РОБОТА НАД УЖИВАННЯМ УЧНЯМИ 5–7 КЛАСІВ ВИРАЖАЛЬНИХ МОВНИХ ЗАСОБІВ У ТЕКСТАХ РІЗНИХ СТИЛІВ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, її наукову значущість; визначено об’єкт, предмет і мету дослідження, сформульовано завдання, схарактеризовано методологічні засади, описано методи й етапи роботи; розкрито наукову новизну і практичне значення здобутих результатів; наведено дані про апробацію дослідження і впровадження його результатів у шкільну практику.

У першому розділі дисертації – “Теоретичні основи вивчення виражальних мовних засобів у курсах української мови та методики викладання української мови у школі” – окреслено лінгвостилістичні, психолого-педагогічні і методологічні засади методики роботи над виражальними мовними засобами, з’ясовано питання про їх місце в системі роботи над розвитком зв’язного мовлення учнів.

Моделювання системи роботи над виражальними мовними засобами у текстах розмовного, художнього та публіцистичного стилів неможливе без урахування досягнень психологічної науки. Психологи і методисти, зокрема М. Жинкін, Г. Костюк, О. Леонтьєв, І. Синиця та інші, розглядають психологічні фактори засвоєння учнями 5-7 класів виражальних одиниць мови, зміст і обставини мовленнєвої комунікації, свідомість і активність у процесі навчання, потенціал навчально-виховного середовища. Основою успішної роботи над текстами різних стилів є розвиток здібностей учнів і опора на такі психологічні фактори, як: особливості мислення, мовлення, уява, увага, пам’ять та ін.

У дослідному навчанні ми спиралися на досягнення психолінгвістики, яка розглядає мовлення з емоційно-експресивної сторони, з властивими їй чотирма етапами – орієнтацією, плануванням, реалізацією програми і контролем (О. Леонтьєв), а також виходить з того, що мова у своїй комунікативній функції слугує не тільки обміну думками, а й вираженню емоцій, переживань, волевиявлення, експресії інформанта і впливу на емоційну сферу реципієнта (В. Виноградов, Ю. Карпенко, О. Реформатський, В. Русанівський, В. Чабаненко, В. Шаховський та ін.).

Основою роботи над формуванням стилістичних умінь, складовою яких є уміння використовувати словотворчі та морфологічні виражальні засоби, повинна бути цілісна система різних підготовчих і тренувальних вправ (В. Мельничайко, М. Пентилюк, В. Новосьолова, С. Іконніков, Т. Ладиженська, Л. Федоренко, Т. Чижова та ін.).

Визначити вихідні теоретичні положення, які стали базовими для створення методичної системи роботи над виражальними мовними засобами у текстах розмовного, художнього та публіцистичного стилів, допоміг детальний огляд, вивчення і всебічний аналіз лінгвостилістичної, психолого-педагогічної, науково-методичної літератури з проблеми дослідження, аналіз шкільних програм, підручників і посібників.

Практична спрямованість програм: (“Українська (рідна) мова” для 5-12 класів (2005), створена авторським колективом у складі Г. Шелехової, В. Тихоші, А. Корольчук, В. Новосьолової, Я. Остаф, за редакцією Л. Скуратівського; “Рідна мова” для 5-11 класів (2001) – автори Л. Скуратівський, Г. Шелехова, В. Новосьолова; “Рідна мова” для 5-11 класів (2003) – автор І. Ющук) і підручників орієнтує на розвиток зв’язного мовлення учнів, сприяє формуванню вмінь вільно здійснювати мовленнєві акти, досконало спілкуватися в усній і письмовій формах, доцільно використовувати ресурси рідної мови, залучає до культурологічної спадщини нації, сприяє розвиткові мовленнєвої компетенції школярів. Проте в них лише частково подається інформація про стильові, типологічні ознаки текстів, стилістичні, виражальні функції граматичних категорій у процесі вивчення словотвору і частин мови. Спостерігається недостатня кількість завдань і вправ, спрямованих на вдосконалення мовленнєвих умінь, зокрема доречно вживати виражальні мовні засоби у власних висловлюваннях, приналежних до різних стилів.

У чинних підручниках “Українська мова”, “Рідна мова” для 5-12 класів (2005 і 2006), створених авторським колективом у складі Г. Шелехової, Г. Передрій, Л. Скуратівського, Я. Остаф; “Рідна мова” (2005) – автори О. Глазова, Ю. Кузнєцов; підручник “Рідна мова” (2005) – автори С. Єрмоленко, В. Сичова; “Рідна мова” (2005) – автори О. Заболотний, В. Заболотний; “Рідна мова” (2006) – автори М. Пентилюк, І. Гайдаєнко, А. Ляшкевич, С. Омельчук подаються різноманітні вправи для практичного засвоєння теоретичного матеріалу, але стилістичні, виражальні функції мовних засобів у багатьох випадках залишаються поза увагою. Докладний розгляд поданих у підручниках завдань і вправ, побудованих на зв’язних текстах, засвідчив, що в них бракує цілісної системи вивчення виражальних мовних засобів: вправ на стильові, типологічні ознаки текстів, відтворення виражальних одиниць у текстах в усній і письмовій формі.

На нашу думку, заслуговують більшої уваги наступні питання: особливості стилістичного використання категорії роду іменників, форм числа іменників, варіантів відмінкових форм іменників; стилістичне використання повних і коротких форм прикметників, синонімія конструкцій “прикметник + іменник” та “іменник + іменник”; синонімія форм часу дієслова, синонімія форм способу дієслова; стилістичне використання кількісних, порядкових числівників, типові помилки в мовностилістичному використанні числівників; стилістичне використання займенників, типові помилки в мовностилістичному використанні займенників; стилістичне використання форм особи й числа дієслова, синонімія цих форм.

Щодо планування роботи з формування вмінь використовувати виражальні засоби мови, то система повинна полягати у раціональній послідовності видів робіт на сприймання, розуміння, аніліз і відтворення та виборі ефективних прийомів, принципів, методів і засобів навчання.

До основних методичних принципів, які забезпечують ефективність роботи з виражальними засобами мови, належать: єдність розвитку мовлення і мислення; взаємозв’язок усіх чотирьох видів мовленнєвої діяльності; випереджувальний розвиток усного мовлення; зв’язок розвитку мовлення з формуванням мовної, стратегічної, соціокультурної компетенцій (соціокультурна змістова лінія передбачає у процесі роботи над сприйманням, розумінням і вживанням виражальних одиниць застосування системи спеціальних та інтелектуально й емоційно орієнтованих завдань, а також текстів, які сприяють культурному, естетичному і морально-етичному розвиткові особистості); внутрішньопредметні і міжпредметні зв’язки.

На основі аналізу класифікацій методів навчання мови нами було визначено основні методи роботи над виражальними одиницями у текстах різних стилів: виклад матеріалу вчителем; бесіда; спостереження учнів над мовними явищами; проблемний виклад матеріалу; стилістичний, типологічний аналіз тексту; робота з підручником; метод вправ і завдань; метод смислового і символічного бачення; метод запитань евристичного характеру; порівняння, прогнозування.

Інтерактивні методи навчання дають можливість формулювати власну думку, правильно її висловлювати, арґументувати і дискутувати, учитися слухати і розуміти, формувати навички самостійної роботи, виконувати творчі роботи. Інтерактивне навчання передбачало використання вчителями експериментальних класів ігрових завдань (лінгвістичне лото), діалогів, редагування висловлювань, словникової роботи, тестових завдань, дидактичних матеріалів (специфічні картки з різними завданнями і вправами), наочності, технічних засобів навчання.

Вивчення стану роботи над виражальними мовними засобами в основній школі дало підстави для висновку про те, що в процесі роботи над виражальними одиницями недостатня увага приділяється: комунікативно-діяльнісному, функціонально-стилістичному і соціокультурному підходам; внутрішньопредметним і міжпредметним зв’язкам (тексти для роботи на уроках української мови доцільно добирати з підручників українознавства, історії, географії тощо); стилістичному і типологічному аналізам; не враховуються взаємозв’язок і взаємодія всіх тих факторів, які впливають на розвиток умінь аналізувати текст.

У практичній частині занять мало приділяється уваги формуванню вмінь сприймати, розуміти й адекватно відтворювати виражальні мовні засоби. Систематична робота над текстом стає невід’ємною складовою шкільного навчання української мови. Однак не для всіх учнів посильним є самостійне його конструювання, не використовується при цьому активний словник виражальних засобів. На основі спостережень за навчальним процесом, анкетування вчителів та учнів, бесід з ними було розроблено завдання для констатувальних зрізів, якими було охоплено 763 учні 5-7 класів шкіл з українською мовою навчання.

Аналіз результатів виконаних учнями завдань дав змогу визначити місце роботи з формування вміння використовувати виражальні мовні засоби в системі роботи над розвитком мовлення, а також рівень умінь і навичок учнів 5-7 класів сприймати, відтворювати і вживати в самостійних висловлюваннях виражальні одиниці мови у текстах розмовного, художнього і публіцистичного стилів. Результати опитування вчителів показали, що вони приділяють увагу стилістиці, але відчувають потребу в методичній допомозі щодо вивчення  виражальних засобів у текстах різних стилів, багато вчителів недостатньо володіють методикою роботи з лінгвостилістики, не забезпечують чіткої системи її вивчення.

У власних зв’язних висловлюваннях школярі рідко використовують емоційно-експресивні одиниці мови у їх зображувально-виражальній функції, що призводить до втрати виразності, емоційності мовлення. Низькими залишаються вміння лінгвостилістичного аналізу тексту. Лише 15% учнів зазначили, що перед написанням переказу, твору вони разом з учителем обговорюють стильові, типологічні ознаки текстів, 20% учнів додали, що вони усно відтворюють складні частини тексту переказу.

Рівні сформованості знань, умінь і навичок виявлявся на основі письмових робіт школярів. Здобуті результати засвідчують, що в учнів 5–7 класів недостатньо сформовані вміння вживати виражальні засоби мови у текстах різних типів і стилів мовлення, унаслідок чого вони припускаються помилок: порушують послідовність викладу думок (5 клас – 35,4%; 6 клас – 34,2%; 7 клас – 32,3%), порушують принцип точності і логічності викладу думок (5 клас – 34,2%; 6 клас – 32,4%; 7 клас – 31,6%), єдність стилю (5 клас – 34,7%; 6 клас – 33,5%; 7 клас – 32,6%), не використовують авторські виражальні засоби (5 клас – 23,5%; 6 клас – 25,2%; 7 клас – 26,3%), порушують правила мовного оформлення (5 клас – 49,4%; 6 клас – 51,2%; 7 клас – 53,2%) тощо.