НАВЧАННЯ ДЕВ’ЯТИКЛАСНИКІВ ОСНОВ ПРАВОЗНАВСТВА З ВИКОРИСТАННЯМ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність  дослідження, визначе­но об'єкт, предмет, мету дослідження, сформульовано гіпотезу та завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, практичне значення дисертації, наведено відомості про її апробацію та впровадження результатів у практику.

У першому розділі „Теоретико-методичні засади навчання дев’ятикласників основ правознавства із використанням ІКТ” розглянуто функціональні можливості комп’ютера у навчанні, висвітлено умови ефективного застосування ІКТ у навчанні основ правознавства, охарактеризовано методичну організацію процесу навчання на уроках основ правознавства з використанням ІКТ та стан вивчення предмета в масовій практиці.

Проведені дослідження свідчать, що серед властивостей, дидактичних та функціональних можливостей ІКТ фахівці виділяють як найбільш важливі такі елементи:

-         гіпертекст, який дозволяє легко пересуватися документом, програмою, мережею, створює надійну систему орієнтування, подання інформації, дозволяє обрати власну траєкторію та темп навчання;

-         інтерактивність, що надає можливість нелінійного просування в інформаційному масиві, забезпечує ефект „інструктор поряд”, відкриває можливість використання ситуаційних рольових ігор;

-         мультимедіа, що забезпечує формування  в учнів водночас наочно-образного та абстрактно-логічного мислення, активізує у них різні види пам’яті;

-         моделювання, що дозволяє поєднувати різні види інформації, веде до розвитку структурованого мислення, обумовлює застосування своїх знань на практиці;

-         комунікативність, що забезпечує on-line або off-line спілкування, оперативне представлення інформації, розкриває освітні можливості Інтернету;

-         продуктивність, що автоматизує рутинні операції, особливо пошукові.

Дослідження показують, що ці функціональні елементи ІКТ створюють додаткові умови:

-         для активізації пізнавальної діяльності учнів за рахунок використання баз даних, електронних схем та таблиць, Інтернету, експертних систем, засобів мультимедіа / гіпермедіа, тестів, електронних ППЗ, що переводить ІКТ в ранг інструменту пізнання та побудови знань, адже навчальна інформація на основі ІКТ подається учневі відразу за всіма можливими каналами сприйняття;

-         індивідуалізації та диференціації навчання з урахуванням рівнів навчальних можливостей і досягнень учнів, їхніх запитів, здібностей і нахилів, індивідуально-психологічних та психофізіологічних відмінностей школярів;

-         формування предметних навичок і умінь учнів, розвитку ціннісних орієнтацій як основи правової компетентності, стимулювання творчого пошуку і процесів мислення школярів;

-         організації самостійної роботи учнів у найбільш зручний час на основі  їх внутрішньої пізнавальної мотивації та умінь контролювати як процес, так і результати власного навчання, поєднання індивідуальної та колективної діяльності;

-         підвищення ефективності процесу навчання за рахунок зростання інтересу учнів до нього, своєчасності, корисності, доцільного дозування, зрозумілості поданої інформації, мінімізації шуму, адаптації темпу подання навчального матеріалу до індивідуальної швидкості його засвоєння.

Усі вищеназвані можливості дозволяють суттєво покращити процес навчання дев’ятикласників основ правознавства, оскільки сприяють розвиткові пізнавального, морально-етичного, творчого, комунікативного та естетичного потенціалів особистості, формуванню в них ефективних навичок розв’язання правових питань, розвитку рефлексії та правосвідомості.

Теоретичний аналіз проблеми дозволяє стверджувати, що сьогодні у світовій освітній практиці домінуючою стає нова ідеологія, компетентнісна парадигма освіти, що поєднує в собі діяльнісний, інтелектуальний та ціннісний компоненти й формується „від результату”, який і виступає як мета, що її прагнуть досягти учні та вчитель у спільній активній діяльності на уроці. Чітке визначення очікуваних результатів вчителем під час проектування уроку є обов’язковою і важливою процедурою. Формування правової компетентності учнів передбачає, що в переліку освітніх результатів кожного уроку мають бути сформульовані такі, що передбачають:

-         засвоєння учнями правових знань;

-         певний рівень розвитку предметних умінь і навичок;

-         формування позитивного ставлення учнів до явищ і процесів, пов’язаних з  державою і правом та відповідних ціннісних орієнтацій.

Отже, аналіз підходів до класифікації типів та форм уроків виявив, що найбільш ефективною для нашого дослідження є типологія уроків за основною дидактичною ціллю. Оскільки основна дидактична мета виступає результатом навчання основ правознавства й визначає тип уроку, його структуру, а навчання набуває компетентністно-орієнтованої спрямованості, різноманітне застосування ІКТ набуває системного характеру. У такому випадку використання ІКТ у навчанні основ правознавства залежить від типу й форми уроку, завдань конкретного компоненту уроку за основною дидактичною ціллю, що є важливим чинником підвищення ефективності їх застосування та розвитку в учнів предметних компетентностей.

У дисертаційному дослідженні визначено та охарактеризовано складові правової компетентності учнів:

- аксіологічна – спрямована на формування розуміння та ставлення до закону й права як  до загальнолюдських моральних цінностей;

- логічна –  передбачає вміння учнів аналізувати діяння на основі закону;

- юридично-мовленнєва – спрямована на побудову усних та письмових висловлювань щодо правових питань;

- інформаційна – передбачає формування вміння самостійно використовувати джерела правової інформації;

- практико-орієнтована – спрямована на формування вмінь учнів застосовувати  правові знання, уміння та навички у навчальних та життєвих ситуаціях.

Вони є відповідними інтегрованими вміннями, що виступають предметними компетентностями з основ правознавства, як результат навчання дев’ятикласників, а рівень їх сформованості може слугувати покажчиком, критерієм ефективності застосування ІКТ на уроках основ правознавства.

Проведений аналіз проблеми свідчить, що правові знання, цінності, способи діяльності та ставлення учнів формуються через засвоєння ними змісту освіти, де відібрано, відструктуровано та акцентовано увагу на елементах, що забезпечують формування в учнів правових цінностей, орієнтацій, сприйняття ідеалів, вироблення ставлень і мотивів діяльності, умінь і навичок, пов’язаних із застосуванням правових знань у житті.

У дисертації здійснено   аналіз підходів до класифікації типів та форм уроків правознавства. Більшість дослідників вважають, що тип уроку, його структура визначаються очікуваними результатами навчання, дидактичною метою, яка дозволяє орієнтувати процес навчання на набуття учнями правової компетентності. Обраний тип уроку обумовлює особливості застосування ІКТ. Форму уроку вчені визначають за домінуючими методами. 

У дослідженні визначено, що реалізація компетентнісного підходу через активну різноманітну діяльність учнів у проблемних ситуаціях, створених із використанням ІКТ, потребує запровадження інтерактивних методів навчання як провідних. Різноманітні інтерактивні методи, зокрема кооперативного навчання, опрацювання дискусійних питань відіграють важливу роль в організації пізнавальної діяльності учнів на уроках основ правознавства та сприяють запровадженню особистісно-діяльнісного, системного та компетентнісно-спрямованого навчання.

Усе вищезазначене дозволило автору зробити висновок, що методичними умовами, котрі підвищують ефективність організації пізнавальної діяльності дев’ятикласників на уроках основ правознавства з використанням ІКТ, є:

1)    ІКТ мають використовуватись у навчальному процесі системно, на  уроках різних типів із урахуванням відповідних дидактичних цілей і завдань та вікових особливостей дев’ятикласників;

2)    використання ІКТ має спрямовуватись на формування правової компетентності дев’ятикласників;

3)    застосування ІКТ має поєднуватись із інтерактивним навчанням.

У дисертаційному дослідженні проаналізовано зміст шкільного курсу «Основи правознавства» для 9-х класів загальноосвітньої школи й визначені структурні компоненти, що мають бути включені до відповідного програмно-педагогічного засобу. Серед них виділено такі блоки:

-         юридичних понять та термінів, адже їм належить вирішальна роль у пізнанні учнями суспільного життя, засвоєнні ними процесів, фактів, явищ та зв’язків, формуванні світогляду учнів, соціалізації особистості в плані духовно-практичного визначення в сучасному світі; 

-         нормативно-правових актів, опрацювання яких сприяє розвитку правового мислення учнів, опануванню школярами положень законодавства;

-         інформаційний, який доцільно представити у формі презентацій різних типів із метою унаочнення процесу навчання та інтенсифікації уроку;

-         ситуаційних задач, що сприяє формуванню критичного мислення, готує учнів до взаємодії з соціальним середовищем, вчить школярів розв’язувати життєві проблеми та ситуації з точки зору закону, формує особисте ставлення до подій та явищ суспільного життя, сприяє набуттю учнями навичок правомірної поведінки, готує до активного суспільного життя; 

-         тестування, який доповнює інші форми контролю, дозволяє об’єктивно оцінити рівень обізнаності учня при зменшенні часу на опитування;

-         „Конструктор ”, який на основі програмно-педагогічного засобу, що має архів розробок, дає можливість редагувати запропоновані матеріали та створювати нові навчальні та контролюючі заняття, що розширює вчителеві поле для творчої діяльності; 

-         Інтернет-портал, який дає можливість оперативно надати найсвіжішу інформацію, мінімізує витрати часу й засобів на її пошук, за умов зручності, швидкості та простоти обміну.

У ході констатувальних досліджень з метою вивчення стану викладання основ правознавства в масовій практиці загальноосвітньої школи було проведено анкетування 79 вчителів правознавства з проблем використання підручників на уроках, уміння працювати з текстовими та графічними редакторами, користування електронними програмно-педагогічними засобами для формування предметної компетентності учнів. Проведений дисертантом аналіз анкет засвідчив, що вчителі-практики знайомі з деякими формами використання інформаційних технологій на конкретних етапах уроків основ правознавства, які були запропоновані, проаналізовані та узагальнені науковцями-методистами. Існує та використовується в школах певна кількість програмно-педагогічних засобів. Проте багато вчителів відчувають недостатню методичну підготовленість до використання ІКТ на уроках основ правознавства через обмежену кількість наукових досліджень, методичних розробок і рекомендацій із цієї проблеми. Вказані чинники уповільнюють процес поширення застосування ІКТ у навчанні правознавства, знижують ефективність навчання, негативно відбиваються на формуванні правової компетентності учнів.

У другому розділі „Організація експериментального навчання основ правознавства з використанням  ІКТ” розкрито основні підходи до відбору та структурування змісту навчального матеріалу для запровадження ІКТ, розроблені форми й методи їх застосування на уроках основ правознавства, висвітлені хід і результати експериментального навчання.

У дисертації, на основі теоретичного узагальнення та аналізу практики навчання правознавства, розроблено методичну систему, складовими елементами якої стали:

1) методика роботи з правовими дефініціями на основі ІКТ, що передбачає активізацію мисленнєвої діяльності учнів, виконання ними операцій аналізу, синтезу, узагальнення, які реалізуються через графічне та візуально-схематичне моделювання, виконання учнями спеціальних завдань, зокрема ребусів і кросвордів;

2) методика роботи з нормативно-правовою базою, положеннями й теоріями юридичної науки на основі підготовки та використання презентацій різних видів;

3) система юридичних задач, правових життєвих ситуацій, що розв’язуються на основі  використання можливостей ІКТ;

4) система електронних тестових завдань для курсу „Основи правознавства” та підготовку на їх основі формативних тестів, які дозволяють осмислити, систематизувати, перевірити та коригувати знання, уміння та навички учнів.

Розроблена автором методична система підготовки та використання електронних матеріалів орієнтована на основний результат навчання – формування правової компетентності учнів.

У дисертації зауважується, що ця система була реалізована відповідно до визначених методичних умов у підготовленому автором календарно-тематичному плануванні курсу „Основи правознавства”, системі експериментальних уроків, в яких  використовуються ІКТ в умовах інтерактивного навчання. Крім того, при розробці названої системи були враховані дидактичні принципи: системності, наступності, індивідуалізації та диференціації навчання, доступності та врахування вікових особливостей учнів.

У процесі формувального експерименту відбувалась перевірка ефективності запропонованої автором методичної системи організації навчання основ правознавства із використанням ІКТ. Для оцінки результатів експериментального  навчання було визначено якісну характеристику рівнів сформованості правової компетентності учнів 9-го класу.

В експерименті взяли участь учні 9-х класів шкіл Житомирської області, міст Луганська та Рівного. Усього дослідженням було охоплено 197 десятикласників та 367 дев’ятикласників, з яких в експериментальних класах навчалось 209 школярів, в контрольних – 158. В експериментальних класах впроваджувалась розроблена автором методична система застосування ІКТ на уроках основ правознавства, у контрольних класах – звичайні, поширені у масовій практиці переважно словесні методи організації навчального процесу. Порівняння рівнів сформованості предметних компетентностей учнів з основ правознавства в експериментальних класах та контрольних класах проводилось на основі критерію .

Статистичні підрахунки засвідчили, що рівні сформованості                                          правової компетентності учнів в експериментальних та контрольних класах на початку формувального експерименту були приблизно однаковими. Проміжний контроль виявив, що більш швидке зростання кількісних показників рівня сформованості предметної компетентності спостерігалось в експериментальних класах, ніж у контрольних класах. Причому, насамперед в учнів експериментальних класів зростав рівень сформованості практико-орієнтованої та інформаційної компетентностей з основ правознавства, тоді як рівень юридично-мовленнєвої, логічної  та аксіологічної  залишався майже однаковим.

Додаткові дослідження дозволили встановити, що такі результати пов’язані з тим, що юридично-мовленнєва складова формується на основі загальної мовленнєвої культури учнів, а в умовах загального зменшення зацікавленості учнів до читання цю проблему розв’язати важче. Логічна складова пов’язана із загальним рівнем мислення учнів, а отже, враховуючи вікові особливості дев’ятикласників, вимагає для свого формування більш системних та довготривалих зусиль. На формування ж аксіологічної складової значною мірою впливають загальна суспільна практика, ментальність, традиції, ЗМІ та існування певного правового нігілізму в суспільстві.

За результатами формувального експерименту було встановлено, що авторська методична система організації пізнавальної діяльності учнів з використанням ІКТ забезпечує суттєві зрушення в рівнях правової компетентності школярів, зокрема значно зростає кількість учнів на середньому, достатньому й високому рівнях її сформованості, відповідно зменшується на початковому.