ВИВЧЕННЯ ФОЛЬКЛОРНИХ ДЖЕРЕЛ ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ В 10-11 КЛАСАХ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено предмет, об’єкт, мету, завдання і методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення, подано відомості про апробацію та впровадження результатів експериментально-дослідного навчання.

У першому розділі – "Теоретико-методичні засади вивчення фольклорних джерел творчості українських письменників на уроках української літератури в 10–11 класах" – розкрито погляди фольклористів, літературознавців, письменників на проблему взаємозв’язку і взаємовпливів між художньою літературою й народною творчістю; розглянуто літературознавчі основи вивчення фольклорних джерел творчості українських письменників, виокремлено складові поняття "фольклоризм літератури", "фольклорні джерела творчості"; проаналізовано методичні посібники, програми і підручники з української літератури для виявлення стану дослідження проблеми в методиці викладання літератури і шкільній практиці.

Перші спроби висвітлення проблеми взаємозв’язку між художньою літературою й народною творчістю та їх взаємовпливів сягають початку ХІХ століття, коли в Україні відбувався активний розвиток фольклористики й етнографії. Над вивченням цієї проблеми активно працювали М. Костомаров, І. Срезневський, М. Максимович, М. Драгоманов, І. Франко, М. Грушевський, В. Петров (Домонтович) та ін.

Аналіз наукових праць учених-фольклористів, літературознавців, письменників показав, що найбільш значущим ідейно-художній вплив народнопоетичної словесності був у період становлення літератури, формування її основних естетичних позицій.

Праці М. Максимовича привернули нашу увагу до основного висновку, який робить учений після ретельного вивчення пам’яток давньої літератури: високорозвинений різножанровий фольклор сприяв швидкому становленню писемної літератури на засадах історизму, гуманізму й просвітництва, що в свою чергу впливало на розвиток духовного життя народу. Першовідкривачами духовної ролі фольклору в утвердженні національної самобутності тодішнього письменства, у патріотичній і художній орієнтації М. Максимович вважає літописців Никона й Нестора.

Важливими для нашого дослідження є досягнення М. Грушевського, М. Драгоманова, І. Франка, які, поклавши в основу дослідження літератури вивчення усної народної творчості, розв’язали одну з головних проблем тогочасного літературознавства: бачення цілісності історії української літератури, її специфічних особливостей як національної літератури. Учені доводили, що художня сила багатої української народнопоетичної творчості надихала на органічне, глибинне засвоєння її ідейно-естетичних надбань писемною літературою.

Взаємовпливи усної й писемної літератури в епоху середньовіччя, ренесансу-бароко, класицизму, сентименталізму, романтизму, реалізму досліджували М. Максимович, І. Франко, В. Петров (Домонтович), Д. Чижевський, сучасні вчені М. Дмитренко, Д. Наливайко, В. Погребенник, Н. Шумада, М. Яценко, І. Денисюк, С. Росовецький, О. Вертій та ін.

Виявлення фольклорних джерел у літературному процесі різних епох відбувалося через опрацювання та аналіз системи жанрів, тем, мотивів, зображувальних засобів, з’ясування шляхів і прийомів засвоєння народної творчості представниками певної літературної течії, що розкривало сутність поняття "фольклоризм літератури". Вивчення й аналіз теоретичних положень означеної проблеми дали змогу зробити висновок, що творчі зв’язки українських письменників різних часів з народними традиціями надзвичайно глибокі та багатогранні, а проблема фольклоризму літератури багатоаспектна. Це допомогло визначитися у вживанні під час експериментального навчання терміна "фольклоризм", що синонімічний поняттю "фольклорні джерела", під яким розуміємо всі варіанти впливу фольклору на літературний текст, серед них: як свідоме використання народної поетики, стилістики, символіки, фольклорних мотивів, сюжетів у літературних творах, так і неусвідомлене автором наповнення тексту фольклорними елементами; пряме цитування фольклорних творів, їх переосмислення; фольклорні ремінісценції, асоціації тощо (Ю. Шутенко).

Звернути увагу на морально-етичну сутність поняття, що полягає у розкритті народознавчого аспекту фольклору, спонукали нас дослідження вчених (М. Жулинський, В. Шевчук, Н. Савушкіна, Г. Насмінчук) про фольклоризм як художнє явище, що розширюється до етнокультурного чи соціально-етнографічного явища.

На основі порівнянь наукових досліджень фольклористів і літературознавців зроблено висновки, що діапазон фольклоризму в українській літературі досить широкий і найчастіше визначається на основі фольклоризму індивідуальної творчості окремих письменників: від введення митцями слова окремого фольклорного жанру, до створення на основі народних мотивів, сюжетів цілком оригінальних художніх епічних, драматичних, поетичних творів; використання фольклорного стилю з його епітетами, системою художніх образів, характерними паралелізмами, поетичними прийомами.

У методичній науці досліджувана нами проблема частково знайшла своє розв’язання вже в перші десятиліття ХХ ст., коли інтенсивно починає розвиватися національна школа. У цей час перевага надавалась комплексному вивченню народної й літературної творчості, яке передбачало послідовне опрацювання різних форм народної і зразків індивідуальної поетичної творчості з поясненням переходу від фольклорної до письменницької творчості; широким висвітленням зв’язків національної і світової культур.

Подальшого розвитку проблема з’ясування зв’язків народної й літературної творчості знайшла своє відображення в працях учених-методистів Т. Бугайко, Ф. Бугайка, М. Рибникової, О. Мазуркевича, Ф. Поліщука, Л. Удод та ін.

Аналіз методичної літератури показав, що з’ясування фольклорних джерел творчості українських письменників важливе для виразного читання тексту, уміння в читанні передавати красу й принаду художніх образів, збагачення мовлення (усного й писемного) та розвитку мислення, бачення красивого й потворного, виховання найкращих рис характеру (М. Рибникова); систематизації й закріплення здобутих під час вивчення фольклору знань із теорії літератури, формування уявлень про фольклор як основу художньої літератури, її народності; розуміння ролі образу-персонажа в творі, аналізу мотивів вчинків героїв і правильної її оцінки (Л. Удод, Ф. Поліщук, О. Скиба); осмислення художньої майстерності письменників, особливостей мови їхніх творів як засобу вираження думок і почуттів автора, що створює особливу художню форму, від довершеності якої залежить повнота і виразність змісту, осягнення художнього тексту – це дає можливість навчати учнів аналізувати текст у єдності форми й змісту, глибоко розкривати національне коріння творів (Т. Бугайко, Ф. Бугайко); забезпечення чуттєвого, емоційного сприйняття, активного мислення, гостроти думки, критичного осмислення і творчого засвоєння художнього твору (О. Мазуркевич).

Методисти В. Неділько, С. Пультер, Н. Ткаченко, К. Ходосов, Є. Ломонос, Л. Міщенко, О. Непорожній, І. Семенчук, І. Проценко, О. Гнідан, О. Вертій вивчення фольклорних джерел творчості українських письменників пов’язували із впливом фольклору на розвиток світогляду людини, становлення її особистості; зі з’ясуванням витоків таланту митців художнього слова; характеристикою особливостей індивідуального стилю письменника; аналізом авторського тексту. Такі відомості про творчі зв’язки українських поетів, прозаїків, драматургів з фольклором знаходять своє відображення на різних етапах вивчення їхньої творчості під час лекції вчителя, його роз’яснення, коментованого читання художніх текстів. Запитання й завдання, уміщені в методичних посібниках, в основному носять репродуктивний характер. Самостійній роботі учнів відводиться увага на факультативних заняттях, під час гурткової роботи, рідко пропонуються випереджувальні завдання і завдання пошуково-дослідницького характеру.

З метою вивчення методичного забезпечення досліджуваної проблеми було здійснено аналіз програм з української літератури і підручників, що допомагали в їх реалізації та сприяли літературній освіті школярів з 1991 року – початку нового етапу розбудови національної школи. Автори програм і підручників частково заклали вимоги до розгляду літературно-фольклорних зв’язків, але без певної системи; статті підручників не завжди подають матеріал, який висвітлював би зазначене у програмах питання; не знайшли свого тлумачення літературознавчі поняття, що сприяло б грамотному аналізові фольклорних джерел творчості письменників; запитання і завдання з проблеми носять епізодичний характер. З чинних підручників з української літератури для 11-го класу навчальна книжка авторів Г. Семенюка, М. Ткачука, О. Ковальчука найбільш послідовно висвітлює проблему впливу фольклору на розвиток національної літератури в ХХ ст.

Досвід, який існує в шкільній практиці, в узагальненому вигляді може стати основою для послідовної роботи з питань з’ясування фольклорних джерел творчості українських письменників. Сприятимуть системній роботі закладені в нові програми літературної освіти старшокласників вимоги до вивчення літературно-фольклорних зв’язків; включення необхідних для засвоєння відомостей про фольклоризм літератури, фольклорні джерела творчості письменника в коло теоретико-літературних понять, введення їх у статті або в літературознавчі словнички підручників, систематичне забезпечення дидактичним матеріалом.

У другому розділі – " Експериментальна методика вивчення фольклорних джерел творчості українських письменників на уроках української літератури в 10–11 класах" – висвітлено хід і результати констатувального етапу педагогічного експерименту, подано теоретичне обґрунтування методики вивчення фольклорних джерел творчості українських письменників і практичне її впровадження, аналіз результатів дослідно-експериментального навчання.

Констатувальні зрізи проводились на другому етапі дослідження з 2003 р. по 2004 р. з метою одержання вихідних даних для створення експериментальної методики вивчення фольклорних джерел творчості українських письменників у 10–11 класах, визначення показників ефективності роботи.

Було опитано 143 учителі, 321 учень, 168 слухачів підготовчих курсів для вступу до ВНЗ України.

Анкетування виявило групу творчих учителів, які відповідально ставляться до обраного фаху, розуміючи, що найперше література формує духовний світ людини, визначає ставлення до вічних вселюдських цінностей, пробуджує історичну пам’ять, національну самосвідомість народу. Переважна більшість словесників усвідомлює, що проблема вивчення фольклорних джерел творчості українських письменників – одна із значущих у літературній освіті старшокласників. Хоча практична діяльність учителів показала, що у процесі проведення уроку недостатня увага приділяється вивченню елементів теорії літератури з досліджуваного питання: при нагоді даються визначення певних понять, а подальша практична робота над розкриттям їх змісту і ролі у творі відсутня; під час аналізу художнього тексту переважають запитання репродуктивного характеру; рівень самостійно-пошукової роботи учнів низький; аналіз фольклорних джерел твору не пов’язується з ідейно-тематичним задумом автора, розкриттям особливостей образної системи твору. Найчастіше проблема висвітлюється під час вивчення стилістичної майстерності письменника шляхом констатації факту впливу фольклору на майстерність письма.

Визначення рівня знань і сформованості вмінь опрацьовувати фольклорні джерела творів учнями 10–11 класів проводилось протягом трьох етапів констатувального зрізу. Метою першого етапу було: виявити рівень знань старшокласників з фольклору, оскільки ефективне вивчення на уроках української літератури досліджуваної нами проблеми можливе лише за умови глибоких знань досконалої фольклорної поетики, змісту і форм народнопоетичних творів. Під час другого – з’ясовувалось розуміння старшокласниками проблеми літературно-фольклорних зв’язків.

У процесі констатувального зрізу виявлено низький загальний рівень знань старшокласників з фольклору, його жанрових особливостей; фольклористичної діяльності українських письменників, спрямованої на збереження і популяризацію культурних надбань рідного народу. Вплив народнопоетичної творчості на розвиток і становлення писемної літератури в основному розуміє 56 % опитаних учнів. Значення теоретико-літературних понять, пов’язаних з проблемою "фольклорні джерела", пояснюють в середньому 36,6 % учнів.

Завершальний етап констатувального зрізу передбачав з’ясування самостійності учнів у визначенні фольклорних джерел художнього твору. Одинадцятикласникам було запропоновано, без настанов, коментарів і пояснень, дати відповіді на запитання: "Чи відчутний вплив фольклору у романі І. Багряного "Тигролови"? Якщо "так", то у чому він виявляється?"

Над завданням працювало 268 учнів (100 %), 187 (69,8 %) учнів відповіли: "так", у романі І. Багряного "Тигролови" відчутний вплив фольклору, 11(4,1 %) осіб не відчувають його у творі, 70 (29,1 %) респондентів на запитання відповіді не дали. Прокоментувати, у чому виявляється вплив фольклору у романі І. Багряного "Тигролови", змогли 134 (50 %) одинадцятикласники, з яких повну правильну відповідь дало лише 8 (3 %) учнів, неповну правильну – 44 (16,4 %) учні, частково правильну – 65 (24,3 %) учнів, неправильну – 17 (6,3 %) учнів.

Правильними повними вважалися відповіді, в яких учні називали фольклорні джерела літературного твору, безпомилково визначаючи фольклорні мотиви, образи, народнопоетичні художні засоби, виявляли вміння коментувати їх значення для розкриття проблематики, образності авторського тексту.

Правильними неповними вважалися відповіді, в яких учні допускали неточності у визначенні фольклорних мотивів, образів, народнопоетичних художніх засобів або в оцінці їх впливу на проблематику й образність літературного тексту.

Правильними частково вважалися відповіді, в яких учні лише називали деякі види фольклорних творів, що вжиті автором у художньому тексті, але не змогли пояснити їх ролі у змалюванні образів, ідейно-художньому змісті твору.

Неправильними вважалися відповіді, в яких учні виявили невміння розкрити фольклорні джерела художнього твору.

На основі опрацювання й осмислення наукових психолого-педагогічних джерел розроблено критерії визначення вмінь старшокласників з’ясовувати літературно-фольклорні зв’язки, що виявляються в аналізі фольклорних джерел, трансформованих письменниками в авторський текст:

–      визначати, оперувати і пояснювати зміст понять "фольклорні джерела", "фольклорні види й жанри", "фольклорні теми, мотиви, образи", "народнопоетичні художні засоби";

–      виділяти, аналізувати і розкривати смислове навантаження цих понять під час роботи над літературним твором;

–      застосовувати знання у процесі аналізу життя й творчості письменника;

–      визначати місце фольклорного елемента в структурі художнього твору;

–      з’ясовувати роль фольклорних джерел у розкритті ідейного задуму автора;

–      розкривати функції фольклорних джерел у характеристиці образів-персонажів;

–      визначати народнопоетичні художні засоби;

–      з’ясовувати народознавчий зміст фольклорного елемента.

Результати письмових відповідей та творчих робіт дали змогу визначити рівні вмінь старшокласників самостійно аналізувати фольклорні джерела художнього твору.

До високого рівня умінь відносимо відповіді, у яких учні точно використовують понятійний апарат, чітко й вільно оперують літературознавчою термінологією, уміють виділити проблему, повно й правильно аналізують роль фольклору в розкритті ідейно-тематичного задуму автора, образної системи твору; аргументовано доводять, що народнопоетичні твори мали вплив на манеру письма митців слова, на естетичні почуття читача, дають власну оцінку аналізованому явищу.

До достатнього рівня умінь відносимо відповіді, у яких учні застосовують теоретичні відомості про фольклоризм творчості письменника, висловлюють власні судження про використання письменником фольклорних джерел, їх роль у розумінні ідейно-тематичного спрямування твору, зіставляють і аналізують прочитане, добирають художній матеріал для підтвердження власних висновків. У роботах достатнього рівня виявлено не досить чітке розуміння смислового навантаження деяких фольклорних елементів, трансформованих автором у художній твір.

До середнього рівня умінь відносимо відповіді, для яких характерне часткове використання понятійного апарату, репродуктивне відтворення частини літературного матеріалу, розкриття розуміння проблеми відбито через констатацію використаних автором фольклорних форм, їх мотивів та образів, зроблено деякі висновки щодо їх ролі у розкритті характерів героїв, їхніх учинків.

До низького рівня вмінь старшокласників з’ясовувати фольклорні джерела твору відносимо відповіді, у яких майже не використано понятійний апарат, поверхово розкривається розуміння проблеми через відтворення фрагментів твору, що пов’язується лише із змалюванням збережених традицій деякими героями, осмислення прочитаного передається через констатацію деяких фактів, відсутній аналіз літературно-фольклорних зв’язків у творі.