ЗМІНА ФІЛОСОФСЬКОЇ ПАРАДИГМИ УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИМ ПРОЦЕСОМ ІНТЕРНАТНИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ УКРАЇНИ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,
МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

ПОКАСЬ ВІТАЛІЙ ПЕТРОВИЧ

УДК 37.018.32+376.56

ЗМІНА ФІЛОСОФСЬКОЇ ПАРАДИГМИ
УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИМ ПРОЦЕСОМ ІНТЕРНАТНИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ УКРАЇНИ

09.00.10 – філософія освіти

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора філософських наук

Науковий консультант:
АНДРУЩЕНКО ВІКТОР ПЕТРОВИЧ
доктор філософських наук, професор,
член-кореспондент НАН України
дійсний член НАПН України

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 3

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ ІНТЕРНАТНИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ
16

Розділ 2. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТКУ ІНТЕРНАТНИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ
68

Розділ 3. СУЧАСНІ ВИКЛИКИ СИСТЕМІ ІНТЕРНАТНИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ ТА ЇХ ПОДОЛАННЯ
137

Розділ 4. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ТА ЛІКУВАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В ІНТЕРНАТНИХ ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

191

Розділ 5. КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНТЕРНАТНИХ ЗАКЛАДІВ ЯК ДЕРЖАВНА ПРОБЛЕМА
247

Розділ 6. УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИМ ПРОЦЕСОМ ІНТЕРНАТНИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ В УМОВАХ РИНКОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ
292

ВИСНОВКИ 359

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 364

ВСТУП

Актуальність дослідження. Реформування освітньої галузі в Україні зумовлює необхідність модернізації системи державного управління освітою, в тому числі й інтернатними закладами. Концептуальні засади щодо управління навчально-виховним процесом у інтернатних закладах освіти ґрунтуються на положеннях Конституції України, Законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про охорону дитинства», у державних програмах «Освіта. (Україна ХХІ століття)», «Діти України», «Вчитель», у Національній доктрині розвитку освіти України, Національній стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки. Названими державними документами законодавчо закріплені прогресивні зміни, які відбулися в освітній політиці у період становлення української державності, і одночасно накреслені нові завдання з подальшого розвитку системи освіти.
За роки від часу проголошення незалежності з частки освіти, що дісталась нам у спадщину від колишнього СРСР, в Україні створена досить струнка й ефективна система національної освіти, яка загалом забезпечує державу і суспільство в підготовці освічених і вихованих громадян, професійну підготовку кадрів, фахівців вищої кваліфікації, конкурентоздатних у європейському освітньому просторі. Україна підписала Лісабонську конвенцію щодо визнання кваліфікацій у галузі вищої освіти (1997 р.), вступила до Болонської спільноти країн європейського простору і впевнено розвивається у відповідності з вимогами часу та суспільними потребами.
Інтеграція України до Європейського економічного, культурного, освітнього простору вимагає розв’язання цілої низки проблем у навчанні та вихованні підростаючого покоління, які знаходять відображення на духовному, моральному, демографічному рівнях. Серед проблем, що потребують першочергового розгляду та вирішення вирізняються такі проблеми, як забезпечення рівного доступу до якісної освіти, створення системи й формування потреби освіти впродовж життя, підвищення демократичності організації навчально-виховного процесу та управління навчальним закладом, поєднання освіти з глибокими науковими дослідженнями, інформатизація навчального процесу, забезпечення впровадження на всіх рівнях системи освіти мовних стратегій, удосконалення нормативно-правової бази, оптимізація мережі навчально-виховних закладів тощо.
В основі означених проблем знаходяться процеси, які визначають спрямованість й якість розвитку сучасної цивілізації. Й першими серед них є процеси глобалізації, інформаційної революції, міграційні зміни, протидія міжнародному тероризму, інтенсифікація міжнародних відносин та міжкультурних комунікацій тощо. Для країн колишнього СРСР важливим є й врахування таких чинників, як становлення ринкових та демократичних відносин. Перехід від моно-технократичного й тоталітарного суспільства до демократії не здійснюється автоматично. Людей треба навчати жити й працювати в нових умовах. А це вже - завдання школи й університету, які мають першими зреагувати на зміну умов суспільного розвитку та його перспектив.
В сутності, мова йде про необхідність утвердження нової філософії освіти, яка б відповідала духові часу й обумовлювала конструювання (трансформацію, модернізацію) навчально-виховного процесу у відповідності зі змінними вимогами часу. Модернізація змісту навчальних дисциплін, впровадження високих педагогічних технологій, гуманізація навчального процесу, його інформатизація та демократизація - далеко не повний перелік складників нової філософії освіти, яка впроваджується. Характерним є й те, що ця філософія має системний характер. Вона охоплює собою кожну ланку, кожен напрям, кожну складову загальної системи освіти, обумовлює реалізацію в них нових і новітніх підходів.
Комплекс завдань переходу системи освіти на нову філософію розвитку постає й перед такою ланкою, як інтернатна освіта. Зміна вектору суспільного розвитку й перехід до ринково-демократичних відносин супроводжує низка суперечностей, результатом яких є й масове зубожіння народу, різке збільшення захворюваності дітей, поширення соціального сирітства, безпритульності, зростання дитячої злочинності, вимагають від державних органів управління освітою, педагогічної науки, нової філософії, нових, нестандартних підходів у розв’язанні проблем навчання, виховання, оздоровлення, соціального захисту й матеріального забезпечення дітей з особливими потребами.
Інтернатні заклади освіти завжди відігравали і відіграють важливу роль у розвитку педагогічної теорії і практики, оскільки вони є складовою частиною процесу вдосконалення системи освіти.
Оптимізація діяльності інтернатних закладів освіти на сучасному етапі можлива тільки на основі ретельного вивчення історичного досвіду. Особливий інтерес і актуальність у зв’язку з цим набувають дослідження діяльності навчально-виховних закладів такого типу в історичному аспекті.
Вивчення діяльності інтернатних закладів освіти допоможе вирішити питання взаємодії теорії і практики, простежити, в якій мірі отримали практичне розв’язання важливі проблеми навчання, виховання, лікування дітей, організації їхнього дозвілля і побуту. Не менш важливо й те, що нового, цінного було вперше вироблено інтернатними закладами і чим, у свою чергу, збагатилася сучасна наука.
Осмислення цих проблем має важливе теоретичне і практичне значення для сучасної освіти, оскільки допомагає уяснити роль інтернатних закладів у подальшому вдосконалені системи суспільного виховання дітей.
Запропоноване дослідження проведено на основі аналізу розвитку і діяльності інтернатних закладів освіти України у 1917-2010 роках. Саме в цей період розроблялися важливі проблеми навчання, виховання, трудової підготовки дітей, були розроблені і втілені в життя конкретні заходи щодо зміцнення матеріально-технічної бази, поліпшення складу керівних та педагогічних працівників, удосконалення навчально-виховного, лікувально-реабілітаційного процесу. Особливу актуальність мали питання органічної єдності загальної політехнічної освіти та трудового виховання, формування змісту освіти, обґрунтування форм, методів, засобів навчання і виховання, визначення системи виробничого навчання, поліпшення лікувально-оздоровчої роботи і соціального захисту дітей. Багато цих та інших питань у зазначені роки знайшли оригінальні рішення, безумовно, важливі для подальшого зміцнення і вдосконалення інтернатних закладів освіти на сучасному етапі.
Ступінь наукового опрацювання проблеми. Аналіз наукової літератури з даної проблеми свідчить про недостатнє її опрацювання. Теоретичні засади діяльності шкіл-інтернатів розроблялися в роботах В. Галузинського, Ю. Грицая, Б. Кобзаря, А. Макаренка, В. Слюсаренка, В. Сороки-Росинського, М. Ярмаченка та ін.
Що стосується теоретичного осмислення досвіду роботи шкіл-інтернатів в Україні, то воно почалося вже у перші роки їхнього існування і, як результат, супроводжувалося виданням цілого ряду фундаментальних праць, у яких розглядались проблеми навчання, виховання, трудової підготовки, організації дозвілля, побуту дітей. Серед них такі праці, як В. Вугрича, Б. Кобзаря, Б. Мельниченка, Є. Пустовойтова.
Особливу увагу було приділено дослідженням проблеми особистісно-орієнтованого підходу у вихованні школярів М. Акимової, І. Беха, А. Бойко, М. Боришевського, І. Єрмакова, В. Кузя, В. Нечипоренко та ін.
Правові тенденції знаходять своє відображення в особистісно орієнтованій педагогіці західних країн і США, зокрема у працях Д. Дьюї, А. Маслоу, С. Паттерсона, К. Роджерса, Б. Спока, С. Френе, Л. Рона Хаббарда та ін.
Концептуальні положення педагогіки про виховання дітей-сиріт розроблялися в роботах Я. Корчака, А. Макаренка, Й-Г. Песталоцці, Т. Шацького. Психологічно-педагогічні аспекти соціалізації дітей-сиріт були висвітлені у роботах М. Алексєєва, Я. Гошовського, Л. Канішевської, Н. Міщенко, О. Мороза, Н. Репи, Ю. Підборського.
Також виконано ряд дисертаційних досліджень, присвячених висвітленню окремих аспектів процесу вдосконалення навчання та виховання дітей у школах-інтернатах (А. Аблятипов, С. Болтівець, Л. Дробот, В. Слюсаренко, В. Чугаєвський, Т. Шатохіна, В. Яковенко).
Вищезазначене дозволяє зробити висновок, що актуальність дослідження зумовлена, по-перше, необхідністю подальшої розробки проблеми розвитку інтернатних закладів освіти з опорою на позитивний досвід, накопичений дитячими будинками і школами-інтернатами на першому етапі їхнього існування, по-друге, можливістю проаналізувати основні тенденції становлення цих навчально-виховних закладів для обґрунтування перспектив їхнього розвитку та модернізації, по-третє, недостатнім вивченням питання у філософській літературі, оскільки до цього часу немає спеціального дослідження, в якому б висвітлювався процес організації та управління навчально-виховною роботою у інтернатних закладах освіти України. Враховуючи, що інтернатні навчально-виховні заклади розвивалися у зв’язку з конкретними суспільно-політичними і соціально-економічними умовами, нами ставилось завдання проаналізувати та узагальнити, головним чином, ті факти, які є характерними, специфічними для України.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 1917 року до 2010 року. Нижня межа обумовлена тим, що за часів Першої світової війни, революцій, громадянської війни в Україні значно збільшилась кількість дітей-сиріт, безпритульних і бездоглядних дітей. Виникла й необхідність створення інтернатних закладів. У зв’язку з цим починають створюватися заклади суспільного виховання дітей, а саме: дитячі будинки, дитячі майданчики, дитячі містечка, дитячі комуни, дитячі колонії. В подальшому розвивалася їхня мережа, удосконалювалася їхня структура, розроблялись нові підходи щодо збільшення охоплення навчанням, вихованням, лікуванням, соціальним захистом великої категорії дітей-сиріт, бідних, обездолених, хворих дітей.
Верхня межа дослідження обумовлена тим, що кінець ХХ й початок століття ХХІ характеризується значними суспільно-політичними та соціально-економічними змінами в Україні, якісними зрушеннями у ціннісних орієнтаціях суспільства. Зокрема, в державі сформувалися нові погляди щодо організації навчання, виховання, охорони здоров’я, соціального захисту дітей, які потребують державної допомоги і підтримки, створена законодавча база, яка закріпила право на освіту, соціальний супровід кожної дитини. У цьому контексті різко змінилася оцінка громадськості і державних органів управління стану суспільного виховання, усвідомлена необхідність серйозного аналізу недоліків та їхнього негайного подолання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Загальний напрям дисертаційної роботи пов’язаний із темою дослідження кафедри соціальної філософії та філософії освіти Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова «Філософські засади єдності гуманітарних, природничих і технічних завдань в освіті сучасного вчителя» (затверджено наказом Міністерства освіти і науки України № 732 від 27 жовтня 2006 р. та рішенням Вченої ради Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова від 22 грудня 2006 р., протокол № 5). Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол №5 від 24.12.09 року).
Мета дослідження полягає у визначенні, теоретичному обґрунтуванні філософської парадигми управління навчально-виховним процесом у інтернатних закладах освіти, виявленні та дослідженні особливостей здійснення цього процесу в Україні, опрацюванні рекомендацій для подальшого розвитку освіти в контексті Болонських домовленостей.
Досягнення поставленої мети потребує вирішення наступних дослідницьких завдань:
- проаналізувати теоретико-методологічні засади та джерелознавчу базу розвитку інтернатної освіти в системі ринкових трансформацій;
- визначити сутність та детермінуючі чинники інтернатної освіти;
- дослідити співвідношення традицій та інновацій в системі інтернатних закладів освіти України;
- розкрити основні тенденції й особливості навчально-виховного процесу, лікувально-реабілітаційної роботи в інтернатних закладах, виявити резерви їхнього подальшого удосконалення;
- обґрунтувати умови ефективного управління навчально-виховним процесом в загальноосвітніх закладах інтернатного типу;
- визначити критерії сформованості в управлінців компетентнісного підходу до організаційно-адаптивного управління в загальноосвітніх закладах інтернатного типу;
- розробити науково-методичні рекомендації щодо організації управління навчально-виховним процесом у загальноосвітніх школах-інтернатах.
Об’єктом дослідження є управління навчально-виховним процесом у інтернатних закладах освіти України періоду їхнього становлення, розвитку та ринкових трансформацій.
Предметом дослідження є умови організаційного управління навчально-виховним процесом в освітніх закладах інтернатного типу.
Методологічна основа дослідження визначається підходом, який спирається на принципи об’єктивності та цілісності, а також комплекс загальнофілософських, загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, що дозволило забезпечити обґрунтованість і достовірність наукових результатів. У роботі застосовано діалектичний метод, завдяки якому отримана можливість побачити і представити предмет дослідження у всіх його соціальних та інших взаємних зв’язках і залежностях; метод системного аналізу, який сприяв комплексному аналізу національного контексту нової філософської парадигми освіти щодо інтернатних закладів; порівняльний метод використовувався для аналізу парадигмальних освітніх ідей та пріоритетних цілей освіти під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників; історичний метод; структурно-функціональний метод; герменевтичний метод, що забезпечив проникнення у внутрішню сутність процесів трансформації освіти під впливом ринкових перетворень.
Джерельну базу дослідження склали матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади України (фонд 166), Центрального державного архіву громадських організацій України, архіву Міністерства освіти і науки України, Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, монографії, дисертації, автореферати, збірники наукових праць, довідково-бібліографічна література. Великий інтерес для нашого дослідження становили звіти деяких дитячих будинків, шкіл-інтернатів, матеріали перевірок державними органами управління освітою.
Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що в дисертації сформоване інтегративне бачення природи та сутності модернізації інтернатної освіти, здійснюване під впливом ринкових трансформацій, практично вперше у вітчизняній літературі визначено сутність і зміст організаційного управління навчально-виховним процесом у інтернат них закладах, а також критерії і показники оцінки рівня сформованості професійної управлінської компетентності керівників шкіл-інтернатів, виділені й обґрунтовані напрями цієї взаємодії та особливості її реалізації в українському суспільстві.
У дисертації сформульовані положення, що конкретизують наукову новизну дослідження і виносяться на захист:
- визначено, що сама історія інтернатних закладів освіти свідчить про те, що її ідея головним чином базується на сприйнятті її як вияву гуманістичної філософії державної освітньої політики; доведено, що головними принципами існування інтернатної освіти, як складної соціальної системи є дитиноцентризм та гуманізм;
- встановлено, що головний концепт - «інтернатний заклад» є поняттям, що охоплює собою систему нововведень, які істотно змінюють результати освітнього процесу, створюючи при цьому удосконалені чи нові освітні, дидактичні, виховні системи; освітні педагогічні технології і практики; методи, форми, засоби розвитку особистості, організації навчання та виховання; технології управління навчальним закладом, системою освіти загалом; з’ясовано, що це державний заклад, який забезпечує утримання, розвиток, виховання та навчання дітей-сиріт та дітей, які позбавлені батьківського піклування, а також дітей, які мають вади у розвитку та поведінці.
- доведено, що інтернатні заклади повинні інтегруватися у суспільство, а створення оптимальних умов для підтримки соціально незахищених категорій дітей є одним з найважливіших завдань сьогодення, яке полягає не в ізоляції знедолених дітей від соціуму, а в їх інтеграції в соціум через пріоритетність в соціальній політиці дитиноцентристських форм допомоги;
- розкрито історія створення й діяльності інтернатних закладів як особливих навчально-виховних закладів у системі освіти, виявлена динаміка їхнього розвитку на різних етапах існування, характеризуються типи інтернатних закладів і аналізуються основні напрямки й зміст навчально-виховної діяльності. Уперше розкриті головні тенденції й особливості функціонування інтернатних закладів у різні періоди, показані можливості творчого використання досвіду їхньої роботи в сучасних соціально-економічних умовах;
- визначено такі основні блоки для нормального функціонування загальноосвітньої школи-інтернату, які складають головні екзістенциали його існування: створення умов для діяльності школи-інтернату (матеріально-технічна база, добір і розстановка педагогічних кадрів, розпорядок роботи школи-інтернату, комплектування її вихованцями та ін.); організація навчально-виховного процесу (організація навчально-пізнавальної діяльності вихованців, форми і методи позакласної і позашкільної виховної роботи, самопідготовка учнів, інші види діяльності); управління школою-інтернатом (розподіл обов’язків між директором і заступниками, планування роботи, організація життєдіяльності загальношкільного колективу, роль самоврядування вихованців та ін.); організація спільної виховної роботи школи-інтернату, сім’ї та громадськості;
- обґрунтовано, що для підвищення ефективності та гуманізації інтернатної освіти необхідно застосовувати інтегральні методи включення дитини в соціальне середовище, замість ізоляції її від нього; дитина повинна виступати не як об’єкт, а як суб’єкт взаємодії, реалізуючи суб’єктний підхід до соціалізації;
- встановлено, що ефективна діяльність системи учнівського самоврядування значною мірою полегшує процес соціальної адаптації випускників шкіл-інтернатів, сприяє зростанню суспільної активності учнів та вихованню різносторонньо розвиненої особистості. Вона допомагає дитині повірити у власні сили та справитись із деякими своїми комплексами в силу особливих потреб, сприяє згуртованості учнівського колективу на засадах високої організованості, дисциплінованості, колективного самообслуговування, змагання;
- досліджено вплив внутрішніх умов соціально-економічної трансформації на реформування системи освіти, що дало можливість визначити такі основні проблеми інтернатної освіти: незадовільний рівень фінансування, брак капітальних видатків для оновлення матеріально-технічної бази навчальних закладів, брак фахівців за певними спеціальностями та зниження якості навчання, безробіття серед випускників інтернатних навчальних закладів, низька професійна підготовка та емоційно-психологічна спустошеність тощо;
- визначено, що соціальний захист дітей - необхідна умова функціонування та життєдіяльності інтернатних закладів освіти, що сприяє інтеграції вихованця в соціум і повинна систематично забезпечуватися кваліфікованими фахівцями в галузі соціально-правових стосунків;
- здійснено цілісне дослідження сучасних особливостей процесу управління загальноосвітніх шкіл інтернатного типу в аспекті дотримання та захисту прав людини; з позиції особистісно-діяльнісного підходу запропоновано три критерії (пізнавальний, емоційно-мотиваційний, діяльнісно-поведінковий) і рівні правової вихованості старшокласників з урахуванням таких якостей, як відданість цінностям свободи, рівності, справедливості, повага до прав людини, непримиренне ставлення до всіх форм дискримінації; методично концептуалізовано поняття «правове поле» як система спеціальних знань, норм і традицій шкільного життя, відповідальності за їх дотримання, що забезпечує вироблення в учнів правової свідомості та досвіду правової поведінки.
Теоретичне і практичне значення дисертаційного дослідження визначається тим, що в ньому проведено системний аналіз процесів, проблем і суперечностей модернізації сучасної інтернатної освіти під впливом ринкових трансформацій; виявлені та узагальнені напрями модернізації української освіти, здійснена їх теоретична кореляція з вимогами Болонської декларації.
Матеріали можуть бути використані для подальшої наукової розробки проблем філософії та історії освіти і педагогічної думки України, в процесі викладання курсів філософії освіти, історії педагогіки та соціальної педагогіки у вищих педагогічних навчальних закладів. Результати проведеного дослідження можуть також знайти застосування у системі післядипломної освіти під час розробки і впровадженні навчальних планів і програм на курсах підвищення кваліфікації учителів, вихователів, керівників шкіл-інтернатів, у практичній роботі інтернатних закладів освіти.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним дослідженням. Більшість опублікованих праць за темою докторської дисертації (монографії та статті) написано без співавторів. Допоміжні і проміжні завдання дослідження відображено у ряді спільних публікаціях з: Мадзігоном В.М., Бехом І.Д., Тименком М.П., Левченком Г.Є., Закатновим Д.О., Керцер Н.О., Осиповим О.В., Гуцан Л.А., Жемерою Н.В., Беловою Ю.Ю., Мачуським В.В., Мельником О.В., Тименком В.М. у методичному посібнику «Педагогічне управління професійним самовизначенням учнівської молоді» – автором підготовлено розділ 3 «Педагогічні засоби управління професійним самовизначенням особистості»; з Максименком Ю.Б., Колесником І.П., Хомік Л.В., Аблятиповим А.С., Беловіцькою Є.П., Норченко В.Н. у навчально-методичному посібнику «Соціально-психологічна служба в освітньо-виховних закладах України» – автором підготовлено розділ 1.1 «Етапи розвитку і структура побудови соціально-психологічної служби»; з Копиленком О.Л., Сусолом О.К., Коваленком О.В., Аблятиповою Н.А., Аблятиповим А.С., Ластовецьким О.О. у науково-методичному посібнику-довіднику «Усиновлення дітей в Україні» – автором підготовлено розділ 2.1 «Про Національну програму «Діти України», «Про центр з усиновлення дітей».
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на засіданні кафедри соціальної філософії та філософії освіти Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, а також на ряді міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференцій та семінарів, а саме: Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічні фактори розвитку України в умовах глобалізації» (м. Київ, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції «Экономико-правовые аспекты и социальные приоритеты в тенденциях развития системы образования Украины в условиях интеграции в мировую образовательную систему» (м. Харків, 2008); Всеукраїнській науково-методичній конференції «Безперервна освіта в Україні: реалії і перспективи» (м. Івано-Франківськ, 2008); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави» (м. Дніпропетровськ, 2008); Науково-практичному семінарі «Освіта в полікультурному просторі ХХІ століття: пошук стратегічних пріоритетів» (м. Київ, 2009); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології» (м. Тернопіль, 2009); Науково-практичному семінарі «Інноваційні стратегії розвитку освіти: філософсько-педагогічний дискурс» (м. Київ, 2009); Міжнародної наукової конференції «Правова культура, правова свідомість і право» (м. Київ, 2010), Всеукраїнська наукова конференція «Другі філософські читання пам’яті Івана Бойченка «Людина. Історія. Розум» (м. Київ, 2010), Всеукраїнської науково-методичної конференції «Нові концепції викладання іноземної мови у світлі сучасних вимог» (м. Київ, 2010), ІV Міжнародної науково-практичної конференції «Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології» (м. Рівне, 2010), Всеукраїнського науково-методичного семінару «Інноваційні технології в дошкільній освіті: духовний розвиток дитини» (м. Київ, 2011), Міжнародної наукової конференції «Культура і право на початку ХХІ століття» (м. Київ, 2011), Науково-практичної конференції «Основні напрями модернізації вищої освіти в контексті викликів епохи» (м. Київ, 2011), V Міжнародної науково-практичної конференції «Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології» (м. Переяслав-Хмельницький, 2011).
Публікації. Основні ідеї та результати дослідження викладено у 25 публікаціях, з них: 2 – одноосібні монографії, 3 – навчальні посібники (у співавторстві), 20 – статті у наукових фахових виданнях з філософських наук.
Кандидатська дисертація на тему «Соціально-педагогічні основи становлення та розвитку загальноосвітніх шкіл- інтернатів в Україні (1956-1966 рр.)» була захищена у 1999 році. Матеріали кандидатської дисертації у тексті докторської не використовувалися.
Структура та обсяг дисертації. Відповідно до мети та завдань дослідження, робота складається із вступу, шести розділів, висновків та списку використаних джерел (387 позицій). Загальний обсяг дисертації – 401 сторінка, із них основна частина – 363 сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. На різноманітних етапах суспільного розвитку існували групи дітей і підлітків, які потребували державної допомоги й підтримки. У зв’язку з цим державою створювалися особливі заклади суспільного виховання дітей (дитячі притулки, дитячі будинки, дитячі колонії, загальноосвітні школи-інтернати, гімназії-інтернати, ліцеї-інтернати, санаторні школи-інтернати, спеціальні школи-інтернати, школи соціальної реабілітації, навчально-реабілітаційні центри й ін.). Оптимізація їхньої роботи на сучасному етапі можлива тільки на основі ретельного вивчення діяльності освітньо-виховних закладів цього типу в історичному аспекті.
2. Необхідність створення й розвитку мережі інтернатних закладів в Україні зумовлювалася перш за все передумовами соціально-економічного характеру, що особливо виявились у складний воєнний і повоєнний час, під час голодоморів, у період відновлення народного господарства. Кризові явища й загострення соціальних протиріч спостерігаються й в епоху побудови незалежної держави України. Збільшення дітей-сиріт, хворих дітей і дітей з вадами в розвитку, зростання дитячої злочинності й безпритульності, проблеми неповних сімей змушують наполягати на доцільності організації інтернатних навчально-виховних закладів, їхнього подальшого розвитку й удосконалення в сучасних умовах.
3. Теоретичне обґрунтування становлення й розвитку інтернатних закладів було дано в працях видатних діячів освіти кінця ХVIII - першої половини ХIХ ст., представників суспільно-педагогічного руху другої половини ХIХ ст., які розкрили суспільну сутність виховання, досліджували теоретичні аспекти діяльності виховних і сирітських будинків, дитячих притулків, а також учених-педагогів першої половини ХХ ст., які розробили ідею соціального виховання підростаючих поколінь.
4. Інтернатні заклади освіти у своєму розвитку за період із 1917 до 2010 року пройшли чотири етапи. На першому етапі свого існування (20- 40-ві рр.) інтернатні заклади виконували функцію притулків для знедолених дітей і вирішували завдання порятунку дитячого населення. На двох наступних етапах (друга половина 50 - 60 -ті рр. і 70 - 80-ті рр.) головними стають виховна й освітня функції. На сучасному етапі пріоритетного значення набуває удосконалення навчально-виховного процесу й лікувально-реабілітаційної роботи інтернатних закладів. У цей період значно поліпшилася система виробничого навчання, фахової підготовки учнів, профілактичної, корекційної, реабілітаційної роботи, спрямованої на успішну соціалізацію особистості. Почався розвиток широкої мережі інтернатних закладів освіти різноманітних типів. Головними тенденціями їхнього розвитку в досліджуваний період є: посилення матеріальної допомоги інтернатним закладам з боку держави й громадськості, формування оптимальної їх мережі; поліпшення організації навчально-виховного процесу, лікувально-реабілітаційної роботи; якісне поліпшення кадрового складу; зростання кількості спеціальних інтернатних закладів.
5. Розвиток інтернатних закладів йшов шляхом нарощування їхнього виховного потенціалу. Якщо в 20-х - 40-х рр. ХХ ст. першорядне значення мали господарсько-побутові питання, то починаючи з 50-х рр. пріоритетною стає проблема удосконалення навчально-виховного процесу. Інтернатні заклади домоглися значних успіхів у цьому напрямку. Вдалося знайти оптимальні форми освітньо-виховної діяльності, що відповідають їхній специфіці, створити базу для виробничого навчання, трудового й фізичного виховання, виробити ефективну систему позакласної й позашкільної виховної роботи. В останнє десятиліття в навчально-виховний процес активно впроваджувалися нові інформаційні технології. Постійно поліпшувався кадровий склад інтернатних закладів, удосконалювалася науково-методична робота.
Водночас виявилися труднощі й вади в організації навчально-виховної роботи, що виявлялися на різних етапах розвитку інтернатних закладів освіти: слабка технічна оснащеність навчальних кабінетів і лабораторій, відсутність ефективної системи управління, підготовки й перепідготовки педагогічних кадрів, недостатня узгодженість навчальної і позанавчальної роботи.
6. Навчально-виховний процес в інтернатних закладах проводився з урахуванням психічних особливостей дітей і поєднувався з цілеспрямованою лікувально-реабілітаційною роботою, що припускала надання медичної й психолого-педагогічної допомоги вихованцям, з метою їхньої адаптації до умов навчання й життєдіяльності. Лікувально-реабілітаційний процес як органічна частина педагогічного процесу забезпечував індивідуальний розвиток хворої дитини на основі оптимального поєднання лікувально-оздоровчих і навчально-виховних заходів у санаторних і спеціальних інтернатних закладах.
Систематична лікувально-реабілітаційна робота в інтернатних закладах із залученням спеціалістів починається з 50-х рр. ХХ ст. Разом з цим. були вперше поставлені питання соціального захисту дітей, які потребують підтримки з боку держави. З середини 80-х рр. вихованцям інтернатних закладів установлюються певні соціальні гарантії. Основним принципом лікувально-реабілітаційної роботи в інтернатних закладах освіти було забезпечення поєднання дидактичної, виховної й реабілітаційної систем.
7. На початок ХХI ст. створено мережу інтернатних закладів різноманітних типів, що в цілому відповідають потребам населення. У дитячих будинках, школах-інтернатах сформувалися стабільні педагогічні колективи з достатньо високим рівнем кваліфікації. Формується система діагностики й урахування дітей з обмеженими можливостями, здійснюється їхнє інтегроване навчання, впроваджуються нові технології навчально-виховної й лікувально-реабілітаційної роботи. Разом з тим, створюється ефективна система управління навчально-виховним процесом. Інтернатні заклади відчувають труднощі, пов’язані з недостатнім фінансовим забезпеченням, поширенням соціального сирітства, зростанням захворювань серед дітей.
8. Проведене дослідження дозволило визначити основні прогностичні тенденції розвитку інтернатних закладів.
По-перше, оптимальні умови соціального становлення особистості в інтернатних закладах створюються за наявності в них атмосфери співробітництва, партнерства й взаємодопомоги, чіткості визначення соціальних цілей. По-друге, інтернатні заклади освіти мають великі потенційні можливості для поглибленої роботи з обдарованими й талановитими дітьми. Обдаровані учні в спеціалізованих інтернатних закладах набагато швидше й інтенсивніше реалізують свій інтелектуальний та творчий потенціал. По-третє, історичний досвід дає підстави зробити висновок, що участь вихованців у продуктивній праці була й залишається важливим засобом їх підготовки до життя в майбутньому. По-четверте, надзвичайно велике значення для організації цілісного навчально-виховного процесу інтернатних закладів має створення на науково обґрунтованих педагогічних і фізіолого-гігієнічних засадах особливого режиму, який повинен містити: обов’язкову позапрограмну навчальну роботу (самопідготовка, консультації); суспільно-корисну працю; розвиваючі види діяльності учнів. Чітке виконання режиму, що розробляється відповідно до педагогічних і гігієнічних норм, позитивно відбивається на розумовому розвитку дітей, сприяє значному підвищенню якості знань, створює належні умови для ліквідації неуспішності. По-п’яте, інтернатні заклади виконували й будуть виконувати в сучасних умовах соціально-педагогічну функцію корекції, яка сприяє розв’язанню проблеми попередження девіантної поведінки дітей і підлітків. По-шосте, зміни, що відбулися в суспільній, економічній, соціальній і демографічній ситуації України, вимагають визначення основних напрямів перебудови сформованої системи інтернатних закладів, управління навчально-виховним процесом та кадрового забезпечення.
Проведене дослідження дає підстави зробити наступні рекомендації: необхідно розвивати інтернатні заклади, орієнтовані на дітей, які потребують навчально-лікувально-реабілітаційної роботи в умовах санаторних та спеціальних шкіл-інтернатів; потребує розширення мережа навчально-реабілітаційних центрів заслуговують заохочення й розвитку такі форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, як усиновлення (удочеріння) і опіка (піклування); існує потреба в розширенні системи дитячих будинків сімейного типу, а також інституту прийомних родин, створенні належних умов для інтелектуального, духовно-фізичного розвитку вихованців в інтернатних закладах незалежно від їх профілю й типу, максимально наближених до сімейних.
Кожна школа-інтернат повинна стати школою життєтворчості, де діяльність дитини супроводжується ситуацією успіху, де забезпечується єдність фізичного, духовного і морального розвитку особистості, педагогічної підтримки та захисту дитини, її адаптації до самостійного життя, згідно з вимогами, закладеними у нормативно-правових документах, чинному законодавстві в галузі освіти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Аблятипов А. Интернатные заведения образования Крыма: история и современность / А. Аблятипов. – Симферополь : Кримнавчпеддержвидав, 1994. – 214 с.
2. Аблятипов А. С. Становлення й розвиток інтернатних закладів освіти в Криму (1920-2000 рр.) : автореферат дисертації канд. пед. наук: 13.00.01 / Аблятипов А. С. – Луганськ, 2003. – 21 с.
3. Александров А. Профессиональный выбор: смена акцентов / А. Александров // Образование и рынок. – 1998. – № 2. – С. 12.
4. Андрущенко В. П. Роздуми про освіту / В. П. Андрущенко. – К. : Знання України, 2004. – 738 с.
5. Андрущенко В. П. Філософія освіти в постболонському просторі / В. П. Андрущенко // Вища освіта України: теоретичний та науково-методичний часопис – К., 2006. – № 1. – С. 5-6.
6. Андрущенко В. П. Філософія освіти в Україні: стан, проблеми та перспективи розвитку / В. П. Андрущенко // Наукові записки. – К., 2008. – С. 48-59.
7. Андрущенко В. П. Філософія освіти XXI століття: пошук пріоритетів / В. П. Андрущенко // Філософія освіти. – 2005. – № 1. – С. 5-17.
8. Андрущенко В. П. Філософія освіти XXI століття: у пошуках перспективи / В. П. Андрущенко // Філософія освіти. – 2006. – № 1(3). – С. 6-12.
9. Андрущенко В. П. Основи сучасної філософії освіти : навчальний посібник / Андрущенко В. П., Дзвінчук Д. І. – Київ-Івано-Франківськ : Місто НВ, 2009. – 456 с.
10. Андрущенко В. П. Філософія освіти / В. П. Андрущенко, В. С Лутай ; головний редактор В.Г.Кремень, заст. голов, ред. О. Я. Савченко, В. П. Андрущенко. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 960-962.
11. Аніщенко О. В. Зарубіжний досвід роботи альтернативних форм виховання дітей, які позбавлені батьківського піклування / О. В. Аніщенко, О. В. Щербатюк // Наук. вісн. Ужгородського нац. ун-ту: Сер. «Педагогіка. Соціальна робота». – 2005. – № 9. – С. 11-12.
12. Антология социальной работы : [в 5 т.] / [ сост. М. В. Фирсов ; Ин-т психосоциал. работы]. – М. : НВФ СПТ, 1994. – Т. 1: История социальной помощи в России. – М. : Сварогъ : НВФ СПТ, 1994. – 278 с.
13. Апресян Р. Г. Филантропия: милостыня или социальная инженерия / Р. Г. Апресян // Общественные науки и современность. – 1998. – № 5. – С. 51-60.
14. Аралова М. Психологические особенности общения со взрослыми и сверстниками выпускников школ-интернатов : автореф. дис. ... на здобуття наук. ступеня канд. псих. наук / М. Аралова. – М., 1991. – 22 с.
15. Артюшкіна Л. М. Специфіка професійної діяльності соціального педагога загальноосвітньої школи-інтернату для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування / Л. М. Артюшкіна, А. О.Поляничко // Практична психологія та соціальна робота. – 2004. – № 2. – С. 42-47.
16. Астоянц М. С. Дети-сироты: анализ жизнанных практик у условиях интернатного учреждения. Опыт включенного наблюдения / М. С. Астоянц // Социологические исследования. – 2006. – № 3. – С. 54-63.
17. Афанасьев В. Г. Общество : Системность, познание и управление / В. Г. Афанасьев. – М. : Политиздание, 1981. – 432 с.
18. Бабанский Ю. К. Методическая работа в школе: организация и управление / Ю. К. Бабанский. – М. : Педагогика, 1970. – 170 с.
19. Байбородова Л. В. Концепция организации воспитательной деятельности с детьми-сиротами / Л. В. Байбородова, Л. Г. Жедунова, О. Н. Посисоев и др. // Современные концепции воспитания : материалы конференции. – Ярославль : ЯГПУ им. К.Д. Ушинского, 2000. – С. 38-40.
20. Баранова И. Отношения населения к благотворительности в России: Результаты исследования / И. Баранова, О. Здравомыслова, Н. Кигай, К. Киселева. – М. : Рос. Пр-во британского благотворительного фонда CAF, 2001. – 230 с.
21. Бегей В. М. Педагогічні основи демократизації управління загальноосвітньою школою : дис. …канд. пед. наук : 13.00.01. / В. М. Бегей. – К., 1995. – 148 с.
22. Беляков В. В. Сиротские детские учреждения России: исторический очерк : [монография] / В. В. Беляков. – М. : Дом, 1993. – 21 с.
23. Берещенко О. Кабінетна система навчальних занять і вільна самопідготовка учнів / О. Берещенко // З досвіду роботи шкіл-інтернатів Української РСР : зб. статей. – К. : Б.в., 1965. – С. 79-86.
24. Бершадская Д. С. Педагогические взгляды и деятельность С.Т.Шацкого / Д. С. Бершадская. – М. : Изд. АПН РСФСР, 1959. – 293 с.
25. Бех І. Д. Виховання особистості : [у 2 кн.] / І. Д. Бех – К. : Либідь, 2003. – Кн. 2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади : навчально-методичний посібник. – 2003. – 344 с.
26. Бех І. Д. Принципи організації виховного процесу у спеціальних школах / І. Д. Бех // Початкова школа. – 1995. – № 2. – С. 6-8.
27. Бех В. П. Механізм ціннісно-смислової детермінації управління навчальним закладом / В. П. Бех, Л. М. Семененко // Практична філософія. – 2006. – № 4 (22). – С. 18-26.
28. Березняк Е. С. Директор школы и реформа / Е. С. Березняк. – К. : Общество «Знание» УССР, 1988. – 46 с.
29. Білецька О. Моніторинг дотримання прав людини в школах-інтернатах для дітей-сиріт Харківської області [Електроний ресурс] / О. Білецька, М. Ясеновська, Н. Білецька, Н. Шевельова // Видання Ресурсного центру розвитку громадських організацій «Гурт». – 2005. – № 3 (240), 26 січ. – Режим доступу: http://www.gurt.org.ua.
30. Блонский П. Избранные педагогические произведения / П. Блонский. – М. : Изд. АПН РСФСР, 1961. – 595 с.
31. Болтівець С. І. Педагогічна психогігієна: теорія та методика : [монографія] / С. І. Болтівець. – К. : Редакція «Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України», 2000. – 302 с.
32. Болтышев Ю. А. Сетевое планирование в школе: Из опыта работ / Ю. А. Больтышев. – М. : Просвещение, 1980. – 80 с.
33. Бондар А. Навчально-виховна робота у школах-інтернатах та групах продовженого дня / А. Бондар, Б. Кобзарь. – К. : Вища школа, 1988. – 315 с.
34. Бондар А. Навчально-виховна робота в школі-інтернаті / А. Бондар. – К. : Рад. школа, 1966. – 129 с.
35. Бондар В. Освіта дітей з особливими потребами: пошуки та перспективи / В. Бондар // Сучасні тенденції розвитку спеціальної освіти (Українсько-канадський досвід) : матеріали міжнар. конф. ; за ред. : В. І. Бодаря, Р. Петришина. – К. : Наук. світ, 2004. – С. 20.
36. Бондар В. Розвиток теорії і практики професійно-трудового навчання учнів допоміжної школи в Україні (1917-1990 рр.) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. пед. наук: 13.00.01. / В. Бондар. – К., 1992. – 48 с.
37. Босак О. В. Світовий досвід реформування системи професійної освіти / О. В. Босак // Збірник наук.-техн. праць наукового вісника НЛТУ України. – 2007. – Вип. 17. – С. 234-241.
38. Босак О. В. Тенденції формування ринку послуг професійної освіти / О. В. Босак, Н. Н. Рим // Освітянські проблеми вищої школи : збірник наук.-техн. праць наукового вісника НЛТУ України. – 2008. – Вип. 18. – С. 293-302.
39. Бреева Е. Б. Социальное сиротство. Опыт социологического обследования / Е. Б. Бреева // Социологические исследования. – 2004. – № 4. – С. 44-50.
40. Бруханський І. Деякі проблеми дослідження девіантної особи / І. Бруханський. – К. : Гум. і людина, 1995. – 320 с.
41. Бугайко Т. Самостійна робота з літератури в школах-інтернатах / Т. Бугайко, Ф. Бугайко // Література в школі. – 1960. – № 6. – С. 21-25.
42. Вакарчук І. Держава і громадянське суспільство мають брати консолідовану участь у розвитку науки та освіти [Електроний ресурс] / І. Вакарчук // Газета «День». – 21.03.2008. – Режим доступу : http://www.day.kiev.ua/197201.
43. Ван Путерен М. Д. Исторический обзор презрения внебрачных детей и подкидышей и настоящее положение этого дела в России и других странах / М. Д. Ван Путерен ; под ред. В.Ф. Киршбаума. – Санкт-Питербург : тип. В.Ф. Киршбаума, 1908. – 668 с.
44. Васильєв А. Ю. Социальное сиротство как явление современного российского общества : автореф. дис. на соискание научной степени канд.соц. наук : 22.00.04 / А. Ю. Васильєв – Уфа, 2007. – 18 с.
45. Вестник благотворительности. – СПб., 1900. – № 11. – 118 с.
46. Витоки. Альманах української асоціації А. Макаренка : збірник науково- педагогічних і літературно-публіцистичних матеріалів.. – Полтава : АСМІ, 2003. – Вип. 1. – 217 с.
47. Дорошкевич О. Кілька слів про учительські з’їзди / О. Дорошкевич // Вільна Українська школа. – 1917. – № 1. – С. 34.
48. Вісник Народного комісаріату освіти УРСР. – 1920. – № 1. – С. 32.
49. Вишневський О. Сучасне українське виховання. Педагогічні нариси / О. Вишневський. – Львів : Львівський обл. наук.- метод. ін-т освіти, 1996. – 238 с.
50. Вовк А. Організація позакласної виховної роботи у школі-інтернаті / А. Вовк // З досвіду роботи шкіл-інтернатів : зб. статей. – К. : Рад. школа, 1957. – С. 28-34.
51. Водзинский Д. Внеклассная воспитательная работа / Д. Водзинский. – М. : Учпедгиз, 1961. – 241 с.
52. Возна Ю. В. Наукові засади професійної співпраці соціального педагога з сучасними дитячими громадськими об’єднаннями / Ю. В. Возна // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2008. – № 3. – С. 8-13.
53. Гайзен В. О. Право на эксперимент / В. О. Гайзен // Народное образование. – 1993. – № 1-3. – С. 8-12.
54. Галузинський В. Розвиток дитячого колективу / В. Галузинський. – К. : Рад.школа, 1966. – 152 с.
55. Галузинський В. У велике життя / В. Галузинський. – К. : Молодь, 1958. – 59 с.
56. Галузинський В. Учнівське самоврядування в школі та класі / В. Галузинський // Педагогіка: теорія та історія. – К. : Либідь. – 1995. – С. 126-128.
57. Галус О. М. Моделювання структури педагогічного управління адаптацією майбутніх учителів у системі ступеневої освіти [Електронний ресурс] / О. М. Галус. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/ Portal/ soc_gum/ peddysk/2008_05/galus.pdf.
58. Галус О. М. Організаційно-педагогічна діяльність ВНЗ з адаптації майбутніх учителів: управлінський аспект [Електронний ресурс] / О. М. Галус. — Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/Portal/soc_gum /peddysk/2007_04/ halus. pdf.
59. Гершунский Б. С. Педагогическая наука в условиях непрерывного образования / Б. С. Гершунский // Советская педагогика. – 1987. – № 7. – С. 62-57.
60. Гільбух Ю. 3. Шкільний клас: як пізнавати й виховувати його душу / Ю. З. Гільбух, О. В. Киричук. – К. : Між-від. наук.-практ. центр «Психодіагностика й диференційоване навчання», 1994. – 195 с.
61. Гонтмахер Е. Социальные проблемы России и альтернативные пути их решения / Е. Гонтмахер, Т. Малева // Вопросы экономики. – 2008. – № 2. – С. 68.
62. Головко І. М. Основні напрями і форми діяльності учнівського самоуправління в загальноосвітній школі-інтернаті / І. М. Головко // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету. – 2006. – Педагогічні науки. – № 4. – С. 88-93.
63. Голуб О. В. Система позаурочної виховної діяльності шкіл-інтернатів – важлива умова формування самостійності молодших школярів [Електронний ресурс] / О. В. Голуб. — Режим доступу : http://www.bdpu.org/scientific_ published/ pedagogics_1_2007/14.doc.
64. Гончаренко С. Соціально-педагогічні проблеми розбудови української школи / С. Гончаренко, Ю. Мальований // Рідна школа. – 1993. – № 4. – С. 7-12.
65. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко ; гол. ред. Світлана Головко. – К. : Либідь, 1997. – 374 с.
66. Гончаров Н. Историко-педагогические очерки / Н. Гончаров. – М. : Изд. АПН РСФСР, 1963. – 434 с.
67. Городяненко В. Г. Соціологія. Підручник для студентів вищих навчальних закладів / В. Г. Городяненко, О. В. Гілюн, А. В. Демичева і др. – К. : Академія, 2002. – 560 с.
68. Горшкова Е. А. Воспитательные дома и приюты в Российской империи / Е. А. Горшкова // Педагогика. – 1995. – № 1. – С. 118 .
69. Грицай Ю. Деякі питання виховної роботи / Ю. Грицай // З досвіду роботи шкіл-інтернатів : зб. статей. – К. : Рад. школа, 1957. – С. 81-87.
70. Гриценко М. Нариси з історії школи в Українській РСР / М. Гриценко. – К. : Рад. школа, 1966. – 260 с.
71. Гуревич Г. Особенности расписания уроков в школе-интернате / Г. Гуревич // Школа-интернат. – 1964. – № 4. – С. 17-20.
72. Даниленко М. В. Залучення студентів педагогічного ВУЗу до духовних загальнолюдських цінностей / М. В. Даниленко, І. Г. Мельниченко // Розвиток особистості в полікультурному освітньому просторі. Збірка матеріалів Міжнародного конгресу – IV Слов’янські педагогічні читання. – Черкаси : Вид-во ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2005. – С. 151-153.
73. Даниленко Л. І. Управління процесом здійснення інноваційної діяльності в системі загальної середньої освіти / Л. І. Даниленко // Післядипломна освіта в Україні. – 2003. – Вересень. – С. 70-74.
74. Даниленко Л. І. Модернізація змісту, форм і методів управлінської діяльності директора загальноосвітньої школи : [монографія] / Л. І. Даниленко. – К. : Логос, 1998. – 140 с.
75. Даниленко Л. І. Соціально-педагогічні умови ефективного управління загальноосвітньою школою : дис. …канд. пед. наук : 13.00.01. /Л. І. Даниленко. – К., 1994. – 215 с.
76. Дементьева И. Ф. Дети-сироты: проблема выживания / И. Ф. Дементьева // Социологические исследования. – 1991. – № 9. – С. 72-77.
77. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття). – К. : Райдуга, 1994. – 62 с.
78. Державна статистична звітність Міністерства статистики України (Форма № 19), 1995, 1996, 1997, 1998, 1999 рр.
79. Діти в Україні: права, гарантії, захист : зб. док. / [редкол. та упоряд. : Л. С. Волинець, І. В. Пєша, О. О. Яременко та ін.]. – К. : Столиця, 1998. – Ч. 1. – 346 с.
80. Діти в Україні: права, гарантії, захист: зб. док. / [редкол. та упоряд. : Л. С. Волинець, І. В. Пєша, О. О. Яременко та ін.]. – К. : Столиця, 1998. – Ч. 2. – 290 с.
81. Діти України в умовах перехідного періоду : Аналіз ситуації / [Палій О., Артамонова А., Заїка В., Єременко Г., Каріна Н.]. – К. : Генеза, 1996. –78 с.
82. Діти України : офіційна статистика. – К. : ІВЦ Держкомстату України, 1998. – 113 с.
83. Дитячі інтернатні заклади: аналітичні та статистичні дані / [під заг. ред. І. Калачової]. – К. : Держкомстат України. – 1999. – С. 20-21.
84. Діяльність Народного Комісаріату освіти за 1924-1925рр. – Харків : Держвидав УРСР, 1926. – 21 с.
85. Довідкові матеріали про становище молоді та хід реалізації державної молодіжної політики в Україні. – К. : УкрНДІ проблем молоді, 1998. – 98 с.
86. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. – Краматорськ : Центр продуктивності, 1998. – Вип. 80. Соціальні послуги. – 77 с.
87. Донік О. М. Благодійність в Україні у ХІХ – на початку ХХ ст.: ретроспективний аналіз / О. М. Донік // На шляху до довіри у суспільстві. Доброчинність в українській громаді : матер. конф 20-22 червня 2005. – К., 2005. – С. 43.
88. Доценко Т. Крок за кроком до дитячого самоврядування. Методичний посібник для координаторів та лідерів дитячого самоврядування / Т. Доценко. – Херсон : ТОВ – «Атлант», 2003. – 216 с.
89. Євтух М. Розвиток освіти і педагогічної думки в Україні (кінець ХУІІІ-перша половина ХІХ століття) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. пед. наук : спеціальність 13.00.01. / М. Євт ух. – К., 1996. – 70 с.
90. Єльникова Г. Моніторинг діяльності керівника школи / Г. Єльникова // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2003. – №1. – С. 97-102.
91. Егошина В. Н. Из истории призрения и социального обеспечения / В. Н. Егошина, Н. В. Ефимова // Право України. – 2001. – № 8. – С. 70.
92. Енциклопедія освіти / [ головний редактор В. Г. Кремень, заст. голов, ред. О. Я. Савченко, В. П. Андрущенко]. - К. : Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.
93. Забота о здоровье детей / [под ред. А. Хрипковой]. – М. : Педагогика, 1980. – 103 с.
94. З досвіду роботи шкіл-інтернатів : збірник статей / [за заг. ред. А. Бондаря]. – К. : Рад. школа, 1957. – 132 с.
95. Загрева В. Я. Правове виховання старшокласників у навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл-інтернатів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.07 / В. Я. Загрева ; Інститут проблем виховання АПН України. – К., 2002. – 20 с.
96. Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону УРСР «Про освіту» : № 100а/96 ВР прийнятий 23 березня 1996 р. – Офіц. видан. – К. : Генеза, 1996. – 36 с.
97. Закон України від 13 травня 1999 р. № 651-XIV «Про загальну середню освіту» / Верховна Рада України. – Офіц. видан. – К. : Парлам. вид-во, 1999. – 95 с.
98. Закон України «Про охорону дитинства» – Офіц. видан. – // Голос України. – 2001. – 6 червня. – № 98 (2598). – С. 3.
99. Закон України від 11 липня 2001 р. №2628-ІІІ «Про дошкільну освіту» / Верховна Рада України. – Офіц. видан. – К. : Парлам. вид-во, 2001. – 155 с.
100. Запобігання інституціалізації дітей раннього віку. Інноваційні технології соціальної роботи з профілактики відмов від новонароджених дітей : методичний посібник / [автори-упоряд. : Алєксєєнко Т. Ф., Безпалько О. В., Бервено Н. О., Бондаренко Т. В., Братусь І. В., Дубініна І. М., Звєрєва І. Д., Катаєва О. С. та ін. ; за заг. ред. Звєрєвої І. Д., Петрочко Ж. В.]. – К. : Століття, 2008, – 224 с.
101. Заликин Г. Гигиеническое воспитание учащихся в школах-интернатах / Г. Заликин. – М. : Просвещение, 1962. – 214 с.
102. Захаров М. Г. Оргинизация труда директора школы / М. Г. Захаров. – М. : Просвещение, 1971. – 175 с.
103. Заходи щодо подальшого поліпшення трудового навчання та виховання в школах-інтернатах : збірник наказів та розпоряджень Міністерства освіти УРСР. – 1958. – № 16. – С. 17-18.
104. Заяц О. В. Социальные институты в системе жизнеустройства детей-сирот и детей, оставшихся без попечения родителей : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. соц. наук : спеціальність 22.00.04. / О. В. Заяц ; Дальневосточный гос. ун-т. – Владивосток, 2007. – 18 с.
105. Збірник законодавчих та нормативних актів про освіту / [упоряд. К.Є. Жолковський, С. І. Лисенко]. – К. : Віпол, 1994. – Вип. І. – 336 с.
106. Збірник законодавчих та нормативних актів про освіту/ [упоряд. К.Є. Жолковський, С. І. Лисенко]. – К. : Віпол, 1994. – Вип. ІІ. – 312 с.
107. Збірник наказів Народного Комісаріату освіти УРСР. – К., 1935. – № 18. –24 с.
108. Збірник наказів Народного Комісаріату освіти УРСР. – К., 1935. – № 19. – 24 с.
109. Збірник наказів та розпоряджень Міністерства освіти УРСР. – 1947. – № 4. – 24 с.
110. Збірник наказів та розпоряджень Міністерства освіти УРСР. – 1947. – № 8. – 24 с.
111. Збірник наказів та розпоряджень Міністерства освіти УРСР. – 1947. – № 17-18. – 24 с.
112. Збірник наказів та розпоряджень Міністерства освіти УРСР. – 1949. – № 7. – 24 с.
113. Збірник наказів та розпоряджень Міністерства освіти УРСР. – 1950. – № 5. – 24 с.
114. Збірник наказів та розпоряджень Міністерства освіти УРСР. – 1953. – № 11. – 24 с.
115. Збірник наказів та розпоряджень Міністерства освіти УРСР. – 1960. – № 17. – 24 с.
116. Зверєва І. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю в Україні : теорія і практика / І. Зверєва. – К. : Правда Ярославичів, 1998. – 424 с.
117. Зверєва І. Соціальна педагогіка як основа соціальної роботи / І. Зверєва, Л. Коваль // Довіра і надія. – 1994. – № 5. – С. 32-37
118. Знайти себе: життєві історії випускників інтернатів / [Артюх О. Р., Бабак О. В., Балакірєва О. М., Дудар Н. П., Жабинець І. М.]. – К. : Український ін-т соціальних досліджень, 2001. – 201 с.
119. Зубок А. Ю. Молодежь в обществе риска / Ю. А. Зубок, В. И. Чупров, К. Уильямс. – М. : Наука, 2001. – 109 с.
120. Зязюн І. А. Інтелектуально творчий розвиток особистості в умовах неперервної освіти / І. А. Зязюн // Неперервна професійна освіта : проблеми, пошуки, перспективи : монографія / [за ред. І. А. Зязюна]. – К. : Віпол, 2000. – С. 11-57.
121. Иваненко Г. Общественное воспитание детей : автореф. дис. на соиск. научн. степ. канд. пед. наук : спец. 13.00.01. / Г. Иваненко. – К., 1966. – 24 с.
122. Іванова І. Соціально-педагогічна робота з дітьми-інвалідами в системі соціальних служб для молоді : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01. / І. Іванова. – К., 1998. – 17 с.
123. Іванченко А. В. А. С. Макаренко про мету й засоби виховання / А. В. Іванченко // Вісн. Житомир, держ. пед. ун-ту. – 1998. – № 2. – С. 3-6.
124. Ігнатенко К. В. Деякі соціально-правові засади захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування / К. В. Ігнатенко // Вісн. Луганського нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. – Сер. Педагогічні науки. – 2009. – № 6 (169). – С. 106.
125. Ілляшенко З. Провідна сила педагогічних колективів шкіл-інтернатів / З. Ілляшенко // Рад. школа. – 1961. – № 5. – С. 34-37.
126. Історія педагогіки : навч. посібник / [за ред. М. Гриценка]. – К. : Вища школа, 1973. – 447 с.
127. Калинин В. Н. Религия. Общество. Государство. / В. Н. Калинин // Право и безопасность. – 2005. – № 3 (16). – С. 110-117
128. Канишевская Л. Специфика воспитания социальной зрелости учащихся школ-интернатов для дитей-сирот / Л. Канишевская // Социология: Теория, методы, маркетинг. – 1999. – № 4. – С. 79-90
129. Карась А. Громадянське суспільство і Україна: пошук дискурсивного контексту свободи й автентичності / А. Карась // Громадянське суспільство як здійснення свободи : зб. наук. праць ; за заг. ред. А. Карася. – Львів : ВЦ ЛНУ імені Івана Франка, 2006. – С. 4-8.
130. Карпенко О. Г. Професійна підготовка майбутніх соціальних працівників в умовах університетської освіти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. пед. наук: спец. 13.00.04 / О. Г. Карпенко ; Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова. – К., 2008. – 44 с.
131. Картер Р. Опіка над дітьми: сім’я і держава. Вплив інституційної форми виховання на розвиток дітей (моніторинговий звіт) / Р. Картер. – К. : Логос, 2005. – 88 с.
132. Киверялг А. А. Методы исследования в профессиональной педагогике / А. А. Киверялг. – Таллин : Валгус; 1980. – 334 с.
133. Киричук О. З історії методів вивчення дитячих колективів на Україні / О. Киричук // Педагогика. – 1968. – Вип. 7. – . 70 с.
134. Кисіль С. Г. Науково-методичні кроки до педагогічної майстерності [Електронний ресурс] / С. Г. Кисіль. — Режим доступу : http://www.russnauka.com/ 2_KAND _2008/ Pedagogica/25991.doc.htm.
135. Кияниця З. П. Соціально-педагогічні аспекти роботи служби реінтеграції та соціалізації випускників інтернатних закладів як складової структури інтегрованих соціальних служб для вразливих дітей та сімей / З. П. Кияниця // Соціальна педагогіка: теорія та практика. наук.-метод. журнал Луганського нац. ун-ту ім. Т.Шевченка. – 2008. – № 4. – С. 78-84.
136. Кобзар Б. Адаптація дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, до умов школи-інтернату / Б. Кобзар // Довіра і надія. – 1996. – № 2. – С. 16-22.
137. Кобзар Б. Педагогічні проблеми розвитку шкіл-інтернатів і шкіл подовженого дня / Б. Кобзар. – К. : Рад. школа, 1968. – 295 с.
138. Кобзар Б. С. Навчально-виховна робота в школах-інтернатах і групах продовженого дня / Б. С. Кобзар, А. Д. Бондар. – 2-ге вид. доп. й перероб. – К. : Вища школа. Голов. вид – во, 1985. – 303 с.
139. Кобзар Б. Запобігання відхиленням у поведінці школярів / Б. Кобзар, Є. Пєтухов, І. Литвинов. – К. : Вища школа, 1992. – 143 с.
140. Кобзар Б. Специфіка позаурочної виховної роботи з учнями шкіл-інтернатів для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків / Б. Кобзар, Є. Поствойтов. – К. : Стилос, 1997. – 312 с.
141. Кобзар Б. Шляхи підвищення соціальної відповідальності вихованців шкіл-інтернатів / Б. Кобзар, Є. Постовойтов // Дефектологія. – 1997. – № 1. – С. 48-52.
142. Кобзар Б. Організація суспільно корисної, продуктивної праці та професійної орієнтації учнів у школах-інтернатах для дітей, які потребують особливих умов виховання : метод. рекомендації / Б. Кобзар, В. Слюсаренко, В. Вугрич та ін. – К. : ІСДО, 1995. – 52 с.
143. Кобзарь Б. С. Управление школой продленного дня / Б. С. Кобзарь. – К. : Радянська школа, 1988. – 188 с.
144. Кобринский М. Социально-педагогические основы организации жизнедеятельности интернатных учреждений в системе регионального образования : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спеціальність 13.00.01. / М. Кобринський. – Минск, 1997. – 24 с.
145. Коваленко Л. В. Упровадження інтерактивних технологій навчання як фактор професійно-особистісного розвитку педагогічних кадрів у системі післядипломної педагогічної освіти [Електронний ресурс] / Л. В. Коваленко. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/Portal/ soc_gum/peddysk/ 2008_05/kovalenko.pdf.
146. Коваль Л. Проблеми соціальної роботи з дітьми та молоддю в Україні / Л. Коваль, І. Зверєва, І. Хохленков // Вісник Національного університету ім. Т.Г.Шевченка. Серія «Соціологія. Психологія. Педагогіка». – Вип. 2. – 1996. – С. 175-189.
147. Коваль Л. Г. Соціальна педагогіка. Соціальна робота : навч. посібник / Л. Г. Коваль, І. Д. Зверєва, С. Р. Хлєбік. – К. : ІЗМН, 1997. – 392 с.
148. Ковальчук В. Ю. Модернізація професійної та світоглядно-методологічної підготовки сучасного вчителя : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. пед. наук : спец. 13.00.04 / В. Ю. Ковальчук; Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова. – К., 2006. – 41 с.
149. Кодекс про шлюб та сім’ю України [Текст] : за станом на 1 вересня 1997 року. – Офіц. вид. – К. : Влад і Влада, 1997. – 72 с.
150. Козлова С. А. Теория и методика ознакомления дошкольников с социальной действительностью : учеб. пособие для студ. сред. пед. учеб. заведений / С. А. Козлова. – М. : Издательский центр «Академія», 1998. – 160 с.
151. Конаржевский Ю. А. Педагогический анализ учебно-воспитательного процесса и управление школой / Ю. А. Конаржевский. – М. : Педагогика, 1986. – 183 с.
152. Конаржевский Ю. А. Что нужно знать директору школы о системах и системном подходе / Ю. А. Конаржевский. – Челябинск : ЧГПИ. 1986. – 134 с.
153. Кондаков М. И. Теоретические основы школоведения / М. И. Кондаков. – М. : Педагогика, 1982. – 192 с.
154. Константинов Н. История педагогики. Учебник для пед.вузов / Н. Константинов, Э. Медынский, М. Шабаева. – М. : Учпедгиз, 1956. – 479 с.
155. Конституція України : [прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року] / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. вид-во, 2006. – 60 с. – (Серія «Закони України»).
156. Концепція ООН про права дитини. – К . : АТ «Видавництво «Столиця», 1997. – 32 с.
157. Концепція ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів : збірник нормативно-правових актів України щодо діяльності центрів реабілітації дітей з функціональними обмеженнями / [укл. Крижанівський В., Сварник М., Скрипка Н. та ін.]. – Київ : Соцінформ, 2004. – С. 29-30.
158. Концепція спеціальної освіти осіб з фізичними та психічними вадами в Україні на найближчі роки та перспективу / АПН України; Інститут дефектології. – К. : ІСДО, 1996. – 37 с.
159. Королев Ф. Очерки по истории советской школы и педагогики (1917-1920 гг.) / Ф. Королев. – М. : Изд. АПН РСФСР, 1958. – 366 с.
160. Котляр А. Людмила Волинець: «Я вмію писати закони, але не усиновляю дітей» / А. Котляр // Дзеркало тижня. – № 27 (656). – 2007 – 14 – 20 лип. – С. 2.
161. Кравець В. П. Зарубіжна школа і педагогіка ХХ століття. Навчальний посібник для студентів педагогічних навчальних закладів / В. П. Кравець. – ОК-ЖВ «Тернопіль»: 1996. – 289 с.
162. Кравченко Р. І. Перспективи працевлаштування інвалідів з інтелектуальною недостатністю / Р. І. Кравченко // Соціальна реабілітація молоді з обмеженою дієздатністю. – К. : Український державний центр ССМ, 2000. – С. 54-65.
163. Крандакова О. Діти України в умовах економічної кризи / О. Крандакова // Права людини в Україні. – 1994. – С. 32-34.
164. Кремінь В. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти / В. Кремінь. – К. : Грамота. – 2005. – 431 с.
165. Крижицький С. Д. Античні держави північного Причорномор’я : [у 2 т.] / Крижицький С. Д., Зубар В. М., Русяєлова А. С. – К. : Альтернатива, 1998. – Т. 2. – 317 с.
166. Крип’якевич І. Львівська Русь у першій половині ХVІ віку / І. Крип’якевич. – Львів, 1907. – Т. 78. – 390 с.
167. Крисюк С. В. Підвищення кваліфікації педагогічних кадрів як система / С. В. Крисюк // Педагогіка і психологія. – 1995. – № 2. – С. 37-46.
168. Кузьменко О. Соціальне становлення особистості в умовах відкритої соціально-педагогічної системи : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. пед. наук : спец. 10.00.01. / О. Кузьменко. – К., 1998. – 18 с.
169. Лєпіхова Н. В. Розвиток професійної компетентності керівників ЗНЗ у системі підвищення кваліфікації як педагогічна проблема [Електронний ресурс] / Н. В. Лєпіхова. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/Portal/soc _gum /peddysk/ 2008_05/ lepihova.pdf.
170. Лісіна Л. О. Диверсифікація як принцип розвитку післядипломної педагогічної освіти [Електронний ресурс] / Л. О. Лісіна. — Режим доступу: http://www.bdpu. org/scientific_published/conf_2008/ articles/Section_5 /Lisina.doc.
171. Ліщинський А. Трудове виховання учнів / А. Ліщинський // З досвіду роботи шкіл-інтернатів : зб. статей. – К. : Рад. школа, 1957. – С. 53-55.
172. Лутай В. С. Філософія сучасної освіти / В. С. Лутай. – К. : Центр «Магістр – S», 1996. – 255 с.
173. Макаренко А. Педагогические сочинения : [в 8 т]. / А. Макаренко. – М. : Педагогика, 1998. – Т. 1. – 442 с.
174. Макаренко А. Твори : [в 7 т]. / А. Макаренко. – К. : Рад. школа, 1955. – Т. 7. – 350 с.
175. Малофеев Н. Н. Перспективы развития учебных заведений для детей с особыми образовательными потребностями / Н. Н. Малофеев // Начальная школа. – 2000. – № 2. – С. 45-47.
176. Маслов В. І. Наукові засади визначення змісту підвищення кваліфікації та підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів / В.І. Маслов // Післядипломна освіта в Україні. – 2002. – № 2. – С. 63-66.
177. Матеріали Всеукраїнської науково-методичної конференції «Гуманізація навчально-виховного процесу як засіб попередження правопорушень серед учнівської та студентської молоді