конф., посвящ. 250-летию образования МГУ им. М.В. Ломоносова. – М.: Лексэст, 2005. – С. 436-440.
141. Нерсесян А.А. Вопросы наказуемости в уголовном праве ФРГ и США. – М.: Наука, 1992. – 246 c.
142. Никифоров Б.С., Власихин В.А. Современное американское уголовное право / Отв. ред. В.А. Власихин; Академия наук СССР. Институт США и Канады, Институт советского государственного строительства и законодательства. – М.: Наука, 1990. – 256 с.
143. Новикова Е.В. Альтернативные наказанию меры уголовной ответственности по УК Республики Беларусь и некоторых зарубежных стран // Эффективность уголовной юстиции в контексте верховенства права. – Минск, 2003. – С. 54-56.
144. Ной И.С. Сущность и функции уголовного наказания в Советском государстве: Политико-юридическое исследование. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1973. – 192 с.
145. Огляд данних про стан здійснення правосуддя / Управління організації роботи з ведення судової статистики, діловодства та архіву судів Державної судової адміністрації України // http://court.gov.ua/home/getfile.php?id=13907.
146. Огурцов Н.А. Соотношение мер уголовного наказания и мер общественного воздействия и воспитания: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Институт государства и права. – М. – 1962. – 18 с.
147. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под. ред. Н.Ю. Шведовой. – 14-е изд. – М.: Рус. яз., 1983. – 816 с.
148. Оксамытный В.В. Система уголовных наказаний в Англии. – Киев: Наук. думка, 1977. – 144 с.
149. Орехов В.В. Социальное планирование и вопросы борьбы с преступностью. – Л., Изд-во ЛГУ, 1972. – 136 с.
150. Павлухин А.Н., Кулешова Н.Н., Южанин В.Е., Эриашвили Н.Д. Дополнительные виды наказаний: уголовно-правовой и уголовно-исполнительный аспекты: Монография / Под ред. А.Н. Павлухина. – М.: ЮНИТИ-ДАНА: Закон и право, 2007. – 190 с.
151. Перминов О.Г. Функции и задачи уголовного наказания в борьбе с преступностью / http://www.optim.su/bh/2002/4/perminov/perminov.asp
152. Пионтковский А.А. Уголовно-правовые воззрения Канта, А. Фейербаха и Фихте. – М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1940. – 192 с.
153. Полубинская С.В. Цели уголовного наказания / Отв. ред. И.И. Карпец. – М. – Наука, 1990. – 142 с.
154. Попкова Е.С. Юридическая ответственность и ее соотношение с иными правовыми формами государственного принуждения: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук – Москва. – 2001. – 23 с.
155. Примерный уголовный кодекс (США): Официальный проект Института американского права = Model penal code: The American Law Institute Proposed Official Draft / Пер. с англ. А.С. Никифорова; Под ред. Б.С. Никифорова. – М., 1969. – 303 с.
156. Принс А. Защита общества и преобразование уголовного права / Под ред. и с предисл. Г.С. Фельдштейна; Пер. с фр. Е. Маркеловой. – М.: Книгоизд-во Т-го Д-ма „В.И. Знаменский и Ко”, 1912. – 161 с.
157. Принс А. Преступность и репрессия: Уголовно-юридический почерк / Пер. под ред., с предисл. и примеч. В.В. Пржевальского. – М.: Издание книжного магазина Гросман и Кнебель, 1898. – 210 с.
158. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Закон України від 01.12.1994 р. № 264/94 // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 52. – Ст. 455.
159. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 05.10.1995 р. № 356/95 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
160. Про боротьбу з тероризмом: Рамкове рішення Ради ЄС від 13.06.2002 р. /http://eulaw.edu.ru/documents/legislation/law_defence/borb_s_terrorizmom.htm. 2002/475/JAI/
161. Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин: Конвенція ООН від 20.12.1988 р. // Закони України. Міжнародні договори України. Том 14. – К.: Верховна Рада України, Інститут законодавства, 1998. – С. 28 - 53.
162. Про відмивання, виявлення, вилучення, конфіскацію доходів від злочинної діяльності та фінансування тероризму: Конвенція РЄ від 16.05.2005 р. / CETS № 198 / http://www.coe.int
163. Про внесення змін до деяких законів України (щодо посилення відповідальності за незаконний обіг зброї, бойових припасів, вибухових речовин та пристроїв): Проект Закону України поданий народними депутатами України М.А. Маркуш, В.Р. Мойсиком. Реєстр. № 7259, прийнятий за основу Поставновою ВР України від 08.02.2006 р. № 3412-IV / http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
164. Програма інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України від 14.09.2000 р. № 1072/2000 / http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1072%2F2000
165. Про громадянські і політичні права: Міжнародний пакт ГА ООН від 16.12.1966 р. / Док. ООН А/RES/2200 А (XXI) // Права Людини: Міжнародні договори України, декларації, документи. – К.: Юрінформ, 1992. – С. 36-62.
166. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України від 23.12.1993 р. № 3782-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 51.
167. Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 18.03.2004 р. № 1629-ІV // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 29. – Ст. 367.
168. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом: Закон України від 28.11.2002 р. № 249-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 1. – Ст. 2.
169. Про захист прав людини і основоположних свобод: Конвенция РЄ від 04.11.1950 р. http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=
170. Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними: Закон України від 15.02.1995 р. № 62/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. № 10. – Ст. 62.
171. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19.06.2003р. №964-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 351.
172. Про попередження тероризму: Конвенція РЄ від 16.05.2005 р. / http://www.coe.int
173. Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15.04.2005 р. № 5 // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973–2006), зі змінами та доповненнями станом на 25.08.2006 р. – К.: Видавничій Дім „ІнЮре”. – 2006. – 389 с.
174. Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 р. № 7 // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973–2006), зі змінами та доповненнями станом на 25.08.2006 р. – К.: Видавничій Дім „ІнЮре”. – 2006. – 389 с.
175. Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 14 // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973–2006), зі змінами та доповненнями станом на 25.08.2006 р. – К.: Видавничій Дім „ІнЮре”. – 2006. – 389 с.
176. Про практику застосування судами України законодавства у справах про порушення правил адміністративного нагляду: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28.03.1986 р. № 3 // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (1973–2004), зі змінами та доповненнями станом на 25.05.2004 р. – К.: Видавничій Дім „ІнЮре”. – 2004. – 335 с.
177. Про практику призначення судами кримінального покарання: Пост