ЖЕЛІК МАКСИМ БОРИСОВИЧ ПРИЙНЯТТЯ ПРОПОЗИЦІЇ, ОБІЦЯНКИ АБО ОДЕРЖАННЯ НЕПРАВОМІРНОЇ ВИГОДИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА

brief description

Національний університет «Львівська політехніка»
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ЖЕЛІК МАКСИМ БОРИСОВИЧ
УДК 343.352 (477)
ДИСЕРТАЦІЯ
ПРИЙНЯТТЯ ПРОПОЗИЦІЇ, ОБІЦЯНКИ АБО ОДЕРЖАННЯ НЕПРАВОМІРНОЇ ВИГОДИ: КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА
12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право Юридичні науки
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело М. Б. Желік
Науковий керівник Канцір Володимир Степанович, д. ю. н., професор
Львів - 2018

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ....................................................................................... 22
ВСТУП........................................................................................................................................... 23
РОЗДІЛ 1
ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПРИЙНЯТТЯ ПРОПОЗИЦІЇ, ОБІЦЯНКИ
АБО ОДЕРЖАННЯ НЕПРАВОМІРНОЇ ВИГОДИ................................................................ 33
1.1 Стан теоретичного дослідження та історія розвитку кримінальної відповідальності за прийняття пропозиції, обіцянки
або одержання неправомірної вигоди................................................................................... 33
1.2 Зарубіжний досвід регламентації кримінальної відповідальності за прийняття пропозиції,
обіцянки або одержання неправомірної вигоди.................................................................. 49
Висновки до першого розділу................................................................................................. 60
РОЗДІЛ 2
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИЙНЯТТЯ ПРОПОЗИЦІЇ, ОБІЦЯНКИ
АБО ОДЕРЖАННЯ НЕПРАВОМІРНОЇ ВИГОДИ................................................................ 62
2.1 Об’єкт та предмет складів злочинів,
які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки
або одержанні неправомірної вигоди.................................................................................... 62
2.2 Об’єктивна сторона складів злочинів,
які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки
або одержанні неправомірної вигоди.................................................................................... 93
2.3 Суб’єкт складів злочинів,
які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки
або одержанні неправомірної вигоди.................................................................................. 115

2.4 Суб’єктивна сторона складів злочинів, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки
або одержанні неправомірної вигоди.................................................................................. 143
Висновки до другого розділу................................................................................................ 153
РОЗДІЛ 3
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ, КАРАНОСТІ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ ЗА ЗЛОЧИНИ,
ЯКІ ПОЛЯГАЮТЬ У ПРИЙНЯТТІ ПРОПОЗИЦІЇ, ОБІЦЯНКИ
АБО ОДЕРЖАННЯ НЕПРАВОМІРНОЇ ВИГОДИ.............................................................. 155
3.1 Питання кваліфікації злочинів,
які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки
або одержанні неправомірної вигоди.................................................................................. 155
3.2 Караність та призначення покарання за прийняття
пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди.......................................... 170
Висновки до третього розділу............................................................................................... 189
ВИСНОВКИ................................................................................................................................ 191
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................................................ 199
ДОДАТКИ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
Болгарія - Республіка Болгарія Бельгія - Королівство Бельгія Данія - Королівство Данія ДП - Державне підприємство Естонія - Республіка Естонія ЄС - Європейський Союз ЗУ - Закон України
КК України - Кримінальний кодекс України
Латвія - Латвійська Республіка
НБУ - Національний банк України
ООН - Організація Об’єднаних Націй
ПАТ - Приватне акціонерне товариство
ПП - Приватне підприємство
Польща - Республіка Польща
США - Сполучені Штати Америки
ТОВ - Товариство з обмеженою відповідальністю
Франція - Французька Республіка
ФРН - Федеративна Республіка Німеччини
ЦК України - Цивільний Кодекс України
ЦПК України - Цивільний процесуальний кодекс України
Швеція - Королівство Швеція

ВСТУП
Обґрунтування вибору теми дослідження. Прагнення України до євроінтеграції сприяло усвідомленню потреби у перегляді певних положень кримінального законодавства, зокрема щодо запобігання і протидії корупції, та увідповіднення його до міжнародних стандартів. Відтак для встановлення напрямів боротьби з корупцією загалом наша держава ратифікувала низку міжнародно-правових актів та додержала рекомендації міжнародних організацій (Групи держав проти корупції (GRECO), Організації економічної співпраці та розвитку (ОЕСР та ін.). У зв’язку з імплементацією стандартів базових антикорупційних конвенцій у кримінальне законодавство України поняття «хабар» було замінено на юридичну конструкцію «неправомірна вигода». Відповідно, основною новелою у цьому стала диференціація кримінальної відповідальності за спеціальним суб’єктом, а також встановлення кримінальної відповідальності не лише за одержання особою неправомірної вигоди, а й за прийняття її пропозиції чи обіцянки, які визнаються закінченими вже на початок виконання суспільно небезпечного діяння.
Окрім того, законодавець унеможливив застосування на загальних підставах щодо осіб, які вчинили корупційні злочини, інститутів звільнення від кримінальної відповідальності чи від покарання або його відбування, а також призначення покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції відповідної статті. Зазначені положення ґрунтуються на нормах міжнародного законодавства та є ще одним поступом у боротьбі із корупцією в Україні. Попри це, і досі невирішеним є питання, чи є запроваджені новели оптимальним варіантом удосконалення кримінального законодавства у рамках протидії корупційним проявам.
Аналіз звітності основних показників роботи органів досудового розслідування, підготовленої Генеральною прокуратурою України, за період 2014-2016 років засвідчує тенденцію до збільшення випадків вчинення злочинів, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди. Наприклад, у 2014 р. за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 КК України) зареєстровано 600 злочинів, за якими 248 кримінальних проваджень передано до суду з обвинувальним актом; 2015 р. - відповідно 1588 та 730; 2016 р. - 1578 та 594 [305]. Це, зокрема, свідчить про поширеність відповідних злочинних посягань та їх суспільну небезпеку, оскільки корупція підриває соціальну справедливість, порушує конституційні права громадян та перешкоджає економічному розвитку суспільства.
Окремі аспекти кримінально-правової характеристики прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди розглядали П. П. Андрушко, О. Ф. Бантишев, В. В. Березнер, О. Ю. Бусол, О. М. Грудзур, О. О. Дудоров, З. А. Загиней, В. В. Калитаєв, В. С. Канцір, М. І. Карпенко, С. М. Клімова, В. П. Кушпіт, Я. В. Ризак, Л. І. Скрекля, В. І. Тютюгін, П. Л. Фріс, М. І. Хавронюк, В. Б. Харченко, О. В. Шемякін, С. В. Якимова, Н. М. Ярмиш, О. Д. Ярошенко та інші. Водночас праці цих авторів, за правило, зводилися до аналізу корупційних діянь загалом або до коментування окремих складів злочинів.
Особливості кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди, вивчали, зокрема, О. О. Кашкаров, Н. О. Кочерова, М. В. Рябенко, К. К. Овод, Ю. І. Шиндель, наукові розвідки яких мають фундаментальне значення для подальшого розвитку відповідних положень кримінального законодавства.
Попри теоретичні напрацювання, у правозастосовній діяльності виникають труднощі щодо застосування норм, які регламентують кримінальну відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди. Це пов’язано з тим, що наявність значної розмаїтості форм вчинення корупційних злочинів (прийняття пропозиції, прийняття обіцянки неправомірної вигоди, прохання її надати, пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди) перешкоджає судовим та правоохоронним органам чітко їх розмежовувати, внаслідок чого виникають помилки під час здійснення кримінально-правової кваліфікації (винному інкримінують ч. 3 ст. 368 КК України (вимагання неправомірної вигоди), тоді як наявне прохання (а точніше, пропозиція) надати неправомірну вигоду та подальше її одержання службовою особою (ч. 1 ст. 368 КК України).
Окрім того, проблемним є питання, до якої категорії суб’єктів злочинів, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди, слід відносити медичних працівників та викладачів чи вчителів, оскільки вони є працівниками установ та, водночас, провадять професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг Словом, правозастосовним органам складно визначити, який саме інкримінувати злочин за вчинення відповідних дій, оскільки важко з’ясувати, чи це особа, яка провадить професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг (ст. 368-4 КК України), чи особа, яка є працівником підприємства, установи чи організації (ст. 354 КК України).
Очевидно, що така ситуація зумовлена відсутністю одностайності думок у теоретичних розробках з цього приводу, а також недосконалістю кримінального законодавства та практики його застосування. Відтак, наведене засвідчує актуальність обраної теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано на кафедрі кримінального права і процесу Навчально-наукового інституту права та психології Національного університету «Львівська політехніка» у межах науково-дослідних робіт «Вдосконалення правового механізму захисту прав і свобод людини і громадянина в умовах розбудови правової держави» (номер державної реєстрації 0112U001217) та «Шляхи вдосконалення правового механізму захисту прав і свобод людини і громадянина в умовах розбудови правової держави» (номер державної реєстрації 0117U004015).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи - здійснити комплексний аналіз кримінально-правових норм, які регламентують кримінальну відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди, та напрацювати науково обґрунтовані пропозиції і рекомендації щодо удосконалення кримінального законодавства та практики його застосування в цій частині.
Реалізація мети передбачає вирішення таких завдань:
- вивчити стан теоретичної розробки та окреслити історичні аспекти кримінальної відповідальності за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди;
- розглянути зарубіжний досвід регламентації кримінальної відповідальності за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди;
- з’ясувати об’єкт, предмет та об’єктивну сторону складів злочинів, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди;
- охарактеризувати суб’єктивні ознаки прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди;
- проаналізувати питання кваліфікації злочинів, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди;
- встановити, наскільки обґрунтованими є визначені види і розміри покарання за злочини, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди;
- окреслити особливості призначення покарання за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди.
Об ’єкт дослідження - суспільні відносини у сфері кримінально-правового регулювання протидії злочинам, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди.
Предмет дослідження - кримінально-правова характеристика прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди.
Методи дослідження. З огляду на зазначені у дисертації мету і завдання, використано низку загальнонаукових і спеціально-наукових методів, а саме: діалектичний - для визначення понятійного апарату дослідження (всі розділи); історико-правовий - під час дослідження й аналізу злочинів, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди, на різних історичних етапах формування кримінального законодавства (підрозділ 1.1); логічного аналізу - для вдосконалення КК України щодо регламентації кримінальної відповідальності за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 3.2); формально-юридичний - у рамках дослідження кримінально-правових норм про злочини, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди (усі розділи); логіко-семантичний - для розкриття змістовного навантаження таких понять, як «прийняття пропозиції», «прийняття обіцянки», а також «прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи» (підрозділ 2.2); порівняльно- правовий - для встановлення особливостей регламентації кримінальної відповідальності за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди, у КК окремих держав (підрозділ 1.2); юридичної герменевтики - задля з’ясування особливостей змісту об’єктивних та суб’єктивних ознак досліджуваних складів корупційних злочинів, а також тлумачення текстів нормативно-правових приписів законодавства (усі розділи); системно-структурний - для відмежування складів злочинів, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди, від суміжних складів злочинів або злочинів, передбачених конкуруючими нормами (підрозділ 3.1); статистичний - у процесі аналізу матеріалів судової статистики та практики різних регіонів України щодо вчинення злочинів, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди (розділи 2, 3); рахування - задля об’єктивування юридичної практики (розділи 2, 3); соціологічний - під час анкетування працівників правоохоронних органів і суддів (розділи 2, 3); узагальнення - з метою виокремлення практично значущих висновків на підставі виконаних досліджень (усі розділи).
Науково-теоретичне підґрунтя дисертації становлять праці з кримінального права України та зарубіжних держав, загальної теорії права, пам’ятки кримінального права та довідково-енциклопедична література. Дослідження окреслених проблем здійснено з урахуванням положень, що викладені у роботах і вітчизняних, і низки зарубіжних науковців.
Нормативну основу дослідження становлять чинне законодавство України, міжнародні нормативно-правові документи, практика Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України, постанови
Пленуму Верховного Суду України, кримінальне законодавство окремих держав, які є членами ЄС.
Емпіричною основою дослідження слугують матеріали судової практики різних регіонів України, що містить Єдиний державний реєстр судових рішень України. Всього проаналізовано 320 вироків у справах про злочини, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди. Окрім того, у роботі використано статистичні дані Генеральної прокуратури України щодо кількості зареєстрованих в Україні протягом 2014-2016 р.р. зазначених корупційних злочинів, а також результати соціологічного дослідження (опитано працівників правоохоронних органів і суддів - 200 осіб).
Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що у дисертації наведено кримінально-правову характеристику прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди, за результатами якої отримано науково-теоретичні напрацювання, які мають значення для вдосконалення відповідних положень чинного кримінального законодавства України та практики його застосування. Найбільш суттєві результати, що мають наукову новизну, а також засвідчують особистий внесок автора, такі:
вперше:
- доведено необхідність відмовитись від використання у КК України юридичної конструкції «прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи», оскільки в кожній із досліджуваних статей, ураховуючи типовість, схожість їх законодавчих конструкцій (єдина основа, спільні констатуючі ознаки), слід дотримуватися єдиного тлумачення складу злочинного діяння. Водночас, згідно зі семантичним змістом поняття «прохання», вигодоодержувач може лише висловити пропозицію надати йому неправомірну вигоду;
- виявлено помилки, котрих допускаються правозастосовні органи під час кримінально-правової кваліфікації злочинів, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди, а саме: «пропуск» статей КК України (неповна кримінально-правова кваліфікація); невизнання наявності складу злочину в діяннях, де він є; неправильний вибір норми КК України для кваліфікації злочину; кваліфікація «із запасом»;
- констатовано порушення правил у побудові санкцій статей корупційних злочинів, зокрема: не узгоджені санкції в основному, кваліфікованому та особливо кваліфікованому складах злочину (чч. 1, 2, 3, 4 ст. 368, ч. 3, 4 ст. 354 КК України), а також санкції норм, які передбачають однорідні за характером і ступенем суспільної небезпеки діяння в частині покарання за вимагання неправомірної вигоди (ч. 4 ст. 354, ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 368-3, ч. 4 ст. 368-4, ч. 3 ст. 369-2 КК України);
удосконалено:
- наукові положення, з урахуванням яких обґрунтовано умови відповідальності за підкуп працівника підприємства, установи чи організації. На їх підставі аргументовано доцільність внесення змін до редакції ч. 3 ст. 354 КК України, зокрема: «Одержання працівником підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою та дії (бездіяльність) якого не породжують наслідків правового характеру, або особою, яка працює на користь підприємства, установи чи організації...». Такі ж зміни потрібно внести й до ч. 1 ст. 354 КК України: «Надання неправомірної вигоди працівникові підприємства установи чи організації, який не є службовою особою та дії (бездіяльність) якого не породжують наслідків правового характеру, або особі, яка працює на користь підприємства, установи чи організації.». Запровадження відповідних змін сприятиме правозастосовним органам чітко вбачати відмінність між суб’єктом вчинення злочину, передбаченого чч. 3, 4 ст. 354 та ч. 3, 4 ст. 368-4 КК України;
- теоретичні позиції, з урахуванням яких обґрунтовано умови відповідальності за зловживання впливом службовою особо

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації вирішено наукове завдання, що полягає в узагальненні сучасної кримінально-правової характеристики прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди, за результатами якої отримано важливі для теорії, законотворчої і судової практики результати та сформульовано відповідні пропозиції щодо правозастосування та законотворення. Виконане дослідження дозволили сформулювати такі висновки:
1. Завдяки аналізу кримінально-правової літератури виокремлено питання, які є: загальновизнаними (суспільно небезпечні діяння, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди, належать до корупційних правопорушень; існує два основні способи одержання неправомірної вигоди: простий (полягає в безпосередньому наданні неправомірної вигоди службовій особі) та завуальований (приховування факту одержання неправомірної вигоди під зовні замасковану законну угоду тощо); щодо яких є дискусії (кого слід визнавати суб’єктом складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України; досягнувши якого віку, можна бути службовою особою та виступати суб’єктом вчинення злочину, передбаченого ст. 368 КК України; чи слід відносити арбітражного керуючого до осіб, які надають публічні послуги, під час здійснення ним професійної діяльності тощо) та які не висвітлено взагалі чи описано поверхнево (комплексне вивчення складів злочинів, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди; розгляд караності відповідних злочинів та обґрунтованість визначення меж покарань; розмежування окреслених посягань від суміжних складів злочинів або злочинів, передбачених конкуруючими нормами).
Аналіз пам’яток права засвідчив, що кримінальна відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди забезпечувалась не на всіх етапах розвитку суспільства. Відповідно, що складнішими ставали суспільні відносини, то більше впроваджувались у законодавство нові положення про заборону вчинення досліджуваних корупційних посягань. Однак законодавчі норми, які передбачають кримінальну відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди, у сформованому вигляді з’явились вже у чинному КК України.
2. Розглянуто зарубіжний досвід регламентації кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди, який дає змогу впровадити у національну правову систему позитивні аспекти (передбачення кримінальної відповідальності лише за одержання неправомірної вигоди; встановлення однакового покарання для тих осіб, які одержують неправомірну вигоду (вигодонабувач), а також тих, хто її надає (вигододавець), а також вказати на ті невдалі положення кримінального законодавства, яких необхідно уникнути (диференціація відповідальності за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди особою, залежно від того, чи суперечить закону дія (бездіяльність), яка нею вчиняється чи не вчиняється в інтересах особи, яка надає неправомірну вигоду, чи ця дія (бездіяльність) вчиняється (не вчиняється) згідно зі законом).
3. Встановлено, що родовим об’єктом складів злочинів, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди, є суспільні відносини, що визначають і регулюють зміст правильної (нормальної), тобто такої, яка відповідає встановленим вимогам законодавства, діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб приватного та публічного права, підприємств, установ, організацій, а також осіб, які надають публічні послуги. У межах родового об’єкта виокремлено видові об’єкти складів злочинів, що полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди, а також визначено їхні безпосередні об’єкти.
Безпосереднім об’єктом складів злочинів, що полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди, є суспільні відносини, які визначають і регулюють порядок діяльності, яка ґрунтується на нормах чинного законодавства України, службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, службових осіб юридичних осіб приватного
права, осіб, які уповноважені на виконання функцій держави, осіб, які провадять професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, осіб, які є працівниками підприємств, установ чи організацій, щодо їх непідкупності, а також законності та об’єктивності у прийнятті рішень.
Предметом аналізованих складів злочинів є неправомірна вигода, зміст якої розкривається завдяки бланкетності диспозицій чч. 3, 4 ст. 354, ст. 368, чч. 3, 4 ст. 368-3, чч. 3, 4 ст. 368-4, чч. 2, 3 ст. 369-2 КК України, тобто залежить від іншогалузевих нормативних приписів.
Прийняття пропозиції та прийняття обіцянки неправомірної вигоди є дещо схожими поняттями, однак прийняття обіцянки має більш конкретний вияв, оскільки службова особа чи інша особа, дії якої підпадають під ознаки досліджуваних складів злочинів, не лише дає згоду прийняти пропозицію неправомірної вигоди, а й обумовлює місце, час, адресати її майбутнього одержання тощо. Тому у разі застосування оперативно-розшукових заходів, спрямованих на документування відповідних злочинних дій, показів свідків тощо, вину особи може бути доведено. Водночас коригування суми, форми чи виду неправомірної вигоди тощо є нічим іншим, як готування, яке вчиняється у формі «іншого умисного створення умов для вчин ення злочину», що полягає у вчиненні будь-яких дій, що полегшують можливість виконання подальших дій, безпосередньо спрямованих на вчинення злочину.
Прийняття пропозиції чи обіцянки неправомірної вигоди вважається закінченим злочином із моменту виявлення на це згоди спеціальним суб’єктом. Натомість аналіз судової практики України свідчить про те, що трапляються випадки, коли правоохоронні та судові органи за одержання особою частини неправомірної вигоди (що, видається, є більш суспільно небезпечним, ніж прийняття пропозиції чи обіцянки неправомірної вигоди), кваліфікують її дії як готування чи замах на вчинення злочину. Отже, чинна редакція чч. 3, 4 ст. 354, ст. 368, чч. 3, 4 ст. 368-3, чч. 3, 4 ст. 368-4, чч. 2, 3 ст. 369-2 КК України суперечить законам юридичної логіки.
4. З’ясовано, що суб’єкт вчинення злочинів, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди, є спеціальним, якому притаманна низка загальних та додаткових ознак. Окрім того, відповідно до положень кримінального законодавства, до юридичних осіб можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру за вчинення уповноваженою особою корупційного злочину (чч. 2, 3 ст. 369-2 КК України). Однак у судовій практиці України досі не встановлено вироків, на підставі яких до юридичних осіб застосовувались би заходи кримінально-правового характеру за вчинення аналізованого посягання, хоча de ure, згідно з положеннями ст. 96-3 КК України, не виключено такої можливості.
Суб’єктивна сторона складів злочинів, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди, характеризується прямим умислом. Інтелектуальний момент умислу вчинення аналізованих злочинів характеризується тим, що винна особа, знаючи обсяг та особливості своєї компетенції як сукупності прав та обов’язків, усвідомлює, що приймає пропозицію, обіцянку або одержує неправомірну вигоду без законних на те підстав, а також те, що її дії є кримінально караними (вигадує різні способи одержання неправомірної вигоди, які б у подальшому унеможливили її викриття правоохоронними органами, залучає для цього третіх осіб як «підстрахівку», наперед обдумує виправдання у разі її затримання тощо). Окрім того, злочинець розуміє, що використовує свої повноваження, авторитет чи становище для вчинення дій в інтересах третьої особи, яка запропонувала чи пообіцяла йому надати неправомірну вигоду або надала її (наприклад, сприяння у вирішенні питання про продовження терміну інвалідності; швидке оформлення митних документів та зниження вартості розмитнення товару; виготовлення довідки про несудимість у стислі строки тощо). Тобто він має чітку уяву про вчинюване ним діяння, а також про те, що воно суперечить положенням чинного законодавства та є кримінально караним.
Злочини, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди, описані як такі, що мають формальний чи усічений склад. Вольовий момент умислу визначається бажанням спеціального суб’єкта злочину одержати неправомірну вигоду навіть за умови відсутності законних на те підстав. Для того, щоб отримати неправомірну вигоду, винний запевняє особу, яка її надає, що «вирішить» її питання та вчинить усі дії в її інтересах.
5. Вирішення окреслених у дисертаційній роботі завдань здійснювалось із урахуванням позиції правозастосовної практики, а також результатів анкетування працівників правоохоронних органів і суддів. Відповідний аналіз судової практики України засвідчує, що трапляються помилки під час застосування досліджуваних кримінально-правових норм, зокрема: «пропуск» статей КК України (неповна кримінально-правова кваліфікація (3,2%); невизнання наявності складу злочину в діяннях, де він є (3,2%); неправильний вибір норми КК України для кваліфікації злочину (6,4%); кваліфікація «із запасом» (9,6%).
6. Дослідження питання караності та призначення покарання за злочини, які полягають у прийнятті пропозиції, обіцянки або одержанні неправомірної вигоди, ґрунтувалося на вивченні таких питань: з’ясуванні ступеня тяжкості аналізованих посягань; аналізі їх видів і міри покарань, а також встановленні, наскільки обґрунтовано визначені їх межі; з’ясуванні, чи можливе стосовно осіб, які прийняли пропозицію, обіцянку або одержали неправомірну вигоду, застосування судами інститутів звільнення від кримінальної відповідальності та звільнення від покарання чи його відбування; встановленні особливості призначення покарання за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди.
Розглянуто правила конструювання санкцій кримінально-правових норм та виявлено їх порушення, зокрема: не узгоджені санкції в основному, кваліфікованому та особливо кваліфікованому складі злочину (чч. 1, 2, 3, 4 ст. 368, чч. 3, 4 ст. 354 КК України), що може призвести до призначення судом за вчинення більш тяжкого злочину однакового чи меншого покарання, ніж за менш тяжкий; не узгоджені санкції норм, які передбачають однорідні за характером і ступенем суспільної небезпеки діяння (ч. 4 ст. 354, ч. 3 ст. 368,
ч. 4 ст. 368-3, ч. 4 ст. 368-4, ч. 3 ст. 369-2 КК України).
7. Констатовано, що суди за вчинення аналізованих корупційних злочинів у 98% випадків визнають осіб винуватими та призначають покарання ближче до мінімальної межі санкції статті (58%), середнє в межах санкції покарання (34%), а також покарання, що відповідає максимальній межі санкції (8%). Окрім того, відповідно до положень чинного кримінального законодавства, існує заборона призначати судом покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, або переходити до іншого, більш м’якого, виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за відповідний злочин, що є виправданим, оскільки таким чином обмежено можливості суддівського угляду, який системно мав місце під час звільнення осіб, які вчинили корупційні злочини, від відбування покарання з випробуванням, призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом тощо.
За результатами дослідження окреслено напрями вдосконалення чинного кримінального законодавства України, а саме:
- ч. 3 ст. 354 КК України сформулювати так: «Одержання працівником підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою та дії (бездіяльність) якого не породжують наслідків правового характеру, або особою, яка працює на користь підприємства, установи чи організації для себе чи третьої особи...». Відповідно, ч. 1 ст. 354 КК України матиме такий зміст: «Надання неправомірної вигоди працівникові підприємства установи чи організації, який не є службовою особою та дії (бездіяльність) якого не породжують наслідків правового характеру, або особі, яка працює на користь підприємства, установи чи організації. »;
- санкцію ч. 4 ст. 354 КК України викласти у такій редакції: «карається позбавленням волі на строк до трьох років»;
- виключити із ч. 1 ст. 368 КК України юридичні конструкції «прийняття пропозиції», «прийняття обіцянки», а також «прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи» та сформулювати так: «Одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду...»
- виключити із ч. 3 ст. 368-3 КК України юридичні конструкції «прийняття пропозиції», «прийняття обіцянки» та сформулювати її так: «Одержання службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми неправомірної вигоди для себе чи третьої особи.». Відповідно, ч. 1 ст. 368-3 КК України матиме такий зміст: «надання службовій особі юридичної особи приватного права незалежно від організаційно- правової форми неправомірної вигоди або прохання її надати за вчинення нею дій чи її бездіяльність із використанням наданих їй повноважень.».
- виключити із ч. 3 ст. 368-4 КК України юридичні конструкції «прийняття пропозиції», «прийняття обіцянки» та викласти її у такій редакції: «Одержання аудитором, нотаріусом, приватним виконавцем, експертом, оцінювачем, третейським суддею або іншою особою, яка провадить професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг, а також незалежним посередником чи арбітром під час розгляду колективних трудових спорів неправомірної вигоди.». Також необхідно внести відповідні зміни до ч. 1 ст. 368-4 КК України, зокрема виключити юридичну конструкцію «пропозиція чи обіцянка»;
- доповнити ст. 368-4 КК України приміткою, в якій передбачити таке визначення поняття таких послуг: публічні послуги - це послуги, що надаються на звернення заінтересованої особи публічним суб’єктом, а в окремих випадках - приватним сектором під відповідальність публічної влади у процесі професійної діяльності, що регламентована законодавством України та перебуває під наглядом держави, особами, які відповідають встановленим кваліфікаційним вимогам, що підтверджують право займатись наданням відповідних послуг, породжують наслідки правового характеру та спрямовані на реалізацію прав, законних інтересів і виконання обов’язків фізичними або юридичними особами або пов’язані зі створенням організаційних умов;
- ч. 2 ст. 369-2 КК України наповнити таким змістом: «Одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив силою влади та (або) авторитету на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави». Відповідно, потрібно внести зміни також і до ч. 1 ст. 369-2 КК України, а саме: «надання неправомірної вигоди особі, яка пропонує чи обіцяє (погоджується) за таку вигоду або за надання такої вигоди третій особі за вплив силою влади та (або) авторитету на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави»;
- санкцію ч. 2 ст. 369-2 КК України викласти у такій редакції: «караються штрафом від семисот п’ятдесяти до однієї тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю»;
санкцію ч. 3 ст. 369-2 КК України сформулювати так: «караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю з конфіскацією майна».